Музичне життя Станіславова другої половини ХІХ – першої третини ХХ століття

Короткий опис

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

На правах рукопису

Романюк Леся Богданівна

УДК 78.01; 78.07

Музичне життя Станіславова другої половини ХІХ першої третини ХХ століття

Спеціальність 17.00.01 теорія та історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
кандидат мистецтвознавства,
доцент Толошняк Наталія
Анатоліївна

Івано-Франківськ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Діяльність мистецько-просвітницьких товариств Станіславова.. 20
1.1. Історичне підґрунтя формування мистецького життя Станіславова в культурному просторі Галичини другої половини ХІХ першої третини ХХ ст... 20
1.2. Культурно-просвітницька практика громадських товариств та їх роль у
розвитку музичного життя Станіславова... 27
1.3. Польське музичне товариство ім. С.Монюшка в контексті музичної культури Галичини кінця ХІХ першої третини ХХ ст. . 64
1.4. Музично-хорове товариство «Станіславівський Боян»: етапи становлення і розвитку 79
Розділ 2. Музична освіта у Станіславові другої половини ХІХ першої третини ХХ ст 96
2.1. Діяльність загальноосвітніх навчальних закладів нижчого і середнього рівня в культурно-освітній сфері96
2.2. Особливості фахової музичної підготовки у філії Вищого Музичного
інституту ім. М.Лисенка у Станіславові 20-х 30-х років ХХ ст...... 109
2.3. Система музичної освіти у Консерваторії ім. С.Монюшка у Станіславові 125
Розділ 3. Музично-театральне життя Станіславова140
3.1. Польське товариство «Театр ім. О.Фредра» в контексті музично- драматичної культури Галичини кінця ХІХ першої третини ХХ ст.. 140
3.2. Етапи діяльності товариства «Український народний театр ім.І.Тобілевича» у Станіславові.. 156
3.3. Музично-драматичне товариство ім.А.Гольдфадена................................... 174
ВИСНОВКИ185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...189
ДОДАТКИ.. 213

Перелік умовних скорочень

Вип. випуск
ВМІ Вищий музичний інститут ім. М.Лисенка
ДАІФО Державний архів Івано-Франківської області
ДАЛО Державний архів Львівської області
ЕМТА Еcho Мuzyczne Тeatralne Аrtystyczne (часопис)
ЗУНР Західноукраїнська Народна Республіка
зл. золотий (грошова одиниця Польщі)
КМТМ Консерваторія Музичного Товариства ім. С.Монюшка
КПМТ Консерваторія Польського Музичного Товариства
кор. корона (грошова одиниця Австро-Угорщини)
ЛНБ ім. В.Стефаника НАН України Львівська наукова бібліотека ім.В.Стефаника Національної академії наук України
МТМ Музичне Товариство ім. С.Монюшка
НТШ Наукове товариство ім. Шевченка у Львові
РПТ Руське Педагогічне Товариство
УПТ Українське Педагогічне Товариство
ЦДІА України у Львові Центральний державний історичний архів України у Львові

ВСТУП

Актуальність дослідження. Історія музичної культури є одним із найважливіших компонентів загальної історії. В контексті процесу становлення національної ідентичності виникає необхідність всебічного дослідження в галузі етичних цінностей та духовних надбань. Досягнення панорамності культурного світобачення неможливе без актуалізації культурно-мистецьких явищ минулого. Наукової систематизації вимагають артефакти не лише загальнонаціонального, але й регіонального значення. Серед перспективних напрямків сучасного історичного музикознавства є, зокрема, краєзнавство своєрідна субсистема культури, синхронний та діахронний зріз якої містить у собі значний інформативний потенціал.
В останні роки музичне краєзнавство посідає щораз поважніші методологічні позиції. Серед передумов — необхідність відходу від традиційних і пошуку нових парадигм музичного літопису, оновлення і розширення його джерелознавчої бази тощо.
У цьому контексті зростає актуальність дослідження різноманітних галузей культури Галицької землі. Звернення до історії музичного життя Західної України другої половини ХІХ - першої третини ХХ століття (до 1939 року) через висвітлення його особливостей в окремих, найбільш розвинутих культурних центрах краю, яким на той час був Станіславів, зумовлене наявністю численних «білих плям». Культура географічних маргіналій суттєво збагачує загальну картину стану музичної культури Галичини означеного періоду.
Виокремлення і конкретизація визначних подій музичного життя Станіславова другої половини ХІХ першої третини ХХ ст. у зв’язку із реаліями попереднього періоду сприятиме адекватному сприйняттю музичної культури Прикарпаття в цілому.
Наявні краєзнавчі дослідження переважно не деталізують і залишають поза увагою цінні здобутки музичного життя окремих культурно-мистецьких центрів. Звідси втрачається відчуття самобутності цього явища. Деякі факти у зв’язку з радянською ідеологічною доктриною довгий час замовчувалися або штучно вилучалися з наукового обігу. Звідси актуальність звернення до історії музичного життя Станіславова, як розвинутого адміністративно-територіального і культурного центру Галичини, вивчення і аналізу різних ланок його функціонування.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі музикознавства Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника відповідно до планів наукових робіт вказаного навчального закладу, зокрема теми «Етнорегіональні проблеми музичної україністики в історії та сучасності (музикознавчий аспект)».
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є культурно-мистецьке життя Ста­ніславівщини другої половини ХІХ першої третини ХХ століття як цілісне явище, що має свої оригінальні ознаки в різноманітних формах і способах функціо­нування. Предметом дослідження є культурно-просвітницькі, освітньо-виховні та музично-театральні процеси в мистецькому житті Станіславова.
Метою роботи є концептуальне осмислення музичного життя Станіславова другої половини ХІХ першої третини ХХ століття як цілісного культурного явища.
Проблематика і багатоаспектність досліджуваних явищ зумовили такі завдання роботи:
окреслити історико-соціальні та культурні передумови, що мали вплив на становлення музичного життя Станіславова як одного з провідних культурних центрів Галичини;
висвітлити діяльність освітньо-виховних та просвітницьких товариств Станіславова як осередків формування і виховання національної свідомості громадян краю;
розкрити зміст діяльності мистецьких інституцій Станіславова як інспіраторів культуротворчих процесів;
дослідити систему музичної освіти у спеціалізованих музичних закладах, принципи музичної підготовки у навчально-виховних установах різного рівня;
увиразнити основні тенденції розвитку музично-театрального життя Станіславова.
Методологічна база дисертаційної роботи сформована за принципом рівнозначності досліджуваних явищ в історичному та естетичному вимірах із викорис­танням музикознавчих та соціально-політичних критеріїв. Культурологічний ракурс розкриття обраної теми вимагає відповідної методології, яка ґрунтується на поєднанні фундаментальних, загальнонаукових і галузевих методологічних принципів із залученням загальних і спеціальних методів пізнання.
Методологічною основою комплексного дослідження об’єкта наукової розвідки є системний підхід, зумовлений багаторівневою природою досліджуваного явища. Музичне життя Станіславова розглядається у парадигмі: «регіонального, (локального) національного універсального», де Станіславівська культура мислиться як локальний сегмент регіональної галицької культури, яка в свою чергу є невід’ємною часткою загальнонаціональної і ще ширше культуротворчих процесів європейських центрів.
Історико-діалектичний метод пізнання є базовим методом роботи, який обумовив дослідження музичного життя Станіславова другої половини ХІХ першої третини ХХ ст. не як відокремленого явища, а як процесу, який народжується, формується, розвивається, а отже, видозмінюється в певних історичних межах і тісно пов’язаний з політичними, економічними, соціальними та культурними подіями у Галичині означеного періоду, ними визначається і чинить зворотний вплив. Діахронія, притаманна історичному методу, дозволяє виявити усю багатогранність внутрішніх і зовнішніх зв’язків, визначити закономірності й суперечності розвитку музичного життя Станіславова на історичному тлі тогочасної суспільно-політичної ситуації.
Застосування соціокультурної методології дозволяє розглянути музичне життя Станіславова крізь призму детермінуючого стрижня культури в аспекті його соціальної і особистісної репрезентації. Застосування соціокультурної методології щодо даної наукової ділянки дозволяє: розглянути і визначити місце музичного життя як складової музичної культури в цілісній системі культури та соціуму; проаналізувати соціокультурне значення музичного життя в проекції на особистість; прослідкувати, як позначається соціокультурна ситуація на музичному житті та продуктах діяльності культури; дослідити музичне життя міста як саморозвиваючу систему, що має певну спрямованість, тенденції розвитку.
Неабияке значення для досягнення поставлених завдань має компаративний метод, який використовується з метою встановлення подібності, тотожності, протилежності у мистецьких явищах. А отже, застосований для характеристики традиційного і інноваційного в культурно-мистецькому житті Станіславова і регіону та дозволяє виявити напрями культуротворчого поступу.
Необхідність вирішення поставлених завдань призвела до виходу за межі однієї дисципліни та зумовила використання теоретичних напрацювань і досягнень таких дисциплін, як філософія, історія, культурологія, естетика, мистецтвознавство, соціологія культури тощо.
Джерельна база дослідження.
У сучасній музикознавчій науці дослідження різних царин музичного життя регіонів і окремих культурних осередків набуває все більшої актуальності. Результати наукових розвідок були б неможливими без залучення потужної джерельної бази, в якій сконцентрована важлива інформація. В ході опрацювання в полі зору був значний обсяг накопиченого історичного матеріалу та технік, що склалися при його інтерпретації. Такий аспект вимагає залучення якнайширшого кола наукових джерел, а також передбачає реконструкцію методики інших дослідників. Важливим компонентом історіографічного аналізу є врахування поглядів дослідників і світоглядного контексту епохи в цілому, адже процес вивчення проблеми обумовлюється не лише пошуком об’єктивної істини, але й суб’єктивною науковою позицією. Звернення до праць відомих учених, які торкалися питань розвитку вітчизняної музичної культури, а також залучення значної кількості неопублікованих документів і матеріалів з архівних фондів та використання інформації, вміщеної у періодиці минулого і сучасності, є тим підґрунтям, на якому базується дослідження музичного життя Станіславова другої половини ХІХ першої третини ХХ ст.
Вагоме місце в ході наукового дослідження займало опрацювання історико-краєзнавчих та культурологічних праць вітчизняних учених: В.Грабовецького, М.Грушевського, Я.Ісаєвича, І.Крип’якевича, М.Кугутяка, С.Сірополка, М.Семчишина та інших.
Важливою в контексті обраної теми є «Історія України-Руси» М.Грушевського [41], що являється фундаментальним, систематичним курсом історії України, який базується на власній періодизаційній концепції. За широтою фактологічного матеріалу і джерел праця посідає особливе місце в українській історіографії. Окремі її частини присвячено Галичині. З позицій безпосереднього учасника подій автор подає ієрархію політичних, економічних і культурних факторів, що мали прямий і безпосередній вплив на процес українського національного відродження. Шляхом порівняння «російської» та «австрійської» України М.Грушевський визначає передумови відмінностей культурного поступу обох територій.
Західна Україна є одним з об’єктів дослідження І.Крип’якевича [124; 125], яку вчений розглядає як цілісну систему, що зумовлена політикою, економікою, культурою, поліетнічністю, та визначає роль інтелігенції як детермінанти націєтворчого процесу і духовного піднесення українства. Ці узагальнення представляють великий науковий і методологічний інтерес, оскільки в них виразно прослідковуються основні тенденції, пов’язані з розширенням наших уявлень щодо історичного підґрунтя культуротворчого процесу регіонів.
Узагальнюючою теоретичною працею, в якій пропонується ретроспекція культуротворчого процесу в Україні — від найдавніших часів до середини ХХ ст., є монографія М.Семчишина «Тисяча років української культури» [237]. Історичний період ХІХ першої половини ХХ ст. представлений найбільш повно: здійснено ретельний аналіз суспільно-політичних умов формування таких сегментів культури, як наука, освіта, мистецтво. Автор не оминув увагою характерні прикмети культури Галичини. В інформаційне поле включено відомості про українську літературу, архітектуру, скульптуру, малярство. Праця М.Семчишина має важливе значення, оскільки в ній окреслено основні етапи розвою українського шкільництва та наукової думки як в регіоні в цілому, так і в деяких містах (в тому числі у Станіславові). Окремі розділи присвячено українській музиці, де розглядаються її фольклорно-етнографічні особливості; подано творчі портрети деяких композиторів; здійснено огляд театрального життя на західноукраїнських землях. Проте великий обсяг поставлених автором завдань не дозволив вийти на рівень детального аналізу тих чи інших особливостей культурно-мистецького процесу. Залишилась поза увагою діяльність музичних товариств та громадсько-просвітницьких організацій, майже відсутня інформація про спеціалізовану музичну освіту. Враховуючи те, що акцент зроблено на розгляді культури українського народу, неможливо відтворити поліетнічну інфраструктуру, яка є невід’ємною частиною історії.
Дисертація опирається на фактологічний матеріал, вміщений у наукових працях
Я.Ісаєвича [112], М.Кугутяка [126], В.Грабовецького [36], П.Арсенича [5], В.Пашука [203] в яких висвітлено яскраві сторінки національного та державно-політичного відродження галицьких українців, здійснено розгляд міжнаціональних взаємин, діяльності політичних партій і організацій, громадсько-просвітницьких та культурно-освітніх об’єднань і установ Галичини в цілому і Станіславова зокрема, що дає можливість чіткіше уявити основні шляхи культуротворчого процесу на західноукраїнських землях.
Цінні відомості вміщено в об’ємному двотомному виданні «Альманах Станіславівської землі», який є зібранням матеріалів з історії міста і краю від найдавніших часів до ХХст. Альманах побудовано у вигляді збірки статей, підготовлених безпосередніми учасниками і очевидцями тих далеких днів. Їх тематика об’єднує широке коло питань з різних царин культурно-мистецького життя Станіславова і Станіславівщини. Статті чітко систематизовано. Окремі розділи присвячено мистецьким товариствам і установам, творчим особистостям та визначним подіям музичного життя, які сприймаються крізь призму соціально-культурного середовища міста другої половини ХІХ першої третини ХХст. Матеріали, які увійшли до «Альманаху Станіславівської землі», послужили важливим джерелом інформації пізнавального характеру. Деякі з відомостей можна вважати по-своєму унікальними, оскільки вони здебільшого є раритетними і вперше вводяться в науковий обіг. При історіографічному аналізі джерел такого типу важливим є врахування поглядів автора, його світогляду в контексті історичної епохи. Адже філософський світогляд багато в чому визначає картину світу, задає певну цілісніст

Список літератури

ВИСНОВКИ

Друга половина ХІХ перша третина ХХ ст. (до 1939 р.) були періодом інтенсивного розвитку музичного життя Східної частини Галичини, який характеризувався перетворення окремих міст у потужні осередки культури з власною інфраструктурою та оригінальними традиціями, набутими упродовж століть. Процес становлення та розвитку музичного мистецтва у Станіславові має ряд іманентних особливостей і відзначається тенденцією до асиміляції здобутків регіональних, загальнонаціональних та європейських культурних осередків.
Реконструкція мистецького життя Станіславова за визначений період засвідчила:
1. Зміна ціннісних орієнтирів, пов’язана з «весною народів» 1848 р. у Європі, знайшла своє відлуння на західноукраїнських землях, що зумовило поступ демократично-ліберального руху, прогресивних літературних течій, біля витоків яких у Галичині стояла «Руська Трійця». Національне відродження відбувалося різними шляхами від оновлення мистецької думки до створення політичних партій і організацій. Зародження крайової автономії було послідовною протидією польським шовіністам у їх намаганні перетворити Галичину на польську провінцію. Як і в інших містах Західної України, у Станіславові організовується окружна Руська Рада, а згодом ряд українських, польських та єврейських політичних партій, з’являються групи народовців та москвофілів, започатковується низка економічних установ. Незважаючи на складність історико-політичної ситуації другої половини ХІХ першої третини ХХ ст., відбувається духовне піднесення, наслідком якого стає прогресивний прорив у різних сферах культури, вагомою підсистемою якої було музичне життя.
2. Одночасно з політичною та економічною активністю суспільного фону поглиблювалася діяльність громадськості в культурній сфері. У Станіславові ство­рюються освітньо-громадські та культурно-просвітницькі українські, німецькі, польські та єврейські товариства, діяльність яких була історично доцільною та результативною. Ці об’єднання стали потужними духовно-інтелектуальними центрами національної і творчо-діяльної самореалізації, активно сприяли формуванню і розвитку націо-нальної свідомості громадян краю, навколо них гуртувалися прогресивні кола інтелігенції та широкі верстви громадськості. Товариства «Просвіта», «Рідна школа», «Руська Бесіда», «Союз українок», «Каменярі», «Фрогсінн», «Гаскала» та інші були каталізаторами музичної освіти та виховання, а також просвітницько-пропагандистської справи. Наслідок — інтенсивна розбудова системи приватного шкільництва і дошкільних установ, у яких вагоме місце відводилося естетичному вихованню молоді. Важливою складовою просвітницької діяльності культурно-громадських організацій Станіславова стало запровадження різнопрофільних курсів і гуртків поліфункційного спрямування, а також організація мистецьких конкурсів. Їх проведення сприяло підвищенню виконавського рівня аматорських хорових і драматичних колективів, накреслювало перспективи їх творчої діяльності.
3. Еволюція музичного життя Станіславова досліджуваного періоду у значній мірі зумовлювалась появою багатопрофільних мистецьких інституцій, що сформувалися як осередки культуротворчих процесів. Провідне місце належало українському музично-хоровому товариству «Станіславівський Боян» та польському товариству ім.С.Монюшка. Їх мистецький потенціал виявляв себе здебільшого на регіональному рівні. Формування в їх середовищі організаторів нового формату сприяло чіткій окресленості пріоритетних царин. Серед них — концертно-виконавська, освітня, видавничо-публіцистична. До піднесення музичного життя Станіславова у значній мірі спричинилося започаткування при товариствах творчих колективів (мішаних, жіночих і чоловічих хорів; камерних, симфонічних та духових оркестрів; оперної трупи), діяльність яких суттєво збагатила мистецьку палітру міста, сприяла органічному переходу від аматорства до професіоналізації. Музичні товариства відігравали провідну роль у справі поширення та популяризації оригінальних творів українських, російських та західноєвропейських композиторів, що було пов’язано як з практичною, так і з видавничо-публіцистичною функціями.
4. Суттєві зрушення в галузі музичного мистецтва у Станіславові періоду другої половини ХІХ першої третини ХХ ст. були детерміновані інтенсивним становленням системи музичної освіти, що знайшло свій вияв у діяльності спеціалізованих навчальних закладів різних типів та рівнів.
Системою музичної освіти загальноосвітніх та спеціалізованих навчальних закладів Станіславова було передбачено вивчення «Музики і співу», як одного з провідних предметів, а в учительських семінаріях у доповнення до уроків музики як обов’язкові вводилися заняття індивідуальної та колективної гри на скрипці. У школах і гімназіях створювалися музично-драматичні гуртки, участь в яких виховувала в учнівської молоді прихильність до різних видів мистецтв, давала їм змогу долучитися до високохудожніх зразків. Відтак розширювалися світоглядні межі, формувалися естетичні смаки, уміння і навички.
5. Відкриття на теренах Галичини однієї з перших українських музичних шкіл нової формації при хоровому товаристві «Станіславівський Боян» стало етапною подією історії культурних змагань за національну освіту. Логічним продовженням цієї боротьби була реорганізація музичної школи у філію Львівського Вищого музичного інституту іменіМ.Лисенка. Цей навчальний заклад відіграв провідну роль у процесі становлення та розвитку національної музичної школи на теренах Станіславівщини, сприяв появі нової плеяди обдарованих та професійно підготованих музикантів.
6. Поряд із філією Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка на теренах міста упродовж тривалого часу існувала польська Консерваторія ім.С.Монюшка, яка в активній співпраці із Музичним Товариством ім.С.Монюшка розгорнула широку музично-просвітницьку діяльність. Система освіти цього мистецького закладу відповідала традиціям європейських навчальних закладів такого типу та вирізнялася ефективністю і дієвістю.
Діяльність філії Вищого музичного інституту ім.М.Лисенка і Консерваторії іменіС.Монюшка доповнювала панораму музичного життя Станіславова, збагачувала її акціями високого мистецького рівня, серед яких концерти вокально-хорової, симфонічної, камерно-інструментальної музики як українських і польських компо­зи­торів, так і західноєвропейських та російських авторів за участю солістів та навчальних творчих колективів. Саме ці освітні заклади стали основними осеред­ками підготовки кваліфікованих музикантів, які своєю мистецькою діяльністю сприяли поступу музичної культури не лише Станіславова, але й усього регіону.
7. Впливовим чинником розвою культурного життя Станіславова було театральне мистецтво. Музично-драматичні товариства виконували важливі культурно-просвітницькі функції. Специфіка регіональних традицій, продиктована поліетнічністю, визначила створення різнонаціональних театральних осередків, серед яких провідними були польський театр ім.О.Фредра, український народний театр іменіІ.Тобілевича та єврейський театр іменіА.Гольдфадена. Їх діяльність збагачувалася міжнаціональними творчими контактами. Соціальна природа театрального мистецтва, його доступність найширшому середовищу громадськості міста і краю ста­ла важливим комунікативним фактором естетичного та соціокультурного функціонування. Діяльність драматичних товариств Станіславова значно активізувала аматорські та професійні осередки, а театральні діячі виступили активними учасниками формування культурно-мистецького простору міста і регіону. Будучи складною, багаторівневою системою, театр органічно синтезував різні види мистецтв слово, музику, танок, пантоміму, режисуру, сценографію, а також взяв на себе роль духовного стрижня та одного з факторів національної самореалізації творчого потенціалу народу.
Культурно-мистецьке життя Станіславова другої половини ХІХ першої третини ХХст. відкрита, нелінійна, етносоціокультурна система, яка була унікальним феноменом людської діяльності і важливою складовою регіональної та всеукраїнської культурно-мистецької спадщини.
Пропоноване дослідження є першою спробою реконструкції мистецького життя Станіславова означеного періоду у його цілісності та багатогранності. Воно не вичерпує усіх аспектів, даючи поштовх до подальших наукових розвідок, які стануть важливою складовою галузі краєзнавства та історичного музикознавства і значно збагатять скарбницю української культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антоневич Д. Театр ім. І.Тобілевича і його меценат дир. Кость Вишневський // Альманах Станіславівської землі. Збірник матеріалів до історії Станіславова і Станіславівщини. Нью-Йорк - Торонто - Мюнхен: Украпринт, 1985. Т.І. С. 580-589.
2. Антонович М. Недостачі наших хорів // Українська музика. Львів, 1937.Ч.3. С.35-37.
3. Антонович М. Станіслав Людкевич: композитор, музиколог. Львів: Спілка композиторів України, 1999. 60 с.
4. Аркуша О., Мудрий М. Михайло Грушевський вчений і організатор науки // Михайло Грушевський і Західна Україна. Львів.: Світ, 1995. С.15-17.
5. Арсенич П. Станіславів столиця ЗУНР. Івано-Франківськ, 1993. 53 с.
6. Артистичний вісник. Львів, 1905. Зошит І, ІІ.
7. Афіші, оголошення, повідомлення про проведення ювілейних дат, концертів філією «Просвіти» у Станіславові // ЦДІА України у Львові, Ф.348, оп.1, спр.779. 14 арк.
8. Афіші, оголошення, повідомлення про проведення ювілейних дат, концертів філією «Просвіти» у Станіславові // ЦДІА України у Львові, Ф.348, оп.1, спр.5232.
9. Барнич Я. Шкільний театр у Станиславові // Альманах Станіславівської землі. Збірник матеріалів до історії Станіславова і Станіславівщини. Нью-Йорк - Торонто - Мюнхен: Украпринт, 1985. Т.І. С. 592-595.
10. Бенцаль-Карп’як О. Український народний театр ім. І.Тобілевича // Альманах Станіславівської землі. Збірник матеріалів до історії Станіславова і Станіславівщини. Нью-Йорк - Торонто - Мюнхен: Украпринт, 1985. Т.І. С. 577-580.
11. Бенч-Шокало О. Український хоровий спів. Актуалізація звичаєвої традиції. К.: Український світ, 2002. 440 с.
12. Білавич Г., Савчук Б. Товариство «Рідна школа» (1881-1939рр.). Івано-Франківськ: Лілея НВ, 1999. 205 с.
13. Бойчук Д. Слідами минулого // Альманах Станіславівської землі. Збірник матеріалів до історії Станіславова і Станіславівщини. Нью-Йорк - Торонто - Мюнхен: Украпринт, 1985. Т.І. С. 425-467.
14. Боньковська О. Львівський театр товариства «Українська Бесіда» 1915 1924. Львів: «Літопис». 2003. 326 с.
15. Булка Ю.П. Музична культура Західної України // Історія української музики. В 6 т. К.: Наукова думка, 1992. Т.4: 1917-1941. С.546-589.
16. Бурдуланюк В. Історія культури Прикарпаття. Івано-Франківськ: Нова зоря, 1997. 94 с.
17. Бурдуланюк В. Пам’ятки культури Івано-Франківщини. Івано-Франківськ, 1998. 54 с.
18. Вайс Арон. Страницы истории еврейского театра в Галиции : Сборник статей // Львовский обласной еврейский благотворительный фонд «Хесед Арье». Львов: Хесед Арье, 2002. 46 с.
19. Валіхновська З. Дяківське товариство у Станіславові // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Випуск VІІ. Івано-Франківськ: Плай, 2004. С.122-130.
20. Валіхновська З. Церковно-співоча школа у Станіславові та її засновник Ігнатій Полотнюк // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Випуск VІ. Івано-Франківськ: Плай, 2004. С. 88-95.
21. Василь Витвицький. Музикознавчі праці. Публіцистика/ упор. Л.Лехник; ред. Ю.Ясіновський. Львів, 2003. 389 с.
22. Вахнянин А. В справі потреби заснованя «Музичного інститута» у Львові // Діло. Львів, 1903. Ч.197.
23. Відомості про особовий склад єврейських музично-драматичних гуртків // ДАІФО. Ф.2., оп.3., спр.1177. 18 арк.
24. Вісник Станіславівської Єпархії. 1896. Ч.10.
25. Волощук Ю.І. Скрипкова культура Галичини 1848-1939 років: Дис. канд. мистецтвознавства.: 17.00.02. К., 1999. 192 с.
26. Гаврилів Б., Арсенич П., Процак Р. Літопис Івано-Франківська (Станіслава). Івано-Франківськ: Нова зоря, 1998. 134 с.
27. Гаврилів Б., Бойчук З. Історія Івано-Франківська в хронології (1662-1994 рр.). Івано-Франківськ, 1994. 60 с.
28. Гаврилів Б., Бойчук З., Головатий М. Довідник вулиць м. Івано-Франківська. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2000. 77 с.
29. Гайдукевич Я. Повернення забутих мелодій // Свобода. 1997. 20 липня.
30. Гайський О. Я.Барнич - життя і творчий шлях // Альманах Станіславівської землі. Збірник матеріалів до історії Станіславова і Станіславівщини. Нью-Йорк - Торонто Мюнхен: Украпринт, 1985. Т.І. С. 566-571.
31. Галичанин Львів, 1897. Ч.201.
32. Гегель Г. Наука логики. Сочинения. М., 1970. Т.1. С.108.
33. Головчанська У., Шокалюк О. Івано-Франківськ. Івано-Франківськ, 2002. 91 с.
34. Горак Я. Анатоль Вахнянин і становлення музичного професіоналізму в Галичині др. пол. ХІХ поч. ХХ ст.: Дисканд. мистецтвознавства.: 176.00.01. Львів, 2003. 190 с.
35. Горак Я. Вищий музичний інститут: Історія заснування і діяльність першого десятиліття // Musika Humana. Львів, 2005. Число 2. С.13-41.
36. Грабовецький В. Історія Івано-Франківська. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1999. 303 с.
37. Грабовецький В. «Рідна школа» феномен національної освіти // Педагог Прикарпаття. 15 грудня 1990 р. С.6.
38. Гриневецький І.О. Матеріали до історії Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка. Львів, 1953. 4 с.
39. Гринів О. «Просвіта»: історія і сучасність // Українська народна енциклопедія. Львів: Червона калина, 1996. С.146.
40. Грицан А. Просвітня зоря Прикарпаття. Івано-Франківськ: Сіверсія, 2001. 179 c.
41. Грушевський М. Ілюстрована Історія України. New-York.: Видавництво Шкільної ради . 558с.
42. Державний Архів Львівської Області (ДАЛО), Ф.1, оп. 51, спр. 1541.
43. ДАІФО. Ф.8., оп.1., спр.16. 32 арк.
44. ДАЛО. Ф.110, оп. 1, спр. 803.
45. Діло. Львів, 1889. Ч.207.
46. Діло. Львів, 1894. Ч.96.
47. Діло. Львів, 1895. Ч.52.
48. Діло. Львів, 1897. Ч. 149.
49. Діло. Львів, 1897. Ч.282.
50. Діло. Львів, 1901. Ч. 77.
51. Діло. Львів, 1901. Ч.78.
52. Діло. Львів, 1902. Ч.127.
53. Діло. Львів, 1902. Ч.145
54. Діло. Львів, 1903. Ч.147.
55. Діло. Львів, 1903. Ч.201.
56. Діло. Львів, 1904. Ч.65.
57. Діло. Львів, 1904. Ч.134.
58. Діло. Львів, 1904. Ч.145.
59. Діло. Львів, 1904. Ч.183.
60. Діло. Львів, 1904. Ч.184.
61. Діло. Львів, 1904. Ч.188.
62. Діло. Львів, 1904. Ч.191.
63. Діло. Львів, 1904.Ч.257.
64. Діло. Львів, 1905. Ч.133.
65. Діло. Львів, 1905. Ч.279.
66. Діло. Львів, 1906. Ч.230.
67. Діло. Львів, 1912. Ч.20.
68. Діло. Львів, 1912. Ч.49
69. Діло. Львів, 1914. Ч.8642
70. Діло. Львів, 1918. Ч.193.
71. Діло. Львів, 1921. Ч. 15.
72. Діло. Львів, 1923. Ч. 10.
73. Діло. Львів, 1923. Ч.98.
74. Діло. Львів, 1925. Ч. 73.
75. Діло. Львів, 1926. Ч.2.
76. Діло. Львів, 1926. Ч.57.
77. Діло. Львів, 1928. Ч. 65.
78. Діло. Львів, 1929. Ч. 290.
79. Діло. Львів, 1931. Ч.124.
80. Діло. Львів, 1933. Ч.3.
81. Діло. Львів, 1933. Ч. 12.
82. Діло. Львів, 1933. Ч.15.
83. Діло. Львів, 1933. Ч. 74.
84. Діло. Львів, 1933. Ч.118.
85. Діло. Львів, 1933. Ч.299.
86. Діло. Львів, 1934. Ч.12.
87. Діло. Львів, 1935. Ч.48.
88. Діло. Львів, 1936. Ч.13.
89. Донесення поліцейських органів про спектаклі, поставлені українськими гастролюючими театрами «Заграва» та ім. І.Тобілевича, списки артистів // ДАІФО. Ф.6, оп.1, спр.573. 8 арк.
90. Дудик Р. Хорова культура Прикарпаття кінця ХІХ першої третини ХХ століття: Дисканд. мистецтвознавства: 17.00.03. Київ, 2000. 258 с.
91. З штуки і літератури (в справі русского музичного видавництва) // Діло. Львів, 4.03.1904. Ч.51, с.3.
92. Заборовська Д. З історії становлення оперного жанру в Західній Україні // Записки Наукового Товариства імені Т.Шевченка. Львів, 1993. Том СС ХХVІ: Праці Музикознавчої комісії. С. 118-129.
93. Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ століття. К.: АН УРСР, 1960. 191 с.
94. Загайкевич М. С.П.Людкевич: Нарис про життя і творчість. К., 1957. 156 с.
95. Залеський О. З мого життя // Альманах Станіславівської землі. Збірник матеріалів до історії Станіславова і Станіславівщини. Нью-Йорк - Торонто Мюнхен: Украпринт, 1985. Т.ІІ. С. 122-134.
96. Залеський О. З музичного світу // Альманах Станіславівської землі. Збірник матеріалів до історії Станіславова і Станіславівщини. Нью-Йорк - Торонто - Мюнхен: Украпринт, 1985. Т.ІІ. С 134-136.
97. Залеський О. Музичне життя Станіслава // Альманах Станіславівської землі. Збірник матеріалів до історії Станіславова і Станіславівщини. Нью-Йорк - Торонто Мюнхен: Украпринт, 1985. Т.І. С. 308-317.
98. Затварська Р. Корифеї галицьких театрів. Коломия: Вік, 1997. 86 с.
99. Зваричук Ж. Музично-хорові товариства «Боян» та їх вплив на громадсько-просвітницьке життя Прикарпаття кінця ХІХ початку ХХ століття // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Випуск ІІ. Івано-Франківськ: Плай, 2000. С.54-61.
100. Звідомлення управи приватної дівочої гімназії кружка «Рідної школи» в Станіславові за шкільні роки 1920/21 1926/27. Станіславів, 1927. 30 с.
101. Звіт Державної гімназії з руською мовою навчання в Станиславові за шкільний рік 1932/33. Станиславів: Союзна друкарня, 1933. 40 с.
102. Звіт Державної гімназії з руською мовою навчання в Станиславові за шкільний рік 1934/35. Станиславів: Союзна друкарня, 1935. 43 с.
103. Звіт дирекції державної гімназії з руською викладною мовою Станіславові за шкільний 1936/37. Станиславів, 1937. 47 с.
104. Звіт про діяльність Галицького музичного товариства у Львові за 1891-1892 рр. // Центральний Державний Історичний Архів (ЦДІА) України у Львові. Ф.146, оп. 58, спр. 1221. Арк. 1- 46.
105. Звіт про діяльність Галицького музичного товариства у Львові за 1898-1899 рр. // ЦДІА України у Львові. Ф.146, оп. 58, спр. 1222. Арк. 1- 66.
106. Звіти про діяльність народних театрів і хорів // ЦДІА України у Львові, Ф.179, оп.4, спр.679. Арк. 1-4.
107. Звіти про діяльність народних театрів і хорів // ЦДІА України у Львові, Ф.179, оп.4, спр.658. 8арк.
108. Звіт про проведення режисерських курсів керівників сільських аматорських гуртків. Відношення про проведення Свята Молоді.// ДАІФО. Ф.378, оп.1, спр.46. 13 арк.
109. Зі «Станіславівського Бояна» // Діло. Львів, 12.09.1902р. Ч.204.
110. Ілюстрований музичний календар на рік звичайний 1904-1906. Львів: НТШ. 113-116 с.
111. Ілюстрований Музичний календар. (1905 рік). Рочник другий.
112. Ісаєвич Я. Революція 1848 року в загальноукраїнському та європейському контексті.// Шашкевичіана. Збірник наукових праць. Вип. 5-6/ Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, Тернопільський педагогічний університет ім. В.Гнатюка, Інститут-Заповідник Маркіяна Шашкевича у Вінніпезі, Шашкевичівська комісія у Львові. Львів, 2004. С.409-417.
113. Ісаїв П. Історія міста Станіславова // Альманах Станіславівської землі. Збірник матеріалів до історії Станіславова і Станіславівщини. Нью-Йорк - Торонто - Мюнхен: Украпринт, 1985. Т.І. С.32-103.
114. Історія української державної гімназії в Станіславові // Альманах Станіславівської землі. Т.1. Нью-Йорк Париж Сідней Торонто, 1985. С.261-302.
115. Кашкадамова Н. Фортеп’янне мистецтво у Львові. Статті, рецензії, матеріали. Тернопіль: СМП «Астон», 2001. 400с.
116. Кияновська Л. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ ХХ ст. Тернопіль: СМП «Астон», 2000. 339 с.
117. Козаренко О. Феномен української музичної мови. Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2000. 284 с.
118. Корчак-Гординський О. Народна школа ім. М.Шашкевича в Станіславові // Альманах Станіславівської землі. Т.1. Нью-Йорк Париж Сідней Торонто, 1985. С.80-81
119. Костюк Н. Музична культура Західної України 20-30-х років ХХ століття: ідеї поступу і розвиток національних традицій.: Дис. канд. мистецтвознавства.: 17.00.01. К., 1998. 267 с.
120. Костюк О. Осип Залеський музиколог, композитор, педагог // Альманах Станіславівської землі. Збірник матеріалів до історії Станіславова і Станіславівщини. Нью-Йорк - Торонто Мюнхен: Украпринт, 1985. Т.2. С. 201-206.