Олійник Леся Володимирівна. Формування економіко-організаційних механізмів управління підприємствами на зрошенні

Короткий опис

Олійник Леся Володимирівна. Формування економіко-організаційних механізмів управління підприємствами на зрошенні : Дис... канд. наук: 08.00.04 2008

Олійник Л.В. Формування економіко-організаційних механізмів управління підприємствами на зрошенні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 економіка і управління підприємствами (машинобудування, АПК, туристично-рекреаційний комплекс). Європейський університет, Київ, 2008.
У дисертації розглянуто концептуальні соціальні та еколого-економічні підходи до формування економіко-організаційних механізмів управління. Досліджено екологізацію виробництва і гносеологію розвитку української етно-соціальної системи, визначено поняття та сутність економіко-організаційних механізмів управління і принципи побудови моделі прогнозування процесів в економіці природокористування на основі закономірностей історичного розвитку, а також соціально-економічну сутність еколого-економічного розвитку зрошення.
Оцінка ефективності використання земельно-водних ресурсів аграрних підприємств на зрошенні передбачала проведення економічної оцінки впливу зрошення на гідро-еколого-меліоративний стан земель сільськогосподарських підприємств та аналіз продуктивності використання поливної води на державних зрошувальних системах.
Обґрунтовано процес еколого-економічної системи управління підприємствами АПК на зрошенні на основі формування сучасних економіко-організаційних механізмів управління та прогнозування екологічних процесів території, оптимізації земельних і водних ресурсів підприємств, визначення економічно доцільного рівня врожайності та зрошувальних норм сільськогосподарських культур.

У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано удосконалений економіко-організаційний механізм та еколого-економічну систему управління підприємствами водо-земельного комплексу на зрошенні. У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки:

Основою економіко-організаційних механізмів є комплекс економічних інструментів, важелів, засобів, нормативів, які за своєю сутністю є однаковими для всіх сфер діяльності, проте, їх конкретна сукупність для певної сфери обумовлює наявність власного економіко-організаційного механізму в ряді прикладних механізмів. Запропоновано розглядати економіко-організаційний механізм управління підприємством АПК на зрошенні як складну динамічну систему, що включає в себе економічну, соціальну та організаційну структурні складові, пов’язані функціональними зв’язками, сила і дія яких зумовлюється впливовими факторами функціонування, застосовуваними методами і важелями.
Для прогнозу розвитку екологічних процесів у зрошуваному землеробстві обрано метод знакових орграфів, який описує систему прямого та зворотного зв’язку в агроекосистемі. Крім ресурсного потенціалу враховано психологічний фактор, що зумовлює цільові орієнтири суспільства та конкретного виробника сільськогосподарської продукції, пов’язані із системою головних життєвих цінностей. На сучасному етапі в суспільстві переважають два головні орієнтири: бажання одержати максимальний прибуток і необхідність зберегти родючість ґрунтів, причому перший домінує, що позначається на розподілі коштів на зрошення та природоохоронну діяльність. Дефіцит коштів обмежує як бажання одержати максимальний прибуток, так і підтримку діяльності щодо збереження водних і земельних ресурсів в оптимальному режимі.
Дослідження й багаторічна практика ведення зрошуваного землеробства у степових районах України свідчить про необхідність використання таких форм організації зрошення і прогресивних технологій, за яких поливну воду, яка надходить до господарств-водокористувачів, щоденно використовували б повністю і ефективніше незалежно від рівня якості роботи зрошувальної мережі та рівня організації виробництва. Важливу роль при цьому відіграє використання додаткового зрошення (поряд з основним) за рахунок резервів останнього. У дисертації наведено класифікацію таких резервів на великих зрошувальних комплексах і алгоритм розрахунку їх величин.
Оптимізація поєднання зрошуваних і богарних площ як в одному сільськогосподарському підприємстві, так і в цілому на земельному масиві зрошувальної системи зумовлена раціональним використанням усіх ресурсів водо-земельного комплексу. Мотивацією раціонального використання зрошуваних і богарних земель є отримання не біологічно максимального врожаю, а забезпечення економічно доцільної врожайності на основі обґрунтованого рівня норми поливу кожної сільськогосподарської культури.

Визначено еколого-економічні рівні зрошувальних норм: для озимої пшениці 1500 м3/га, кукурудзи на зерно 2200, люцерни на зелений корм 3000, кукурудзи на силос 1950, буряка кормового 2900, картоплі 2450, овочів 3140 м3/га, що забезпечує економію на кожному гектарі відповідно 500, 600, 500, 550, 600, 350 і 400 м3поливної води порівняно з рекомендованими нормами.

При раціоналізації поєднання поливних і богарних площ на одному земельному масиві зрошувальної системи у нових умовах господарювання можна одержати: в зерно-кормових сівозмінах на 1 га основного зрошення 0,68 га додаткового від використання резервів поливної води; в овочево-кормових сівозмінах 0,9 га додаткового зрошення. Це дасть змогу не тільки значно (на 30-45%) збільшити виробництво сільськогосподарської продукції з 1га при невеликих додаткових витратах, але й покращити екологічний стан водо-земельного комплексу в цілому.
Запропоновано основні принципи та методологічні підходи щодо запровадження ринкового механізму при користуванні природними ресурсами зрошуваного землеробства: цілісність використання зрошуваних масивів із налагодженою інфраструктурою водогосподарського комплексу; єдність інтересів сільськогосподарських виробників (водоспоживачів) і водогосподарських організацій; інтеграція в єдиний організаційно-економічний механізм господарювання в межах зрошувальної системи, але на принципах самоокупності кожного її учасника; екологічна спрямованість діяльності сільськогосподарських товаровиробників на зрошуваних землях та обов’язковий контроль за їх екологічним станом.

Новий механізм системного управління ринковими відносинами у сфері користування природними ресурсами зрошуваної агроекосистеми (насамперед, земля та вода) має вирішувати два взаємопов'язані завдання, а саме:

а) забезпечити ефективне використання природних ресурсів для задоволення виробничих і невиробничих потреб суспільства, насамперед, населення регіону, при гарантуванні екологічної безпеки, використанні ресурсного потенціалу та довгострокового його відтворення;
б) активізацію регіональної політики раціоналізації природокористування і забезпечення екологічної безпеки соціально-економічного розвитку за рахунок використання всіх можливих джерел формування прибуткової частини бюджетів різних рівнів.