НОМІНАЦІЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН В УКРАЇНСЬКОМУ ЗАХІДНОПОЛІСЬКОМУ ГОВОРІ

Короткий опис

Міністерство освіти і науки України
Волинський державний університет імені Лесі Українки

На правах рукопису

Омельковець Руслана Степанівна

УДК 811.161.2’ 282’ 373

номінація лікарських рослин в українському
західнополіському говорі

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук
доцент Г.Л. Аркушин

Луцьк 2004

Зміст

Перелік умовних скорочень ......................................................................

3

Вступ ...........................................................................................................

4

Розділ 1. Флорономени як об’єкт лінгвістичного опису .......................

8

1.1. Стан дослідження українських діалектних флорономенів .............

8

1.2. Лексика західнополіського діалекту у світлі

сучасних досліджень ..........................................................................

14

1.3. Основні напрямки вивчення діалектної лексики .............................

18

Розділ 2. Засоби номінації лікарських рослин західнополіського говору..

20

Розділ 3. Мотивація назв лікарських рослин західнополіського говору ...

64

Розділ 4. Тенденції просторової поведінки назв лікарських

рослин у західнополіських говірках .............................................

156

Висновки ..........................................................................................................

175

Список використаних джерел ........................................................................

181

Література ........................................................................................................

189

Додатки .............................................................................................................

213

Додаток А. Програма для збирання діалектних одмін

української мови (лікарські рослини, їх

заготівля, зберігання та використання) .....................................

213

Додаток Б. Умовні позначення, використані при картографуванні ...........

218

Додаток В. Мережа населених пунктів .........................................................

222

Додаток Г. Карти .............................................................................................

228

Додаток Д. Коментарі до карт ........................................................................

326

Додаток Е. Некартографовані матеріали ......................................................

343

Додаток Ж. Індекси картографованих та некартографованих назв ...........

354

Додаток З. Морфологічний опис, біологічні особливості,

поширення та практичне використання лікарських рослин .....

383

Додаток К. Таблиці ..........................................................................................

421

Додаток Л. Словотворчі афікси ......................................................................

470

Вступ

Дослідження лексичного складу говорів становить особливий інтерес, оскільки саме в лексиці найвиразніше відбиваються різноманітні зміни в мовленні носіїв діалектів. Тому в останні десятиліття з’явилося чимало мовознавчих праць, присвячених як теоретичним питанням української діалектної лексики, так і вивченню окремих тематичних і лексико-семантичних груп (дослідження Й.О.Дзендзелівського [79; 81], М.І.Толстого [235; 236], М.В.Никончука [171-174], П.Ю.Гриценка [65-69], І.В.Сабадоша [203-223], О.Й.Блінової [29-32], Г.П.Клепікової [111], Г.Л.Аркушина [11], К.Д.Глуховцевої [55], В.В.Лєснової [136], В.М.Куриленка [131], Н.П.Дейниченко [77], М.В.Бігусяка [26] та ін.). Давньою й цінною для вивчення історії мови є лексична група назв рослин, адже фітоніми важливі з огляду на їх кількість та інформацію, яку вони містять, оскільки рослини споконвіку відіграють у житті людей важливу роль. Одні з них добре відомі на всій мовній території, тому на їх основі сформувалися загальновживані та наукові ботанічні флорономени, інші ж функціонують лише в певних говорах.
Цій тематичній групі лексики в українському мовознавстві присвячено чимало досліджень (В.Л.Карпової [106-108], М.М.Фещенка [242-246], Й.О.Дзендзелівського [79], Я.В.Закревської [90-93], І.В.Сабадоша [203-223], А.Й.Капської [99-104], Л.О.Симоненко [226-228], Т.П.Зворотної [89], А.М.Шамоти [257], Л.Д.Фроляк [232-236], О.А.Малахівської [127, 128], Л.А.Москаленко [147-151], О.Ф.Миголинець [140-143] та ін), але на матеріалі західнополіських говірок вона ще не була предметом спеціального вивчення, хоча говірки Західного Полісся, яке ще й досі зберігає справжні скарби для славістики” [235: 6], території, з якої наука може черпати без кінця найрізноманітніші дані” [123: 88], стали предметом вивчення ряду дослідників: М.В.Никончука [174; 175], В.М.Мойсієнка [160; 174], Г.О.Козачук [120-122, 124], Г.Л.Аркушина [3-13], Ю.В.Громика [70; 71] та ін.
На Поліссі здавна було багато відунів, знахарів, травників, які уміло використовували в боротьбі з хворобами арсенал природи, оскільки історія не зберегла свідчень про епідемії та мори в цій місцевості. Народній медицині Полісся відомо 435 видів лікарських рослин, в той час як офіційна медицина використовує лише 116 із них [46: 91]. Основними носіями знань у цій галузі є люди похилого віку, тому варто говорити про небезпеку поступової втрати інформації в цьому плані та необхідність її збереження, адже зараз часто вдаються до засобів народної фітомедицини. Отже, вивчення народних назв лікарських рослин є важливим, оскільки часто одна назва в кількох говірках використовується для позначення різних рослин і, навпаки, певний вид може мати різні місцеві назви, а флорономени є цікавими в плані мотиваційного аналізу, оскільки чимало з них прямо вказують на хворобу, яку лікують.
Вивчення найменувань рослин сьогодні неможливе без їх аналізу поза географією [90: 149; 91: 106], адже зафіксовані на лінгвістичних картах одиниці мови, за словами П.Ю.Гриценка, актуалізують ряд проблем, розв’язання яких проливає світло на минуле мови та закономірності її функціонування на різних етапах історії [68: 22].
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення діалектної лексики, чітко локалізованої в просторі на обраному часовому зрізі.
Дослідження останніх років у галузі конкретної лексики засвідчують, що коло питань, пов’язаних із найменуванням рослин, може й повинно бути значно розширене, а окремі з них можуть знайти своє розв’язання на підставі аналізу нового фактичного матеріалу. Оскільки в західнополіських говірках цей шар лексики ще не досліджено, то його фіксація, систематизація, з’ясування мотивів номінації, ареалогії залишаються актуальними.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою планової теми Українська мова на Волині”, яку виконує кафедра історії та культури української мови Волинського державного університету імені Лесі Українки.
Мета дослідження: 1) виявити склад і проаналізувати ареальну варіативність фітономенів у західнополіських говірках; 2) дослідити семантичну мотивацію західнополіських найменувань лікарських рослин.
Передбачено розв’язати такі завдання:
1) виявити й зафіксувати номени, які репрезентують лікарські рослини в західнополіських говірках, з увагою до оцінки мотивів номінації діалектоносіями;
2) з’ясувати в контексті просторової диференціації українського мовного континууму засоби номінації, просторову поведінку кожної назви, мотиви номінації.
Об’єктом дослідження є українські західнополіські говірки.
Предметом аналізу послужили назви лікарських рослин 177 говірок Західного Полісся, зібрані експедиційним методом упродовж 1999-2002 рр. за авторською програмою, яка охоплює 1170 питань і містить кольорові зображення 103 видів лікарських рослин, поширених у Західному Поліссі.
Під лікарськими рослинами розуміємо такий набір фітооб’єктів, який використовується у практиці традиційної народної медицини Західного Полісся.
Джерелами дослідження послужили власні польові записи, лексикографічні, лінгвогеографічні джерела та спеціальні дослідження.
У роботі використано описовий, лінгвогеографічний методи та методику лінгвометрїї.
Наукова новизна дослідження полягає в збагаченні емпіричної бази української діалектології та лінгвогеографії, з’ясуванні ареальної диференціації лексики окремої тематичної групи.
Теоретичне значення дисертації полягає в поглибленні теорії мотивології та розвитку методики картографування діалектної лексики.
Практичне значення. У науковий обіг уведено новий лексичний матеріал, який може бути використаний для лексикологічних досліджень, Лексичного атласу української мови, Словника українських говорів, при підготовці Нового великого словника української народної номенклатури рослин, Атласу поліської народної медицини, узагальнюючих праць із української діалектології. Укладений Атлас західнополіських назв лікарських рослин розширює ареалогічну інформацію, яка допоможе вирішити проблему діалектного членування української мови.
Особистий внесок здобувача. Автор самостійно зібрав, систематизував і описав діалектний матеріал, сформулював наукові положення й висновки, одноосібно підготував 9 публікацій, серед яких Атлас західнополіських назв лікарських рослин”.
Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданнях відділу діалектології Інституту української мови НАН України, кафедри історії та культури української мови Волинського державного університету імені Лесі Українки; результати дослідження було представлено в доповідях на шести міжнародних конференціях (Луцьк, 2000; Луцьк о. Світязь, 2000; о. Світязь, 2002; Влодава, 2002; Житомир, 2002; Луцьк, 2004), на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Волинського державного університету імені Лесі Українки (2000-2004). Основні положення дисертації відображено в дев’яти публікаціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Назви лікарських рослин у західнополіських говірках утворюють розгалужену щодо структури тематичну групу лексики. Десигнати відрізняються тим, що можуть бути репрезентовані від 1 до 43 номінативних одиниць.
2. У межах ТГЛ виявлено поліфункціональність одних номенів і монофункціональність інших; у різних говірках найменування можуть виступати назвами різних, інколи неблизьких у морфологічному й функціональному відношенні десигнатів. 131 з усіх зафіксованих номенів одночасно використовується як назва для кількох рослин від 2 до 7; інші найменування закріплені лише за одним десигнатом. Лише в окремих випадках номени є полісемічними називають кілька десигнатів у межах однієї говірки. Поліномінація позначення одного десигната в тій самій говірці кількома номенами так само не належить до типових явищ; найбільшу кількість дублетних назв (6) зафіксовано для рослини мильнянка лікарська в говірці с. Оконськ (мúло, мил’н’áк, мúл’ниц’а, собáче мúло, дúке мúло, мúл’на травá).
3. За структурою більшість найменувань є монолексемами 67,6 %, полікомпонентні назви становлять 32,4 %; це атрибутивні словосполучення, в поодиноких випадках сурядні словосполучення. Виразною є тенденція моносемічності назв у межах говірки.
4. Зіставлення або вияв номенів у різних говірках засвідчив їх формальне варіювання в межах досліджуваних говірок на фонемному, акцентному та граматичному рівнях; переважають фонемні варіанти, акцентних та граматичних варіантів зафіксовано значно менше.
Варіативність номінацій називання десигната різними лексемами зумовлена кількома чинниками: реалізацією різних мотиваційних ознак при номінаціях; впливами інших мов; внутрішньоговірковими трансформаціями номінації.
5. Значна частина найменувань лікарських рослин зберігає мотивацію, вказуючи на причини й шляхи виникнення назви. Мотивованими виявилися 93,9 %, немотивованими 6,1 %. Виявлені мотиви номінації засвідчують, що десигнат міг оцінюватися діалектоносіями за різними ознаками. Найчастіше такою ознакою була візуальна характеристика рослини, що відбиває її морфологічні риси (зовнішній вигляд рослини або її частин; колір, зокрема квітів, плодів, соку; подібність до нефлористичних об’єктів, зокрема до предметів побуту, людини чи тварини, або іншої рослини чи її частини), особливості та місце проростання, час цвітіння чи збирання. Рідше в основі номінації лежить ознака, яка вказує на пізнання чи використання людиною рослин, зокрема вплив на організм людини чи тварини, кормові властивості, запах, смак, а також використання їх лікувальних властивостей.
7. Лікувальні властивості рослин як мотив номінації чітко проступають у 10,1 % номенів; це зокрема назви, що вказують на:
1) лікувальну дію чи захворювання 7,8 % (напр.: жеилýдочн’ік, жеилýдочна травá ‘герань лучна’; сердéчник ‘кропива собача’, ‘нагідки лікарські’; глúстник, глистогóнка, ‘пижмо звичайне’; мáточник ‘синюха голуба’; легенéва травá ‘медунка темна’; бородáвник, бородáвочник ‘чистотіл великий’; жовт’áнка ‘цмин пісковий’, ‘кульбаба лікарська’);
2) лікувальні властивості рослини опосередковано 2,3 % (напр.: сорокопрúтка ‘синюха голуба’; дóн:ик ‘буркун лікарський’; немúц’а ‘галінсога дрібноквіткова’; одол’áн ‘валеріана лікарська’).
8. У частини номенів виявляється не одна, а кілька мотиваційних ознак; таких назв 14,8 %. Серед них виділяються такі групи:
1) однокомпонентні назви, які дво- чи полімотивовані, напр.: кривавнúк, кровавéц’ ‘звіробій звичайний’; гóричка ‘золототисячник малий’; повитýха ‘омела біла’; жовт’áнка, жовтенéц’ ‘цмин пісковий’, ‘кульбаба лікарська’;
2) композити, частини яких мотивуються кожна зокрема, в результаті чого можна говорити про полімотивованість флорономена, напр.: б’ілпýх ‘підбіл звичайний’; жовтомолóчник ‘чистотіл великий’; чорнокóр’ін’ ‘живокіст лікарський’; сухоболóтниц’а ‘сухоцвіт болотяний’; сорокозýб ‘щитник чоловічий’;
3) складні найменування, означене слово й означення яких мотивуються по-різному, даючи полімотивацію всього номена, напр.: зозýлин’і чоб’іткú, зозýлин’і черевúчки ‘зозулинець чоловічий’; зáйача гор’íлка ‘веснівка дволиста’; жáбйач’і ог’ірóчки ‘бобівник трилистий’; зáйач’і слúвки ‘шипшина собача’. Означення в таких найменуваннях вказують, як правило, на субмотиви номінації, якими є ті ж, що лежать в основі мотивації й однокомпонентних назв, зокрема:
- колір (лепéха жóвта ‘півники болотні’; глéчики жóвт’і, бáнки жóвт’і ‘глечики жовті’; кáшка б’íла ‘деревій звичайний’; крáсн’і йáгоди ‘журавлина болотна’, ‘суниці лісові’;
- подібністю рослини чи її частин до органів чи частин тіла людини, тварини (волóвий йазúк ‘медунка темна’, ‘живокіст лікарський’;
- особливості будови рослини (з’в’іроб’íй продир’áвлений ‘звіробій звичайний’; кон’ушúна малéн’ка ‘конюшина повзуча’; кон’ушúна трилúста ‘конюшина червона’);
- властивості рослини, зумовлені особливостями її будови (спорúш повзýчий ‘спориш звичайний’; в’íл’ха клéйка ‘вільха чорна’);
- лікувальні властивості (окóпник л’íкарс’кий ‘живокіст лікарський’; легенéва травá ‘медунка лікарська’; чирйéва травá ‘подорожник великий’; печ’інкóва травá ‘рутка лікарська’; ромáшка пом’ічнá ‘ромашка лікарська’);
- кормові властивості (травá горобц’íв ‘спориш звичайний’);
- місце проростання (п’íвен’ болóт’аний, лéп’іх жáбпс’кий ‘півники болотні’; л’íл’ійа болóт’ана, р’ічковá, вод’анá ‘латаття біле’; меидýнка гайовá ‘медунка темна’; румýн пол’овúй ‘ромашка без’язичкова’);
- час цвітіння (весн’áн’і цв’ітú ‘веснівка дволиста’; ос’íн’:е з’íл’:а ‘галінсога дрібноквіткова’);
- несправжність” названої реалії (зáйачий рипйашóк ‘фіалка триколірна’; вóвч’і йáгоди ‘шипшина собача’, ‘бузина чорна’).
6. У частині найменувань відбулося накладання мотивів, з яких один є домінатним (напр., у таких назвах: кривавнúк, кровавéц’, стокрóвиц’а ‘звіробій звичайний’).
У деяких випадках зафіксовано квазімотивовані назви, напр.: земéзен’, земезéл’, зим’íзина, зилим’íзина ‘чистотіл великий’, оскільки рослина не є зеленою взимку через відмирання надземної частини.
Існує чимало найменувань, з прихованою мотивацією (напр., панú ‘лепеха звичайна’).
Для частини номенів з’ясувати мотив номінації неможливо, оскільки він зневиразнений. Так, мотиваційною ознакою номена кýр’ача сл’іпотá ‘перстач прямостоячий’ виступає колір, оскільки сама рослина та препарати з неї впливу на зір не мають. Назву кýр’ача сл’іпотá вживають, як правило, для номінації рослин із жовтими квітами, серед яких є такі, пилок яких при потраплянні в очі викликає хворобу очей курячу сліпоту” (напр., калюжниця болотна).
7. Джерелами виникнення найменувань лікарських рослин є творення на питомому мовному ґрунті, частину ж назв (5,4 %) становлять запозичення. Серед них переважають латинізми (1,6 %), германізми (1,32 %), росіянізми (1,18 %), полонізми (0,77 %); незначна кількість запозичень тюркських (0,36 %) та запозичень із французької мови (0,17 %). Частина говіркових назв перейнята, ймовірно, через нормативні наукові джерела, оскільки є спільною з номенклатурними чи термінологічними науковими окресленнями (6,5 %).
8. Географія назв лікарських рослин демонструє їх різну просторову поведінку. Частина номенів покриває всі або переважну більшість говірок; частина дозволяє виділяти діалектні зони, а частина є вкрапленнями в різних мікрозонах. Картографування дало підстави виділити кілька типів просторових об’єднань говірок: одні з них сформовані багатьма ізоглосами, інші невеликою кількістю, проте з чіткими їх окресленнями. Аналіз ареалів лікарських рослин дозволив виділити дев’ять діалектних зон: північну, північно-західну, західну, південно-західну, південну, південно-східну, східну, північно-східну, центральну. Найбільша кількість ізоглос, які охоплюють значну територію, характеризує північно-західну (25) та північно-східну (21) діалектні зони, північну й західну зони по 16 ізоглос; ці зони творять ядро західнополіського говору. Чимало ізоглос окреслює східну діалектну зону (20), але значна ширина перехідних смуг та високий індекс повних відмінностей із попередніми зонами засвідчує її відірваність від них. Дещо менша кількість ізоглос характерна для південної діалектної зони (19), але всі вони охоплюють незначну територію, утворюючи острівні ареали й засвідчуючи її різноманітність і нестійкість. Ще меншою кількістю ізоглос представлені центральна та південно-західна діалектні зони (відповідно 14 і 13), а мінімальною південно-східна (4).
9. Інтерпретація карт засвідчила різні типи просторової поведінки назв цієї ТГЛ. Номени окремих десигнатів не диференціюють досліджуваних говірок, інтегруючи їх; інші ділять говір на зони, ще інші не мають виразного просторового обличчя, творять мозаїчні вкраплення в ареали поширення інших назв.
10. Однокомпонентні номени є іменниками як з непохідними (12,3 % від загальної кількості), так і з похідними (55,3 % від загальної кількості) основами. З погляду способів словотворення західнополіські назви лікарських рослин різноманітні. Інвентар афіксальних морфем розгалужений (55 одиниць), але активність різних афіксів, як і твірних основ, не однакова. Більшість найменувань виникло шляхом суфіксації (47 % від загальної кількості), яка вказує на релятивне відношення до інших назв, на базі яких виникли ці лексеми; незначна кількість префіксально-суфіксальним (2,7 %) та основоскладанням (5,6 %).

Найбільшою продуктивністю відзначаються суфікси -к-а / -к-и, -ин-а / -ин-и, -ник, -ик-и; високою є продуктивність суфіксів -иц’-а (-ниц’-а) / -иц’-і (-ниц’-і), -ец’, -ак / -ак-и, -ух / -ух-а / -ух-и, -ок, -ач / -ач’- і, -унк-а, -ан / -ан-и, -ай, -ах / -ах-и, -авк-а, -ун / -ун-и, -анк-а, -ій, -н’ак, -чик / -чик-и, -ичк-и, -очк-а / -очк-и, -учк-а / -учк-и; незначною -ив-а, -чиц’-а, -ц’-і, -утк-а, -атк-а, -ул’-і, -ишч-е, -івк-а, -ус, -ур, -л-о, -ен’, -ей, -алк-и, -ук-и, -ар’-і, -их-а, -аш та ін. Матеріал засвідчив значну диференціацію словотворчих засобів, але чіткої ареальної опозиції на словотвірному рівні не простежено.

література

1. Августинович Ф.М. О дикорастущих врачебных растениях Полтавской губернии // Труды комиссии при университете Св. Владимира для описания губерний Киев. учебн. округа. К., 1853. Т. 2. С.1-91.
2. Адаменко С.Л. Серболужицька ботанічна номенклатура; її формування та специфіка (на матеріалі назв лікарських рослин): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.03. К., 1999. 18 с.
3. Аркушин Г. Западнополесские существительные, мотивированные числительными // Proc. of 3rd International Congress of Dialectologists and Geolinguists. Vol. ІІ Lublin, 2000. S. 51-66.
4. Аркушин Г. Західнополіські деривати з суфіксом -к(-а) // Мовознавство. 2001. №3. С. 25-33.
5. Аркушин Г. Західнополіські деривати з суфіксом -ун- // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Вип.2. Ужгород, 2000. С. 3-9.
6. Аркушин Г. Західнополіські іменники з суфіксами -ух, -ух-(а) // Полісся: етнікос, традиції, культура. Луцьк: Вид-во Вежа” Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. С. 171-180.
7. Аркушин Г. З проблематики українського словотвору (на матеріалі західнополіських говірок) // Dialektologia jako dziedzina językoznawstwa і przedmiot dydaktyki. Łódz, 2002. S. 25-32.
8. Аркушин Г. Польсько-українське порубіжжя у світлі суфіксальної деривації // Język i kultura na pograniczu polsko-ukraińsko-białoruskim. Lublin, 2001. S. 105-113.
9. Аркушин Г. Словотвірна субституція в західнополіських говірках // Науковий вісник Волинського державного університету: Філологічні науки. Луцьк, 2000. №7. С. 97-103.
10. Аркушин Г.Л. Діалектне членування Західного Полісся // Jітвjежа (поліська) штудіjно-прахтыцька конфырэнция: Тэзы проказэj. Пынськ, 1990. С. 63-65.
11. Аркушин Г.Л. Мисливська лексика західнополіського говору (Матеріали до Лексичного атласу української мови”) // Дослідження з української діалектології. К.: Наук. думка, 1991. С.181 225.
12. Аркушин Г.Л. Силенська гуторка. Мельбурн: Спадщина, 1994. 190 с.
13. Аркушин Г.Л. Словник семантичних діалектизмів Західного Полісся // Поліська дома: Фольклорно-діалектологічний збірник. Випуск І. Луцьк, 1991. С. 113-185.
14. Арьянова В.Г. Родо-видовые отношения в фитономике среднеобских говоров // Вопросы языкознания и сибирской диалектологии. Выпуск 7. Томск, 1977. С. 76-80.
15. Арьянова В.Г. Об одной стороне системных отношений в диалектной фитонимике // Русские говоры Сибири. Томск: Изд-во Томского ун-та, 1981. С. 21-35.
16. Ашиток Н.І. Псковсько-прикарпатські фітонімічні паралелі жито, волошка і багно // Мовознавство. 1987. № 1. С. 67-71.
17. Бабий Ф. Бытовая лексика говоров среднего бассейна Горыни (названия одежды, обуви и головных уборов): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02. Ужгород, 1985. 24 с.
18. Бабій Ф. Лексичні карти // Атлас Волинської області. М., 1991. С. 42.
19. Бабій Ф.Й. Деякі ізофони говірок середнього басейну Горині // Проблеми української діалектології на сучасному етапі. Житомир, 1990. С. 32-33.
20. Бабій Ф.Й. Еволюція сільськогосподарської термінології в говірках горянського Полісся // Науково-технычний прогрес ы мова. Житомир, 1976. С. 10-11.
21. Бабій Ф.Й. Назви головних уборів у говірках ровенського Полісся // Структура і розвиток українських говорів на сучасному етапі. Житомир, 1983. С. 176-178.
22. Бевзенко С.П. Волинсько-подільська група говорів // Бевзенко С.П. Українська діалектологія. К.: Наук. думка, 1980. С. 213 218.
23. Безруков В.И. Номинация единично-индивидуальный акт закрепления предмета в сознании // Вопросы языкознания и сибирской диалектологии. Выпуск 7. Томск, 1977. С. 26-31.
24. Берестова А.А. До проблеми вивчення народної медичної лексики центральнослобожанських говорів // Вісник Харківського університету. Вип. 491. Харків, 2000. С. 302-306.
25. Беринда П. Лексикон славенороский и имен тълкованіе / Підгот. тексту і вступ. ст. В.В. Німчука. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. XL, 272 с.
26. Бігусяк М.В. Лексика традиційних сімейних обрядів у гуцульському говорі // Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника: Автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.02.01 Івано-Франківськ, 1997. 17с.
27. Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотворення (Суфікс -иця). Запоріжжя-Київ, 2002. 205 с.
28. Біологія / За ред. В.О. Мотузного. К.: Вища школа, 1995. 607 с.
29. Блинова О.И. Лексическая мотивированность и некоторые проблемы региональной лексикологии // Вопросы изучения лексики русских народных говоров. Диалектная лексика. 1971. Л.: Наука, 1972. С. 92-104.
30. Блинова О.И. Мотивационные отношения слов диалекта // Проблемы грамматики, словообразования и лексики сибирских говоров. Красноярск: Изд-во Красноярского гос. пед. ин-та, 1978. С. 91-98.
31. Блинова О.И. О мотивационном словаре диалекта // Вопросы лексикологии. Новосибирск: Наука, 1977. С. 96-97.
32. Блинова О.И. Явление мотивации слов: Лексикологический аспект. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1984. 191с.
33. Боброва Т.А. Медуница и повелика // Русский язык в школе. 1971. № 5. С. 101-102.
34. Боброва Т.А. Несколько названий растений с суфиксом ица // Этимологические исследования по русскому языку. М.: МГУ. 1976. Вып.VIII. С. 30-35.
35. Боброва Т.А. О некоторых названиях ягод с суфиксом ик(а) // Этимологические исследования по русскому языку. М.: МГУ. 1968. Вып. VI. С. 7-21.
36. Боброва Т.А. О природе названия и принципах номинации // Русский язык в школе. 1974. № 4. С.73-79.
37. Боброва Т.А. Структурно-семантическая типология названий растений на ик(а), -иц(а) в русском языке // Этимологические исследования по русскому языку. М.: МГУ. 1972. С.12-18.
38. Боброва Т.А. «Шиповник» и другие // Русский язык в школе. 1974. №3. С. 98-99.
39. Боброва Т.А. Из истории ботанических терминов // Русский язык в школе. 1988. № 4. С. 93-99.
40. Боброва Т.А. Из истории кодификации русских фитонимов // Терминология и культура речи. М.: Наука, 1981. С. 207-231.
41. Богдан С. Мовний етикет села як мовноповедінкова модель (на матеріалі надбузької говірки) // Українські і польські говірки пограниччя. Польсько-українські мовознавчі зустрічі. Люблін-Луцьк, 2001. С. 127-133.
42. Богдан С. Назви дітей у західнополіських говірках // Полісся: мова, культура, історія. К., 1996. С. 134-139.
43. Бондар О.І., Терлецький В.К., Філіпенко А.Б. Зелена аптека Полісся. Луцьк: Надстир’я, 2002. 220 с.
44. Будилович А. Первобытные славяне в их языке, быте и понятиях по данным лексикальным. К., 1878. Ч. 1. Вып. 1-2.
45. Булик З.В. Західноукраїнські діалектні назви кропиви // Територіальні діалекти і власні назви. К.: Наук. думка, 1985. С. 90-92.
46. В краю ландыша и азалии / Г.К. Смык, Н.Н. Бортняк, Л.С. Балашев и др. К.: Урожай, 1989. 208 с.
47. Вакалюк Я.Ю. Лексика народной медицины украинских говоров Прикарпатья: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Ужгород, 1974. 26 с.
48. Вовк О. Типи і засоби номінації в українській мові // Мовознавство: Доповіді і повідомлення. Другий Міжнародний конгрес україністів, Львів, 22-28 серпня 1993 р. Львів, 1993. С. 46-49.
49. Волян В. Начальноє основаніє рослиннословія про низшіи гімназіи а нижшіи реальніи школы в ц. к. Австрійской державі. Відень, 1854. 271 с.
50. Волян В. Снідніи и ядовитіи губы в их найважніших видах. Відень, 1862. 188 с.
51. Вопросы теории лингвистической географии / Под ред. Р.И. Аванесова. М.: Наука, 1962. 252 с.
52. Ганцов В. Діялектологічна класифікація українських говорів (з картою). К., 1923. 67 с. + карта.
53. Ганчарык М.М. Беларускія назвы расьлін // Праца навуковага таварыства по вывученю Беларусі. Горы-Горкі, 1927. Т. ІІ. С. 194-216.
54. Гиндин Л.И. Из истории названий некоторых культурных растений // Этимология. М.: Наука, 1963. С. 52-71.
55. Глуховцева К.Д. Лексика народного побуту українських східнослобожанських говірок: Дис. канд. філол. наук: 10.02.02 К., 1992. 427с.
56. Голев Н.Д. О некоторых особенностях принципов номинации в диалектной лексике флоры и фауны // Русские говоры Сибири. Томск: Изд.-во Томского ун-та, 1981. С. 12-20.
57. Голев Н.Д. О соотношении семантических и мотивировочных признаков // Вопросы языкознания и сибирской диалектологии. Выпуск 7. Томск, 1977. С. 21-26.
58. Голованьова К.Є. Супутники культурних рослин. К.: Рад. школа, 1987. 160 с.
59. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст. Коломия: Вид.- полігр. т-во Вік”, 1997. 177 с.
60. Горбач О. Західньо-поліські говірки в діялектологічнім атласі Білоруси // Сучасність. 1964. № 7. С. 107-109.
61. Гордієнко Г. Назви рослин у Вишнім Студенім // Подкарпатская Русь. Річник X. Ужгород, 1933. С. 48-55; Річник XI. Ужгород, 1934. С. 70-72.
62. Гринко Г.В. Народные названия растений в молдавских говорах Котовского района МССР: Автореф. дис. канд. филолог. наук. Кишинев, 1962. 25 с.
63. Гринко Г.В. Славянские элементы в народной молдавской терминологии лекарственных растений // Восточнославянско-восточнороманские языковые литературные и фольклорные связи: Тезисы докладов и сообщений межвузов. научн. конферен. Черновцы, 1966. С. 10-11.
64. Грицак М.А. Українсько-румунські взаємозв’язки в ботанічній номенклатурі говорів району Карпат // Культура та побут населення Українських Карпат: Матеріали республіканської наукової конференції. Ужгород, 1972. С. 112-114.
65. Гриценко П. Над лексичною картою... // Polszczyzna Mazowsza I Podlasia. Badanie dzieozictwa kulturowego. Łomża, 2000. S. 33-42.
66. Гриценко П. Об интерпретации лингвистических карт // Proc. of 3rd International Congress of Dialectologists and Geolinguists. Vol. ІІ. Lublin, 2000. S. 7-23.
67. Гриценко П.Ю. Ареальне варіювання лексики. К.: Наук. думка, 1990. 272 с.
68. Гриценко П.Ю. Дослідження лексики українських говорів // Мовознавство. 1984. №5. С. 22-30.
69. Гриценко П.Ю. Лексична система говорів і картографування // Українська діалектна лексика. К.: Наук. думка, 1987. С. 10-20.
70. Громик Ю. Фразеологізми західнополіської говірки села Липно Ківерцівського району Волинської області // Волинь-Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. № 8. Житомир, 2002. С.152-170.
71. Громик Ю.В. Прислівники відзайменникового походження у західнополіських говір