Новак Тарас Андрійович Рельєф Волинської височини: проблеми просторової диференціації

Короткий опис

Новак Тарас Андрійович, діловод кафедри землеустрою, кадастру, моніторингу земель та геоінформатики, Національний університет водного господарства та природокористування (м. Рівне). Назва дисертації: «Рельєф Волинської височини: проблеми просторової диференціації». Шифр та назва спеціальності 11.00.04 геоморфологія та палеогеографія. Спецрада К 26.001.22 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
НОВАК ТАРАС АНДРІЙОВИЧ
УДК 911.2:551.4.034(477.8)
ДИСЕРТАЦІЯ
РЕЛЬЄФ ВОЛИНСЬКОЇ ВИСОЧИНИ:
ПРОБЛЕМИ ПРОСТОРОВОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ
11.00.04 – геоморфологія та палеогеографія
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_______________ Т. А. Новак

Науковий керівник
Львів – 2020
Богуцький Андрій Б

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП............................................................................................................... 18
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ГЕОМОРФОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ..................... 24
1.1. Перший етап (поч. ХІХ ст. – 1910-і рр.)............................................. 24
1.2. Другий етап (1920-і рр. – 1980-і рр.) .................................................. 26
1.3. Третій етап (з 1990 р. і донині)........................................................... 28
РОЗДІЛ 2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА
ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖЕНЬ .................................... 31
2.1. Географічне положення і межі Волинської височини....................... 31
2.2. Геологічна будова території ............................................................... 33
2.2.1. Тектонічна будова і неотектонічні рухи.................................. 33
2.2.2. Дочетвертинні відклади ........................................................... 39
2.2.3. Четвертинні відклади................................................................ 43
2.3. Клімат, поверхневі та підземні води .................................................. 47
РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ ......................................................... 53
3.1. Загальні методичні засади і матеріали досліджень ........................... 53
3.2. Вивчення морфології рельєфу ............................................................ 54
3.3. Морфотектонічні і морфоструктурні дослідження ........................... 61
3.4. Вивчення річкових долин ................................................................... 67
3.5. Дослідження лесового мікрорельєфу ................................................. 70
3.6. Методика геоморфологічного районування ...................................... 72
РОЗДІЛ 4. ЗАГАЛЬНІ РИСИ РЕЛЬЄФУ......................................................... 76
4.1. Орографічна характеристика .............................................................. 76
4.2. Морфометричний аналіз рельєфу....................................................... 79
РОЗДІЛ 5. ОСОБЛИВОСТІ МОРФОСТРУКТУРИ І
МОРФОСКУЛЬПТУРИ................................................................................... 100
5.1. Морфоструктура ................................................................................ 100
5.1.1. Загальна характеристика ........................................................ 100
5.1.2. Морфоструктура Мізоцької височини................................... 105
17
5.1.3. Структурна зумовленість долинної мережі Повчанської і
Мізоцької височин............................................................................ 110
5.2. Морфоскульптура.............................................................................. 117
5.2.1. Річкові долини .................................................................... 117
5.2.2. Реліктові форми рельєфу.................................................... 134
5.2.2.1. Долини стоку талих льодовикових вод .................... 134
5.2.2.2. Денудаційні поверхні вирівнювання ........................ 136
5.2.2.3. Лесовий посткріогенний мікрорельєф...................... 138
РОЗДІЛ 6. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ РЕЛЬЄФУ................................................. 147
6.1. Розвиток рельєфу протягом неогену ................................................ 147
6.2. Розвиток рельєфу протягом антропогену ........................................ 148
РОЗДІЛ 7. СУЧАСНІ ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ ............................ 156
7.1. Площинний змив ............................................................................... 156
7.2. Лінійна ерозія тимчасових водотоків ............................................... 157
7.3. Ерозійно-акумулятивна діяльність постійних водотоків та
гравітаційні процеси на схилах річкових долин..................................... 162
7.4. Карстово-суфозійні процеси............................................................. 164
7.5. Антропогенні процеси....................................................................... 166
РОЗДІЛ 8. ГЕОМОРФОЛОГІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ .................................. 172
8.1. Загальні зауваження щодо районування .......................................... 172
8.2. Сокальська височина......................................................................... 177
8.3. Горохівська височина........................................................................ 178
8.4. Рівненська височина.......................................................................... 180
8.5. Гощанська височина.......................................................................... 183
8.6. Повчанська височина ........................................................................ 186
8.7. Мізоцька височина ............................................................................ 189
ВИСНОВКИ.................................................................................................... 196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................... 201
ДОДАТКИ ....................................................................................................... 222

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. Волинській височині характерний високий ступінь внутрішньої
різноманітності рельєфу. Морфометричний аналіз території височини
дозволив виявити істотні просторові відмінності у будові її рельєфу. Для
західної, центральної і північної частин Волинської височини властиві
середні значення показників абсолютних висот, крутизни схилів,
вертикального і горизонтального розчленування. У межах східної частини
височини ці параметри є істотно нижчими, що значною мірою уподібнює цю
територію до оточуючих ділянок Поліської низовини та Малополіської
рівнини. Південно-східна частина Волинської височини характеризується
підвищеними значеннями морфометричних параметрів, що є типовим для
сусідніх ділянок Подільської височини. Протягом геологічної історії на
розвиток рельєфу Волинської височини впливала низка різноманітних
факторів, серед яких можна виділити чотири основних: структурногеологічний, тектонічний, флювіальний і еоловий.
2. Вплив структурно-геологічного фактора проявився насамперед у
наявності у крівлі відкладів центрально-східної і південної частин височини
малопотужного (3–5 м), але опірного до ерозії шару міоценових вапняків. Це
сприяло формуванню тут розвиненої системи глибоких ярів і балок з
крутими схилами та широких пласких вершинних поверхонь. Наявність
останців неогенових відкладів на території Повчанської і південної частини
Рівненської височин свідчать про значно більше поширення неогенових
відкладів на території Волинської височини у неоген-четвертинну епоху. У
результаті впливу денудаційних процесів неогенові товщі цих територій були
майже повністю зруйновані. На території Повчанської височини важливу
роль відіграла наявність дислокованих крейдових товщ, що сприяло
утворенню тут Повчанської кільцевої морфоструктури. У західній і
центральній ділянках Волинської височини геологічну основу утворюють
нестійкі до ерозії крейдово-мергельні породи, результатом чого стало
197
формування тут розвиненої ярково-балкової мережі з дещо меншими
показниками вертикального розчленування і крутизни схилів.
3. Ступінь впливу тектонічного фактора на розвиток рельєфу
Волинської височини відрізняється на різних її ділянках. Морфоструктурні
межі Волинської височини не завжди є добре вираженими і потребують
подальшого вивчення і обґрунтування. Поки що немає переконливих
свідчень тектонічної зумовленості північного орографічного уступу
височини, а на ділянці південного уступу між західною окраїною височини і
долиною р. Стир взагалі не виявлено істотних тектонічних порушень
широтного простягання. Найкраще вираженими морфоструктурами третього
порядку є Повчанська кільцева морфоструктура і Мізоцька морфоструктура,
про що підтверджується, зокрема, результатами аналізу карти сучасного
гіпсометричного положення поверхні відкладів сеноману. Результати
проведених досліджень свідчать про вплив на формування сучасного рельєфу
Мізоцької морфоструктури диференційованих блокових неотектонічних
рухів різної амплітуди, наслідком яких стало утворення низки тектонічних
порушень, які, зокрема, обмежують Мізоцьку морфоструктуру з півночі і
заходу. Завдяки дослідженню просторового орієнтування елементів долинної
мережі Повчанської і Мізоцької височин виявлено виразне домінування
північно-західного напряму простягання ерозійних тальвегів (N120˚–140˚ на
Повчанській і N110˚–130˚ на Мізоцькій височині). Результати аналізу
конфігурації долинної мережі височин свідчать про високий рівень
тектонічного контролю над її розвитком, особливо помітним у межах
Мізоцької височини. На решті території Волинської височини не виявлено
ознак неотектонічної активності, яка б значною мірою вплинула на
формування її рельєфу.
4. Роль флювіального фактора у розвитку рельєфу Волинської
височини проявилась, насамперед, у дії процесів лінійної ерозії, одним із
найактивніших агентів якої є русла рік. Pа кількістю терас і їхніми
морфологічними параметрами Волинські ділянки річкових долин
198
відрізняються від сусідніх ділянок цих долин на північ і на південь від
Волинської височини, і в той же час подібні між собою, що, таким чином, є
одним із аргументів на користь об’єднання Волинської височини у єдиний
геоморфологічний таксон. Найбільші річкові долини характеризуються
наявністю трьох геоморфологічно виражених надзаплавних терас і заплави.
Часом формування найстаршої тераси є середній плейстоцен, двох молодших
терас – пізній плейстоцен, а заплави – голоцен. Винятком є долина р. Горинь,
в межах якої окрім типових для інших річкових долин височини терас також
виявлено залишки ранньоплейстоценової тераси. Відносна висота поверхні
пізньоплейстоценових терас Волинської височини над урізом води в річці
часто стрімко зростає вниз за течією. Всі тераси, окрім наймолодшої, вкриті
лесовою товщею, потужність якої зростає із збільшенням віку тераси.
Наймолодшій терасі притаманні переважно піщанистий літологічний склад і
наявність кількох відокремлених уступами гіпсометричних рівнів. У рельєфі
надзаплавні тераси часто плавно, без чіткого уступу, переходять у
денудаційні поверхні вирівнювання, що ускладнює їхнє розчленування.
Заплава має два рівні – високий і низький.
5. Еолові процеси стали одним із головних рушіїв формування
Волинської височини як єдиного геоморфологічного утворення. Протягом
холодних і сухих етапів плейстоцену на території вододільних і схилових
поверхонь височини тривала акумуляція пилуватого матеріалу, в той час, як
на довколишніх територіях відбувалося розвіювання і видування
дрібнозернистих часток та отримали розвиток флювіогляціальні процеси.
Спільна дія цих факторів стала провідною причиною підвищення території
Волинської височини над сусідніми ділянками. На території дослідження
також виявлені ознаки активної роботи еолової денудації, наслідком якої
стало, насамперед, розвіювання субширотних долинних форм, відкритих у
західному напрямі, та долин стоку талих льодовикових вод. Особливо
активно цей процес відбувався на правобережжі Горині, де для цього були
сприятливі умови, а саме наявність податливих до розвіювання піщано-
199
глинистих неогенових відкладів. Діяльність процесів еолової акумуляції та
денудації стала одним із чинників формування пасмового рельєфу
субширотного простягання у західній і центральній частинах Волинської
височини.
6. Важлива роль у наданні Волинській височині характерних рис
рельєфу, які відрізняють її від сусідніх територій, належить реліктовим
формам рельєфу. Долини стоку талих льодовикових вод сформувалися в
період окського зледеніння завдяки ерозійно-акумулятивній діяльності
флювіогляціальних потоків, яким був властивий переважно широтний
напрям стоку. Внаслідок перебудови гідромережі після відступу льодовика і
відновлення північного напряму стоку окремі відрізки давніх долин
припинили свій розвиток і перейшли в реліктовий стан. Денудаційні поверхні
вирівнювання найкраще виражені на території Повчанської височини,
оскільки тут вони майже не маскуються лесовим покривом. Наявність низки
висотних денудаційних рівнів свідчить про послідовну зміну базису ерозії
протягом неоген-четвертинного періоду. Наймолодші поверхні вирівнювання
є продовженням рівнів надзаплавних терас. На території Волинської
височини протягом плейстоцену кількаразово формувалися перигляціальні
умови і відбувалися процеси кріогенезу. Протягом останнього,
красилівського, палеокріогенного етапу на вододільних ділянках розвинулась
система горбисто-западинних полігональних мікроформ, яка після деградації
багаторічної мерзлоти перейшла в реліктовий стан і була частково
перетворена ерозійно-денудаційними процесами. Сьогодні посткріогенний
мікрорельєф представлений системою полігональних додатних форм рельєфу
шириною в середньому 30–55 м, розділених мілкими, здебільшого
видовженими пониженнями із загальною амплітудою висот, як правило, не
більше 1 м.
7. Із сучасних геоморфологічних процесів найбільш масштабними є
площинний змив, лінійна ерозія тимчасових водотоків і ерозійноакумулятивна діяльність рік. Активність перших двох більша на території
200
Повчанської і Мізоцької височин завдяки високій крутизні схилів і значним
перепадам відносних висот. Ерозійно-акумулятивні процеси в руслах рік
проявляються головно у вигляді розмиву берегів і стимулюванні обвальнозсувних явищ. У північно-східній частині Повчанської височини, в межах
Верхньостубельської та Верхньоустинської улоговин і на окремих ділянках
Гощанської височини помітний вплив карстових процесів. Антропогенна
діяльність проявляється у вигляді інтенсифікації ерозійно-денудаційних
процесів та безпосереднього перетворення рельєфу, наслідком чого є
утворення низки вироблених і насипних форм.
8. Схема геоморфологічного районування території Волинської
височини, яка передбачає виділення 6 геоморфологічних районів, була
деталізована з урахуванням головно морфологічних і морфометричних
особливостей рельєфу, результатом чого стало виділення 20 підрайонів. У
вигляді окремих таксономічних одиниць виділені долини Західного Бугу,
Стиру, Ікви і Горині.