Недибалюк Вікторія Дмитрівна. Конституційне право людини на повагу до її гідності та його правове забезпечення

Короткий опис

Недибалюк Вікторія Дмитрівна. Конституційне право людини на повагу до її гідності та його правове забезпечення.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.02, Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - К., 2014.- 213 с.

Національна академія наук України
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

На правах рукопису

НЕДИБАЛЮК ВІКТОРІЯ ДМИТРІВНА

УДК 342.723

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЛЮДИНИ НА ПОВАГУ ДО ЇЇ ГІДНОСТІ ТА ЙОГО ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

спеціальність 12.00.02 – конституційне право, муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Антонов Володимир Олександрович
кандидат філософських наук, доцент

Київ 2014
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-правові засади конституційного
права людини на повагу до її гідності……………………………………….12
1.1 Поняття, ознаки та зміст права людини на повагу до її гідності………12
1.2 Місце права людини на повагу до її
гідності у системі конституційних прав………………………………………..44
1.3 Право людини на повагу до її гідності в конституціях зарубіжних країн – порівняльно-правовий аспект…………………………………………………...60
Висновки до Розділу 1…………………………………………………………...71

РОЗДІЛ 2. Забезпечення конституційного права людини
на повагу до її гідності…………………………………………………………73
2.1 Види та способи захисту права людини на повагу до її гідності:
національні та міжнародні стандарти …………………………………………73
2.2 Гарантії забезпечення, дотримання та реалізації
права людини на повагу до її гідності, закріплені
Конституцією України та чинним законодавством…………………………..97
2.3 Механізм реалізації конституційно-правових норм,
що регламентують право людини на повагу до її гідності………………….120
2.4 Окремі інституційні засоби забезпечення конституційного
права людини на повагу до її гідності………………………………………..149
Висновки до Розділу 2…………………………………………………………180

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...190
ВСТУП
Актуальність теми. Після проголошення незалежності України у нашій країні активізувалися процеси побудови демократичної, соціальної та правової держави. Найважливішим показником рівня демократизму є розвиненість інституту прав людини. Останнім часом особливу роль в системі прав людини відіграє право людини на повагу до її гідності, у зв’язку з актуалізацією на національному та міжнародному рівнях дослідження проблем морально-оціночних критеріїв, пов’язаних з повагою до людської гідності.
Конституція України та міжнародні нормативно-правові акти проголосили невідчужуваність та непорушність прав людини, а сама людина, її життя і здоров’я, честь і гідність визнані Основним Законом найвищими соціальними цінностями. На сучасному етапі розвитку інституту прав людини гідність відіграє не лише роль одного з основних складових елементів даного інституту та правової системи в цілому, але й також набуває ознак загальноправового принципу, є первинною, визначальною основою для соціальних та правових цінностей, таких як свобода, справедливість, рівність.
Незважаючи на важливість становлення в Україні права людини на повагу до її гідності, чинне законодавство не містить визначення такого права, що значно ускладнює процес застосування норм, які регламентують зазначене право, призводить до розбіжностей в його розумінні, що, зрештою, має наслідком неналежний рівень його реалізації та захисту.
Дослідження поняття та змісту права людини на повагу до її гідності, а також визначення місця даного права в системі прав людини сприятиме кращому забезпеченню становлення та захисту не лише вказаного права, але й інших прав людини, що тісно з ним взаємодіють.
На сьогоднішній день мало дослідженою є проблема реалізації права людини на повагу до її гідності. Так, наявність конституційно-правових норм, що регламентують вказане право, ще не означає його реальне забезпечення. Саме процес втілення у життя конституційних норм, що визначають право людини на повагу до її гідності, забезпечує його реалізацію. Однак слід враховувати, що даний процес має свої особливості, які залежать, передусім, від змісту самого права, а тому дослідження його характерних рис сприятиме покращенню механізму втілення конституційних норм в життя.
Актуальність даного дослідження також обумовлена недостатньою науковою розробленістю низки питань, що стосуються особливостей захисту права людини на повагу до гідності. Забезпечення та захист вказаного права здійснюється як на національному так і на міжнародному рівнях. Україна, будучи членом міжнародних правозахисних організацій, повинна чітко виконувати зобов’язання, взяті в ході ратифікації міжнародних актів у сфері захисту прав людини. Багато із цих актів регламентують забезпечення дотримання права людини на повагу до гідності, тому дослідження процесу реалізації вказаного права на міжнародному рівні сприятиме не лише вдосконаленню його національного механізму, але й прискорить виконання нашою державою взятих на себе зобов’язань перед міжнародною спільнотою. Необхідність захисту права людини на повагу до гідності на міжнародному рівні вимагає додаткового дослідження даного процесу, оскільки сприйняття позитивного міжнародного досвіду може бути корисним для запровадження окремих його аспектів і в національну правову систему.
Науково-теоретичним підґрунтям даного дослідження стали здобутки вітчизняних та зарубіжних вчених. Зокрема, вагомий внесок в дослідження інституту прав людини, проблем реалізації та захисту прав людини здійснили такі вітчизняні вчені, як І.Л. Бородін, О.М. Биков, О.В.Зайчук, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, Ю.М. Коломієць, О.В. Кохановська, Л.В. Красицька, Д.Д. Луспеник, В.В. Мульченко, В.П. Нагребельний, В.В. Назаров, А.Ю. Олійник, Н.М. Оніщенко, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, В.В. Севрюков, О.Ф. Скакун, Р.О. Стефанчук, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, М.І. Хавронюк, А.О. Церковна, Ю.С. Шемшученко, С.І. Шимон та інші.
Також дослідженню зазначеної проблематики приділяли увагу такі російські вчені, як С.А. Авакян, С.С. Алексеєв, О.Л. Анісімов, М.В. Баглай, М.В. Вітрук, А.О. Власов, М.Л. Гаскарова, Л.М. Завадська, О.А. Лукашева, М.С. Малеїн, М.І. Матузов, О.В. Міцкевич, В.В. Невинський, М.А. Паладьєв, С.О. Чернишова та інші.
Значний внесок у розвиток досліджень поняття та сутності категорії гідності зробили представники соціологічних та філософських наук, а саме: В.А. Блюмкін, О.В. Грищук, І.П. Домбровський, В.А. Малахов, М.А. Придворов, Є.Г. Федоренко, О.Ф. Шишкін та інші.
Не зважаючи на наявні здобутки вчених, в Україні не було фундаментально досліджено питання змісту права людини на повагу до її гідності, гарантій його забезпечення та захисту, механізму реалізації конституційно-правових норм, що регулюють зазначене право. Таким чином, все вищезазначене обумовлює актуальність та наукову цінність даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами та темами. Дисертацію виконано у відділі конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України за напрямком дослідження «Проблеми теорії конституційного права України» (номер державної реєстрації 0110V002174).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розкриття конституційно-правового змісту права людини на повагу до її гідності, розробка теоретико-правової концепції реалізації та захисту зазначеного права, формування наукових засад інституційних засобів забезпечення права людини на повагу до її гідності.
Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі задачі:
• з’ясувати суть поняття гідності людини, а також зміст права людини на повагу до її гідності;
• визначити місце права людини на повагу до гідності в системі конституційних прав людини;
• встановити особливості конституційно-правового регулювання права людини на повагу до гідності в законодавстві зарубіжних країн;
• виявити специфіку захисту права людини на повагу до гідності, відповідно до норм чинного законодавства України, в її співвідношенні із міжнародними способами захисту;
• проаналізувати гарантії забезпечення дотримання та реалізації права людини на повагу до її гідності, визначити їх систему;
• з’ясувати механізм реалізації конституційних норм, що регламентують право людини на повагу до її гідності, визначити його структурні елементи;
• визначити окремі інституційні засоби забезпечення права людини на повагу до її гідності, дослідити основні недоліки процесу забезпечення вказаного права, визначити шляхи вдосконалення правового регулювання права людини на повагу до її гідності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з утвердженням, забезпеченням, реалізацією та захистом права людини на повагу до її гідності.
Предметом дослідження є конституційно-правові основи права людини на повагу до її гідності та його правового забезпечення.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладені філософсько-світоглядні, загальнонаукові і спеціальнонаукові методи пізнання, принципи та підходи щодо визначення конституційного права людини на повагу до її гідності та його забезпечення. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів застосовувалися такі методи наукового пізнання, які забезпечують цілісність конституційно-правового дослідження права людини на повагу до її гідності. Методологічну основу дослідження становить діалектичний метод пізнання, який було використано при дослідженні поняття гідності та змісту права людини на повагу до її гідності, тенденцій його розвитку. При здійсненні даного дослідження використовувались такі принципи діалектичного методу як акумуляція знання – при дослідженні сутності категорії гідності, та принцип зняття – при дослідженні факторів впливу на процес реалізації права людини на повагу до її гідності. Використання системно-структурного методу уможливило здійснення дослідження структури самого права на повагу до гідності, механізму його реалізації та захисту, що дало змогу виділити їх складові елементи та здійснити детальний аналіз таких елементів. У роботі використано історичний метод – при дослідженні становлення та розвитку людської гідності; порівняльно-правовий – при дослідженні механізму реалізації права людини на повагу до її гідності на національному та міжнародному рівнях, при визначенні особливостей конституційно-правового регулювання права людини на повагу до її гідності в зарубіжних країнах; метод аналізу та синтезу – при визначенні нормативно-правових та організаційно-правових засад механізму реалізації права людини на повагу до її гідності; аксіологічний підхід – при з’ясуванні способів захисту права людини на повагу до її гідності, при встановленні причинно-наслідкового зв’язку між діяльністю органів державної влади та рівнем забезпечення кожній людині можливості здійснення її права на повагу до гідності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за змістом і характером розглянутих проблем дисертація є одним із перших в Україні монографічних досліджень, в якому визначено особливості здійснення конституційного права людини на повагу до її гідності, запропоновано шляхи вирішення існуючих проблем реалізації та захисту вказаного права, визначено систему правових гарантій забезпечення здійснення права людини на повагу до її гідності.
У межах здійсненого дослідження отримано результати, що мають наукову новизну, у тому числі:
вперше:
• визначено поняття механізму реалізації права людини на повагу до її гідності як єдності правових та інших засобів, прийомів та способів, за допомогою яких матеріалізуються – фактично втілюються в життя конституційно-правові норми, що регламентують право людини на повагу до її гідності;
• виділено основні структурні елементи механізму реалізації права людини на повагу до її гідності, а саме: конституційні норми, що регламентують право людини на повагу до її гідності; власне право людини на повагу до її гідності, його зміст та структура; конституційні обов’язки суб’єктів відповідних правовідносин щодо утримання від порушення вказаного права; гарантії забезпечення дотримання права людини на повагу до її гідності; фактична діяльність суб’єкта права на повагу до гідності, в якій конституційно-правові норми, які регламентують зазначене право, втілюються в життя;
• доведено вплив позитивних та негативних факторів соціально-економічного, політичного, культурного життя суспільства на реалізацію кожною людиною права на повагу до її гідності. До позитивних факторів відноситься демократизація політичного та суспільного життя, підвищення цінності кожної людини для суспільства та держави, впровадження міжнародно-правових стандартів забезпечення права людини на повагу до її гідності, набуття людською гідністю ознак загальноправового принципу; до негативних факторів впливу на реалізацію кожною людиною її права на повагу до гідності відноситься низький рівень правової культури, соціальна та економічна нестабільність в державі, відсутність законодавчого визначення права людини на повагу до її гідності, відсутність єдиного підходу до розуміння змісту вказаного права органами державної влади, які покликані забезпечувати реалізацію та захист даного права;
• запропоновано авторське визначення гідності людини як її моральної властивості, що формується під впливом індивідуальних якостей особи, світогляду та світосприйняття і полягає у внутрішній самооцінці людиною своєї індивідуальної цінності, власних неповторних якостей та здібностей, а також в усвідомленні людиною свого значення для суспільства і держави, яке формується під впливом її об’єктивної значущості;
удосконалено:
• дефініцію системи гарантій, що забезпечують реалізацію та захист права людини на повагу до гідності, під якою слід розуміти сукупність правових засобів, умов, принципів, що в своїй єдності створюють належні умови для забезпечення реалізації, непорушності та захисту права людини на повагу до її гідності;
• наукові положення щодо визначення структури права людини на повагу до гідності та його місця в системі прав людини, зокрема визначено, що право людини на повагу до гідності складається з об’єкту – індивідуальних якостей та властивостей людини, що дають їй підстави усвідомлювати власну цінність та індивідуальність; суб’єкту, яким є будь-яка людина не залежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних, культурних переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця проживання, віку, фізичного або психічного стану здоров’я; та змісту, під яким слід розуміти реальну можливість людини вільно і самостійно, за відсутності будь-якого зовнішнього втручання, усвідомлювати власну цінність, індивідуальність;
• наукові позиції щодо виокремлення способів захисту права людини на повагу до гідності та їх поділу на загальні (визнання права, припинення дії, що порушує право, відшкодування шкоди, спричиненої порушенням права) та спеціальні способи (спростування недостовірної інформації, заборона поширення інформації, що принижує людську гідність, заборона катування, жорстокого, нелюдського та такого, що принижує гідність людини, поводження чи покарання), визначених чинним законодавством України, в їх співвідношенні із міжнародними способами захисту;
• теоретичні положення щодо визначення особливостей окремих інституційних засобів забезпечення права людини на повагу до її гідності, визначено основні недоліки таких засобів забезпечення, зокрема, недосконалість механізму реалізації повноважень органів державної влади, недостатність фінансування програм економічного та соціального розвитку держави, відсутність професійного підходу у формуванні органів державної влади, запропоновано способи їх усунення;
набули подальшого розвитку:
• пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, що регламентує право людини на повагу до її гідності, а саме: запропоновано закріпити на законодавчому рівні визначення права людини на повагу до її гідності; надати правову охорону праву людини на гідність поряд із правом людини на повагу до її гідності;
• основні положення концепції щодо визначення гідності людини як одного із загальноправових принципів, які полягають у закріпленні людської гідності як однієї із основних засад судочинства; визнання забезпечення права людини на повагу до її гідності керівним принципом здійснення державної влади;
• пропозиції щодо вдосконалення функціональної спрямованості діяльності органів державної влади в сфері забезпечення права людини на повагу до її гідності, а саме: виконання органами державної влади покладених на них завдань та здійснення функцій повинно відбуватись на засадах поваги до гідності людини та визнання її найвищою соціальною цінністю.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження визначається його актуальністю, новизною і висновками як загальнотеоретичного, так і практичного характеру. Дослідження спрямоване на вдосконалення конституційно-правового регулювання права людини на повагу до її гідності, забезпечення та захисту вказаного права.
Сформульовані у дисертаційному дослідження положення, пропозиції та висновки можуть бути використані у: правотворчій діяльності – як теоретичний матеріал для вдосконалення конституційно-правової регламентації права людини на повагу до її гідності; у правозастосовній діяльності – для покращення процесу реалізації та захисту права людини на повагу до її гідності; у науково-дослідній діяльності – для подальшої розробки та вдосконалення інституту прав людини, а також при науковому дослідженні окремих особливостей права людини на повагу до її гідності; у навчальному процесі – при викладанні конституційного права України, теорії держави та права, а також при підготовці підручників та навчальних посібників із конституційного права, конституційного права зарубіжних країн, у науково-дослідній роботі студентів; у правовиховному процесі – для виховної роботи серед населення, ознайомлення кожної людини із правами та свободами, що їм належать, способами захисту таких прав; для підняття загального рівня правової культури населення України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях, форумах зокрема: на ХХІV Міжнародній науково-практичній конференції «Наука та її ефективність» (м. Горлівка, 23 серпня 2012 року); на Міжнародному науковому форумі «Політика і суспільні науки в епоху глобалізації» (м. Харків, 3-4 вересня 2012 року); на Міжнародній науково-практичній конференції «Український та зарубіжний досвід реформування національної правової системи в контексті інтеграційних процесів» (м. Львів, 7-8 вересня 2012 року); на ХХV Міжнародній науково-практичній конференції «Специфіка сучасної науки» (м. Горлівка, 20-21 вересня 2012 року).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені у десяти наукових публікаціях, п’ять з яких опубліковано у виданнях, включених до переліку наукових фахових видань України, одна праця опублікована в періодичному науковому виданні іноземної держави, чотири – у збірниках тез доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації визначається метою, задачами, об’єктом та предметом дослідження і складається із вступу, двох розділів, які містять сім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 213 сторінок, із яких 24 сторінки – список використаних джерел (276 найменувань).

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, яке виявилось у дослідженні конституційного права людини на повагу до її гідності та його правового забезпечення, що дозволило сформулювати такі пропозиції та висновки:
1. Гідність – це моральна властивість людини, що формується під впливом її індивідуальних якостей, світогляду та світосприйняття, і полягає у внутрішній самооцінці людиною своєї індивідуальної цінності, власних неповторних якостей та здібностей, а також в усвідомленні людиною свого значення для суспільства і держави, яке формується під впливом її об’єктивної значущості.
Право кожного на повагу до гідності – це сукупність норм права, які регулюють суспільні відносини в сфері забезпечення та гарантування кожній людині можливості усвідомлювати власну соціальну цінність, неповторність, а також право на повагу до власних морально-етичних принципів зі сторони органів державної влади, їх посадових і службових осіб та інших членів суспільства. Право людини на повагу до гідності взаємодіє із принципом гідності. Воно має абсолютний характер, який проявляється в тому, що усі повинні утримуватись від порушення абсолютного права певного суб’єкта, інакше до порушника такого права можуть бути застосовані заходи юридичної відповідальності в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Конституційне право людини на повагу до гідності має свою структуру та складається з об’єкту, суб’єкту та змісту. Об’єктом права на повагу до гідності є високі моральні, світоглядні, професійні та інші якості людини, що сформувалися під впливом життєвого досвіду та які дають їй підстави для усвідомлення своєї суспільної цінності та неповторності. Суб’єктом права на повагу до гідності є будь-яка людина не залежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних, культурних переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця проживання, віку, стану фізичного або психічного здоров’я. Змістом права на повагу до гідності виступає можливість людини вільно і самостійно, на власний розсуд та за відсутності будь-якого зовнішнього втручання, усвідомлювати власну суспільну цінність, індивідуальність, та захищати її від протиправних посягань.
2. Право людини на повагу до її гідності належить до групи немайнових прав. Вказане право взаємодіє з іншими правами, формуючи єдиний правовий статус людини.
Виявлено досить тісний зв’язок права людини на повагу до її гідності із правом на повагу до честі та визначено такі спільні ознаки вказаних прав як невіддільність і непередаваність від суб’єкта – носія таких прав. Право на повагу до честі та право на повагу до гідності, як правило, не статичні, а піддаються зміні протягом всього життя особи під впливом зміни системи її моральних цінностей. Зазначені права об’єктивні за змістом і суб’єктивні за формою, оскільки виступають як прояв внутрішнього світогляду людини, її суспільної та індивідуальної свідомості й самосвідомості. В основу розмежування права на повагу до честі та права на повагу до гідності покладено порядок формування у людини честі та гідності: гідність формується виключно під впливом усвідомлення особою своєї власної цінності, а честь є результатом відображення у свідомості особи її оцінки іншими людьми.
Право людини на повагу до її гідності також тісно взаємодіє з соціально-економічними правами людини, зокрема, з правом на працю, правом на освіту, правом на соціальне забезпечення, правом на достатній життєвий рівень, оскільки саме від забезпечення державою вказаних прав залежить усвідомлення кожним своєї цінності для такої держави. Виявлено взаємодію права людини на повагу до гідності і з деякими політичними правами, зокрема з правом на об’єднання в політичні партії чи громадські організації, правом збиратись мирно та проводити мітинги і демонстрації. Такі права як право на розвиток своєї особистості, право на материнство чи батьківство, право на захист від втручання в особисте та сімейне життя також здійснюють важливий вплив на розвиток моральних якостей особи, які формують людську гідність. Саме такий тісний зв’язок права на повагу до гідності із іншими правами людини обумовлює їх взаємний вплив та розвиток, а тому його потрібно враховувати при визначенні факторів, що здійснюють вплив на процес реалізації права людини на повагу до її гідності.
3. В конституціях зарубіжних країн правовому захисту підлягає як право на гідність, так і право на повагу до гідності людини. Існують випадки забезпечення на конституційному рівні захисту обох прав. Такий досвід доцільно запровадити і в Україні, оскільки, на сьогодні конституційно-правова охорона надається лише праву людини на повагу до гідності. В силу специфіки правового регулювання, людська гідність є не лише елементом правового статусу особи, але й давно стала загальноправовим принципом, керівним положенням, на основі якого ґрунтуються інші норми права, а тому конституційно-правова регламентація права на гідність в Основному Законі нашої держави сприяла б кращій правовій охороні та захисту такого права.
4. Механізм захисту права людини на повагу до її гідності складають наступні елементи: об’єкт права, що підлягає захисту; спосіб захисту; форма захисту. Об’єктом захисту права людини на повагу до її гідності є власне гідність як найвища соціальна цінність, яка визначає індивідуальність та неповторність особи, та формується у свідомості особи під впливом її індивідуальних якостей, а також внаслідок відображення цих якостей у свідомості інших осіб. Під способом захисту слід розуміти закріплені в чинному законодавстві заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється відновлення порушеного права на повагу до гідності, припинення дії, що порушує право, та вплив на особу порушника такого права. Форма захисту – це наявність певних умов, при яких застосовується комплекс внутрішньо узгоджених організаційних заходів із захисту права людини на повагу до її гідності. Важливу роль в процесі захисту права людини на повагу до її гідності відіграє юридична відповідальність, яка здійснює захисну, превентивну, охоронну, відновлювальну, компенсаційну, каральну, а іноді й заохочувальну функції.
На загальнодержавному рівні захист права людини на повагу до її гідності забезпечується діяльністю таких органів влади як Служба безпеки України, органи внутрішніх справ, прокуратура, органи судової влади, тощо. Однак в ході здійснення дослідження було з’ясовано, що особливістю права людини на повагу до її гідності є те, що дія вказаного права давно вийшла за межі однієї держави, а сама гідність стала загальнолюдською цінністю. Тому захист права людини на повагу до її гідності здійснюється як на національному так і на міжнародному рівні на основі загальновизнаних засад і норм, які регулюють сферу захисту прав людини. На міжнародному рівні захист прав людини здійснюють міжнародні правозахисні інститути, одним з яких є Європейський суд з прав людини. Захист права людини на повагу до її гідності Європейським судом здійснюється шляхом розгляду заяв індивідуальних осіб, громадських організацій чи окремих держав, які містять відомості про порушення права людини на повагу до гідності, а також шляхом тлумачення судом норм Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В основу механізму захисту права людини на повагу до її гідності на як на національному так і на міжнародному рівні покладені принципи невідчужуваності та непередаваності вказаного права, його природно-правового характеру, рівності та однакової дії норм права, на території усіх держав.
5. Основним елементом механізму гарантування права людини на повагу до її гідності є юридичні гарантії, які являють собою систему правових засобів, умов, принципів, що в своїй сукупності забезпечують визнання, реалізацію, непорушність права людини на повагу до її гідності та здійснюють його захист від незаконних посягань. Ефективність системи юридичних гарантій, які забезпечують право людини на повагу до її гідності, залежить від комплексності і повноти її побудови. Гарантії завжди повинні забезпечувати особі можливість реального використання закріпленого в Основному Законі права людини на повагу до її гідності, та забезпечувати дотримання іншими членами суспільства обов’язку утримуватись від посягання на вказане право.
До юридичних гарантій права людини на повагу до її гідності відносяться наступні гарантії: 1) людина, її життя і здоров’я, честь і гідність є найвищою соціально цінністю; 2) невідчужуваність та непорушність права людини на повагу до її гідності; 3) неможливість скасування чи обмеження вказаного права; 4) гарантування державою рівності усіх суб’єктів права людини на повагу до її гідності; 5) процесуальні гарантії: право на отримання правової допомоги; презумпція невинуватості; право будь-яким не забороненим законом способом захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань; право на звернення за захистом своїх прав і свобод до відповідних органів та міжнародних організацій, після використання усіх національних засобів правового захисту.
6. Реалізація права людини на повагу до її гідності – це процес втілення в життя конституційно-правових норм, що регулюють право людини на повагу до її гідності. Реалізація права включає в себе механізм реалізації та форми реалізації. Механізм реалізації конституційно-правових норм, що регламентують право людини на повагу до її гідності – це єдність правових та інших засобів, прийомів та способів, за допомогою яких фактично втілюються в життя конституційно-правові норми, що регламентують право людини на повагу до її гідності. Форми реалізації права людини на повагу до її гідності – це сукупність певних взаємопов’язаних дій, здійснення яких забезпечує втілення в життя конституційно-правових норм, що регламентують право людини на повагу до гідності.
Механізм реалізації права людини на повагу до її гідності містить наступні елементи: конституційні норми, що закріплюють право на повагу до гідності; власне саме суб’єктивне право, його зміст та структура; гарантії реалізації права людини на повагу до гідності; юридична діяльність суб’єктів, що забезпечують здійснення права людини на повагу до гідності; законність і правосвідомість.
Механізм реалізації права людини на повагу до її гідності існує на двох рівнях: національному і міжнародному. Механізм реалізації права людини на повагу до її гідності на міжнародному рівні становить собою сукупність закріплених в міжнародних актах стандартів існування та гарантування вказаного права, а також охорону та захист таких стандартів від будь-яких посягань з боку держав чи інших суб’єктів міжнародних правовідносин.
7. Інституційний механізм забезпечення права людини на повагу до її гідності формують органи державної влади, основним завданням яких є створення належних умов для реалізації та захисту вказаного права, разом із іншими інститутами громадянського суспільства. Так, діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади, органів судової влади, прокуратури, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ та інших органів спрямована на утвердження, забезпечення та захист права кожного на повагу до його гідності.
Система інституційних засобів забезпечення права людини на повагу до її гідності досить розгалужена, однак на практиці спостерігаються все ж таки порушення вказаного права. Причиною цьому є недотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами норм законів України, що регламентують право людини на повагу до її гідності; низький рівень поваги до норми закону, що обумовлюється почуттям безкарності, відсутності юридичної відповідальності за вчинене порушення права; низька оцінка важливості морального критерію та його дотримання при забезпеченні права людини на повагу до її гідності, а також повільне становлення якісно нової правової свідомості, правової культури. Сучасна ситуація в Україні щодо рівня забезпеченості права людини на повагу до її гідності частково обумовлена також і тим, що держава перебуває на стадії формування національних та впровадження міжнародних демократичних стандартів забезпечення та захисту прав людини.
З метою забезпечення кожній людині належного рівня поваги до її гідності, в державі слід створити такий правопорядок, за якого суспільний інтерес превалював би над індивідуальним інтересом окремих владних суб’єктів, а процес порушення права людини на повагу до її гідності супроводжувався б процедурою застосування до порушника юридичної відповідальності.