НАУКОВО-ЮРИДИЧНА ТА ПЕДАГОГІЧНА СПАДЩИНА Є. В. ВАСЬКОВСЬКОГО

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

КОРНІЄНКО Ірина Валеріївна

УДК 340.15(477)«18/19»:347

НАУКОВО-ЮРИДИЧНА ТА ПЕДАГОГІЧНА СПАДЩИНА
Є. В. ВАСЬКОВСЬКОГО

Спеціальність: 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
АРАКЕЛЯН Мінас Рамзесович,
кандидат юридичних наук, професор

Одеса-2013

ЗМІСТ
ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ТВОРЧОЇ БІОГРАФІЇ Є. В. ВАСЬКОВСЬКОГО 11
1.1. Історіографія та джерельна база дослідження 11
1.2. Формування та розвиток творчої особистості Є. В. Васьковського 20
1.3. Основні напрями наукової та педагогічної
діяльності Є. В. Васьковського 46
Висновки до першого розділу 59

РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ, ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА
АДВОКАТУРИ У ТВОРЧОСТІ Є. В. ВАСЬКОВСЬКОГО 62
2.1. Є. В. Васьковський про історію адвокатури 62
2.2. Є. В. Васьковський про організацію адвокатури у Росії 78
2.3. Питання адвокатської етики у працях Є. В. Васьковського
Висновки до другого розділу 90

РОЗДІЛ 3. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО ТА ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС
У ТВОРЧОСТІ Є. В. ВАСЬКОВСЬКОГО 106
3.1. Методологія та методика інтерпретації норм цивільного
права у працях Є. В. Васьковського 106
3.2. Проблеми цивільного права у працях Є. В. Васьковського 125
3.3. Теоретичні аспекти цивільно-процесуального
права у працях Є. В. Васьковського 151
Висновки до третього розділу 164

ВИСНОВКИ 169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 176

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Реформування правової системи, яке відбувається сьогодні в Україні, нагальним чином вимагає не тільки акультурації зарубіжних правових цінностей, але й засвоєння власних традицій розвитку системи права, юридичної науки та юридичної діяльності. Попри усталену думку про укоріненість нігілістичного ставлення до права в українському та російському суспільстві та нібито вторинність вітчизняної правової науки, слід відмітити, що вона теж переживала справжнє піднесення на межі ХІХ – ХХ століття. Вітчизняна юридична наука того періоду має багату ідеями історію. Чимало з них варті використання у правовій сфері сьогодення. Сучасна юридична наука ставить багато питань як теоретичних, так і практичних, що зумовлені необхідністю удосконалення правового регулювання в умовах модернізації українського суспільства. Коріння цих проблем, а подекуди й відповіді на ці питання можна віднайти саме у юриспруденції Російської імперії. Необхідність творчого використання досягнень дореволюційної юриспруденції є очевидною для фахівців не тільки у сфері загальнотеоретичної юриспруденції, але й галузевих юридичних дисциплін, оскільки успішна розробка сучасних проблем правового життя потребує, серед іншого знання та критичне осмислення національної політико-правової спадщини, а, значить, її видатних представників.
Юридико-біографічний та науково-історичний напрями досліджень є доволі розвинутими у сучасній українській історико-правовій науці. Зокрема, у цій царині плідно працюють О. Л. Копиленко, О. Ф. Скакун, І. Б. Усенко, О. Н. Ярмиш та ін. Значний біографічний масив присутній у виданій в Україні шеститомній «Юридичній енциклопедії», в якій майже вичерпно представлено перелік персоналій української юридичної науки. У той же час очевидним певне відставання у дослідженні відомої і за дореволюційних часів, і зараз, Одеської школи права, де можна відмітити тільки поодинокі дослідження (Л. П. Арнаутова, О. М. Гетьман, М. А. Дамірлі, А. В. Дзевелюк, О. Є. Музичко). За межами юридичної біографістіки залишилися видатні учені й педагоги, що становлять славу Одеської школи права не лише на Батьківщині, але й за кордоном.
Яскравою постаттю у дореволюційній юридичній науці є класик цивілістики Євген Володимирович Васьковський, наукова спадщина якого є надбанням принаймні чотирьох європейських країн – України, Росії, Литви та Польщі. У своєму привітанні Президенту Національного університету «Одеська юридична академія» С. В. Ківалову, її викладачам, студентам, аспірантам і випускникам з нагоди 165-річчя з дня заснування Одеської правової школи та 15-ї річниці утворення Національного університету «Одеська юридична академія» Голова Конституційного Суду Російської Федерації, видатний історик юридичної науки В. Д. Зорькін назвав Є. В. Васьковського серед тих представників Одеської школи права, ім’я яких «золотими літерами вписано в історію юриспруденції».
Історія формування та розвитку особистості ученого, його наукові пошуки та здобутки, його педагогічна практика являють собою цінність для юридичної науки і практики, а також володіють великим виховним потенціалом не тільки у сфері підготовки фахових юристів, але й у справі правової освіти. Ці обставини породжують інтерес істориків права та істориків юридичної думки до його творчої спадщини та життєвого шляху та зумовлюють вибір теми цього дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» на 2011-2015 рр. «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» (державний реєстраційний номер 0110U000671), планів науково-дослідної роботи кафедри історії держави і права «Історичні традиції у правовому розвитку України» і кафедри теорії держави і права «Наступність та оновлення як тенденція розвитку держави і права сучасної України».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є історико-правовий аналіз та критичне осмислення та систематизація науково-юридичної та педагогічної спадщини Є. В. Васьковського. Особлива увага приділяється діяльності Є. В. Васьковського в Новоросійському університеті, в якому склались підвалини для формування Одеської школи права, продовжувачем традицій якої сьогодні є Національний університет «Одеська юридична академія».
Поставлену мету конкретизовано у таких завданнях:
критично осмислити та охарактеризувати історіографію науково-юридичної та педагогічної спадщини Є. В. Васьковського, визначити джерельну базу її дослідження;
охарактеризувати процес та етапи формування Є. В. Васьковського як ученого та педагога вищої школи;
встановити особливості праворозуміння Є. В. Васьковського й визначити напрями його науково-юридичної та педагогічної діяльності;
виявити внесок Є. В. Васьковського у вивчення історії всесвітньої та російської адвокатури;
з’ясувати сутність концепції Є. В. Васьковського щодо організації адвокатури;
висвітлити погляди Є. В. Васьковського на проблематику адвокатської етики;
розкрити сутність методології та методики інтерпретації норм цивільного права у працях Є. В. Васьковського;
висвітлити та систематизувати проблематику цивільного права у творчості Є. В. Васьковського;
визначити теоретичні узагальнення Є. В. Васьковським проблематики цивільного процесуального права у працях Є. В. Васьковського.
Об’єктом дослідження є життєвий шлях та наукова і викладацька діяльність видатного представника Одеської школи права цивіліста Є. В. Васьковського.
Предметом дослідження є науково-юридичні та педагогічні ідеї, що складають творчу спадщину Є. В. Васьковського.
Методологія дослідження. Система методологічного інструментарію дисертації є багаторівневою і включає класичні та некласичні принципи і методи, властиві сучасному етапу розвитку юриспруденції.
В основу дослідження було покладено принцип історизму, згідно з яким предмет дослідження вивчався з урахуванням знань, вироблених попередниками у цій дослідницькій сфері, з виявленням зв’язку минулого, сучасного і майбутнього, на основі об’єктивних закономірностей розвитку суспільства та юриспруденції як складової суспільного життя.
Серед загальнонаукових методів треба відзначити діалектичний метод, який забезпечив розгляд визначеної у дисертації проблеми у зв’язку з історико-правовою реальністю та простежити процес розвитку творчої особистості Є. В. Васьковського. Дескриптивний метод, застосований у дослідженні, зумовив організацію мислення дослідника задля якомога адекватнішого вербального образу досліджуваного об’єкту за допомогою визнаних у науці опорних термінопонять (зокрема, цивілістика, праворозуміння, юриспруденція тощо). До загальнонаукових методів слід віднести системний метод, який надав можливість представити творчу спадщину Є. В. Васьковського як цілісну складнопідпорядковану систему поглядів у цивілістичній сфері юриспруденції. Історичний метод зумовив розгляд кожного факту та явища у руслі дослідження історичному контексті, в безпосередньому зв’язку з даними конкретними умовами історичної реальності. Саме він став основою формулювання наукової біографії Є. В. Васьковського і дозволив висвітлити основні етапи його життя і діяльності, використовуючи при цьому визначені критерії періодизації.
У дисертаційному дослідженні використано метод порівняння в його історичному та правовому вимірі, що дало можливість співставити системи наукових поглядів Є. В. Васьковського з іншими, сучасними йому цивілістами та з напрацюваннями сучасної цивілістичної науки. Формально-юридичний метод застосовувався при дослідженні форм догматичних положень цивілістичної теорії Є. В. Васьковського. Герменевтичний метод було застосовано для оцінки методологічних новацій Є. В. Васьковського, для опрацювання мемуарної літератури та інших наративних джерел, що було залучено до дослідження.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузях методології юриспруденції, історії держави і права, історії політичних і правових учень, юридичної біографістики, цивілістики, серед яких: М. Р. Аракелян, Т. Г. Андрусяк, Т. В. Варфоломєєва, М. Ю. Барщевський, Т. І. Бондарук, М. А. Дамірлі, В. В. Дудченко, В. Д. Зорькін, І. А. Ісаєв, І. С. Канзафарова, С. В. Ківалов, М. І. Козюбра, О. Л. Копиленко, Н. М. Крестовська, Р. А. Майданик, Ю. М. Оборотов, О. І. Овчинніков, П. М. Рабінович, О. Д. Святоцький, О. Ф. Скакун, В. О. Томсинов, І. Б. Усенко, Є. О. Харитонов, Я. М. Шевченко, Ю. С. Шемшученко.
Емпірична основа дисертації – наукові та навчальні праці Є. В. Васьковського та його сучасників, мемуарна література, преса, історико-правові пам’ятки, зокрема, законодавство Російської імперії у сфері освіти (докладнішу характеристику історіографії та джерельної бази роботи наведено у підрозділі 1.1.).
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше досліджено як процес та цілісний результат науково-юридичну та педагогічну спадщину видатного представника одеської школи права, вченого-цивіліста Є. В. Васьковського. Ця робота є одним із пріоритетних досліджень історії становлення і розвитку юридичної науки та освіти на Півдні України. Внесок здобувача у розроблення зазначеної проблематики визначають такі основні результати дослідження:
уперше:
науково-юридичну та педагогічну спадщину Є. В. Васьковського розглянуто як цілісне учення, що включає теоретичний аналіз інститутів та норм цивільного та цивільно-процесуального права, учення про їх інтерпретацію й застосування у практиці правосуддя та організаційні інструменти захисту цивільних прав засобами адвокатури;
уведено до наукового обігу архівні матеріали та деякі маловідомі праці Є. В. Васьковського, які надали можливість з’ясувати факти наукової біографії ученого та скласти найбільш на сьогодні повну бібліографію його праць, бібліографію перевидань його праць та бібліографію прижиттєвих видань про Є. В. Васьковського (представлена у додатка А, Б, В);
обґрунтовано багатогранність діяльності Є. В. Васьковського як ученого цивіліста, педагога та адміністратора вищої школи, юриста-практика та популяризатора юридичних знань;
створено періодизацію науково-педагогічної діяльності Є. В. Васьковського: 1884-1901 рр. – становлення як ученого-цивіліста; 1901-1909 рр. – розквіт наукової та педагогічної діяльності; 1909-1917 рр. – період вимушеного згортання педагогічної діяльності; 1917-1923 рр. – педагогічна діяльність у навчальних закладах Одеси; 1923-1939 рр. – другий період розквіту наукової та педагогічної діяльності ученого у Віленському університеті Стефана Баторія;
виявлено та охарактеризовано напрями наукових досліджень Є. В. Васьковського: 1) наука цивільного права; 2) наука цивільного процесу; 3) методологія юриспруденції, зокрема, дослідження положень юридичної герменевтики у прикладенні до цивільного права; 4) історія, організаційно-правові та етичні основи адвокатської діяльності; 5) питання судоустрою; 6) рецензування юридичних наукових творів та переклад російською мовою праць видатних зарубіжних учених;
виявлено новаційні методологічні засоби, уведені Є. В. Васьковським до юридичної науки та практики, зокрема галузева порівняльно-правова методологія та герменевтика;
доведено, що Є. В. Васьковський є єдиним ученим та педагогом європейського рівня, який повністю сформувався та функціонував як видатна творча особистість в середовищі Одеської школи права дореволюційної доби її становлення;
уточнено
знання про тип праворозуміння, якого дотримувався і який розвинув у своїх працях Є. В. Васьковський: юридичний позитивізм, поєднаний з новітнім методологічним інструментарієм, зокрема, герменевтичним підходом до тлумачення норм права;
фактичні відомості про життя і діяльність видатного ученого-юриста Є. В. Васьковського, чим створено підґрунтя для написання його наукової біографії;
фактичні відомості про становлення одеської школи права, а також історії юридичного факультету Імператорського Новоросійського університету, правонаступником та продовжувачем традицій якого є Національний університет «Одеська юридична академія»;
удосконалено:
знання про історію становлення та розвитку вітчизняної цивілістики як галузі наукового знання та циклу навчальних дисциплін;
розуміння юриспруденції як інтегративного утворення, компонентами якого є нерозривно пов’язані між собою юридична наука, юридична практика та юридична освіта.
Практичне значення отриманих результатів. Дисертація має історико-правовий характер, її положення й засновані на них пропозиції автора становлять науковий та практичний інтерес. Результати дослідження можуть бути використані у:
науково-дослідній роботі з історико-правової проблематики, зокрема у розробці історії української та європейської юриспруденції, історії цивілістики, історії адвокатури, історії юридичної освіти в Україні та Європі;
навчальному процесі для проведення занять з навчальних дисциплін: «Історія учень про державу і право», «Теорія держави і права», «Цивільне право України», «Цивільний процес», «Адвокатура»; для створення спецкурсів «Історія української юриспруденції», «Історія української цивілістики»;
правовиховній діяльності для пропаганди досягнень вітчизняної юридичної науки.
Вносяться конкретні пропозиції щодо увічнення пам’яті Є. В. Васьковського в Одесі та Україні.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданні кафедри історії держави і права НУ «ОЮА», на наукових конференціях та круглих столах: Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького складу та аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (Одеса, 20-21 травня 2011 року); Міжнародній науковій конференції «Питання удосконалення методології сучасної юриспруденції» (Одеса, 30-31 березня 2012 року); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького складу, присвяченій 15-річчю Національного університету «Одеська юридична академія» та 165-річчю Одеської школи права «Правове життя сучасної України» (Одеса, 20-21 квітня 2012 року); Міжнародній історико-правовій конференції «Держава, право і юридична думка у Балточорноморському регіоні: історія і сучасність» (Одеса, 27-29 квітня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 15-річчю Національного університету «Одеська юридична академія» та 165-річчю Одеської школи права «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права» (Одеса, 30 листопада 2012 року); Міжнародному «круглому столі» «Актуальні проблеми філософії права. Аксіосфера права і держави» (Одеса, 13 грудня 2012 р.); Міжнародній науковій конференції молодих вчених, аспірантів та студентів «Адвокатура: минуле та сучасність» (Одеса, 2 березня 2013 року).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено в 5 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях з юридичних наук, та 6 інших публікаціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження вирішено важливе наукове завдання, яке полягало в історико-правовому аналізі та критичному осмисленні й систематизації науково-юридичної та педагогічної спадщини Є. В. Васьковського. Особлива увага приділена діяльності Є. В. Васьковського в Новоросійському університеті, в якому склались підвалини для формування Одеської школи права, центром якої сьогодні є Національний університет «Одеська юридична академія». Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження полягають у такому:
1. Науково-юридична та педагогічна спадщина видатного представника Одеської школи права Є. В. Васьковського є цілісним ученням, що включає теоретичний аналіз інститутів та норм цивільного та цивільно-процесуального права, учення про їх інтерпретацію й застосування у практиці правосуддя та організаційні інструменти захисту цивільних прав засобами адвокатури.
2. Наукова біографія Є. В. Васьковського, його наукові пошуки та здобутки мають великий виховний потенціал для сучасних учених. На формування наукового світогляду ученого, його життєву долю та викладацьку кар’єру вплинули культурно-історичні, соціально-економічні та суспільно-політичні процеси кінця ХІХ – початку ХХ ст., зокрема, навчання на юридичному факультеті Новоросійського університету, зарубіжне стажування, співпраця з видатним теоретиком права та фахівцем у галузі цивільного права Г. Ф. Шершеневичем та іншими видатними правознавцями, революційні події 1905-1907 рр. та 1917-1920 рр.
Є. В. Васьковський був прихильником позитивістської методології. На його думку завдання теоретичної науки – розкриття причинного зв’язку між суспільними явищем і визначення законів їх співіснування і послідовності. Її висновки служать матеріалом для практичної науки, яка займається пристосуванням виявлених теорією засобів до наміченої практичної мети. Саме таким розумінням у Є. В. Васьковського системи наук, на нашу думку, пояснюється його увага як до історичного знання, так і до догматичної методології юриспруденції та до правової політики.
4. Є. В. Васьковський був не тільки ученим цивілістом та педагогом, але й адміністратором вищої школи, юристом-практиком та популяризатором юридичних знань.
Наукові інтереси Є. В. Васьковського представлено такими напрямами: 1) наука цивільного права. Учений вивчав проблематику загальної, і меншою мірою – особливої частин цивільного права, що знайшло відображення у низці підручників, статей, рецензій; 2) наука цивільного процесу представлена у творчій спадщині ученого статтями, зокрема з проблеми визнання у цивільному процесі, удосконалення цивільно-процесуального законодавства, суддівського розсуду та застосування звичаїв у цивільному процесі. Однією з вершин цивільно-процесуальної думки початку ХХ століття стали написані Є. В. Васьковським численні підручники з цивільного процесу; 3) методологія юриспруденції, зокрема, дослідження положень юридичної герменевтики у прикладенні до цивільного права. Методологія цивілістики стала темою докторської дисертації Васьковського «Вчення про тлумачення та застосування цивільних законів; 4) історія, організаційно-правові та етичні основи адвокатської діяльності. Історія, сучасний стан та перспективи розвитку адвокатури висвітлено у магістерській дисертації Є. В. Васьковського та низці статей; 5) питання судоустрою. Цю проблематику Є. В. Васьковський розробляв тільки в Польщі. Їй присвячено ряд статей; 6) рецензування юридичних наукових творів та переклад російською мовою праць видатних зарубіжних учених.
Діяльність Є. В. Васьковського у сфері юриспруденції представлена також: 1) навчально-адміністративною роботою, зокрема, він виконував обов’язки декана юридичного факультету та проректора Новросійського університету в Одесі, багато років був деканом та заступником декана факультету права та суспільних наук Віленського університета Стефана Баторія; 2) викладацькою діяльністю (викладання цивільно-правових дисциплін у вищій школі, розробка навчальних посібників та підручників); 3) юридичною практикою, а саме – робота присяжним повіреним та суддею мирового суду.
5. Періодизація наукової та творчої біографії Є. В. Васьковського включає такі етапи:
1) 1884-1901 рр. – пора навчання в Новоросійському університеті, практичної роботи адвоката та становлення Є. В. Васьковського як ученого-цивіліста;
2) 1901-1909 рр. – розквіт педагогічної діяльності Є. В. Васьковського;
3) 1909-1917 рр. – період вимушеного згортання педагогічної діяльності через звільнення з Новросійського університету за політичними мотивами;
4) 1917-1924 рр. – педагогічна діяльність у навчальних закладах Одеси;
5) 1924-1939 рр. – педагогічна діяльність у Віленському університеті Стефана Баторія.
6. У наукових працях Є. В. Васьковського відображено історію формування адвокатури за кордоном та в Росії, правовий статус адвоката в Російській імперії кінця ХІХ – початку ХХ століття, виявлено проблеми російської адвокатури та намічено шляхи її удосконалення.
Є. В. Васьковський наводив дві ідеальні моделі організації адвокатури (англо-французьку та австро-германську). Учений вважав, що саме англо-французька модель є ближчою до розуміння адвокатури як правозаступництва. Російська ж пореформенна адвокатура була створена на принципах австро-германської адвокатури. На думку автора, це не відповідало справжньому покликанню адвоката – а саме, служінню праву з позицій інтересів суспільства та захисту приватних інтересів фізичних та юридичних осіб у суді.
Є. В. Васьковський дійшов до висновку, що у поєднанні з деформованою корпоративною організацією адвокатури та договірним принципом визначення винагороди за адвокатські послуги, майбутнє російської адвокатури виглядає більш ніж песимістично. Автор вважав, що жодний підхід, який пропонує майбутня реформа, не зможе змінити та покращити стан російської адвокатури кінця ХІХ – початку ХХ століття.
На думку Є. В. Васьковського, в ідеальному випадку адвокатура мала бути організована як громадська служба, за аналогією з державною службою і мати своєю метою захист законних прав та інтересів осіб.
7. Проблематика адвокатської етики знайшла свій вираз у брошурі Є. В. Васьковського «Основні питання адвокатської етики» (1895 р.), де наведено історичний нарис розвитку адвокатської етики та зроблено порівняльний аналіз деонтології адвокатури, при цьому акцент зроблено на деонтологічних принципах англо-французької моделі адвокатури. На думку Є. В. Васьковського, етичні правила для адвоката є більш важливими ніж для будь-якої іншої професії, зважаючи на те, що сама природа адвокатури являє собою спокусу для непорядних людей. Умови жорсткої конкуренції в адвокатському середовищі спонукують адвоката до відхилення норм моралі.
У роботі Є. В. Васьковського представлено його бачення принципів адвокатської етики та етики судового представництва, критерії та процедура відбору справ адвокатом, способи ведення юридичних справ, межі дисциплінарної влади адвокатської корпорації. Адвокатська етика базується на двох принципах. По-перше, адвокат як уповноважений від суспільства повинен дотримуватися суспільних інтересів. По-друге, будучи фактором правосуддя адвокат має поводитись з гідністю, яка притаманна двом іншим учасникам правосуддя: прокурору та судді.
Є. В. Васьковським запропоновано класифікацію юридичних справ, що поєднувала юридичний та моральний критерії їх прийнятності для адвоката. Є. В. Васьковський робить висновок: адвокат не повинен надавати підтримку ані аморальним, ані юридично безнадійним вимогам своїх клієнтів. Разом з тим він підкреслював специфіку етичної сторони кримінального правозаступництва, де його завданням є слідкування за правильністю провадження у справі, показ фактів та міркувань на користь підзахисного та не допуск порушення його прав.
8. Є. В. Васьковський уведено до методологічного арсеналу юридичної науки новаційні пізнавальні засоби, зокрема галузева порівняльно-правова методологія та герменевтика. На його думку, юридична герменевтика є пріоритетним напрямком юридичної думки, зважаючи на вирішальну роль правильного тлумачення права у процесі правозастосування.
Правоінтерпретаційний процес автор визначає не лінійно, а у вигляді герменевтичної спіралі. Враховуючи ідейні погляди та прийоми юридичної герменевтики у працях Є. В. Васьковського, який досліджував це явище на початку ХХ сторіччя, можна констатувати, що вони стали теоретичною та методологічною основою для розробки теорії юридичної герменевтики в цілому, а також її окремих питань в Україні та в інших країнах у радянський і пострадянський періоди.
9. Вагому увагу Є. В. Васьковський приділяв цивілістичній науці. До основних цивільно-правових інститутів, які було розглянуто та досліджено Є. В. Васьковським відносяться: вчення про предмет цивільного права; вчення про суб’єкт права, вчення про об’єкт і вчення про правові відносини. Слід додати, що досліджуючи основні цивільно-правові інститути, Є. В. Васьковський віддавав перевагу пандектній системі права перед інституційною.
Є. В. Васьковський також присвячував свої наукові праці у сфері цивілістики вивченню сервітутного права, речового права, права власності, зобов’язального права.
10. Є. В. Васьковський був одним із небагатьох вчених, який є одночасно представником не тільки школи цивільного права, а й цивільно-процесуального права. Однак науковець все ж таки намагався звільнити цивільний процес від впливу цивільного права. Неодноразово це відзначається у працях автора щодо визначення «сфери (меж) цивільного процесу», а саме вчений вказує на те, що у межах цивільного процесу розглядається спір, як наслідок життєвого конфлікту, який повинен бути правовим.
Коло питань, над якими працював Є. В. Васьковський у галузі цивільного процесуального права, складають такі поняття та категорії: цивільне судочинство та його види, джерела цивільно-процесуального права, позов та його елементи, докази в цивільному процесі, інститут свідків та ін. Розглянутий нами перелік напрямків наукових досліджень Євгена Володимировича Васьковського у сфері цивільного процесуального права не є вичерпним. Протягом своєї наукової творчості у сфері цивільного судочинства автором були розглянуті також питання щодо усунення (відводу) суддів; видів підсудності; процесуального становища сторін; процесуальної правоздатності та дієздатності; процесуальних дій як форми реалізації процесуальних прав та обов’язків та інші важливі питання. Очевидним є те, що кожен напрямок наукової творчості Є. В. Васьковського став основою для формування та подальшого розвитку ідей, концепцій, положень у науці цивільного судочинства в різні історичні періоди.
11. У творчості Є. В. Васьковського спостерігається комплексний підхід до процедури захисту приватних інтересів фізичних та юридичних осіб у суді. По-перше, це вивчення ученим норм матеріального (цивільного) права. По-друге, це дослідження норм цивільно-процесуального права. І, нарешті, це фундаментальні твори автора, присвячені організації адвокатури, яка здійснює захист прав та свобод суб’єктів цивільних правовідносин. Зазначені три напрямки разом переслідують одну мету – захист приватних інтересів фізичних та юридичних осіб у суді.
12. Є. В. Васьковський є яскравою постаттю в юридичній науці не тільки нашої держави, а й Росії, Польщі, Литви. Про це свідчать науково-біографічні публікації, перевидання підручників та монографій ученого, використання результатів його праць у сучасних наукових дослідженнях Є. В. Васьковський є єдиним вченим Одеської школи права кінця ХІХ початку ХХ століття, який повністю сформувався та працював в її рамках, а згодом став вченим міжнародного рівня, праці якого визнаються в багатьох країнах Європи.
13. У контексті викладеного матеріалу можна зробити висновок, що багатогранна суспільна й наукова діяльність Є. В. Васьковського та його значення для формування юридичної науки і освіти в Україні є настільки великим, що доцільним є увічнення пам’яті ученого в Одесі, тим більше, що 2016 рік – це рік 150-річного ювілею ученого. Пропонується:
1) запровадити стипендію імені Є. В. Васьковського кращому студенту факультету цивільної та господарської юстиції Національного університету «Одеська юридична академія»;
2) у 2016 році організувати проведення в Національному університеті «Одеська юридична академія» міжнародної конференції, присвяченій 150-й річниці з дня народження видатного вченого-правознавця Є. В. Васьковського, за участю представників науки та університетської освіти Польщі, Росії, Литви, на території яких за часи свого життя творив, працював та викладав видатний представник одеської школи права Євген Володимирович Васьковський;
3) порушити клопотання перед Одеською міською радою про розміщення на одному з будинків, в якому у проживав Є. В. Васьковський, меморіальної дошки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адрес-календарь Одесскаго градоначальства на 1907 г. – О. : Изд. «Ведомостей Одесскаго градоначальства», 1907. – 585 с.
2. Акчурина Н. В. Историческое правоведение: становление, развитие в России в 30-70-х годах ХІХ века / Н. В. Акчурина. – Саратов : СГАП, 2000. – 175 с.
3. Анненков К. [Рецензия] Е. В. Васьковский. Цивилистическая методология. Часть 1. Учение о толковании и применении гражданских законов / К. Анненков // Журнал Министерства юстиции. – 1902. – № 1. Январь. – С. 327-339.
4. Анненков К. [Рецензия] Проф. Е. В. Васьковский. Сборник задач по русскому гражданскому праву / К. Анненков // Журнал Министерства юстиции. – 1904. - [№ 9. Ноябрь - № 10. Декабрь]. – С. 208-214.
5. Анненков К. Н. Система русского гражданского права / К. Н. Анненков. – СПб. : Тип. Стасюлевича, 1910. – Т. 1 : Введение и общая часть. – 703 с.
6. Антипенко Г. С. До історії вивчення постаті О. Ф. Кістяківського / Г. С. Антипенко // Грані. – 2012. – № 8 (88). – С. 26-29.
7. Аракелян М. Историзм как принцип и метод в исследовании института адвокатуры / М. Аракелян // Юридичний вісник. – 2011. – № 4. – С. 40-44.
8. Аракелян М. Р. Теоретико-методологические аспекты сравнительного изучения адвокатуры / М. Р. Аракелян // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – 2008. – Т. 7. – С. 131-135.
9. Арсеньев К. К. Заметки о русской адвокатуре. Обзор деятельности С.-Петербургского совета присяжных поверенных за 1866-74 г. : в 2 ч. / К. К. Арсеньев. – СПб., 1875. – VI, 206, 285 с.
10. Атарщикова Е. Н. Герменевтика в праве (историко-правовой анализ) : дис… доктора юрид. наук : 12.00.01 / Е. Н. Атарщикова. – СПб., 1999. – 400 с.
11. Афанасьев Г. Е. По поводу статьи А. Е. Кауфмана «За кулисами университета-юбиляра» // Новороссийский университет в воспоминаниях современников: cборник воспоминаний / В.А. Смынтына (отв.ред.) ; Ф. А. Самойлов (авт.-сост.). – О. : АстроПринт, 1999. – С. 89. – (Из истории Одесского университета).
12. Бабкін В. Д. Чижов Микола Юхимович / Бабкін В. Д., Усенко І. Б. // Антологія української юридичної думки / За заг. ред. Ю. С Шемшученка. – К., 2002. – Т. 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права. – С. 222-224.
13. Багаутдинов Ф. Н. Известные юристы в Татарстане / Флер Нуретдинович Багаутдинов. – Казань : Изд-во «Фэн» Академии наук РТ, 2012. – 396 с. – (Жизнь замечательных юристов).
14. Байтин М. И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков) / М. И. Байтин. – Саратов : СГАП, 2001. – 416 с.
15. Бакланов В. И. Государственно-правовое обеспечение подготовки юридических кадров в университетах Российской империи : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.01 / Бакланов Владимир Иванович. – Н/Новгород, 2008. – 205 с.
16. Барщевский М. Ю. Адвокатская этика / М .Ю. Барщевский. – Самара : Изд. дом «Федоров», 1999. – 288 с.
17. Башмаков А. [Рецензия] Е. В. Васьковский. Учебник гражданского права. Санкт-Петербург, 1894 / А. Башмаков // Журнал Юридического общества при Императорском Санкт-Петербургском университете. – 1895. – Кн. 1. Январь. – С. 16-20.
18. Белов В. А. «…Выдающийся русский ученый-юрист…» / В. А. Белов // Васьковский Е. В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов. – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – С. 7-41.
19. Бессарабский календарь на 1885 год. Адрес-календарь личного состава высших государственных учреждений. – Кишинев : Тип. Кишиневск. губ. правления, б.г.
20. Бласс Ф. Герменевтика и критика. / Фридрих Бласс ; пер. с нем. Л. Ф. Воеводский. – Одесса : Тип. Штаба Одесского Военного округа, 1891. – 194 с.
21. Бойков А. Д. Адвокатура России: учебное пособие / Бойков А. Д., Капинус Н. И. – М. : Институт международного права и экономики имени А.С. Грибоедова, 2000. – 376 с.
22. Бондарук Т. І. Західноруське право: дослідження і дослідники / Т. І. Бондарук. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – 160 с.
23. Брагинский М. И. Договорное право : общие положения / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 1997. – 682 с.
24. Бугаевский А. [Рецензия] Проф. Е. В. Васьковский. Сборник задач по русскому гражданскому праву. Пособие для практических занятий. Одесса, 1904 / А. Бугаевский // Журнал Министерства юстиции. – 1904. – [№ 7. Сентябрь – № 8. Октябрь]. – С. 270-274.
25. Бугаевский А. А. Рецензия на книгу Е. В. Васьковского «Учебник гражданского процесса» // Право. – 1914. – № 10. – Стлб. 803.
26. Варфоломеєва Т. В. Впровадження міжнародних правил адвокатської етики в Україні/ Т. В. Варфоломеєва // Вісник Академії адвокатури України. – 2009. – Число 1 (14). – С. 7-20.
27. Варфоломеєва Т. В. Реформа адвокатури – запорука належного захисту прав і свобод людини / Т. В. Варфоломеєва // Вісник Академії адвокатури України. – 2010. – № 3(19). – С. 12-19.
28. Васюк А. В. История возникновения и развития юридической герменевтики в России : дис… канд. юрид. наук : 12.00.01 / Васюк Анастасия Владимировна. – М., 2011. – 215 с.
29. Васьковский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. – Т. 8. – Стлб. 43-44
30. Васьковский // Русский биографический словарь: В 25 т. / под наблюдением А. А. Половцова. 1896-1918.
31. Васьковский. Энциклопедический словарь Гранат: в 58 т. – М., 1910-1948. – Т. 8. – С.43-44.
32. Васьковский Е. В. Будущее русской адвокатуры: К вопросу о предстоящей реформе / Е. В. Васьковский. – СПб. : Изд-е Н. К. Мартынова, 1893. – 20 с.
33. Васьковский Е. [Рецензия] К. Н. Анненков. Система русского гражданского права. Т. II. Права вещные. Санкт-Петербург, 1895 / Е. Васьковский //Журнал Министерства юстиции. – 1896. – № 2. – С. 305-318.
34. Васьковский Е. [Рецензия] Молло. Правила адвокатской профессии во Франции. Москва, 1894 / Е. Васьковский // Журнал Министерства юстиции. – 1894. – № 1-2. – С. 114-116.
35. Васьковский Е. [Рецензия] Отто Гирке. Германское гражданское право. 1895 / Е. Васьковский // Журнал Министерства юстиции. – 1895. – № 11-12. – С. 301-310.
36. Васьковский Е. Недостатки устава гражданского судопроизводства / Е. Васьковский // Журнал Юридического общества при Императорском Санкт-Петербургском университете. – 1894. – Кн. 9. Ноябрь. – С. 1-16; Кн. 10. Декабрь. – С. 81-94; 1895. – Кн. 1. Январь. – С. 29-48; 1895. – Кн. 2.Февраль. – С. 69-86; 1895. – Кн. 4. Апрель. – С. 105-128; 1895. – Кн. 8. Октябрь. – С. 1-18; 1896. – Кн. 3. Март. – С. 1-23; 1896. – Кн. 9. Ноябрь. – С. 67-97.
37. Васьковский Е. Перл учёной критики: Ответ проф. А. И. Загоровскому / Е. Васьковский. – 2-е изд., изм. и доп. – О. : тип. Г. Н. Каранта, 1904. – 72 с.
38. Васьковский Е. В. [Рецензия] Анненков К. Н. Система русского гражданского права. Т. I. СПб., 1894 / Е. В. Васьковский // Журнал Министерства юстиции. – 1894. – № 1. – С. 111-114.
39. Васьковский Е. [Рецензия] Мейер Д. И. Русское гражданское право. Изд. – 6-е / с испр. и доп. А. Х. Гольмстена. СПб. 1894 / Е. Васьковский // Журнал Санкт-Петербургского юридического общества. – 1895. – Кн. 1. – Критика и библиография. – С. 1-7.
40. Васьковский Е. В. [Рецензия] Шершеневич Г. Ф. Наука гражданского нрава в России. Казань, 1893/ Е. В. Васьковский // Журнал Санкт-Петербургского Юридического общества. – 1894. – Кн. 3. – С. 241-247.
41. Васьковский Е. В. [Рецензия] Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. Казань, 1894 / Е. В. Васьковский // Журнал Санкт-Петербургского Юридического общества. – 1894. – Кн. 2. – С. 179-186.
42. Васьковский Е. В. Адвокатура / Е. В. Васьковский // Судебные уставы 20 ноября 1864 г. за пятьдесят лет. – Пг., 1914. – Т. II. – С. 250-280.
43. Васьковский Е. В. Будущее русской адвокатуры: К вопросу о предстоящей реформе/ Е. В. Васьковский. – СПб. : Изд. Н. К. Мартынова, 1893. – 20 с.
44. Васьковский Е. В. Давность и церковные земли (По поводу брошюры А. Карабегова «Давность и церковные земли» / Е. В. Васьковский // Журнал Министерства юстиции. – 1895. – № 7. – С. 143-152.
45. Васьковский Е. В. К вопросу о последствиях безвестного отсутствия : по поводу статьи г. Анненкова / Е. В. Васьковский // Журнал Санкт-Петербургского Юридического общества. – 1894. – Кн. 4 (заметки). – С. 63-71.
46. Васьковский Е. В. Курс гражданскаго процесса/ Е. В. Васьковский. – М. : Издание Бр. Башмаковых, 1913. – Т. 1: Субъекты и объекты процесса, процессуальные отношения и действия / Е. В. Васьковский. – 689 с.
47. Васьковский Е. В. О разборчивости при принятии дел к защите (вопрос адвокатской этики) / Е. В. Васьковский // Журнал Санкт-Петербургского Юридического Общества. – 1894. – Кн. 6. – С. 37-50.
48. Васьковский Е. В. Организация адвокатуры : в 2 ч. / Е. В. Васьковский. – СПб. : Изд-е Н. К. Мартынова, 1893. – Ч. 1 – 396 с.
49. Васьковский Е. В. Организация адвокатуры : в 2 ч. / Е. В. Васьковский. – СПб. : Изд-е Н. К. Мартынова, 1893. – Ч. 2. – 213 с.
50. Васьковский Е. В. Основные вопросы адвокатской этики / Е. В. Васьковский. – СПб. : Изд. Н. К. Мартынова, 1895. – 46 с.
51. Васьковский Е. В. Понятие владения по русскому праву / Е. В. Васьковский // Журнал Министерства юстиции. – 1896. – №4. – С. 49-60.
52. Васьковский Е. В. Правотворческая деятельность новых судов в сфере процесса и права гражданского / Е. В. Васьковский // Судебные уставы 20 ноября 1864 г. за пятьдесят лет. – Пг., 1914. – Т. II. – С. 375-413.
53. Васьковский Е. В. Применение обычаев (в общих и мировых судах) / Е. В. Васьковский // Журнал Санкт-Петербургского Юридического общества. – 1894. – Кн. 10. – С. 81-88.
54. Васьковский Е. В. Приобретение движимости от несобственника (делает ли и в каких случаях приобретателя собственником означенной движимости) / Е. В. Васьковский // Журнал Министерства юстиции. – 1895. – № 3. – С. 66-94.
55. Васьковский Е. В. Руководство к применению и толкованию законов: Для начинающих юристов / Е. В. Васьковский. М. : Бр. Башмаковы, 1913. – 152 c.
56. Васьковский Е. В. Судейское усмотрение при толковании законов / Е. В. Васьковский // Право. – 1901. – № 50. – Стлб. 2215-2225.
57. Васьковский Е. В. Учебник гражданского права / Е. В. Васьковский. – СПб.: Изд. Н. К. Мартынова,1894. – Вып. 1: Введение и общая часть. – 169 с.
58. Васьковский Е. В. Учебник гражданского права / Е. В. Васьковский. –– СПб. : Изд Н. К. Мартынова, 1896. – Вып. 2: Вещное право. – 188 с.
59. Васьковский Е. В. Цивилистическая методология : Учение о толковании и применении гражданских законов / Е. В. Васьковский. – М. : АО «ЮрИнфоР», 2002. – 508 с.
60. Васьковский Е. В. Юридическая конструкция находки / Е. В. Васьковский // Журнал Санкт-Петербургского Юридического общества. – 1894. – Кн. 8. – Заметки. – С. 63-67.
61. Васьковський Євген Володимирович // Професори Одеського (Новоросійського) університету. Біографічний словник. – Т. 2 : А-І. – 2-е вид. доп. – О. : Астропринт, 2005. – С. 229-231.
62. Винавер М. М. Кодификация и толкование / М. М. Винавер // Вестник права. – 1904. – № 2. – С. 95-109.
63. Войно-Данчишина О. Л. Правове регулювання вищої юридичної освіти і науки в Росії в XIX ст. (на матеріалах українських губерній) : дис. канд. юрид. наук : 12.00.01 / Войно-Данчишина Ольга Леонідівна. – Х., 2006. – 2006. – 231 с.
64. Вся Одесса: иллюстрированная справочная книга: Справочник недвижимых имуществ Одесского градоначальства на 1899 г. / изд. В. К. Фельберг. – Од. : Тип. Южно-Рус. акц. об-ва, 1899. – 300 с.
65. Вся Одесса: иллюстрированная справочная и адресная книга: Справочник недвижимых имуществ Одесского градоначальства на 1900 г. / изд. В. К. Фельберг. – Од. : Тип. Южно-Рус. акц. об-ва, 1900. – 264 с.
66. Вся Одесса: иллюстрированная справочная и адресная книга: Справочник недвижимых имуществ Одесского градоначальства на 1901 г. / изд. В. К. Фельберг. – Од. : Тип. Южно-Рус. акц. об-ва, 1901. – 299 с.
67. Вся Одесса: справочная и адресная книга: Справочник недвижимых имуществ Одесского градоначальства на 1902-1903 г. / изд. Л. М. Михаловский, под. ред. В. К. Фельберга. – Од. : Типолитография А. Шульце, 1902. – 200 с.
68. Вся Одесса: адресная и справочная книга на 1908 г. / изд. и ред.. Л. А. Лисянского. – О. : б.и., б.г. – 682 стлб.
69. Высочайше утвержденное Учреждение судебных установлений : 20 ноября 1864 г. // ПСРЗИ. – Собр. 2. – Т. 39. Ч. 2. – № 41475.
70. Высочайше утвержденные Правила о лицах, имеющих право быть поверенными по судебным делам. 26 мая/6июня 1874 // ПСЗРИ. – Собр. 2. – Т. 49. Ч. 1. – №. 55575.
71. Высочайше утвержденный Общий Устав императорских российских университетов, 23 августа 1884 г. // ПСЗРИ. – Собр. 3. – Т. 4. – № 2404.
72. Гадамер Г.-Г. Истина и метод / Георг Гадамер ; пер. с нем.; общ. ред. и вступ. ст. Б. Н. Бессонова. – М. : Прогресс, 1988. – 704 с.
73. Гайдеґґер М. Буття в околі речей / М. Гайдеґґер // Возняк Т. Тексти та переклади. – Х. : Фоліо, 1998. – С. 332-345.
74. Галай Ю. Г. Коррупция и кумовство при получении ученых степеней в Российской империи / Ю. Г. Галай // Вестник Нижегородской академии МВД. – 2010. – № 2 (13). – С. 19-24.
75. Ганин В. В. Преподаватели и студенты юридического факультета Новороссийского университета (ХIХ – начало ХХ в.) / В. В. Ганин // Юридическое образование и наука. – 2007. – № 4. – С. 38-41.
76. Ганин В. В. Государственная политика в области подготовки юридических кадров России, конец XIX-XX вв. : дис. … доктора ист. наук : 07.00.02 / Ганин Владислав Валентинович. – М., 2003. – 512 с.
77. Гатилова А. В. Научные династии польских профессоров и преподавателей в Казанском университете (XIX – начало XX вв.) : автореф. дис. … канд. ист. наук : спец. 07.00.02 – «Отечественная история» / А. В. Гатилова. – Казань, 2012. – 23 с.
78. Гербовник дворянских родов Царства Польского : Высочайше утвержденный. Варшава, 1853. Ч. 1. – С. 49-50.
79. Гернет М. Н. Устав уголовного судопроизводства. Систематический комментарий / М. Н. Гернет. Выпуск 2 (ст.ст. 85-248). М.: Типография А. И. Мамонтова, 1914. – 582 с.
80. Гетманцев О. В. Наукова творчість Є.В. Васьковського та її вплив на розвиток науки цивільного процесуального права / О. В. Гетманцев // Перші юридичні диспути з актуальних проблем приватного права : матеріали міжнародної наук.-практ. конф. (м. Одеса, 15-16 квітня 2011 р.). – О. : Астропринт, 2011. – С. 11-14.
81. Гетьман А. Н. Вклад Ф. И. Леонтовича в разработку методологических проблем историко-юридических исследований / А. Н. Гетьман // Митна справа. – 2004. – № 6. – С. 53-57.
82. Гончарова Н. О. Національно-політичний рух студентської та учнівської молоді в Україні (90-ті роки ХІХ ст. – лютий 1917 р.) : автореф. …канд. іст. наук : 07.00.01 – «Історія України» / Н. О. Гончарова. – О., 2006. – 25 с.
83. Градовский А. Д. О судебном толковании законов по русскому праву / А. Д. Градовский // Журнал гражданского и уголовного права. 1874. - № 1. – С. 1-25.
84. Гражданский процесс. Хрестоматия : учеб. пособие / под ред. проф. М. К. Треушникова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Городец, 2005. – 896 с.
85. Гражданское право : в 2 т. : учебник / под ред. Е .А. Суханова. – М. : Проспект, 1999. – Т. 2. – 632 с.
86. Грайве Р. Мифы Древней Греции / Р. Грайве ; под ред. А. А. Тахо-Годи. – М. : Прогресс, 1992. – 624 с.
87. Грибовский В. [Рецензия] Е. В. Васьковский. Основные вопросы адвокатской этики. Санкт-Петербург, 1895 / В. Грибовский //Журнал Юридического общества при Императорском Санкт-Петербургском университете. – 1895. - Книга седьмая, Сентябрь. - С. 12-14.
88. Дамирли М. А. Право и История : эпистемологические проблемы (Опыт комплексного исследования проблем предмета и структуры историко-правового познания) / М. А. Дамирли. – СПб. : Изд-во Санкт-Петербургск. ун-та, 2002. – С. 355 (456 с.)
89. Дамирли М. А. Система науки гражданского права и проблемы ее компаративистской составляющей (критический анализ) / М. А. Дамирли // Часопис цивілістики : Наук.-практ. журн. – 2006. – Вип. 3. – С. 21-30.
90. ДАОО (Державний архів Одеської області). – Ф. 42 : Попечитель Одесского учебного округа. – Оп. 35. – 1905 г. – Д. 417: С временными правилами об управлениями университетами (Переписка с Министерством просвещения и Новороссийским Университетом о мероприятиях, в святи с введением новых правил в Университете).
91. ДАОО. – Ф. 45: Новороссийский университет. – Оп. 9. – 1905 г. – Д. 16 : О переменах в личном составе г.г. профессоров и проч. преподавателей и о пенсиях (тут же и о конкурсах).
92. ДАОО. – Ф.45 : Новороссийский университет. – Оп. 9. – 1906 г. – Д. 16: О переменах в личном составе.
93. ДАОО. – Ф.45 : Новороссийский университет. – Оп. 9. – 1907 г. – Д. 26 (ІІ ч.): О командировках.
94. ДАОО. – Ф.45 : Новороссийский университет. – Оп. 11. – 1907 г. – Д. 18: Об устранении ректора И. М. Занчевского и проректора Е. В. Васьковского от занимаемых ими должностей и переписка, относящаяся к следственному производству.
95. ДАОО. – Ф.45 : Новороссийский университет. – Оп. 11. – 1909 г. – Д. 20: О положении дел в университете. Тут же о закрытии и открытии университета и с прокламациями.
96. Дело об одесских профессорах // Колокол. – 1909. – 24 февр.
97. Деханов С. А. Западноевропейская модель организации адвокатуры : Опыт и современное состояние : монография / С. А. Деханов. – М. : Изд-во РУДН, 2007. – 200 с.
98. Дзевелюк А. В. Правова спадщина М. Ю. Чижова: загальнотеоретичний і наукознавчий аспекти : автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01 – «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / А.В. Дзевелюк. – О., 2011. – 21 с.
99. Дильтей В. Описательная психология / В. Дильтей ; перевод с нем. Е. Д. Зайцевой под ред. Г. Г. Шпета. – 2-е изд. – СПб. : Алетейя, 1996. – 160 с. – (Заказное издание).
100. Джаншиев Г. Ведение неправых дел (этюд по адвокатской этике) / Г. Джаншиев. – М. : Тип. А. И. Мамонтова и Ко, 1886. – ІХ, 51 с.
101. Дмитренко О. В. Проблеми державної влади у творчій спадщині Ф. В. Тарановського : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Дмитренко Оксана Валеріївна. – Луганськ, 2011. – 201 арк.
102. Докторский диспут в Казанском университете // Право. – 1901. № 46. – 11 нояб. – Стлб. 2024-2026.
103. Долбилов М. Поляк в имперском политическом лексиконе [Электронный ресурс] / М. Долбилов // НЛО: независимый филологический журнал. – 2011. – № 108. – Режим доступа к статье: http://magazines.russ.ru/nlo/2011/108/do5.html
104. Дон-Аминадо. Поезд на третьем пути / [А. П. Шполянский]. – М. : Вагриус, 2006. – 416 с.
105. Дроздовский А. На служению отечеству / Анатолий Дроздовский, Ева Краснова // Фаворит. – 2009. – № 10 (36). – С. 48-55.
106. Дудченко В. В. Традиція правового розвитку: плюралізм правових вчень / В. В. Дудченко. – О. : Юрид. л-ра, 2006. – 304 с.
107. Єгорова О. В. Юридична освіта в університетах України ХІХ – початку ХХ ст. (етапи та особливості розвитку) : автореф. дис. …канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / О. В. Єгорова. – Д., 2004. – 18 с.
108. Желдыбина Т. А. Государственно-правовые взгляды Г. Ф. Шершеневича : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 – «Теория и история права и государства ; История учений о праве и государстве» / Т. А. Желдыбина. – Саратов, 2007. – 30 с.
109. Жертвы политического террора в СССР [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://lists.memo.ru/index3.htm
110. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства (Прийнято делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_343
111. Загоровский А.И. Оценка сочинений приват-доцента Васьковского, сделанная в отзыве, составленном по поручению Юридического факультета Императорского Новороссийского университета ординарным профессором А.И. Загоровским. – О., 1903. – 76 с.
112. Загоровский А. И. О правах профессоров на занятие адвокатурой / А. И. Загоровский // Юридический вестник. – 1883. – № 3. – С.11.
113. Загоровский А. О преподавании и изучении гражданского права в связи с некоторыми другими вопросами / А. Загоровский // Журнал Министерства народного просвещения. – 1900. – Ч. 330. – Стб. 1-22.
114. Зорькин В. Д. Позитивистская теория права в России / В. Д. Зорькин. – М. : Изд-во Московск. ун-та, 1978. – 270 с.
115. Иеринг Р. Теория владения / Рудольф Иеринг ; сокр. перевод. Е. Васьковского. – СПб. : б.и., 1895. – 47 с.
116. Исаев И. А. Понятие закона в контексте юридической герменевтики Исаев Игорь Андреевич / Право и государство: теория и практика. – 2005. – № 4. – С. 4-22.
117. История русской адвокатуры. 1864-20/XI-1914: в 3 т. / под ред. М. Н. Гернета, И. В. Гессена. – Т. 1: Адвокатура, общество и государство / И. В. Гессен. – М. : Б.и., 1914. – 672 с.
118. История цивилистической мысли : Программа учебной дисциплины по магистерской программе «Гражданское право, семейное право, международное частное право» [Электронный ресурс]. – Режим доступа к документу : law.spbu.ru/.../fa1e2088-bc7f-42b0-8e2d-a3d6084d5219.sflb.ashx
119. Ишанова М. В. Регулирование порядка присуждения ученых степеней в дореволюционный и советский период : Сравнительно-правовой анализ : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 – «Теория и история права и государства ; История учений о праве и государстве» / М. В. Ишанова. – Тамбов, 2007. – 26 с.
120. Історія Одеського університету (1865-2000) / гол. ред. В. А. Сминтина. – О. : Астропринт, 2000. – 225 с.
121. Казанский П. Вопрос о преподавании права в русской печати в 1901 г. / П. Казанский. – О.,1903. – 300 с.
122. Казанский П. К вопросу о постановке преподавания на юридических факультетах / П. Казанский. – О. : Экономическая тип-я, 1901. – 80 с.
123. Канзафарова И. С. Евгений Владимирович Васьковский : биографический очерк / И. С. Канзафарова // Перші юридичні диспути з актуальних проблем приватного права : матеріали міжнародної науково-практичної конф., Одеса, 15-16 квітня 2011 р. – О. : Астропринт, 2011. – С. 4-10.
124. Канзафарова И. С. Ординарный профессор Императорского Новороссийского университета Е. В. Васьковский (к 145-летию со дная рождения) / И. С. Канзафарова // Вісник Одеського національного університета. – 2011. – Сер. : «Правознавство». – Т. 16. Вип. 9. – С. 9-14.
125. Карабань В. Я. Тлумачення актів цивільного законодавства України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес ; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. Я. Карабань. – О., 2007. – 19 с.
126. Кауфман А. Е. За кулисами университета-юбиляра (из воспоминаний и бесед) / А. Е. Кауфман // Новороссийский университет в воспоминаниях современников: cборник воспоминаний / В.А. Смынтына (отв.ред.) ; Ф. А. Самойлов (авт.-сост.). – О. : АстроПринт, 1999. – С. 83-88. – (Из истории Одесского университета).
127. Ківалов С. В. Юридична наука Одеси: доба формування і становлення / С. В. Ківалов // Часопис цивілістики. – 2010. – № 10. – С. 5-11.
128. Клитин А. М. Боря Клитин: из семейной хроники. – О., 1910. – С. 12-22.
129. Коваль А. Ф. Погляди Станіслава Дністрянського на право та державу (загальнотеоретичні аспекти) : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 – «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / А. Ф. Коваль. – Л., 2004. – 16 с.
130. Козлов Ю. А. Юриспруденция как фактор политико-правового развития дореволюционной России : Историко-правовой аспект : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Козлов Юрий Алексеевич. – М., 2005. – 201 с.
131. Козюбра М. І. Праворозуміння: поняття, типи та рівні / М. І. Козюбра // Право України. – 2010. – № 4. – С. 10-21.
132. Конституционный Суд Российской Федерации. № 2174 от 28 ноября 2012 г. Поздравительное письмо Председателя Конституционного Суда Российской Федерации В.Д. Зорькина Президенту Национального университета «Одесская юридическая академия» С. В. Кивалову, преподавателям, студентам, аспирантам и выпускникам Одесской юридической академии, посвященное 165-летию со дня основания Одесской правовой школы и 15-й годовщины образовани Национального университета «Одесская юридическая академия» // Поточний архів НУ «Одеська юридична академія».
133. Копиленко О. Л. «Українська ідея» М. Грушевського: історія і сучасність / О. Л. Копиленко. – К. : Либідь, 1991. – 184 с.
134. Копиленко О. Л. Політико-правові ідеї Т. Шевченко та І. Франка в сучасній ідеологічній боротьбі / О. Л. Копиленко ; відп. ред. Б. М. Бабій. – К. : Наук. думка, 1990. – 116 с.
135. Корнев А. В. Правовая мысль и юридическое образование в дореволюционной России : учеб. пособие / А. В. Корнев, А. В. Борисов. – М. : Эксмо, 2005. – 288 с.
136. Корнієнко І. В. Наукова спадщина Є. В. Васьковського з питань адвокатури / І. В. Корнієнко // Право України. – 2012. – №9. – С. 425-430.
137. Корнієнко І. В. Основні положення цивільного процесуального права у творчості Є.В. Васьковського / І. В. Корнієнко // Форум права. – 2012. – №2. – С. 363-366 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-2/12kivput.pdf
138. Корнієнко І. В. Теоретико-методологічні основи юридичної герменевтики у працях Є. В. Васьковського / І. В. Корнієнко // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – 2012. – Вип. 65. – С. 301-306.
139. Костенко І. В. Формування і розвиток системи наукових ступенів і вчених звань в Україні в контексті світового досвіду: історико-юридичне дослідження: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 – «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / І. В. Костенко. – К., 2011. – 21 с.
140. Красавчиков