МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

БОРТЕЙЧУК РОМАН ЮРІЙОВИЧ

УДК 351:35.07:005.21

МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Ребкало Валерій Андрійович,
доктор філософських наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

1.1. Стратегічне управління: аналіз сучасних дослідницьких підходів
12
1.2. Місце та роль стратегічного управління у діяльності органів державної влади
27
Висновки до розділу 1 42
РОЗДІЛ 2
СТРАТЕГІЯ ЯК ОСНОВА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: СУТНІСТЬ, ФОРМИ, МОДЕЛІ ТА МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ
2.1. Стратегія як інституційна основа діяльності органів державної влади 45

2.2. Основні форми стратегій та механізми їх реалізації у державному стратегічному управлінні 59

2.3. Основні моделі стратегічного управління та механізми їх реалізації у діяльності органів державної влади 70

2.4. Державне стратегічне управління: сутність та механізми його реалізації 87
Висновки до розділу 2 102
РОЗДІЛ 3
МЕХАНІЗМИ ОПТИМІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ

3.1. Стратегічне управління як інструмент оптимізації діяльності органів державної влади України 106
3.2. Оптимізаційні механізми запровадження стратегічного управління у діяльності органів державної влади
125

3.3.

3.4.

Стратегічна інтеграція як механізм оптимізації стратегічного управління у діяльності органів державної влади
Механізми оцінки ефективності системи стратегічного управління у діяльності органів державної влади

136

153

Висновки до розділу 3 167
ВИСНОВКИ 171
ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 176

ВСТУП
Актуальність теми. На сучасному етапі соціально-політичного та економічного розвитку України особливе значення має розробка ефективних підходів до запровадження стратегічного управління в усіх сферах суспільного життя. Така організація діяльності органів державної влади сприятиме розширенню її функціональних параметрів та ефективності реалізації покладених на неї повноважень, що гарантуватиме стабілізаційний розвиток держави та буде запорукою оптимізації системи державного управління загалом.
Стратегічне управління в органах державної влади України є однією з найменш досліджених предметних сфер у науці державного управління, що актуалізує потребу в її методологічному та практико-прикладному розробленні. Виходячи із цього постає складне завдання: розробити нову методологію вивчення проблем стратегічного управління та технологію його запровадження в діяльність органів державної влади, спираючись на теоретико-практичний арсенал власної предметної галузі. Це, у свою чергу, передбачає формування сучасних оптимізаційних принципів, технократичних правил та процедур реалізації стратегічного управління в органах державної влади. Постановка проблеми дослідження має на меті побудову нової моделі стратегічного управління, яка б давала змогу апробувати його результативність на рівні повсякденної діяльності органів державної влади.
З огляду на те, що першочерговим завданням для більшості вітчизняних вчених та практиків є розробка оптимізаційних практико-прикладних методик реалізації стратегічної діяльності в системі державного управління, виникає необхідність запровадження стратегічного підходу, який би слугував тактичною альтернативою оптимізації організаційних та структурних змін у системі державного управління.
Найбільш досліджена проблема стратегічного управління у працях таких зарубіжних вчених, як: І.Ансофф, Х.Аренд, Ш.Арстайн, Л.Бйорланд, Л.Дж.Коен, Н.Ратічері, В.К.Рахуа, М.Ріттер, Дж.Робертсон, А.Дж.Стрикленд, А.Такарані, А.А.Томпсон, Ч.Тіллі та ін.
Окремі аспекти розробки та реалізації механізмів стратегічного управління розглядалися в працях таких вітчизняних та зарубіжних учених, як: О.С.Віханський, О.С.Ігнатенко, А.Я.Кібанов, М.Н.Кім, В.М.Князєв, О.Ю.Лебединська, Т.О.Лукіна, С.В.Майборода, В.В.Мамонова, В.С.Пономаренко, А.А.Попок, В.А.Ребкало, В.В.Травін, Д.Трейсі, В.П.Трощинський, М.В.Туленков, Р.Уотермен, Ф.Хедоурі, Л.С.Чижова, С.А.Чукут.
На особливу увагу заслуговують розробки окремих аспектів формування стратегічного підходу до діяльності органів державної влади вітчизняних вчених: М.М.Білинської, В.В.Голубь, Н.В.Грицяк, І.А.Грицяка, В.А.Гошовської, В.Є.Воротіна, І.О.Дробота, А.С.Крупника, І.Ф.Надольного, А.В.Мерзляк, В.А.Ребкала, М.І.Пірен, В.М.Селіванова, О.І.Сушинського, Я.Ф.Радиша, І.В.Розпутенка, С.О.Телешуна, В.В.Тертички.
Дослідження актуальних наукових і прикладних проблем стратегічного управління в органах державної влади України вимагає поглибленого розуміння їх сутності, динаміки, специфічних ознак, визначення шляхів перспективного розвитку держави. Методологічне забезпечення цієї проблематики сприятиме подальшій розробці теорії державного управління, поглибленню уявлень про механізми стратегічного управління в діяльності органів державної влади в сучасних умовах суспільного розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось згідно з комплексним науковим проектом Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР № 00199U002827) за науково-дослідними роботами кафедри державної політики та управління політичними процесами: “Концептуальні засади взаємодії політики і управління” (ДР-ОК № 0108U002012); “Вдосконалення державно-управлінських відносин в умовах трансформації українського суспільства“ (ДР-ОК № 011U002466), у межах яких дисертант виявив шляхи інституціональних змін, спрямованих на гармонізацію публічної політики та управління, звернувши особливу увагу на необхідність вироблення спеціальних заходів та механізмів щодо покращення стратегічного планування державної політики.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування механізмів реалізації стратегічного управління у діяльності органів державної влади. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
 здійснити теоретико-методологічний аналіз стратегічного управління у контексті сучасних дослідницьких підходів, визначити його сутність, місце та роль у діяльності органів державної влади;
 дослідити стратегію як інституціональну основу діяльності органів державної влади, розкрити її особливості, основні форми та механізми реалізації в державному стратегічному управлінні;
 систематизувати основні моделі стратегічного управління та обґрунтувати механізми їх реалізації у діяльності органів державної влади;
 конкретизувати зміст державного стратегічного управління як інструменту оптимізації діяльності органів державної влади України;
 обґрунтувати розуміння стратегічної інтеграції як механізму оптимізації стратегічного управління у діяльності органів державної влади;
 запропонувати оптимізаційні механізми запровадження стратегічного управління у діяльності органів державної влади та розробити механізми оцінки ефективності системи стратегічного управління у діяльності цих органів.
Об’єкт дослідження – стратегічне управління в діяльності органів державної влади.
Предмет дослідження – особливості та механізми реалізації стратегічного управління в діяльності органів державної влади.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою реалізації дослідницької мети слугувало використання таких загальнонаукових, спеціально наукових і філософських методів, як: історичний (систематизовано основні дослідницькі підходи до стратегічного управління в межах вітчизняної та зарубіжної науки), логічний (розкрито сутність і структуру стратегічного управління в діяльності органів державної влади), опис (досліджено стан і проблеми стратегічної діяльності в системі державного управління), порівняння (зіставлено моделі стратегічного управління в діяльності органів державної влади), аналіз (вивчено теоретико-методологічні засади дослідження стратегічного управління в різних сферах суспільного життя), синтез (визначено організаційно-правові засади реалізації стратегічного управління в діяльності органів державної влади), дедукція (наведено механізми реалізації державного стратегічного управління), узагальнення (досліджено особливості реалізації стратегічного управління в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування), моделювання (запропоновано моделі стратегічного управління та механізми їх реалізації в діяльності органів державної влади), аналітичний (ідентифіковано інструментарій оптимізації діяльності органів державної влади), аксіоматизації (визначено оптимізаційні механізми запровадження стратегічного управління в діяльності органів державної влади), аналогії (запропоновано механізми оптимізації стратегічного управління в діяльності органів державної влади).
Для обґрунтування тенденцій, умов і особливостей поглиблення процесу реалізації та механізмів оптимізації стратегічного управління в діяльності органів державної влади України використано системний підхід до розбудови цілеспрямованих систем та відповідну методологію.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в науці державного управління запропоновано авторський підхід щодо наукового обґрунтування особливостей, напрямів та механізмів реалізації стратегічного управління в діяльності органів державної влади, а також сформульовано низку положень, узагальнень, висновків і пропозицій, які становлять наукову новизну і полягають у тому, що в дисертації
уперше:
 здійснено системне обґрунтування стратегічної інтеграції як механізму оптимізації стратегічного управління в діяльності органів державної влади, відповідно до чого розкрито сутність стратегічної інтеграції в діяльності органів державної влади як однієї із форм узгодженої взаємодії державно-управлінських структур, яка має забезпечити ефективність реалізації відповідних організаційних функцій, а також її функціональну роль та оптимізаційний потенціал у розвитку системної діяльності органів державної влади, виявлено ймовірні ризики запровадження стратегічної інтеграції в структурних підрозділах органів державної влади, які перебувають в еволюційно-модернізаційних умовах;
 визначено та розкрито механізми оцінки ефективності системи стратегічного управління в діяльності органів державної влади; з огляду на це наведено індикатори забезпечення організаційного розвитку такої діяльності (стратегічна інтеграція, стратегічна перспектива), які дають змогу виявити помилки стратегічного прогнозування і базуються на його самоорганізаційній здатності коригувати механізми розвитку системи державного управління відповідно до визначених перспектив;
удосконалено:
 підходи до дослідження критеріїв ефективності стратегічного управління в діяльності органів державної влади, у результаті чого з’ясовано, що вона визначається здатністю досягнути відповідного рівня збалансованості організаційної політики, що забезпечує формування окремих стратегічних установок, які можуть стати своєрідним стратегічним і тактичним імперативом діяльності державно-управлінських структур;
 основні форми стратегій та механізми їх реалізації в державному стратегічному управлінні, згідно з чим конкретизовано зміст двох його форм (корпоративна, функціональна), розкрито сутність, місце та роль корпоративних стратегій у системі стратегічного управління органів державної влади, основні структурні елементи, форми та механізми реалізації корпоративних стратегій у діяльності органів державної влади, які виступають як оптимізаційні прийоми реалізації стратегічного управління в діяльності органів державної влади;
 трактування сутності державного стратегічного управління як інституційного механізму розроблення та реалізації стратегії державного управління, що дає змогу усунути певні суперечності у відносинах між органами державної влади та громадськістю, на підставі чого доведено необхідність запровадження єдиної універсальної моделі стратегічного управління;
 наукові засади дослідження основних оптимізаційних механізмів упровадження стратегічного управління в діяльність органів державної влади, що дало можливість визначити та обґрунтувати механізм “портфельної стратегії” як найбільш структурований та чітко детермінований умовами державно-управлінської практики;
набули подальшого розвитку:
 теоретико-методологічні основи аналізу змісту основних моделей стратегічного управління (індифікативна, корпоративна, діяльнісна, операціональна, проектна), виходячи з чого доведено необхідність їх поєднання в процесі реалізації державно-управлінської практики, оскільки це передусім сприятиме розробленню певних стратегічних програм діяльності органів державної влади, які б чітко відповідали специфіці певної управлінської ситуації, давали змогу виявити перспективні напрями здійснення певних змін і посилити стратегічну складову в системі державного правління;
 концептуальні засади визначення та обґрунтування стратегічного рівня діяльності органів державної влади як здатність ефективно розробляти і реалізовувати стратегічні напрями розвитку та оптимізації діяльності конкретного органу державної влади, що закономірно приводить до зміни моделі стратегічного управління в діяльності органів державної влади, а це, у свою чергу, потребує розробки відповідного концептуального та нормативно-правового забезпечення життєдіяльності інститутів держави, здатних реально та адекватно відповідати інтересам і потребам громадян, а також ефективно реагувати на виклики, що постають перед українським суспільством;
 підходи щодо дослідження стратегічного управління в діяльності органів державної влади як чітко структурованої діяльності суб’єктів державного управління, що спрямована на досягнення поставлених цілей, на підставі чого конкретизовано її універсальну роль, яка має зводитись до розробки стратегічних альтернатив та ухвалення стратегічних рішень в умовах нестандартних державно-управлінських ситуацій.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені та апробовані механізми реалізації стратегічного управління в діяльності органів державної влади в умовах оптимізації реформаційних перетворень в Україні, а також концептуальні засади запровадження системи стратегічного управління в усіх сферах суспільного життя можуть широко використовуватись у практичній діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування.
Окремі результати дисертаційного дослідження використовувалися:
 Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України в процесі наукової експертизи проектів законів України, що стосуються питань організації та діяльності органів державного управління, їх функцій та повноважень, форм і методів їх управлінської діяльності (довідка від 25 листопада 2010 р. № 378/1-2);
 Київським міським центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій під час підготовки професійних програм підвищення кваліфікації, тематичних короткотермінових семінарів та читанні лекційних курсів для проведення навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування столиці України – м. Києва (довідка від 11 квітня 2011 р. № 410/7);
 кафедрою державної політики та управління політичними процесами Національної академії при теоретико-методологічному обґрунтуванні механізмів стратегічного управління в діяльності органів державного управління, доопрацюванні, вдосконаленні та впровадженні в навчальний процес навчальної програми з дисципліни “Концептуальні засади політики та управління”, зокрема та темами: “Теорія влади і владних відносин” при обґрунтуванні методів і механізмів реалізації політичної влади і критеріїв її ефективного здійснення; “Системна трансформація та політична реформа в Україні” під час характеристики викликів суспільно-трансформаційного процесу та їх впливу на політико-адміністративне реформування в Україні (довідка від 5 січня 2011 р. № 4).
Розроблені теоретико-практичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані в дослідженнях, програмах та проектах органів державної влади, науково-дослідних інститутів, навчальних закладів та структур підвищення кваліфікації, що стосуються оптимізації стратегічного управління в діяльності органів державної влади.
Запропоновані теоретичні положення та практичні рекомендації можуть також стати основою реалізації стратегічного управління в діяльності органів державної влади, а також оптимізації системи державного управління України на сучасному етапі суспільного розвитку.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були презентовані та обговорені на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008); “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009); “Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (Львів, 2009); “Галузь науки “Державне управління: історія, теорія, впровадження” (Київ, 2010 ; “Інновації у державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики” (Київ, 2011).
Дисертація обговорювалась та була схвалена на засіданні кафедри державної політики та управління політичними процесами Національної академії.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в
15 наукових працях, у тому числі у восьми статтях, надрукованих у фахових виданнях з державного управління, двох статтях в інших виданнях і п’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 195 сторінок, обсяг основного тексту – 175 сторінок. Список використаних джерел складається з 270 найменувань, у тому числі 87 іноземною мовою.

Список літератури

ВИСНОВКИ
На підставі проведеного дослідження у дисертаційній роботі розроблено наукові положення та отримано практичні результати, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання в галузі науки державного управління щодо механізмів реалізації стратегічного управління в діяльності органів державної влади. Аналіз теоретико-методологічних і практичних засад механізмів реалізації стратегічного управління в діяльності органів державної влади дав змогу запропонувати принципово нову методологію розв’язання досліджуваної проблеми. Апробація одержаних результатів підтверджує методологію, покладену в основу дослідження, а реалізовані в його межах мета й завдання дають можливість зробити такі висновки й пропозиції.
1. Здійснено аналіз стратегічного управління у контексті сучасних дослідницьких підходів, що дало змогу з’ясувати його сутність у західноєвропейській та пострадянській науці (розкрито методологічну відмінність стратегічного управління від інших форм та засобів організаційної діяльності), конкретизувати основні структурні елементи (стратегічний аналіз, стратегічна інтеграція, стратегічне прогнозування), акцентувати увагу саме на тих аспектах, які сьогодні є найменш дослідженими в межах державно-управлінської науки.
Ідентифіковано місце та роль стратегічного управління в організації діяльності суб’єктів державного управління, на підставі чого розкрито його оптимізаційну роль та визначено альтернативи оптимізації державного управління за умови запровадження відповідних методик стратегічного управління; обґрунтовано його універсальну роль, яка має зводитися до забезпечення ефективності, оптимальності та раціональності адміністрування на всіх рівнях владного функціонування.
2. У процесі дослідження визначено сутність та функціональну роль стратегії як інституціональної основи діяльності органів державної влади. Доведено, що вона є важливим інструментом визначення перспективних напрямів розвитку організаційної структури; організації форм, методів, технологій, способів та прийомів діяльності органів державної влади, являє собою динамічну модель системної діяльності людей у державному управлінні, яка має враховувати відповідні соціально-політичні та економічні фактори.
3. Систематизовано основні моделі стратегічного управління (модель Айзедіса, модель Грейнера, проектна модель стратегічного управління, модель ефективної стратегії, діяльнісна модель, модель корпоративних стратегій, модель стратегічного лідерства керівника, модель стратегічної диференціації, модель стратегічної стабілізації, індифікативна модель, оптимізаційна модель стратегічного управління, рейтингова модель стратегічного управління, модель стратегічного випередження, модель інноваційного стратегічного управління), доведено необхідність їх поєднання в процесі безпосередньої реалізації державно-управлінської практики, оскільки це сприяє посиленню стратегічної складової в системі державного правління.
Авторський підхід до вирішення дослідницької проблеми дав змогу обґрунтувати основні оптимізаційні механізми запровадження моделей стратегічного управління в діяльності органів державної влади, їх змістові та функціональні особливості, зокрема механізм “портфельної стратегії”, оскільки він є найбільш структурованим та чітко детермінованим умовами державно-управлінської практики.
4. Конкретизовано зміст державного стратегічного управління як інституційного механізму розроблення та реалізації стратегії державного управління України, який дає змогу усунути певні суперечності у відносинах між органами державної влади та громадськістю, між власне органами державної влади, між відповідними гілками державної влади, між різними групами громадськості. На підставі цього обґрунтовано необхідність запровадження єдиної універсальної моделі стратегічного управління (відповідні методики та техніки процесу вироблення стратегії, які б були унікальними для всіх без винятку державно-управлінських структур).
5. Доведено, що стратегічна інтеграція є механізмом оптимізації стратегічного управління в діяльності органів державної влади, відповідно до чого розкрито сутність стратегічної інтеграції в діяльності органів державної влади як однієї із форм узгодженої взаємодії державно-управлінських структур, яка має забезпечити ефективність реалізації відповідних організаційних функцій. Розкрито її функціональну роль та оптимізаційний характер у розвитку системної діяльності органів державної влади. З огляду на це також виявлено ймовірні ризики запровадження стратегічної інтеграції у структурних підрозділах органів державної влади, які перебувають у так званих еволюційно-модернізаційних умовах.
6. Розроблено оптимізаційні механізми запровадження стратегічного управління в діяльності органів державної влади (оцінка ефективності системи стратегічного управління в діяльності цих органів). На підставі цього наведено індикатори забезпечення організаційного розвитку в діяльності органів державної влади (стратегічна інтеграція, стратегічна перспектива), які призначені для виявлення помилок стратегічного прогнозування. Доведено, що оцінка ефективності стратегічного управління має базуватись на його самоорганізаційній здатності коригувати механізми розвитку відповідно до очікуваних перспектив.
Отримані наукові результати в контексті дисертаційного дослідження дали підстави запропонувати окремі пропозиції та практичні рекомендації для органів державної влади України.
1. З метою управлінського забезпечення впровадження реформаційних нововведень у діяльності органів державної влади доцільно створити:
– при Кабінеті Міністрів України – окремий Департамент зі стратегічного управління, до функціональних повноважень якого б належало: розроблення державної та державно-управлінської стратегії і стратегії розвитку окремих сфер суспільного життя; адаптація та коригування відповідних стратегічних планів, концепцій, стратегій виходячи з умов соціально-економічної ситуації; розроблення та запровадження оптимізаційних підходів до управління процесами впровадження відповідних стратегій; забезпечення інституційного супроводу їх реалізації; впровадження стратегічних новацій у діяльності органів державної влади в умовах проведення модернізації їх структурних підрозділів; контроль за механізмами реалізації стратегічних планів, концепцій;
– при міністерствах та відомствах – окремі структурні підрозділи зі стратегічного управління, основним організаційним призначенням яких має бути розроблення відповідних стратегій та управління процесами їх реалізації у предметних сферах, на які поширюються їх функціональні повноваження;
– при обласних та районних державних адміністраціях – структурні підрозділи у формі окремих відділів та секторів, які б опікувалися розробленням відповідних стратегій розвитку області та району, забезпечували їх адаптацію та коригування, а також контроль за механізмами реалізації.
2. Для оптимізації стратегічного управління в діяльності органів державної влади України необхідно створити загальнонаціональний інформаційно-аналітичний центр, наділений спеціальними повноваженнями, на який би покладалися функції інформаційно-аналітичного та експертного супроводу розробки та реалізації стратегії розвитку держави та стратегічної діяльності органів державної влади за певними напрямами: нормативно-правового, методичного, організаційного, інформаційного, консультативного забезпечення.
3. У процесі реформування системи державного управління України доцільно розробити стратегію оптимізації системи державного управління, яка б чітко визначала відповідні функціональні зв’язки між органами державної влади та їх структурними підрозділами в конкретних процедурах та операціях стратегічної діяльності, чіткі організаційно-функціональні механізми взаємодії між рівнями управління та горизонтальні зв’язки між структурними підрозділами органів державної влади, формулювала чіткі критерії стратегічної діяльності органів державної влади, гарантуючи посилення їх ієрархічної (технократичної) складової, встановлювала регламентаційні умови до забезпечення розвитку системи державного управління України.
4. Ураховуючи важливість вдосконалення методики стратегічної інтеграції в державному управлінні, пропонується впровадити механізми інтегративної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо розроблення та реалізації відповідної Державної стратегії та стратегії місцевого розвитку. З цією метою в обласних та районних державних адміністраціях мають бути визначені чіткі пріоритети й напрями їх розвитку та діяльності в такий спосіб, щоб вони перетворились на конкретні управлінські завдання щодо реалізації стратегічного управління.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аакер Д.А. Стратегическое рыночное управление: Бизнес стратегия для успешного менеджмента: пер. с англ. - 6-е изд. - М., 2003. - 542с.
2. Аганбегян А. Г Управление и эффективность М.: 2005. – 475с.
3. Акофф Р. Планирование будущего корпорации. М., 2005. – 427 с.
4. Акулов В., Рудаков М. Особенности принятия решений субъектом стратегического менеджмента //Проблемы теории и практики управления. 2009. № 3. – С. 74-98
5. Алексеев Н. Управление предприятием в кризисной ситуации (опыт работы) //Проблемы теории и практики управления. 1997. № 6. – С. 34-49
6. Анисимов О.С. Новое управленческое мышление: сущность и пути формирования. М., 2007 – 377с.
7. Анисимов О.С. Стратегии и стратегическое мышление (акмеологическая версия).М., «Агро-Вестник», 2009 – 356 с.
8. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. СПб..Питер,1999. 470 с.
9. Ансофф И. Стратегическое управление. - М.: Экономка, 2008.- 476 с.
10. Антикризисное управление /под.ред. Короткова Э.М. - М.: ИНФРА-М, 2000. – 389 с.
11. Антикризисный менеджмент /под.ред. проф. Грязновой А.Г. - М.: Ассоциация авторов и издателей "ТАНДЕМ". Издательство ЭКМОС, 2009. – 524 с.
12. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. – М.: Юрид. Лит., 1997. – 470 с.
13. Афонін Е. А. Громадська участь у творенні та здійсненні державної політики / Е. А. Афонін, Л. В. Гонюкова, Р. В. Войтович. – К. : Центр сприяння інституц. розв. держ. служби, 2006. – 160 с.
14. Байдаков С.Л. Контроллинг в системе стратегического и оперативного управления территориальных органов исполнительной власти // Экон. наука соврем. России. - 2009. - N 3. - С.40-47.
15. Барциц И.Н. Показатели эффективности государственного управления (субъективный взгляд на международные стандарты) /Теория и практика управления. 2005. – № 3 – С.34–58
16. Басовский Л.Е. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. / Учеб. Пособие. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 379 с.
17. Бахтерева Б. В. Опыт создания регламента «Разработка, утверждение и изменение стратегического плана» //В лабиринтах современного управления. М., 2009. – 567 с.
18. Баязитов Т. Стратегия: отдельные аспекты формулировки и применения. // Управление компанией – 2002 – № – 3 – С. 54– 72
19. Белошапка В.А., Загорий Г.В. Стратегическое управление: принципы и международная практика. К..Абсолют- В.,1998. – 371 с.
20. Боумен К. Основы стратегического менеджмента/Пер. с англ. под. ред. Зайцева Л.Г., Соколовой М.И. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 317 с.
21. Боумен К. Стратегия на практика / К. Боумен. – СПб.: Питер, 2003 – 524 с.
22. Бычкова Ю.В. Национальный проект как инструмент стратегического управления // Нац. интересы: приоритеты и безопасность. - 2008. - N 3. - С.51-61.
23. Василенко И. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия. http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/Vasil/final.php
24. Велесько Е.И. Стратегическое управление: практика принятия системных решений: учебное пособие / Е.И. Велесько. - Минск: Тэхналогiя: изд-во БГЭУ, 2007. – 199с.
25. Винокуров В. А. Организация стратегического управления. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2006. – 456 с.
26. Виханский О. С. Стратегическое управление. – М.: Гардарика, 2003. – 483 с.
27. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс. М., МГУ, 2005. – 498 с.
28. Власова Н.М., Вещиков С.И. Универсальный инструмент управления. – ЭКО, 2003, № 8. – С. 98 –124
29. Воронов Ю.П. Латентность стратегических решений и новые инструментальные средства / Воронов Ю.П., Добров А.П. - Новосибирск: ИЭОПП СО РАН, 2005. - 124с.
30. Гапоненко А. Л. Стратегическое управление: учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности «Менеджмент» / А. Л. Гапоненко, А. П. Панкрухин. - М.:Омега-Л, 2004. – 465с.
31. Гительман Л. Д. Преобразующий менеджмент. Лидерам реорганизации и консультантам по управлению. М., 2007. – 456 с.
32. Глазунова Н. И. Система государственного управления. М., 2002.
33. Голубков Е.П. и др. Маркетинг. Выбор лучшего государственно-управленческого решения. -М.:Экономика, 2003. – 432 с.
34. Голубков Е.П Технология принятия управленческих решений. М.: Обьем , 2005. 544 с.
35. Гольдштейн Г.Я. Стратегический менеджмент http://www.aup.ru/books/m24/8.htm
36. Гончаров В. В. В поисках совершенства управления: Руководство для высшего управленческого персонала. – М. МП «Сувенир», 2003.- 207 с.
37. Горгес Рената. Так работают правительство и парламенты. М.: Дело, 2003. - 96 с.
38. Государственная служба Российской Федерации: первые шаги перспективы. - М.: РАГС, 2007.- 561 с.
39. Государственная служба: теория и организация. Курс лекций / Под общей ред. Охотского Н.В., Игнатова В.Г. - Ростов на Дону: Феникс, 1998. – 511 с.
40. Гринин Л. Е. Зависимость между размерами общества и эволюционным типом политии // Анализ и моделирование социально-исторических процессов / Ред. Коротаев А.В., Малков С.Ю., Гринин Л.Е. М.: КомКнига/УРСС. С.263-303.
41. Громадські організації та органи державного управління: питання взаємовідносин / За заг. ред. Нижник Н.Р. та Олуйко В.М. – Видання 2-е, розширене та доповнене. – Черкаси, Вид-во Чабаненко Ю., 2009. – 382 с.
42. Громыко Ю.Б. Легитимность и власть // Российское аналитическое обозрение. 2006, №2. – С. 37-46
43. Гуджоян О.Л. и др. Методы принятия управленческих решений. Учебное пособие. М.: 2007. – 378 с.
44. Гурков И. Б. Стратегический менеджмент организации. М.: ЗАО «Бизнес-школа “Интел-Синтез”2001 – 317 с.
45. Гусев Ю.В. Стратегическое управление: учеб. пособие. - Новосибирск, 2005. Ч.1. - 318с.
46. Дафт Р. Менеджмент. СПб., 2000. – 673 с.
47. Дегтярев А.А. Политическая власть как регулятивный механизм социального общения. Полис: политические исследования. 2006- № 3. – С. 35-50
48. Джонс Дж. К. Методы проектирования. М., Мир, 2006. – 278 с.
49. Добролюбова Е.И., Показатели эффективности реформ государственного управления в России./ Политанализ. ru ,
50. Дойль П. Менеджмент. Стратегия и тактика. – С.-Петербург: изд. Питер, 1999. – 323 с.
51. Дракер П. Практика менеджмента. М.: Просвещение. 2000. – 711с.
52. Ефимов В.И. Власть в России. М., 1996. С. 17.
53. Ефремов В.С. Стратегическое планирование в бизнес-системах. – М.: Изд-во «Финпресс», 2001. – 276 с.
54. Ефремов В.С. Стратегическое управление в контексте организационного развития / В.С. Ефремов // Менеджмент в России и за рубежом. – 2008. – №1. – С.3 –13
55. Забелин П.В., Моисеева Н.К. Основы стратегического управления, М.: «ВИНИТИ», 1997, – 195 с.
56. Закон України про звернення громадян. //Відом. Верховної. Ради України. - 1996. - № 47. – С. 24-56.
57. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490 (з наступними змінами та доповненнями).
58. 3акон України “Про інформацію” від 02.10.1992р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992.-№48-Ст. 650.
59. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” від 16 березня 2000 р. № 1550-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176.
60. Застосування механізмів ефективності менеджменту в діяльності державних органів: Теорія і практика: Пер. з англ. та фр. / Ресурс. центр розвитку гром. орг. «Гурт». – К.: вид. дім «КМ Академія», 2001. – 178 с.
61. Зуб А.Т., Локтионов М.В. Системный стратегический менеджмент: методология и практика. М.: Генезис. 2001. – 321 с.
62. Ильяева И.А. Стратегическое управление: учеб.-метод. пособие / Ильяева И.А., Маркова В.Н. - М.: КноРус, 2008. - 183с.
63. Инновационный менеджмент. Справочное пособие. Изд. 2-е, перераб. и доп. / Под ред. Завлина П. Н., Казанцева А. К., Миндели Л. Э. М. – Центр исследований и статистики науки, 2008 – 586 с.
64. Интегральные показатели эффективности реформы государственного управления. Справочный материал. Всемирный банк, 2004 г. – 611 с.
65. Исаев Д. Информация в системе стратегического управления // Пробл. теории и практики управл. - 2008. - N 4. - С.34-39.
66. Исполнительная власть мире: научно-практическое пособие. / Ю.М. Козлов. М.: БЕК, 1996. - 269 с.
67. Йеннер Т. Интеграция маркетинга и стратегического менеджмента. Проблемы теории и практики управления. – 1997. - № 6. – С. 106-111.
68. Канчавели А.Д. Стратегическое управление организационно-экономической надежностью производственно-коммерческих систем / Канчавели А.Д., Канчавели Т.Г. - М.: Изд-во МГТУ, 2005. - 223с.
69. Карданская Н.Л. Принятие управленческого решения. - М.: ЮНИТИ. 1999. – 359 с.
70. Карлоф Б. Деловая стратегия. Концепция, содержание, символы. – М.: Экономика, 2007 – 314с.
71. Катькало В.С. Теория стратегического управления: этапы развития и основные парадигмы. //Вестник С.-Петербургского ун-та. Сер. Менеджмент. – 2002.– № 2 –С. 3–21.
72. Кинг У., Клиланд Д. Стратегическое планирование и хозяйственная политика. М.: Прогресс – 2002. – 524 с.
73. Кини Р.Л., Райфа X. Принятие решений при многих критериях: предпочтения и замещения. - М.: Радио и связь, 2000 – 578 с.
74. Клейнер Г.Б. От теории предприятия к теории стратегического управления // Российский журнал менеджмента. - 2003. - № 1. - С. 31-56.
75. Кнорринг В.И. Теория, практика и искусство управления. – М.: Норма – ИНФРА, 1999. – 724 с.
76. Колеман Д., Фармер А. Управление изменениями. Жуковский, 2002. – 457 с.
77. Коно Т. Стратегия и структура японских предприятий / Пер. с англ. М.: Прогресс, 2008. – 480 с.
78. Конституции зарубежных государств. М.: Юрид.лит, 2008.
79. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: ІВА, 1996. – 126 с.
80. Корпоративная стратегия. Ресурсный поход. http://www.management.com.ua/strategy/str154.html
81. Котлер Ф. Основы маркетинга. – М.: Прогресс, 1990. 567 с.
82. Красников B.C. Разработка управленческих решений. - СПб., 1999. – 371 с.
83. Красовский Ю.Д. Управление поведением в фирме: эффекты и парадоксы. М., ИНФРА-М, 2007. – 457 с.
84. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией. М., Русская Деловая Литература. – 2008. – 324 с.
85. Кузнецов В.С. О стратегической альтернативности. // Менеджмент в России и за рубежом – № 2 – 2002 – С.74 – 93
86. Кунц Г., О’Доннел С. Управление. Системный и ситуационный анализ управленческих функций. Т.1,2 М.: 2003 – 614 с.
87. Курс MBA по стратегическому менеджменту / Пер. с англ. – М.: Альпина Паблишер, 2002 – 673 с.
88. Лагунова Е. Стратегическое управление предприятием: внешние и внутренние факторы // Пробл. теории и практики управл. - 2007. - N 9. - С.90-98.
89. Ладанов И.Д. Практический менеджмент. - М.: Ника, 2002. – 379 с.
90. Лазарев В. В., Липень С. В. Теория государства и Права: Учебник - 2-е изд. - М.: Спарк, 2004. - 511 с.
91. Лапин А. Н. Стратегическое управление современной организацией/ А. Н. Лапин // Управление персоналом. – 2008. – № 22. – С. 39–46.
92. Лебедев М. Проблемы повышения эффективности государственной власти в России // Россия и современный мир. 2007. №3. – С.17-29
93. Литвак Б.Г. Экспертные оценки и принятие решений. - М.: Патент, 1999. – 393 с.
94. Лунев А.Е. Теоретические проблемы государственного управления. М., 2004.
95. Люкшинов А. Н. Стратегический менеджмент. М., 2000. – 379 с.
96. Лютенс Ф. Организационное поведение. М., 2009. – 458 с.
97. Малый А.Ф. Государственная власть как правовая категория// Государство и право, 2001, № 3. – С. 37-49
98. Малый А.Ф. Государственная власть как правовая категория» Государство и право, 2001, № 3 – С.17-29
99. Маркова В. Д., Кузнецова С. А. Стратегический менеджмент: Курс лекций. – М.: ИНФРА-М, 2008- 598 с.
100. Маслов В.И. Стратегическое управление персоналом в условиях эффективной организационной культуры: Ученик . М.: 2004. – 288 с.
101. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1992. – 670 с.
102. Милгром П., Робертс Д. Экономика, организация и менеджмент. – СПБ: Экономическая школа СПб госуниверситета экономики и финансов, 2001. – 635 с.
103. Минцберг Г., Альстренд Б., Лэмпел Д. Школы стратегий. – СПб: Изд-во «Питер», 2000. – 611 с.
104. Минцберг Г., Куинн Дж. Б., Гошал С. Стратегический процесс. СПб.: Питер. 2001.– 587 с.
105. Молл Е.Г. Менеджмент: организационное поведение. – М, 1998. – 155 с.
106. Моримаса О. Практический менеджмент. Токио, 1990. - 243 с.
107. Моррисей Дж. Целевое управление организацией. – М.: 2008. – 274 с.
108. Мотренко В.Т. Сучасний досвід організації державної служби в зарубіжних країнах / Т. Мотренко // Вісник державної служби України. 2007. №2. С. 24.
109. Мэннинг Н. Реформа государственного управления: международный опыт. - М.: Изд-во «Весь Мир», 2003. – 711 с.
110. Национальные модели федеративных государств // Вестник Моск. ун-та. Сер.12. Политические науки. 2007. № 1. – С. 56-74
111. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. – Киев: ОП «Миронівська друкарня» – 1995. – 208 с.
112. Новиков А. Организация системы стратегического управления на предприятии // Экон. стратегии. - 2009. - N 5-6. - С.176-183.
113. Новиков С.С. Проблемы теории государства и права М.: ИНФРА-М, 2006. – 367 с.
114. Ньюстром Дж.Б., Дэвис К. Организационное поведение. Поведение. Поведение человека на рабочем месте. С.-Петербург: Питер. – 447 с.
115. Панов А. И. Стратегический менеджмент: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Менеджмент организации»/ А. И. Панов, И. О. Коробейников. - М.: ЮНИТИ, 2004. – 285 с.
116. Паречина С.Г. Исполнительная власть как индикатор государственного управления. http://lib.ru/POLITOLOG/parechina3.txt
117. Пер Дженстер, Дэвид Хасси, Анализ сильных и слабых сторон компании. Определение стратегических возможностей. М.: Издательство: «Вильямс», 2004 – 502 с.
118. Пещеров Г.И. Система государственного и муниципального управления. Учебник, Москва: Издательство МГОУ,2009.-617с.
119. Пикулькин В. Система государственного управления: Учебник для ВУЗов.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000 – 563 с.
120. Пинковская В.В., Смирнов Н.Н. Стратегический менеджмент Учебное пособие http://dvo.sut.ru/libr/uimvs-es/i096pink/index.htm
121. Питерс Т., Уотермен Р. В поисках эффективного управления: Пер. с англ. М.: Прогресс.1997. – 518 с.
122. Пониманием этого мы обязаны работе: Seymour Tilles. How to Evaluate Corporate Strategy // Harvard Business Review, 1963, July-August, p. 112.
123. Попов С.А. Стратегическое управление. Модуль 4.- М.,Инфра-М, 2004. Прогресс, – 387 с.
124. Правительство, министерства и ведомства в зарубежных странах. М.: Юрид.лит., 2007. - 128 с.
125. Публічна влада та управління: принципи і механізми реалізації: Монографія / За заг. ред. Нижник Н.Р. – Чернівці: Технодрук, 2008. – 432 с.
126. Райзберг Б.А., Лозовский Ш., Стародубцева Е.Б.Современный экономический словарь. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 670 с.
127. Райтер Г. Р. Для чего нужно стратегическое планирование? //В лабиринтах современного управления. М., 2004. – 711 с.
128. Ребкало В.А. Україна: поступ у XXI століття: Наук.-метод. зб. / І.Ф. Надоль-ний, В.А. Ребкало, Н.Р. Нижник та ін. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 311 с.
129. Ребкало В.А. Система стримувань і противаг у сфері державно-управлінських відносин: наук.-метод. рек. / В.А.Ребкало, В.А.Шахов, Е.А.Афонін та ін.; за заг. ред. В.А.Ребкала, М.М.Логунової, В.А.Шахова. – К. : Вид-во НАДУ, 2008. – 72 с.
130. Родионова В. Н., Федоркова Н. В. Стратегический менеджмент: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 2009 – 724 с.
131. Рыжов В.С. К судьбе государственного управления // Государство и право. 1999. № 2. С. 14-22.
132. Рюли Э. Исследование стратегических процессов в организации / Э. Рюли // Проблемы теории и практики управления. – 2000. – № 5. – С.99–104.
133. Саати Т. Принятие решений. Анализ иерархических структур. / Пер.с англ.- М.: Радио и связь, 2004. – 320 с.
134. Санталайнен Т., Воутелайнен Э., Поренне П., Ниссинен Й. Управление по результатам. М.: – 2008, – 571 с.
135. Симонова И. Ф., Зазовская Н.М. Стратегические аспекты управления персоналом http://kutp.gubkin.ru/strat1.htm
136. Спиридонов Л. Теория государства и права. Учебник для Вузов. М.: Феникс, 1998 – 486 с.
137. Справочник по политическому консультированию. /под редакцией Д. Перламаттера. М., 2002. – 456 с.
138. Становление американского государства. СПб.: Наука, 2002. - 319 с.
139. Стивенсон В.Дж.Стратегическое управление.- М.: Бином, 1998. – 511 с.
140. Стратегические нововведения и технология их внедрения, - М.: Наука, 2004 – 273 с.
141. Стратегические проблемы правового функционирования государства. Материалы научно-практической конференции. Ростов н/Д, 2008. – 617 с.
142. Стратегический менеджмент: Учебник / Пер. с англ. Н.И.Алмазовой. – М.: ООО “Издательство Проспект”, 2003. – 711 с.
143. Стратегическое планирование / Под ред. Уткина Э.А. – М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ». Издательство ЭКМОС, 1998. – 674 с.
144. Стратегическое планирование и развитие предприятий / Доклады пленарного заседания Третьего всероссийского симпозиума. Под ред. проф. Г. Б. Клейнера. – М.: ЦЕМИ РАН, 2002.- 399 с.
145. Стратегическое управление: Регион, город, предприятие / под ред. Львова Д.С., Гранберга А.Г., Егоршина А.П. - Изд. 2-е, доп. - М.: Экономика, 2005. - 603с.
146. Стратегия в трудах военных классиков, т.2. М., 2006. – 717 с.
147. Теория государства и права в вопросах и ответах: учебно-методическое пособие. - М. - Юристъ, 2009. -483 с.
148. Теория и практика антикризисного управления. Учебник /Под ред. С. Г. Беляева и В. И. Кошкина. М., 2006. – 459 с.
149. Токовенко В.В. Політичне керівництво і державне управління: проблеми взаємовідносин та оптимізація взаємодії // Українська академія державного управління при Президентові України. – К. : УАДУ, 2001. – 256с.
150. Тертичка В.В. Державно-політичне рішення як об'єкт наукового аналізу// Вісн. УАДУ. -1999. - №2. - С.135-142.
151. Тихомиров ЮЛ. Государство на рубеже столетий // Государство и право. 1997. №2. – С. 7-16
152. Тичи Н., Деванна М. Лидеры стратегических реорганизаций. М., 2004. – 411 с.
153. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов /Пер. с англ. под ред. Зайцева Л.Г., М.И. Соколовой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2004. – 603 с.
154. Тренев Н. Н. Стратегическое управление. Уч. пос. М., 2000. – 476 с.
155. Удальцова М.В. Стратегическое управление: так зарождалась идея // ЭКО. - 2005. - N 6. - С.101-118.
156. Ушанова Ю.А. Стратегическое управление в мире. проблемы внедрения. М.: 2006 – 476 с.
157. Фаткуллин Ф.Н. Проблемы теории государства и права. Казань, 2009, - 294 с..
158. Фатхутдинов Р.А. Разработка управленческого решения. - М.: ЗАО „Бизнес-школа „Интел-Синтез"", 1998. – 624 с.
159. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: Учебник для вузов. – 3-е изд. – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 2006. – 380 с.
160. Фаузер В.В. Корпоративные стратегии http://koet.syktsu.ru/vestnik/2005/2005-3/14.htm.
161. Фролов Д.И. Стратегическое управление и планирование на предприятии // Экономика и коммерция. Электрон. пром-сть. - 2002. - Вып.4. - С.3-20.
162. Хасби Д. Стратегический менеджмент: Учебное пособие. – М.: Контуры, 2008. – 452 с.
163. Хейман С. Стратегия организационно-структурных решений. // Вопросы экономики – 2006 – №5 – С.106 –114
164. Хемел Г., Прахалад К., Томас Г., О’Нил Д. Стратегическая гибкость / Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2005. – 384 с.
165. Хентце Й. Основные идеи стратегического менеджмента / Проблемы теории и практики управления. – 2008. – № 2. – с.11-24
166. Хиценко В. Е. Стратегическое управление в системе государственной власти. Менеджмент в России и за рубежом (1): 2000. - 3–13. – С.67–83
167. Хрусталев Е. Когнитивные технологии в теории и практике стратегического управления (на примере оборонно-промышленного комплекса // Пробл. теории и практики управл. - 2007. - N 4. - С.25-33.
168. Чайлд Дж. Управленческая стратегия, новая техника и процесс труда. Новая технология и организационные структуры. М., Экономика, 2003. – 467 с.
169. Чиркин В.Е. Конституционные проблемы власти народа// Государство и право, - 2004, - № 9. - С.17-24
170. Чиркин В.Е.Государственное и муниципальное управление. http://www.alleng.ru/d/jur/jur240.htm
171. Шанк Дж., Говиндараджан В. Стратегическое управление. СПб., 1999.
172. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. Т. 1. М.: Издательство "НОРМА", 2004.
173. Шеховцева Л.С. Методология разработки стратегии развития окраинного региона страны в условиях ОЭЗ: Межвуз. сб. науч. тр. /Калининград. ун-т //Под ред. проф. Ивченко В.В. – Калининград, 2000. – С. 20–32.
174. Шеховцева Л.С. Стратегический менеджмент: Учебное пособие. – Калининград: Изд-во КГУ, 2001. – 371 с.
175. Эддоус М., Стэнсфилд Р. Методы принятия решения. - М.: ЮНИТИ, 1997. – 376 с.
176. Экономическая стратегия организации /Под ред. А. П. Градова. СПб., 1995.
177. Эффективность государственного управления., под ред. С. А Батчикова, С.Ю.Глазьева: Пер. с англ. М.: 2008 – 564 с.
178. Эффективность государственной власти и управления в современной России. Ростов н/Д,. Сборник научных трудов. Под ред. И.А. Исаева, М.: Юрист. 2004. – 516 с.
179. Юкаева B.C. Управленческие решения. М.: Дашков и Кo, 2009 – 415 с.
180. Якунин В. И. Теоретические аспекты проблемы эффективности государственного управления / Власть", – №8, – 2006 – С.63–84
181. Янов В. Теоретические подходы к стратегическому управлению развитием экономики // Пробл. теории и практики управл. - 2007. - N 9. - С.15-22.
182. Яхонтова Е. С. Эффективные технологии стратегического управления . – СПб.: Питер, 2003. – 411 с.
183. Abell D. F. Defining the Business: The Starting Point of Strategis Planning. Englewood Cliffs. – N–Y: Prentice Hall, 2000. – 567 р.
184. Adizes I. Organizational passages – diagnosing and treating lifecycle problems of organizations. Organizational Dynamics 2007. 8 (1): 3–25.
185. Aldrich N. E. Organizations and Enviroments. – N–Y, 2003. – 398 р.
186. Alen R., Madison D., Porter L, Reiwick P., Mayers B. Organisational politics: tactics nut characteristics of its actors //California management rev. 1979. Vol. 22.
187. Alexander L. Successfully implementing strategic decisions//Long range planning. 1995. Vol. 18. No 3. P. 214-228.
188. Allison G. Essence of decisions: exploring the cuban missile crisis. Boston, 1971.
189. Andrews K.R. The Concept of Corporate Strategy. Dow Jones-Irwin: Homewood, IL. 2007.
190. Arnoldo С. Нах. The Strategy Concept and Process. England: Avebury, 2004. – 378 р.
191. Ascari A., Rock М., Dutta S. Reengineering and organizational change: lessons from a comparative analysis of company experiences //European management journal. 1995. Vol. 13. No 1. P. 1–30.
192. Barbarians to Bureaucrats. Corporate Life Cycle Strategies. Lessons from the Rise and Fall of Civilisations. By Lawrence. M. Miller. Fawcett Columbine. – N–Y, 1991.
193. Bowman E.H. 1990. Strategy changes: Possible worlds and actual minds. In Perspectives on Strategic Management. Frederickson J. W. (ed.). Harper & Row: N.Y.; 9–37.
194. Boyd B. K. Strategic planning and financial performance: A meta-analytical review. Journal of Management Studies. 1991. 28 (4): 353–374.
195. Calbrath J. R, Robert K. K. Strategy implementation. – Los Angeles: West Publiching Cjmpany, 2006.
196. Campbell, M. Goold, M. Alexander. Corporate Strategy: The Quest for Parenting Advantage // Harvard Business Review, 1995, March-April, p. 120-132.
197. Chandler A.D., Jr. Strategy and Structure: Chapters in the History of American Enterprise. MIT Press: Cambridge, MA. 2008. – 384 р.
198. Collis D. J., Montgomery C. A. Corporate Strategy: Resources and the Scope of the Firm. Irwin: 2007. Chicago. – 378 р.
199. Cook S., Slack N. Making management decisions. Cambridge, 1984.
200. Coyne J., Wright M. An introduction to divestment: the conceptual issues, in reading on strategic management (ed. by D. Bowman). L., 1989.
201. Crainer S. 2000. The Management Century: A Critical View of 20th Century Thought and Practice. Jossey-Bass: San Francisco.
202. Cyert Т., March H. A behavioural theory of the firm. Cambridge, 1989.
203. David F. Strategic management: concepts and cases. N.Y., 1991.
204. Drucker P. Managing in turbulent times. N.Y., 1980.
205. Fink S. Crisis management. Planning for the inevitable. N.Y., 1986.
206. French W.L. Organization Development: Objectives, Assumptions, and Strategies. Renents of the University of California. California Management Review. XII. № 2. P. 26. 2006. – 701 р.http://www.mckinseyquarterly.com/
207. Gluck F., Kaufman S., Walleck A. 1980. Strategic management for competitive advantage. Harvard Business Review 58 (2): 154–161.
208. Goold M. C.,Campbell A, Alexander M. Corporate&Level Strategy. New York: John Wiley & Sons, 2005. – 345 р.
209. Granovetter M. Coase revisited: Business groups in the modern economy. Industrial and Corporate Change 4 (1) 2005, р. 93–130.
210. Grant J.A. Graner L. 1999. Big Business in Russia. The Putilov Company in Late Imperial Russia, 1868–1917. Pittsburgh.
211. Harrison J. S., Caron H. John. Strategis Management of Organizations and Stareholders. Theory and Cases. West Publishing Co., 2004.- 314 р.
212. Hax A. C., Majluf N. S. Strategic Management: an integretive perspective. Prentice-Hall. – 276-342 рр.
213. Higgens D., Butler R., Cray D., Mallory G., Wilson D. Top decisions: ctrategic decision-making in organizations. N.Y., 1996.
214. Hofer C.W., Schendel D. Strategy Formulation: Analytical Concepts. St. Paul, MN. 2008.
215. Hoffman R., Becker D. A Strategic Management Simulation. Homewood, 1989.
216. Hofstede G. Cultural Constraints in Management Theories.//Academy of Management Executive. 1993/Vol. 7. P. 108-134.
217. Huse E. F. Organization Developmentand Change. – St. Paul, 2005. – 567 р.
218. Jeremy D.J. Business history and strategy. In Handbook of strategy and management. Pettigrew A., Thomas H., Whit-tington R. (eds). 2002. Sage publications; 436–460.
219. John M. Hobbs, Donald F. Heany. Coupling Strategy to Operating Plans // Harvard Business Review, 1977, May-June, p. 119-124.
220. Johnson G., Scholes K, Exploring corporate strategy. Cambridge, 2009. – 516 р.
221. Jonathan R. Woetzel Remaking the China's giant steel industry The McKinsey Quarterly, 2001 Number 4 Emerging markets. http://www.mckinseyquarterly.com/ar_g.asp?ar=1130&pagenum=1&L2=3&L3=40
222. Kanter R. The change masters. N.Y., 2005. – 378 с.
223. Kathryn R. Harrigan. A Framework for Looking at Vartical Integtation / Jornal of Business Strategy. – № 3 (Winter 2003). – Р. 77-112.
224. Keith H. Hammonds “Michael Porter's Big Ideas” – FC44, p.150, http://www.fastcompany.com/online/44/porter.html
225. Kerzner H. Project management. A system approach to planning, scheduling and controlling. N.Y., 2008. – 367 р.
226. Koch R. Strategy: How to Create and Deliver a Useful Strategy. Prentice Hall: London. 2000.
227. Kotter J., Schlesinger L. Choosing strategies for change //Harvard business review. March. 1979.
228. Learned E.A., Christensen C. R., Andrews K. R., Guth W. D. (eds). 2005. Business Policy: Texts and Cases. Richard D. Irwin: Home-wood, IL.
229. Louis L. Schorsch You can market steel The McKinsey Quarterly, 1994 Number 1. http://www.mckinseyquarterly.com/article_ page.asp?tk=78413:43:3&ar=43&L2=3&L3=40 ];
230. Lowendahl B., Revang O. 1998. Challenges to existing strategy theory in a postindustrial society. Strategic Management Journal 19 (8): 755–773.
231. Luffman G. Business policy: an analytical introduction. Oxford, 2004. – 517 р.
232. MacMillan L Strategy formulation: political concepts. N.Y., 2008. – 347 р.
233. Mark Payne “Steel dumping: lateral thinking needed”, Metal bulletin Research Matt H. Evans “Strategic planning” 2008 – 390 р.
234. Matt H. Evans “Strategic planning”, 2000 http://www.exinfm.com/training/course10.doc
235. McDonald M. Marketing plans: how to prepare them, how to use them. N.Y., 2009. – 376 р.
236. Mckinsey on strategy -http://www.mckinseyquarterly.com/ category_archive.asp?tk=78413::21&L2=21&L3=37
237. Meyer A., Goes Р., Brooks G. Organizations in disequilibrium: environmental jolts and industrial revolutions//G. Huber., W. Click (eds). Organisational change and redesign. N.Y., 1992.
238. Mintroff I. Stakeholders of the organization. N.Y., 2004. – 567 р.
239. Mintzberg H. Strategy in Three Models. California Management Rewiew, 2004.
240. Mockler R.J. Strategic Management: An Integrative Context-Specific Process. Idea Group Publishing: Harrisburg-Lon-don., 2002.
241. Moore J.I. Writers on Strategy and Strategic Management. Penguin books: London. - 2007. – 356 р.
242. Neuberger O. Arbeit: Begriff-Gestattung-Motivation- Zufriedenheit, Stuttgard, 2005, p.137- 178.
243. Newbould G., Luffman G. Successful business politics. L., 1989.
244. Pearson E., Robinson Т. Touch minded ways to get innovative //Harvard business Rev. 2008. May-June.
245. Peters T. Liberation Management. Knopf: N. Y. – 2002.
246. Pfeffer J. Power in organizations. Boston, 2007. – 345 р.
247. Pichault F., Schoenaers F. 2004. HRM practices in a process of organizational change: A contextualist perspective. Applied Psychology: An International Review 52 (1): 120–143.
248. Porter M. From Competitive Advantage to Corporate Strategy, HBR, May – June, 2007. – Р. 34-56
249. Prahalad C. K., Bettis R. A. . The Dominant Logic: A New Linkage between Diversity and Performance // Strategic Management Journal, 2006, November-December, p. 485-502.
250. Quinn F. Strategies for change: logical incrementalism. Cambridge, 2009. – 690 р
251. Romanelli E., Tushman M. Organizational transformation as punctuated equilibrium: An empirical test. Academy of Management Journal 2004 - 37 (5):
1141–1166.
252. Rowe A. J. ets. Strategic management: a mrthodological approach, 4th.ed. – 489 р.
253. Rumelt R. P., Schendel D. E., Teece D. J. (eds). . Fundamental Issues in Strategy: A Research Agenda. Harvard business school press: Boston, MA. 2004. - 369 р.
254. Salancik G., Pfeffer J. Who gets power and how to hold on to it: a strategiscontingency model of power //M.L. Tushman and W. Moore (eds). Readings in the management of innovation. L., 2002. – 45-167 р.
255. Schein E.H. Organizational Culture, American Psychologist. 2001. 567 р.
256. Schendel D.E., Hatten K. J. 2002. Business policy or strategic management: A broader view for an emerging discipline. Academy of Management Proceedings (August): 99– 102.
257. Schoemaker P. 1993. Multiple scenario development: Its conceptual and behavioral foundation. Strategic Management Journal 14 (2): 193–214.
258. Seymour Tilles. How to Evaluate Corporate Strategy // Harvard Business Review, 2003, July-August, p. 112.
259. Sheppard H. Innovation-resisting and innovation-producing organizations // Journal of business. 2007. Vol. 40. P. 470-477.
260. Simon H. Administrative Behavior: A Study of Decision - Making Process in Administrative Organizations. New York , 2007
261. Slatter S. Corporate recovery; successful turnaround strategies and their implementation. L., 2004.
262. Smith G. and May D. - The Artificial Debate between Rationalist and Incrementalist Models of Decision-Making.// Policy and Politics, 8, 2000. – p.198.
263. Steiner G. A & Steiner J. F. Business, Govenment and Society. – N-Y: McGrow-Hall, 2001. – 311с.
264. Strategic Management: Consept and Cases. 4-th ed. University of Alabama, Business Publication Inc., Plano, Texas. - 2007 – 647 с.
265. Strategy and Enviroment: A Conceptual Integration // Academy of Management. Rev. – 2008. – Vol. 5. – № 1.
266. Teece D.J., Pisano G., Shuen A. 2007. Dynamic capabilities and strategic management. Strategic Management Journal 18 (7): 509–533.
267. Thompson A. A., Strickland A. J. III. Strategic Management: Consept and Cases. 2007 4-th ed. University of Alabama, Business Publication Inc., Plano, Texas. – 376 р.
268. Valter Lazzari, Rosabeth Moss Kanter, Christian Ketels, Richard Whittington, Ivor Kenny, Michael Porter, Brett Savill, Gabriel Hawawini,. Andrew Campbell, Philip Blake, Baron Paul Buysse, Alistair Fulton, “Does strategy matter any more?” - http://www.ebfonline.com
269. Wootton S., Home Т., Strategic Planning: The Nine Step Programme. Kogan Page, 1997. www.smanagement.ru/
270. Wright P., Pringle C., Kroll M. Strategic Management: Text and Cases. Allyn and Bacon: Needham Heights, MA, 2002. – 367 р.