Оксентюк Богдана Андріївна. Податкова система України в роки нової економічної політики (1921-1929 рр.)

Короткий опис

Оксентюк Богдана Андріївна. Податкова система України в роки нової економічної політики (1921-1929 рр.): Дис... канд. екон. наук: 08.01.04 / Тернопільський держ. технічний ун-т ім. Івана Пулюя. - Т., 2002. - 221арк. - Бібліогр.: арк. 202-221.

Оксентюк Б. А. Податкова система України в роки нової економічної політики (1921-1929 рр.). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.04 економічна історія та історія економічної думки. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2002.
Дисертація присвячена дослідженню проблеми становлення та функціонування податкової системи України в роки нової економічної політики. Значна увага приділена загальним теоріям виникнення податків, підходам наукових шкіл в 20-х рр. щодо перспектив становлення та розвитку податкової системи. Показано та проаналізовано оподаткування сільськогосподарського, промислового виробництва та оподаткування прибутків населення, його соціально-економічні наслідки. Проаналізовано структуру податкової системи та її вплив на формування державного бюджету.

Теоретичний та емпіричний аналіз розвитку податкової системи України у роки нової економічної політики дозволяє зробити наступні основні висновки, узагальнення та рекомендації.

Становлення та розвиток податкової системи у роки непу відбувалися в складних політичних та економічних умовах, що було викликано протиріччям між економічною політикою, яку здійснювали більшовики та об’єктивними законами функціонування ринку.
На основі вивчення та аналізу джерел встановлено, що питання формування та розвитку народного господарства досліджувалося всебічно, однак питання впливу оподаткування на розвиток виробництва в Україні періоду непу комплексно не висвітлювалося.
Нова податкова система створила можливості для відродження аграрного сектора та промисловості на основі вільного розвитку всіх форм господарювання та економічні стимули для розширення виробництва і збільшення його товарності.
Одним з головних завдань податкової політики періоду непу визначалося вилучення коштів з приватного сектора та від населення і перерозподіл їх через бюджет на користь державного сектора промисловості. Це завдання виконувалось державою, в основному, за допомогою системи прямого та посереднього оподаткування, яке носило яскраво виражений класовий характер.
Сільськогосподарське оподаткування було важливим джерелом нагромадження бюджетних коштів. Класовий підхід до оподаткування в залежності від прибутковості господарства, який був направлений на придушення великих господарств та стимулювання розвитку колективних, привів до згортання сільськогосподарського виробництва у заможних господарствах. Вже в 1926 1927 рр. почалося примусове насадження колгоспів тих форм, для існування яких не було соціально-економічних умов.
Серед прямих податків головними у роки нової економічної політики були сільськогосподарський, прибутковий та промисловий податки, значна частина надходжень від яких (99%) на території республік відраховувалася в республіканські бюджети. Посереднє оподаткування складалося з акцизів та різних зборів, які повністю надходили у загальносоюзний бюджет. Головним напрямком подальшого розвитку податкової системи непу визначалось поступове зменшення посереднього і розвиток прямого оподаткування, котре у документах та літературі того часу розглядалось як таке, що найбільше відповідає політиці обмеження та витіснення капіталістичних елементів, забезпеченню податкових пільг трудящим міста та села.
Податкова робота в ході непу розгорталася в напрямку визначення можливостей і шляхів постійного посилення принципу прогресивності прямого оподаткування. За реформою прибуткового податку, проведеною у 1926-27 рр., вводилось оподаткування міського населення, включаючи робітників та службовців, за сукупним доходом, підвищувалась прогресія ставок податку, а також вводився податок на надприбуток, що, в свою чергу, приводило до приховування доходів та зменшення зацікавленості у результатах своєї праці.
Промисловий податок встановлювався залежно від обігу торгових та промислових підприємств з наданням ряду пільг підприємствам і організаціям усуспільненого типу. Проведення чіткої класової лінії у визначенні розмірів цього податку розглядалось як важливий засіб вилучення коштів з капіталістичного сектора. Усунення приватного сектора у кінці 20-их років у промисловості звело значення урівняльного збору до обкладання державної промисловості, де це обкладання вже у середині 20-х років втратило характер рівномірного обкладання обігу.
Дослідження податкової системи України у 20-х роках ХХ століття в роки нової економічної політики дозволяють простежити пошуки ефективних шляхів і методів розвитку податкової системи і почерпнути певні уроки: а) при визначенні податкової політики важливо враховувати стан усіх форм господарювання і можливостей не тільки сільськогосподарського виробництва, промисловості, а й усієї економіки країни, оскільки тільки так можна забезпечити збалансований державний бюджет, який буде сприяти ефективному розвитку товарообміну між промисловістю і аграрним сектором; б) потрібно створювати сприятливі умови для утворення і розвитку усіх форм власності й господарювання в народному господарстві, широко використовуючи для цього систему відповідного оподаткування; в) відмовитися від адміністративно-командних методів щодо всього виробництва; г) оподаткування повинне мати не примусовий характер, а економічно виважений, воно повинно бути вигідним як виробнику і споживачу, так і державі. Таким чином можна забезпечити дійове проведення податкової реформи, яке спрямоване на корінні зміни вдосконалення оподаткування всього виробництва.
Дослідження досвіду організації оподаткування на основі нової економічної політики дозволяє визначити певні побажання, які слід враховувати в сучасних умовах: принципово важливо, щоб положення податкового законодавства однаково поширювались на всі категорії платників податків незалежно від їх приналежності до тієї чи іншої галузі промисловості або ж сфери діяльності; стимулювання підприємницької діяльності шляхом застосування податкових пільг та надання їх певним категоріям, окремим підприємствам чи фінансовим групам є недоцільним і сприяє розвитку тіньової економіки. Такий підхід дасть змогу досягти розширення бази оподаткування і підвищення ділової активності суб’єктів господарювання, адже всі вони будуть працювати в рівних конкурентних умовах; за умов скасування пільг в оподаткуванні підтримка малозабезпечених верств населення та пріоритетних галузей українського господарства повинна здійснюватись через систему прямих дотацій. Доходи соціально незахищених груп населення не повинні підпадати під оподаткування завдяки підвищенню розміру неоподаткованого мінімуму доходів фізичних осіб та застосуванню максимальної ставки цього податку лише до платників з високим рівнем доходів; до доходів, отриманих за основним та неосновним місцем роботи платника податку, необхідно застосовувати єдиний порядок нарахування податку. Існуючий механізм, за яким доходи, отримані не за місцем основної роботи, незалежно від обсягу оподатковуються за одною ставкою 20 відсотків, лише ускладнює процедуру обліку доходів та нарахування податку і тягне за собою додаткові витрати на контроль за правильністю сплати податку. В теперішніх умовах доцільно було б зрівняти в оподаткуванні доходи, отримані за основним та неосновним місцем роботи платника податку, що дозволить спростити порядок нарахування податку, зменшити витрати на контроль та уникнути нерівності та дискримінації в системі оподаткування доходу фізичних осіб; реалізація визначених завдань реформування податкової системи дозволить створити основи для стабілізації економіко-політичної ситуації, сформувати умови для ефективної реалізації бюджетної політики в державі, що в кінцевому результаті спричинить зростання національного багатства країни та добробуту її громадян.