Музично-просвітницька діяльність о. Порфирія Бажанського в контексті соціокультурної практики греко-католицького духовенства Галичини в ХІХ – початку ХХ століття

Короткий опис

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

На правах рукопису

Кушлик Наталія Іванівна

Музично-просвітницька діяльність о. Порфирія
Бажанського в контексті соціокультурної практики
греко-католицького духовенства Галичини
в ХІХ початку ХХ століття.

Спеціальність 17.00.01. Теорія та історія культури
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник:
кандидат мистецтвознавства
Толошняк Наталія Анатоліївна

Івано-Франківськ
2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

4

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1. Історіографія, загальна методика й методи дослідження музично-просвітницької діяльності о. П. Бажанського

1.1. Історіографічний огляд стану опрацювання проблеми та вибір пошукових напрямків

12

1.2. Методологічна основа наукового дослідження

33

РОЗДІЛ 2. Греко-католицьке духовенство як феномен соціо-культурного творення на теренах Галичини

2.1. Історична обумовленість інтегративної функції української церкви в контексті національної духовної культури

41

2.2. Українське духовенство в умовах протистояння зовнішнім впливам денаціоналізуючого тиску в ХІХ ст

52

2.3. Представники греко-католицького духовенства носії духовно-культурних цінностей в процесі національного відродження Галичини в ХІХ початку ХХ століття.

65

РОЗДІЛ 3. Творчо-просвітницька практика о. П.Бажанського в контексті культурно-музичного життя Галичини другої половини ХІХпочатку ХХ століття

85

3.1. Фольклористична діяльність о. П. Бажанського як вияв аматорства в музичній етнографії Галичини

86

3.2. Теоретико-фольклористичні інтенції о. П. Бажанського у музикознавчих розвідках передвісники фаховості в науковій думці Галичини

100

3.3. Ідейно-стилістичні пошуки о. П. Бажанського на шляху становлення західноукраїнського музичного театру

122

3.4. Внесок о. П. Бажанського у функціонування церковної музики в Галичині

138

3.5. Роль музикознавчої публіцистики о. П. Бажанського в активізації культурно-просвітницьких тенденцій на теренах Галичини

151

3.6. Елементи музично-стильового традиціоналізму мистецтва Галичини в композиціях о. П. Бажанського на світську тематику.

168

ВИСНОВКИ

185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

192

ДОДАТКИ

211

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЛДМА ім. М. Лисенка Львівська державнв музична академія

ім. М. Лисенка

ЛНБ ім. В. Стефаника НАН

України Львівська національна бібліотека

ім. В. Стефаника Національної академії

наук України

НМАУ ім. П. Чайковського Національна музична академія України

ім. П. Чайковського

НТШ Наукове товариство ім. Т. Шевченка

ЦДІАУЛ Центральний державний історичний

архів України в м. Львові

ВСТУП.

Протягом останнього десятиліття в українських науково-культурологічних пошуках виразно окреслюється тенденція актуалізації досліджень стосовно тих ланок історико-культурного процесу, які не отримали достатнього висвітлення за умов певних ідеологічних табу. Наявність окремих прогалин не сприяє цілісному усвідомленню загальноісторичного процесу розвитку української культури. Це поширюється на проблему адекватного переосмислення та оцінки творчої праці окремих персоналій, задіяних в культурно-мистецькому житті Галичини в період її перебування під абсолютистським правлінням Габсбургів. До числа таких персоналій належить творча постать о. Порфирія Бажанського (1836-1920) представника греко-католицького духовенства й активного учасника процесу українського культуротворення в Галичині другої половини ХІХ початку ХХ століть.
Актуальність теми дисертації.
В руслі сучасних пошуків визначальних елементів національно-культурної самоідентичності виникає потреба в нових наукових дослідженнях для осмисленого сприйняття подій, явищ, феноменів історичного минулого, що відображають процесуальність національної культури. Як унікальний феномен суспільного інтегрування в царині національної духовної культури слід розглядати греко-католицьке духовенство Галичини, що особливо помітно відзначилося в культуротворчих процесах ХІХ початку ХХ століть. Проблема самодостатності зазначеного явища, уособленого діяльнісними надбаннями ряду як відомих, так і менше знаних персоналій, отримала місце в сфері теоретичних пошуків української наукової думки (М. Грушевський, А. Річинський, Н. Полонська-Василенко, І. Химка та інші). Увагу українських науковців час від часу привертала творчо-діяльна постать священика П. Бажанського, який активно працював на ниві становлення західноукраїнської духовної, зокрема, музичної культури другої половини ХІХ початку ХХ ст. Однак багатопланова діяльність згаданої особистості в жодному разі не була предметом окремого дослідження й не вивчалася в повному обсязі. Існуючі наукові розвідки, здійснені істориками-краєзнавцями та музикознавцями (І. Левицьким, І. Біликовським, І. Франком, С. Людкевичем, Б. Кудриком, В. Витвицьким, М. Загайкевич, Л. Кияновською та іншими), торкаються окремих граней постаті священика-просвітителя як учасника процесу функціонування української музичної культури. Оцінка діяльного внеску даної персоналії, як правило, залишалася без грунтовного аналізу його світоглядно-життєвих і творчо-діяльних принципів в контексті відповідної епохи. Помітно-характерним елементом відомих досліджень є присутність рис упередженого ставлення в світлі задекларованої ,,одіозності” діяльної постаті й творчих напрацювань о. П. Бажанського. В результаті невідповідності сучасним вимогам стану наукового вивчення діяльного внеску о. П. Бажанського як хронологічно означеної моделі соціокультурного розвитку в Західній Україні виникла проблемна ситуація. Це спонукає до застосування нових методологічних підходів із залученням джерельних матеріалів та фактів для перегляду та переоцінки на сучасному рівні науково-теоретичних позицій щодо адекватності музично-просвітницької діяльності греко-католицького священика в загальноісторичному контексті. Актуальним постає як вивчення культуротворчого феномену греко-католицької церкви, так і певна ,,реабілітація” ролі універсальної діяльності о. П. Бажанського. Вирішення наукової проблематики пропонованого дисертаційного дослідження обумовлюється потребою комплексного узагальнення та систематизації творчо-діяльної спадщини о. П. Бажанського із залученням та врахуванням факторів впливу, що визначають його внесок як музично-просвітницького діяча на певному етапі соціокультурного розвитку. До таких факторів слід віднести як події суспільно-політичного характеру та умови функціонування культурного соціуму, так і систему особистісних ціннісно-світоглядних орієнтирів, зумовлених особливостями процесу їх формування та творчої реалізації. Окреслення зазначених науково-пошукових координатів детермінується позасуб’єктивним переглядом предмету дослідження. Оскільки отець Бажанський репрезентує важливий суспільно-дієвий прошарок, що відіграв рушійну роль в процесі національно-духовного відродження в Галичині, то паралельною актуальною віссю є теоретичне осмислення проблеми в контексті потреби збереження й відтворення національних духовно-культурних цінностей і традицій, дотичність до яких на сучасному рівні виявляє українське духовенство. Водночас пошуково-тематична локалізація даної дисертації додатково обумовлюється відкритістю наукової проблематики філософсько-етичного, етно-психологічного, музикознавчо-теоретичного характеру, якої безпосередньо торкався о. П. Бажанський.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами темами.
Дисертація виконана на кафедрі музикознавства в руслі наукової теми ,,Етнорегіональні проблеми музичної україністики в історії та сучасності (музикознавчий аспект)”, що входить до плану науково-дослідних робіт Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Тема дисертації затверджена (протокол № 6 від 04. 03. 2003) та уточнена (протокол № 10 від 30. 06. 2006) вченою радою Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.
Мета і завдання дисертації.
Метою дослідження є науково-теоретичне обгрунтування сутності, характеру і особливостей музично-просвітницької діяльності о. П. Бажанського як типового представника греко-католицького духовенства періоду національно-культурного відродження Галичини в другій половині ХІХ поч. ХХ ст.
Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні завдання:
визначити чинники та складові явища українського соціокультурного творення за участю греко-католицької церкви в ХІХ поч. ХХ ст.;
відтворити психолого-діяльнісну характеристику о. П. Бажанського, узагальнити риси його творчо-просвітницької праці;
розкрити сутність фольклористичних інтенцій о. П. Бажанського на основі його музично-етнографічних та теоретичних досліджень;
виявити характерні особливості творчо-ідейного та жанрового пошуку о. П. Бажанського у сфері музичного театру;
висвітлити закономірність традиціоналістичного музичного мислення о. П. Бажанського як автора церковно-музичних та світських композицій;
відтворити картину світобачення священика-просвітителя, зосереджену в його музикознавчій публіцистиці;
обгрунтувати провідну ідейну концепцію о. П. Бажанського та розширити значимість його універсальної творчої практики в контексті культурно-музичного процесу Галичини в другій половині ХІХ поч. ХХ ст.
Об’єктом дослідження є процес функціонування соціокультурного середовища Галичини за участю греко-католицького духовенства в динаміці національно-культурного відродження краю ХІХ-поч.ХХ ст.
Предмет дослідження охоплює універсальну за характером і напрямками музично-просвітницьку діяльність о. П. Бажанського, а саме фольклористичну, музикознавчо-теоретичну, публіцистичну, церковно-музичну, музично-театральну практики й галузь світського компонування.
Методи дослідження. В системі багаторівневої методологічної структури застосовувалися фундаментальні, загальнонаукові та галузеві методологічні принципи. Провідним обрано джерелознавчий метод. Застосування принципів діалектики історичного і логічного дозволило відтворити реальний процес розвитку через аналіз взаємозв’язків та взаємодії сторін об’єкта і предмета дослідження. Дослідження визначене як гуманітарне, що орієнтується на виявлення конкретних фактів через історичні пошуки (2.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.5), тенденцій та динаміки розвитку шляхом соціокультурної розвідки (2.2, 2.3), засобів вираження на структурно-семіотичному рівні (3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6). Застосування культурологічного методу дозволило осмислити динаміку культурного розвитку Галичини в ракурсі сприйняття його поліфонічності. Гіпотетико-дедуктивний метод застосовувався з метою виявлення системи пов’язаних між собою формулювань, передбачень, тверджень, що виходили з певних фактів (розділ 3). Системно-діяльнісний метод дозволяв обґрунтовувати категорії предметної діяльності людини як представника певної соціальної групи (2.3). Використання структурно-семіотичного методу пов’язувалося з використанням поняття ,,культурного тексту” як унікуму (3.2, 3.5). Систему переважаючих смислів щодо способу буття і поведінки персоніфікованих репрезентантів духовно-елітної суспільної групи дозволив виявити аксіологічний метод (2.3, розділ 3). В дослідженні застосовувалися методи герменевтичний, психоаналізу, психічної феноменології та міфологічного або архетипного (3.2, 3.4, 3.5, 3.6). В якості конкретно-галузевого необхідним до застосування виявився комплексний музикознавчий метод, що включає методику історичного музикознавства (3.2, 3.4, 3.5, 3.6), музично-історичного краєзнавства (3.3, 3.4, 3.5, 3.6), етномузикознавства (3.1, 3.2), музично-теоретичного аналізу (3.3, 3.6)
Наукова новизна одержаних результатів.
Дисертація суттєво відрізняється від наявних розробок наукової проблеми, що торкається музично-просвітницької діяльності о. П. Бажанського. Наукова новизна отриманих результатів дозволяє по суті розширити та доповнити відомі теоретичні дані. Виконана дисертація стала першим комплексним історико-культурологічним дослідженням музично-просвітницької діяльності о. П. Бажанського як активного учасника національно-культурного відродження Галичини.
В дисертації вперше в українському мистецтвознавстві:
відтворено на трьох рівнях (історичному, соціокультурному, персоніфікованому) процес функціонування суспільно-діяльної спільноти Галичини (греко-католицького духовенства) як унікального феномену національно-духовного культуротворення в ХІХ поч. ХХ ст.;
виявлено, реконструйовано та введено в науковий обіг нові архівні матеріали (малодосліджені факти біографії, епістолярна спадщина, рукописні та маловідомі зразки творчо-музичної праці о. П. Бажанського);
здійснено систематику музично-просвітницької діяльності о. П. Бажанського як універсальної аматорської практики в кількох взаємопов’язаних мистецьких галузях (фольклористика, музикознавство, публіцистика, церковна музика, музичний театр, світське компонування);
розширено комплексно-аналітичний розгляд творчо-діяльної спадщини о. П.Бажанського в контексті тенденцій культурно-музичного життя українців Галичини др. пол. ХІХ поч. ХХ ст.;
визначено історико-культурну зумовленість, чинники та специфіку головних етапів музично-просвітницької праці о. П. Бажанського;
обгрунтовано творчо-ідейні принципи о. П. Бажанського у зв’язку із системою його світоглядних переконань.
Практичне значення одержаних результатів.
Тема дисертаційного дослідження актуальна не тільки в зв’язку з її недостатньою опрацьованістю в цілісному ракурсі, але й можливістю використання результатів для наступних історичних, соціогенетичних, культурологічних пошуків. Одержані результати можуть бути використані для нових наукових узагальнень з питань вітчизняних культуротворчих процесів, стати основою музикознавчих досліджень для подальшого теоретичного осмислення тенденцій розвитку української музичної культури. Сформульовані теоретичні положення й висновки корисні для застосування у викладацькій практиці з історії музики, етнокультурології як загального, так і спеціального курсу лекцій з історії української культури другої половини ХІХ початку ХХ ст.
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом опублікування матеріалів, положень і висновків у наукових виданнях, оприлюднення доповідей і повідомлень під час участі в конференціях:
VIII Міжнародна науково-практична конференція ,,Наука і освіта 2005” (режим Інтернет-відеозв’язку м. Дніпропетровськ (Україна) м. Бєлгород (Росія) 7-21 лютого 2005 р.);
Всеукраїнська науково-практична конференція ,,Культуротворча парадигма українського націєтворення” (Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Український центр культурних досліджень Міністерства культури і мистецтв України, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, м. Івано-Франківськ 7-8 квітня 2005 р.);
Всеукраїнська науково-практична конференція ,,Музична культура Західного Поділля” (Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, Тернопільський осередок Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Інститут національного відродження ім. І. Гереги, м. Тернопіль 12-13 травня 2005 р.);
Друга Міжнародна науково-теоретична конференція ,,Етнокультурні процеси в українському урбанізованому середовищі ХХ століття”, присвячена 150-річчю від дня народження І. Франка (Асоціація міст і громад України, Івано-Франківський міськвиконкомом, Інститут народознавства НАН України, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнології НАН України, Інститут мистецтв Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, Івано-Франківське відділення Наукового товариства ім. Т. Шевченка, м. Івано-Франківськ 23 лютого 2006 р.);
щорічні (2003, 2004 рр.) наукові конференції у Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у 7 одноосібних публікаціях, з них 5 у фахових виданнях ВАК України з мистецтвознавства.
Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження та складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, трьох додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 187 с., список використаних джерел (249 позицій) 18 с., додатки (3) 27 с.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Вивчення різних аспектів та граней універсальної музично-просвітницької діяльності о. П. Бажанського сприяло увиразненню її контекстуального розгляду. Дослідницький процес із залученням багатошарового пласту джерельного матеріалу та методологічних принципів дозволив заторкнути і виявити ряд наукових проблем, зробити спробу їх вирішення та сформулювати наступні висновки:
1. Період національно-культурного відродження Галичини в ХІХ ст. позначений відродженням греко-католицької церкви, що стала унікальним явищем соціо-культурного творення в межах регіону. Інтегративна функція греко-католицької церкви зосереджувалася в царині освітньої та творчо-мистецької діяльності, а гуманітарно-комунікативне поле діяльності душпастирства включало в якості домінантної важливу просвітницьку функцію. В реальних умовах тривалого протистояння денаціоналізуючому тиску в ХІХ ст. багатьом представникам греко-католицького духовенства Галичини не вдалося уникнути тенденційної прихильності до ідей панславізму та слов’янофільства, що виявлялося в діяльності ,,москвофілів”. Культивування згаданих ідей детерміноване серйозними проблемами релігійної ідентифікації та світоглядною налаштованістю щодо спорідненості й потенціалу розвитку слов’янської культури. Доведена особлива роль та значення культуротворчої діяльності греко-католицького духовенства, що викристалізовувалася в персоналізованих творчих досягненнях ряду його представників на протязі ХІХ початку ХХ ст.
2. Використання джерелознавчого, психоаналітичного, генетичного методів дослідження сприяло визначенню суттєвих параметрів психолого-діяльнісної характеристики особистості о. П. Бажанського. Завдяки вольовим та інтелектуальним якостям йому вдалося не лише подолати життєві перешкоди, отримати освіту, самостійно й наполегливо долучатися до різних галузей теоретичних знань, зокрема й музичних, але свідомо спрямовувати свою діяльність в русло національного культуротворення. Універсальність творчо-діяльної практики, об’ємна амплітуда уподобань і пріоритетів о. П. Бажанського в музичній сфері відображали множинність та специфічно-перехідний характер діяльних пошуків освічених верств українців в галицькому сегменті культурно-часового простору Австрійської та Австро-Угорської імперії. З’ясовано, що на шляху пошуку вагомих точок опори для розбудови національного організму, о. П. Бажанський визначив домінантною роль у збереженні етнокультурної системи. Глибока обізнаність з життям народу, органічне занурення в проблеми націотворчого процесу спонукали священика-народознавця до музично-просвітницької діяльності через активне, сповнене емоційного переживання засвоєння традицій та цінностей етнокультури на відміну від їх пасивного споглядання. Антропоцентричний зміст, аксіологічний чинник та кордоцентрична вісь в їх націотворчому спрямуванні надавали забарвлення просвітницьким устремлінням о. П. Бажанського. Еспериментальні ідеї, що з’являлися в діяльності о. П. Бажанського в останній період, засвідчували стан особливого екзистенційного прояву та увиразнювали його індивідуальність в якості невід’ємного компоненту культури суспільства на певному етапі розвитку. Прикметна особливість діяльної постаті о. П. Бажанського це її неоднозначність, ,,вплетена” в ряд акумулятивних суперечностей на рівні світоглядно-дихотомних протиріч (фаховості й дилетантизму) в Галичині кінця ХІХ початку ХХ ст. Синергетичний метод дослідження дозволяє стверджувати, що о. П. Бажанський типовий діяч перехідної доби, коли в полі буття домінувала певна хаотичність ідей та зумовлена нею мінливість картини світу.
3. Розкрито сутність фольклористичних інтенцій о. П. Бажанського на основі його музично-етнографічних досліджень та теоретичних міркувань. Національно зорієнтована авторсько-стильова парадигма о. П. Бажанського передбачала включення фольклору і його елементів в русло пошуку природного злиття з органікою етнографічного світу. Довготривала, складна й наполеглива фольклорно-етнографічна праця о. П. Бажанського включала багатоаспектний процес зацікавлення народно-пісенною спадщиною через усвідомлення її ціннісних ознак, фіксації з уст носія та повноцінного відтворення, що засвідчили його тематичні публікації 1887, 1888, 1893, 1895 рр. П. Бажанський належить до числа перших фольклористів-галичан другої половини ХІХ ст., що зосередили увагу на першочерговості потреби візуалізації головного чинника української фольклорної семантики мелодико-інтонаційного компоненту, його зафіксованого друком квантитативного показника. Впорядкована й видана о. П. Бажанським збірка ,,Русько-народні галицькі мелодії” (1905-1912) віддзеркалювала хронологічно-адекватний соціокультурний досвід як практику колективних зусиль та персонально-методичних пошуків на шляху створення бази даних в галузі музичної етнографії Галичини. Світоглядний базис й фольклористична практика священика-народознавця сприяли формуванню системи своєрідних дослідницьких позицій, викладених в його музикознавчо-теоретичних розвідках. Важливим імпульсом до поглибленого теоретичного осмислення о. П. Бажанським проблем специфіки фольклорного пласту слугувала фундаментальна наукова праця П. Сокальського ,,Руська народна музика, великоруська і малоруська в її будові мелодичній і ритмічній...”. Музикознавчі розвідки о. П. Бажанського утворювали пошуково-аналітичний цикл, в якому висновки в руслі ідей відомого науковця Наддніпрянщини грунтувалися на принципах самобутності української народно-пісенної спадщини та її акустичних властивостей поза рамками мажоро-мінорної системи. В студіях П. Бажанського знайшли своє відображення на той час актуальні, маловідомі та дискусійні питання в галузі методики музичної етнографії, історії музично-театрального жанру та його стильових напрямків, історії західноєвропейської та української музичної культури через біографічно-наративний дискурс. Викристалізовані стабільністю позиції інтерпретатора вокально-ритмічної автентики, фольклористичні інтенції Бажанського-музикознавця утримувалися на засадах вивчення найдавнішого пласту народно-пісенної спадщини. Під впливом світоглядних ідеологем ,,москвофільства” о. П. Бажанський як музикознавець-фольклорист не оминув схильності до напрямку російської дослідницької школи, зафіксованої, зокрема, В. Одоєвським. У колі науково-пізнавальних рефлексій о. П. Бажанського-музикознавця знаходилися поруч консервативна позиція в обгрунтуванні поняття ,,натуралізму” як незмінно функціонуючого явища в системі духовно-мистецького буття народу, а також окремі перспективні категорії та поняття, розвиток яких був передбаченим в ХХ ст., як от теорія чвертьтоновості.
4. Виявлено характерні особливості творчо-ідейного та жанрового пошуку о. П. Бажанського в галузі музичного театру. Вони знаходилися в руслі діяльності театру ,,Руської Бесіди” та контекстуально відображали його певні хронологічні періоди. Перші помітні композиторські спроби о. П. Бажанського як автора оркестрового супроводу з’явилися в період напруженої боротьби між москвофілами і українцями за вплив на театр. В період творчо-ідейного злету українського театру під орудою Гриневецького-Біберовича творчо-стилістичні акценти о. П. Бажанського не лише зосереджуються на оркестровому компонуванні (у співпраці з С. Воробкевичем), але й переміщуються до намірів самостійного компонування. Священик в якості лібретиста і композитора концентрує увагу на оперному жанрі, означуючи такими параметрами власний музично-театральний проект ,,Олеся” Врешті о. П. Бажанський обрав шлях експериментатора в царині західноукраїнського музичного театру з метою формування нового напрямку як результату поєднання регіональної народнопісенної автентики з жанровими ознаками опери. Застосування автором жанрово-стильових елементів ,,веризму” в ареалі деяких чинників композиційної структури віденського зінгшпілю не забезпечило сценічну життєздатність цих творів, наділених специфічністю сюжетів, як і недовершеністю техніки партитурного запису. Хоча ідейно-стилістична концепція новоствореного о. П. Бажанським музично-театрального продукту під назвою ,,простонародна опера” виявилася в художньому сенсі недостатньо зрілою, до певної міри слугуючи відображенням москвофільських настроїв, проте в його композиціях ,,Олекса Довбуш” та ,,Марійка татарська бранка” були зафіксовані прогресивно-перспективні ідейно-жанрові параметри на шляху мистецького втілення характеру національної історичної тематики, що включала елементи регіонально-етнографічної самобутності.
5. Визначено закономірність традиціоналістичного музичного мислення о. П. Бажанського. Вкоріненість традиціоналістичних пріоритетів душпастира й композитора синхронізована з малорухливістю релігійно-духовної обрядової естетики та елементами музично-стильового традиціоналізму Галичини другої половини ХІХ ст. Зазначена тенденція чітко простежується в о. П. Бажанського як у церковно-музичній практиці, так і в галузі світського компонування. Церковно-музична діяльність священослужителя відзначена багатовекторністю зацікавлень та пошуків регентська й композиторська практика, просвітницька публіцистика та історико-теоретичне дослідження. Зусилля парафіяльного священика-композитора першочергово та небезпідставно скеровувалися до утилітарно-практичного освоєння традиційних форм церковного співу в греко-католицькому обряді, залишаючи в розряді другорядності чинник їх фахової художньо-мистецької досконалості. Звідси компонування о. П. Бажанським нескладних Літургій для всенародного церковного співу на основі ,,самолівки”. Компонування о. П. Бажанського спрямовувалося на збереження консервативної традиції ірмолойного співу з використанням старослов’янського тексту. Теоретична студія о. П. Бажанського ,,Історія руського церковного співу” належить до числа перших на теренах Галичини спроб історико-культурного дослідження даного жанру, експонуючи складний процес наукового опанування проблемою національної церковно-співочої традиції. Сповідуючи творче кредо ,,назад до свого питомо руського” о. П. Бажанський засвідчував суб’єктивну ідейно-світоглядну константу в дусі консервативно-стилістичної російсько-православної парадигми. Традиціоналізм світського музичного мислення галичан в другій половині ХІХ ст. знайшов своє відображення і в малочисельних зразках творчості о. П. Бажанського на нерелігійну тематику. Позиція священика-композитора резонує з традиціоналістичною стабільністю, відтвореною в мистецьких зразках ,,перемиської” композиторської школи. Позначені стильовими засадами бідермаєру, світські композиції о. П. Бажанського були наділені рисами тривіально-демократичних музичних жанрів ранньоромантичного періоду хорових пісень в характері Liedertafel, старогалицької елегії, камерно-інструментальної мініатюри. Компонуванням оркестрової мініатюри ,,Коломийка”, а також її фортепіанної транскрипції композитор-священик одним із перших в Західній Україні вдало долучився до процесу жанрово-інструментального становлення в національній музичній культурі, відкриваючи шлях професійного опрацювання пісенно-танцювального колориту гуцульського фольклору. Хорова мініатюра о. П. Бажанського ,,До бою!”, перебуваючи в площині образно-художнього чинника для зміцнення патріотичного духу, розширювала доволі скромний репертуар новостворюваних в Галичині аматорських співочих товариств.
6. Відображенням картини світобачення священика-просвітителя була його публіцистична діяльність. Універсальність спостережень, аналітичність суджень і компетентність автора сприяли розширенню інформаційного поля, доступність якого для українців Галичини була вельми обмежена. Особливого змісту набувала схильність о. П. Бажанського до визначення й пояснення історико-культурних, естетичних, музично-теоретичних, жанрово-стилістичних засад музичних творів. Важливу фнкцію виконувала музикознавча оцінка з тенденцією на утвердження самобутніх рис національного стилю, насамперед коли йшла мова про творчість діячів української культури. Резонансно-патріотичного значення набували виступи о. П. Бажанського як небайдужого учасника статусно-важливих в Західній Україні музично-декламаційних вечорів пам’яті Т. Шевченка. Дослідження показало, що в картині світобачення священика-публіциста в якості рельєфної простежується пріоритетність характерних ознак мистецтва поліфонії строгого стилю в церковно-хоровому багатоголоссі, художньо-естетичної довершеності творчості Палестріни й Орландо Лассо та виразово-звукових можливостей акустично-обертонового інструментарію. Звідси притаманна о. П. Бажанському інтенційна зосередженість на культивуванні засад натурального строю в концептуальній спорідненості з основами руської народної музики.
7. Культурологічний підхід, методи філософської феноменології та інтерпретаційної науки дозволяють стверджувати, що у сфері світоглядних переконань о. П. Бажанського провідною постає ідея національно-культурної самоідентифікації в руслі вкорінення традицій художнього мислення народу. Виступаючи прихильником подолання ментально-пасивної національно-культурної меншовартості, о. П. Бажанський мислив переважно категоріями духовно-романтичного та етико-релігійного плану. Звідси в його світогляді спостерігається позиція акумулювання національного характеру через превалююче духовно-фольклорне начало, що виступає як настанова на всезагальне та концентрується в релігійно-моральних цінностях, християнських істинах та естетичних ідеалах. Це в свою чергу зумовлювало в поглядах о. П. Бажанського виразну тенденцію до консерватизму, спрямованого на збереження традиційно-чуттєвої первинності світоглядного начала. Суб’єктивно-ідеалістичний пошук національно-культурної ідентичності греко-католицьким священиком Галичини другої половини ХІХ ст. нерідко здійснювався на засадах тенденційності москвофільської ідеології та тісно переплітався з світоглядною доктриною релігійної смиренності. Такий світоглядний горизонт о. П. Бажанського передбачав версію національної музичної ідеї, зосередженої виключно навколо її старожитності. П. Бажанський наполегливо виступав ревним ,,проповідником” законсервованості національно-музичних архетипів, а його народно-позитивістська свідомість часто зводилася до категоричної однозначності з проникненням в духовну ауру пісенного фольклору лише на рівні його прямолінійного цитування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесова. Г. Динамика культуры // Культурология. ХХ век: словарь. СПб.: Университетская книга, 1997. С. 99-102.
2. Антонович М. Musica sacra. Збірник статей з історії української церковної музики. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1997. 260 с.
3. Багрій І. Збірник руско-народних мельодій о. Порфірія Бажанського // Діло. Львів, 1906. Ч. 170.
4. Бажанський М. Віки говорять: Матеріали до історії Снятинщини від найдавніших часів. Дітройт, 1981. 96 с.
5. Бажанський М. Вічно житимуть...: Постаті від зарання історії, аж до найновіших часів: Біографічний словник. Дітройт, 1984. 524 с.
6. Бажанський М. Краса Снятинщини: ріки, потоки, ліси, луги, сади, міста і села та висока матеріальна і духовна культура їхніх жителів. Дітройт, 1982. 272 с.
7. Барвінський О. Спомини з мого життя / Упор. А. Шацька, О. Федорук; ред Л. Винар, І. Гирич. К.: Смолоскип, 2004. 528 с.
8. Біликовський І. Порфірій Бажанський // Альманах музичний. Львів, 1904. C. 90-93.
9. Білинська М. Сидір Воробкевич. К.: Музична Україна, 1982. 46 с.
10. Валіхновська З. Ігнатій Полотнюк (у соту річницю від дня народження) // KALOPHONIA: Науковий збірник з історії церковної монодії та гимнографії. Ч. 2 / Ред. кол.: К. Ганнік, Н. Сиротинська, А. Ясіновський, Ю. Ясіновський. Львів: Вид-во Українського Католицького Університету, 2004. С. 279-283.
11. Вахнянин А. ,,Олеся” опера П. Бажанського // Діло. Львів, 1883. Ч. 124.
12. Вахнянин А. Спомини з життя (посмертне видання) / Зладив К. Студинський. Львів, 1908. 137 с.
13. Вербицький М. О твореніях музикальних, церковных и мирских на нашой Руси // Слово. Львів, 1870. ЧЧ. 37-39.
14. Виступ посла Ол. Барвінського / Сейм краєвий. 18-е засідання, 6 сесія VI періоду // Діло. Львів, 1895. Ч. 21.
15. Витвицький В. Микола Лисенко і його вплив на музичне життя Галичини // Витвицький В. Музикознавчі праці. Публіцистика / Ред. Ю. Ясіновський. Львів, 2003. С. 39-41.
16. Витвицький В. Музичне життя Галичини // Витвицький В. Музикознавчі праці. Публіцистика / Ред. Ю. Ясіновський. Львів, 2003. С. 35-38.
17. Витвицький В. Недоцінений український музика // Витвицький В. Музикознавчі праці. Публіцистика / Ред. Ю. Ясіновський Львів, 2003. С. 32-33.
18. Витвицький В. Оперна творчість М. Лисенка // Витвицький В. Музикознавчі праці. Публіцистика / Ред. Ю. Ясіновський Львів, 2003. С. 72-75.
19. Витвицький В. Старогалицька сольна пісня ХІХ століття. Перемишль: Центр культурних ініціатив ,,Митуса”, 2004. 156 c.
20. Витвицький В. Століття уродин двох українських музик // Витвицький В. Музикознавчі праці. Публіцистика / Ред. Ю. Ясіновський Львів, 2003. С. 27-31.
21. Витвицький В. Український музичний Львів // Витвицький В. За океаном: Збірник статей / Ред. Ю. Ясіновський. Л., 1996. С. 9-15.
22. Гагарін І. Майбутнє греко-уніятської церкви (1862 р.) // Київська Церква / Альманах християнської думки. К.Л., 1999. Ч. 2-3. С. 81-84.
23. Гадамер Х-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с. нем. М.: Прогресс, 1988. 700 с.
24. Галь Г. Брамс, Вагнер, Верди. Три мастера три мира. Пер. с нем.; Предисл. И. Ф. Белзы М.: Радуга, 1986. 480 с.
25. Головацький Я. Руські народні пісні // Шашкевич М., Вагилевич І., Головацький Я. Твори / Упоряд., вступна стаття та прим. М. Шалати. К.: Дніпро, 1982. С. 292-306.
26. Голос священика-народовця з огляду на нинішню хвилю // Діло. Львів, 1891. Ч. 80.
27. Горак Я. Ігнацій Гунєвич і формування Анатоля Вахнянина як музиканта (до історії українсько-польських музичних взаємин) // Musica Galiciana. Т. V / Рod redakcja Leszka Mazepy. Rzeszow, 2000. С. 219-224.
28. Горак Я. Анатоль Вахнянин як дослідник духовної музики // Музика Галичини: Збірка статей ЛДМА ім. М. Лисенка. Т. VI / Ред. кол.: С. Павлишин, А. Терещенко, Ю. Ясіновський, І. Пясковський, Л. Кияновська. Львів, 2001. С. 157-164.
29. Горак Я. Листи Івана Кипріяна та Порфирія Бажанського до Анатоля Вахнянина // Музика Галичини: Збірка статей ЛДМА ім. М. Лисенка. Т. VI / Ред. кол.: С. Павлишин, А. Терещенко, Ю. Ясіновський, І. Пясковський, Л. Кияновська. Львів, 2001. С. 185-195.
30. Горак Я. Анатоль Вахнянин і становлення музичного професіоналізму в Галичині др. пол. ХІХ-поч.ХХ ст.): Дис.... канд. мист-ва: 17.00.03. Львів, 2003. 190 с.
31. Грица С. Музична фольклористика (кінець ХІХ початок ХХ с.) // Історія української музики в 6-ти томах. Т. 3: Кінець ХІХ початок ХХ с. К.: Наукова думка, 1990. С. 363-385.
32. Грінченко М. Історія української музики. Київ: Спілка, 1922. 278 с.
33. Грушевський М. Ілюстрована історія України. Київ: Золоті воротаДТК УРСР Радуга, 1990. 524 с. Репринтне відтворення видання 1913 року.
34. Грушевський М. Про українську мову і українську школу / Передм. Я. Гояна. К.: Веселка, 1991. 46 с.
35. Два матеріали отця Івана Кипріяна (підг. до друку Г. Бернацька) // MUSICA HUMANA: Збірник статей кафедри музичної україністики ЛДМА ім. М. Лисенка. Ч. 1 / Відпов. ред. Ю. Ясіновський. Львів, 2003. С. 317-320.
36. Дзюба І. Метод це насамперед розуміння // Літературна Україна. Київ, 2001. Ч. 3 (4900).
37. Діло. Львів, 1881. Ч. 57.
38. Діло. Львів, 1882. Ч. 82.
39. Діло. Львів, 1882. Ч. 115.
40. Діло. Львів, 1883. Ч. 56.
41. Діло. Львів, 1883. ЧЧ. 61, 62.
42. Діло. Львів, 1883. ЧЧ. 117, 118.
43. Діло. Львів, 1883. Ч.123.
44. Діло. Львів, 1883. Ч.144.
45. Діло. Львів, 1884. Ч. 71.
46. Діло. Львів, 1884. Ч. 111.
47. Діло. Львів, 1884. Ч. 117. .
48. Діло. Львів, 1885. Ч. 79.
49. Діло. Львів, 1886. Ч. 2.
50. Діло. Львів, 1886. Ч. 30.
51. Діло. Львів, 1886. Ч. 79.
52. Діло. Львів, 1886. Ч. 96.
53. Діло. Львів, 1889. Ч. 66.
54. Діло. Львів, 1890. Ч. 227.
55. Діло. Львів, 1891. Ч. 71.
56. Діло. Львів, 1891. Ч. 80.
57. Діло. Львів, 1891. Ч. 94.
58. Діло. Львів, 1891. Ч. 274.
59. Діло. Львів, 1892. Ч. 10.
60. Діло. Львів, 1892. Ч. 48.
61. Діло. Львів, 1892. Ч. 61.
62. Діло. Львів, 1892. Ч. 69.
63. Діло. Львів, 1892. Ч. 252.
64. Діло. Львів, 1900. ЧЧ. 71, 95.
65. Діло. Львів, 1900. Ч. 138.
66. Діло. Львів, 1901. ЧЧ. 112, 113.
67. Діло. Львів, 1907. Ч. 215.
68. Довгалюк І., Шнерх С. Інститут Народної Творчості у Львові... // Записки НТШ. Т. ССХХХІІ: Праці Музикознавчої комісії. Львів, 1996. С. 448-463.
69. Дорогих Л. Аматорське мистецтво як історико-культурне явище (на матеріалах України другої половини ХІХ ст.): Авторефер. дис.... канд. іст. наук: 17. 00. 01 / Київ. держ. ун-т культури і мистецтв. К., 1998. 21 с.
70. Енциклопедія українознавства: Загальна частина / Ін-т укр. археографії АН України, НТШ у Сарселі (Франція), Фундація Енциклопедії України в Торонто (Канада). Перевид. в Україні. К., 1994. 400 с. Репринтне відтворення видання 1949 р.
71. Енциклопедія українознавства: Словникова частина / Гол. ред. В. Кубійович; НТШ. Перевид. в Україні. Львів: Молоде життя, 1993. Т. І: 1993. 399 с.
72. Жмуркевич З. Збірка фортепіанних творів для домашнього музикування з приватної колекції родини Содоморів // MUSICA HUMANA: Збірник статей кафедри музичної україністики ЛДМА ім. М. Лисенка. Ч. 2 / Відпов. ред. Ю. Ясіновський. Львів, 2005. С. 179-188.
73. Заборовська Д. З історії становлення оперного жанру в Західній Україні //Записки НТШ. Т.ССХХVI: Праці Музикознавчої комісії. Львів, 1993. C. 118-129.
74. Загайкевич М. Богдана Фільц. Творчий портрет. Київ-Тернопіль: Астон, 2003. 144 с.
75. Загайкевич М. Михайло Вербицький. Сторінки життя і творчості. Львів: Місіонер, 1998. 143 с.
76. Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст. К.: Вид-во АН УРСР, 1960. 191 с.
77. Загайкевич М. Розвиток музичної фольклористики на Західній Україні в ХІХ ст. // Народна творчість та етнографія. 1958. № 3. С. 45-58.
78. Зубрицька М. Психоаналіз та теорія архетипів // Антологія світової літературно- критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. 2-ге вид., доповнене. Л.: Літопис, 2001. С. 107-108.
79. Іваницький А. Українська народна музична творчість. К.: Музична Україна, 1990. 336 с.
80. Іваницький А. Український музичний фольклор: Підручник для вищих учбових закладів. Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. 320 с.
81. Історія української культури / За загал. ред. І. Крип’якевича. 4-те вид., стереотип. К.: Либідь, 2002. 656 с.
82. Історія української музики в 6 т. Т. 2: Друга половина ХІХ ст. / Т. Булат та ін. К.: Наукова думка, 1989. 464 с.
83. Кашкадамова Н. Фортеп’янне мистецтво у Львові: Статті, рецензії, матеріали. Тернопіль: СМП ,,Астон”, 2001. 400 с.; іл.
84. Киричук О. Львівський Ставропігійський інститут у громадському житті Галичини другої половини ХІХ ст. поч. ХХ ст. Львів: Логос, 2001. 152 c.
85. Кирчів П. Народний театр // Зоря. Львів, 1890. Ч. 23. С. 365-367.
86. Кисіль О. Український театр. Дослідження. К.: Мистецтво, 1968. 259 с.
87. Кияновська Л. Галицькі священики-композитори ХІХ століття та їхня роль в українській і світовій культурі // Київська Церква / Альманах християнської думки. Київ-Львів, 1999. Ч. 2-3. С. 40-43.
88. Кияновська Л. Історико-соціальні передумови та культурно-просвітницькі функції співогри в духовному житті Галичини другої половини ХІХ ст. // Вісник музичної академії ім. П. Чайковського. Вип.13. Київ, 2000. С. 92-100.
89. Кияновська Л. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ ХХ ст. Тернопіль: СМП ,,Астон”, 2000. 339 с.
90. Кияновська Л.Стиль сецесії в українській музиці першої третини 20-го сторіччя. // Мusica Galiciana. Т.ІІІ. Rzeszow, 1999. С. 225-236. (цит С. 225).
91. Кияновська Л. Творчість отця Йосипа Кишакевича. Львів: Поклик сумління, 1997.
92. Кияновська Л. Церковний спів галицької композиторської школи // КALOPHONIA: Науковий збірник статей і матеріалів з історії церковної монодії та гимнографії. Ч. 1 / Ред.: К. Ганнік, Ю. Ясіновський. Львів: Вид-во Львівської Богословської академії, 2002. С.140-149.
93. Когут Г. Акустичні реалії та їх відображення в музичному мисленні // Сучасний стан українського мистецтвознавства та шляхи його подальшого розвитку: Матеріали наукової конференції. Київ: ВПП ,,Компас”, 2000. C. 103-105.
94. Козаренко О. Деякі тенденції розвитку національної музичної мови у першій третині ХХ-го століття // Українське музикознавство: Науково-методичний збірник / Ред. І. Ляшенко. Вип. 28. К., 1999. С. 144-154.
95. Козаренко О. Сакральна творчість українських композиторів ХХ століття в контексті національних музично-семіотичних процесів // Українське музикознавство: Науково-методичний збірник / Упоряд. І. Котляревський. Вип. 30. К.: НМАУ ім. П. Чайковського, 2001. С. 138-149.
96. Колесса Ф. Кілька слів про збиранє і гармонізованє українських народних пісень з доданєм листів Миколи Лисенка // Артистичний вісник. Музичний додаток. Зошит IV (цвітень). Львів, 1905. С. 35-39.
97. Колесса Ф. Музикознавчі праці / Підгот. до вид., вступ. ст. і прим. С. Й. Грици. К.: Наук. думка, 1970. 591 с.
98. Коли будет мир и згода с Поляками? [Допис із Стрільча] // Слово. Львів, 1870 Ч. 3.
99. Комаринець Т. Ідейно-естетичні основи українського рома