Нижегородцева Ольга Олександрівна. Чинники ендотелійзалежної вазодилатації, фактор некрозу пухлин-альфа при різних структурно-функціональних моделях гіпертензивного серця

Короткий опис

Нижегородцева Ольга Олександрівна. Чинники ендотелійзалежної вазодилатації, фактор некрозу пухлин-альфа при різних структурно-функціональних моделях гіпертензивного серця: дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Харківський держ. медичний ун-т. - Х., 2004

Нижегородцева О.О. „Чинники ендотелійзалежної вазодилатації, фактор некрозу пухлин- при формуванні різних структурно-функціональних моделей гіпертензивного серця”. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11. кардіологія. Харківський державний медичний університет МОЗ України. Харків 2004 р.
Дисертація присвячена визначенню та розробці діагностичних критеріїв і предикторів формування певного геометричного типу ремоделювання міокарда ЛШ у хворих на АГ на підставі вивчення функціонального стану судинного ендотелію (стабільні метаболіти оксиду азоту та цГМФ), ступеня активації прозапальних цитокінів (фактор некрозу пухлин ) та циркадних ритмів АТ.
При обстежені 120 хворих на АГ встановлено наявність структурно-функціональних змін в міокарді ЛШ, які супроводжуються розвитком 7 типів його ремоделювання. Виявлено, що порушення в NO системі, які притаманні хворим на АГ, характеризуються як зниженням в крові рівня чинників, що відображують стан ендотелійзалежного компонента підтримки гомеостазу, так і надмірною їх концентрацією. Ця гетерогенність змін в системі NO підпорядкована ступеню активації імуннозапальних механізмів та асоціюється з розвитком певних варіантів ремоделювання ЛШ та міокардіальною дисфункцією.
За результатами роботи запропоновані практичні рекомендації для впровадження у відділеннях терапевтичного та кардіологічного профілю.

У пацієнтів з АГ дисфункція в системі NO в комплексі з активацією маркеру імуннозапальних реакцій (ФНП-) та змінами добового профілю АТ залучається до структурно-функціональної перебудови міокарда, а особливості їх взаємодії впливають на розвиток певних варіантів геометричного ремоделювання ЛШ.
АГ супроводжується формуванням гіпертензивного серця з розвитком 7 типів його геометрії, серед яких переважну більшість складають варіанти з нормальною ММЛШ (66%), із них у 22,5% виявляється нормальна геометрія ЛШ, у 32,5% - концентричне ремоделювання ЛШ, варіанти ізольваної гіпертрофії задньої стінки ЛШ та міжшлуночкової перегородки в 7 та 3% випадків. Гіпертрофія ЛШ розвивається у 34% пацієнтів з АГ, із рівним розподілом на концентричний та ексцентричний тип - 18 та 16% відповідно, причому, серед пацієнтів з ЕГЛШ 6% мають дилатацію порожнини ЛШ.
Найбільш несприятливими серед типів, що розвиваються без ГЛШ у пацієнтів з АГ є концентричне ремоделювання та ізольована гіпертрофія міжшлуночкової перегородки, а серед варіантів з ГЛШ - концентрична та ексцентрична ГЛШ, оскільки їх формування асоціюється з найбільш виразними порушеннями діастолічної функції, підвищенням величини ЗПСО, збільшенням кінцевого систолічного внутрішньоміокардіального стресу та порушеннями скоротливих властивостей міокарда.
У 66,7% пацієнтів з АГ визначається виражена дисфункція в системі оксиду азоту, яка в 76,8% випадків проявляється у недостатньому синтезі NO, в 23,2% - навпаки, у його гіперсекреції. Зниження плазматичного рівня стабільних метаболітів NO асоціюється з ростом абсолютного рівня АТ та величини ЗПСО, збільшенням маси міокарда ЛШ та товщини його стінок. Надмірна концентрація нітратів/нітритів в системному кровотоці поєднується з ростом ММЛШ, величини кінцевого діастолічного розміру та об’єму порожнини ЛШ та негативним інотропним ефектом на серце.
АГ супроводжується генералізованою активацією імуннокомпетентних клітин, що виражається у надмірній плазматичній концентрації ФНП-, яка набуває максимальних величин по мірі прогресування захворювання та стабілізації АТ на високих цифрах (65,8±5,2 та 86,9±5,9 при АГ 1-го та 2-го ступеня, відповідно; p<0,01). ФНП-a моделює кардіоваскулярні функції, кінцевим проявом чого є гіпертрофія міокарда, дилатація ЛШ та зменшення фракції викиду. Збільшення титру прозапального цитокіна в системному кровотоці хворих на АГ сприяє змінам рівня базальної секреції NO, як в бік його недостатнього синтезу, так і гіперсекреції.
Дефіцит NO, що сполучається з надмірною експресією прозапального цитокіна зараджує формуванню концентричних типів ремоделювання ЛШ: концентричному ремоделюванню ЛШ, ізольованій гіпертрофії міжшлуночкової перегородки та концентричній ГЛШ. Надмірна продукція NO в комплексі з гіперсекрецією ФНО-, призводить до розвитку ексцентричної ГЛШ, дилатації порожнини ЛШ та зниження скоротливих здібностей міокарда.
У хворих на АГ особливості гемодинамічного забезпечення із глибоким порушенням структури добового профілю АТ (підвищення ІЧГ до 90%, збільшення срАТ, особливо в нічний період, зменшення ступеня нічного зниження АТ) виступають в якості незалежного предиктору розвитку варіантів ремоделювання, що супроводжуються ГЛШ. Визначені порушення з боку основних складових добового профілю АТ та втрата його фізіологічного циркадного ритму зумовлені змінами депресорного компоненту регуляції судинного тонусу: рівень стабільних метаболітів NO в групах пацієнтів з добовим профілем non-dipper” та night-peaker” на 47,9% і 50,8% менше за показник в контрольній групі і на 48,7% та 51,6% нижче, порівняно з групою хворих на АГ, що мають збережений фізіологічний циркадний ритм АТ.