Орєхова Тетяна Вікторівна. Транснаціоналізація економічних систем в умовах глобальної інтеграції

Короткий опис

Орєхова Тетяна Вікторівна. „Транснаціоналізація економічних систем в умовах глобальної інтеграції” : Дис... д-ра наук: 08.00.02 2008

Орєхова Т.В. Транснаціоналізація економічних систем в умовах глобальної інтеграції. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.02 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Донецький національний університет. Донецьк, 2008.
Розглянуто методологію дослідження економічних систем, тенденції та сучасні особливості глобальної інтеграції економічних систем. Проаналізовано процес формування і розвитку транснаціонального компонента глобальної інтеграції економічних систем. Визначено генезис теорії транснаціоналізації. Досліджено концепції мотивації міжнародної інвестиційної діяльності ТНК та теорії чинників внутрішніх конкурентних переваг ТНК. Проаналізовано макроекономічні підходи до дослідження процесу транснаціоналізації.
Здійснено оцінку еволюції форм організаційних структур ТНК у глобальному бізнес-середовищі. Досліджено процес формування концепції сучасного стратегічного менеджменту. Визначено проблеми глобального лідерства ТНК. Удосконалено парадигму формування стратегії експансії ринків глобальними корпораціями. Запропоновано методологічні основи забезпечення оптимальної взаємодії глобальних корпорацій з економічними системами макро-, мета- та мегарівнів.
Досліджено передумови та особливості формування транснаціонального характеру економіки України. Набула подальшого розвитку типологія мотивації зарубіжної інвестиційної діяльності ТНК з урахуванням політико-економічних умов і специфічних факторів діяльності у трансформаційних економіках. Здійснено оцінку потенціалу транснаціоналізації українських підприємств та галузей економіки. Розроблено підходи до формування інтеграційної стратегії України щодо розвитку взаємодії з транснаціональними корпораціями.

У результаті проведеного дослідження вирішено важливу наукову задачу розробки нового напрямку наукових досліджень глобальної інтеграції економічних систем концепції транснаціоналізації економічних систем мікро-, мезо-, макро-, мета та мегарівнів; визначення сучасної ролі транснаціональної складової в процесах формування глобальної економічної системи; розробки теоретичних і прикладних засад оцінки потенціалу транснаціоналізації економічних систем мікро- та мезоірівнів, що дозволило зробити такі висновки:
1. Дослідження економічних систем різного рівня базується на припущенні про те, що складна економічна система володіє набором характеристик, інваріантних відносно цілей дослідження, серед яких основними є: цілісність, емерджентність, холізм, просторова та часова визначеність, динамічність, відносна автономність функціонування, функціональна керованість, причинність, невизначеність у функціонуванні, гомеостатичність системи, яка відображає її здатність до самозбереження, протидія деструктивному впливу середовища, стійкість системи, інерційність економічної системи, що впливає на виникнення запізнень у системі, адаптивність економічної системи.
2. Прояви процесу глобалізації відбиваються на всіх рівнях пов’язаних економічних систем. Головними його напрямами є: по-перше, процес транснаціоналізації, в якому задіяні перш за все економічні системі мікрорівня; по-друге, це процес регіоналізації, тобто формування регіональних інтеграційних утворень економічних систем макрорівня. Проте, в умовах сучасної світоцілісності та тісної взаємодії всіх рівнів економічних систем у процесі формування глобальної економічної системи неможливо провести чітку межу між цими двома проявами процесу міжнародної економічної інтеграції. Віднесення процесу регіоналізації глобальної економіки до макрорівня інтеграції передбачає автоматичне включення в цей процес як галузей і регіонів національних економік, так і саме суб’єктів господарювання, які в різних формах та різному ступені беруть участь в інтернаціоналізації господарського життя, одним з найвищих ступенів якої є процес транснаціоналізації. Зі свого боку, у сучасному світі процес транснаціоналізації, який реалізується через економічні системи мікрорівня, має значний вплив на всі економічні системи інших більш високих рівнів формування глобальної економічної системи.
3. Нова еволюційна форма міжнародної економічної інтеграції глобальна економічна інтеграція є процесом посилення взаємозв'язку і взаємозалежності суб'єктів світового господарства і міжнародних економічних відносин, наслідком чого є їх цілісність та емерджентність, які проявляються у сфері торгівлі, глобального руху фінансово-інвестиційних ресурсів, інформації та продуктових сил; виробництві та формуванні відповідної інфраструктури. Визначення процесу транснаціоналізації як складової глобальної інтеграції економічних систем має розглядатися в широкому сенсі як процес посилення світової інтеграції в результаті глобальних операцій ТНК.
4. Серед напрямків теорій транснаціоналізації слід виокремити такі найбільш значущі, як теорії взаємодії ТНК та національних економік, теорії чинників конкурентних переваг ТНК, концепції мотивації міжнародної інвестиційної діяльності, теорії взаємозв’язку прямих іноземних інвестицій та економічного зростання. Сучасні теорії та концепції транснаціоналізації формувались на перетинанні декількох напрямків економічної думки: окремих напрямків теорій інституціоналізму, теорій міжнародної торгівлі і міжнародного розподілу праці; теорії інвестування.
5. Аналіз теорій чинників конкурентних переваг та концепції мотивації міжнародної інвестиційної діяльності ТНК дав можливість констатувати, що вони не повністю враховують процес формування внутрішньої системи конкурентних переваг сучасними глобальними корпораціями шляхом новітніх підходів до побудови взаємовідносин з об’єктами зовнішнього середовища в умовах необхідності формування гнучкості у відповідь на зростаючу невизначеність глобального економічного середовища.
6. Новітні концептуальні підходи до дослідження процесу формування внутрішньої системи конкурентних переваг глобальних корпорацій повинні визначати пріоритетність у формуванні власної системи конкурентних переваг внутрішньокорпоративного ринку можливості оптимального поєднання фірмових специфічних переваг компанії, системи конкурентних переваг країни її базування, систем конкурентних переваг країн-реципієнтів, на ринках яких вже діє компанія, а також потенційних країн-реципієнтів. До внутрішньої системи конкурентних переваг глобальної корпорації пропонується включення таких основних її елементів, як забезпечення внутрішньофірмового ринку необхідними факторами виробництва, враховуючи їхню вартість та дефіцитність; конкурентоспроможність фірмової стратегії управління, знань та ноу-хау, якими володіє компанія; умов ринків, на яких діє компанія; переваги фірмової інтегрованої структури компанії.
7. З точки зору макроекономічного підходу до дослідження процесу транснаціоналізації країни відрізняються одна від одної ступенем розвитку або схильності залучати міжнародний бізнес відповідно до їх економічного середовища, системи та політики; транснаціональна бізнес-активність може впливати на природу та характер „даймонду” конкурентних переваг країн, які охоплені цією активністю; для ТНК ключовою проблемою є дисперсія її фірмових специфічних переваг над національними границями; національна політика країни по відношенню до ТНК буде залежати від того, чи є вона чистим експортером ПІІ; чистим одержувачем ПІІ; або є „подвійним” гравцем із припливом та експортом інвестицій; сучасна дійсність, в якій перебуває велика кількість сьогоднішніх ділових урядових взаємодій, є те, що уряди все більш і більш неоднозначно розділяються на домашню країну і країну-реципієнт; стратегічний підхід ТНК до урядової політики передбачає її врахування як ендогенного, а не екзогенного чинника відносно стратегії фірми.
8. У сучасному світі створюється якісно нове поле глобальної конкуренції, формуються нові гегемонії і контргегемонії шляхом створення мереж глобальних корпорацій, які охоплюють своєю діяльність цілі глобальні ринки. Мережеві корпоративні структури адекватно до глобальних умов відображають зв’язки між елементами внутрішнього і зовнішнього конкурентного середовища. Трансформація організаційних моделей ТНК у глобальні корпорації потребує нового погляду на формування концепцій їхньої діяльності.
9. Необхідність формування гнучкості в сучасній стратегії ТНК стала викликом на зростаючу невизначеність глобального економічного середовища, включаючи глобальні ринки. Внутрішні ринки сучасних глобальних корпорацій стають «відкритими» для пошуку альтернативних моделей глобального сорсингу: аутсорсинг, вторинний сорсинг, застосування обох цих моделей одночасно.
10. Сучасна динамічна парадигма формування стратегії експансії нових ринків глобальними корпораціями повинна враховувати динамізм даного процесу, реалізацію принципу гнучкості у загальній стратегії глобальних корпорацій у відповідь на зростаючу невизначеність глобального економічного середовища, а також підходи як з точки зору специфічних фірмових переваг глобальних корпорацій, так і з точки зору систем конкурентних переваг країн базування та країн, що приймають. Процес формування глобальними корпораціями стратегії експансії на нові ринки включає такі етапи: формування внутрішньої системи конкурентних переваг компанії; формування стратегічних цілей і мотивів діяльності глобальних корпорацій; аналіз систем переваг альтернативних ринків; імплементація форм експансії на нові ринки.
11. У сучасному світі можна визначити такі напрямки формування глобального економічного лідерства: лідерство окремих мегарегіонів, країн, галузей, корпорацій, особистостей. На сьогодні 100 найбільших ТНК світу відіграють значну роль у міжнародному виробництві. У 2005 р., на їх частку припадало близько 10, 17 та 13% відповідно оцінених зарубіжних активів, продажів та зайнятості по всіх ТНК світу. Значне зростання цих показників спостерігається протягом останніх років починаючи з 2002 р. За походженням 84 зі 100 компаній мають штаб-квартири у країнах Тріади (ЄС, Японія та США), США домінують на їх частку припадає 24 ТНК. На п’ять країн (США, Великобританію, Францію, Німеччину та Японію) припадає 72 ТНК зі 100 топ-компаній; 58 зі 100 ТНК-лідерів діяли у 6 галузях економіки: виробництві автомобілів, нафтопереробці, електроніці та виробництві електрообладнання, фармацевтиці, телекомунікаціях, у постачанні електроенергії, газу та води.
12. Специфічними принципами оптимальної взаємодії ТНК та національних економік є такі: поважання суверенітету країн, де вони діють; забезпечення виконання вимог законодавчих систем цих країн; у формуванні своєї стратегії виходити з пріоритетів економічної політики країн; дотримання вимог конкуренції та антимонопольного регулювання; невтручання у внутрішню політику країн, що приймають; утримання від корупції; поважання соціокультурних цілей, цінностей та традицій країн, що приймають; забезпечення у своїй діяльності вимог глобальної екологічної безпеки; дотримання принципів соціальної відповідальності перед суспільством; забезпечення у своїй діяльності виконання принципів формування відносин з урядами держав за моделлю «стратегічного партнерства».
13. Для формування процесу узгодження цілей діяльності транснаціональних корпорацій з інтересами країн базування та країн-реципієнтів з метою запобігання можливих конфліктів між усіма сторонами оптимальна взаємодія ТНК з міжнародними організаціями повинна будуватися на засадах таких специфічних принципів: на глобальному рівні впровадження на добровільній основі правил поведінки відповідно до вимог законодавчих норм системи міжнародного права, у своїй діяльності виходити з пріоритетів розвитку світового суспільства, які визначаються міжнародними організаціями, дотримання принципів прозорості; здійснення постійних консультацій з питань узгодження цілей діяльності ТНК та інтересів країн базування і країн-реципієнтів інвестицій з метою запобігання виникнення конфліктів; дотримання вимог надання інформації з питань порушення державних гарантій та міжнародних норм стосовно прав іноземних інвесторів у країнах, що приймають; у своїй діяльності виходити з принципів забезпечення глобальної екологічної безпеки та соціальної відповідальності перед світовим суспільством; дотримання вимог міжнародних організацій у сфері трудових відносин; на регіональному рівні: дотримання вимог спільної торговельної політики та політики відносно руху товарів, послуг, осіб, капіталу, технологій, ноу-хау між державами-членами організацій; у формуванні власної стратегії виходити з пріоритетів сільськогосподарської та промислової політики країн-членів економічних регіональних організацій; дотримання вимог політики у сфері екологічної та соціальної безпеки в країнах-членах регіональних організацій; урахування в своїй діяльності пріоритетних напрямів розвитку співробітництва між країнами-членами регіональних організацій; надання пропозицій та консультацій щодо поліпшення інвестиційного клімату в країнах-членах регіональних угруповань.
14. Щодо особливостей розвитку процесу транснаціоналізації в межах регіональних економічних угруповань відзначено: стійку закономірність зміни траєкторії кривої динаміки припливу ПІІ в країни після моменту входження їх до регіональних інтеграційних угруповань у бік різкого підвищення темпу зростання даного показника; найбільш значущими є залежності між потоками ПІІ в країни з ємними ринками, які входять до окремих інтеграційних угруповань (Україна, РФ у складі ОЧЕС; Бразилія і Аргентина у складі МЕРКОСУР); у випадку наявності низької ємності ринків країн, що входять в інтеграційні угруповання, спостерігається значна залежність між зростанням ПІІ в окремі з країн регіону та зростанням імпорту готової продукції в інші країни даних регіонів.
15. До сучасних тенденцій у світовій динаміці діяльності ТНК можна віднести: зростання монополізації світових товарних та факторних ринків, загострення на них глобальної конкуренції; як наслідок діяльності ТНК та глобальної економічної інтеграції формування глобальних ринків поки що на окремих з них; домінування у міжнародному русі капіталу напрямку потоків між розвиненим країнами, що також є наслідком інтенсифікації процесів концентрації світового капіталу та бізнесу, формування глобальних корпорацій, перш за все шляхом укладання угод по транскордонних злиттях і поглинаннях; формування нових країн базування транснаціонального бізнесу серед групи країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою; інтенсифікація міжнародних потоків капіталу серед групи країн, що розвиваються, та серед країн з перехідною економікою; концентрація аутсорсингу послуг у країнах, що розвиваються; переважне перенесення ТНК на ринки країн, що приймають, капіталомісткого та наукомісткого виробництва.
16. Інтеграційними пріоритетами розвитку України на макрорівні є формування державної політики участі у регіональних економічних угрупованнях. Що стосується інтеграційних процесів на мікрорівні, то їх проявом є участь українських суб’єктів господарювання у світовому процесі транснаціоналізації через залучення прямих іноземних інвестицій з боку світових ТНК та формування транснаціонального характеру бізнесу власних підприємств.
17. Серед мотивів діяльності ТНК на українському ринку основним є використання розміру та потенціалу ринку, інтерес до доступу на ринок, зростання експортних можливостей завдяки розвитку діяльності на даному ринку, ресурсне забезпечення виробництва, в тому числі експорту, а також вартість та якість ресурсів, умови ведення бізнесу.
18. Методологічний підхід до оцінки потенціалу транснаціоналізації економічних систем мікро- та мезарівнів має включати розрахунок інтегрованих показників та середніх індексів потенціалу транснаціоналізації галузей економіки і компаній, а також індекси мотивації даної діяльності. Серед галузей промисловості України хімічна та нафтохімічна галузь має відносно високий оціночний показник потенціалу транснаціоналізації та відповідний відносно високий рівень його реалізації; галуззю, яка здійснює зарубіжну інвестиційну діяльність вище за оціночне значення потенціалу транснаціоналізації, є машинобудування; лідерами за показником потенціалу є металургія та видобування паливно-енергетичних корисних копалин, проте реалізують його відбувається в цих галузі та сфері діяльності на досить низькому рівні; такі галузі та види економічної діяльності як виробництво та розподіл електроенергії, газу і води, харчова галузь, виробництво коксу і нафтопереробка, отримали як за індексом потенціалу транснаціоналізації, так і за фактичною реалізацією міжнародної інвестиційної діяльності характеристику «аутсайдери транснаціоналізації». Оцінка потенціалу транснаціоналізації компаній на прикладі окремих підприємств металургійної галузі промисловості дає можливість зробити висновок, що найвищі значення даного показника мають національні компанії, що вже є включеними до вертикально або горизонтально інтегрованих структур.
19. При побудові державної стратегії взаємодії України з ТНК на основі моделі «стратегічного партнерства» необхідним є дотримання таких принципів державної регуляторної політики: для ТНК зарубіжного походження необхідність застосування справедливого і недискримінаційного режиму; стимулювання ТНК до реалізації переважно інвестиційних стратегій, орієнтованих на розвиток експортного інноваційного виробництва; вимагання дотримання ТНК принципів соціальної відповідальності по відношенню до населення країни, що приймає; для ТНК національного походження створення передумов дляреалізації потенціалу транснаціоналізації власних підприємств і галузей економіки країни залежно від видів стратегій, що впроваджуються; вимагання дотримання принципів економічної безпеки країни.