Мисько Валентина Ігорівна Дитиноцентризм у педагогічній спадщині Януша Корчака

Короткий опис

Мисько Валентина Ігорівна, методист ВНКЗ Львівської облради «Самбірський медичний коледж»: «Дитиноцентризм у педагогічній спадщині Януша Корчака» (13.00.01 - загаль­на педагогіка та історія педагогіки). Спецрада Д 36.053.01 у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

МИСЬКО Валентина Ігорівна

УДК 37.091.4(091)(438)"17/18"(043.5)

ДИТИНОЦЕНТРИЗМ
У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ ЯНУША КОРЧАКА

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор
Логвиненко Тетяна Олександрівна

Дрогобич – 2017

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………….....................3
РОЗДІЛ І. ЯНУШ КОРЧАК ЯК ВИДАТНИЙ ПЕДАГОГ-ГУМАНІСТ І ДОСЛІДНИК ПРОБЛЕМ ДИТИНОЦЕНТРИЗМУ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧ. ХХ ст.........................................……………………………......................................12
1.1. Проблеми дитиноцентризму в сучасній педагогічній теорії...........................................................................................................................12
1.2. Життя і соціально-педагогічна діяльність Я. Корчака............................34
1.3. Ідеї дитиноцентризму в контексті літературно-педагогічної спадщини видатного польського педагога................................................................................52
Висновки до першого розділу..........................................................................71

РОЗДІЛ ІІ. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДИТИНОЦЕНТРИЗМУ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ Я. КОРЧАКА…………………………………………………………………........73
2.1. Соціально-правовий захист дитинства як основа наукової концепції Я. Корчака..................................................................................................................73
2.2. Проблеми соціалізації дитини в педагогічній спадщині Я. Корчака..................................................................................................................89
2.3. Дитиноцентричні технології соціально-педагогічної роботи з дітьми в досвіді Януша Корчака...........................................................................................104
2.4. Я. Корчак про вимоги до педагога-вихователя.....................................133
2.5. Значення педагогічної спадщини педагога-гуманіста та можливості творчого використання його ідей в сучасній соціально-педагогічній роботі в Україні......................................................................................................................156
Висновки до другого розділу.........................................................................170
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ………………..…………………..……….........173
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………...179
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...216

ВСТУП

Актуальність дослідження. Новітній історичний період незалежності Української держави пов'язаний зі складними трансформаціями як на суспільно-політичному, так й індивідуально-психологічному рівнях, глобальними змінами у всіх сферах життя людини, новим її усвідомленням себе та її місця в світі загалом.
Складні та суперечливі процеси глобалізації позначаються і на сфері освіти. У контексті глобалізаційних викликів виникають нові тенденції щодо ціннісного виміру освіти, її значення для окремої людини, суспільства загалом. Зміна авторитарності демократичними прагненнями в усіх напрямах суспільного життя, спрямування вектора розвитку держави на європейські стандарти зумовило потребу реформування у галузі освіти, що, зі свого боку, привело до зміни освітньої парадигми.
Вітчизняний науковий доробок з обґрунтування нової парадигмальної освітньої методології представлений у наукових працях таких українських дослідників, як В. Андрущенко [2], В. Биков [16], І. Бех [12], О. Вознюк [42], А. Вихрущ [35], О. Дубасенюк [42], І. Зязюн [79], В. Крижко [134], В. Луговий [172], В. Мадзігон [154], I. Малик [12], Н. Ничкало [210], В. Огнев'юк [177], П. Скляр [213], В. Світлична [209], Н. Скотна [214], О. Сухомлинська [219], та ін.
Позитивні зміни, яких очікує суспільство, передбачають окреслення базових цінностей розвитку освітньої сфери, серед яких стрижневим вектором є цінності дитиноцентрованої освіти. Це, як зазначає В. Кремень, передбачає, окрім гуманізації відносин і середовища, якнайповніше і точніше врахування природних основ дитячого розвитку – індивідуальних, фізичних, психічних, пізнавальних особливостей і можливостей дітей, соціальних умов їх життя [172, с. 56].
Становище дитини в Україні регламентоване нормативно-правовими актами, зокрема Законом України «Про охорону дитинства», який визначає охорону дитинства в Україні стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, різнобічний розвиток та виховання в сімейному оточенні, встановлює стратегічні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні інтересів дитини, визначення стратегії розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу.
Розроблені Міністерством освіти і науки України Концептуальні засади реформування середньої освіти «Нова українська школа» (2016) передбачають новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей, необхідних для успішної самореалізації дитячої особистості в суспільстві, педагогіку, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками, орієнтацію на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм, є ключовими компонентами, з яких складається формула нової школи. Документом визначено, що нова українська школа буде працювати на засадах особистісно орієнтованої моделі освіти, у межах якої вона повинна максимально враховувати здібності, потреби та інтереси кожної дитини, на практиці реалізуючи принцип дитиноцентризму [173].
Отже, дитиноцентризм постає провідним принципом освітньо-виховної діяльності на загальнодержавному рівні, тому розкриття змісту цього поняття, його вивчення як педагогічної проблеми становить один із пріоритетних напрямів розвитку сучасної педагогічної науки.
Переорієнтація на людино-орієнтований підхід та гуманізацію в освіті отримала своє обгрунтування в працях П. Скляр [213], Т. Уманської [213]; сучасні наукові засади дитиноцентрованої педагогіки досліджується в наукових студіях І. Беха [14], С. Білецької [18], О. Вишневського [38], М. Євтуха [198], І. Зязюна [79], О. Квас [91], В. Кременя [129], Л. Ярославцевої [250] та ін. Окремі аспекти проблеми виховання в сучасних умовах висвітлюють В. Кемінь [96], О. Невмержицька [96].
Розмаїття сучасних педагогічних теорій не позбавляє актуальності та значимості прогресивних у свій час ідей педагогів минулого, які сьогодні розкриваються по-новому і тим самим вносять важливі корективи в сучасну педагогічну науку. З-поміж них чільне місце посідає постать видатного польського педагога-гуманіста Януша Корчака, на значенні наукової, літературної, публіцистичної та соціально-педагогічної творчості і діяльності якого роблять наголос як вітчизняні, так і зарубіжні науковці.
В Україні різні аспекти спадщини Я. Корчака вивчають М. Головко [52], А. Діденко [68], Т. Довга [71], Т. Забута [76], С. Іщук [82], О. Карпенко [87], Г. Кловак [100], Т. Кущ [146], М. Луцюк [153], Р. Новгородський [174], М. Павлик [182], Д. Пащенко [189] С. Петровська [193], Н. П‘ясецька [179], С. Сисоєва [212], В. Стинська [335], Л. Ткачук [225], В. Тихолоз [223], М. Чепіль [238], В. Шпак [245] та ін.
Зокрема, питання наукової педагогічної спадщини і практичного соціально-педагогічного досвіду видатного педагога висвітлені у дисертаційних дослідження: Т. Забутої «Дитяче самоврядування в педагогічній спадщині Януша Корчака» [76]; С. Денисюк «Проблема формування особистості у педагогічній спадщині педагога-гуманіста Януша Корчака (1878-1942 рр.)» [63]; Й. Гайди «Проблеми гуманістичного виховання особистості в педагогічній спадщині Януша Корчака та Антона Макаренка» [47]; В. Кушнір «Провідні гуманістичні ідеї творчої спадщини Януша Корчака у контексті розвитку вітчизняної педагогічної думки» [145]; В. Ханенко «Проблема гуманізації виховання в контексті розвитку польської педагогіки міжвоєнного періоду (1918-1939)» [234]; окремі аспекти його поглядів висвітлюються в працях Ю. Якима «Виховання дітей-сиріт у польській педагогіці міжвоєнного періоду» [248], Х. Дзюбинської «Опіка і виховання дітей-сиріт у діяльності благодійних товариств в Польщі (ХІХ – поч. ХХ ст.)» [66].
Аналізу життя та педагогічної спадщини Я. Корчака присвятили свої праці польські дослідники М. Бродніцкі [23], Я. Біньчицка (J. Bińczycka) [252], С. Волошин (S.Wołoszyn) [346], Ч. Вишневський (C. Wiśniewski) [343], Т. Врублевська (T. Wróblewska) [349], Л. Жилінський (L. Żuliński) [351], М. Чисельська (M. Ciesielska) [253], О. Левін (A. Lewin) [309], І. Мержан (I. Merzan) [313], Я. Менсо (J. Miąso) [315], Г. Морткович-Ольчакова (H. Mortkowicz-Olczakowa) [316], Я. Майчук-Мікула (J. Majchrzyk–Mikuła) [312], І. Неверлі (I. Newerly) [319], Й. Ольчак-Ронікер (J. Olczak-Ronikier) [178], Б. Пушкін (B. Puszkin) [324], М. Роговська-Фальська (M. Rogowska–Falska) [325], Я. Собчак (J. Sobczak) [333], Я. Сілавко (J. Silawko) [329], Б. Сітарська (B. Sitarska) [330], А. Тхоржевський (A. Tchorzewski) [339], М. Фальковська (M. Falkowska) [259], М. Якубовський (M. Jakubowski) [267] та ін.
Аналіз реформування освітньої галузі в сучасних умовах виявив існування у соціально-педагогічній теорії та практиці певні суперечностей між:
• необхідністю забезпечення оптимальних умов розвитку дитини, її щасливого дитинства та існуючою позицією дитини в соціумі;
• посиленням реалізації педагогіки дитиноцентризму в освітній практиці та перехідним станом, який характеризується поєднанням застарілої освітньої системи суб'єкт-об'єктної взаємодії вихованця і вихователя та впровадженням ідей гуманізації та гуманітаризації на всіх рівнях освітньої практики;
• важливістю поширення актуальних положень теоретико-практичної соціально-педагогічної спадщини Я. Корчака та недостатністю представлення його доробку в підготовці майбутніх педагогів в Україні.
Об’єктивна необхідність дослідження та розкриття концептуальних дитиноцентричних ідей соціально-педагогічної спадщини Януша Корчака, а також необхідність розв'язання виявлених суперечностей зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження «Дитиноцентризм у педагогічній спадщині Януша Корчака».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом роботи кафедри соціальної педагогіки та корекційної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, і є складовою теми «Теоретико-практична підготовка фахівців соціальної сфери на засадах компетентнісного підходу» (номер державної реєстрації 0116U 003882). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 14 від 20 грудня 2012 р.) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 26.02.2013р.).
Мета дослідження – теоретичне обґрунтування ідей дитиноцентризму в педагогічній спадщині Я. Корчака та визначення можливостей їх творчого використання в сучасній системі освіти України.
Об'єкт дослідження – педагогічна спадщина Януша Корчака.
Предмет дослідження – ідеї дитиноцентризму в педагогічній спадщині Я. Корчака.
Відповідно до предмета і мети сформульовано основні завдання дослідження:
1. Проаналізувати стан розробки ідей і положень дитиноцентризму в сучасній педагогічній теорії.
2. Розкрити сутність поняття дитиноцентризму в педагогічній теорії і практиці видатного педагога.
3. Схарактеризувати соціально-педагогічну діяльність і літературно-педагогічну творчість Я. Корчака наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. в контексті дитиноцентризму.
4. Висвітлити погляди Я. Корчака на особистість педагога-вихователя.
5. Виявити можливості творчого використання ідей дитиноцентризму Януша Корчака в сучасній системі освіти України.
Теоретико-методологічною основою дослідження є:
- теорія наукового пізнання з її вимогами об’єктивності, доказовості, історизму;
- основні положення системного підходу та системного аналізу педагогічних процесів та явищ, теоретичні положення про дитиноцентризм;
- концептуальні положення про зв’язок історії з сьогоденням і доцільність творчого використання спадщини видатних вітчизняних і зарубіжних педагогів у сучасній освітній практиці;
- положення і висновки польських та українських дослідників щодо: сучасної філософії освіти (В. Андрущенко, І. Бех, І. Зязюн, В. Кремень); теорії педагогічних систем та соціально-педагогічної діяльності (А. Бойко, С. Волошин, А. Левін, В. Оконь); філософсько-психолого-педагогічні засади дитиноцентрованої педагогіки (І. Бех, С. Білецька, О. Вишневський, М. Євтух, О. Квас, В. Кремень, О. Левченко, М. Прищак, Н. Скотна, Л. Ярославцева).
Науково-педагогічний пошук здійснювався на основі розуміння неординарного значення знання історико-педагогічної науки для українського суспільства, що перебуває у стані реформування та потребує переосмислення основоположних світоглядних позицій, особливо стосовно оцінки статусу дитини в соціумі.
Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс дослідницьких методів: науково-історичний, проблемний і логічний аналіз філософської, історичної, психолого-педагогічної та методичної літератури, наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників, що дало можливість прослідкувати ґенезу розвитку педагогіки дитиноцентризму. Ретроспективний аналіз, систематизація, класифікація, моделювання, узагальнення – сприяли визначенню основних теоретико-методичних засад дитиноцентричної педагогічної концепції Я. Корчака. Застосування хронологічного та порівняльного методів допомогло здійснити періодизацію життя та діяльності Януша Корчака, а також порівняти напрями його соціально-педагогічної діяльності з сучасними напрямами роботи з дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також виявити можливості використання конструктивних ідей досвіду Я. Корчака в сучасних умовах.
Названі методи взаємодоповнювали один одного і забезпечували можливість системного підходу до предмета дослідження.
Джерельна база дослідження. На різних етапах наукового пошуку було використано 351 джерело, у тому числі 100 іноземними мовами, зокрема: матеріали наукових фондів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Державної науково-педагогічної бібліотеки імені В.О. Сухомлинського, Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника, зібрання праць Януша Корчака (Ośrodka Dokumentacij i Badań Korczakianum, м.Варшава), інтернет-ресурси; вітчизняна і зарубіжна філософська, історична, психолого-педагогічна, методична література з досліджуваної проблеми, біографічні книги про життя і педагогічну діяльність Я.Корчака; науково-педагогічні праці, літературні твори Я.Корчака; праці сучасних учених у галузі теорії та історії педагогіки, історії соціальної педагогіки; дисертації, вітчизняні й зарубіжні монографічні та періодичні педагогічні видання, присвячені дослідженню різних аспектів педагогічної спадщини Януша Корчака.
Хронологічні межі дослідження обумовлені роками життя і діяльності Я. Корчака. Нижня межа (1898) визначається початком його літературної діяльності, яка концентрувалася на дитячій проблематиці (становищі дітей в суспільстві, питань їх виховання), а верхня (1942) – збігається з роком трагічної загибелі педагога.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження:
- уперше виокремлено основні напрями соціально-педагогічної діяльності Януша Корчака в закладі Будинок Сиріт та дитячому будинку «Наш дім»;
- уточнено періодизацію життєдіяльності польського педагога за хронологічним та критерієм домінуючого виду діяльності;
- обґрунтовано сутність ідей дитиноцентризму в педагогічній теорії і практиці Я. Корчака;
- проаналізовано й узагальнено досвід соціально-правового захисту, зміст і особливості технологій соціально-виховної роботи в «Будинку Сиріт» Я. Корчака;
- схарактеризовано особливості роботи педагогічних курсів «Бурса» та підготовки педагогів-вихователів на їх базі;
- розкрито можливості творчого використання ідей дитиноцентризму, що становлять фундамент педагогічної спадщини Я. Корчака в умовах модернізації системи освіти в Україні.
Практичне значення дослідження полягає в тому, автором розроблено і впроваджено у підготовку майбутніх фахівців освітньо-педагогічної сфери навчально-методичний посібник «Януш Корчак – педагог-гуманіст кінця ХІХ – початку ХХ століття». Результати можуть бути використані у процесі викладання навчальних курсів у вищій школі з історії вітчизняної та зарубіжної педагогіки для підготовки педагогів; для розробки спецкурсів та дисциплін вільного вибору студентів всіх педагогічних спеціальностей, зокрема «Дошкільна освіта», «Соціальна педагогіка», а також у перепідготовці та підвищенні кваліфікації педагогічних працівників.
Матеріали, представлені у дослідженні можуть слугувати для розробки курсів лекцій з порівняльної педагогіки, підготовки навчальних посібників та методичних рекомендацій з методики соціально-виховної роботи тощо.
Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 53 від 30.01.2017 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 79-33/03 від 03.02.2017 р.), Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 01-15/03/335 від 10.02.2017 р.), Мукачівського державного університету (довідка № 374 від 28.02.2017 р.), Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (довідка № 850 від 09.02.2017 р.), районного дитячого будинку змішаного типу «Рідний дім» с. Корналовичі Самбірського району Львівської області (довідка № 5 від 16.02.2017 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені у роботі, отримані автором особисто. У статті [317] авторові належить фактологічний матеріал стосовно основних положень педагогічної концепції Януша Корчака, а саме – площини відносин дитина-дорослий, вихователь-вихованець та їх значення для сучасної педагогічної теорії й практики, в статті [162] – характеристика основних аспектів соціалізації дітей-сиріт в контексті реалізації соціально-виховної роботи педагога в дитячому будинку «Будинок сиріт».
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були представлені на науково-практичних конференціях, форумах різного рівня:
міжнародних – «Naukowe prace, praktyka, opracowania, innowacje 2013 roku» (Закопане, Польща, 2013); «Двадцять років з Корчаком» до 25-річчя Декларації прав дитини та 20-річчя Українського товариства Януша Корчака (Київ, 2014); «Pedagogika.Współczesne tendencje w nauce i edukacji» (Kраків, Польща, 2016); «Педагогіка. Сучасні проблеми і перспективи розвитку» («Pedagogika.Współczesne problemy i perspektywy rozwoju») (Варшава, Польща, 2017); «Філософія дитинства Януша Корчака: фундаментальні потреби дитини в сучасному суспільстві» (Київ, 2017);
всеукраїнських науково-практичних конференціях з міжнародною участю – «Соціально-педагогічний дискурс сучасної освіти: досвід та інновації» (Львів, 2016); «Актуальні питання сучасної педагогіки: творчість, майстерність, професіоналізм» (Кременчук, 2017);
регіональній науково-практичній конференції з нагоди 15-річчя кафедри соціальної педагогіки та корекційної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (Дрогобич, 2015);
педагогічних читаннях – «Використання педагогічної спадщини педагогів минулого для підвищення комунікативної компетентності сучасного педагога. Януш Корчак» (Самбір, 2015).
Публікації. Результати дослідження відображено у 12 публікаціях дисертанта (2 – у співавторстві), з них 6 статей – у фахових виданнях, 4 статті – у зарубіжних виданнях, 2 – у збірниках матеріалів конференцій та 1 навчально-методичний посібник.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел та 8 додатків на 20 сторінках. Загальний обсяг дисертації 236 сторінок (основна частина – 178 сторінок). Список використаних джерел складає 351 найменування, з них – 100 іноземною мовою. Робота містить 2 рисунки та 3 таблиці.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Виконане дисертаційне дослідження дає підстави для формулювання таких висновків:
1. На основі аналізу тенденції й розвитку сучасної педагогічної науки в контексті зміни культурної дійсності встановлено, що сучасний етап розвитку науково-педагогічної думки і освіти характеризується поліпарадигмальним підходом до навчання і освіти та водночас домінуванням гуманістичної парадигми, яка охоплює такі концепції (педагогічні підходи), як історико-культурна, гуманна, особистісно орієнтована, діяльнісна, системна.
Визначено, що гуманізація та людиновимірність постають основними ціннісними векторами подальшого розвитку системи освіти. Це проявляється у таких чинниках: відносини набувають суб’єкт-суб’єктного характеру; діалог стає основою комунікації та провідним методом дослідження; у взаємодії педагога та дитини забезпечується ціннісно-смислова рівність. Отже, гуманізація освіти сприяє розвитку людиноцентризму, визначенню людини центральним суб’єктом навчально-виховної діяльності. У контексті побудови моделі педагогічної взаємодії, спрямованої на розширення можливостей компетентнісного вибору дитиною її життєвого шляху і саморозвитку, людиноцентризм набуває форми дитиноцентризму.
2. Виявлено основні ідеї дитиноцентризму в педагогічній теорії і практиці Януша Корчака:
– дитина – рівноцінна з дорослим людська індивідуальність від народження незалежно від віку, національності, віросповідання, статі;
– основні права дитини: право на сьогоднішній день, право бути такою, як вона є (право на рівність з дорослими в обговоренні спільних проблем, право на смерть; на захист від свавілля дорослих; на вільний обмін думками і висловами з будь-якого питання; на участь в обговореннях і прийнятті рішень, що стосуються дитини; на протест, на скаргу; на захист здоровʼя; на уважне ставлення до її проблем; на самостійну організацію свого життя; на власність; на повагу);
– повага до дитини, її гідності;
– визнання унікальності дитини і дитинства;
– пріоритетність доброзичливого, толерантного, рівноправного виховного середовища;
– навчально-виховний процес – це партнерська взаємодія на основі спільної діяльності та діалогу (актуалізація дитячої особистості та набуття життєвих компетенцій);
– перевиховання – зменшення негативних тенденцій у поведінці активною особистісною мотивацією;
– набуття соціального досвіду – інтеріоризація зовнішніх правил і норм у внутрішні мотиви поведінки шляхом переконання;
– розвиток самоактивності в умовах колективної взаємодії;
– основи взаємодії – самопізнання, взаємопізнання, емпатійність, довіра.
Система ідей дитиноцентризму систематизована у працях «Як любити дитину», «Право дитини на повагу», «Правила життя», «Школи життя», «Виховні моменти», «Жартівлива педагогіка» та ін. втілилася у соціально-виховній роботі сиротинців та діяльності педагогічної семінарії «Бурса» у підготовці педагога-вихователя.
Дитиноцентризм – це особистісно орієнтована модель взаємодії дитини і дорослого, яка проявляється у формі рівноправного партнерства засобами спільної активності та діалогу, на основі емпатійності, визнання унікальності природи дитинства, з метою забезпечення умов самореалізації та самоактуалізації дитячої особистості.
3. На основі узагальнених біографічних даних, а також аналізу науково-публіцистичної творчості представлено біографію Генріка Ґольдшміта (Януша Корчака), яка відображає перебіг ключових подій у його житті, що зумовили вибір ним професійної діяльності. Визначено основні напрями діяльності педагога, а саме: літературно-публіцистична, педагогічна, громадська, організаційно-управлінська діяльність та медична практика. Професійний шлях польського педагога у всіх його різновидах здійснювався з метою надання реальної допомоги дитині, – як медичної, так і психолого-педагогічної, задля чого Я. Корчак постійно удосконалював професійні навики; створення сприятливих умов для розвитку дитячого організму та формування дитячої особистості; захисту прав дитини шляхом залучення громадськості до її проблем та безпосередньою участю в ролі експерта в судових розглядах справ неповнолітніх, а також діяльності системи соціально-правового захисту в сиротинцях «Будинок Сиріт» та «Наш Дім» у формі системи самоврядування, ключовим елементом якої був Товариський суд.
Сформульовано положення про те, що Я. Корчак розглядав кожну дитину як окремий унікальний світ з безліччю потенційних можливостей, підкреслював важливість формування з дітей не одноманітних елементів суспільства, а створювати такі умови, при яких кожній дитячій особистості надається можливість розвитку вродженого людського потенціалу, котрий вона проявляє з раннього дитинства. В реалізованій педагогом системі виховання цьому слугували гармонізовані соціальні процеси адаптації, соціалізації та технологізації соціально-педагогічного впливу. Адаптація сприяла комфорту дитини в соціальному середовищі, метою соціалізації було формування активної, самодіяльності особистості, що забезпечувалося такими засобами, як колектив й спеціально сформована позитивна атмосфера дитячого будинку. Соціалізація дітей в «Будинку Сиріт» та «Нашому Домі» здійснювалася за допомогою використання авторських форм (професійна і особистісна) та методів (метод особистісного впливу вихователя на вихованця; метод безособистісного впливу (створення виховної ситуації); метод художнього впливу) запропонованих Янушем Корчаком.
Соціально-правовий захист, забезпечений функціонуванням системи органів самоврядування, який давав дитині відчуття захищеності, соціалізація, що мала на меті формування необхідних знань, норм і цінностей для успішного і комфортного життя в соціумі та адаптація дитини до конкретних умов дитячого будинку складали основу для подальшого виховного впливу на дитину. Для здійснення цього впливу, з метою досягнення виховної мети, Януш Корчак застосовував власні новаторські методи, засоби в певній послідовності та відповідно до конкретної дитини і педагогічної ситуації, тобто реалізовував соціально-педагогічні технології, – впорядковані, сплановані за певним алгоритмом дії, що послідовно реалізувалися, прийоми, форми та інші соціально-педагогічні засоби, які інструментально забезпечували успішне досягнення прогнозованої мети, як в індивідуальній роботі з кожною окремою дитиною, так і з колективом у спеціально створених умовах середовища.
Окреслено напрями літературної творчості педагога: дитяча література, науково-педагогічні праці, публікації суспільно-політичного та філософсько-релігійного характеру. Становище дитини в суспільстві, сімʼї, діалогова та діяльнісна взаємодія дитини і дорослого, питання довіри між батьками та дітьми, особливості дитячого мислення, мовлення, світосприйняття були основними проблемними питаннями, які Я. Корчак піднімав на сторінках своїх літературно-педагогічних праць. Виявлено, що, окрім акцентації проблем, педагог за допомогою літературної творчості, здійснює спроби їх розвʼязання. Він надає поради, правила, рекомендації, які сформувалися на основі аналізу проведених спостережень та власного досвіду роботи.
Доведено, що педагог, обстоюючи позицію реформування чинної системи виховання, основну мету вбачав у творінні з дитини людини корисної, шляхетної, щасливої. Засобами досягнення мети була система виховання створена Я. Корчаком та реалізована в «Будинку Сиріт» та частково в «Нашому Домі».
4. Означено трирівневу систему роботи педагога, що полягає в поетапному проходженні роботи над собою, визначенні професійного ставлення до дитини та перехід безпосередньо до взаємодії вихователь – вихованець заснованої на партнерстві і взаємоповазі.
Охарактеризовано професіограму педагога-вихователя. Встановлено, що її складовими є: працьовитість, емпатійність, організованість, відповідальність за сьогоднішній день, за право дитини бути самою собою, терпеливість, відмова від шаблонності в мисленні та практиці роботи, педагогічна рефлексія. Завданнями, які ставляться перед педагогом-вихователем, є: забезпечення дітям свободи гармонійного розвитку, налагодження комунікації з ними, формування педагогічного (виховного) мислення, створення у колективі вихованців системи самоврядування.
Визначено концептуальні підходи в підготовці педагога-вихователя: систематичне вивчення дитини на основі міждисциплінарних знань та методів спостереження, опитування, вимірювання, аналізу, порівняння, узагальнення; детальне нотування отриманих даних з подальшим їх аналізом; поєднання у професійній діяльності теорії і практики; забезпечення умов дитячої самобутності та самопізнання, активності й самодіяльності в процесі виховання; пошук нестандартних рішень, розвиток педагогічної думки; співпраця з батьками, поєднання системи методів суспільного і родинного виховання.
5. Науково-методичні положення і літературно-педагогічний доробок Януша Корчака, його поради, рекомендації щодо виховної взаємодії батьків та дітей, досвід організації соціально-виховної роботи з дітьми сиротами, дітьми позбавленими батьківського піклування, є помітним внеском у зарубіжну педагогіку. Зокрема, заслуговує уваги створена ним система ідей дитиноцентризму, яка розкривається у контексті педагогічного впливу на особистість дитини, його підходи до питання правового захисту, соціалізації дітей-сиріт у соціальних установах.
Значну роль у поширенні педагогічних ідей, літературно-публіцистичної і науково-педагогічної діяльності та творчості Януша Корчака в сучасних умовах відіграє Українське товариство Януша Корчака, осередок якого розміщується у Кловському ліцеї № 77 міста Києва. Тут президентом товариства С. Петровською організовано музей Януша Корчака. Діяльність товариства зосереджена на організації та проведенні всеукраїнських та міжнародних наукових форумів, конференцій, семінарів, перекладі маловідомих творів ученого-педагога на українську мову та їх видання (цьому сприяє співпраця з виданням «Дух і Літера»).
Літературно-педагогічна творчість, педагогічні погляди та дитиноцентричні ідеї Я. Корчака можуть активно використовуватися у навчально-виховній та соціально-педагогічній діяльності з дітьми та молоддю. Формами реалізації та творчого використання надбань педагога можуть бути введення до програми із зарубіжної літератури вивчення творів для дітей Януша Корчака; розробка програм спільних дій педагогів, психологів, соціальних педагогів і батьків на основі ідей дитиноцентризму системи виховання Я. Корчака, спецкурсів відповідної тематики; написання наукових робіт, проведення студентських конференцій тощо забезпечить підвищення якості їх фахової підготовки до роботи з дітьми груп ризику у складних соціально-економічних умовах сьогодення. Доцільним є поглиблене вивчення соціально-педагогічної діяльності та літературно-педагогічної спадщини Я. Корчака у вищих педагогічних навчальних закладах України.
Дослідження не вичерпує усіх аспектів означеної проблеми. Перспективними напрямами подальших наукових пошуків вважаємо вивчення проблеми професійної підготовки педагога-вихователя у світлі дитиноцентричних ідей Януша Корчака, а також дослідження напрямів соціального виховання в педагогічній спадщині педагога.