ОПТИМІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА (УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ)

Короткий опис

Одеський регіональний інститут державного управління
Національної академії державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

Бутирська Тетяна Олександрівна

УДК: 321.015: 321.6/8

ОПТИМІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
(УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з
державного управління

Науковий керівник
Якубовський Олексій Петрович
к. і. н., професор

Одеса 2003

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК СИСТЕМА СУСПІЛЬНИХ
ВІДНОСИН 12
1.1. Теоретико-методологічні основи відносин державної влади
і громадянського суспільства 12
1.2. Особливості дослідження взаємодії державної влади і
громадянського суспільства як динамічної системи 38
Висновки до першого розділу 62
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ, ЩО
ВИЗНАЧАЮТЬ ВЗАЄМОДІЮ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І
ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА 67
2.1. Сучасні напрямки еволюції відносин державної влади
і громадянського суспільства: світові тенденції 67
2.2. Діюча структура відносин державної влади і громадянського
суспільства в Україні 91
Висновки до другого розділу 122
РОЗДІЛ 3
ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ:
МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА 128
3.1. Реорганізація інфраструктури системи державного управління
на основі взаємодії державної влади і громадянського суспільства 128
3.2. Використання технологій структурного розвитку в практиці
державного управління України 151
Висновки до третього розділу 182

ВИСНОВКИ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 196 ДОДАТКИ 214

ВСТУП

Актуальність теми дослідження визначається потребою системної оптимізації відносин державної влади і громадянського суспільства в Україні як визначального механізму підвищення ефективності державного управління. Вимогу підвищення ефективності державного управління неодноразово висував Президент України, зокрема констатуючи, що становлення державного управління відбувається безсистемно, не має внутрішньої логіки свого розвитку та не відповідає перспективам і потребам громадського життя (виступ у Верховній Раді України 22 лютого 2000 р) [1].
Процес державного управління передбачає постійне вирішення завдань, що виникають при зміні соціально-економічної ситуації в державі. Держава, будучи похідною від суспільства, покликана вирішувати ці завдання разом із суспільством і в інтересах суспільства. Цілі суб'єктів досліджуваної системи, тип зв'язків між ними, тенденції їхнього поводження, а таким чином перспективи державного розвитку України визначаються структурою, формами, механізмами й особливостями відносин держави і суспільства.
Дослідження проблеми взаємодії державної влади і громадянського суспільства в Україні та розробка на цій основі механізмів державного управління ускладнюється тим, що обидва суб'єкти перебувають в стадії формування і трансформації: відсутня система узгодження інтересів влади і суспільства, немає інфраструктури підготовки стратегічних рішень. Звідси виникає необхідність системного формування всіх елементів структури взаємодії, що підсилює потребу теоретичного осмислення процесу взаємодії державної влади і громадянського суспільства у всьому різноманітті і комплексності.
Вирішення цієї проблеми також тісно зв'язане з тим, що через відсутність взаємодії з громадянським суспільством управлінським рішенням державної влади бракує обґрунтованості. У відносинах державної влади і громадянського суспільства державне управління виступає як системний організатор життєдіяльності суспільного об'єднання в рамках даної держави з метою забезпечення прогнозованого і безпечного розвитку громадянського суспільства. Ускладнення, наростання динаміки суспільних процесів в Україні неухильно підвищує значення ефективності державного управління і механізмів його діяльності. При цьому саме державне управління, його суспільні функції не залишаються незмінними.
Напрямок дослідження, його методологія і практичні результати базуються на роботах вітчизняних і зарубіжних вчених: В.Афанасьєва, В.Авер’янова, Г. Алмонда, Г.Атаманчука, В.Бакуменка, Ф.Бурлацького, Б.Гаєвського, Н.Генрі, Б.Гурне, К.Гаджиєва, Н.Глазунової, В.Граждана, А.Дегтярьова, С.Дубенко, І.Ібрагимової, Б.Кравченка, В.Князєва, В.Козбаненка, Е.Кубка, Б.Курашвілі, Б.Лазарєва, В.Лєдяєва, В.Литвина, В.Лугового, А.Лоутона, С.Майбороди, О.Машкова, С.Мосова, Н.Нижник, П.Надолішнього, О.Оболенського, В.Олуйка, А.Пойченка, Г.Райта, В.Ребкала, Е.Роуза, О.Сушинського, С.Телешуна, Ю.Тихомирова, В.Токовенко, В.Троня, В.Тертички, В.Цвєткова, С.Чукут, О.Якубовського, В.Яцуби. Однак необхідно вказати, що в контексті оптимізації взаємодії державної влади і громадянського суспільства питання дотепер не ставилося, а це істотно обмежує практичну значимість такої форми відносин державної влади і громадянського суспільства, як взаємодія.
Подібні обмеження призводять до значних проблем у відносинах державної влади і громадянського суспільства, що знижує ефективність діяльності державного управління. У зв'язку з цим дослідження взаємодії державної влади і громадянського суспільства як способу підвищення ефективності державного управління має наукову значимість і актуальність.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Обраний напрямок дослідження зв'язаний із плановим комплексним науковим проектом Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР-ОК № 0200U004103), орієнтиром якого є наукове забезпечення адміністративної реформи. Тема роботи є частиною загальної теми, що розробляють наукові підрозділи Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України Реформування територіальних основ організації публічної влади на регіональному та місцевому рівнях” (державний реєстраційний номер № 0103U001648, шифр роботи 33).
Мета й завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є розробка і теоретичне обґрунтування механізмів підвищення ефективності взаємодії державної влади і громадянського суспільства.
Для досягнення даної мети ставилися наступні задачі дослідження:
- проаналізувати функціональний зміст основних понять дисертаційного дослідження;
- визначити змістовні характеристики взаємодії як принципу відносин державної влади і громадянського суспільства, відмінність від діючого механізму впливу;
- встановити напрямки і характерні риси відносин державної влади і громадянського суспільства в умовах сучасної демократії;
- простежити, як змінюються параметри державного управління під впливом зміни відносин державної влади і громадянського суспільства;
- описати характер діючої системи державного управління в Україні, що визначає відносини державної влади і громадянського суспільства;
- внести пропозиції з оптимізації механізмів державного управління в Україні на основі взаємодії державної влади і громадянського суспільства;
- сформулювати перспективний напрямок розвитку системи державного управління в Україні.
Об'єкт дослідження система державного управління у взаємодії державної влади і громадянського суспільства.
Предмет дослідження механізми взаємодії державної влади і громадянського суспільства.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що в динамічній системі державного управління ефективність і усталеність досягаються шляхом оптимізації механізмів відносин державної влади і громадянського суспільства.
Методи дослідження. Реалізація мети і задач дослідження здійснювалася шляхом комплексного використання загальнонаукових і спеціальних методів. Визначальним методом у дисертаційному дослідженні є системний аналіз, здійснений шляхом декомпозиції системи державного управління на структурні складові державну владу і громадянське суспільство, їхньому функціональному розгляді з позицій системної цілісності і динаміки процесів, які протікають у системі і складають її. Взаємодія між складовими системи, обумовлена процесом прямих і зворотних зв'язків, розглядалася з використанням положень структурного аналізу. Аналіз тенденцій розвитку відносин державної влади і громадянського суспільства в зарубіжних країнах та Україні здійснювався на основі методів історичного і логічного аналізу й узагальнення результатів методами класифікації і систематизації.
Для обґрунтування прийнятих управлінських рішень використаний ситуаційний аналіз, який дозволяє забезпечувати прагнення суспільних процесів до рівноваги. Уточнення базових понять дисертаційного дослідження, таких як державне управління, державна влада, громадянське суспільство, взаємодія, механізм державного управління в дослідженні здійснювалося з використанням категоріального аналізу. Методами аналітичного моделювання на основі теорії ігор розроблена модель взаємодії державної влади і громадянського суспільства, застосування якої зв'язане з оптимізацією прийнятих рішень основним механізмом державного управління.
Результати аналізу діючої системи державного управління і напрямків її розвитку послужили основою синтезу перспективної системи державного управління України, що стало можливим на основі інфраструктурного підходу - методу комплексної оптимізації базових механізмів державного управління.
Дослідження проводилися на основі Конституції України, законів України, указів, розпоряджень і послань Президента України, постанов Кабінету Міністрів України. Методологічною основою дослідження послужили наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері державного управління, статистичні матеріали з зарубіжних і вітчизняних публікацій, спеціалізовані вітчизняні і зарубіжні періодичні видання. Результати соціологічних досліджень, як і методи статистичного аналізу, використовувалися в дисертаційному дослідженні при визначенні мотиваційних аспектів прийнятих управлінських рішень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що досліджено відносини державної влади і громадянського суспільства, особливості їхньої взаємодії і тенденції розвитку, у тому числі:
¨ вперше система державного управління аналізується в контексті нового механізму державного управління взаємодії державної влади і громадянського суспільства, що обумовлює трансформацію системи державного управління із традиційної статичної в динамічну;
- для розгляду динамічної системи державного управління вводиться новий підхід до організації її діяльності інфраструктурний;
- виходячи з динамічної зміни системи державного управління в процесі суспільного розвитку на основі інфраструктурного підходу запропонована перспективна система державного управління в Україні.
¨ удосконалена й одержала розвиток диференціація системи державного управління по горизонталі: державне управління, спів-управління, самоврядування;
- запропоновано аналітичні моделі взаємодії державної влади і громадянського суспільства;
- сформульовано, що базовим механізмом євроінтеграції України є приведення параметрів її соціально-економічної моделі у відповідність із узагальненими параметрами соціально-економічного устрою, котрі діють в європейських країнах;
¨ одержала подальший розвиток концепція діяльності системи державного управління як інституту суспільства, що визначає необхідність подальшої демократизації відносин державної влади і громадянського суспільства;
- визначено, що умовою демократизації державного управління в Україні є зміна веберівської концепції влади, заснованої на впливі влади на суспільство, на концепцію взаємодії державної влади і громадянського суспільства;
- будучи інститутом суспільства, система державного управління функціонує як самостійна сфера діяльності, що поєднує в собі політологію, інституціональну економіку, теорію прийняття рішень, системний аналіз, соціальну філософію, теорію менеджменту, економічну теорію суспільного сектора, соціологію і право.
Практичне значення отриманих результатів полягає у виявлених ефективних напрямках формування інфраструктури державного управління на основі взаємодії державної влади і громадянського суспільства.
Застосування наукових положень було проведено в Раді міністрів Автономної Республіки Крим у 1998-1999 роках і дозволило організувати взаємодію між органами державної влади і структурами громадянського суспільства, що було реалізовано шляхом прийняття ряду нормативно-правових актів і документів, а саме: Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 25 серпня 1998 р. № 247; розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 01 вересня 1998 р. №. 378-р; повідомлення Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 17 березня 1999 р. № 01-02/396.
Сформульовані в роботі основні положення, нові підходи і методи, узагальнення і висновки покладені в основу розробки магістерської програми державного управління для слухачів Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України Теорія та історія державного управління” (акт впровадження від 9 вересня 2003 р.), курсу лекцій і модуля державного управління Організаційно-правові засади державного управління” (акт впровадження від 18 вересня 2003 р.). Теоретичні і практичні результати дослідження використовувалися також при підготовці програми інформаційної політики державного управління щодо розвитку зв'язків з громадянським суспільством і механізмів його реалізації Інформаційна політика в управлінні” (акт впровадження від 7 жовтня 2003 р.), розробки курсу державної політики з метою осмислення ролі і місця держави в сучасному світі Державна політика: аналіз та механізми впровадження” (акт впровадження від 16 жовтня 2003 р.), і для програми підвищення кваліфікації кадрів системи державного управління і місцевого самоврядування Кадрова політика і державна служба” (акт впровадження від 2 червня 2003 р.).
Отримані в дисертаційному дослідженні висновки і рекомендації можуть бути використані як у практичній діяльності органів державного управління, так і в навчальному процесі з підготовки вищих керівних кадрів державного управління в Україні. Застосування результатів дослідження є реальним:
- у нормотворенні розроблено теоретичне обґрунтування з оптимізації вітчизняного законодавства, що визначає організацію і структуру органів державного управління на основі інфраструктурного підходу;
- у науково-дослідницькій сфері визначені основні напрямки перспективних досліджень державного управління як сфери відносин державної влади і громадянського суспільства, у тому числі такі, як динаміка системи державного управління, розвиток механізму зворотних зв'язків, застосування інфраструктурного підходу;
- у навчальному процесі при розробці курсу підготовки вищих керівників, підготовці лекційних матеріалів, проведенні семінарів, написанні монографій, підручників, навчальних посібників з механізмів державного управління.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Висновки, пропозиції і рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто. Розробки та ідеї іншого дослідника (А.Ф.Бурдюгова), з яким опубліковано брошуру «Власть: вчера, сегодня, завтра», в дисертаційному дослідженні не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані автором на міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, семінарах і круглих столах, а саме:
- на щорічній науково-практичній конференції «Інституційні перетворення як передумова ефективного використання ресурсного потенціалу регіону» (Одеса, 2003);
- на міжнародному семінарі «Культурный обмен и формирование толерантности в многоэтничном гражданском обществе» (Севастополь, 2003);
- на круглому столі за участю Національної академії державного управління при Президентові України, Головного управління державної служби в Україні «Пріоритети розвитку державної служби в Україні» (Одеса, 2003).
Публікації. Основні положення дисертації викладені автором у семи публікаціях, із них п'ять надруковано у фахових наукових виданнях.
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями дослідження. Її обсяг включає вступ, три основних розділи, висновки, список використаних джерел (237 найменувань, 18 стор.), 2 додатки (17 стор.) Основний текст розділів займає 193 сторінки, містить 12 таблиць, 21 рисунок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У сучасних умовах демократизації держави, при нових масштабах соціально-економічних процесів в Україні, якісно новому рівні розвитку можливостей і потреб найважливішого значення набуває проблема підвищення ефективності державного управління, шляхи удосконалювання його здатності бути активним суб'єктом суспільного прогресу, суб'єктом управління розвитком українського суспільства, уміння приймати відповідальні рішення згідно з принципами суспільного розвитку, формулювати цілі своєї діяльності.
Серед факторів, що визначають успіх процесу формування системи державного управління, адекватної потребам українського суспільства, механізм відносин державної влади і громадянського суспільства має визначальне значення. Дійсно, від даного типу відносин залежить, чи буде система державного управління в Україні відкритою, тобто відповідною категорією демократичної держави, або вона залишиться закритою, тобто буде спрямована в бік авторитаризму і тоталітаризму. Відповідно до цього будуть формуватися і механізми державного управління.
При цьому соціально-економічний розвиток суспільства, усталеність держави і динаміка процесів, що відбуваються в державному управлінні, також істотно залежать від типу відносин державної влади і громадянського суспільства. Фактично, відносини державної влади і громадянського суспільства є основою структури, функцій і механізмів державного управління. В умовах демократизації суспільства оптимізація відносин державної влади та громадянського суспільства досягається шляхом розширення механізму зворотних зв'язків, що означає трансформацію механізмів управління від впливу до взаємодії, від статичної системи до динамічної. Отримані в дисертації результати підтверджують покладену в основу дослідження гіпотезу, що в динамічній системі державного управління ефективність і стійкість досягаються шляхом оптимізації механізмів відносин державної влади і громадянського суспільства. Узагальнення результатів дослідження дає можливість сформулювати ряд висновків, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Аналіз функціонального змісту категорій дослідження показує, що державна влада і громадянське суспільство існують у рамках єдиного комунікаційного поля і поза державою їх немає. У той же час спостерігається визначена відособленість цих двох елементів державної системи, обумовлена різницею їх структур (ієрархічної і мережної), і циклічності дії, а також реалізованими функціями. Однією із головних функцій державного управління, як інституту суспільства, є інтеграція елементів громадянського суспільства з метою їхнього життєзабезпечення і розвитку. Функцією громадянського суспільства є інтеграція індивідів у колективи (елементи громадянського суспільства) з метою їхнього життєзабезпечення і розвитку. Отже, громадянське суспільство має загальне з державним управлінням коріння: державне управління і громадянське суспільство вирішують схожі завдання на різних рівнях організації індивідів у межах даної держави. При цьому за самою своєю державною природою і за досвідом історичного розвитку, реалізацію своєї основної функції саморозвитку суспільства ці елементи можуть здійснювати лише на основі взаємодії. В основі системного процесу взаємодії лежить виникнення цілей державного управління знизу, від громадянського суспільства. При реалізації даних цілей державна влада стає невід'ємною від взаємодії з усією системою організації і функціонування громадянського суспільства. Взаємодія державної влади і громадянського суспільства створює сильні зворотні зв'язки, здатні коректувати вектор розвитку українського соціуму. Тому взаємодія влади і громадянського суспільства виникає тільки тоді, коли державне управління функціонує як інститут суспільства.
2. Визначення змісту взаємодії державної влади і громадянського суспільства показує, що він характеризується механізмом зворотних зв'язків, а також інтенсивністю взаємодії. Характерною відзнакою механізмів впливу і взаємодії є різні базові моделі відносин державної влади та громадянського суспільства, у рамках яких ці механізми застосовуються. Якщо вплив характерний для статичної моделі відносин державної влади і громадянського суспільства, то механізм взаємодії визначає собою динамічну модель даних відносин. Для статичної моделі держави не було потрібно розвитку механізмів державного управління, у результаті чого владні принципи діяли століттями. При цьому, в результаті зміни потреб суспільства за часом і статичності механізмів державного управління, у відносинах державної влади і громадянського суспільства накопичується значна кількість проблем. Як правило, вирішення цих проблем відбувається шляхом біфуркаційної зміни системи державного управління. Розгляд механізмів державного управління з позицій взаємодії формує нову модель державного управління динамічну (що розвивається), у якій процес відносин влади і суспільства є непостійним, нелінійним. Це ставить перед державним управлінням завдання постійного удосконалювання механізмів управління на основі мінливих законів поведінки елементів системи, трансформації структури шляхом розробки й реалізації перспективної структури державного управління.
3. Дослідження системи державного управління як динамічної базується на принципах її нелінійності, усталеності, ефективності, що обумовлює розробку нових моделей управління, заснованих на таких методах, як багатовекторність рішень державного управління, оптимізація прийняття рішень, мотиваційна ефективність, інтенсивність взаємодії тощо. З'являється необхідність урахування впливу факторів зовнішнього середовища. Для системи державного управління, що розвивається, характерним є те, що вона існує одночасно і як суб'єкт зміни, і як об'єкт зміни. Тому суб'єктна трансформація державного управління викликає об'єктну трансформацію структури відносин державної влади і громадянського суспільства відповідно до вектора здійснюваних змін. Для прогнозування змін розробляється перспективна структура державного управління. В умовах постійних змін, впливу зовнішнього середовища, ті структури і механізми державного управління, що сформувалися в умовах попередніх відносин державної влади і громадянського суспільства, виявляються неадекватними нинішньому полю діяльності державного управління в Україні і стають гальмом для розвитку суспільства і держави.
4. У відносинах державної влади і громадянського суспільства демократичних держав відбувається зміна принципів і механізмів, формується нова структура взаємозв'язків. Особливістю процесу, що відбувається, є перехід від держави-нації до держави-суспільства: від відносин державної влади і громадянського суспільства на основі протиставлення інтересів до їх узгодження, консенсусу. Це визначає зміну веберівської концепції влади, що заснована на впливі влади на суспільство: влада вже не розглядається як властивість, атрибут, або повноваження індивідуального чи групового суб'єкта. У сьогоднішніх умовах влада має велику множину коренів, коли переплітаються державні і недержавні інститути, а сама влада діє не тільки зверху вниз, але і знизу вверх. Відбувається переміщення влади від держави і партій до громадянських об'єднань, що включають суспільних діячів, учених, політиків, бізнесменів; до економічних, етнічних, екологічних та інших громадських організацій; до місцевих осередків владної мережі комунальних органів, груп інтересів та ін. Трансформація влади викликає трансформацію державного управління: на місце методів примусу приходять методи спонукання і переконання, внаслідок чого державне управління стає інститутом суспільства.
5. Під впливом зміни відносин державної влади і громадянського суспільства змінюються параметри державного управління. В умовах трансформації відносин державної влади і громадянського суспільства роль і функції влади вже не відповідають уявленням авторів минулого від Н.Макіавеллі і Т.Гоббса до М.Вебера і К.Маркса. Колись влада була виразником інтересів певних соціальних груп класів, партій, еліт, клік, кланів, і в зв'язку з цим ніколи не представляла собою самостійного інституту. В умовах демократичного суспільства міняються функції державної влади: із системи придушення інтересів громадянського суспільства на користь владних груп вона перетворюється в арбітра між інтересами різних соціальних груп. Державне управління сьогодні можна розглядати як засіб соціального спілкування (комунікації), що дозволяє регулювати групові конфлікти і забезпечувати інтеграцію громадянського суспільства. При цьому громадянське суспільство є основним контрагентом державного управління, прямо або побічно впливає на його характер. Тому державне управління варто розглядати як сферу діяльності, яка включає досягнення політології, інституціональної економіки, теорії прийняття рішень, системного аналізу, соціальної філософії, теорії менеджменту, економічної теорії суспільного сектора, соціології і права. Таке розуміння державного управління обумовлює розповсюдження його широкого тлумачення, в основі якого лежить загальнодержавний, а не адміністративний підхід. З позицій загальнодержавного підходу держава є інститутом суспільства, що реалізує владні функції, як вираження суспільних інтересів, а державне управління представляє собою самостійний суспільний інститут. Трансформація змісту державного управління, що відбувається у світі, справляє вплив на механізми державного управління в Україні, будучи фактором зовнішнього середовища.
6. Розгляд характеру діючої системи державного управління в Україні, як визначального фактора розвитку суспільства, показує, що він істотно обмежений використанням колишніх статичних моделей державного управління. Характерна для статичних моделей закритість державної влади обмежує принципи, методи, підходи до її відносин з громадянським суспільством, фіксує механізми державного управління. Превалювання адміністративного підходу, який трактує державне управління як підгалузь права, обмежує його значеннєве навантаження провладною «апаратною» діяльністю. Якщо адміністративні задачі можуть бути вирішені в рамках існуючих нормативів і умов діяльності державного управління, то суспільні, що входять до сфери діяльності державного управління, у рамках існуючих нормативів і умов діяльності вирішені бути не можуть. При адміністративному підході до державного управління громадянське суспільство є об'єктом впливу, і з таких позицій інтересу не представляє (це є причиною того, що громадянське суспільство, як соціальний феномен, в Україні досліджене слабко). Відсутність в Україні загальнонаціональної політичної платформи, яка поєднує державну владу та громадянське суспільство, привело к тому, що різні партії, групи, еліти та ін. стали претендувати на роль лідера, вирішуючи при цьому свої приватні завдання. Це призвело до мозаїчності, фрагментарності сучасної системи державного управління в Україні, виникнення розриву між державною владою та громадянським суспільством. При цьому знижується роль політичних механізмів як фактора забезпечення системної цілісності держави, але підвищується роль механізмів державного управління у вирішенні завдань і консолідації українського суспільства. Вирішення цього стає можливим шляхом переходу від механізмів впливу до механізмів взаємодії державної влади і громадянського суспільства в Україні.
7. Оптимізація механізмів державного управління, як динамічної системи, здійснюється на основі інфраструктурного підходу, який дає найбільш повне уявлення про всю сукупність відносин державної влади і громадянського суспільства. Побудова інфраструктури державного управління на принципах взаємодії влади і громадянського суспільства дозволяє відійти від бюрократичної процедури, яка формалізує державне управління в Україні. Даний фактор особливо важливий, тому що становлення України зв'язано з подоланням несистемної структури державного управління. Інфраструктура державного управління містить у собі дві компоненти: тверду і м'яку, що функціонують на основі взаємодії державної влади і громадянського суспільства. Розвиток системи державного управління на основі інфраструктурного підходу дозволяє говорити про реалізацію в Україні власних метатехнологій державного управління, які забезпечують прорив у соціально-економічному розвитку держави.
8. Перспективним напрямком розвитку системи державного управління в Україні є зміна її структури. Цей підхід дозволяє зберегти без змін основні елементи системи державну владу і громадянське суспільство, трансформуються лише зв'язки між ними, які визначають структуру їх відносин. Такий варіант, що базується на принципах системної цілісності та динамічності українського суспільства, відрізняється високою ефективністю, оскільки: не потребує серйозних матеріальних витрат, а реалізується переважно на основі зміни нормативно-правової бази; здійснюється у стислі терміни, підвищує керованість суспільним розвитком; реалізується переважно з позицій влади. На основі вказаних підходів в дисертації запропонована структура перспективної системи державного управління в Україні. На відміну від нині діючої структури в перспективній структурі скорочується число рівнів, і тим самим підвищується ефективність державного управління. Перспективна структура забезпечує можливість вільного руху потреб та інтересів від громадянського суспільства до владних центрів прийняття рішень. Основним механізмом зворотного зв'язку продовжує залишатися інститут представницької демократії, при цьому громадянське суспільство одержує можливість активної участі в управлінні суспільними процесами. Зміна структури відносин влади та громадянського суспільства обумовлює структуризацію державного управління за трьома функціональними рівнями, обумовленими формами інтеграції індивідів і необхідністю сполучення структур цих форм:
- державне управління (ієрархія);
- спів-управління (сполучення ієрархічної і мережної структури);
- самоврядування (мережна структура).
Структурування державного управління відбувається тут шляхом горизонтального розподілу на основі поділу функцій і відповідальності державної влади і громадянського суспільства. При цьому координація й узгодження діяльності місцевого самоврядування і державного управління забезпечуються подвійно: по-перше - структурно, на рівні спів-управління. По-друге - технологічно, на основі єдиної державної стратегії розвитку соціуму, механізмів державного управління, що базуються на взаємодії влади і громадянського суспільства, і мотивації громадянського суспільства.
9. У контексті динаміки розвитку відносин державної влади і громадянського суспільства в Україні, для забезпечення лідируючого становища державного управління в суспільних процесах на основі систематичного удосконалювання механізмів державного управління і підвищення рівня вищих керівних кадрів державного управління, рекомендується ввести в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України на доповнення до існуючих новий блок дисциплін: «Інфраструктура державного управління», що передбачає відкриття факультету вищих керівних кадрів.
Результати дослідження служать основою для наступних практичних рекомендацій:
1. Адміністрації Президента України підготувати проект указу Президента Про розвиток інфраструктури державного управління”, що ініціює процес реорганізації, визначає етапи, зміст етапів та відповідність за реалізацію заходів з формування інфраструктури. При використанні інфраструктурного підходу за рахунок синергетичного ефекту підвищується цілісність та ефективність системи державного управління в Україні.
2. Комітету з питань правової політики Верховної Ради України, спираючись на науково розроблену і науково обґрунтовану структурну модель державного управління, підготувати пропозиції з оптимізації структури державного управління в Україні. Така оптимізація базується на залученні громадянського суспільства до більш активної участі в управлінні суспільними процесами, на суспільному визначенні державних пріоритетів.
3. Парламенту і Урядові України, спираючись на запропонований механізм участі громадянського суспільства в прийнятті рішень на основі державно-інформаційної системи, розробити програму поетапної реалізації і почати роботи зі створення даної системи. Її впровадження в практику державного управління забезпечує зниження витрат і підвищення ефективності державного управління за рахунок оперативного реагування на соціально-економічну ситуацію в суспільстві.
4. Урядові України при розробці стратегії розвитку України керуватися параметрами європейської моделі взаємовідносин держаної влади та громадянського суспільства, які відповідають реальній інтеграції України до Європи. У тому числі це передбачає посилення соціальних аспектів у стратегії державного розвитку України.
5. Комітету з державного будівництва і місцевого самоврядування Верховної Ради України підготувати зміни до закону України Про місцеве самоврядування”, що визначають функціональну структуризацію на рівні самоврядування і спів-управління. Координація і узгодження діяльності місцевого самоврядування забезпечуються структурно, на основі двопалатного парламенту, та технологічно, на основі єдиної державної стратегії розвитку українського суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 2004 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України // Урядовий кур’єр. 2000. 25 лютого.
2. Послання Президента України Л.Д.Кучми до Верховної Ради України Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 2011 роки // Кримська газета. Спец. выпуск №1. 2002. 10 червня.
3. Нижник Н.Р. Україна державне управління, шляхи реформування. К.: АТ Миронівська друкарня”, 1997. 72 с.
4. Токовенко В.В. Політичне керівництво і державне управління: проблеми взаємовідносин та оптимізація взаємодії. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 256 с.
5. Князєв В.М. Держава й людина в умовах формування громадянського суспільства в Україні // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (30 травня 2001р., Київ). Том 1. К.: Вид-во УАДУ. С. 8 11.
6. Візир В. Взаємодія органів віконавчої влади та громадських організацій у питаннях правової освіти молоді // Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (30 травня 2001р., Київ) «Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні”. Том 1. К.: Вид-во УАДУ. 2001. С. 99 104.
7. Ковалішина Н. Паритетна взаємодія органів державної влади й громадських організацій запорука розвитку гендерної демократії в Україні // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. К.: Вид-во УАДУ. 2001. Випуск 2. С. 214 222.
8. Черепанов В. Взаємодія держави і громадянського суспільства при вирішенні найбільш складних проблем суспільного розвитку // Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (30 травня 2001р., Київ) Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” Том 1. К.: Вид-во УАДУ. 2001. С. 40 43.
9. Єлагін В.П. Взаємодія місцевих владних структур з організаціями третього сектора // Актуальні проблеми державного управління. Харків: ХарРІ УАДУ. 2002. №2(13). С. 46 52.
10. Жуков В., Скуратівський В. Соціальне партнерство в Україні: Навчальний посібник. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 200 с.
11. Дубровський І.М. Соціальне партнерство: Учбово-методичні матеріали до навчального курсу. Харків: ХСЕІ, 1999. 119 с.
12. Аблов А.Ф. Влада і політика. Одеса: Маяк, 1998. 35с.
13. Про взаємодію центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо стабилізації соціально-економічної та суспільно-політичної ситуації в Україні // Людина та праця. 1999. №2. С. 3 8.
14. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування / За загальною редакцією проф. О.Ю. Оболенського. Хмельницький: Поділля, 1999. 570 с.
15. Грамчук А. Особливості становлення громадянського суспільства в Україні: теорія і практика: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Одес. нац. юр. акад. Одеса, 2001. 20 с.
16. Кратюк В. Громадянське суспільство в Україні: політико-правові аспекти розвитку системи демократичної влади: Автореф. дис... канд. юр. наук: 12.00.13 / Одес. нац. юр. акад. Одеса, 2001. 20 с.
17. Узун Ю. Концепт «громадянське суспільство» в історії та теорії політичної думки: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.01 / Одес. нац. юр. акад. Одеса, 2002. 20 с.
18. Колосок С. Зв’язки з громадськістю у формуванні іміджу органів державного управління: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Укр. акад. держ. упр. К., 2003. 20 с.
19. Солових В. Влада в системі суб’єктно-об’єктних управлінських відносин в державі: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / Укр. акад. держ. упр. Харків, 2002. 22 с.
20. Баштанник В. Державне управління в системі владно-партійної взаємодії: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.01 / Укр. акад. держ. упр. К., 2002. 20 с.
21. Кравченко С. Удосконалення механізму планування наукових досліджень у державних організаціях і установах: Автореф. дис... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Укр. акад. держ. упр. К., 2003. 20 с.
22. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание, управление. М.: Политиздат, 1981. 368 с.
23. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навчальний посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2002. 352 с.
24. Шабров О.Ф. Политическое управление: проблема стабильности и развития. М.: Интеллект, 1997. 200 с.
25. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
26. Краснов Б.И. Теория власти и властных отношений // Социально-политический журнал. 1994. №3. С. 76 84.
27. Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства: В связи с исследованиями Льюиса Г. Моргана. М.: Политиздат, 1989. 222 с.
28. Руссо Ж.Ж. Об общественном договоре. Трактаты: Пер. с фр. М.: «Канон-пресс», «Кучково поле», 1998. 416 с.
29. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. 2-е изд. М.: Госполитиздат, 1955. Т. 4 616 с.
30. Гегель Г.В. Энциклопедия философских наук. Философия духа: Пер. с нем. М.: Мысль, 1997. 471 с.
31. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. М.: Юридическая литература, 1997. 400 с.
32. Концепція адміністративної реформи в Україні / Держ. комісія з проведення в Україні адміністрат. реформи. К.: Центр політ.-правових реформ і Центр розвитку укр. законодавства, 1998. 62 с.
33. Конституция Украины: принята на пятой сессии Верховной Рады Украины 28 июня 1996 г. К.: ИВА”, 1996. 55 с.
34. Сушинський О.І. Теоретико-методологічні засади контролю у сфері публічної влади: Автореф. дис. докт держ. управ.: 25.00.01 / Укр. акад. держ. упр. К., 2003. 34 с.
35. Авторханов А. Технология власти // Вопросы истории. 1991. №2 3.
С. 124 137; № 4 5. С. 98 124.
36. Афанасьев В.Г. Управление // БСЭ 3-е изд. М., 1977. Т.27. С. 33 35.
37. Манфред А. Наполеон Бонапарт: Пер. с фр. М.: Мысль, 1989. 733 с.
38. Восленский М. Номенклатура: господствующий класс Советского Союза. М.: МП «Октябрь», 1991. 622 с.
39. Арзакарян М. Де Голль и голлисты на пути к власти. М.: Высшая школа, 1990. 236 с.
40. Фромм Э. Бегство от свободы: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1990. 269 с.
41. Парсонс Т. О структуре социального действия: Пер. с англ. М.: Академический проект, 2000. 880 с.
42. Кенджеми Д. Использование лидером власти личного авторитета или власти законных полномочий // Лидерство. Психологические проблемы в бизнесе. Дубна: Феникс. 2000. С. 48 58.
43. Арендт Х. Истоки тоталитаризма: Пер. с нем. М.: Дело, 1996. 597 с.
44. Луговий В.І., Князєв В.М. Державне управління як галузь професійної діяльності, академічної підготовки, наукових досліджень // Вісник УАДУ. 1997. №3 4. С. 9 12.
45. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / Наук. керів. Цвєтков В.В. К.: Оріяни, 1998. 364 с.
46. Административное право Украины. Харьков: Одиссей, 1999. 224 с.
47. Лоутон А., Роуз Э. Организация и управление в государственных учреждениях: Пер. с англ. М.: Академия, 1993. 286 с.
48. Классики теории государственного управления: американская школа / Под ред. Дж. Шафритца, А.Хайда. М.: МГУ, 2003. 800 с.
49. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 160 с.
50. Lasswell H. Power and Personality. New-York, 1948. Р. 228 231.
51. Петрушенко Л.А. Принцип обратной связи. М.: Мысль, 1967. 276 с.
52. Тертичка В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні. К.: Основи, 2002. 750 с.
53. Костюк В.И. Изменяющиеся системы. М.: Наука, 1993. 347 с.
54. Державне управління: Словник-довідник / Уклад.: В.Д.Бакуменко, Д.О.Безносенко, І.М.Варзар, В.М.Князєв, С.О.Кравченко, Л.Г.Штика /За заг. ред. В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
55. Лейбниц В.Г. Сочинения: В 4 т.: Пер. с нем. М.: Мысль. 1982. Т. 1. 636 с.
56. Кухтенко А.И. Систем общая теория // Энциклопедия кибернетики. К.: Главная редакция Украинской советской энциклопедии, 1975. Т. 2. С. 335 339.
57. Найвищі інтереси інтереси народу. Виступ Президента України Л.Д.Кучми у ВР 18 червня 2002р. // Урядовий Кур'єр. 2002. 19 червня.
58. Петрушенко Л.А. Самодвижение материи в свете кибернетики. М.: Наука, 1971. 292 с.
59.&