МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ БОРОТЬБИ З НАЙМАНСТВОМ

Короткий опис

Національна академія наук України
Київський університет права

На правах рукопису

СКРИЛЬНИК ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 341.322.5

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ
БОРОТЬБИ З НАЙМАНСТВОМ

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Мацко Анатолій Степанович
кандидат юридичних наук,
доцент

Київ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ НАЙМАНСТВА..................12
1.1. Історія виникнення найманства та його розвиток.....................................12
1.2. Визначення статусу найманця і проблеми правового
регулювання діяльності найманців....................................................................43
Висновки до розділу 1………………………………………………...………………63
РОЗДІЛ 2. ЗАХОДИ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
ЩОДО БОРОТЬБИ З НАЙМАНСТВОМ....................................................................65
2.1. Визначення найманства як злочину в міжнародному праві.……............65
2.2. Співробітництво держав у боротьбі з найманством..................................90
2.3. Боротьба з найманством на рівні універсальних міжнародних
організацій..........................................................................................................115
Висновки до розділу 2…………………………………………………………….....130
РОЗДІЛ 3 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННУ ДІЯЛЬНІСТЬ,
ПОВ’ЯЗАНУ З ВЕРБУВАННЯМ, ВИКОРИСТАННЯМ,
ФІНАНСУВАННЯМ І НАВЧАННЯМ НАЙМАНЦІВ............................................133
3.1. Поняття відповідальності в міжнародному праві....................................133
3.2. Відповідальність за здійснення воєнних злочинів.…………..........…...146
3.3. Проблеми реалізації міжнародно-правових норм у боротьбі
з найманством....................................................................................................169
Висновки до розділу 3…………………………………………………..…………...190
ВИСНОВКИ.................................................................................................................192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................................198

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сьогодення, що характеризується наростанням збройних конфліктів, які породжують такі явища, як відсутність безпеки, порушення основних прав особи і громадянина, зокрема права на життя, безпеку пересування та інші, демонструє необхідність в існуванні інституту норм, які б дотримувалися державами, зменшували наслідки збройних конфліктів, обмежували методи і засоби ведення війни та захищали осіб, котрі не беруть участі або що припинили брати участь у воєнних діях.
На сучасному етапі розвитку міжнародного права, що розпочався з моменту набуття чинності Статутом ООН, вперше в історії міжнародних відносин агресивна війна оголошена поза законом. Саме закони війни у міжнародному праві встановили обмеження, у межах яких можливе застосування сили для поразки супротивника.
Найманство завжди було пов’язано з категорією „агресії”, захопленням чужих земель і грубим порушенням права народів на самовизначення. Сучасне його застосування суперечить основним принципам та нормам міжнародного права. ООН у своїх рішеннях неодноразово засуджувала найманство і кваліфікувала його як міжнародний злочин.
Міжнародне співтовариство багаторазово критикувало практику найманства. У зв’язку з агресією проти Конго в 1961 р. Рада Безпеки 21 лютого 1961р. прийняла резолюцію, у якій не тільки засуджувалася агресія, але й містилися, зокрема, вимога виведення з Конго найманців і заборона державам допускати виїзд своїх громадян для служби в якості найманців.
Обговорюючи питання про використання найманців у підтримку М. Чомбе (відомого африканського політика) в Конго, Рада Безпеки 10 липня 1967 р. прийняла обов’язкову резолюцію, у якій засуджувалися дії держав, що дозволяють або допускають набір найманців з метою повалення уряду держави – члена ООН.
4 грудня 1989 р. під егідою ООН укладена Міжнародна конвенція про заборону вербування, використання, фінансування і навчання найманців (набрала чинності 20 січня 2001 р.). У Конвенції найманство визнано серйозним злочином, що зачіпає інтереси усіх держав.
У зв’язку з тим, що з часом природа найманства і поведінка найманців не змінювалися, а змінювалися тільки форми і способи їхніх дій, сьогодні повинні застосовуватися санкції, визначені Генеральною Асамблеєю, Радою Безпеки, Економічною і Соціальною Радою та Радою з прав людини за здійснення злочину найманства. Особливо в тих випадках, коли така діяльність призводить до порушення прав людини, перешкоджає здійсненню права народів на вільне самовизначення, зазіхає на суверенітет держави, порушує принцип невтручання у внутрішні справи держави і підриває стабільність конституційних урядів.
З огляду на те, що діяльність найманців продовжується і здійснюється за допомогою нових способів, держави повинні розглянути можливість імплементації у внутрішнє карне законодавство норм, які б кваліфікували поняття найманства і встановлювали, що здійснення найманцями інших незаконних дій, таких, зокрема, як тероризм, кваліфікувалися б як обтяжуючі обставини, відкрито забороняли всі способи використання своєї території для вербування, навчання, збору, перевезення, фінансування і використання найманців.
Актуальність дослідження зазначеної проблеми зумовлена ще й тим, що наявні прогалини в міжнародному праві полегшують використання найманців, збільшують їх кількість, сприяють виникненню нових способів їхнього вербування, і держави повинні не лише ратифікувати або приєднатися до Міжнародної конвенції про вербування, використання, фінансування і навчання найманців, а й дотримуватися її положень.
На сьогоднішній день найбільш результативним шляхом припинення вербування найманців є вироблення суворих та ефективних національно-правових норм, що забороняють службу найманця, вербування, направлення і транспортування найманців у різні райони земної кулі, а також укладення міжнародних угод, що передбачають карне переслідування і покарання найманства.
У зв’язку з посиленням та появою нових форм феномена найманської діяльності у всьому світі, яка перетинається з такими злочинами, як тероризм, продаж зброї, існує багато цікавих і спірних моментів, серед яких: існування та застосування міжнародного права, недоліки визначення терміна „найманець” у міжнародних документах, роль, яку повинні відігравати держави в імплементації міжнародно-правових норм і їхньому виконанні, необхідність існування національного законодавства, яке б встановило обмеження на ведення найманської діяльності. Виходячи з цього тема є актуальною як з теоретичної, так і з практичної точки зору.
Теоретична основа дослідження. Теоретичну основу даного дисертаційного дослідження становлять праці провідних учених-юристів, істориків та філософів. Під час написання дисертації автор спирався на праці таких юристів-міжнародників, як М.В. Буроменський, В.Г. Буткевич, В.Н. Денисов, В.І. Євінтов, О.В. Задорожній, Д.Б. Левін, А.С. Мацко, О.О. Мережко, Ю.О. Решетов, Л.Д. Тимченко, О.М. Трайнін, Г.І. Тункін, Н.А. Ушаков, які у своїх роботах торкалися деяких аспектів міжнародно-правової регламентації боротьби з міжнародними злочинами та злочинами міжнародного характеру, зокрема найманством. Поняття та сутність найманства та інших міжнародних злочинів у своїх роботах досліджували І.Н. Арцибасов, І.П. Бліщенко, С.О. Єгоров, Л.В. Іногамова-Хегай, В.Ю. Калугін, А.Г. Кибальник, І.І. Лукашук, Р.А. Мюллерсон, А.В. Наумов, В.П. Панов, А.Й. Полторак та ін., проте їх праці не віддзеркалюють тих докорінних змін, які сталися останнім часом в сфері міжнародно-правової регламентації боротьби з найманством. В історичному аспекті найманству придляли увагу В.Г. Бережинський, Є.А. Разін, О.А. Свєчін, О.Г. Сокирко та багато інших. В зарубіжній кримінально-правовій та міжнародно-правовій науці існує чимало праць, присвячених питанню найманства, але вони стосувалися різнопланових напрямів і не розглядали проблему комплексно. Їх авторами є Р.А. Адельханян, М. Бассіоні, К.Л. Осипов, Сейбу Ба, Н.О. Шандієва, котрі придляли увагу окремим напрямам питанню боротьби з найманством. Теоретичною основою дослідження з тих чи інших питань міжнародного права слугували роботи таких відомих представників науки міжнародного права, як Н.А. Зелинська, Г.В. Ігнатенко, С.В. Ісакович, С.А. Малінін, А.П. Мовчан, Нгуен Куок Динь, С.В. Черниченко, А.І. Дмитрієв та ін.
При підготовці дослідження використовувалися положення Міжнародної конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців, Женевських конвенцій і Додаткових протоколів до них, Конституції України, Кримінального кодексу України та інших міжнародних правових актів і національного законодавства провідних країн світу.
Зв'язок роботи з навчальними програмами, планами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до науково-дослідної роботи Київського університету права НАН України (назва роботи: „Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні”; державний реєстраційний номер 01050001907).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є здійснення комплексного аналізу міжнародно-правової регламентації найманської діяльності. На основі аналізу науково-теоретичних досліджень, міжнародних та національних нормативно-правових актів, судової практики і практики застосування міжнародних норм до правопорушників ставиться за мету виробити нові підходи до розв’язання зазначених проблем, включаючи рекомендації щодо подальшого вдосконалення законодавства та правозастосовчої практики.
Виходячи з визначеної мети, автором дослідження окреслено такі основні завдання:
дослідити поняття найманства і різні форми найманської діяльності, починаючи з традиційних та закінчуючи найсучаснішими її проявами;
визначити статус найманця, порівняти його з іншими учасниками збройних конфліктів і вдосконалити наукове визначення цієї категорії осіб;
проаналізувати основні міжнародні договори, резолюції й рішення міжнародних організацій, акти законодавства різних держав, що містять заборону найманства, а також їхній вплив на боротьбу із цим явищем, особливу увагу приділивши Міжнародній конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців від 4 грудня 1989 р.;
розглянути проблему, пов’язану з відповідальністю держав, організацій і окремих індивідів за найманську діяльність;
проаналізувати ефективність діяльності ООН у боротьбі з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців;
показати сутність найманства та визначити наявні у світі тенденції поширення цього явища;
з’ясувати схожість неправомірних дій осіб з діями, які можуть бути визнані як найманські;
встановити правове значення приєднання держав до міжнародно-правових документів із боротьби з найманством, і заповнення існуючих прогалини в праві шляхом упровадження відповідних норм у національне законодавство;
висвітлити необхідність співробітництва на всіх рівнях, особливо у двосторонніх відносинах і на регіональному рівні.
Об’єктом дисертації є міжнародно-правові відносини у сфері боротьби з найманством з приводу дотримання міжнародних норм щодо заборони найманської діяльності.
Предметом дослідження є міжнародні договори, законодавство України та інші джерела міжнародного і національного права з питань заборони найманської діяльності й відповідальності за неї.
Методи дослідження. Відповідно до загальнонаукових підходів до здійснення теоретичних досліджень методологічну основу дисертації склав діалектичний метод пізнання, що дозволив відобразити взаємозв’язок теорії й практики, форми й змісту предмета дослідження, процесів розвитку і якісних змін найманства. Поняття найманства та критерії визначення протиправних дій найманськими сформульовано за допомогою формально-логічного методу. З метою з’ясування стану реалізації норм міжнародно-правових актів щодо боротьби з найманством і причин їх порушення застосовувався логіко-юридичний метод. Також використовувався історико-правовий метод, який дозволив здійснити комплексний аналіз розвитку форм найманства. Оскільки дисертаційна робота базується на застосуванні значного масиву нормативного матеріалу (міжнародні документи та національне законодавство), одним із основних у дисертаційній роботі виступає метод порівняльного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному підході до питання міжнародно-правової регламентації боротьби з найманством. У роботі вперше предметно й різнобічно здійснено комплексне дослідження міжнародно-правової регламентації боротьби з найманством, на основі якого запропоновано рекомендації з удосконалення міжнародних норм щодо заборони найманської діяльності та співробітництва держав у цій сфері.
Основні положення дисертації, які визначають наукову новизну і виносяться на захист, такі:
Вперше:
аргументовано, що концепція боротьби з найманством повинна мати всеохоплюючий характер і поширюватися на участь найманців як у міжнародних, так і у внутрішніх збройних конфліктах. Для того, щоб якнайповніше розширити сферу застосування статті 47 Додаткового протоколу І до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, визначення повинно охоплювати як поняття найманця, котрий діє індивідуально, так і найманство як концепцію, що стосується відповідальності держави й організацій, причетних до планування і здійснення найманської діяльності;
доведено, що існує необхідність розширити сферу діяльності Робочої групи ООН з питань використання найманців, а саме, надати її рішенням обов’язкового характеру, можливість визначення системи санкцій тощо, а також створення таких умов, щоб держави, посадові особи несли реальну відповідальність за свої дії чи бездіяльність за порушення норм Міжнародної конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців;
запропоновано заходи щодо вдосконалення міжнародних універсальних механізмів боротьби з найманством шляхом створення інформаційної бази таких злочинів та злочинів, пов’язаних з найманством (тероризм, торгівля зброєю), як основи для визначення напрямків дій та розробки стратегій Робочою групою ООН з питань використання найманців у сфері боротьби з найманством;
враховуючи тенденцію поширення вербування, використання, фінансуванням і навчання найманців з країн СНД, необхідно виробити єдину стратегію діяльності держав щодо заборони найманства на даній території;
Удосконалено:
поняття найманства за національним законодавством, зокрема Кримінальним кодексом України (ст. 447) і міжнародними актами, яке повинно містити окрім таких дій, як вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців, також перевезення, постачання найманців та будь-які інші дії, що сприяють здійсненню такого злочину;
положення про те, що, хоча ООН здійснює активну боротьбу з найманством, вона має значний потенціал щодо підвищення ефективності боротьби з цим злочином, зокрема може створити відповідний регулятивний орган щодо спостереження за діяльністю приватних охоронних компаній та військових організацій;
Отримали подальший розвиток наступні положення:
підтверджено роль і вплив міжнародно-правових норм на ефективність боротьби з найманством, зокрема вплив приєднання держав до Міжнародної конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців від 4 грудня 1989 р. та імплементації її положень до національного законодавства;
показано, що важливе значення для боротьби з найманством має вдосконалення міжнародно-правових норм, що впливає на розвиток національного законодавства, зокрема карного, яке містить норми про заборону найманства, та на функціонування національних механізмів боротьби з таким злочином;
аргументовано, що зростання чисельності приватних збройних формувань, компаній, які по суті займаються вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців, обумовлено відсутністю практики застосування відповідальності до держав, де діють такі компанії;
визначено, що приватні військові компанії вимагають дотримання обов’язків за контрактом, де виконавці забезпечують безпеку максимально ефективними й силовими методами, і враховуючи це, є необхідність на законодавчому рівні заборонити укладання такого виду контракту;
доведено, що у більшості випадків держава заперечує або злочинність поведінки особи, або свою причетність до вчинення злочину і перешкоджає реалізації відповідальності за найманство, що призводить до зниження ефективності застосування норм щодо відповідальності за найманську діяльність;
встановлено, що на даному етапі механізм притягнення до відповідальності держави у зв’язку з її причетністю до створення умов і причин, внаслідок яких виникають найманські формування, є недієвим.
Практичне значення одержаних результатів. Положення та висновки дисертаційної роботи висвітлюють існуючий стан міжнародно-правового співробітництва держав у боротьбі з найманством. Практичне значення дослідження полягає в тому, що в роботі зроблені висновки і рекомендації, які можуть бути використані міжнародними органами та органами державної влади в процесі вдосконалення існуючих міжнародних документів і законів за даною темою. Дисертаційне дослідження може служити базою для подальших наукових досліджень в цьому напрямку. Крім того, результати роботи можуть бути застосовані в процесі викладання навчальних курсів та спецкурсів у вищих навчальних закладах, зокрема при підготовці курсу „Міжнародне публічне право”, а також спецкурсів „Міжнародне кримінальне право” та „Міжнародне гуманітарне право”. Результати даного дослідження можуть бути використані також як лекційні курси та матеріал для навчальних і практичних посібників.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи були оприлюднені на у 56-й наукової конференції професорів, викладачів, наукових працівників, аспірантів та студентів Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (13–15 квітня 2004 р., Полтава), Другій всеукраїнській наукової конференції „Політичні, економічні та психологічні виміри перехідного суспільства” (24–26 листопада 2003 р., м. Суми) і Всеукраїнській науково-практичній конференції „Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві” (11–13 грудня 2003 р., м. Київ).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в п’яти статтях, чотири з яких опубліковані у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, з них одна у співавторстві, та двох тезах доповідей на конференціях.
Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто здійснив дане дисертаційне дослідження. Одна з виданих публікацій підготовлена у співавторстві:
Співробітництво держав щодо встановлення міжнародної відповідальності за найманство // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 3. – С. 114–119. (у співавторстві з А. С. Мацком).
Не менше половини обсягу статті є науковим доробком здобувача, внесок якого полягає у оцінці найманства з позицій міжнародного права та визначенні співробітництва держав щодо встановлення відповідальності за сприяння найманству на основі Додаткового протоколу І до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 р. що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, резолюцій Генеральної Асамблеї ООН та доктрин провідних вчених-міжнародників, а також на підставі аналізу практики досліджуваного явища.
Структура роботи. Структура дисертації побудована відповідно до мети і завдань здійсненого дослідження. Вона складається із вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (166 найменувань). Обсяг дисертації становить 215 сторінок, із них список використаних джерел – 18 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результати дисертаційного дослідження проблеми міжнародно-правової регламентації боротьби з найманством можна узагальнити в наступних основних висновках і пропозиціях:
1. Характерним елементом збройних конфліктів як внутрішніх, так і міжнародних, котрі продовжують загрожувати світу з часів другої світової війни, є використання найманців. Як правило, ці конфлікти характеризуються участю в них найманців, що найчастіше впливає на ступінь жорстокості збройних дій.
2. Найманська діяльність є феноменом загальносвітового масштабу. Ця діяльність не обмежується ситуаціями політичної нестабільності або прагненням загострити ці ситуації з метою одержання прибутку за рахунок експлуатації природних ресурсів на території деяких держав. Діяльність найманця як приватної особи, так само як і найманська діяльність у формі протиправного діяння, відповідальність за яку покладається на державу або організацію, що використовують найманців у визначених цілях, відповідає ницим інтересам, що можуть підривати право народів на самовизначення, стабільність конституційного уряду, мир у регіоні, безпеку і стабільність державних структур в інших регіонах або підривають сформований правопорядок, здійснюючи заборонену контрабандну діяльність, що загрожує життю, свободі, здоров’ю і фізичній недоторканності населення і принципам мирного співіснування.
3. Характер, масштаби і значення найманства були визначені Генеральною Асамблеєю й іншими органами Організації Об’єднаних Націй, що оголосили цю діяльність злочином проти міжнародного миру і безпеки, що порушує основні права людини.
4. Очевидно, що найманство тісно пов’язано з міжнародними протиправними діяннями, такими як утручання у внутрішні справи країн, протидія військовими засобами національно-визвольним рухам, порушення територіальної цілісності, суверенітету та незалежності держав, дестабілізація і скинення законних урядів. Тобто мова йде про підпорядкування тієї або іншої країни інтересам держави, що заохочує конфлікт, і участь у цьому найманих банд. Крім того, вказується, що така практика є прямим порушенням основних прав особистості, таких як право на життя, фізичну недоторканність, безпеку і користування майном.
5. Незважаючи на те, що всі держави принципово погодилися засудити найманство, воно зберігається і набуває все більших масштабів. Основна причина цього явища – відсутність норм позитивного внутрішнього права, що прямо засуджує найманську практику і встановлює відповідні зобов’язання внутрішніх органів і індивідів, вживаючи при цьому необхідних заходів для запобігання вербування, використання, фінансування і навчання найманців.
6. Беручи до уваги багатоцільовий характер незаконного використання найманців, рекомендується приділяти особливу увагу питанню про їхню причетність до незаконної торгівлі зброєю, що сприяє розпаленню і затягуванню збройних конфліктів, і боротися з їх використанням. Досвідчені найманці сприяють активізації і збільшенню обсягів незаконної торгівлі зброєю. Тому варто розширювати зусилля щодо розробки нормативних актів, спрямованих на ведення ефективної боротьби з цією незаконною діяльністю, і мобілізувати політичну волю держав на дієве викорінювання цієї незаконної практики.
7. Необхідно систематично та всебічно переглянути юридичне визначення поняття „найманця”, причому варто враховувати, крім іншого, такі елементи, як мотив, мета, оплата, вид діяльності та громадянство. Особливу увагу варто приділити меті, з якою використовується найманець. Однак варто розрізняти такі пов’язані між собою явища, як найманство і тероризм, незаконна торгівля зброєю та організована злочинність, до яких найманці можуть бути залучені.
Таке визначення повинно включати елементи, що стосуються як самих найманців, так і більш складного механізму їхнього використання. У новому визначенні слід чітко прописати критерій, що стосується громадянства, та врахувати пропозиції з приводу процедури твердження такого визначення на міжнародному рівні.
8. Міжнародному співтовариству необхідно обміркувати можливий зв’язок між існуючою найманською діяльністю і тими загальновідомими прогалинами, що має міжнародне право в даній області. До того ж, еволюція найманства як явища може бути пов’язана з тим, що чинні норми міжнародного права не є цілком адекватним для того, щоб передбачати і регулювати ситуації, пов’язані з діяльністю найманців.
9. Існує ряд питань, щодо яких компетентні органи Організації Об’єднаних Націй повинні мати чітку позицію. Серед них – положення іноземця, що в’їжджає в ту або іншу країну і отримує її громадянство з метою приховування факту причетності до найманської діяльності – виконання завдання третьої держави або іншої сторони збройного конфлікту; положення громадянина, що постійно не проживає в даній країні й одержує оплату від третьої держави за здійснення незаконних дій проти країни, виходцем якої він є; положення особи, що має два громадянства, одне з них – громадянство тієї держави, проти якого спрямовані його дії, що можуть оплачуватися іншою державою, громадянином якої він при цьому також є, або третьою стороною.
10. Враховуючи набуття чинності Міжнародної конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців, рекомендується сприяти істотному збільшенню кількості держав-учасниць, що ратифікували б цю Конвенцію або приєдналися до неї, що сприяло б забороні цих видів діяльності та створенню більш сприятливого міжнародного клімату щодо поваги права на самовизначення і захисту прав людини.
11. У внутрішньому законодавстві ряду держав є норми, що забороняють діяльність найманців, і відповідні міри покарання, передбачені безпосередньо за найманство. Інші держави звернули увагу на той факт, що їх законами забороняється продходження служби в іноземних військових формуваннях і військова підготовка таких формувань на національній території. Законодавство багатьох країн не досконале, а це призводить до поширення практики найманства.
Отже, національне законодавство є ефективним засобом контролю над новими формами найманства. У законодавствах деяких країн є механізми, що регулюють діяльність сучасних приватних охоронних фірм і військову допомогу, яку вони надають іншим державам. Однак наразі ці механізми не прийняті міжнародними стандартами.
12. Сьогодні пріоритетним завданням є розробка ефективної законодавчої моделі й обмін інформацією між державами. Тому Організації Об’єднаних Націй необхідно розробити і сприяти впровадженню міжнародних стандартів у національні законодавства. ООН також може співпрацювати з регіональними органами влади для здійснення колективних дій як у тих регіонах світу, які стикаються з даною проблемою, так і в тих, де створюються приватні охоронні організації.
13. Організація Об’єднаних Націй, розглядаючи питання про найманців, має брати до уваги, з одного боку, кримінальну відповідальність індивідів, що надають військові послуги, знаючи, що вони будуть здійснювати карну найманську діяльність, а з іншого – необхідність існування кримінальної відповідальності для тих, хто вербує, тренує, фінансує, планує діяльність і забезпечує розміщення найманців для випадків, коли їхня діяльність призводить до порушення міжнародного гуманітарного права, а також прав людини і народів.
14. До нових аспектів проблем найманства відносяться: визначення обсягу відповідальності держави за цю практику; взаємодія багатьох факторів, що беруть участь при визначенні мотивів і вигод цієї діяльності залежно від виду найманців, що беруть участь у ній; необхідність розмежування різних видів найманської практики, а саме: найманства в міжнародних збройних конфліктах і найманства в неміжнародних конфліктах, таких як внутрішні збройні конфлікти або внутрішні безладдя; і нарешті, закріплення принципу, який встановлює, що всі види найманської практики пов’язані з незаконним втручанням у внутрішні справи держав і порушенням їх суверенітету.
15. Необхідно вжити такі заходи, що дозволять виробити загальну позицію, яка, крім осуду, передбачала б правові положення, необхідні для дієвого попередження найманської діяльності та покарання за неї, незалежно від її форм.
16. Набуття чинності Міжнародної Конвенції є значним кроком уперед у справі знищення і запобігання традиційної найманської діяльності. Варто схарактеризувати ті ситуації, у яких найманська діяльність являє собою загрозу здійсненню права народів на самовизначення; це допомогло б у переслідуванні та покаранні таких порушників за умови застосування відповідних процедур екстрадиції і покарання. Таким чином, держави були б зобов’язані регулювати деякі (хоча не всі) аспекти діяльності приватних охоронних організацій, що мають відношення до найманства. Важливо відзначити, що в Міжнародній Конвенції не передбачається контрольного механізму. Отже, у найближчому майбутньому Організація Об’єднаних Націй повинна впровадити такий механізм для забезпечення ефективного застосування положень Конвенції.
17. ООН може призначити відповідний регулятивний орган для спостереження за діяльністю приватних охоронних і військових організацій. При цьому відповідний орган ООН видавав би сертифікати таким компаніям тільки за умови, що їхня діяльність відповідає міжнародним принципам і стандартам. Такий механізм допоміг би прояснити ситуацію й установити стандарти на міжнародному ринку приватних охоронних і військових компаній [166, с. 533]. Хоча початковий реєстр був би великим і засновувався на принципі добровільності, багато компаній погодилися б надати інформацію, тому що це викликало б довіру до них з боку міжнародного співтовариства.
18. Міжнародне гуманітарне право має ряд положень, що дозволяють боротися з вербуванням найманців. Однак важливо, щоб самі держави впроваджували б ці положення у своїх внутрішніх законодавствах, і таким чином заповнювали прогалини, що можуть існувати у відповідних міжнародно-правових нормах.
Проте міжнародне співтовариство й досі не розгорнуло активної боротьби з найманством і найманцями. Багато найманців жодного разу не залучалися до судової відповідальності, а тих кого залучали до суду, нерідко випускали на волю без будь-яких санкцій. Практично на всіх континентах продовжують виникати нові фінансові і податкові можливості для фінансування найманської і терористичної діяльності; при цьому ніяких серйозних розслідувань не проводиться.
19. На сьогодні недостатньо врегульоване питання щодо діяльності приватних військових і охоронних компаній, що може бути правомірною та злочинною, зокрема підпадати під дію Міжнародної конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців. Статус таких компаній і їх діяльність необхідно визначити окремим міжнародно-правовим договором.
20. Необхідно докласти всіх можливих зусиль до досягнення консенсусу і на його основі ефективно ліквідувати практику найманства. Можна запропонувати ряд рекомендацій щодо способів досягнення міжнародного консенсусу, розробку політики, спрямованої проти найманства, зміцнення національного законодавства за рахунок розроблення належних мір покарання по відношенню до осіб, винних у здійсненні злочину найманства. Такі міри покарання повинні застосовуватися при належному обліку процесуальних гарантій, права на справедливий судовий розгляд і інших основних прав особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Мовчан А. П. Международный правопорядок. / Мовчан А. П. – М. : Институт гос. и права РАН, 1996. – 103 с.
2. Основные положения права войны [Текст] : краткое руководство для команд. состава. Правила поведения в бою. Программа обучения. – М. : МККК, 1995. – 28 с.
3. Александров М. А. Наемники на службе у тиранов в архаическую эпоху (VIII-VI вв. до н.э.) [Електронний ресурс] / М. А. Александров // Античный полис : проблемы социально-политической организации и идеологии античного общества : межвузовский сб. / ред. проф. Э. Д. Фролова. – С.Пб. 1995. – Режим доступу :
http://www.sno.pro1.ru/ projects/pisistratides/varia/alexandrov.htm. – Назва з титул. экрана.
4. Энциклопедический словарь : в 86 т. / [Ф. А. Брокгауз, И. А. Эфрон]. – С.Пб. : Типо-Литография И. А. Ефрона, прачешний пер. № 6, 1890−1907.
Т. 39 : Московккий университет – Наказания исправительные. – 1897. – 480 с.
5. Юридичний словник-довідник / [ред. Ю. С. Шемшученко]. – К. : Феміна, 1996. – 696 с.
6. Руф К. К. История Александра Македонского / К. К. Руф ; [пер. В. С. Соколова, А. Ч. Козаржевского]. – М. : Издательство МГУ, 1993. – 464 с.
7. Нечитайлов М. Кавалерия Александра Македонского [Електронний ресурс] / М Нечитайлов // PARA BELLVM. – 2000. – № 10. – Режим доступу : http://www.vzmakh.ru/parabellum/n10_s5.shtml. – Назва з титул. екрана.
8. Нгуен Куок Динь Международное публичное право : в 2 т. / Нгуен Куок Динь, Патрик Дайе, Алэн Пелле ; пер. с фр. Е. Маричев. − К. : Сфера, 2000− .−
Т. 1 , кн. 1 : Формирование международного права. кн. 2 : Международное сообщество. – 2000. – 440 с.
9. Разин Е. А. История военного искусства XXXI – VI в. н. э. / Разин Е. А. – С.Пб. : ООО «Издательство Полигон», 1999. – 560 с.
10. Солдатов А. Предупреждение Макиавелли [Електронний ресурс] / А Солдатов, И Бороган // Деловая хроника. – 2002. – № 12. – Режим доступу :
http://www.agentura.ru/press/about/jointprojects/chronicle/mercenaries/makiavelli.– Назва з титул. екрана.
11. Энгельс Ф. Избранные военные произведения / Ф. Энгельс.– М. : Воениздат, 1956. – 806 с.
12. Дюпюи Р .Э. Всемирная история войн : в 4 кн. / Р. Э. Дюпюи, Т. Н. Дюпюи – С.Пб. : Полігон-АСТ, 1997– . –
Кн. 1. – 1997. – 940 с.
13. Палачи и киллеры : наемники, террористы, шпионы, профессиональные убийцы / [подготовители текст П. В. Кочеткова, Т. И. Ревяко]. – Минск : Литература, 1996. – 640 с.
14. Борухович В. Г. Агесилай в Египте / В. Г. Борухович // Античный мир и археология : межвуз. науч. сб. – Саратов, 1990. – Вып. 7. − С. 24−35.
15. Мень А. История религии : в поисках Пути, Истины и Жизни : в 7 т. / А. Мень. – М. : СП «Слово», 1993. – . –
Т. 6 : На пороге Нового Завета : От эпохи Александра Македонского до проповеди Иоанна Крестителя – 1993. – 622 с.
16. Авдиев В. И. Военная история Древнего Египта : в 2 т. / В. И. Авдиев. – М. : Советская наука, 1948. – . –
Т. 1. – 1948. – 240 с.
17. Армия Древнего Рима : [Електронний ресурс] / сост. В. А. Богомолов. – (Библиотека военно исторической комиссии-44).− Режим доступу : http://www.xlegio.ru/pubs/romearmy/ romearmy.html. – Назва з титул. екрана.
18. Климов О. Ю. Царство Пергам : очерк социально-политической истории / О. Ю. Климов. – Мурманск : МГПИ, 1998. − 164 с.
19. Хрестоматия по истории Древней Греции / [под ред. Каллистова Д. П.]. – М. : Мысль, 1964. – 695 с.
20. Аммиан Марцеллин. Римская история [Електронний ресурс] / Аммиан Марцеллин ; [пер. с лат. Ю. А. Кулаковского, А. И. Сонни]. − С.Пб. : Алетейя, 1996. − 568 с. – Режим доступу : http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Marcell/14.php. – Назва з титул. екрана.
21. Ермолова И. Е. Римская империя и федераты в IV в. [Електронний ресурс] / И. Е. Ермолова // Новый исторический вестник. – 2001.− № 2. − С. 33−44. – Режим доступу :
http://ancientrome.ru/ publik/ermolova/ermol01.htm. – Назва з титул. екрана.
22. Коростелин В. А. О типологии и классификации федератских договорных отношений Позднеримской империи с варварами. / В. А. Коростелин // Власть, человек, общество в античном мире. − М., 1997. – С. 295–303.
23. Баскин Ю. Я. История международного права / Ю. Я. Баскин, Д. И. Фельдман. – М. : Международные отношения, 1990. – 208 с.
24. Свечин А. А. Эволюция военного искусства : в 2 т. / А. А. Свечин. – М. : Военгиз, 1927. – . –
Т. 1. – 1927. – 383 с.
25. Большая советская энциклопедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://slovari.yandex.ru/dict/bse/article/00036/73400.htm. – Назва з титул. екрана.
26. Макиавелли Н. Избранные сочинения / Н. Макиавелли ; [пер. с итал. К. Долгова, Р. Холодковского, М. Андреева]. – М. : Художественная литература, 1982. – 503 с.
27. Меркс Ф. Наемники смерти / Ф. Меркс ; [пер. с нем. И. В. Розанова ; ред. и послесл. Б. Р. Асояна]. – М. : Прогресс, 1986. – 166 с.
28. Контамин Ф. Война в Средние века / Ф. Контамин ; [пер. с фр. Ю. П. Малинина, А. Ю. Карачинского, М. Ю. Некрасова ; науч. ред., предисл. Ю. П. Малинина]. – С.Пб. : Ювента, 2001. – 414 с. : карт., план.
29. Из глубин истории: куда уходят корни наемничества [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.temadnya.ru/spravka/10mar2004/ 3716.html. – Назва з титул. екрана.
30. Дмітрієв А. І. Історія міжнародного права / Дмітрієв А. І., Дмітрієва Ю. А., Задорожній О. В. – К. : Видавничий дім «Промені», 2008. – 384 с.
31. Бережинський В. Г. Наймаці на службі київських князів [Електронний ресурс] / В. Г. Бережинський // Воєнна історія. – 2003. – № 1. − С. 11−21. − Режим доступу : http://warhistory.ukrlife.org/1_03_5.htm. – Назва з титул. екрана.
32. Висковатов А. Краткий исторический обзор морских походов русских и мореходства их вообще до исхода ХVII ст. / А. Висковатов. − С.Пб. : Браск, 1994. – 203 с.
33. Энциклопедический словарь : в 86 т. / [Ф. А. Брокгауз, И. А. Эфрон]. –
С.Пб. : Типо-Литография И. А. Ефрона, прачешний пер. № 6, 1890–1907 − . −
Т. 6-а : Винословие – Волон. – 1892. – 944 с.
34. Оськин Г. И. «Повесть временных лет» как военно-исторический источник / Г. И. Оськин // О начальных этапах развития военного искусства. – М. : Воениздат, 1951. – С. 30−51.
35. Пресняков А. Е. Лекции по русской истории : в 2 т. Т. 1 : Киевская Русь / А. Е. Пресняков. – М., 1938. – 456 с.
36. Бороздіна А. Печеніги та Київська Русь: військові стосунки [Електронний ресурс] / А. Бороздіна // Воєнна історія. – 2005. – № 5–6. – Режим доступу до журналу : http://ukrhist.at.ua/publ/11-1-0-358. – Назва з титул. екрана.
37. Ловмянский Х. Русь и норманны / Х. Ловмянский. − М. : Прогресс, 1985. – 303 с.
38. Повесть временных лет / [пер. Д. С. Лихачева ; вступ. статья и прим.
О. В. Творогова ; худож. М. М. Мечев]. – Петрозаводск : Карелия, 1991. – 191 с.
39. Мельникова Е. А. «Сага об Эймунде» о службе скандинавов в дружине Ярослава Мудрого / Е. А. Мельникова // Восточная Европа в древности и средневековье : сб. статей. – М., 1978. – С. 289–295.
40. Наден О. Найманство: міжнародно-правове визначення та проблеми криміналізації / О. Наден // Право України. – 2005. – № 3. – С. 90−94.
41. Даневич О. Наймані частини у війську гетьмана І. Виговського у 1658−1659 рр. [Електронний ресурс] / О. Даневич. − Режим доступу : http://www.ukrlife.org/main/evshan/danevich.htm. – Назва з титул. екрана.
42. Крип’якевич І. П. Богдан Хмельницький / І. П. Крип’якевич ; [відп. редактор Ф. П. Шевченко, І. Л. Бутич, Я. Д. Ісаєвич]. – [2-ге вид., виправлене і допов.]. – Львів : Світ, 1990. – 408 с.
43. Сокирко О. Г. Українські найманці: (Охотницьке військо Лівобережної Гетьманщини 1669–1672 рр.) / О. Г. Сокирко. – К. : ТОВ «Міжнародна фінансова агенція», 1998. – 44 с.
44. Дельбрюк, Г. История военного искусства в рамках политической истории : в 4 т. / Г. Дельбрюк. – М., 1938. – . –
Т. 3. – 1938. – 516 с.
45. Грінченко Б. Словарь української мови : в 4 т. / [упоряд.з додатком власного материалу Борис Грінченко]. – К. : Довіра, 1997. – . –
Т. 1–2 : А – Н. – 1997. – 1071 с. − (Словники України).
46. Кузнєцов Ю. «Дикі гуси» військові послуги за гроші / Ю Кузнєцов // Військо України. – 2005. – № 1−2. – С. 32−35.
47. Терещенко О. Как УНА-УНСО зарабатывала деньги [Електронний ресурс] / О. Терещенко // Украина криминальная. – 2005. – 10 мая. – Режим доступу : http://www.cripo.com.ua/print.php?sect_id=8&aid=4958. – Назва з титул. Екрана/
48. Виклад фактів № 28. Вплив діяльності найманців на здійснення права народів на самовизначення [Електронний ресурс] / [пер. Н. Кусайкіна]. – Х. : Харківська правозахисна група, 2006. – Режим доступу : http://www.khpg.org.ua/index.php?id=1146646626&version=print.− Назва з титул. екрана.
49. Солдатов А. Десант по вызову [Електронний ресурс] / А Солдатов, И Бороган // Деловая хроника. – 2002. – № 12 – Режим доступу : http://www.cripo.com.ua/index.php?sect_id=1&aid=69. – Назва з титул. екрана.
50. Новиков А. Проблема вовлечения граждан в экстремистские и террористические структуры в государствах СНГ [Електронний ресурс] / А. Новиков // Антитеррористический центр СНГ. – Режим доступу : http://www.atcsng.ru/articles.cgi?id=126. − Назва з титул. екрана.
51. Демченко О. О. Адаптація та дезадаптація особи у перехідному суспільстві на прикладі найманства та тероризму / О. О. Демченко // Політичні, економічні та психологічні виміри перехідного суспільства : зб. матеріалів другої Всеукр. наук. конф., (м. Суми, 24−26 листоп. 2003 р.). – Суми : СумДУ, 2004. – С. 197−203.
52. Демченко Е. А. История возникновения и использования наемников / Е. А. Демченко // Держава і право: зб. наук. пр. – К., 2002. – Вип. 21. −С. 555−560. – (Юридичні і політичні науки).
53. Гроций Гуго О праве войны и мира : в 3 кн. / Гуго Гроций ; [пер. з лат. А. Л. Саккетти ; вступ. сл. А. И. Денисов]. – М. : Юридич. изд-во Мин-ва юстиции СССР, 1948. – . –
Кн. 1. – 1948. – 201 с.
54. Мацко А. С. Міжнародне право : навч. посіб./ А. С. Мацко. – К. : МАУП, 2002. – 216 с.
55. Конвенция о законах и обычаях сухопутной войны с прилагаемым к ней «Положением о законах и обычаях сухопутной войны» : от 18 октября 1907 г. // Межународное право. Ведение военных действий : сб. Гаагских конвенций и иных соглашений. – М. : МККК, 1995. – С. 13−29.
56. Павлова Л. О. Виды вооруженных конфликтов и статус участников вооруженных конфликтов по международному праву [Електронний ресурс] / Л. О. Павлова // Юстиция Белорусии. – 1998. – № 3. – Режим доступу : http://www.justbel.info/ 1998-3/art22htm. – Назва з титул. Екрана.
57. Дополнительный протокол к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 года касающийся защиты жертв международных вооруженных конфликтов : от 8 июня 1977 г. // Женевские конвенции от 12 августа 1949 года и Дополнительные протоколы к ним. – М. : МККК, 1997. – С. 213–295.
58. Гассер Х.-П. Международное гуманитарное право / Х.-П. Гессер. – М. : МККК, 1995. – 125 с.
59. Линдсей Ш. Женщины и война : исслед. МККК о воздействии вооруженного конфликта на женщин / [пер. с англ. И. Федоров]. –Женева : Междунар. Ком. Красного Креста, 2003. − 346 с.
60. Матьюз Р. Дж. Конвенция 1980 г. о конкретных видах обычного оружия: хорошая основа, вопреки прежним разочарованиям / Р. Дж. Матьюз // Международный журнал Красного Креста : сб. статей. – М. : Междунардный Комитет Красного Креста, 2002. – С. 213−238.
61. Конвенция о запрещении или ограничении применения конкретных видов обычного оружия, которые могут считаться наносящими чрезмерные повреждения или имеющими неизбирательное действие : от 10 октбря 1980 г. // Межународное право. Ведение военных действий : сб. Гаагских конвенций и иных соглашений. – М., 1995. – С. 196−214.
62. Демченко О. О. Гендерні аспекти найманства в сучасному суспільстві / О. О. Демченко // Гендер : реалії та перспективи в українському суспільстві : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., (м. Київ, 11–13 груд. 2003 р.). – К. : ПЦ «Фоліант», 2004. – С. 63−65.
63. Религия : энциклопедия [Електронний ресурс] / [сост. и общ. ред. А. А. Грицанов, Г. В. Синило]. – Мн. : Книжный Дом, 2007. – 960 с. – (Мир энциклопедий). – Режим доступу : http://slovari.yandex.ru/dict/religion/ %D0%A8/1?q. – Назва з титул. екрана.
64. Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций : от 24 октября 1970 г. // Действующее международное право. – М. : Московский независимый институт международного права, 1996. – Т. 1. – С. 65−73.
65. Міжнародна конвенція про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців : від 4 груд. 1989 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_103. – Назва з титул. екрана.
66. Кримінальний кодекс України : станом на 18 груд. 2007 р. / Верховна Рада України. − Офіц. вид. − К. : Парлам. вид-во, 2007. − 184 с. − (Бібліотека офіційних видань).
67. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України : за станом на 5 квіт. 2001 р. / [ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка]. – К. : Каннон, А.С.К., 2003. – 1104 с.
68. Про практику застосування судами законодавства по справах про злочини неповнолітніх і про залучення їх у злочинну й іншу антигромадську діяльність: постанова Верховного Суду України від 27 лют. 2004 р. № 2 [Електронний ресурс] // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 4. – Режим доступу :
http://www.yur-info.org.ua/index.php?lang_id=1&menuid= 1325&article_id=501556#. – Назва з титул. екрана.
69. Науковий коментар кримінального кодексу України / [ред. М. Й. Коржанський]. – К. : Атіка, 2001. – 656 с.
70. Шандиева Н. О. Международная конвенция о борьбе с вербовкой, использованием, финансированием и обучением наемников / Н. О. Шандиева // Правоведение. – 2005. – № 2. – С. 118−131.
71. Римский статут Международного уголовного суда :от 17 июля 1998 г. // Международное право. – 1998. – № 3. – С. 208−275.
72. Міжнародне право : основні галузі : підручник / [за ред. В. Г. Буткевича]. – К. : Либідь, 2004. – 816 с.
73. Международное уголовное право : учебник / [И. И. Лукашук, А. В. Наумов]. – М. : Спарк, 1999. – 287 с.
74. Рибаков М. Ю. Вооруженная агрессия – тягчайшее международное преступление / М. Ю. Рибаков. – М. : Юрид. лит., 1980. – 216 с.
75. Зелинська Н. А. Міжнародні злочини і міжнародна злочинність : монографія / Н. А. Зелинська. – Одеса : Юридична література, 2006. – 568 с.
76. Василенко В. А. Ответственность государства за международные правонарушения / В. А. Василенко. – К. : Вища школа, 1976. – 267 с.
77. Дмитрієв А. І. Міжнародне публічне право : навч. посібник. / А. І. Дмитрієв, В. І. Муравйов ; Київський ун-т права ; Інститут міжнародних відносин Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка / [відп.ред. Ю. С. Шемшученко , Л. В. Губерський]. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 638 с.
78. Задорожній О. В. Конспект лекцій з основ теорії міжнародного права / Задорожній О. В., Буткевич В. Г.,Мицик В. В. – К. : АТ «Миронівська друкарня», 2001. – 155 с.
79. Стрельцов Є. Л. Економічні злочини: внутрішньодержавні та міжнародні аспекти : навч. посіб. / Є. Л. Стрельцов. – Одеса : Астропринт, 2000. – 476 с.
80. Панов В. П. Международное уголовное право : учеб. пособие / В. П. Панов. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 320 с.
81. Большой юридический словрь / [под ред. А. Я. Сухарева, В. Е. Крутских]. – [2-е изд. перераб. и доп.]. – М. : ИНФРА-М, 2001. – 704 с. – (Библиотека словарей «ИНФРА-М»).
82. Тимченко Л. Д. Международное право : учебник / Л. Д. Тимченко. – [3-е изд. стереотип.]. – Х. : Консум, Национ. ун-т. внутр. дел. – 2004. –528 с.
83. Мацко А. С. Співробітництво держав щодо встановлення міжнародної відповідальності за найманство / А. С. Мацко, О. О. Демченко // Часопис Київського університету права. – 2004. – № 3. – С. 114−119.
84. Іващенко В. Проблеми відповідальності за міжнародні злочини та злочини міжнародного характеру [Електронний ресурс] / В. Іващенко // Юридичний журнал. – 2005. − № 6. – Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/ article.php?id=1767 – Назва з титул. екрана.
85. Тиунов О. И. Международно-правовые стандарты как фактор глобализации правового пространства / О. И. Тиунов // Глобализация, государство, право, ХХІ век : московский юридический форум. −М. : Городец-издат, 2004. − С. 156–166.
86. Резолюция Совета Безопасности ООН 169 (1961) : от 24 ноября 1961 года (S/RES/169(1961)) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/russian/documen/scresol/1961. – Назва з титул. екрана.
87. Резолюция Совета Безопасности ООН 405 (1977) : от 14 апреля 1977 года (S/RES/405(1977)) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/russian/documen/scresol/1977. – Назва з титул. екрана.
88. Осуществление Декларации о предоставлении независимости колониальным странам и народам [Електронний ресурс] : резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 2465(ХХII) от 20 декабря 1968 г. А/RES/2465(ХХII). – Режим доступу :
http://daccess-ods.un.org/TMP/3090385.html. – Назва з титул. екрана.
89. Основные принципи правового режима комбатантов, которые боряться против колониального и иностранного господства и рассистських режимов [Електронний ресурс] : резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 3103(ХХVIII) от 12 декабря 1973г (А/RES/3103(ХХVIII)). – Режим доступу : http://daccessdds.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/NR0/284/77/IMG/ NR028477.pdf?OpenElement – Назва з титул. екрана.
90. Об агрессии [Електронний ресурс] : резолюция Генеральной Ассамблеи ООН от 14 декабря 1974 года. – Режим доступу : http://sevkrimrus.narod.ru/ZAKON/oonagres.htm. – Назва з титул. екрана.
91. Арцибасов И. Н. Вооружонный конфлікт : право, политика, дипломатия / И. Н. Арцибасов, С. А. Егоров. – М. : Международные. отношения, 1989. – 248 с.
92. Базов В. П. Воєнні злочини : навч. посібник / В. П. Базов . – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
93. Вальдес Виво Рауль Ангола: крах мифа о наемниках [Електронний ресурс] / Рауль Вальдес Виво. – Режим доступу : http://leftinmsu.narod.ru/polit_files/books/Angola.html. – Назва з титул. екрана.
94. Алешин В. В. Понятие и противоправность наемничества / В. В. Алешин // Московский журнал международного права. – 1998. – № 3. – С. 60−73.
95. Шандиева Н. О. Наемничество по международному и национальном уголовному праву : дис. …канд. ю. наук : 12.00.08 / Н. О. Шандиева. – М., 2004. – 194 с.
96. Проект Кодекса преступлений против мира и безопасности человечества // Российская юстиция. – 1995. – № 12. – С. 51−54.
97. Женевськая конвенция об улучшении участи раненых и больных в действующих армиях : от 12 августа 1949 р. // Женевские конвенции от 12 августа 1949 года и Дополнительные протоколы к ним. – М. : МККК, 1997. – С. 3−31.
98. Женевськая конвенция об улучшении участи раненых, больных и лиц, потерпевших караблекрушение, из состава вооруженных сил на море : от 12 августа 1949 р. // Женевские конвенции от 12 августа 1949 года и Дополнительные протоколы к ним. – М. : МККК, 1997. – С. 32−56.
99. Женевськая конвенция об обращении с военнопленными от 12 августа 1949 р. // Женевские конвенции от 12 августа 1949 года и Дополнительные протоколы к ним. – М. : МККК, 1997. – С. 57−136.
100. Женевськая конвенция о защите гражданского населения во время войны : от 12 августа 1949 р. // Женевские конвенции от 12 августа 1949 года и Дополнительные протоколы к ним. – М. : МККК, 1997. – С. 137−211.
101. Конвенция Организации Объединенных Наций против транснациональной организованной преступности и протоколы к ней. – Нью-Йорк : Организация Объединенных Наций, 2002. – 98 c.
102. Устав Организации Объединенных Наций и Статут Международного Суда. – Нью-Йорк, 1946. – 72 c.
103. Контадорская группа [Електронний ресурс] // Большой Энциклопедический словарь. – Режим доступу :
http://slovari.299.ru/ word.php?id=30278&sl=enc. – Назва з титул. екрана.
104. Мюллерсон Р. А. О соотношение международного публичного, международного частного и национального права / Р. А. Мюллерсон // Сов. государство и право. – 1982. – № 2. – С. 80−89.
105. Міжнародне співробітництво як напрям діяльності органів прокуратури України [Електронний ресурс] : публікації про міжнародне співробітництво від 10 квіт. 2008 р. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/ua/cooperation.html?m=publications&t=rec&id=14205. – Назва з титул. екрана.
106. Про стан законності в державі за 2008 рік (відповідно до статті 2 Закону України «Про прокуратуру») [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/ua/vlada.html?_m=fslib&_t=fsfile&_c=download&file_id=153360. – Назва титул. з екрана.
107. Use of mercenaries as a means of violating human rights and impeding the exercise of the right of peoples to self-determination : report submitted by Mr. Enrique Bernales Ballesteros, Special Rapporteur, 24 December 2003 (E/CN.4/2004/15) [Електронний ресурс] // Commission on Human Rights. −2003.−Sixtieth session. – Режим доступу : http://www.unhchr.ch/Huridocda/Huridoca.nsf/0/69ecaf81b3a74d8ac1256e5b00684da2?Opendocument. – Заголовок з титул. екрана.
108. Угрозы международному миру и безопасности, создаваемые террористическими актами [Електронний ресурс] : резолюция Совета Безопасности ООН от 28 сентября 2001 г. (S/RES/1373(2001). – Режим доступу : http://www.un.org/russian/documen/scresol//res2001. – Назва з титул. екрана.
109. Межпарламентская Ассамблея СНГ приняла модельный закон СНГ «О противодействии наемничеству»[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ifpc.ru/ index.php?cat=26&doc=156. – Назва з титул. екрана.
110. Федерация мира и согласия: исторический очерк. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ifpc.ru/index.php?cat=337. – Назва з титул. екрана.
111. Модельный закон СНГ «О противодействии наемничеству». – [Електронний ресурс].– Режим доступу : http://www.ifpc.ru/index.php?cat=151. – Назва з титул. екрана.
112. Полторак А. Наемничество под судом / А. Полторак // Международная жизнь. – 1976. – № 9. – С. 114−120.
113. «Газпром» и «Транснефть» получили право создавать армии [Електронний ресурс]. − Режим доступу :
http://news.gala.net/ ?cat=23&id=253603. – Назва з титул. екрана.
114. Солдатов А. Приватизация войны. Частные армии в России : «Газпром» и «Транснефть» получат право иметь собственные вооруженные силы [Електронний ресурс] / А. Солдатов, И. Бороган // Новая газета. – 2007. – 19 марта. − Режим доступу :
http://www.agentura.ru/press/about/ jointprojects/novgaz/warprivatization. – Назва з титул. екрана.
115. Строгин А. Частный солдат [Електронний ресурс] / А Строгин // Российские вести. – 2006. – 5−12 сентября. – Режим доступу : http://rosvesty.ru/1880/russia/?id=2863. – Назва з титул. екрана.
116. Наемники в современных войнах. Новая концепция ведения локальных войн [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vybory.org/articles/897.html. – Назва з титул. екрана.
117. Военный бізнес. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.washprofile.org/ru/node/6865. – Назва з титул. екрана.
118. Уголовный кодекс Российской Федерации // СЗРФ. – 1996. – № 25. – Ст. 2954.
119. Демченко О. О. Боротьба з найманством / О. О. Демченко // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. – 2005. − Вип. 3. –.С. 64−71. – (Серія юридична).
120. Уголовный кодекс Республики Казахстан : принят Законом Республики Казахстан. – С.Пб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 466 с.
121. Егоров Д. А. СНГ и «солдаты удачи» [Електронний ресурс] / Д. А. Егоров // Военный дипломат. – 2003. – № 6. − Режим доступу : http://www.cis.minsk.by/main.aspx?uid=1288. – Назва з титул. екрана.
122. Демченко О. О. Легалізація незаконних доходів та її взаємозв’язок з найманством і терористичною діяльністю / О. О. Демченко // Юридична Україна. – 2006.−№ 3. – С. 89−95.
123. Українська Рада Миру [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://www.peacecouncil.org.ua/ua/index.html. – Назва з титул. екрана.
124. Рост числа наемных армий в мире озадачил ООН [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://news.mail.ru/ politics/1478003/. – Назва з титул. екрана.
125. Принципы создания инструментов регулирования деятельности частных военных и охранных компаний : доклад Рабочей группы для Генеральной Ассамблеи ООН, 2008 г [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.unwg.rapn.ru/en/mow/6.doc. – Назва з титул. екрана.
126. Проект Рамочной конвенции о международних поставках оружия : от 25 мая 2004 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pircenter.org/data/news/mdto.pdf. – Назва з титул. екрана.
127. Словарь терминов юриста. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.slovari.info/lawyer/1449.html. – Назва з титул. екрана.
128. Тункин Г. И. Теория международного права / Г. И. Тункин ; [под общ. ред. Шестаков Л. Н.]. – М. : Зерцало, 2000. – 416 с.
129. Лукашук И. И. Право международной ответственности [Електронний ресурс] / И. И Лукашук. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 432 с. – Режим доступу : http://www.lawmix.ru/comm.php?id=5036. – Назва з титул. екрана.
130. Міжнародне право : навч. посіб. / за ред. М. В. Буроменського. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 336 с.
131. Проект статей об ответственности государств за международно-противоправные деяния 2001 г. // Доклад Комиссии международного права о работе ее пятьдесят третьей сессии : доклад ООН (A/56/10). − Нью-Йорк : ООН, 2001. – С. 26−46.
132. Лисовский В. И. Международное право / В. И. Лисовский. – К. : Киевский государственный университет им. Т. Г. Шевченко, 1995. – 478 с.
133. Віденська конвенція про право міжнародних договорів : від 23 трав. 1969 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1986. – № 17. – Ст. 343.
134. Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку : прийнято Резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 груд. 1979 р. // Права людини і професійні стандарти для військовослужбовців в документах міжнародних організацій./ упоряд.Т. Яблонська. – К. : Сфера, 1999. – 342 с.
135. Буткевич В. Г. Міжнародне право. Основи теорії : підручник / Буткевич В. Г., Мицик В. В., Задорожній О. В. ; за ред. В. Г. Буткевича. – К. : Либідь, 2002. – 608 с.
136. Устав Международного военного трибунала для суда и наказания главных военных преступников европейских стран оси : от 8.августа 1945 г. // Действующее международное право. – М. : Московский независимый институт международного права, 1997. –. Т. 3.– С. 763–770.
137. Конвенция о предупреждении преступления геноцида и наказания за него от 9 декабря 1948 г. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.un.org/russian/documen/convents/genocide.htm – Назва з титул. екрана.
138. Конвенция о пресечении преступления апартеид и наказания за него от 30 ноября 1973 г. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.concourt.am/hr/rus/un/a11.htm. – Назва з титул. екрана.
139. Устав Международного уголовного трибунала по Руанде : принят 8 ноября. 1994 г. Резолюцией 955 (1994) на 3453-м заседании Совета Безопасности ООН : резолюции и решения Совета безопасности за 1994 г. // Совет безопасности : официальные отчеты : сорок девятый год. – Нью-Йорк : Организация Объединенных Наций, 1996. ¬ С. 20–24.
140. Базов В. П. Кримінальна відповідальність за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права : навч. посіб9 / В. П. Базов. – К. : Істина, 2003. – 136 с.
141. Калугин В. Ю. Механизм имплементации международного гуманитарного права / В. Ю. Калугин. – Мн. :Светоч, 2003. – 336 с.
142. Кальсховен Ф. Ограничения методов и средств ведения войны / Ф. Кальсховен. – [2-е изд., испр.]. – М. : МККК, 1999. – 232 с.
143. Нюрнбергский процесс [Електронний ресурс] // Большая советская энциклопедия. – Режим доступу : http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/114983/. – Назва з титул. екрана.
144. Конституція України : станом на 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
145. Про дисциплінарний статут Збройних Сил України : Закон України станом на 24 березня 2009 р. // Відомості Верховної Ради.– 1999. – № 22–23.– Ст. 197.
146. Ла Роза Анн-Мария. Непростая задача для международных трибуналов: с