Мельник В'ячеслав Вікторович. Еколого-економічні проблеми розвитку малих монофункціональних міст України

Короткий опис

Мельник В'ячеслав Вікторович. Еколого-економічні проблеми розвитку малих монофункціональних міст України: дис... канд. екон. наук: 08.10.01 / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. - К., 2004

Мельник В.В. Еколого-економічні проблеми монофункціональних міст України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2004.
Дисертаційна робота присвячена вирішенню питань соціально-економічного та екологічного розвитку малих монофункціональних міст України. В роботі проведено комплексне дослідження сукупності теоретичних і практичних проблем забезпечення сталого розвитку малих монофункціональних міст України, державної підтримки цих міст, залучення інвестицій, здійснення виваженої соціальної політики тощо.
В результаті проведених досліджень вироблені шляхи вдосконалення заходів щодо розвитку малих монофункціональних міст України. Зокрема, до них можна віднести пошук альтернативних шляхів розвитку господарського комплексу, передачу об’єктів соціальної інфраструктури з балансу підприємств на баланс органів місцевого самоврядування, стабілізацію екологічної ситуації.

Дисертація містить теоретичні узагальнення та нове розв’язання наукового завдання стосовно розробки методологічних засад і методичних положень, поглиблення понятійнотермінологічного апарату щодо вдосконалення системи економічного розвитку малих монофункціональних міст України на засадах сталого розвитку. Основні наукові та практичні результати роботи є такими:
1. Функціонуванням монопромислових міст України включають в себе з одного боку, недостатній розвиток тих чи інших підсистем міста, а з іншого диспропорції між окремими галузями господарства міста. Проблемами першої групи є: слабкий рівень розвитку виробництва, незначна економічна віддача відносно зайнятих ними територій та продуктивності праці; інфраструктура малих монофункціональних міст характеризується слабкістю і занедбаністю; низький технічний стан та обладнаність технічними засобами проїжджої частини знижують ефективність перевезення вантажів та пасажирів, що у свою чергу, призводить до забруднення територій продуктами згорання бензину, дизельного палива тощо; багато монофункціональних міст не мають достатньо потужної каналізації, очисних споруд, централізованої системи водопостачання, слабко розвинені системи телефонної та поштової мереж. До другої групи проблем належить: відсутність у містах з монопромисловою структурою виробництва об’єктів рекреаційного призначення.
2. Наявність різноманітних ресурсів і природних умов у сполученні з економічними чинниками сприяють утворенню міст і їхніх систем з вузькопрофільним виробництвом і сферою зайнятості людей. Ступінь розвитку економічної бази є джерелом доходів і ресурсів міста. Місто це економіко-географічний феномен, пов’язаний як з природою так і діяльністю людини. Фізико-географічні умови є основою для його розвитку. Особливо це стосується малих міст з монопромисловою структурою виробництва.
3. Реструктуризація економіки міст України не може обмежуватися лише зміною форм власності й форм господарювання. Це складний, тривалий процес глибоких і якісних змін на всіх рівнях. Так, на рівні первинної ланки вона означає технічну реконструкцію діючих підприємств з метою кардинального підвищення продуктивності праці, зниження витрат на виробництво одиниці продукції, підвищення її якості та конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках. На рівні економіки України, тобто макрорівні, реструктуризація передбачає докорінні зміни у співвідношенні між виробництвом знарядь праці і предметів праці, засобів виробництва і продукції народного споживання, між продуктом кінцевого виробництва і проміжним продуктом. Ці співвідношення потрібно змінити на користь знарядь праці, продукції особистого споживання, товарів кінцевого виробництва.
4. Уряд має формувати і здійснювати активну еколого-економічну політику стосовно монофункціональних міст регіонів із різними рівнями соціально-економічними розвитку. Державну підтримку регіонів, а в їх складі й монофункціональних міст, необхідно здійснювати на основі програмно-цільового підходу, спрямованого насамперед на зберігання територіальної цілісності держави, вирішення міжрегіональних і загальнодержавних завдань, на прискорення виходу країни з кризи і підвищення ефективності її господарської системи. Метою державної екополітики повинно бути усунення негативного впливу екологічних податків на конкурентоспроможність продукції.
5. Основними напрямами стабілізації і розвитку малих монофункціональних міст є наступні:

розробка програм підтримки і санації структуроформуючих галузей малих міст оскільки питома вага галузевої спеціалізації в матеріальному виробництві міста перевищує 70% завдяки створенню спеціальних режимів інвестиційної діяльності;
сприяння екологічно- та ресурснозбалансованому розвитку підприємств; забезпечення інтеграції та координації політики органів місцевого самоврядування з державними і приватними підприємствами;
застосування екологічних принципів управління і землекористування;
розвиток індивідуальної участі громадян у політичній, соціальній, культурній, економічній і технічній діяльності;
розвиток міського планування на основі принципу участі громадян;
впровадження еколого- і ресурсозберігаючих конструктивних рішень житлової забудови, інженерного забезпечення та устрою, а саме: малоповерхової садибної забудови з земельними ділянками, автономного інженерного забезпечення житлових будинків;
відтворення практики надання фінансової допомоги підприємствам, установам, організаціям для створення нових робочих місць з державного фонду допомоги зайнятості населення;
прийняття законопроекту про надання пільг підприємствам, установам, організаціям, які несуть витрати, пов'язані з працевлаштуванням на роботу випускників навчальних закладів різних рівнів акредитації (особливо ПНВЗ, ВНЗ), що забезпечить процес нормального відтворення робочої сили та працевлаштування.