Моран Олександр Ігорович. Розвиток туристичного ринку в економічній системі регіону

Короткий опис

Моран Олександр Ігорович. Розвиток туристичного ринку в економічній системі регіону : Дис... канд. наук: 08.00.05 2009

Моран О.І. Розвиток туристичного ринку в економічній системі регіону. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. Інститут регіональних досліджень НАН України. - Львів, 2008.
У дисертації висвітлені теоретико-методологічні основи формування та функціонування туристичного ринку та його особливостей на рівні регіону. На основі визначених ознак, принципів функціонування, проведеного аналізу та досліджень, обґрунтовано їх значення для розвитку регіону.
Вдосконалення підходів щодо аналізу особливостей попиту на в’їзний туризм, дозволило розробити методичні рекомендації щодо подальшого розвитку туристичного ринку регіону.
На основі розробки туристичного кластеру формування регіонального туристичного продукту на рівні туроператора, обґрунтовано доцільність формування туристичних кластерів як економічно ефективного інструменту вдосконалення та підвищення ефективності туристичного ринку регіону.

У дисертації досліджено туристичний ринок регіону, його особливості та визначено шляхи підвищення ефективності його функціонування. Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:
1. Туризм є однією з галузей спеціалізації регіону. Ця галузь являє собою не лише самостійну область підприємницької діяльності з виробництва та реалізації туристичних послуг, але й за відповідних умов перетворюється на своєрідний індустріальний комплекс, що має у якості матеріально-технічної бази готельні та спортивно-оздоровчі організації, розгорнуту структуру шоу-бізнесу і сприяє перетворенню регіону в культурно-туристичний центр країни.
2. Сферу туризму можна розглядати в двох аспектах:
1) сфера туризму у вузькому розумінні, до якої входять галузі, що безпосередньо обслуговують туристів;
2) сфера туризму в широкому розумінні як сукупність галузей обслуговування та матеріального виробництва, орієнтованих на ринок туризму.
3. У роботі запропоновано трактувати туризм у двох ракурсах: «туризм» як сфера формування та задоволення туристично-рекреаційних потреб і «туризм» як вид економічної діяльності і галузь економіки. Це дає змогу виділити і розмежувати методологічні підходи і методику досліджень двох достатньо і принципово різних сторін туристичної діяльності.
4. Для активізації туристичного ринку регіону доцільно розвивати наступні види туризму: сільський туризм, зелений туризм, ностальгічний туризм. За видами транспорту пріоритетними у розвитку туризму є такі види: залізничний туризм; автомобільний туризм; автобусний туризм.
5. Маркетинг в туризмі можна визначити як стратегію виявлення та використання потреб суспільства у туризмі в комерційних цілях. В такій специфічній діяльності, як туристичний маркетинг, важливою є орієнтація на цільовий ринок коло клієнтів туристичної фірми, яке необхідно чітко визначити. Туристична фірма може виділити для себе більш вузький цільовий ринок за допомогою проведення сегментації цільового ринку, що також дозволяє більш точно визначати ємність ринку, здійснювати спрямовану адресну рекламу.
6. При розробці структури маркетингової стратегії регіону необхідно враховувати наступні принципи: кожен регіон має свою специфіку, яка визначає види, розміри та форми реалізації маркетингових цілей; кожен регіон має позитивні (переваги, сильні сторони) та негативні (вади, слабкі сторони) риси; прийняті маркетингові цілі повинні враховувати завдання загальної стратегії розвитку регіону; вид, обсяг та форми реалізованих маркетингових цілей регіону залежать від впливу зовнішніх факторів; маркетингова стратегія має мати свою логіку, яка виникає із узгодження прийнятих цілей з можливостями їх реалізації; маркетингова стратегія регіону має використовувати досвід підприємств, особливо обслуговуючих фірм.
7. Передумовами подальшого розвитку зовнішньоекономічної діяльності туристичних підприємств України є: впорядкування інституційної структури управління туристичною галуззю; контроль з боку держави за виконанням комплексної цільової програми розвитку туризму України; реформування інституційно-організаційної структури управління туристичною галуззю в Україні; вдосконалення правових аспектів фінансового забезпечення розвитку туристичної галузі; вдосконалення процедур візових, митних, прикордонних формальностей.
8. Заходами щодо стимулювання активізації туристичного ринку регіону є: перегляд ставок готельного збору, комунального збору, земельного податку для готелів; мінімізація рівня екскурсійно-туристичного збору; забезпечення юридичного захисту місцевих фірм проти численних перевірок, контролю з боку адміністративних установ; розробка ефективної процедури обслуговування на митниці з метою скорочення черг; розробка програми розвитку агротуризму, сільського, зеленого, культурно-пізнавального та екологічного туризму; контроль з боку державних органів за веденням екскурсійної діяльності (з метою упорядкування діяльності та обліку численних незалежних екскурсоводів, екскурсоводів з інших міст та іноземних, які не звітуються ніяким установам), створення муніципальної школи екскурсоводів; попередження практики ускладнення відносин” з податковими органами для місцевих туристичних підприємств (забезпечення незалежності” суб’єкта туристичної діяльності).
9. З метою підвищення конкурентоспроможності національних туристичних підприємств доведено доцільність впровадження кластерної моделі організації туристичної діяльності. З урахуванням зарубіжного та вітчизняного досвіду запропоновано структуру туристичного кластера „Розвиток культурно-пізнавального та екологічного туризму”, у складі якого рекомендується створення чотирьох секторів: виробництва туристичних продуктів, сервісного, допоміжного та забезпечення життєдіяльності туристичного кластера. Результатом використання кластерного підходу є: підвищення прибутковості підприємств туристичної галузі та обслуговуючих підприємств і виробництв; збільшення поступлень до бюджету; зростання доходу зайнятих у кластері; зростання рівня життя населення; підвищення ефективності використання ресурсів міста та регіону; забезпечення економічної стабільності; підвищення інвестиційної привабливості регіону; активізація підприємницької активності в суміжних галузях; вивільнення із кластера непрофільних виробництв та сфер.