МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

Короткий опис

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 341.176

Мовчан Юлія Віталіївна

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент,
Заслужений юрист України
В.Г. Третьякова

Київ – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ 14
1.1. Розвиток теорій і концепції європейської інтеграції 14
1.2. Поняття, види та форми інтеграційних процесів 31
1.3. Інтеграційні процеси в системі міжнародного співробітництва 46
Висновки до Розділу І 58
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕГРАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ 61
2.1. Інтеграційні основи правової системи Європейського Союзу 61
2.2. Розвиток інтеграційно-адаптаційного процесу у державах − членах Європейського Союзу та його основні детермінанти 89
2.3. Співвідношення національного права держав-членів та права Європейського Союзу 109
Висновки до Розділу ІІ 122
РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНТЕГРАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ЄС З ТРЕТІМИ КРАЇНАМИ 125
3.1. Моделі вибіркової інтеграції в сучасній Європі 125
3.2. Правова основа інтеграційного процесу ЄС з третіми країнами 132
3.3. Інтеграційно-адаптаційний процес в Україні 145
Висновки до Розділу ІІІ 158
ВИСНОВКИ 161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 168

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ЄАВТ Європейська асоціація вільної торгівлі
Євратом Європейське Співтовариство з атомної енергії
ЄС Європейський Союз або Європейське Співтовариство (за контекстом)
ЄЕП Європейський економічний простір
ЄЕС Європейське Економічне Співтовариство
ЄІБ Європейський інвестиційний банк
ЄСВС Європейське Співтовариство з вугілля та сталі
ЄЦБ Європейський центральний банк
ООН Організація Об’єднаних Націй
РЄ Рада Європи
СОТ Світова організація торгівлі
УПС Угода про партнерство і співробітництво
УСА Угода про стабілізацію та асоціацію
ФАО Продовольча і сільськогосподарська організація ООН
ЦСЄ Центральна та Східна Європа

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Еволюція міжнародних відносин та їх правової складової у категоріальній інтерпретації виступає як багатовимірне та багатофакторне історичне і соціально-політичне явище, що відображає феномен глобалізації, яка формує світовий порядок ХХІ століття. На регіональному та світовому рівнях держави прагнуть до взаємовигідного співробітництва, докладають серйозних зусиль до узгодження всього комплексу дво- та багатосторонніх відносин, важливим компонентом яких є зближення національних правових систем з системами права зарубіжних країн та міжнародних організацій.
В умовах глобалізації усіх сфер життєдіяльності суспільства почали інтенсивно розвиватися інтеграційні процеси, результатом яких стало виникнення інтеграційних об’єднань держав, що формують єдиний правовий та економічний простір. Сучасна Європа як цивілізаційний простір є найбільш яскравим прикладом всепроникнення інтеграційних процесів, оскільки саме на європейському континенті сформувалося найунікальніше міжнародне інтеграційне об’єднання – Європейський Союз (ЄС).
Сьогодні процес структуризації інтеграційних формувань європейських країн, що розташовані на захід від кордонів Російської Федерації, Білорусі, України та Молдови, насамперед, Європейського Союзу, практично досягає точки насичення. De jure не членами ЄС залишаються Ісландія, Норвегія, Швейцарія, ряд європейських мікродержав, які, тим не менш, de facto досягли стану системної сумісності з Європейським Союзом та беруть активну участь в стрижневих процесах його життєдіяльності, а також Балканські країни, що претендують на членство в ЄС у найближчій перспективі.
З урахуванням зазначеного вище, цілком закономірною є увага вітчизняних і зарубіжних учених до наукового аналізу природи та характеру інтеграційних процесів у цілому, їх відмінності від звичайного співробітництва, та, зокрема, їх правового компонента.
Питання європейської та міжнародної інтеграції досліджуються провідними українськими та зарубіжними науковцями, зокрема такими, як Н. Андрусевич, М. Баймуратов, І. Березовська, М. Буроменський, Дж. Вайлер, М. Гнатовський, І. Грицяк, Р. Дарендорф, В. Денисов, А. Дмитрієв, М. Ентін, О. Зайчук, Н. Ільїн, А. Капустін, С. Кашкін, В. Кернз, В. Копійка, О. Копиленко, І. Кравчук, О. Кресін, І. Куровська, Л. Ліндберг, І. Лукашук, Л. Луць, Н. Малишева, М. Микієвич, В. Мицик, В. Муравйов, Н. Нижник, Н. Оніщенко, В. Посельський, Р. Петров, П. Рабінович, Н. Сюр, Ю. Тихомиров, А. Татам, А. Толстухін, Б. Топорнін, В. Третьякова, Г. Тункін, Ж. Тускоз, Е. Хаас, Т. Хартлі, С. Черниченко, C. Шевчук, Ю. Шемшученко, В. Шемятенков, Є. Шибаєва та іншими. У дослідженнях вказаних авторів знайшли належне відображення різні аспекти інтеграційних процесів в окремих сферах правового регулювання.
За останній період в Україні захищено декілька дисертацій, які містять науковий аналіз ряду аспектів забезпечення інтеграційних процесів в окремих галузях. Проте наявні публікації та дисертаційні дослідження не містять комплексного підходу до питання інтеграційних процесів у цілому та європейської інтеграції зокрема.
Віддаючи належне науковому доробку авторитетних дослідників, необхідно відзначити, що динамічний розвиток інтеграційних процесів у сучасній Європі актуалізував необхідність їх комплексного вивчення. У цьому контексті представлене дослідження є спробою реалізації саме такого підходу і, по суті, органічно доповнює існуючі наукові розробки у сфері європейської інтеграції, акумулюючи та аналізуючи інтеграційний досвід держав – членів Європейського Союзу та країн-кандидатів на членство в ЄС.
Актуальність представленого дослідження також обумовлена:
– необхідністю адекватного наукового та інформаційного забезпечення та супроводження розвитку співробітництва між ЄС та Україною, на розширення та поглиблення якого спрямовані Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами 1998 р. та ряд двосторонніх угод між Україною та Європейським Союзом;
– потребою винайдення оптимальних шляхів міжнародного співробітництва України та необхідністю пошуку нових ефективних механізмів захисту національних інтересів України у контексті її євроінтеграції, у тому числі через укладення угоди щодо створення зони вільної торгівлі та угоди про асоціацію з ЄС;
– доцільністю вивчення та подальшого застосування найкращої практики держав, що мають інтеграційний та адаптаційний досвід у відносинах з ЄС.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної науково-дослідної теми Інституту законодавства Верховної Ради України «Правові механізми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» (державний реєстраційний № 0104U007245), що передбачає формування нових і вдосконалення існуючих правових механізмів для забезпечення адаптації національного законодавства України до законодавства ЄС з метою інтеграції нашої держави у європейський правовий простір.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розкритті правової природи інтеграційних процесів в Європейському Союзі та виявленні їх впливу на національне законодавство держав – членів ЄС і третіх країн.
Окреслена мета закономірно визначає завдання дослідження, що полягають у тому, щоб:
– виявити сучасні найбільш ефективні правові підходи до інтеграційних процесів у рамках ЄС;
– визначити основні міжнародно-правові методи, форми та моделі забезпечення інтеграційних процесів;
– встановити фактори ефективності інтеграційних процесів в Європі у ході міжнародного співробітництва держав та запропонувати механізми його вдосконалення;
– визначити напрями та механізми інтеграційних процесів у державах-членах та країнах – кандидатах на членство в ЄС;
– дослідити форми інтеграційної взаємодії між Європейським Союзом та третіми державами, у тому числі з Україною.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, які виникають у зв’язку з інтеграційними процесами в Європейському Союзі.
Предметом дослідження є система правових норм, що регулюють різні аспекти інтеграційних процесів в ЄС.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складає система загальнонаукових, філософських і спеціальних методів, застосування яких забезпечує достовірність отриманих результатів, досягнення сформульованих мети і завдань дослідження.
На основі логіко-семантичного та історико-правового методів аналізу визначено зміст основних понять (п. 1.1, 1.2) та досліджено історію розвитку інтеграційної ідеї, основних теорій, концепцій і моделей міжнародної та європейської інтеграції (п. 1.1), а також з’ясовано міжнародно-правові наслідки інтеграційних процесів (п. 1.3, 2.1).
Діалектичний метод пізнання дозволив розглянути проблематику дослідження в єдності її соціального-правового змісту і форми, обґрунтуванні тенденцій інтеграційних процесів у Європі (п. 1.2).
На основі системного аналізу було досліджено міжнародно-правове регулювання інтеграційних процесів у Європі як цілісності в єдності його основних складових, а також системну якість цих процесів як показника їх результативності (п. 1.3).
Порівняльно-правовий та системно-структурний методи дозволили вивчити досвід інтеграційного процесу в зарубіжних країнах, зокрема, у нинішніх державах – членах Європейського Союзу, а також у Швейцарії і мікродержавах Європи, та можливості застосування досвіду зарубіжних країн у правовому регулюванні процесу інтеграції України до ЄС (п. 2.2, 3.1).
Спеціальні методи – статистично-правовий, класифікація та групування – сприяли з’ясуванню особливостей та правових механізмів інтеграційного процесу в країнах, що не є членами ЄС, та допомогли визначити його окремі стадії (п. 3.1, 3.2).
Використано також науково-евристичний потенціал таких філософських методів дослідження, як аналіз, синтез, дедукція, індукція, абстрагування тощо.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним науково-теоретичним дослідженням міжнародно-правового регулювання інтеграційних процесів в Європейському Союзі.
У проведеному дослідженні:
вперше:
– надається характеристика сутності нового правового явища – міжнародної правової інтеграції, що є унікальним механізмом, який поєднує спільні (міжнародні) та індивідуальні (національні) інтереси у процесі міжнародного співробітництва;
– дано авторське визначення поняття інтеграційного процесу та доведено, що існує два види інтеграційного процесу: перший – «прогресивна інтеграція», під яким розуміється механізм співпраці, що виходить за межі звичайного двостороннього співробітництва та передбачає одностороннє зобов’язання держави щодо приведення її законодавства у відповідність з правом ЄС; другий – «якісна інтеграція» як механізм співпраці, при якому національне законодавство розвивається з урахуванням наднаціональної правової системи інтеграційного об’єднання та процесів її розширення та поглиблення;
– запропоновано визначення поняття «адаптація» як одностороннього внутрішньодержавного процесу, що полягає у приведенні законодавства у відповідність з правом інтеграційного об’єднання, та поняття «гармонізація» як багатостороннього процесу, що полягає в узгоджені правових норм всередині окремої правової системи;
– визначено співвідношення між такими процесами, як адаптація та гармонізація;
– диференційовано поняття уніфікації та гармонізації; виявлено, що уніфікація створює однакові правові умови, а гармонізація – рівні;
– визначено фактори, що впливають на інтеграційний процес в Європейському Союзі, та з’ясовано основні детермінанти інтеграційного процесу в державах – членах Європейського Союзу;
– сформульовано особливості правових інструментів, що регулюють інтеграційні процеси в Європі;
– окреслено пріоритети та запропоновано інноваційні підходи до євроінтеграційного курсу України;
удосконалено:
– періодизацію процесу розвитку інтеграційних процесів в ЄС;
– теоретичне визначення понять «суб’єкт міжнародного права», «понаднаціональність», «acquis communataire»;
– класифікацію принципів права ЄС;
набули подальшого розвитку:
– теоретичне обґрунтування правової природи Європейського Союзу;
– теоретичне розуміння феномену та вимірів європейської правової інтеграції, зокрема, визначено зміст поняття «європейська правова інтеграція», та встановлено, що воно має два значення: stricto та lato;
– функціональні підходи до розуміння сутності міжнародно-правового регулювання інтеграційних процесів в Європі.
Теоретичне значення роботи. У дисертаційній роботі розглянуто та узагальнено основні концепції та теорії європейської інтеграції, а також їх вплив на інтеграційний процес.
У ході дослідження також було порушено ряд проблемних питань теорії міжнародного права, на основі чого було викладено та обґрунтовано окремі положення, що мають певні елементи наукової новизни. Зокрема, це поняття: «суб’єкт міжнародного права», «правосуб’єктність», «понаднаціональність», «acquis communataire». Зазначені питання, що є окремими аспектами проблеми, були важливими для цілей цього дослідження з огляду на їх ключову роль при характеристиці права Європейського Союзу та аналізі інтеграційних процесів.
Проаналізовано акумульований інтеграційний та адаптаційний досвід європейських країн з приєднання до Європейського Союзу, а також визначено основні детермінанти інтеграційного процесу в державах – членах ЄС. На основі проведеного аналізу теорії та практики інтеграційних процесів європейських країн визначено основні підходи та правові інструменти, що сприяють реалізації євроінтеграційних прагнень країн.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження було використано при підготовці концепцій, структуруванні та перекладі першоджерел європейського права для тематичних видань серії «Акти європейського права» Інституту законодавства Верховної Ради України, а також у реферуванні новел європейського права в рамках серії «Реферативний огляд європейського права» – моніторингового щоквартальника, що на сьогодні є єдиним перекладним джерелом оперативного інформування щодо законодавчих змін у праві Європейського Союзу.
Теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій сфері – для формування на основі висновків, що доповнюють і розвивають основні теоретичні положення з питань міжнародно-правового регулювання інтеграційних процесів, нової вихідної бази для подальшого наукового дослідження;
– у правотворчості – висновки та окремі положення дисертаційної роботи можуть бути враховані в процесі підготовки та внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють питання інтеграції України до ЄС;
– в освітній діяльності – при викладанні курсів (навчальних дисциплін) міжнародного, європейського права, спеціальних курсів та спеціальних семінарів з підвищення кваліфікації законотворців, рівня їхньої обізнаності у світових інтеграційних процесах тощо, а також при підготовці відповідних навчальних і навчально-методичних посібників та курсів лекцій.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно з урахуванням останніх досягнень науки міжнародного права. Всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України, а також на міжнародних наукових конференціях та семінарах: Третя міжнародна конференція з серії «Європейське право сьогодні: наука, освіта, практика» – «Україна та ЄС: до нового виміру відносин» (м. Львів, 11 березня 2005 р.), Українсько-німецькій правовий семінар на тему «Україна – Німеччина: погляд на законодавство, шляхи його вдосконалення та зближення в рамках європейського права» (м. Київ, 21-22 вересня 2005 р.), Конференція «Зона вільної торгівлі між Україною та ЄС як інструмент європейської інтеграції та внутрішніх реформ» (м. Київ, 9 квітня 2009 р.), Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (м. Київ, 23–24 квітня 2009 р.), Українсько-німецька науково-практична конференція «Законодавче і регуляторне забезпечення іноземних інвестицій: досвід України та Німеччини» (м. Київ, 18–19 червня 2009 р.), Науково-практична конференція «Соціально-правові реформи в незалежній Україні: досягнення, проблеми, перспективи» до Дня незалежності України (м. Київ, 21 серпня 2009 р.).
Крім того, окремі положення та висновки дисертаційного дослідження було представлено під час захисту дослідницької роботи «EU Environmental Principles and Their Implementation in Ukraine» перед членами Європейської групи публічного права в Академії європейського публічного права (м. Афіни, 14 вересня 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у 4 статтях, надрукованих у фахових наукових виданнях, інших наукових статтях автора та в опублікованих тезах виступів на міжнародних наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Специфіка теми дослідження, його мета і завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладу матеріалу. Робота складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел (304 найменування). Загальний обсяг роботи становить 203 сторінки, з яких обсяг основного тексту – 167 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації отримало наукову розробку питання міжнародно-правового-регулювання інтеграційних процесів в Європейському Союзі.
Найважливішими висновками роботи є такі положення:
1. Міжнародна інтеграція є процесом сприяння цивілізаційному прогресу, в рамках якого держави виходять на позадержавний розвиток своїх економічних, правових та соціальних систем. Цей процес може бути циклічним та включати такі стадії: становлення, сталий розвиток, експансія та занепад, або нелінійним, тобто таким, в межах якого має місце порушення зазначеної вище послідовності стадій. Міжнародна правова інтеграція як явище є унікальним механізмом, що поєднує спільні (міжнародні) й індивідуальні (національні) інтереси та полягає у взаємопроникненні, досягненні з’єднаності, системної сумісності та коеволюції правових систем. Зближення систем національного права виступає складовою частиною правової інтеграції, яка може мати форми адаптації, гармонізації чи уніфікації. Виділено два види інтеграційного процесу: перший – «прогресивна інтеграція», під яким слід розуміти механізм співпраці, що виходить за межі звичайного двостороннього співробітництва та передбачає прийняття одностороннього зобов’язання державою щодо приведення її законодавства у відповідність з правом ЄС; другий – «якісна інтеграція» – механізм співпраці, при якому національне законодавство розвивається з урахуванням наднаціональної правової системи інтеграційного об’єднання та процесів розширення і поглиблення.
2. Адаптація – це внутрішньодержавний процес, який полягає у приведенні законодавства у відповідність з нормами права ЄС, шляхом трансформації та імплементації правових норм. Він проявляється у «прогресивній інтеграції». Гармонізація – це багатосторонній процес, який полягає в узгодженні та розвитку правових норм всередині окремої правової системи, оскільки узгодження відбувається в межах національного законодавства, яке а priori має бути адаптованим до acquis ЄС, що виявляється у «якісній інтеграції». І гармонізація, і адаптація визначають вплив європейського права на національний правовий порядок, проте встановлено, що при адаптації відбувається синтез запозичених та національних норм, а при гармонізації має місце процес узгодження правових норм у рамках однієї правової системи. Крім того, виявлено відмінність процесу уніфікації від гармонізації, яка полягає в тому, що уніфікація створює однакові правові умови, а гармонізація – рівні. Процедура імплементації норм міжнародного та наднаціонального права є органічним поєднанням правотворчої та організаційно-виконавчої діяльності, що може набувати форми уніфікації, гармонізації та адаптації.
3. Глибина правової інтеграції у рамках міжнародного співробітництва характеризується такими основними чинниками, як мета та завдання інтеграційного об’єднання, ступінь поступки держав своїми суверенними правами та наслідки такого співробітництва. Система міжнародного співробітництва в Європі має як інтеграційний, так і міжінтеграційний характер. Інтеграційні процеси перебувають у сфері впливу різних структур, кожна з яких має свої цілі та завдання, а коли ці цілі збігаються, то відбувається синергетичний ефект взаємодії інтеграційних об’єднань, що створює міжінтеграційну складову такого співробітництва. Спостерігається значний вплив правових інструментів інтеграційних об’єднань на поглиблення системної сумісності держав-членів у правовій, економічній, політичній і соціальній сферах, завдяки чому зростає ступінь їхньої з’єднаності в рамках інтеграційного утворення і, відповідно, його стійкості як єдиного цілого.
4. Процес інтеграції Європейського Союзу характеризується як процес політичного спрямування, який відрізняється від традиційної співпраці держав тим, що Союз виступає в цьому процесі центром управління, а також «адаптаційною» складовою, яка проявляється в тому, що держава прагне наблизити своє законодавство до законодавства інтеграційного об’єднання. Встановлено, що ЄС de facto є якісно новим самостійним суб’єктом міжнародного права – інтегративним об’єднанням – структурою, що містить елементи, притаманні як державі, так і міжнародній організації, і яка одночасно має свою специфіку; а його правосуб’єктність слід розглядати як симбіоз правосуб’єктності держави та міжнародної організації. При цьому Європейський Союз має особливу правову природу, яка відрізняє його як від традиційної держави, так і від міжнародної організації у класичному розумінні, та знаходить свій вираз, перш за все, у системі його права, яка є самостійною понаддержавною правовою системою, що перебуває у площині між міжнародним та внутрішньодержавним правом.
5. Право Європейського Союзу є продуктом синтезу міжнародного та внутрішньодержавного права. Право Європейського Союзу не є завершеною системою, еволюція та коеволюція цієї системи залежать від розвитку інтеграційно-адаптаційних процесів в Європі, адже процес інтеграції створює право, а процес адаптації змінює його, що, своєю чергою, впливає на характер та зміст правовідносин як між державами, так і між фізичними особами. Право Союзу і національні правові системи держав-членів є двома самостійними правопорядками, які пов’язані між собою та взаємодіють на різних рівнях – на рівні конституції, на рівні нормативно-правових актів, на рівні судової практики, при цьому вони не є взаємоізольованими, а, навпаки, – органічно доповнюють одне одного. Їхній взаємозв’язок обумовлений, перш за все, тим, що з самого початку право Співтовариств створювалося з урахуванням та під впливом національного права держав-членів. Іншим, не менш важливим фактором їхнього взаємозв’язку є те, що для реалізації права ЄС використовуються національні механізми, зокрема, рішення національних судів. Право ЄС, у свою чергу, визначає формат застосування національного права та стимулює його розвиток. З розширенням Європейського Союзу вплив держав-членів у Європейських інституціях стає більш відчутним і комплексним. Держави зустрічаються з новим викликом – представленням їхніх національних інтересів та їх відповідною координацією на рівні ЄС. Компетенція ЄС усе більше розширюється, що призводить до виникнення нових проблем, пов’язаних із необхідністю реформування організаційних і управлінських структур, обумовлену, насамперед, тим, що змінюються виклики і проблеми, а також, відповідно, змінюється напрям інтеграційного процесу. Такі зміни можна пояснити тим, що еволюція ЄС відбувалася під впливом нових держав-членів, законодавство яких позначилося на правовій системі ЄС, оскільки правова система кожної інтегрувалася в правопорядок Євросоюзу.
6. У розширеннях Європейського Союзу визначальну роль відігравали чотири основні фактори. По-перше, це договірна база ЄС – внутрішні норми ЄС, що визначають, яким чином має відбуватися процес розширення. Другим фактором є баланс двох інтеграційних процесів: розширення з одного боку, та поглиблення – з іншого. Перший стосується географічного виміру, його наслідком є збільшення території Союзу, другий має якісний характер і полягає у вдосконаленні інституційної побудови Союзу та його законодавства. Третім фактором є національні та особливі інтереси держав-членів в окремих сферах, а також бажання захистити національну економіку від загрози конкуренції, що може походити від нових держав-членів. Останнім, четвертим фактором, є стурбованість, що її мають європейські інституції щодо того, як розширення вплине на функціонування самого Союзу, а також на систему прийняття рішень. ЄС має пересвідчитися у своїй здатності інтегрувати або «поглинути» нового члена. Це, перш за все, впевненість у тому, що інституції та процес прийняття рішень залишатимуться ефективними, а розширення ЄС не матиме негативного впливу на впровадження спільних політик та їх фінансування. Перевірка здатності Союзу до «поглинання» стала ключовим моментом останніх розширень, оскільки основна увага в процесі розширення приділялася оцінюванню спроможності належного функціонування Союзу та можливостям його подальшого стабільного розвитку. Процес розширення має три основні стадії: передприєднавча, переговори, ратифікація угоди. Інтеграційний процес в Європейському Союзі – це довготривалий процес, офіційною відправною точкою якого є подача заявки, а підвалинами – сталі двосторонні відносини з Європейським Союзом.
7. Основні правові інструменти інтеграційного характеру ЄС, які застосовуються ЄС у договірних правовідносинах з третіми країнами, поділяються на такі типи: угоди з колишніми країнами-кандидатами Центральної та Східної Європи, угоди з країнами-кандидатами та країнами – потенційними кандидатами, угоди з країнами Східної Європи, Південного Кавказу та Азії, угоди з країнами південного басейну Середземного моря. Ці угоди, як правило, дотримуються певної регіональної моделі правовідносин (Центральна і Східна Європа, Західні Балкани, Євросередземноморський регіон і остання модель – східні країни-партнери європейської політики сусідства). Їх основна спільна риса – схожість «структурних елементів», а саме торгівля, соціально-економічна співпраця, регуляторне зближення, політичний діалог і допомога з боку ЄС; а також спільна правова основа – стаття 310 Угоди про заснування Європейського Співтовариства. Основна відмінність між цими угодами полягає у тому, що Європейські Угоди та Угоди про стабілізацію і асоціацію ґрунтуються на концепції функціонування поглибленої та всебічної зони вільної торгівлі й базуються на перспективі членства в ЄС, тоді як в Євросередземноморських угодах та в Угодах про партнерство і співробітництво це виключено, а для України та, ймовірно, для інших країн «Східного партнерства» це питання залишиться взагалі відкритим. Угоди про стабілізацію і асоціацію містять чітке посилання на ідею та прагнення забезпечити поступову сумісність чинного та майбутнього законодавства країни-партнера з acquis Союзу та адаптацію законодавства на основі програми, узгодженої між Європейською Комісією та країною-партнером, а також передбачають загальні рамки для проведення переговорів щодо інших сфер (галузеві угоди). Детальні цілі і обсяг регуляторної адаптації у пріоритетних напрямах встановлюються шляхом утворення Асоціацій або Європейських партнерств.
8. Усі угоди, які регулюють інтеграцію третіх країн з Європейським Союзом, належать до змішаного типу угод та передбачають досягнення певного ступеню взаємопроникнення економічних, політичних, соціальних та культурних сфер держав-партнерів і ЄС, що, власне, і надає їм інтеграційного характеру. Їх правова сила варіюється від добровільної адаптації та імплементації до максимальної гармонізації національного законодавства з законодавством ЄС. Разом з тим, всі ці угоди мають спільну рису – вони спрямовані на досягнення сумісності національної правової системи та правової системи ЄС, яка досягається через максимальне наближення основних сфер правового регулювання.
9. Обґрунтовано наявність та сутність унікальної моделі відносин третіх країн з Європейським Союзом, що ґрунтується на принципі «часткової інтеграції». Ця модель не передбачає членство, а лише прогресивну інтеграцію, при якій держава в добровільному порядку адаптує своє законодавство до норм і стандартів ЄС, оскільки, перш за все, це значно спрощує співробітництво та відповідає економічним інтересам країни, а, по-друге, вона зберігає при цьому свій статус нейтралітету. Така «часткова інтеграція» характерна для Швейцарії і таких мікродержав Європи, як Андорра, Ватикан, Монако, Сан-Марино і Ліхтенштейн.
10. На основі аналізу інтеграційно-адаптаційного процесу в Україні встановлено, що в євроінтеграційному контексті законодавство України можна диференціювати на первинне та вторинне. До першого належать закони, що закладають фундамент та сприяють встановленню правовідносин з ЄС, до другого – законодавство, що розвиває та підтримує таке співробітництво або спрямоване на його реалізацію. Таким чином, первинне законодавство є інтеграційним, тобто таким, що має встановлювати спільні «правила гри», а вторинне – адаптаційним, спрямованим на досягнення сумісності правових систем. Правове забезпечення інтеграційного процесу в Україні може бути збагачене за рахунок євроінтеграційного досвіду інших європейських країн, що вивело б законодавче врегулювання інтеграційного процесу України на якісно новий рівень. У цьому відношенні показовим є досвід швейцарської моделі «часткової інтеграції». Процес адаптації національного законодавства України до acquis communautaire потребує певної «гри на випередження», тобто врахування не лише чинного законодавства ЄС, але й перспектив його розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аметистов Э. М. Современные тенденции развития права европейских сообществ / Э. М. Аметистов // Советское государство и право. – 1985. – № 7. – С. 87–96.
2. Артамонова О. Ф. Международная правосубъектность Европейского союза / О .Ф. Артамонова // Журнал российского права. – 2002. – № 8. – С. 146–148.
3. Баймуратов М. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу: політико-правовий аналіз / М. Баймуратов, С. Максименко // Право України. – 2001. – № 10. – С. 101–104.
4. Баймуратов М. А. Международно-правовые аспекты становления и развития европейской системы безопасности на пороге ХХІ века / М. А. Баймуратов, А. А. Делинский. – Одесса: Юридична література, 2004. – 184 с.
5. Баймуратов М. О. Міжнародне публічне право / М. О. Баймуратов. – Х.: Одіссей, 2008. – 704 с.
6. Бачинін В. А. Філософія права: словник / В. А. Бачинін, В. С. Журавський, М. І. Панов. – К.: «Ін Юре», 2003. – 408 с.
7. Березовська І. А. Правова природа асоціації в праві Європейського Союзу / І. А Березовська // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Вип.34, ч.2. – 2002.– С.138–142.
8. Березовська І. Правове регулювання відносин України з ЄС у світлі перспективи створення асоціації / І. Березовська // Політика і час. – 2002. – №5. – С. 66–71.
9. Бирюков П. Н. Международное право. Учебное пособие / П. Н. Бирюков. – М.: Юристъ, 1998. – 263 c.
10. Борко Ю.А. Перспективы Евросоюза в новом веке / Ю.А. Борко, О.В. Буторина // Современная Европа. – 2001. – № 3. – С.19–23.
11. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – С. 348.
12. Вельяминов Г. М. Международная правосубъектность./ Г.М. Вельяминов // Советский ежегодник международного права. – 1986. – М.: Наука, 1987. – С. 56–58.
13. Верещетин В. С. «Общее правовое поле» современного мира / В. С. Верещетин // Советский журнал международного права. – 1991. – № 3–4. – С. 8–9.
14. Вступ до права Європейського Союзу / Під ред. Р. А. Петрова. – Донецьк, 2001. – С. 57.
15. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. / А.С. Гавердовский. – К.: Вища шк., Головное изд-во, 1980. – 320 с.
16. Гаврилов В.В. Понятие и взаимодействие международной и национальных правовых систем: Монография / В.В. Гаврилов. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 2005. – 216 с.
17. Гердеґен М. Європейське право / М. Гердеґен; пер. з німецької. – К.: «КІС», 2008. – 528 с.
18. Гнатовський М. М. Європейський правовий простір. Концепція та основні проблеми / М. М. Гнатовський. – К.: Промені, 2005. – 224 с.
19. Гнатовський М. Концепція загальноєвропейського правового простору: поняття, сучасна структура та перспективи розвитку / М. Гнатовський // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. пр. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. – 2000. – Випуск 21. – С. 37–45.
20. Грицяк І. А. Правові акти Європейського Союзу в управлінні інтеграційними процесами / І. А. Грицяк // Вісн. УАДУ. – 2002. – № 3. – С. 359–365.
21. Грицяк І. А. Управління в Європейському Союзі: теоретичні засади: Монографія / І. А. Грицяк – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – 238 с.
22. Денисюк В. Опыт двусторонних соглашений Швейцария-ЕС и выводы для европейских стран СНГ / В. Денисюк // Международный научный и общественно-политический журнал. – 2003. – № 1. – С. 185–194.
23. Дмитрієв А. І. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. / А. І. Дмитрієв, В. І. Муравйов. – Стереотип. вид. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 638 с.
24. Доронина Н. Г. Унификация и гармонизация права в условиях международной интеграции / Н. Г. Доронина // Журнал российского права. – 1998. – № 6. – С. 53–67.
25. Друзенко Г. Зачем Украине адаптация? / Г. Друзенко // Юрид. практика. – 2002. – № 46 (256). – С. 5.
26. Забігайло В. Гармонізація національного права як передумова інтеграції України до Європейського Союзу / В. Забігайло // Матеріали міжнародної наукової конференції «Ялта-2000. Роль Європи в XXI столітті», 7–9 травня 2000 року. – Ялта, 2000. – С.260–267.
27. Ильин Н. Ю. Основы права Европейского Союза / Н. Ю. Ильин. – М.: Норма, 2008. – 224 с.
28. Кавешников Н. Ю. Процессы дифференциации в Европейском союзе / Н. Ю. Кавешников // Актуальные проблемы совершенствования законодательства и правоприменительной практики на современном этапе. – Калининград: Изд-во Калининградского государственного университета, 2004. – С. 75 – 82.
29. Капустин А.Я. Международно-правовые проблемы природы и действия права Европейского Союза / А.Я. Капустин. // Автореф. дисс. на соискание уч. степ. д.ю.н. Специальность 12.00.10. – Международное право; Европейское право. – М., 2001. – 48 с.
30. Качка Т. Нова практика перекладу актів acquis communautaire [Електронний ресурс] / Т. Качка, Ю. Мовчан // Офіційний сайт Міністерства юстиції України. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/2405.

31. Кашкин С. Ю. Европейский Союз: Основополагающие акты в редакции Лиссабонского договора с комментариями / С.Ю Кашкин. – Инфра-М, 2008. – 698 с.
32. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посібник / В. Кернз; С.В. Ісакович (наук.ред.), В.С. Ісакович (пер. з англ.), А.С. Метюшев (наук.ред.). – К.: Товариство «Знання», КОО, 2002. – 381 с.
33. Колосов Ю. М. О понятии европейского международного права / Ю. М. Колосов // Российский ежегодник международного права. – 2006. – СПб.: Социально-коммерческая фирма «Россия-Нева», 2007. – С. 194–198.
34. Конституційні акти Європейського Союзу. Частина І / Упорядник Г. Друзенко; за загальною редакцією Т. Качки. – К.: Видавництво «Юстиніан», 2005.– 512 с.
35. Копиленко О.Л. Проблеми адаптації національного законодавства до законодавства ЄС: новий погляд / О. Л. Копиленко, В. Г. Третьякова // Das Kooperations- und Partnerschaftsabkommen EU-Ukraine und seine Neufassung im Rahmen der Europäischen Nachbarschaftspolitik. Die rechtlichen Rahmenbedingungen für ausländische Investitionen in der Ukraine (Deutsch-Ukrainisches Seminar 22.-23. Januar 2007). – B. 3. – Regensburg, 2009. – S. 37– 47.
36. Копійка В. В. Розширення Європейського Союзу та Україна: Монографія / В. В. Копійка. – К.: Логос, 2008. – 352 с.
37. Копійка В. В. Європейський Союз: заснування і етапи становлення: Навч. Посіб / В. В. Копійка, Т. І. Шинкаренко. – К.: Ін Юре, 2001. – 448 с.
38. Кордон М. В. Європейська та євроатлантична інтеграція України: [навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів] / М. В. Кордон. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 172 с.
39. Костюнина Г. М. Интеграционные объединения мира / Г. М. Костюнина, Н. Н. Ливенцев. – М., Магистр, 2008. – С. 164–187.
40. Кравчук І. В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС / І. В. Кравчук, М. В. Парапан. – Київ: Слово, 2004. – 320 с.
41. Кравчук І.В. Адаптація права України до права Європейського Союзу: цілі, етапи, пріоритети / І.В. Кравчук // Право України. – 2004. – № 10. – С. 132–135.
42. Кравчук І. В. Реформування інституційного механізму адаптації права України до права ЄС / І. В. Кравчук // Право України. – 2005. – № 1. – С. 16–20.
43. Кресін О. В. Конституція об’єднаної Європи [Кресин А. В. Конституция объединенной Европы] / За ред. Ю. С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво “Юридична думка”», 2005. – 116 с.
44. Куровська І. А. Розв’язання проблем гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу як передумова інтеграції України до Європейських співтовариств / І. А. Куровська // Диссертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Спеціальність: 12.00.11 – Міжнародне право. – Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2007. – 205 с.
45. Куровська І.А. «Проблеми процесу гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу» / І.А. Куровська // Щомісячний науково-практичний господарсько-правовий журнал «Підприємництво, господарство і право», 2006, № 9 (129). – С. 110-112.
46. Лаба О.В. Право Європейського Союзу та право України: теоретико-правові проблеми співвідношення та гармонізації (1991 – 2004 рр.) / О.В. Лаба // Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Спеціальність: 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Київський університет права. – К., 2005. – 202 с.
47. Лук’яненко Д. Г. Міжнародна економічна інтеграція. Монографія / Д.Г Лук’яненко. – К.: ВІПОЛ, 1996. – 138 с.
48. Лукашук И. И. Глобализация, государство, право, 21 век / И. И. Лукашук. – М.: Спарк, 2000. – 279 с
49. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть. Учебник / И. И. Лукашук. – М.: Издательство БЕК, 1996. – С. 10.
50. Лукашук И. И. Международное право. Особенная часть: Учебник для студентов юрид. фак. и вузов/ И. И. Лукашук. – Wolters Kluwer Russia, 2005. – 544 c.
51. Лукашук И. И. Новое в осуществлении норм международного права/ И. И. Лукашук // СЕМП. – 1986. – М.: Наука, 1987. – С. 46–65.
52. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи: загальнотеоретична характеристика / Л. А. Луць // Дис. д-ра юрид. наук: 12.00.01. – НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2005. – 448 с.
53. Луць Л. А. Європейська модель конституційно-правового механізму взаємодії міжнародного і національного права / Л. А. Луць // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. – 2002. – Вип. 10. – С. 17–24.
54. Маклаков В. В. Конституционное право зарубежных стран. Общая часть: [учеб. для студентов юрид. вузов и фак.] / В. В. Маклаков. – Wolters Kluwer, 2006. – 896 с.
55. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / П. Маланчук; пер. з анг. – Харків: Консум, 2000. – 592 с.
56. Малышева Н. Р. Гармонизация экологического законодательства в Европе / Н. Р. Малышева. – К., 1996. – 231 с.
57. Мамедов У. Ю. Международная правосубъектность: основные тенденции развития./ У. Ю. Мамедов // Автореф. дисс. на соискание уч. степ. к.ю.н. – Казань: Казанский гос. унт-т., 2001. – С. 6–7.
58. Мартенс Ф. Ф. Современное международное право цивилизованных народов / Ф. Ф. Мартенс. – Зерцало, 2008. – Т. 1. – 368 с.
59. Международное право: Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. – M.: Междунар. отношения, 1995. – С. 57.
60. Международное право: Учебник / Под ред. Ф.И. Кожевникова. – М: Междунар. отношения, 1981. – С. 21
61. Международное право: Учебник для вузов / Отв. ред. Г. В. Ігнатенко, О. И. Тиунов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма, 2005. – 624 с.
62. Международное публичное право. Учебник. / Под ред. К. А. Бекяшева. – М.: Проспект, 1998. – 608 с.
63. Микієвич М. Правова регламентація діяльності Європейського Союзу у сфері зовнішньої політики / М. Микієвич // Вісник Львівського університету: Серія юридична. – 2006. – Вип. 42. – С. 127–132.
64. Микієвич М. М. Європейське право навколишнього середовища. Навчальний посібник / М. М. Микієвич, Н. І. Андрусевич, Т. О. Будякова. – Львів, 2004. – 256 с.
65. Микієвич М. М. Правове врегулювання етапів співробітництва між Україною та Європейським Союзом / М. М. Микієвич // Держава і право. – К., 1997. – Вип.1. – С. 128–133.
66. Микієвич М. Проблеми формування міжнародної правосуб’єктності Європейського Союзу в контексті реалізації його зовнішньої політики / М. М. Микієвич // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів, 2004. – С.468–469.
67. Мовчан А. П. Международный правопорядок / А. П. Мовчан. – М., 1996. – 103 с.
68. Мовчан Ю. В. Засади та проблеми адаптаційного процесу в Україні / Ю. В. Мовчан // Україна-Німеччина: розвиток законодавства в рамках європейського права / Ред. кол.: О. Копиленко (співголова), Р. Обершмідт (співголова), С. Бритченко та ін. – К.: Парламентське вид-во, 2006. – С. 232–238.
69. Мовчан Ю. Лісабонський договір – новий етап європейського конституціоналізму / Ю. Мовчан // Журнал Верховної Ради України «Віче». – 2008. – № 24. – C. 11–12.
70. Мовчан Ю. В. Інтеграційний процес у державах – членах Європейського Союзу: політико-правові аспекти розширення / Ю. В. Мовчан // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія право. – Випуск 11. – 2008. – C. 63–65.
71. Мовчан Ю. «Східне Партнерство» – новий вимір євроінтеграції чи євроінтеграційний паліатив для України? / Ю. Мовчан // Журнал Верховної Ради України «Віче». – 2009. – № 10. – С. 25 –26.
72. Мовчан Ю. В. Политико-правовые аспекты интеграционного процесса в Европейском Союзе / Ю. В. Мовчан // Евразийский Юридический Журнал. – №4(11). – 2009. – С. 105–109.
73. Мовчан Юлія. Теоретико-правові аспекти інтеграційно-адаптаційного процесу в Європейському Союзі / Юлія Мовчан // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених. Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка (23-24 квітня 2009 року). – К., 2009. – ч. 1. – С. 257–259.
74. Муравйов В. І. Способи зближення законодавства України та права Європейського Союзу / В. І. Муравйов // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. – К., 1998. – С. 138–140.
75. Муравйов В. І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика)/ В. І. Муравйов. – К.: Академ-Прес, 2002. – 426 с.
76. Муравйов В. Гармонізація законодавства як феномен європейської інтеграції / В. Муравйов // Український правовий часопис. – 2003. – № 2 (7). – С. 3 – 9.
77. Мюллерсон Р. А. К вопросу о «Праве Европейских сообществ» / Р. А. Мюллерсон // Вестник МГУ. – Серия 11: Право. – 1982. – № 5.
78. Олтеану О. М. Правовой механизм эволюции ЕЭС к наднациональным федеративным структурам /О. М. Олтеану // Вестник Московского университета. – 1993. – Вып. 1. – С. 55 – 63.
79. Порівняльне правознавство (теоретико-правове дослідження) / За ред.: Зайчука О.В., Онищенко Н.М. – К., 2007. – 430 с
80. Посельський В. Європейський Союз: інституційні основи європейської інтеграції / В. Посельський. – К.: Смолоскип, 2002. – 168 с.
81. Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 рік «Україна: поступ у XXI століття Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 – 2004 рр.» // Урядовий кур’єр. – 2000 (28.01.2000).
82. Послання Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки» // Урядовий кур’єр 2002. – № 100.
83. Право Европейского Союза: учеб. пособие / С.Ю. Кашкин [и др.]; отв. ред. С. Ю. Кашкин. – М.: Проспект, 2009. – 304 с.
84. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под. ред. С. Ю. Кашкина. – М.: Юристъ, 2004. – 925 с.
85. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / В. С. Журавський, О. В. Зайчук, О. Л. Копиленко, Н. М. Оніщенко; за заг. ред. В. С. Журавського. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 296 с.
86. Проблеми законодавчого забезпечення пріоритетних сфер суспільних відносин (на основі аналізу законопроектів, включених до порядку денного другої і третьої сесій Верховної Ради України шостого скликання) / За заг. ред. В. О. Зайчука. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2009. – 300 с.
87. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
88. Про затвердження Порядку перекладу актів acquis communautaire на українську мову: Наказ Міністерства юстиції України // Офіційний вісник України. – 2009. – № 78. – Ст. 2656.
89. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента // Офіційний вісник України. – 1998. – № 24. – С. 3.
90. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. – Ст. 12.
91. Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 415.
92. Пронюк Н. В. Проблеми впровадження європейських стандартів у законодавство України шляхом демократичних реформ / Н. В. Пронюк // Україн. часопис міжнар. права. – 2002. – № 4. – С. 30-31.
93. Реферативний огляд європейського права / За заг. ред. В.О. Зайчука. – Вип. 9. – К., 2008. – 80 с.
94. Сиджански Д. Федералистское будущее Европы: от Европейского сообщества до Европейского союза / Д. Сиджански. – М.: Российский государственный гуманитарный университет, 1998. – 420 с.
95. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / О.Ф. Скакун; пер. з рос. – 2-е вид. – Харків: Консум, 2005. – 656 с.
96. Словарь международного права. – М., 1986. – С. 101-102.
97. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л. О. Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с.
98. Сміт Е. Нації та націоналізм у глобальну епоху / Е. Сміт; пер. з англ. М. Климчук, Т. Цимбал. – К.: «Ніка-Центр», 2006. – С. 164.
99. Статут Ради Європи // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 2006. – № 5. – Книга 2. – Ст. 1270.
100. Сюр Н. В. Правова інтеграція України до Європейського Союзу: теоретико-правове дослідження / Н. В. Сюр // Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. – Спеціальність: 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Київський національний університет внутрішніх справ. – К., 2006. – 183 с.
101. Тихомиров Ю. А. Цели и формы государственно-правовой интеграции / Ю. А. Тихомиров // Правовое обеспечение межгосударственной интеграции. Сборник статей. – М., 2005. – 224 с.
102. Толстопятенко Г. П. Европейское налоговое право. Сравнительно-правовое исследование / Г. П. Толстопятенко – М., 2001. – С. 3–11.
103. Толстухин А. Э. О наднациональном характере Европейского Союза / А. Э Толстухин // Московский журнал международного права. – 1997. – № 4. – С. 3 – 19.
104. Толстухин А. Э. Правовая природа Европейского Союза / А. Э. Толстухин // Автореф. дисс. на соискание уч. степ. к.ю.н. – М., 1997. – С. 11.
105. Топорнин Б. Н. Европейское право: Учебник / Б. Н. Топорнин. – М.: Юристъ, 1998. – С. 14.
106. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами // Офіційний вісник України. – 2006. – № 24. – Ст. 1794.
107. Україна та ЄС схвалили Порядок денний Асоціації [Електронний ресурс] // УНІАН. – [23.11.2009]. – Режим доступу: http://eunews.unian.net/ukr/detail/192278.

108. Усенко E. T. Интеграция как всемирно-исторический процесс и международное право / E. T. Усенко // Московский журнал международного права. – 1992. – № 1. – С. 25–49.
109. Фельдман Д. И. Основные тенденции развития международной правосубъектности./ Д. И. Фельдман, Г. И. Курдюков. – Казань: Издательство Казанского университета, 1974. – С.66–67.
110. Харитонов Є. О. Рецепції приватного права: парадигма прогресу / Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова. – К., 1999. – 144 с.
111. Хартли Т. К. Основы права Европейского Сообщества / Т. К. Хартли; пер. с англ. – М., 1998. – 703 с.
112. Хиршлер М. Западноевропейские интеграционные объединения. / М. Хиршлер, Б. Циммерман; пер. с нем.; под общ. ред., с предисл.: Э. М. Аметистов, М. И. Брагинский. – М.: Прогресс, 1987. – 368 c.
113. Хома Н. М. Історія держави та права зарубіжних країн. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти / Н. М. Хома. – Друге видання, виправлене і доповнене. – Львів: «Магнолия плюс», «Новий світ – 2000», видавець СПД ФО В.М. Піча, 2004. – 480 с.
114. Черниченко С. В. Теория международного права: в 2-х томах / С. В. Черниченко. – Том 1: Современные теоретические проблемы. – М.: Изд. «НИМП», 1999. – 337 с.
115. Четвериков А. О. Европейский Союз: новый этап интеграции (политико-правовые аспекты) / А. О. Четвериков // Общество, политика, наука: новые перспективы. – М.: Московский общественный научный фонд, 2000. – С. 412 – 437.
116. Четвериков А. О. Основные органы Европейского Союза (конституционно-правовой аспект) / А. О. Четвериков // Автореф. дисс. на соискание уч. степ. к.ю.н. – М., 1999. – С. 14–15.
117. Швиммер В. Мечты о Европе. Европа с XIX в. до рубежа третьего тысячелетия / Вальтер Швиммер. – Издательство «Олма-пресс», 2003. – 384 c.
118. Шевчук С. В. Ніццький договір та розширення ЄС / С. В. Шевчук, І. В. Кравчук. – К.: Вид-во «Логос», 2001. – 196 с.
119. Шемшученко Ю. С. Теоретические проблемы гармонизации законодательства Украины с европейским правом / Ю. С. Шемшученко // Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы / Под общ. ред. Е. Б. Кубко, В. В. Цветкова. – К.: Юринком Интер, 2003. – С. 38.
120. Шестакова Е. В. Модельное законодательство в странах СНГ / Е. В. Шестакова // Международное публичное и частное право. – 2006. – № 1 (28). – С. 48–52.
121. Шибаева Е. А. Правовой статус межправительственных организаций / Е. А. Шибаева. – М.: Юрид. лит., 1972. – 178 с.
122. Энтин М. Л. Суд европейских сообществ: правовые формы обеспечения западноевропейской интеграции / М. Л. Энтин. – М.: Международные отношения, 1987. – 176 с.
123. 2000/204/EC, ECSC: Council and Commission Decision of 24 January 2000 on the conclusion of the Euro-Mediterranean Agreement establishing an association between the European Communities and their Member States, of the one part, and the Kingdom of Morocco, of the other part // OJ: L. – 2000. – № 70(18.03.2000). – Р. 1.
124. 2000/384/EC, ECSC: Decision of the Council and the Commission of 19 April 2000 on the conclusion of a Euro-Mediterranean Agreement establishing an association between the European Communities and their Member States, of the one part and the State of Israel, of the other part // OJ: L. – 2000. – № 147(21.6.2000). – P. 1–2.
125. 2002/357/EC, ECSC: Council and Commission Decision of 26 March 2002 on the conclusion of the Euro-Mediterranean Agreement establishing an Association between the European Communities and their Member States, of the one part, and the Hashemite Kingdom of Jordan, of the other part // OJ: L. – 2002. –№ 129(15.5.2002). – P. 1–2.
126. 2004/635/EC: Council Decision of 21 April 2004 concerning the conclusion of a Euro-Mediterranean Agreement establishing an Association between the European Communities and their Member States, of the one part, and the Arab Republic of Egypt, of the other part // OJ: L. – 2004. – № 304(30.9.2004). – P. 38–38.
127. 2005/690/EC: Council Decision of 18 July 2005 on the conclusion of the Euro-Mediterranean Agreement establishing an Association between the European Community and its Member States, of the one part, and the People’s Democratic Republic of Algeria, of the other part // OJ: L. – 2005. – № 265 (10.10.2005). – P. 1.
128. 2006/356/EC: Council Decision of 14 February 2006 concerning the conclusion of the Euro-Mediterranean Agreement establishing an association between the European Community and its Member States of the one part, and the Republic of Lebanon, of the other part // OJ: L. – 2006. – № 143(30.5.2006). – P. 1.
129. 2008/146/EC: Council Decision of 28 January 2008 on the conclusion, on behalf of the European Community, of the Agreement between the European Union, the European Community and the Swiss Confederation on the Swiss Confederation's association with the implementation, application and development of the Schengen acquis // OJ: L. – 2008. – № 53 (27.02.2008). – P. 1.
130. 49/5/A/2005 Wyrok z dnia 11 maja 2005 r. Sygn. akt K 18/04 [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.trybunal.gov.pl/OTK/teksty/otkpdf/2005/K_18_04.pdf.

131. 97/800/EC, ECSC, Euratom: Council and Commission Decision of 30 October 1997 on the conclusion of the Partnership and Cooperation Agreement between the European Communities and their Member States, of the one part, and the Russian Federation, of the other part // OJ: L. – 1997. – №327(28.11.1997). – P. 1–2.
132. 98/149/EC, ECSC, Euratom: Council and Commission Decision of 26 January 1998 on the conclusion of the Partnership and Cooperation Agreement between the European Communities and their Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part // OJ: L. – 1998. – № 49(19.02.1998). – Р. 1–42.
133. 98/238/EC, ECSC: Decision of the Council and the Commission of 26 January 1998 on the conclusion of a Euro-Mediterranean Agreement establishing an association between the European Communities and their Member States, of the one part, and the Republic of Tunisia, of the other part // OJ: L. – 1998. – № 97(30.3.1998). – P. 1.
134. 98/401/EC, ECSC, Euratom: Council and Commission Decision of 28 May 1998 on the conclusion of the Partnership and Cooperation Agreement between the European Communities and their Member States, of the one part, and the Republic of Moldova, of the other part // OJ: L. – 1998. – № 181(24.6.1998). – P. 1–2.
135. 99/490/EC, ECSC, Euratom: Council and Commission Decision of 12 May 1999 on the conclusion of the Partnership and Cooperation Agreement between the European Communities and their Member States, of the one part, and the Republic of Kazakhstan, of the other part // OJ: L. – 1999. – № 196(28.07.1999). – Р. 1.
136. 99/491/EC, ECSC, Euratom: Council and Commission Decision of 12 May 1999 on the conclusion of the Partnership and Cooperation Agreement between the European Communities and their Member States, of the one part, and the Kyrgyz Republic, of the other part // OJ: L. – 1999. – № 196(28.07.1999). – Р. 46.
137. 99/515/EC, ECSC, Euratom: Council and Commission Decision of 31 May 1999 on the conclusion of the Partnership and Cooperation Agreement between the European Communities and their Member States, of the one part, and Georgia, of the other part // OJ: L. – 1999. – № 205(04.08.1999). – P. 1–2.
138. 99/593/EC: Council and Commission Decision of 31 May 1999 on the conclusion of the Partnership and Cooperation Agreement establishing a partnership between the European Communities and their Member States, of the one part, and the Republic of Uzbekistan, of the other part
// OJ: L. – 1999. – № 229(31.08.1999). – Р. 1.
139. 99/602/EC, ECSC, Euratom: Council and Commission Decision of 31 May 1999 on the conclusion of the Partnership and Cooperation Agreement between the European Communities and their Member States, of the one part, and the Republic of Armenia, of the other part // OJ: L. – 1999. – № 239(09.09.1999). – Р. 1.
140. 99/614/EC, ECSC, Euratom: Council and Commission Decision of 31 May 1999 on the conclusion of the Partnership and Cooperation Agreement between the European Communities and their Member States, of the one part, and the Republic of Azerbaijan, of the other part // OJ: L. – 1999. –№ 246(17.9.1999). – P. 1–2.
141. Administration dcs Douanes v. Societe cafes Jacques Vabre & J. Weigel et cie Sari // [1974] cass. ch. mix. 6, [1975] 2 CMLR 336. – Cour dc Cass., chamb. comb. – 1975. – 348 p.
142. Agreement between the European Community and the Swiss Confederation concerning the criteria and mechanisms for establishing the State responsible for examining a request for asylum lodged in a Member State or in Switzerland // OJ: L. – 2008. – № 53 (27.02.2008). – P. 5–17.
143. Agreement between the European Union and the North Atlantic Treaty Organisation on the Security of Information // OJ: L. – 2003. – № 80 (27.03.2003). – Р. 36.
144. Agreement between the European Union and the United States of America on the processing and transfer of Passenger Name Record (PNR) data by air carriers to the United States Department of Homeland Security (DHS) (2007 PNR Agreement) // OJ: L. – 2007. –№ 204(04.08.2007). – Р. 18.
145. Agreement between the Governments of the States of the Benelux Economic Union, the Federal Republic of Germany and the French Republic on the gradual abol