МИХАЛЬСЬКИЙ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ Адміністративно-правова протидія правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні

Короткий опис

Михальський, О.О.
Адміністративно-правова протидія правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні [Текст]: ... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / О.О. Михальський. - Суми: СумДУ, 2017. - 254с.

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПУБЛІЧНОГО ПРАВА СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
МИХАЛЬСЬКИЙ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Прим. №
УДК 342.5 (477)
ДИСЕРТАЦІЯ
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ПРОТИДІЯ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ
12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право (081 - Право)
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
(доктора філософії)
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
Науковий керівник —
Музичук Олександр Миколайович, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України
Суми 2017

ЗМІСТ

16
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСА ДИ ПРОТИДІЇ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 25
1.1 Поняття інтелектуальної власності як об’єкта адміністративно- правової протидії 25
1.2 Історико-правовий аналіз протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні 38
1.3 Сутність та зміст державно-правового механізму протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні 52
1.4 Правові засади протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні та місце серед них адміністративно-правового регулювання 64
Висновки до розділу 1 78
РОЗДІЛ 2 ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА АДМІНІСТРАТИВНО- ПРАВОВОЇ ПРОТИДІЇ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ 83
2.1 Мета та принципи адміністративно-правової протидії
правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні 83
2.2 Рівні та напрямки адміністративно-правової протидії
правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні 98
2.3 Система суб’єктів протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні 111
2.4 Адміністративно-правові форми та методи протидії
правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні та напрями їх
удосконалення 123
3
Висновки до розділу 2 146
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-
ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОТИДІЇ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ 151
3.1 Зарубіжний досвід протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності та можливості його використання в Україні 151
3.2 Оптимізація системи суб’єктів протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні 176
3.3 Удосконалення адміністративного законодавства, яке встановлює відповідальність за правопорушення у сфері інтелектуальної власності в Україні 190
Висновки до розділу 3 201
ВИСНОВКИ 205
211
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми. Конституція України проголосила створення нових демократичних цінностей, що стало потужним поштовхом для розбудови державності нашої країни. Сьогодні Україна все більше переймає західну модель розвитку, що, безперечно, є позитивним фактором. Але реформування держави в цілому та її окремих елементів вимагає наявності ефективного механізму протидії правопорушенням у тих чи інших сферах діяльності суспільства, прикладом чого є галузь інтелектуальної власності.
Порушення прав інтелектуальної власності охопило майже усі сфери суспільних відносин, що значно ускладнює швидке реагування на них. Поширеність порушень прав інтелектуальної власності та їх складність обумовлюється і тим, що вони охоплюються нормами цивільного, адміністративного, кримінального та господарського права, що значно ускладнює їх кваліфікацію. Законодавство у галузі протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності не позбавлене окремих недоліків, прогалин, суперечливих положень. Зокрема, недосконалим залишається не лише законодавство, яке спрямоване на охорону інтелектуальної власності, а й адміністративне законодавство, метою якого у даній сфері є, зокрема, забезпечення правового регулювання протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності. Адже від належної, надійної та ефективної протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності залежить рівень соціально-економічного розвитку України і, в кінцевому підсумку, добробут народу.
Окремі проблеми забезпечення дотримання прав на інтелектуальну власність в Україні досліджували О. І. Антонюк, Ю. Є. Атаманова, Д. В. Балух, О. М. Бандурка, Є. Ю. Бараш, О. І. Безпалова, М. В. Борута,
Н. В. Бочаров, Є. В. Валькова, О. М. Волощенко, Ю. В. Гаруст, О. М. Головкова, Б. В. Деревянко, О. Ю. Дудченко, О. В. Зайчук, Р. С. Кірін, Т. А. Кобзєва, Т. М. Кравцова, А. І. Кубах, А. М. Куліш, О. М. Куракін, В. І. Курило, І. В. Манцова, О. М. Музичук, Л. Г. Олейнікова, В. В. Пахомов,
М. Ю. Потоцький, О. М. Рєзнік, Г. С. Римарчук, Т. Є. Ромат, О. П. Світличний, М. В. Старинський, А. А. Трофімчук, О. В. Ульяновська,
Н. С. Фесенко, О. І. Харітонова, В. Д. Чернадчук, О. О. Чернишова, Ю. Ю. Чуприна, С. В. Ярошенко та ін. Однак низка питань щодо засобів, принципів, форм та методів адміністративно-правової протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні висвітлена фрагментарно й потребує подальшого дослідження.
Таким чином, необхідність удосконалення та системного оновлення адміністративно-правової протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні, з одного боку, та відсутність комплексних наукових досліджень цієї проблематики - з іншого, обумовлюють актуальність і вказують на необхідність комплексного дослідження адміністративно- правової протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020», схваленої Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5/2015, Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 червня 2016 р. № 402-р, Стратегії розвитку наукових досліджень Національної академії правових наук України на 2016 - 2020 роки, затвердженої постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 3 березня 2016 р., плану науково-дослідної роботи Науково-дослідного інституту публічного права «Правове забезпечення прав, свобод та законних інтересів суб’єктів публічно- правових відносин» (номер державної реєстрації 0115U005495).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, узагальнення практики його реалізації та міжнародного досвіду визначити сутність та особливості протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в
Україні, а також шляхи удосконалення відповідного адміністративного законодавства. Для досягнення поставленої мети в дисертаційному дослідженні необхідно вирішити такі основні задачі:
- визначити поняття інтелектуальної власності як об’єкта адміністративно-правової протидії;
- здійснити історико-правовий аналіз протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні;
- встановити сутність та зміст державно-правового механізму протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні;
- охарактеризувати правові засади протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні та встановити місце серед них адміністративно-правового регулювання;
- розкрити мету та принципи адміністративно-правової протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні;
- систематизувати рівні та напрямки адміністративно-правової протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні;
- окреслити коло суб’єктів протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні;
- визначити форми та методи протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні;
- узагальнити зарубіжний досвід протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності та визначити можливості його використання в Україні;
- запропонувати шляхи оптимізації системи суб’єктів протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні;
- виробити пропозиції щодо вдосконалення адміністративного законодавства, яке передбачає відповідальність за правопорушення у сфері інтелектуальної власності в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері інтелектуальної власності.
Предмет дослідження становить адміністративно-правова протидія правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність загальних та спеціальних методів наукового пізнання. Логіко-семантичний метод використано під час аналізу ключових термінів та опрацювання власних запропонованих дефініцій (розділи 1 - 3). Структурно-функціональний метод і метод групування використано під час характеристики державно-правового механізму протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні (підрозділ 1.3), окреслення мети, принципів, рівнів, напрямів, форм та методів адміністративно-правової протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні (підрозділи 2.1, 2.2, 2.4), з’ясування кола суб’єктів, уповноважених здійснювати протидію правопорушенням у досліджуваній сфері (підрозділ 2.3). За допомогою документального аналізу охарактеризовано правові засади протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні та встановлено місце серед них адміністративно-правового регулювання (підрозділ 1.4), визначено недоліки адміністративного законодавства, яке закріплює юридичну відповідальність за правопорушення у сфері інтелектуальної власності в Україні (підрозділ 3.3), запропоновано способи оптимізації системи суб’єктів протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні (підрозділ 3.2). Метод порівняльно- правового аналізу застосовано під час узагальнення зарубіжного досвіду протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності (підрозділ 3.1). В роботі також використано системно-структурний метод, методи моделювання та прогнозування (розділи 1 - 3).
Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління, адміністративного права, інших галузевих правових наук. Нормативною основою дисертації є Конституція України, міжнародні нормативно-правові акти, кодекси, інші закони України, акти Президента
України та Кабінету Міністрів України, підзаконні нормативні акти, які регламентують правові засади протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні. Інформаційною та емпіричною базою дослідження є узагальнення практики діяльності суб’єктів протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності, довідкові видання, статистичні й інші матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження є однією з перших спроб комплексно, на узагальненому рівні, з використанням сучасних методів наукового пізнання визначити сутність та особливості адміністративно-правової протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні і надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо підвищення її ефективності. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
- узагальнено особливості адміністративно-правової протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності: по-перше, адміністративно-правова протидія у сфері інтелектуальної власності - це врегульована нормами адміністративного права діяльність, яка полягає у фактичному виявленні та припиненні порушень у сфері інтелектуальної власності; по-друге, адміністративно-правова протидія у сфері інтелектуальної власності є діяльністю відповідних уповноважених органів державної влади в Україні, тобто, іншими словами, має владно- управлінський характер; по-третє, адміністративно-правова протидія у сфері інтелектуальної власності має свій власний специфічний об’єкт та предмет впливу;
- під адміністративно-правовим захистом як елементом державного механізму протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності запропоновано розуміти сукупність встановлених нормами адміністративного права дій, які мають вчинити уповноважені органи державної влади та їх посадові особи з метою захисту суб’єктів правовідносин у сфері інтелектуальної власності;
- обґрунтовується необхідність прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення і збереження доказів у справах про адміністративні правопорушення», в якій слід: чітко визначити, що є доказами у справі про адміністративні правопорушення, сформувати їх види (включаючи електронні докази), закріпити процесуальний порядок їх збору, визначити компетенцію осіб, уповноважених на забезпечення (збір) та зберігання доказів, обов’язково визначити місця їх зберігання та строки зберігання, а також передбачити шляхи реалізації таких доказів після розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі;
- запропоновано розробити Кодекс поведінки правовласників, що надасть можливість регламентувати дії та закріпити повноваження правовласників щодо захисту прав на інтелектуальну власність;
удосконалено:
- розуміння адміністративно-правового регулювання протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності як цілеспрямованого впливу адміністративно-правових норм на суспільні правовідносини у сфері інтелектуальної власності шляхом закріплення засобів забезпечення прав та законних інтересів держави, а також фізичних та юридичних осіб з метою упорядкування правовідносин у сфері інтелектуальної власності, а також захисту цих правовідносин та розвитку в інтересах суспільства і держави;
- класифікацію принципів адміністративно-правової протидії порушенням у сфері інтелектуальної власності, які об’єднано у дві групи: загальні та спеціальні;
- характеристику адміністративно-правових форм протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні, під якими розуміється зовнішній, постійний і типізований прояв державно-владної діяльності уповноважених на те органів щодо захисту прав інтелектуальної власності, попередження та припинення протиправної поведінки, яка посягає на право інтелектуальної власності;
дістали подальшого розвитку:
- розуміння того, що для подолання протиправної поведінки у сфері реалізації прав на інтелектуальну власність варто удосконалювати, в першу чергу, відповідні адміністративно-правові механізми, адже органи державної влади наділені широкими повноваженнями, закріпленими у нормативно- правових актах різної юридичної сили, які дають їм можливість попереджати правопорушення, реагувати на них та притягувати винних осіб до юридичної відповідальності;
- обґрунтування того, що на рівні держави має бути вироблений єдиний алгоритм дій щодо вирішення існуючих проблем у сфері
інтелектуальної власності, ґрунтуючись при цьому на тих зобов’язаннях, які були взяті Україною під час укладення міжнародних договорів,
міжнародному досвіді роботи уповноважених органів по захисту прав інтелектуальної власності та протидії правопорушенням у цій сфері та залученні до спільних дій, зокрема, спеціальних операцій, з метою
вироблення єдиного підходу до правозастосовної діяльності у сфері захисту прав інтелектуальної власності;
- узагальнення зарубіжного досвіду протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності та визначення можливостей його
використання в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в подальшому вони можуть бути використані у:
- науково-дослідній сфері - для подальшого розроблення та удосконалення адміністративно-правового регулювання протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні (акт впровадження Кримінологічної асоціації України від 23.06.2017р.);
- правотворчості - в ході уточнення та доповнення чинних законодавчих та підзаконних актів, що буде сприяти поліпшенню правового регулювання протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні (акт впровадження Науково-дослідного інституту публічного права від 20.07.2017р.);
- правозастосовній сфері - з метою покращення практичної діяльності суб’єктів, уповноважених здійснювати комплекс заходів, спрямованих на протидію правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса від 20.07.2017);
- освітньому процесі - під час підготовки підручників і навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний процес», «Судові та правоохоронні органи», вони вже використовуються у ході проведення занять із вищевказаних дисциплін у Сумському державному університеті та Харківському національному університеті внутрішніх справ (акти впровадження Сумського державного університету від 26.05.2017 р. та Харківського національного університету внутрішніх справ від 23.06.2017
р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації оприлюднено на міжнародних та всеукраїнських науково - практичних конференціях: «Вплив юридичної науки на розвиток
національного та міжнародного законодавства» (Харків, 2015); «Державне регулювання суспільних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування» (Київ, 2016); «Сучасні тенденції в юридичній науці України та зарубіжних країн» (Запоріжжя, 2016); «Сучасні проблеми адміністративного права та процесу» (Харків, 2017); «Реформування національного та міжнародного права: перспективи та пріоритети» (Одеса, 2017).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у восьми статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України та наукових періодичних виданнях інших держав, п’яти тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях та круглих столах та п’яти інших опублікованих працях, які додатково відображають наукові результати дисертації.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації — 254 сторінки. Список використаних джерел містить 288 найменувань і займає 32 сторінки, додатки розташовано на 12 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання - визначення сутності та особливостей адміністративно- правової протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій. Основні з них такі.
1. Аргументовано, що інтелектуальна власність, як об’єкт адміністративно-правової протидії, являє собою сукупність соціальних відносин у сфері створення і використання об’єктів інтелектуальної власності, на які спрямовано правопорушення. Узагальнено особливості інтелектуальної власності як об’єкта адміністративно-правової протидії:
а) інтелектуальна власність у цілому є комплексним явищем, що має дворівневу структуру, в яку входять право інтелектуальної власності та об’єкти інтелектуальної власності; б) як об’єкт адміністративно-правової протидії, інтелектуальна власність посідає особливе місце, на відміну від інших об’єктів, інтелектуальна власність є легальним явищем суспільства і сама по собі не становить загрози правопорядку і законності в державі;
в) адміністративно-правова протидія направлена не на інтелектуальну власність безпосередньо, а на негативні відносини (правопорушення), що виникають з приводу цього об’єкта; г) забезпечення адміністративно- правової протидії інтелектуальній власності існує на двох рівнях: нормативному та організаційному.
2. Виокремлено та проаналізовано такі етапи становлення та розвитку правових засад протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності: перший етап - 4 тис. до н.е - кінець XIV століття (характеризується зародженням інтелектуальної власності, виникають перші спроби захисту права інтелектуальної власності шляхом притягнення винних у порушенні осіб до відповідальності; другий етап - кінець XIV століття - початок XIX століття (характеризується активним розвитком законодавства про інтелектуальну власність, з’являються перші закони про інтелектуальну власність); третій етап - період існування СРСР (названий етап запропоновано поділити на три підетапи: 1) 1924 - 1928 рр. - прийняття Закону «Про Основи авторського права»; 2) 1928 - 1963 рр. - прийняття нових «Основ авторського права» та цілої низки нормативно-правових актів у зазначеній сфері; 3) 1963 - 1990 рр. - прийняття всесоюзного Цивільного кодексу СРСР та приєднання СРСР до Паризької конвенції з охорони промислової власності; 4) четвертий етап - 1991 р. - до сьогодні (характеризується тим, що Українська держава обирає курс на євроінтеграцію, приймається ціла низка законів та інших нормативно- правових актів різної юридичної сили у сфері інтелектуальної власності, однак, незважаючи на це, питання протидії правопорушенням у досліджуваній сфері залишається невирішеним).
3. Під державно-правовим механізмом протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні запропоновано розуміти сукупність законодавчо встановлених правових засобів, які у своїй сукупності дозволяють державі та її органам забезпечити належний правовий захист прав та законних інтересів суб’єктів правовідносин у зазначеній сфері. Розкрито роль та значення таких елементів державно-правового механізму протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності: а) цивільно- правовий захист інтелектуальної власності; б) адміністративно-правовий захист інтелектуальної власності; в) кримінально-правовий захист інтелектуальної власності.
4. Доведено, що сьогодні адміністративно-правове регулювання посідає особливе місце серед правових засад протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності, оскільки норми адміністративного права, насамперед, визначають: рівні та напрямки адміністративно-правової протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні; систему суб’єктів протидії таким правопорушенням, їх компетенцію, форми та методи взаємодії між ними; підстави притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення протиправних дій у сфері інтелектуальної власності.
5. Встановлено, що основною метою адміністративно-правової протидії порушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні є мінімізація випадків неправомірного використання об’єктів таких правовідносин, а також попередження вчинення відповідними суб’єктами правопорушень у майбутньому. Визначено та охарактеризовано загальні та спеціальні принципи адміністративно-правової протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні. Акцентовано увагу на тому, що принципи адміністративно-правової протидії у сфері інтелектуальної власності прямо не закріплені в жодному нормативно-правовому акті.
6. Визначено три основні рівні протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні: 1) міжнародний; 2) державний;
3) протидія правопорушенням у сфері інтелектуальної власності, що здійснюється конкретними суб’єктами у чітко визначеному напрямку. Охарактеризовано наступні напрямки адміністративно-правової протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності: 1) протидія
правопорушенням, пов’язаним з авторським правом та суміжними правами;
2) протидія правопорушенням у сфері права промислової власності;
3) протидія правопорушенням, пов’язаним із використанням комерційних (фірмових) найменувань та торговельних марок, тобто тих прав інтелектуальної власності, що індивідуалізують підприємство чи організацію.
7. Констатовано, що система суб’єктів протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні має трирівневу структуру та складається з державних органів загальної юрисдикції, органів спеціальної юрисдикції та недержавних суб’єктів. До органів загальної юрисдикції належать Кабінет Міністрів України, міністерства, місцеві органи виконавчої влади, а також Міждержавна рада з питань правової охорони й захисту інтелектуальної власності. До спеціальних державних органів віднесено: Національну поліцію України, Службу безпеки України, Державну фіскальну службу України, Міністерство культури України, Державне агентство України з питань кіно, Антимонопольний комітет України, прокуратуру та ін. До недержавних суб’єктів протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні віднесено громадські організації та їх об’єднання (громадські спілки).
8. Обґрунтовано, що форми та методи протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні будуть дієвими за умови:
а) формування якісної нормативно-правової бази, яка регламентує упорядкування суспільних відносин у сфері інтелектуальної власності;
б) наявності чітко визначеного механізму реалізації прийнятих норм;
в) удосконалення міжнародного співробітництва за рахунок адаптації та імплементації міжнародних стандартів, обміну досвідом, укладення міждержавних договорів про співробітництво та допомогу, формування єдиного інформаційного простору; г) посилення заходів впливу, зокрема юридичної відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності; ґ) спрощення процедури патентування; д) здійснення постійного моніторингу за рівнем захисту прав інтелектуальної власності; е) проведення уповноваженими органами постійної консультативної, роз’яснювальної та методичної роботи серед громадськості.
9. На підставі узагальнення зарубіжного досвіду протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності обґрунтовано необхідність посилити міжнародне співробітництво у протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності. Для цього необхідно: а) привести чинне законодавство України у сфері інтелектуальної власності у відповідність до міжнародних стандартів; б) покращити фінансування заходів, спрямованих на реалізацію чинних нормативно-правових актів у сфері протидії правопорушенням, що посягають на право інтелектуальної власності; в) вдосконалити механізм реалізації найважливіших положень норм чинного законодавства у сфері інтелектуальної власності; г) запроваджувати нові технології захисту прав інтелектуальної власності; ґ) посилити увагу з боку держави до інноваційних винаходів, що дозволить уникнути втрати інтелектуального потенціалу держави.
10. Сформовано основні принципи оптимізації системи суб’єктів протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні. Ними є: а) принцип науково-практичної обґрунтованості; б) принцип конституційної моделі організації виконавчої влади; в) принцип забезпечення всебічного та постійного громадського контролю за процесом оптимізації системи суб’єктів протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні; г) принцип пріоритету міжнародних стандартів та договорів; ґ) принцип дотримання балансу при визначенні та формуванні повноважень державних органів, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності; д) принцип взаємоузгоджених і взаємообумовлених основ діяльності - правової, організаційної, матеріально-технічної та фінансової; е) принцип звітності; є) принцип створення єдиного інформаційного простору; ж) принцип взаємодії.
11. З метою вдосконалення законодавства, яке закріплює юридичну відповідальність за правопорушення у сфері інтелектуальної власності в Україні: а) обґрунтовується необхідність прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення і збереження доказів у справах про адміністративні правопорушення», в якій слід чітко визначити, що є доказами у справі про адміністративні правопорушення, сформувати їх види (включаючи електронні докази), закріпити процесуальний порядок їх збору, визначити компетенцію осіб, уповноважених на забезпечення (збір) та зберігання доказів, обов’язково визначити місця їх зберігання та строки зберігання, а також передбачити шляхи реалізації таких доказів після розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі; б) запропоновано внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та доповнити його статтями 265-3 «Тимчасове вилучення рухомого й нерухомого майна» та 265-4 «Тимчасове блокування рахунків банків»; в) доведено необхідність розроблення Кодексу поведінки правовласників, що може стати додатковим засобом зміцнення адміністративної нормативно-правової бази, оскільки надасть можливість регламентувати дії та закріпити повноваження правовласників щодо захисту прав на інтелектуальну власність, а також удосконалення адміністративного законодавства щодо колективного управління правами інтелектуальної власності, оскільки в державі має бути лише один такий орган.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. 2012 Special 301 Report. Office of the United States Trade Representative // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://ustr.gov/sites/default/files/2012%20Special%20301%20Report_0.pdf
2. 2017 Special 301 Report. Office of the United States Trade Representative // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://ustr.gov/sites/default/files/301/2017%20Special%20301 %20Report%20FIN AL.PDF
3. Абова Т. Е. Охрана хозяйственных прав предприятий / Т. Е. Абова. — М., 1975. — 216 с.
4. Административное право : Общая и особенная части / под ред.
A. П. Коренева. — М. : МВШМ МВД СССР, 1986. — 487 с.
5. Адміністративне право України : навч. посіб. / за заг.ред. Т. О. Коломоєць, Г. Ю. Гулевської. — К. : Істина, 2007. — 216 с.
6. Адміністративне право України: підручник / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В.В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка,
B. М. Гаращука, В. В. Зуй. — Х. : Право, 2010. — 624 с.
7. Адміністративне право України. Загальна частина. Академічний курс : [підруч.] / за заг. ред. академіка НАПрН України О. М. Бандурки. — Х.
: Золота Миля, 2011. — 584 с.
8. Адміністративні правопорушення у 2016 році (витяг). Статистичний бюлетень Державної служби статистики України. — К. : 2017. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
9. Алексеев С. С. Общая теория права : курс в двух томах /
C. С. Алексеев. — Т. 2. — М .: Юрид.лит., 1982. — 360 с.
10. Алексеев С. С. Право: азбука-теория-философия: Опыт
комплексного исследования / С. С. Алексеев. — М. : Статут, 1999. — 712 с.
11. Альберда Т. Г. Механізм як загальнонаукова і правова категорія («правовий механізм») / Т. Г. Альберда // Молодий вчений. — 2013. — № 2 (02). — С. 64-68.
12. Андрійко О. Ф. Державний контроль в Україні: організаційно- правові засади / О. Ф. Андрійко. — К. : Наук. думка, 2004. — 304 с.