НЕКОРИСЛИВІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ГАЗДАЙКА-ВАСИЛИШИН ІРИНА БОГДАНІВНА

УДК 343.7

НЕКОРИСЛИВІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ
ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Грищук Віктор Климович
доктор юридичних наук, професор

Львів - 2010
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………..
3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛАДІВ НЕКОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ……………………….

10
1.1. Стан дослідження складів некорисливих злочинів проти власності………………………………………………………………
10
1.2. Поняття та види некорисливих злочинів проти власності……....... 15
1.3. Соціальна зумовленість кримінальної відповідальності за некорисливі злочини проти власності………………………………
24

Висновки до розділу…………………………………………………

58
РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТ СКЛАДІВ НЕКОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ………………………………………………..

60

Висновки до розділу…………………………………………………

93
РОЗДІЛ 3. ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДІВ НЕКОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ……………………….

97

Висновки до розділу…………………………………………………

137
РОЗДІЛ 4. СУБ’ЄКТ ТА СУБ'ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДІВ НЕКОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ…..

141
4.1. Суб'єкт складів некорисливих злочинів проти власності………… 141
4.2. Суб'єктивна сторона складів некорисливих злочинів проти власності………………………………………………………………
152

Висновки до розділу…………………………………………………

170
ВИСНОВКИ…………………………………………………………
175
ДОДАТКИ……………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………... 181

182

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасний період розвитку держави і суспільства в Україні проходить під знаком правової реформи, вагомим аспектом якої є забезпечення державою рівного захисту усіх форм власності, визначення ефективних механізмів охорони прав власників, в тому числі шляхом застосування заходів кримінально-правового впливу. Прийняття чинного Кримінального кодексу України (далі – КК), беззаперечно, стало значним внеском у реалізацію цього завдання.
Поряд з цим, дані судової статистики свідчать, що в структурі злочинності злочини проти власності традиційно займають вагому нішу. Так, наприклад, у 2009 році на розгляді загальних судів знаходилось 233,1 тис. кримінальних справ, з яких 80,3 тис. – справи про злочини проти власності. Звісно, переважна більшість із них вчиняються із корисливим мотивом, проте суспільна небезпека некорисливих посягань на власність (таких як знищення, пошкодження майна, тощо) об’єктивно є не меншою, ніж у корисливих злочинах. Першочергово це обумовлено розміром та характером шкоди, яка заподіюється в результаті вчинення некорисливих злочинів проти власності. Вчиненням такого роду діянь порушуються відносини власності, що є економічною основою функціонування суспільства та запорукою його розвитку. Підвищену небезпеку вказані злочинні діяння становлять в період економічних трансформацій, тобто під час переходу суспільства від однієї економічної системи до іншої, що супроводжується кризовими явищами в сфері економіки, а також переоцінкою цінностей у системі майнових відносин.
У той же час норми КК в частині, що стосується охорони власності від некорисливих посягань, потребують ґрунтовного наукового аналізу та дослідження. На монографічному рівні злочини проти власності були предметом розгляду таких українських науковців, як О. О. Дудоров, В. П. Ємельянов, М. Й. Коржанський, П. С. Матишевський.
Широко досліджуються проблеми злочинів проти власності за чинним Кримінальним кодексом Російської федерації, зокрема у працях А. І. Бойцова, Л. Д. Гаухмана, Л. Л. Круглікова, Н. А. Лопашенко, С. В. Максимова, В. І. Плохової, О. Г. Соловйова, С. А. Солодовнікова, В. С. Устинова, А.В. Шульги. Проблеми кримінальної відповідальності за знищення і пошкодження майна на монографічному рівні досліджували такі російські науковці, як А. Г. Безверхов, Е. М. Плютіна, А. М. Шаріпов, І. Г. Шевченко.
В Україні після прийняття чинного КК питання, що є об’єктом даного дослідження, висвітлюються, переважно, на рівні підручників та науково-практичних коментарів. На дисертаційному та монографічному рівні дослідження проблем складів некорисливих злочинів проти власності за кримінальним правом України не здійснювалось.
Цим обумовлюється необхідність проведення теоретичного системного дослідження складів некорисливих злочинів проти власності, їх соціальної обумовленості, об’єктивних і суб’єктивних ознак, а також відмежування їх від суміжних складів злочинів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано на кафедрі кримінального права та кримінології у межах теми науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт державної реєстрації, над якими працюють науково-педагогічні працівники Львівського державного університету внутрішніх справ: «Протидія злочинам у сфері економіки: правові, кримінологічні та криміналістичні аспекти» (номер державної реєстрації 0109U007851). Дослідження проведено в контексті пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 р.р., затверджених Наказом МВС України від 29 липня 2010 року № 347.
Мета і завдання наукового дослідження. Метою роботи є комплексне розв’язання питань, що стосуються складів некорисливих злочинів проти власності, та формулювання на цій основі пропозицій щодо вдосконалення положень теорії кримінального права та кримінального законодавства. Для досягнення цієї мети визначені наступні основні завдання:
− визначити поняття та види некорисливих злочинів проти власності та їх місце в системі посягань на власність та в структурі Особливої частини КК;
− дослідити чинники (обставини), що соціально зумовлюють кримінальну відповідальність за некорисливі злочини проти власності;
− дослідити об’єкт та об’єктивну сторону складів некорисливих злочинів проти власності;
− з’ясувати ознаки суб’єкта та суб’єктивної сторони складів некорисливих злочинів проти власності;
− сформулювати пропозиції щодо внесення змін та доповнень до КК та правила кваліфікації некорисливих злочинів проти власності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері кримінально-правової охорони власності від некорисливих посягань в Україні.
Предметом дослідження є склади некорисливих злочинів проти власності за кримінальним правом України.
У ході дослідження застосовуються наступні методи. Метод аналізу використано при характеристиці окремих складів некорисливих злочинів проти власності. За допомогою синтезу встановлено взаємозв’язок цих складів злочинів, що створює підґрунтя для об’єднання їх в одній групі. Метод системного аналізу використано, зокрема, при характеристиці складів некорисливих злочинів проти власності в якості складового елементу системи злочинних посягань на власність. Формально-догматичний метод, передусім, застосований під час тлумачення тих норм кримінального права, якими встановлена кримінальна відповідальність за некорисливі злочини проти власності. Також у роботі використано низку вихідних понять (наприклад, поняття складу злочину) та теорій (наприклад, теорія кваліфікації злочинів), які розроблені наукою власне завдяки формально-догматичному методу. Метод порівняльного аналізу використаний при вивченні норм кримінального права іноземних держав з метою їх порівняння з нормами кримінального права України. Герменевтика, як метод тлумачення текстів, застосована при послідовному здійсненні інтерпретації історичних пам’яток кримінального законодавства, а також при тлумаченні чинного закону про кримінальну відповідальність. Історичний (генетичний) метод застосований, передусім, для з’ясування проблем соціальної зумовленості некорисливих посягань на власність; встановлення ґенези цих злочинів. Соціологічний метод, зокрема, застосований для вирішення питань про соціальні чинники, що вплинули на криміналізацію некорисливих злочинів проти власності; при аналізі статистичних даних. Елементи філологічного підходу використано під час розгляду статей закону про кримінальну відповідальність з точки зору відповідності вимогам законодавчої техніки, вивіреності, логічності.
Науково-теоретичною базою дисертації є наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з юридичної науки, а також енциклопедично-довідкова література. Нормативною основою дослідження є Конституція України, чинне законодавство про кримінальну відповідальність нашої держави і деяких іноземних держав.
Емпіричну основу дослідження становлять матеріали судової практики. Вивчено понад 185 кримінальних справ про некорисливі злочини проти власності, розглянуті судами України у 2003–2009 рр.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим системним дослідженням складів некорисливих злочинів проти власності, в результаті якого на захист виносяться ряд нових в теоретичному та важливих у практичному аспекті положень:
вперше:
− обґрунтовано, що критерієм відмежування корисливих та некорисливих злочинів проти власності виступають корисливий мотив та (або) мета у вузькому розумінні (лише по відношенню до предмета злочинного посягання), а не користь у широкому розумінні. З урахуванням цього поняття некорисливих злочинів проти власності пропонується визначати як передбачені розділом VI Особливої частини КК суспільно небезпечні винні діяння, які посягають на відносини власності і вчиняються суб’єктом злочину шляхом заподіяння майнової шкоди (або реальної загрози її заподіяння), без корисливого мотиву та без мети звернення майна, що виступає їх предметом, в свою користь чи в користь інших осіб;
− доведено, що ті некорисливі посягання на власність, відповідальність за які передбачена статтями інших розділів Особливої частини КК, обґрунтовано не включені до розділу VI «Злочини проти власності», оскільки їх основним безпосереднім об’єктом не є відносини власності;
− доведено, що злочини, відповідальність за які встановлена ст.ст. 1941, 1971, 198 КК, не є некорисливими посяганнями на власність; їх розміщення у розділі VI «Злочини проти власності» порушує правила систематизації Особливої частини КК. З цих же підстав доведена помилковість розміщення ст. 360 КК у розділі XV Особливої частини КК;
− обґрунтовано необхідність криміналізації умисного знищення чи пошкодження майна, що заподіяло значну шкоду потерпілому, та встановлення розміру цієї шкоди аналогічного з розміром значної шкоди, визначеним у примітці до ст. 185 КК;
удосконалено:
− вчення про коло посягань, що становлять групу некорисливих злочинів проти власності, зокрема, обґрунтовано, що до них відносяться: умисне та необережне знищення чи пошкодження майна (ст.ст. 194, 196 КК); погроза знищення майна (ст. 195 КК) та порушення обов’язків щодо охорони майна (ст. 197 КК);
− вчення про об’єкти складів некорисливих злочинів проти власності. Зокрема, визнаючи безпосереднім об’єктом кожного складу некорисливих злочинів проти власності суспільні відносини власності, автор акцентує увагу на їх специфічних рисах;
− на основі тлумачення суспільно-небезпечних наслідків, передбачених у чинній редакції ст. 196 КК, обґрунтовано доцільність встановлення кримінальної відповідальності за необережне знищення або пошкодження майна, що спричинило «інші тяжкі наслідки»;
− вчення про суспільно небезпечні наслідки злочину, передбаченого ст. 197 КК. Запропоновано змінити їх законодавчий опис конструкцією «спричинено майнову шкоду у великих розмірах»;
отримали подальший розвиток:
− положення про соціальну обумовленість кримінальної відповідальності за некорисливі посягання на власність;
− вчення про предмет складів некорисливих злочинів проти власності, зокрема наведено додаткові аргументи на користь позиції, згідно з якою до «чужого майна» (а отже і до предмету аналізованих складів злочинів) слід відносити майно, що перебуває у потерпілого без законних на те підстав; майно, право власності на яке припинене внаслідок смерті його власника;
− вчення про ознаки, за якими склади некорисливих злочинів проти власності відмежовуються від суміжних складів злочинів, та формулювання відповідних рекомендацій щодо їх кримінально-правової кваліфікації.
Практичне значення одержаних результатів. Результати даного наукового дослідження можуть бути використані в: правотворчій практиці – при розробці проектів законів про внесення змін та доповнень до КК в частині кримінально-правової охорони власності від некорисливих посягань; правозастосовчій діяльності – при вирішенні органами досудового слідства та суду проблемних питань застосування норм, якими встановлена відповідальність за некорисливі злочини проти власності, в навчальному процесі – під час проведення занять з курсу «Кримінальне право. Особлива частина», а також при підготовці підручників, навчальних та методичних посібників.
Одержані результати використовуються в Львівському державному університеті внутрішніх справ при читанні курсу «Кримінальне право України. Особлива частина», спецкурсу «Проблеми кваліфікації злочинів».
Пропозиції щодо внесення змін та доповнень до КК прийнято до розгляду Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась на міжкафедральному семінарі кафедри кримінального права та кримінології та кафедри кримінально-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ. Основні результати роботи оприлюднені на 12 науково-практичних конференціях: «Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (Івано-Франківськ, 2003), «Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи» (Тернопіль, 2003), «Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні» (Львів, 2003, 2004), «Проблеми коментування кримінального закону» (Львів, 2004), «Проблеми вдосконалення практики застосування кримінально-правових засобів протидії злочинності органами внутрішніх справ» (Львів, 2004), «Проблеми формування правосвідомості молоді в сучасних умовах розвитку української державності» (Львів, 2004), «Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості» (Львів, 2005), «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (Львів, 2006), «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (Львів, 2006, 2007); «Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності» (Львів, 2009).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у наукових виданнях, включених ВАК України до переліку фахових, та у вісьмох опублікованих тезах доповідей.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, додатку та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 202 сторінки, з них основного тексту – 180 сторінок, додаток на 1 сторінці та список використаних джерел ( 230 найменувань) – на 21 сторінці.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження складів некорисливих злочинів проти власності дає підстави зробити висновок, що актуальність та проблемність обраної теми повністю підтвердилась під час проведеної дисертаційної роботи. В ході дослідження сформульовано та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правової науки, кримінального законодавства та практики його застосування в частині, що стосується складів некорисливих злочинів проти власності.
Найважливіші наукові та практичні результати, одержані в дисертації, викладені у висновках до кожного розділу роботи. Для розвитку теорії кримінального права, удосконалення норм закону про кримінальну відповідальність та для навчального процесу, особливо при вивченні кримінального права України, мають практично-прикладне значення такі отримані в дисертації результати:
1. Визначено основні ознаки некорисливих злочинів проти власності – це їх родовий об’єкт (суспільні відносини власності та право власності), з врахуванням якого вони віднесені до розділу VI Особливої частини КК; спосіб вчинення – заподіяння майнової шкоди; та відсутність корисливого мотиву і мети звернення майна, що виступає їх предметом, в свою користь чи в користь інших осіб.
2. До групи некорисливих злочинів проти власності слід відносити: умисне знищення або пошкодження майна, погрозу знищення майна, необережне знищення або пошкодження майна, порушення обов’язків щодо охорони майна.
3. Аналіз суспільної небезпеки некорисливих злочинів проти власності; їх відносної поширеності (як чинників, що соціально обумовлюють кримінальну відповідальність) дає підстави стверджувати, що в сучасних умовах розвитку держави некорисливі злочини проти власності становлять таку ж суспільну небезпеку, як і корисливі злочини проти власності, хоча, безперечно, некорисливі посягання є менш поширеними, аніж корисливі.
4. Виходячи із розуміння родового об’єкта усіх складів некорисливих злочинів проти власності як суспільних відносин власності, що складаються з приводу майна і юридично виражені у праві володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном (праві власності), яким наділений власник, і в обов’язку інших осіб (невласників) сприймати вказане право як належне і не перешкоджати його здійсненню, автор дійшов висновку, що злочини, передбачені ст.ст. 1941, 1971, 198, 360 КК, розміщені у розділах Особливої частини КК із порушенням основного критерію систематизації його норм (а отже потребують перенесення до інших розділів).
5. Встановлено, що чинна редакція ч. 1 ст. 194 КК формально дає підстави для віднесення до суспільно небезпечних наслідків цього діяння моральної та немайнової шкоди, що негативно впливає на однотипність та правильність застосування цієї норми.
6. Дослідження способів тлумачення терміну «загибель людей», що використаний законодавцем, зокрема, у ст.ст. 194, 196 КК, призвело до висновку, що спричинення злочином загибелі людей – це заподіяння смерті двом чи більше особам. Смерть однієї особи, яка спричинена умисним знищенням або пошкодженням майна, слід відносити до інших тяжких наслідків цього злочину. Необережне ж знищення чи пошкодження майна, яким спричинено смерть однієї особи, не містить усіх необхідних ознак складу злочину, передбаченого ст. 196 КК.
7. Наведено аргументи на користь криміналізації умисного знищення або пошкодження майна, що завдало значної шкоди потерпілому, та встановлення адміністративної відповідальності за аналогічне діяння, яким не заподіяно значної шкоди.
8. Встановлено, що «тяжкі наслідки для власника майна», як ознака об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 197, є оціночним поняттям, що потребує уточнення та конкретизації на рівні КК. З врахуванням положень науки кримінального права та практики застосування вказаної норми, обґрунтовано пропозицію заміни цього оціночного поняття на «спричинення майнової шкоди у великих розмірах».
9. На основі аналізу елементів складів некорисливих злочинів проти власності та їх ознак, виокремлено ті з них, що дають змогу відмежовувати їх від суміжних складів злочинів, та сформульовано рекомендації щодо кримінально-правової кваліфікації цих діянь. Зокрема, сформовано такі правила кваліфікації некорисливих злочинів проти власності:
9.1. погроза знищення або пошкодження майна, висловлена під час вимагання, повністю охоплюється диспозицією частини 1 статті 189 КК і додаткової кваліфікації за статтею 195 КК не потребує;
9.2. для кваліфікації дій винної особи за частиною другою статті 194 КК, окрім кваліфікуючої ознаки (ознак) необхідно встановити наявність усіх ознак, передбачених частиною першою статті 194 КК, в тому числі і заподіяння шкоди у великих розмірах;
9.3. вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях особи складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК, вчиненого шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом, необхідно ретельно досліджувати спрямованість умислу винного. У випадку, коли умислом винної особи охоплювалось заподіяння матеріальної шкоди у великих розмірах, але такий суспільно небезпечний наслідок не настав з причин, що не залежали від її волі, дії винного слід кваліфікувати як замах на умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загально небезпечним способом (за частиною 2 чи 3 ст. 17 та частиною 2 ст. 194 КК);
9.4. для кваліфікації дій винної особи за частиною другою статті 194 КК зазначені в ній способи повинні мати загально небезпечний характер. Загально небезпечними слід визнавати такі способи вчинення злочину, при використанні яких створюється загроза життю чи здоров’ю людей або загроза заподіяння значної матеріальної шкоди як самому потерпілому, так і іншим особам. Тому умисне знищення або пошкодження чужого майна, яке не мало такого характеру (наприклад, спалювання речей у спеціально пристосованих для цього місцях), не може розглядатись як кваліфікуюча ознака цього злочину;
9.5. при кваліфікації дій винної особи за ст. 195 КК слід мати на увазі, що погроза знищення чужого майна повинна бути визначеною та реальною. При цьому важливе значення має не лише конкретизація шкоди, якою винний погрожує потерпілому (доведення майна до повної непридатності щодо використання його за призначенням), але й конкретизація способу заподіяння цієї шкоди (як загально небезпечного). У випадках, коли спосіб знищення майна не визначений, не конкретизований у висловленій погрозі, склад злочину, передбачений ст. 195 КК, відсутній;
9.6. норми ст.ст. 178, 179, 1941, 239, 245, 252, 265, 277, 292, 298, 2981, 347, 352, 378, 399, 411 є спеціальними по відношенню до ст. 194 КК; норми ст.ст. 345, 346, 350, 377, 398, 405 є спеціальними по відношенню до ст. 195 КК. Тому кримінально-правова кваліфікація при конкуренції згаданих вище спеціальних та загальних норм повинна здійснюватись за правилом: «застосуванню підлягає лише спеціальна норма»;
9.7. знищення або пошкодження чужого майна, погроза знищення чужого майна виступають способом (одним із способів) вчинення злочинів, передбачених ст. 113, ч. 2 ст. 154, ч. 2 ст.157, ст.189, 206, 258, 294, 355, 386, 441, а отже ці норми конкурують як «частина» та «ціле». Кримінально-правова кваліфікація у випадку такої конкуренції, за загальним правилом, повинна здійснюватись за нормою, що передбачає «ціле», без додаткової кваліфікації за ст.ст. 194, 195 КК.
10. В результаті проведеного дослідження запропоновано внести такі зміни та доповнення до КК:
10.1. у частині 6 статті 28 КК слова «статтями 198 та 396» замінити словами «статтею 396»;
10.2. статтю 198 КК виключити;
10.3. статтю 396 КК викласти у такій редакції:
«Стаття 396. Приховування злочину та майна, здобутого злочинним шляхом
1. Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також заздалегідь не обіцяне приховування, придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом –
карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Не підлягають кримінальній відповідальності за частиною 1 цієї статті члени сім’ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом»
10.4. викласти назву розділу ХІ КК у такій редакції «Злочини проти безпеки руху, експлуатації транспорту, об’єктів електроенергетики та ліній зв’язку»;
10.5. до розділу ХІ КК перенести норми статей 1941 та 360 КК та розмістити їх у статтях за номерами відповідно 2921 та 2922 КК;
10.6. статтю 1971 виключити із розділу V Особливої частини КК та доповнити розділ VІІІ Особливої частини КК статтею 2541 із аналогічним змістом;
10.7. статтю 196 КК після слів «загибель людей» словами «чи інші тяжкі наслідки»;
10.8. викласти диспозиції ст. 194 КК у наступній редакції:
1. Умисне знищення або пошкодження майна, що завдало значної шкоди потерпілому…
2. Те саме діяння, що заподіяло майнову шкоду у великих розмірах…
3. Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки…;
10. назву та диспозицію ст. 197 КК викласти у наступній редакції:
«Стаття 197. Порушення обов’язків щодо зберігання чи охорони майна
Невиконання чи неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорону чужого майна, своїх обов’язків, внаслідок чого власнику було спричинено майнову шкоду у великих розмірах»;
абз. 2 примітки до ст. 185 КК слова та цифри «у статтях 185,186, 189 та 190 цього Кодексу» замінити на «у статтях 185, 186, 189, 190 та 194 цього Кодексу»;
доповнити абз. 3 примітки до ст.185 КК після цифр 194 цифрами 197.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрушко П.П. Злочини проти виборчих прав громадян та їх права брати участь у референдумі: кримінально-правова характеристика: монографія. – К.: КНТ, 2007. – 328 с.
2. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права. Очерки сравнительного права: Сборник. - М.:Прогресс, 1981. – 336 с.
3. Аристотель. Политика. – М.: РИПОЛ классик, 2010. – 589 с.
4. Архів Берегівського районного суду Закарпатської області// Справа № 1-80/10. – 2010 рік.
5. Архів Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області // Справа №1-239/2008. – 2008 рік
6. Архів Млинівського районного суду Рівненської області//Справа №1-170/2007. – 2007 рік
7. Архів Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області // Справа №1-42/2010- 2010 рік.
8. Архів Турківського районного суду Львівської області. // Справа №1–132/2010 – 2010 рік.
9. Бабаян Э.А., Морозов Г.В., Рожнов В.Е. Алкоголизм: руководство для врачей. – М.: Медицина, 1983. – 432 с.
10. Бажанов М. І., Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гавриш С. Б., Дорош Л. В.. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / За ред.. М.І. Бажанова. – 2.вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544с.
11. Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Книжный мир, 2007. – 791с.
12. Безверхов А.Г. Имущественные преступления. – Самара: Самар. ун-т, 2002. – 359С.
13. Безверхов А.Г. О квалифицирующих признаках уничтожения и повреждения имущества // Уголовное право: стратегия развития в XXI веке: Материалы Второй международной научно-практ. конф. – М.: Проспект, 2005. – С. 201-209.
14. Безверхов А.Г., Шевченко И.Г. Уничтожение и повреждение имущества: вопросы истории, теории, практики: Монография. – М.: Юрлитинформ, 2010. – 192 с.
15. Бердичевский Ф.Ю. Уголовная ответственность медицинского персонала за нарушение профессиональных обязанностей. – М., 1970. – 69с.
16. Берзін П.С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення: монографія. – К.: Дакор, 2009. – 733 с.
17. Богданчиков С.В. Противодействие преступным посягательствам на абсолютные права собственности (хищения). – М.: Юнити-Дана: закон и право, 2008. – 160 с.
18. Бодалев А.А. Психология общения: Избранные психол. тр. – 3 изд., перераб. и доп. – М.: МПСИ, 2002. – 319с.
19. Бойцов А.И. Преступления против собственности. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 775 с.
20. Борзенков Г.Н. Преступления против собственности // Человек и закон. – 1998. - №7. – С.26-31.
21. Борзенков Г.Н. Специальный субъект преступления//Курс уголовного права/Под ред. Н.Ф.Кузнецовой, И.М. Тяжковой. – М.: РГБ, 2004. – 577с.
22. Босхолов С.С. Основы уголовной политики: Конституционный, криминологический, уголовно-правовой и информационный аспекты. – М.: Учебно-консультационный центр „Юр Информ”, 1999. – 293с.
23. Брич Л.П., Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні. – К.: Атіка, 2000. – 288с.
24. Векленко В.В. Квалификация хищений. – Омск: Омская академия МВД России, 2001. — 256с.
25. Векленко С.В., Путилов П.Н. Субъект преступления: Лекция. – Омск: Омская академия МВД России, 2006. – 35 с.
26. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. – М.: АН СССР. Институт права. – 1948. – 143 с.
27. Вереша Р.В Проблеми вини в теорії кримінального права: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 464 с.
28. Вереша Р.В. Суб′єктивні елементи підстави кримінальної відповідальності: Підручник. – К.: Атіка, 2006. – 740 с.
29. Верин В.П. Преступления в сфере экономики: Учеб.-практ. пособие. – 2-е изд., доп. – М.: Дело, 2001. — 200с.
30. Верина Г.В. Объект и предмет преступлений против собственности (история и современность) : учебное пособие. - Саратов: Саратовская гос. акад. права, 2010. - 116 с.
31. Владимиров В.А. Квалификация преступлений против личной собственности. – М.: Высшая школа МООП СССР, 1968. – 171 с.
32. Владимиров В.А., Ляпунов Ю.И. Ответственность за корыстные посягательства на социалистическую собственность. – М.: Юрид. лит., 1986. – 221 с.
33. Владимиров В.А., Ляпунов Ю.И. Социалистическая собственность под охраной закона. – М.: Юрид. лит., 1979. – 200 с.
34. Волженикин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности (экономические преступления). – СПб.: Юридический центр Прес, 2002. – 235с.
35. Волков Б.С. Ответственность за уничтожение и повреждение имущества по советскому уголовному праву. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1961. – 153 с.
36. Гавриш Б.С. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развития законодательства. - Харьков: Веста, 1994 - 604 с.
37. Галиакбаров Р.Р. Проблемы криминализации многосубьектных общественно-опасных деяний // Актуальные проблемы криминализации и декриминализации общественно-опасных деяний. – Омск: Омская высш. школа милиции, 1980. – 210с.
38. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Ответственность за преступления против собственности. – М.: Учебно-консультационный центр «ЮрИнфоР», 1997. – 320 с.
39. Гегель Г.Ф. Философия права. – М. : Мысль, 1990. — 527с.
40. Гельфер М.А. Преступления против личной собственности граждан. –— М.: Всесоюзный юридический заочный ин-т., 1987 – 61 с.
41. Готін О.М. Випуск або реалізація недоброякісної продукції в умовах ринкової екеноміки: проблеми кримінальної відповідальності. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. - 56 с.
42. Грищук В.К. До питання про соціальну зумовленість кримінальної відповідальності за суспільно небезпечні діяння у сфері господарської діяльності// Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності: Матеріали наук. практ. конференції. – Харків: Кроссроуд, 2006. – С.15-18.
43. Грищук В.К. Кримінальне право України: Загальна частина: Навч. посіб. для студентів юрид.фак. вищ. навч. закл. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2006. – 568 с.
44. Грищук В.К. Поняття криміналізації // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Вип. 31. – Львів: ЛНУ, 1994. – С. 76–80.
45. Грищук В.К. Проблеми кодифікації кримінального законодавства України. – Львів: ЛДУ, 1993. – 136 С.
46. Дагель П.С. Причинная связь в преступлениях, совершаемых по неосторожности // Актуальные проблемы борьбы с преступностью : Межвуз. темат. сб. - Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1983. - 183 с.
47. Дагель П.С. Условия установления уголовной наказуемости // Известия ВУЗ „Правоведение”, 1975. – № 4. – С.67-74
48. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж, 1974. – С.129-130.
49. Декларация о государственном суверенитете Украины: Принята Верховным Советом Украинской ССР 16 июля 1990 г. – К.: Политиздат Украины, 1990. – 8 С.
50. Денисова Т.А., Філей Ю.В. Кримінально-правові санкції та їх застосування за злочини проти власності. Монографія. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 176 с.
51. Дітріх О.І. Насильство у складах корисливих посягань на власність за кримінальним правом України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 2009. – 207 с.
52. Дубовец П.А. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву. - М.: Юридическая литература, 1964. – 158с.
53. Дудоров О.В., Мельник М.І. Кримінально-правова характеристика самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва// Вісник Верховного Суду України. – 2007. – №12(88). – С.29-36.
54. Елисеев С.А. Преступления против собственности по уголовному законодательству России: Историко-теоретическое исследование : дис. ... док. юрид. наук : 12.00.08. - Томск, 1999. - 337 с.
55. Есипов В.В. Повреждения имущества огнем по русскому уголовному праву. – СПБ.: Типография А.Ф.Маркса, 1892. – 378 с.
56. Есипов В.В. Уголовное право. Часть Особенная. Преступления против личности и имущества. – СПб., 1899. – 200 с.
57. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності: Навч.посібник.- Х.,1996. – 112 с.
58. Жижиленко А.А. Имущественные преступления. – Ленинград: "Наука и школа", 1925. – 228 с.
59. Загальна Декларація прав людини. — К. : ЛОГОС, 1998. — 8 с.
60. Зайцев В., Курченко В., Павлова Л. Закон СССР «Об ответственности за неуважение к суду» в действии // Советская юстиция. – 1991. - № 13. – С. 7-13.
61. Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинність. – К.: Генеза, 1998. – 160 С.
62. Змиев Б.А. Уголовное право. Часть Особенная. Вып.1. Преступления против личности и имущественные. Казань, 1923. – 120 с.
63. Зубкова В.И. Совершенствование уголовно-правовой нормы об ответственности за угрозу // Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 11. Право. – 1987. – № 1. – С.35-42.
64. Казаков Г.П. Расследование и предупреждение поджогов, совершаемых с целью сокрытия преступлений. Дис. … канд. юрид. наук. М.: ВНИИ МВД СССР, 1974. – 221с.
65. Келина С.Г. Рецензія на книгу: Коробеев А.И. Советская уголовная политика: проблемы криминализации и пенализация. Владивосток: ДГУ. – 1987. – 263 С. // Сов. Гос. и право. – 1988. – № 10. – С. 148-156.
66. Кенни К. Основы уголовного права. – М.: Изд-во иностранной лит-ры, 1949. – 599 С.
67. Кирись Б. Розділ ІV Загальної частини Кримінального кодексу України 2001 р. потребує удосконалення / Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції 5-6 лютого 2004 року. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2004. – С. 358-359.
68. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник общего уголовного права с подробным изложением начал русского уголовного законодательства. Часть общая. – К.: В Унив. тип., 1981. – 1230 с.
69. Кладков А.В. Реализация принципа справедливости в уголовном праве// Пять лет действия УК РФ: итоги и перспективы : Материалы 11-й междунар. науч.-практ. конф., состоявшейся на юрид. фак. МГУ им. М. В. Ломоносова, 30-31 мая 2002 г. / [Комиссаров В. С. (отв. ред.) и др.]. - М. : ЛексЭст, 2003. - 479 с.
70. Клепицкий И.А. Собственность и имущество в уголовном праве//Гос. и право. – 1997. - №5. – С.74-80.
71. Коваленко И.И. Борьба с умышленным уничтожением или повреждением имущества путем поджога: уголовно-правовые и криминологические вопросы. Дис. … канд. юрид. наук. М., 1995. – 160 с.
72. Коган В.М. Изучение эффективности уголовно-правовых норм: аспекты и уровни анализа // Проблемы правосудия и уголовного права. – М.: Наука, 1978. – С. 120-132.
73. Коган В.М. Социальный механизм уголовно-правового воздействия. - М. : Наука, 1983. - 183 с.
74. Козаченко И.Я. Содержательно-функциональная дифференциация корысти (состояние и перспектива) // Пять лет действия УК РФ: итоги и перспективы: Материалы II Международной научно-практической конференции. 30-31 мая 2002 г. – М.: ЛексЭст, 2003. – С.219-222
75. Козлов А.П. Понятие преступления. – СПб.: Юридический цент Пресс, 2004. – 819 С.
76. Колодяжний В.О. Про проблему визначення критеріїв значної шкоди у злочинах проти власності // Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства. Матеріали науково-практичної конференції. 4-5 квітня 2003 р. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2003. – с.175-180.
77. Конституція України. – Офіц. вид. – К. : Парламентське видавництво, 2007. — 64с.
78. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Акад. МВД СССР, 1980. - 248 с.
79. Коржанський М. Й.. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. — К.: Юрінком, 1996. — 144с.
80. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К.: Атіка, 2001. – 765с.
81. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина загальна: Курс лекцій. - К.: Наукова думка та Українська видавнича група, 1996. - 336с.
82. Коржанський М.Й. Об'єкт і предмет злочину. — Д. : Ліра ЛТД, 2005. — 252с.
83. Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1987. – 268 с.
84. Коротка О.М. Порядок визначення розміру шкоди // Вісник національного університету внутрішніх справ. – К. – 2003. – № 23. – С. 250-257.
85. Коротков А.П., Гусев О.Б., Завидов Б.Д., Панов И.А., Сергеев В.И. Преступления в сфере экономики. Уголовно-правовой анализ и квалификация. – М., 2001.
86. Кочои С.М. Ответственность за корыстные преступления против собственности. – М.: АНТЭЙ, - 286 с.
87. Красиков А.Н. Преступления против личности : Учеб. пособие для студентов учеб. заведений юрид. профиля. - Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1999. - 341 с.
88. Крашенинников А.А. Угроза в уголовном праве России : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. - Ульяновск, 2002. - 204 с.
89. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид.вузів і фак. / За ред. П.С. Матишевського, П.П.Андрушка, С.Д. Шапченка.-К.: Юрінком Інтер, 1997.-с.127
90. Кримінальне право України. Особлива частина / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2003. – 496 с.
91. Кримінальне право України. Особлива частина: підруч. для студ. ВНЗ / За ред. Сташиса В.В., Тація В.Я.— 3-тє вид., перероб. і доп. — К. : Юрінком Інтер, 2007. — 622с.
92. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / За ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те вид., перероб. та доп. – Х.: Право, 2010. – 608 с.
93. Кримінальне право України. Особлива частина: підручник. / За ред. Мельника М.І., Клименка В.А. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Атіка, 2008. — 712с.
94. Кримінальне право України. Особлива частина: підручник / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: Атіка, 2009. – 744 с.
95. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – Х.: ТОВ «Одісей», 2004. – 1152 с.
96. Кримінальний кодекс Української РСР. – К.: Держполіт видав УРСР, 1958. – 45 с.
97. Кримінальний кодекс УССР 1922 р. (із змінами на 1 червня 1923 р.). – Х.: Наркомюст УРРС. – 1923 р. – 32 с.
98. Круглевский А.Н. Имущественные преступления. Исследование основных типов имущественных преступлений. – СПб.: Типография Петербургской одиночной тюрмы, 1913. – 273 с.
99. Кругликов Л.Л., Соловьев О.Г. Преступления в сфере экономической деятельности и налогообложения. – Ярославль: Ярославский гос. ун-т им. П.Г.Демидова, 2003. – 145 с.
100. Кудрявцев В.Н. Криминализация: оптимальные модели // Уголовное право в борьбе с преступностью. – М.: ИГПАН, 1981. - 157 с.
101. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. – М., 1978. – С.10;
102. Кудрявцев В.Н. Противоправное бездействие и причинная связь // Советское государство и право. – 1967. – №3. – С.17
103. Кузнецов А.В. Усилить борьбу с угрозами убийством, нанесением тяжких телесных повреждений или уничтожением имущества // Советская юстиция. – 1964. - № 16. – С. 7-13
104. Курляндский В.И. Уголовная политика: дифференциация и индивидуализация уголовной ответственности // Основные направления борьбы с преступностью. – М.: Юридическая литература, 1975. – С. 77–97.
105. Курс уголовного права. Общая часть. / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой, И.М. Тяжковой.- М.: РГБ, 2004. – 577с.
106. Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України: Автореф. дис... канд. юрид.наук: 12.00.08 / НАВСУ. – К., 2005. – 20с.
107. Левертова Р.А. Ответственность за психическое насилие по советскому уголовному праву: Дисс. … канд. юрид. наук. – Омск, 1978. – 212 с.
108. Леконцев Ю., Бриллиантов А. Ответственность за угрозу убийством, нанесением тяжких телесных повреждений или уничтожением имущества // Советская юстиция. – 1982. - № 22. – С. 11-17.
109. Лесневски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственно-сти. Теория и законодательная практика. – М.: Норма, 1998. – 213 с.
110. Лобов С.А. Некоторые аспекты развития и совершенствования российского уголовного законодательства об ответственности за поджог // Актуальные проблемы уголовного законодательства Российской Федерации. – Краснодар: Краснодар. юрид. ин-т МВД России, 1998. – с. 218-225
111. Лопашенко Н.А. Основы уголовно-правового воздействия: уголовное право, уголовный закон, уголовно-правовая политика. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 339с.
112. Лопашенко Н.А. Преступления против собственности: теорет.-приклад. Исслед. – М.: ЛексЭст, 2005. – 408 с.
113. Лохвицкий А.Н. Курс руского уголовного права. – СПб.: Типография Правительствуещего Сената, 1867. – С.619. – 988 с.
114. Лунеев В.В. Субъективное вменение. – М.: Спарк, 2000. – 71с.
115. Лысов М.Д. Причинная связь по делам о преступлениях должостных лиц // Советская юстиция. – 1970. - №19. – С.11-17.
116. Людина. Право. Держава: Збірник правових актів. Упорядник В.С. Торош. – Харків: НВКФ «Консул», 1996. –51 С.
117. Ляпунов Ю.И. Ответственность за неуважение к суду // Социалистическая законность. – 1990. – № 11. – С. 31-37.
118. Мазуков С.Х. Уголовно-правовая защита личности от угрозы убийством: Дисс. … канд. юрид. наук. – Ростов-на-Дону, 1997. - 189 с.
119. Малинин В.Б., Парфенов А.Ф. Объективная сторона преступления. – СПб.: Издательство Юридического института, 2004. – С.160
120. Мальцев В.В. Ответственность за преступления против собственности. – Волгоград: Волгогр. юрид. ин-т МВД России, 1999. – 77 с.
121. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – Т.46. Ч.1. - Киев : Политиздат Украины, 1982. – 515 с.
122. Матвеев В.Ф. Учебное пособие по психиатрии. – М: Б.И., 1975. – 287 с.
123. Матвеев Г.К. Основания гражданскоправовой ответственности. – М.: Юридическая литература, 1970. — 310с.
124. Матвійчук В.К. Проблеми криміналізації та декриміналізації діянь, що посягають на навколишнє природне середовище // Бюлетень Міністерства юстиції України № 3 (53)., 2006. – С. 89-94.
125. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина. – К.: А.С.К., 2001. – 352с.
126. Матышевский П.С. Ответственность за преступления против социалистической собственности. – К.: Выща школа, 1983. – 175 с.;
127. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. — К. : Юринком, 1996. — 240с.
128. Меркушев М.Н. Вопросы причинной связи в уголовном праве // Вопросы уголовного права и процесса. – Минск, 1958. – С. 4-5
129. Михайленко П.П. Уголовное право Украины. Общая часть. – К., 1995. – 250с.
130. Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском головном праве. – Владивосток : ДВГУ, 1980. - 119 с.
131. Музика А.А. Відповідальність за злочин у сфері обігу наркотичних засобів. – К.: Логос, 1998. – 324 с.
132. Навроцький В.О. “Загибель людей” як вид злочинних наслідків: проблеми встановлення змісту та кваліфікації // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: Матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. – К.– Х.: “Юрінком Інтер”, 2004. – С. 44-47;
133. Навроцький В.О. Злочини проти власності. Лекції для студентів юридичного факультету. – Львів: юридичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка, 1997. – 80 с.
134. Нарский И.С. Неопозитивистские концепции причинности и наука // Современный детерминизм и наука. – Новосибирск, 1995. – Т.1. – С.200
135. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред. С.С. Яценко. – 4-е вид., перероб. та доп. — К. : А.С.К., 2006. – 848с.
136. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: У 2 т. – Т.1/ За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: Алерта; КНТ; Центр учбової літератури. – 2009. – 964 с.;
137. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Атіка, 2003. – с.454.
138. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Особлива частина/ Під заг. ред. М.О. Потебенька, В.Г. Ганчаренка. – К.: «Форум», 2001. – 942 с.
139. Наумов А.В. Росийское уголовное право. – М. : БЕК, 1996. – 560с.
140. Нерсесян В.А. Неосторожная форма вины: проблемы и решения//Уголовное право: стратегия развития в XXI веке. : Материалы междунар. науч.-практ. конф., 29-30 янв. 2004 г. / [Редкол.: А. И. Рарог (отв. ред.) и др.]. - М. : МГЮА, 2004. - 519 с.
141. Нерсесян В.А. Ответственность за неосторожные преступления. СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 221с.
142. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М.:Госюриздат, 1960. – 243 с.
143. Новий тлумачний словник української мови. У 4-ох томах. – К.: Аконіт, 1998. – Т.1. – 910 с.
144. Новий тлумачний словник української мови. У 4-ох томах. – К.: Аконіт, 1998. – Т.2. – 910 с.
145. Новий тлумачний словник української мови. У 4-ох томах. – К.: Аконіт, 1998. – Т.3. – 927 с.
146. Новий тлумачний словник української мови. У 4-ох томах. – К.: Аконіт, 1998. – Т.4. – 941 с.
147. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты.-М.:Норма, 2001.- 198 с.
148. Орымбаев Р. Специальный субъект преступления – Алма-Ата, 1977.
149. Осадчий В.І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності. – К.: Атіка, 2004. – 335 С.
150. Осипов П.П. Проблема наказания // Известия ВУЗ «Правоведение», 1973. – № 6. – С. 120-132.
151. Основания уголовно-правового запрета: Криминализация и декриминализация / В.Н. Кудрявцев (отв.ред.), А.М. Яковлев (отв.ред.). — М. : Наука, 1982. — 303с.
152. Павлов В.Г. Субъект преступления. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 318с.
153. Панов Н.И. Уголовная ответственность за причинение имущественного ущерба путем обмана или злоупотребления доверием. – Харьков: Выща школа, 1977. – 161 с.
154. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. Изд-ние 2-е. Т.1. – СПб., 1909. – 318 с.
155. Петрунев В.П. Борьба с уголовно наказуемыми угрозами // Советская юстиция. 1975. - № 17. – С. 9-17.
156. Пинаев А.А. Система преступлений против социалистической собственности // Правоведение. – 1989. - № 1. – С. 61-72.
157. Пионтковский А.А Учение о преступлении по советскому уголовному праву. – М.: Наука, 1961. – 716с.
158. Плохова В.И. Насильственные преступления против собственности. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 295 с.
159. Плохова В.И. Особенности бездействия в составах преступлений против собственности // Уголовное право: стратегия развития в XXI веке: Материалы Второй международной научно-практ. конф. – М.: Проспект, 2005. – С. 119-121.
160. Постановления Пленума Верховного Суда СССР от 02 марта 1989 г. «О практике применения судами законодательства по делам, связанным с пожарами» // Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1989. - № 3.
161. Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743. / За ред. Ю.С. Шемшученка, К.А. Вислобокова. — К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького, 1997. — 547с.
162. Правда Русская. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1967. – 862 с.
163. Преступления против собственности / Гусев О.Б., Завидов Б.Д., Коротков А.П., Слюсаренко М.И. – М.: Экзамен, 2001. – 192 с.
164. Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, що беруть участь в судочинстві: постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 червня 1999р. №10 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. Б. О. Кирись. – Львів: Ліга-прес, 2008. – С. 262-266.
165. Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій: постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990р. №7 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. Б. О. Кирись. – Львів: Ліга-прес, 2008.. – С. 266-271.
166. Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992р. №8 із змінами від 3 грудня 1997р. (п.13) // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. Б. О. Кирись. – Львів: ПАІС, 2005. – С. 273-281.
167. Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речови-нами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002р. №3 (абз.3 п.27) // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. Б. О. Кирись. – Львів: ПАІС, 2005. – С.226-233.
168. Про судову практику в справах про злочини проти власності: постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009р. №10 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. Б. О. Кирись. – Львів: Ліга-прес, 2010. – С.148-159.
169. Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки: постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 1976р. №4 в редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 березня 2000р. №3 (п.3) // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. Б. О. Кирись. – Львів: ПАІС, 2005. – С. 150-156.
170. Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008р. №5 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. Б. О. Кирись. – Львів: Ліга-прес, 2008.. – С. 123-134.
171. Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля: постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004р. №17 (п.6) // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: Навчальний посібник / Укл. Б. О. Кирись. – Львів: ПАІС, 2005. – С. 215-223
172. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. — 279с.
173. Репешко П. Кримінально-правовий захист права власності в Україні // Право України. – 1997. – с.36-41.
174. Розенберг Д.Н. О понятии имущественных преступлений в советском уголовном праве (объект и предмет посягательства) // Ученые записки Хар-го юрид. ин-та. – 1948. – Вып. 3. – С.55-75.
175. Российское уголовное право. Курс лекций. Т. 1. Преступление / Под ред. Коробеева А.И. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1999. – 604 с.
176. Российское уголовное право. Особенная часть / Под ред. В.Н.Кудрявцева, А.В.Наумова. – М.: Юристъ, 1997. — 493с.
177. Семикін М.В. Створення терористичної групи чи терористичної організації: кримінально-правове дослідження. – Харків: Національний ун-т внутр. справ, 2003. – 145 С.
178. Сеночикин Ю.В. Хищение имущества находящегося при трупе. – В сб.: Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке. Материалы междунар. науч.-практ. конф., 29-30 янв. 2004 г. / [Редкол.: А. И. Рарог (отв. ред.) и др.]. - М. : МГЮА, 2004. - 519 с. – С.317-319
179. Сердюк Л.В. Особености уголовно-правовой оценки угрозы убийством // Советская юстиция. – 1986. - №8. – С. 18-27.
180. Скляров С.В. Вина и мотивы преступного поведения. – СПб.: "Юридический центр Пресс", 2004. – 326 с.
181. Советское уголовное право. – М. : Госиздат, 1938 — 371с.
182. Солодовников С.А. Преступные посягательства на собственность. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 128 с.
183. Спиридонов Л.И. Социология уголовного права. – М.: Юридическая литература, 1986. – 236 с.
184. Статути Великого князівства Литовського: у трьох томах. – Том 1. Статут Великого князівства Литовського 1529 року / За ред. С.Ківалова, П.Музиченка, А. Панькова. – Одеса: Юридична література, 2002. – 464 с.
185. Статути Великого князівства Литовського: у трьох томах. – Том 2. Статут Великого князівства Литовського 1566 року / За ред. С.Ківалова, П.Музиченка, А. Панькова. – Одеса: Юридична література, 2003. – 557 с.
186. Статути Великого князівства Литовського: у трьох томах. – Том 3. Статут Великого князівства Литовського 1588 року / За ред. С.Ківалова, П.Музиченка, А. Панькова. – Одеса: Юридична література, 2004. – 566 с.
187. Стерехов Н.В. Ответственность за угрозу по советскому уголовному праву (вопросы теории и практики) : Дисс. … канд. юрид. наук. –Свердловск, 1972. – 212 с.
188. Стрельцов Э.Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти. – Одеса: Астропринт, 2000. – 476с.
189. Суханов Е.А. Лекции о праве собственности. – М.: Юрид. лит., 1991. – 56 с.
190. Сухарев Е.А., Соколов Д.И. Ответственность за угрозу причинением тяжкого вреда (уголовно-правовой и криминологический аспекты) // Труды ВСШ МВД СССР. – М., 1972. – Вып. 6. – С.107-135;
191. Таганце