МЕТОДОЛОГІЯ МОДЕЛЮВАННЯ У ДОСЛІДЖЕННІ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ

Короткий опис

Національна академія наук України
Інститут соціології

На правах рукопису

МАРИНІЧ ІРИНА ВЯЧЕСЛАВІВНА

УДК 316.303.09

МЕТОДОЛОГІЯ МОДЕЛЮВАННЯ У ДОСЛІДЖЕННІ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ

22.00.02 — методологія та методи соціологічних досліджень

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Чурилов Микола Миколайович
доктор соціологічних наук

Київ — 2013

ЗМІСТ

Вступ 4
Розділ 1 Соціальна реальність у соціологічній традиції та сучасних теоріях 16
1.1 Природа соціальної реальності в теоретичному баченні 16
1.2 Рівні соціальної реальності: об’єктивно-суб’єктивний та мікро- й макро континууми 39
1.3 Мультипарадигмальність сучасної соціології як відображення зміни й ускладнення соціальної реальності 48
Висновки до розділу 1 87
Розділ 2 Методології дослідження соціальної реальності 88
2.1 Методологічні парадигми позитивізму, неопозитивізму та емпіризму в соціології 88
2.2 Методологічні концепції розуміючої соціології, феноменології, етнометодології та методичні установки соціометрії 92
2.3 Методологічні установки структуралізму та функціоналізму 102
Висновки до розділу 2 114
Розділ 3 Моделювання соціальної реальності: емпірична верифікація 116
3.1 Моделювання: системно-методологічні та когнітивні аспекти 117
3.2 Інформаційний підхід як загальнонауковий метод пізнання і феномен інформаційного метаболізму соцієтальної психіки 124
3.3 Моделювання національного менталітету та інтегрального соціального інтелекту 194
Висновки до розділу 3 227
Висновки 229
Список використаних джерел 233
Додаток А Опис моделей інтегральних типів соціального інтелекту (моделей типів інформаційного метаболізму соцієтальної психіки) 258

ВСТУП

Актуальність теми. Питання про природу соціальної реальності та засоби отримання знання про неї і досі є актуальним для соціології, оскільки піддається сумніву вірогідність самого поняття реальності з причини її багатовимірності, “багатокодовості”. Визначення реальності розпадається на низку окремих соціальних дискурсів, які стирають профіль “однієї” реальності, яку визнавали б усі.
Розвиток системи соціологічного знання останніми десятиріччями характеризує його як багаторівневе і поліпарадигматичне. Навіть побіжний погляд на сучасний теоретичний та методологічний дискурс в соціології дає підстави зробити висновок про його неосяжність. Кількість існуючих точок зору в теоретичній соціології є майже безмежною, важко позбутися відчуття “теоретичного звалища”.
У світовій соціології спостерігається подрібнення і фракційність теоретичних шкіл, розмежування конкуруючих теоретиків і суперництво парадигм. Соціологія постає букетом найрізноманітніших концепцій, які полемізують одна з одною, відстоюють цінність і значимість своїх вихідних посилань. Причому, процес поновлення й появи нових шкіл не припиняється, а інтенсифікується.
Авторитет соціології падає — так оцінює нинішній стан науки один з найвизначніших соціальних теоретиків сучасності Н. Луман (N. Luhmann); відчутним є “враження виснаження або зневіри”, а в цілому як теоретична, так і методологічна дискусії стагнують і, очевидно, не відповідають часові. Бо час змушує таки визнати, що можливості розвитку соціологічного знання в запропонованих раніше підходах практично вичерпані. Всі теорії, які нині претендують на роль об’єднавчо-універсальних парадигм, суперечать одна одній; жодна з них не дає всеохоплюючого знання соціальної реальності — базової категорії соціології.
Теоретичні парадигми, які склалися, не дають змоги несуперечливо пояснити глобальні зміни, що відбулися в соціальному житті людства. Зросли темпи соціальних змін, зростають і зміни теоретико-методологічних передумов і стратегічних принципів пошуку нової парадигми в соціології, співзвучної соціальній реальності, яка змінюється.
Глобалізація сучасного світу приводить до формування нової соціальної реальності, яку неможливо вивчати у межах локального досвіду. Формується космопланетарна, енергоінформаційна соціологія, яка вивчає закономірності та механізми виникнення, функціонування і розвитку соціальних суб’єктів, соціуму (від людини як мікросоціуму до глобального людства як макросоціуму) як цілісної відкритої, космопланетарної, багаторівневої енергоінформаційної системи у взаємозв’язку і взаємодії з життєвим середовищем (соціальним, природним, космічним).
Соціологія дійсно потребує різноманітності підходів. Проте ані конструювання супертеорії, ані застосування стратегій синтезу, кодифікації, інтеграції, комбінування, уніфікації, когерентності чи навіть “тоталітаризації” не забезпечать перехід до якісно нового рівня соціологічного мислення. Цілком очевидно, що потрібен інший підхід. Соціологічна теорія лише в тому випадку виправдовує своє найменування, коли виступає передумовою і необхідною умовою соціологічного експерименту в усіх його формах: від “найм’якішого” спостереження до “найжорсткішого” лабораторного моделювання.
Актуальна наукова проблема полягає у невідповідності між наявністю таких інформаційно багатовимірних, нелінійних, латентних, адаптаційних і високих за рівнем складності й диференційованості систем, як соціальна реальність, та відсутністю практично корисних моделей для їх дослідження. У сучасному наукознавстві вже стало аксіомою: складні та надскладні об’єкти можна ефективно досліджувати тільки на моделях — гнучких загальнонаукових інструментах дослідження. Адже за умов параметричної невизначеності об’єкта дослідження або довільного вибору й тлумачення параметрів, обтяженого семантичною та синтаксичною неоднозначністю побутової мови, “описові класифікації” феноменів соціального життя, що й досі домінують в суспільних науках, мають вкрай обмежені аналітичні та прогностичні можливості.
Соціальне моделювання — один із найпотужніших методологічних засобів соціального пізнання і соціального управління, за якого одна система (об’єкт дослідження) відтворюється в іншій (моделі). Дослідник повинен розуміти, яку саме реальність планує моделювати в процесі вимірювання і, передусім, яким є основний елемент цієї реальності — модель сприйняття респондентом об’єктів. Отже, вимірювання — це процес моделювання реальності. Вивчення на підставі моделей об’єктів, які взаємодіють, становить сутність системного підходу, де вихідними є такі категорії, як управління (вплив) та реакція (результат), що визначають функціональну структуру й семантику моделей.
Будь-яке дослідження може розглядатися як моделювання у широкому розумінні. Модель сприйняття, якою користується соціолог, і модель, закладена в методі аналізу, мають узгоджуватися між собою.
Вибір моделі — справа не математика, а соціолога, адже за моделлю стоїть зміст. Дослідник насправді працює не з об’єктивною реальністю як такою, а з її теоретичною моделлю. Ідеалізовані об’єкти утворюються за допомогою абстрагування, тобто уявного конструювання понять про об’єкт, яке є прообразом реального об’єкта. Створення формальної моделі дає можливість осягнути сутність досліджуваних процесів, виявити основні взаємозв’язки і закономірності. Надзвичайно важливим є когнітивний рівень, оскільки рішення приймаються на основі саме когнітивної моделі, яка є невід’ємною частиною соціальної реальності, формує й конструює її.
Акцентуємо увагу на такому. По-перше, визначальним для соціології є дослідження соціальної реальності й суспільних процесів через взаємодію людських індивідів та спільнот. Міжособистісна взаємодія індивідів є вихідним елементом утворення груп і суспільств, а суспільне життя являє собою систему різного роду взаємодій. Усі соціальні процеси можна розкласти на явища й процеси взаємодії певної кількості осіб, і навпаки, комбінуванням різноманітних процесів взаємодії можна отримати будь-який найскладніший суспільний процес.
По-друге, соціологія співвідносить особистість із соціально-типовими характеристиками людини. Проте виявити суто соціологічні закономірності життя суспільства, ігноруючи психологічну складову особистості, практично не вдається. Тобто однаково важливим є глибоке розуміння психологами соціальної структури, яка детермінує людську психіку, і розуміння соціологами складної особистісної структури індивіда. Саме міждисциплінарність гарантує набуття всебічного і повного знання про єдину соціопсихологічну реальність.
Найбільш цілісне уявлення про соціальну реальність як втілення суспільних процесів і явищ склалося в концепціях таких соціологів, як
Е. Дюркгейм (E. Durkgaim), М. Вебер (М. Weber), Ф. Тьонніс (F. Tönnies),
Г. Зіммель (G. Simmel), В. Парето (B. Pareto), що стали класиками соціології. У їхньому тлумаченні ця реальність постала в єдності своїх об’єктивних і суб’єктивних вимірів — як сукупність людських дій, взаємодій, відносин, норм, процесів, явищ, інститутів та приписуваних їм сенсів і значень, котрі належить розшифровувати, інтерпретувати й пояснювати, тобто розуміти.
Вагомий внесок у загальнотеоретичне розроблення соціологічної проблематики соціальної реальності зробили також Н. Луман, Е. Ґідденс (A. Giddens), Дж. Коулмен (J. Coleman), П. Штомпка (P. Sztompka), П. Бурдье (P. Bourdieu), Н. Смелзер (N. J. Smelser), К. Маркс (K. Marx) та ін.
Визнаними фахівцями методологічних проблем моделювання є
М. Вартофський (М. Вартофский), М. Ю. Плотінський (М. Ю. Плотинский),
В. О. Ядов (В. А. Ядов), Ю. M. Толстова (Ю. Н. Толстова), Г. Г. Татарова,
А. А. Давидов (А. А. Давыдов), І. Ф. Дев’ятко (И. Ф. Девятко), О. М. Маслова,
А. Аугустинавічюте (А. Аугустинавичюте), Г. І. Саганенко (Г. И. Саганенко) та ін.
У соціологічному причиннісному моделюванні особливо популярні моделі структурних рівнянь і моделі латентно-структурного аналізу. Основним розробником останнього є П. Ф. Лазарсфельд (P. F. Lazarsfeld), ідеологами причиннісного аналізу в соціальному моделюванні були Г. Саймон
(G. Saymon), Х. M. Блейлок (H. M. Blalock), Р. Будон (R. Budon), О. Д. Дункан
(O. D. Duncan), К. Г. Йореског (K. G. Joereskog). Можливості побудови багаторівневої теоретичної моделі з’ясовувала І. Ф. Дев’ятко.
В українській соціології моделюванням соціальних процесів займалася група науковців під керівництвом В. І. Паніотто; проблемами соціального інтелекту Ю. М. Канигін, Ю. І. Саєнко, М. А. Холодная, Ю. І. Яковенко.
Дослідженню соціально-психологічних феноменів присвячені наукові праці О. Г. Злобіної, І. О. Мартинюка, Н. І. Соболєвої, В. О. Тихоновича, розробленню категорії “соцієтальна психіка” — О. А. Донченко.
Вагомими є здобутки у вивченні трансформаційних процесів в українському суспільстві. Зокрема, упродовж останнього двадцятиріччя в Інституті соціології НАН України виконується проект “Українське суспільство: моніторинг соціальних змін” (керівник ― В. М. Ворона, автори програми ―
Є. І. Головаха та Н. В. Паніна).
Виявлені на підставі аналізу моніторингових соціологічних даних тенденції розвитку українського суспільства представлені у працях
В. М. Ворони, О. І. Вишняка, Є. І. Головахи, А. П. Горбачика, С. О. Макеєва,
І. О. Мартинюка, Н. В. Паніної, І. М. Прибиткової, Н. І. Соболєвої,
О. Г. Стегнія, Є. І. Суїменка, В. В. Танчера, В. І. Тарасенка, М. О. Шульги та ін. Вітчизняні соціологи накопичили ґрунтовний досвід теоретичного та емпіричного вивчення суспільних процесів.
Досліджується соціологічна традиція й сучасні дискурси щодо феномена смислу, особливостей його продукування, трансмісії в соціумі та пропонується концептуальна модель соціологічного пізнання змістовних галузей культури й дії: науковий доробок Л. О. Ази, В. Ф. Бурлачука, Н. В. Костенко,
С. М. Макеєва, А. О. Ручки, Р. М. Шульги.
Проблемами евристичного моделювання в секторі моделювання соціальної поведінки київського Інституту кібернетики займалися науковці під керівництвом М. М. Амосова. Доля його піонерської праці “Метод моделювання соціальних систем” була нелегкою: вона майже одразу була вилучена з обігу органами надзору. Куратори науки від політики не спромоглися оцінити прогресивність нової науки кібернетики і перспективність моделювання як загальнонаукового методу дослідження. Нині вчені академічних установ уже набули досвіду моделювання соціальних процесів. Ця тематика посідає гідне місце й у соціологічній освіті, видаються навчальні посібники для студентів вищих навчальних закладів. У Росії захищені сотні дисертацій з інформаційного моделювання. Сформувалась думка: ефективно управляти суспільними процесами, контролювати і прогнозувати їх результати — цілком імовірно, якщо спиратися на надійний методологічний апарат.
Як свідчать дослідження, неприйняття населенням реформ пов’язане головним чином з тим, що при їх розробленні та впровадженні не вдається коректно й обґрунтовано враховувати національний менталітет. А це, своєю чергою, пов’язане з відсутністю в арсеналі науковців практично корисних моделей соцієтальної (інтегральної) психіки етнічних, суспільних та національних утворень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з проблематикою науково-дослідницьких робіт Інституту соціології НАН України “Соціальні аспекти реформування державного управління в Україні” (номер державної реєстрації — 0199U003710), “Трансформаційні процеси державотворення в Україні” (0101U006487), “Системна трансформація в Україні: загрози екстремальних ситуацій” (0103U006569), “Сучасна українська нація: генеза, модель, інтелект (соціологічний аспект)” (0105U005060), “Український соціум: інноваційна складова розвитку” (0105U005080), “Типологія інтегральних моделей соціальних систем (порівняльний аналіз)” (0111U007219), з науково-технічною роботою спільно з Міністерством освіти і науки України (Фонд фундаментальних досліджень) “Інтеграція інтелектуального потенціалу України” (0103U008269), в кожній з яких здобувач брала участь у розробленні концепції та програми, дослідженні суспільних процесів на моделі інтегрального соціального інтелекту української нації (наукові керівники —
В. К. Врублевський, М. М. Чурилов).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є теоретико-методологічний аналіз концепцій соціальної реальності та розроблення типології інформаційно-аналітичних моделей для комплексних міждисциплінарних досліджень.
Досягнення мети зумовило виконання таких завдань:
— виокремити концептуальну сутність та уточнити зміст поняття “соціальна реальність” в тезаурусі сучасної соціології;
— проаналізувати методологічні засади та визначити теоретичні координати соціологічного аналізу соціальної реальності;
— визначити системно-методологічні та когнітивні аспекти моделювання;
— дослідити ґенезу теорій інтелекту та феномен інформаційного метаболізму соцієтальної психіки;
— обґрунтувати застосування інформаційного підходу як загальнонаукового методу до моделювання соціальної реальності та дослідити особливості експлікації феноменів суб’єктивної реальності;
— здійснити теоретико-методологічний аналіз моделей національного менталітету та інтегрального соціального інтелекту української нації.
Об’єкт дослідження — теоретичні моделі соціальної реальності.
Предмет дослідження — методологічні концепції теоретичної соціології; теорії інтелекту та суб’єктивна реальність як особливий феномен соціальної реальності, її структура та особливості функціонування.
Методи дослідження. Основними методами дослідження є загальнонаукові методи соціального пізнання (для концептуалізації категорії “соціальна реальність”), порівняльно-ретроспективний метод (для з’ясування еволюції теоретико-методологічних уявлень щодо соціальної реальності), метод системного аналізу (для побудови моделей соцієтальної психіки), системно-структурний та функціональний методи (для обґрунтування структури та механізму функціонування моделей соціального інтелекту), метод типологізації (для створення соціальної типології особистості).
Емпіричною базою дисертації є вторинний аналіз даних загальнонаціонального моніторингового дослідження у межах проекту Інституту соціології НАН України “Українське суспільство: моніторинг соціальних змін” (n = 1800).
Дослідження побудовано на основі історико-соціологічного аналізу класичних праць, присвячених соціальній реальності, а також аналітичного та практичного доробку сучасних прихильників методу моделювання. Міждисциплінарний характер роботи зумовив використання в дисертації також ідей, розроблених в інших наукових дисциплінах (соціальна філософія, соціальна психологія, інформатика, соціолінгвістика, етнологія тощо). Дослідження здійснювалося на основі порівняльно-ретроспективного розгляду еволюції теоретико-методологічних уявлень щодо соціальної реальності.
Теоретико-методологічним підґрунтям дисертації стали також положення про дослідження соціально-психологічних феноменів, зокрема суб’єктивної реальності як складової соціальної реальності.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в українській соціології на основі теоретико-методологічного аналізу класичних і сучасних концепцій соціальної реальності та методології моделювання розроблено типологію інформаційно-аналітичних моделей для комплексних міждисциплінарних досліджень.
Вперше:
— доведено, що інформаційне моделювання як інструментальна методологія і моделі як методики високоефективні для дослідження суспільних процесів і явищ з метою оптимізації процесів соціального управління;
— розроблено методики (соціальні інформаційно-аналітичні технології) для дослідження стану свідомості та соціальної поведінки індивідів і груп;
— представлено моделювання, як вимірювальну процедуру, яка дає можливість здійснювати релевантний порівняльний аналіз соціальних феноменів для різних типів соціальних систем;
— доведено, що основні функції соціальних систем — адаптації, ціледосягнення, інтеграції та підтримання латентного патерну, без виконання яких неможливе збереження їх структури і які є запорукою впорядкованості, сталої рівноваги й стабільності, адекватно відповідають певним блокам розробленої інформаційної моделі;
— запропоновано систему аспектів інформаційного потоку суб’єктивних уявлень про світ, яка вможливлює змістовну і лінгвістичну еквівалентність застосовуваних понять з урахуванням соціально-культурної специфіки (визначається за ключовим словом, наприклад: “ділова логіка”: семантика — праця, робота, діяльність, функціонування, метод, технологія, алгоритм, процес, процедура, конвеєр тощо; “структурна логіка”: семантика –– структура, система, схема, порядок, сукупність, правильність, адекватність, справедливість, ієрархія, класифікація, облік, статистика, погляд, концепція, ефективність тощо);
— застосовано інформаційні моделі для дослідження структури і механізмів функціонування таких типів соціальних систем, як індивід; група (сім’я тощо); організація (установа, фірма, підприємство тощо); соціальний інститут (право, освіта, релігія тощо); територіальна спільнота (село, місто, область, держава); світове співтовариство (світова система);
— застосовано для конструктивного еволюційного розвитку самої науки моделювання у поєднанні з інформаційним підходом, який є теоретичним засобом загальнонаукового масштабу, оскільки методологічно споріднений з усіма іншими — системним, структурним, функціональним, модельним, вірогіднісним та ін.;
— доведено, що моделювання процесів з подальшим наповненням моделей конкретно-життєвою інформацією і реальними характеристиками оточення дає можливість глибоко й усебічно аналізувати й достовірно прогнозувати стан і розвиток найскладніших відносин між людьми, групами, спільнотами тощо; є можливість інтерпретувати результати моделювання в контексті можливих сценаріїв розвитку соціальних процесів, а самі моделі можуть розглядатися як діагностичні процедури (методики, технології) значної прогностичної сили;
— обґрунтовано комплексний підхід дослідження феномена інформаційного метаболізму (обміну) соцієтальної психіки; запропоновано розглядати соціальні системи саме через категорію “соцієтальна психіка” (“національна ментальність”, або “інтегральний соціальний інтелект”); для цього проаналізовано філософський, антропологічний і психологічний підходи до менталітету, які вказують на його багаті методологічні ресурси та плідність його інтерпретації й у соціологічній термінології;
— ідентифіковано інтегральний тип соцієтальної психіки української нації, як приклад соціальної системи, та верифіковано відповідну модель (тобто, виходячи з загальновідомої тези про антропоморфність (людиноподібність) невипадкових людських груп, які можна розглядати як особу вищого таксономічного рівня, наділену певною ментальністю, поставлено у відповідність українській нації певну модель, що відображає структуру та механізм функціонування національної психіки).
Дістало подальшого розвитку:
— визначення специфіки соціологічного підходу до менталітету саме як феномена суспільних груп, де тісно переплітаються особистісне й соціальне; соціологічно, на емпіричному рівні його можна інтерпретувати в термінах мотивації, установок, зумовлених особистісними ціннісними орієнтаціями. Відмічено соціологічні категорії, розгляд яких у блоці дає можливість виявляти специфічність ментальних структур соціальних систем: ціннісні орієнтації та невідривно пов’язані з ними соціальні установки; соціальні стереотипи як типізоване сприйняття навколишнього світу; соціокультурне середовище як самоцінний фактор, який вирішальним чином впливає на систему ціннісних орієнтацій;
— обґрунтування підходу до суб’єктивної реальності як системи образно-смислових утворень, виходячи з якої суб’єкт конструює соціальну реальність через взаємодію з іншими суб’єктами в континуумі об’єктивного світу; суб’єктивна реальність разом з об’єктивною та інтерсуб’єктивною реальностями утворює структуру соціальної.
Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретико-методологічні положення роботи є ґрунтовною основою для подальшого проведення міждисциплінарних досліджень соціогуманітароного спрямування з огляду на національно-культурні та соціально-історичні контексти суспільних процесів за умов структурних зрушень. Моделі, теоретико-системно обґрунтовані та достовірно верифіковані емпірично, дають змогу коректно визначити, пояснити та спрогнозувати будь-які соціально-психологічні та соціологічні характеристики людини й людських груп у процесах формування нових соціальних уявлень і схем сприйняття соціальної реальності, соціальних ідентитетів тощо. Результати дисертації можуть бути використані також у фаховій підготовці студентів-гуманітаріїв у вищій школі, при розробленні й викладанні нормативних і спеціальних курсів з теоретичної соціології, методології та методів соціологічних досліджень, соціальної психології, кадрового менеджменту, соціології управління та ін.
Особистий внесок здобувача. У публікації № 11 списку літератури особисто автору належить моделювання й аналіз особливостей ментальності української нації (зокрема, спираючись на системні дослідження в сучасній етнології, пов’язано стратифікацію національних утворень з блоками моделі соцієтальної психіки нації; обґрунтовано положення про відсутність сугестивно-активаційного блоку в національній ментальній моделі — блоку включення нації в будь-яку діяльність, що зводить нанівець усі зусилля теоретиків і реформаторів). У публікації № 12 особистий внесок здобувача полягає в моделюванні структури та механізму функціонування національної ментальності й обґрунтуванні застосування моделей в державній системі підготовки фахівців для органів управління з урахуванням соціотипу кандидатів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації доповідалися на таких наукових форумах: V-му Міжнародному конгресі українських економістів “Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку” (Львів, 2000); Першій Всеукраїнській соціологічній конференції “Проблеми розвитку соціологічної теорії” (Київ, 2000); Міжнародній науково-методичній конференції “Актуальні проблеми підготовки фахівців в умовах реструктуризації органів регіонального управління” (Рівне, 2001); Другій Всеукраїнській соціологічній конференції “Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства” (Київ, 2002); Третій Всеукраїнській соціологічній конференції “Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства” (Київ, 2003).
Публікації. Основні наукові результати дисертації опубліковано в 6 працях, 11 праць додатково відображають результати роботи.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У сучасному наукознавстві вже стало аксіомою: складні та надскладні об’єкти можна ефективно досліджувати тільки на моделях. Утім, у соціогуманітарній сфері ще й досі домінує суто описовий підхід (побутовими мовами, цілковито непридатними для наукових досліджень через семантичну та синтаксичну неоднозначність) до суспільних феноменів, який через його сумнівні аналітичні та прогностичні можливості мало що дає для практики.
Цілком очевидно, що будь-яка наука має справу не з самими об’єктами, що вивчаються, а лише з їх моделями. Саме з побудови таких моделей починається зазвичай процес моделювання реальності в роботі будь-якого дослідника. Отже, головна теза полягає в тому, що науковці фактично мають справу з безперервним моделюванням реальності.
Моделювання як ефективна “інструментальна” методологія є доволі поширеним у міждисциплінарних системних дослідженнях. Воно орієнтується на методологічну установку: “пізнати складну систему — означає побудувати її модель”. Загальновідомою є надзвичайна складність соціальних систем. Однак відсутність ще й дотепер практично корисних моделей етнічних, суспільних та національних утворень гальмує не тільки актуальну проблему коректного та обгрунтованого урахування національного менталітету, наприклад, у процесах реформування, а й саме усвідомлення таких категорій, як національна ідея, національний характер, національні ментальні засади. На жаль, ще й сьогодні в гуманітарній царині домінують описи фактів, феноменів, характеристик, загальноприйнятою є “розмита” термінологія, практично відсутні параметричні характеристики, а через це — і моделі, і системи, та й коректна статистика.
Багатовимірність людини як об’єкта дослідження — причина серйозних методологічних труднощів. Їх можна подолати, застосувавши до людської особистості методологічно фундаментальний принцип моделювання. Таким чином, розглядаючи модель особи як елемент системи, доцільно використати загальнонаукову методику системного підходу.
Дослідження людини як явища соціального, як особистості, що взаємодіє з іншими людьми і з навколишнім світом, з позицій системного підходу неминуче веде до психіки як визначального компонента особистості (Homo psychіcus або Homo sapіens) і далі — до аналізу інформаційних впливів на психіку людини і відповідних реакцій у системі “людина — навколишній світ”.
Цілеспрямовану групу (суспільство), з погляду прикладної теорії систем, можна розглядати як узагальнений особистісний тип, наділений певною ментальністю. Не викликає сумнівів інформаційна природа людської ментальності, а з тим і того, що називають інтелектом. А якщо це так, то ментальність й інтелект можна моделювати. Верифікувавши модель, тобто переконавшись на відомих фактах, що модель достовірно відображає реальні параметри та поведінку системи, якою є певна група, можна на моделі аналізувати й досліджувати характеристики групи та прогнозувати процеси в соціумі.
Вивчаючи етноси та національні утворення, можна бачити, що описи так званих “національних характерів” напрочуд збігаються з описами моделей соцієтальної психіки. Різним націям відповідають різні моделі. Верифікувавши модель, можна на таких моделях інтегральної психіки аналізувати, досліджувати та прогнозувати ментальність групи, національні процеси та міжнаціональні стосунки, ілюструючи даними соціологічного моніторингу.
У дисертації вперше в українській соціології доведено, що інформаційне моделювання як інструментальна методологія і моделі як методики (інформаційно-аналітичні технології) високоефективні для дослідження соціальної реальності з метою формалізації процесів соціального управління й оптимізації функціонування соціальних систем.
Розроблено концептуальні засади інформаційного моделювання структури і механізмів функціонування таких типів соціальних систем, як індивід; група (сім’я тощо); організація (установа, фірма, підприємство тощо); соціальний інститут (право, освіта, релігія тощо); територіальна спільнота (село, місто, область, держава); світове співтовариство (світова система).
Для моделювання соціальної реальності застосовано інформаційний підхід, який є теоретичним засобом загальнонаукового масштабу, оскільки методологічно вказує спосіб гранично широкого узагальнення якостей і співвідношень об’єктів, множини розрізнених раніше наукових фактів, уявлень, концепцій на єдиній основі. Доведено, що наукова продуктивність і евристичність використання апарату системного і структурного аналізу для дослідження соціальної реальності детермінована методологічною спорідненістю й тісною взаємодією інформаційного підходу з усіма загальнонауковими засобами пізнання — системним, структурним, функціональним, модельним, вірогіднісним та ін.
Доведено, що моделювання процесів з подальшим наповненням моделей конкретно-життєвою інформацією і реальними характеристиками оточення дає можливість глибоко й усебічно аналізувати й достовірно прогнозувати стан і розвиток найскладніших відносин між людьми, групами, спільнотами тощо; є змога інтерпретувати результати моделювання в контексті можливих сценаріїв розвитку соціальних процесів, а самі моделі можуть розглядатися як діагностичні процедури (методики, технології) значної прогностичної сили.
Обгрунтовано комплексний підхід дослідження феномена інформаційного метаболізму (обміну) соцієтальної психіки; запропоновано розглядати соціальні системи саме через категорію “соцієтальна психіка” (“національна ментальність”, або “інтегральний соціальний інтелект”); для цього проаналізовано філософський, антропологічний і психологічний підходи, які вказують на глибоку соціальність поняття менталітету, його багаті методологічні ресурси та плідність його інтерпретації й у соціологічній термінології.
Доведено, що соціологічний підхід до менталітету має на увазі його специфіку саме як феномена суспільних груп, де тісно переплітаються особистісне й соціальне; соціологічно, на емпіричному рівні його можна інтерпретувати в термінах мотивації, установок, зумовлених особистісними ціннісними орієнтаціями. Відмічено соціологічні категорії, розгляд яких у блоці дає змогу виявляти специфічність ментальних структур соціальних систем: ціннісні орієнтації та невідривно пов’язані з ними соціальні установки; соціальні стереотипи як типізоване сприйняття навколишнього світу, максимально адаптоване до діяльності людини; соціокультурне середовище як самоцінний фактор, який вирішальним чином впливає на систему ціннісних орієнтацій.
Обгрунтовано й описано типологію інтегральних моделей соціальних систем, які можуть впроваджуватись як інформаційно-аналітичні технології для здійснення порівняльного аналізу структурних характеристик різних суспільств світу й українського.
Ідентифіковано інтегральний тип соцієтальної психіки української ації, як приклад соціальної системи, та верифіковано відповідну модель. Тобто, виходячи з загальновідомої тези про антропоморфність (людиноподібність) невипадкових людських груп, які можна розглядати як особу вищого таксономічного рівня, наділену певною ментальністю, поставлено у відповідність українській нації певну модель, що відображає структуру та механізм функціонування національної психіки.
Дістав подальшого розвитку підхід до суб’єктивної реальності “як цілісної і відносно стійкої системи образно-смислових утворень, виходячи з якої суб’єкт конструює соціальну реальність через співдію з іншими суб’єктами в континуумі об’єктивного світу; суб’єктивна реальність є складовою соціальної реальності і разом з об’єктивною та інтерсуб’єктивною реальностями утворює її структуру”.
Представлена методологія моделювання, як вимірювальна процедура, дає можливість здійснювати релевантний порівняльний аналіз соціальних феноменів для різних типів соціальних систем. Окрім того, вможливлює змістовну і лінгвістичну еквівалентність застосовуваних понять, враховуючи соціально-культурну специфіку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К. А. Личностные типы мышления /
К. А. Абульханова-Славская // Когнитивная психология: Материалы советско-финского симпозиума. — М.: Политиздат, 1986. — С. 98–130.
2. Айзенк Г. Ю. Структура личности / Г. Ю. Айзенк / Пер. с англ. — СПб.: Ювента, М.: КСП+, 1999. — 463 с.
3. Александров Ю. И., Кирдина С. Г. Сопоставление культуроспецифических характеристик ментальных моделей и типов институциональных макросистем: пример мультидисциплинарного подхода / Ю. И. Александров, С. Г. Кирдина // Опыт междисциплинарного исследования социальной реальности // Социологические исследования. — 2011. — № 8. — С. 147–148.
4. Амосов Н. М. Метод моделирования социальных систем: Вопросы эвристического моделирования / Н. М. Амосов. — К.: Институт кибернетики АН УССР, 1969. — Вып. 2. — 112 с.
5. Амосов Н. М. Моделирование мышления и психики / Н. М. Амосов. — К.: Наукова думка, 1965 . — 108 с.
6. Амосов Н. М. Моделирование сложных систем / Н. М. Амосов. — К.: Наукова думка, 1968. — 88 с.
7. Ананьев Б. Г. Психологическая структура личности и ее становление в процессе индивидуального развития человека / Б. Г. Ананьев // Психология личности : Хрестоматия. — Самара: Изд-во Самарского ун-та, 1999. —
С. 76–89.
8. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. — СПб.: Питер, 2001. — 288 с.
9. Андреева Г. М. Методологические проблемы экспериментального метода в социальных науках. Вступ. ст. / Г. М. Андреева // Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях. — СПб.: СПЦ, 1996. — С. 5–26.
10. Андреева Г. М., Богомолова Н. Н., Петровская Л. А. Зарубежная социальная психология ХХ столетия: Теоретические подходы / Г. М. Андреева, Н. Н. Богомолова, Л. А. Петровская. — М.: Аспект Пресс, 2001. — 288 с.
11. Андреенков В. Г., Шашков С. А. Моделирование в социологии /
В. Г. Андреенков, С. А. Шашков // Энциклопедический социологический словарь. Общая редакция академика РАН Осипова Г. В. Редактор-составитель — к. филос. наук Кабыща А. В. — М.: ИСПИ РАН, 1995. — С. 412–416.
12. Афанасьев В. Г. Моделирование как метод исследования социальных систем / В. Г. Афанасьев // Системные исследования. Методологические проблемы: Ежегодник, 1982. — М.: Наука, 1982. — С. 26–46.
13. Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание и управление /
В. Г. Афанасьев. — М.: Политиздат, 1981. — 432 с.
14. Афанасьев В. Г., Урсул А. Д. Эффективность социального управления: системно-деятельностный подход / В. Г. Афанасьев, А. Д. Урсул // Информация и управление. Философско-методологические аспекты / Отв. ред.
Л. Г. Антипенко, В. И. Кремянский. — М.: Наука, 1985. — С. 5–27.
15. Аугустинавичюте А. Комментарий к типологии Юнга и введение в информационный метаболизм // Социология, ментология и психология личности. — 1995. — № 2. — С. 2–11.
16. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Луман / Пер. с англ.
Е. Д. Руткевича. — М.: Медиум, 1995. — 323 с.
17. Болотоков В. Х., Кумыков А. М. Феномен наций и национально-психологические проблемы в социологии русского зарубежья / В. Х. Болотоков,
А. М. Кумыков / Под ред. Б. А. Амосова. — М.: Логос, 1998. — 264 с.
18. Бороноев А. О., Письмак Ю. М., Смирнов П. И. Моделирование социальных систем: концепция и основные категории / А. О. Бороноев,
Ю. М. Письмак, П. И. Смирнов // Проблемы теоретической социологии. Вып. 2 : Сб. статей / Под ред. А. О. Бороноева. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1996. — С. 81–92.
19. Будон Р. Место беспорядка. Критика теорий социального изменения / Р. Будон / Пер. с фр. М. М. Кириченко; науч. ред. М. Ф. Черныш. — М.: Аспект Пресс, 1998. — 284 с.
20. Букалов А. В. Потенциал личности и загадки человеческих отношений / А. В. Букалов. — М.: Черная белка, 2009. — 592 с.
21. Бурлачук В. Ф. Символ и власть. Роль символических структур в построении картины социального мира / В. Ф. Бурлачук. — К.: Институт социологии НАН Украины, 2002. — 266 с.
22. Бусова Н. Проблема кризи правового регулювання у світлі теорії соціальних систем Н. Лумана / Ніна Бусова // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2000. — № 1. — С. 52–61.
23. Бутенко И. А. Постмодернизм как реальность, данная нам в ощущениях / И. А. Бутенко // Социологические исследования. — 2000. — № 4. — С. 3–11.
24. Бутенко И. А. Социальное познание и мир повседневности: Горизонты и тупики феноменологической социологии / И. А. Бутенко / Отв. ред Л. Г. Ионин. — М.: Наука, 1987. — 142 с.
25. Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире / Валлерстайн И. ; пер. с англ. — М.; СПб.: Университетская книга, 2001. — 416 с.
26. Ван Дейк Г. А. Язык. Познание. Коммуникация / Г. А. Ван Дейк. — М.: Прогресс, 1989. — 312 с.
27. Вартофский М. Модели. Репрезентация и научное понимание /
М. Вартофский / Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1988. — 507 с.
28. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер / Пер. с нем. / Сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова; предисл. П. П. Гайденко. — М.: Прогресс, 1990. — 808 с.
29. Веккер Л. М. Психика и реальность: единая теория психических процессов / Л. М. Веккер. — М.: Наука, 1998. — 232 с.
30. Веккер Л. М. Психические процессы. Мышление и интеллект /
Л. М. Веккер. — Л.: Просвещение, 1976. — Т. 2. — 185 с.
31. Величковский Б. М. Современная когнитивная психология /
Б. М. Величковский. — М.: Изд-во Моск. ун-та , 1982. — 336 с.
32. Величковский Б. М., Капица М. С. Психологические проблемы изучения интеллекта / Б. М. Величковский, М. С. Капица // Интеллектуальные процессы и их моделирование. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. — С. 120–141.
33. Вовк Х. К. Студії з української етнографії та антропології / Х. К. Вовк. — К.: Мистецтво, 1995. — 336 с.
34. Выготский Л. С. История развития высших психических функций /
Л. С. Выготский // Собр. соч. — М.: Наука, 1983. — Т. 3. — 256 с.
35. Гиддингс Ф. Основания социологии / Ф. Гиддинс // Американская социологическая мысль : Тексты / Под ред. В. И. Добренькова. –– М.: Изд-во Моск. ун-та, 1994. –– С. 43–52.
36. Гіденс Е. Соціологія / Е. Гіденс / Пер. з англ. В. Шовкун, А. Олійник; наук. ред. О. Іващенко. — К.: Основи, 1999. — 726 с.
37. Глобалізація в соціологічному вимірі / За ред. В. Степаненка,
В. Бурлачука. — К.: Інститут соціології НАН України, Азбука, 2011. — 320 с.
38. Головаха Є. Інституціональні зміни в Україні: шлях до кризи і шляхи виходу з неї / Є. Головаха // Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг : У 2-х т. Том 1. Аналітичні матеріали / За ред. д. ек. н. В. Ворони, д. соц. н. М. Шульги. — К. : Інститут соціології НАН України, 2011. — С. 36–54.
39. Головаха Е. И. Интегральный индекс социального самочувcтвия (ИИСС): конструирование и применение социологического теста в массовых опросах / Головаха Е. И., Панина Н. В. // Избранные труды по социологии : [в 3 т.]; сост., ред., вступ. статья Е. И. Головахи. — К.: Факт, 2008. — (Т. 2 : Теория, методы и результаты социологического исследования образа жизни, психологического состояния и социального самочувствия населения). — с.
40. Головаха Є. Моніторингові дослідження Інституту соціології НАН України: методологія, методи, організація опитувань / Є. Головаха, Н. Паніна // Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг : У 2-х т. Т. 2. Таблиці і графіки / За ред. В. Ворони, М. Шульги. — К.: Інститут соціології НАН України, 2011. –– С. 3–14.
41. Григорьев С. И., Растов Ю. Е. Начала современной социологии /
С. И. Григорьев, Ю. Е. Растов. — М.: Магистр, 1999.— 248 с.
42. Григорьев С. И., Субетто А. И. Основы неклассической социологии: Новые тенденции развития культуры социологического мышления на рубеже ХХ–ХХІ веков / С. И. Григорьев, А. И. Субетто / 2-е изд., доп. и перераб. — М.: РУСАКИ, 2000. — (Сер. “Социология и социальная антропология”; Вып. 3). — 208 с.
43. Громов И. А., Мацкевич А . Ю., Семёнов В. А. Западная теоретическая социология / И. А. Громов, А. Ю. Мацкевич, В. А. Семёнов. — СПб.: Ольга, 1996. — 286 с.
44. Гуленко В. В., Молодцов А. В. Основы социоанализа : методические рекомендации / Гуленко В. В., Молодцов А. В. — К.: ВЗУУП, 1991. — 128 с.
45. Гумилёв Л. Н. Этносфера: история людей и история природы /
Л. Н. Гумилёв. — М.: Экопрос, 1993. — 544 с.
46. Девятко И. Ф. О теоретических моделях, объясняющих восприятие справедливости на микро-, мезо- и макроуровнях социальной реальности /
И. Ф. Девятко // Социология: методология, методы, математическое моделирование. — 2009. — № 29. — С. 10–29.
47. Донченко Е. А. Социетальная психика / Е. А. Донченко. — К.: Наукова думка, 1994. — 208 с.
48. Дункер К. Психология продуктивного (творческого) мышления /
К. Дункер // Психология мышления. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1965. — 148 с.
49. Дюркгейм Э. Социология. Её предмет, метод, предназначение /
Э. Дюркгейм / Пер. с фр., составл. А. Б. Гофмана. — М.: Канон, 1995. — 352 с. — (История социологии в памятниках).
50. Энгельгардт В. А. Интегратизм — путь от простого к сложному в познании явлений жизни / В. А. Энгельгардт // Вопросы философии. — 1970. — № 11. — С. 103–115.
51. Ермак В. Д. Взаимодействие психики человека с окружающим миром. Информационная аспектная структура субъективных представлений о мире /
В. Д. Ермак // Социология, ментология и психология личности. — 1997. —
№ 5–6.
52. Ермак В. Д. Информационные модели в процессах взаимодействия оператора и средств отображения информации больших систем управления /
В. Д. Ермак // Общая теория систем и интеграция знаний. — М.: Наука, 1968. —
С. 4–5.
53. Ермак В. Д. Системная концепция теории информационного метаболизма психики / Ермак В. Д. — М.: Черная белка, 2009. — 472 с.
54. Западная теоретическая социология 80-х годов: Реф. сб. — М.: ИНИОН РАН, 1989. — 158 с.
55. Заславская Т. И. Социетальная трансформация российского общества: Деятельностно-структурная концепция / Т. И. Заславская. — М.: Наука, 2003. — 196 с.
56. Земан И. Познание и информация: Гносеологические проблемы кибернетики / И. Земан. — М.: Наука, 1966. — 176 с.
57. Землянова Л. М. Зарубежная коммуникативистика в преддверии информационного общества: Толковый словарь терминов и концепций /
Л. М. Землянова. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1999. — 301 с.
58. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние / Ф. Зимбардо,
М. Ляйппе / Пер. с англ. — СПб.: Питер, 2000. — 448 с.
59. Злобіна О. Г. Особистість як суб’єкт соціальних змін / О. Г. Злобіна. — К.: Інститут соціології НАН України, 2004. — 400 с.
60. История социологии в Западной Европе и США / Отв. ред. академик РАН Г. В. Осипов. — М.: Изд. группа НОРМА–ИНФРА, 1999. — 576 c.
61. История теоретической социологии: В 4-х т. / Отв. ред. и составитель Ю. Н. Давыдов. — Т. 2. — М.: Канон, 1997. — 560 с.
62. История теоретической социологии: В 4-х т. / Отв. ред. и составитель Ю. Н. Давыдов. — Т. 3. — М.: Канон, 1998. — 448 с.
63. История теоретической социологии: В 4-х т. / Отв. ред. и составитель Ю. Н. Давыдов. — Т. 4. — СПб.: РХГИ, 2000. — 736 с.
64. Каган М. С., Эткинд А. М. Индивидуальность как объективная реальность / М. С. Каган, А. М. Эткинд // Вопросы психологии. — 1989. — № 4. — С. 52–59.
65. Кайн У. В. О. Слово и объект / У. В. О. Кайн / Пер. с англ. — М.: Логос, Праксис, 2000. — 386 с.
66. Каныгин Ю. М. Основы когнитивного обществознания (информационная теория социальных систем) / Ю. М. Каныгин. — К.: Украинская Академия информатики, 1993. — 236 с.
67. Каныгин Ю. М., Яковенко Ю. И. Введение в социальную когнитологию / Ю. М. Каныгин, Ю. И. Яковенко / АН Украины. Институт социологии. — К.: Наукова думка, 1992. — 108 с.
69. Кастельс М. Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура /
М. Кастельс / У 3-х т. — Т. 1. — М.: Наука, 1996. — 270 с.
70. Качанов Ю. Л. О социальной реальности / Ю. Л. Качанов // Начало социологии. — М.: Институт экспериментальной социологии; СПб.: Алетейя, 2000. — С. 142–158.
71. Керимова Л. М., Керимов Т. Х. Теория структурации Э. Гидденса: методологические аспекты / Л. М. Керимова, Т. Х. Керимов // Социологические исследования. — 1997. — № 3. — С. 37–47.
72. Кимелев Ю. А., Полякова Н. Л. Теория общества Энтони Гидденса / Ю. А. Кимелев, Н. Л. Полякова // Современные социологические теории общества / Под ред. Н. Л. Поляковой. — М.: ИНИОН, 1996. — С. 33–57.
73. Кирдина С. Г. Импорт концепций, прежние подходы или новые самостоятельные теории? / С. Г. Кирдина // Социологические исследования. — 2001. — № 8. — С. 35–41.
74. Козлова Н. Н., Смирнова Н. М. Кризис классических методологий и современная познавательная ситуация / Н. Н. Козлова, Н. М. Смирнова // Социологические исследования. — 1995. — № 11. — С. 12–23.
75. Конт О. Общий обзор позитивизма / О. Конт // Западно-европейская социология ХІХ века. — М.: Наука , 1996. — 176 с.
76. Коул М. Культурно-историческая психология / М. Коул. — М.: Логос, 1997. — 148 с.
77. Кремянский В. И. Методологические проблемы системного подхода к информации / В. И. Кремянский. — М.: Политиздат, 1977. — 160 с.
78. Кремянский В. И. Понятие системности и “метасистемности” информации / В. И. Кремянский // Вопросы философии. — 1975. — № 2. —
С. 46–58.
79. Кузнецов В. И. Понятие и его структуры. Методологический анализ /
В. И. Кузнецов. — К.: Институт философии НАН Украины, 1997. — 237 c.
80. Култыгин В. П. Классическая социология / В. П. Култыгин. — М.: Наука, 2000. — 526 с.
81. Кукушкина Е. И. Русская социология ХІХ — начала ХХ века /
Е. И. Кукушкина. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1993. — 183 с.
82. Кусов В. Г. Категория ментальности в социологическом измерении /
В. Г. Кусов // Социологические исследования. — 2000. — № 9. — С. 132–135.
83. Леві-Строс К. Первісне мислення / К. Леві-Строс / Пер. з фр., вст. слово та примітки С. Йосипенко. — К.: Укр. Центр духовн. культури, 2000. — 324 с.
84. Леви-Брюль Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении /
Л. Леви-Брюль. — М.: Наука, 1994. — 192 с.
85. Ленчовский Р., Паниотто В., Хмелько В. К соединению смыслов и чисел в отображениях социальной реальности (из опыта поиска путей) /
Р. Ленчовский, В. Паниотто, В. Хмелько // Соціологічна культура: числа і смисли. Матеріали V Міжнародних соціологічних читань пам’яті Н. В. Паніної / За наук. ред. Є. І. Головахи та О. Г. Стегнія. — К.: Інститут соціології НАН України: Азбука, 2011. — С. 25–53.
86. Линдсей П., Норман Д. Переработка информации у человека /
П. Линдсей, Д. Норман. — М.: Мир, 1974. — 550 с.
87. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна / Ж.-Д. Лиотар. — М.: Алетейя, 1998. — 160 с.
88. Луман Н. Общество как социальная система / Н. Луман. – М.: Логос, 2004. — 208 с.
89. Луман Н. Понятие общества // Проблемы теоретической социологии / Н. Луман / Под ред. А. О. Бороноева. — СПб.: Изд-во С.-Петерб ун-та, 1994. — С. 25–42.
90. Лурье С. В. Историческая этнология / С. В. Лурье. — М.: Аспект пресс, 1997. — 448 с.
91. Макеєв С. О. Процеси соціальної структуризації в сучасній Україні /
Макеєв С. О. // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття / За ред.
М. О. Шульги. — К. : Інститут соціології НАН України, 1999. — С. 214–231.
92. Мариніч І. В. Генеза теорій інтелекту та проблеми його моделювання /
І. В. Мариніч // Український соціум: інтеграція інтелектуального потенціалу / [Врублевський В. К., Канигін Ю. М., Ксьонзенко В. П. та ін.] / За ред.
В. К. Врублевського. — К.: Інститут соціології НАН України, 2005. —
С. 220–317.
93. Мариніч І. В. Інтегральний тип інформаційного метаболізму (ІТІМ) української національної психіки / І. В. Мариніч // Український соціум: загрози екстремальних ситуацій / [Рева Г. В., Врублевський В. К., Ксьонзенко В. П., Мариніч І. В.] / За ред. проф. В. К. Врублевського. — К.: Інформаційно-видавничий центр “Інтелект”, 2003. — С. 312–333.
94. Мариніч І. В. Моделювання міжособистісних, групових і соцієтальних взаємодій / І. В. Мариніч // Український соціум: загрози екстремальних ситуацій / [Рева Г. В., Врублевський В. К., Ксьонзенко В. П., Мариніч І. В.] / За ред. проф. В. К. Врублевського. — К.: Інформаційно-видавничий центр “Інтелект”, 2003. — С. 333–349.
95. Мариніч І. Моделювання соціальної реальності: системно-методологічні та когнітивні аспекти / І. Мариніч // Соціальні виміри суспільства : Збірник наукових праць. — Випуск 5 (16). — К.: Інститут соціології НАН України, 2013. — С. 154–169.
96. Мариніч І. Ментальність як реальність: проблеми моделювання /
І. Мариніч // Соціальні виміри суспільства : Збірник наукових праць. — Випуск 6. — К.: Інститут соціології НАН України, 2003. — С. 285–302.
97. Мариніч І. В. Методологія моделювання у дослідженні соціальної реальності / І. В. Мариніч // Соціологічна наука і освіта в Україні : Збірник наукових праць / Уклад. М. Ф. Головатий, В. І. Судаков. — К.: МАУП, 2003. — Вип. 2: Соціологія в контексті сучасних соціальних змін. — С. 169–181.
98. Мариніч І. В. Методологія моделювання у розвитку соціологічної теорії / І. В. Мариніч // Проблеми розвитку соціологічної теорії: Наукові доповіді і повідомлення першої Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України;
М. О. Шульга (наук. ред.) та ін. — К., 2001. — С. 114–118.
99. Мариніч І. В. Моделювання національного менталітету / І. В. Мариніч // Україна: інтелект нації на межі століть / [Ворона В. М., Врублевський В. К., Канигін Ю. М. та ін.] / За ред. В. К. Врублевського. — К.: Інформаційно-видавничий центр “Інтелект”, 2000. — С. 280–320.
100. Мариніч І. В. Моделювання соціальної реальності: емпірична верифікація / І. В. Мариніч // Український соціум: загрози екстремальних ситуацій / [Рева Г. В., Врублевський В. К., Ксьонзенко В. П., Мариніч І. В.] / За ред. проф. В. К. Врублевського. — К.: Інформаційно-видавничий центр “Інтелект”, 2003. — С. 273–301.
101. Мариніч І. В. Моделювання соціуму у запобіганні загрозам екстремальних ситуацій / І. В. Мариніч // Український соціум: загрози екстремальних ситуацій / [Рева Г. В., Врублевський В. К., Ксьонзенко В. П., Мариніч І. В.] / За ред. проф. В. К. Врублевського. — К.: Інформаційно-видавничий центр “Інтелект”, 2003. — С. 302–347.
102. Мариніч І. В. Національна економічна система та ментальність України / В. К. Врублевський, І. В. Мариніч // Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку / Матеріали доповідей V Міжнародного конгресу українських економістів: В 2-х частинах. Редкол.: відпов. ред. академік НАН України М. І. Долішній. — Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2000. — С. 15–20.
103. Мариніч І. Національно-ментальні чинники реформування державного управління в Україні / І. Мариніч // Соціальні виміри суспільства : Збірник наукових праць. — Випуск 5. — К.: Інститут соціології НАН України, 2002. — С. 134–155.
104. Мариніч І. Опитувальні мережі: від емпірики до науки / І. Мариніч // Соціальні виміри суспільства : Збірник наукових праць. — Випуск 1. — К.: Інститут соціології НАН України, 1998. — С. 185–198.
105. Мариніч І. Проблема добору кадрів для опитувальних мереж /
І. Мариніч // Соціальні виміри суспільства : Збірник наукових праць. — Випуск 3. — К.: Інститут соціології НАН України, 1999. — С. 126–136.
106. Мариніч І. Соціальна реальність у соціологічній традиції та сучасних теоріях: здобутки й проблеми / Ірина Мариніч // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2001. — № 1. — С. 74–89.
107. Мариніч І. В. Соціальна структура сучасного українського суспільства: теоретико-методологічні проблеми дослідження / Ірина Вячеславівна Мариніч // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні проблеми змін соціальної структури українського суспільства : Наукові доповіді і повідомлення ІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України;
М. О. Шульга (наук. ред.) та ін. — К., 2002. — С. 121–127.
108. Мариніч І. В. Соціальні аспекти адміністративної реформи в Україні /
В. К. Врублевський, І. В. Мариніч // Вісник Рівненського державного технічного університету / “Актуальні проблеми підготовки фахівців в умовах реструктуризації органів регіонального управління”: Збірник наукових праць. — 2001. — Випуск 2 (9). — С. 294–301.
109. Мариніч І. В. Теоретико-прикладні проблеми моделювання екстремальних ситуацій / І. В. Мариніч // Український соціум: загрози екстремальних ситуацій / [Рева Г. В., Врублевський В. К., Ксьонзенко В. П., Мариніч І. В.] / За ред. проф. В. К. Врублевського. — К.: Інформаційно-видавничий центр “Інтелект”, 2003. — С. 236–272.
110. Мариніч І. В. Трансформація інституціональної структури суспільства: українські реалії / Ірина Вячеславівна Мариніч // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства : Наукові доповіді і повідомлення ІІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України / За ред. М. О. Шульги, В. М. Ворони. — К., 2003. — С. 118–122.
111. Мариніч І. Українське суспільство як віддзеркалення української ментальності / І. Мариніч // Українське суспільство 1992–2012. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг / За ред. д. е. н. В. Ворони, д. соц. н. М. Шульги. — К.: Інститут соціології НАН України, 2012. — С. 335–343.
112. Мартинюк І. Чи стабільні демократичні перетворення в Україні? /
І. Мартинюк // Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг : У 2-х т. Том 1. Аналітичні матеріали / За ред.
д. ек. н. В. Ворони, д. соц. н. М. Шульги. — К.: Інститут соціології НАН України, 2011. — С. 193–200.
113. Масленников Е. В. Что такое социологическое измерение? /
Е. В. Масленников // Социологические исследования. — 1999. — № 9. —
С. 143–146.
114. Математическое моделирование социальных процессов. Вып. 2 / Под общ. ред. В. И. Добренькова и А. А. Самарского. — М.: Наука, 2000. — 119 с.
115. Матурана У. Биология познания / У. Матурана // Язык и интеллект. — М.: Наука, 1996. — С. 95–142.
116. Менталітет української нації, український менталітет // Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії / Відп. ред. Ю. І. Римаренко, І. Ф. Курас. — К.: Політвидав України, 1993. —
С. 213–214.
117. Ментальність // Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Уклад.: В. І. Волович, В. І. Тарасенко, В. П. Захарченко / За заг. ред.
В. І. Воловича. — К.: Укр. Центр духовн. культури, 1998. — С. 310–312.
118. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура (фрагменты) / Под ред. В. Танчера. — К.: Институт социологии НАН Украины; Абрис, 1996. — 112 с.
119. Мід Дж. Г. Дух, самість і суспільство. З точки зору соціального біхевіориста / Дж. Г. Мід / Пер. з англ. та передмова Т. Корпало. — К.: Укр. Центр духовy. культури, 2000. — 416 с.
120. Милль Д. С. Система логики силлогистической и индуктивной /
Д. С. Милль. — М.: Книжное дело, 1900. — 112 с.
121. Мнацаканян М. О. Социальное поведение, социальные общности, социальная реальность (О природе предмета социологической науки) /
М. О. Мнацаканян // Социологические исследования. — 2003. — № 2. —
С. 21–28.
122. Молодцов А. Социомоделирование как метод эффективного управления персоналом / А. Молодцов // Персонал. — 1991. — № 2. —
С. 75–88.
123. Монсон П. Современная западная социология: теории, традиции, перспективы / П. Монсон / Пер. со шв. — СПб.: Нотабене, 1992. — 445 с.
124. Морено Дж. Социометрия: Экспериментальный метод и наука об обществе / Дж. Морено / Пер. с англ. — М.: Академический Проект, 2001. — 383 с.
125. Мороз О., Саєнко Ю. Час інтелекту: сукупний український розум /
О. Мороз, Ю. Саєнко. — Львів: Видавничий дім “Панорама”, 2002. — 96 с.
126. Московичи С. Машина, творящая богов / С. Московичи / Пер. с фр. — М.: Центр психологии и психотерапии, 1998. — 296 с.
127. Московичи С. От коллективных представлений к социальным (К истории одного понятия) / С. Московичи // Вопросы социологии. — 1992. —
Т. 1. — № 2. — С. 83–97.
128. Московичи С. Предпосылки объяснения в социальной психологии / С. Московичи // Социальная психология: саморефлексия маргинальности : Хрестоматия. — М.: ИНИОН РАН, 1995. — С. 5.
129. Нейропсихологический анализ межполушарной асимметрии мозга : Сб. науч. тр. — М.: Наука, 1986. — 296 c.
130. Немировская А. И. “Социальная реальность” постмодернизма: заметки на полях статьи Ю. Л. Качанова “О проблеме реальности в социологии” / А. И. Немировская // Socio–Logos’97 постмодернизма: Альманах Российско-французского центра социологических исследований Института социологии РАН. — М.: Институт экспериментальной социологии, 1996. —
С. 82–89.
131. Немов Р. С. Психология : В 3 кн. / Р. С. Немов. — Кн. 1. Общие основы психологии. — 2-е изд. — М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995. — 576 с.
132. Новое и старое в теоретической социологии: Кн. 1 / Под ред.
Ю. Д. Давыдова. — М.: Институт социологии РАН, 1999. — 350 с.
133. Ньюман Л. Значение методологии: три основных подхода /
Л. Ньюман // Социологические исследования. — 1998. — № 3. — С. 122–134.
134. Оллпорт Г. В. Личность в психологии / Г. В. Оллпорт. — М.: КСП+; СПб.: Ювента, 1998. — 346 с.
135. Ольшанский В. Личность в российской социологии и психологии /
В. Ольшанский // Социология в России / Под ред. В. А. Ядова. — 2-е изд. — М.: Институт социологии РАН, 1998. — С. 346–369.
136. О понятийном аппарате современной социологии // Социологически исследования. — 2003. — № 2. — С. 139–140.
137. Опыт моделирования социальных процессов (вопросы методологии и методики построения моделей) / [В. И. Паниотто, Л. А. Закревская,
А. В. Черноволенко и др.] / Отв. ред. В. И. Паниотто / АН УССР. Институт философии. — К.: Наукова думка, 1989. — 200 с.
138. Осипова Е. В. Социология Эмиля Дюркгейма: Критический анализ теоретико-методологических концепций / Е. В. Осипова. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1977. — 186 с.
139. Отрешко Н. Картини соціального світу: концепти суспільства і суб’єкта дії в соціологічній теорії / Наталія Отрешко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2009. — № 1. — С. 127–137.
140. Очерки по истории теоретической социологии ХХ столетия (от
М. Вебера к Ю. Хабермасу, от Г. Зиммеля к постмодернизму). — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1994. — 320 c.
141. Панина Н. В. Образ жизни и психологическое состояние населения в условиях перехода от тоталитаризма к демократии / Головаха Е. И., Панина Н. В. // Избранные труды по социологии : [в 3 т.] ; сост., ред., вступ. статья Е. И. Головахи. — К.: Факт, 2008. — (Т. 2 : Теория, методы и результаты социологического исследования образа жизни, психологического состояния и социального самочувствия населения. — С. 5–173).
142. Паніотто В. І. Статистичний аналіз соціологічних даних / [В. І. Паніотто, В. С. Максименко, Н. М. Харченко]. — К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2004. — 270 с.
143. Парсонс Т. Система современных обществ / Т. Парсонс; пер. с англ. — М.: Аспект Пресс, 1998. — 270 с.
145. Парсонс Т. О структуре социального действия / Т. Парсонс: Изд. 2-е. — М.: Академический Проект, 2002. — 880 с.
146. Парсонс Т. Система координат действия и общая теория систем действия: культура, личность и место социальных систем / Т. Парсонс // Американская социологическая мысль : Тексты / Под ред. В. И. Добренькова. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996. — С. 448–464.
147. Парсонс Т., Бейлз Р., Шилз Е. Рабочие тетради по теории действия. Глава 5. Фазовые движения в связи с мотивацией, образованием символов и ролевой структурой. §VІІ / Т. Парсонс, Р. Бейлз, Е. Шилз // Личность. Культура. Общество. — 2008. — Т. Х. — Вып. 1 (40). — С. 48–62.
148. Петрушина Т. О ментальности украинского этноса / Т. Петрушина // Соціальні виміри суспільства : Збірник наукових праць. — Випуск 3 (14). — К.: Інcтитут соціології НАН України, 2011. — С. 399–429.
149. Печчеи А. Человеческие качества / А. Печчеи. 2-е изд. / Пер. с англ. / Общ. ред. Д. М. Гвишиани. — М.: Прогресс, 1985. — 312 с.
150. Пиаже Ж. Психология интеллекта / Ж. Пиаже // Избранные психологические труды. — М.: Наука, 1969. — 416 с.
151. Плотинский Ю. М. Теоретические и эмпирические модели социальных процессов / Ю. М. Плотинский. — М.: Логос, 1998. — 296 с.
152. Полякова И. В. К вопросу о социальной активности / И. В. Полякова // Молодежь Украины: ожидания, ориентации, поведение / [Пилипенко В. Е., Вишняк А. И., Донченко Е. А. и др.] / Под. ред. В. Е. Пилипенко. — К.: Институт социологии НАН Украины, 1993. — С. 40–51.
153. Попова І. “Соціальність” як підгрунтя соціологічної інтерпретації / Ірина Попова // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2002. — № 4. —
С. 98–121.
154. Поппер К. Нищета историцизма / К. Поппер / Пер. с англ. — М.: Прогресс — VIA, 1993. — 187 с.
155. Поппер К. Логика и рост научного знания / К. Поппер / Избр. работы / Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1983. — 148 с.
156. Проблемы теоретической социологии. — Вып. 3 : Межвуз. сб. / Отв. ред. А. О. Бороноев. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2000. — 292 с.
157. Резнік В. С. Теоретично-концептуальне моделювання поведінки покупців у світовій практиці маркетингу / В. С. Резнік. — Кам’янець-Подільський: АСТРЕЯ, 1998. — 88 с.
158. Резник Ю. М. Введение в социальную теорию. Социальная эпистемология / Ю. М. Резник. — М.: Институт востоковедения РАН, 1999. — 327 с.
159. Российская ментальность: методы и проблемы изучения / Отв. ред. А. А. Горский, Е. Ю. Зубкова. — М.: Институт российской истории РАН, 1999. — 192 с.
160. Ручка А. О., Танчер В. В. Курс історії теоретичної соціології /
А. О. Ручка, В. В. Танчер. — К.: Інститут соціології НАН України, 1995. —
136 с.
161. Ручка А. Ціннісна ментальність українського соціуму в першій декаді нового століття / А. Ручка // Українське суспільство 1992–2009. Динаміка соціальних змін / За ред. д. е. н. В. Ворони, д. соц. н. М. Шульги. — К. :Інститут соціології НАН України, 2009. — С. 285–292.
162. Самойлова И. Г. Интегральный тип информационного метаболизма малой группы в производственной организации : автореф. дис. …канд. психол. наук : спец. 19.00.05 “Социальная психология” / И. Г. Самойлова / Яросл. гос. ун-т им. П. Г. Демидова. — Ярославль, 1996. — 25 с.
163. Семашко Л. М. Тетрасоциология — социология четырёх измерений. К постановке проблемы / Л. М. Семашко // Социологические исследования. — 2001. — № 9. — С. 20–28.
164. Семенюк П. Э. Информационный подход к познанию действительности и управление / П. Э. Семенюк // Информация и