ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН ЩОДО КОМП’ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ

Короткий опис

Зміст

Вступ........................................................................................................................ 4
РОЗДІЛ 1
СУСПІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ ЩОДО КОМП’ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРАВІ.....................................................................................................................17
1.1. Історичні передумови правового регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм.........................................................................................17
1.2. Комп’ютерні програми та інформація як визначні чинники формування інформаційного суспільства.................................................................................27
1.3. Теоретико-правові підходи щодо визначення поняття „комп’ютерна програма” та місце комп’ютерних програм в інформаційному праві..............37
Висновки до розділу 1..........................................................................................46
РОЗДІЛ 2
МІСЦЕ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН ЩОДО КОМП’ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ У СИСТЕМІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ..............48
2.1. Комп’ютерні програми як особливий предмет права інтелектуальної власності.................................................................................................................48
2.2. Комп’ютерні програми як особливий предмет правовідносин у банківському праві...............................................................................................99
2.3. Комп’ютерна програма як особливий вид нематеріальних активів......108
2.4. Досвід правового регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм у праві інших країн..............................................................................118
2.5. Комп’ютерна програма як предмет суспільних відносин в інформаційному праві.........................................................................................122
Висновки до розділу 2.........................................................................................129

РОЗДІЛ 3
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СИСТЕМНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН ЩОДО КОМП’ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ В УКРАЇНІ...............................................................................................................131
3.1. Формування системи управління з боку держави у сфері застосування комп’ютерних програм.......................................................................................131
3.2. Суспільні відносини щодо комп’ютерних програм як правовий феномен................................................................................................................143
3.3. Правові засади визначення суспільних відносин щодо комп’ютерних програм як складова загальної частини інформаційного права......................148
Висновки до розділу 3.........................................................................................154

ВИСНОВКИ. .......................................................................................................157
ДОДАТОК А........................................................................................................161
ДОДАТОК Б.........................................................................................................162
ДОДАТОК В........................................................................................................163
ДОДАТОК Д........................................................................................................164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................165

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена тим, що наша держава перебуває на новому етапі свого розвитку, коли виникла потреба вирішувати важливі завдання стосовно приєднання України до Європейського Співтовариства, світової інформаційної цивілізації та культури, в якому активно розвивається інформаційне суспільство. Широке впровадження комп’ютерних, електронних, інформаційних і комунікаційних технологій сприяло виникненню унікальних можливостей для масового активного та ефективного розвитку знань людини та суспільства.
Розвиток електронно-обчислювальної техніки дозволяє обробляти великі обсяги інформації для прийняття рішень, у тому числі органами державної влади. Наша держава довгий час вважалася однією з провідних держав у сфері комп’ютерного програмування поряд із США, Японією, Німеччиною та Англією. І донині Україна входить у першу двадцятку країн за кількістю розробників комп’ютерних програм. Але серед українських компаній за ознакою обсягів виробництва та розповсюдження програмного забезпечення немає компаній на зразок американської Microsoft.
Без комп’ютерних програм не можна уявити інформаційного суспільства. Так, комп’ютерні інформаційні технології – це не речі, а засоби, що за певних умов через усвідомлення їх як ресурсу прирівнюються до складових національної безпеки, а саме: втрата фахівців, зокрема, у сфері комп’ютерного програмування, у зв’язку із їх виїздом на постійне місце проживання та роботи за межі країни; втрата фінансових ресурсів, пов’язаних із скоєнням різних правопорушень, у тому числі злочинів; економічні втрати, зокрема, пов’язані з „промисловими секретами”.
Зазначену проблему визнано на державному рівні. Так, у Законі України „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки” йдеться про необхідність підготовки та прийняття Інформаційного кодексу України, куди потрібно, зокрема, включити розділ про правову охорону прав щодо змісту комп’ютерних програм. Проте центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах робочої групи з підготовки зазначеного проекту створено не було, а питанню адміністративно-правового регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм у цьому законі приділено недостатньо уваги.
Обіг інформації у суспільстві дає підстави для висновку про появу нового виду суспільних відносин – інформаційних, що є об’єктом правового регулювання [1, с. 22]. У 1993 році Комісією Європейського Співтовариства проголошено перехід Європи саме до інформаційного суспільства, в якому діяльність людей здійснюється на підставі використання послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій і технологій зв’язку [2, с. 3].
19 липня 1995 року Комісією Європейського Співтовариства було прийнято документ, який отримав умовну назву “Зелений документ”. Розділ перший його досліджує питання існування інформаційного суспільства та важливість його розвитку. За цим документом інформаційне суспільство визначається як реальність, мережі якого вже використовуються для комерції, навчальних та дослідницьких потреб завдяки цифровим комунікаційним технологіям [3, с. 147]. А будь-яке суспільство потребує правового регулювання відносин, що склалися в ньому, не виняток і наша країна.
Необхідно підкреслити, що відмовитися від застосування інформаційних технологій не можна. За висновком засновника фірми Інтел Энді Гроува, після 2005 року не залишилося у світі фірм, які не будуть застосовувати у своїй повсякденній роботі можливості глобальної мережі Інтернет.
Розвиток науки та інформатизація суспільства обумовлюють еволюцію поняття „інформація”, що починають визначати з початком “комп’ютерної ери”. Процес одержання та використання інформації є процесом пристосування людей до зовнішнього середовища. Нині людина з високим рівнем інформаційної культури не може жити та ефективно провадити свою професійну діяльність без застосування комп’ютера.
Сам по собі розвиток інформатики, як результат сучасного науково-технічного процесу, є об’єктивним суспільним явищем.
Відомо, що перший комп’ютер у сучасному його розумінні був створений у США на початку 50-х років фірмою „Remіngton Rand Corporatіon”. Це було сприйнято у західному світі як технологічне чудо, що стало не тільки основою нової промислової економіки, але і символом світової інформаційної культури XX століття, зокрема його другої половини.
Перші кроки у галузі кібернетики, експериментального виробництва комп’ютерних програм були зроблені українськими вченими під керівництвом академіка В.М. Глушкова. Але їх здобутки не були реалізовані в нашій країні на рівні промислового виробництва через те, що вони не мали відповідного організаційно-правового регулювання на державному рівні управління.
Буде логічним зробити припущення, що саме через не усвідомлення цієї проблеми в Україні гальмувався розвиток законодавства, яке повинно упорядковувати відносини в галузі виробництва, розповсюдження та застосування комп’ютерного програмного забезпечення.
У розвинених країнах комп’ютери стали широко застосовуватися ще у шістдесятих роках ХХ століття. Це призвело до суспільної потреби у проведенні комплексних досліджень, присвячених створенню, застосуванню, охороні та захисту комп’ютерних програм як різновиду інформаційних технологій.
В Україні набирає великих темпів розвиток галузі виробництва програмного забезпечення. І це не випадково. Україна має мережу вузів, що масово випускають фахівців у галузі комп’ютерного програмування. Випускники після отримання вищої освіти, залишившись на Батьківщині, займаються створенням і розповсюдженням комп’ютерного програмного забезпечення.
Комп’ютерна програма є особливим предметом суспільних відносин, який необхідно охороняти та захищати правовими засобами. На території нашої держави можна придбати піратські копії програмних продуктів як вітчизняних, так і зарубіжних підприємств-розробників.
Наприкінці 2003 року компанія Market-Visio здійснила дослідження експортної частини української „IT-індустрії” на замовлення венчурної інвестиційної компанії „ТЕХІНВЕСТ” [4]. У процесі дослідження було опитано приблизно 70 представників компаній і бізнес-об’єднань. За результатами дослідження в Україні було підготовлено спеціалізований інформаційно-аналітичний звіт, згідно з яким:
– обсяг українського ринку експорту „IT-послуг” у 2003 році становив 70 000 000 доларів США;
– частка експорту в загальному обсязі „IT-послуг” становила приблизно 50 %;
– в Україні працювало близько 300 компаній, що займаються експортом комп’ютерного програмного забезпечення;
– ринок праці щорічно поповнювався 30 000 випускниками, що мають знання у сфері „IT-технологій”;
– кількість фахівців українського ринку експорту „IT-послуг” і продуктів у 2003 році оцінювалася в 20 000 – 25 000 осіб.
У зв’язку з цим удосконалення національного законодавства у галузі регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм вимагає забезпечення ефективного правового захисту творчої діяльності розробників комп’ютерного програмного забезпечення, які роблять неабиякий внесок у науково-технічну еволюцію нашої держави. Сьогодні поняття комп’ютерної програми ретельно та зважено аналізується у правовому аспекті. Результати цього можна буде використати під час формування окремих правових засад проекту Інформаційного кодексу України.
У контексті інформатизації актуальною проблемою є формування інформаційного законодавства щодо функціонування інформаційних систем і мереж, надання сучасних інформаційних послуг.
Формування інформаційного законодавства перебуває в стадії розвитку і тому дуже важливо періодично проводити аналіз законодавства в цій сфері для того, щоб своєчасно приводити його у відповідність з потребами розвитку інформаційного суспільства.
Інформаційне право розглядається як напрям наукових досліджень, як нова комплексна галузь права. Об’єктивність і закономірність його існування активно обговорюються під час дискусій, у теоретичних розробках. З’являються нові інститути суспільних відносин щодо інформації, які повинні упорядковуватися саме методом, визначеним провідним для цього права: комплексне застосування методів провідних галузей права відповідно до потреб практики.
Національне право України має значний масив нормативно-правових актів, що прямо чи побічно регулюють суспільні інформаційні відносини: 257 законів, 290 постанов Верховної Ради України, 368 указів Президента, 87 розпоряджень Президента, 1149 постанов Кабінету Міністрів України, 206 розпоряджень Кабінету Міністрів України, 1095 нормативних актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Це свідчить про те, що в Україні вже існує публічно-правова база для досліджень в аспекті інформаційного права.
У середовищі фахівців існує думка, що сукупність правових норм у сфері суспільних інформаційних відносин, досягла за кількістю критичної маси, що зумовлює необхідність їх систематизації [5 – 10].
Розвиток транскордонних засобів комунікації обумовлює необхідність ретельного аналізу чинної нормативно-правової бази та узгодження правових норм із метою подальшої гармонізації інформаційного законодавства України до норм міжнародного права, у тому числі і до норм Європейського Співтовариства. Тобто існує суспільна потреба в зближенні та поступовому приведенні законодавства України у відповідність з вимогами сучасної міжнародної системи права.
В умовах інформатизації суспільства спостерігається тенденція не тільки до розширення публічно-правового регулювання інформаційних відносин, але й до перерозподілу сфери нормативного регулювання між окремими галузями права. Такий перерозподіл щодо інформатизації здійснюється у вигляді зростання цивільно-правових, адміністративно-правових та кримінально-правових форм і методів охорони і захисту.
У зв’язку з цим поняття комп’ютерної програми підлягає ретельному та зваженому аналізу в правовому аспекті, результати якого необхідно використати під час формування правових засад у проекті Інформаційного кодексу України.
Необхідно зазначити, що рівень наукових розробок у цій сфері є недостатнім. У межах вітчизняної наукової школи інформаційного права та правової інформатики окремі питання стосовно комп’ютерних програм висвітлено у працях К.І. Бєлякова, В.М. Брижка, В.Д. Гавловського, В.В. Гриценка, М.В. Гуцалюка, В.І. Жукова, Р.А. Калюжного, О.В. Кохановської, І.В. Арістової, В.С. Цимбалюка, М.Я. Швеця, В.М. Машукова, а також зарубіжних учених А.Б. Гельба, В.О. Копилова, І.Л. Бачило.
Більшість публікацій вітчизняних та зарубіжних учених присвячено лише цивільно-правовому аспекту охорони комп’ютерних програм. В аспекті кримінального-права досліджено обставини злочинів щодо комп’ютерних програм та їх попередження.
Не зменшуючи ролі та значущості робіт вказаних науковців, необхідно визнати, що в Україні до цього часу немає спеціальних монографічних досліджень стосовно визначення організаційних та правових засад правового регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм, які формуються в інформаційному праві, а тим більше з питань визнання їх ролі у формуванні інформаційного суспільства.
Саме актуальність, науково-теоретична і практична важливість проблеми, її недостатнє вивчення й обґрунтування в Україні зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційне дослідження виконано у контексті наукового супроводження правового забезпечення реалізації основних положень Національної програми інформатизації, затвердженої Законом України „Про Національну програму інформатизації”, та Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки, затверджених Законом України від 9 січня 2007 року № 537-V, як один із напрямів державної політики в інформаційній сфері.
Дисертацію виконано відповідно до напрямів досліджень Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України: „Удосконалення органіційно-управлінської та правової інфраструктури детінізації сфери обороту об’єктів інтелектуальної власності” (державний реєстраційний номер 0104U006032) та „Організація інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень в плануванні податкових надходжень” (державний реєстраційний номер 0105U003869).
Мета і завдання дослідження
Мета дослідження полягає у розробці системи знань щодо суспільних відносин і засобів правового регулювання щодо інформаційних технологій взагалі та комп’ютерних програм зокрема.
Зазначена мета обумовила постановку та пошук оптимальних шляхів вирішення таких завдань:
– визначити місце суспільних відносин щодо комп’ютерних програм у системі правового регулювання;
– дослідити історичні передумови публічно-правового регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм;
– обґрунтувати наукову позицію щодо місця комп’ютерних програм як визначального чинника формування інформаційного суспільства;
– дослідити теоретико-правові підходи щодо визначення поняття „комп’ютерна програма” та її місця в інформаційних правовідносинах;
– обґрунтувати взаємозв’язок комплексного інституту – права інтелектуальної власності з інформаційним правом стосовно комп'ютерних програм;
– визначити комп’ютерну програму як особливий вид нематеріальних активів;
– визначити комп’ютерну програму як предмет суспільних відносин в інформаційному праві;
– здійснити аналіз системи управляння з боку держави у сфері створення, розповсюдження та застосування комп’ютерних програм;
– обґрунтувати потребу у визначенні суспільних відносин, які виникають у сфері правового регулювання щодо комп’ютерних програм як правового феномену;
– сформувати концептуальні положення системного регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм.
Об’єктом дослідження визначено суспільні відносини організаційного та правового регулювання щодо комп’ютерних програм.
Предметом дослідження є організаційні та правові засади регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм.
Методи дослідження. В основу дослідження була покладена раціональна сукупність методів і прийомів теорії пізнання, а системний підхід до їх застосування дав можливість дослідити проблеми у єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У процесі дослідження використовувався також діалектичний метод (загальний метод пізнання соціально-правових явищ та їх суперечностей, розвитку та змін), а також похідні від нього методи і прийоми пізнання.
За допомогою діалектичного методу комп’ютерна програма розглядалася за загальною моделлю „набір інструкцій, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером – відомості або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді – комп’ютерна інформація – інформація – предмет суспільних відносин в інформаційному праві”. Це дозволило розглянути комп’ютерну програму як предмет інформаційних правовідносин, який перебуває в процесі постійного розвитку, і визначити його місце в системі предметів інформаційного права (підрозділи 1.2, 1.3, 2.5, розділ 3).
Соціологічний метод дозволив розкрити суспільні умови функціонування правових інститутів та норм, що їх створюють (підрозділи 2.5, 3.2).
Крім загальних методів, дисертантом було використано приватно-наукові методи пізнання.
У межах зазначеного методологічного підходу використано також історико-правовий метод, що дозволило змінити зміст поняття „комп’ютерна програма” в конкретних історичних умовах, динаміку його розвитку та відображення у нормативно-правових актах (підрозділ 1.1).
Формально-юридичний метод забезпечив здійснення обробки правового матеріалу (розділ 2).
За допомогою порівняльно-правового методу аналізувалося регулювання інформаційних відносин щодо комп’ютерних програм у різних країнах. На цій методологічній основі здійснювався збір, обробка та аналіз емпіричного матеріалу. Під час дослідження ситуативно застосовувалися також інші загальнонаукові методи, традиційні для сучасної юридичної науки (підрозділ 2.4).
Критичний метод дозволив з’ясувати, наскільки організаційні та правові засади регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм відповідають сучасним потребам України, а також яких змін потребує чинне законодавство, що регулює цю сферу правовідносин (підрозділи 3.2, 3.3).
При підготовці дисертації були використані результати науково-дослідних розробок за участю дисертанта. Емпіричною базою дослідження є чинне законодавство України, законодавство зарубіжних країн. У процесі дослідження опрацьовувалася також монографічна та навчальна література, у тому числі й іноземна.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні ряду нових аспектів важливої проблеми – необхідності удосконалення правового регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм, а дисертація є комплексним дослідженням організаційних та правових засад суспільних відносин у зазначеній сфері.
Наукова новизна визначається також досягнутими у процесі вирішення поставлених завдань положеннями, які запропоновані дисертантом особисто та містять елементи новизни, зокрема:
вперше:
– визначено та обґрунтовано місце комп’ютерних програм як предмета суспільних відносин в інформаційному праві;
– запропоновано теоретичне співвідношення таких понять, як „інформація”, „комп’ютерна інформація” та „комп’ютерна програма”;
– обґрунтовано потребу у визначенні суспільних відносин щодо комп’ютерних програм як правового феномену;
удосконалено:
– науковий підхід до визначення структури комп’ютерної програми;
– практичні рекомендації щодо здійснення управління з боку держави у сфері застосування комп’ютерних програм;
– концептуальні положення системного регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм;
набули подальшого розвитку:
– уявлення про історичні передумови публічно-правового регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм;
– теоретико-правові підходи до визначення поняття „комп’ютерна програма”, її місця в інформаційних правовідносинах;
– теорія гіперсистем стосовно перерозподілу сфери нормативного регулювання між окремими галузями права;
– ідея про взаємозв’язок комплексного інституту – права інтелектуальної власності з інформаційним правом стосовно комп’ютерних програм;
– наукова думка, відповідно до якої комп’ютерні програми є визначальним чинником формування інформаційного суспільства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення, висновки та пропозиції проведеного наукового дослідження свідчать про певний внесок дисертантом свого наукового доробку в сферу розвитку організаційних та правових засад регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм в Україні, а також створює основу для подальшого поглибленого теоретичного вивчення специфіки правового забезпечення відповідних суспільних відносин.
Одержані результати дослідження використані:
– у практичній роботі відділу законодавства про інформацію Департаменту соціального, трудового та гуманітарного законодавства Міністерства юстиції України, зокрема під час участі дисертанта у міжвідомчих робочих групах з підготовки законопроектів;
– як частина науково-дослідної роботи за темою „Удосконалення органіційно-управлінської та правової інфраструктури детінізації сфери обороту об’єктів інтелектуальної власності” (акт впровадження від 5 лютого 2005 року);
– при викладанні лекцій в Академії прокуратури України з курсу „Інформаційні технології в прокурорській діяльності” за темою „Загальні, основні положення інформаційного права щодо інформатизації в прокурорській діяльності України”, а також при підготовці навчальної програми, планів практичних занять з курсу „Інформаційні технології в прокурорській діяльності” (акт впровадження від 4 грудня 2006 року);
– як робочі матеріали у науково-дослідній роботі за темою “Організація інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень в плануванні податкових находжень” (акт впровадження від 13 січня 2009 року).
Разом з тим окремі теоретичні положення дисертації можуть бути застосовані в навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін „Інформаційне право України”, „Інформаційна безпека”, „Адміністративне право України”, „Правова інформатика” та ін. Зміст окремих положень дисертації може стати підґрунтям для подальших наукових досліджень.
Особистий внесок. Наукові дослідження, висновки та рекомендації, що виносяться на захист, одержані дисертантом самостійно. Ідеї та розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації, розроблені в процесі дослідження, обговорювалися на розширеному засіданні кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету державної податкової служби України. Окремі положення дисертації доповідалися на: ІІ Всеукраїнській конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Крок у майбутнє” (22–24 травня 2002 року, Київський національний технічний університет „Київський політехнічний інститут”, м. Київ); Міжвузівській науково-практичній конференції „Податкова політика України та механізми її реалізації в податковому кодексі” (23–24 травня 2005 року, Національний університет державної податкової служби України, м. Ірпінь); Міжнародній науково-практичній конференції „Економічна безпека держави в умовах інтеграції до Світового Співтовариства” (24–25 листопада 2005 року, Академія митної служби України, м. Дніпропетровськ); Республіканській науково-практичній конференції „Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (18–19 травня 2006 року, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, м. Луцьк); Міжнародній науково-практичній конференції „Інформаційне суспільство в Україні: інформаційно-правова культура, освіта, наука” (16–17 травня 2008 року, Сумський національний аграрний університет, м. Суми).
Публікації. Основні результати дослідження – положення, висновки, пропозиції, практичні рекомендації, відображено у 13 наукових працях, з них: 8 наукових статей, опубліковано у журналах, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАКом України, та 5 тез виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація містить вступ, три розділи, що складаються з 11 підрозділів, висновки, додатки, список використаних джерел (208 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 185 сторінок, з яких 160 сторінок – основна частина.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає у необхідності вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм, визначення адміністративно-правових засад діяльності державних органів щодо їх легалізації та захисту.
За результатами дисертаційної роботи, виконаної на основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства про комп’ютерні програми та практики його застосування, теоретичного осмислення наукових праць у різних галузях знань, дисертантом запропоновано вирішення поставленого наукового завдання, що полягає у визначенні організаційних і правових засад регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм, а також у наданні пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного інформаційного законодавства. У процесі реалізації обумовлених завдань дисертантом сформовано такі висновки, пропозиції та рекомендації:
1. У дисертації висловлена основна авторська ідея, яка полягає у тому, що комп’ютерна програма є предметом суспільних відносин в інформаційному праві, та доведено, що зміст комп’ютерної програми може стати підґрунтям для подальших наукових досліджень у межах інформаційного права.
2. Обґрунтовано твердження, згідно з яким правове регулювання щодо комп’ютерних програм є правовим феноменом, який формується в інформаційному праві, джерелами якого поряд з інформаційним правом є цивільне, адміністративне, кримінальне право та ряд комплексних галузей права (трудового, господарського тощо).
3. Інформаційне право, виконуючи економічні та соціально-політичні функції та взаємодіючи, постійно розвивається, удосконалюється та змінюється. У зв’язку з тим, що розвиваються суспільні відносини, потребує змін відповідна система правового регулювання.
4. Виникнення численних правових колізій у сфері створення, розповсюдження комп’ютерних програм свідчить, що існуючий на сьогодні захист їх авторським правом недостатній, а віднесення комп’ютерних програм до літературних творів не є коректним.
На підставі викладеного вище, зроблено висновок про необхідність постановки питання щодо перегляду визначення терміна „комп’ютерна програма”, як літературного твору та подальшого його доопрацювання.
5. Розвинено положення щодо потреби в удосконаленні правового забезпечення суспільних відносин щодо комп’ютерних програм: внаслідок внесення змін до чинного законодавства та підготовки проекту Інформаційного кодексу України.
6. З метою підвищення ефективності розвитку інформаційного суспільства в Україні необхідно створити цілісну систему законодавства, гармонізовану з нормами міжнародного права у контексті розвитку глобального інформаційного суспільства, а саме: здійснити кодифікацію інформаційного законодавства. При цьому підготовка проекту Інформаційного кодексу України повинна відбуватися з проведенням його громадського обговорення із залученням до розробки науковців, які спеціалізуються на інформаційному праві.
При реформуванні інформаційного законодавства потрібно керуватися загальними принципами Конституції України, а також базуватися на принципах свободи створення, розповсюдження, отримання, застосування інформації; об’єктивності, достовірності, повноти і точності інформації; гармонізації інтересів людини, суспільства та держави в інформаційній діяльності; обмеження доступу до інформації виключно на підставі закону; недопущення незаконного розповсюдження, застосування і порушення цілісності інформації.
З метою реалізації зазначених принципів необхідно підготувати та прийняти Інформаційний кодекс України, як це вже передбачено Законом України „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки”, включивши до нього розділи, зокрема про засади електронної торгівлі, правову охорону прав на зміст комп’ютерних програм, удосконалення захисту прав інтелектуальної власності щодо них тощо.
Оскільки право щодо комп’ютерних програм є правовим феноменом, який формується в інформаційному праві, правові норми, що будуть регулювати суспільні відносини щодо комп’ютерних програм, дисертантом пропонується викласти окремою главою у відповідному розділі проекту Кодексу (див. додаток Д).
7. До проекту Інформаційного кодексу одночасно з положеннями щодо правової охорони прав на зміст комп’ютерних програм, удосконалення захисту прав інтелектуальної власності щодо них дисертантом пропонується включити положення стосовно надання органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним і фізичним особам інформаційних послуг з використанням мережі Інтернет; запровадження електронного документообігу та електронного цифрового підпису, дистанційного навчання, телемедицини, електронних платіжних систем, електронного бізнесу, електронних бірж та аукціонів. Зазначена справа відповідальна й довготривала, оскільки Інформаційний кодекс України безумовно стане предметом неупередженого аналізу й критики. Водночас необхідно створювати умови для залучення та застосування можливостей фінансових програм, які пропонують Європейське Співтовариство, Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй та інші міжнародні організації для підтримання проектів інформаційного суспільства та розвитку регуляторних інституцій.
Як показує життя та стверджують провідні експерти, ХХІ століття – це століття інтелектуальної власності та комп’ютерних інформаційних технологій. У зв’язку з цим необхідно включити питання про інформаційно-комунікаційний розвиток України в п’ятірку головних пріоритетних напрямів державної політики та забезпечити відповідною правовою базою. За таких умов можна буде створювати „український інтелектуальний ринок високих технологій”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Северин В. А. Правовое регулирование информационных отношений / В. А. Северин // Вестник Моск. ун-та. – 2000. – № 5. – С. 22. – (Сер. 11. “Право”).
2. Європа на шляху до інформаційного суспільства : матеріали Європейської Комісії 1994 – 1995 рр. – К. : Держкомзв’язку та інформатизації України, 2000. – С. 3. : Текст: укр.
3. Авторське право і суміжні права. Європейський досвід : у 2–х книгах / [за ред. А. С. Довгерта] . – К. : Видавничий дім “Ін Юре”, 2001. – Книга 1 : Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України / [уклад. Р. В. Дроб’язко]. – 2001. – C. 147.
4. Исследование украинской индустрии экспорта ИТ-услуг и продуктов. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http : // research.techinvest.com.ua/
5. Інформатизація, право, управління (організаційно-правові питання) : [монографія] / [Калюжний Р. А., Крупчан О. Д., Гавловський В. Д., Гуцалюк М. В. та ін.] ; за заг. ред. Швеця М. Я., Крупчана О. Д. – Київ : НДЦ правової інформатики АпрНУ. – 2002. – 191 с.
6. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права : монографія. / [Брижко В. М., Гавловський В. Д, Калюжний Р. А., Попович В. М., Цимбалюк В. С., Швець М. Я., Яременко О. І.] ; за ред. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного. – Ужгород : ІВА, 2003. – 240 с.
7. Цимбалюк В. Державно-правове регулювання соціальних інформаційних відносин / В. Цимбалюк, В. Гавловський, В. Кашпур // Українське право. – 1998. – № 1. – С. 173–176. – Текст парал.: укр., англ.
8. Інформаційне законодавство України: концептуальні основи формування / [Гавловський В., Швець М., Калюжний Р., Цимбалюк В.] // Право України. – 2001. – № 7. – С. 81–88.
9. Поступ України до інформаційного суспільства (організаційно-правовий аспект) / [Гриценко В., Гавловський В., Цимбалюк В., Колпак Р.] // Науковий вісник : збірник наукових праць. – Ірпінь, 2001. – № 3 (13). – С. 184–187.
10. Організаційно-правові питання формування державної інформаційної політики в Україні / [Гавловський В., Гриценко В., Цимбалюк В.С.] // Науковий вісник : збірник наукових праць Академії державної податкової служби України. – 2002. – № 3 (17). – С. 177–182.
11. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки : закон України : від 23.03.2007 р. № 537–V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 12. – Ст. 102.
12. Едомский Е. В. Информатизация общества – становление инфорынка / Е. В. Едомский // Правовые проблемы программирования вычислительной техники и изобретательства : (труды по социальным проблемам кібернетики) : статьи / [под ред. И. Э. Мамиофы]. – Тарту : Тартурский ун-т, 1988. – 153 с.
13. Дєгтяр А. О. Державно-управлінські рішення: інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення : [монографія] / А. О. Дєгтяр. – Х. : ХарРІ-НАРУ „Магістр”, 2004. – 244 с.
14. Арістова І. В. Державна інформаційна політика : організаційно-правові аспекти : [монографія] / І. В. Арістова ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. О. М. Бандурки. – Х. : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 368 с.
15. Философия, наука, цивилизация / [под ред. В. В.Казюжинского]. – М. : Єдиториал УРСС, 1999. – 368 с.
16. Беляков К. И. Управление и право в период информатизации: [монография] / К. И. Беляков. – К. : Изд. „КВІЦ”, 2001. – 308 с.
17. Бєляков К. І. Інформатизації в Україні: проблеми організаційного, правового та наукового забезпечення : монографія / К. І. Бєляков. – К. : КВЦІ, 2008. – 576 с.
18. Бачило И. Л. О предметах правового регулирования при создании и использовании вычислительных систем / И. Л. Бачило. // Правовые проблемы программирования вычислительной техники и изобретательства : (труды по социальным проблемам кібернетики) : статьи / [под ред. И. Э. Мамиофы]. – Тарту : Тартурский ун-т, 1988. – 153 с.
19. Пастухов О. М. Авторське право в Інтернеті : [текст] / О. М. Пастухов. – К. : Вища школа, 2004. – 144 с.
20. Кохановська О. Теоретичні проблеми цивільно-правового регулювання інформаційних відносин в Україні / О. Кохановська. // Право України. – 2004. – № 2. – С. 105–107.
21. Машуков В. М. Компьютерное право : практическое руководство : [текст] / В. М. Машуков. – Львов : Аверс, 1998. – С. 5.
22. Орлов П. І. Інформація та інформатизація : [текст] / П. І. Орлов. – Х. : Вид-во Ун-ту внутрішніх справ, 2000. – 576, [1] с.
23. Дмитриева Ю. Авторское право на пути о регистрации к депонированию / Ю. Дмитриева, К. Леонтьев // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2003. – № 5. – С. 42–57.
24. Ястребов О. В. Право собственности на информацию / О. В. Ястребов // Юрист. – 2004. – № 6. – С. 15.
25. Конституция Украины : Принятая на пятой сессии Верховной Рады Украины 28 июня 1996 года – К. : Пресса Украины, 1997. – 80 с.
26. Правовая охрана программно-технических комплексов : авторское право, договорное право, коммерциализация программного продукта : [методические материалы] / Киевское городское отделение советского детского фонда им. В. И. Ленина : Ассоциация „Україна”. – К. : Школа управления „Ноу-хау”, 1990. – C. 23.
27. Федченко Л. Ю. Роль государственных органов в передаче технологий в Украине / Л. Ю. Федченко // Передача технологий : заключение … собственность и передача технологий. – К. : Академпериодика, 2002. – 90 с.
28. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії та практики : [монографія] / [Калюжний Р. А., Шамрай В. О., Цимбалюк В. С. та ін.] ; за ред. Р. А. Калюжного, В.О. Шамрая. – К. : Академія державної податкової служби України, 2002. – 296 с.
29. Інформатизація соціального управління : теорія і практика (організаційно-правовий аспект) : посібник [наукове видання] / [Гавловський В. Д., Гуцалюк М. В., Коваленко О. І. Цимбалюк В. С. та ін.]. – Київ – Донецьк : Донецький інститут внутрішніх справ, 2001. – 190 с.
30. Правовое регулирование отношений, основанных на создании и использовании алгоритмов и программ / В. А. Рясенцев, В. С. Мартемьянов, А. И. Масляев // Советское государство и право. – 1987. – № 2. – С. 20–28.
31. Інформатизація управління соціальними системами (організаційно-правові питання теорії і практики : [навч. посіб.] / [ В. Д. Гавловський, Р. А. Калюжний, В. С. Цимбалюк та ін.] ; за ред. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного – К. : МАУП, 2003. – 336 с.
32. Цимбалюк В. С. Інформаційне право : [навчально-методичний комплекс] / В. С. Цимбалюк, В. Д. Гавловський. – Київ : Інститут економіки управління та господарського права, 1999. – 183 с.
33. Стоуньер Т. Информационное багатство: профиль постиндусриальной экономики / Т. Стоуньер ; под ред. П. С. Гуревича. – М. : Прогресс, 1986 – 686 с.
34. Новые технологии и информационное законодательство / [В. Гавловський, М. Швець, Р. Калюжний, В. Цимбалюк] // Юридическая практика. – 2001. – № 19 (177). – 9 мая.
35. Копылов В. А. Информационное право / В. А. Копылов. – М. : Юристъ, 1997. – 470 с.
36. Урсул А. Д. Проблемы информации в современной науке : [философские очерки] / А. Д. Урсул. – М. : Наука, 1975. – 287 с.
37. Урсул А. Д. Информация: методологические аспекты. – М. : Наука, 1971. – 220 с.
38. Венгеров А. Б. Категория информация в понятийном аппарате юридической науки / А. Б. Венгеров // Государство и право. – 1978. – № 2. – С. 70–78.
39. Шеннон К. Э. Работы по теории информации и кибернетики : [текст] / К. Э. Шеннон. – М. : Иностранная литература, 1963. – 768 с.
40. Письменицкий А. А. Информация, право, государство : [текст] / А. А. Письменицкий. – Х. : ХДПУ им. Г. С. Сковороды, 2000. – 230 с.
41. Амосов Н. М. Мышление и информация / Н. М. Амосов // Некоторые проблемы биокибернетики и применение электроники в биологии и медицине : материалы семинара – К. : Наукова думка, 1962. – Вып. 1. – 118 с.
42. Глушков В. М. Кибернетика. Вопросы теории и практики : [текст] / В. М. Глушков. – М. : Наука, 1986. – 220 с.
43. Бачило И. Л. Информационное право. Роль и место информационного права в системе права РФ / И. Л. Бачило // Государство и право. – 2001. – № 2. – С. 5 – 14.
44. Философские вопросы кибернетики / [под ред. Вікторова О.С.]. – М. : Соцэкгиз, 1961. – 392 с.
45. Словарь иностранных слов. – [12-е изд.]. – М. : Русский язык, 1985. – 646 с.
46. Толковый словарь по основам информационной деятельности. – К. : УкрИНТЭИ, 1995. – 252 с.
47. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. – [12-е изд.]. – М. : Русский язык, 1978. – 468 с.
48. Глушков В. М. Мышление и кибернетика / В. М. Глушков // Вопросы философии. – 1963. – № 1. – С. 5–12.
49. Шевченко М. Ю. Основи інформаційної безпеки автоматизованої інформаційної системи державної податкової служби України : [навчальний посібник] / М. Ю. Шевченко ; за заг. ред. М. Я. Азарова. – Ірпінь : Академія ДПС України, 2003. – 466 с.
50. Бирюков Б. В. Кибернетика и методология науки : [текст] / Б. В. Бирюков. – М. : Наука, 1974. – 414 с.
51. Боер В. М. Информационно-правовая политика и безопасность России : дис... д-ра юрид. наук. : спец. 12.00.01. / В. М. Боер. – С Пб., 1998. – 430 с.
52. Сетров М. И. Основы функциональной теории организации : [текст] / М. И. Сетров. – М.: Наука, 1972. – 234 с.
53. Лукашевич В. Г. До визначення поняття інформація, що вживається в сучасному юридичному обігу / В. Г. Лукашевич // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1998. – № 1. – С. 4–12.
54. Інформаційне право : нормативні та методологічні засади упорядкування інформаційних відносин : [монографія] / за ред. Брижко В. М., Швець М. Я. – К. : НДЦПІ АПрН України, 2009. – 290 с.
55. Інформаційне суспільство і статистичні Слухання 83ї DGINS Конференції Хелсінки, травень, 1997. Посадова особа люксембурзького офісу Європейського Союзу, 1997. – 178 c. // Information society and statistics Proceedings of the 83rd DGINS Conference Helsinci, May, 1997. Luxemburg office official Riblications of the Europen Communities, 1997. – 178 c.
56. Рейман Л. Д. Информационное общество и роль телекомуникаций в его становлении / Л. Д. Рейман // Вопросы философии. – 2001. – № 3. – С. 3 – 9.
57. Философские аспекты информатизации. / [под ред. И. Б. Новик, А. Н. Фомичева] – М. : Всесоюзный НИИ системных исследований, 1989. – 109 с.
58. Красноступ Г. М. Правове регулювання суспільних відносин щодо комп’ютерних програм (у контексті інформаційного права) / Г. М. Красноступ // Правова інформатика. – 2005. – № 3 (7). – С. 79 – 87.
59. Історія формування ринку програмної продукції [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.refine.org.ua/pageid-2360-1.html
60. Як створити в Україні дійсну індустрію виробництва ПО [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.uaswd.org.ua/ru/analytics/177.html
61. Антонов В. М. Інтелектуальна власність і комп’ютерне авторське право : [текст] / В. М. Антонов. – К : КНТ, 2005. – С. 520.
62. Зегерт В. Элементарная логика / В. Зегерт : пер. с нем. И. М. Морозовой. – М. : Высш. шк., 1985. – 256 с.
63. Жуков В.И. Вопросы правовой охраны программного обеспечения ЭВМ / В.И Жуков // Вопросы изобретательства. – 1989. – № 11. – С. 21 – 26.
64. Анисов Г. Н. О правовой охране алгоритмов и программ для ЭВМ / Г. Н. Анисов, Д. С. Ходырев // Труды ВНИИГПЭ ["Теория и практика науч.–техн. экспертизы предполагаемых изобретений”]. – М., 1973. – № 5. – С. 19–27.
65. Судебная практика США о патентоспособности программ для ЭВМ // Патентное дело за рубежом. – 1973. – № 2. – С. 5–6.
66. Энтин М. Л. Правовая охрана математического обеспечения ЭВМ : [научно-аналитический обзор] / М. Л. Энтин. – М. : АН СССР, 1989. – 64 с.
67. Мамиофа И. Э. Программа для ЭВМ как объект авторского права / И. Э. Мамиофа // Информатика и право : сборник научных трудов. – Ленінград : Наука, Ленинградское отделение, 1988. – 160 с.
68. Мамиофа И. Э. Право и программирование // Правовые проблемы программирования вычислительной техники и изобретательства (труды по социальным проблемам кибернетики) : ученные записки Тартуского государственного университета. – Тарту : Тартурский ун-т, 1988. – 156 с.
69. Мамиофа И. Э. Правовой режим программных средств, введенных в эксплуатацию / И. Э. Мамиофа, М. М. Тамм // Социальные и правовые вопросы развития вычислительной техники и научно-технического творчества ( труды по социальным проблемам кибернетики) : ученные записки Тартуского государственного университета. – Тарту, 1989. – № 864. – 172 с.
70. Жуков В. И. Программные средства для ЭВМ. Проблемы правовой охраны / В. И. Жуков // Вопросы изобретательства. – 1988. – № 11. – С.18–22.
71. Витальев Г. В. Оценка программных средств / Г. В. Витальев // Интеллектуальная собственность. – 1996. – № 7–8. – С. 18–21.
72. Гельб А. Б. Современное состояние проблемы правовой защиты программного обеспечения ЭВМ : [текст] / А. Б. Гельб. – [2-е изд.]. – Таллин, 1983. – 176 с.
73. Жуков В. И. Критерии охраноспособности объектов математического обеспечения ЭВМ / В. И. Жуков // Информатика и право : сборник научных трудов. – Ленінград : Наука, Ленинградское отделение, 1988. – 160 с.
74. Веинке В. Авторское право. Регламентация, основы, будущее : [текст] / В. Веинке : пер. с датск. ; под ред. Б. Д. Панкина. – М. : Юрид. лит., 1979. – 232 с.
75. Музика А. Про поняття злочинів у сфері комп’ютерної інформації / А. Музика, Д. Азаров // Право України. – 2003. – № 4. – С. 86–89.
76. Бабаев В. Виды объектов интеллектуальной собственности в иновационной деятельности / В. Бабаев // Підприємство, господарство і право – 2003. – № 9. – С. 68–71.
77. Скляров І. Комп’ютерна програма і авторське право / І. Скляров // Інтелектуальна власність – 2003. – № 7. – С. 11–16.
78. Смирнова Н. Програмний продукт: твір, винахід, або унікальний кумулятивний об’єкт / Н. Смирнова // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 5. – С. 9–12.
79. Батурин Ю. М. Проблемы компьютерного права : [текст] / Ю. М. Батурин. – М. : Юрид. лит., 1991. – 272 с.
80. Словарь иностранных слов и выражений / [авт. сост. Е. С. Зенович]. – М. : ООО „Фирма „Издательство АСТ”, 2000 – 784 с.
81. Жуванов Д. Яку форму правової охорони обрати для комп’ютерної програми / Д. Жуванов, Є. Стогній // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 9. – С. 37–42.
82. Основи інформаційного права та концепція формування системи інформаційного законодавства України / [Швець М. Я., Калюжний Р. А., Гавловський В. Д., Гуцалюк В. М., Цимбалюк В. С.]. // Наукові записки. – Київ : Національний Університет “Києво-Могилянська академія”. – 2001. – Т. 19, ч 1. – С. 168–172. – (Спец. вип.).
83. Яшков С. А. Некоторые вопросы усовершенствования УК РФ, касающиеся понятия „информация” / С. А. Яшков // Государсво и право. – 2004. – № 12. – С. 82–85.
84. Основы государственного управления в сфере информации в Российской Федерации. – М. : Юристъ, 1997. – 344 с.
85. Про авторське право і суміжні права : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 43. – С. 214.
86. Мельник Е. Ф. Правовые вопросы технического творчества / Е. Ф. Мельник – К. : Вища школа, 1978. – 51 с.
87. Негрескул В. Ліцензійне програмне забезпечення: правовий режим користування / В. Негрескул // Юридичний журнал. – 2003. – № 3 (9). – С. 48–55.
88. Калюжний Р. А. Інформатизація державного управління і національна безпека України / Р. А. Калюжний, В. С. Цимбалюк // Розбудова держави. – 1993. – № 8 – С. 20–21.
89. Калюжний Р. А. Розбудова держави та інформатизація державного управління / Р. А. Калюжний, В. С. Цимбалюк // Розбудова держави. – 1994. – № 2. – С. 31–36.
90. Камищева О. Можливість визнання авторського права на знаки для товарів і послуг не слід відкидати / О. Камищева // Підприємство, господарство і право. – 2002. – № 4. – С. 11–13.
91. Ландик В. Доцільність і можливість охорони комп’ютерних програм нормами патентного права / В. Ландик // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 9. – С. 12–16.
92. Цимбалюк В. С. Інформація як об’єкт культурного усвідомлення та пізнання в суспільних відносинах / В. С. Цимбалюк // Правова інформатика. – 2004. – № 2. – С. 22–27.
93. Скакун О. Ф. Теория государства и права : [учебник] / О. Ф. Скакун. – Харьков : Консул, 2000. – 704 с.
94. Цивільне право України : підручник: у 2-кн. / [за ред. О. В. Дзери, І. С. Кузнєцової]. – [2-ге вид, доп. і перероб.] – К. : Юрінком-Інтер, 2004. – Кн. 2 . – 640 с.
95. Гражданское и семейное право : учебно-практический справочник / [под. ред. Е. О. Харитонова]. – Х. : ООО „Одиссей”, 2000. – 544 с.
96. Дозорцев В. А. Авторский договор и его типы / В. А. Дозорцев // Советское государство и право. – 1997. – № 2. – 143 с.
97. Гражданское право Украины: учебник : в 2-х кн. / [под ред. Д. В. Боброва, С. В. Дзера]. – К. : Юринком Интер, 1999. – 784 с.
98. Цивільний кодекс України : за станом на 29 листопада 2001 р. № 2823 – III // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 44. – Ст. 356.
99. Герасименко В. До питання розподілу прав на інтелектуальну власність при комерціалізації науково-технічних розробок / В. Герасименко, О. Нестеренко, М . Солощук // Право України. – 2003. – № 6. – С. 57–62.
100. Мельник О. Договори у сфері інтелектуальної власності за новим Цивільним кодексом України / О. Мельник // Підприємство, господарство і право. – 2003. – № 9. – С. 6–7.
101. Нестеренко О. Деякі аспекти передачі прав на об’єкти права інтелектуальної власності в умовах дії нового Цивільного кодексу / О. Нестеренко // Право України. – 2004. – № 3. – С. 68–70.
102. Шаповал В. Лицензия на исполбьзование компьютерной программы / В. Шаповал // Юридична практика. – 2003. – № 22 (284). – 3 червня. – С. 15.
103. Румянцев О. Г. Юридический энциклопедический словарь / О. Г. Румянцев, В. Н. Додонов – М. : ИНФРА – М, 1997. – 384 с.
104. Науменко П. Механізм захисту прав інтелектуальної власності для економічного розвитку України / П. Науменко, Т. Крахмальова // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 10. – С. 29–33.
105. Ревинский О. Взгляды на правовую охрану изобретений, связанных с компьютерным программным обеспечением, в Европейском патентном праве / О. Ревинский // Интеллектуальная собственность. Промышленная собственность. – 2001. – № 12. – С. 12–25.
106. Мельник О. Загальна характеристика у договорі науково-технічної діяльності / О. Мельник // Право України. – 2003. – № 11. – С. 72 – 75.
107. Кирилюк Д. В. Проблеми правового захисту комп’ютерних програм в Україні / Д. В. Кирилюк, Р. А. Майданик // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. – 2003. – Вип. 49 – 51. – С. 37–38. – (Юридичні науки).
108. Трофименко А. Авторское право на результаты действия автоматических устройств / А. Трофименко // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2004. – № 3. – С. 12–18.
109. Завальна Ж. Особливості договору замовлення в авторському праві / Ж. Завальна // Підприємство, господарство і право – 2002. – № 12. – С. 14–16.
110. Гражданский кодекс Республики Белорусь : по состоянию на 01.09.1999 р. – Офиц. изд. – Минск, 1999. – 242 с.
111. Власюк Н. Трансформація законодавства України у сфері авторського права і суміжних прав / Н. Власюк // Інтелектуальна власність – 2003. – № 11. – С. 3–5.
112. Цивільне право України : підручник / [за ред. Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова]. – К. : Істина, 2003. – 776 с.
113. Цивільне право України : академічний курс : у 2-х т. / [за заг. ред. Я. М. Шевченко, Н. О. Саніахметова]. – К. : Ін Юре, 2003. – Т. 2 : Особлива частина. – 2003. – 406 с.
114. Еременко В. И. Развитие законодательства об интеллектуальной собственности Российской Федерации / В. И. Еременко // Государство и право. – 2004. – № 1. – С. 37–55.
115. Лобода О. Поистине королевские платежи / О. Лобода // Юридична практика. – 2004. – № 13 (327). – 30 березня. – С . 9–12.
116. Петренко С. Правовий захист комп’ютерних програм / С. Петренко // Право України. – 2003. – № 3. – С. 108–111.
117. Дворянкин О. А. Защита авторских и смежных прав. Ответственность за нарушения : уголовно-правовой аспект / О. А. Дворянкин ; с предисловием А. П. Гаврилова. – М. : Издательство „За Мир”, 2002. – 464 с.
118. Мельник О. Авторське бачення перспектив розвитку охорони майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності / О. Мельник // Господарство, підприємство і право. – 2003. – № 4. – С. 57–61.
119. Мельников М. Піратство як злочин у галузі авторського права та суміжних прав : погляд на проблему / М. Мельников // Право України. – 2003. – № 4. – С. 72–75.
120. Тимофієнко Л. Правова охорона комп’ютерних технологій / Л. Тимофієнко, Л. Ліннік // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 4. – С. 12–17.
121. Вайшнурс А. Современность и перспективы правовой охраны баз данных России, США и Европейском Союзе / А. Вайшнурс // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2003. – № 11. – С. 5–21.
122. Меняйло Л. Передача прав на використання творів / Л. Меняйло // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 12. – С. 17–20.
123. Ханина К. Воздействия развития информационных технологий на формирование системы авторского права Европейского союза / К. Ханина // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2004. – № 3. – С. 27–36.
124. Остапчук В. Останні зміни в режимі захисту прав інтелектуальної власності / В. Остапчук // Юридичний журнал. – 2004. – № 1 (19). – С. 60–65.
125. Терещенко Л. К. Защита прав создателей и пользователей программ для ЭВМ и баз данных / Л. К. Терещенко, Е. К. Вошинская, Г. В. Витальев. – М. : МЮ РФ, 1996. – 323 с.
126. Смирнов В. Еще раз об охране компьютерных программ / В. Смирнов // ИС. Промышленная собственность. – 2002. – № 2. – С. 42–47.
127. Петренко С. Правовий захист програмного забезпечення / С. Петренко // Право України. – 2003. – № 6. – С. 62–65.
128. Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведений. – М. : [б. изд.], 1994. – 32 с.
129. Петренко С. Правові підходи щодо захисту комп’ютерних програм / С. Петренко // Інтелектуальний капітал. – 2002. – № 5. – С.18.
130. Жаров В. Напрямки гармонізації законодавства з питань захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності відповідно до міжнародних норм / В. Жаров, Т. Шевелева // Інтелектуальна власність. – 1999. – № 2. – С. 3–6.
131. Кримінальний кодекс України : за станом на 15 квітня 2008 р. № 270-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131.
132. Скляров І. Комп’ютерна програма та патентна охорона / І. Скляров // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 5. – С. 21–27.
133. Мельник П. В. Щодо проблем правової інформатки у фінансовій сфері / П. В. Мельник, В. М. Попович, В. С. Цимбалюк // Правова інформатика. – 2004. – № 2. – С. 11–15.
134. Черевко А. Авторское право Великобританки / А. Черевко // Юридична практика. – 2003. – № 16 (248). – 22 квітня. – С. 11.
135. Гавриленко О. Про співвідношення об’єктів авторського права і суб’єктів промислової власності / О. Гавриленко, О. Лукашевич // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 4. – С. 35–38.
136. Ревинский О. Компьютерное программное обеспечение и патентная охрана : [текст] / О. Ревинский. – М. : ИНИЦ Роспатента, 2002. – 111 с.
137. Кириченко І. Зміни в законодавстві про знаки для товарів і послуг: нові можливості та старі суперечності / І. Кириченко // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 11. – С. 6–12.
138. Підопригора О. Загальні положення про право інтелектуальної власності в Цивільному кодексі України / О. Підопригора // Право України. – 2003. – № 7. – С. 97–101.
139. Мельников В. Столкновение авторских прав и права на товарный знак / В. Мельников // Интеллектуальная собственность. Авторские и смежные права. – 2001. – № 10. – С. 58–61.
140. Крюков В. И. Компьютеризация государственного управления : сущность и правовые проблемы : [текст] / В. И. Крюков – М. : [б. изд.], 1990. – 224 с.
141. Право и информатика / [под ред Е. А. Суханова]. – М. : Изд-во МГУ, 1990. – 144 с.
142. Магновський І. Формування внутрішньодержавного права в умовах інтеграційних процесів сучасності / І. Магновський // Право України. – 2005. – № 3. – С. 118–121.
143. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки : [підручник] / В. Я. Бобров. – К. : Либідь, 1995. – С. 207.
144. Господарський кодекс України : за станом на 9 січня 2007 р. № 549-V // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 21 – 22. – 30.05.2003. – Ст. 144.
145. Большая советская энциклопедия / [под ред Б. А. Введенского]. – [Второе издание]. – Т 25. – М. : Государственное научное издательство „Большая Советская Энциклопедия”, 1954. – 629 с.
146. Вожжов А. Інвестиційне кредитування комерційних банків : зміст і вимоги то формування ресурсної бази / А. Вожжов, Н. Попова // Банківська справа. – 2003. – № 1. – С. 75.
147. Кот Л. Перспективи розвитку окремих напрямків кредитування в Україні / Л. Кот // Банківська справа. – 2003. – № 2. – С. 75.
148. Красноступ Г. Нормативно-правові аспекти захисту прав розробників програмного забезпечення, їх місце в системі охорони прав інтелектуальної власності / Г. Красноступ // Правова інформатика. – 2004. – № 4. – С. 56–62.
149. Цимбалюк В. Питання інформатизації податкового планування суб’єктів підприємницької діяльності / В. Цимбалюк // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 1. – С. 35–37.
150. Цикатов А. Технологии дистанционности / А. Цикатов, С. Усачев // Банковские технологии. – 2004. – № 6. – С. 57.
151. Олексієнко М. Кредит і кредитні правовідносини: економічна природа і практика законодавчого регулювання : [текст] / М. Олексієнко, В. Ольшанський. – К. : Козаки, 1996. – С. 8.
152. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 „Нематеріальні активи”. [Чинний від 2–11–1999]. Зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 750/4043 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 44. – С. 229.
153. Кемпбелл Р. Макконелл Экономикс. Принципы, проблемы и политика. Т. 1. / Кемпбелл Р. Макконелл, Стенли Л. Брю. – М. : [б. изд.], 1992. – 400 с.
154. Тарасова І. Пропозиції щодо вдосконалення класифікації нематеріальних активів / І. Тарасова // Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. – № 4. – С. 38.
155. Зіньковський М. Ноу-хау. Знаєте як? / М. Зіньковський // Баланс. – 2004. – № 8 (498). – С. 61.
156. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”. [Чинне від 18–05–2000]. Зареєстроване в Міністерстві юстиції України за № 288/4509 // Офіційний вісник України. – 2000 – № 21. – С. 99. – Ст. 871.
157. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 „Дохід”. [Чинне від 114–11–1999]. Зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – С. 442.
158. Про списання нематеріального активу, який повністю замортизований, але продовжує використовуватись : лист Міністерства фінансів України № 31–17310-01-29/13178 : за станом на 21.07.2004 р. // Баланс. – 2004. – № 44 (534). – С. 14.
159. Про оподаткування прибутку підприємств : закон України : № 334/94-ВР : за станом на 28.12.1994 р. // Налоги и бухгалтерсий учет. – 2004. – № 64 (726). – С. 10–13.
160. Про податок на додану вартість: закон України : № 168/97-ВР із змінами та доп. : за станом на 2.08.2004 р. // Налоги и бухгалтерский учет. – 2004. – № 63 (725). – С. 2–5.
161. Щодо віднесення програмного забезпечення до 4 групи основних фондів : лист ДПАУ №9417/6/15-1316 : за станом на 17.11.2003 р. // Баланс. – 2004. – № 9 (499). – С. 27.
162. Речицький В. В. Відкритість інформації як універсальна вимога / В. В. Речицький // Вісник НАН України. – 2003. – № 9. – С. 30.
163. Яковенко Т. Ліцензійний договір : правова природа, особливості укладення та виконання / Т. Яковенко // Юридичний журнал. – 2002. – № 1. – С. 40–44.
164. Постульга В. Евростандарты в украинских законах. Некоторые аспекты реформирования системы охраны интеллектуальной собственности / В. Постульга // Юридична практика. – 2003. – № 27 (289). – 8 липня. – С. 11.
165. Інформаційне законодавство: [збірник законодавчих актів] : у 6 т. / [за заг. ред. Ю. С. Шемшученка, І. С. Чижа]. – К. : ТОВ „Видавництво „Юридична думка”, 2005. – Т. 3 : Інформаційне законодавство країн СНД та Балтії (Латвія, Литва, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан) – 2005. – С. 145–162.
166. Жиляєв І. Проблеми розбудови українського інформаційного права / І. Жиляєв [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://soskin.info/ea.php?pokazold=20040717&n=7-8&y=2004.
167. Цимбалюк В. Адміністративно-правові джерела методології інформаційного права (синергетичний та кібернетичний аспекти) / В. Цимбалюк // Правова інформатика. – 2004. – № 3. – С. 32–37.
168. Цимбалюк В. Проблеми формування інституту інформаційної культури в теорії інформаційного права України / В. Цимбалюк // Правова інформатика. – 2003. – № 1. – С. 31–37.
169. Інформаційне суспільство. Дефініції… / [Брижко В. М., Орехов А. А., Гальченко О. Н., Цимбалюк В. С., Чорнобров А. М.]. ; за. ред Р. А. Калюжного і М. Я. Швеця. – Київ : Інтеграл, 2002. – 220 с.
170. Швець М. Я. Україна на шляху до інформаційного суспільства / [М. Я. Швець, Р. А. Калюжний, В. Д. Гавловський, В. С. Цимбалюк, В. М. Брижко] // Правова інформатика. – 2003. – № 1. – С. 92–100.
171. Щодо питань реформування законодавства України у сфері суспільних інформаційних відносин / [Калюжний Р. А., Гавловський В. Д., Гуцалюк В. М., Цимбалюк В. С.] // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. – Київ : Інститут „Проблеми людини”, 2001. – С. 378–384.
172. Питання концепції реформи інформаційного законодавства України / [Калюжний Р., Гавловський В., Гуцалюк М., Цимбалюк В.] // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. – Київ : НТУУ “КПІ”. 2000. – С. 17–21.
173. Інформаційному суспільству України інформаційне законодавство (щодо питань реформування законодавства у сфері суспільних інформаційних відносин) / [Калюжний Р., Гавловський В., Гуцалюк М., Цимбалюк В.] // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. – Київ : НТУУ “КПІ”, 2001. – № 2. – С. 7–11.
174. Цимбалюк В. Питання інформатизації податкового планування суб’єктів підприємницької діяльності / В. Цимбалюк // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 1. – С. 35–37.
175. Інформаційне законодавство України: науково-практичний коментар / [за ред. Ю. С. Шемшученка, І. С. Чижа]. – К. : [б. в.], 2006. – 232 с.
176. Бєляков К. І. Інформатизація інформаційно-правової сфери суспільної діяльності / К. І. Бєляков // Право України. – 2004. – № 6. – С. 88– 92.
177. Е-боротьба в інформаційних війнах та інформаційне право: [монографія] / за ред. М. Я. Швеця. – К. : НДЦПІ АПрН України, 2007. – С. 162.
178. Чуковская Е.Э. Аудиовизуальный бизнес. Договорное регулирование / Е.Э. Чуковская. – М. : [б. изд.], 1999. – 336 с.
179. Основи інформаційного права України: [навч. посіб.] / [В. С. Цимбалюк, В. Д. Гавловський, В.В. Гриценко та ін.] ; за ред. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного. – К. : [б.в.], 2004. – С. 59.
180. Копылов В. А. Информационное право: [ученик] / В. А. Копылов. – [2-е изд., перраб. и доп.] – М. : Юристъ, 2003. – 512 с.
181. Письменницький А. А. Информационное право Украины : законодательство, коментарии, перспективы / А. А. Письменницький. – Х. : АО „Бизнес информ”, 1996. – 208 с.
182. Персональному компьютеру всего 25 лет. – Режим доступу : http//:www.companion.ua/Articles/Content/?Id=10891&Callback=list
183. Комп’ютерна програма зачислила сенатора Кеннеді до терористів. [Електронний ресурс] – Режим доступу : //http://www.list.lviv.net/news.php?=8&sy=2004
184. Степанов О. А. Ключевые аспекты правового регулирования использования и развития информационно-электронных технологий / О. А. Степанов // Право и информатика. – 2004. – № 4. – С. 70–72.
185. Юлдашев А. Х. Организационно-правовое обеспечение машинной информатики : [текст] / А. Х. Юлдашев. – К. : Наукова думка, 1987. – 174 с.
186. Кушакова-Костицька Н. Від свободи слова до інформаційного суспільства / Н. Кушакова-Костицька // Право України. – 2004. – № 7. – С. 132.
187. Фомичев М. О новых правилах официальной регистрации программ для ЭВМ, баз данных и топологий интегральных мікросхем / М. Фомичев // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2004. – № 1. – С. 12–17.
188. Бондаренко С. Реєстрація авторського права : міжнародний та український досвід / С. Бондаренко, С. Янукова, С. Бринець // Інтелектуальна власність. – 2003. – № 12. – С. 11–17.
189. Бреус Н. Деякі аспекти експертизи винаходів, пов’язаних з комп’ютерними програмами / Н. Бреус, Т. Шкуринська // Інтелектуальна власність. – 2000. – № 1. – С. 25–31.
190. Кричевец А. Экспертиза компьютерных программ как формы защиты авторских прав / А. Кричевец // Компьютеры + программы. – 1996. – № 1 (25). – С. 72–73.