Нейвірт Едгар Герхардович. Лікування хронічного аденоїдиту у дітей з алергічним ринітом

Короткий опис

Нейвірт Едгар Герхардович. Лікування хронічного аденоїдиту у дітей з алергічним ринітом: дис... канд. мед. наук: 14.01.19 / АМН України; Інститут отоларингології ім. О.С.Коломійченка. - К., 2004

Нейвiрт Е.Г. Лікування хронічного аденоїдиту у дiтей з алергiчним ринiтом. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спецiальнiстю 14.01.19. оториноларингологія. - Інститут отоларингології ім. О.С. Коломійченка АМН України, Київ, 2004 р.
У роботі вивчено клінічні особливості хронічного запалення глоткового мигдалика у дітей, хворих на алергічний риніт та інші алергічні захворювання дихальних шляхів. Під час клінічного обстеження 2140 дітей виявлено хронічний аденоїдит у 60,6%, серед яких у 25,2% випадкiв мав мiсце на алергічний риніт. Клінічна картина хронічного аденоїдиту не є специфічною і часто маскується за проявами алергічного риніту. За наявності запалення аденоїдів алергічні прояви збільшують рівні IgЕ й IgE в тканині ГМ, призводять до зниження місцевої реактивності. Клінічне оцінювання різних методів лікування (в т.ч. хірургічного) дітей з хронічним аденоїдитом та алергічними захворюваннями дихальних шляхів виявило високі безпосередні та віддалений результати у пацієнтів, які лікувалися за допомогою застосування аерозолів топічних глюкокортикостероїдів як окремо (74,3% добрих результатів), так і в поєднаннi з імуномодулюючим препаратом Тималiном”(75,4% добрих результатів). Визначено, що використання топічних глюкокортикостероїдів разом з імуностимулятором підвищує продукцію імунокомпетентних клітин різних клонів, що зміцнює імунний бар’єр слизової оболонки дихальних шляхів. Застосування рекомендованої терапії приводить до зниження симптомів алергічного риніту, поліпшення перебігу хронічного астматичного бронхіту та бронхіальної астми.
Ключові слова: хронічний аденоїдит, алергічний риніт, топiчні глюкокортикостероїднi аерозольні препарати, імуномодулятор.

Хронічне запалення глоткового мигдалика виявляється у 60,6% обстежених дітей. Серед дітей з цією патологією у 25,2% випадків виявляється алергічний риніт. Клінічна картина аденоїдиту не має специфічності, часто маскується клінічними проявами АР.
За хронічного запалення глоткового мигдалика на тлі алергічних проявів збільшується стан порушеної місцевої реактивності за рахунок приєднання алергічної альтерації тканини, про що свідчить збільшення рівня IgЕ у тканині глоткового мигдалика. Наявність алергічної перебудови у дітей відбувається в основному до мікробних алергенів і має реагіновий характер.
При застосуванні топiчних глюкокортикостероїдiв для лікування алергічного риніту виявлено їхній позитивний вплив на різні ланки локального імуногенезу, а також репродуктивну регенерацію лімфоїдних фолікулів, ущільнення паренхіми глоткового мигдалика. Поряд з цим, за тривалого терміну застосування топічних глюкокортикостероїдiв у дітей (протягом 4 тиж.) відзначається деяке зменшення антитiлопродукцiї, а також вiдбуваються зміни в субпопуляцiйних вiдношеннях між клітинами, що потребує належної корекції.
Порівняльна оцінка стимуляції IgA-продукції у культурі клітин глоткового мигдалика різними тимiчними препаратами показала, що найбільш ефективним виявився препарат Тималiн”, застосовуваний дозою 10 мкг/мол середовища, який більш ніж у 1,6 разу збільшував кількість антитiлопродуцентiв.
Клінічна оцінка різних способів лікування хронічного запалення глоткового мигдалика, проведена у дітей з АР, показала високі безпосередні і віддалени результати у групі дітей, яким застосовували топiчнi глюкокортикостероїди (Беконазе”) як самостійний засіб (74,3% добрих результатів), так і в поєднаннi з імуностимулюючим препаратом Тималiном” (75,4%).
Використання топiчних кортикостероїдiв для лікування цiлорiчного алергічного риніту в поєднаннi з Тималiном” впливає і на глотковий мигдалик, стимулюючи та значною мірою відновлюючи у дітей основну функцію мигдалика відтворення імунокомпетентних клітин різних клонів, що сприяє формуванню імунного бар'єру слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, запобігає розвитку більш тяжких алергічних захворювань респіраторного тракту, таких як астматичний бронхіт і бронхіальна астма, зменшує кількість рецидивів аденоїдиту у віддаленому періоді.