МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ КРАДІЖОК ВАНТАЖІВ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ, ВЧИНЕНИХ ЗЛОЧИННИМИ ГРУПАМИ

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1
КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАДІЖОК ВАНТАЖІВ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ, ВЧИНЕНИХ ЗЛОЧИННИМИ ГРУПАМИ............................................................................................................13
1.1. Предмет злочинного посягання....................................................................13
1.2. Обстановка вчинення крадіжок вантажів....................................................24
1.3. Способи крадіжок вантажів.........................................................................35
1.4. Типові сліди крадіжок вантажів....................................................................48
1.5. Злочинні групи................................................................................................56
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ...................................................................................68

РОЗДІЛ 2
ТАКТИКА ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ ДІЙ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ РОЗСЛІДУВАННЯ КРАДІЖОК ВАНТАЖІВ...............................................71
2.1. Огляд місця події............................................................................................71
2.2. Допит свідків.................................................................................................102
2.3. Допит підозрюваних та обвинувачених.....................................................117
2.4. Призначення та проведення судових експертиз........................................127
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ.................................................................................144

РОЗДІЛ 3
ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ КРАДІЖОК ВАНТАЖІВ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ...................................146
3.1. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування та програма дій слідчого щодо їх розв’язання.............................................................................146

3.2. Взаємодія слідчих, оперативно-розшукових, експертних органів і служб залізничного транспорту при розслідуванні крадіжок вантажів................................................................................................................161
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ.................................................................................172
ВИСНОВКИ........................................................................................................175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................180
ДОДАТКИ...........................................................................................................202

ВСТУП
Актуальність теми. Серед злочинів, що вчиняються на залізничному транспорті, питому вагу становлять крадіжки вантажів, які призводять до значних матеріальних збитків. При цьому особливу небезпечність складають крадіжки, що вчиняються злочинними групами, кількість яких неухильно зростає. Більш того, ця категорія злочинів є однією з найскладніших для організації їх розкриття та розслідування, оскільки пов’язана з великим обсягом роботи та вирішенням складних розумових завдань, зумовлених специфікою діяльності залізничного транспорту. Відтак, удосконалення й оптимізація процесу розкриття і розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, особливо тих, що вчиняються злочинними групами, є одним з актуальних завдань, які постають на сьогодні перед наукою криміналістикою. Вирішення цього завдання передусім потребує виділення і поглибленого дослідження питання щодо розроблення та впровадження у діяльність слідчих органів відповідних науково-методичних рекомендацій, які б базувалися на концептуальних положеннях методики розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами.
Зусиллями таких учених-криміналістів, як Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, В.Д. Берназ, О.М. Васильєв, А.Ф. Волобуєв, В.К. Гавло, В.І. Галаган, В.Г. Гончаренко, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, Н.І. Клименко, О.Н. Колесниченко, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лук’янчиков, Г.А. Матусовський, О.В. Одерій, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, М.О. Селіванов, В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько та ін., зроблено вагомий внесок у розроблення теоретичних основ формування методик розслідування окремих категорій злочинів.
Безпосередньо проблематика розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті досліджувалась у роботах В.Л. Грохольского, С.Б. Згогуріна, В.А. Князєва, Г.А.Кушніра, З.І.Митрохіної, В.П. Петрунєва, І.В. Пирога, В.М.Платіки, А.В. Сергунова, В.М. Юріна та ін.
Водночас наукових розробок щодо створення цілісної наукової концепції методики розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, і тим більше тих, що вчинені злочинними групами, яка б будувалася на сучасних положеннях загальної теорії криміналістики та репрезентативній вибірці кримінальних справ даної категорії злочинів, на сьогоднішній день здійснено не було. В Україні відсутні монографічні роботи, присвячені даній проблематиці, а у дисертаційному аспекті ця проблема у вітчизняній криміналістиці спеціально не досліджувалася.
Названі обставини визначили наперед можливість віднести розглядувану проблему до числа актуальних і стимулювали обрання теми цього дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана проблематика дисертаційного дослідження базується на планах наукових досліджень кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і становить складовий елемент цільової комплексної програми «Криміналістичні та науково-технічні проблеми удосконалення діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю» (номер державної реєстрації 0106u002294), а також Програми боротьби з правопорушеннями на транспорті на 20042006 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. за № 2029. Тему дисертаційного дослідження затверджено рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 11 від 29 червня 2004 р.).
Мета і завдання дослідження. Дисертаційне дослідження має на меті розроблення на основі сучасних положень загальної теорії криміналістики і репрезентативної вибірки кримінальних справ концепції методики розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, та формулювання рекомендацій працівникам слідчих і оперативно-розшукових органів щодо ефективного застосування одержаних результатів у ході розкриття і розслідування даного різновиду злочинів.
Комплексність мети, її багатоплановість зумовили актуальність вирішення таких завдань:
– обґрунтувати необхідність віднесення методики розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, до розряду мікрометодик, із визначенням її структури як важливого наукового підґрунтя для подальших досліджень у цій сфері;
– подати криміналістичну характеристику крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, у вигляді інформаційно-описової моделі, визначити її елементний склад і проаналізувати кожний із цих елементів, спираючись на результати проведеного узагальнення судово-слідчої практики;
– проаналізувати злочинні групи, що спеціалізуються на вчиненні крадіжок вантажів на залізничному транспорті, надати їх класифікацію залежно від складу учасників і їх відношення до діяльності залізничного транспорту;
– виокремити і описати способи готування, вчинення та приховування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, до яких вдаються учасники злочинних груп, і навести авторський варіант їх класифікації;
– здійснити класифікацію вантажів як предмета злочинного посягання при крадіжках із урахуванням їх кількісно-якісних ознак, зокрема способу упакування, умов навантаження і розвантаження, перевезення і зберігання;
– визначити і проаналізувати час, місце, обстановку вчинення крадіжок вантажів на залізничному транспорті, а також недоліки в роботі служб залізниці, що сприяють вчиненню даного різновиду злочинів;
– надати рекомендації щодо вдосконалення тактики огляду місця події, допита свідків, підозрюваних (обвинувачених), призначення і проведення судово-трасологічних експертиз при розслідуванні крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами;
– визначити типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, і сформулювати програми (алгоритми) дій слідчого щодо їх розв’язання;
– запропонувати напрямки вдосконалення форм взаємодії слідчих, оперативно-розшукових, експертних органів із відповідними службами залізниці на етапах як виявлення ознак крадіжок вантажів, так і під час їх безпосереднього розслідування.
Об’єктом дослідження виступають діяльність злочинних груп по вчиненню крадіжок вантажів на залізничному транспорті та діяльність слідчих і оперативно-розшукових органів із їх розкриття та розслідування.
Предметом дослідження є окремі елементи механізму крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, а також методи, прийоми та засоби, спрямовані на вдосконалення процесів розкриття і розслідування даного різновиду злочинів.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, що відображає взаємозв’язок теорії та практики, а також концептуальні положення науки криміналістики. У процесі здійснення цього дослідження застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: системно-структурний  для розбудови внутрішньої архітектоніки окремої криміналістичної методики крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, та її криміналістичної характеристики; функціональний  для аналізу динаміки розвитку (видозміни) окремих елементів криміналістичної характеристики крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами; формально-логічний  для визначення найбільш ефективних напрямків дослідження криміналістичної характеристики крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами; порівняльний  для окреслення місця криміналістичної характеристики крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, у структурі окремої криміналістичної методики; статистичний  для узагальнення кримінальних справ про крадіжки вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, оброблення вихідної інформації; моделювання  для формування типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, і програм (алгоритмів) дій слідчого щодо їх розв’язання.
Правову базу дослідження становлять Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, кримінальне і кримінальне-процесуальне законодавство України, нормативно-правові акти, що регламентують організацію і діяльність правоохоронних органів у протидії розкраданню вантажів на залізничному транспорті, а також діяльність окремих служб залізничного транспорту.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають: результати узагальнення й аналізу 180 кримінальних справах про факти крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами на Донецькій, Південній та Придніпровській залізницях за період із 2000 по 2005 рр., за якими розслідувались 352 епізоди і притягнуто до кримінальної відповідальності 476 осіб; дані статистичних звітів МВС України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим у вітчизняній криміналістичній літературі монографічним дослідженням, в якому на базі сучасних положень загальної теорії криміналістики, а також репрезентативної вибірки кримінальних справ розроблено концепцію методики розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, і сформульовані рекомендації, спрямовані на вдосконалення діяльності слідчих і оперативно-розшукових органів щодо розкриття і розслідування даної категорії крадіжок.
В роботі обґрунтовується низка нових положень і висновків, що мають важливе теоретичне і практичне значення, в тому числі:
вперше:
– аргументовано необхідність віднесення методики розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, до розряду мікрометодик із визначенням своєрідності її теоретичного розроблення та особливостей застосування в практичній діяльності слідчих органів;
– криміналістичну характеристику крадіжок вантажів на залізничному транспорті подано у вигляді інформаційно-описової моделі із урахуванням специфіки діяльності злочинних груп;
– надано криміналістичну характеристику злочинним групам, що вчиняють крадіжки вантажів на залізничному транспорті, запропоновано їх класифікацію, підґрунтям якої є відношення учасників цих груп до діяльності залізничного транспорту;
– окреслено й описано способи готування, вчинення та приховування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, до яких вдаються учасники певних типів злочинних груп, що спеціалізуються на вчиненні такого різновиду злочинів;
– визначено чинники, які впливають на вибір предмета злочинного посягання, зокрема такі, як регіональність походження вантажу, сезонність вчинення крадіжки, економічна доцільність, споживча цінність;
– визначено типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, запропоновано програми (алгоритми) дій слідчого щодо їх розв’язання;
удосконалено:
– класифікацію вантажів як предмета злочинного посягання при крадіжках із урахуванням таких якісно-кількісних ознак, як характер вантажу, спосіб упакування, умови навантаження і вивантаження, перевезення і зберігання;
– тактику огляду місця події із визначенням безпосередніх об’єктів і послідовності їх огляду;
– тактику допиту свідків, зокрема щодо визначення предмета їх допиту залежно від запропонованих класифікаційних груп цих осіб;
– тактику допиту підозрюваних (обвинувачених) залежно від характеру злочинних груп, учасниками яких вони виступають;
– процедуру призначення судово-трасологічної експертизи сучасних запірно-пломбувальних пристроїв;
набули подальшого розвитку:
– положення щодо наявності кореляційних зв’язків між елементами криміналістичної характеристики певного різновиду злочинів, проілюстровано зв’язок між способом вчинення крадіжки вантажу і предметом злочинного посягання, способом і слідами, способом і характером злочинних груп, способом і обстановкою, а також показано їх значення для побудови слідчих версій під час розслідування конкретного злочину;
– положення щодо недоліків у роботі певних служб залізниці, які сприяють вчиненню крадіжок вантажів;
– пропозиція щодо диференціації місць вчинення крадіжок вантажів на такі дві складові: місце безпосереднього вилучення матеріальних цінностей (вагон, піввагон, цистерна, хопер); місце заволодіння вантажем (станція, перегін, роз’їзд);
– положення щодо напрямків і форм взаємодії слідчих, оперативно-розшукових та експертних органів і відповідних служб залізничного транспорту як на етапі виявлення ознак крадіжки, так і під час безпосереднього здійснення досудового розслідування цих фактів.
Практичне значення одержаних результатів. Наведені в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути застосовані для підвищення ефективності:
– науково-дослідницької роботи  як підґрунтя вдосконалення самої методики розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, а також її криміналістичної характеристики;
– практичної діяльності правоохоронних органів  як рекомендації щодо оптимізації слідчої та оперативно-розшукової діяльності, її координації та планування;
– навчального процесу  як матеріал для підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсу «Криміналістика», а також у навчальному процесі юридичних вищих навчальних закладів України при читанні лекцій з криміналістики та проведенні практичних занять.
Апробація результатів дисертації. Наукові погляди, ідеї, теоретичні висновки та положення, а також практичні рекомендації, одержані в результаті дисертаційного дослідження, відображено в опублікованих авторкою наукових статтях та повідомленнях.
Основні положення дисертації доповідались на науковій конференції молодих учених та здобувачів «Актуальні проблеми правознавства» (м. Харків, 2004), науковій конференції молодих учених і здобувачів «Конституція України  основа побудови правової держави і громадського суспільства» (м. Харків, 2006), міжнародній науково-практичній конференції «Науковий потенціал світу  2006» (м. Дніпропетровськ, 2006), нарадах слідчих працівників прокуратури України, Харківської області та м. Харкова.
Результати дисертаційного дослідження обговорювалися і були схвалені на засіданнях кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а також використовуються в навчальному процесі і науково-дослідницькій роботі студентів за курсом «Криміналістика».
За результатами дисертаційного дослідження до прокуратури Харківської області та Лінійного управління на Південній залізниці МВС України на транспорті надіслані доповідні записки. Окремі пропозиції авторки впроваджено у діяльність слідчих органів прокуратури та лінійних відділів міліції, що підтверджується відповідними актами.
Публікації. Основні положення дисертації викладено у чотирьох статтях, опублікованих у виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, трьох тезах наукових доповідей.
Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження і композиційно складається із вступу, трьох розділів, що включають одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 216 сторінок, із яких основний текст  179 сторінок, список використаних джерел 21 сторінка (210 найменувань), додатки  15 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання по формуванню концепції методики розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами. Основні теоретичні і прикладні результати представлені в наступних висновках.
1. Методику розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, відповідно до криміналістичної класифікації слід віднести до числа мікрометодик, оскільки її рекомендації найбільш наближені до потреб практики і дозволяють сформулювати чіткий алгоритм дій слідчого в сформованих ситуаціях.
2. Криміналістична характеристика крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, являє собою інформаційну модель, що акумулює дані про такі її елементи: предмет злочинного посягання; обстановка вчинення крадіжки; способи готування, вчинення і приховування крадіжки; типові сліди; злочинні групи.
3. Предмет крадіжки детермінований такими чинниками, як регіональність походження вантажу, сезонність вчинення крадіжки, економічна доцільність, споживча цінність.
В основу криміналістичної класифікації вантажів, що викрадаються на залізничному транспорті, покладено їх кількісні й якісні ознаки, що у свою чергу обумовлюють спосіб упакування, умови навантаження і вивантаження, перевезення і зберігання (охоронювані — номенклатурні і неохоронювані — неноменклатурні).
4. Обстановка, в якій відбуваються крадіжки вантажів, детермінована в першу чергу такими специфічними умовами роботи залізничного транспорту: а) зосередження на об’єктах залізничного транспорту значної кількості матеріальних цінностей; б) безперервність циклу виконуваних робіт;
в) розмаїтість технологічних операцій з оброблення перевезеного вантажу і транспорту; г) швидкоплинність вантажних перевезень і значна довжина маршрутів проходження рухомого складу.
5. До недоліків у роботі служб залізниць, що сприяють вчиненню крадіжок вантажів з рухомого складу, варто віднести: порушення правил навантажувальних робіт; порушення транспортування й оброблення вантажних вагонів; неналежна охорона вантажу; неналежне технічне забезпечення схоронності вантажів.
6. Способи готування, вчинення і приховування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, детерміновані сукупністю об’єктивних (характером вантажу, умовами охорони, типом вагона, швидкістю проходження складу та ін.) і суб’єктивних (складом злочинної групи, належністю її учасників до роботи залізничного транспорту, наявністю в злочинців кримінального і професійного досвіду та ін.) чинників.
7. Найбільш поширеними слідами, залишеними на місці крадіжки вантажів, є наступні: а) сліди знарядь злому перешкод, сліди рук, взуття, транспортних засобів; б) предмети і речі, залишені злочинцями на місці події — пакувальні, ув’язочні матеріали, частини вкраденого вантажу, знаряддя злому, засоби, використовувані для приховування зламаних перешкод; в) мікрооб’єкти.
8. Злочинні групи, що вчиняють крадіжки вантажів на залізничному транспорті, — це злочинні угруповання відносно малої чисельності з вузькою локально-об’єктною зоною вчинення злочинів, що залежно від складу їхніх учасників можна розділити на такі види: а) групи, що складаються з працівників залізничного транспорту; б) групи, що складаються з осіб, які не мають відношення до обслуговування залізничного транспорту; в) змішані групи, що складаються з працівників залізничного транспорту чи з колишніх працівників залізничного транспорту і сторонніх осіб.
З усіх представлених злочинних груп найбільшу соціальну небезпечність становлять групи, що складаються з працівників залізничного транспорту, оскільки її учасники мають професійні знання, вільний доступ до вантажу чи вантаженого рухомого складу, обирають найбільш витончені способи вчинення крадіжки і майже завжди вміло приховують свої дії.
9. Місце виявлення крадіжки в більшості випадків (72,2%) не збігається з місцем її вчинення, внаслідок чого огляду піддаються об’єкти, територіально не пов’язані між собою. При цьому результативність огляду, можливість відтворення картини події прямо залежать від територіальної віддаленості місця безпосереднього вчинення крадіжки і місця її виявлення.
Об’єктами слідчого огляду є: вагон, вантаж, запірно-пломбувальний пристрій, територія (станції, товарного двору, переїзду, перегону), а також документи (накладна, натурний лист, вагонний лист, дорожня відомість, сертифікат на вантаж, акт загальної форми, комерційний акт, маршрутні аркуші стрільців воєнізованої охорони, журнал руху потягів ДУ–2, книга приймання вантажу до відправлення ГУ–34, книга опломбування вагонів).
Огляд доцільно проводити паралельно зі складанням комерційного акта, що дозволяє одержати необхідну консультацію у спеціаліста і відобразити в протоколі всі необхідні відомості про об’єкти рухомого складу.
10. Як свідки по справах про крадіжки вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, допитуються: 1) особи, що виявили крадіжку в ході обслуговування рухомого складу, території станції або при здійсненні операцій з вантажем; 2) особи, що склали акт загальної форми і комерційний акт — начальники станцій, начальники вантажних районів, старші прийомоздавачі; 3) родичі, знайомі, сусіди та інші особи, що знають підозрюваних (обвинувачених); 4) сторонні особи, котрим можуть бути відомі які-небудь факти про вчинений злочин.
11. Організація і тактика допиту осіб, підозрюваних у вчиненні крадіжки вантажів на залізничному транспорті, багато в чому залежать від того, членами
якої злочинної групи вони є: що складається з працівників залізничного транспорту, сторонніх чи осіб змішаної групи. Найбільшу складність становить допит підозрюваних з числа працівників залізничного транспорту, що вимагає від слідчого ретельної підготовки і залучення до участі в ньому осіб, котрі володіють спеціальними знаннями.
12. Основними формами застосування спеціальних знань у ході розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, є:
а) призначення і проведення судових експертиз, в першу чергу судово-трасологічних (слідів злому та інструментів; рельєфних знаків; запірно-пломбувальних пристроїв; слідів транспортних засобів; дактилоскопічна);
б) залучення спеціалістів для давання консультацій і участі в проведенні слідчих дій (криміналіста, товарознавця, комерційного ревізора, інженера-конструктора, техніка-розшифровувача, інженера-металурга, інженера-технолога).
13. Інформаційну основу типізації слідчих ситуацій початкового етапу розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, складають предмет доказування, окреслений ознаками складу цього злочину, і ст. 64 КПК України, а також відомості, що входять у його криміналістичну характеристику.
14. Типізація слідчих ситуацій початкового етапу розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті, вчинених злочинними групами, базується на наступних інформаційних джерелах: а) відомостях про спосіб крадіжки; б) відомостях про особу злочинців; в) відомостях про місце і час вчинення крадіжки; г) відомості про предмет злочинного посягання.
Різні варіації інформаційного наповнення щодо перелічених джерел і зумовлюють розмаїтість типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування розглядуваної категорії злочинів.

Кожній типовій слідчої ситуації притаманна своя програма (алгоритм) дій слідчого, що включає проведення оптимальних систем слідчих дій і тактичних операцій. Саме оптимальні системи слідчих дій є найбільш ефективним засобом впливу на сформовані ситуації з метою їхнього вирішення. У цьому зв’язку в структурі кожної криміналістичної методики стосовно сформульованих типових ситуацій повинні бути представлені оптимальні системи слідчих дій, що надасть істотну допомогу слідчому в економії часу на пошук правильних рішень і обрання раціональних шляхів їхньої реалізації в ході розслідування конкретного злочину.
15. Взаємодію слідчих органів з оперативно-розшуковими, експертними підрозділами, а також службами залізничного транспорту доцільно розглядати відносно двох етапів: виявлення і розслідування крадіжок вантажів.
На етапі виявлення крадіжок вантажів основними формами взаємодії є наступні:
а) систематичне інформування лінійними відділеннями один одного про оперативну обстановку на їх території обслуговування;
б) регулярний обмін матеріалами про осіб і місця, що становлять оперативний інтерес.
У свою чергу на етапі розслідування основними формами взаємодії слід назвати такі:
а) своєчасне взаємне орієнтування оперативних працівників на проведення перевірочних заходів щодо встановлення можливості вчинення крадіжки на їх території;
б) взаємне інформування працівниками правоохоронних органів і особами, що здійснюють відомче розслідування, один одного;
в) створення слідчо-оперативних груп.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянова Т. В. Особенности расследования преступлений организованных преступных сообществ // Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования. – М.: Новый Юрист, 1997. –
С. 345–366.
2. Аверьянова Т. В. Судебная экспертиза. Курс общей теории /
Т. В. Аверьянова. – М.: Норма, 2007. – 480 с.
3. Алексеєйчук В. І. Формулювання версій при огляді місця події // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 71. – С. 145–150.
4. Аликперов Х. Д. Уголовно-правовая борьба с кражами грузов на железнодорожном транспорте. – Баку, Азернешр, 1988. – 132 с.
5. Архив Куп’янського міського суду. Кримінальна справа № 3804032.
6. Архив Куп’янського міського суду. Кримінальна справа № 3803056.
7. Архив Куп’янського міського суду. Кримінальна справа № 3803078.
8. Архив Куп’янського міського суду. Кримінальна справа № 3804067.
9. Архив Куп’янського міського суда. Кримінальна справа № 3804077.
10. Архив Лозовського міського суду. Кримінальна справа № 3203034.
11. Архив Лозовського міського суду. Кримінальна справа № 3203071.
12. Архив Лозовського міського суду. Кримінальна справа № 3201125.
13. Архив Лозовського міського суду. Кримінальна справа № 3204030.
14. Бабаева Э. У. Криминалистическая характеристика хищений грузов из подвижного состава // Вопросы совершенствования предварительного следствия: Сб. науч. тр. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. – Вып. 2. – С. 75-81.
15. Баев О. Я. Тактика следственных действий: Учеб. пособ. – Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995. – 224 с.
16. Баранов Н. Н., Леонов Н. И., Фирсов Е. П. Осмотр места происшествия по делам о кражах грузов из вагонов и контейнеров. Памятка – М.: ВНИИ МВД СССР, 1978 – 20с.
17. Бахин В. П. Понятие и виды следственных ситуаций // Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений.  К.: Выща школа, 1988.  С. 15-24.
18. Бахин В. П. Криминалистика для криминалистов или для практиков? // Роль и значение деятельности Р. С. Белкина в становлении современной криминалистики: Матер. междунар. науч. конф.
(к 80-летию Р. С. Белкина.). – М.: Акад. управления МВД РФ, 2002. –
С. 53–61.
19. Белкин Р. С., Винберг А. И. Криминалистика и доказывание: Методологические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1969 – 211 с.
20. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики. – М.: НОРМА, 2001. – 240 с.
21. Біленчук Л. Д., Курко М. Н., Стахівський С. М. Проведення судових експертиз: Довідник. – К.: Укр. акад. внутр. справ, 1996. – 52с.
22. Білий П. М., Баранов С. О. Основи профілактики злочинів на транспорті: Навч. посіб. – Одеса: УКРІНФОРМ, 2001. – 196 с.
23. Борьба с хищениями грузов на железнодорожном транспорте (Деятельность транспортного прокурора и следователя по выявлению, расследованию и предупреждению хищений грузов на железнодо-рожном транспорте) / Э. У.Бабаева, М.Ю.Бирюков, Я.В.Орлов и др. – М.: ГИЦ МВД СССР, 1986. – 107 с.
24. Бушин А. В. О некоторых способах криминального вскрытия запорно-пломбировочных устройств / Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Вип. 2: Збірник матеріалів міжнарод. наук. – практ. конф. / Міністерство юстиції України, Харківський науково- дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф.
М. С. Бокаріуса, Академія правових наук України, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого; Ред. кол.:
М. Л. Цимбал, М. І. Панов, Е. Б. Сімакова-Єфремян та ін. – Х.: Право, 2002. – С. 210-214.
25. Быков В. М. Особенности расследования групповых преступлений. Учеб. пособ. – Ташкент: Ташкент. ВШ МВД СССР, 1980. – 60с.
26. Быков В. М. Проблемы разработки методики расследования групповых преступлений // Проблемы групповой и рецидивной преступности. – Омск: Изд-во Омск. высш. шк. милиции МВД СССР, 1981. – С. 141–145.
27. Быков В. М. Криминалистическая характеристика преступных групп: Пособ. – Ташкент: Ташкент. ВШ МВД СССР, 1986. – 82 с.
28. Быков В. М. Проблемы расследования групповых преступлений: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12. 00. 09 / Акад. управ. МВД РФ – М., 1992. – 29 с.
29. Быховский И. Е. Осмотр места происшествия. – М.: Юрид. лит., 1982. – 97 с.
30. Васильев А. Н., Карнеева Л. М. Тактика допроса при расследовании преступлений. – М.: Юрид. лит., 1970. – 208с.
31. Васильев А. Н. Тактика отдельных следственных действий. – М.: Юрид. лит.,1981. – 112 с.
32. Васильев А. Н., Яблоков Н. П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 144 с.
33. Васильев В. Л. Психологическая характеристика осмотра места происшествия // Проблемы психологии следственной деятельности. Сб. науч. ст. – Красноярск: Изд-во Красноярск. ун-та, 1986. –
С. 112–125.
34. Веліканов С. В. Класифікація слідчих ситуацій в криміналістичній методиці: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12. 00. 09 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2002. – 19 с.
35. Винокуров С. И., Гуляев А. П., Краенский Е. А. Роль патрульных и постовых милиционеров в предупреждении и раскрытии краж на железнодорожном транспорте. – М.: УМК по ССУЗ МВД СССР, 1983. – 40 с.
36. Вишня О. В., Мінка П. Я., Вишня В. Б. Взаємодія територіальних і транспортних ОВС як складова попередження, розкриття та розслідування злочинів у сфері вантажних перевезень // Науковий вісник Юридичної академії МВС: Зб. наук. праць. – 2004. – № 3. –
С. 357–361.
37. Водолазский Е. Ф. Психология осмотра места происшествия: Учеб. пособ. – Омск: МВД СССР. Омск. ВШМ, 1979. – 44 с.
38. Волгин С. М. Взаимодействие следователя, оперативного работника и эксперта при выдвижении и проверке версий о лице, совершившем кражу: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12. 00. 09 / МГУ. – М., 1984. – 22 с.
39. Воробйов С. Г. Методика експертного дослідження замкнено-пломбірувальних пристроїв «Варта-Універсал М» – К.: ДНДЕКЦ МВС України, 2004. – 26 с.
40. Воробьева И. Б. Взаимодействие следователя с контролирующими органами в борьбе с преступностью. – Саратов.: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 112 с.
41. Гавло В. К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений. – Томск: Изд-во Томск. гос. ун-та, 1985. – 333 с.
42. Гаврилин Ю. В., Шурухнов Н. Г. Криминалистика: методика расследования отдельных видов преступлений: Курс лекций / Под ред. проф. Н. Г. Шурухнова – М.: Кн. мир, 2004. – 463 с.
43. Герасимов А. М., Капитонов В. Е., Пименов Н. Ф., Рыжков В. Л. Криминалистическое исследование современных типов пломб и закруток железнодорожных вагонов: Учеб. пособ. – М.: ВНИИ МВД СССР. 1988. – 60 с.
44. Герасимов И. Ф. Взаимодействие органов предварительного расследования при расследовании особо опасных преступлений: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 715,717 / Свердл. юрид. ин-т. – Свердловск, 1966. – 19с.
45. Грановский Г. Л. Основы трасологии (общая часть): Учебник. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1965. – 196 с.
46. Грановский Г. Л. Основы трасологии (особенная часть): Учебник. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1974. – 240 с.
47. Губенко В. В., Коленционок В. С., Лишутанов А. И. Криминалистическое исследование современных универсальных запорно-пломбировочных устройств типа «Варта-Универсал М» // Криминалистика и судебная экспертиза: Междувед. науч. -метод. сб. – К.: Минюст. Украины, 2001. – Вып. 50. – С. 151–153.
48. Гуковская Н. И., Долгова А. И, Миньковский Г. М. Расследование и судебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних, М.: Юрид. лит., 1974. – 208 с.
49. Дербенев А. П. Взаимодействие следователя и органов дознания при расследовании преступлений. – М.: Акад. МВД СССР, 1983. – 70 с.
50. Демьянкова Т. В. Грузоведение, сохранность и крепление грузов. – М.: Транспорт, 1986. – Ч. 2. – 72 с.
51. Доспулов Г. Г. Психология допроса на предварительном следствии. – М.: Юрид. лит., 1976. – 112 с.
52. Драпкин Л. Я. Основы криминалистической теории следственных ситуаций: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12. 00. 09 / ВНИИПП – М., 1987. – 45 с.
53. Дудніков А. Л. Проблеми взаємодії правоохоронних і контролюючих органів при розслідуванні злочинів, що вчиняються у сфері економічної діяльності // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 52. – С. 136–142.
54. Жарский В. Е. Взаимодействие следователя и органа дознания. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1976. – 110 с.
55. Железнодорожный транспорт: Энциклопедия / Гл. ред. Н. С. Конарев –
М.: Больш. Росс. энцикл., 1994. – 559 с.
56. Жирний Г. Ю. До питання про класифікацію окремих криміналістичних методик // Актуальні проблеми криміналістики: Матер. міжнарод. наук. -практ. конф. (Харків), 25–26 вересня 2003р. – Х.: Гриф, 2003. – С. 102–105.
57. Журавель В. А. Криміналістична характеристика злочинів: реальність чи ілюзія? // Правничий часопис Донецького університету. – 2001. – № 1 (6). – С. 56–60.
58. Журавель В. А. Криміналістична класифікація злочинів: засади формування та механізм застосування // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – Вип. 3(30). – С. 160–166.
59. Журавель В. А., Веліканов С. В. Сліди як матеріальні наслідки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом // Юрист України. – 2004. – № 1 (36). – С. 19–22.
60. Журавель В., Веліканов С. Слідчі ситуації в методиці розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом // Вісник Академії правових наук України. – 2004. –№4 (39). – С. 170–178.
61. Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 року № 273/96 – ВР // ВВР України. – 1996. – № 40. – Ст. 183.
62. Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від
06. 04. 2000. № 1644 // ВВР України. – 2000. – № 28. – Ст. 222.
63. Зав’ялов С. М. Спосіб вчинення злочину: сучасні проблеми вивчення та використання у боротьбі зі злочинністю: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12. 00. 09 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2005. – 19 с.
64. Звирбуль А. К., Смыслов В. И. Расследование краж, грабежей и разбойных нападений: Учеб. пособ. – М.: ВЮЗИ, 1982. – 45 с.
65. Згогурин С. Б. Криминалистическая характеристика и особенности расследования краж грузов, совершаемых несовершеннолетними из подвижного состава: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12. 00. 09 / Урал. гос. юрид. акад. – Екатеринбург, 1995. – 25 с.
66. Зинин А. М. Криминалист в следственных действиях: Учеб. -практ. пособ. – М.: Экзамен, Право и закон, 2004. – 144 с.
67. Зуев Е. И. Экспертное исследование железнодорожных пломб. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1980. – 86 с.
68. Зуйков Г. Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления // Соц. законность. – 1971. – № 11. – С. 11–19.
69. Зырянов В. Н. Криминологическая характеристика и профилактика групповой преступности женщин: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12. 00. 08 / Свердл. юрид. ин-т. – Свердловск, 1986. – 17 с.
70. Инструкция по актово-претензионной работе на железных дорогах государств-участников Содружества, Латвийской Республики, Литовской Республики, Эстонской Республики / Утверждена советом по железнодор. транспорту государств-участников Содружества
26–27 мая 1994 г. – Інформаційний лист Вищого Арбітражного Суду 08. 12. 1994. № 01-8/891 // Право України 1995. – № 8. – С. 48.
71. Інструкція «Про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю» від 24 вересня 1994 р.
72. Інструкція «Про призначення та проведення судових експертиз» // Наказ Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. № 53/5
(в ред. наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 р. № 144/5.) // Офіц. Вісн. України. – № 5. – Ст. 325. – С. 276.
73. Ищенко П. П. Специалист в следственных действиях (уголовно-процессуальные и криминалистические аспекты). – М.: Юрид. лит. 1990. – 158 с.
74. Календин Р. А. Тактика следственных действий по делам о групповых преступлениях несовершеннолетних: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12. 00. 09 / Свердл. юрид. ин-т. – Свердловск, 1985. – 22 с.
75. Капустина М. В. Криминалистическая характеристика краж грузов на железнодорожном транспорте: способы совершения и сокрытия // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 71. – С. 155–161.
76. Капустіна М. В. Крадіжки вантажів на залізничному транспорті: характеристика злочинних груп // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – Вип. 77. – С. 178–185.
77. Капустіна М. В. Огляд місця події при розслідуванні крадіжок вантажів: участь спеціаліста // Конституція України – основа побудови правої держави і громадянського суспільства: Тези доп. та наук. повід. учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. – С. 294–296.
78. Капустина М. В. Значение трасологических экспертиз при расследовании краж грузов // Матер. ІІІ Міжнар. наук. -практ. конф. «Науковий потенціал світу – 2006». – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – Т. 15. – С. 75–78.
79. Кириченко А. А. Основы судебной микрологии: Монография. – Х.: Основа, 1998. – 1220 с.
80. Кириченко О. А., Басай В. Д., Сергіенко О. К., Ткач Ю. Д. Проблеми використання одорологічної інформації у боротьбі із правопорушеннями: Навч. – метод. посіб. – К.: Київ. ін-т внутр. справ, 2003. – 410 с.
81. Князев В. А. Методика расследования хищений грузов на железнодорожном транспорте: Автореф. дис. … канд. юрид. наук:
12. 00. 09 / Харьк. юрид. ин-т. – Х., 1972. – 24 с.
82. Кокурин Г. А. Криминалистические и организационные основы деятельности следственно-оперативных групп по раскрытию и расследованию преступлений: Автореф. дис. … канд. юрид. наук:
12. 00. 09 / Свердл. юрид. ин-т. – Свердловск, 1991 – 23с.
83. Колесниченко А. Н., Коновалова В. Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособ. – Х.: Юрид. ин-т., 1985. – 93 с.
84. Колесниченко А. Н., Парфенков С. В. Способ хищения (понятие и сущность) // Криминалистика и судебная экспертиза: Респ. межвуз. науч. -метод. сб. – К.: Выща школа, 1983. – Вып. 27. – С. 6–10.
85. Колмаков В. П. Следственный осмотр. – М.: Юрид. лит., 1969. –
196 с.
86. Комарков В. С. Тактика допроса: Учеб. пособ. – Х.: Юрид. ин-т, 1975 – 65 с.
87. Коновалов Е. Ф. Следственно–оперативная группа, как форма взаимодействия при расследовании преступлений и розыске скрывшихся преступников // Вопросы взаимодействия следователя и других участников расследования преступлений: Межвуз. сб. науч. тр. – Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1984. – С. 44–50.
88. Коновалова В. Е. Допрос: Тактика и психология. – Х.: Консум, 1999. – 157с.
89. Коновалова В. Е. Убивство: искусство расследования: Монография. – Х.: Факт, 2001. – 311 с.
90. Коновалова В. Методика розслідування злочинів: оптимальні системи слідчих дій // Вісник Академії правових наук України. –2005. –
№ 4 (43). – С. 155-160.
91. Костенко М. В. Вбивства на замовлення: криміналістична характеристика: Монографія. – Х.: Вид. СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2006. – 160 с.
92. Котенко А. Н. Обеспечение сохранности перевозимых грузов и безопасности движения поездов: Учеб. пособ. – Х.: ХИИТ, 1992. –
92 с.
93. Криминалистика: Учебник для вузов / Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская. – М.: НОРМА, 2002. – 990 с.
94. Криминалистическое исследование следов на металлических хранилищах, взломанных орудиями механического воздействия и с помощью взрыва: Методические рекомендации / Герасимов А. М., Капитонов В. Е., Мартынов В. В. и др. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1989. – 40 с.
95. Кругликов А. П. Сущность и правовые формы взаимодействия органов предварительного следствия и дознания: Учеб. пособ. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1985. – 60 с.
96. Крылов И. Ф. Криминалистическое учение о следах. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. – 132 с.
97. Кузьмічов В. С., Юсупов В. В. Алібі у розкритті злочинів: Навч. посіб.: – К.: КНТ, 2007. – 264 с.
98. Куликов В. И. Криминалистическое понятие обстановки совершения преступления // Вестн. Моск. ун-та. – Сер. 11. Право. – 1982. – № 5. – С. 74-81.
99. Куликов В. И. Основы криминалистической характеристики организованной преступной деятельности. – Ульяновск: Филиал МГУ, 1994. – 256 с.
100. Кушнир Г. А. Расследование хищений грузов при контейнерных перевозках на железнодорожном транспорте: Автореф. … канд. юрид. наук: 12. 00. 09/ Киев. ВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзерджинского. – К., 1987. – 26 с.
101. Кушнірчук В. Г., Петров В. І., Зеркалов Д. В. Перевезення вантажів залізничним транспортом. – К.: Основа, 2001. – 512 с.
102. Лисиченко В. К., Циркаль В. В. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике: Учеб. пособ. – К.: Изд-во КГУ, 1987. – 100 с.
103. Леви А. А. Организация осмотра места происшествия. – М.: ВНИИПП, 1970. – 95 с.
104. Лукашевич В. Г. Криминалистические аспекты изучения преступных групп: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12. 00. 09. / ВНИИПП. – М., 1979. – 25 с.
105. Лукашевич В. Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования. – К.: Укр. акад. внутр. дел, 1993. – 194 с.
106. Майлис Н. П. Судебная трасология: Уче6ник для студентов юридических вузов. – М.: Экзамен, Право и закон, 2003. – 272 с.
107. Макаренко Е. И., Снигерев А. П. Раскрытие, расследование и предупреждение краж из квартир. – Х.: ХИВД, 1994. – 114 с.
108. Малинин В. Г. Методика расследования происшествий на железнодорожном транспорте и авиатранспорте. – М.: Акад. МВД РФ, 2001 – 157 с.
109. Мамонов В. И. Использование запорно-пломбировочных устройств при транспортировке грузов // Транспорт: наука, техника, управление. – 2002. – № 3. – С. 36-39.
110. Матусовский Г. А. Уголовно–процессуальные и криминалистические вопросы осмотра места происшествия: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 715,717 / ВШ МООП РСФСР. – М., 1964 – 16 с.
111. Махов В. Н. Использование знаний сведущих лиц при расследовании преступлений: Монография. – М.: Изд-во РУДН, 2000. – 296 с.
112. Мешков В. М. Установление временных характеристик при расследовании преступлений. – Н. Новгород: НЮИ МВД РФ, 1993. – 148 с.
113. Мешков В. М. Установление фактора времени при расследовании преступлений: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12. 00. 09 / Акад. МВД РФ. – М., 1995. – 41 с.
114. Мінка П. Я. Способи боротьби правоохоронних органів з розкраданнями у сфері залізничних вантажних перевезень // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 4. –
С. 166-179.
115. Митрохина З. И. Первоначальные следственные действия по делам о хищениях грузов их подвижных составов железнодорожного транспорта: Учеб. пособ. – Х.: Юрид. ин-т, 1986. – 30 с.
116. Митрохина З. И. Об элементах криминалистической характеристики хищений грузов, перевозимых по железной дороге // Криминалистика и судебная экспертиза: Респуб. межвузов. науч. -метод. сб. – К.: Выща школа, 1986. – Вып. 32. – С. 40–43.
117. Митрохіна З. І. Розслідування крадіжок вантажів на залізничному транспорті // Настільна книга слідчого: [Наук. -практ. видання для слідчих і дізнавачів] / Панов М. І., Шепітько В. Ю., Коновалова В. О. та ін. ― К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2003. – С. 394–415.
118. Найдис И. Д. Использование следов орудий взлома и инструментов для расследования преступлений: Учеб. пособ. – Х.: Юрид. ин-т, 1980. – 40 с.
119. Неруш Ю. М. Грузовые перевозки и тарифы: Учебное пособие. – М.: Транспорт, 1988. – 287 с.
120. Николайчик В. М. Следственный осмотр вещественных доказательств. – М.: Юрид. лит., 1968. – 67с.
121. Образцов В. А. Криминалистическая классификация преступлений. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1988. – 176 с.
122. Образцов В. А., Богомолова С. Н. Допрос потерпевшего и свидетеля на предварительном следствии. – М.: Омега – Л. ИМПЭ им. А. С. Грибоедова, 2003. – 160 с.
123. Огляд місця події при розслідуванні окремих видів злочинів: Наук. -практ. посіб. / За ред. Н. І. Клименко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 216с.
124. Одиночкина Т. Ф. Криминалистическое исследование микрообъектов (Вопросы теории и практики): Учебное пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1988. – 44 с.
125. Озерський І. В. Взаємодія слідчого з органом дізнання в системі МВС України (організаційно-правовий та психологічний аналіз): Монографія. – К.: НАВСУ, 2004. – 218 с.
126. Онучин А. П. Выявление признаков совершения преступления группой и особенности расследования таких преступлений: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12. 00. 09 / Свердл. юрид. ин-т. – Свердловск, 1970. – 20 с.
127. Организованная преступность: Курс лекций. – СПб.: Питер, 2002. – 368 с.
128. Організаційно-правові засади боротьби з крадіжками вантажів на об’єктах залізничного транспорту / В.Л. Грохольский, В.М. Платіка, С.В. Продайко, В.Є. Соломко. – Одеса: ОЮІ НУВС, 2003. – 170 с.
129. Осмотр места происшествия: Справочник следователя. – М.: Юрид. лит., 1982. – 223 с.
130. Основы борьбы с организованной преступностью: Монография / Под ред. В. С. Овчинского, В. Е. Эминова, Н. П. Яблокова. – М.: ИНФРА–М, 1996. – 400 с.
131. Панченко П. Н. Взаимодействие аппаратов уголовного розыска, иных правоохранительных органов и общественности в борьбе с преступностью. – Омск: Изд-во Омск. высш. шк. милиции МВД СССР, 1983. – 82 с.
132. Пастухов И. Ф. Вагоны Учебник для техникумов железнодорожного транспорта. – М.: Транспорт, 1988. – 280 с.
133. Пашков А. К., Полярин Ю. Н. Пакетирование и перевозка тарно-штучных грузов. – М.: Транспорт, 2000. – 255 с.
134. Перевозка грузов по железным дорогам: Справочник /
Б. И. Шафиркин, В. Г. Орлов, И. П. Сиваев и др. / Под общ. ред.
Н. А. Гундобина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Транспорт, 1978. – 456 с.
135. Петелин Б. Я. Психология осмотра места происшествия: Лекция. – Волгоград. НИ и РИО ВСШ МВД СССР, 1981. – 24 с.
136. Петрунев В. П., Сергунов А. В. Кражи грузов на железнодорожном транспорте: особенности расследования: Пособие. – М.: НИИ МВД РФ, 1992. – 92 с.
137. Пивоваров В. В., Щербина Л. І. Взаємодія органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ: Монографія. – Х.: Право, 2006. – 176 с.
138. Пиріг І. В. Теорія і практика використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті: Автореф.... канд.. юрид. наук: 12. 00. 09 / Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2006. – 20 с.
139. Пиріг І. В. Взаємодія слідчих і працівників експертно-криміналістичних підрозділів при розслідуванні розкрадань вантажів на залізничному транспорті // Взаємодія слідчих і експертів у процесі боротьби зі злочинністю: Зб. наук. праць. Додаток № 1 до Вісника
№ 1 2003р. ЛІВС при НАВСУ, 2003. – С. 219-223.
140. Питерцев С. К., Степанов А. А. Тактика допроса. – СПб.: Питер, 2001 – 160 с.
141. Платіка В. М. Роль встановлення місця скоєння злочину при розкритті крадіжок вантажів //Вісник Одеського інституту ВС. – 2001. – № 2. – С. 71-73.
142. Платіка В. М., Ткач Р. М. Особливості розкриття та розслідування крадіжок вантажів з рухомого складу залізничного транспорту // Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю: Матер. міжвуз. наук.-практ. конф. студентів, курсантів і слухачів. Донецьк, 12 квітня 2002 р. – Донецьк, 2002. –
С. 133-140.
143. Подопрелов А. М. Создание и деятельность следственно-оперативной группы: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12. 00. 09 / Укр. акад. внутр. дел. – К., 1991. – 17с.
144. Положення «Про порядок охорони вантажів і об’єктів на залізницях України». Зат. Наказом Міністерства транспорту України від 20. 08. 1997 р., № ЦУОУ / 0017 // Наказ Укрзалізниці від
20. 08. 1997р. № 208 – Ц.
145. Попов В. И. Осмотр места происшествия / Под ред. В. А. Хвана – М.: Госюриздат, 1959. – 230 с.
146. Порубов Н. И. Научные основы допроса на предварительном следствии. – Мн.: Выш. шк., 1978. – 176 с.
147. Постанова Кабінету Міністрів України від 11. 01. 1994 року № 7 «Про затвердження Положення про відомчу воєнізовану охорону на залізничному транспорті» // Бюлетень законодавства та юрид. практики України. – 2000. – № 2. – С. 236.
148. Правила оформлення перевізних документів / Наказ Мінтрансу України № 644 від 21. 11. 2000 // Офіц. Вісн. України. – 2000. – № 48. – Ст. 2108. – С. 152.
149. Правила перевезення вантажів в універсальних контейнерах / Наказ Мінтрансу України № 542 від 20. 08. 2001 // Офіц. Вісн. України. – 2001. – № 37. – Ст. 1721. – С. 286.
150. Правила перевезення наливних вантажів / Наказ Мінтрансу України № 299 від 18. 04. 2003 // Офіц. Вісн. України. 2003. – № 29. – Ст. 1495.
151. Правила перевезення вантажів навалом і насипом / Наказ Мінтрансу України № 542 від 20. 08. 2001 // Офіц. Вісн. України. 2001. – № 37. – Ст. 1721. – С. 266.
152. Правила перевезення вантажів у транспортних пакетах / Наказ Мінтрансу України № 644 від 21. 11. 2000 // Офіц. Вісн. України. 2000. – № 48. – Ст. 2108. – С. 207.
153. Правила пломбування вагонів і контейнерів: Наказ Мінтрансу України від 20. 08. 2001 р. № 542// Офіц. вісник України. – 2001. –
№ 37. -Ст. 1721.
154. Правила пломбирования вагонов и контейнеров на железнодорожном транспорте // Экон. железнодорож. транспорт. – 2003. – № 10 – С. 154-158.
155. Правила складання актів // Наказ Міністерства транспорту України № 334 від 28. 05. 2002 // Офіц. Вісн. України. 2002. – № 28. – Ст. 1345. – С. 191.
156. Правила технічної експлуатації залізниць України // Наказ Мінтрансу України № 411 від 20. 12. 1996.
157. Програма боротьби з правопорушеннями на транспорті на 2004-2006 роки / Зат. постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. N 2029, п. 5,6. // Офіц. Вісн. України. – 2003. – № 52. – Ч. 1. – Ст. 2801.
158. Про порядок реагування на ознаки злочину, розглядання заяв та повідомлень про крадіжки вантажу” / Спільна вказівка Генеральної прокуратури, МВС, Міністерства транспорту № – 23–21/ 55/ 3 – 603 від 22 березня 1996 року.
159. Радзиховский А. А. Сохранность грузов и подвижного состава при маневровой работе // Залізничний транспорт України. – 1999. –
№ 3 – С. 31–34.
160. Расследование и предупреждение хищений грузов на железнодорожном транспорте: Метод. пособ. / И. И. Байдаков,
А. П. Егоров, Т. А. Михайлова и др. – М.: ВНИИПП, 1973. – 158 с.
161. Расследование хищений государственного или общественного имущества (проблемы тактики и методики): Монография / Под ред.
В. Е. Коноваловой, А. Н Колесниченко, Г. А. Матусовского – Х.: Вища школа, 1982. – 165 с.
162. Ринкявичус Ю. И. Групповые хищения государственного и общественного имущества и их предупреждение: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12. 00. 07. / ВНИИПП. – М., 1973. – 23 с.
163. Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності: окремі криміналістичні методики: Монографія / Кол. авт.: В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін. – Х.: Право, 2006. – 624 с.
164. Россинская Е. Р. Судебная экспертиза в уголовном, гражданском, арбитражном процессе: Практическое пособие. – М.: Право и закон, 1996. – 223 с.
165. Ручкин В. А. Установление места совершения преступления в процессе доказывания: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12. 00. 09 / Акад. МВД СССР. – М., 1983. – 22 с.
166. Рыбаков В. И. Некоторые аспекты социальной и криминологической характеристики преступной группы. – Херсон: МВД УССР, 1977. – 103 с.
167. Рябцев В. П. Борьба с хищениями грузов на железнодорожном транспорте: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12. 00. 09 / ВНИИПП. – М., 1972. – 20 с.
168. Салтевский М. В. Криминалистическая экспертиза замков и пломб: Автореф. дис. … канд. юрид. наук / Харков. юрид. ин-т.  Х., 1955. – 13 с.
169. Самойлов Г. А. Исследование пломб. Криминалистическая экспертиза. – Вып. VI. Разд. 8: Трасология. – М.: ВШ МООП СССР, 1968. – С. 206–225.
170. Светлаков Е. М. Криминалистическое исследование разрушенных преград при расследовании краж: Автореф. … канд. юрид. наук: 12. 00. 09/ Харьк. юрид. ин-т. – Х., 1971. – 19 с.
171. Сегай М. Я., Стринжа В. К. Судебная экспертиза материальных следов-отображений (проблемы методологии). – К.: Ин Юре, 1997. –174 с.
172. Синчук В. Л. Кореляційні залежності між елементами криміналістичної характеристики та їх використання у методики розслідування вбивств: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12. 00. 09 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2004. – 20 с.
173. Синчук В. Л. Розслідування вбивств: шляхи вдосконалення: Монографія / За ред. д-ра юрид. наук, проф. В. А. Журавля. – Х.: Харків юрид., 2005. – 288 с.
174. Скиба И. Ф. Вагоны: Учеб. для техникумов ж. -д. транспорта. –
5-е изд., – М.: Транспорт, 1979. – 303 с.
175. Слідчий огляд: сутність, види, тактика проведення огляду місця події і тактика використання техніко-криміналістичних засобів та спеціальних знань: Монографія / В.О.Комаха та ін.; За заг. ред. В.О.Комахи; Одес. нац. юрид. акад. – Дніпропетровськ, ІМА-Прес, 2004. – 396 с.
176. Слинько С. В. Сущность, формы и правовые основы взаимодействия следователя с органом дознания: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12. 00. 09 / Харьк. юрид. ин-т. – Х., 1991. – 19 с.
177. Статут залізниць України: Зат. постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 6 квітня 1998 року // Офіц. Вісн. України. – 1998. – № 14. – Ст. 548.
178. Тактика попереднього дослідження криміналістичних об’єктів при проведенні слідчого огляду: Монографія / За заг. ред. Комахи В. О; Одес. нац. юрид. акад. – Чернівці: Золоті литаври, 2003. – 268 с.
179. Технические условия погрузки и крепления грузов – М.: Тра