ОЛУЛАНОЗ СВИНЕЙ У ЛІСОСТЕПУ І ПОЛІССІ УКРАЇНИ, УДОСКОНАЛЕННЯ ДІАГНОСТИКИ ТА ЗАХОДІВ БОРОТЬБИ

Короткий опис

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГОНЧАРЕНКО ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ

УДК: 619:616.995.132-07/-08:636.4(477.41/.46)

ОЛУЛАНОЗ СВИНЕЙ
У ЛІСОСТЕПУ І ПОЛІССІ УКРАЇНИ,
УДОСКОНАЛЕННЯ ДІАГНОСТИКИ ТА ЗАХОДІВ БОРОТЬБИ

16.00.11 паразитологія, гельмінтологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук

Науковий керівник
кандидат біологічних наук, доцент
Пономар Сергій Іванович

м. Біла Церква 2003

ЗМІСТ
стор.

Перелік умовних скорочень..................................

4

Вступ.......................................................................................

5

Розділ 1. Огляд літератури...............................................

10

1.1. Історична довідка. Етіологія та епізоотологія олуланозу..

10

1.2. Патогенез, клінічний прояв та діагностика захворювання...

18

1.3. Лікувально-профілактичні заходи при олуланозі..

30

Розділ 2. Вибір напрямів досліджень. Матеріал та методи виконання роботи.....................

38

Розділ 3. Розробка методів зажиттєвої діагностики олуланозу в свиней...............

53

3.1. Визначення діагностичної ефективності при олуланозі методів мікроскопії змивів та слизу шлунка, отриманих при застосуванні спеціальних зондів.........

53

3.2. Використання гастродуоденоскопа для постановки діагнозу на олуланоз у свиней...............................

55

Розділ 4. Особливості епізоотології олуланозної інвазії у поліській і лісостеповій зонах України.........................

59

4.1. Розповсюдження олуланозу свиней у Поліссі та Лісостепу України..................................................

59

4.2. Вікова динаміка олуланозної інвазії у свиней........

60

4.3. Коло сприйнятливих живителів та джерела збудників олуланозної інвазії для свиней..............

61

Розділ 5. Особливості розвитку Патологічного процесу в організмі свиней при олуланозі

66

5.1. Динаміка клітинних та гуморальних факторів імунобіологічного захисту свиней при олуланозі.

66

5.2. Зміни активності ферментів сироватки крові свиней, хворих на олуланоз...................................

87

Розділ 6. Розробка ефективних схем терапії свиней, хворих на олуланоз.......................

91

6.1. Визначення олуланоцидної активності універму...

91

6.2. Патогенетичні зрушення в організмі хворих на
олуланоз свиней при монотерапії універмом та
антгельмінтно-імуностимулювальній терапії..
6.2.1. Динаміка клітинних та гуморальних факторів імунобіологічного захисту організму.
6.2.2. Зміни активності ферментів сироватки крові тварин..

94

95

114

Розділ 7. Узагальнення результатів досліджень та їх аналіз.......

119

Висновки............................................................................

162

Пропозиції виробництву.................................................

165

Список використаних джерел..............................

166

Додаток А...............................................................................

197

Перелік умовних скорочень

АЛТ - аланінамінотрансфераза
АСТ - аспартатамінотрансфераза
Г - Гіга
ГГТ - гаммаглутамінтрансфераза
ДР - діюча речовина
ЕАС-РУК - розеткоутворюючі клітини, що беруть участь
у комплементарному розеткоутворенні
ЕЕ - екстенсефективність антгельмінтика
ЕІ - екстенсивність інвазії
ЕА-РУК - активні розеткоутворюючі клітини, що беруть участь
у спонтанному розеткоутворенні
Е-РУК - розеткоутворюючі клітини, що беруть участь у
спонтанному розеткоутворенні
Е(Т.Р.)-РУК - теофілінрезистентні розеткоутворюючі клітини, що
беруть участь у спонтанному розеткоутворенні
Е(Т.Ч.)-РУК - теофілінчутливі розеткоутворюючі клітини, що беруть
участь у спонтанному розеткоутворенні
ІЕ - інтенсефективність антгельмінтика
ІІ - інтенсивність інвазії
ЛФ - лужна фосфатаза
КНЕ - кисла неспецифічна естераза
КФ - кисла фосфатаза
ФІ - фагоцитарний індекс

ВСТУП

Актуальність теми. Для запобігання економічним збиткам від гельмінтозів свиней ведеться значна лікувально-профілактична робота. Однак дегельмінтизації часто проводяться без урахування реальної гельмінтологічної ситуації. Це значно знижує їх ефективність і призводить до зайвих витрат праці та матеріалів. У зв’язку з цим виникає необхідність підвищення ефективності протигельмінтозних заходів на основі розробки та застосування диференційованих схем хіміопрофілактики та терапії з урахуванням конкретної інвазії, інтенсивності інвазування, віку тварин і стану їхнього організму.
На сьогодні проблема щодо олуланозу свиней стоїть гостро, оскільки він відносно часто зустрічається в господарствах з виробництва свинини і призводить до значних економічних збитків, що зумовлюються зниженням репродуктивної здатності та молочності свиноматок, затримкою росту молодняку, втратою маси дорослими свиньми, підвищенням сприйнятливості до захворювань іншої етіології та загибеллю свиней різного віку, особливо новонароджених. Так, Ф.А.Волков [1, 2] відмічав, що маса поросят, народжених матками, хворими на олуланоз, нижча на 103,8 г порівняно з приплідом, отриманим від агельмінтних свиноматок. Рівень цього показника у 21-добовому віці тварин становив 143,6 г, у 28-добовому до 157 г. Молочність інвазованих олуланами маток була нижчою на 11,6 кг. Встановлено, що дрібних і слабких поросят більше в олуланозних маток. Поросята із малою масою мають знижений рівень життєздатності, частіше гинуть у перші 35 діб. За даними дослідника, на одну інвазовану олуланами свиноматку падіж становив 0,375 поросяти. При дворазовому опоросі за рік економічні збитки від загибелі поросят та недоотримання свинини склали 13,62 крб. на одну інвазовану олуланами свиноматку та 6,5931,69 крб. на одне порося (в цінах того часу).
H. Schwedler [3], аналізуючи відхід свиней на усіх фазах технологічного циклу, дійшов висновку, що для компенсації витрат з причини олуланозу на підприємстві вимушені утримувати свиноматок на 2025 % більше.
Аналіз літератури свідчить про збільшення частоти захворювання свиней на олуланоз [46]. Проте, цей гельмінтоз переважно залишається поза увагою фахівців ветеринарної медицини. Це пояснюється тим, що олуланоз маловивчений в цілому. Тому особливої уваги, з цього погляду, заслуговують питання його діагностики, терапії та профілактики [710].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з науковою тематикою кафедри паразитології і фармакології Білоцерківського державного аграрного університету через аспірантуру при зазначеній кафедрі, а також відповідно до пріоритетних напрямів та завдань досліджень вищих навчальних закладів та установ, підпорядкованих Міністерству аграрної політики України, на 20012005 роки № 01.06 „Вивчити імунологічний стан свиней при гельмінтозах та розробити заходи профілактики і оздоровлення господарств від паразитарних захворювань і згідно з науково-технічною програмою Української академії аграрних наук на 20012005 роки „Ветеринарне благополуччя, напрям № 10.01. „Високоефективні системи захисту сільськогосподарських тварин від хвороб.
Мета і завдання досліджень. Мета роботи аналіз сучасного стану проблеми з олуланозної інвазії в Лісостепу і Поліссі України, розробка методів зажиттєвої діагностики та удосконалення заходів боротьби з олуланозом свиней.
Для досягнення мети необхідно було розв’язати наступні завдання:
1) для розробки методів зажиттєвої діагностики олуланозу з’ясувати доцільність проведення мікроскопічних досліджень змивів і біоптату слизової шлунка, отриманих при застосуванні розроблених спеціальних зондів та гастродуоденоскопа;
2) на основі результатів обстеження свинопоголів’я за розробленими методами зажиттєвої діагностики олуланозу та компресорної мікроскопії проб слизу, взятих з фундальної частини шлунків свиней, забитих на м’ясопереробних підприємствах, вивчити поширення та вікову динаміку олуланозної інвазії у лісостеповій і поліській зонах України;
3) за даними спеціальних гельмінтологічних досліджень, проведених як за життя тварин, так і після їх смерті, уточнити коло сприйнятливих до олулан ссавців - можливих джерел збудників олуланозної інвазії для свинопоголів’я;
4) вивчити особливості розвитку патологічного олуланозного процесу в організмі свиней за тестами: кількість у периферичній крові лейкоцитів, лейкограма, рівень гетерофільних аглютининів, кількість імунокомпетентних клітин Т- та В-популяцій, стан регуляторних хелперно-супресорних механізмів Т-системи, цитохімічна активність лізосомальних ферментів (КФ і КНЕ) імунокомпетентних клітин, фагоцитарна активність нейтрофілів, активність АЛТ, АСТ, ГГТ та ЛФ;
5) за результатами зажиттєвих та посмертних спеціальних гельмінто-логічних досліджень свиней визначити олуланоцидну активність універму 0,2 %-ного;
6) на основі вивчення характеру постдегельмінтизаційних змін у макроорганізмі (за вищезазначеними показниками) розробити і запропонувати ефективні схеми етіотропної та етіотропно-патогенетичної терапії свиней, хворих на олуланоз, з використанням універму 0,2 %-ного та імуностимулятора вірутрициду.
Об’єкт дослідження епізоотична ситуація щодо олуланозної інвазії, патологічний олуланозний процес, олуланоцидні властивості універму, постдегельмінтизаційні зміни в організмі свиней, хворих на олуланоз, за умов уведення універму, а також імуностимулювальної дії вірутрициду.
Предмет дослідження зажиттєва діагностика олуланозу в свиней, поширення олуланозної інвазії та удосконалення протиолуланозних заходів.
Методи дослідження: гельмінтологічні фекалій, слизових оболонок органів травного каналу, слизу і змивів зі шлунка; ендоскопічні шлунка і дванадцятипалої кишки; морфологічні, імунологічні, цитохімічні, серологічні та біохімічні крові хворих на олуланоз тварин.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше розроблені, апробовані і запропоновані методи зажиттєвої діагностики олуланозу свиней за допомогою спеціальних зондів, стандартизований метод дослідження біоптату шлункової слизової, отриманого з використанням гастродуоденоскопа, а також ефективні схеми лікування свиней, хворих на цей нематодоз, з використанням універму та комплексу його з вірутрицидом.
У Поліссі та Лісостепу України поширення та вікова динаміка олуланозу свиней вивчалися вперше за умов використання спеціальних методів зажиттєвих гельмінтологічних досліджень. Уточнене коло сприйнятливих до олулан тварин можливих джерел олуланозної інвазії для свинопоголів’я.
Новими є дані про особливості розвитку і перебігу патологічного процесу в організмі свиней при олуланозі.
Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні даних з епізоотології олуланозної інвазії у Поліссі та Лісостепу України при прогнозуванні олуланозу, розробці, плануванні та організації проти-олуланозних заходів, використанні запропонованих методів зажиттєвої діагностики та схем терапії на товарних свинофермах, промислових свинокомплексах, у племінних, індивідуальних та фермерських господарствах.
Матеріали дисертаційної роботи були використанні при підготовці „Рекомендацій з прижиттєвої діагностики олуланозу свиней, затверджених Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України 12 червня 2001 року (додаток А).
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано, проаналізовано та узагальнено весь обсяг експериментальних і теоретичних досліджень.
Апробація результатів дисертації проводилася на 9-й Всеросійській науковій конференції „Теорія і практика боротьби з паразитарними хворобами (м. Москва, 2001), 5-му з’їзді паразитоценологів України „Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини (м. Харків, 2001), на наукових конференціях професорсько-викладацького складу та засіданнях наукового товариства ім. І.І. Мечникова Білоцерківського ДАУ (19982003).
Публікації. Результати експериментальних досліджень висвітлені у 9-ти статтях, що опубліковані у фахових виданнях: науково-виробничому щомісячнику „Ветеринарна медицина України (1), щоквартальному науково-практичному журналі „Аграрні вісті (1), „Віснику Білоцерківського державного аграрного університету (5), „Науковому віснику Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького (1), „Збірнику наукових праць Харківського зооветеринарного інституту (1), а також в „Рекомендаціях з прижиттєвої діагностики олуланозу свиней та в матеріалах доповідей наукової конференції „Теорія і практика боротьби з паразитарними хворобами (м. Москва, 2001 р.) 1 публікація.

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. У дисертації приведено нові дані щодо епізоотичної ситуації з олуланозної інвазії в поліській і лісостеповій зонах України; експериментально і теоретично обґрунтовано розвиток і перебіг патологічного олуланозного процесу; розроблено і запропоновано методи зажиттєвої діагностики олуланозу, а також схеми етіотропної та етіотропно-патогенетичної терапії свиней, хворих на олуланоз.
2. Зажиттєва діагностика олуланозу, що ґрунтується на отриманні і мікроскопії осаду змивів зі слизової шлунка, дозволяє виявити 38,339,9 %, в той час як за попереднього застосування зонда з петлею 86,888,0 % свиней, інвазованих олуланами. Діагностична ефективність компресорної олуланоскопії слизу шлунка, отриманого за допомогою спеціального зонда, становить 89,692,5 %. Відбір матеріалу для досліджень за цими методиками не призводить до макроскопічних змін у слизовій шлунка обстежуваних свиней.
3. Використання гастродуоденоскопа прийнятне для відбору в свиней біопсійних проб шлункової слизової ділянки донних залоз для компресорної мікроскопії на наявність олулан.
Стандартизація методу компресорної олуланоскопії біоптату слизової шлунка, отриманого за допомогою біопсійних щипців гастродуоденоскопа, дає змогу визначати інтенсивність олуланозної інвазії за життя свиней за умови використання коефіцієнта перерахунку 25,4.
У свиней при олуланозі гастроскопічна картина відповідає гострому катаральному, ерозивному, виразковому чи хронічному гіпертрофічному гастритам.
4. Неблагополуччя з олуланозу встановлене у 63,63 % колективних господарств із виробництва свинини Полісся та Лісостепу України, в яких екстенсивність олуланозної інвазії свиней становила 24,5 %.
5. Сприйнятливими до інвазування олуланами є свині всіх вікових та виробничих груп (ІІ 1218,65±392,34 екз./гол.), починаючи з одномісячних поросят. З віком тварин рівень зараження олуланами зростає, досягаючи у свиноматок ІІ 3235,53±1314,04 екз./гол. та ЕІ 74,37 %. З огляду на більш ізольоване утримання, кнури-плідники інвазовані дещо менше (ІІ 2634,49±980,55 екз./гол., ЕІ 60,0 %).
6. Свійські собаки та коти, а також сірі щури та хатні миші можуть бути джерелом збудників олуланозу для сприйнятливого свинопоголів’я. Організм гризунів зазначених видів перебуває з олуланами у факультативно-абортивних відносинах. У цих умовах гельмінти зберігають свою життєздатність в організмі пацюків протягом 68, мишей 810 діб, а інвазійну спроможність лише 45 діб.
7. Розвиток олуланозного патологічного процесу в організмі свиней супроводжується супресією факторів імунобіологічного захисту, зокрема зниженням репродукції імунокомпетентних клітин, ступеня їх диференціювання, порушенням функції рецепторного апарату лімфоцитів, дисбалансом хелперно-супресорних регуляторних механізмів, зниженням фагоцитарної активності нейтрофілів та рівня в крові гетерофільних аглютинінів. На фоні тривалого патогенного впливу олулан розвиваються структурні порушення гепатоцитів та холестаз.
8. Високоефективною і прийнятливою схемою дегельмінтизації свиней, хворих на олуланоз, є дворазове (з добовим інтервалом) групове згодовування універму з розрахунку 0,00018 г ДР/кг (ЕЕ 100 %).
9. Після терапії свиней, хворих на олуланоз, універмом (0,00018 г ДР/кг, дворазово) протягом 1520-ти діб спостерігається поглиблення порушень в імунокомпетентній системі, спричинених патогенним впливом олулан: подальше зменшення в периферичній крові кількості імунокомпетентних клітин, що беруть участь у комплементарному та спонтанному розеткоутворенні, зниження питомої ваги зрілих клітин у популяції Т-лімфоцитів, пригнічення функціональної активності клітин хелперної субпопуляції на фоні активації Т-супресорів, порушення функціональної спроможності мембранних рецепторів лімфоцитів. У подальшому констатується тенденція до нормалізації рівня цих показників. Поряд з цим, для постдегельмінтизаційних змін в організмі свиней характерні активація нейтрофілів, зростання титрів гетерофільних аглютинінів сироватки крові та поступове поліпшення функціонального стану печінки.
10. Лікувальний ефект етіотропної терапії свиней, хворих на олуланоз, універмом (дворазове групове згодовування його в дозі 0,00018 г ДР/кг), значно підвищується при комплексному застосуванні антгельмінтика разом із вірутрицидом (4 см3 внутрішньом’язово, дворазово в день дегельмінтизації універмом та через 4 доби), що проявляється зниженням супресивного впливу антгельмінтика на імунокомпетентну систему та прискоренням відновлювальних процесів у макроорганізмі щодо факторів імунобіологічного захисту та морфофункціонального стану печінки.

Пропозиції виробництву
1. Для оцінки епізоотичної ситуації, прогнозування олуланозу, обстеження свинопоголів’я при карантинуванні, а також при визначенні ефективності протиолуланозних заходів, пропонуються зажиттєві методи дослідження на олуланоз (залежно від технічних можливостей): а) мікроскопічні дослідження на наявність олулан осаду змивів зі шлунка, зроблених після використання зонда з петлею; б) компресорна мікроскопія шлункового слизу, відібраного спеціальним зондом; в) оцінка гастроскопічної картини та мікроскопія біоптату слизової шлунка, отриманого за допомогою біопсійних щипців гастродуоденоскопа (за умови стандартизації досліджень та використання коефіцієнта перерахунку 25,4 з метою визначення інтенсивності олуланозної інвазії).
2. За результатами досліджень, викладених у дисертаційній роботі, розроб-лені „Рекомендації з прижиттєвої діагностики олуланозу свиней, які затверджені Державним департаментом ветеринарної медицини України 12 червня 2001 року.
Паралельно з дослідженням свиней на інші нематодози пропонуємо здійснювати зажиттєву діагностику олуланозу з використанням розроблених методичних підходів.
3. У системі оздоровчих і профілактичних протиолуланозних заходів слід регулярно проводити боротьбу з мишами і пацюками та недопускати знаходження на тваринницьких фермах собак і котів.
4. Для дегельмінтизації старших вікових груп свиней, інвазованих олуланами, рекомендуємо дворазово (з добовим інтервалом) груповим методом згодовувати тваринам універм у дозі 0,00018 г ДР/кг.
5. Лікування молодняку свиней та ослаблених тварин при олуланозі пропонуємо проводити за комплексними схемами антгельмінтно-імуностимулювальної терапії, зокрема: універмом (дворазово, з інтервалом 24 години, груповим методом у дозі 0,00018 г ДР/кг) та вірутрицидом (4 см3 внутрішньом’язово, дворазово у 1-й день дегельмінтизації універмом та через 4 доби).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Волков Ф.А. Влияние оллулан на продуктивность свиней // Сибир. вестн. с.-х. науки. 1983. № 4. С. 6872.
2. Волков Ф.А. Влияние оллулан на рост поросят Сибир. вестн. с.-х. науки. 1985. № 4. С. 103105.
3. Schwedler H. Die Hauptaufgaben der Tierarzte und Veterinarienieure zur Erfullung und Ubererfullung des Planes 1973 Tierzucht. 1973. Bd. 27. S. 20.
4. Волков Ф.А. Оллуланоз свиней и особенности профилактики нематодозов желудочно-кишечного тракта в свиноводческих хозяйствах разного направления: Автореф. дис. ... д-ра вет. наук: 03.00.20. М., 1987. 42 с.
5. Карчевська Т.М. Олуланоз свиней в центральній частині України: Автореф. дис. ... канд. вет. наук: 16.00.11. Харків, 1996. 25 с.
6. Поживіл А.І., Титаренко В.Ф. Олуланоз свиней // Вет. медицина України. 1998. - № 4. - С. 17.
7. Захрялов Я.Н., Карчевская Т.Н. Оллуланоз новое заболевание свиней и меры борьбы с ним в условиях Днепропетровской области: Текст лекции / Днепропетр. с.-х. ин-т. Днепропетровск, 1989. 36 с.
8. Козачок В.С., Поживіл А.І. Ендоскопічна діагностика деяких паразитарних хвороб // Матеріали науч.-практ. конф. паразитологів. К., 1999. С. 8486.
9. Гончаренко В.П. Розробка методу прижиттєвої діагностики олуланозу свиней // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. Біла Церква, 1999. Вип. 9. С. 4045.
10. Гончаренко В.П. Можливості гастродуоденоскопічних досліджень при олуланозі свиней // Вет. медицина України. - 2001. - № 11. - С. 28-29.
11. Leuckart R. Bericht uber die wissenschaftlichen Leistungen in der Naturgeschichte der niederen Tiere wahrend der Jahre 1864 und 1865 // Arch. f. Naturgeschichte. 1865. Bd. 31, № 2. S. 229268.
12. Cobbolt. The internal parasites of our domesticated animals. -New York, 1873. 125 p.
13. Stirling W. On the Changes Produced in the lungs by the embryos of Ollulanus tricuspis // Quart. J. mid. Sci. 1877. Vol. 66. P. 145151.
14. Lewis E.A. A studi of the helminths of dogs and cats of Aberystwyth, Wales // J. Helminthol. 1927. № 12. - P. 171182.
15. Cameron T.W.M. On the morfology of Ollulanus Tricuspis Leuckart, 1865, a nematode parasite of the cat // J. Helmintol. 1923. № 1. P. 157160.
16. Cameron T.W.M. On the liefe history of the lungworm Syntheto caulus abstrusus hithero confused with that of Ollulanus tricuspis in cats // J. Helmintol. 1926. Vol. 4, № 2. P. 5360.
17. Cameron T.W.M. Observations on the liefe history of Ollulanus tricuspis Leuck., the stomach worm of the can // J. Helmintol. 1927. № 5. P. 6780.
18. Galli Walerio B. Parasitologische Untersuchungen und Beitrage zur parasitologischen Technik // Zbl. Bakt. 1 Orig. 1921. № 86. S. 346352.
19. Hall M.E. Nematode parasites of Mammals of the Orders Rodentia, Zagomorpha and Hyracoidea // Proc. US Mus. Wash. 1916. № 50. P. 1258.
20. Hargis A.M., Prieur D.J., Wescott R.B. A gastric nematode (Ollulanus tricuspis) in cats in the Pacific Nertwest // J. Amer. Vet. Med. Assoc. 1981. № 178 (5). P. 475478.
21. Hargis A.M., Prieur D.J., Blanchard J.L. Prevalence, lesions and differential diagnosis of Ollulanus tricuspis infection in cats // Vet. Pathol. - 1983. - Vol. 20, № 1. - P. 71-79.
22. Kennedi M.J. First report of Ollulanus tricuspis (Nematoda) from western Canada J. Parasitol. 1984. Apr. Vol. 70 № 2. P. 319320.
23. Stocdale P.H.G., Lautenslager J.P. Unusual gastric nematodes of swine in Ontario // Can. vet. J. - 1973. - Vol. 14. - P. 215-216.
24. Collins G.H., Charleston W.A. Ollulanus tricuspis and Capillaria putori in New Zeland cats // N. Z. Vet. J. 1972. № 20. P. 8283.
25. Collins G.H. Alimited Survey of gastro-intestinal helmints of dogs and cats // N. Z. Vet. J. 1973. № 21. P. 175176.
26. Harlampidis S.T. Simbole sti melete fon parasiten te gatas, 1958 // Vet. med. Diss. Thesalonici. Aus Hasslinder M.A., Trah M. - 1981. - Bd. 94, H. 11-12. - S. 235-238.
27. Procopic J. Helmintofauna u selam Ceskoslovtnska // Cs. Parasit. - 1965. - R 12. - S. 201-226.
28. Bearup A.J. Occurance of Ollulanus tricuspis in Australia // Austr. J. Sci. 1958. Vol. 21. P. 149150.
29. Coman B.J. A survey of the gastro-intestinal parasites of the feral cat in Victoria Austr. Vet. J. 1972. Vol. 48. P. 133136.
30. Pavlov P.M., Howell M.J. Helminth of Canberra cats Austr. Vet. J. 1977. Vol. 53. P. 599600.
31. Brglec J., Zeleznic Z. Eine Ubersicht uber die Paraziten der Wildcatze (Felis silvestris Schreber) in Slowenien // Z. Jagwiss. 1976. № 22. S. 109112.
32. Cauver G., Chaband A.G. Ollulanose du lion // Ann. Parasit. hum. comp. 1964. № 39. P. 791793.
33. Lensnic B.M., Rijpstra A.C., Ercan A.H.M. Ollulanus infections in captive Bengal tiger // Zool. Gaston. 1979. № 49. P. 121126.
34. Hinadi H.K. Ein Weiterer Beitrag zur Parassitenfauna des Rotfuchses, Vulpes (L), in Osterreich // Z. Vet. Med. 1976. № 23. S. 6673.
35. Kotlan A., Mocsy J. Ollulanus tricuspis Leuck.. als Ursache ciner Magenwurmseuche beim Schweim // Dtsch. Tierarztl. Wachr. 1933. № 41. S. 689692.
36. Бурделев Т.Е. Новая нематода Ollulanus Skrjabini sp. nov. Из пищевода и желудка льва // Докл. АН СССР. М., 1950. Т. 74. С. 163164.
37. Казелло А.В. Ollulanus suis sp. nov. из желудка свиньи // Проблемы ветеринарии Дальнего Востока. 1972. С. 8084.
38. Козлов Д.П. Определитель гельминтов хищных млекопитающих СССР. М., 1997. С. 188190.
39. Михайлов М.Ф., Волков Ф.А. Оллуланоз свиней в Удмуртии // Бюл. Всесоюз. ин-та гельминтологии. М., 1981. Вып. 30. С. 6263.
40. Воронкова З.Г., Попов М.А. Обнаружение стронгилят из рода Ollulanus у свиней в Ростовской области // Бюл. Всесоюз. ин-та гельминтологии. М., 1983. Вып. 35. С. 5253
41. Воронкова З.Г. Распространение оллуланоза свиней на Северном Кавказе и в Нижнем Поволжье // Бюл. Всесоюз. ин-та гельминтологии. М., 1986. Вып. 46. - С. 3943.
42. Захрялов Я.Н., Чекушкина Т.В. Обнаружение оллулан у свиней в Амурской области // Борьба с болезнями с.-х. животных на Дальнем Востоке / Тр. Дальневосточ. науч.-исслед. вет. ин-т. Омск, 1980. Т. 11. С. 2628.
43. Опарин М.Г. Гельминтозы свиней в комплексах и специализированных хозяйствах Амурской области // Профилактика незаразных и паразитарных болезней животных. - Новосибирск, 1983. - С. 152-154.
44. Сафиуллин Р.Т., Жаркова В.И. Распространение оллуланоза свиней в центральной части Российской федерации Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями: Материалы докл. науч. конф. (г. Москва, 1820 мая 1999 г.). М., 1999. С. 249250.
45. Казелло А.В. Изучение оллюлян у всеядных и плотоядных животных на юге Среднего Приамурья: Автореф. дис. ... канд. биол. наук: 03.00.20. М., 1974. 18 с.
46. Воронкова З.Г. Оллуланоз свиней в зоне Северного Кавказа: Автореф. дис. ... канд. вет. наук: 03.00.20. М., 1987. 26 с.
47. Ежелев А.В., Якубовский М.В. Эффективность антгельминтиков при оллуланозе свиней // Тез. докл. науч. конф. - Кишинев, 1990. - С. 164.
48. Захрялов Я.Н., Иценко Н.П. Выявление оллулан у свиней на юге степной зоны Украины Проблемы борьбы с болезнями с.-х. животных и птиц Днепропетр. с.-х. ин-т. Днепропетровск, 1982. Т. 53. С. 9799.
49. Hasslinger M.A. Magenwurm der Katze, ollulanus tricuspis (Leuckart, 1865) zum gegenwartigen Stand der Kenntnis // Tierarzte. Prax. 1985. Вd. 13, № 2. S. 205215.
50. Trah M. Beitrag zu Diagnose und Biologie von Ollulanus tricuspis (Leuckart, 1865): Inaugural-Dissertation. Munchen, 1981. 52 s.
51. Волков Ф.А. Оллуланоз свиней // Ветеринария. 1983. - № 11. - С. 40-42.
52. Волков Ф.А. Сезонная и возрастная динамика оллуланоза свиней // Диагностика болезней животных и профилактика их на фермах и комплексах. - Новосибирск, 1984. - С. 23-29.
53. Захрялов Я.Н., Карчевская Т.Н. К изучению оллуланоза свиней на юге степной зоны Украины // Материалы 10-й конф. Укр. о-ва паразитологов (г. Одесса, 1986 г.). - К., 1986. - 216 с.
54. Казелло А.В. Распространение, возрастная и сезонная динамика оллюляноза свиней в Еврейской Автономной области // Сибир. вестн. с.-х. науки. 1971. № 3. С. 8284.
55. Михайлов М.Ф., Волков Ф.А. Оллуланоз свиней в Удмуртии // Бюл. Всесоюз. ин-та гельминтологии. М., 1981. Вып 30. С. 6263.
56. Cameron T.W.M. On the pathogenity of the stomach and lung Wornis of the stomach and lung wornis of the cat // J. Helmintol. 1932. № 10. P. 231234.
57. Kotlan A. Helmintologie. Die Helminthosen der Haus und Nutztiere unter Berucksichtigung der Helminthosen des Menschen. Akademie Verlag: Budapest, 1960. - 276 s.
58. Cohrs P. Spezielle Path. Anatomie der Haustiere in Nieberle und Cohrs Verlag Fischer. Jena, 1970. - 354 s.
59. Flynn R.J. Parasites of Laboratori Animals // Jowa State Uniwersity Press. Amer. 1973. - Vol. 7. - P. 12-16.
60. Guralup N. Helmintologie. - Verlag Ankara, 1974. - 320 s.
61. Hanichen T., Hasslinger M.A. Chronische Gastritis, durch Ollulanus tricuspis (Leuckart, 1865) bei einer Katze // Berlin und Munchen Tierarztl. Wochenschrift. 1976. Bd. 90, № 3. S. 5962.
62. Hasslinger M.A., Trah M. Untersuchungen zur Verbreitung und zum Nachweis des Magenwurmes der Katze, Jllulanus tricuspis (Leuckart, 1865) // Tierarztl. Woch.-Schr. Berlin-Munchen, 1981. Bd. 94, № 1112. S. 235238.
63. Hargis A.M., Blanchard J.L., Prieur D.J. Diagnosis of Ollulanus tricuspis infection in living cats. // Feline Practice. 1983. Vol. 13, № 3. P. 1619.
64. Wetzel R. Parasitare Erkrangungen des Mages in Joest: Handbuch d. spez. Patologischen Anatomiender Haustiere. Verlag Parey: Berlin und Hamburg, 1970. B. 55. Theil. - 375 s.
65. Казелло А.В., Симаков В.Е. Патоморфологические изменения в желудке свиней при спонтанном оллуланозе // Профилактика болезней с.-х. животных. Новосибирск, 1976. С. 189193.
66. Воронкова З.Г., Алпатова Г.П. Оллуланоз свиней (гистологические изменения в желудке) // Ветеринария. 1985. № 1. С. 4647.
67. Патоморфологические изменения при экспериментальном оллуланозе свиней / Ф.А. Волков, А.И. Аверихин, К.Г. Щелнаков и др. // Профилактика и меры борьбы с инфекционными болезнями с.-х. животных. Омск, 1986. С. 104113.
68. А. с. № 1701288. 1991. Способ определения интенсивности инвазии оллуланоза свиней / Я.Н. Захрялов, Т.Н. Карчевская, В.Н. Кондратюк.
69. Посмертная диагностика оллуланоза свиней / Я.Н. Захрялов, Т.Н. Карчевская, В.Н. Кондратюк, О.С. Тумакова // Ветеринария. 1990. - № 1. - С. 42-44.
70. Lillis W.G. Helminth survei of dogs and cats in New Jersey // J. Parasitol. 1967. № 53. P. 10821084.
71. Tiberio S.R., Greiner E.C., Humpherey P.P. A report of Ollulanus tricuspis and vimiting in cats from Florida // J. Am. Anim. Hosp. Assoc. 1983. Vol. 19. № 6. P. 887890.
72. Hiepe Th. Lehrbuch der Parasitologie. Band 3. Vet. med. Helminth. VEB. Gustav Fischer Verlag Jene, 1985. 420 s.
73. Wittmann F.X. Ollulanus tricuspis (Leuckart, 1865): Untersuchungen zur Diagnose, Morfologie, Entwicklung, Therapie sowie zum Wirtsspektum: Inaugural-Dissertation. Munchen, 1982. 55 s.
74. Bearup A.J. Occurance of Ollulanus tricuspis in Australia // Austr. J. Sci. - 1958. Vol. 21. P. 149150.
75. Скрябин К.И. Метод полных гельминтологических вскрытий позвоночных, включая человека. М.: Моск. гос. ун-т, 1928. 45 с.
76. Шульц Р.С., Шульц Н.Г. Опыт применения парциальной модификации полных гельминтологических вскрытий // Тр. Арм. науч. исслед. вет. ин-та. - Ереван 1937. Вып. 2. С. 99101.
77. Кудиков А.Ф. Изучение парциального метода полных гельминтологических вскрытий животных // Тр. Всесоюз. ин-та гельминтологии. 1938. Т. 3. С. 8296.
78. Диков Г.И. Усовершенствование методов парциальных исследований для изучения гельминтофаунистической ситуации // Тр. Каз. науч. исслед. вет. ин-та. Алмаата, 1961. Т. 10. С. 766771.
79. Kraft W., Durr U.M. Katzenkrankheiten. Verlag M. SH, Schaper: Hannover, 1978. - 215 s.
80. Ежелев А.В. Эпизоотология и профилактика оллуланоза свиней. Автореф. дис. ... канд. вет. наук: 03.00.20. Минск, 1990. 20 с.
81. Greve J.H. A nematode causting vomiting cats // Feline Practice. 1981. № 4. P. 1719.
82. Волков Ф.А. Сравнительная эффективность методов диагностики оллуланоза // Тез. докл. науч. конф. - Ч. 1. - М., 1989. - С. 71.
83. Ежелев А.В. Диагностика оллуланоза свиней Тез. докл. респ. науч. конф. Витебск, 1990. С. 173.
84. Шаполатов Ж.М. Паразиты свиней в Узбекистане (гельминты). Ташкент, 1979. 119 с.
85. А. с. № 967471. Способ определения жизнеспособности гельминтов и их личинок / М.Ю. Паскальская, Ф.А. Волков, В.И. Офицеров. - Опубл. 23.10.82. Бюл. 39.
86. Козачок В.С., Поживіл А.І. Ендоскопічна діагностика деяких паразитарних хвороб // Матеріали науч.-практ. конф. паразитологів / Нац. аграр. ун-т (3-4 листоп. 1999 р., м. Київ). К., 1999. С. 8486.
87. Филиппов В.В. Особенности эпизоотического процесса в животноводческих комплексах при гельминтозах // Ветеринария. - 1985. - № 8. - С. 44-48.
88. Якубовский М.В., Ятусевич А.И. Паразитарные болезни свиней и их профилактика. - Минск: Ураджай, 1987. - 143 с.
89. Демидов Н.В. Гельминтозы животных: Справочник. - М.: Агропромиздат, 1987. - 335 с.
90. Тараканов В.И. Современные методы борьбы с гельминтозами с.-х. животных: Лекция / Моск. вет. акад. - М., 1988. - 40 с.
91. Пауликас В.Ю. Паразитоценоз желудочно-кишечного тракта свиней. - М.: Агропромиздат. - 1990. - 80 с.
92. Рекомендації з попередження та ліквідації нематодозів свиней / Білоцерків. держ. аграр. ун-т; Скл.: В.М. Горжеєв, В.Ф. Титаренко, С.І. Пономар та ін. Біла Церква, 2001. 22 с.
93. Moning H. Veterinary helminthology and entomology. Baltimore. 1950. - 420 р.
94. Мозговой А.А. Гельминты домашних и диких свиней и вызываемые ими заболевания. М.: Наука, 1967. 418 с.
95. Borchert A. Lehrbuch der Parasitologie fur Tierarztl. 4 Aufl., Hirzel Verlag Leipzig, 1970. - 310 s.
96. Казелло А.В. Оллюляноз свиней в Еврейской Автономной области и разработка мер борьбы с ним / Тр. Дальневосточ. науч.-исслед. ин-т. сел. хоз-ва. Хабаровск, 1975. Т. 17, ч. 1. С. 617620.
97. Волков Ф.А. Профилактика гельминтозов на фермах репродукторах свиноводческих комплексах // Вет. мероприятия на пром. комплексах и специализир. фермах. - Новосибирск, 1981. - Вып. 23. - С. 26-29.
98. Волков Ф.А., Солоненко И.Г. Дегельминтизация свиней при оллуланозе // Свиноводство. - 1984. - № 8. - С. 31.
99. Lensnic B.M., Rijpstra A.C., Ercan A.H.M. Ollulanus infections in captive Bengal tiger // Zool. Gaston. 1979. № 49. P. 121126.
100. Boch J. Supperer R. Veterinarmedicinische Parasitologie. - Verlag Paul Parey, Berlin und Hamburg, 1983. - 553 s.
101. Волков Ф.А. Морантел тартрат при оллуланозе свиней // Профилактика и лечение незаразных и инвазионных болезней животных. - Новосибирск, 1985. - С. 29-31.
102. Воронкова З.Г. Лечение оллуланоза свиней // Информ. листок Ростов. Обл. центра науч.-техн. информ. - Ростов Н/Д, 1986. - № 456-86.
103. Воронкова З.Г. Лечение свиней при оллуланозе // Бюл. Всесоюз. ин-та гельминтологии. - 1986. - Вып. 46. - С. 78-79.
104. Воронкова З.Г. Антгельминтики при оллуланозе свиней // Буклет / Отдел науч.-техн. информ. Сев.-Кавказ. зонал. науч.-исслед. вет. ин-т. - Нальчик, 1990. - 8 с.
105. Воронкова З.Г., Химич А.В. Опыт борьбы с оллуланозом свиней // Информ. листок Ростов. обл. центра науч.-техн. информ. - Ростов Н/Д, 1987. - № 70/87.
106. Корешков М.Н. Эффективность аверсекта и фармацина при оллуланозе свиней // Материалы науч.-практ. Рос.-Монгол. конф. по проблемам развития АПК Монголии. - Новосибирск, 1998. - С. 79-80.
107. Ежелев А.В. Эффективность ивомека при оллуланозе свиней Тез. докл. республ. науч. конф. Витебск, 1990. С. 174.
108. Schutze H.R., Kraft W. Endo- und Ectoparasiten von Hund und Katce, Diagnose Therapie Prakt. Tr. Erarzt. (Sonderhelt). 1978. Bd. 60. S. 5664.
109. Рекомендації щодо застосування камери для підрахунку яєць гельмінтів / Держ. департ. вет. медицини; Скл.: С.І. Пономар. - Біла Церква, 2001. - 10 с.
110. Рекомендації з прижиттєвої діагностики олуланозу свиней / Держ. департ. вет. медицини; Нац. аграр. ун-т; Білоцерків. держ. аграр. ун-т; Скл.: В.М. Горжеєв, В.Ф. Титаренко, В.П. Гончаренко та ін. - Біла Церква, 2001. 9 с.
111. Jondal M., Holm G., Wigzell H. Surface markers of human T- and B-lymphocytes. A largo population of lymphocytes forming nonimmune rosettes with seep red. blood cels J. ezp. Med. 1972. Vol. 136. P. 207215.
112. Новиков Д.К., Новикова В.И. Клеточные методы иммунодиагностики. Минск: Беларусь, 1979. 222 с.
113. Методи дослідження імунобіологічної реактивності організму тварин при гельмінтозах: Метод. рекомендації для наук. працівників-гельмінтологів та лікарів вет. медицини Білоцерків. с.-г. ін-т; Укл.: Ю.Г. Артеменко, Л.П. Артеменко, С.І. Пономар. Біла Церква, 1993. 44 с.
114. Bianco C., Patrie R., Nussen zweig N. A. Pоpulation of lymphocyte bedring a membrane receptor for antigen-antilogy complement complexes I. exp. cued. 1970. Vol. 132. P. 702720.
115. Technical aspect of the rosette teste used to defe human complement rezeptor (B) and Sheep erytrozyte-binding (T) lymphocytes / N.F. Mendes., M.E.A. Tolnai, N.P.A. Silocira et al. J. Immunol. 1973. Vol. 111. P. 860867.
116. Theophyllin modulation of E-rosette formation an indicator of T-cells maturation S. Limatibul, A. Shore, H. Dosh, E. Gelfand Clin. Exp. Immunol. 1978. Vol. 33. № 3. P. 503513.
117. Coldberg A.F., Barca T. Acid phosphatase activiti in human blood cells Nature. 1962. Vol. 195, № 4838. P. 297298.
118. Miller J., Brundel G., Buerki H. Nonspecific acid esterase activity a eriterion for differentiation of T- and B- lymphocytes in mouse lymphodes Europ. J. Immunol. 1975. Vol. 5, № 4. P. 270274.