НОМІНАТИВНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСТЕПОВИХ ГОВІРКАХ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

Дворянкін Віктор Олександрович

УДК 811.161.2’282.2’373

НОМІНАТИВНІ ПРОЦЕСИ
В УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСТЕПОВИХ ГОВІРКАХ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник Гриценко Павло Юхимович,
доктор філологічних наук,
професор

Київ 2006

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень .......

Вступ .........

Розділ 1.Номінативні процеси як об’єкт лінгвістичного аналізу ..
1.1.Поняття номінативного процесу: проблема визначення ..
1.2.Проблема розмежування понять експресивність” та емо-ційність” .......
1.3.Стан дослідження номінативних процесів у діалектній мові ..
Висновки до розділу ...

Розділ 2.Номінативні процеси в українських східностепових говірках ...
2.1.Номінація зовнішніх якостей і фізичного стану людини .....
2.1.1.Назви на позначення статурної людини .....
2.1.2.Назви людини за ознакою повноти її тіла ......
2.1.3.Назви, які вказують на зріст і одночасно особливості фігури людини .......
2.1.4.Назви, які, крім ознаки зросту, містять вказівку на ступінь фізичної сили людини ...
2.1.5.Назви на позначення сильної людини .
2.1.6.Назви на позначення загального хворобливого стану людини ...
2.1.7.Назви горбатої людини .....
2.1.8.Назви людини за характерними ознаками частин тіла (рук, ніг) ..
2.1.9.Назви на позначення неповороткої, незграбної людини ......
2.1.10.Назви людини за характерними ознаками частин обличчя (лоба, носа, очей, губів, вусів, зубів, щік, вух) .
2.1.11.Назви людей із дефектами зору, слуху, вимови ..
2.1.12.Назви людини за наявністю або відсутністю волосся на голові ........
2.1.13.Назви на позначення зовнішнього вигляду охайної/не-охайної людини .......
2.1.14.Назви людей за кольором їх очей, волосся, відтінком шкіри ....
2.1.15.Назви на позначення красивої/некрасивої людини ..
2.2.Номінація внутрішніх властивостей людини
2.2.1.Назви людини за темпераментом, настроєм ..
2.2.2.Назви людини за поведінкою, деякими вчинками .
2.2.3.Назви людини за ставленням до інших осіб ..
2.2.4.Назви людини за розумовими здібностями й ставленням до знань, праці
2.2.5.Назви людини за особливими ознаками .
Висновки до розділу ...

Розділ 3.Ареалогія лексики на позначення рис людини в українських східностепових говірках ...
3.1.Загальна характеристика просторової диференціації українських східностепових говірок .
3.2.Просторова диференціація лексики на позначення рис людини в українських східностепових говірках ..
3.3.Тенденції просторового розміщення лексики на позначення рис людини в українських східностепових говірках
Висновки до розділу ...

Висновки ..

Список використаної літератури ...
Список використаних джерел та їх умовних скорочень .....

Додатки .....
Додаток А ....
Додаток Б .........

ВСТУП

Різноаспектне дослідження мовних засобів оцінки об’єкта номінації одна з актуальних проблем сучасної лінгвістики. Особливо важливим є опис природи і статусу оцінки в семантичній структурі різних одиниць діалектної мови, оскільки в говірках номінативні процеси можна спостерігати в їх природнішому виявленні, ніж у літературній мові.
Вивчення категорії оцінки в лінгвістиці має свою історію: багато цікавих положень містять праці Н.Д.Арутюнової [10], О.М.Вольф [41], В.М.Телії [204], Т.В.Маркелової [138], Т.І.Вєндіної [34], В.І.Сенкевича [185], Т.А.Космеди [105], О.Л.Безсонової [17; 18], Н.М.Кислициної [91] та ін.; чимало студій присвячено конотативній (у традиційній термінології емоційно-експресивній) лексиці української, російської та інших мов [див., напр.: 181; 108; 230; 231; 77; 2427; 152; 176; 182; 208; 63; 37; 225; 127132; 134; 170; 3; 156; 226; 30; 17 та ін.].
Емоційно-експресивна лексика діалектної мови відзначається семантичною та функціональною специфікою. Їй притаманна змінність емоційно-оцінних компонентів структури. Як слушно зауважує П.Ю.Гриценко, у говірках, діалектному просторі частішими і відчутнішими є зміни семантично конотованої, емоційно-оцінної лексики” [55, с.222]. Основна функція цієї лексики полягає в тому, щоб забезпечувати оцінку якісних ознак предметів, явищ, дій, портретних рис та рис характеру людини, виявів її психічного стану, навичок та поведінки. Потреба такої оцінки носить регулярний характер, тому емоційно-оцінний лексичний фонд говорів української мови досить багатий, він постійно оновлюється і еволюціонує” [169, с.20].
Конотативна діалектна лексика привертала увагу В.А.Чабаненка (українські степові говірки Запорізької обл. та українські діалекти в цілому) [227229], В.В.Лєснової, К.Д.Глуховцевої (східнослобожанські говірки) [120124; 49], Л.В.Граве (російські смоленські говірки) [53], Н.В.Жураковської (російські говірки середньообського басейну) [75], Н.Б.Лаврентьєвої (говірки Новосибірської обл.) [115], Т.В.Матвєєвої (говірки Середнього Уралу) [141], С.С.Вауліної (псковські говірки) [33], Л.І.Дем’янової (російські говірки Одеської обл.) [59], М.В.Абабурка, І.І.Лучиця-Федорця, Г.М.Моложай, М.Н.Кривка (білоруські говірки) [1; 133; 135; 110] та ін. Н.Д.Черкес вивчала функціонально-експресивне навантаження збірних імен в українських карпатських говірках [232]. Помітно зросла увага до вивчення експресивності мовлення однієї мовної особистості, зокрема носія сибірських старожитніх говірок [84]. Крім того, останнім часом лінгвістів зацікавила й проблема лексикографічної інтерпретації діалектної емоційно-експресивної лексики. Щоправда, у сучасній русистиці та україністиці наявні лише окремі спроби аналізу відображення конотативної лексики у словниках літературної (рідше діалектної) мови. Це, зокрема, дослідження Н.О.Лук’янової [127; 131], Т.О.Трипольської [131; 210212], Л.О.Івашко, О.С.Мжельської [85], І.С.Куликової [114], Л.П.Жаркової [72, с.2122], Н.І.Бойко [25], В.Л.Іващенко [86], В.О.Дворянкіна [58] та ін.
Проте в українському мовознавстві сьогодні ще бракує спеціальної монографічної праці, присвяченої оцінній лексиці східностепових говірок.
Українські східностепові говірки належать до новостворених[1]. Вони виникли внаслідок інтенсивного заселення Донеччини в останній чверті XVIII i на початку XIX ст.[2] Більшість переселенців це носії говірок південно-східного наріччя, але значний відбиток у формуванні східностепових говірок залишили й представники північного та південно-західного наріч. Переселялися сюди й росіяни, серби, болгари [116, с.101106], німці [116, с.124127] та греки [116, c.110115]. Така етнічна неоднорідність населення Донеччини, безумовно, не могла не позначитися на мові цього регіону. Вивчення історії заселення Донецького краю дозволяє встановити (не беручи до уваги на початковому етапі час входження говірки до нової формації) такі основні типи говірок: 1) із середньонаддніпрянським діалектом-основою; 2) з північноукраїнською діалектною базою; 3) із слобожанською основою; 4) континуанти південноросійських говірок; 5)переселенські південно-західні говірки; 6) українські білінгви румейських, урумських та ін. говірок; 7) гетерогенні говірки міста [223, с.100].
На сучасному етапі українські говірки Донеччини збереглися й активно розвиваються в селах та передмістях. Виникає необхідність у вивченні українських східностепових говірок, зокрема їх словникового складу.
Згадані вище говірки вже були предметом лінгвістичного спостереження. Аналізуючи дані Нарису історії української діалектології” А.А.Москаленка [155], відзначимо першу важливу спробу дослідження цього діалектного континууму в 50-х рр. ХХ ст. Це стаття Ф.С.Горчевича Особливості фонетичної системи і граматичної будови українських говірок Ольгинського району Сталінської області” (1957), у якій стисло описано фонетичні, морфологічні й синтаксичні риси названих говірок. Вони почали формуватися з кінця XVIII ст. Із 14-ти обстежених сіл 11 заснували вихідці з колишніх Київської, Полтавської та Харківської губерній, 3 вихідці з Чернігівщини [155, c.83]. Останній факт підтверджує думку про те, що східностепові (донецькі) говірки належать до новостворених. Заслуговує на увагу й дисертація С.П.Габа Говор Приазовья (фонетика и морфология)” (1955), хоча в ній досліджено дещо віддалену від Донеччини територію. Автор у зазначеній праці порушив питання про вивчення українських говірок поза межами України, зокрема в Ростовській області (Росія), де здавна живе багато українців. Дослідник поставив собі за мету описати фонетичні й морфологічні особливості українських говірок Приазов’я. На підставі аналізу зібраних матеріалів учений дійшов висновку, що говори Приазов’я у своїй основі є говірками південно-східного українського наріччя. Однак із часом у ці говірки зайшло чимало фонетичних, граматичних і лексичних елементів російської мови, які постійно збільшуються. С.П.Габ запропонував говір Приазов’я та йому подібні виділити в окрему мішану групу говорів російської мови [155, c.7778].
Зауважимо, що лише у 80-х рр. ХХ ст. східностеповий мовний ландшафт став об’єктом спеціальних ґрунтовних досліджень мовознавців. Зокрема, З.Л.Омельченко [163] подала повний синхронний опис морфологічної будови (словозмінних парадигм) східностепових говірок у лінгвогеографічному аспекті. Авторка проаналізувала словозміну іменника, прикметника, числівника, займенника та дієслова. Підсумком дослідження став атлас морфологічних явищ українських східностепових говірок, який містить 75 карт. Також слід згадати й розвідку О.С.Шевчук [234], присвячену дієслівним формам у згаданих говірках.
У цей період Л.Д.Фроляк [218; див. також: 219221] започаткувала традицію вивчення тематичних груп лексики зазначеного діалектного масиву. Дослідниця представила системний опис явища мотивації слів у межах тематичної групи найменувань рослин у говірках Північного Приазов’я (південних районів Донецької та Запорізької областей) і визначила роль флоронімів у лексичній диференціації цих говірок.
На основі викладеного вище матеріалу в історії вивчення українських східностепових говірок можна виділити два періоди (які стали фундаментом для сучасного етапу): 1) 50-ті рр. ХХ ст. (Ф.С.Горчевич); 2) 80-ті рр. ХХ ст. (З.Л.Омельченко, О.С.Шевчук, Л.Д.Фроляк). Крім того, відзначимо дослідження Т.П.Терновської стосовно ковальської лексики українських говорів, здійснене в 7080-х рр. ХХ ст. унаслідок обстеження 260 н.пп. різних українських діалектних зон, у т.ч. і Донеччини (13 н.пп.) [207, c.426427].
На сучасному етапі з’явилася низка студій із фонетики (Л.Д.Фроляк [222]), морфології (Н.В.Михайлова [148]), синтаксису (Л.С.Білик [20]); приділено значну увагу вивченню окремих ТГЛ говірок Донеччини: предметом наукового аналізу стали обрядова лексика (В.Ю.Дроботенко [6769]), назви одягу (Н.Б.Клименко [9295]), географічна апелятивна лексика (Н.П.Сіденко [189191]), найменування осіб за спорідненістю та свояцтвом (С.Тарасенкова [201]). Друкуються й матеріали до словника східностепових говірок (назви одягу, взуття, прикрас, головних уборів [197, с.81102], обрядова лексика [197, с.103114]). Предметом лінгвістичного спостереження стали також антропоніми (В.Д.Познанська [171]), зокрема прізвиська (О.В.Антонюк [46]), в українських східностепових говірках. З.Л.Омельченко у своїх працях приділяє увагу не лише морфологічним [161; 163; 164], а й лексичним особливостям названих говірок [162]. Однак багато ТГЛ ще залишилося поза увагою діалектологів. Серед них і лексика, пов’язана з номінацією людини за зовнішніми ознаками та внутрішніми властивостями.
Найменування людини становлять розгалужений шар лексики української мови. Вони неодноразово були предметом лінгвістичного опису у східнослов’янській лексикології. Так, відомі дослідження в україністиці (Л.П.Жаркова [72], В.І.Бездетко [16], І.К.Козка [100], Т.П.Вільчинська [38], В.Л.Іващенко [86; 87], Ж.В.Марфіна [139] та ін. на матеріалі літературної мови, І.О.Варченко [32], Т.О.Гаврилова [43], Л.Г.Яропуд [240], Г.Ю.Пастернак [169], З.М.Бичко [19, с.158165, 165169], С.Є.Панцьо [167] та ін. на діалектному матеріалі, О.В.Кровицька1 [111] на матеріалі пам’яток), русистиці (Л.В.Лаврова1 [117], В.В.Горбань [51], Т.А.Космеда [104], І.В.Коваленко [97], О.І.Главацька [47] та ін. на матеріалі літературної мови, В.М.Єліна [71], В.В.Симонов [187], І.М.Чусова [233], А.І.Синиця [188], Ю.І.Кашевська [90], І.К.Зайцева [78], С.М.Варіна [31], Г.О.Раков [177], М.О.Тарасова [202], Б.Д.Воробйов [42], О.В.Видова [35; 36], Т.В.Бахвалова [14] та ін. на діалектному матеріалі, Ж.А.Закупра [80], Л.О.Самусевич [183] на матеріалі пам’яток), білорусистиці (М.Г.Горбачик [52] на матеріалі давньобілоруської та сучасної білоруської мов, К.М.Панютич [168], Г.М.Моложай [135], М.Н.Кривко [110] та ін. на діалектному матеріалі). Ці назви також вивчалися на матеріалі польської (А.Ковальська [242244], Ю.Кобилінська [241] на базі говірок) та киргизької (В.А.Маслова [140]) мов. Крім того, зазначені номени були предметом зіставного аналізу (Г.М.Яворська [237], О.Л.Безсонова [17], В.Г.Гак [46], Л.І.Харченкова та Ю.О.Шашков [224], А.Р.Залялєєва [82] та ін.). Варто наголосити й на тому, що останнім часом в українському мовознавстві з’явилися праці, у яких висвітлено особливості фразеологічної номінації людини на говірковому матеріалі (Н.Д.Коваленко [98], В.Д.Ужченко [214, с.119198], І.В.Мілєва [150; 151] та ін.).
Як правило, лінгвісти зосереджували увагу на окремих лексичних групах або аспектах. Отже, ТГЛ Людина та її риси” не дістала максимально повного системного опису. Водночас в українській лінгвістиці сьогодні достатньо не висвітлено особливостей номінативних процесів у мові, зокрема на матеріалі названої ТГЛ. Зауважимо, що вивчення цього питання посідає на сучасному етапі одне з провідних місць у системі лінгвістичних студій. Так, відомі праці Є.С.Отіна [165], О.Г.Мікіної [147], C.А.Реммера [178] та ін., присвячені процесам номінації в російській ономастиці, дослідження Л.І.Баранникової [13], О.Й.Блінової [21], В.Г.Наумова [157], Г.В.Калиткіної [89] та ін., виконані на матеріалі російського діалектного мовлення. У сучасній україністиці також зростає інтерес до висвітлення специфіки номінативних процесів у діалектній мові, зокрема на матеріалі ТГЛ Людина та її риси”. Напр., В.В.Лєснова зробила спробу розв’язати цю проблему на матеріалі лексики українських східнослобожанських говірок на позначення рис людини [120124], Р.В.Міняйло розглянув активні процеси у фразеології українських східнослобожанських і східностепових говірок Луганщини й Донеччини, приділивши увагу й особливостям фразеологічної вербалізації вигляду людини, її рис і стану [153, с.79; 154, с.85104]. Г.І.Гримашевич висвітлила специфіку номінативних і семантичних процесів на базі назв одягу та взуття в середньополіському діалекті [54]. Номінативні процеси в українських східностепових говірках, зокрема на матеріалі ТГЛ Людина та її риси”, залишилися поза увагою лінгвістів. Звідси й випливає актуальність теми дослідження.
Відзначимо, що згадана проблема в сучасному мовознавстві повинна розв’язуватися у плані встановлення (визначення) внутрішньомовних механізмів, які, безсумнівно, виступають імпульсами для номінативного акту. Загальновідомо, що будь-який номінативний процес є результатом пізнавальної діяльності людей. У процесі номінації звичайно спостерігаємо взаємодію мовних, логічних і психологічних чинників [109, с.73].
На нашу думку, важливим є виявлення набору основних емоційно-експресивних засобів в українських східностепових говірках на матеріалі лексики для характеристики людини та її рис.
Збирання матеріалу здійснено за спеціально підготовленим питальником (278 питань), який дав змогу виявити особливості номінативних процесів у ТГЛ Людина та її риси”. В основу питальника покладено розділ Людина та її риси” Програми для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови” Й.О.Дзендзелівського [62, с.153178] і матеріали дисертацій М.Н.Кривка [110] та В.В.Лєснової [122].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертації пов’язаний із плановою темою відділу діалектології Інституту української мови НАН України Українська діалектна мова сьогодні: онтологічний та гносеологічний аспекти” (номер державної реєстрації 0101U003944) і затверджений на засіданні бюро Наукової ради Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України (протокол № 4 від 30 жовтня 2001 р.).
Метою дослідження є опис номінативних процесів у східностепових говірках Південної Донеччини, які виявляються в ТГЛ Людина та її риси”, з увагою до ареалогії номінативних одиниць.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1)за спеціально створеним питальником зібрати лексику на позначення людини за зовнішніми ознаками та внутрішніми властивостями в українських східностепових говірках Південної Донеччини;
2)здійснити лексико-семантичний аналіз антропономенів;
3)виявити особливості номінації десигнатів у межах ТГЛ Людина та її риси”;
4)установити засоби вираження категорії оцінки в українських східностепових говірках Південної Донеччини на матеріалі названої групи лексики;
5)розкрити особливості градуальної характеристики об’єкта номінації в межах аналізованої групи лексики;
6)з’ясувати мотиви номінації назв рис людини;
7)визначити відношення номінативних одиниць зазначеної ТГЛ українських східностепових говірок Південної Донеччини до відповідних найменувань суміжних і віддалених українських діалектів;
8)дослідити географію антропономенів, вивчити ареальну поведінку мотивів номінації.
Об’єкт дослідження номінативні процеси в українській діалектній мові.
Предмет дослідження номінативні процеси, мотивація і просторова поведінка лексики для характеристики рис людини в українських східностепових говірках Південної Донеччини.
Джерельною базою дисертації послужили власні польові записи лексики, здійснені за питальником упродовж 19992002 рр. у 94 н.пп. Південної Донеччини; матеріал зібрано шляхом магнітофонної фіксації зв’язних текстів та в режимі питання відповідь”; використано свідчення різноманітних лексикографічних і лінгвогеографічних джерел. Картотека антропономенів українських східностепових говірок Південної Донеччини налічує 1894 одиниці (не враховуємо фонетичних, акцентних варіантів та субстантивованих прикметників, які в досліджуваних говірках зафіксовані і як несубстантивовані).
У роботі використано описовий і лінгвогеографічний методи, а також елементи методики статистичного аналізу.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше здійснено комплексний аналіз ТГЛ Людина та її риси” в українських східностепових говірках Південної Донеччини, виявлено й описано номінативні процеси; поглиблено методику ареалогічних досліджень мотивів номінації.
Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні теорії номінації та просторової варіативності мови.
Практичне значення дослідження визначається тим, що розширено емпіричну базу української діалектології, уведено в науковий обіг новий хронотопізований лексичний матеріал; результати роботи можуть бути використані під час укладання Словника українських говорів, Лексичного атласу української мови, у синтетичних працях з української діалектології, лексикології, етимології, а також у лінгводидактиці вищої школи й краєзнавстві.
Особистий внесок здобувача. Усі матеріали, на підставі яких виконана дисертація, зібрані автором польовим методом; результати дослідження отримані дисертантом самостійно.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи обговорено на діалектологічних семінарах Традиційна культура у світлі мови” (Львів, 2001), Актуальні питання української лінгвогеографії” (Луганськ, 2001), Ярмарок діалектологічних ідей” (Київ, 2002), Діалектна лексикографія” (Криворівня, 2002), на міжнародних наукових конференціях Теоретичні та методологічні засади сучасної діалектології” (Житомир, 2002), Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2005), на засіданнях відділу діалектології Інституту української мови НАН України та на щорічних традиційних наукових конференціях викладачів Маріупольського державного гуманітарного університету (20002005).
Матеріали дослідження використано у викладанні спецкурсу Лексика українських східностепових говірок” на українському відділенні філологічного факультету Маріупольського державного гуманітарного університету впродовж 20022005 рр. (довідка про впровадження №189/0123/08 від 12 грудня 2005 р.).
Публікації. Основні положення дисертації подано в 7 статтях, з яких 5 у наукових фахових виданнях.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, переліку умовних скорочень, списків використаної літератури (245 позицій) та джерел (21позиція), а також двох додатків: додаток А Індекс зафіксованих номенів”, додаток Б Лінгвістичний атлас лексики на позначення рис людини в українських східностепових говірках Південної Донеччини” (передмова; список обстежених населених пунктів; перелік карт; 95 карт, з яких 80 лексичні, 6 мотиваційні, 6 семантичні, 2 статистичні, 1 зведена; легенди і коментарі до них). Повний обсяг дисертації 369с., додатки займають 162с., текстова частина викладена на 178с.

Примітки:
1.Докладно про стан дослідження південноукраїнських степових говорів (до яких належать і східностепові говірки) див.: [175, с.1242].

2.Про історію заселення Донеччини в зазначений період див.: [116, с.117121; 88, с.1418].

Примітка. Про аспекти вивчення категорії особи в сучасному мовознавстві див.: [112].

Примітка. У дослідженні Л.В.Лаврової використано матеріал російської та української літературних мов і діалектів цих мов.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Аналіз номінативних процесів в українських східностепових говірках Південної Донеччини на матеріалі антропономенів дозволив зробити такі висновки:
1.Найменування рис людини в досліджуваних говірках становлять значний за обсягом шар конотативної лексики зі складною внутрішньою структурою. У межах розглянутої ТГЛ (Людина та її риси”) виділено ЛСГ на позначення зовнішніх якостей і фізичного стану людини (15 ЛСГ: Назви на позначення статурної людини”, Назви людини за ознакою повноти її тіла”, Назви, які вказують на зріст і одночасно особливості фігури людини”, Назви, які, крім ознаки зросту, містять вказівку на ступінь фізичної сили людини”, Назви на позначення сильної людини”, Назви на позначення загального хворобливого стану людини”, Назви горбатої людини”, Назви людини за характерними ознаками частин тіла (рук, ніг)”, Назви на позначення неповороткої, незграбної людини”, Назви людини за характерними ознаками частин обличчя (лоба, носа, очей, губів, вусів, зубів, щік, вух)”, Назви людей із дефектами зору, слуху, вимови”, Назви людини за наявністю або відсутністю волосся на голові”, Назви на позначення зовнішнього вигляду охайної/неохайної людини”, Назви людей за кольором їх очей, волосся, відтінком шкіри”, Назви на позначення красивої/некрасивої людини”) та ЛСГ на позначення внутрішніх властивостей людини (5 ЛСГ: Назви людини за темпераментом, настроєм”, Назви людини за поведінкою, деякими вчинками”, Назви людини за ставленням до інших осіб”, Назви людини за розумовими здібностями й ставленням до знань, праці”, Назви людини за особливими ознаками”).
2.Найпоширенішою є лексична номінація за допомогою слова (1560 номінативних одиниць, або 82,4 % від загальної кількості засвідчених назв) і словосполучення (283 одиниці, або 14,9 %); меншою частотністю характеризуються пропозитивні номени (47 одиниць (2,5 %)) та дискурсивні (4 одиниці (0,2 %)).
3.Вербалізація сем ‘ознака’ й ‘носій ознаки’, що розрізняється на формально-семантичному й граматичному рівнях, діалектоносіями або зовсім не розрізняється, або розрізняється непослідовно (про цю специфіку можуть свідчити маніфестанти сем ‘гладкий’, ‘гладун’, ‘гладуха’; ‘довгоногий’, ‘довгоногий чоловік’, ‘довгонога жінка’; ‘витрішкуватий’, ‘людина з витрішкуватими очима’ та ін.). Такі специфічні риси діалектного мовлення було враховано під час укладання програми-питальника з метою висвітлення вищевикладеної проблеми.
4.Розглянутій ТГЛ притаманна лексична й семантична варіантність; чимало лексем вступають у синонімічні відношення з найменуваннями різних оцінних характеристик (до полісемантичних належать назви |добриĭ ‘привітливий’, ‘доброзичливець’, ‘ласкавий’, ‘щедрий’, ‘поступливий’, хо|рошиĭ ‘привітливий’, ‘статурний’, ‘вродливий’, ува|жит’іел’ниĭ ‘чемний’, ‘поступливий’, ‘ласкавий’, ‘вихований’, мур|ло ‘похмура людина’, ‘людина, яка невиразно й тихо говорить’, ‘мовчун’ : ‘мовчунка’, ‘некультурна, неосвічена, невихована людина’, ў|редниĭ ‘вередливий’, ‘осоружний’, ‘сердитий’ та ін.). Спостережено фонемне, акцентне й словотвірне варіювання досліджуваних номінативних одиниць.
5.Категорія оцінки в обстежуваних говірках виражається такими засобами:
самою назвою, у семантиці якої закладена експресивність (веиреид|ливиĭ, кап|ризниĭ ‘вередливий’, дур|ниĭ ‘дурний, розумово обмежений’ та ін.);
за допомогою стилістично маркованих суфіксів (зменшувально-пестливих, згрубілих); як правило, суфіксальна морфема передає відповідний ступінь емоційно-експресивного забарвлення номінативної одиниці (крие|вен’киĭ : крие|вен’ка ‘крива людина’, трус|ло ‘боягуз’ та ін.);
за допомогою стійких виразів (роз|даĭс’а / |море / |жаба |л’ізе ‘п’яниця’, ‘гладун’, ‘зарозумілий’, ‘поспішливий’, бог н’іс с’іем·і|р’ом / одно|му |тол’ко |вибраў ‘людина з довгим носом’, тоĭ ч’оло|в·ік / шо даў прие|с’агу / на|зад н’і |шагу ‘посидющий’ та ін.);
емоційно-експресивне наповнення окремих лексем може збільшуватися, якщо поряд із ними вживаються слова страш|ниĭ та сеир|дешниĭ (причому передачі відтінку співчуття сприяють також займенник та прикметник середнього роду во|но |б·ідне): страш|ниĭ на|хаба, страш|не пу|зело (відтінок несхвалення, обурення, що посилюється в останньому прикладі ще й суфіксом -ел-); гор|бата / сеир|дешна та л’у|дина / ш·ч’о о|це ж горб // йак же во|но |б·ідне; сеир|дешна л’у|дина / ш·ч’о неи |бач’е с|тежки (відтінок доброзичливості, співчуття);
за допомогою переносного вживання слів (робо|т’аш·ч’іĭ ‘злодій’, куч’іе|р’авиĭ ‘лисий’, ш·|ч’едриĭ : ш·|ч’едра ‘скупа людина’ та ін. емоційно-оцінна енантіосемія);
значну роль щодо емоційно-експресивного наповнення лексем відіграють інтонація мовлення і контекст. Так, номен пу|зата має певною мірою відтінок зневаги, але відповідні інтонація і контекст суттєво змінюють його емоційно-виразову силу: на од|ну |кажут’ / аĭ |дар’ка пу|зата // а во|на ха|роша / во|на са|ма сп|раўна |ж·інка // во|на са|ма |каже / ка|ж·іт’ і на |мене |дар’ка пу|зата.
6.У номінації людини важливе значення мають стійкі порівняння (220 одиниць, або 11,6 %); при цьому високочастотними компонентами компаративів є фаунономени, які виступають джерелом метафоричних назв. Більшість порівнянь, що виражають оцінне значення, можуть стягуватися до вторинних номенів із широким уживанням у мовленні.
7.Вторинні найменування переважно є семантичними діалектними експресивами, які звуковим оформленням не відрізняються від слів літературної мови, але мають у говірках специфічні значення (ш|пала ‘висока худа жінка’, ш|вабра ‘висока худа жінка’, ‘дуже худа жінка’, нос ‘людина з довгим носом’, |темниĭ : |темна ‘сліпа людина’ та ін.); найчастіше вторинні номени є результатом метафоризації, рідше метонімізації та евфемізації; причому вторинних номінацій значно більше в ЛСГ на позначення зовнішніх якостей і фізичного стану людини, ніж у ЛСГ на позначення внутрішніх властивостей людини.
8.Одним із джерел номінації людини в досліджуваних говірках є субстандартні вторинні найменування та фразеологічні одиниці молодіжного жаргону (б|роĭл’ер ‘зневажлива назва для здоровила’, р|вотниĭ поро|шок, д’іхло|фос хо|д’ач’іĭ в упа|коўк·е ‘гидкий, який викликає неприємне почуття, огиду’ та ін.).
9.Серед виділених мотивів номінації найпоширенішим виступає мотив ‘подібність до тварин’ (свие|н’а, пу|зата йак |жаба ро|пуха, тоўс|та свие|н’а, ко|рова тоўс’|т’уч’а ‘гладуха’, та|ранка, |вобла, ч’а|хон’, к|л’ач’а, с’іе|л’одтка, тон|ка йак га|д’ука ‘дуже худа жінка’, лие|сиц’а ‘хитруха’ та ін.); поширеним також є мотив ‘подібність до предметів побуту’ (ка|душка, |пишка, ко|па, |тумбоч’ка ‘гладуха’, кол|хозна скиер|да ‘гладун’, ‘гладуха’, |шило ‘дуже худий чоловік’, стро|пило, ф·і|т’іл’, йак гвоз’д’ ‘високий худий чоловік’, дра|бина, с|п·іца, йак в·і|р’оўка ‘висока худа жінка’ та ін.).
10.Антропономени досліджуваних говірок мають відповідники в різних українських діалектах; серед аналізованих антропономенів є чимало запозичень з російської мови (літературної та суміжних говірок); впливу говірок грецького етносу, який мешкає на обстежуваній території, на студійовану ТГЛ не виявлено.
11.Просторова поведінка лексики на позначення рис людини у східностепових говірках Південної Донеччини засвідчує мінімальну диференціацію, мозаїчний характер говірок і наявність мікроареалів. Скартографовані матеріали дозволяють виділити на території Південної Донеччини п’ять мікроареалів: 1)північно-західний (говірки Великоновосілківського, Мар’їнського, північної частини Волноваського й окремих населених пунктів Старобешівського районів); 2) північно-східний (говірки Амвросіївського й частково Старобешівського районів); 3) південно-західний (говірки Володарського, Першотравневого, південної частини Волноваського й окремих населених пунктів Тельманівського районів; у межах цього мікроареалу виділено як складову частину мангусько-азовський мікроареал говірки південної частини Першотравневого району); 4) південно-східний (говірки Новоазовського й більшої частини Тельманівського районів); 5) центральний (окремі говірки Волноваського, Старобешівського, Тельманівського й Володарського районів). Межі між названими мікрозонами не завжди достатньо виразні. Досліджувані говірки диференціюються за відмінностями в репертуарі лексем-репрезентантів, за ареальними особливостями мотиваційних ознак, значень номенів, різних структурних типів номінативних одиниць (зокрема описових назв і простих атрибутивних словосполучень), а також за відмінностями в кількісній характеристиці запозичень і вторинних найменувань. Такі особливості ареальної поведінки антропономенів підтверджено матеріалами АУМ і мовознавчих студій дослідників різних ТГЛ українського східностепового континууму.
Висновки дисертації підтверджують спостереження й узагальнення В.В.Лєснової, здійснені на матеріалі антропономенів східнослобожанського простору щодо активних номінативних процесів у новожитніх українських говірках.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абабурка М.В. Экспрэсіўныя назвы ў гаворцы вёскі Морач Клецкага раёна // Народная лексіка. Мінск: Навука і тэхніка, 1977. С.199211.
2. Аляхновіч М. Характарыстычнасць у фразеалогіі: тэорыя і практыка (на матэрыяле дыялектнай фразеалогіі беларуска-ўкраінскага памежжа) // Український діалектологічний збірник: Кн. 3. Пам’яті Тетяни Назарової. К.: Довіра, 1997. С.8185.
3. Анисимова Т.В. Средства лексической экспрессии в публицистическом стиле // Слово в различных сферах речи: Межвуз. сб. науч. тр. Волгоград, 1988. С.7986.
4. Антонюк О. Прізвиська з двома основними мотивантами (на матеріалі антропонімії Донецької області) // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. Донецьк: ДонДУ, 1998. Вип. 4. С.179184.
5. Антонюк О. Про статус прізвиська у системі іменування особи // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. Донецьк: ДонДУ, 1999. Вип. 5. С.202205.
6. Антонюк О. Центральні та периферійні елементи лексико-семантичної підгрупи прізвиськ із семою зріст” // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. Донецьк: ДонДУ, 2000. Вип. 6. С.174177.
7. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 368с.
8. Аркушин Г.Л. Іменний словотвір західнополіського говору: Монографія. Луцьк: РВВ Вежа” Волин. держ. ун-ту ім.Лесі Українки, 2004. 764с.
9. Арнольд И.В. Эмоциональный, экспрессивный, оценочный и функционально-стилистический компоненты лексического значения // ХХІІ Герценовские чтения: Материалы межвуз. конф. Л., 1970. С.8790.
10. Арутюнова Н.Д. Об объекте общей оценки // Вопр. языкознания. 1985. № 3. С.1324.
11. Ашиток Н.І. Регулярність полісемії. Моделі творення багатозначних слів // Вестник Международного Славянского университета (г.Харьков). 2001. Т. 4. № 1. С.2325.
12. Балабан О.О. Метафоричне перенесення як універсальний спосіб вторинної номінації (на матеріалі української, російської та англійської мов) // Проблеми зіставної семантики: Зб. наук. ст. К.: КДЛУ, 2001. Вип. 5. С.114118.
13. Баранникова Л.И. Лексико-семантические процессы в говорах территорий позднего заселения // Слово в различных сферах речи: Межвуз. сб. науч. тр. Волгоград, 1988. С.4456.
14. Бахвалова Т.В. Характеристика интеллектуальных способностей человека лексическими и фразеологическими средствами языка (на материале орловских говоров). Орел: ОГПИ, 1993. 131с.
15. Бевзенко С.П. Українська діалектологія: Навч. посіб. К.: Вища шк., 1980. 245с.
16. Бездетко В.И. Системные отношения в лексико-семантической группе прилагательных со значением морально-волевых качеств человека: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Харьковский гос. ун-т им.А.М.Горького. Х., 1989. 24с.
17. Бессонова О.Л. Оцінка як семантичний компонент лексичного значення слова (на матеріалі іменників-назв особи в англійській, французькій та українській мовах): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.19 / Донецький держ. ун-т. Донецьк, 1995. 22с.
18. Бєссонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивний і гендерний аспекти: Автореф. дис. д-ра філол. наук: 10.02.04 / Київський нац. ун-т ім.Тараса Шевченка. К., 2003. 39с.
19. Бичко З.М. Діалектна лексика наддністрянського говору: Монографія. Тернопіль: Лідер, 2000. 280с.
20. Білик Л.С. Дієслівні словосполучення у східностепових говірках Донеччини: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський нац. ун-т. Д., 2003. 20с.
21. Блинова О.И. Номинация и мотивация // Диалектное слово в лексико-системном аспекте: Межвуз. сб. науч. тр. Л., 1989. С.6674.
22. Блинова О.И. Русская диалектология: Лексика. Учеб. пособие. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1984. 133с.
23. Блинова О.И. Явление мотивации слов: Лексикологический аспект. Учеб. пособие. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1984. 192с.
24. Бойко Н. Експресивна лексика в поезії Василя Стуса // Рідна школа. 2000. № 8. С.4446.
25. Бойко Н. Експресивна лексика та її лексикографічна інтерпретація // Дивослово. 2000. № 7. С.1923.
26. Бойко Н.І. Емотивний компонент у семантиці експресивного слова // Проблеми граматики і лексикології української мови: Зб. наук. пр. К.: НПУ, 2001. С.211217.
27. Бойко Н.І. Типи лексичної експресивності в українській літературній мові // Мовознавство. 2002. № 23. С.1021.
28. Бучко Д. Принципи номінації і класифікація українських ойконімів // Другий Міжнародний конгрес україністів. Доповіді і повідомлення. Мовознавство. Л., 1993. С.113115.
29. Важеніна О. Градуальна синонімія одноструктурних одиниць фраземного фонду химерної прози Є.Гуцала // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. Донецьк: ДонДУ, 1999. Вип. 5. С.261263.
30. Вайгла Э.А. Эмоциональная лексика современного русского языка и проблемы ее перевода (на русско-эстонском материале): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Московский гос. ун-т им.М.В.Ломоносова. М., 1978. 21с.
31. Варина С.Н. Словообразование личных имен существительных в русских северо-западных диалектах: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Ленинградский гос. ун-т им.А.А.Жданова. Л., 1974. 18с.
32. Варченко И. Существительные, характеризующие человека по личным чертам, в украинских диалектах // Совещание по общеславянскому лингвистическому атласу (Ленинград, 2630 сентября 1972 г.): Тез. докл. М., 1972. С.7376.
33. Ваулина С.С. Семантические диалектизмы как средство создания оценочной экспрессии (На материале псковских говоров) // Диалектное и просторечное слово в диахронии и синхронии: Межвуз. сб. науч. тр. Вологда, 1987. С.8593.
34. Вендина Т.И. Семантика оценки и ее манифестация средствами словообразования // Славяноведение. 1997. № 4. С.4148.
35. Видова О.В. О некоторых моделях слов со сложной основой в русских говорах (на материале образования слов с общим значением ‘лгун’) // Общеславянский лингвистический атлас: Материалы и исследования. 1982. М.: Наука, 1985. С.202217.
36. Видова О.В. Производные существительные Nomina agentis со значением ‘лгун’ в русских народных говорах в их соотношении с мотивирующими основами // Общеславянский лингвистический атлас: Материалы и исследования. 1984. М.: Наука, 1988. С.98118.
37. Вишневська Г.П. Функціонування агентивних іменників оцінної семантики в сучасній українській і російській мові // Проблеми зіставної семантики: Зб. наук. ст. К.: КДЛУ, 2001. Вип. 5. С.98103.
38. Вільчинська Т.П. Семантико-словотвірна характеристика оцінних назв осіб в українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Львівський держ. ун-т ім.І.Франка. Л., 1996. 16с.
39. Вовк Е.Б. Образная номинация (внутриязыковой и межъязыковой аспекты): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / Московский гос. пед. ин-т ин. яз. им.М.Тореза. М., 1987. 24с.
40. Вовк О. Типи і засоби номінації в українській мові // Другий Міжнародний конгрес україністів. Доповіді і повідомлення. Мовознавство. Л., 1993. С.115121.
41. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228с.
42. Воробьев Б.Д. Об отношении лексической синонимии и антонимии в лексико-семантических группах имен существительных, характеризующих человека (на материале говоров Талицкого района Свердловской области) // Слово в системных отношениях: Сб. науч. тр. Свердловск: Свердлов. ГПИ, 1982. С.5969.
43. Гаврилова Т.А. Имена существительные названия лиц по месту жительства (словообразование катойконимов в говорах Среднего Поднепровья): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Ин-т языкознания им.А.А.Потебни АН УССР. К., 1988. 17с.
44. Гак В.Г. К эволюции способов речевой номинации // Вопр. языкознания. 1985. № 4. С.2842.
45. Гак В.Г. Повторная номинация на уровне предложения // Синтаксис текста: Сб. ст. М.: Наука, 1979. С.91102.
46. Гак В.Г. Человек в языке // Логический анализ языка. Образ человека в культуре и языке. М.: Индрик, 1999. С.7380.
47. Главацкая Е.И. Номинации лица” сложносуффиксальной структуры в современном русском языке // Лінгвістика: Зб. наук. пр. Луганськ: Альма-матер, 2005. № 1. С.3339.
48. Глуховцева Е.Д. Лексика народного быта украинских восточнослобожанских говоров: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Днепропетровский гос. ун-т им.300-летия воссоединения Украины с Россией. Днепропетровск, 1992. 19с.
49. Глуховцева К.Д. Емоційно-експресивна лексика в українських східнослобожанських говірках // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту ім.Тараса Шевченка: Філол. науки. 2003. № 3. С.246253.
50. Говердовский В.И. Диалектика коннотации и денотации (Взаимодействие эмоционального и рационального в лексике) // Вопр. языкознания. 1985. № 2. С.7179.
51. Горбань В.В. Отсубстантивные наименования лица в современном русском языке (словообразовательно-семантический аспект): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Одесский гос. ун-т им.И.И.Мечникова. Одесса, 1987. 16с.
52. Горбачик Н.Г. Названия лиц по ремеслу и профессии в белорусском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Ин-т языкознания им.Я.Коласа АН Беларуси. Мн., 1992. 27с.
53. Граве Л.В. Экспрессивная лексика со значением лица в смоленских говорах // Вопросы теории и методики изучения русского языка. Ученые записки. Вып. 22. Смоленск, 1970. С.179197.
54. Гримашевич Г.І. Номінація одягу та взуття в середньополіському діалекті: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Ін-т укр. мови НАН України. К., 2003. 23с.
55. Гриценко П.Ю. Ареальне варіювання лексики. К.: Наук. думка, 1990. 272с.
56. Гриценко П.Ю., Малахівська О.А. Актуальні номінативні процеси як фактор лексичної диференціації говорів // Проблеми української діалектології на сучасному етапі. XVI Респ. діалектол. нарада: Тези доп. і повід. Житомир, 1990. С.2729.
57. Гриценко П.Ю. Моделювання системи діалектної лексики. К.: Наук. думка, 1984. 227с.
58. Дворянкін В. До проблеми лексикографічного відтворення семантичної структури діалектної емоційно-експресивної лексики // Діалектологічні студії. 3: Зб. пам’яті Ярослави Закревської. Л.: Ін-т українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України, Вид-во М.П.Коць, 2003. С.149155.
59. Демьянова Л.И. Экспрессивная лексика русских говоров в разноязычном окружении (на материале говоров Одесской обл. УССР): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Одесский гос. ун-т им.И.И.Мечникова. Одесса, 1987. 16с.
60. Дешериева Т.И. К проблеме языковой номинации // Филол. науки. 1983. № 3. С.4854.
61. Дзендзелівський Й.О. Засади укладання регіональних атласів слов’янських мов. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 44с.
62. Дзендзелівський Й.О. Програма для збирання матеріалів до Лексичного атласу української мови. 2-ге вид. К.: Наук. думка, 1987. 299с.
63. Дмитрієва М.М. Особливості оцінної лексики у гендерному аспекті // Проблеми зіставної семантики: Зб. наук. ст. К.: КДЛУ, 2001. Вип.5. С.135139.
64. Доброльожа Г. Як ходить переяславський індик? (З досвіду використання фразеологізмів для мовленнєвого та естетичного розвитку учнів) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2000. № 5. С.9398.
65. Довгяло Г.А., Янкова Т.С. О лексеме ‘хороший’ в переходном украинско-белорусском говоре Восточного Полесья // Совещание по общеславянскому лингвистическому атласу (Гомель, 912 сентября 1975г.): Тез. докл. М., 1975. С.201203.
66. Дорошенко Л. Східнополіське традиційне будівництво у світлі номінації й народних вірувань // Український діалектологічний збірник: Кн. 3. Пам’яті Тетяни Назарової. К.: Довіра, 1997. С.325334.
67. Дроботенко В. Поховальний обряд на Донеччині: елементи обряду та їх назви // Семантика і прагматика граматичних структур: Зб. наук. пр. Донецьк: ДонДУ, 1998. С.125135.
68. Дроботенко В. Семантика назв весільного хліба у східностепових говірках // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. Донецьк: ДонДУ, 1997. Вип. 3. С.155158.
69. Дроботенко В.Ю. Лексика сімейних обрядів у говірках Донеччини: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Донецький нац. ун-т. Донецьк, 2001. 23с.
70. Думчак І.М. Універбація в українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Прикарпатський ун-т ім.В.Стефаника. Івано-Франківськ, 1998. 16с.
71. Елина В.Н. Лексика внешнего облика человека в псковских говорах // Псковские говоры. І. Псков, 1962. С.202218.
72. Жаркова Л.П. Эмоционально-оценочная лексика современного украинского языка (нарицательные названия лиц): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.661 / Ин-т языковедения им.А.А.Потебни АНУССР. К., 1970. 24с.
73. Жилко Ф.Т. Нариси з діалектології української мови: Навч. посіб. 2-ге вид. К.: Рад.шк., 1966. 307с.
74. Жилко Ф.Т. Про лінгвогеографічне дослідження новостворених говорів української мови // Праці ХІІ Респ. діалектол. наради. К.: Наук. думка, 1971. С.313.
75. Жураковская Н.В. Экспрессивная лексика русских старожильческих говоров среднеобского бассейна: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.660 / Томский гос. ун-т им.В.В.Куйбышева. Томск, 1971. 17с.
76. Загоровская О.В., Фомина З.Е. Экспрессивные и эмоционально-оценочные компоненты значения слова (к изучению оснований семантических процессов) // Семантические процессы в системе языка: Сб. науч. тр. Воронеж, 1984. С.3140.
77. Загребельная Л.С. Экспрессивно-синонимические значения имен существительных в украинском языке. На материале лексики публицистического стиля: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Харьковский гос. ун-т им.А.М.Горького. Х., 1988. 24с.
78. Зайцева И.К. Наблюдения над лексикой, характеризующей человека по физическим особенностям (на материале воронежских говоров) // Совещание по общеславянскому лингвистическому атласу (Ленинград, 2630 сентября 1972 г.): Тез. докл. М., 1972. С.7779.
79. Закревська Я.В. Одночленні і двочленні дублетні назви в діалектах української мови // Мовознавство. 1979. № 6. С.4854.
80. Закупра Ж.А. Номинация лиц по профессии в памятниках письменности русской народности ХІVХVІ веков (строительное дело и ремесло): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Киевский гос. пед. ин-т им.А.М.Горького. К., 1973. 28с.
81. Залесский А.Н. Лексико-словообразовательные варианты названий левши в украинских говорах // Совещание по общеславянскому лингвистическому атласу (Гомель, 912 сентября 1975г.): Тез. докл. М., 1975. С.9293.
82. Залялеева А.Р. Хороший и плохой человек в английских и русских пословицах и поговорках // Язык и этнос: Материалы Первой выездной акад. школы для молодых лингвистов-преподавателей вузов РФ (30 ноября 2 декабря 2001г.). Казань: РИЦ Школа”, 2002. С.200201.
83. Зінченко С. Градуація ознаки в драмі-феєрії Лесі Українки Лісова пісня” // Волинь Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. 2000. Вип. 5. С.4247.
84. Иванцова Е.В. Феномен диалектной языковой личности. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 2002. 312с.
85. Ивашко Л.А., Мжельская О.С. Имена существительные с уменьшительно-оценочными и увеличительно-оценочными суффиксами в псковских говорах и их лексикографическое описание // Псковские говоры. ІІІ. Псков, 1973. С.181193.
86. Іващенко В. Конотативна семантика в лексикографічному відображенні (на матеріалі назв осіб за родом діяльності, місцем проживання та національною належністю) // Українська історична та діалектна лексика: Зб. наук. пр. Л.: Ін-т українознавства ім.І.Крип’якевича НАНУкраїни, 2003. Вип. 4. С.4147.
87. Іващенко В.Л. Конотативно-оцінний аспект семантики назв осіб за родом діяльності, місцем проживання та національною належністю (на матеріалі української мови): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Ін-т укр. мови НАН України. К., 1997. 16с.
88. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Донецька область. К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1970. 992с.
89. Калиткина Г.В. Формы субъективной оценки имен в аспекте теории мотивации (на диалектном материале): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Томский гос. ун-т им.В.В.Куйбышева. Томск, 1990. 20с.
90. Кашевская Ю.И. Оценочные субстантивные и адъективные наименования лиц в говоре села Кабанск Бурятской АССР (общий очерк и словник). Иркутск, 1971. 93с.
91. Кислицина Н.М. Прикметники зі значенням узагальненої позитивної оцінки як фрагмент мовної картини світу (на матеріалі російської, української та англійської мов): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.17 / Київський нац. лінгв. ун-т. К., 2002. 20с.
92. Клименко Н.Б. Назви одягу в східностепових говірках Донеччини: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Донецький нац. ун-т. Донецьк, 2001. 19с.
93. Клименко Н. Із спостережень над назвами одягу східностепових говірок (на матеріалі Волноваського району Донецької області) // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. Донецьк: ДонДУ, 1998. Вип. 4. С.208215.
94. Клименко Н. Лексико-семантична група назв чоловічого стегнового одягу в східностепових говірках Донеччини // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. Донецьк: ДонДУ, 2000. Вип. 6. С.278287.
95. Клименко Н. Функціонування назв спідниці в говірках Донеччини // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. Донецьк: ДонДУ, 1999. Вип. 5. С.278286.
96. Клименко Н.Ф. Універбація // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В.М. Русанівський (співголова), О.О. Тараненко (співголов