Наливайченко Катерина Володимирівна. Інституціональні перетворення в зовнішньоекономічній діяльності України в контексті трансформування регіональних економічних відносин

Короткий опис

Наливайченко Катерина Володимирівна. Інституціональні перетворення в зовнішньоекономічній діяльності України в контексті трансформування регіональних економічних відносин : Дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Таврійський національний ун-т ім. В.І.Вернадського. — Сімф., 2006. — 185, [29]арк. : рис. — Бібліогр.: арк. 173-185.

Наливайченко К.В. Інституціональні перетворення в зовнішньоекономічній діяльності України в контексті трансформування регіональних економічних відносин. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2006.
Дисертацію присвячено визначенню основних напрямків удосконалення зовнішньоекономічної діяльності України з урахуванням інституціональної складової зовнішньоекономічної діяльності.
У роботі досліджено теоретико-методологічні та організаційні основи інституціональних змін і розвитку регіональної економічної інтеграції, стратегії і напрями трансформування регіональних економічних відносин, аспекти інституціональної трансформації світової економіки і участь у ній України.
Надано характеристику зовнішньоекономічної діяльності України, проаналізовано трансформування економічний відносин України з регіональними економічними угрупованнями, особливості співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями, визначено напрямки і перспективи включення України до світогосподарської системи.
З метою удосконалення зовнішньоекономічній діяльності України в умовах трансформації регіональних економічних відносин визначено організаційні передумови активізації зовнішньоекономічної діяльності України, пріоритетні напрямки та перспективи міжнародної економічної інтеграції за участю України.

У дисертаційній роботі здійснено вирішення важливої наукової задачі визначення основних напрямків і організаційно-економічних засад удосконалення зовнішньоекономічної діяльності України з урахуванням інституціональної складової регіональних економічних відносин.
У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки.
1. Дослідження теоретико-методологічних та організаційних основ інституціональних змін у світовому господарстві дозволило встановити, що на економічних ринках існують «інкрементні процеси» інституціональні зміни, які мають плавний, недискретний характер переходу старих інститутів у нові, утворюючи підґрунтя стабільності інституціональної системи.
2. До інституціональних змін, які відбуваються в процесі радикальних економічних реформ і впливають на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, належать перетворення державного типу власності на недержавну; державних підприємств на акціонерні, спільні, приватні; державних цін на ринкові; державних фінансово-кредитних інститутів на приватні та колективні, комерційні тощо. Найвідчутніше з-поміж базисних матеріально-речових факторів на інституціональні зміни впливає впровадження передових досягнень науки і техніки у виробництво.
3. Аналіз розвитку регіональної економічної інтеграції свідчить , що самостійний і непідготовлений вихід регіонів на світові ринки може завдавати значних економічних збитків країні. Неузгоджені дії регіонів часто погіршують загальну зовнішню кон’юнктуру і можуть завдати значних збитків експортерам та імпортерам.
4. Процес регіональної і міжрегіональної інтеграції, що посилюється, має низку позитивних наслідків: інтеграційні об’єднання дають змогу створити більш стабільне і передбачувальне середовище для взаємної торгівлі та взаємодії у рамках міжнародних інституцій; з’являються передумови використання переваг економії масштабу завдяки розширенню ринку, зменшенню трансакційних витрат тощо; більш розвинені країни залучають сусідні країни до здійснення глибоких економічних реформ; стає можливою підтримка молодих галузей виробництва, оскільки на широкому регіональному ринку інтеграційних об’єднань можуть знайти попит товари цих галузей.
5. Встановлено, що характеристики зовнішньоекономічної діяльності України цілком відповідають сучасній загальносвітовій системі ЗЕД, якій притаманні такі риси: широкомасштабний розвиток в системі ЗЕД інформаційного обміну, послуг зв’язку, транспортного обслуговування; швидкі темпи розвитку наукоємних, високотехнологічних галузей; розвиток регіональних інтеграційних процесів; вивезення капіталу; міжкраїнове переміщення робочої сили; зростання обсягів зовнішньої торгівлі, що сприяє зниженню витрат виробництва; цілеспрямована роль держави щодо включення країни в систему світової економіки; жорстке міжнародне регулювання ЗЕД.
6. Основним стратегічним партнером України є Росія: питома вага Росії в загальному обсязі експорту і імпорту України складає 18% і 41% відповідно. Співробітництво з країнами СНД і Європейським Союзом супроводжується розвитком відносин України з іншими субрегіональними інтеграційними утвореннями ОЧЕС, ГУАМ, ЄЕП, ЄврАзЕС.
7. У вирішенні питань, пов’язаних з регіональним розвитком, основна увага повинна приділятися створенню в Україні єврорегіонів та територій зі спеціальним режимом господарювання, що виступали б незалежним сегментом у територіальній структурі світового ринку і виконували б функцію своєрідного інтегратора економічних процесів.
8. Доведено, що міжнародна економічна інтеграція відбувається на основі міжнародної економічної взаємодії на мікрорівні, що визначає необхідність використання галузевого чинника міжнародного співробітництва і залучення іноземних інвестицій через розробку відповідного інституціонального забезпечення.
9. Розроблено концептуальний підхід щодо забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємства як основи підвищення національної конкурентоспроможності, основними складовими якого мають стати такі: забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємства має складатись із забезпечення конкурентоспроможності продукції і власне міжнародної конкурентоспроможності підприємства; виділення критеріїв міжнародної конкурентоспроможності підприємства в залежності від рівня планування і управління на підприємстві; основним показником міжнародної конкурентоспроможності підприємства на оперативному рівні має бути інтегральний показник міжнародної конкурентоспроможності продукції; на тактичному рівні міжнародна конкурентоспроможність підприємства забезпечується його загальним фінансово-господарським станом; на стратегічному рівні міжнародна конкурентоспроможність підприємства характеризується інвестиційною привабливістю.