ОПТИМІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ УСТАНОВАМИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Короткий опис

Одеський регіональний інститут державного управління
Національної академії державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

БАЛАШОВ АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 35.072.3:659.4 (477)

ОПТИМІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ
ДЕРЖАВНИМИ УСТАНОВАМИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ
УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
доктор політичних наук, професор Пойченко А.М.

Одеса 2005

ЗМІСТ

Вступ....

3

Розділ І.

Теоретико-методологічні засади управління
державними установами.............

10

1.1.

Управління державними установами в умовах суспільства трансформаційного характеру: стан теоретичного дослідження.....................................................................................

10

1.2.

Особливості функціонування державних установ у сучасному організаційному вимірі..........................

35

Висновки до першого розділу

55

Розділ ІІ.

Формування сучасного типу державної установи: особливості оптимізації..

60

2.1.

Державна установа як важлива ланка реалізації державної політики...........................................................

61

2.2.

Особливості та передумови адаптації управління державними установами в Україні до стандартів Європейського Союзу....

82

Висновки до другого розділу.....

101

Розділ ІІІ.

Механізм вдосконалення управління державними установами.................

104

3.1.

Організаційні структури управління: аналіз раціональності та технології моделювання процесу їх реорганізації....

104

3.2.

Стратегія вдосконалення управління державними установами на основі застосування принципів управління якістю.....

116

3.3.

Процесна модель оптимізації управління державними установами........................................................................................

128

Висновки до третього розділу....

144

Висновки.

147

Список використаних джерел............

153

Додатки...............................................................................................................

172

ВСТУП

Актуальність теми. Побудова незалежної, демократичної, правової України зумовлює інтенсивні соціальні, державно-правові перетворення, інтеграційні процеси, які відбуваються нині в країні. Мова йде про одночасне вирішення двох взаємопов’язаних завдань: розбудову основ незалежної демократичної держави та кардинальне реформування соціально-економічної та політичної сфер. Відповідно, істотно змінюється роль держави, її функції, що потребує удосконалення системи державного управління і означає перехід до принципово нових механізмів управління державними установами. Головне полягає в тому, що зовнішнє середовище, в якому діють державні установи, стає якісно іншим: підвищується ступінь невизначеності, з’являються нові фактори ризику, знижується рейтинг інституцій державної влади.
Сьогодні, коли роздержавлення та приватизація ліквідували підоснови тоталітарної адміністративної монополії, одним із головних завдань державного управління є створення ринкового конкурентного середовища. Тобто на ринку товарів і послуг споживач повинен отримати право вибору, надаючи перевагу тому чи іншому виробникові, залежно від власних уподобань та уявлень. Разом з тим, перехід до умов ринкової економіки висуває на перше місце три головних чинника успіху організації (якість”, ціна”, час”) і потребує нових підходів до управління, які нададуть можливість досягти конкурентних переваг в якості надання послуг.
Як показує досвід останніх років, в сучасних умовах трансформації України в світове співтовариство, більшість державних установ виявилися неспроможними вести ефективну конкурентну боротьбу на ринку, і це пов’язано з кількома факторами. Перш за все немає чіткого уявлення, якою ж є система управління державною установою і як реформувати її структуру. По-друге - це організаційна структура державних установ, яка потребує модернізації, якщо не з боку керівництва, то через тиск зовнішнього середовища, що стає на заваді досягненню мети управління. По-третє, ефективність управління державною установою залежить від багатьох чинників, серед яких важливе місце займає задоволення населення якістю наданих послуг. Основна проблема полягає в тому, що бракує методології трансформування діяльності державних установ щодо надання якісних послуг. Водночас орієнтація на клієнта-споживача державних, громадських послуг та наближення управління до нього є одним із пріоритетів сучасної парадигми державного управління.
Оптимізація управління державною установою це прийняття рішення про те, яким має бути управління аби досягти поставленої мети задовольнити споживачів якісним наданням послуг. Однак, на сьогодні в Україні ще немає жодної державної установи, де була б запроваджена система управління якістю. Значною мірою така ситуація зумовлена тим, що зазначена проблема не дістала належного науково-теоретичного обґрунтування. Це свідчить про необхідність поглибленого теоретико-методологічного дослідження питань управління державними установами, визначення особливостей їх функціонування з огляду на вітчизняний досвід та соціально-економічні умови України, а також обґрунтування механізмів оптимізації управління.
Віддаючи належне зробленому в теоретичному осмисленні вказаних питань вітчизняними і зарубіжними вченими - В.Авер’яновим, Г.Атаманчуком, А.Ахламовим, С.Дубенко, П.Надолішнім, Н.Нижник, Г.Одінцовою, Г.Опанасюк, Ю.Шаровим, Г.Щокіним та іншими - розробленість деяких аспектів з питань удосконалення системи державного управління в цілому, та державних установ зокрема, залишилась поза увагою науковців.
Тому дана дисертація є спробою дослідження й узагальнення певного кола питань, а саме: осмислення теоретичних і практичних аспектів управління державними установами та їх функціонування в руслі соціально-економічних та політичних реалій українського сьогодення. Така постановка актуальності наукового завдання та його вирішення надасть можливість чітко визначити особливості діяльності державних установ в організаційному вимірі і обґрунтувати механізми оптимізації управління державними установами.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах науково-дослідної теми Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України Пріоритетні напрямки ефективного використання ресурсного потенціалу регіону: управлінський аспект” (№держреєстрації 0101U006947) та науково-дослідної роботи на замовлення Кабінету Міністрів України Розробка комплексу елементів фахової підготовки державних службовців з метою забезпечення системного розвитку їх професійних якостей” (№ держреєстрації 0104U004196), у межах яких проведено аналіз особливостей функціонування державних установ та проблем управління персоналом державних установ на основі вивчення різноманітних аналітичних матеріалів.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі критичного переосмислення вітчизняних та зарубіжних здобутків теорії і практики державного управління науково обґрунтувати шляхи удосконалення механізмів оптимізації управління державними установами, адекватні обраному країною курсу на євроінтеграцію.
Для досягнення цієї мети були визначені такі завдання:
· дослідити основні теоретико-методологічні підходи щодо управління державними установами в умовах трансформаційного періоду;
· уточнити сутнісні характеристики й основні поняття державна установа” та організаційна структура державної установи”;
· виявити особливості управління державними установами в умовах трансформації українського суспільства;
· визначити функціональну складову діяльності державної установи;
· розкрити передумови адаптації управління державними установами в Україні до стандартів Європейського Союзу;
· проаналізувати ефективність сучасних моделей вдосконалення управління державними установами та технологій моделювання їх організаційних структур;
· запропонувати методологію побудови моделі оптимізації управління державною установою.
Об'єкт дослідження - система управління державними установами.
Предмет дослідження оптимізація управління державними установами в умовах трансформації українського суспільства.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що оптимізація управління державними установами шляхом запровадження процесної моделі управління надасть змогу збільшити ймовірність підвищення рівня задоволення споживачів наданими послугами, а також сприятиме ефективності діяльності та конкурентоспроможності державних установ.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі проведення дисертаційного дослідження використано комплекс методів:
· на основі системно-аналітичного - здійснено теоретико-методологічне узагальнення наукових концепцій, розробок і пропозицій провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячених управлінню державними установами;
· функціонально-структурний аналіз дав змогу визначити функціональну складову діяльності державних установ та специфічні особливості управління ними;
· з позиції системного підходу, що в сукупності взаємопов’язаних аспектів передбачав вивчення особливостей функціонування державних установ, включених у більш широкий комплекс зв’язків і відносин (як підсистема в межах системи державного управління), проведено деталізацію і розкриття організаційної структури;
· процесний підхід було використано при розробці методології побудови моделі оптимізації управління державними установами;
· логічне узагальнення і метод порівняльного аналізу широко застосовувалися на різних стадіях роботи (при визначенні критеріїв класифікації, визначенні місця державної установи серед державних органів, аналізі сучасних технологій моделювання, обґрунтуванні висновків тощо).
Інформаційну базу досліджень становлять законодавчі та інші нормативно-правові акти, ухвалені відповідними органами державної влади України, аналітичні матеріали і звіти, розробки вітчизняних і закордонних вчених з управління державними установами, особисті дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що системно досліджено процес управління й функціонування державних установ на сучасному етапі державотворення, обґрунтовано особливості діяльності і необхідність їх удосконалення в період трансформації, зокрема:
уперше:
· визначено місце державної установи серед інших державних організацій та особливості їх функціонування у сучасному організаційному просторі;
· розроблено методологію побудови процесної моделі оптимізації управління державними установами, що базується на синтезі моделей окремих процесів в їх послідовній реалізації;
· уточнено поняття державна установа”, організаційна структура державної установи”, здійснено аналіз їх сутності, що надає можливість оптимізувати їх діяльність і наблизити до стандартів країн Європейського союзу.
дістали подальшого розвитку:
· підходи щодо модернізації організаційних структур державних установ;
· принципи організації процесів в управлінській системі;
· принципи управління якістю з погляду адекватності відповідним стандартам Європейського Союзу.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що низка методологічних та теоретичних положень і висновків створює основу для формування механізму оптимізації управління державними установами і може використовуватися у подальшій науковій розробці проблем підвищення конкурентоспроможності державних установ, їх практичній діяльності, стратегічною метою якої є підвищення рівня задоволення населення в отриманні державних послуг.
Окремі положення дисертації використані в навчальному процесі Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при підготовці магістрів державного управління та підвищенні кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій. Зокрема, матеріали і рекомендації були використані для розробки положення про Школу адміністративного управління вузом” та навчальних планів, робочих програм спеціальностей: менеджмент організацій”, управління персоналом і економіка праці”, інтелектуальні системи прийняття рішень” Міжрегіональною академією управління персоналом (довідка про впровадження від 10 березня 2005 року № 1096)
Також результати дослідження, в частині методології побудови процесної моделі управління запроваджені в навчальний процес підвищення кваліфікації слухачів з підприємств системи стандартизації, метрології, якості в державному підприємстві Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” (довідка про впровадження від 25.01.2005 р. № 1.1-10/1.1 328/1).
Висновки й запропоновані концептуальні положення можуть бути використані в діяльності Кабінету Міністрів України, в органах Держстандарту, при викладанні низки відповідних навчальних дисциплін у Національній академії державного управління при Президентові України та її регіональних інститутах, при підготовці навчальних курсів магістерських програм та програм підвищення кваліфікації кадрів системи державного управління.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення дисертації і результати наукового дослідження доповідались автором і були схвалені на науково-комунікативних заходах:
· науково-практичних конференціях Актуальні питання соціально-політичного розвитку регіону” (м. Одеса, 2003); Пріоритети розвитку державної служби в Україні” (м. Київ, 2003); Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (м. Київ, 2003); Державна стратегія управління місцевим і регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації” (м. Одеса, 2004).
· щорічній загальноінститутській конференції за міжнародною участю Інституційні перетворення як передумова ефективного використання ресурсного потенціалу регіону” (м. Одеса, 2003);
· круглому столі Шляхи реформування політичної системи України” (м. Одеса, 2004).
Результати дослідження обговорювались на теоретико-методологічних семінарах Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України і на засіданнях кафедри державного управління і місцевого самоврядування.
Публікації. Основні положення дисертації викладено автором у п’яти публікаціях, три з яких - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основного змісту дисертації - 152 сторінки, список використаних джерел містить 215 найменувань, з яких 8 іноземними мовами. У роботі наведено 8 рисунків, 5 додатків.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження підтвердило покладене в його основу гіпотезу, що оптимізація управління державними установами шляхом запровадження процесної моделі управління надасть змогу збільшити ймовірність підвищення рівня задоволення споживачів наданими послугами, а також сприятиме ефективності діяльності та конкурентоспроможності державних установ.
Це пов’язано з тим, що в умовах глибоких соціальних, політичних трансформацій українського суспільства, коли формується принципово нова політична система, нові ринкові відносини, змінюються та утверджуються практично інші духовні цінності громадян, внутрішні механізми розвитку державного управління.
Тому вкрай необхідним виявляється процес перебудови й управління державними установами. Зокрема, постає питання пошуку засобів і можливостей для суттєвої оптимізації діяльності державних установ. Без такої перебудови неможливо сповна і більш результативно реалізувати державну політику, об’єднати зусилля усіх суб’єктів державотворення на шляху прогресивного поступу та вдосконалення суспільних відносин.
Узагальнення результатів дослідження дозволяє сформулювати низку висновків, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Державна установа, як вид організації виробничо-обслуговуючого характеру, створена для практичної реалізації державної політики з адміністративно-політичних чи соціально-культурних завдань, з метою створення соціальних цінностей в тій чи іншій галузі, з наявним певним штатом службовців та адміністрації. Вона має ряд обов’язкових якісних ознак: діючи від імені і за дорученням держави, надаючи послуги населенню, державна установа наділяється відповідною компетенцією; управлінська діяльність властива лише адміністрації державної установи і вона має внутрішній характер; властивими трудовими відносинами особистого складу, кожний член якої включається у складну сітку (мережу) запрограмованих організаційних зв’язків. Тому саме персонал є найважливішим чинником ефективності їх функціонування.
2. Дослідження державних установ з точки зору існуючих підходів (до характеристики державних органів) показало, що особливості їх діяльності в організаційному вимірі обумовлені функціональною, соціологічною, юридичною та організаційною специфікою. Зокрема:
· директивним, державним регулюванням, яке здійснюється не лише на рівні законів, але і шляхом видання наказів, розпоряджень;
· порядком створення (утворюються державою і належать тільки їй, однак засновники не мають права втручатися в оперативну, поточну, творчу роботу), що впливає на поширення масштабу діяльності;
· специфічністю діяльності, яка обумовлена виконанням зовнішніх та внутрішніх функцій держави. Всі питання від створення, здійснення діяльності та її припинення пов’язані із державою та її інституціями (виконавчою владою, місцевим самоврядуванням), причому вона не спрямована на виконання функцій управління;
· єдиноначальністю, можливістю створення допоміжно-колегіальних органів з дорадчо-консультативними функціями;
· галузевим спрямуванням щодо відповідних органів виконавчої влади за ознаками виробничої єдності, незалежно від їх розташування;
· перебуванням майна в господарському віданні або оперативному управлінні.
3. Основним напрямком діяльності державного управління, де державні установи безпосередньо пов’язані з державою та її інститутами є виконавча влада (від місцевого рівня до центральних органів виконавчої влади) та місцеве самоврядування, у взаємовідносинах з якими вони практично вирішують всі питання від створення, здійснення своєї діяльності та до її припинення.
4. Структура управління державною установою це сукупність взаємопов’язаних елементів, які знаходяться між собою в сталих відносинах, що забезпечує їх функціонування та розвиток, як єдиного цілого і відображає: мету і завдання організації, функціональний розподіл праці і обсяг повноважень, що обмежуються не тільки зовнішніми, а й внутрішніми факторами, соціально-культурним середовищем. Відповідно, організаційна структура державної установи стає більш міцною і життєздатною лише за умови встановлення чіткої ієрархічної взаємодії між рівнями. В організаційному плані структура має два зрізи: адміністративно-територіальний та галузевий.
5. На сьогодні систему державних органів як остаточно сформовану охарактеризувати не можна, тому кожний рік діяльності державних установ та підприємств надає можливість виявляти проблеми їх функціонування, удосконалювати їх шляхом запровадження принципів прозорості, відкритості, спрямованості на забезпечення потреб суспільства.
6. Розв’язання конкретних питань оптимізації управління державними установами потребує акценту на тому, що вони є похідними від стану державного управління в країні загалом. Вдосконалення системи управління державними установами належить розглядати як один із магістральних напрямків практичної реалізації державної політики. Це потребує більш точного визначення спектру необхідних і достатніх державних послуг та запровадження стандартів їх надання; запровадження моніторингу ефективності та результативності діяльності державних установ щодо реалізації стратегічних планів і надання державних послуг. Державні установи забезпечують в межах окремих територіальних одиниць реалізацію чинного законодавства, підтримання певних стандартів життя, надання державних послуг, а відтак, рівень ефективності їхньої діяльності впливає на розвиток соціально-економічної ситуації як в конкретному регіоні, так і в державі в цілому. Тому для досягнення мети задоволення споживачів якісним наданням послуг державна установа, поряд з іншими аспектами управління, повинна впроваджувати та підтримувати систему управління якістю на розроблення і впровадження якої впливають зміна потреб, конкретні цілі, послуги, які надаються, а також розмір та структура організації.
7. Підвищення результативності та ефективності виконання державними установами завдань і функцій держави можливе за умови систематичного, постійного аналізу діяльності, який включатиме функціональне обстеження та дослідження щодо:
· змісту повноважень, завдань і функцій державної установи, а також технологічних процедур розроблення, затвердження та реалізації діяльності, які матимуть реальний вимір;
· функціональної та організаційної структур відповідно до цілей функціонування державної установи;
· визначення системи основних показників надання послуг у певній кількості та якості;
· запровадження системи моніторингу з приводу задоволення населення рівнем надання послуг конкретною установою.
8. Інтеграція до Європейського Союзу один із головних стратегічних пріоритетів державної політики України потребує дотримання загальних, або найбільш характерних вимог, умов і принципів такої інтеграції, серед яких забезпечення прав і свобод громадян шляхом надання державних послуг, їх відповідність стандартам якості є найважливішим у діяльності державних установ. Зокрема, формулювання принципів державного управління з урахуванням принципів загального управління якістю: з’ясування потреб населення, визначення політики і завдань щодо якості, обов’язків та ресурсів, необхідних для виконання завдань, вибір і застосування методів оцінки результативності та ефективності кожного процесу. Так, європейські державні установи надають перевагу моделі CAF (загальної структури оцінювання), в якій оцінюванню підлягає сама організаційна система, її системні чинники, процес і результати, що потребує відповідності певним мінімальним стандартам якості. Це спонукає організації аналізувати вимоги замовників, визначати процеси, які сприяють отриманню послуги, прийнятної для замовника і забезпечувати постійний контроль цих процесів.
9. Новим революційним етапом розвитку управлінських технологій є процесний підхід, який призвів до розуміння того, що якість послуги визначається не кількістю процедур контролю самої послуги, а якістю організації і виконання процесів. Тому нова редакція міжнародного стандарту серії 9001 сповідає підхід з позицій процесу як основної доктрини забезпечення якості наданих послуг і потребує щоб кожна організація, яка прагне постійного вдосконалення, вибудовувала для кожної ситуації відповідну модель.
10. Одним із механізмів удосконалення управління державними установами є побудова процесної моделі, що базується на синтезі моделей окремих процесів у їх послідовній реалізації. Процесна модель є механізмом поступового впровадження процесу постійного вдосконалення в межах наявних процесів. Якщо стратегічною метою державної установи є безперервне вдосконалення управління, ситуаційна модель структури, підвищення задоволеності населення якістю наданих послуг та ефективне використання ресурсів, тоді процесна модель механізм оптимізації управління.
11. Оптимізація управління державними установами потребує процесного підходу до модернізації організаційних структур державних установ, розробки принципів організації процесів в управлінській системі та принципів управління якістю з погляду адекватності відповідним стандартам Європейського Союзу. Але це стає можливим лише за умови вивчення та врахування конкретного стану функціонування тієї чи іншої державної установи в динаміці.
Проведене дисертаційне дослідження виявило малоаспектність розробки питань оптимізації управління державними установами вітчизняними та зарубіжними науковцями саме в трансформаційний період розвитку, а тому кожний із висновків цілком може слугувати початком нового дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України Про вищу освіту”, від 17.01.2002 р., № 2984 - ІІІ - http://zakon.rada.gov.ua
2. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР - http://zakon.rada.gov.ua
3. Конституція України. - К.: Вид-во Право”, 1996. - 56 с.
4. Концепція адміністративної реформи в Україні. - К.: Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи, 1998. - 62 с.
5. Послання Президента України до Верховної Ради України Україна: поступ у XXI століття: Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки” // Уряд. кур’єр, 28 січня 2000 року. - № 11. - С. 3-12.
6. Послання Президента України до Верховної Ради України від 30 квітня 2002 року Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки” // Урядовий кур’єр. - 2002. - 4 червня. - С. 5 - 12.
7. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 травня 2000 р. №821 Про упорядкування структури місцевих державних адміністрацій” - http://zakon.rada.gov.ua
8. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2000 р. №386. Про затвердження Типового положення про урядовий орган державного управління” - http://zakon.rada.gov.ua
9. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. № 88 (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2000 р. №466, від 9 березня 2000 р. №470) Питання Секретаріату Кабінету Міністрів України”. - http://zakon.rada.gov.ua
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2000 р. №733 Про примірні переліки управлінь, відділів, інших структурних підрозділів Київської міської та районної у місті Києві державних адміністрацій” - http://zakon.rada.gov.ua
11. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. № 915 Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України” // Офіційний вісник України. - 2000. - № 24. - С. 3-9.
12. Постанова Кабінету Міністрів України від 8.06.2004 р. № 746 Програма розвитку державної служби на 2005-2010 роки” - http://zakon.rada.gov.ua
13. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 березня 2000 р. №466 Про урядові комітети” - http://zakon.rada.gov.ua
14. Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу. Указ Президента України від 14 вересня 2000. - Довідник НАТО. - К.: Вид-во Молодь”, 1999. - 543 с.
15. Проект Адміністративного процесуального кодексу України від 27.05.2003 №1331 - http://www.rada.gov.ua:8080
16. Розпорядження Президента України від 27 червня 1999 р. № 151/99-рп Про перелік центральних органів виконавчої влади, відповідальних за здійснення завдань, визначених Стратегією інтеграції України до ЄС” - http://zakon.rada.gov.ua
17. Указ Президента України від 10.11.1995 року № 1035/95 Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та Програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій” - http://zakon.rada.gov.ua
18. Указ Президента України від 11 червня 1998 р. №615 Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” - http://zakon.rada.gov.ua
19. Указ Президента України від 12 березня 1996 р. № 179 Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України” - http://zakon.rada.gov.ua
20. Указ Президента України від 14 вересня 2000 р. 1072 Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу” - http://zakon.rada.gov.ua
21. Указ Президента України від 14.04.2000 № 599/2000 Про стратегію реформування системи державної служби в Україні” // Урядовий кур’єр. - 2000. - 19 квітня.
22. Указ Президента України від 15 груд. 1999 р. № 1573. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” - http://zakon.rada.gov.ua
23. Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. №1573/99 Про склад Кабінету Міністрів України” // Уряд. кур’єр. - 1999. - 17 грудня.
24. Указ Президента України від 23 лютого 2001 р. № 113/2001 Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції” - http://zakon.rada.gov.ua
25. Указ Президента України від 29 грудня 1999 року № 1625 Питання Адміністрації Президента України” - http://zakon.rada.gov.ua
26. Указ Президента України від 5 березня 2004 р. № 278/2004 Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу” - http://zakon.rada.gov.ua

27. Указ Президента України від 9 лютого 1999 р. № 145 Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади” - http://zakon.rada.gov.ua

28. Авер'янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. - К.: ІнЮре, 1997. - 48 с.
29. Авер’янов В.Б. До питання про поняття так званих управлінських послуг” // Право України. - 2002. - № 6. - С. 125-126.
30. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. - К.: Наукова думка, 1984. - 58 с.
31. Англійсько-український словник термінів і понять з державного управління / Укл: Г. Райт та ін.; Пер. В. Івашко. - К.: Основи, 1996. - 128 с.
32. Анисимов О.С., Дергач А.А. Основы общей и управленческой акмеологии. - М.: РАГС, 1995. - 58 с.
33. Анисимов О.С., Смирнов А.А. Региональные аспекты мышления государственных служащих. -М.: РАГС, 1998. -39 с.
34. Антонова Е.Г. Государство как целостная система социального управления. - М.: Юрид. Лит, 1996. - 386 с.
35. Антонова О. Аналіз державної політики в розбудові громадянського суспільства // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДРІДУ УАДУ. - 2002. - Вип. 1(7). - С. 62-69.
36. Антонова О. В. Розвиток політичної науки як передумова становлення аналізу державної політики // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Д.: ДФ УАДУ, 2001. - Вип. 2 (5). - С. 109-121.
37. Артюшин Л.М., Машков О.А., Сивов Н.С. Теория управления. - К.: Наукова думка, 1995. - 425 с.
38. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учебное пособие. - М.: ОАО „НПО „Экономика”, 2000. - 302 с.
39. Атаманчук Г.В. Новое государство: поиски, иллюзии, возможности. - М.: Славянский диалог, 1996. - 368 с.
40. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
41. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. - М.: Политиздат, 1981. - 432 с.
42. Бабкін В.Д. Конституційні засади соціальної держави України // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. - К.: Вид. дім «Юридична книга», 2000. - Вип. 11. С. 126-135.
43. Бабосов Е.М. Социология управления: Учебное пособие для вузов. - Минск: ТетраСистемс, 2000. - 288 с.
44. Байцим В. Нові підходи до управління підприємствами в сучасних умовах // Вісник НАДУ. - 2002. - №2. - С. 62-72.
45. Бакуменко В., Сумрін Ю. Прооблема різноманітності методології державного управління // Наук.-пр.конф. Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції. - К.: Вид-во НАДУ, 2003. - Т.1. - С. 111-113.
46. Бакуменко В.Д., Надолішній П.І. Теоретичні та організаційні засади державного управління: Навчальний посібник. - К.: Міленіум, 2003. - 256 с.
47. Балашов А.М. Идеальный государственный служащий: как его сформировать. // Персонал. - 2005. - № 2. - С. 77-79.
48. Балашов А.М. Організаційні структури в системі державного управління як важлива ланка реалізації державної політики. // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. - №3 (19) - С. 207-217.
49. Балашов А.М. Проблема адаптації інституту державної служби України до стандартів Європейського Союзу. // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. - №2 (18). - С. 233-243.
50. Балашов А.М. Психологічні механізми управління мотивацією персоналу в державних установах // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації: Матеріали щорічної науково-практичної конференції 24 листопада 2004 року. У 2-х томах. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. - Т.2. - С. 245-248.
51. Балашов А.М. Складові та особливості процесу формування персоналу державних установ // Зб.наук.пр. НАДУ / За заг.ред В.І. Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2004. - Вип. 2. - С. 141-150
52. Бандурка О., Ковальов Е., Коваленко А. Державне адміністрування не вказівним перстом, а менеджментом // Віче. - 1996. - № 6. - С. 50-54.
53. Богданов В.С. Феномен авторитету: соціально-філософська гіпотеза структурування та моделювання в історії теорії. - К.: Наукова думка, 1996. - 237 с.
54. Браун П. Посібник з аналізу державної політики. - К.: Основи, 2000. - 243 с.
55. Вайс К.Г. Оцінювання: методи дослідження програм та політики / Пер. з анлг. Р.Ткачука та М. Корчинської; Наук. ред. Пер. О.Кілієвич. - К.: Основи, 2000. - 671 с.
56. Валевський О. Л. Державна політика в Україні: методологія аналізу, стратегія, механізми впровадження. - К.: НІСД, 2001. - 242 с.
57. Василенко В.О., Шостка В.І. Клейменов О.М. Ситуаційний менеджмент: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 372 с.
58. Васильєв А.С. Підготовка і прийняття управлінських рішень: організаційно-правові проблеми. - Одеса: АО БАХВА, 1997. - 160 с.
59. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. - М.: Прогрес, 1990. - 478 с.
60. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. - К.: Ірпінь: ВТ Перун”, 2001. - 1440 с.
61. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації: Навчальний посібник. - К.: КОНДОР, 2002 . - 654 с.
62. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник.-2-е изд., перераб. и доп. - М.: Гардарики, 2000. 296 с.
63. Войтович Р. Філософсько-методологічні засади системи державного управління // Вісн. УАДУ. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. - №3. - С. 58-66.
64. Войтович Р.В. Ідеологія, технологія та стиль у державному управлінні: Навчально-методичний посібник. -К.: Вид-во НАДУ, 2003. - 192 с.
65. Воронкова В.Г. Менеджмент у державних організаціях: Навчальний посібник. - К.: Вид-во Професіонал, 2004. - 256 с.
66. Воронько О. Формування кадрів державної служби, управлінської еліти - основа втілення кадрової політики // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні. - 2001. - Т.1. - С. 367-370.
67. Гаєвський Б.А., Ребкало В.А. Культура державного управління: організаційний аспект. - К.: Вид-во УАДУ, 1998. - 144 с.
68. Гаращук В. Управлінські послуги - новий інститут чи нова політика? // Вісник Академії правових наук. - 2001. - № 3(26). - С. 109-114.
69. Герберт А. Саймон. Адміністративна поведінка: Дослідження процесів прийняття рішень в організаціях, що виконують адміністративні функції: Пер. з англ. - К.: АртЕк, 2001. - С. 262-282.
70. Головаха Є.І. Суспільство, що трансформується. - К., 1999. - 274 с.
71. Горбатенко В.П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. - К.: Видавничий центр Академія”, 1999. 183 с.
72. Государственное управление: основы теории и организации / Под ред. В.А.Козбаненко. - М.: Статут”, 2000. - 912 с.
73. Гурне Б. Державне управління / Пер. з фр. В. Шовкун. - К.: Основи, 1993. - 165 с.
74. Дегтярев А.А. Основы политической теории: Учебное пособие. - М.: Высш. шк., 1998. - 239 с.
75. Державна політика: аналіз та впровадження в Україні: Конспект лекцій до навчального модуля / Укл. В.А.Ребкало, В.В.Тертичка. - К: УАДУ, 2002. - 79 с.
76. Державна служба України / Збірник законодавчих та нормативних документів, роз’яснень Головдержслужби, міністерств та відомств України / Довідник для держаних службовців, керівників центральних та місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств. - К.: Основи, 1996. - С. 46-87.
77. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навчальний посібник / За заг. ред. Н.Р.Нижник, В.М. Олуйка. - Львів: Вид-во Національного університету „Львівська політехніка”, 2002. - 352 с.
78. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: Навчальний посібник. / Н.Р. Нижник, С.Д. Дубенко, В.М. Мельниченко та ін / За заг. ред. Н.Р. Нижник. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. 164 с.
79. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Монографія / Під ред. Н.Р. Нижник. - К.: Вид-во УАДУ, 1997. - 448 с.
80. Державне управління і менеджмент: Навчальний посібник у таблицях і схемах / Г.С. Одінцова, Г.І.Мостовий, О.Ю. Амосов та ін. - Х.: ХарРІДУ УАДУ, 2002, - 492 с.
81. Державне управління охороною здоров'я: Навчальна програма та методичні рекомендації / Солоненко І.М., Жаліло Л.І., Кунгурцев О.В. та ін. - К.: Вид-во УАДУ. - 2002. - 73 с.
82. Державне управління перехідних суспільств в умовах глобалізації / Матеріали засідання міжнародного круглого столу Україна XXI століття”. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - 284 с.
83. Державне управління: Навчальний посібник / А.Ф.Мельник, О.Ю.Оболенський, А.Ю. Васіна та ін. - К.: Знання-Прес, 2003. - 343 с.
84. Державне управління: теорія і практика / Під ред. В.Б.Авер’янова.- К.: Юрінком Інтер, 1998 - 432 с.
85. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми / Під ред. В.М.Князєва. - К.: НАДУ при Президентові України, 2003. - 245 с.
86. Державний класифікатор соціальних стандартів і нормативів, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17 червня 2002 р. № 293 - www.rada.kiev.ua
87. Долечек В. Надання управлінських послуг населенню: напрями розвитку та правове забезпечення // Вісник НАДУ. -2003. - №4. С. 75-82.
88. Долечек В. Управлінські послуги як новий вид державних послуг // Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю 29 травня 2003 р. У 2-х томах. - К.: НАДУ, 2003. - Т.1. - С. 259-260.
89. Долечек В. Управлінські послуги: сутність, ознаки, види // Вісник НАДУ при Президентові України. - 2003. - №3. - С. 99-106.
90. Долішний М., Козоріз М. Моделі державного регулювання в ринковій економіці // Економіка України. - 1999. - №6. - С.62-70.
91. Дорога в майбутнє - дорога в Європу: європейська інтеграція України / І.Бураковський, А.Веселовський, О.Павлюк, Г.Немиря та ін.:. - К.: Центр європейських та міжнародних досліджень, 2000. - 108 с.
92. Дорошенко Л.С. Управление трудовыми ресурсами: Учебное пособие. - К.: Міжрегіональна академія управління персоналом, 1997. - 57 с.
93. ДСТУ ISO 9000-2001 Системи управління якістю. Основні положенння та словник. - Київ: Держстандарт України, 2001. - 31 с.
94. ДСТУ ISO 9001-2001 Системи управління якістю. Вимоги. - Київ: Держстандарт України, 2001. - 23 с.
95. ДСТУ ISO 9004-2001 Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності. - Київ: Держстандарт України, 2001. - 27 с.
96. Дубенко С.Д. Державна кадрова політика в регіонах: регіональне управління та місцеве самоврядування // Вісник УАДУ при Президентові України. - 2001. - № 3. - С. 226-230.
97. Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції: Матеріали науково-практичної конференції / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2003. - Т.1. 316 с.
98. Ефективність державного управління / Ю.Бажал, О.Кілієвич, О. Мертенс та ін. / За заг. ред. І Розпутенка. - К.: Вид-во К.І.С.”. 2002. - 420 с.
99. Європейські принципи державного управління / Пер. з англ. О.Ю. Куленкової. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 52 с.
100. Загальна теорія держави і