ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ПЕВНИХ ВИДІВ ПОКАРАНЬ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ ТА ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ ОГЛЯД ОБСТАВИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕВНИХ ВИДІВ ПОКАРАНЬ 13
1.1. Обставини, що виключають можливість призначення певних видів покарань, з найдавніших часів 13
1.2. Обставини, що виключають можливість призначення певних видів покарань, в історії розвитку вітчизняного законодавства 17
1.3. Обставини, що виключають можливість призначення певних видів покарань, у законодавстві зарубіжних країн 20
Висновки до розділу 39
РОЗДІЛ 2 КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗНАЧЕННЯ ОБСТАВИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ПЕВНИХ ВИДІВ ПОКАРАННЯ 41
2.1. Кримінально-правова характеристика обставин, що виключають можливість застосування певних видів покарань, за ознаками суб’єктів 41
2.2. Кримінально-правова характеристика обставин, що виключають можливість застосування певних видів покарань, за видами покарань 99
2.3. Кримінально-правова характеристика обставин, що виключають можливість застосування певних видів покарань, за способом законодавчої конструкції 139
Висновки до розділу 145
РОЗДІЛ 3 ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ПЕВНИХ ВИДІВ ПОКАРАННЯ, ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ІНСТИТУТУ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ 150
3.1. Соціально-правова обумовленість обставин, що виключають застосування певних видів покарання 150
3.2. Місце обставин, що виключають застосування певних видів покарання, в інституті призначення покарання 160
Висновки до розділу 177
ВИСНОВКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 185
ДОДАТКИ 199

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Процес демократичних перетворень в Україні нероздільно пов\'язаний з побудовою цивілізованої правової держави, здатної забезпечити захист своїх найвищих цінностей від злочинних посягань. Серед засобів, що застосовуються державою в системному впливі на злочинність, найбільш суворим та поширеним було і залишається кримінальне покарання. За всієї важливості соціально-економічних заходів по запобіганню злочинності та поліпшення виховної роботи не можна не враховувати тієї значної ролі, яку відіграє в боротьбі за викорінювання злочинних посягань кримінальне покарання. Досягнення притаманних покаранню цілей впливає на характер і динаміку злочинності, служить дійовим засобом спеціальної та загальної превенції.
Призначення покарання є логічним і необхідним етапом, який завершує роботу органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів. Якщо ж, в силу тих чи інших причин, винній особі не призначається покарання, або вид чи розмір покарання не відповідають суспільній небезпеці вчиненого та особистості винного, ефективність діяльності правоохоронних органів може бути значно знижена і навіть зведена нанівець. Помилки у використанні кримінального покарання, поряд з іншими чинниками, можуть ослабити боротьбу із злочинністю, призвести до підвищення її рівня, зростання числа злочинів, можуть дискредитувати правоохоронну і судову діяльність, а також всю державну владу.
Криміногенна обстановка, що склалася в Україні, зниження ефективності дії кримінального покарання зумовлюють нагальну необхідність наукового осмислення цих процесів, пошуку найбільш оптимальних напрямів, форм і методів подолання кризового стану в боротьбі із злочинністю.
У цьому аспекті дослідження проблем призначення покарання набуває особливу актуальність і значущість. Для досягнення цілей покарання, підвищення його ролі як засобу протидії злочинним проявам необхідна система, що забезпечує реальну можливість застосування різних видів та розмірів покарання до засуджених різних категорій залежно від тяжкості злочину, обставин його вчинення і особистості винного. Проблема застосування покарання охоплює ряд питань, що відносяться до сутності покарання, його цілей, індивідуалізації тощо. Потрібно враховувати, що хоча покарання і являє собою передбачену законом реакцію з боку держави на вчинений злочин, це всеж-таки остання, крайня міра, яка застосовується до винної особи. Вона реалізовується в тому випадку, коли іншими способами досягнути мети запобігання злочинів і виправлення винного не уявляється можливим.
У розв\'язанні цієї задачі важливе місце займає виявлення і наукове осмислення ситуацій, коли внаслідок наявності особливих обставин застосування того або іншого покарання стає неможливим.
Питання призначення покарання були і залишаються складними в судовій практиці, що відзначається в роз\'ясненнях Пленуму Верховного Суду України, працях вчених і практиків. Невипадково, як показує аналіз статистичних даних, ефективність спеціальної превенції залишається низкою. Про це свідчить той факт, що кожний четвертий злочин вчиняється особами, які відбувають покарання або раніше судимі і мають не зняту і не погашену судимість (у 2002 р. – 24,2%, у 2003 р. – 25,9 % від загальної кількості засуджених). [162]
Викладене переконує в актуальності, теоретичній та практичній значущості обраної теми дисертаційного дослідження.
У теорії кримінального права значну увагу вивченню проблем призначення кримінального покарання приділили (в радянській період розвитку науки кримінального права) Л.В. Багрій-Шахматов, М.І. Бажанов, І.М. Гальперін, А.С. Горелик, І.І. Карпець, Б.С. Никифоров, П.П. Осипов, В.Д. Соловйов, В.Я. Тацій, М.Д. Шаргородський та інші. У цих роботах ґрунтовно розглянуто ряд питань, пов\'язаних з призначенням покарання. Однак окремі з них залишаються спірними, деякі вимагають подальшого обговорення, інші втратили своє значення у зв’язку із змінами в законодавстві та соціально-економічних умовах життя суспільства.
У сучасний період питання призначення покарання досліджувалися в роботах П.А. Вороб’я, В.І. Зубкової, А.В. Іщенка, Т.О. Лєсниєвскі-Костаревої, А.А. Магомедова та інших. Зазначені наукові розробки містять значну кількість безперечно корисних теоретичних положень і висновків. Однак проблема обставин, що виключають застосування певних видів покарання, спеціально не досліджувалася не тільки в Україні, а і в інших країнах колишнього СРСР.
Окремі аспекти щодо реалізації нормативних приписів про виключення у застосуванні певних видів покарання стали предметом розгляду лише в останні роки. Однак відповідні роботи (на рівні статей чи наукових тез) стосуються лише виключень у застосуванні певних видів покарання до неповнолітніх (В.М. Бурдін, Т.В. Сахарук, В.І. Тютюгін) або ґрунтуються на аналізі норм КК інших країн (В.М. Степашин).
Наразі у практиці непоодинокі випадки призначення судами покарань особам, до яких обраний вид покарання не може бути застосований, що негативно впливає на законність та обґрунтованість застосування відповідних кримінально-правових норм. Не можна визнати досконалим техніко-юридичне втілення норм про обставини, що виключають застосування певних видів покарання, в їх чинній редакції, що викликає потребу у формулюванні й обґрунтуванні пропозицій про внесення змін до Кримінального кодексу України.
Вищевикладене зумовлює необхідність наукового осмислення й детального теоретичного дослідження правової природи та особливостей застосування норм щодо обставин, що виключають застосування певних видів покарання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Науково-дослідного інституту проблем боротьби зі злочинністю Національної академії внутрішніх справ України, ґрунтується на загальних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001–2005 роки (затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000), а також розділу IV Концепції бороть¬би з корупцією на 1998–2005 роки (затверджена Указом Президента України від 24 квітня 1998 р. № 367/98), яким спеціально передбачені заходи удосконалення системи кримінально-правових санкцій.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення соціальної сутності та виявлення правового значення обставин, що виключають застосування певних видів покарання. Мета зумовлює постановку й необхідність вирішення таких завдань: 1) з’ясувати історичні, правові й соціальні чинники, якими зумовлені законодавчі норми про обставини, що виключають застосування певних видів покарання; 2) визначити місце обставин, що виключають застосування певних видів покарання, у структурі інституту призначення покарання; 3) визначити зміст системи обставин, що виключають застосування певних видів покарання; 4) виробити рекомендації щодо тлумачення і практичного застосування норм про обставини, що виключають застосування певних видів покарання; 5) виявити недоліки вказаних норм і сформулювати пропозиції по їх усуненню.
Об’єктом дослідження є обставини, що виключають застосування певних видів покарання, як складова частина інституту призначення покарання.
Предметом дослідження виступає чинне кримінальне законодавство щодо призначення покарання та обставин, що виключають застосування певних видів покарання; вітчизняне кримінальне законодавство минулих років; кримінальне законодавство зарубіжних країн про обставини, що виключають застосування певних видів покарання; система наукових поглядів і розробок стосовно призначення покарання.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети й завдань, об’єкта та предмета дослідження.
Діалектичний метод дозволив розглянути питання обставин, що виключають застосування певних видів покарання, через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права. Історичний та історико-правовий методи було використано при з’ясуванні історичних витоків і генезису існування в кримінальному праві обставин, що виключають застосування певних видів покарання. Порівняльно-правовий метод – при здійсненні порівняння норм, які містять обставини, що виключають застосування певних видів покарання, інших країн із кримінальним законодавством України. Формально-логічний (догматичний) метод послужив аналізу розглядуваної проблеми з точки зору додержання правил законодавчої техніки при конструюванні відповідних норм. За допомогою системно-структурного аналізу показано місце обставин, що виключають застосування певних видів покарання, в інституті призначення покарання, співвідношення відповідних норм Загальної частини з санкціями норм Особливої частини Кримінального кодексу, визначено обсяг і зміст відповідних понять.
Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації послужили праці вітчизняних і зарубіжних криміналістів, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і проблемам призначення покарання,
а також праці із загальної теорії права, історії держави та права України, кримінально-процесуального й цивільного права, юридичної й загальної психології. Досліджено кримінальне законодавство низки зарубіжних країн, вітчизняне кримінальне законодавство попередніх епох, постанови Пленуму Верховного Суду України.
Нормативну базу роботи склали Конституція України, чинне кримінальне законодавство України, нормативні акти інших галузей права, у тому числі кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, цивільного права.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані внаслідок суцільного вивчення усіх судових постанов, вироків та ухвал, опублікованих у 2001–2004 роках у виданнях Верховного Суду України, що обумовлює їх репрезентативність, а також вибіркове вивчення вироків за архівними справами Київської, Луганської областей та АР Крим (всього 126 вироків). Проведено анкетування слідчих та інших працівників міліції, а також податкової міліції з питань ефективності норм про обставини, що виключають застосування певних видів покарання (отримано відповіді від 48 респондентів). Здійснено аналіз статистичних даних Верховного Суду України про результати розгляду справ судами України за 2002 і 2003 роки.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше поставлена, всебічно проаналізована та теоретично узагальнена проблема існування в кримінальному законодавстві обставин, що виключають застосування певних видів покарання. Проведене дослідження дозволило виявити недоліки законодавчої конструкції та труднощі практичної реалізації чинних кримінально-правових норм щодо зазначених обставин, а також запропонувати напрями їх вдосконалення.
На підставі проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення:
Уперше:
1. З урахуванням правової природи обставин, що виключають застосування певних видів покарань, дано їх поняття як визначених Кримінальним законом обставин, які з огляду на соціальні, юридичні чи інші чинники унеможливлюють або роблять недоцільним чи неефективним застосування певного покарання до певної категорії осіб.
2. З’ясовано історичні витоки норм про обставини, що виключають застосування певних видів покарань, та особливості їх розвитку у вітчизняному законодавстві різних епох. Установлено, що окремі обставини завжди враховувалися в кримінально-правових нормах як такі, що унеможливлюють або роблять недоцільним чи неефективним застосування певного покарання до певної категорії осіб. Виявлено, що в історичній динаміці зростає як кількість передбачених кримінальним законодавством обставин, що виключають можливість застосування певних видів покарань, так і чіткість їх регламентації, що пояснюється загальною гуманізацією кримінального права, зростанням рівня законодавчої техніки, появою нових видів покарань та іншими чинниками.
3. На основі компаративного аналізу норм про обставини, що виключають застосування певних видів покарань (кримінальні кодекси восьми європейських країн, трьох країн СНД, а також мусульманське кримінальне право та Кримінальний кодекс Китайської народної республіки) визначені спільні риси та відмінності у віднесенні до зазначених обставин віку, статі, стану здоров\'я (зокрема вагітності) особи, що вчинила злочин, тощо, а також виявлені підходи, якими характеризуються КК різних країн, до вирішення питання про заміну тих видів покарань, застосування яких не є можливим, покараннями інших видів.
4. Обґрунтовано положення про те, що введення у чинне законодавство норм про обставини, що виключають застосування певних видів покарання, будучи послідовним і закономірним етапом поступального розвитку інституту призначення покарання, обумовлене у більшості випадків соціальними чинниками, а також юридико-соціальними та іншими об\'єктивними підставами.
5. Доведено, що \"розпорошення\" обставин, які виключають застосування певних видів покарання, по різних нормах Загальної частини чинного КК, а також відсутність норми, яка повинна врегульовувати питання щодо наслідків дії обставин, що виключають застосування певних видів покарання, утруднює правозастосовчу практику та реалізацію мети покарання, призводить до небажаних правових колізій. Зокрема, показано, що обставини, які виключають застосування певних видів покарання, в редакції чинного КК:
– різко обмежують можливості індивідуалізації покарання для неповнолітніх, вагітних жінок та жінок, що мають малолітніх дітей, а також для непрацездатних осіб;
– масово безпідставно погіршують становище осіб, яких вони стосуються, і перш за все – неповнолітніх, інвалідів та інших соціально незахищених осіб;
– в непоодиноких випадках створюють ситуації безпідставного пом’як¬шення покарання службових осіб, працівників правоохоронних органів тощо;
– інколи призводять до повної безкарності осіб, до яких стає неможливим застосування жодного покарання з числа передбачених санкціями відповідних норм Особливої частини КК;
– мають \"кумулятивний ефект\", коли різні види обставин, що виключають застосування певних видів покарання, збігаються в одній справі відносно однієї винної особи і додатково обмежують можливості індивідуалізації покарання або призводять до безпідставного пом’якшення чи обтяження покарання.
6. Наведені докази того, що деякі обставини, які виключають застосування певних видів покарання за чинним КК України, не обумовлені в достатній мірі соціальними чинниками, не мають юридичних підстав, передбачених міжнародними нормами з прав людини чи внутрішнім законодавством щодо особливостей трудового статусу або соціальної охорони відповідних осіб, а також створюють небажані юридичні колізії.
7. Висунута і обґрунтована пропозиція про необхідність того, що обставини, які виключають застосування певних видів покарання, повинні бути сконцентровані в одній статті розділу XI КК \"Призначення покарання\". З метою усунення виявлених правових колізій запропонована редакція окремої норми Загальної частини КК, що не тільки передбачає перелік обставин, що виключають застосування певних видів покарання, а й встановлює правила заміни покарань, які неможливо призначити з огляду на існування вказаних обставин, на інші покарання.
Удосконалено:
8. Наукові пропозиції щодо вдосконалення основних засад та принципів призначення покарання за кримінальним законодавством України.
Дістало подальший розвиток:
9. Висновки та пропозиції щодо особливостей призначення покарання з врахуванням вікових, гендерних, професійних та інших соціальних чинників, що характеризують винних осіб.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації теоретичні висновки й рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем призначення покарання взагалі і врахування при цьому обставин, що виключають застосування певних видів покарання, зокрема; у правотворчості – внесені пропозиції по вдосконаленню кримінально-правових норм про обставини, що виключають застосування певних видів покарання, які можуть бути використані при подальшому вдосконаленні кримінального законодавства; у правозастосуванні – при застосуванні судами України норм Кримінального кодексу про обставини, що виключають застосування певних видів покарання; у навчальному процесі – при викладанні курсу загальної частини кримінального права (тема \"Звільнення від покарання\"), підготовці підручників і навчальних посібників із кримінального права.
За результатами дослідження підготовлені і направлені до Верховного Суду України практичні пропозиції, які були враховані при розробці та прийнятті постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 р. \"Про практику призначення судами кримінального покарання\", про що отримана відповідна довідка.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені на науково-теоретичній конференції \"Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах\" (Київ, Національна академія внутрішніх справ України, 25 квітня 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції \"Актуальні проблеми кримінального судочинства України\" (Донецьк, Донецький інститут внутрішніх справ, 21 листопада 2003 р.), науково-практичній конференції \"Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства\" (Львів, Львівський юридичний інститут, 30 квітня 2004 року).
Основні положення дисертації обговорено на засіданнях лабораторії кримінологічних досліджень та вченої ради Науково-дослідного інституту проблем боротьби зі злочинністю, кафедри теорії кримінального права Національної академії внутрішніх справ України, використовуються у навчальному процесі при викладанні курсу “Кримінальне право України. Загальна частина”.
Публікації. За результатами дослідження дисертантом одноособово опубліковано три статті у фахових наукових виданнях, а також дві тези доповідей.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації вперше поставлена, всебічно проаналізована та теоретично узагальнена проблема існування в кримінальному законодавстві обставин, які виключають застосування певних видів покарання. Проведене дослідження дозволило виявити недоліки законодавчої конструкції та труднощі практичної реалізації чинних кримінально-правових норм щодо зазначених обставин, а також запропонувати напрями їх вдосконалення. Проведене дослідження дозволяє зробити висновки, які мають значення як у теоретичному, так і в практичному плані:
1. Обставини, які виключають застосування певних видів покарання, мають давні історичні витоки у вітчизняному кримінальному праві, здавна враховувалися вітчизняним законодавцем у нормах про види покарання, та особливості призначення.
2. В історичному аспекті послідовна гуманізація кримінального права, підвищення рівня законодавчої техніки, поява нових видів покарань та ряд інших чинників обумовлюють зростання кількості норм, що передбачають обставини, які виключають застосування певних видів покарання. Ця тенденція відповідає особливостям розвитку кримінального законодавства зарубіжних країн, насамперед – країн Європи.
3. Введення у чинне законодавство норм про обставини, які виключають застосування певних видів покарання, будучи послідовним і закономірним етапом поступального розвитку інституту призначення покарання, обумовлене у більшості випадків соціальними чинниками, юридико-соціальними та іншими об\'єктивними підставами.
4. Визначення місця обставини, які виключають застосування певних видів покарання, у структурі інституту призначення покарання свідчить, що вони є:
а) імперативними, бо за їх наявності є обов’язковим при постановлянні вироку суду;
б) таким, що не передбачають застосування у зв’язку з якимись діями осіб, яких вони стосуються;
в) загальними, оскільки передбачені нормами Загальної частини КК і повинні враховуватися при застосуванні покарання індивідуально невизначеного кола осіб.
5. Обставини, які виключають застосування певних видів покарання, – це визначені кримінальним законом обставини, які з огляду на соціальні, юридичні чи інші чинники унеможливлюють або роблять недоцільним чи неефективним застосування певного покарання до певної категорії осіб.
6. Розпорошення обставини, які виключають застосування певних видів покарання, по різних нормах Загальної частини чинного КК, а також відсутність норми, яка повинна врегульовувати питання щодо наслідків реалізації норм про обставини, які виключають застосування певних видів покарання, утруднює правозастосовчу практику та реалізацію мети покарання, призводять до небажаних правових колізій. Зокрема існуюча редакція відповідних норм КК обумовлює те, що обставини, які виключають застосування певних видів покарання:
– різко обмежують можливості індивідуалізації покарання для неповнолітніх, жінок, що мають малолітніх дітей, а також для непрацездатних осіб;
– масово безпідставно погіршують становище осіб, яких вони стосуються, і перш за все неповнолітніх, інвалідів та інших соціально вразливих осіб;
– в непоодиноких випадках створюють ситуації безпідставного пом’якшення покарання службових осіб, працівників правоохоронних органів та інших осіб;
– інколи призводять до повної безкарності осіб, до яких неможливо застосувати жодного покарання з числа передбачених санкціями відповідних статей Особливої частини КК;
– мають особливість, яку пропонується назвати \"кумулятивним ефектом\" – коли різні види обставин, виключають застосування певних видів покарання, збігаються в одній справі відносно однієї винної особи і додатково обмежують можливість можливості індивідуалізації покарання або призводять до безпідставного пом’якшення чи обтяження покарання.
7. Деякі обставини, які виключають застосування певних видів покарання, є зайвими в чинному КК України, оскільки не обумовлені соціальними чинниками, а також не мають юридичних підстав, передбачених міжнародними нормами з прав людини чи внутрішнім законодавством щодо особливостей трудового статусу, соціальної охорони відповідних осіб.
8. Обставини, які виключають застосування певних видів покарання, повинні бути сконцентровані в одній статті розділу XI КК \"Призначення покарання\".
9. КК України потребує доповнення в частині встановлення правил заміни покарань, які неможливо призначити з огляду на існування обставин, які виключають застосування певних видів покарання, на інші покарання. Такі правила повинні, зокрема, мати за мету виключити як безкарність винних осіб, так і безпідставне погіршення їх становища.
На підставі сформульованих у дисертації висновків пропонується доповнити КК України статтею 66-1 (з одночасним виключенням вказівок на відповідні обставини у ст.56-58, 60, 61, 62, 64 та інш.), такого змісту:
\"Стаття 661. Обставини, що виключають застосування покарання певного виду
1. Виключається застосування наступних видів покарання:
1) штраф – до осіб, що не мають самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення;
2) громадські роботи – до вагітних жінок, до жінок, які мають дітей віком до трьох років, до непрацездатних осіб, до військовослужбовців;
3) виправні роботи – до вагітних жінок, до непрацездатних осіб, до військовослужбовців;
4) службові обмеження для військовослужбовців – до військовослужбовців строкової служби, до осіб, які є цивільними особами на момент постановляння вироку;
5) арешт – до вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років;
6) обмеження волі – до вагітних жінок, до жінок, які мають дітей віком до трьох років;
7) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців – до військовослужбовців не строкової служби, до осіб, які є цивільними особами на момент постановляння вироку;
8) позбавлення волі на певний строк – до неповнолітніх осіб за вперше вчинений злочин невеликої тяжкості, до жінок, які мають дітей віком до трьох років;
9) довічне позбавлення волі – до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років, до осіб у віці понад 65 років, до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину, до осіб, що вчинили особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, і за яким закінчилися строки давності, до особи, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності і вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі.
2. За наявності обставин, вказаних у частині першій цієї статті суд, умотивувавши своє рішення, може перейти до іншого, більш м\'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин\".

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975. – 260 с.
2. Аликперов Х.Д. Преступность и компромисс. – Баку: Элм, 1992 . – 196 с.
3. Ансель М. Новая социальная защита. (Гуманистическое движение в уголовной политике): Пер. с франц. – М.: «Прогресс», 1970. – 312 с.
4. Ансель Марк. Методологические проблемы сравнительного права // Очерки сравнительного права. – М.: Прогресс, 1981. – С. 36-86.
5. Антипов В.В. Види та розміри покарання за злочини у сфері господарської діяльності: системно-логічний аналіз // Вісник Національної академії державної податкової служби України. – 2004. – №1(23) – С. 252-258.
6. Антипов В.В. Обставини, які виключають можливість призначення певних видів покарань (порівняльний аналіз законодавства України та деяких зарубіжних країн) // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. – № 3. – С. 82-88.
7. Антипов В.В. Проблеми застосування до неповнолітніх певних видів кримінального покарання // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №8 – С. 134-137.
8. Антипов В.В. Щодо обставин, які виключають можливість застосування певних видів покарань, в аспекті принципу справедливості // Актуальні проблеми кримінального судочинства України: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. Донецьк, 21 листопада 2003 року. – Донецьк: ДЮІ, 2004. – С. 226-230.
9. Артикул воинский (26 апреля 1715 г.) //Российское законодательство X-XX вв.: в 9 т. Т.4. Законодательство периода становления абсолютизма. Отв. ред. А.Г.Маньков. – М.: Юридическая литература. – 1986.
10. Архів Євпаторійського міського суду Автономної Республики Крим.
11. Астемиров З.А. Проблемы теории уголовной ответственности и наказания: Учеб. пособие. – Махачкала, 1987. – 101 с.
12. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание. – Минск: Вышэйшая школа, 1976. – 384 с.
13. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – Киев: Вища школа. Головное изд-во, 1980. – 216 с.
14. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. – Харьков: Основа, 1991. – 359 с.
15. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. – М.: Стеллс, 1995. – 304 с.
16. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1986. – 176 с.
17. Борисов В.И. Уголовная ответственность за нарушение правил при производстве строительных работ. – Харьков: Издательское объединение “Вища школа”, 1977. – 114 с.
18. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М., 1976. – 215 с.
19. Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 19 с.
20. Бурлаков В.Н. Личность преступника и назначение наказания: Учебное пособие. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1986. – 88 с.
21. Великий тлумачний словник сучасної української мови. / Уклад. і глов. ред. В.Т. Бусел. – К.,: Ірпінь: ВТФ \"Перун\", 2002. – 1440 с.
22. Верховний Суд України. Статистичний бюлетень про результати розгляду справ судами України за 2003 рік. Управління узагальнення судової практики та аналізу судової статистики. // Рукопис.
23. Вісник Верховного Суду України. – 2003. – №6.
24. Власенко Н.С., Виноградова Л.Д., Калачова І.В. Гендерна статистика для моніторингу досягнення рівності жінок і чоловіків. К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2000.
25. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину: Монографія. – К.: Вид-во Нац. акад. внутр. справ України, 1997. – 184 с.
26. Выготский Л. С. Избранные психологические произведения. – М., 1956. – 420 с.
27. Гаверов Г.С. Проблемы наказания несовершеннолетних преступников. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1986. – 231 с.
28. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4-15.
29. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины: Проблемы теории и развитие законодательства. – Харьков: Основа, 1994. – 640 с.
30. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения. – М.: Юрид.лит., 1983. – 208 с.
31. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений: (Объект и квалификация преступлений). – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 127 с.
32. Головко Л.В. Освобождение от уголовной ответственности и освобождение от уголовного преследования: соотношение понятий // Государство и право. – 2000. – № 6. – С. 41-52.
33. Грищук О.В. Втілення міжнародно-правового принципу гуманізації покарання у законодавство України // Законодавство України та міжнародне право (проблеми гармонізації): Збірник наукових праць. Випуск 4. – К. – 1998. – С.248-259.
34. Гроций Гуго. О праве войны и мира. – М.: Ладомир, 1999. – 868 с.
35. Гуценко К.Ф. Уголовная юстиция США: критический анализ правовых институтов, обеспечивающих уголовно-правовую репрессию. – М.: Юрид. лит., 1979. – 207 с.
36. Долиненко Л.А. Смягчающие ответственность обстоятельства по действующему уголовному законодательству и в судебной практике: Учебное пособие. – Иркутск: Иркут. гос. ун-т, 1980. – 82 с.
37. Егоров В.С. Система наказаний по уголовному праву России: Учебное пособие. – М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2002.– 48 с.
38. Елеонский В.А. Поощрительные нормы уголовного права и их значение в деятельности органов внутренних дел: Учебное пособие. – Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1984. – 108 с.
39. Емельянов В. П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7-11.
40. Зайцев С.А. К вопросу о понятии справедливости. // Вестник Омского университета. – 1999, Вып.4. – С. 148-151.
41. Закон від 19 грудня 1992 р. “Про адвокатуру” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
42. Закон України від 5 листопада 1991 р. \"Про прокуратуру\" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
43. Закон України від 1 березня 1991 р. “Про зайнятість населення” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 170.
44. Закон України від 12 грудня 1991 р. “Про альтернативну (невійськову) службу” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 15. – Ст. 188.
45. Закон України від 15 грудня 1992 р. \"Про статус суддів\" // Відомості Верховної Ради України. – 1993. –№ 8. – Ст. 56.
46. Закон України від 16 грудня 1999 р. “Про державну службу” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
47. Закон України від 18 лютого 1992 р. \"Про оперативно-розшукову діяльність\" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
48. Закон України від 19 червня 2003 р. \"Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави\" // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 46. – Ст. 366.
49. Закон України від 2 вересня 1993 р. “Про нотаріат” // Відомості Верховної Ради України. –1993. – № 39. – Ст. 383.
50. Закон України від 20 грудня 1990 р. \"Про міліцію\" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
51. Закон України від 21 березня 1991 р. “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 21. – Ст. 252.
52. Закон України від 22 лютого 2000 р. “ Про психіатричну допомогу” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 19. – Ст. 143.
53. Закон України від 23 грудня 1993 р. \"Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів\" // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50; 1999. – № 4. – Ст. 35; 2003. – № 29. – Ст. 233.
54. Закон України від 25 березня 1992 р. “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 385.
55. Закон України від 25 березня 1992 р. “Про службу безпеки України” // Відомості Верховної Ради України. – 1992 – № 27. – Ст.382.
56. Закон України від 26 січня 1993 р. \"Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні\" // Відомості Верховної Ради України. – № 13. – Ст. 110.
57. Закон України від 3 квітня 2003 р. \"Про Державну прикордонну службу України\" // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 27. – Ст. 208.
58. Закон України від 4 грудня 1990 р. \"Про державну податкову службу в Україні\" // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
59. Закон України від 5 листопада 1991 р. \"Про пенсійне забезпечення\" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 3. – Ст. 10.
60. Закон України від 5 лютого 1993 р. \"Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №16. - Ст. 167.
61. Закон України від 7 березня 2002 р. “Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України” // Відомості Верховної Ради України. – 2002– № 32. – Ст. 225.
62. Закон України від 7 червня 2001 р. \"Про службу в органах місцевого самоврядування\" // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст. 175.
63. Закон України від 9 липня 2003 р. \"Про загальнообов\'язкове державне пенсійне страхування\" // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49. – Ст. 376.
64. Закон України від 30 червня 1993 р. “Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
65. Запорожець О.Д., Овчаренко В.Г., Бакаєв О.В., Врублевський О. С., Мироненко В. П. Профілактична діяльність кримінальної міліції у справах неповнолітніх: Методичні рекомендації / Національна академія внутрішніх справ України; Науково-дослідний ін-т проблем боротьби зі злочинністю. – К., 2002. – 44 с.
66. Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика. – М.: Издательства НОРМА, 2002. – 304 с.
67. Имамов Э.З. Уголовное право Китайской Народной Республики. Теоретические вопросы общей части. – М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1990. – 236 с.
68. Ищенко А.В. Назначение наказания по Уголовному кодексу Российской Федерации. М.: Издательство \"Юрлитинформ\", 2002. – 160 с.
69. Інструкція про встановлення груп інвалідів, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я 28 грудня 1991 р. №16.01/20 // Окремий відбиток.
70. Інструкція про порядок ведення Єдиного реєстру нотаріусів, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 27 травня 1999 р. № 26/5 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 24. – С. 199.
71. Інструкція про порядок виконання покарань, не пов\'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та МВС України від 19 грудня 2003 р. № 270/1560 // Офіційний вісник України. – 2004. – №2, том 2. – Ст.90.
72. Інструкція про порядок придбання, зберігання, обліку, перевезення, носіння і використання вогнепальної зброї, боєприпасів та спеціальних засобів державними інспекторами органів рибоохорони Головрибводу Державного комітету рибного господарства України, затверджено наказом Державного комітету рибного господарства України від 15 червня 1998 р. № 86 // окремий відбиток.
73. Казанник А.И. Наказания по Вавилонскому Талмуду // Вестник Омского университета. – 1999. – Вып. 2. – С. 156-158.
74. Кароли Бард. Альтернативные меры уголовного наказания // Альтернативы тюремному заключению в Республике Казахстан”/ Материалы международной конференции. – М.: PRI, 2000.
75. Карпец И.И.Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. М.: Юрид. лит., 1973. – 228 с.
76. Ковалев В. В. Психиатрия детского возраста. – М., 1979. – 599 с.
77. Коваленко Н.П. Психологические особенности и коррекция эмоционального состояния женщины в период беременности и родов. Дисс. канд. психол. наук. СПб., 1998.
78. Кодекс Феодосия и новеллы императоров Валентиниана III, Майориана и Либия Севера о колонах, сельских рабах и вольноотпущенниках (перевод А.Коптева по изданию: Theodosiani libri XVI cum constitutionibus sirmonlianis et leges novellae ad Theodosianum pertinentes. Ed. Th. Mommsen et P. Meyer. Berolini, 1905. Vol. I-II.) – http://lib.userline.ru/664.
79. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія – К.: Юрінком інтер, 1998. – 208 с.
80. Конвенция о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин от 18 декабря 1979 р. // Сборник Международных договоров СССР, вып.XXXVII М., 1983, с.26-36.
81. Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II. – Міжнародне бюро праці, Женева.
82. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 248 с.
83. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 416 с.
84. Кравченко Л.В. Справедливість як вибір. – К.: Видавництво \"Молодь\", 1998. – 256 с.
85. Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений. – Харьков.: «Вища школа», 1983. – 128 с.
86. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
87. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
88. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак./ За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я. Тація. – Харків: Право, 1997. – 368 с.
89. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак./ За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я. Тація. – Харків: Право, 1997. – 368 с.
90. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація.– К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003.– 1196 с.
91. Кристи Н. Борьба с преступностью как индустрия: Вперед к ГУЛАГу западного образца. – М., 2001.
92. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в советском уголовном праве: Учебное пособие / Под ред. Е.А. Фролова. – Ярославль: Ярославский гос. ун-т, 1977. – 84 с.
93. Кувакин В.А. Твой рай и ад: человечность и бесчеловечность человека. (Философия, психология и стиль мышления гуманизма). – СПб: «Алетейя»; М:«Логос», 1998. – 360 с.
94. Кудрявцев И.А.Судебная психолого-психиатрическая экспертиза. – М., 1988. – 268 с.
95. Кузнецова Н., Вельцель Л. Уголовное право ФРГ. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 214 с.
96. Курляндский В.И. Уголовная политика, дифференциация и индивидуализация уголовной ответственности // Основные направления борьбы с преступностью. – М.: Юридическая литература. 1975. – С. 77-95.
97. Курс советского уголовного права: Часть общая: В 6 т. / Ред. коллегия А.А. Пионтковский и др. – М.: Наука, 1970. – Т. 2. – 516 с.
98. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. – М.: Издательство НОРМА, 1998.– 296 с.
99. Магомедов А.А. О понятии дифференциации и индивидуализации уголовной ответственности // Уголовная политика и реформа уголовного законодательства. Труды Академии МВД РФ. – М., 1997. – С. 95-103.
100. Мамедов А.А. Справедливость назначения наказания. – СПб.:Издательство Юридический центр Пресс, 2003.– 119 с.
101. Маньков А.Г. Уложение 1649 года – кодекс феодального права России. –Ленинград: Наука, 1980. – 272 с.
102. Маркс К. Энгельс Ф. Сочинения. – М.: Государственное изд-во политической литературы, 1955. – Т. 1. – 698 с.
103. Материалисты Древней Греции. Собрание текстов Гераклита, Демокрита и Эпикура – М.: Госполитиздат, 1955. – 239 с.
104. Миллер А.И. Противоправное поведение несовершеннолетних: Генезис и ранняя профилактика. – Киев: Наук. думка, 1985. – 150 с.
105. Минимальные стандартные правила ООН, касающиеся отправления правосудия в отношении несовершеннолетних от 25.11.1985 г. // Адвокатская деятельность. – М.: МНЕПУ, 2001. – 536 с.
106. Михайленко П.П. Борьба с преступностью в Украинской СССР. Т.1. 1917-1925 гг. – К.: 1966. – 534 с.
107. Навроцький В.О. Кримінальне право іноземних країн (питання Загальної частини) // Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник для студентів юридичних навчальних закладів / Александров Ю. В., Антипов В. І., Володько М. В. та ін. / За редакцією Клименка В. А. та Мельника М. І. – Київ: Правові джерела, 2002. – С.407-426.
108. Наказ МОЗ України від 27 грудня 1999 р. № 302 \"Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)\" // Окремий відбиток.
109. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. 2-ге вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – Київ: А.С.К., 2003. – 976 с.
110. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка.– К.: Атіка, 2003.– 1056 с.
111. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 208 с.
112. О причинах преступности несовершеннолетних и мерах, принимаемых МООП УССР по ее искоренению / Ред. П.П. Михайленко. – К. – 1967.
113. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навчально-методичний посібник / Міжнародний фонд \"Відродження\". Програма \"Трансформація гуманітарної освіти в Україні\". – К. : ВіАн, 1996. – 352 с.
114. Павленко В. Громадські роботи в системі покарань, не пов\'язаних з позбавленням волі: загальна характеристика та шляхи вдосконалення // Право України. – 2003. – №11.
115. Памятники римского права: Законы XII таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М.: Зерцало, 1997. – 608 с.
116. Панов Н.И. О точности норм уголовного права и совершенствовании законодательной техники // Правоведение. – 1987. – № 4. – С. 79-82.
117. Пикуров Н.И. Уголовное право в системе межотраслевых связей: Монография. – Волгоград: ВЮИ МВД России, 1998. – 224 с.
118. Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць. Випуск 8. – Харків, Право, 1994. – 240 с.
119. Положення про Державний департамент рибного господарства, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. №1226 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 32. – Ст. 1367.
120. Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань, затверджено Указом Президента України від 31 липня 1998 р. № 827/98 // Офіційний вісник України. –1998. – № 31. – С.3.
121. Положення про Державний комітет лісового господарства України, затверджено Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. № 969/2000 // Офіційний вісник України. –2000. – № 33. – Ст. 1400.
122. Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України, затверджено Указом Президента України від 5 квітня 1994 р. № 139/94 // Окремий відбиток.
123. Положення про нагрудний знак \"Почесний працівник прокуратури\", затверджене наказом Генерального прокурора України №113к від 9 лютого 2000 р. // Окремий відбиток.
124. Положення про порядок видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 20 січня 1994 р. №3/5 // Окремий відбиток.
125. Порядок проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи в психіатричних закладах осіб, які утримуються під вартою, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України № 397 від 8 жовтня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 10. –Ст. 493.
126. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2004 р. № 192 \" Деякі питання Міністерства охорони навколишнього природного середовища\" // Офіційний вісник України. –2004. – № 8. – Ст. 481.
127. Постанова Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року \"Про практику призначення судами кримінального покарання\" // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – №6.
128. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 \"Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень\" // Право України. – 2004. – №4.
129. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. №17 \"Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 грудня 1996 р. № 15 \"Про практику направлення військовослужбовців, які вчинили злочини, в дисциплінарний батальйон\" // Окремий відбиток.
130. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 р. № 2 \"Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність\" // Право України. – 2004. – №6.
131. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 квітня 2001 р. в справі П. // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 5.
132. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000): Офіц. вид.: У 2 т. / За заг. ред. В.Ф.Бойка. – К.: А.С.К., 2000. – Т. 1 . – 328 с.
133. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000): Офіц. вид.: У 2 т. / За заг. ред. В.Ф.Бойка. – К.: А.С.К., 2000. – Т.2 – 424 с.
134. Похмелкин В.В. Социальная справедливость и уголовная ответственность. Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1990. – 176 с.
135. Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Українсько-американське бюро захисту прав людини, Амстердам-Київ. – 1996.
136. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 р. №275 // Офіційний вісник України. – 2003. – №52, том 2. – Ст. 2898.
137. Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи, затверджено наказом Міністерства охорони здоров\'я України від 17 січня 1005 р. № 6 // Окремий відбиток.
138. Правові аспекти профілактики правопорушень серед неповнолітніх: Методичні рекомендації / Укл. В.І. Антипов, Ю.Л. Заросинський. – К.:ІСДО, 1995. – 32 с.
139. Преступление и наказание в Англии, США, ФРГ, Японии. Общая часть уголовного права. – М.: Юрид. лит., 1991. – 288 с.
140. Примерный Уголовный кодекс США: Официальный проект Института американского права: пер с англ. / Под ред. Б.С. Никифорова. – М.: Прогресс, 1969. – 303 с.
141. Прохоров В.С. Преступление и ответственность. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. – 136 с.
142. Рекомендація № R(87)20 Комітету міністрів державам-членам Ради Європи \"Про соціальний вплив на злочинність неповнолітніх\", прийнята Комітетом міністрів 17 вересня 1987 року на 410-му засіданні заступників міністрів // Окремий відбиток.
143. Рогов В.А. История уголовного права, террора и репрессий в Русском государстве XV-XVII вв. – М.: Юристъ, 1995. – 288 с.
144. Роды и психика: Практич. рук./Т.Сорокина. – 2003. – 352 с.
145. Ролз Д. Теория справедливости. – Новосибирск: Изд-во НГУ, 1995.
146. Российское законодательство X – XX веков: В 9 т. – М.: Юрид. лит, 1985. – Т.2: Законодательство периода образования и укрепления Русского централизованного государства. – 520 с.
147. Российское законодательство X –XX веков: В 9 т. – М.: Юрид. лит, 1984. Т.1: Законодательство древней Руси. – 423 с.
148. Российское законодательство X –XX веков: В 9 т. – М.: Юрид. лит, 1988. – Т.6: Законодательство первой половины XIX века. – 432 с.
149. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. – СПб: Изд-во «Питер», 2000. – 712 с.
150. Салическая правда (по изданию: Салическая правда. М., Образц. тип. им. Жданова, 1950. (Моск.гос.пед.ин-т им. Ленина. Ученые записки, т.LXII). Перевод Н.П.Грацианского). – http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/salic.htm.
151. Санталов А.И. Теоретические вопросы уголовной ответственности. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1982. – 97 с.
152. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917-1952 г.г. – М.: Госуд. изд-во юрид. лит., 1953. – 464 с.
153. Сборник стандартов и норм Организации Объединенных Наций в области предупреждения преступности и уголовного правосудия. – Нью-Йорк: Организация Объединенных Наций, 1992. – 334 с.
154. Соборное уложение 1649 года: Текст. Комментарии – Л.: Наука, 1987. – 448 с.
155. Советское уголовное право. Общая часть / Под ред. Г.А. Кригера и др. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 367 с.
156. Советское уголовное право: Общая и Особенная части: Учебник / Под ред. Ю.В. Солопанова. – М.: Юрид. лит., 1981. – 464 с.
157. Советское уголовное право: Общая часть / Под ред. В.Д. Меньшагина и др. – М.: Изд-во Моск ун-та, 1974. – 445 с.
158. Статистичний бюлетень Верховного Суду України про результати розгляду справ судами України за 2003 рік. – К., 2004. // Окремий відбиток.
159. Статут внутрішньої служби Збройних Сил України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22. – Ст. 194.
160. Степашин В.М. Назначение наказания // Вестник Омского университета. – 1999, Вып. 2. – С.163-166.
161. Стратегії розвитку України: теорія і практика / За ред. О. С. Власюка. — К. : НІСД, 2002. — 864 с.
162. Структура засуджених за 2002-2003 рр. (аналітична довідка Верховного Суду України) // Окремий відбиток.
163. Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право. Вопросы теории и практики. – М., 1986. – 487с.
164. Таганцев М.И. Уголовное право (Общая часть). Часть 2. По изданию 1902 года. Allpravo.ru. - 2003. – 393 с.
165. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Харьков: Выща шк. Изд-во при ХГУ, 1988. – 198 с.
166. Тихомиров М.Н., Епифанов П.П.. Соборное уложение 1649 года. – М.:Изд-во Моск. ун-та. – 1961.
167. Тоболкин П.С. Социальная обусловленность уголовно-правовых норм. Свердловск: Средне-Уральское кн. изд-во, 1983. – 117 с.
168. Трубников В.М. Новый взгляд на объект преступления // Право і безпека. – 2002. – №1. – С. 80-88.
169. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англия, США, Франция, Германия, Япония). Сборник законодательных материалов / Под. ред. И.Д. Козочкина. – М.: «Зерцало», 1999. – 352с.
170. Уголовное право. Общая часть: Учебник / Под ред. Н.И. Ветрова, Ю.И. Ляпунова. – М.: Новый Юрист, Кно Рус, 1997. – 592 с.
171. Уголовное право. Общая часть: Учебник для вузов. – М.: Инфра* М – НОРМА, 1998. – 516 с.
172. Уголовный кодекс Австрии / Пер. с нем. — М.: ИКД \"Зерцало-М\", 2001. — 144 с.
173. Уголовный кодекс Голландии / Науч. ред. докт. юрид. наук, заслуженный деятель науки РФ, проф. Б. В. Волженкин, пер. с англ. И. В. Мироновой, – СПб.: Издательство \"Юридический центр Пресс\", 2000. – 253 с.
174. Уголовный кодекс Дании / Научное редактирование и предисловие С. С. Беляева, канд. юрид. наук (МГУ им. Ломоносова). Перевод с датского и английского канд. юрид. наук С. С. Беляева, А. Н. Рычевой. – СПб.: Издательство \"Юридический центр Пресс\", 2001. – 230 с.
175. Уголовный кодекс Испании. Под редакцией и с предисловием доктора юридических наук, профессора Н. Ф. Кузнецовой и доктора юридических наук, профессора Ф. М. Решетникова. – М.: Издательство \"Зерцало\", 1998. – 218 с.
176. Уголовный кодекс Китайской Народной Республики Пер.с кит.; Под ред. и с предисл. А.И.Коробеева. – Владивосток Изд-во Дальневост. ун-та 1999 – 176 с.
177. Уголовный кодекс Латвийской Республики / Науч. ред. и вступ. статья канд. юрид. наук А. И. Лукашова и канд. юрид. наук, Э. А. Саркисовой. Перевод с латышского канд. юрид. наук, А. И. Лукашова. – СПб.: Издательство \"Юридический центр Пресс\", 2001. – 313 с.
178. Уголовный кодекс Республики Беларусь. – Минск, 2001. – 214 с.
179. Уголовный кодекс Республики Болгария / Науч. ред. канд. юрид. наук, проф. А. И. Лукашова. Перевод с болгарского Д. В. Милушева, А. И. Лукашова; вступ. статья Й. И. Айдарова – СПб.: Издательство \"Юридический центр Пресс\", 2001. – 298 с.
180. Уголовный кодекс Республики Таджикистан / Принят Законом Республики Таджикистан от 21 мая 1998 года \" О принятии Уголовного кодекса Республики Таджикистан\". Введён в действие 1 сентября 1998 года Постановлением Парламента Таджикистана / Предисловие А. В. Фёдорова. – СПб.: Издательство \"Юридический центр Пресс\", 2001. – 410 с.
181. Уголовный кодекс Российской Федерации. Официальный текст. - М.:Изд-во ТОО \"Транспорт\", 1996. - 188 с.
182. Уголовный кодекс Украины: Комментарий / Под ред. Ю.А. Кармазина и Е.Л. Стрельцова. – Харьков: «Одиссей», 2001. – 960 с.
183. Уголовный кодекс Франции / Науч. редактирование канд. юрид. наук, доц. Л. В. Головко, канд. юрид. наук, доц. Н. Е. Крыловой; перевод с французского и предисловие канд. юрид. наук, доц. Н. Е. Крыловой. – СПб.: Издательство \"Юридический центр Пресс\", 2002. – 650 с.
184. Уголовный кодекс ФРГ / Пер. с нем. — М.: ИКД \"Зерцало-М\", 2001. — 208 с.
185. Уголовный кодекс Швейцарии / Пер. с нем. – М.: Издательство \"Зерцало\", 2000. – 138 с.
186. Уголовный кодекс Швеции / Научные редакторы проф. Н. Ф. Кузнецова и канд. юрид. наук С. С. Беляев. Перевод на русский язык С. С. Беляева. – СПб.: Издательство \"Юридический центр Пресс\", 2001. – 320 с.
187. Указ Президента України від 12 березня 1999 р. №248/99 \"Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерству внутрішніх справ України\" // Офіційний вісник України. – 1999. – № 11. – С. 13.
188. Указ Президента України від 30 вересня 1999 р. № 1240/99 \"Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури\" // Офіційний вісник України. – 1999. – № 39. – С. 37.
189. Указ Президента України від 7 листопада 2001 р. №1053/2001 \"Про положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців\" // Офіційний вісник України. – 2001. – № 46. – Ст. 2039.
190. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных. – СПб., 1845.
191. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 9 жовтня 2003 р. в справі Д. // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – №6.
192. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в від 4 лютого 2003 р. у справі К. //Вісник Верховного суду України. – 2003. – № 5.
193. Филиппова Г.Г. Развитие материнского поведения в онтогенезе. // Психология сегодня. Ежегодник Рос.психол.об-ва, т.2, вып.3. – М.,1996. – С.133.
194. Хан-Магомедов Д. О. Освобождение от наказания по советскому праву: Лекция. – М.: ВШ МООП РСФСР, 1964. – 47 с.
195. Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы. Под ред. В.М. Корецкого. М., 1961.
196. Чечель Г.И. Смягчающие ответственность обстоятельства и их значение в индивидуализации наказания. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1978. – 166 с.
197. Шакун В.І. Моделі та критерії ефективності попередження злочинності у великих містах. / Проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. – Т. 7. – К., 1997. – 774 с.
198. Юзікова Н.С. Кримінально-правові проблеми відповідальності за злочини проти неповнолітніх: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка.– К., 1999. – 16 с.
199. A Reader on Punishment. – Oxford University Press, 1994.
200. Donziger S. The Real War on Crime: The Report of the National Criminal Justice Commission. Harper Collins Published, Inc, 1996. P.218
201. Global Report on Crime and Justice. NY: Oxford University Press, 1999. P.124.
202. Recorded Crime // Home Office Statistical Bulletin, 2001. N 12/01. P.24.