НЕЗАКОННІ АЗАРТНІ ІГРИ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ТА КРИМІНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ПЕТРИЧКО НАДІЯ ОСИПІВНА

УДК 343.56+343.97

НЕЗАКОННІ АЗАРТНІ ІГРИ:
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ТА КРИМІНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Савченко Андрій Володимирович,
доктор юридичних наук, доцент

Київ – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………….…..……..3
ВСТУП...............................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. НЕЗАКОННІ АЗАРТНІ ІГРИ: ПОНЯТТЯ ТА СУСПІЛЬНА НЕБЕЗПЕЧНІСТЬ, ІСТОРИЧНИЙ І ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ……………………………….......14
1.1. Поняття та суспільна небезпечність незаконних азартних ігор……....14
1.2. Історичний розвиток кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри…………………………………………………………………...........41
1.3. Зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри………………………………………………………………………………....61
Висновки до розділу 1……………………………………………..…………81
РОЗДІЛ 2. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ЩО ПОВ’ЯЗАНІ З НЕЗАКОННИМИ АЗАРТНИМИ ІГРАМИ…………...90
2.1. Стан і тенденції злочинів, що пов’язані з незаконними азартними іграми………………………………………………………………………………...90
2.2. Кримінологічна характеристика особи злочинця та жертви злочинів, що пов’язані з незаконними азартними іграми…………………………………..…..103
2.3. Запобігання злочинам, що пов’язані з незаконними азартним іграми…119
Висновки до розділу 2……………………………………………..…………141
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ КВАЛІФІКАЦІЇ НЕЗАКОННИХ АЗАРТНИХ ІГОР ТА УДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЇХ ВЧИНЕННЯ…………………………….……151
3.1. Особливості кваліфікації незаконних азартних ігор…….……………151
3.2. Удосконалення кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри……………….……………………………………………………..…177
Висновки до розділу 3……………………………………………..…………188
ВИСНОВКИ……………………………………………..………………….192
ДОДАТКИ…………………………………………………………………..199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..229

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

абз. – абзац
ВРУ – Верховна Рада України
гл. – глава(и)
ГУБОЗ – Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю
ДПА – Державна податкова адміністрація
ЄС – Європейське співтовариство
КК – Кримінальний кодекс
КНУВС – Київський національний університет внутрішніх справ
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
м. – місто
МВС – Міністерство внутрішніх справ
млн – мільйон(и)
млрд – мільярд(и)
н.м.д.г. – неоподатковуваний мінімум доходів громадян
ОЗГ – організована злочинна група
прим. – примітка
п. – пункт
п.п. – пункти
ППВСУ – постанова Пленуму Верховного Суду України
р. – рік
розд. – розділ(и)
рр. – роки
РФ – Російська Федерація
ст. – стаття (століття)
ст.ст. – статті
США – Сполучені Штати Америки
тис. – тисяча (тисяч)
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФРН – Федеративна Республіка Німеччини
ч. – частина
§ – параграф (стаття)
§§ – параграфи (статті)

ВСТУП

Актуальність теми. В розвинених країнах світу гральний бізнес історично розглядається як стратегічна галузь економіки, що без належного нормативно-правового регулювання та контролю з боку органів влади здатна завдати великої шкоди господарській діяльності. Суттєвий вплив сфери азартних ігор на систему господарювання зумовлюється передусім значними обсягами фінансових ресурсів, що обертаються в ній. Не створюючи будь-якої доданої вартості, організатори азартних ігор акумулюють значні грошові кошти, що, за умови використання їх не на користь інтересам суспільства, можуть зрештою поставити в залежність подальший розвиток економіки країни від інтересів конкретних політичних груп – власників гральних закладів. За весь період існування незалежної Української держави в сфері азартних ігор була відсутня чітка система правових норм, більше того – всі нормативні акти, що регулювали цю сферу, суперечили один одному, і це при тому, що вона пов’язана з отриманням надприбутків. Безконтрольність азартних ігор впливає на формування тіньового сектора економіки (зокрема, при щорічних податкових надходженнях від такого виду діяльності до бюджету в розмірі 700 млн грн ця галузь мала тіньовий прибуток у $ 3–3,4 млрд), створює необмежені можливості для вчинення шахрайств, легалізації брудних коштів, ухилення від оподаткування та хабарництва, підриває моральні засади суспільства, сприяє поширенню небезпечних психічних хвороб (ігроманії). Наприклад, за оцінками фахівців станом на 2008 р. постійними клієнтами грального бізнесу було близько 20 % українського населення, які щорічно витрачали на ігри мільярди доларів.
На жаль, зазначені вище негативні властивості азартних ігор зараз широко поширені в Україні. Не зважаючи на ухвалення Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні” від 15.05.09 (набрав чинності 26.06.09), належний державний контроль за цим сектором економіки відсутній. Наприклад, до вступу в дію цього Закону 70 % залів ігрових автоматів перебувало в “тіні”, а сьогодні 10 % з цієї кількості продовжують працювати. Чимало гральних установ просто змінило форму свого існування (зокрема, перетворилося на “онлайн”-казино та інтернет-клуби) або пішло у “підпілля” та продовжує свою незаконну діяльність (наприклад, лише за червень – жовтень 2009 р. міліцією викрито 493 факти нелегальної діяльності гральних автоматів і вилучено 5169 одиниць грального обладнання). Проблемою є й те, що досі не створено прозорих критеріїв визначення того, що не належить до азартних ігор, а прийняття окремого законодавства про здійснення грального бізнесу в спеціально створених гральних зонах затягується. Внаслідок цього сфері господарської діяльності держави продовжують завдаватися колосальні збитки.
Слід зазначити, що наукову розробку злочинів у сфері господарської діяльності з позиції кримінального права та кримінології здійснювало чимало вчених (П.П. Андрушко, Ю.М. Антонян, Ю.В. Баулін, Є.Ф. Бобонич, І.Г. Богатирьов, П.А. Воробей, В.В. Голіна, Н.О. Гуторова, О.М. Джужа, О.О. Дудоров, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, М.В. Костицький, О.Г. Кулик, М.І. Мельник, П.П. Михайленко, В.О. Навроцький, М.І. Панов, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, В.О. Туляков, М.І. Хавронюк, В.І. Шакун, Ю.С. Шемшученко та ін.), натомість в їх працях були відсутні чіткі обґрунтування щодо віднесення відповідних дій, пов’язаних із незаконними азартними іграми, до цієї групи злочинів. Одні науковці (зокрема, О.І. Гуров) розглядали азартні ігри як пріоритетний напрямок діяльності організованих злочинних груп, інші (зокрема, М.О. Бондаренко та В.Т. Дзюба) – як різновид злочинів проти громадського порядку та громадської безпеки. У кримінально-правовому та кримінологічному аспектах зазначена проблема досліджувалася й російськими науковцями в межах їх кандидатських дисертацій, зокрема: В.Д. Леготкіним “Кримінальна відповідальність за організацію азартних ігор та попередження злочинів” (Свердловськ, 1991 р.) і Г.Ф. Лук’яницею “Кримінально-правові заходи боротьби з азартними іграми” (Москва, 1993 р.). З позиції порівняльного кримінального права відповідальність за незаконні азартні ігри розроблялася у докторських дисертаціях М.І. Хавронюка (в аспекті європейського досвіду) та А.В. Савченка (в аспекті американського досвіду). В Україні на рівні кандидатської дисертації ця проблема вирішувалася В.М. Дорогих (Ірпінь, 2004 р.), однак виключно в аспекті адміністративно-правового регулювання грального бізнесу.
З огляду на історичний та зарубіжний досвід, нагальні потреби сучасної слідчої та судової практики, необхідність посилення захисту господарської діяльності та суспільної моральності, забезпечення реалізації положень чинного законодавства України та низки законопроектів у сфери грального бізнесу, здійснення саме кримінально-правового та кримінологічного дослідження незаконних азартних ігор уявляється актуальним, важливим і своєчасним.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Обраний напрям дослідження ґрунтується га положеннях: Комплексної програми профілактики злочинності на 2007–2009 рр. (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1767); Концепції розвитку кримінологічної науки в Україні на початку ХХІ століття (схвалена Координаційним бюро з проблем кримінології Академії правових наук України, 2002 р.); Концепції реформування кримінальної юстиції України (затверджена Указом Президента України від 08.04.08 № 11/2008); Основних напрямів наукових досліджень КНУВС на 2008–2010 рр. (п. 3.3.4). Тема затверджена Вченою радою НАВСУ 30.12.03, протокол № 18, уточнена Вченою радою КНУВС 30.10.07, протокол № 17 та схвалена Академією правових наук України від 2003 р. (п. 716).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є здійснення комплексної кримінально-правової та кримінологічної характеристики незаконних азартних ігор (як на нормативному, так і на теоретичному рівнях), а також розроблення на цій основі відповідних пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення національного кримінального законодавства та кримінологічних заходів, здатних ефективно протидіяти суспільно небезпечним посяганням у сфері грального бізнесу.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
– розкрити правову природу, поняття та сутність незаконних азартних ігор, а також обґрунтувати їх суспільну небезпечність;
– дослідити історичний розвиток кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри та встановити його значення для сучасних тенденцій у правотворчості;
– вивчити зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри та можливості його використання в Україні;
– дати кримінологічну характеристику злочинів, пов’язаних з незаконними азартними іграми, а також визначити кримінологічно значимі властивості осіб, котрі їх вчиняють;
– дослідити криміногенні детермінанти незаконних азартних ігор і сформулювати заходи загально-соціального, спеціально-кримінологічного та віктимологічного запобігання незаконним азартним іграм;
– проаналізувати судову та слідчу практику щодо відповідальності за дії, пов’язані з незаконними азартними іграми, а також встановити особливості їх кваліфікації за чинним КК України;
– обґрунтувати підстави криміналізації незаконних азартних ігор у чинному КК України і, з урахуванням цього, сформулювати висновки та викласти пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінальної відповідальності та кримінологічних заходів щодо суспільно небезпечних посягань у сфері грального бізнесу.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що покликані забезпечувати здійснення кримінально-правового та кримінологічного впливу на сферу незаконних азартних ігор.
Предмет дослідження – незаконні азартні ігри: кримінально-правове та кримінологічне дослідження.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв’язання завдань дослідження були використані різні наукові методи, зокрема: системний – дозволив вирішувати кримінально-правові та кримінологічні питання щодо незаконних азартних ігор з урахуванням історичного та зарубіжного досвіду, норм фінансового та адміністративного законодавства, а також положень відповідних законопроектів (у всіх розділах); історико-правовий – вплинув на вивчення генезису норм про кримінальну відповідальність за незаконні азартні ігри (підрозділ 1.2.); порівняльно-правовий – надав можливість для опанування зарубіжним досвідом щодо кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри (підрозділ 1.3.); логіко-граматичний – дозволив встановити етимологічний зміст кримінально-правових і кримінологічних понять у сфері грального бізнесу та азартних ігор (у всіх розділах); соціологічний – посприяв проведенню анкетування працівників правоохоронних органів та аналізу його результатів, а також вивченню матеріалів судової та слідчої практики (у всіх розділах); статистичний – застосовувався при роботі з інформацією щодо стану, структури й динаміки злочинності, пов’язаної з незаконними азартними іграми, та результатів запобігання такого роду злочинам (підрозділ 1.1., розділ 2); догматичний – вплинув на аналіз відповідних кримінально-правових норм, де азартні ігри виступають формою, змістом чи способом вчинення інших злочинів (підрозділ 3.1.); моделювання – використовувався у процесі формулювання норм про кримінальну відповідальність за незаконні організацію або проведення азартних ігор, лотерей чи розіграшів та за створення фінансових пірамід (підрозділ 3.2.).
Емпіричну базу дослідження становлять: а) дані вивчення 56 кримінальних справ (ст.ст. 190, ч. 1 ст. 202, ст. 304 КК України) та 240 відмовних матеріалів, де азартні ігри виступали формою, змістом чи способом вчинення інших суспільно небезпечних діянь; б) результати анкетування 380 працівників правоохоронних органів (міліції та податкової міліції) за період 2005–2009 рр.; в) статистичні дані Верховного Суду України та МВС України за 2004–2009 рр. щодо злочинів і правопорушень, пов’язаних із незаконними азартними іграми; г) узагальнені дані вивчення, аналізу й класифікації чинних нормативно-правових актів та законопроектів, присвячених питанням регулювання грального бізнесу та відповідальності за незаконні азартні ігри, а також відповідні кримінологічні показники щодо злочинності, пов’язаної з незаконними азартними іграми.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за своїм характером і змістом дисертація є першою в Україні монографічною працею, яка присвячена комплексному та системному дослідженню кримінально-правових і кримінологічних питань, пов’язаних із незаконними азартними іграми. У дисертації пропонується низка нових теоретичних і практично значущих положень, що відбивають її наукову новизну, зокрема:
вперше:
– розкрито юридичну природу та визначено суспільну небезпеку незаконних азартних ігор з огляду на сучасні тенденції кримінального права та кримінології, аргументовано необхідність встановлення окремої кримінальної відповідальності за дії, що пов’язані з незаконними азартними іграми, лотереями чи розіграшами;
– досліджено історичний розвиток кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри, на підставі чого з’ясовано, що на світовому рівні він переважно відбувався за принципами “теорії хвиль”, а на національному – торкався різних суспільних відносин (зокрема, власності, суспільної моральності, громадського порядку), в межах посягання на які і були свого часу визнані злочинними незаконні азартні ігри;
– вивчено зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри та визначено межі його використання у національному кримінальному законодавстві України, при цьому акцентовано особливу увагу на австрійському досвіді криміналізації такого діяння, як “ігри по ланцюгу та будівництво фінансових пірамід”;
– визначено поняття злочинності, пов’язаної з незаконними азартними іграми (це протиправна діяльність, що: а) посягає на інтереси держави в сфері економіки та інтереси окремих громадян; б) передбачає організацію або проведення азартних ігор, а також участь у них, через це завжди наявні організатори незаконних азартних ігор та звичайні учасники – потенційні жертви; в) здійснюється постійно та систематично з метою отримання прибутків у рамках або під виглядом законослухняної поведінки в сфері економіки як фізичними, так і юридичними особами), а також встановлено основні кримінологічні ознаки незаконних азартних ігор (зокрема, це їх суттєва матеріальна шкода, чисельність, колективність і анонімність жертв, латентність, корислива мотивація, опосередкований зв’язок між злочинцем і потерпілим);
– здійснено аналіз стану, структури та динаміки злочинів, що пов’язані з незаконними азартними іграми, який дозволив виявити низку таких тенденцій: по-перше, незважаючи на відносно незначну частку цих злочинів у загальній структурі злочинності, вони мають велику суспільну небезпеку, проте високий рівень їх латентності не дозволяє визначити реально завдану ними матеріальну шкоду; по-друге, зростання цього виду злочинності відбувається разом із зростанням рівня усієї злочинності; по-третє, такі злочини вчиняються зазвичай організованими групами, оскільки ця протиправна діяльність вимагає чіткого розподілу ролей і, особливо, наявності підставних осіб;
– встановлено, що в умовах сьогодення, коли участь в азартних іграх є забороненою, їх організатори зазвичай мають нести відповідальність за ст. 203 “Зайняття забороненими видами господарської діяльності” КК України (тоді як рядові учасники – за ст. 181 “Азартні ігри, ворожіння в громадських місцях” КУпАП), однак така ситуація є тимчасовою, оскільки Закон України “Про заборону грального бізнесу в Україні” від 15.05.09 передбачає прийняття законодавства про право здійснення грального бізнесу у спеціально створених гральних зонах, що змінить принципи кримінально-правової кваліфікації та ініціюватиме реформування кримінальної відповідальності у цій сфері;
– доведено, що кваліфікація злочинних діянь за різними нормами КК України (зокрема, за ст.ст. 190, 199, 202, 203, 209, 212, 304) прямо не відбиває сутності кримінально-правових заборон щодо незаконних організації або проведення азартних ігор, лотерей чи розіграшів, а тому, враховуючи історичний і зарубіжний досвід, потреби вітчизняної юридичної науки та практики, обґрунтовано криміналізувати це діяння у межах норм про злочини у сфері господарської діяльності (ст. 2021 КК України), крім цього обґрунтовано встановити окрему відповідальність за створення фінансових пірамід у межах норм про злочини проти власності (ст. 1901 КК України);
удосконалено:
– визначення низки кримінально-правових і кримінологічних понять, через наведення їх в авторській редакції, зокрема: 1) “азартних ігор”, які повинні мати три головні ознаки: повна чи часткова залежність виграшу від випадку, а не від вміння, здібностей або мистецтва гравця; наявність можливості отримати гроші, інше майно чи майнові права внаслідок виграшу; наявність ризику позбавитися ставки, внесеної за право участі у грі; 2) “незаконних азартних ігор”, тобто азартних ігор, що забороняються загальними чи спеціальними законами (зокрема, в межах кримінально-правових, адміністративно-правових, фінансово-правових норм) через деструктивний вплив на охоронювані суспільні відносини (при цьому забороні можуть підлягати власне самі азартні ігри та(або) певні дії щодо них – організація, проведення, участь); 3) “фінансової піраміди”, тобто організації, членство в якій набувається за умови здійснення внесків у виді грошових коштів, майна або матеріальних цінностей, що дозволяє одним її членам одержувати повний або частковий прибуток за рахунок інших, які ними залучаються, і через це виникає ризик припинення існування такої організації та заподіяння майнової шкоди кожному її наступному члену;
– обґрунтування об’єктивної залежності стану й тенденцій злочинності, що пов’язана з незаконними азартними іграми, від комплексу негативних факторів у державному та суспільному житті України, а також класифікацію детермінант злочинів у зазначеній сфері, які запропоновано поділити на три групи: 1) соціально-економічні (зокрема, низький матеріальний і духовний рівень значної частини населення, десоціалізація осіб у процесі сімейного виховання, поширення випадків втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність); 2) правові (зокрема, недосконалість нормативно-правових актів, що регулюють систему господарювання); 3) організаційно-управлінські (зокрема, невизначеність стратегії щодо сфери грального бізнесу та слабкий рівень контролю за незаконними азартними іграми);
– положення щодо правильної кваліфікації тих злочинів, в яких азартні ігри виступають їх формою, змістом чи способом вчинення;
дістали подальшого розвитку:
– аргументи щодо необхідності створення конкретного переліку азартних ігор, у зв’язку з чим обґрунтовано відносити до азартних ігор покер, який зараз є “неолімпійським видом спорту”, та ігри в інтерактивних клубах, електронне (віртуальне) казино, Інтернет-казино (“онлайн”-казино);
– наукові висновки про те, що: а) поняття “гральний бізнес” та “азартні ігри” не співпадають; б) незаконними організацією або проведенням азартних ігор, лотерей чи розіграшів безпосередня шкода заподіюється суспільним відносинам у сфері господарської діяльності, а створенням фінансових пірамід – суспільним відносинам власності; в) існує прямий зв’язок між незаконними азартними іграми та організованою злочинністю;
– теоретичні положення щодо: а) механізму незаконних азартних ігор (зокрема, його складовими елементами мають виступати діалектична взаємодія криміногенних факторів об’єктивної дійсності й внутрішніх антисуспільних властивостей осіб, які організовують чи беруть участь у таких іграх); б) загально-соціального, спеціально-кримінологічного та віктимологічного запобігання незаконних азартних ігор.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції використовуються у: правотворчості – при подальшому вдосконаленні національного кримінального законодавства щодо злочинів проти власності та у сфері господарської діяльності (акт Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією від 10.11.06 № С-378/110); правозастосовній діяльності – при вирішенні питань щодо розслідування злочинів, пов’язаних із незаконними азартними іграми, їх правильної кваліфікації та належної профілактики (акт ДПА у м. Києві від 02.12.09 № 17/1264; акт Головного слідчого управління МВС України від 14.01.10 № 13/2–1); навчальному процесі – під час викладання і вивчення навчальних дисциплін “Особлива частина кримінального права України”, “Теорія кваліфікації злочинів”, “Особливості кваліфікації окремих злочинів”, “Порівняльне кримінальне право”, “Кримінологія та профілактика злочинів”, “Кримінологічна віктимологія”, “Методика кримінологічного аналізу злочинності” (акт КНУВС від 02.12.09).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені автором на: науково-практичній конференції “Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2005); міжнародних науково-практичних конференціях “Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні (Львів, 2005) та “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (Львів, 2006); всеукраїнській курсантсько-студентській науковій конференції “Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства (Осінні юридичні читання)” (Львів, 2006); науково-теоретичній конференції, присвяченій пам’яті професора П.П. Михайленка (Київ, 2009).
Особистий внесок здобувача. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. У науковій фаховій статті “Незаконні азартні ігри: кримінально-правовий аспект”, підготовленій у співавторстві, автору належить 50,0 % змісту.
Публікації. Основні результати дисертації висвітлені у 13 наукових працях, з яких шість опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, дві – у міжнародному науково-практичному правовому журналі, одна – у Міжнародній поліцейській енциклопедії, чотири – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження комплексної кримінально-правової та кримінологічної характеристики незаконних азартних ігор (як на нормативному, так і на доктринальному рівнях) дозволяє сформулювати в якості загальних висновків теоретичні положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та правозастосовної практики, зокрема:
1. Соціально-правова природа незаконних азартних ігор має економічне підґрунтя, спричиняє шкоду відносинам, що покликані забезпечувати охорону сфери господарської діяльності, а також пов’язана із заподіянням значних матеріальних збитків державі й фізичним особам (при цьому незаконними азартними іграми може бути заподіяна шкода й іншим суспільним відносинам, передусім власності, суспільній моральності та психічному здоров’ю). Маємо констатувати, що за сучасних умов (після 15 травня 2009 р., коли Верховна Рада України прийняла Закон України “Про заборону грального бізнесу в Україні”, який набрав своєї чинності 26 червня 2009 р.) в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх, отже така діяльність вважається забороненою господарською. Разом з тим слід вказати, що дія цього Закону, за суттю, є тимчасовою, оскільки він діє лише до прийняття спеціального законодавства, що передбачає право здійснення грального бізнесу у спеціально створених гральних зонах (це означає, що у майбутньому гральний бізнес та азартні ігри все ж таки будуть дозволені, однак виключно на відведених для цього територіях, а тому це позначиться на принципах кримінально-правової кваліфікації та реформуванні кримінальної відповідальності у цій сфері).
2. Виходячи з того, що поняття “азартні ігри” є недосконалим, що наразі існують занадто тонкі грані між азартними і неазартними іграми, що дотепер в законодавстві Україні відсутній чіткий, повний і прозорий перелік азартних ігор, то обґрунтовано вважати азартними іграми: а) покер, котрий слід виключити з “неолімпійських видів спорту”; б) ігри з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж, зокрема: ігри в інтерактивних клубах, електронне (віртуальне) казино, Інтернет-казино. У зв’язку з цим у п. 2 ст. 1 “Визначення термінів” Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні” необхідно навести більш досконале визначення терміну “азартна гра”, а також конкретизувати види азартних ігор, хоча б найбільш типові з них. Більш правильне визначення поняття азартної гри, за нашим переконанням, було б таким: азартна гра – це будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз) у формі грошей, іншого майна чи права на майно, результат якої повністю або частково залежить від випадковості, при цьому учасник такої гри ризикує позбавитися ставки, внесеної за право участі у грі. Звідси, незаконні азартні ігри – це такі азартні ігри, які забороняються загальними чи спеціальними законами (зокрема, в межах кримінально-правових, адміністративно-правових, фінансово-правових норм) через деструктивний вплив на охоронювані суспільні відносини (при цьому забороні можуть підлягати власне самі азартні ігри та(або) певні дії щодо них – організація, проведення, участь тощо).
3. З огляду на світові та національні тенденції у сфері азартних ігор маємо констатувати, що: а) азартні ігри набули неабиякого поширення в планетарних масштабах через відсутність будь-яких обмежувальних чинників; б) ця сфера в Україні потребує чіткої системи регулювання, оскільки й дотепер вона має несистемний характер, у результаті чого на ринку азартних ігор існує значний тіньовий сектор, що впливає на погіршення криміногенної ситуації в державі. Дії, пов’язані з незаконними азартними іграми, мають відповідний характер (зумовлений передусім завданням шкоди суспільним відносинам у сфері господарської діяльності) і ступінь (зумовлений розмірами отриманих доходів, способом вчинення відповідних дій, наявністю корисливої мотивації, а також таких ознак, як “попередня змова групи осіб”, “організована група” тощо) суспільної небезпеки. Суспільна небезпека незаконних азартних ігор зумовлена й низкою інших важливих чинників: правовим; економічним (господарським); історичним; міжнародним; кримінологічним; медичним (психічним); моральним; релігійним. Усе це свідчить про необхідність встановлення спеціальних кримінально-правових заборон, присвячених винятково сфері азартних ігор.
4. В історичному аспекті існування в світових і національних масштабах окремої кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри є реальним фактом, що охоплює різні епохи, репрезентований конкретними нормативно-правовими актами та характеризується специфічними критеріями, обсягом і змістом криміналізації відповідних суспільно небезпечних діянь. Власне азартні ігри поєднувалися з магією та культовою поведінкою; вони були тісно пов’язані з розвагами, спортом і військовими тренуваннями. В різні історичні епохи забороні підлягали не тільки незаконні азартні ігри, а й абсолютно всі азартні ігри (зокрема, перші обмеження на азартні ігри існували в Єгипті та Греції ще понад 4 тис. років тому). У кримінальному законодавстві України відповідальність за незаконні азартні ігри вперше була встановлена Соборним уложенням 1649 р. серед злочинів проти власності (пізніше незаконні азартні ігри визнавалися злочинами проти громадського порядку та моральності, злочинами проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров’я тощо). У КК України 2001 р. безпосередньої відповідальності за незаконні азартні ігри не існує, хоча більшість відповідних законопроектів передбачали встановити взагалі або встановити конкретну відповідальність за організацію або проведення азартних ігор. Для світового розвитку кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри характерним є те, що в одні історичні часи вона запроваджувалася, а в інші – скасовувалася; в одні періоди вона була більш суворою, а в інші – менш. Сьогодні ж експлуатація азартних ігор є однією з найприбутковіших сфер організованої злочинності у всьому світі.
5. Порівняльно-правове дослідження кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри в Україні та зарубіжних країнах дозволило встановити: а) її спільні (загальні) та відмінні (специфічні) риси; б) її позитивні та негативні характеристики. З’ясовано, що в іноземних державах - репрезентантах різних правових сімей, усталеною практикою є встановлення кримінально-правових заборон щодо дій, пов’язаних з незаконними азартними іграми, при цьому такі заборони зазвичай містяться у національних КК або спеціальних законах. Безпосередньо кримінальну відповідальність за незаконні азартні ігри передбачено в межах протиправних посягань на різні суспільні відносини. Особливістю кримінального законодавства країн СНД є те, що в ньому відсутня регламентація відповідальності за незаконні організацію або проведення азартних ігор (тільки окремі з них регламентують такого роду відповідальність у формі: втягнення неповнолітніх в азартні ігри – КК Республіки Молдова; незаконної організації або утримання притонів для азартних ігор – КК Республіки Таджикистан і КК Республіки Узбекистан). Більше того, низка держав різних правових сімей у своїх національних КК питанням відповідальності за незаконні азартні ігри присвячує цілі розділи чи глави, що свідчить про існування в них комплексного кримінально-правового інституту (це характерно для КК ФРН, КК Швеції, Федерального кримінального кодексу і правил США, КК Туреччини, КК Ірану, КК Японії, КК Республіки Корея, Закону про кримінальне право Ізраїлю тощо). На підставі дослідження зарубіжного досвіду кримінальної відповідальності за незаконні азартні ігри нами висунуто пропозиції теоретичного та прикладного характеру щодо удосконалення кримінально-правової протидії таким проявам в Україні.
6. Кримінологічна характеристика злочинів, що пов’язані з незаконними азартними іграми”, передбачає ретельний аналіз: а) їх стану, динаміки, структури, тенденцій; б) особи злочинця та жертви таких злочинів; в) механізму індивідуальної поведінки та детермінантів такого роду злочинності, а також заходів запобігання цим злочинам. Такі злочини зазвичай вчиняються організованими групами, оскільки ця протиправна діяльність вимагає чіткого розподілу ролей і, особливо, наявності підставних осіб. Злочинність, що пов’язана з незаконними азартними іграми, – це протиправна діяльність, що: а) посягає на інтереси держави в сфері економіки та інтереси окремих громадян; б) передбачає організацію або проведення азартних ігор, а також участь у них (отже, завжди наявні організатори незаконних азартних ігор та звичайні учасники – потенційні жертви); в) здійснюється постійно та систематично з метою отримання прибутків у рамках або під виглядом законослухняної поведінки в сфері економіки як фізичними, так і юридичними особами. Існує об’єктивна залежність стану та тенденцій злочинності, що пов’язана з незаконними азартними іграми, від комплексу негативних факторів у державному та суспільному житті України.
7. Основними кримінологічними ознаками незаконних азартних ігор є їх: суттєва матеріальна шкода, чисельність, колективність і анонімність жертв, латентність (наприклад, вона складає близько 70–95 %), корислива мотивація, опосередкований зв’язок між злочинцем і потерпілим. Вказані злочини можна класифікувати таким чином, враховуючи місце їх вчинення: ті, що мають місце поза меж гральних закладів (“вуличні азартні ігри”) (1 %); ті, що мають форму миттєвої лотереї (розіграшів), проводяться без отримання передбачених законом дозволів, характеризуються нетривалістю свого існування та спрямовані на ошукування гравців з метою заволодіння ставкою у грі (10 %); ті, що мають місце в розважальних закладах (44 %); ті, що передбачають використання комп’ютерної техніки у комп’ютерних клубах (25 %); ті, що наявні в місцях позбавлення волі (20 %). Сьогодні злочинність, що пов’язана з незаконними азартними іграми, являє собою якісно новий феномен за масштабами і ступенем руйнівного впливу на життєдіяльність суспільства, права та свободи окремих громадян.
8. Організатори незаконних азартних ігор – це переважно чоловіки (90 %), віком від 18 до 40 років (у 50 % випадків з вищою освітою, а у 80 % – не засуджені, у 73 % – без постійного місця роботи, у 56 % – мають сім’ю). Для них властиві такі психологічні риси: неповага до суспільства; зверхнє ставлення до опукуваних ними осіб; уявна законослухняна поведінка; наявність інтелектуальних і комунікабельних здібностей. Більшість з них є членами організованих злочинних угруповань, професійними злочинцями (86 %), які володіють необхідними знаннями, вміннями, навичками та психологічними здібностями і займаються незаконними азартними іграми у вигляді промислу. Залежно від мотивації злочинної поведінки, ступеня стійкості злочинної настанови та характеру злочинних дій, слід виділяти такі типи особи злочинця – організатора незаконних азартних ігор: користолюбивий; самостверджуючий; дезадаптований; сімейний; ігровий; алкогольно-наркотизований. Залежно від певної криміногенної ситуації є такі типи особи злочинця: ситуаційний; корисливий; конформістський; самостверджуючий; патологічний; романтичний.
9. Жертви злочинів, що пов’язані з незаконними азартними іграми – це передусім звичайні гравці (зокрема, за соціальним статусом – це студенти, підприємці, службовці та робітники). Більшість з них мають психічні відхилення (аномалії) у формі залежності від азартних ігор (“ігроманія”, лудоманія, ґемблінг). Патологічних гравців (як жертв протиправної поведінки) варто поділяти на два типи: 1) гіпертимні особи – самовпевнені та енергійні, схильні до витрат, особливо у період тривожно-депресивних станів; 2) гіпотомні особи – подавлені, невпевнені, легко впадають у смуток при невдачах. Виділяють також таких гравців: тих, хто плаче; тих, хто сміється; тих, хто у відчаю. Жертвам аналізованих злочинів властиві такі психологічні риси: наявність відчуттів незахищеності й тривоги, зниження або відсутність критики свого стану та вчинюваних дій, імпульсивність, емоційна нестійкість, нетерплячість, конформізм. Пропонується виділяти три групи жертв злочинів, що пов’язані з незаконними азартними іграми: 1) особи з високою самооцінкою; 2) насторожені, підозрілі й боязливі в спілкуванні особи; 3) легковірні особи.
10. Для запобігання злочинам, що пов’язані з незаконними азартними іграми, та нейтралізації їх криміногенних факторів важливо визначити механізм індивідуальної поведінки й детермінанти такого роду злочинів, на основі яких і розроблятимуться відповідні заходи запобіжного впливу, зокрема: 1) загально-соціальні; 2) спеціально-кримінологічні; 3) віктимологічні. Складовими елементами механізму незаконних азартних ігор мають виступати діалектична взаємодія криміногенних факторів об’єктивної дійсності й внутрішні антисуспільні властивості осіб, які організовують чи беруть участь у таких іграх. Детермінанти злочинів, що пов’язані з незаконними азартними іграми, слід класифікувати на такі групи: соціально-економічні (зокрема, низький матеріальний і духовний рівень значної частини населення, десоціалізація осіб у процесі сімейного виховання, поширення випадків втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність); правові (зокрема, недосконалість нормативно-правових актів, що регулюють систему господарювання); організаційно-управлінські (зокрема, невизначеність стратегії щодо сфери грального бізнесу та слабкий рівень контролю за незаконними азартними іграми).
11. Враховуючи межі і ступінь регламентації положень про незаконні азартні ігри у чинному законодавстві України, кваліфікація такого роду дій може бути здійснена за нормами різних галузей: адміністративного (зокрема, ст.ст. 164 і 181 КУпАП); фінансового (зокрема, ст. 3 Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні”); кримінального (зокрема, ст.ст. 190, 199, 202, 203, 209, 212, 304 КК України). З огляду на тематику нашого дослідження така ситуація створює колізії при правозастосуванні та кваліфікації відповідних злочинів і правопорушень, де азартні ігри виступають формою, змістом чи способом вчинення інших протиправних діянь. При цьому кваліфікація злочинних діянь за різними нормами КК України прямо не відбиває сутності кримінально-правових заборон щодо незаконних організації або проведення азартних ігор. Ураховуючи історичний і зарубіжний досвід, потреби вітчизняної теорії та практики, висунуто обґрунтовану пропозицію про необхідність безпосередньої криміналізації незаконних азартних ігор у двох формах: а) як злочину проти власності (створення фінансових пірамід); б) як злочину у сфері господарської діяльності (незаконна організація або проведення азартних ігор, лотерей чи розіграшів). На підставі розгляду питань про приводи, підстави, умови, способи та принципи криміналізації незаконних азартних ігор, змодельовані основні, кваліфіковані та особливо кваліфіковані склади організації або проведення азартних ігор, лотерей чи розіграшів, та створення фінансових пірамід, а також покарання за ці злочини (у зв’язку з цим розроблено проект відповідного Закону України) (див. додаток Е).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Азартная игра / Википедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%B8%D0%B3%D1%80%D0%B0.
2. Азартні ігри (зак-во) / Українська асоціація діячів грального бізнесу [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://www.uagb.com.ua/uk/Law/Law_general/.
3. Азартные игры / Авт.-сост. Э. Орбакас. Серия “Хит сезона”. – Ростов н/Д : “Феникс”, 2003. – 384 с.
4. Азартные игры в России – история азартных игр [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://monstersgamblers.ru/content/view/186/1/.
5. Азартные игры в США – начало [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://lotoinfo.ru/publ/5-1-0-28.
6. Азартные игры депутатов (статья, 20.02.2008, 13:35) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://news.liga.net/articles/NA080058.html.
7. Азартные игры: круто ты попал на бабло // Теленеделя. − 2005. – № 11.– С. 4–5.
8. Александров Ю. В. Кримінальне право України: Заг. частина : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. – К. : МАУП, 2004. – 328 с.
9. Антонян Ю. М. Изучение личности преступника / Антонян Ю. М. – М., 1982. – 368 с.
10. Антонян Ю. М. Криминальная патопсихологія / Ю. М. Антонян, В. В. Гульдан. – М., “Наука”, 1991. – 248 с.
11. Антонян Ю. М. Криминология : избранные лекции / Антонян Ю. М. – М. : “Логос”, 2004. – 448 с.
12. Арсанукаев И. С. Личность преступника, совершающего преступления, совершенные с другими преступлениями / И. С. Арсанукаев // Российский следователь. – 2007. – № 19. – С. 14–17.
13. Ахметшин Х. М. Современное уголовное право КНР / Ахметшин Х. М., Ахметшин Н. Х., Петухов А. А. – М. : ИД “Муравей”, 2000. – 430 с.
14. Балашов І. Детермінанти злочинів у сфері підприємництва / І. Балашов // Право України. – 2008. – № 4. – С. 45–49.
15. Басецкий И. И. Преступность: опыт координации пртиводействия : [монография] / Басецкий И. И., Капелько И. В., Сиваков Ю. Л. – Минск : Академия МВД Республики Беларусь, 2001. – 827 с.
16. Беккариа Чезаре. О преступлениях и наказаних. Библиографический очерк и пер. проф. М. М. Исаева / Беккариа Чезаре. – М . : Юриздат, НКЮ СССР, 1939. – 463 с.
17. Бехруз Х. Вступ до порівняльного правознавства : навч. посібник / Бехруз Х. – Одеса : Юридична література, 2002. – 328 с.
18. Більярд – це гральний бізнес? [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://www.vobu.com.ua/ua/faq/question/2-0-0-0-2055.html.
19. Богомолов А. С. Античная философия / Богомолов А. С. – М. : Изд-во “Высшая школа”, 2006. – 390 с.
20. Большой юридический словарь / [под ред. А. Я. Сухарева, В. Е. Крутских]. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ИНФРА-М, 2002. – 704 с.
21. Бондаренко Н. А. Квалификация преступлений против общественного порядка и общественной безопасности : [учеб. пособ.] / Н. А. Бондаренко, В. Т. Дзюба. – К. : НИиРИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1990. – 72 с.
22. Борисов С. В. Проблемы эффективности уголовного закона / С. В. Борисов // Криминологический журнал. – 2007. – № 1. – С. 92–93.
23. Бостан Л. М. Історія держави і права зарубіжних країн : [навч. посіб.] / Л. М. Бостан, С. К. Бостан. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 672 с.
24. Брайнін Я. М. Основні питання загального вчення про склад злочину / Брайнін Я. М. – К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1964. – 188 с.
25. Булаев М. И. Детерминанты рецидивной преступности / М. И. Булаев // Российский следователь. – 2007. – № 13. – С. 15–18.
26. Бурковський І. Гральний бізнес в Україні: потрібна ефективна система регулювання / І. Бурковський, Д. Науменко // Дзеркало тижня. – 27 вересня – 3 жовтня 2008. – № 36 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до газети : http://www.dt.ua/2000/2675/64181/.
27. Варчук Т. В. Зарождение виктимологической мысли: краткий экскурс в историю учения о жертве / Т. В. Варчук // Криминологический журнал. – 2007. – № 2. – С. 65–68.
28. Ведерникова О. Н. Современные уголовно-правовые сисиемы: типы, модели, характеристика / О. Н. Ведерникова // Государство и право. – 2004. – № 1. – С. 68–76.
29. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2002. – 1440 с.
30. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина : [навч. посіб.] / Вереша Р. В. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 960 с.
31. Верховний Суд України проаналізував практику розгляду судами справ про правопорушення у сфері грального бізнесу та злочини у сфері обігу наркотичних засобів (09.07.2008 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/056D72BC9186F050C2257481003CB9DA?opendocument.
32. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / Владимирский-Буданов М. Ф. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1995. – 640 с.
33. Возбуждено дело по факту незаконной деятельности в игорном бизнесе (06.04.2008, 00:12) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://feniks1.com.ua/novosti_igornogo_biznesa_v_ukraine_001_4.html.
34. Волков А. Н. Социальная адаптация детей “группы риска” / А. Н. Волков // Российский следователь. – 2007. – № 17. – С. 26–28.
35. Волков Н. Т. Новое Уголовное уложение (издание 1903 г.) / Волков Н. Т. – Полтава : Издание Д. Н. Подземного и Н. Т. Волкова, 1903. – 418 с.
36. Воробей П. А. Завдання і дія кримінального закону / П. А. Воробей, М. Й. Коржанський, В. М. Щупаківський. – К., 1997. – 158 с.
37. Всемирная иллюстрированная энциклопедия : пер с фр. – М. : ООО “Изд-во АСТ”; ООО “Изд-во Астрель”, 2004. – 1392 с.
38. Геворгян В. М. Организованная преступность в США : [монография] / Геворгян В. М. – М. : Наука, 1980. – 168 с.
39. Гуров А. И. Профессиональная преступность: прошлое и современность / Гуров А. И. – М. : Юрид. лит., 1990. – 304 с.
40. Глиняний В. П. Історія держави і права зарубіжних країн : [навч. посіб.] / Глиняний В. П. – 5-те вид., перероб. і допов. – К. : Істина, 2005. – 768 с.
41. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози ; пер. с фр. В. А. Туманова. – М. : Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
42. Давыдовский И. В. Проблемы причинности в медицине (Этиология) / Давыдовский И. В. – М. : Государственное издательство медицинской литературы “Медицина”, 1967. – 175 с.
43. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка (в четырех томах) / Даль В. И. – М. : Русский язык, 1989. – Т. 1. – 700 с.
44. Демидов Ю. А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве / Демидов Ю. А. – М. : Юрид. лит., 1975. – 181 с.
45. Депутаты хотят ввести уголовную ответственность за незаконное проведение азартных игр : 20 сентября 2007 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://www.glavbukh.ru/news/5715.
46. Долгова А. И. Системно-структурный характер преступности / А. И. Долгова // Вопросы борьбы с преступностью. – М. : Юридическая литература, 1984. – Вып. 41. – С. 5–12.
47. Донская А. Игорный бизнес под запретом, но все равно играют / А. Донская [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://www.centrmedia.od.ua/919-igornyjj-biznes-pod-zapretom-no-vse-ravno-igrajut.html.
48. Дорогих В. М. Адміністративно-правове регулювання грального бізнесу в Україні: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Дорогих Владилен Миколайович. – Ірпінь, 2004. – 197 с.
49. Дорогих В. М. Правове забезпечення ігорного бізнесу США / В. М. Дорогих // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. – № 4. – С. 59–62.
50. Дубовик О. Л. Принятие решения в механизме преступного поведения и индивидуальная профилактика пре ступлений / Дубовик О. Л. – М. : “Наука”, 1977. – 302 с.
51. Дудоров О. О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика : [монографія] / О. О. Дудоров. – К. : Юридична практика, 2003. – 924 с.
52. Дудоров О. О. Проблеми кримінально-правової охорони системи оподаткування України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / О. О. Дудоров. – К., 2007. – 34 с.
53. Дурманов Н. Д. Понятие преступления / Дурманов Н. Д. – М. : АН СССР, 1948. – 311 с.
54. Егоров А. Ю. Нехимические (поведенческие) аддикции (обзор) / А. Ю. Егоров [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://psychology.net.ru/articles/content/1086791156.html.
55. Еникеева Д. Д. Популярные основы психиатрии / Еникеева Д. Д. – Донецк : “Сталкер”, 1997. – 430 с.
56. Ермакова М. Четыре года за азарт. Столичные депутаты предложили усилить ответственность хозяев игорных заведений / М. Ермакова [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://www.rg.ru/2007/04/26/azart.html.
57. Житель України став мільйонером вигравши двічі у лотерею // Іменем Закону . − 2004. − № 28 (5416). − С. 4–5.
58. Зайцев В. В. Как избавиться от пристрастия к азартным играм / В. В. Зайцев, А. Ф. Шайдулина. – С-Пб. : “Нева”, 2003 [Електронный ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://www.psyinst.ru/library.php?part=article&id=1568.
59. Закалюк А. Запобігання корупції та іншій недоброчесності у судочинстві як кримінологічна проблема // А. Закалюк, О. Томкіна // Право України. – 2008. – № 5. – С. 61–66.
60. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. / Закалюк А. П. – К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 2007. – Кн. 1 : Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – 424 с.
61. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. / Закалюк А. П. – К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 2007. – Кн. 2 : Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. – 712 с.
62. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. / Закалюк А. П. – К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 2008. – Кн. 3 : Практична кримінологія. – 320 с.
63. Закон об исламских уголовных наказаниях Исламской Республики Иран / науч. ред. А. И. Ахани ; предисл. зам. Председ. Гос. Думы РФ Ю. Н. Волкова ; Перевод с персид. М. С. Пелевина. – СПб. : Изд-во Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2008. – 343 с.
64. Закон об уголовном праве Израиля / предисл., пер. с иврита : магистр права (LL. М) М. Дорфман; науч. ред. канд. юрид. наук Н. И. Мацнев. – СПб. : Изд-во Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2005. – 412 с.
65. Законодавча реалізація кримінально-правової політики: аналіз законопроектної діяльності Верховної Ради України V скликання з питань кримінального права / [Швець В. Д., Грицак В. М., Василькевич Я. І., Гацелюк В. О.] / Вступне слово проф. Мельника М. І. – К. : Атіка, 2008. – 244 с.
66. Законодательство Петра І / Ответ. ред. Преображенский А. А., Новицкая Т. Е. – М. : Юрид. лит., 1997. – 880 с.
67. Захарченко П. П. Історія держави і права України : [підручник] / Захарченко П. П. – К. : Атіка, 2004. – 368 с.
68. Звіт з людського розвитку в Україні за 2008 рік / Людський розвиток і європейський вибір України [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://www.undp.org.ua/ua/home.
69. Зелинский А. Ф. Криминальная мотивация хищений и иной корыстной деятельности / Зелинский А. Ф. – К. : УМКВО, 1990. – 248 с.
70. Зелінський А. Ф. Кримінологія [навч. посіб.] / Зелінський А. Ф. – Х. : Рубікон, 2000. – 240 с.
71. Золотухин А. Некоторые аспекты игорного бизнеса / А. Золотухин // Бухгалтерия. – 2004. – № 21. – С. 56–61.
72. Золотухин А. Несколько “игрушек” игорного бизнеса / А. Золотухин // Бухгалтерия. – 2003. – № 37. – С. 52–56.
73. Золотухин А. Новобюджетное лицензирование игорного бизнеса: о терминах не подумали … / А. Золотухин // Бухгалтерия. – 2005. – № 21 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журналу : http://www.buhgalteria.com.ua/Hit.html?id=976.
74. Золотухин А. Финансовый мониторинг в игорных заведениях и ломбардах / А. Золотухин // Бухгалтерия. – 2004. – № 49. – С. 59–63.
75. Игорный бізнес / Пер. с англ. и фр.; Ред.-сост. А. В. Пурник. – М. : НВЦ “Библиомаркет”, 1994. – 208 с.
76. Игромания [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://www.wikiznanie.ru/ru- wz/index.php/%D0%90%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%82.
77. Из истории азартных игр [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://lotterymoney.ru/?p=119.
78. История азартных игр [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://helpmedoc.ru/info.php?dir=1&pid=6&rid=5.
79. История азартных игр : реферат [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://revolution.allbest.ru/miscellaneous/0000021011.html.
80. История карт [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://igrobol.ru/index.php?nma=catalog&fla=stat&cat_id=4&page=1&nums=34.
81. Інструкція про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) зі створення та утримання гральних закладів, організації азартних ігор та контроль за їх дотриманням (затверджена наказом Ліцензійної палати України від 11 вересня 1998 р. № 86, зі змін. та доп.). – К., 2003. – 34 с.
82. Інтернет-казино / Вікіпедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D1%82-D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D0%BE.
83. Інформація про стан законності в державі за 2008 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту :
http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/258383.
84. Інформація про стан законності в державі за 9 місяців 2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/258383.
85. Історія держави і права України. Ч. 1 : [підручник] / А. Й. Рогожин, М. М. Страхов, В. Д. Гончаренко та ін.; за ред. акад. Акад. прав. наук України А. Й. Рогожина. – К. : Ін Юре, 1996. – 368 с.
86. Капустін О. Гральний бізнес заборонено. Хай живе гральний бізнес! (оновлено) (12.06.2009) / О. Капустін [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті : http://www.bratstvo.info/bratstvo-text-15910.html.
87. Карпушин М. П. Уголовная ответственность и состав преступления / М. П. Карпушин, В. И. Курляндский. – М. : Юрид. лит., 1974. – 231 с.
88. Касьяненко М. А. О некоторых этносоциальных особенностях, учитываемых при формировании этнических преступных группировок в РФ / М. А. Касьяненко // Российский следователь. – 2007. – № 7. – С. 30–32.
89. Категорія : Азартні ігри / Википедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F:%D0%90%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%BD%D1%96_%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B8.
90. Кафарова Д. М. Криминологическая характеристика личности подростка с девиантным поведением / Д. М. Кафарова // Российский следователь. – 2007. – № 14. – С. 21–23.
91. Качалов В. Об аддикциях и аддиктивном поведении / В. Качалов [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://psychology.net.ru/articles/content/1086791156.html.
92. Кісілюк Е. М. Кримінальне законодавство в період українського державотворення (1917–1921 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Е. М. Кісілюк. – К., 2003. – 20 с.
93. Класифікація видів економічної діяльності (затверджена наказом Держстандарту України від 22 жовтня 1996 р. № 441, із змін. і доп.). – К., 2005. – 183 с.
94. Ковалев М. И. Понятие преступления в советском уголовном праве / Ковалев М. И. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1987. – 206 с.
95. Кодекс України про адміністративні правопорушення : науково-практичний коментар / [Калюжний Р. А., Комзюк А. Т., Погрібний О. О. та ін.]. – [2-ге вид.]. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. – 655 с.
96. Кодекс України про кримінальні проступки : проект. – Х., 2008. – 61 с.
97. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р. (ратифікована Україною 4 лютого 2004 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до конвенції : http://zakon.nau.ua/doc/?code=995_789.
98. Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, від 8 листопада 1990 р. (ратифікована Україною 17 грудня 1997 р.) // Права людини і професійні стандарти для працівників правоохоронних органів в документах міжнародних організацій. – К. : Сфера, 2002. – С. 378–388.
99. Конституція України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ІV від 08.12.2004, ВВР, 2005, № 2, ст. 44) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0&zahyst=4/UMfPEGznhhtgh.Zi1CW9T6HI4yAs80msh8Ie6.
100. Конюшенко В. Гральний бізнес: уся надія на мінфін / Василь Конюшенко // Дзеркало Тижня. – 2 лютого 2008. – № 4 (683). – С. 11.
101. Коняхин В. П. Теоретические основы построения Общей части Российского уголовного права : [монография] / Коняхин В. П. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 348 с.
102. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів : [навч. посіб.] / Коржанський М. Й. – Видання 3-тє, доп. і перероб. – К. : Атіка, 2007. – 592 с.
103. Користін О. Є. Розширення зони превентивного законодавства у сфері протидії “відмивання” коштів / О. Є. Користін // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 17. – С. 89–95.
104. Корнієнко М. В. Організована злочинність в Україні: сучасний стан, кримінологічна характеристика, заходи протидії / Корнієнко М. В. – К. : Фонд юрид. науки, 2004. – 300 с.
105. Коталейчук С. П. Теорія держави та права : навчальний посібник для підготовки до державних іспитів / Коталейчук С. П. – К. : КНТ, 2009. – 320 с.
106. Кривоченко Л. Н. Классификация преступлений / Кривоченко Л. Н. – Х. : “Вища школа”, 1983. – 128 с.
107. Кривошеин П. К. Преступление. Историческое исследование / Кривошеин П. К. – К. : Украинская академия внутренних дел, 1993. – 72 с.
108. Кригер Г. Общие начала назначения наказания / Кригер Г. // Советская юстиция. – 1980. – № 1. – С. 18–20.
109. Криминальная мотивация : [монография] / Под ред. В. Н. Кудрявцева. – М. : Наука, 1986. – 304 с.
110. Криминология / Под ред. Д. Ф. Шелли / Пер. с англ. – СПб. : Питер, 2003. – 864 с.
111. Криминология : схемы и комментарии. – М. : Юриспруденция, 2001. – 208 с.
112. Криминология : [учеб. для юрид. вузов] / Под общей редакцией доктора юридических наук, профессора, заслуженного юриста РСФСР, Президента Криминологической Ассоциации А. И. Долговой. – М. : Издательская группа ИНФРА•М-НОРМА, 1997. – 784 с.
113. Криминология : [учебник] / Под ред. М. П. Клейменова. – М. : НОРМА, 2008. – 448 с.
114. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / За ред. М. Й. Коржанського. – К. : Атіка, 2001. – 544 с.
115. Кримінальне право України. Загальна частина : [підручник] / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – 5-те вид., переробл. та допов. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.
116. Кримінальне право України : [навч. посіб] / С. Г. Волкотруб, О. М. Омельчук, В. М. Ярін та ін.; За ред. О. М. Омельчука. – К. : Наукова думка; Прецедент, 2004. – 297 с.
117. Кримінальне право України: Особлива частина : [підручник] / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф., засл. діяча науки і техніки України Є. Л. Стрельцова. – Х. : Одіссей, 2009. – 496 с.
118. Кримінальне право України. Особлива частина : [підручник] / Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.; За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – 3-тє вид., переробл. та допов. – К. : Атіка, 2009. – 744 с.
119. Кримінальне право України. Особлива частина : [підруч.] / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін. ; за ред. проф. В. В. Сташиса, В.Я. Тація. – 3-є вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 624 с.
120. Кримінальний кодекс України : проект / Підготовлений за завданням Комісії Верховної Ради України з питань правопорядку і законності авторським колективом на чолі з професором В. М. Смітієнком; внесений народним депутатом О. Б. Маяковським на розгляд Верховної Ради в першому читанні // Іменем Закону. – 16 травня 1997. – № 20 (4946). – 16 с.
121. Кримінальний кодекс України : проект / Підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України. – К. : Українська правнича фундація, 1994. – 152 с.
122. Кримінальний кодекс України 2001 року : за станом на 1 грудня 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http://zakon1.rada.gov.ua.
123. Криміногенна ситуація в Україні. Оцінка, тенденції, прогноз. – К., Головний штаб МВС України, 1996. – 38 с.
124. Кримінологічна віктимологія : [навч.-метод. посіб.] / За заг. ред. д.ю.н., проф. О. М. Джужи. – К. : НАВСУ, 2006. – 403 с.
125. Крысин Л. П. Толковый словарь иноязычных слов / Крысин Л. П. – М. : Рус. яз., 1998. – 848 с.
126. Кузнецов А. П. Проблемы конструирования мотивов и целей преступлений в сфере экономической деятельности / А. П. Кузнецов, Е. В. Маслова // Российский следователь. – 2008. – № 14. – С. 9–13.
127. Кузнецов В. В. Кримінальна відповідальність за крадіжки : [монографія] / Кузнецов В. В. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2005. – 158 с.
128. Кузнецов В. В. Кримінальне право України : [посіб. для підготов. до іспитів] / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко; За заг. ред. д.ю.н. О. М. Джужи. – 4-е вид., доповн. та пероб. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2009. – 304 с.
129. Кузнецов В. В. Теорія кваліфікації злочинів : [підручник] (2-е вид., перероб.) / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко / За заг. ред. професорів Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи; наук. ред.. к. ю. н., доц. І. А. Вартилецька. – К. : КНТ, 2007. – 300 с.
130. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации / Н. Ф. Кузнецова // Методология и методика прикладных криминологических исследований : сб. научных трудов. – Иркутск, 1982. – С. 30–38.
131. Кузнєцов В. О. Кримінальне право України (повний курс у схемах та таблицях) : [навч. посіб.] / В. О. Кузнєцов, В. К. Гіжевський. – К. : Кондор, 2005. – 459 с.
132. Кулик О. Кримінологічний аналіз злочинності в Україні: напрями вдосконалення методології та методики / О. Кулик // Право України. – 2009. – № 7. – С. 52–57.
133. Куприянов А. Игромания опасна для общества / А. Куприянов [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://www.health-news.ru/medicbook/doktor/589.html.
134. Курс уголовного права : Общая часть : Учение о преступлении. История российского уголовного законодательства ХХ века (Общая часть). – Т. 1. / Под ред. Н. Ф. Кузнецовой и И. Т. Тяжковой. – М., 1999. – 611 с.
135. Кушина Е. Игорный бизнес (комментарий к изменениям, внесенным в Закон о прибыли) / Е. Кушина // Бухгалтерия. – 2004. – № 32. – С. 85–86.
136. Лебедев А. Мифы об игорном бизнесе / А. Лебедев [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту : http://www.newsland.ru/News/Detail/id/379166/cat/86/.
137. Леготкин В. Д. Уголовная ответственность за организацию азартных игр и предупреждение преступлений : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / В. Д. Леготкин. – Сверловск,