НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ У СТАНОВЛЕННІ Я-ОБРАЗУ ОСОБИСТОСТІ

Короткий опис

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ШЕВЧЕНКО Олена Василівна

УДК 159.923.2

НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ
У СТАНОВЛЕННІ Я-ОБРАЗУ ОСОБИСТОСТІ

19.00.07 вікова та педагогічна психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Боришевський Мирослав Йосипович,
доктор психологічних наук, професор

Київ - 2005

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................................3
Розділ 1. ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЯК УМОВА РОЗВИТКУ Я ОБРАЗУ ОСОБИСТОСТІ.................................................10
1.1. Я-образ у структурі самосвідомості особистості............................................10
1.2. Національна ідентичність як основоположна складова структури національної самосвідомості.......................................................................................................19
1.2.1. Теоретичні підходи до вивчення етнонаціональної ідентифікації...26
1.2.2. Національна ідентичність в структурі соціальної ідентичності...........36
1.3. Особливості становлення національного Я-образу особистості в підлітковому та юнацькому віці..........................................................................59
1.4. Регіональні особливості становлення національної ідентичності українців..71
Розділ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНОВЛЕННЯ Я-ОБРАЗУ ОСО-БИСТОСТІ У ПРОЦЕСІ ЇЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ.........77
2.1. Теоретико-методологічні основи та методичне забезпечення експерименталь-ного дослідження національної ідентифікації школярів та студентів.............77
2.2. Особливості Я-образу сучасної молоді............................................89
2.3. Особливості національної ідентифікації сучасної молоді...................................101
2.4. Концептуальні обґрунтування школярами та студентами власної національної ідентифікації........................................................................................................132
Розділ 3. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧ-НОСТІ ТА Я-ОБРАЗУ ОСОБИСТОСТІ (формуючий експеримент)....156
3.1. Психолого - педагогічні чинники формування національної ідентичності школярів...............................................................................................................157
3.2. Засоби та прийоми формування національної ідентичності ..........................168
3.3. Обговорення та інтерпретація результатів формуючого експерименту............170
ВИСНОВКИ...................................................................................................................176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................................181
ДОДАТКИ......................................................................................................................202

ВСТУП

Актуальність дослідження. Однією з найбільш фундаментальних проблем у дослідженні особистості є вивчення механізмів та наслідків процесу самовизначення людини в її соціальному просторі, у різноманітних спільнотах [238], що є предметом постійної уваги з боку дослідників представників багатьох соціальних наук: культурології, етнографії, політології, соціології, соціальної психології та етнопсихології. Увага науковців до цієї проблеми пов’язана з тим, що самовизначення індивіда в різних групових утвореннях є центральним моментом у процесі формування, становлення та розвитку особистості.
Кожна людина протягом життя входить до багатьох груп, усвідомлюючи себе членом різних спільнот, результатом ідентифікації з якими стають численні ідентичності, актуальність і значущість яких варіюють залежно від часу й ситуації. Сукупність їх складає цілісну соціальну ідентичність особистості, важливе місце в структурі якої разом з іншими видами ідентичності посідає національна ідентичність. В різних ситуаціях вона відіграє більшу чи меншу роль. Наприклад, під час періодів благополуччя, спокійного розвитку суспільства національна ідентифікація відступає на задній план, на перше місце у свідомості особистості виходять інші види соціальної ідентичності (професійна, освітня тощо). Однак, у періоди соціальних криз та нестабільності найактуальнішими стають класові, політичні, релігійні або, як у наш час, національні інтереси, які пронизують життя індивідів та спільнот майже в усіх сферах діяльності. У такі періоди, як влучно висловився Е. Сміт, філогенетично більш пізні види ідентичностей втрачають свою актуальність й поступаються місцем старим”, більш стійким груповим належностям [174].
За часів Радянського Союзу етнічна спільнота та держава були тими стабільними, могутніми групами, стосовно яких багато людей зберігали позитивну соціальну ідентичність. Розпад великої імперії” та виникнення на її теренах нових незалежних держав спричинили в мільйонів людей масовий культурний шок” і втрату стійкої соціальної ідентичності. Порушення соціальних стереотипів, зміна системи цінностей, соціальної структури суспільства - усі ці фактори зумовили виникнення кризи ідентичності особистості. Індивід за таких умов змушений адаптуватися до змін, що відбуваються в суспільстві, шукати своє місце в різних сферах життєдіяльності. Посилюється потреба людини в самовизначенні в системі соціальних зв’язків, починається пошук груп, які допомогли б індивіду відтворити цілісність та упорядкованість зруйнованого світу, вийти з кризи ідентичності, знайти відповідь на запитання Хто Я?”.
Останніми роками з’явилося багато нових груп, що претендують на цю роль, але вони не здатні успішно виконувати цінністно-орієнтаційну та захисну функції для більшості людей. Тому в період зламу старої соціальної системи та побудови нового суспільства людина обирає як референтну групу більш стабільну та стійку спільноту. Як і в інших країнах, що переживають епоху гострої соціальної нестабільності, в Україні такими групами стали міжпоколінні групи сім’я та етнос (нація). Це підтверджують численні дослідження останніх років: у самосвідомості людей, що є громадянами суверенних держав, котрі утворилися на теренах колишнього СРСР, на перший план вийшла ідентифікація з такими спільнотами, як етнос та нація [176; 213].
З огляду на те, що усвідомлення власної належності до певного народу в житті сучасної людини відіграє вельми важливу роль та робить досить серйозний вплив на відносини між людьми (як на міжособистісному, так і на міждержавному рівнях), стає цілком зрозумілою необхідність проведення психологічного дослідження національної ідентифікації особистості. Серед безлічі питань, що потребують відповіді, знаходяться питання про психологічні причини росту значущості національної ідентичності в наш час, особливості трансформації ідентичності громадян, до яких призвела зміна соціально-психологічного клімату в суспільстві, психологічні особливості та чинники формування національної ідентичності в підростаючого покоління в поліетнічній Україні.
Один із напрямів психологічних досліджень у цій галузі стосується проблеми формування Я-образу людини як представника національної спільноти. Національний Я-образ особистості є інтегрованою формою самосвідомості, що виникає на певному етапі соціально-психологічного розвитку людини в результаті тривалого процесу самопізнання (М.Й. Боришевський). Він виступає у формі узагальненого уявлення людини про себе як про суб’єкта певної етнонаціональної спільноти.
Національний Я-образ особистості, що формується в результаті ідентифікації особистості з національною спільнотою, виконує низку важливих функцій, головною серед яких можна вважати функцію регуляції поведінки особи в різноманітних ситуаціях міжнаціональної взаємодії. Усвідомлення власної національної належності та уявлення про себе як представника національної спільноти забезпечує оптимальну адаптацію суб'єкта до умов етнонаціонального буття, умов поліетнічної реальності, уможливлює успішну діяльність у процесі постійного співвіднесення своїх життєвих позицій, настанов, цінностей із вимогами й нормами тієї національної спільноти, з якою особистість себе ідентифікує (В.Ю. Хотинець).
Виходячи з наведеного, важко не погодитись з тим, що глибоке вивчення ідентифікації особи з етнічною та національною спільнотами набуває особливої актуальності як у теоретичному, так і в практичному плані.
Кількість досліджень, присвячених вивченню особливостей етнонаціональної ідентифікації підростаючого покоління, поки що не можна вважати достатньою (М.І. Алексєєва, В.В. Антоненко, М.Й. Боришевський, О.М. Васильченко, О.М. Галкина, П.І. Гнатенко, О.І. Донцов, К.В. Коростеліна, В.М. Павленко, О.І. Пенькова, Л.І. Пилипенко, Г.У. Солдатова, Т.Г. Стефаненко, В.Т. Циба, Н.О. Чуреєва, М.О. Шульга, Т.М. Яблонська). Проблема становлення Я-образу сучасної української молоді як суб'єкта національної спільноти залишається практично не розробленою.
З огляду на актуальність зазначеної проблеми та наявність білих плям” у її розробці, ми зосередили свою увагу на вивченні процесу формування національної самосвідомості сучасної молоді України, зокрема, становленні Я-образу особистості як результату ідентифікації з національною спільнотою.
Мета роботи полягає у з’ясуванні особливостей національної ідентифікації та ролі цього процесу у становленні Я-образу особистості у підлітковому й юнацькому віці.
Об'єктом дослідження є процес формування Я-образу особистості як представника національної спільноти.
Предмет дослідження становлення Я-образу особистості у контексті процесу етнонаціональної самоідентифікації.
Гіпотези дослідження:
· Оскільки Я-образ інтегрує у своїй структурі уявлення особистості про себе у контексті найрізноманітніших цінностей, серед яких цінності національні посідають одне з провідних місць, то його становлення й розвиток великою мірою зумовлюється процесом ідентифікації з нацією.
· Вирішальну роль у процесі формування Я-образу особистості відіграє когнітивний компонент національної ідентифікації: чим більш чітко система відповідних знань представлена у свідомості та самосвідомості людини, тим більш визначеним та змістовно багатшим є її Я-образ.
· Національна ідентичність є однією з найважливіших складових структури соціальної ідентичності сучасної людини, оскільки вона задовольняє базові потреби особистості: потребу в самозбереженні, самоствердженні, самовираженні, у захисті з боку оточуючих та докорінну потребу особистості належати до соціуму, відчувати себе часткою суспільства, певної референтної групи. Тільки усвідомлюючи свою включеність у соціальну канву, особистість здатна самовизначитись, самоствердитись і зреалізуватись. Оскільки соціальне, суспільне є завжди національно-конкретне, то представленість в Я-образі національних характеристик значною мірою зумовлює задоволення цих потреб як представника нації.
У відповідності з поставленою метою та гіпотезами ми сформулювали наступні завдання свого дослідження:
1) Провести теоретичний аналіз феномену національної ідентифікації сучасних підлітків та юнацтва, розкрити джерела, структуру та чинники становлення їх Я-образу в процесі етнонаціональної ідентифікації.
2) Експериментально дослідити особливості процесу становлення Я-образу особистості як суб'єкта національної спільноти.
3) Дослідити регіональні відмінності процесу національної ідентифікації та їх впливу на структуру Я-образу особистості.
4) Визначити психологічні умови оптимізації процесу ідентифікації індивіда зі своїм етносом (нацією) та формування відповідного Я-образу.
Теоретико-методологічною основою дослідження є: основи генетичної психології (С.Д. Максименко), психологічні концепції, що розкривають зміст та структуру самосвідомості, особливості формування Я-образу особистості, становлення її ідентичності (Р. Бернс, М.Й. Боришевський, Е. Еріксон, І.С. Кон, Г.С. Костюк, В.В. Столін, П.Р. Чамата, І.І. Чеснокова), соціально-психологічні концепції та положення про сутність етнічної, національної самосвідомості та свідомості (М.І. Алексєєва, М.Й. Боришевський, І.С. Кон, В.П. Левкович, Н.Г. Панкова, Е.Д. Сміт, Г.У. Солдатова, Т.Г. Стефаненко, В.Ю. Хотинець, М.-Л.А. Чепа, В.О. Ядов), етнографічні та соціологічні теорії, що розкривають сутність та структуру етнічної свідомості та самосвідомості людини (Ю.В. Арутюнян, Ю.В. Бромлей, А.Ф. Дашдаміров, Л.М. Дробіжева, А.А. Кожанов, В.І. Козлов, П.І. Кушнер, В.В. Піменов, М.І. Пірен, К.В. Чистов), етнічну та національну ідентичність (Г.О. Балл, П.І. Гнатенко, Н.М. Лебедєва, В.М. Павленко, С.О. Таглін, М.О. Шульга, M. Barret, H. Tajfel, J.C .Turner та ін.).
Для реалізації мети й розв’язання поставлених завдань дослідження були використані наступні методи: теоретичний аналіз наукової літератури щодо об’єкту дослідження, загальнопсихологічні методи (спостереження, інтерв'ю, бесіди, контент-аналіз творів респондентів, анкетування, особистісні опитувальники, шкали самооцінки), етнологічні та етнопсихологічні методики дослідження, методи математично-статистичної обробки даних [169], експериментально-генетичний метод.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у визначенні психологічних особливостей формування національної ідентичності в процесі становлення Я-образу особистості та виявленні чинників, що впливають на процес усвідомлення школярами і студентами своєї належності до певної етнонаціональної спільноти в сучасних умовах становлення української державності. Крім того, у нашому дисертаційному дослідженні здійснювалася спроба обґрунтувати та апробувати програму оптимізації процесу формування національної свідомості та самосвідомості особистості.
Теоретичне значення роботи полягає в розширенні та поглибленні психологічних знань і уявлень про сутність, джерела, структуру й чинники формування національної ідентичності в підлітковому та юнацькому віці, у розкритті умов і особливостей становлення Я-образу особистості як представника певної національної спільноти, у висвітленні динаміки процесу національної ідентифікації особистості та її регіональних відмінностей.
Практичне значення дисертаційної роботи. Установлені в процесі дослідження факти й сформульовані на їх основі психологічні висновки щодо засобів оптимізації процесу національного самовизначення молоді можуть бути покладені в основу рекомендацій, спрямованих на забезпечення умов, що сприяють формуванню в підлітків та юнацтва гармонійно розвинутої національної самосвідомості та підвищенню ефективності процесу усвідомлення школярами себе як представника певної національної спільноти.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням його вихідних позицій; використанням сукупності надійних діагностичних методик, адекватних меті та завданням дослідження; поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних; застосуванням методів математично-статистичної обробки даних; репрезентативністю вибірки.
Основні положення, що виносяться на захист:
1. Процес становлення національного Я-образу особистості проходить низку фаз, які характеризуються віковими відмінностями. У підлітковому та юнацькому віці Я-образ особи як члена національної спільноти набуває більшої актуальності, складності та узагальненості.
2. Оскільки зміст Я-образу особистості як представника національної спільноти складається зі знань та уявлень про себе (когнітивний компонент самосвідомості), то процес становлення національної ідентичності людини залежить від формування в неї системи знань про етнонаціональні феномени.
3. У період становлення молодої української держави актуальність, значущість та позитивна валентність національної ідентичності в Я-образі молодих людей загалом є достатньо високою, але існують регіональні відмінності в ступені виразності цих показників, зумовлені особливостями етногенези та становлення української нації, що спричинили суперечливість та неоднозначність процесу розвитку національної свідомості українців, характерологічних та світоглядних розбіжностей їх окремих груп.
Апробація роботи. Основні теоретичні положення та результати експериментального дослідження були опубліковані в наукових збірниках та наукових періодичних виданнях, викладені та обговорені на розширених засіданнях лабораторії психології особистості ім. П.Р. Чамати Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, а також на конференціях, присвячених проблемам розвитку особистості: Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть” (Київ, 16-18 вересня 1999 р.), Українська еліта та її роль у державотворенні” (Київ, 18-19 травня 2000 р.), Соціально-психологічні детермінанти особистісного становлення сучасної молоді” (Луганськ, 1-3 жовтня 2003 р.), Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні” (Київ, 18 листопада 2003 р.).
Результати дисертаційного дослідження було використано при розробці методичних порад для викладачів та методистів навчальних закладів, спрямованих на оптимізацію впливу навчального процесу на формування в школярів та студентів позитивної національної ідентичності, адекватного та позитивного Я-образу особистості як представника національної спільноти.
Публікації: Основний зміст дисертації викладений у восьми одноосібних публікаціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Дисертація містить 24 таблиці й 1 рисунок обсягом 11 сторінок. Список літератури нараховує 253 найменування. Зміст роботи викладено на 180 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та пропонується нове розв’язання наукової проблеми, яка полягає у визначенні місця і ролі процесу національної ідентифікації особистості у становленні її Я-образу. Результати даного дослідження засвідчують, що національна ідентифікація є важливою складовою процесу становлення Я-образу особистості, характерним показником рівня розвитку її національної самосвідомості.
На основі теоретичного аналізу та узагальнення отриманого емпіричного зроблені висновки, які загалом підтверджують гіпотезу дослідження та положення, винесені на захист.
Аналіз узагальнених Я-образів сучасної молоді свідчить про те, що за ступенем актуальності та значущості, а також за мірою ідентифікації різноманітні категорії приватного життя (усвідомлення власних особистісних рис та сімейних ролей, ідентифікація з людством та представниками учнівської молоді, статева ідентичність) у структурі соціальної ідентичності як інтегруючої складової Я-образу особи переважають над етнополітичними категоріями, зокрема, над національною ідентичністю.
Проте, національна ідентичність також є доволі важливою соціальною категорією, ідентифікуватися з якою прагне сучасна молодь. Адже саме належність особи до національної спільноти є найактуальнішою серед низки етнополітичних категорій (таких як регіональна, наднаціональна, релігійна ідентичності) в Я-образі сучасної молоді. Крім того, дослідження показало, що рівень ідентифікації школярів та студентів з власною національною спільнотою є достатньо високим: саме з національною спільнотою (порівняно з іншими етнополітичними категоріями) найбільшою мірою ідентифікують себе юнаки та дівчата.
Процес становлення Я-образу особистості у процесі її національної ідентифікації проходить низку фаз, які характеризуються віковими відмінностями. У рамках юнацького віку відбуваються значні зрушення у формуванні національної ідентичності особистості та становленні її Я-образу як суб’єкта національної спільноти, які є результатом засвоєння учнями та студентами суспільно-цінних знань, умінь і навичок, збільшення їх обізнаності з історією та культурою свого та інших народів, а також розвитку пізнавальних здібностей і розширення сфери діяльності та спілкування.
Так, у ранній юності усвідомлення людиною власної належності до національної спільноти здійснюється досить інтенсивно, але національну ідентичність що стає результатом цього процесу, ще не можна вважати повністю сформованою. Приблизно в середині юнацького віку національна належність починає посідати більш суттєве, усталене місце в структурі Я-образу особи, набуває більшої актуальності та значущості для молодої людини. Процес становлення національної ідентичності відзначається поступовим зростанням кількості усвідомлюваних ознак, які поєднують людину з власною національною спільнотою, та кількості підстав національної ідентифікації, а також зростанням рівня їх суб’єктивної складності та глибини. Почуття ідентичності все більшою мірою забарвлюється патріотичними почуттями, відчуттям духовного зв’язку з країною та її народом, відчуттям відповідальності за долю нації тощо. Ці моменти значною мірою наповнюють та змістовно збагачують Я-образ особистості, що формується.
У студентські роки становлення національної ідентифікації особистості сягає найвищого рівня, коли відбувається її зміцнення та закріплення. Результатом цих процесів стає зростання когнітивної складності Я-образу особи, зростання міри виразності в ньому характеристик, які віддзеркалюють усвідомлення людиною власної національної належності. Таким чином, Я-образ особистості протягом юнацького віку набуває більшої складності та узагальненості.
Дослідження особливостей національної ідентифікації сучасної молоді показало, що загалом у юнаків та дівчат переважає нормальна (позитивна) національна ідентичність, яка поєднує в собі позитивний національний Я-образ, позитивні авто- та гетеростереотипи. Серед трансформацій національної самосвідомості найбільш розповсюдженою виявилася схильність молоді до національної індиферентності (як різновиду гіпоідентичності), що виражена помірно. Помірно вираженим також є національний фанатизм як вид національної гіперідентичності. Такі види національної ідентичності, як національний нігілізм (форма гіпоідентичності) та національні егоїзм й ізоляціонізм (трансформації за типом гіперідентичності) виявилися практично невластивими для молодих людей.
Національну самосвідомість молодих людей, автостереотип яких є негативним, характеризує: 1) негативно забарвлений Я-образ; 2) схильність до нігілістичних тенденцій у етнонаціональній сфері (відчуження від цінностей своєї національної спільноти, небажання орієнтуватися на них); 3) індиферентність до етнонаціональних явищ загалом; 4) байдужість до власної етнонаціональної належності, слабко виражена потреба відчувати себе часткою національної спільноти та низький ступінь ідентифікації зі нею.
Юнаків та дівчат, яким притаманне позитивне ставлення до представників власного етносу, навпаки, відрізняє: 1) позитивний Я-образ; 2) високий рівень ідентифікації з власною національною спільнотою; 3) прагнення орієнтуватися на етнокультурні цінності своєї спільноти, небайдужість до широкого кола етнонаціональних феноменів; 4) високий рівень потреби належати до національної спільноти.
Учні та студенти, в яких сформувався негативний гетеростереотип щодо представників іншого етносу, характеризує значно більш високий ступінь виразності фанатичного ставлення до власного етносу, ніж тих представників молодого покоління, які позитивно оцінюють іншу етнічну спільноту.
Таким чином, чим більш особа ідентифікує себе з національною спільнотою, тим більш позитивно вона оцінює типових її представників, і навпаки. Отже, у процесі набуття особою національної ідентичності як складової Я-образу проявляється феномен фаворитизму щодо групи членства (прихильність до неї, прагнення до позитивної її оцінки), що забезпечує позитивний внесок у Я-образ особистості. Виходячи з цього, можна стверджувати, що національна ідентичність задовольняє базові потреби особистості: потребу в самозбереженні, самоствердженні, самовираженні, у захисті з боку оточуючих та докорінну потребу особистості належати до соціуму, відчувати себе часткою певної референтної групи. Тому національна ідентичність особистості, безсумнівно, є однією з найважливіших складових її Я-образу.
Серед чинників, що сприяють формуванню та підтриманню позитивної національної ідентифікації школярів та студентів, найбільш значущими є елементи національної культури, рідна земля, мова народу, його історичне минуле, національні обряди, звичаї та традиції, уявлення про спільність походження членів спільноти та риси національного характеру, а також релігія народу. Незначною мірою впливають на збереження та зміцнення національної ідентифікації молоді та усвідомлюються молодими людьми як найменш значущі елементи матеріальної культури та специфічні ознаки зовнішності представників етносу.
Оскільки процес ідентифікації людини з національною спільнотою певною мірою залежить від міри сформованості в особистості системи знань щодо етнонаціональних феноменів, сприяння активному засвоєнню школярами та студентами елементів матеріальної та духовної культури свого народу; психологічних особливостей типових представників власного етносу та поглибленню знань молодих людей з історії свого народу виконує завдання цілеспрямованого формування позитивної національної ідентичності молодого покоління.
Впровадження розробленого нами циклу бесід, що мали на меті створення умов, сприятливих інтенсивному процесові формування позитивної національної ідентичності особистості, призвело до позитивних зрушень у національній самосвідомості молодих людей: національна ідентифікація набула значно більшої актуальності для старшокласників та суттєво збільшилася міра ідентифікації учнів з національною спільнотою. Зазначені зрушення призвели до певних змін у Я-образі досліджуваних, структура якого в більшості випадків поповнилася усвідомленням власної національної належності, відчуттям своєї єдності з українським народом та відповідальності за долю Вітчизни, уявленням про себе як патріота своєї держави тощо. Таким чином, впровадження заходів, що сприяють підвищенню рівня знань учнів щодо етнонаціональної сфери життєдіяльності людини, створює умови для гармонійного розвитку національної самосвідомості людини, зокрема, для формування національної ідентичності в процесі становлення її Я-образу.
Ще один важливий висновок стосується регіональних відмінностей формування національної ідентичності сучасної молоді. Не дивлячись на те, що інтеграційні процеси, які відбуваються в межах незалежної української держави, тривають вже понад 12 років, формування національної самосвідомості молодих представників різних регіонів країни здійснюється нерівномірно та неоднозначно за змістом та якістю. Про це свідчать регіональні відмінності, виявлені в нашому дисертаційному дослідженні.
Попри те, що національна ідентифікація як складова Я-образу особистості виявилася найактуальнішою серед низки етнополітичних категорій для молодих людей усіх регіонів України, вона є більш значущою, актуальною та сягає вищого рівня розвитку в молодих людей мешканців західного регіону України порівняно з національною ідентифікацією студентів південної та північно-східної частин країни. У процесі формування національної самосвідомості молодих вихідців із західної частини України різні етнокультурні чинники (мова народу, його духовна культура, національні традиції, обряди та звичаї) відіграють значно вагомішу роль, ніж у становленні та збереженні національної ідентичності юних мешканців північно-східного та південного регіонів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агаев А.Г. Нация, ее сущность и самосознание // Вопросы истории. - 1967. - №7. - С.87-104.
2. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие. Социально-психологические проблемы. - М.: Изд-во МГУ,1990. - 240 с.
3. Агеев В.С. Психологическое исследование социальных стереотипов // Вопросы психологии. - 1986. - № 1. - С. 95-101.
4. Александренков Э.Г. «Этническое самосознание» или «этническая идентичность»? // Этнографическое обозрение. - 1996. - № 3. - С. 13-22.
5. Алексєєва А.В. Особливості процесу самоідентифікації у молодшому юнацькому віці // Психологія на перетині тисячоліть: Збірник наукових праць учасників П’ятих Костюківських читань. - Т. 1. - К., 1998. - С. 22-29.
6. Алексеева М.И. Семья как фактор социализации // Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. пр. учасників П’ятих Костюківських читань. - Т. 1. - К., 1998. - С. 5-11.
7. Алексєєва М.І. Деякі складові громадянської свідомості студентів // Збірник наукових праць: Філософія, соціологія, психологія. - Вип. 5., ч. 2. - К., 2000. - С. 3-7.
8. Алексєєва М.І. До питання про психологічну природу національної свідомості та самосвідомості // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі XXI століття: Матеріали п’ятої міжнародної науково-практичної конференції. - Ч.2. - Київ-Чернівці, 1997. - С.451-456.
9. Алексєєва М.І. Мотиваційні аспекти громадянської свідомості та самосвідомості особистості у підлітковому віці // Вісник Київського університету ім. Т. Шевченка: Соціологія. Психологія. Педагогіка. - К., 1998. - Вип. 5. - С. 56-61.
10.Алексєєва М.І. Чинники формування потребово-мотиваційної сфери громадянськості особистості // Українська еліта та її роль в державотворенні: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (за матеріалами виступів учасників конференції). - Вип. 1. - К., 2000. - С. 133-139.
11.Ананьев Б.Г.Человек как предмет познания // Избранные психологические труды: В 2 т. / Под ред. А.А. Бодалева, Б.Ф. Ломова. - М.: Педагогика, 1980. - С. 17-178.
12.Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Аспект пресс, 1998. - ...с.
13.Антоненко В.В. Особливості становлення громадянської позиції школярів // Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - Вип. 1. - Київ - Хмельницький - Кам’янець-Подільский, 2002. - С. 103-107.
14.Антонова Н.В. Личностная идентичность современного педагога и особенности его общения // Вопросы психологии. - 1997. - № 6. - С. 23-30.
15.Антонова Н.В. Проблема личностной идентичности в интерпретации современного психоанализа, интеракционизма и когнитивной психологии // Вопросы психологии. - 1996. - № 1. - С. 131-143.
16.Артюх Л.Ф. Українська народна кулінарія. - К.: Наукова думка, 1982. - 142 с.
17.Арутюнян Ю.В., Дробижева Л.М. Многообразие культурной жизни народов СССР. - М., 1987. - 281 с.
18.Арутюнян Ю.В., Дробижева Л.М., Кондратьев В.С., Сусоколов А.А. Этносоциология: цели, методы и некоторые результаты исследования. - М., 1984.
19.Балл Г.О. Проблема етнічної ідентичності особи у світлі методології людинознавства // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі XXI століття: Матеріали п’ятої міжнар. наук.-практ. конф. - Ч.1. - Київ - Чернівці, 1997. - С. 8-11.
20.Беккер Х., Фрейда Н. Національный характер и национальные стереотипы //Современная зарубежная этнопсихология: Реферат. сб. / Ред. кол.: Яремин Г.И. (отв. за вип.) и др. - М., 1979. - С. 23-44.
21. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания: Пер. с англ. Е. Руткевич. - М.: Медиум, 1995. 333 с.
22.Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер. з англ. / За заг. ред. В.Я. Пилиповского - М.: Прогресс, 1986. - 424 с.
23.Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968. 464 с.
24.Боришевський М.Й. Духовність як основа громадянської свідомості та самосвідомості особистості // Психологія школі: Збірник матеріалів Другого Міжрегіонального науково-практичного семінару. - Рівне, 1997. - С. 70-75.
25.Боришевський М.Й. Залежність розвитку альтруїзму особистості від спрямованості її самосвідомості // Розвиток ідей Г.С. Костюка в сучасних психологічних дослідженнях: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2000. - Вип. 20, ч. 1. - С. 61- 68.
26.Боришевський М.Й. Національна культура як джерело громадянської активності особистості // Збірник наукових праць. Філософія, соціологія, психологія. - Вип. 5. - Ч. 1. - Івано-Франківськ, 2000. С. 9-12.
27.Боришевський М.Й. Національна самосвідомість у громадянському становленні особистості. - К., 2000. - 64 с.
28.Боришеський М.Й. Національна самосвідомість у становленні особистості-громадянина // Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження. - К.: Вид-во Любіть Україну”. - 1999. - С. 14-15.
29.Боришевський М.Й. Національна самосвідомість у формуванні особистості громадянина // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі XXI століття: Матеріали п’ятої міжнар. наук.-практ. конф. Київ - Чернівці, 1997. - Ч.2. - С. 330-335.
30.Боришевський М.Й. Національні цінності у структурі громадянської свідомості та самосвідомості особистості // Цінністі орієнтації в громадянському становленні особистості: Збірник наук.-метод. статтей. - К.- Дрогобич, 1998. - С. 11-14.
31.Боришевський М.Й. Психологические условия формирования самоконтроля в поведении младших школьников: Автореф. дисс. ... канд. пед. наук (по психологии): АПН РСФСР, НИИ психологи. - М., 1966. - 19 с.
32.Боришевский М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников: Диссертация в форме научного доклада д-ра психол. наук. - К., 1992. - 77 с.
33.Бромлей Ю.В. Несколько замечаний о социальных и природных факторах этногенеза // Природа. - 1971. - № 2. - С. 83-84.
34. Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса. - М.: Наука, 1983. - С. 176-183.
35.Бромлей Ю.В. Теория этноса // Этнография и смежные дисциплины. Этнографические субдисциплины. Школы и направления. Методы. - М.: Наука, 1988. - С. 41-53.
36. Бромлей Ю.В. Этнос и этнография. - М.: Наука, 1973. 283 с.
37.Васильченко О.М. Етнічні уявлення особистості як складова Я-концепції // Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Збірник наукових праць № 5’2). - К., 1999. - С. 214-217.
38.Васильченко О.М. Етносоціальні уявлення в структурі Я-концепції” університетської молоді: Дис... канд. психол. наук: 19.00.05. - К., 2003. - 208 с.
39.Васютинський В.О. Психосемантика співвідношень етнічних і громадянських параметрів свідомості // Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - Київ - Хмельницький - Кам’янець-Подільский, 2002. - Ч.2 - С. 24-29.
40.Весільні пісні: У 2 кн. / АН УРСР, ІМФЕ. - К.: Наукова думка, 1982. - 871 с.
41.Винер Б.Е. Этничность: в поисках парадигмы изучения // Этнографическое обозрение. - 1998. - № 4. - С. 3-26.
42.Вирост Й.С. Національна самосвідомість: проблеми визначення й аналізу // Філософська та соціологічна думка. - 1989. - № 7. - С. 11-19.
43.Володарська Н.Д. Громадянськість у життєтворчості особистості // Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. пр. учасників П’ятих Костюківських читань. - К., 1998. - Т.1. - С. 250-257.
44.Володарська Н.Д. До проблеми розвитку громадянської спрямованості особистості // Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. Київ Хмельницький - Кам’янець-Подільский, 2002. - Ч.2. - С. 11-16.
45.Володарська Н.Д. Проблеми етнонаціонального розвитку молодшого школяра. // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі XXI століття: Матеріали п’ятої міжнар. наук.-практ. конф. - Київ - Чернівці, 1997. - Ч.1. - С. 366-371.
46.Володарська Н.Д. Проблеми становлення громадянської свідомості молодших школярів // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави: Матеріали другої всеукр. наук. конф. - К., 1997. - С. 116-118.
47.Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. - К.: МВП Оберіг”, 1996. - 900 с.
48.Вяткин Б.А., Хотинец В.Ю. Этническое самосознание как фактор развития индивидуальности // Психологический журнал. - 1996. - Т.17, № 5. - С. 69-75.
49.Галкина Е.М. Этническая идентичность подростков из национально-смешанных семей (по материалам этносоциологического исследования в г. Москве): Автореф. дис... канд. истор. наук: 07.00.07 / РАН. Ин-т этнологии и антропологии им. Н.Н. Миклухо-Маклая. - М., 1993. 28 с.
50.Галкина Е.М. Этническая идентификация у выходцев их национально-смешанных семей (этносоциологический и этнопсихологический аспекты) // Этнография, антропология и смежные дисциплины: соотношение предмета и методов: Сб. ст. - М., 1989. - С. 11-19.
51.Гальперин П.Я. Введение в психологию. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. - 150 с.
52.Гансова Е.А., Максимюк Ю.Т. Національна ідентифікація як національне самопізнання // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі XXI століття: Матеріали п’ятої міжнар. наук.-практ. конф. Київ - Чернівці, 1997. - Ч.1.- - С. 33-38.
53.Глушко М.С., Гонтар Т.О. Українське народознавство: Навч. посібник - Львів: Фенікс, 1994. 607 с.
54.Гнатенко П.И. Национальная психология: Монография. - Дніпропетровськ: «Поліграфіст», 2000. - 215 с.
55.Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Идентичность: Философский и психологический анализ. - К., 1999. - 466 с.
56.Головіна Н.М. Стан, прояви та проблеми утвердження національної самосвідомості студентської молоді (по матеріалам соціологічного дослідження). // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі XXI століття: Матеріали п’ятої міжнар. наук.-практ. конф. Київ - Чернівці, 1997. - Ч.2. - С. 464-469.
57.Гофман А.Б., Левкович В.П. Обычай как форма социальной регуляции // Советская этнография. - 1973. - № 1. - С. 14-24.
58.Громадянська спрямованість та її виховання у дітей: Методичні рекомендації / За заг. ред. М.Й. Боришевського. - К., 2002. - 60 с.
59.Губогло М.Н. Интегрирующая функция языка // Социолингвистические проблемы развивающихся стран. - М., 1975. - С. 223-239.
60.Губогло М.Н. Социально-этнические последствия двуязычия // Советская этнография. - 1972. - № 2. - С. 26-36.
61.Дашдамиров А.Ф. К методологии исследования национально-психологических проблем // Советская этнография. - 1983. - № 2. - С. 62-74.
62.Дашдамиров А.Ф. Нация и личность. - Баку: Изд-во ЭЛМ”, 1976. 226 с.
63.Джандильдин Н. Природа национальной психологии. Алма-Ата, 1971. с. 28.
64.Дідук І.А. Громадянськість у контексті політичної ідентичності // Спадкомність та інновації в українській психологічній науці: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - Київ - Хмельницький - Кам’янець-Подільский, 2002. - Ч.1. - С. 48-52.
65.Донцов А.И., Стефаненко Т.Т., Уталиева Ж.Т. Язык как фактор этнической идентичности // Вопросы психологии. - 1997. - № 4. - С. 75-86.
66.Дробижева Л.М. Духовная общность народов СССР. Историко-социологический очерк межнациональных отношений. - М.: Мысль, 1981. - 263 с.
67.Дробижева Л.М. Национальное самосознание: база формирования и социально-культурные стимулы развития // Советская этнография. - 1985. - № 5. - С. 3-15.
68.Дробижева Л.М. Этническое самосознание русских в современных условиях: идеология и практика // Советская этнография. - 1991. - № 1. - С. 3-13.
69.Дубинин Н.П. Философские и социологические аспекты генетики человека // Вопросы философии. - 1971. - №2. - C. 55-64.
70.Здравосмыслов А.Г. Этнополитические процессы и динамика национального самосознания россиян // Социс. - 1996. - № 12. - С. 23-32.
71.Зимин А.И. Европоцентризм и русское национальное самосознание // Социс. - 1996. - № 2. - С. 55-62.
72.Івончик Г.Ф. До питання про формування у молодших школярів громадянської свідомості та самосвідомості // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави: Матеріали другої всеукр. наук. конф. - К., 1997. - С. 336-340.
73.Івончик Г.Ф. Психологічні фактори становлення і розвитку в молодших школярів громадянської свідомості та самосвідомості // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали методологічного семінару АПН України. - К., 1998. - С. 486-491.
74.Ігнатенко П.Р., Руденко Ю.Д. Народознавство в школі. - К., 1990. - 124 с.
75.Калтахчян С.Т. Ленинизм о сущности нации и пути образования интернациональной общности людей. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. - 462 с.
76.Климанська Л.Д. Соціальна ідентичність особистості // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави: Матеріали другої всеукр. наук. конф. - К., 1997. - С. 36-37.
77.Кобилянська Л.І. Мова як провідний компонент національного виховання (з історії народних шкіл на Буковині в к. XIX - на поч. XX ст.) // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі XXI століття: Матеріали п’ятої міжнар. наук.-практ. конф. Київ - Чернівці, 1997. - Ч.1. - С. 269-274.
78.Кожанов А.А. Методика исследования национального самосознания: Автореф. дис канд. истор. наук. - М., 1978. - 23 с.
79.Кожанов А.А. Элементы этнической идентификации и признаки этнической общности в оценках карел и вепсов (по материалам экспериментального исследования) // Этнография Карелии. - Петрозаводск, 1976. - С. 180-204.
80.Козлов В.И. Динамика численности народов. - М.: Наука, 1969. 407 с.
81.Козлов В.И. Некоторые проблемы теории нации // Вопросы истории. - 1967. - № 1. - С. 88-99.
82.Козлов В.И. О классификации этнических общностей // Исследование по общей этнографии. - М.: Наука, 1979. - С. 5-23.
83.Козлов В.И. О некоторых методологических проблемах изучения этнической психологии // Советская этнография. - 1983. - № 2. - С. 74-79.
84.Козлов В.И. О понятии этнической общности // Советская этнография. - 1967. - № 2. - С. 100-111.
85.Козлов В.И. Проблема этнического самосознания и ее место в теории этноса // Советская этнография. - 1974. - № 2. - С. 79-92.
86.Козлов В.И. Что же такое этнос? // Природа. - 1971. - № 2. - С. 71-75.
87.Козлов В.И. Этнос и территория // Советская этнография. - 1971. - № 6. - С. 80-100.
88.Козлова Т.З. Динамика социальной идентификации пожилых россиян // Психология зрелости и старения. - Весна. - 1999 (5). - С. 49-63.
89.Колісник О.П. Національна ідентичність українців як їх невідрефлексована національна ідея // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі XXI століття: Матеріали п’ятої міжнар. наук.-практ. конф. - Київ - Чернівці, 1997. - Ч.2. - С. 365-370.
90.Кон И.С. К проблеме национального характера // История и психология. - М., 1971. - С. 122-158.
91.Кон И.С. Открытие Я”. - М.: Политиздат, 1978. - 366 с.
92.Кон И.С. Психология ранней юности: Книга для учителя. - М.: Просвещение, 1989. - 255 с.
93.Кон И.С. Этнопсихология // Этнография и смежные дисциплины. Этнографи-ческие субдисциплины. Школы и направления. Методы. - М.: Наука, 1988. - С. 109-110.
94.Коростелина К.В. Система социальных идентичностей: опыт анализа этнической ситуации в Крыму. - Симферополь: Доля, 2002. - Вып. 1. - 256 с.
95.Костюк Г.С. Принцип развития в психологии // Методологические и теоретические проблемы психологии. - М.: Наука, 1969. - 375с.
96.Кравченко А.Г. Мова як засіб відображення і збереження менталітету нації // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі XXI століття: Матеріали п’ятої міжнар. наук.-практ. конф. - Київ - Чернівці, 1997. - Ч.1. - С. 302-306.
97.Крайг Г. Психология развития. 7-е изд. - СПб.: Питер, 2003. - 992 с.
98.Крюков М.В. Эволюция этнического самосознания и проблема этногенеза // Расы и народы. - М.: Наука, 1976. - Вып. 6. - С. 42-63.
99.Куєвда В.Т. Традиційність як фактор психічної детермінації поведінки людини: Дис канд. психол. наук. 19.00.01. - К., 1998. - 180 с.
100.Куєвда В.Т. Обряди // Українська радянська енциклопедія. - К., 1982. - Т.7. - С. 468.
101. Куєвда В.Т. Традиція // Українська радянська енциклопедія. - К., 1984. - Т.11. - С. 318.
102.Кулагина И.Ю Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. - 3-е изд. - М.: Изд-во УРАО, 1997. - 176 с.
103.Кун М., Макпартленд Т. Эмпирическое исследование установок личности на себя // Современная зарубежная социальная психология. Тексты / Под ред. Г.М. Андреевой и др. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - С. 180-187.
104.Курочкін О.В. Новорічні свята українців: традиції і сучасність. - К.: Наукова думка, 1978. - 190 с.
105.Кушнер П.И. Национальное самосознание как этнический определитель // Краткие сообщения Ин-та этнографии АН СССР. - М., 1949. - Вып. 6. - С. 3-9.
106.Кушнер П.И. Этнические территории и этнические границы // Труды Ин-та этнографии АН СССР. - М.: Изд-во АН СССР, 1951. - Т. XV. - C. 3-10.
107.Лебедева Н.М. Новая русская диаспора: перспективы развития (социально-психологический анализ) // Этничность на постсоветском пространстве: Роль в обществе и перспективы. Мат-лы конф. - К.: Изд-во УА ННП Феникс”, 1997. - С. 88-96.
108.Лебедева Н.М. Социальная идентичность на постсоветском пространстве: от поисков самоуважения к поискам смысла // Психологический журнал. - 1999. - Т. 20, № 3. - С.48-58.
109.Левкович В.П., Андрущак И.Б. Этноцентризм как социально-психологический феномен // Психологический журнал. - 1995. - Т. 16, № 2. - С. 70-81.
110.Левкович В.П., Кузмицкайте Л.Д. Формирование этнического сознания подростка в семье // Психологический журнал. - 1992. - Т. 13, № 6. - С. 35-42.
111.Левкович В.П., Мин Л.В. Особенности сохранения этнического само