МЕХАНІЗМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

Короткий опис

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

СЕМЕНКО СЕРГІЙ В’ЯЧЕСЛАВОВИЧ

УДК 351:354:366.5

МЕХАНІЗМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

Спеціальність: 25.00.02 Механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Піддубна Л.П.
кандидат економічних наук, доцент

Київ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ І
НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
1.1 Захист прав споживачів в системі соціального управління
1.2 Історичні аспекти становлення організаційно-правового механізму захисту прав споживачів
1.3 Особливості побудови системи захисту прав споживачів у провідних країнах світу
Висновки до першого розділу
РОЗДІЛ ІІ
АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
2.1 Структура органів захисту прав споживачів і їх взаємодія в системі державного управління в Україні
2.2 Стан реалізації механізму захисту прав споживачів в Україні
2.3 Особливості здійснення захисту прав споживачів
Висновки до другого розділу
РОЗДІЛ ІІІ
НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ В УКРАЇНІ
3.1 Організаційно-правові підходи до вдосконалення системи захисту прав споживачів України
3.2 Методичні підходи до визначення кількісного та якісного складу персоналу територіальних органів захисту прав споживачів в Україні
3.3 Визначення та оцінка результативності державної системи захисту прав споживачів
Висновки до третього розділу
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Захист прав громадянина як споживача є однією з найважливіших ознак демократичного суспільства та напрямом захисту конституційних прав громадян.
На сьогодні державна система захисту прав споживачів в Україні характеризується протиріччям між високою її соціальноекономічною значимістю і порівняно низьким рівнем організації, насамперед, взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування у цьому напряму.
Національна нормативноправова база щодо захисту прав громадян як споживачів перебуває в стадії гармонізації з нормами міжнародних угод та договорів, учасницею яких є або має намір бути Україна. Проголошені Конституцією України права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на інформацію про якість харчових продуктів і предметів побуту зобов’язують органи державної влади та органи місцевого самоврядування створити організаційноправові, соціальноекономічні та примусововладні гарантії забезпечення цього права. Система органів із захисту прав споживачів сформована та покликана забезпечити виконання відповідних положень законодавства.
В Україні в контексті європейської інтеграції проводиться державна політика, спрямована на гарантування споживачам безпечності товарів, робіт, послуг; можливості вільного їх вибору, надання правдивої інформації про товари, роботи та послуги. Не зважаючи на вступ нашої країни до СОТ, ще не завершено створення повноцінних правових та організаційно-правових механізмів, за допомогою яких можливо було б всебічно захистити права громадян-споживачів, у зв’язку з чим існує необхідність суттєвих змін і вдосконалення відповідного законодавства, а також системи органів захисту прав споживачів.
Незважаючи на те, що відносини громадян-споживачів у системі отримання товарів, робіт, послуг, що їм надаються, є одними з найбільш поши­рених, й охоплюють практично все населення країни, впродовж останніх років ринкових реформ було опубліковано лише кілька комплексних монографічних досліджень із проблем державного управління у сфері захисту прав споживачів та розвитку споживчого руху в Україні. В основному, цим проблемам присвячувались окремі наукові роботи - статті, тези доповідей на наукових конференціях тощо. За кілька років ринкових перетворень у незалежній Україні створюється фактично новий комплексний механізм захисту прав споживачів. Між тим, чимало питань стосовно механізму функціонування органів захисту прав споживачів, ще не отримали свого наукового обґрунтування та вирішення, деякі з них потребують подальшого дослідження з метою вдосконалення. Серед вітчизняних вчених, що внесли суттєвий науковий внесок за цим напрямом, необхідно зазначити: М. Казакова [111], П. Калиту [114. 115], М. Корецького [138], А. Мазаракі [135], Н. Притульську [135], О. Язвін­ську [199, 200], О. Звєрєву [103], Н. Cалухіну [160] та інших. Питання захисту прав споживачів з позицій державного управління та місцевого самоврядування розглядалися в низці праць українських вчених: В. Авер'янова [59, 87, 178], Т. Іванової [107], В. Куйбіди [129 - 131], А. Ткачука [181] та інших. Водночас, питанню захисту прав громадян як споживачів з позиції юридичної науки приділяли увагу в своїх наукових працях: Л. Ніколаєва [135], А. Джинчарад [91], О. Кривенко [99], Л. Іваненко [105, 106], О. Соловйова [169], В. Тарануха [176].
В той же час, питання функціонування та розвитку державних механізмів захисту прав споживачів, їх вдосконалення не втратило своєї актуальності. Воно потребує подальших досліджень та дискусійних обговорень, адже, як свідчить практика, порушення прав споживачів залишається поширеним явищем й має не тільки суб’єктивну, а й об’єктивну основу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася на кафедрах менеджменту та управління муніципальним розвитком Академії муніципального управління в межах комплексних наукових проектів: Вдосконалення організації місцевого самоврядування в умовах реформування державної влади в Україні” (номер державної реєстрації 0105U007983) та Проблеми розвитку місцевого самоврядування в умовах трансформаційних процесів” (номер державної реєстрації 0107U002101). Роль автора полягає у розробці рекомендацій щодо вдосконалення взаємодії органів державного управління та органів місцевого самоврядування в реалізації державної політики захисту прав споживачів.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування й розробка науково-практичних рекомендацій щодо державних механізмів вдосконалення системи захисту прав споживачів.
Реалізація мети обумовила необхідність вирішення наступних завдань:
- розкрити роль і місце захисту прав громадян як споживачів у сучасному суспільному розвитку;
- визначити сутність державної системи захисту прав споживачів та державних механізмів вдосконалення системи захисту прав споживачів, а також стан наукового доробку у цьому напряму;
- вивчити сучасну світову практику та виявити особливості застосування державних систем захисту прав споживачів у розвинених країнах світу;
- проаналізувати історичні аспекти становлення й стану державної системи та державних механізмів захисту прав споживачів в Україні, зокрема правового та організаційно-правового, а також визначити шляхи їх вдосконалення;
- розглянути питання оцінювання результативності державної системи та державних механізмів захисту прав споживачів, розробити відповідні методичні засоби щодо його застосування;
- сформулювати науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення державної системи та державних механізмів захисту прав споживачів в Україні.
Об’єкт дослідження державна система захисту прав споживачів
Предмет дослідження - механізми вдосконалення державної системи захисту прав споживачів.
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що наукове обґрунтування та застосування нових методичних підходів до вдосконалення механізмів захисту прав споживачів сприятиме підвищенню ефективності і результативності вітчизняної системи захисту прав споживачів.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження разом з напрацюваннями дисертанта складають наукові розробки вітчизняних та закордонних вчених з проблем державного управління системою захисту прав споживачів.
Для аналізу сучасного стану та оцінки перспектив розвитку системи захисту прав споживачів і державного управління нею використані економіко-статистичні методи, при розробці підходів до оцінки результативності системи захисту прав споживачів та впливу на неї чинників пов’язаних з діяльністю органів захисту прав споживачів - кореляційно-регресівний аналіз. Методи порівняльного аналізу використані для співставлення світового та вітчизняного досвіду захисту прав споживачів та показників діяльності органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в тому числі у регіональному аспекті.
Інформаційною базою дослідження є Закони України, нормативно-правові акти Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а також рішення Київської міської ради, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, звіти про результати роботи обласних та міських управлінь у справах захисту прав споживачів Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, відділів захисту прав споживачів районних у м. Києві державних адміністрацій, районних у м. Києві спілок захисту прав споживачів, монографічні дослідження закордонних і вітчизняних авторів, матеріали власних досліджень.
Наукова новизна отриманих результатів дослідження, полягає, насамперед, у новому вирішенні наукового завдання теоретичного обґрунтування й розробки науково-практичних рекомендацій щодо державних механізмів вдосконалення системи захисту прав споживачів. Зокрема у дисертації:
вперше:
- запропоновано організаційно-правовий механізм реформування державної системи захисту прав споживачів, заснований на зміні структури та перерозподілі повноважень основних суб’єктів цієї системи шляхом децентралізації, передачі їх на рівень місцевого самоврядування з одночасним посиленням контрольних функцій на центральному рівні державного управління;
- розроблено підхід та відповідний метод розрахунку кадрових потреб органів державного управління і органів місцевого самоврядування з інспекційної діяльності у сфері захисту прав споживачів шляхом виявлення та врахування чинників, які впливають на обсяги діяльності посадових осіб у цій сфері.
удосконалено:
- оцінювання результативності дії державної системи та державних механізмів захисту прав споживачів за рахунок розроблення методу такого оцінювання за її ступенем, про який свідчить узагальнений індикатор рівня довіри населення до органів виконавчої влади у цій сфері, що відображається у кількості звернень громадян;
дістали подальшого розвитку:
- питання вдосконалення захисту прав споживачів у напряму гарантії якості та безпеки реалізації на споживчому ринку товарів, робіт та послуг шляхом розробки організаційно-правового механізму вилучення та утилізації неякісної продукції, який передбачає методику по вилученню і знешкодженню неякісної продукції та схему документообігу по супроводу такої продукції;
- питання правової освіти громадян щодо захисту їх прав як споживачів у напряму посилення ролі органів місцевого самоврядування в цьому процесі, в тому числі: проведення семінарів з представниками господарюючих суб’єктів щодо зазначеної тематики, а також посилення контролю щодо відповідності освітньо-кваліфікаційних знань у сфері господарської діяльності;
- понятійний апарат у сфері державного управління системою захисту прав споживачів, зокрема, шляхом визначення та введення в обіг понять «державна система захисту прав споживачів», «державні механізми захисту прав споживачів» і «управління організаційно-економічним механізмом захисту прав споживачів».
Практичне значення отриманих результатів. Більшість з отриманих результатів дисертаційного дослідження мають науково-прикладний характер і впроваджені в роботі Головного управління з питань захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації (довідка № 0107/3544 від 27.07.2007 р.) та Державної пробірної служби Міністерства фінансів України (довідка № 51000-01-21/105/1 від 23.01.2008 р.).
У Головному управлінні з питань захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації впроваджені наступні результати:
- наукове обґрунтування доцільності створення цього підрозділу як структурного елемента організаційно-правового механізму державної системи захисту прав споживачів;
- методичні підходи до: оцінювання результативності його діяльності; обґрунтування визначення чисельності інспекторів; вдосконалення вилучення та утилізації неякісної продукції; підвищення правової освіти громадян щодо захисту своїх прав як споживачів;
- визначення «управління організаційно-економічним механізмом захисту прав споживачів» введено до офіційних документів.
У Державній пробірній службі Міністерства фінансів України впроваджено методичні підходи до: оцінювання результативності її діяльності щодо реалізації державної політики у сфері державного пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали; обґрунтування визначення чисельності її інспекторів.
Теоретичні положення та наукові результати дослідження використовуються при викладанні дисциплін: Соціальне управління”, Муніципальне управління” в Академії муніципального управління (довідка № 08-15/5 від 19.05.2008 р.) та Адміністративний менеджмент” в Університеті економіки та права КРОК” (довідка № 21/1 від 21.05.2008 р.). А також розроблено навчальний курс з дисципліни «Стандартизація і сертифікація», який викладається в Академії муніципального управління (довідка № 08-14/5 від 19.05.2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, містить отримані особисто автором нові результати в галузі науки державного управління, які дозволяють підвищити ефективність застосування державних механізмів захисту прав споживачів. У дисертації не використову­валися ідеї або розробки Л.П. Піддубної, у співавторстві з якою були опубліковані окремі наукові праці.
Апробація результатів дисертації. Основні результати та висновки дослідження оприлюднені дисертантом на: VII Міжнародному науковому конгресі Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2007), Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми місцевого самоврядування» (Київ, 2006), «Інноваційні стратегії економіки регіонів» (Київ, 2007), науково-практичній конференції за міжнародною участю «Європейські орієнтири муніципального управління» (Київ, 2008), кількох засіданнях кафедри менеджменту та міжкафедральному семінарі кафедр менеджменту і управління муніципальним розвитком Академії муніципального управління (Київ, 2007, 2008).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладенні автором у 7 наукових публікаціях загальним обсягом 3,6 др. арк., в тому числі у 4 статтях у наукових збірниках та журналах, що є фаховими з державного управління в Україні.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 211 стор., в тому числі основний текст - 182 стор. Робота містить 6 рисунків на 4 стор., 19 таблиць, список використаних джерел з 208 найменувань на 13 стор., додатки розміщені на 15 стор.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі відповідно до мети та визначених завдань вирішено наукове завдання теоретичного обґрунтування й розробки науково-практичних рекомендацій щодо державних механізмів вдосконалення системи захисту прав споживачів. Результати проведеного дослідження дають можливість зробити наступні висновки.
1. З’ясовано, що головною сучасною тенденцією світового суспільного розвитку є постійне підвищення якості та вдосконалення стилю життя людей, їх достатку, соціального самопочуття. При цьому основним призначенням сучасного соціального управління є забезпечення пріоритетності та реалізує­мості соціальних цілей. Покращення соціальних параметрів, перш за все, здоров’я громадян (фізичного та духовного), є головним джерелом підвищення ефективності економічних результатів: надійності продукції, її якості, відповідно, більш високої ефективності виробництва. Разом з тим, для збереження суспільства необхідні безпечні та якісні умови для життєдіяльності (харчування, екологія). Питання якості та безпеки товарів, робіт та послуг входять до сфери захисту прав споживачів, саме тому є всі підстави вважати захист прав споживачів важливою складовою соціального, а відтак й державного управління.
Показано, що захист прав громадян як споживачів на державному рівні свідчить про високе соціальне навантаження функції державного управління та є безумовною ознакою демократичного суспільства. Проблемам захисту прав споживачів приділяється велика увага в розвинених країнах світу, вони стали предметом зацікавленості багатьох впливових міжнародних організацій: Ради Європи, ГАТТ/СОТ, Організації економічного співробіт­ництва і розвитку та інших. Гарантом захисту інтересів й прав споживачів є діяльність Організації Об’єднаних Націй в цьому напряму. В незалежній Україні відбувається становлення системи захисту інтересів і прав громадян як споживачів, формування відповідних механізмів забезпечення її функціонування і розвитку, приведення чинного законодавства у цій сфері у відповідність до вимог світової спільноти, насамперед, Європейського Союзу.
2. Визначено, що соціальний захист населення передбачає солідарну, державно-регіональну, багатофункціональну систему підтримки добробуту населення на рівні не нижчому від діючих стандартів і нормативів, яка попереджає нагромадження соціальних дефіцитів з метою досягнення суспільної стабільності. Однією з основних захисних функцій соціальної політики держави є реалізація конституційних гарантій соціальних прав своїх громадян, формування відповідної законодавчої бази, підтримування їх безпеки і умов життєдіяльності. Важливу роль при цьому відіграють державна система та державні механізми захисту прав споживачів.
3. Запропоновано розглядати державну систему захисту прав споживачів як всю систему органів влади (державної, регіональної, місцевої, місцевого самоврядування) в їх взаємодії, у функції яких входить в тій, чи іншій мірі питання захисту прав громадян як споживачів, а також механізми реалізації (здійснення та вдосконалення) цих функцій. Введено й визначено поняття «державний механізм вдосконалення системи захисту прав споживачів», під яким розуміється система практичних заходів, засобів, інструментів, важелів, стимулів, що використовують органи державної влади та органи місцевого самоврядування для вдосконалення системи захисту прав громадян як споживачів від їх порушення з боку господарюючих суб’єктів, а також підвищення рівня правової свідомості у громадян в цій сфері. Йдеться, насамперед, про інституційний (вдосконалення структури державної системи, взаємовідносин в ній), правовий (вдосконалення правового статусу та правового регулювання) та організаційно-правовий (вдосконалення організаційних відносин, комунікативної взаємодії) механізми захисту прав споживачів, які фактично є прерогативою держави й розробляються та реалізуються органами державної влади.
4. Встановлено шляхом аналізу світової практики, що в різних країнах світу, зокрема в країнах Європейського Союзу, задіяні різні державні (інституційні, правові та організаційно-правові) механізми забезпечення та вдосконалення захисту прав споживачів. Захистом прав споживачів займаються як державні, так і недержавні структури. Все залежить від ступеню розвитку демократії, загальної культури суспільних відносин, традиційних систем державного управління та місцевого самоврядування, а також ефективності функціонування державних механізмів щодо захисту прав громадян. В низці країн світу, наприклад, Іспанії, Швеції, захист прав споживачів покладено на органи місцевого самоврядування. В цих країнах, як правило, діє розвинена система місцевого самоврядування, де функція захисту прав споживачів передана виконавчим органам місцевого самоврядування, оскільки ця послуга надається ними найкраще.
Органи місцевого самоврядування є найближчими до громадян, можуть саморегулювати свою структуру і фінансування в залежності від потреб громади, яку вони представляють, та тісніше співпрацювати з будь-якими структурами і організаціями на місцевому рівні управління. В той же час, децентралізована система захисту прав споживачів значною мірою потребує регулювання та координації на центральному рівні державної влади. В державах з розвиненою демократією у сфері захисту прав громадян активно діють громадські (недержавні) організації.
5. Показано, що задіяні в Україні державна система та державні механізми забезпечення захисту прав споживачів потребують суттєвого організаційного і правового вдосконалення, підвищення функціональної та міжсистемної ефективності. Насамперед, йдеться про невідповідність структури та штатної чисельності територіальних органів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики принципу пропорційності по регіонам у співвідношенні до населення та розміщення суб’єктів господарю­вання, що реалізують товари, надають послуги та виконують роботи безпо­середньо споживачам. Органи місцевого самоврядування намагаються самотужки вирішити це питання, але внаслідок суперечностей у чинній правовій базі у цій сфері щодо повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади може збільшитися адміністративний вплив на суб’єктів господарювання, що суперечить принципам ринкової економіки та дерегулювання підприємницької діяльності.
Для вирішення цього питання розроблено підхід та відповідний метод розрахунку кадрових потреб органів виконавчої влади з інспекційної діяльності у сфері захисту прав споживачів. В його основу покладено співставлення фактичних можливостей працівників з офіційними статистичними даними щодо об’єкту контролю. Цей підхід і відповідний метод можуть використовувати як органи державної влади, так і виконавчі органи місцевого самоврядування.
6. Розроблено й рекомендовано для практичного впровадження організаційно-правовий механізм поетапного реформування державної системи захисту прав споживачів в Україні, що базується на зміні структури та перерозподілі повноважень основних суб’єктів цієї системи. На першому етапі передбачено створення і налагодження роботи структурних підрозділів з питань захисту прав споживачів виконавчих органів місцевої влади, розширення їх повноважень шляхом законодавчої ініціативи з внесення змін до нормативноправової бази із захисту прав громадян як споживачів. На другому етапі має відбутися передача всіх повноважень територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів структурним підрозділам щодо захисту прав споживачів органів місцевого самоврядування з умовою узгодження своїх дій з цим органом та інформування про результати роботи. Це дає можливість спрямувати бюджетні кошти, передбаченні на фінансування територіальних органів зазначеного спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади на фінансування територіальних центрів стандартизації, метрології і сертифікації та збільшити їх штатну чисельність. Тим самим, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів зконцентрує більшу увагу на попереджені порушень вимог чинного законодавства щодо захисту прав споживачів на рівні виробників та імпортерів, що дасть змогу підвищити ефективність контролю за якістю на більш високому рівні управління, а також культуру підприємницької діяльності. Наступним етапом реформування передбачається посилення ролі громадських організацій в захисті прав споживачів.
7. Запропоновано з метою підвищення ефективності функціонування територіальних організацій, що покликані захищати права споживачів, впровадити на рівні адміністративно-територіальних одиниць механізм утилізації або знешкодження вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції, який буде дієвим важелем в забезпеченні виконання вимог чинного законодавства в цій сфері. Обґрунтовано зміни до економічних важелів впливу за порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів". Розроблено організаційні та методичні підходи до підвищення ефективності інформаційно-просвітницької роботи серед громадян щодо чинного законодавства в сфері захисту прав споживачів.

8. Розроблено й рекомендовано для практичного впровадження метод оцінювання результативності дії державної системи та державних механізмів захисту прав споживачів за її ступенем, про який свідчить узагальнений індикатор рівня довіри населення до органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування у даній сфері, що відображується в кількості звернень громадян. За його допомогою проведено аналіз впливу різних факторів на результативність захисту прав споживачів виконавчими органами місцевого самоврядування.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України, (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, с. 141).
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до N 51, с.1122).
3. Митний кодекс України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 38-39)
4. Закон України "Про антимонопольний комітет України» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 50, с.472).
5. Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції"( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 12, с.95).
6. Закон України Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” (Відомості Верховної Ради України, 1995, № 46, с. 345).
7. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 6).
8. Закон України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” (Відомості Верховної Ради України, 1994, № 27, с. 446).
9. Закон України "Про захист прав споживачів" / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парламентське вид-во, 1997. — 30 с.
10. Закон України Про метрологію та метрологічну діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 1998, № 30-31, с. 194).
11. Закон України "Про місцеве самоврядування"( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 24, с.170 ).
12. Закон України Про місцеві державні адміністрації” (Відомості Верховної Ради України, 1999, № 20-21, с. 190).
13. Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини"( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 19, с. 98).
14. Декрет Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1993 р. № 30-93 Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення” (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 23, с. 247).
15. Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 р. № 46-93 Про стандартизацію і сертифікацію” (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 27, с. 289).
16. Постанова Верховної Ради України від 25 січня 1995 року № 2695-ВР "Про затвердження "Положення про порядок вилучення неякісних товарів, документів та інших предметів, що свідчать про порушення прав споживачів" / Голос України від 14.02.1995.
17. Постанова Верховної Ради України від 25 січня 1995 року № 2695-ВР "Про затвердження "Положення про порядок припинення (заборони) господарюючими суб’єктами відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів"/ Голос України від 14.02.1995.
18. Постанова Верховної Ради України від 25 січня 1995 року № 2695-ВР "Про затвердження "Положення про порядок тимчасового припинення діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів"/ Голос України від 14.02.1995.
19. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 1992 р. № 297 "Про створення Державного комітету України у справах захисту прав споживачів” /Зібрання постанов Уряду України, 1992, N 6.
20. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 р. № 215 "Порядок відбору у господарюючих суб’єктів сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості” / Зібрання постанов Уряду України, 1994, N 7, Урядовий кур'єр, 1994, 14.04.94 N 58 59.
21. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 "Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення" / Офіційний вісник України, 2006, N 25; Урядовий кур'єр, 2006, N 122.
22. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1441 "Про затвердження Типового положення про управління економіки районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації ” / Офіційний вісник України, 2003, N 37.
23. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 р. № 641 Деякі питання Державного департаменту ветеринарної медицини” / Офіційний вісник України, 2001, N 24.
24. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р. № 1109 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні” / Офіційний вісник України, 1999, N 25.
25. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 р. № 1662 "Про схвалення Концепції вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів" / Офіційний вісник України, 2001, N 51.
26. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2004 р. № 508 "Про затвердження Порядку утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів" / Урядовий кур'єр, 2004, 23.04.2004 N 77; Офіційний вісник України, 2004, N 16.
27. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 червня 2006 р. № 789 «Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України»/ Офіційний вісник України вiд 21.06.2006 - 2006 р. № 23.
28. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2006 р. № 1541 «Про затвердження Положення про Міністерство аграрної політики України»/ Офіційний вісник України вiд 20.11.2006 - 2006 р. № 45.
29. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1542 «Про затвердження Положення про Міністерство охорони здоров’я України»/ Офіційний вісник України вiд 20.11.2006 - 2006 р. № 45.
30. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1566 «Про затвердження Положення про Міністерство культури і туризму України»/ Офіційний вісник України вiд 20.11.2006 - 2006 р. № 45.
31. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1837 «Про затвердження Положення про Міністерство фінансів України»/ Офіційний вісник України вiд 19.01.2007 - 2007 р. № 1.
32. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 717 «Про затвердження Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України»/ Офіційний вісник України вiд 01.06.2007 - 2007 р. № 37.
33. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 р. № 777 «Про затвердження Положення про Міністерство економіки України»/ Офіційний вісник України вiд 08.06.2007 - 2007 р. № 39.
34. Указ Президента України від 18 березня 2003 року № 225/2003 з змінами та доповненнями «Питання Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики». Офіційний вісник України від 04.04.2003 р. № 12.
35. Указ Президента України "Про вдосконалення державного контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення” від 1 лютого 1999 року № 109/99 / Офіційний вісник України. 1999 - № 5 с. 26.
36. Указ Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23 липня 1998 року № 817/98 / Офіційний вісник України. 1998 - № 30 с. 2.
37. Указ Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 11 червня 1998 року № 810/98 / Офіційний вісник України. 1999 - № 21 с. 32.
38. Указ Президента України "Про Програму захисту прав споживачів на 2003 2005 роки" від 11 грудня 2002 року № 1148/ 2002.
39. Доручення Президента України від 23 грудня 2003 р. № 1-1/1697 "Про перевірку стану дотримання вимог законодавства суб’єктами господарювання у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв.".
40. Наказ Міністерства Економіки та з питань Європейської інтеграції № 57/188/84/105 від 26 лютого 2002 року "Про затвердження "Правил торгівлі на ринках" / Офіційний вісник України, 2002, N 13.
41. Наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 листопада 2006 року № 322 "Про затвердження Положення про головні управління (управління) у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі" / Офіційний вісник України, 2007, N 7.
42. Наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 30 серпня 2002 року № 498 "Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні” / Офіційний вісник України, 2002, N 40.
43. Організаційна структура Головних обласних (міських) управлінь у справах захисту прав споживачів, затверджена головою Держспоживстандарту України Школьником Л.С., Негрич М.М.
44. Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 7 червня 2002 року N 28 Про затвердження Правил передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів” / Офіційний вісник України, 2002, N 27.
45. Наказ Міністерства аграрної політики України від 23 серпня 2005 року N 414 Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів” / Офіційний вісник України, 2005, N 40.
46. Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19 квітня 2005 року N 32 Про затвердження Правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарно-санітарному контролю та нагляду” / Офіційний вісник України, 2005, N 24.
47. Порядок пропуску вантажів, підконтрольних Службі державної ветеринарної медицини, через державний кордон України” наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 27 грудня 1999 р. № 49 / Офіційний вісник України. 2000 - № 2 с. 142.
48. Аналіз виконання міської програми щодо захисту прав споживачів м. Києва на 2002 2005 роки за 2004 рік. Держспоживстандарт. Київ 2005.
49. Аналіз виконання міської програми щодо захисту прав споживачів м. Києва на 2002 2005 роки за 2005 рік. Держспоживстандарт. Київ 2006.
50. Рішення Київської міської Ради від 15.01.2002 року № 228/1662 та від 29.05.2003 року № 455/615 "Про затвердження міської Програми заходів щодо захисту прав споживачів м. Києва на 2002 2005 роки" / Хрещатик, 2002, № 32.
51. Київська міська програма охорони навколишнього природного середовища на період 2003 2006 роки.
52. "Положення про відділ захисту прав споживачів", затверджене розпорядженням голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 220 від 17 лютого 2003 року.
53. "Положення про відділ захисту прав споживачів", затверджене розпорядженням голови Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.
54. "Положення про відділ захисту прав споживачів", затверджене розпорядженням голови Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації.
55. Руководящие принципы для защиты интересов потребителей: Резолюция Генеральной Ассамблеей ООН № 248 от 9.04.1985 г.
56. Резолюция и решения, принятые Генеральной Ассамблеей ООН на 39 сессии. 18.09 18.12.1984 года и 9-12.04.1985 года- Нью-Йорк: ООН, 1985.
57. Развитие и международное экономическое сотрудничество: Защита интересов потребителей: Доклад Генерального секретаря/ ООН: экономический и социальный совет: основная сессия 29.06-31.07.1992 года.
58. Європейська хартія самоврядування
59. Авер'янов В.Б. Виконавча влада і державний контроль / Авер'янов В.Б., Андрійко О.Ф. - Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Робоча група з реформування центральних органів виконавчої влади / М.С. Лопата (ред.). — К., 1999. — 47 с.
60. Азарян Е.М. Организационно-экономический механизм функционирования и регулирования потребительского рынка : дис. д-ра экон. наук: 08.02.03 / Азарян Е.М. — Донецк, 2003. — 462 с.
61. Аналітичні записки з розробки напрямків державної політики / В.Є. Романов (уклад.), — К. : 2001. — 234 с.
62. Аристотель. Політика / Пер. З давньогрец. nа передмова О. Кислюча. К.: Основи, 2000. 239 с.
63. Артим І.І. Оцінка ефективності управління в органах державної виконавчої влади (на прикладі районних державних адміністрацій): дис. канд. наук з держ. управління: 25.00.02 / Артим І.І. — Л., 2004. — 231арк.
64. Атаманчук Г.В. Обеспечение рациональности государственного управления. М.: Юридическая литература, 1990. 352 с.
65. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. — М.: Юридическая литература, 1997. — 400 с.
66. Бабицький А.Ф. Методологія аналізу економічних процесів і управління: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / — К. : МАУП, 2003. — 125 с.
67. Бідак В.Я. Соціальний захист населення та вдосконалення державних механізмів його регулювання : дис. канд. екон. наук: 08.09.01 / Бідак В.Я. — Л., 2004. — 255 с.
68. Біленчук П.Д., Місцеве самоврядування в Україні. Муніципальне право: навч. посіб. для вищ. навч. закл. / Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В.— К.: Атіка, 2000. — 304 с.
69. Бермічева О.В. Соціальна функція держави в Україні: дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Бермічева О.В. - Х., 2002. 189 с.
70. Болотніков А.О. Стандартизація та сертифікація товарів і послуг: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. — К. : МАУП, 2005. — 144 с.
71. Веймер Девід Л. Аналіз політики: Концепції і практика/ Веймер Девід Л., Вайнінг, Ейден Р.; пер. з англ.. І Дзюба, А. Олійника; наук. Ред.. О. Кілієвич. К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2000. 654 с.
72. Виконавча влада в Україні: навч. посіб. / Н.Р. Нижник (заг.ред.). — К. : Видавництво УАДУ, 2002. — 127с.
73. Височанський П. Начерк розвитку Української споживчої кооперації (дорадянська доба).- Б.м. Книгоспілка, 1925.
74. Войтловский В.Н. Организация контроля качества за рубежом./ Войтловский В.Н., Пертонд М.Х. М., 1969.
75. Воронкова В.Г. Муніципальний менеджмент: навч. посібник. К.: ВД "Професіонал", 2004.-256 с.
76. Воротін В.Є. Формування системи державного регулювання національної економіки в умовах глобальних ринкових трансформацій: дис. д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02 / Воротін В.Є. — К., 2003. — 461с.
77. Всемирная история: [у 3 т] / Е.М. Жуков и другие - М., 1957.
78. Гайдай І.Ю. Управління системою нормування праці на підприємствах різноманітних форм власності: дис. канд. екон. наук: 08.06.01 / Гайдай І.Ю. - Маріуполь, 2007.
79. Галацан О.В. Організаційно-економічний механізм управління охороною здоров'я: дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Галацан О.В. — Х., 2004. — 194 с.
80. Гірняк М.В. Європейська хартія місцевого самоврядування в Україні: питання реалізації та контролю=The European Charter of Local Self-Government in Ukraine: Issues of Enforcement and Control/ Hirnyak, M. /— Л. : 2004. — 58 с.
81. Государственное и муниципальное управление: Справочник. [Глазунова Н.І, Анохин М.Г., Атаманчук Г.В., Бахрах Д.Н., Гуторова А.Л.]— М. : Магистр, 1997. — 496 с.
82. Городецкая И.Е. Движение потребителей в России / Мир экономики и международные отношения. 1995 - № 10.
83. Гречко Т.К. Механізм забезпечення ефективності діяльності державних службовців: дис. канд. наук з держ. упр.: 25.00.03 / Гречко Т.К.. - Д., 2006.
84. Гришина І.В. Формування механізму регулювання споживчого ринку: дис. канд. екон. наук: 08.02.03 / Гришина І.В. - Донецьк, 2006.
85. Грузд А.. Конституційно-правове регулювання в Україні: деякі питання теорії та практики / Грузд А., Заржицький О., Смирнов Д., Сумська Н. /Право України 1998, № 8.
86. Державне управління: плани і проекти економічного розвитку [Власюк О. С., Дерюгіна Т. В., Запатріна І. В., Кишко О. В., Ковальова Т. І.]/ О.Ю. Кучеренко (заг.ред.), І.В. Запатріна (заг.ред.). — К.: ВІП, 2006. — 624 с.
87. Державне управління: теорія і практика [Авер'янов В.Б., Цвєтков В.В., Шаповал В.М., Кисіль С. П., Кривенко Л. Т.]/ НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / В.Б. Авер'янов (ред.). — К. : Юрінком Інтер, 1998. — 431 с.
88. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування / Українська академія державного управління при Президентові України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України / В.Б. Авер'янов (ред.), В.Б. Авер'янов (підгот.), І.Б. Коліушко (ред.). — К., 1999. — 50 с.
89. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посіб. / Н.Р. Нижник (заг.ред.), В.М. Олуйко (заг.ред.). — Л. : Видавництво Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2002. — 352 с.
90. Державне управління та місцеве самоврядування: Навчально-метод. посіб. для студ. Інституту соціальних наук / Юлія Вадимівна Узун (уклад.). — О., 2003. — 76 с.
91. Джинчарад А. Правовое регулирование безопасности и качества товаров и услуг важнейшая государственная задача / Хозяйство и право. 2000 - № 2.
92. Дзюндзюк В.Б. Методологічні засади оцінки та підвищення ефективності діяльності органів влади як публічних організацій: дис. д-ра наук з держ. управління: 25.00.02 / Дзюндзюк Вячеслав Борисович - Донецьк, 2006.
93. Долишний М.И. Социально-экономические проблемы качества продукции и труда./ Долишний М.И., Беленький П.Е., Цапенко Б.В. / К., 1977.
94. Дудла І.О. Захист прав споживачів: Навч. посіб. для студ. ВНЗ — Чернігів : ЧДТУ, 2006. — 268 с.
95. Дюфур А. Свободное перемещение товаров требует все более целенаправленного контроля / Стандарты и качество 1997- № 12.
96. Ефективність сучасного менеджменту та управління персоналом організації: Зб. наук. пр. / М.І. Бондаренко (відп.ред.). — Х. : ХІБМ, 2006. — 304 с.
97. Загора І.І. Организационно-методическое обеспечение эффективности местного самоуправления: Дис. канд. экон. наук: 08.02.03 / Загора І.І. - Д., 1999. 176 с.
98. Зайцев Ю.К. Соціалізація економіки України як стратегічна потреба її розвитку: Дис. д- ра. екон. наук: 08.01.01 / Зайцев Ю.К. - К., 2002 434 с.
99. Законодавство України про контроль та перевірки: Контрольно-ревізійна служба. Податкова служба. Захист прав споживачів. Охорона праці. Антимонопольний комітет. Санітарно-епідеміологічний захист населення. Правоохоронні органи / О.А. Кривенко (ред.), О.М. Роїна (упоряд.) — К.: КНТ, 2002.Ч. 1 — 116 с. Ч. 2 — 116 с.
100. Захист прав споживачів в Європейському Союзі та Україні: аналіт. звіт / Спільний проект Європейського Союзу та Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй; Спільнота споживачів та громадські об'єднання — К., 2007. — 36 с.
101. Захист прав споживачів: історія і сучасність. Микитюк І., Язвінська О.М. Гуманітарні науки і сучасність К; 2002.
102. Защита прав потребителей в зарубежных странах- 1989.
103. Звєрєва О.В. Захист прав споживачів: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Звєрєва Олена Володимирівна — К. : Центр учбової літератури, 2007. — 192 с.