Міненко Костянтин Васильович. Економічна ефективність вирощування на м'ясо худоби різних порід в умовах Полісся

Короткий опис

Міненко Костянтин Васильович. Економічна ефективність вирощування на м'ясо худоби різних порід в умовах Полісся: дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва. - Х., 2004

Міненко К.В. Економічна ефективність вирощування на м’ясо худоби різних порід в умовах Полісся. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва, Харків, 2004.
У дисертаційній роботі викладено результати досліджень по визначенню економічної оцінки ефективності виробництва яловичини від худоби чотирьох м’ясних порід (українська м’ясна, волинська, поліська, вітчизняний тип абердин-ангуса) та симентальської комбінованої, вирощеної у III зоні радіонуклідного забруднення зони Полісся.
На основі аналізу стану розвитку галузі м’ясного скотарства в розвинених країнах світу і рівня виробництва яловичини в Україні, обґрунтовано доцільність розвитку в Україні на інноваційній основі галузі м’ясного скотарства, яке стане надійним додатковим джерелом виробництва високоякісної яловичини.
На підставі експериментального вивчення енергії росту, м’ясної продуктивності, якості м’яса, в т.ч. вмісту в ньому цезію-137, біоенергетичної оцінки виробництва яловичини встановлено, що всі вітчизняні породи м’ясної худоби в оптимальних умовах годівлі й утримання в III зоні радіонуклідного забруднення земель забезпечують отримання високоякісної продукції, екологічно безпечної для споживання людиною.
Досягнення в досліді високих передзабійних кондицій тварин, при оптимальному рівні використання виробничих ресурсів, зумовило досягнення різного економічного ефекту при реалізації худоби за трьома каналами. При реалізації худоби через м’ясокомбінат, комерційну структуру і експорт, рентабельність вирощування тварин різних порід була відповідно в межах від 22,2 до 16,5%; від 4,9 до -2,7% та від 26,5 до 35,7%. Це свідчить про можливість значного підвищення ефективності вирощування м’ясної худоби, за умови реалізації її за цінами, що об’єктивно відображають її високі якісні властивості. Це в свою чергу можливе тільки за умови ефективної маркетингової політики, внаслідок якої худобу реалізують за найбільш прибутковими каналами.
Одним із шляхів підвищення ефективності ведення м’ясного скотарства є обґрунтування організаційно-економічних основ та параметрів інтенсивного ведення м’ясного скотарства в господарствах.

Зменшення в Україні за період 1990 2002 рр. кількості корів на 44,0%, зниження середньодобових приростів молодняку на 25,3% призвело до скорочення обсягів виробництва яловичини в 2,8 раза. Її споживання за останні роки на душу населення становить всього 13-14 кг за рік, що майже в 3 рази менше норми. Знизилася економічна ефективність виробництва яловичини. Витрати кормів на 1 ц приросту зросли на 16,3%, праці в 2,6 раза. Собівартість 1 ц приросту збільшилася в 2,5 раза. Збитковість виробництва, починаючи з 1996 року, була в межах 21,4-44,3%. Одним із шляхів збільшення обсягів виробництва яловичини в Україні є інтенсифікація галузі за рахунок інноваційного фактора прискореного розвитку м'ясного скотарства.
При повноцінній годівлі худоба вітчизняних м'ясних порід характеризується високою м’ясною продуктивністю. Середньодобові прирости живої маси бугайців за період вирощування (0-18-18,6 міс.) становили 883-956 г, а жива маса 524-554 кг. Всі породи характеризувалися високим забійним виходом 60,061,5%, при виході туші 57,6-59,5%. Туші бугайців вітчизняних м’ясних порід відповідають кращим світовим стандартам. Вихід м’якоті в тушах становив 82,983,6%, коефіцієнт м’ясності 5,145,43 .
Від худоби м’ясних порід одержано найбільше м’яса вищого сорту (38,640,9%). Кращими були туші бугайців української м’ясної породи. М’ясо бугайців усіх порід характеризувалося високою якістю і оптимальним співвідношенням білка, жиру й вологи. М’ясо бугайців української м’ясної і симентальської порід має найвищий вміст білка 20,5 і 21,03%. Співвідношення в ньому жир/білок знаходилося в межах 1:2,74 1:2,97. При енергетичній цінності 1 кг 7,83 7,87 Мдж частка енергії туші за рахунок білка становила 52,253,9%.
При балансуванні раціонів бугайців за макро- і мікроелементами, вітамінами, а також при контролі за рівнем надходження в організм тварин з кормами радіоцезію в умовах III зони радіонуклідного забруднення одержано м’ясо, в якому вміст цезію-137 становив 62,3365,00 Бк/кг, що в 3,1 3,2 раза менше допустимого рівня. Таке м'ясо може реалізуватися без обмежень.
У структурі річних витрат сукупної енергії на виробництво валової продукції ферми на 400 м’ясних корів найбільшу частку займали витрати енергії на вирощування ремонтного молодняку 17,819,74% і уречевлена в кормах енергія 62,6863,91%. За витратами енергії на 1 кг поживних речовин м’яса (білок+жир) кращою була худоба волинської і поліської порід 2873 і 2832 МДж. Худоба м’ясних порід ефективно використовує енергію і протеїн кормів на синтез енергії і білка продукції. Коефіцієнти конверсії енергії і протеїну кормів в енергію і білок м’яса становили відповідно 5,82 6,21% та 9,86-11,20%.
Бугайці всіх порід характеризувалися високою ефективністю використання кормів. Витрати кормів на 1 ц приросту (без урахування корів) знаходилися в межах 6,46 ц корм.од. (українська м’ясна) 6,79 ц корм.од. (волинська). З урахуванням корів ці показники становлять 12,112,7 ц корм. од. У бугайців симентальської породи ці показники вищі відповідно на 10,8-5,5 та 8,3-3,1%.
Найвищий рівень рентабельності вирощування бичків на м’ясо забезпечено ціною, за якою живу худобу реалізували на експорт. Вона була на 62% вищою за ціну реалізації на переробне підприємство та на 30%, запропоновану комерційною структурою. У цілому ж середня ціна в досліді перевищувала ціну на велику рогату худобу в живій масі по Україні на 48%. Від продажу туш різних порід за цінами супермаркету встановлено, що збільшення виручки від реалізації м’ясної худоби проявляється при реалізації за відрубами.
У підприємствах, які мають питому частку природних кормових угідь у структурі сільськогосподарських угідь 50 і 80%, посіви зернофуражних культур повинні становити відповідно 53 і 63%, кормові 47 і 37%. При виробництві 25,7 і 17,1 ц корм.од. з 1 га на 100 га сільгоспугідь можна утримувати по 87 і 57 голів худоби всього, у тому числі 32 та 21 корову; виробляти по 172 і 113 ц приросту і реалізувати по 182 і 119 ц яловичини (в живій масі).
Порода худоби має значний вплив на економічну ефективність її вирощування. При вирощуванні худоби української м’ясної та абердин-ангуської порід, при однаковій щільності поголів’я, виробництво приросту на 100 га сільськогосподарських угідь може становити відповідно в товарних господарствах 174 і 156 ц, в племінних 167 і 140 ц, а реалізація худоби в живій масі відповідно 185 і 164 та 178 і 157 ц. При цьому собівартість 1 ц живої маси худоби становитиме: по абердин-ангуській породі 538 і 562 грн, по українській м’ясній 477 і 498 грн. При досягненні зазначеного рівня собівартості в господарствах, з урахуванням прийнятого в 2004 р розміру державних доплат, рентабельність вирощування худоби української м’ясної і абердин-ангуської порід становитиме: у товарних господарствах 10,5 і 2,1%; у племінних 61,8 і 42,8%.