Нечаєв Віктор Олексійович. Оцінка формування і механізм забезпечення ефективного функціонування та розвитку корпоративного сектора промисловості

Короткий опис

Нечаєв Віктор Олексійович. Оцінка формування і механізм забезпечення ефективного функціонування та розвитку корпоративного сектора промисловості: дисертація канд. екон. наук: 08.02.03 / Дніпропетровський національний ун-т. - Д., 2003

Нечаєв В.О. Оцінка формування і механізм забезпечення ефективного функціонування та розвитку корпоративного сектора промисловості. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 організація управління, планування і регулювання економікою. Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2003.
Дисертацію присвячено розробці теоретичних і науково-методичних основ створення цілісного механізму забезпечення сталого розвитку корпоративного підприємництва. У роботі уточнено теоретичні положення теорії реформування власності в частині визначення економічної природи поняття корпоратизація”, змісту та складових корпоративного сектора промисловості”. Сформульовано критерії і визначено ємність корпоративного сектора національної економіки. Досліджено сучасні тенденції та особливості генезису об’єктів корпоративного підприємництва. Обґрунтовано чинники, які гальмують рух корпоративного сектора до системного утворення підвалин соціально орієнтованої економіки.
Запропоновано нові підходи до діагностики ефективності дій менеджменту корпоратизованих підприємств і обґрунтовано механізм створення та функціонування багаторівневої структури підготовки кадрового резерву менеджерів за рівнями управління.

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуального питання перехідної економіки з підвищення ефективності функціонування та забезпечення стабільного розвитку корпоративного сектора економіки. Основ-ні висновки та результати, які виникли з наукового дослідження, зводяться до наступного:
1. Історія розвитку не дає підстав для сумнівів щодо ствердження про великі інтегровані виробничі та промислово-фінансові структури як єдино спроможні рішучим чином впливати на соціальну й економічну динаміку національних економік. У конгломераті інтегрованих виробничо-економічних формувань, адаптованих до тенденцій усуспільнення і соціалізації, домінуючого характеру набула колективно-приватна або корпоративна форма власності.
2. Економічна природа корпорації полягає у відокремленні власності через делегування прав розпорядження нею. Результатом корпоратизації є створення повноцінних суб’єктів ринку. Саме корпоратизація в умовах значного зносу виробничого капіталу і застосування відсталих технологій здатна задіяти господарську мотивацію та стати дієвою формою залучення інвестицій.
3. На етапах первинної корпоратизації, тобто при перетворенні діючих державних підприємств у відкриті акціонерні компанії без зміни власника і в подальшому на більш вищому етапі корпоратизації шляхом продажу акцій створених державних корпорацій національне законодавство передбачило застосування способу акціонування. В ході акціонування державних підприємств та продажу акцій ВАТ утворився конгломерат підприємств, який і пов’язується з корпоративним сектором держави.
4. У процесі корпоратизації набула принципово нового характеру налаштованість корпоратизованого сектора на активізацію діяльності. Інсайдерська спрямованість корпоративної власності зумовлює зберігання керівниками підприємств ідеології внутрішньогосподарського управління, що не виправдала себе в минулі роки. Власність аутсайдерів розпорошена та деперсоніфікована і не є потенційно здатною до тиску на керівництво корпоратизованих підприємств. В силу того, що структура власності і власни-ків формується і змінюється без внутрішнього і зовнішнього узгодження, корпоративний сектор набув нестійкого характеру.
5. Місцем концентрації корпоративних форм господарювання у промисловості стали машинобудування та металообробка, промисловість будівельних матеріалів, харчова та легка промисловість. У відповідності до приуроченості промислових об’єктів до певних джерел сировини, палива, енергії, місць концентрації трудових ресурсів і споживання готової продукції такі області, як Донецька, Луганська, Харківська і Дніпропетровська, мали найбільш потужний сектор корпоративних підприємств.
6. Зміни, які супроводжують корпоратизовані підприємства, безпосередньо у галузях традиційного домінування у промисловості та по регіонах, не постають завершеними і чітко спрямованими. Локалізовані галузями і регіонами корпорації не є стійкими, як внутрішньо, так і на ринку взаємовідносин з іншими суб’єктами. Судячи з мінливості корпоративного сектора в промисловості України, ще не здійснена первісна фаза фаза приходу до більш-менш прийнятного його обсягу.
7. Векторові руху корпоративного сектора до системи координат соціально спрямованої ринкової економіки протидіють чинники, пов’язані з його орієнтацією на короткотермінові цілі. Суб’єктами корпоративного господарювання в якості мети вбачається дорозподіл і перерозподіл власності, можливість отримання пільг в оподаткуванні, забезпеченість сировиною та інші досить наближені цілі.
8. За результатами дослідження автор дійшов висновку, що тенденцію розвитку корпоратизованого об’єкта господарювання дозволяє ґрунтовно оцінювати методика аналізу на основі 7 груп показників, що відтворюють основні напрямки діяльності і ресурсовикористання підприємства. У зв’язку з різновекторністю критерію позитивності зміни показників обґрунтовано вихід по групах і системі в цілому на один синтезований, інтегральний критерій. Інструментарій порівняння забезпечується частково нормативними індикаторами масового використання, а в іншій частині - можливостями визначення оптимально можливого для конкретного періоду часу рівнів показників. Оціночним показником тенденції руху корпорації до створення стабільних і надійних джерел фінансування розвитку є рейтинг стану на конкретну дату.
9. Ефективність реформування за результатами роботи повинна оцінюватися динамікою реальних змін у культурі й ефективності управління підприємствами. З метою упорядочення процесу професійного становлення менеджерів у дослідженні запропонована специфічна структура підготовки кадрового резерву менеджерів, що володіють основами теорії та передовим досвідом управління промисловими організаціями.