ОРГАНИ СУДОВОЇ ВЛАДИ В МЕХАНІЗМІ ЗАХИСТУ ПОЛІТИЧНИХ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КРУЖИЛІНА ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 342.726

ОРГАНИ СУДОВОЇ ВЛАДИ В МЕХАНІЗМІ ЗАХИСТУ ПОЛІТИЧНИХ
ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Марцеляк Олег Володимирович,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України
Харків – 2011

З М І С Т

ВСТУП………………………………………………………………………..………3

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПРИРОДА ПОЛІТИЧНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА……………………………………………….……....11
1.1. Поняття та ознаки політичних прав і свобод………………………………..11
1.2. Класифікація політичних прав і свобод людини і громадянина……..….…31
1.3. Становлення інституту політичних прав і свобод громадян в Україні……54
Висновки до розділу 1 …….……………………………………………………….71

РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ СУДОВИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ З ЗАХИСТУ ПОЛІТИЧНИХ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН УКРАЇНИ.………..……………75
2.1. Місце органів правосуддя в механізмі захисту політичних прав і свобод людини і громадянина в Україні …………………………………………….75
2.2. Судовий захист права громадян брати участь в управлінні державними справами, всеукраїнському та місцевому референдумі, вільно обирати і бути обраним …………….……………………………………………….….100
2.3. Специфіка судового захисту права громадян на об’єднання………………124
2.4. Особливості судового захисту права на звернення та права громадян збиратися мирно, без зброї, проводити збори, мітинги, походи й демонстрації..…………………………………………………………………144
Висновки до розділу 2 . …….……………………………………………………....164

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..........177

ВСТУП

Актуальність теми. Демократичні перетворення, що відбуваються в Україні, побудова правової, демократичної, соціальної держави і становлення громадянського суспільства та його основних інститутів неможливе без визнання фундаментальних принципів та цінностей, що лежать в їх основі, серед яких на першому місці виступають права і свободи людини і громадянина. Важливе місце в системі прав і свобод людини і громадянина займають політичні права і свободи, оскільки їх реалізація сполучає людину зі сферою публічного владарювання, забезпечує здійснення принципу народного суверенітету та надає можливість виразити власну політичну позицію.
Слід відзначити, що Конституція України 1996 року закріпила широкий спектр політичних прав і свобод у зв’язку з чим громадяни України отримали реальну можливість впливати на політичні процеси, що відбуваються в державі та суспільстві.
Однак, ефективність реалізації політичних прав і свобод залежить не тільки від їх конституційного закріплення та докладної правової регламентації, а й від наявності дійового механізму захисту цих прав. Такий механізм являє собою цілісну систему правових форм, заходів і засобів, взаємодія яких спрямована на підтвердження або поновлення оскаржених чи порушених політичних прав і свобод. Провідне місце в цій системі займають органи судової влади, виступаючи універсальною та найбільш ефективною формою захисту будь-яких прав і свобод людини і громадянина, у тому числі й політичних.
Таким чином, вищевикладене дозволяє говорити про актуальність обраної теми дослідження. Крім того, сьогодні в Україні в умовах посилення інтересу громадян до політичних процесів в суспільстві і державі зростає необхідність створення дійових процедур судового захисту окремих політичних прав і свобод. У зв’язку з цим набуває важливості проведення комплексного дослідження щодо заявленої проблематики з метою виявлення переваг та недоліків судового захисту політичних прав і свобод та вжиття заходів щодо його вдосконалення.
Актуальність роботи визначається також тим, що в Україні продовжується судова реформа, потенціал якої варто використовувати для створення ефективних процедур захисту прав і свобод людини і громадянина. Адже створення ефективного механізму захисту дозволить не тільки належним чином гарантувати політичні права, але й позитивно вплине на їх реалізацію та сприятиме становленню України як демократичної, правової держави та формуванню громадянського суспільства.
Крім того, за часи існування незалежної України даному питанню не приділялося належної уваги в контексті самостійного дослідження, а лише характеризувався ряд окремих його аспектів у межах дослідження політичних прав і свобод чи в межах аналізу механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Отже, необхідність дослідження місця органів судової влади в механізмі захисту політичних прав і свобод визначена нинішнім станом вітчизняної правової науки та відсутністю поглибленої та всебічної теоретичної розробки цієї проблеми. Це свідчить про її наукову та практичну значущість, актуальність і перспективність.
Теоретичною основою роботи стали праці вітчизняних вчених-правників: М.О. Баймуратова, А.В. Грабильнікова, Т.М. Заворотченко, В.І. Козлова, А.М. Колодія, О.В. Марцеляка, А.Ю. Олійника, М.П. Орзіха, В.Ф. Погорілка, О.В. Пушкіної, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун, В.О. Серьогіна, В.Я. Тація, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, М.І. Хавронюка, М.В. Цвіка, О.О. Чуб, В.М. Шаповала, Т.В. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, О.Н. Ярмиша; а також зарубіжних вчених-конституціоналістів: С.С. Алексєєва, Н.В. Вітрука, Л.Д. Воєводіна, Дж. Донеллі, О.І. Козлової, О.Є. Кутафіна, О.А. Лукашевої, Н.І. Матузова, B.C. Нерсесянца, Б.Н. Топорніна, Н.В. Череденої, В.Є. Чиркіна та ін. Праці цих вчених створили методологічну та науково-теоретичну базу для проведення аналізу особливостей судового захисту політичних прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в межах та відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14-10 та Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., схвалених Вченою радою ХНУВС 27 грудня 2010 р., протокол № 10.
Мета і завдання дослідження. Мета даного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та зарубіжних країн, наукових розробок вітчизняних та іноземних вчених-правників дослідити особливості захисту органами судової влади політичних прав і свобод, виявити проблеми, що виникають при здійсненні такого захисту в Україні, розробити рекомендації щодо їх усунення та вдосконалення механізму судового захисту вищезазначених прав.
Відповідно до поставленої мети, в дисертаційному дослідженні зроблено спробу вирішити такі завдання:
- виокремити та проаналізувати ознаки політичних прав і свобод та на основі цього виробити визначення політичних прав і свобод;
- провести класифікацію і дати видову характеристику політичних прав і свобод людини і громадянина, що закріплені в Конституції України;
- проаналізувати основні тенденції та етапи становлення інституту політичних прав і свобод в Україні;
- дослідити механізм захисту політичних прав і свобод людини і громадянина та його основні елементи;
- дати визначення судовому захисту політичних прав і свобод і проаналізувати його переваги;
- розкрити особливості судового захисту права громадян брати участь в управлінні державними справами, всеукраїнському та місцевому референдумі, вільно обирати і бути обраним, права на об’єднання, права на звернення та права громадян збиратися мирно, без зброї, проводити збори, мітинги, походи й демонстрації;
- виявити правові прогалини судового захисту політичних прав і свобод та сформулювати конкретні практичні пропозиції і рекомендації щодо їх усунення;
- сформулювати пропозиції та рекомендації, спрямовані на подальший розвиток та удосконалення законодавства щодо захисту політичних прав і свобод громадян України.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що складаються в сфері регулювання правового статусу людини і громадянина в Україні.
Предметом дослідження є захист політичних прав і свобод громадян України органами судової влади.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять філософські принципи пізнання соціальних явищ, а також система загальнонаукових та спеціально наукових методів, органічне поєднання яких забезпечує достовірність теоретичних висновків та цілісне сприйняття предмета дослідження в усій системі його зв’язків і взаємозалежностей з іншими елементами правової системи України.
Завдяки використанню методів аналізу та синтезу, індукції та дедукції, абстракції встановлені ознаки та вироблено поняття „політичних прав і свобод” (підрозділ 1.1.), розкрито переваги судового захисту політичних прав і свобод та визначено його поняття (підрозділ 2.1.). Застосування системно-структурного методу дало змогу дослідити правову природу політичних прав і свободи як цілісного явища, що складається з окремих елементів (окремих політичних прав і свобод), які взаємопов’язані між собою (підрозділ 1.1.). Історико-правовий метод допоміг простежити еволюцію становлення політичних прав і свобод людини і громадянина в Україні (підрозділ 1.3.). Порівняльно-правовий метод дозволив розкрити особливості нормативно-правового регулювання окремих політичних прав і свобод в Україні та зарубіжних країнах а також специфіку їх реалізації (підрозділи 2.2.-2.4.). Використання методу правового моделювання сприяло виявленню тенденцій і перспектив розвитку законодавства, що регулює порядок судового захисту політичних прав і свобод, а соціологічного та статистичного методів – дозволило дослідити динаміку їх реалізації (підрозділи 2.2.-2.4.).
Кожен із охарактеризованих методів використовується в органічному поєднанні з іншими, що дало змогу сформувати цілісну методологічну систему дослідження місця судових органів України в механізмі захисту політичних прав і свобод.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в системному теоретичному аналізі проблеми захисту політичних прав і свобод громадян України органами судової влади взагалі та особливостей судового захисту кожного з видів політичних прав зокрема.
Наукова новизна одержаних результатів виражається у таких теоретичних положеннях і висновках, що виносяться на захист.
В даній роботі вперше:
- запропоновано чотири етапи становлення політичних прав і свобод людини і громадянина в Україні: їх становлення за часів перебування України в складі Російської імперії та інших країн; за часів боротьби України за незалежність в 1917-1920 рр.; їх становлення в радянській Україні; нормативно-правове закріплення законодавством незалежної України;
- виокремлено основні ознаки політичних прав і свобод: по-перше, як основних прав і свобод людини і громадянина (забезпечення належного існування, задоволення потреб; суспільний характер; рівність; невичерпаність; невідчужуваність та непорушність); по-друге, як прав і свобод, що пов’язані з участю у політичному житті держави і суспільства (взаємопов’язаність з участю особи в суспільному та політичному житті, спрямованість на розвиток демократії в державі, побудову правової держави та громадянського суспільства та те, що вони виступають основою принципу народного суверенітету і більшість з цих прав належить громадянам України);
- запропоновано дефініцію механізму захисту політичних прав і свобод людини і громадянина, під яким розуміють цілісну систему правових форм, заходів і засобів, взаємодія яких спрямована на підтвердження або поновлення оскаржених чи порушених політичних прав і свобод людини і громадянина;
набуло подальшого розвитку:
- визначення політичних прав і свобод людини і громадянина, як прав і свобод, що забезпечують належне існування особи та задоволення її потреб, мають суспільний характер, є рівними, гарантованими, невичерпаними, невідчужуваними та непорушними, зорієнтованими на участь людини і громадянина в політичному житті держави і суспільства, спрямованими на розвиток та побудову демократичної, правової держави та громадянського суспільства та виступають основою принципу народного суверенітету;
- узагальнення конституційного досвіду зарубіжних країн щодо нормативно-правового закріплення окремих видів політичних прав і свобод;
- характеристика складових елементів механізму захисту політичних прав і свобод людини і громадянина: нормативного та інституційного;
- визначення пріоритетного місця і провідної ролі органів судової влади в механізмі захисту політичних прав і свобод людини і громадянина та теоретичне обґрунтування таких переваг захисту прав і свобод людини і громадянина судами загальної юрисдикції, як: самостійність і незалежність цих органів від інших органів державної влади; особлива процесуальна форма реалізації права на судовий захист; можливість безпосередньо поновлювати порушені права, усувати перешкоди в їх реалізації та попереджати порушення шляхом скасування протиправного рішення, визнання дій незаконними, накладання на відповідача певних обов’язків та ін.; обовязковість актів органів судової влади та наявність формалізованого механізму виконання прийнятих рішень.
- дослідження специфіки захисту окремих політичних прав і свобод, яка полягає у розгляді справ у межах конституційного, цивільного, адміністративного і кримінального судочинства України.
удосконалено:
- класифікацію політичних прав і свобод, критеріями поділу яких виступають: суб’єкти реалізації, суб’єктний склад здійснення, форми реалізації, час виникнення, можливості обмеження державою, рівень закріплення в нормативно-правових актах, сфера реалізації;
- на підставі результатів дослідження окремих видів політичних прав і свобод та особливостей їх судового захисту, вироблено аргументовані пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства України, що спрямовані на модернізацію правового статусу судів загальної юрисдикції та удосконалення процедур розгляду судами справ, пов’язаних з порушенням політичних прав і свобод.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані: у науково-дослідній діяльності – для подальших досліджень політичних прав і свобод та механізму їх забезпечення; у сфері нормотворчості – під час реформування чинного законодавства України відповідно до поданих у роботі пропозицій щодо вдосконалення механізму судового захисту вищезазначених прав і свобод; у навчальному процесі – при викладенні навчального курсу «Конституційне право України», розробці та вдосконаленні спеціальних курсів, таких як «Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні», «Конституційний процес» тощо. Матеріали дослідження, положення та висновки можуть бути використані у навчальній літературі, при складанні навчальних програм та підручників з курсу «Конституційне право України», а також при підготовці методичних рекомендацій, вказівок з цього курсу та зазначених спецкурсів; у практичній діяльності – роботі вітчизняних органів судової влади, формуванні політичної та правової культури громадян України.
Апробація результатів дисертації. Робота виконана та обговорена на кафедрі фундаментальних юридичних дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ.
Основні положення дисертації у 2010–2011 pp. доповідались на: науково-практичному семінарі «Актуальні проблеми сучасного державотворення в Україні» (м. Харків, 2010 р.), міжнародних науково-практичних конференціях «Сучасні проблеми правової системи і державотворення в Україні» (м. Черкаси, 2011 р.), «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 2011 р.), науково-практичній конференції «Суверенність, незалежність, конституційність: становлення та розвиток Української держави» (м. Харків, 2011 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у п’яти публікаціях, три з яких опубліковані у фахових юридичних виданнях України, та у двох тезах доповідей виступів на наукових конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукових завдань, пов’язаних із з’ясуванням особливостей захисту органами судової влади політичних прав і свобод, виявленням проблем, що виникають при здійсненні такого захисту в Україні, розробкою рекомендації щодо їх усунення та вдосконалення механізму судового захисту вищезазначених прав. Проведене дослідження дозволило сформулювати низку висновків, спрямованих на досягнення поставленої у роботі мети:
1. Політичні права i свободи посідають чільне місце в системі прав і свобод людини і громадянина, оскільки вони визначають можливості участі громадян у процесі державного управління, їх вільний вираз власної політичної позиції. Політичні права і свободи – це права і свободи, що зорієнтовані на участь людини і громадянина в політичному житті держави і суспільства, спрямовані на розвиток та побудову демократичної, правової держави та громадянського суспільства та виступають основою принципу народного суверенітету.
2. Політичним правам і свободам властиві певні ознаки: по-перше, як основним правам і свободам людини і громадянина; по-друге, як правам і свободам, що пов’язані з участю у політичному житті держави і суспільства. До першої групи ознак слід віднести такі, як: забезпечення належного існування, задоволення потреб; суспільний характер; рівність; невичерпаність; невідчужуваність та непорушність; гарантованість. Другу групу складають ознаки, що відрізняють політичні права в свободи від інших прав і свобод: взаємопов’язаність з участю особи в суспільному та політичному житті; спрямованість на розвиток демократії в державі, побудову правової держави та громадянського суспільства та те, що вони виступають основою принципу народного суверенітету і більшість з цих прав належить громадянам України.
3. Класифікація політичних прав і свобод має практичне значення, зокрема при розробці нормативно-правових актів, оскільки здатна сприяти забезпеченню повноти й обґрунтованості послідовності викладу таких прав у законодавстві, а також диференційованому визначенню юридичних засобів їх охорони та захисту. Політичні права і свободи можна класифікувати:
- за суб’єктом реалізації: на політичні права і свободи, що належать громадянину і політичні права і свободи, що можуть бути реалізовані як громадянином, так і людиною (іноземцем, особою без громадянства);
- за суб’єктним складом здійснення: на індивідуальні і колективні;
- за формами реалізації: на безпосередні і представницькі;
- за часом виникнення: права, що виникають у людини з моменту народження і права і свободи, момент виникнення яких спеціально зазначений в чинному законодавстві;
- за можливістю обмеження державою: абсолютні та відносні;
- за рівнем закріплення в нормативно-правових актах: основні та додаткові;
- за сферою реалізації: політичні права, що уможливлюють участь громадянина у формуванні і здійсненні влади та політичні права і свободи, реалізація яких забезпечує соціальну (перш за все політичну) активність поза сферою, безпосередньо пов’язаною з владарюванням.
4. Політичні права і свободи перш ніж отримали відповідне оформлення в Конституції України, мають досить довгу історію становлення, в якій доцільно виділити чотири етапи: становлення політичних прав і свобод за часів перебування України в складі Російської імперії та інших держав; їх нормативно-правове закріплення за часів боротьби України за незалежність в 1917-1920 рр.; їх визнання в радянській Україні; та нормативно-правове оформлення в законодавстві незалежної України.
Перший етап (становлення політичних прав і свобод за часів перебування України в складі Російської імперії) характеризується тим, що утвердження політичних прав і свобод здійснювалася в умовах класово-станових відносин феодалізму і раннього капіталізму здебільше на основі норм звичаєвого права на місцевому рівні. Його особливістю було те, що нормативно-правове закріплення політичних прав і свобод носило фрагментарний характер, а втілити їх на практиці не вдалось. У період розвитку української державності в 1917-1920 р.р. отримав своє нормативно-правове закріплення більш широкий спектр політичних прав і свобод, а також передбачалася можливість їх захисту, зокрема, органами судової влади. В нормативно-правових актах, що приймалися за часів третього періоду становлення політичних прав і свобод, тобто радянської України, було продекларовано широкі права i свободи громадян, у тому числі політичні, які, нажаль, не могли бути здійснені в умовах тоталітарного режиму. З набуттям Україною незалежності розпочався четвертий етап становлення політичних прав і свобод людини і громадянина в Україні. На цьому етапі отримали своє нормативно-правове закріплення на конституційному і законодавчому рівні такі політичні права і свободи визнані міжнародними договорами в сфері закріплення прав і свобод людини і громадянина, як право на свободу об’єднання; право брати участь в управлiннi державними справами; право на мирні зібрання; право на звернення.
Право брати участь в управлінні державними справами, всеукраїнському та місцевих референдумах є комплексним і згідно з чинним конституційним законодавством включає в себе: право брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах; право вільно обирати i бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; право рівного доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Право на свободу об’єднання представляє собою безперешкодну можливість громадян об'єднуватися на основі єдності інтересів у політичні партії і громадські організації для спільної реалізації своїх прав і свобод. Право громадян збиратися мирно, без зброї, проводити збори, мітинги, походи й демонстрації гарантує вільну участь особи в різноманітних акціях. Право на звернення є політичним правом, яке передбачає можливість направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державно влади, органів місцевого самоврядування та посадових i службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення i надати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
5. Окрім проблеми нормативно-правового визначення політичних прав і свобод для України є досить актуальною проблема їх захисту, оскільки однією з важливіших умов визнання будь-якої держави на міжнародному рівні є створення діючого механізму реалізації та захисту прав та свобод людини i громадянина на національному рівні. Крім того, безпосереднє закріплення прав i свобод людини у Конституції України не знімає питання про вдосконалення процедур i механізмів, покликаних захищати права та свободи громадян, створення розвинутої системи гарантій, за допомогою яких вони реалізується.
Під захистом політичних прав і свобод слід розуміти примусову правову діяльність направлену на підтвердження або поновлення оскаржуваних чи порушених політичних прав і свобод людини і громадянина. Під механізмом захисту політичних прав і свобод людини і громадянина розуміють цілісну систему правових форм, заходів і засобів, взаємодія яких спрямована на підтвердження або поновлення оскаржуваних чи порушених політичних прав і свобод людини і громадянина. Специфіка механізму захисту політичних прав і свобод полягає в тому, що: він передбачає такі заходи, які спрямовані на відновлення порушених прав внаслідок завдання певної шкоди; потреба звертання за захистом прав з’являться тільки тоді, коли існують перешкоди щодо їх здійснення або існує загроза їх порушення, або безпосередньо дані права вже порушені де-факто; захист може відбуватися втручанням органів держави в процес реалізації прав i свобод.
Механізм захисту політичних прав і свобод людини і громадянина містить два складових елементи: нормативний (матеріально-правовий і процесуально-правовий) і інституційний. Нормативною основою захисту політичних прав і свобод є конституційні норми та конкретизуючі норми чинного законодавства, за допомогою яких визначається зміст цих прав, форми їх захисту, процесуально-процедурний механізм захисту. Інституційний зріз механізму захисту політичних прав і свобод включає таку діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, політичних партій і громадських організацій, самої особи, що спрямована на захист цих прав.
6. Одну з провідних ролей в інституційному механізмі захисту політичних прав і свобод людини і громадянина відіграють органи судової влади. Під судовим захистом політичних прав і свобод можна розуміти гарантований Конституцією і законами України спосіб захисту політичних прав, що реалізується спеціальними органами державної влади – судами загальної юрисдикції в особливому процесуальному порядку та полягає в поновленні порушених прав, усуненні перешкод в їх реалізації та попередженні порушень в подальшому.
Переваги захисту прав і свобод людини і громадянина судами загальної юрисдикції порівняно з іншими органами державної влади обумовлені особливостями побудови і функціонування органів судової влади і полягають у: самостійності і незалежності органів правосуддя від інших органів державної влади; особливій процесуальній формі реалізації права на судовий захист, яка полягає у розгляді справ у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України; можливості безпосередньо поновлювати порушені права, усувати перешкоди в їх реалізації та попереджати порушення шляхом скасування протиправного рішення, визнання дій незаконними, накладання на відповідача певних обов’язків та ін.; обовязковій силі актів органів судової влади та наявності формалізованого механізму виконання прийнятих рішень.
7. Судовий захист права брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується шляхом здійснення судочинства з кримінальних, адміністративних справ в також справ про адміністративні правопорушення. Спори щодо правовідносин, пов’язаних із виборчим та референдумним процесом, прийняттям громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби відносяться до компетенції судів адміністративної юстиції. Особливості провадження у таких справах визначені окремими статтями Кодексу адміністративного судочинства України (визначено нетривалі строки розгляду та апеляційного перегляду судових рішень у таких справах, окреслено судові рішення, які взагалі не підлягають оскарженню та ін.).
8. Судовий захист права на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів здійснюється судами загальної юрисдикції в порядку цивільного, адміністративного та кримінального судочинства. Який саме спосіб захисту цього політичного права застосовується у випадку його порушення, залежить від характеру та суб’єкта вчинення такого порушення. Якщо порушником виступає об’єднання громадян, захист права на об’єднання здійснюється в порядку цивільного судочинства, у тому випадку, коли таким порушником є службові особи органів державної влади чи місцевого самоврядування, захист права на об’єднання здійснюється в порядку адміністративного чи кримінального судочинства.
9. Судовий захист права збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації та права направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів має певну специфіку, що пов’язана з особливостями розгляду справ судами в порядку адміністративного провадження, оскільки найчастіше спори щодо порушення цих прав виникають між громадянами та суб’єктами владних повноважень. Крім того, захист цих політичних прав здійснюється в порядку кримінального та цивільного судочинства.
10. Для здійснення ефективного захисту політичних прав і свобод людини і громадянина механізм судового захисту цих прав і свобод має бути покращено. На погляд дисертанта, удосконалення механізму судового захисту політичних прав і свобод має відбуватися шляхом модернізації правового статусу судів загальної юрисдикції та удосконалення процедур розгляду цивільних, кримінальних, адміністративних справ, пов’язаних з порушенням права на свободу об’єднання, права брати участь в управлінні державними справами, права на мирні зібрання та права на звернення, а саме:
а) потребує усунення протиріччя між нормою ч. 9 ст. 85 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», відповідно до якої «виборець може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів оскарження, якщо ці рішення, дії чи бездіяльність порушили або порушують його виборчі права або охоронювані законом інтереси щодо участі у виборчому процесі його особисто», та ч. 1 ст. 173 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом викладення норми ч. 9 ст. 85 закону в такій редакції: «Виборець може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів оскарження, якщо ці рішення, дії чи бездіяльність порушили або порушують його виборчі права або охоронювані законом інтереси щодо участі у виборчому процесі його особисто крім випадків щодо уточнення списку виборців»;
б) слід усунути протиріччя між нормами Кодексу адміністративного судочинства України та нормами Закону України «Про вибори народних депутатів України», які встановлюють строки судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються виборчого процесу, шляхом закріплення норми, відповідно до якої строки судового оскарження встановлюються Кодексом адміністративного судочинства України – так, як це було зроблено в Законі України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (ч. 8 ст. 86). Таку норму слід закріпити і в Законі України «Про вибори Президента України». Думаємо, приведення норм виборчих законів у відповідність до норм Кодексу адмінистративного судочинства України буде більш доцільним та сприятиме однозначному вирішенню даних справ;
в) Закон України «Про всеукраїнський та місцевий референдум» потребує нової редакції з обов’язковим встановленням розділу, який би передбачав право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються організації та проведення референдумів, а також закріплював найважливіші аспекти порядку такого оскарження (зокрема, строки подання скарг, їх розгляду тощо);
г) з метою посилення гарантій права на державну службу та службу в органах місцевого самоврядування викласти ст. 32 Закону України «Про державну службу», в наступній редакції: «Рішення про прийняття громадян на державну службу, її проходження та припинення може бути оскаржено безпосередньо до суду» та ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»: «Рішення про прийняття громадян на службу в органи місцевого самоврядування, її проходження та припинення може бути оскаржено безпосередньо до суду»;
д) з метою усунення протиріччя щодо визначення підсудності справ про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії між нормами Закону України «Про політичні партії» та Кодексу адмінистративного судочинства України внести зміни до Закону України «Про політичні партії» відповідно до яких підсутність щодо розгляду справ про заборону діяльності політичної партії та анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії визначається Кодексом адміністративного судочинства України;
е) з огляду на необхідність оперативного вирішення адміні¬стративних справ щодо захисту права на звернення, категорія справ, пов’язаних з захистом цього політичного права, повинна мати певні особливості провадження, які мають знайти своє відображення в Кодексі адміністративного судочинства України. До таких особливостей доцільне віднести по-перше, зменшення строків розгляду справ, пов’язаних з порушенням права на звернення (суд має вирішувати адміністративні справи, повязані з порушенням права на звернення, у п’ятиденний строк після надходження позовної заяви); по-друге, встановити, що позовну заяву щодо порушення права на звернення суд приймає до розгляду незалежно від сплати судового збору, у разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених Кодексом адмінистративного судочинства України; по-третє, встановити норму, згідно з якою неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає їх судо¬вому розгляду.
Таким чином, створення ефективного судового захисту політичних прав і свобод людини і громадянина в Україні є однією з вирішальних умов їх реалізації. Тому впровадження запропонованих дисертантом змін до законодавства України щодо порядку розгляду судами загальної юрисдикції справ, пов’язаних з порушенням права на свободу об’єднання, права брати участь в управлінні державними справами, права на мирні зібрання та права на звернення матиме ефективні позитивні наслідки для вдосконалення механізму реалізації вищезазначених прав і свобод.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авакьян С. А. Конституционное право России : Учебн. курс. – 2-е изд., перераб. и доп. / С.А. Авакьян. – М. : Юристъ, 2006. – Т. 1. – 719 с.
2. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С.С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1966. – 187 с.
3. Аналітична інформація про результати діяльності Міністерства юстиції та його територіальних органів з питань легалізації об’єднань громадян, інших громадських формувань // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/0/29689.
4. Баймуратов М.А. Международное право / М.А. Баймуратов. – Х. : Одиссей, 2000. – 736 с.
5. Богашева Н. Еволюція виборчої системи в Україні /Н. Богашева, Ю. Ключковський // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2005. – № 1 (1). – С. 42-49.
6. Бойко І. В. Правовий статус громадян у сферi виконавчої влади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.02 «конституційне право» / І.В. Бойко. – Х., 2000. – 19 с.
7. Бориславський Л. Парламентські вибори-2006 : недоліки і проблеми / Л. Бориславський // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2006. – № 2(4). – С. 81-85.
8. Бук В. Зміст конституційних політичних прав i свобод / В. Бук // Право України. – 2001. – № 9. – С. 21-23.
9. Букач В.В. Конституційні політичні права та їх забезпечення міліцією : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.02 «конституційне право» / В.В. Букач – К., 2004. – 20 с.
10. Валюшко І.В. Проблеми законодавчого регулювання свободи мирних зібрань громадян в Україні / І.В. Валюшко // Стратегічні пріоритети. – 2009. - № 4 (13) – С. 46-51.
11. Великий енциклопедичний юридичний словник / [За ред. Шемшученка Ю. С.]. – К. : Юридична думка, 2007. – 992 с.
12. Венiславський Ф. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України / Ф. Веніславський // Право України. – 1998. – № 1. – С. 34-38.
13. Витрук Н. В. Конституционный статус личности в СССР / Н.В. Витрук. – М. : Юрид. лит., 1985. – 173 с.
14. Власенко О.Л. Законодавче регулювання права на мирні збори / О.Л. Власенко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 3. – С. 92-97.
15. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России : Учебное пособие. / Л.Д. Воеводин – М. : ИНФРАМ-НОРМА, 1997. – 299 с.
16. Гараджаев Д.Я. Конституционные права и свободы человека и гражданина в странах Содружества Независимых Государств и международно-правовые стандарты (на материалах Украины, России, Азербайджана) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.02 «конституційне право» / Д.Я. Гараджаев – Одеса, 1998. – 17 с.
17. Герасимов Р. Про зобов’язання держави щодо захисту прав іноземців, їх співвідношення з інститутом дипломатичного захисту і категорією прав людини / Р. Герасимов // Вiсник Академії правових наук України. – 2003. – № 4(35). – С. 79-80.
18. Гiда С. Права людини (класифiкацiя) / С. Гіда // Мiжнародна полiцейська енциклопедiя: у 10 т. Т. II (Права людини у контексті поліцейської дiяльностi). – К. : Видав. Дім «Ін Юре», 2005. – С. 748-751.
19. Глухарева Л. И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование) / Л.И. Глухарева. – М. : Юристь, 2003. – 256 с.
20. Грабильников А.В. Конституційне право громадян України брати участь в управлінні державними справами : проблеми теорії і практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.02 «конституційне право» / А.В. Грабильников – К., 2006. – 22 с.
21. Грицаєнко Л. Деякі аспекти судово-правової реформи в Україні : реальність та перспективи / Л. Грицаєнко // Право України. – 2004. – № 5. – С. 32-37.
22. Грудцына Л.Ю. Судебная защита прав и свобод личности: теоретический аспект / Л.Ю. Грудцына // Законодательство и экономика. – 2003. – № 8. – С. 70-77.
23. Гурджи Ю.А. Процессуальное обеспечение прав личности : вопросы теории : Монография. / Ю.А. Гурджи. – Одесса : Пальмира, 2006. – 173 с.
24. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
25. Довідка про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.vasu.gov.ua/ua/generalization_court_practice.html?_m= publications&_t= rec&id=1265.
26. Донеллi Дж. Права людини у мiжнароднiй полiтицi [Переклад з англ. Т. Завалiя.] / Дж. Донеллі – Львiв. : Кальварiя, 2004. – 280 с.
27. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г.Еллинек. – СПб : Юрист центр-прес, 2004. – 750 с.
28. Заворотченко Т.М. Конституцiйно-правовi гарантії прав i свобод людини й громадянина в Україні : Монографія / Т.М. Заворотченко. – Д. : Вид-во Днiпропетр. нац. ун-т., 2007. – 256 с.
29. Заворотченко Т. М. Поняття конституцiйно-правових гарантій прав i свобод людини та громадянина в Україні / Т.М. Заворотченко // Держава i право : 3б. наук. праць. Юридичні і полiтичнi науки. – К. : «ДП НАН України», 2001. – Вип. 13. – С. 94-99.
30. Заворотченко Т.М. Право звернення в системі політичних прав і свобод людини й громадянина / Т.М. Заворотченко // Право і суспільство. – 2010. – № 1. – С. 12-16.
31. Заворотченко Т.М. Право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації : конституційно-правовий аспект / Т.М. Заворотченко // Науковий вісник Днiпропетровського державного університету внутрiшнiх справ : Збiрник наукових праць. – 2009. – Ч. 4 (46). – С. 68-77.
32. Загальна декларація прав людини // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015.
33. Закоморна К.О. Інститут омбудсмана в зарубіжних країнах / К.О. Закоморна // Збірник наукових праць ХДПУ iм. Г. С. Сковороди. Серія : Економіка i право. – 1999. – № 2. – С. 83-85.
34. Закони про тимчасовий державний устрій України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0004300-18.
35. Зашкільняк Л.О. Історія Польщі : Від найдавніших часів до наших днів / Л.О. Зашкільняк, М.Г. Крикун. – Львів : Львівський нац. ун-т імені Івана Франка, 2002. – С. 241.
36. Зеркин Д.П. Основы политологии: Курс лекций / Д.П. Зеркин – Ростов н/Д. : Феникс, 1999. – 186 с.
37. Иванов А.П. Основные признаки конституционных прав и обязанностей советских граждан : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук. : спец. 12.00.02 «государственное право» / А.П. Иванов – Саратов, 1969. – 19 с.
38. Історія української Конституції / [упоряд. : А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко]. –К. : Право, 1997. – 464 с.
39. Iсторiя держави i права України : підручник. У 2 ч. Ч. 2 / [За ред. А.Й. Рогожина]. – К. : Ін Юре, 1996. – 446 с.
40. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України вiд 6 липня 2005 р. № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, № 37. – Ст. 446.
41. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Текст] : Закон України від 7 грудня 1984 року № 8073-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
42. Козлов В.І. Політичні права і свободи громадян України: конституційно-правовий аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.02 «конституційне право ; муніципальне право» / В.І. Козлов – Харків, 2009. – 18 с.
43. Козлова Е.И. Конституционные права и свободы человека и гражданина / Е.И. Козлова // Государственное право Российской Федерации : Учеб/ [Под ред. ОЕ. Кутафина]. – М. : Юридическая литература, 1996. – 584 с.
44. Козлова Е. И. Конституционное право России : Учеб. [2-е изд., перераб. и доп.] / Е.И. Козлова, О.Е. Кутафин – М.: Юристъ, 2003. – 520 с.
45. Козюбра М.I. Конституційний суд в системі органів державної влади / М.І. Козюбра // Державно-правова реформа в Україні : Матеріали науково-практичної конференції (листопад 1997 р.). – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997. – С. 22-24.
46. Колодій А.М. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні : Підручник / А.М. Колодій, А.Ю. Олійник. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність». – 2008. – 350 с.
47. Конвенція право захист прав людини і основних свобод від 1950 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=995_004.
48. Конституционное (государственное) право зарубежных стран учебник: в 4 т. / Г.Н. Андреева, И.А. Андреева, А.Ш. Будагова и др ; [отв. ред. БА. Страшун]. – 2-е изд., доп. – М. : БЕК, 1995. – Т. 1-2: Общая часть. – 778 с.
49. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник. В 4-х т. / [отв. ред. Б.А. Страшун]. – М. : Изд-во БЕК, 1996. – Т. 1-2. – 757 с.
50. Конституції нових держав Європи та Азії. – К. : Право, 1996. – 544 с.
51. Конституційне право України / [за ред. докт. юрид. наук В.Ф. Погорілка]. – К. : Наукова думка, 1999. – 734 с.
52. Конституційне право України : Підручник / [за заг. ред. проф. В.Ф. Погорілка]. – К. : Наукова думка, 2003. – 732 с.
53. Конституційне право України / [За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики]. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376 с.
54. Конституційне право України : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / за ред. акад. АПрН України, доктора юрид. наук, проф. Ю. М. Тодики, доктора юрид. і полiт. наук, проф. В. С. Журавського. – К. : Ін Юре, 2002. – 544 с.
55. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України : від 8 червня 1995 р. (втратив чинність на підставі Закону № 254/96-ВР від 28.06.96) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 18. – Ст.133.
56. Конституцiйнi права, свободи i обов’язки людини i громадянина в Україні / [За ред. Ю. С. Шемшученка]. - К. : Юридична думка, 2008. – 252 с.
57. Конституція Албанії // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?country=Albania&constitution=3&languager.
58. Конституція Грузії // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?text=Greece&language=r.
59. Конституція Індії // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?country=India&constitution=42&language=r.
60. Конституція Іспанії // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?text=Spain&language=r.
61. Конституція Італьянської Республіки // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?text=Italy&language=r.
62. Конституція Князівства Андорри // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?text=Andorra&language=r.
63. Конституція Македонії // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?country=Macedonia&constitution=74&language=r.
64. Конституція (Основний закон) Української соціялістичної радянської республіки // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : //http://static.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1929.html.
65. Конституція (Основний закон) Української радянської соціалістичної республіки // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://static.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1937.html.
66. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : //http://static.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1978.html.
67. Конституція (Основний Закон) Української соціялістичної радянської республіки // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://static.rada.gov.ua/ site/const/istoriya/1929.html.
68. Конституція Польської Республіки // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?text=Poland&language=r.
69. Конституція Португалії // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?country=Portugal&constitution=97&language=r.
70. Конституція Російської Федерації // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?text=Russia&language=r.
71. Конституція Словацької Республіки // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?text=Slovakia&language=r.
72. Конституція України : від 28 червня 1996 р. // Відом. Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
73. Конституція України : Науково-практичний коментар / [В.Б. Авер’ янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.] ; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П., Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків : Право ; К. : Ін Юре, 2003. – 808 с.
74. Конституція ФРН // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?text=Germany&language=r.
75. Конституція Хорватії // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?text=Croatia&language=r.
76. Конституція Чеської Республіки // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uznal.org/constitution.php?text=Czech_Republic&language=r.
77. Корнійчук Є.В. Незалежний суд – невід’ємний атрибут правової держави та гарантія захисту прав / Є.В. Корнійчук // Незалежний суд – гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. – Чернівці : Чернівецький національний університет. – 2009. – С. 60-65.
78. Котляревська Г. Визначення поняття та видів звернень громадян до органів влади / Г. Котляревська // Віче. – 2009. – № 22. – С. 13-15.
79. Кримінальний кодекс України [Текст] : Закон України від 5 квітня 2001 року № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
80. Кутафин О.Е. Основные права, свободы и обязанности граждан СССР / О.Е. Кутафин // Советское государственное право : Учебник. – М. : Юристъ, 1985. – 544 с.
81. Кушнiренко О.Г. Права і свободи людини та громадянина : навчальний посібник / О.Г. Кушнiренко, Т.Г. Слiнько. – Х. : Факт, 2001. – 437 с.
82. Лазаренко Л.А. Види конституційного права на звернення / Л.А. Лазаренко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 3. – С. 70-78.
83. Левченко Ю.Н. Проблеми захисту прав людини на сучасному етапі розвитку суспільства / Ю.Н. Левченко // Мiж наук. конфер. «Україна в контексті процесу глобалiзацiї : нові реалії та національна стратегія», 23-24 листопада 2001 р., м. Днiпропетровськ. – Д., 2001. – С. 113.
84. Лищина И. Ю. Международные механизмы защиты прав человека. Харьковская правозащитная группа. – Харьков : Фолио, 2001. – 112 с.
85. Литвак О.М. Створення незалежного суду – одне з завдань судової реформи / О.М. Литвак // Незалежний суд – гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. – Чернівці : Чернівецький національний університет. – 2009. – С. 18-21.
86. Літопис руський / [Пер. з давнорус. Л.Є. Махновця ; Відп. ред. О.В. Мишанич]. – К. : Дніпро, 1989. – 591 с.
87. Лукашева Е. А. Право, мораль, личность / [Отв. ред. В. М. Чхиквадзе]. – М. : Наука, 1986. – 262 с.
88. Лучковська С.Г. Окремі аспекти вдосконалення механізму судового захисту прав і свобод людини і громадянина / С.Г. Лучковська // Вісник Технологічного університету поділля. – 2002. – № 4. – с. 32-33.
89. Людвік В.Д. Політичні права і свободи громадянин України – основа принципу народного суверенітету / В.Д. Людвік // Науковий вісник дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2008. – № 2 (38). – 404 с.
90. Малеин Н.С. Повышение роли закона в охране личных и имущественных прав граждан / Н.С. Малеин // Советское государство и право. – 1984. – № 6. – С. 41-45.
91. Марцеляк О.В. Вибори народних депутатів України : навчальний посібник. / О.В. Марцеляк. – Харків : ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС», 2007. – 620 с.
92. Марцеляк О.В. Інститут омбудсмана : теорія і практика / О.В. Марцеляк ; відп. ред. член-кор. АПрН України О.Н. Ярмиш : Монографія. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 450 с.
93. Матузов Н.И. Правовая система и личность / Н. И. Матузов. – Саратов : Изд-во Саротов. ун-та, 1987. – 295 с.
94. Мiгорянц С. Д. Комплексний пiдхiд до визначення права па судовий захист / С.Д. Мігорянц // Вісник Чернiвсцького ун-ту : 3б. наук. праць. Правознавство. Чернiвцi : Рута, 2005. – Вип. 282. – С. 47.
95. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_043.
96. Монтескье Ш.-Л. О духе законов или об отношениях, в которых законы должны находиться к устройству каждого правления, к нравам, климату, религии, торговле, и т. д. : новые исследования о законах римских, касающихся наследования, о законах французских и о законах феодальных / Ш.-Л. Монтескье ; [пер. с фр. А. Г. Горнфельда]. – Спб. : Изд. Л.Ф. Пантелеева, 1900. – 706 с.
97. Мордовець А.С. Социально-юридический механизм обеспечения прав и свобод человека и гражданина / А.С. Мордовець ; [под. ред. Н.И. Матузова]. – Саратов, 1996. –228 с.
98. Морозова Л. А. Теория государства и права : Учебник. – М. : Изд-во Эксмо, 2005. – 448 с.
99. Назаренко Я.М. Номінаційна (установча) функція Верховної Ради України : проблеми теорії та практики : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Назаренко Яна Михайлівна. – Харків, 2010. – 209 с.
100. Наливайко О.І. Теоретико-правовi проблеми захисту прав людини : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Наливайко Олег Іванович. – К, 2002. – 179 с.
101. Наливайко О.І. Теоретико-правові проблеми захисту прав людини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / О.І. Наливайко. – К., 2002. – 18 с.
102. Научно-практический комментарий к Конституции Российской Федерации / [Отв. ред. В. В. Лазарев. – 2-е изд., доп. и перераб.]. – М. : Спарк, 2001. – 670 с.
103. Общая теория прав человека / [отв. ред. Е.А. Лукашева]. – М. : НОРМА, 1996. – 520 с.
104. Олійник А.Ю. Законодавче регулювання виборів народних депутатів України в механізмі забезпечення конституційної свободи громадян України на участь у виборах / А.Ю. Олійник // Вибори-2006: Досвід. Проблеми. Перспективи: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 31 жовтня – 1 листопада 2006 року. – К.: Атіка, 2007. – С. 242–246.
105. Олiйник А.Ю. Конституцiйно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини i громадянина в Україні : Монографія / А.Ю. Олійник. – К. : Алерта, КНТ, Центр навчальної літератури, 2008. – 472 с.
106. Олійник А.Ю. Поняття і класифікація конституційних свобод людини і громадянина в Україні / А.Ю. Олійник // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 3. – С. 52-60.
107. Орзiх М.П. Судова влада в механізмі захисту прав людини : доктрина i практика / М.П. Орзіх // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць / [Голов. ред. С. В. Ківалов]. – Одеса : Юрид. лiт., 2002. – Вип. 13-14. – С. 70-82.
108. Орлова О.В. Социально-правовой механизм реализации и защиты прав и свобод личности в гражданском обществе / О.В. Орлова // Государство и право. – 2008. – № 7. – С. 71-75.
109. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР (правовые аспекты взаимоотношений) / Патюлин В.А. – М. : Наука, 1974. – 312с.
110. Плахотнік О.В. Види конституційного права громадян України брати участь у референдумах / О.В. Плахотнік // Право і суспільство. – 2009. – № 6. – С. 37-41.
111. Плахотнік О.В. Забезпечення в Україні конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському референдумі / О.В. Плахотнік // Право і суспільство. – № 2. – 2009. – С. 33-39.
112. Постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-а1264/08 від 12 січня 2009 р. [Электронный ресурс] – Режим доступа : // http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/ 4248366.
113. Постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя [Текст] : від 22 травня 2010 р. у справі № 2а-1521/10/2770 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/9650806.
114. Правовое государство, личность, законность. – М. : Науч.-исслед. ин-т правовой политики и проблем правоприменения Российской правовой академии Минюста РФ, 1997. – 138 с.
115. Права человека : Учеб. для вузов / [Отв. ред. Е. А. Лукашева]. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 516 с.
116. Про вибор