Олефір Анна Олександрівна. Реалізація національних економічних інтересів у регуляторній системі СОТ

Короткий опис

Олефір Анна Олександрівна. Реалізація національних економічних інтересів у регуляторній системі СОТ: дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2005

Олефір А.О. Реалізація національних економічних інтересів у регуляторній системі СОТ. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Київський національний економічний університет, Київ, 2005.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних засад і практичних методів реалізації національних економічних інтересів в умовах динамічної інтернаціоналізації та торгової глобалізації.
Досліджено традиційні та новітні концепції реалізації національних економічних інтересів у торгово-економічній сфері з урахуванням системи правил та механізмів СОТ. Визначено структуру потенціалу забезпечення базових інтересів у багатосторонній торговій системі. Оцінено практику застосування уніфікованих правил та механізмів країнамичленами СОТ. Виявлено сукупність зобов’язань, умов та наслідків приєднання до цієї організації нових членів.
Визначено рівень зобов’язань, напрями удосконалення законодавства та адаптації економіки України до вимог СОТ. Запропоновано заходи з реалізації національних економічних інтересів у процесі вступу та членства в багатосторонній торговій системі.

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає у дослідженні потенціалу реалізації базових національних економічних інтересів у багатосторонній торговій системі і розробці обґрунтованого механізму ефективного вступу та членства України в СОТ, що дозволяє дійти таких висновків:

Концепція національних економічних інтересів є визначальною у формуванні та проведенні зовнішньоекономічної, у тому числі торгової політики держав в умовах розвитку глобальної торгової системи СОТ, однак її ефективна реалізація наражається на ряд складнощів, уникненню яких сприятиме: ідентифікація та структуризація національних економічних інтересів на основі їх чіткої класифікації та визначення пріоритетності; моніторинг та прогнозування порогових рівнів основних макроекономічних показників національного розвитку; своєчасне та повноцінне виявлення реальних та потенційних загроз економічній безпеці держави; системна оцінка ефективності процесу забезпечення національних інтересів. Така концепція повинна відображати активну політику держави, спрямовану на використання наявних можливостей торгово-економічного співробітництва.
На сучасному етапі розвитку регуляторної системи СОТ, її правила та механізми у цілому забезпечують можливості реалізації національних економічних інтересів на внутрішньому та зовнішньому ринках при зростаючій ролі нетарифних методів та інструментів регулювання сфери послуг. Крім них, для захисту своїх прав та забезпечення інтересів, кожна країна повинна використовувати процесуальні механізми СОТ, до яких належать системи проведення багатосторонніх торгових переговорів та врегулювання суперечок. В процесі взаємодії з країнамичленами необхідно враховувати опрацьовані світовою практикою комерційної дипломатії принципи, підходи та методи переговорів, країнові стратегії, а також специфіку проведення торгової політики країни в багатосторонній торговій системі.
Членство в СОТ накладає на країнчленів суттєві обмеження у регулятивній сфері, практично унеможливлює використання методів прямого директивного впливу на суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, передбачає забезпечення рівного доступу іноземних виробників та постачальників на національний ринок товарів та послуг. Тому необхідними стають: системна гармонізація законодавства, відповідні, як правило, значні інституціональні зміни, суттєве корегування економічної політики тощо. Важливо, щоб узгоджені з вимогами і правилами СОТ національні регуляторні механізми сприяли ефективному розвитку країни.
Нерівномірність економічного розвитку країн, необхідність підвищення конкуренції на світових товарних і регіональних ринках зумовлюють застосування урядами протекціоністських заходів. У сучасній глобальній торговій системі регулювання національного та регіонального протекціонізму є виправданим за умов його обґрунтованості, селективності, тимчасового характеру, спрямованості на модернізацію, реструктуризацію та підвищення конкурентоспроможності певних галузей або секторів економіки. В СОТ це обумовлено спеціальними захисними механізмами з використанням адаптаційних періодів.
На сьогодні Україні слід швидко завершити процес приєднання до Світової організації торгівлі, не знижуючи при цьому якість і рівень обґрунтованості національної позиції. Це вимагає, насамперед, гармонізації українського законодавства з правилами багатосторонньої торгової системи в таких сферах, як податкове та митне регулювання, субсидування, технічні бар’єри в торгівлі, запровадження процедури перевірки законопроектів та нормативних актів на відповідність положенням угод СОТ, налагодження системи інформування країнчленів та Секретаріату СОТ про зміни зовнішньоторгового режиму та створення довідкових центрів з питань регулювання в Україні сфери послуг, технічних стандартів, санітарних та фітосанітарних заходів.
Враховуючи, що СОТ має найменші можливості щодо захисту базових національних економічних інтересів, пов‘язаних зі створенням конкурентних переваг на світових ринках та забезпеченням зростання добробуту нації, стратегія реалізації національних економічних інтересів України в цій організації повинна включати комплекс заходів з підвищення національної конкурентоспроможності шляхом мобілізації науково-технологічного потенціалу та утвердження інноваційної моделі розвитку. Принципово важливими компонентами такої стратегії є соціальна адаптація до нових реально конкурентних умов діяльності та масштабна інформаційна підтримка здійснюваних заходів.