Можайкіна Наталія Василівна. Домогосподарства як суб’єкт економіки, яка трансформується

Короткий опис

Можайкіна Наталія Василівна. Домогосподарства як суб’єкт економіки, яка трансформується : Дис... канд. наук: 08.00.01 2008

Можайкіна Н.В. Домогосподарства як суб’єкт економіки, яка трансформується. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 економічна теорія та історія економічної думки. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. Харків, 2008.
Дисертацію присвячено виявленню соціально-економічних особливостей функціонування домогосподарств в трансформаційній економіці на підставі комплексного дослідження системи факторів, що детермінують їх життєдіяльність. Доведена актуалізація світоглядної ролі домогосподарств в умовах становлення ринкової економіки. Визначено механізм взаємодії основних груп факторів, що впливають на життєдіяльність домогосподарств та формують господарську свідомість їх членів. Встановлено зв’язок між домогосподарством, родиною і особистістю та проаналізовано основні поведінкові стратегії домогосподарств та їх членів, на підставі чого визначено основні етапи адаптації індивідів та домогосподарств до ринкових умов господарювання.

Комплексне теоретичне дослідження дозволило одержати наукові висновки і результати, що у своїй сукупності дали нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає у виявленні соціально-економічних особливостей функціонування домогосподарств в трансформаційній економіці та пропозиції шляхів подальшого ефективного реформування економіки задля покращення добробуту домогосподарств.
Результатами, отриманими в процесі дослідження, слід вважати:
1. Аналіз тривалого шляху розвитку від економічного індивіда, родини, споживача до сучасного розуміння домогосподарства сприяв розширенню предмета дослідження, росту його багатозначності і поступового наповнення сучасним змістом. Домогосподарство у роботі розглядається як соціально-економічна мікросистема, що включає поняття «індивід» і «родина» і в той же час не є тотожним з ними.
2. Зіставлення структурно-функціонального значення родини і домогосподарства дозволило розкрити їхній взаємозв'язок і взаємозалежність, розширити структуру функцій домогосподарства і довести його визначальну роль в умовах становлення ринкової економіки. Використання методології комплексного дослідження домогосподарств на основі триалектичного підходу шляхом синтезу методологічних підходів інституціональної теорії, соціальної економіки, філософії господарства й економічної соціології дозволило розкрити взаємозв'язок індивіда, родини, домогосподарства, їх внутрішнього і зовнішнього середовища, представленого економічними і позаекономічними факторами.
3. Аналіз основних груп факторів, що впливають на поведінку домогосподарств в економіці, що трансформується, і їхня систематизація дозволили виявити значимі проміжні перемінні середовища функціонування домогосподарств, що у ситуації невизначеності можуть мати провідне значення і вимагають пильної уваги в періоди кризи економіки і суспільства. Обґрунтовано, що в умовах трансформації економіки і суспільства стійкість і самодостатність системи культурних факторів, що базуються на відповідній системі цінностей, є важливою умовою, що сприяє успішному завершенню трансформаційного процесу.
4. Визначено механізм взаємодії факторів, що детермінує життєдіяльність домогосподарств, який реалізується через ролі, норми, цінності й настанови домогосподарств, котрі лежать в основі їхньої життєдіяльності та поєднують домогосподарство, родину і особистість. Він визначає процес, способи і методи адаптації домогосподарств до ринку, сприяючи формуванню поведінкових стратегій їхніх членів. Роль домогосподарства у формуванні економічної свідомості є визначальною і виявляється в первісному формуванні і реалізації взаємодії цілісної структури настанов, цінностей, норм і мотивацій, що фундаментально впливають на господарську самореалізацію особистості в процесі вибору і здійснення поведінкових стратегій. Звідси первинною основою становлення особистості є інтелектуальний і духовно-моральний потенціал родини, у якій формується індивід.
5. Домінуючі моделі поведінки домогосподарств на споживчому, фінансовому і ринку праці дозволили виділити і охарактеризувати основні етапи адаптації індивідів і домогосподарств до ринкових умов: «примітивного виживання»; активного пристосування до нових умов соціально-економічного середовища; сталого відтворення нової системи цінностей і норм поведінки, що відповідають розвинутим економікам і реалізуються через активну трудову діяльність. Аналіз реальної ситуації адаптації домогосподарств засвідчив незакінченість процесу трансформації економіки і суспільства.
6. Адаптація домогосподарств в умовах економіки України, що трансформується, визначається стійким домінуванням неадекватних ринковим умовам норм, цінностей і настанов суб'єктів домогосподарств, що свідчить про недостатню розвиненість національного інституціонального простору, слабку ринкову мотивацію, незначну активність і моральну спрямованість діяльності на ринкові перетворення. Адаптаційні стратегії засновані на домінуванні неформальних правил і націлені на мінімізацію ризику, шляхом перерозподілу його між учасниками взаємодії. Мережа взаємодії будується на системі переваг позаекономічного характеру і регулятором виступають не стільки закони ринку, скільки культурні норми, укорінені в неформальних відносинах, що слабко пов'язані з формальними інститутами. Це ускладнює їхнє ефективне функціонування і супроводжується руйнуванням людського потенціалу (фізичного і морального здоров'я, загальнокультурної і професійної компетентності, творчої і цивільної активності).
7. Аналіз практичної діяльності домогосподарств показав, що домінують пасивні стратегії, з настановами не на саморозвиток, а на пристосування до існуючих умов, які формуються під впливом факторів, обумовлених історичною, національною економічною ментальністю і процесом глобалізації.
8. Існуючі соціально-економічні відносини відкладають відбиток на процес відтворення людського капіталу. Розвиток економіки знань” вимагає інтелектуалізації праці і творчого розвитку особистості, а тому актуалізується необхідність інвестиційного забезпечення розвитку людського капіталу, а в його структуру запропоновано ввести мотивацію внутрішньої потреби, спрямованої на саморозвиток, самоактуалізацію і самотрансценденцію (спрямованість на навколишніх). Гармонічна єдність цих мотивацій втілюють у собі високу систему головних життєвих цінностей і моральних принципів, високий особистий і професійний успіх, реалізація якого принесе величезну користь індивіду, домогосподарству і державі.