ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК СУБ’ЄКТИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………… ………………3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЩОДО ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ……………….11
1.1. Поняття та види виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення………………………… …………….…11
1.2. Зміст виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення та характеристика його стадій…………………… …….31
1.3. Місце органів внутрішніх справ серед суб’єктів виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення та їх повноваження щодо його здійснення …………………………………… ..64

РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ВИКОНАННЯ ПОСТАНОВ ПРО НАКЛАДЕННЯ ОКРЕМИХ АДМІНІСТРАТИВНИХ СТЯГНЕНЬ……………… ………..… …..88
2.1. Провадження щодо виконання постанов про накладення попередження та штрафу…………………………………………………… 88
2.2. Провадження щодо виконання постанов про оплатне вилучення, конфіскацію предмета та позбавлення права керування транспортними засобами…………………………………………………………………… .117
2.3. Провадження щодо виконання постанови про застосування адміністративного арешту ………………………………………………. .143
2.4. Провадження щодо виконання постанов про видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства………………………… …..160
ВИСНОВКИ………………………………………………………… … …..173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………… ……… …181
ДОДАТКИ……………………………………………………………… ….200
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Адміністративному примусу належить важлива роль у забезпеченні законності, громадської безпеки, охорони громадського порядку, попередження злочинності. Одним із найбільш розповсюджених заходів адміністративного примусу, що застосовуються широким колом суб’єктів до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення є адміністративні стягнення. Однак, факт прийняття юрисдикційним органом постанови про накладення адміністративного стягнення не забезпечує реалізації породжених нею прав і обов’язків правопорушника, з нього повинен бути стягнутий штраф, забезпечено відбуття адміністративного арешту, виконано припис про конфіскацію майна тощо.
Виконавче провадження в справах про адміністративні правопорушення має свою нормативну регламентацію і здійснюється системою спеціальних суб’єктів. Провідне місце серед таких суб’єктів посідають органи внутрішніх справ, що обумовлено їх специфічними повноваженнями по виконанню постанов про накладення окремих адміністративних стягнень.
Щорічно органи внутрішніх справ виносять більш як 7 млн. постанов про накладення адміністративного штрафу, за якими стягується понад 110 млн. грн., що в середньому становить майже 60% від сум, які надходять у бюджет за штрафами, стягнутими усіма органами адміністративно-штрафної юрисдикції. Щорічно органи внутрішніх справ виконують майже 117 тис. постанов про позбавлення права керування транспортними засобами, а також - майже 154 тис. постанов про застосування адміністративного арешту.
Аналіз чинного законодавства про адміністративні правопорушення і практики його застосування органами внутрішніх справ показав, що окремі його норми не в повній мірі відповідають вимогам часу, змісту адміністративно-правової реформи. На сьогодні у чинному законодавстві України не знайшли свого чіткого визначення окремі питання виконання таких адміністративних стягнень, як оплатне вилучення та конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення, або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, адміністративного видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства. Потребує наукового осмислення практика виконання органами внутрішніх справ постанов про накладення штрафу, позбавлення права керування транспортними засобами та адміністративного арешту. Недосконалість певних нормативних положень створює умови для прояву формалізму, порушення законності з боку окремих працівників органів внутрішніх справ щодо здійснення виконавчого провадження. В умовах посилення вимог до підвищення рівня законності в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ, пошук шляхів удосконалення правових основ виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення, а також покращення його організаційного забезпечення є важливим і актуальним дослідницьким завданням.
Актуальність дослідження підтверджується й прийняттям законів України “Про державну виконавчу службу” від 24 березня 1998 року, “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року, та внесенням на їх основі низки змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порядку виконання постанов про окремі адміністративні стягнення. Названі обставини потребують нового, сучасного підходу до вирішення проблеми підвищення ефективності виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці фахівців в галузі теорії управління, адміністративного права та процесу, зокрема: В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, С.Л. Басова, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, М.Я. Маслєннікова, А.К. Мустафіна, В.П. Пєткова, Н.Г. Саліщевої, В.В. Селіванова, В.Д. Сорокіна, Ю.О. Тихомирова, В.О. Шамрая, А.П. Шергіна, О.М. Якуби та ін. Питання ефективності застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу були об’єктом дослідження Л.Л. Попова, М.Я. Саввіна. Особливостям діяльності органів внутрішніх справ щодо виконання постанов про накладення окремих адміністративних стягнень приділялась певна увага у роботах українських вчених: С.В. Ващенко, Є.В. Додіна, Г.В. Джагупова, Д.П. Калаянова, Т.О. Коломоєць, В.Г. Полішука, В.К. Шкарупи.
Водночас треба зазначити, що глибоке, комплексне дослідження теоретичних засад виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення та практики діяльності органів внутрішніх справ щодо його здійснення в сучасних умовах не проводилось, а відсутність монографічної літератури з цієї проблематики свідчить як про складність цього питання, так і про недостатню увагу до нього вчених правознавців.
Таким чином, недостатня теоретична розробленість обраної теми, її наукова новизна, значимість та актуальність для практичної діяльності органів внутрішніх справ зумовлюють потребу у проведенні поглибленого наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження базується на основних положеннях концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001 – 2005 рр., схваленої рішенням колегії МВС України від 18.12.2000 року №9км/1, пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ.
Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Національної академії внутрішніх справ України та відповідає проблематиці досліджень кафедри адміністративного права. Обраний напрям досліджень тісно пов’язаний з викладанням навчальних курсів “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідальність” та “Адміністративна діяльність ОВС”.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є: розгляд теоретичних питань виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення; всебічний аналіз і узагальнення практики його здійснення та визначення місця органів внутрішніх справ серед інших суб’єктів такого провадження; розробка пропозицій та рекомендацій по удосконаленню правових та організаційних основ діяльності органів внутрішніх справ щодо здійснення виконавчого провадження.
Виходячи з поставленої мети, в дисертації зосереджено увагу на вирішенні наступних основних завдань:
• проведення аналізу загальнотеоретичних проблем виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення та його ролі в механізмі реалізації матеріально-правових норм щодо адміністративних проступків;
• розкриття поняття та суті виконавчого провадження, визначення його місця в загальній структурі провадження в справах про адміністративні правопорушення;
• визначення критеріїв розмежування різновидів даного провадження та розкриття їх особливостей;
• визначення етапів та часових меж виникнення і припинення правових відносин у виконавчому провадженні;
• дослідження ролі і місця учасників виконавчого провадження у процесі реалізації адміністративних стягнень;
• обґрунтування виділення органів внутрішніх справ як одного з домінуючих органів серед інших суб’єктів, які здійснюють виконавче провадження;
• здійснення аналізу організації діяльності органів внутрішніх справ щодо виконання як власних постанов про накладення адміністративних стягнень, так і постанов, винесених іншими органами адміністративної юрисдикції;
• розробка пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення діючого законодавства, у т.ч. відомчих нормативних актів, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ по виконанню постанов про накладення окремих адміністративних стягнень;
• розробка пропозицій та рекомендацій щодо оптимізації взаємодії органів внутрішніх справ з іншими органами, наділеними повноваженнями по виконанню постанов про накладення окремих адміністративних стягнень.
Об’єктом дослідження є організаційно-управлінські правовідносини, що виникають у сфері виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення, здійснюваного органами внутрішніх справ.
Предметом дослідження є система та засоби удосконалення правової регламентації здійснення органами внутрішніх справ провадження щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використана раціональна сукупність методів і прийомів наукового пізнання. За їх допомогою вивчено організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо здійснення виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Методи дослідження обрані з урахуванням об’єкта та предмета дослідження, виходячи з поставлених у дисертації мети і завдань.
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат виконавчого провадження (підрозділи 1.1 – 1.2), виокремлено окремі складові поняття законної сили постанови в справі про адміністративне правопорушення (підрозділ 1.2). Широкого застосування у дисертаційному дослідженні набув історико-правовий метод дослідження, а також метод порівняльно-правового аналізу при розгляді питань теорії та практики правового регулювання здійснення виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення в Україні, колишньому Радянському Союзі та інших державах (підрозділи 2.1-2.3). Системно-структурний метод використано при наведені класифікації суб’єктів виконавчого провадження (підрозділ 1.3). Соціологічний та статистичний методи використано при узагальнені юридичної практики, проведені анкетування співробітників органів внутрішніх справ, аналізу емпіричної інформації, що стосується проблем дослідження (підрозділи 2.1-2.4).
Нормативну базу дисертації складають Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, відповідні закони, нормативно-правові акти Президента та Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти. Використано також ряд проектів законодавчих актів. Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетування 850 працівників міліції з різних регіонів України (з них 350 працівників ДАІ); статистичні дані та аналітичні матеріали МВС України, Міністерства юстиції України.
Наукова новизна одержаних результатів визначається передусім тим, що в дисертації вперше запропоновано новий підхід до визначення місця виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення серед інших видів проваджень в рамках адміністративного процесу.
На основі проведеного дослідження сформульовано ряд понять, положень, висновків, пропозицій, які відображають його наукову новизну та виносяться на захист:
• вперше пропонується поняття виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення, розкривається його зміст та проводиться його градація;
• виноситься та обгрунтовується пропозиція про закріплення положення про вступ постанови про накладення адміністративного стягнення в законну силу (набрання нею чинності); проаналізовано та визначено основні ознаки, за якими остання вважається такою, що набрала чинності;
• дістало подальшого розвитку вивчення змісту виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення. Виносяться пропозиції про визначення строків проведення окремих виконавчих дій та про їх більш чітке нормативне закріплення;
• вперше у систематизованому вигляді визначаються суб’єкти, які беруть участь у виконанні постанов про накладення адміністративних стягнень, проводиться їх класифікація, визначаються їх повноваження;
• вперше комплексно досліджується процесуальний порядок виконання органами внутрішніх справ постанов про накладення адміністративних стягнень. Пропонуються шляхи і перспективи подальшого вдосконалення правового регулювання такої діяльності в світлі реформи чинного законодавства про адміністративні правопорушення;
• обґрунтовуються пропозиції щодо внесення окремих змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою вдосконалення порядку виконання постанов про накладення окремих адміністративних стягнень.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, зокрема:
• у науково-дослідницькій сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої наукової розробки нових напрямків діяльності уповноважених органів щодо реалізації окремих адміністративних стягнень;
• у правотворчій діяльності – за результатами дослідження сформульовані ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України “Про виконавче провадження”, відомчих нормативних актів МВС України та ін. (за результатами дослідження були підготовлені окремі зауваження та пропозиції до проекту Кодексу України про адміністративні проступки, які направлені до робочої групи по розробці цього Кодексу при Верховному Суді України, більша частина з яких була врахована при доопрацюванні процесуальної частини цього проекту);
• у правозастосовчій діяльності – положення, що містяться в дисертації та виносяться автором на захист, можуть бути використані для удосконалення практичної діяльність міліції щодо виконання постанов про накладення окремих адміністративних стягнень, про що свідчить Акт про впровадження в практичну діяльність адміністративної служби міліції УМВС України на Придніпровській залізниці результатів дисертаційного дослідження, затверджений Першим заступником начальника УМВС України на Придніпровській залізниці від 23 листопада 2002 р.;
• у навчальному процесі – результати дослідження можуть бути використані при вивченні курсів “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідаль-ність”, “Адміністративна діяльність ОВС” в навчальних закладах системи органів внутрішніх справ України, інших навчальних закладах, а також при підготовці підручників і навчальних посібників з цих дисциплін, що підтверджується Актом про впровадження в навчальний процес Юридичної академії МВС України, затвердженим Першим проректором з навчальної та методичної роботи від 14 лютого 2003 р.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що основні результати, викладені в дисертації, статтях і тезах доповідей, отримані здобувачем самостійно. Теоретичні розробки були здійснені на підставі дослідження нормативно-правових актів і спеціальної літератури із проблематики дисертації.
Апробація результатів дослідження. Результати і висновки дисертації були обговорені на засіданнях кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України та отримали позитивний відгук. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднювались під час роботи науково-практичної конференції “Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття: проблеми протидії злочинності” (27-28 жовтня 2000 р., м. Дніпро-петровськ); міжнародної наукової конференції “Проблеми права на зламі тисячоліть” (13-14 лютого 2001 р., м. Дніпропетровськ); міжнародної науково-практичної конференції “Приоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (25-26 жовтня 2002 р., м. Дніпропетровськ).
Публікації. За результатами досліджень опубліковано шість наукових праць. Із них чотири опубліковано у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАКом України.
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, двох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 218 сторінок, з яких 180 – основний зміст.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення окремих наукових праць в різних галузях права, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення діяльності органів внутрішніх справ щодо здійснення виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення, а саме:
1. З точки зору змісту, характеру і специфіки індивідуальних справ адміністративний процес становить собою сукупність адміністративних проваджень, різниця між якими визначається предметом того чи іншого провадження. Видова різноманітність адміністративних проваджень, на нашу думку, в цілому може бути зведена відповідно до класифікації адміністративно-процесуальної діяльності у дві узагальнені групи: а) процедурні провадження; б) юрисдикційні провадження. В даний час існує достатнє наукове і нормативне підгрунтя, яке дає можливість виділення одного із видів адміністративно-юрисдикційних проваджень - виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Виконавче провадження в справах про адміністративні правопорушення можна визначити як урегульовану нормами права процесуальну діяльність уповноважених на те органів та посадових осіб щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Це провадження утворює специфічну сукупність правовідносин, що відрізняються автономною (самостійною) предметною характеристикою і зв'язаністю з відповідними матеріальними адміністративно-правовими відносинами.
2. Враховуючи те, що виконавче провадження має свій специфічний предмет правового регулювання (саме це є найбільш важливим аргументом для виділення його в окреме провадження), можна говорити про існування визначених стадій функціонального призначення й у ньому. Такими стадіями, на нашу думку, є: 1) вступ постанови про накладення адміністративного стягнення в законну силу (набрання постановою чинності); 2) звернення цієї постанови до виконання; 3) безпосереднє (реальне) виконання постанови; 4) завершення виконавчого провадження.
3. Визнання багатьма представниками теорії права предмета правового регулювання основним критерієм самостійності галузі права, акцентування уваги на тому, що постійне удосконалення правового регулювання суспільних відносин веде до виділення нових їх груп, на котрі спеціально спрямовується вплив певної сукупності правових норм, дає підстави для виділення адміністративно-деліктного виконавчого права як вторинного правового утворення адміністративного права.
4. Враховуючи те, що постанова в справі про адміністративне правопорушення конкретизує загальний вплив правової норми стосовно визначеного випадку і є підставою виникнення, зміни або припинення правових відносин, необхідним, на нашу думку, є закріплення в Кодексі про адміністративні правопорушення положення про вступ її в законну силу (набрання чинності). В результаті дослідження різних наукових поглядів щодо властивостей правозастосовчих актів, які вступили в законну силу, хотілося б відзначити, що обов’язковими ознаками постанови в справі про адміністративні правопорушення, що вступила в законну силу, є: а) обов’язковість; б) винятковість; в) незаперечність. Давнісний строк звернення постанови в справі про адміністративне правопорушення до виконання доречно відраховувати з моменту вступу такої постанови в законну силу.
5. Залежно від процесуальної ролі, яку відіграє той чи інший суб’єкт у виконавчому проваджені, пропонуємо їх наступну класифікацію: 1) суб’єкти, які мають особистий інтерес в справі про адміністративне правопорушення; 2) суб’єкти, які сприяють здійсненню виконавчого провадження; 3) суб’єкти, які здійснюють нагляд і контроль за законністю виконання постанов; 4) домінуючі суб’єкти (ті, які безпосередньо здійснюють виконавче провадження).
Провідне місце серед домінуючих суб’єктів виконавчого провадження посідають органи внутрішніх справ, що зумовлено передусім наступними факторами: по-перше, необхідністю виконання власно винесених ними постанов про накладення адміністративних стягнень; по-друге, покладенням на ОВС (їх окремі підрозділи та посадових осіб) обов’язків щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами та адміністративного арешту, які виносить суд (судді); по-третє, проведенням контролю за своєчасністю і правильністю виконання власно винесених постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, у разі стягнення суми штрафу в примусовому порядку органами державної виконавчої служби.
6. У зв’язку з переходом окремих повноважень щодо примусового виконання постанов про накладення адміністративних штрафів та виконання постанов про оплатне вилучення та конфіскацію предметів дозвільної системи від органів внутрішніх справ до державної виконавчої служби, назріла необхідність нормативного закріплення повноважень даних органів та порядку їх взаємодії у виконанні таких постанов. Порядок такої взаємодії доцільно закріпити на міжвідомчому рівні, шляхом видання спільного наказу, який би затверджував відповідну інструкцію.
7. ОВС (їх посадові особи) наділені повноваженнями щодо виконання власно винесених ними постанов про накладення адміністративних стягнень. Тому провідне місце ОВС серед суб’єктів виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення зумовлено передусім їх значними адміністративно-юрисдикційними повноваженнями. ОВС порівняно з іншими органами адміністративної юрисдикції виносять близько 80% постанов про накладення попередження; - 72% постанов про накладення штрафів; - 75% постанов про видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства.
8. У зв’язку з передачею значних адміністративно-юрисдикційних повноважень до суду, працівники ДАІ були позбавлені права накладати і стягувати штраф на місці вчинення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (тобто, здійснювати спрощене провадження по стягненню штрафу). З огляду на практику впровадження таких змін, враховуючи думки науковців та практичних працівників ДАІ з цього приводу, пропонується два альтернативні шляхи вирішення проблеми накладення та стягнення адміністративного штрафу за вчинення порушень правил дорожнього руху: 1) надати працівникам ДАI право накладати адміністративне стягнення у вигляді штрафу на місці скоєння незначних порушень правил дорожнього руху, з подальшою оплатою суми штрафу порушником до установи Ощадного банку України, у разі коли порушник не заперечує прийнятому рішенню чи висновкам інспектора; 2) запровадити спеціалізацію судів щодо розгляду такої категорії справ; відпрацювати порядок взаємодії працівників ДАI та суддів щодо розгляду справ та накладення штрафів за порушення правил дорожнього руху, визначити механізм забезпечення такої взаємодії та розробити відповідну інструкцію для суду.
9. До основних причин неналежного стягнення адміністративних штрафів, накладених посадовими особами ОВС, можна віднести: 1) відсутність спеціально уповноважених працівників (посадових осіб) ОВС щодо виконання постанов про накладення адміністративних штрафів; 2) нечіткість законодавчого визначення строків давності виконання таких постанов; 3) недоліки в діяльності ОВС щодо встановлення місця роботи і проживання порушника, зумовлені складністю одержання достовірної інформації про особистість оштрафованого, а також низьким рівнем відповідальності окремих працівників ОВС щодо заповнення реквізитів протоколу і перевірки внесених у нього даних; 4) накладення в окремих випадках невиправдано великих сум штрафів без урахування майнового стану правопорушника; 5) невідпрацьованність взаємодії ОВС з Державною виконавчою службою щодо примусового стягнення штрафів; 6) незадовільна робота відділів кадрів і бухгалтерій організацій, підприємств, установ щодо утримання штрафу в примусовому порядку з заробітної плати порушника.
З урахуванням вищевказаного, пропонуються окремі напрями покращення діяльності ОВС щодо виконання постанов про накладення адміністративного штрафу, які вбачаються у наступному: 1) виділенні у штатах ОВС спеціальної посади інспектора по організації виконання постанов про накладення адміністративних стягнень; 2) чіткому визначенні строку давності виконання постанов про накладення адміністративних стягнень (див. розділ І); 3) визначенні на міжвідомчому рівні в спеціальній інструкції порядку взаємодії посадових осіб ОВС і державних виконавців щодо виконання постанов про накладення адміністративних штрафів; 4) передбаченні можливості заміни штрафу іншим видом адміністративного стягнення (виправними роботами або громадськими роботами) у разі неспроможності сплати штрафу порушником через відсутність коштів та майна; 5) доцільності заміни штрафу суворішим видом адміністративного стягнення (виправними роботами, примусовими громадськими роботами або арештом) у разі умисного ухилення правопорушника від його сплати.
10. До основних проблем процесу виконання постанов про позбавлення права керування транспортними засобами ОВС слід віднести: 1) неналежне законодавче закріплення засобів забезпечення виконання даних постанов; 2) ухилення особи-порушника від здачі посвідчення водія; 3) недостатність та недієвість існуючих способів реального виключення водіїв, позбавлених права керування, з процесу дорожнього руху.
Для покращення діяльності ОВС щодо виконання постанов про позбавлення права керування транспортними засобами пропонується наступне: 1) закріпити в КУпАП норму, згідно якої працівники ДАI мають право вилучати посвідчення водія, затримувати та доставляти в установленому порядку транспортний засіб для тимчасового зберігання на штрафмайданчик у разі керування транспортним засобом водієм, що знаходиться в стані сп’яніння; 2) з метою реального виключення водіїв, позбавлених права керування транспортними засобами з процесу дорожнього руху, пропонуємо використовувати номерні знаки спеціальної серії для таких транспортних засобів, що істотно полегшить контроль з боку дорожньо-патрульної служби ДАІ за виконанням постанов про позбавлення права керування з боку окремих недисциплінованих водіїв; 3) до порушників, які позбавлені права керування транспортними засобами, проте продовжують керувати ними, доцільно застосовувати штраф у підвищеному розмірі у тому числі з можливим оплатним вилученням транспортного засобу, а в деяких випадках - адміністративний арешт.
11. Проведений аналіз діяльності ОВС щодо виконання постанов про застосування адміністративного арешту дає можливість стверджувати, що основними засобами досягнення мети цього стягнення є: режим відбування арешту, суспільно корисна праця і виховна робота.
Важливими заходами забезпечення встановленого режиму відбування адміністративного арешту можуть бути заходи стягнення та заохочення, що повинні застосовуватись до арештованих. При цьому пропонується кваліфікувати ці заходи на дві групи: 1) заходи, правом застосування яких наділений начальник органу виконання стягнення (спецприймальника, ІТТ, ОВС); 2) заходи, правом застосування яких наділений орган, що виніс постанову про застосування адмінарешту, тобто – суд (суддя).
12. Враховуючи те, що одним із основних засобів досягнення мети адміністративного арешту є суспільно корисна праця, в дисертації ще раз обгрунтовується пропозиція щодо створення виробничих баз при спеціальному приймальнику, а також - організації певних ділянок (цехів) на визначених підприємствах для залучення до праці адмінарештованих.
13. З огляду на дослідження сутності адміністративного видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства можна дійти наступних висновків: по-перше, це стягнення може застосовуватись як основне, так і додаткове; по-друге, воно може застосовуватися лише до певної категорії осіб: іноземців та ОБГ; по-третє, з огляду на обставини та характер вчиненого правопорушення воно застосовується ОВС та СБУ при сприянні органів прокуратури.
З метою вдосконалення діяльності ОВС щодо виконання постанов про адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства пропонується наступне: 1) порядок організації такого видворення закріпити на законодавчому рівні, шляхом доповнення КУпАП новою главою наступного змісту: “Глава 34. Провадження по виконанню постанов про адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства”; 2) чітко визначити строк, після закінчення якого іноземці, які ухиляються від виїзду з території України, повинні з санкції прокурора затримуватись і видворятись у примусовому порядку; 3) відпрацювати механізм залучення коштів до державного бюджету, які витрачаються на здійснення ОВС примусового видворення вказаної категорії осіб. До джерел залучення таких коштів можна віднести: а) надходження по фінансових штрафах, які стягуються з транспортних компаній у випадках перевезень ними нелегальних мігрантів або мігрантів, документи яких оформлені з порушенням законодавства; б) надходження коштів від збору за реєстрацію автомобілів, що перетинають кордон України через міжнародні дорожні пункти пропуску; в) надходження від збору за прикордонний огляд транспортних засобів, а для осіб, які перетинають кордон на залізничному чи авіатранспорті, цей збір може бути включено до ціни квитка і перераховано до бюджету; г) надходження від фізичних та юридичних осіб, які запрошують іноземців (сума внеску повинна бути пропорційною сумі контракту, кількості запрошених осіб).
З метою підвищення ефективності норм, що регламентують виконавче провадження в справах про адміністративні правопорушення, доречно було б доповнити і змінити редакцію окремих норм КУпАП, зокрема, які визначають порядок обчислення строку, по закінченню якого особа вважається не підданою адміністративному стягненню (ст. 39), строку завершення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення (ст. 305-1), а також норм, які визначають порядок виконання окремих адміністративних стягнень (ч. 1 ст. 321, ст. 326).
Потребами практики викликано також необхідність доповнення КУпАП новими статтями, а саме: про вступ постанови в законну силу (ст. 298-1); про подовження строку сплати штрафу або про розстрочку його сплати (ч. 4 ст. 307); про заміну штрафу громадськими роботами (ст. 309-1); про наділення органів внутрішніх справ повноваженнями щодо виконання постанов про оплатне вилучення та конфіскацію окремих предметів дозвільної системи (ч. 2 ст. 311, ч. 2. cт. 313); про вилучення посвідчення водія (ч. 5 та 6 ст. 265); про відповідальність осіб, які позбавлені права керування транспортними засобами, але продовжують ними керувати (ст. 130-1); про обставини звільнення від подальшого відбування адміністративного арешту (ст. 327-3), та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Масленников М.Я. Применение административных взысканий. - Калинин, 1986. –75 с.
2. Шергин А.П. Административная юрисдикция. –М.: Юрид. лит., 1979.– 144 с.
3. Блинохватов В.А. Об административной юрисдикции в определении понятия советского административного процесса // Формы государственного управления. – М., 1983. – С. 134-141.
4. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. – М.: Юрид. лит., 1964. – 188 с.
5. Управленческие процедуры / Б.М. Лазарев, И.Ш. Муксинов, А.Ф. Ноздрачев и др.: АН СССР, Ин-т госуд. и права. – М.: Наука, 1988. – 271 с.
6. Юридическая процессуальная форма: Теория и практика / Под общ. ред. чл.-кор. АН СССР П.Е. Недбайло и д-ра юрид. наук В.М. Горшенева. – М.: Юрид лит., 1976. – 279 с.
7. Процессуальная норма и отношения в советском праве: Сб. науч. труд. - Воронеж, 1985. – 208 с.
8. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юридичних вузів та факультетів. – 3-є вид. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
9. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (общая часть). Учебное пособие. – Х.: ООО “Одисей”, 1999. – 224 с.
10. Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Производство по делам об административных правонарушениях. – М.: Знание, 1989. – 95 с.
11. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2001. – 528 с.
12. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
13. Сорокин В.Д. Проблемы административного процесса: Учебник. – М.: Юрид. лит.,1968. – 142 с.
14. Гончарук С.Т. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – Київ, 2000. – 240 с.
15. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс: сущность и актуальные вопросы правоприменения по делам об административных правонарушениях. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1990. – 209 с.
16. Застрожная О.К. Советский административный процесс. - Воронеж, 1985. – 100 с.
17. Хаманева Н.Ю. Защита прав граждан в сфере исполнительной власти. – М., 1997. – 203 с.
18. Лория В.А. Административно-процессуальная деятельность и виды административных производств // Советское государство и право. – 1978. - №1. – С. 119-122.
19. Якимов А.Ю. Административно-юрисдикционный процесс и административно-юрисдикционное производство // Государство и право. – 1999. – №3. – С.5-10.
20. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закл. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 336 с.
21. Фефилова В.Ф. Классификация административных производств // Производство по делам об административных правонарушениях в ОВД: Сб. науч. труд. - К., 1988. С. 50-53.
22. Котюргин С.И. О видах производств по делам об административных правонарушениях // Производство по делам об административных правонарушениях в органах внутренних дел: Сб. науч. труд. - К.:НИИ РИО, 1983. – С.36-48.
23. Якуба О.М. Административная ответственность. – М.: Юрид. лит., 1972.
- 152 с.
24. Коренев. А.П. Нормы административного права и их применение. - М., 1978.– - 330 c.
25. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2.
– 359 с.
26. Теория юридического процесса/Под ред. В.М. Горшенева. – Х., 1985. – 192 с.
27. Клюшниченко А.П. Советское административное право: Часть общая. – К., 1975. – 340 с.
28. Котюргин С.И. Административный процесс в деятельности советской милиции: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1968. – 202 с.
29. Студеникина М.С. Что такое административная ответственность ? – М.: Сов. Россия, 1990. – 128 с.
30. Миронюк Р.В. Виконавче провадження в спрвах про адміністративне правопорушення: окремі питання // Право України. – 2001. - №1. - С. 81-84.
31. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1972. – 240 с.
32. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: ТОВ “Генеза”, 2001. – 172 с.
33. Штефан С.М. Производство по делам об административных правонарушениях, подведомственных милиции: Автореф дис... канд. юрид. наук: 12.00.02. – К., 1982. – 24 с.
34. Джагупов Г.В. Діяльність міліції щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень: Дис...канд. юрид. наук: 12.00.07. – Х., 2002. – 214 с.
35. Коренев А.П. Применение норм советского административного права: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.02. – Л., 1971. – 39 с.
36. Кострова Н.М. Процессуальные нормы в структуре советского права // Правоведение. - 1983. - №3.- С. 43-47.
37. Курс кримінально-виконавчого права України: Загальна та Особлива частини: Навчальний посібник /О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк; за заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 304 с.
38. Штефан М.Й. Цивільний процес: Підручник для юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. – К.: Ін Юре, 1997. – 608 с.
39. Баранкова В.В. Виконання судових рішень // Цивільне процесуальне право України” / За ред. В.В. Комарова . – Харків: Право, 1999. – С. 424-425.
40. Юков М.К. Теоретические проблемы системы гражданского процессуального права: Автореф. дис... д-ра юрид. наук. – Свердловск, 1982. – 23 с.
41. Білоусов Ю. Цивільне виконавче право як самостійна галузь права // Газета “Закон і бізнес”. – 2001. 3-9 лютого.
42. Фурса С.Я., Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 480 с.
43. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Офіційний вісник України. – 1999. - №24. – Ст. 207.
44. Шерстюк В.М. О месте норм исполнительного производства в системе права Российской Федерации // Вестник Московского ун-та. Серия 11 “Право”. – 1995. - №1. – С. 56-66.
45. Евграфов П.Б. Взаимообусловленность отраслей советского законодательства и отраслей права // Межвуз. сб. науч. труд. – Свердловск, 1987. – С. 45-49.
46. Поленина С.В. Теоретические проблемы системы советского законодательства. – М.: Наука, 1979. – 253 с.
47. Лейст О.Э. Актуальные проблемы соотношения права и закона // Вестник Московского университета. Серия 11 “Право”. - 1988. - №5. – С. 18-27.
48. Горобцов В.И. О новых подходах к институтам административного права // Государство и право. – 1998. - №8. – С. 28-29.
49. Гвоздик И.О. Логика: Учебное пособие для высших учебных заведений МВД. – Киев: УАВД, 1993. – 256 с.
50. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – К.: Вища школа, 1979. – 230 с.
51. Исполнение административных взысканий органами внутренних дел / Андреев Е.М., Бертуш С.И., Зубов И.Н., Шергин А.П. и др. – М.:ВНИИ МВД СССР, 1990.
– 80 с.
52. Старостяк Е.А. Правовые формы административной деятельности. – М., 1969. – 350 с.
53. Агеева Е.А. О понятии и классификации материально-технических действий // Правоведение. – 1965. - №2. – С. 150-156.
54. Горшенев В.Н. Способы и организационные формы правового регули-рования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., - 1978. – 236 с.
55. Коренев А.П. Административное право России: В 3 т./ Москов. юр. ин-т МВД России. – 2-е изд. с изм. и доп. – М., 1998. – Т.2. – 496 с.
56. Дюрягин И.Я. Право и управление. – М.: Юрид. лит., 1981. – 168 с.
57. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. – М., 1971.
– 223 с.
58. Советский уголовный процесс: Учебное пособие для юридических факультетов и вузов / Под ред. д-ра юрид. наук М.П. Бажана и д-ра юрид. наук Ю.М. Грошевого. – К.: Вища школа, 1978. – 471 с.
59. Громов И., Конев В., Николайченко В. Законная сила приговора // Российская юстиция. – 1998. - №1. – С. 13-14.
60. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.– Ст. 141.
61. Юридична енциклапедія / Національної академії наук України Інституту держави і права ім. В. М. Корецького. – К.: Вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 2001. – Т. 3 к-м. - 789 с.
62. Административное право ГДР: Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1983. - 432 с.
63. Брэбан Г. Французское административное право: Пер. с франц. Васильева Д.И. и Карповича А.Д. - М.: Прогресс, 1988. – 203 с.
64. Гнетов А.Т. Производство по делам об административных правонарушениях. – М., 1988. – 230 с.
65. Сорокин В.Д. Вопросы теории советского административного права: Дис… д-ра юрид. наук: 12.00.02. – Л., 1968. – 590 с.
66. Басов С.Л. Исполнительное производство по делам об административных правонарушениях в сфере охраны общественного порядка: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1991. – 174 с.
67. Анохіна Л.С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції в Україні: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.07. – Х., 2001. – 184 с.
68. Митний кодекс України від 11 липня 2002 року, № 92-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 38-39. – Ст.288.
69. Кримінально-процесуальний кодекс України станом на грудень 2002 року // Internet/ - http:// www.rada.kiev.ua
70. Цивільно-процесуальний кодекс України станом на грудень 2002 року // Internet/ - http:// www.rada.kiev.ua
71. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях от 20 декабря 2001 года // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2002. - №1. – Ст. 1.
72. Комзюк А.Т. Деякі проблемні питання провадження в справах про адміністративні проступки // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України: Спеціальний випуск. – Луганськ, 2000. – С. 219 – 222.
73. Якуба О.М. Судебное обжалование решений по делам, возникающих из административно-правовых отношений // Советское государство и право. – 1981. - №2. - С. 41-47.
74. Бекетов О.И. О сроках производства по делам об нарушении правил админи-стративного надзора // Производство по делам об административных право-нарушениях в органах внутренних дел: Сб. науч. труд. – К., 1983. - С. 92-94.
75. Павлова Е.С. Применение судьей мер административного взыскания. – М.: Юрид. лит., 1987. – 80 с.
76. О порядке издания обязательных постановлений и наложении админи-стративных взысканий за их нарушение: Инструкция НКВД и НКЮ УССР от 17 октября 1924 года // Бюллетень НКВД УССР. – 1924. - №13. – С. 47-69.
77. Административный кодекс Украинской ССР. Официальное издание. – Харьков, 1928.
78. Административно-процессуальный кодекс Польской Народной Республики. – Варшава, 1982.
79. Масленников М.Я. Исполнение постановлений по делам об админи-стративных правонарушениях: Учебное пособие. – Калинин, 1989. – 62 с.
80. Цивільне процесуальне право України: [Підручник для юридичних вузів і факультетів/ В.В. Комаров, В.І. Тертишніков, Є.Г. Пушкар та ін.]; За ред. В.В. Комарова. – Харків: Право, 1999. – 592 с.
81. Бахрах Д., Голомолзин А. Сроки давности при привлечении граждан к административной ответственности // Советсткая юстиция. – 1981. - №16. – С. 19
- 23.
82. Телегин А.С. Сроки в административном производстве // Актуальные проблемы общественных, естественных и технических наук: Тезисы 3-й межвузовской конференции молодых ученых и специалистов. – Пермь, – 1983. – С. 81-84.
83. Сапогин А.Н. Административно-процессуальные сроки и порядок их применения в деятельности органов внутренних дел. - Минск: МВШ МВД СССР, 1987. – 62 с.
84. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР: Учебное пособие. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 204 с.
85. Жданов А.А. Основные институты административного права буржуазных государств: Дис… д-ра юрид. наук: 12.00.02. – М., 1978. – 532 с.
86. Бородина Э. Из практики административных взысканий // Административный вестник. – 1927. - №7-8. – С. 20-28.
87. Известия ЦИК и ВЦИК. – 1927. – №165.
88. СУ РСФСР. – 1926. - №39. - Ст. 304.
89. СУ РСФСР. – 1927. - №58. – Ст. 405.
90. СУ РСФСР. – 1931. - №17. – Ст. 186.
91. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1961. - №35. – Ст. 368.
92. Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами (Станом на 1 січня 2001 р.)/ За заг. ред. Е.Ф. Демського. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 1086 с.
93. Кодекс Украинской ССР од административных правонарушениях: Научно-практический комментарий. – К.: Изд-во “Украина”, 1991. – 623 с.
94. Никулин Е. Виды административных взысканий, порядок обжалования, опротестования и исполнения // Социалистическая законность. – 1986. - №6. – С. 42-46.
95. Гончарук С.Т. Проблемні питання удосконалення провадження по справах про адміністративні правопорушення // Науковий вісник НАВСУ. – 1998. - №4. – С. 48-53.
96. Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій: Наказ Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 51. – Ст. 2563.
97. Финочко Ф.Д. Процессуальные гарантии в производстве дел об административных правонарушениях: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.02. – Харьков, 1967. – 400 с.
98. Салищева Н.Г. Некоторые новелы нового Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях // Гражданин и право. – 2002. - №9/10. – С. 9-19.
99. Парыгин Н.П. Исполнение постановлений об административных взысканиях: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1991. – 189 с.
100. Болотов М.П. Освобождение от исполнения административного взыскания // Правоведение. – 1987. - №4. – С. 56-60.
101. Саввин М.Я. Административный штраф. – М.: Юрид. лит., 1984. – 112 с.
102. Бачун О. Питання, які виникають при розгляді судами справ про адміністративні правопорушення // Право України. – 2000. - №8. - С. 67-69.
103. Бахрах Д., Лурье О. Правовые последствия неисполнения административных взысканий // Советская юстиция. – 1979. - №14. – С. 20-21.
104. Сергун П.П. Охрана прав и свобод личности в производстве по делам об административных правонарушениях: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.02. – Саратов, 1987. – 234 с.
105. Якимов А.Ю. Органы внутренних дел как субъекты административной юрисдикции: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1987. – 24 с.
106. Бахрах Д.Н. Субъекты советского административного права: Межвуз. сб. науч. трудов. – Свердловск, 1989.
107. Парыгин Н.П. Исполнение постановлений об административных взысканиях: Автореф дис… канд. юрид. наук:12.00.02. –Свердловск, 1991.– 24 с.
108. Шамрай В.А. Обеспечение законности в деятельности службы участковых инспекторов милиции: Учебное пособие. – Киев: издательство Украинской академии внутренних дел, 1993. – 64 с.
109. Про судоустрій України: Закон України від 21 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 40. – Ст. 191.
110. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №4. – Ст. 14.
111. Про правовий статус іноземців: Закон України від 04 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №23. – Ст. 161.
112. Про створення спеціалізованого державного підприємства “Укрспец’юст”: Постанова КМУ від 14 липня 1999 року №1270 // Офіційний вісник України. - 1999.- №29. – Ст. 1477.
113. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за порушення правил дорожнього руху: Закон України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №22. – Ст. 107.
114. Про Концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №30. – Ст. 426.
115. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 року № 201/98-ВР // Офіційний вісник України. – 1998. - №36-37. – Ст. 243.
116. Про затвердження Інструкції про порядок приймання, зберігання, обліку, знищення чи реалізації вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та боєприпасів до неї: Наказ МВС України від 31 травня 1993 року N 314 // Internet/ - http:// www.rada.kiev.ua
117. Об утверждении Инструкции о порядке взаимодействия налоговых органов РФ и служб судебных приставов органов юстиции субъектов РФ по принудительному исполнению постановлений налоговых органов и иных исполнительных документов: Приказ Министерства Российской Федерации по налогам и сборам и Минстерства юстиции РФ от 25 июля 2000 года, №ВГ 3-10/265, №215 // Бюллетень законодательных и ведомственных актов, - № 38, сентябрь 2000.
118. Положення про порядок та умови виконання кримінальних покарань, не пов’язаних із заходами виправно-трудового впливу від 1984 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1984. - №27.
119. Про утворення Державного департаменту України з виконання покарань: Указ Президента України від 22 квітня 1998 року № 344/98 // Офіційний вісник України. – 1998. - №16. – Ст. 589.
120. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з утворенням Державного департаменту України з питань виконання покарань: Закон України від 11 грудня 1998 року // Офіційний вісник України. – 1999. - №2. – Ст. 46.
121. Про виведення Державного департаменту з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ України: Указ Президента України від 12 березня 1999 року №248/99 // Офіційний вісник України. – 1999. - №11. – Ст. 415.
122. Про затвердження Тимчасової інструкції про порядок виконання кримінального покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі: Наказ ДДПВП та МВС України від 10 липня 1999 року №391/565 // Офіційний вісник України. – 1999. - №47. – Ст. 2323.
123. Герасименко Є.С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності. Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 2000. – 23 с.
124. Коломоєць Т.О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення. Дис...канд. юрид. наук. – Київ, 2000.- 185 с.
125. Проект Кодексу України про адміністративні проступки. Підготовлений робочою групою Верховного Суду України станом на 1 жовтня 2001 року. – К., 2001.
126. Про утворення місцевої міліції: Указ Президента України від 22 січня 2001 року № 29/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. - №4. – Ст.112.
127. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №4. – Ст. 20.
128. Про затвердження Інструкції по організації провадження у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху: Наказ МВС України від 25 лютого 1994 року №91 // Офіційний вісник України. – 2000. – №49. – Ст. 2137.
129. Про затвердження Положення про посвідчення водія: Наказ МВС України від 2 квітня 1994 р. №166 з змінами внесеними наказом МВС України від 20 жовтня 2000 р. № 727/4948 // Internet/ - http://www.rada.kiev.ua
130. Юсупов В.А. Теория административного права. – М.: Юрид. лит., 1985.
– 160 с.
131. Попов Л.Л., Шергин А.П. Управление. Гражданин. Ответственность. – Л., 1975. – 186 с.
132. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности.- Пермь, 1969. – 344 с.
133. Ведомости Верховного Совета РСФСР. –1961. - №35. – Ст. 368.
134. Ведомости Верховного Совета РСФСР. – 1962. - №13. – Ст. 168.
135. Ведомости Верховного Совета РСФСР. – 1968. - №26. – Ст. 1009.
136. Статистичні дані діяльності органів адміністративної юрисдикції щодо накладення адміністративних стягнень за 1997- 2001 роки // Інформаційний бюлетень Державного комітету статистики України. – К., 2001.
137. СУ РСФСР. – 1924. - №61. – Ст. 602.
138. СУ РСФСР. – 1924. - №89. – Ст. 909.
139. Шергин А.П., Фефилова В.Ф., Михайлов А.А., Скворцов С.М. Процессуальные формы административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел:Учебное пособие - М.: ВНИИ МВД СССР, 1985. – 72 с.
140. Жулев В., Короткова Т. Штраф на месте. Какова его эффективность? // Социалистическая законность. – 1970. - №9. – С. 71-75.
141. Попов Л.Л. Убеждение и принуждение в административной деятельности милиции: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1965. – 254 с.
142. Еропкин М.И., Попов Л.Л. Применение штрафов за нарушение общественного порядка // Советское государство и право.–1971.- №7.– С. 47-51.
143. Вікторія Головко. Новий закон дороги // Вісник ДАI МВС України. – 2001. – №6. – С. 2-5.
144. Blackstone's Police Manual Road Traffic 1998/99, Blackstone, London. 1999.
145. Законодавець хотів, як краще, а сталося, як завжди… // Іменем Закону. – 2001. - 7 вересня. - №36. - С. 3-5.
146. Миронюк Р.В. Діяльність органів внутрішніх справ з виконання постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу: порядок та особливості // Право України. – 2001. - №11. – С. 60-63.
147. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям законів України “Про державну виконавчу службу” та “Про виконавче провадження”: Закон України від 19 жовтня 2000 року № 2056-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №50. – Ст. 436.
148. Коломоєць Т.О., Шкарупа В.К. Виконання постанов про застосування адміністративних штрафів в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку // Науковий вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2001. - №1. – С. 115-119.
149. Джагупов Г.В. Діяльність міліції щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.07. – Х., 2002. – 20 с.
150. Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік: Закон України від 26 грудня 2002 року // Internet/ - http://www.rada.kiev.ua
151. Коломоєць Т.О. Адміністративний штраф та інші юридичні штрафні санкції // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 1998. - №3. – С. 16-22.
152. Саввин М.Я. Административный штраф. – М.: Юрид. лит., 1984. – 112 с.
153. Додін Є.В., Ульянов О.І. Адміністративно-юрисдикційна діяльність міліції: найближчі перспективи // Науковий вісник Одеського інституту внутрішніх справ України. – 1997. - №1. – С. 22-23.
154. Юридичний словник / За ред. Б.М. Бабія, В.М. Корецького, В.В. Цветкова, Ф. Г. Бурчака. 2-е вид., доп. – К., 1983. – 871 с.
155. Статистичні дані діяльності органів адміністративної юрисдикції (по місту Києву) за 2000 рік, за формою обліку № 1-АП, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 19 жовтня 1995 року № 266.
156. Шергин А.П., Саввин М.Я. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел и пути повышения ее эффективности. М.: Изд. ВНИИ МВД СССР, 1977. – 157 с.
157. Про питання функціонування медичних витверезників: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1999 року, №1451 // Зібрання постанов Уряду. – 1999. - №11. – Ст. 614.
158. Тучак М.О. Деякі проблеми здійснення дільничними інспекторами міліції адміністративно-юрисдикційних повноважень // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2000. - № 3. – С. 142-145.
159. Миронюк Р.В. Деякі повноваження органів внутрішніх справ щодо виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. - №2. – С. 216-224.
160. Сергун П.П. Охрана прав и свобод личности в производстве по делам об административных правонарушениях: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.02. – Свердловск., 1987. – 26 с.
161. Селиванов В.В. Исполнение актов применения норм административного права в деятельности милиции: Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1984. -25 с.
162. Безуглий В.П. Питання, що виникають при застосуванні судами України законодавства про адміністративну відповідальність у сфері дорожнього руху // Коментар су