МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОДІЇ ВЛАДИ ТА ЗМІ В КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Короткий опис

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Головій Віктор Михайлович

УДК 35:659:33

МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОДІЇ ВЛАДИ ТА ЗМІ В КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник:
Дегтяр А.О.
д.держ.упр, професор

Запоріжжя - 2009

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ ВЛАДИ, ЗМІ
ТА ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: ЗМІСТ
ТА НАПРЯМКИ РЕАЛІЗАЦІЇ................................................................................12
1.1.Мас-медіа в Україні як чинник формування
громадянського суспільства.....................................................................................12
1.2.Проблема становлення громадянського суспільства
в посттоталітарних режимах правління..................................................................32
1.3.Соціальна відповідальність ЗМІ в Україні........................................................53
Висновки до 1 розділу...............................................................................................70
РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАСОБІВ
МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ.........................................................................................73
2.1.Нормативно-правове забезпечення доступу до інформації в Україні............73
2.2.Інформаційний простір сучасної України.........................................................88
2.3.Рівень підтримки суспільних інститутів в Україні........................................113
Висновки до 2 розділу.............................................................................................127
РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОВПЛИВУ ПРЕСИ ТА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ДЕМОКРАТИЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ.........................................................................................................129
3.1.Напрями взаємодії держави та громадянського суспільства у
розвитку інформаційних процесів.........................................................................129
3.2.Взаємодія органів влади, ЗМІ та організацій громадянського суспільства
в реалізації соціальних програм.............................................................................144
3.3.Роль інформаційно-комунікативних технологій у взаємодії влади
та ЗМІ........................................................................................................................162
Висновки до 3 розділу.............................................................................................172
ВИСНОВКИ.............................................................................................................175
ДОДАТКИ................................................................................................................179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................182

ВСТУП

Актуальність дослідження. Мас-медіа є одним з найпотужніших комунікативних засобів суспільства. Саме ЗМІ втілюють і репрезентують громадянську думку, здійснюють функції спостерігача та контролера законодавчої, виконавчої та судової влади. Важливість засобів масової інформації для громадянського суспільства полягає також в створенні символічної публічної сфери уявної загально-громадської трибуни, яка може слугувати для висловлення та лобіювання суспільних та місцевих інтересів. Громадяни повинні відчувати себе частиною тієї спільноти, в якій вони живуть. Таким чином, ЗМІ є фактично зв’язуючою ланкою, передавачем інформації від держави до суспільства, і, навпаки, - від суспільства до держави.
Відомому німецькому політологу Р.-Г. Дарендорфу належать такі слова: «Потрібно шість місяців, для того щоб організувати вибори, десять років, щоб встановити ринкову економіку, але ціла генерація для того, щоб створити громадянське суспільство» [Цит. за: 176]. Сімнадцять років, які минули після проголошення незалежності України, є терміном, який дає підстави для аналізу того, що зроблено в державі на шляху побудови громадянського суспільства, створення та зміцнення окремих його інститутів. Тим більше, що формування громадянського суспільства поруч із розвитком демократії та запровадженням діючої ринкової економіки виступають офіційно проголошеними орієнтирами посткомуністичної трансформації в Україні.
Як свідчать результати соціологічних досліджень, протягом перших років ХХІ століття, такий канал впливу на владу як ЗМІ стає дедалі популярнішим. Так за період між 2001 та 2006 рр. вдвічі зросла кількість респондентів, які вважають пресу дієвим засобом впливу на владні структури. Одночасно самі ж соціологи відзначають, що незважаючи на певну позитивну тенденцію, загальна оцінка можливості контролю за владою за допомогою мас-медіа залишається досить низькою.
На сьогодні у трикутнику влада-ЗМІ-суспільство залишається низка суттєвих проблем.
По-перше, інформаційний простір України поділено між кількома фінансово-політичними групами. З їх представників починає складатися так звана інфократична еліта група осіб, які здійснюють потужний вплив на вироблення та реалізацію важливих суспільних рішень. Це актуалізує такі проблеми як тенденційність подання інформації, особливо її політичної складової; дискредитація журналістської спільноти в очах громадськості, падіння авторитету ЗМІ як засобу соціального контролю.
Друге. Забезпечення рівних умов присутності суспільно-політичних сил в інформаційному просторі.
Третє. Створення суспільного (громадського) телебачення. Необхідність створення цієї важливої і суспільно-значущої інституції особливо жваво артикулюється в останні роки. Втім, і на сьогодні це питання залишається не вирішеним.
Четверте. В країні відсутня єдина державна інформаційно-аналітична служба, яка б координувала дії галузевих аналітичних служб, недержавних аналітичних центрів, регламентувала єдині форми аналітичної звітності, узгоджену систему показників, згідно з якими проводиться опрацювання інформації.
П’яте. Гострою залишається проблема дотримання прав людини в інформаційних відносинах, зокрема державне гарантування прав на приватне життя. Інша проблема відповідальність ЗМІ за свою роботу перед державою, суспільством, кожним окремим громадянином. Дотичною є і проблема достовірності інформації, а точніше форми та рівні її фільтрації за допомогою цензури, в широкому розумінні цього терміну.
Україна продовжує робити перші помітні кроки на шляху реформування суспільства. Цей шлях, що веде від тоталітаризму до демократії, від повної закритості органів влади до їх підконтрольності громадянському суспільству є складним і довгим. Наскільки вдало і швидко буди йти ним наша держава, не в останню чергу залежить і від вирішення проблеми незалежного громадянського контролю за діяльністю всіх гілок влади. Свою провідну роль в цьому процесі повинні зіграти і українські мас-медіа.
Стан наукової розробки. Методологічні, методичні та практичні питання взаємодії державних органів влади, засобів масової інформації та інституцій громадянського суспільства постійно знаходяться в центрі уваги фахівців з державного управління, політологів, журналістів, соціологів, психологів тощо. Як складова частина інформаційної безпеки України дана тема досліджується в публікаціях І. Жданова [53], Г. Сащука [162], М. Сунгуровського [174]. Перспективи підвищення рівня відповідальності ЗМІ, в тому числі і соціальної, досліджуються в роботах А. Костирєва [112], Д. Дубова [51], Д. Дуцик [52]. Шляхи вдосконалення державної інформаційної політики аналізуються в працях В. Бебика [8], О. Варичевої [13], С. Гнатюка [18; 19], О. Гриценко [28-30], М. Демкової [38; 39], О. Демченко [40;41], В. Дрешпака [48-50], І Жданова [53], В. Іванова [79], Н. Ільченко [81-85], Т. Ілюк [86], О. Кірєєвої [100], В. Сюмар [176], С. Чукут [195] та інш.
Все активніше досліджуються перспективи використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, та їх ролі в підвищенні ефективності державної інформаційної політики, серед останніх можна відзначити наукові розвідки В. Баєва [4], О. Баранова [6], О. Кузнецової [116], Ю. Опалько [140], А. Сіленко [166], Л. Скокової [167], Т. Шевченко [196]. Сучасні наукові підходи до удосконалення механізмів державного управління, в тому числі і в сфері соціально-гуманітарної політики, сформульовані в наукових працях В. Бакуменка [5], В. Дзюндзюка [45], А. Дегтяря [37], Ю.Куца [118], Є. Ромата [158] та ін.
Проблеми розвитку інститутів громадянського суспільства відображені в роботах Е. Арато [2], Х. Арендт [3], Ю. Габермаса [16], А.Грамші [27], Д. Кіна [98;99], Р. Патнема [143], А. де Токвіля [178], Ф. Фукуями [189], тощо.
Активно працюють соціологи, досліджуючи такі проблеми як роль ЗМІ у виборчих кампаніях - С. Барматова [7], рівень довіри громадян до мас-медіа: Н. Костенко [108-110], В. Степаненко [171;172].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були здійснені в межах теми Класичного приватного університету «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів» (номер державної реєстрації 0102U003195). У рамках виконаної теми здобувачем розроблено складові механізму підвищення соціальної відповідальності українських мас-медіа.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення механізмів взаємодії органів влади та засобів масової інформації та розробка методичних і практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення їх результативності.
Досягнення поставленної мети передбачає вирішення натупних завдань:
- Здійснити аналіз наукових концепцій функціонування мас-медіа
- Визначити можливості ЗМІ як контрольного ресурсу громадянського суспільства в Україні
- Проаналізувати шляхи підвищення соціальної відповідальності української преси
- Дослідити проблему доступу до інформації в контексті збереження права громадян України на приватне життя
- Узагальнити існуючий досвід взаємодії органів влади да мас-медіа в контексті зміцнення інституцій громадянського суспільства
- Визначити основні перспективи використання новітніх інформаційно-комунікативних технологій в контексті підвищення ефективності державної інформаційної політики
- Запропонувати напрями вдосконалення механізмів взаємодії органів влади та ЗМІ як інституту громадянського суспільства.
Об’єктом дослідження є державна інформаційна політика в Україні
Предметом дослідження є механізми співпраці органів влади та засобів масової інформації на шляху побудови громадянського суспільства в Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що застосування наукового обгрунтування та розробка конкретних механізмів взаємодії влади та ЗМІ, а також використання цих розробок в державній інформаційній політиці, сприятиме підвищенню ефективності, створить умови для побудови в Україні громадянського суспільства у відповідності до існуючих європейських стандартів.
Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційної роботи є методи загальнонаукової методології пізнання досліджуваних явищ і процесів. В дослідженні використовуються ситематизація, класифікація, методи порівняльного, соціологічного аналізу, політико-правовий та метод експертних оцінок.
Емпіричною основою дисертаційного дослідження виступили офіційні статистичні дані, чинні нормативно-правові акти України: Закони України, Укази та Розпорядження Президента України, Постанови Уряду України, результати соціологічних досліджень державних та недержавних соціологічних служб та аналітичних центрів
Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається тим, що:
вперше:
-з позицій державного управління обґрунтовано необхідність залучення організацій громадянського суспільства до розробки та реалізації інформаційної політики як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні, як обов’язкової умови побудови громадянського суспільства в Україні
удосконалено:
-підходи до забезпечення права громадян України на своєчасне отримання необхідної інформації, як складової функціонування демократичного суспільного ладу;
-механізми взаємодії органів влади та ЗМІ в справі поширення суспільно-корисної та соціально значущої інформації, як основи легітимізації та підтримки державної політики з боку громадян України;
-підходи до визначення місця та основних функцій органів державної влади, органів місцевого самоврядування в процесі роздержавлення ЗМІ.
дістало подальшого розвитку:
-термінологічна складова державної інформаційної політики в частині визначення поняття «інформаційна послуга органів влади»;
-впровадження механізмів підвищення соціальної відповідальності українських мас-медіа, як чинника формування соціальної активності громадян України;
-обґрунтування необхідності залучення громадських організацій до співпраці зі ЗМІ та органами влади в справі ефективної реалізації соціальних програм регіонального рівня.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження створюють підстави для подальшого вивчення теорії та практики взаємодії органів влади, ЗМІ та НДО як складової політики держави спрямованної на побудову громадянського суспільства. Основні положення та результати дисертаційної роботи можуть бути використані:
- у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування для підвищення ефективності державного управління у сфері засобів масової комунікації, зокрема для формування та реалізації державної інформаційної політики України;
- для розробки регіональних програм соціально-економічного розвитку, популяризації через ЗМІ місцевих соціальних та культурно-просвітницьких проектів;
- під час проведення підготовки та перепідготовки державних службовців, слухачів системи НАДУ в межах спеціальності «державне управління»;
- під час розробки навчальних програм, методичних матеріалів та підготовки навчальних посібників за спеціальністю Державне управління”.
- Отримані результати використані в діяльності: прес-служби Харківського міського голови ( довідка про впровадження № 1748/1 від 17.03.2008 р.); Управління з питань внутрішньої політики Харківської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № 15-17/2 від 15.05.2007р.); Міністерства праці і соціального захисту населення України (довідка про впровадження №349/5 від 20.10.2008р.)
Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблено автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результатии дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях, конгресах та інших науково-комунікативних заходах, серед яких: Перша міжнародна науково-практична конференція „Державне регулювання соціального підприємництва та соціально-відповідального бізнесу” (11 грудня 2008 р., м. Харків.), Міжнародна науково-практична конференція „Взаємодія органів місцевого самоврядування і громадських організацій: інноваційні рішення в соціальній політиці” (25 вересня 2008 р., м. Харків), VII Міжнародний науковий конгрес „Державне управління та місцеве самоврядування” (29-30 березня 2007 р., м. Харків), VIIІ Міжнародний науковий конгрес „Державне управління та місцеве самоврядування” (27-28 березня 2008 р., м. Харків).
Публікації. Основні положення дисертацйної роботи викладені у 8 публікаціях, із них 4 в наукових фахових виданнях визнаних ВАК України загальним обсягом 3,8 д.а.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 199 сторінок, з них 15 таблиць, 4 додатки, список використаних джерел з 203 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової преблеми вдосконалення механізмів співпраці органів влади та засобів масової інформації на шляху становлення громадянського суспільства в Україні. Одержані в ході роботи результати в основному підтвердили його гіпотезу, що дозволило сформулювати такі висновки і внести пропозиції, які мають теоретичне й практичне значення.
1. Аналіз наукових джерел, а також вивчення діючих механізмів взаємодії влади і ЗМІ дали можливість зробити висновок, що для реалізації настанови на побудову в Україні громадянського суспільства система засобів масової інформації має забезпечувати ефективний зворотній зв’язок між державою та суспільством, бути орієнтованою на задоволення комунікативно-інформаційних та просвітницьких потреб всього населення країни, а не на задоволення інтересів окремих політичних груп.
2. На основі опрацювання відповідних законодавчих актів, експертних висновків, результатів соціологічних досліджень та фахової літератури визначенно, що в Україні сформульовано й закріплено законодавчо основні принципи, завдання та стратегічні напрями державної інформаційної політики, сформовано державні інституції відповідної компетенції, ухвалено цілу низку концепцій, програм та планів дій. Водночас на рівні практичної реалізації інформаційна політика держави в сучасній Україні відзначається спорадичністю, різноспрямованістю, нескоординованістю діяльності різних відомств, непослідовністю та непрозорістю в реалізації намічених заходів. Як наслідок Україна поки що не належить до числа інформаційно незалежних держав.
3. Доведено, що не дивлячись на наявність відповідної нормативно-правової бази, рівень відкритості органів державної влади потребує подальшого підвищення. Це стосується швидкості реагуввння посадових осіб на запити громадян, підвищення ефективності роботи Громадських рад при міністерствах та відомствах. Підвищення рівня якості та актуальності інформації, що вміщується на їх офіційних сторінках у всесвітній мережі Інтернет. Також підкреслено, що без активної роботи громадських організацій, подолати проблему закритості державних установ буде практично не можливо.
4. З’ясовано, що на поточний відрізок часу українські ЗМІ відповідають таким критеріям свободних медіа як: відсутність цензури, що виявляється в праві розповсюджувати та друкувати відповідні відомості і, одночасно, відсутності примусу, щодо публікації тих даних, які певні медіа видавати не бажають; наявність рівного доступу для всих громадян вільно приймати повідомлення та думки, а також мати рівний доступ до ЗМІ. Втім, остання теза не повною мірою стосується Інтернет-ЗМІ. Одночасно, такою, що не відповідає демократичним європейським стандартам, є відповідність української преси наступним критеріям: свобода інформацйних служб ЗМІ в отриманні інформації; відсутність прихованного впливу з боку власників мас-медіа та рекламодавців; критична позиція співробітників ЗМІ при наданні тих чи інших думок, поглядів, відомостей.
5. Доведено, що ігнорування керівними органами (як регіональними, так і загальноукраїнськими) проблем, що стосуються формування повноцінного громадянського суспільства засобами мас-медіа, може спричинити через недостатній якісний рівень суспільно-політичних та культурно-просвітницьких програм і повідомлень у засобах масової інформації, необґрунтоване використання негативних стереотипів, загрозу втрати з боку українського суспільства потенціалу довіри до ЗМІ, що неодмінно позначиться на рівні підтримки чинних реформ з боку населення України.
6. Показано, що мас-медіа мають нести відповідальність перед суспільством в якому вони діють. Тобто незалежність ЗМІ сама по собі не є цінністю і стає такою у тому випадку, коли вона грунтується на загальновизнанних зобов’язаннях ЗМІ по відношенню до суспільства. На сьогодні українські мас-медіа не завжди виконують свої соціально-відповідальні функції, що виявляється в посиленні негативнеого впливу ЗМІ на суспільну свідомість, порушенні права людини на приватне життя, спричиняє посилення таких негативних суспільних явищ як жорстокість, соціальна пасивність, погіршення психічного здоров’я громадян.
7. Показано, що для забезпечення більшої відкритості органів влади і вирішення проблеми доступності громадян України до актуальної інформації необхідно: врегулювати порядок отримання публічної інформації, чітко визначити критерії віднесення інформації до відомостей з обмеженним доступом; запровадити дієві механізми відповідальності державних службовців за несвоєчасне і не якісне виконання тієї частини посадових обов’язків, що відноститься джо надання інформації; чітко визначити та законодавчо закріпити поняття «інформаційні послуги» та включити його до обов’язкового переліку повноважень органів місцевого самоврядування.
8. Визначенно, що подальший розвиток інститутів громадянського суспільства, значною мірою залежить від стану нормативно-правової бази у цій сфері. Основним напрямом вдосконаленості є її приведення до відповідних європейських стандартів. Це завдання надзвичайно актуальне і з точки зору зовнішньополітичних стратегічних пріоритетів України. Для подальшого стимулювання розвитку громадянського суспільства в Україні нагально необхідно: 1.Привести вітчизняне законодавство у відповідність з європейськими стандартами щодо розвитку громадянського суспільства. У першу чергу, це стосується нового Закону України „Про громадські організації”. 2. Міністерству юстиції України, з одного боку, та громадським організаціям і їх об’єднанням з другого, проводити постійний моніторинг всіх нових нормативно-правових актів на їх відповідність зазначеним стандартам та дотримання їх на практиці. 3. Розгорнути широку інформаційно-освітню роботу щодо пропагування європейських стандартів розвитку громадянського суспільства серед громадян, їх об’єднань та державних службовців. З цією метою використовувати державні ЗМІ, активно залучати НУО.
9. Доведено, що подальший ефективний розвиток системи ЗМІ неможливий без подолання технологічного відставання у сфері інформаційно-комунікативних технологій. Для вирішення цього завдання є необхідним: упровадження цифрового мовлення, досягнення стовідсоткового частотного покриття території України діючими каналами мовлення та мережами мовлення, розвиток багатоканальних телекомунікаційних мереж. Одночасно, зусилля органів влади та НДО мають бути зосередженні на ліквідації комп’ютерної неосвіченості населення та інтенсифікації впровадження Інтернет-сервісів у різні сфери суспільного життя. В українських реаліях виконання цього завдання пов’язане з регулюванням і стимулюванням щонайменше трьох сфер: а) систематизоване планове поширення телекомунікаційних мереж і подальша комп'ютеризація; б) розвиток українського сектору Інтернет, включаючи нормативно-правове забезпечення діяльності вітчизняних Інтернет-ЗМІ; в) випереджальне протягом 3-5 років подолання комп'ютерної неграмотності населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Анализ потребностей жителей города Харькова в социальных услугах. Х., 2006. 104 с.
2. Арато А. Концепция гражданского общества: восхождение, упадок и воссоздание и направления для дальнейших исследований // Полис. - №3. - С.48 57.
3. Арендт Х. Джерела тоталітаризму/ Пер. з англ. - К.: Дух і літера, 2002 - 539с.
4. Баєв В. Механізми забезпечення доступності офіційних веб-сайтів як умова подолання цифрового розриву в сучасному суспільстві (аналіз відповідності веб-сайтів органів державної влади критеріям доступу на регіональному рівні) // Державне управління: теорія та практика. 2006. - № 1. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2006-1/txts/ TEXNOLOGYA/06bvvdrr.pdf
5. Бакуменко В.Д. Аналітичне забезпечення формування державно-управлінських рішень // вісник УАДУ. 2000. - № 4. С. 351-360.
6. Баранов О. Про український Інтернет // Дзеркало тижня. - 2001. - № 5 (239).
7. Барматова С. «Останній соціалізатор» українського суспільства та його роль у виборах // Політичний менеджмент. Режим доступу. - www.politik.org.ua/ vid/ magcontent.php3?m=1&n=24&c=300
8. Бебик В. Глобальне громадянське суспільство: теорія, методологія, менеджмент // Політичний менеджмент. - 2006. - №2 (17). - С.140-148.
9. Бебик В.М., Сидоренко О.І. Засоби масової інформації посткомуністичної України. К.: МАУП, 1996. 124 с.
10. Белламі Р. Три моделі прав і громадянства // Ліьералізм: Антологія / Упор. О. Проценко, В. Лісовий. К.: Смолоскип, 2002. 1126 с.
11. Білорус О., Зернецька О. Право на комунікацію: концепція глобальної комунікаційної політики в інформаційну еру // Віче. 2000. - №2. С. 115-132.
12. Бойко Н. Про засоби впливу громадськості на владу // Українське суспільство 1992-2006. Соціологічний моніторинг/ За ред. д.ек.н. В.Ворони, д.соц.н. М. Шульги. К.: Інститут соціології НАН України, 2006. С. 384-390
13. Варичева О. ЗМІ й органи місцевої влади: пошук взаємодії та плідної співпраці // Аспекти самоврядування. 2006. - № 5 (37). С.42-43.
14. Винников О. «Ринок ідей» і цензура в Україні // Критика. 2001. - № 9. С. 7-10.
15. Вовк В. Роль «громадської думки» в пострадянській Україні // Політична думка. Режим доступу: http://www.politdumka.kiev.ua/index.php?old_site=1&aid= 341&BEGIN_ROW=340
16. Габермас Ю. Структурні пертворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство. Перекл. з нім, Львів: Видавництво Літопис”, 2000. 318с.
17. Галстон А. Уильям Влияние Интернета на гражданскую жизнь: первая оценка // Интернет в общественной жизни. М.: Идея-Пресс, 2006. С. 72-95.
18. Гнатюк С. Актуальні проблеми державної інформаційної політики в Україні. Національний інститут стратегічних досліджень. Режим доступу: http:// www. niss.gov.ua/Monitor/april08/3.htm
19. Гнатюк С. Національні медіа як чинник формування сучасної української ідентичності та консолідації суспільства. Національний інститут стратегічних досліджень. Режим доступу: http://www.niss. gov.ua /Monitor/ April/11.htm
20. Гнатюк С. Нормативно-правове регулюваннядіяльності аудіовізуальних ЗМІ в Європейському Союзі і в Україні: порівняльний аналіз. Національний інститут стратегічних досліджень. Режим доступу. http://www.niss.gov.ua /Monitor/ april08/19.htm
21. Головаха Є, Горбачик А., Паніна Н. Україна та Європа: результати міжнародного порівняльного соціологічного дослідження. К.: Інститут соціології НАН України, 2006. 142 с.
22. Головій В.М. Взаємодія органів влади, ЗМІ та організацій громадянського суспільства в реалізації державної соціальної політики / В.М. Головій // Державне будівництво [Електронне видання]. 2008. - №1. Режим доступу до журн.: http://www.kbuapa.kharkov.ua
23. Головій В.М. Інформаційне забезпечення місцевих соціальних програм // Основи соціальної роботи: Навч.-метод. посіб. / В.Г. Бульба, С.О. Горбунова-Рубан, О.В. Кулініч ті ін. Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2008. С.145-149.
24. Головій В.М. Соціальна відповідальність засобів масової інформації в Україні // Державне регулювання соціального підприємництва та соціально-відповідального бізнесу: Матеріали Першої міжнародної науково-практичної конференції 11 грудня 2008 р. / за загальною редакцією Амосова О.Ю. Харків: ХОМО „Союз молодих підприємців”, 2008. С. 29-31.
25. Гонцяж Я., Гнидюк Н. Свобода інформації та виконавча гілка влади: Правові норми. Інституції. Процедури. К.: Міленіум, 2002. 240с.
26. Горбатенко І. Громадянське суспільство: недосяжний ідеал чи безперервний пошук гармонії // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. Випуск 12. Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/bookscontent. php3?b= 22&c=563
27. Грамши А. Избранные произведения: [пер. с итал.] / [Под общ. ред. И. В. Григорьевой и др.; Вступит. статья Г. П. Смирнова; Примеч. И. В. Григорьевой, К. Ф. Мизиано]. — М.: Политиздат, 1980. — 422 с.
28. Гриценко О. Держава та інформаційне суспільство // Українська журналістика в контексті світової: Зб. наук. праць. К.: Центр вільної преси, 2000. Вип. 4. С. 58-73.
29. Гриценко О. Державна політика і засоби масової комунікації // Актуальні питання масової комунікації. К.: Ін-т журн. Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка, 2001. Вип. 2. С.19-22.
30. Гриценко О. Інформаційне суспільство і цілі державної політики // Вісник Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Серія: Журналістика. К.: ВПЦ Київський університет”, 2001. Вип. 9. С. 56-59.
31. Гриценко О.М. Масмедіа у відкритому інформаційному суспільстві й гуманістичні цінності: Монографія. К.: ВПЦ Київський університет, 2002. 204 c.
32. Гриценко О.М., Шкляр В.І. Преса і політика: проблеми, концепції, досвід. - К.: Ін-т журналістики КНУ, 2000. - 82 с.
33. Громадянське суспільство в Україні: Аналітичний звіт за результатами опитування недержавних організацій України / Упор. Бачинський Я. К.: Козаки, 2003 64 с.
34. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку / За заг. ред. Ф.М. Рудича. - К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. - 2006. - 350 с.
35. Громадська думка на межі 2007-2008 рр. Оцінка року, що минає, та погляд у майбутнє. Режим доступу - http // www.uisr.org.ua/ uploads/PR_ 2007_ 12 _27.pdf
36. Громадський простір. Режим доступу. - http://www.prostir.ua/news /view. html?q=1131782
37. Дєгтяр А.О. Інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття й реалізації державно-управлінських рішень // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць . Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002. № 2 (13): У 2 ч. Ч.1. С. 51-54.
38. Демкова М. Як покращити доступ громадян до публічної інформації? // Громадянське суспільство. 2007. - №1. С. 18-23.
39. Демкова М., Фігель М. Проблеми доступу до публічної інформації та перспективи їх вирішення в Україні // Громадянське суспільство. 2008. - № 5. Режим доступу. - http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op =modload&name= News&file=article&sid=4524&mode=thread&order=0&thold=0
40. Демченко В. Медіа і суспільство: міфи та реальність. Режим доступу. - http://www.mediakrytyka. franko.lviv.ua/n10/demchenko-suspilstvo.htm
41. Демченко О. Діяльність груп інтересів в Україні // Політичний менеджмент. Режим доступу. - http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m= 1&n=65 &c =1472
42. Держава і громадянське суспільство: партнерські комунікації у глобальному світі: Навч.-метод. посіб. / В. Бебік, В. Бортніков, Л. Дегтерьова, А. Кудряченко; За заг. ред. В. Бебіка. К.: ІКЦ «Леста», 2006. - 248 с.
43. Державна служба спеціального спеціального зв'язку та захисту інформації України. Режим доступу. - http://www.dstszi.gov.ua
44. Державне регулювання медіапростору: світовий досвід для України (на прикладі аудіовізуальних засобів масової комунікації). Національний інститут стратегічних досліджень. Режим доступу. - http://www.niss.gov. ua/Monitor/ Marrch/07.htm
45. Дзюндзюк В.Б. Управлінські проблеми публічних організацій у світі, що змінюється // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць . Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002. № 2 (13): У 2 ч. Ч.1. С. 158-161.
46. Довідник нормативних актів для НПО / Упоряд. Артеменко В.П., Нечипоренко Т.О. - К.: Інститут громадянського суспільства: ТОВ "ІКЦ Леста", 2005. - 496 с.
47. Дороговкази та план саморозвитку українського громадянського суспільства / План саморозвитку українського громадянського суспільства розглянуті та ухвалені на IV Всесвітньому Форумі українців 18-21 серпня 2006 р., Київ. - Режим доступу: http://www.philanthropy.org.ua/ filestorage/File/ Dorogov.pdf
48. Дрешпак В.М. Концептуальні чинники формування державної політики України у сфері засобів масової інформації: Афтореф. дис.. к. держ. упр. Днк.: ДРІ НАДУ, 2005 20 с.
49. Дрешпак В.М. Практика взаємодії органів державного управління та місцевого самоврядування із засобами масової інформації: Практикум. Д.: ДРІДУ НАДУ, 2007. 80 с.
50. Дрешпак В.М. Прес-служба установи, організації, підприємства: Навч. посіб. Д.: Журфонд, 2006. 124 с.
51. Дубов Д. Засоби масової інформації як якісно нові суб’єкти політичних комунікацій // Політичний менеджмент. 2007. №1. С. 57-63
52. Дуцик Д. Політична журналістика. К., Вид. дім «Києво-Млгилянська акад.», 2005. 138 с.
53. Жданов І. Краще мати вільну пресу без уряду, ніж уряд без вільної преси Режим доступу. - http://razumkov.org.ua/article.php?news_id=100
54. Загальна декларація прав людини // www.ombudsman.kiev.ua
55. Закон України Про інформацію” вiд 02 жовтня 1992 р. // ВВР України 1992. № 48. Ст. 650.
56. Закон України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 р .// Українське законодавство: Засоби масової інформації К.: IREX Про Медіа, 2002. С. 79.
57. Закон України Про телебачення та радіомовлення” від 21 грудня 1993 р. // Українське законодавство: Засоби масової інформації К.: IREX Про Медіа, 2002. С. 95.
58. Закон України Про науково-технічну інформацію” // ВВР України. 1993. № 33 Ст. 345.
59. Закон України Про авторське право та суміжні права” від 23 грудня 1993 р. // Українське законодавство: Засоби масової інформації К.: IREX Про Медіа, 2002. С. 123.
60. Закон України Про захист інформації в автоматизованих системах” // ВВР України. 1994. № 31 Ст. 286.
61. Закон України Про державну таємницю” вiд 21 січня 1994 р. // Українське законодавство: Засоби масової інформації К.: IREX Про Медіа, 2002. С. 161.
62. Закон України Про інформаційні агентства” вiд 28 лютого 1995 р. // Українське законодавство: Засоби масової інформації К.: IREX Про Медіа, 2002. С. 217.
63. Закон України Про рекламу” вiд 03 липня 1996 р. // Українське законодавство: Засоби масової інформації К.: IREX Про Медіа, 2002. С. 292.
64. Закон України Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України” від 18 липня.1997 р. // Українське законодавство: Засоби масової інформації К.: IREX Про Медіа, 2002. С. 288.
65. Закон України Про Національну раду з України з питань телебачення та радіомовлення” вiд 23.09.1997 р. // Українське законодавство: Засоби масової інформації К.: IREX Про Медіа, 2002. С. 271.
66. Закон України Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” вiд 23 вересня 1997 р. // Українське законодавство: Засоби масової інформації К.: IREX Про Медіа, 2002. С. 239.
67. Закон України Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. № 586 // ВВР України, 1999- №20-21-Ст.190.
68. Закон України Про електронні документи та електронний документообіг” від 22 травня 2003 р. № 851-IV // ВВР України. 2003. № 27. Ст. 275.
69. Закон України „Про об’єднання громадян” від 09 лютого 2006 р. № 3428-IV//ВВР- 2006. - № 26. Ст. 215
70. Закон України Про місцеве самоврядування в Україні” вiд 22 грудня 2006 р. № 3266-IV//ВВР України. - 2006. - № 16. Ст. 133
71. Закон України „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 2015 роки”// ВВР України. 2007. - № 12. - Ст. 102.
72. Замніус В. До питання про захист прав людини на таємницю особистого та сімейного життя, таємницю телефонних розмов та кореспонденцій // Лабораторія законодавчих ініціатив. Режим доступу. - http://www.parlament. org.ua/index.php?action=draft_art&dtopic=4&ar_id=1134&ch_id=&as=0
73. Замніус В. Монополії у сфері масової інформації: законодавче регулювання і деякі вітчизняні реалії // Лабораторія законодавчих ініціатив. Режим доступу. - http://www.parlament.org.ua/index.php?action= draft_art&dtopic=4&ar_id=1166&ch_id=&as=0
74. Захаров Є. Доступ до інформації в Україні // Свобода інформації та право на приватність в Україні. Доступ до інформації: hic et nunc! / Хар­к­івська право­за­хи­сна группа. Х.: Фоліо, 2004. С. 82-160.
75. Здіорук С., Кияк М. Медіа як інструмент трансляції європейських цінностей. Національний інститут стратегічних досліджень. Режим доступу. - http://www.niss.gov.ua/Monitor/januar2009/3.htm
76. Зернецька О.В. Нові засоби масової комунікації: Соціокультурний аспект / АН України. Інститут світової економіки і міжнародних відносин. К., 1993. 131 с.
77. Зливков В. Українські ЗМІ: проблема маніпулювання свідомістю // Політичний менеджмент. Режим доступу. - http://www.politik.org.ua/vid/magcontent. php3?m =6&n=75&c=1771
78. Ібрагімова І. Інформаційне суспільство та взаємодія влади з громадськістю: вимоги ефективності // Вісник НАДУ.2004.№1. С. 36 41.
79. Іванов В. Ф. Законодавство про засоби масової інформації. Український та зарубіжний досвід. - К.: Видавничий центр „Київський університет”, 1999. — 188 с.
80. Иванов В. Н., Назаров М. Н. Массовая коммуникация в условиях глобализации // Социс. 2003. - № 10. - С. 16 32.
81. Ільченко Н.М. Деякі аспекти формування механізму реалізації державної політики України в галузі засобів масової інформації // Державне будівництво (електронне наукове фахове видання ХарРІ НАДУ), 2007. №2. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
82. Ільченко Н.М. Реалізація права на інформацію та свободи слова як основа взаємодії органів влади з друкованими ЗМІ на місцевому рівні // Аспекти самоврядування № 4 (36) 2006. С.34.
83. Ільченко Н.М. Використання маркетингових підходів для вдосконалення структури друкованих засобів масової інформації на регіональному рівні // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. Вип. 1 (25). Одеса: Вид-во ОРІ НАДУ, 2006. С.289-294.
84. Ільченко Н.М. Першочергові завдання державноїьінформаційної політики України у сфері діяльності засобів масової інформації // Теорія та практика державного управління. Вип. 1 (13). Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2006. С.226 233.
85. Ільченко Н.М. Формування навичок роботи з засобами масової інформації як складова підвищення кваліфікації державних службовців // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні: Матеріали наук.-практ. понф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2006 р.: У 2т. / За заг ред. О.Ю.Оболенського, В.М.Князева. К.: Вид-во НАДУ,2006. Т.1. С.434-435.
86. Ілюк Т.М. Засоби масової інформації як партнери уряду у процесі інформаційних кампаній на тему європейської інтеграції в Польщі // Державне управління: теорія та практика, 2005. №2 // http://www.nbuv.gov.ua
87. Інформування громадськості та співпраця зі ЗМІ. Методичний посібник для фахівців системи соціального захисту населення. Режим доступу. - // http: mlsp.kmu.gov.ua/
88. Іщук В. Україна: проблема престижності та ідентичності (масова комунікація і культура як суб’єкти формування громадської та національної свідомості). К.: Смолоскип, 2000. 92 с.
89. Кагановська О. М., Олефір Г. І. Засоби масової інформації. - К., 1997. 124 с.
90. Кальниш Ю., Мінаєва В. Зв’язки з громадськістю в державному управлінні: перспективи для України // Вісник НАДУ.2005.№1. С.339-346.
91. Какие министерства скрывают информацию от украинцев? Режим доступу. - http://www.ukranews.com/rus/article/45877.html
92. Карлова В.В. Вплив засобів масової інформації на формування української національної свідомості // Державне управління: теорія та практика. 2007. - №2. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals /Dutp/2007-2/
93. Карпенко О. Використання інформаційно-аналітичного забезпечення органами державного управління в умовах політичної реформи в Україні // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні: Матеріали наук.-практ. понф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2006 р.: У 2т. / За заг ред. О.Ю.Оболенського, В.М.Князева. К.: Вид-во НАДУ, 2006. Т.1. С.436-437.
94. Карпенко В. О. Суспільство і засоби масової інформації: проблеми правового регулювання взаємин. - К.: Центр вільної преси, 2001. 22 с.
95. Кастельс М. Інтернет-галактика. Міркування щодо Інтернету, бізнесу і суспільства: Пер. з англ.- К.: Видавництво «Ваклер» у формі ТОВ, 2007.- 304 с.
96. Кияк М. Подолання фрагментованості інформаційного простору України: можливості державної політики // Національний інститут стратегічних досліджень. Режим доступу. - http://www.niss.gov.ua/Monitor/desember08/30.htm
97. Кириченко С. О. Шляхи формування громадянського суспільства і правової держави . К.: Логос, 1999. 88 с.
98. Кін Д. Громадянське суспільство: старі образи, нове бачення / пер. з англ. Ол. Гриценко; Літ. ред. О.Гриценко - К.: К.І.С., 2000 - 192 с.
99. Кін Д. Мас-медіа і демократія / Пер. з англ. О. Гриценко, Н. Гончаренко. К.: К.І.С., 1999. 134 с.
100. Кірєєва О. Формування інформаційної політики України шлях до інтеграції у світове співтовариство // Вісник НАДУ. 2005. №1. С.364-373
101. Князєв В.М., Канак Ф.М. Держава і громадянське суспільство: еволюція стосунків та їх осмислення //Формування громадянського суспільства в Україні: стан, проблеми, перспективи: Зб.наук. пр. УАДУ /За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К., Вид-во УАДУ, 2001. - С. 3-26.
102. Кобзар Ю. Інформаційне законодавство: Європейський вектор розвитку // Віче. 2003. - №2. С. 51-55.
103. Колодій А. Історична еволюція громадянського суспільства та уявлень про нього (формування ідеалу) // "Ї". - 2001. - № 21 . - C. 6-33.
104. КолодійА.Ф. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україн