МОСКАЛЬ ДАНИІЛ ПЕТРОВИЧ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗҐВАЛТУВАННЯ ТА НАСИЛЬНИЦЬКОГО ЗАДОВОЛЕННЯ СТАТЕВОЇ ПРИСТРАСТІ НЕПРИРОДНИМ СПОСОБОМ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

МОСКАЛЬ ДАНИІЛ ПЕТРОВИЧ

УДК 343.541

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
ЗҐВАЛТУВАННЯ ТА НАСИЛЬНИЦЬКОГО ЗАДОВОЛЕННЯ
СТАТЕВОЇ ПРИСТРАСТІ НЕПРИРОДНИМ СПОСОБОМ

12.00.08 кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Савченко Андрій Володимирович,
доктор юридичних наук, доцент

Київ 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.....4

ВСТУП......................................................................................................................5

РОЗДІЛ1 СИСТЕМА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ СЕКСУАЛЬНИМ НАСИЛЬСТВОМ, ІСТОРИЧНІ ТА ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗҐВАЛТУВАННЯ ТА НАСИЛЬНИЦЬКЕ ЗАДОВОЛЕННЯ СТАТЕВОЇ ПРИСТРАСТІ НЕПРИРОДНИМ СПОСОБОМ...15
1.1. Поняття та система злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством....15
1.2. Історичний розвиток кримінальної відповідальності за зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом........28
1.3. Кримінально-правова протидія зґвалтуванню та насильницькому задоволенню статевої пристрасті неприродним способом в іноземних державах.....50
Висновки до розділу 1........73

РОЗДІЛ2 КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗҐВАЛТУВАННЯ ТА НАСИЛЬНИЦЬКОГО ЗАДОВОЛЕННЯ СТАТЕВОЇ ПРИСТРАСТІ НЕПРИРОДНИМ СПОСОБОМ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ....81
2.1. Об’єкт зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом.................................................................................................81
2.2. Об’єктивна сторона зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом..............................................................................98
2.3. Суб’єкт зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом................................................................................................124
2.4. Суб’єктивна сторона зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом.............................................................................141
2.5. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом...........159
Висновки до розділу 2..175

ВИСНОВКИ....................................................................192

ДОДАТКИ............................................................................................................201

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................266

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

абз. абзац
арт. артикул
гл. глава
гл.гл. глави
КК Кримінальний кодекс
КНУВС Київський національний університет внутрішніх справ
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
м. місто
МВС Міністерство внутрішніх справ
млн мілйон(ів)
млрд мілйярд(ів)
прим. примітка
п. пункт
п.п. пункти
ППВСУ постанова Пленуму Верховного Суду України
р. рік
розд. розділ
рр. роки
ст. стаття (століття)
ст.ст. статті
тис. тисяча (тисяч)
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка
ЦК Цивільний кодекс
ч. частина
§ параграф (стаття)
§§ параграфи (статті)

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах подальшої розбудови державності в Україні все більшого значення набувають задекларовані міжнародними та національними нормативно-правовими актами положення щодо охорони особистих прав і свобод людини та громадянина. Однією з ключових складових комплексу таких прав і свобод виступають статева свобода та статева недоторканість особи, за допомогою яких визначаються стереотипи сексуальної поведінки громадян, обґрунтовуються принципи взаємовідносин між людьми різної статі, формуються моральні засади суспільства тощо. У цьому зв’язку ст. 12 Загальної Декларації прав людини наголошує: Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте (у тому числі й статеве. Д.М.) та сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію”. У Конституції України зазначено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознакою статі (ст. 24), ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 32). Ґрунтуючись на цих та інших постулатах, КК України встановлює відповідальність за посягання проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (ст. 152156 розділу IV Особливої частини).
До числа найнебезпечніших і найскладніших за механізмом вчинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, безсумнівно, належать зґвалтування (ст. 152 КК України) та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153 КК України). За даними МВС України у 2008 р. зґвалтувань було зареєстровано 880 (насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом немає даних), у 2007 878 (651), у 2006 993 (767), у 2005 924 (658), у 2004 964 (699) [226]. Відносну стабілізацію чи навіть зменшення кількості злочинів, передбачених ст.ст. 152 і 153 КК України, частково можна пояснити суспільною лібералізацією позашлюбних статевих зв’язків, пропагандою вільного сексуального життя” в окремих засобах масової інформації, толерантністю до нетрадиційної” сексуальної орієнтації, декриміналізацією проституції тощо. Водночас, рівень цих злочинів у низці регіонів держави залишається досить високим. До того ж, на фоні гуманізації кримінальної відповідальності в Україні протидія сексуальним посяганням передбачає застосування більш суворих заходів (це підтверджують положення Закону України Про внесення змін до статей 155 та 156 Кримінального кодексу України щодо відповідальності за розбещення неповнолітніх” від 25 вересня 2008 р.) [243].
Науково-теоретичні дослідження кримінально-правових і кримінологічних питань протидії зґвалтуванню та насильницькому задоволенню статевої пристрасті неприродним способом здійснювало чимало науковців (Ю.В. Александров, П.П. Андрушко, Ю.М. Антонян, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, П.А. Воробей, В.В. Голіна, О.О. Гоноченко, В.О. Глушков, Б.В. Даніельбек, О.М. Джужа, Л.В. Дорош, О.О. Дудоров, Г.О. Єгошина, А.П. Закалюк, Р.Є. Затона, О.М. Ігнатов, Т.В. Кондратова, М.Й. Коржанський, М.М. Корчовий, О.М. Костенко, А.С. Капітунов, В.В. Кузнецов, Т.Д. Лисько, А.С. Лукаш, М.І. Мельник, П.П. Михайленко, О.Ю. Михайлова, В.О. Мішота, В.О. Навроцький, В.І. Осадчий, П.П. Осипов, М.І. Панов, А.В. Савченко, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.М. Тележникова, О.М. Фатєєв, М.І. Хавронюк, В.І. Шакун, Ю.І. Шевчук, А.П. Шеремет, Г.О. Усатий, А.Б. Утямишев, Я.М. Яковлевта ін.), однак ці питання й дотепер не набули свого остаточного вирішення у доктрині та правозастосовній практиці. Чимало з праць зазначених вчених стосувалися попереднього (радянського) кримінального законодавства, базувалися на емпіричних даних минулих десятиліть, не торкалися історичного та порівняльного аспектів кримінальної відповідальності за ці злочини, не враховували змін у сучасній кримінально-правовій доктрині й законодавстві, а також тенденцій у кримінально-правовій політиці держави.
Окрім цього, проблемними у кримінально-правовому аспекті залишаються такі питання: недосконалість законодавчих конструкцій зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом; складнощі при їх кваліфікації та відмежуванні від інших злочинів; помилки при встановленні ланцюга суб’єкт злочину потерпілий від злочину”; нехтування суб’єктивними ознаками складів цих злочинів; неоднозначність тлумачення окремих нормативних термінів і понять; неврахування історичного та зарубіжного досвіду щодо протидії цим посяганням та чимало інших факторів (латентність таких злочинів, можливість широкого суспільного резонансу від них, специфічний порядок порушення кримінальних справ за їх вчинення тощо). Низка недоліків наявна й у правозастосовній діяльності правоохоронних органів і суду, при цьому не всі положення нової ППВСУ Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи” від 30.05.2008 р. № 5 видаються безспірними [246]. Ці та інші питання потребують ретельного науково-теоретичного розроблення на рівні дисертаційного дослідження та, загалом, визначають актуальність обраної теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження ґрунтується на положеннях: Комплексної програми профілактики злочинності на 20072009 рр. (постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767); Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 20042009 рр. (наказ МВС України від 05.07.2004 р. № 755); Основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ (КНУВС) на 20082010рр. (п. 3.3.1). Тему дисертаційного дослідження затверджено рішенням вченої ради КНУВС від 27.06.2006 р., протокол № 9, а також розглянуто та схвалено Академією правових наук України (реєстр. № 625, 2006 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є здійснення комплексної кримінально-правової характеристики зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом (як на нормативному, так і на доктринальному рівнях), а також розроблення відповідних пропозицій і рекомендацій щодо подальшого вдосконалення національного кримінального законодавства у сфері охорони статевої свободи та статевої недоторканості особи.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких ключових завдань:
визначити поняття та систему злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством, а також з’ясувати місце і сутність зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом у цій системі;
дослідити історичний розвиток кримінальної відповідальності за зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом;
вивчити зарубіжні кримінально-правові стандарти протидії злочинам, пов’язаним із сексуальним насильством, та виокремити позитивний іноземний досвід із цього приводу, що вартий на використання;
здійснити комплексну та системну кримінально-правову характеристику складів зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом за кримінальним правом України, їх елементів та ознак;
з’ясувати особливості кваліфікації зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а також відмежувати їх від суміжних злочинів;
сформулювати висновки та викласти пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінально-правових норм у сфері охорони статевої свободи та статевої недоторканості особи і на підвищення ефективності правозастосовної практики.
Об’єкт дослідження суспільні відносини у сфері кримінально-правової охорони статевої свободи та статевої недоторканості особи.
Предмет дослідженнякримінально-правова характеристика зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом.
Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження застосовувалися різні наукові методи, зокрема: діалектичний дозволив проаналізувати кримінальне законодавство та практику його застосування щодо відповідальності за зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вплинув на встановлення відповідних зв’язків між різними галузями законодавства та сферами суспільного життя (застосовувався у всіх розділах); історико-правовий надав можливості з’ясувати генезис норм про кримінальну відповідальність за зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (підрозділ 1.2); порівняльно-правовий використовувався для опанування іноземного досвіду щодо кримінально-правової протидії злочинам, пов’язаним із сексуальним насильством (підрозділ 1.3); системно-структурний застосовувався при дослідженні системи злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством, об’єктивних і суб’єктивних елементів та ознак складів злочинів, передбачених ст. 152 і 153 КК України, а також їх кваліфікуючих (особливо кваліфікуючих) обставин (підрозділ 1.1, розділ 2); формально-юридичнийвплинув на доктринальне тлумачення кримінально-правових норм про зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (застосовувався у всіх розділах); логіко-семантичний забезпечив дослідження та поглиблення понятійного апарату щодо теми дослідження (підрозділ 1.1, розділ 2); конкретно-соціологічний дав змогу вивчити матеріали судової та слідчої практики, здійснити власні емпіричні дослідження в аспекті досліджуваної теми (підрозділ 1.1, розділ 2); статистичний допоміг опрацювати дані кримінальної статистики та узагальнити правозастосовну практику щодо зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом (застосовувався в усіх розділах).
Емпіричною базою дисертаційного дослідження є: результати анкетування 80 суддів, 300 працівників правоохоронних органів і 400 пересічних громадян з питань, пов’язаних з темою дослідження, за період із січня по листопад 2007 р. (регіони: м. Київ, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Київська, Львівська, Луганська, Одеська, Черкаська та Чернівецька області) (додатки АВ); дані вибіркового вивчення 270 кримінальних справ та 413 засуджених за злочини, передбачені ст. 152 і 153 КК України, за період 20012006 рр. (додаток Д); показники статистичної звітності МВС України з 2004 по 2008 рр. (додаток Е); практика Європейського суду з прав людини та судова практика щодо кримінальних справ про зґвалтування й насильницькі дії сексуального характеру в Російській Федерації (РФ) (додатки И і К).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших в Україні монографічних досліджень, присвячених комплексній і системній кримінально-правовій характеристиці зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Дослідження здійснено на основі КК України 2001 р. та результатів сучасних наукових розробок у галузі кримінального права. Найважливішими теоретичними висновками та практичними положеннями, які відображають новизну дисертації, є такі:
вперше:
науково обґрунтовано, що зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом слід розглядати як різновид злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством, і при цьому виявлено факультативний зв’язок біологічних факторів з подальшим сексуальним насильством;
акцентовано увагу на неприпустимості ототожнення категорій агресія” та насильство”, якщо це стосується сексуальної сфери (при цьому перша ширше за змістом, ніж друга), та, у зв’язку з цим, визначено поняття: а) сексуальності” як сукупності об’єктивних і суб’єктивних характеристик людини, пов’язаних зі статевою визначеністю, які дозволяють відчути цій особі та іншим статевий потяг; б) сексуального насильства” як протиправного впливу однієї особи на іншу, що порушує волевиявлення з метою задоволення статевого потягу або завдання сексуальної травми;
доведено, що: а) предметом сексуального насильства можуть виступати, з одного боку, фізіологічні функції організму людини та зовнішні частини її тіла, з іншого сексуальна психіка людини; б) сексуальне насильство має такі види: фізичне (завдання удару, побоїв, нанесення тілесних ушкоджень, обмеження волі) та психічне (гіпноз, погроза застосування фізичного насильства, погроза знищення чи пошкодження майна, розголошення відомостей, що ганьблять потерпілого, доведення до безпорадного стану через алкоголь, наркотичні засоби); в) сексуальне насильство, як це також підтверджують результати порівняльно-правового дослідження, є формою загального кримінального насильства та відрізняється від інших форм (наприклад, насильницько-корисливої) своїми самостійними ознаками, об’єктом, предметом і наслідками;
запропоновано нову класифікацію історичних етапів регламентації кримінальної відповідальності за зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а також вивчено позитивний іноземний досвід щодо кримінально-правової протидії злочинам, пов’язаним із сексуальним насильством, та окреслено межі його використання;
з урахуванням комплексної та системної кримінально-правової характеристики злочинів, передбачених ст. 152 і 153 КК України, уточнено зміст об’єкта цих злочинів, запропоновано схему співвідношення за статевою ознакою між їх суб’єктом та потерпілими, здійснено ретельну розробку об’єктивних ознак складів цих злочинів, доведено, що суб’єктивній стороні їх складів властивий як прямий умисел, так і сексуальний мотив, виявлено специфічні ознаки, які властиві жінці та гермафродиту як суб’єктам зґвалтування;
зроблено висновок про те, що злочини, передбачені ст. 152 і 153 КК України, враховуючи їх ступінь суспільної небезпеки, обсяг криміналізації, зміст об’єктивних і суб’єктивних ознак та кваліфікуючі (особливо кваліфікуючі) обставини, мають однакову правову природу та потребують узгодженості диспозицій і санкцій, а також свого об’єднання (на перспективу) в межах однієї статті, що регламентуватиме відповідальність за їх обопільне вчинення;
на підставі узагальнення досвіду нормотворення та правозастосування висунуто й обґрунтовано низку важливих пропозицій, здатних позитивно вплинути на ефективність національного кримінального законодавства (зокрема, розроблено проект Закону України Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи” та запропоновано удосконалити низку положень ППВСУ Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи” від 30.05.2008 р. № 5);

удосконалено:
назву ст. 153 КК України, яку запропоновано викласти в такій редакції: Насильницькі дії сексуального характеру”, а диспозицію ч. 1 цієї статті таким чином: Дії сексуального характеру, вчинені із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи”;
назву ст. 155 КК України, яку запропоновано викласти в такій редакції: Статеві зносини чи інші дії сексуального характеру з особою, яка не досягла статевої зрілості”, а диспозицію ч. 1 цієї статті таким чином: Статеві зносини чи інші дії сексуального характеру з особою, яка не досягла статевої зрілості ”;
окремі підходи щодо кваліфікації зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом за сукупністю з іншими злочинами;
дістало подальшого розвитку:

Список літератури

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи викладені у дисертації положення, слід зазначити, що в ній наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягало в здійсненні комплексної кримінально-правової характеристики зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом (як на нормативному, так і на доктринальному рівнях), а також у розробці відповідних пропозицій і рекомендацій щодо подальшого вдосконалення національного кримінального законодавства у сфері охорони статевої свободи та статевої недоторканості особи. Найбільш важливими висновками є такі:
1. Зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом слід розглядати як злочини, пов’язані із сексуальним насильством. Виявлено факультативний зв’язок біологічних факторів із подальшим сексуальним насильством, а також те, що біологічні особливості людини сприяють лише статевій активності, яка не завжди переходить у насильство. Ми також встановили основні ознаки категорії насильство”: 1) дія; 2) протиправність (забороненість законом); 3) суспільна небезпечність; 4) умисність; 5) обмеження волі особи; 6) наявність фізичного чи психічного впливу; 7) завдання певної шкоди. Саме ж поняття сексуальність” включає сукупність об’єктивних і суб’єктивних характеристик людини, пов’язаних зі статевою визначеністю, які дають змогу відчути цій особі та іншим статевий потяг. До того ж, обґрунтовано, що не можна ототожнювати поняття агресія” та насильство”, оскільки перше ширше за змістом, ніж друге.
З’ясовано, що сексуальне насильство це не просто окремий прояв агресії якогось індивіда в певних умовах, а відповідний соціальний феномен, який формується під впливом біологічних та соціальних факторів у суспільстві на конкретну особу. Отже, під сексуальним насильством” слід розуміти протиправний вплив однієї особи на іншу, що порушує волевиявлення особи з метою задоволення статевого потягу або завдання сексуальної травми. Предметом сексуального насильства можуть виступати, з одного боку, фізіологічні функції організму людини та зовнішні частини її тіла, а з іншого сексуальна психіка людини. Визначено такі види сексуального насильства: 1) фізичне (зокрема, завдання удару, побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень, обмеження волі); 2) психічне (зокрема, гіпноз, погроза застосування фізичного насильства, погроза знищення чи пошкодження майна, розголошення відомостей, що ганьблять потерпілого, доведення до безпорадного стану через алкоголь, наркотики тощо). Будучи загальним видом кримінального насильства, сексуальне насильство відрізняється від інших (наприклад, насильницько-корисливого) своїми самостійними ознаками, предметом, об’єктом та наслідками.
2. Дослідження генезису кримінальної відповідальності за зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом дало змогу встановити історичні етапи регламентації вказаних злочинів: 1) становлення кримінальної відповідальності за окремі злочини, пов’язані із сексуальним насильством: криміналізація зґвалтування (X XII ст.ст.) та мужолозтва (XII початок XVIII (1715 р.) ст.ст.); 2) стабілізація кримінальної відповідальності за окремі злочини, пов’язані із сексуальним насильством (ступені суспільної небезпеки зґвалтування і мужолозтва були однаковими) (початок XVIII (1715 р.) початок XIX (1832 р.) ст.ст.); 3) диференціації кримінальної відповідальності за окремі злочини, пов’язані із сексуальним насильством (ступінь суспільної небезпеки мужолозтва знизився у порівнянні зі зґвалтуванням) (початок XIX (1832 р.) початок XX (1917 р.) ст.ст.); 4) розмежування кримінальної відповідальності за окремі злочини, пов’язані із сексуальним насильством (ступені суспільної небезпеки зґвалтування і насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом не відповідають один одному) (початок XX ст. (1917 р.) до сьогодні). При цьому розвиток кримінальної відповідальності за аналізовані злочини свідчить, що вони, незалежно від різного змісту, статусу як суб’єкта, так і потерпілої особи, обсягу криміналізації, ступеня суспільної небезпеки мають однакову правову природу та потребують можливого об’єднання в межах однієї статті, що буде регламентувати відповідальність за їх вчинення.
3. Звернення до положень щодо кримінально-правової протидії зґвалтуванню та насильницькому задоволенню статевої пристрасті неприродним способом в іноземних державах дало підстави стверджувати про: 1) принципову порівнянність відповідних нормативних положень кримінального законодавства Україні та зарубіжних країн через наявність у них спільних рис: а) криміналізація у кожній порівнюваній країні найнебезпечніших злочинів сексуального характеру, при цьому потерпілими можуть бути особи як чоловічої, так і жіночої статі; б) встановлення чітких строків і меж покарання за злочини сексуального характеру; 2) наявність відмінних рис порівнюваного кримінального законодавства: а) відсутність, як правило, окремих норм про насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом” (замість цього іноземні законодавці або позначають цей злочин іншою, більш досконалою конструкцією, зокрема насильницькі дії сексуального характеру”, або розглядають його разом зі зґвалтуванням як складовий компонент одного і того ж сексуального посягання, однак, нормативно називають його по-різному (сексуальне зловживання”, сексуальна агресія”, сексуальний примус”, насильницьке сексуальне проникнення”, незаконний сексуальний контакт” тощо) та встановлюють однакові санкції за вчинення кожної з цих форм); б) різні кількісно-якісні показники цих злочинів (об’єкти посягань, форми прояву сексуального насильства, різні кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки, встановлення заохочувальних норм при вчиненні сексуальних посягань тощо); в) відчутний вплив кримінально-правової доктрини та судової практики на визначення питань про кримінальну відповідальність за такі злочини. У цьому зв’язку виявлено та проаналізовано суттєві позитивні та негативні характеристики іноземного досвіду щодо кримінально-правової протидії досліджуваним нами злочинам.
На підставі вивчення іноземного досвіду висловлені конкретні пропозиції щодо: 1) корегування назви розділу IV Особливої частини КК України та об’єднання в його межах усіх сексуальних посягань; 2) уніфікації диспозицій і санкцій в аспекті відповідальності за зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом або створення єдиної норми у КК України щодо відповідальності за ці злочини; 3) встановлення нових (чи більш удосконалених) кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак досліджуваних нами злочинів (наприклад, вчинення насильницьких сексуальних дій батьками або особою, що їх замінює, або іншими близькими родичами, а також через використання відносин, пов’язаних із наглядом, охороною, вихованням, лікуванням; вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб або організованою групою; висловлення погрози вбивства або завдання тяжкої шкоди здоров’ю; вчинення злочину з особливою жорстокістю; спричинення зараження потерпілої венеричним захворюванням або ВІЛ-інфекцією чи інших тяжких наслідків; заподіяння смерті з необережності або заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю потерпілої з необережності; завідомість” щодо злочинів, вчинених стосовно неповнолітніх та малолітніх осіб); 4) доповнення КК України (в аспекті відповідальності за злочини, пов’язані з сексуальним насильством) новими видами додаткових покарань (наприклад, заборона перебувати у певній місцевості; інформування населення про сексуальних злочинців; позбавлення цивільних або сімейних прав); 5) передбачення заохочувальної норми за вчинення аналізованих нами злочинів (наприклад, при укладенні особою, котра вчинила сексуальне посягання, добровільного шлюбу з потерпілою особою) тощо.
4. Статева свобода (як родовий об’єкт зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом) це суспільні відносини, які визначають суб’єктивні права і законні інтереси особи щодо законних сексуальних стосунків у суспільстві та передбачають волю добровільного вступу в сексуальні контакти за умови незалежності обох осіб. Статева свобода (як основний безпосередній об’єкт цих злочинів) це суспільні відносини, які визначають можливість вибору та реалізації обраної сексуальної поведінки, вільної від будь-яких форм протиправного насильства, особою, котра здатна розуміти (за своїм фізичним чи розумовим розвитком) значення та наслідки своїх дій при задоволенні сексуального потягу. Статева недоторканність (як родовий об’єкт аналізованих нами злочинів) це суспільні відносини у сфері сексуального життя, які визначають абсолютну заборону вступати в сексуальні контакти з іншими особами. Статева недоторканність (як основний безпосередній об’єкт у цих злочинах) це суспільні відносини, які визначають загальновизнану у суспільстві абсолютну заборону вступати в сексуальні стосунки для осіб, які знаходяться у психічному безпорадному стані або з якими взагалі не можна вступати в сексуальні контакти (не досягли статевої зрілості). Додатковими обов’язковими чи факультативними безпосередніми об’єктами вказаних злочинів можуть бути життя, здоров’я, честь, гідність особи, її воля, нормальний розвиток неповнолітніх тощо.
Обов’язковою ознакою об’єкта вказаних злочинів є потерпілий особа чоловічої чи жіночої статі, незалежно від її перебування в офіційно зареєстрованому або фактичному шлюбі з винною особою, від попередніх стосунків з останньою та попередньої аморальної поведінки. З’ясовано ключову роль статевої зрілості та віку потерпілої особи, котрі впливають на кваліфікацію аналізованих злочинів. Характерною рисою потерпілої особи від зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом є її вік: за ч.ч. 1 і 2 ст. 152 і ч.ч. 1 ст. 153 КК України з 18 років і більше; за ч. 3 ст. 152 і ч. 2 ст. 153 КК України 14-18 років чи більше; за ч. 4 ст. 152 і ч. 3 ст. 153 КК України до 14 років чи більше.
5. Злочини, передбачені ст.ст. 152 і 153 КК України, за конструкцією об’єктивної сторони мають формальний склад, окрім особливо кваліфікуючих обставин, що передбачають особливо тяжкі наслідки (ч. 4 ст.152 та ч.3 ст.153 КК України), які мають матеріальний склад. Ці злочини завжди спрямовані на іншу особу та вчиняються через фізичні (насильство), інтелектуальні (погроза насильством та ін.) або інші дії об’єктивно сексуального характеру (використання безпорадного стану потерпілої особи). Встановлено сутність статевих зносин (синоніми: статевий зв’язок, статевий акт, коїтус, злягання, копуляція). Ретельно досліджено кожну з трьох форм сексуального насильства в аналізованих злочинах (фізичного насильства, погрози його застосування та використання безпорадного стану потерпілої особи) та уточнено їх зміст. З’ясовано, що зґвалтування вчиняється природним способом, а насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним (при цьому доведено, що такий поділ є досить умовним і не відповідає сучасному розвитку людини). Також обґрунтовано, що конструкція задоволення статевої пристрасті неприродним способом” потребує уточнення таким чином: дії сексуального характеру”.
6. Встановлено, що суб’єктом зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом є фізична осудна особа чоловічої або жіночої статі (залежно від змісту вчинюваних дій сексуального характеру), яка досягла 14-річного віку. Такі положення ґрунтуються на нормах КК України (зокрема, ст.ст. 1822, 152 і 153) та позиціях кримінально-правової доктрини. При вчиненні зґвалтування стать безпосереднього виконавця злочину обов’язково має бути протилежна статі потерпілої особи (тобто, якщо суб’єкт злочину, безпосередній його виконавець, чоловік, то потерпілою особою є жінка, і навпаки), а при вчиненні насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, коли природний статевий акт відсутній, суб’єктом цього злочину, безпосереднім його виконавцем, може бути: в разі вчинення акту мужолозтва особа чоловічої статі (тоді потерпілою особою є також чоловік); в разі вчинення акту лесбійства особа жіночої статі (тоді потерпілою особою є також жінка); в інших випадках особа будь-якої статі (тоді потерпілою особою також може бути особа будь-якої статі). З наведеної вище загальної схеми є винятки, що, передусім, зумовлено специфікою посереднього виконавства та співвиконавства у цих злочинах.
На підставі диференціації особливостей вчинення зґвалтування особами чоловічої та жіночої статі, вперше виявлені специфічні ознаки які властиві жінці як суб’єкту зґвалтування: злочин вчиняється групою осіб; не виключається застосування зброї чи інших небезпечних предметів; у жертви зберігається здатність до сексуальної активності; насильницькі сексуальні дії мають таємний, а не відкритий характер; жертва-чоловік надалі не заявлятиме про зґвалтування через незручність ситуації та невіру у те, що правоохоронні органи поставляться з розумінням до його повідомлень; внаслідок зґвалтування у чоловіків часто виникають психосексуальні проблеми; злочин такого типу має винятково латентний характер. Аргументовано доцільність визнання особи жіночої статі суб’єктом зґвалтування. З’ясовано специфічні риси насильницьких дій сексуального характеру, що можуть бути вчинені гермафродитом. Обґрунтовано, що невиправдано збільшувати чи, навпаки, зменшувати вік кримінальної відповідальності за ці злочини, тобто він є оптимальним. Запропоновано у ч. 2 ст. 152 КК України вказати на вчинення зґвалтування особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153156 цього Кодексу”, а у ч. 3 цієї статті на зґвалтування, вчинене батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, або іншими близькими родичами, або вчинені за попередньою змовою групою осіб” (відповідні зміни мають бути внесені й до положень ст. 153 КК України). Поряд з цим наголошено на неприпустимості відповідальності юридичних осіб в аспекті злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством.
7. Обґрунтовано, що із суб’єктивної сторони злочини, передбачені ст.ст. 152 і 153 КК України, завжди вчиняються з прямим умислом та досліджено зміст такого виду вини. Виявлено невідповідність і суперечливість судових рекомендацій, викладених в абз. 2 п. 10 ППВСУ № 5 від 30 травня 2008 р., щодо конструкцій чи припускала” та коли вона повинна була і могла це усвідомлювати” в аспекті ставлення до віку потерпілої особи при зґвалтуванні або насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом з неповнолітньою чи малолітньою особою. Доведено, що ставлення у вину тих ознак, що відбивають особливі якості потерпілого (неповнолітня чи неповнолітній”, малолітня чи малолітній”) можливе тільки при достовірному знанні винним про ці якості або при наявності об’єктивних відомостей (даних), що явно вказують на ці якості (зокрема, коли зовнішній вигляд потерпілої особи явно свідчив про її відповідний вік). Виявлено специфіку суб’єктивної сторони зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом щодо спричинення цими злочинами особливо тяжких наслідків (ч. 4 ст. 152 і ч. 3 ст. 153 КК України) та встановлено перервність і фрагментарність судового тлумачення положень, викладених в абз. 2 п. 11 ППВСУ № 5 від 30 травня 2008 р., щодо визначення інтелектуальних та вольових моментів необережності (запропоновано удосконалену редакцію цих положень).
Підтримано та обґрунтовано позицію, відповідно до якої основний мотив злочинів, передбачених ст.ст. 152 і 153 КК України, має сексуальний характер і полягає в бажанні (прагненні) задовольнити статеву потребу (потяг) самого суб’єкта (такий мотив може поєднуватися з побічними, зокрема, хуліганськими, а також бажанням осоромити, принизити жінку, помститися їй, проте він завжди залишається домінуючим при вчиненні досліджуваних нами злочинів). Акцентовано увагу на прямому зв’язку мотивів злочинів зі статевими збоченнями. Відмежовано поняття мотивація” від мотивування” щодо злочинів, передбачених ст.ст. 152 і 153 КК України (останнє часто використовується особами задля виправдання своєї протиправної поведінки). Мета в аналізованих злочинах може бути різною (помста, приниження потерпілої особи, компрометація потерпілої особи тощо), а емоційний стан у них лежить за межами їхніх складів і тому не може прямо впливати на кваліфікацію вчиненного.
8. Кваліфікуючими ознаками зґвалтування (ст. 152 КК України) є вчинення цього злочину повторно, або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153-155 цього Кодексу (ч. 2), а його особливо кваліфікуючими ознаками зґвалтування, вчинене групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього (ч. 3); зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього (ч. 4). Квалiфiкуючими ознаками насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153 КК України) є вчинення його повторно, або групою осіб, або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152 або 154 цього Кодексу, а також вчинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього (ч. 2), а особливо кваліфікуючими вчинення того самого діяння щодо малолітньої чи малолітнього, або спричинення ним особливо тяжких наслідків (ч. 3). Наголошено на єдності у соціальній природі цих посягань (сексуального насильства). Запропоновано систему злочинів, суміжних із передбаченими ст.ст. 152 і 153 КК України, та здійснено відмежування складів зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом від складів інших злочинів (див. додаток Л).

9. У процесі дисертаційного дослідження також було: а) проанкетовано щодо теми дослідження 80 суддів, 300 працівників правоохоронних органів і 400 пересічних громадян і за результатами анкетування складено аналітичні довідки (див. додатки АВ); б) здійснено вибіркове вивчення 270 кримінальних справ та 413 засуджених за злочини, передбачені ст.ст. 152 і 153 КК України, за період 20012006 рр., а також виявлено негативні тенденції при розслідуванні та розгляді кримінальних справ про ці злочини (див. додаток Д); в) проаналізовано показники статистичної звітності МВС України за період з 2004 по 2008 рр. (див. додаток Е); г) вирішено чимало інших ключових теоретичних і прикладних питань (див. додатки ЖП), зокрема розроблено проект Закону України Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи” (пропонує чотири ключові зміни та доповнення до розділу IV Особливої частини КК України) та проект постанови Пленуму Верховного Суду України Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 5 Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи” (містить сімнадцять змін і доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30 травня 2008 р.) (див. додатки М і Н).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абельцев С. Н. Криминологическое изучение насилия и защита личности от насильственных преступлений : автореф. дис. на соискание науч. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 Уголовное право и криминология; уголовно-исправительное право” / С. Н. Абельцев. М., 2000. 43 с.
2. Авдеев М. И. О квалификации преступлений против личности (к обсуждению проектов уголовных кодексов союзных республик) / М. И. Авдеев // Сов. государство и право. 1959. № 8. С. 120125.
3. Авдеев М. И. Судебно-медицинская экспертиза живых лиц / М. И. Авдеев. М. : Медицина, 1968. 310 с.
4. Агафонов А. В. Отражение становления и развития правовых норм, предусматривающих уголовную ответственность за посягательства на права личности в сфере сексуальных отношений в законодательстве России [Електронний ресурс] / А. В. Агафонов // Сибирский юридический вестник. 2003. № 2. Режим доступу до журн. : // http://www.law.isu.ru/ru/science/vestnik/ 20032/ agafonov.html
5. Александров Ю. Серійні вбивства: проблемні питання / Ю. Александров, О. Терлецька // Право України. 2001. № 10. С. 9295.
6. Александров Ю. В. Злочини проти статевої свободи / Ю. В. Александров // Юридичний вісник України. 2002. 612 квітня. С. 9.
7. Александров Ю. В. Половые преступления: преступники и потерпевшие: учеб.-практ. пособие / Ю. В. Александров. К. : НИ И РИО КВШ МВД СССР , 1975. 92 с.
8. Александров Ю. В. Половые эксцессы / Ю. В. Александров. − К. : РИО МВД УССР, 1975. 40 с.
9. Александров Ю. В. Мужеложство и борьба с ним (уголовно-правовые и криминологические аспекты) : учеб.-практ. пособие / Ю. В. Александров, Н. П. Бондарь. − Киев, 1975. 156 с.
10. Александров Ю. В. Кримінальне право України: Заг. Частина : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. К. : МАУП, 2004. 328 с.
11. АлександровЮ. В. Половые преступления: преступники и потерпевшие: учеб.-практ. пособие / Ю. В. Александров. К., 1975. 91 с.
12. Андреева Л. А. Квалификация изнасилований: учеб. пособие / Л. А. Андреева. − СПб., 1999. 56 с.
13. Андреева Л. А. Состав преступления изнасилования в советском уголовном праве: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 Уголовное право и кримінологія ; исправительно-трудовое право” / Л. А. Андреева. Л., 1962. 18 с.
14. АндрееваЛ. А. Влияние жестокости преступного поведения на уголовную отвественность / Л. А. Андреева, П. Ю. Константинов. СПб. : Изд-во Юрид. центр Пресс”, 2002. 210 с.
15. Андрусів Г. В. Кримінальне право України. Загальна частина: посіб. для підготовки до іспитів / Г. В. Андрусів, О. Ф. Бантишев, Б. В. Романюк. К. : Вид. Паливода А. В., 2002. 124 с.
16. Андрусів Г. В. Кримінальне право України. Особлива частина: посіб. для підготовки до іспитів / Г. В. Андрусів, О. Ф. Бантишев, Б. В. Романюк. К. : Вид. Паливода А.В., 2002. 292 с.
17. Антонян Ю. М. Преступность среди женщин / Ю. М. Антонян. М. : Рос. право, 1992. 252 с.
18. АнтонянЮ. М. Насилие среди осужденных / Ю. М. Антонян, И. Б. Бойко, В. А. Верещагин. − М., 1994. 66 с.
19. Антонян Ю. М. Сексуальные преступления: Чикатило и другие : науч.-популяр. исслед. / Ю. М. Антонян, А. А. Ткаченко. М. : Амальтея, 1993. 320 с.
20. Архів Апеляційного суду Волинської області. Кримінальна справа № 10-133 за 2006 р.
21. Архів Апеляційного суду Житомирської області. Кримінальна справа № 1-24 2006 р.
22. Архів Апеляційного суду Закарпатської області. Кримінальна справа № 420 за 2006 р.
23. Архів Апеляційного суду Київської області. Кримінальна справа № 11-613 за 2006 р.
24. Архів Апеляційного суду Київської області. Кримінальна справа № 11-660 за 2006 р.
25. Архів Апеляційного суду Хмельницької області. Кримінальна справа № 11-622 за 2006 р.
26. Архів Апеляційного суду Хмельницької області. Кримінальна справа № 11-697 за 2006 р.
27. Архів Бериславського районного суду Херсонської області. Кримінальна справа № l-7 за 2007 р.
28. Архів Верховного Суду України. Кримінальна справа № 11- 660 за 2006 р.
29. Архів Верховного Суду України. Кримінальна справа № 2112 за 2006 р.
30.