Оніщенко Тетяна Євгенівна. Дифтерія в умовах промислового міста (клініко-імунологічна характеристика)

Короткий опис

Оніщенко Тетяна Євгенівна. Дифтерія в умовах промислового міста (клініко-імунологічна характеристика): дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / АМН України; Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського. - К., 2004

Онищенко Т.Е.Дифтерія в умовах промислового міста (клініко-імунологічна характеристика ). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 інфекційні хвороби. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевского АМН України. Київ, 2004.
Дисертація присвячена клініко-імунологічній характеристиці дифтерії в умовах промислового міста, враховуючи наявність чи відсутність вакцинації, супутньої патології, в вікових групах, з різним перебігом захворювання, при ускладненнях, у бактеріоносіїв. Визначення стану імунного захисту в хворих на дифтерію.Це дозволить розробити критерії для прогнозування тяжкості перебігу захворювання, розвитку ускладнень, імунокорегуючу терапію проводити з урахуванням залученних у патологічний процес систем і підсистем імунного захисту. Серед хворих на дифтерію переважали особи старших вікових груп, бактеріоносіїв C.diphtheriae молодого віку. Серед захворілих переважали щеплені, але зі збільшенням віку кількість нещеплених збільшувалася. Протидифтерійні антитоксичні антитіла не забезпечували захист від захворювання, але визначали його форму, тяжкість перебігу, характер ускладнень. Наявність вакцинації, тяжкої супутньої патології, вік хворих визначали тяжкість перебігу захворювання, розвиток ускладнень.
Захворювання на дифтерію супроводжується залученням в імунну відповідь КЗЗР, Т- і В-систем імунної системи. У щеплених хворих ступінь мобілізації у вогнище запалення КЗЗР вище, про що свідчать зміни в лейкограмі. Виявлено пригнічення імунної системи при тяжкому перебівзі дифтерії, ускладненнях, ознаки імунодефіциту в хворих середнього віку. Відсутність антитоксичних антитіл у хворих на дифтерію з тяжким і ускладненим перебігом сприяло залученню в імунний захист усіх компонентів уродженого й адаптивного імунітету. У формуванні систем імунного захисту в хворих на дифтерію спостерігається перехід від пристосувальних реакцій до розпаду системи взагалі при тяжких і ускладнених формах захворювання.

1. Захворюваність на дифтерію у м. Запоріжжя, під час епідемії, перевищила в Україні у 2 рази. Найвищою вона відзначалась у найбільш екологічно забрудненому районі міста Заводському85 хворих на 100 тис. населення ( у 8 разів більше, ніж в Україні, і 4 рази, ніж у місті ). Серед хворих переважали особи старших вікових груп: зрілого (40 %) і середнього (35 %) віку. Бактеріоносійство C.diphtheriaeпереважно формувалось у осіб молодого віку (50 %). Серед хворих переважали щеплені, але із збільшенням віку кількість нещеплених збільшувалася.
2. Легкий перебіг захворювання в нещеплених хворих зустрічався вдвічі рідше, ніж у щеплених, а тяжкий - у 2.5 рази частіше. Розповсюджені й комбіновані форми в нещеплених хворих розвивалися у 1.8 рази частіше, а локалізовані в 2.6 рази рідше, ніж у щеплених. Із збільшенням віку відзначалось зростання кількості розповсюджених й комбінованих форм дифтерії. На осіб середнього віку прийшлось 84 % цих форм. Ускладнення в нещеплених хворих розвивались у 2.5 рази частіше, ніж у щеплених. Найбільша кількість ускладнень (66.7 %) розвивалося в хворих середнього віку. Більшість всіх ускладнень розвилося на першому тижні захворювання - 63.5 % і були переважно представлені ураженням нирок і серця - 40 % і 35 %, відповідно. На другому тижні переважало ураження нервової системи (95.7 %).
3. На перебіг і форму дифтерії впливала різноманітна супутня патологія, якою страждала більшість хворих (61.6 %). Із збільшенням віку її кількість значно збільшувалася, особливо серед хворих середнього віку (84.6 %). Змінювався з віком її характер і тяжкість. Хворі юного і молодого віку страждали переважно патологією ЛОР-органів. Хворі зрілого віку - хронічним тонзилітом (30.7 %), серцево-судинною патологією (26.9 %) й алкоголізмом (20 %). Серед хворих середнього віку переважала серцево судинна патологія (64.1 %), рідше ЛОР-органів (21.2 %), алкоголізм та ендокринна патологія (18.2 %).Розвитку бактеріоносійства C. diphtheriae сприяла хронічна патологія ЛОР-органів (57.7 %).
4. Антитоксичні антитіла не забезпечували захист від захворювання на дифтерію, але визначали його форму і перебіг, характер і тяжкість ускладнень. Із зменшенням титру антитоксичного імунітету збільшувалась кількість розповсюджених і комбінованих форм. Ураження нервової системи у вигляді парезу м’якого піднебіння й полінейропатії, розвивалося при нульовому титрі. Ранній міокардит і нефрозонефрит розвивалися при умовно-захисному (МО/мл) і захисному (МО/мл) титрах антитоксичного імунітету.
5. Розпал захворювання на дифтерію характеризувався моноцито-, еозино- і лімфопенією, ступінь виразності яких відбивав перебіг захворювання. У щеплених хворих зміни у лейкограмі були більш виражені. За три дні до появи клінічних проявів ускладнень, характерних для дифтерії, відзначалось зниження абсолютного вмісту лімфоцитів при парезі м’якого піднебіння до значень -, ранньому міокардиті -, полінейропатії -, пневмонії -.
6. Ступінь зниження ТфР Е-РУЛ, аЕ-РУЛ визначала перебіг захворювання, розвиток ускладнень, їх тяжкість.Найбільш низький рівень субпопуляцій Т-лімфоцитів відзначався в хворих середнього віку.
7. Із збільшенням тяжкості перебігу захворювання й ускладнень, віку хворих ступінь підвищення IgG, IgM зменшувалась. У нещеплених хворих середнього віку визначався самий низький рівень IgG, IgM - у 1.3 і 3 рази, відповідно. В хворих промислового району міста, на відміну від непромислового, рівень IgМ, IgG був знижений, підвищувалися тільки відносний вміст ЕАС-РУЛ, рівень IgA, ЦІК
8. Відсутність антитоксичних антитіл у хворих на дифтерію з тяжким і ускладненим перебігом сприяло залученню в імунний захист усіх компонентів уродженого й адаптивного імунітету. У формуванні систем імунного захисту в хворих на дифтерію спостерігається перехід від пристосувальних реакцій до розпаду системи взагалі при тяжких і ускладнених формах захворювання
9. Рівнозначний характер імунологічних змін у хворих на дифтерію й бактеріоносіїв C. diphtheriae свідчив про наявність у останніх інфекційного процесу.