ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНОСТІ В НАВЧАННІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ТА МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Короткий опис

Харківський державний педагогічний університет
ім. Г. С. Сковороди

На правах рукопису

УДК 372.461

НАЗАРЕНКО ГАННА ІВАНІВНА

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНОСТІ В НАВЧАННІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ТА МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

13.00.09 теорія навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
кандидат педагогічних наук,
доцент Гавриш І.В.

Харків - 2002

ЗМІСТ

Вступ 4
Розділ І Теоретичні питання забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку
1.1. Характеристика основних підходів до визначення сутності, цілей і завдань наступності між дошкільною та початковою ланками неперервної освіти ...13
1.2. Теоретичне обґрунтування організаційно-педагогічних умов забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку ..45
Висновки ...84
Розділ ІІ Експериментальна апробація організаційно-педагогічних умов забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку
2.1. Діагностика вихідного рівня здійснення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку ... .91
2.2. Програма реалізації організаційно-педагогічних умов здійснення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку та її експериментальна апробація ......106
2.3. Аналіз результатів апробації програми реалізації організаційно-педагогічних умов здійснення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку ..142
Висновки 153
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . 165

ВСТУП
Актуальність дослідження. Найбільш виразною ознакою сучасних змін у системі української освіти, що вимагають відповідних управлінських, науково-методичних і організаційних рішень, є її реформування на засадах неперервності. Фахівцями виокремлюються три домінанти цього процесу: здійснення його в контексті особистісно орієнтованої освітньої парадигми, спрямованість на виконання державних освітніх стандартів і забезпечення наступності між окремими ланками освіти.
Проблема наступності має комплексний і міждисциплінарний характер, перебуваючи на перетині проблемних сфер педагогіки, психології, філософії, соціології, фізіології. Тому її сучасний стан характеризується різнобічністю охоплення багатьох питань та неоднозначністю їх трактування.
Поняття «наступність у навчанні» вперше отримало теоретичне обґрунтування в працях Е.Баллера, Г.Ісаєнка, ставши згодом предметом багатьох досліджень у вітчизняній та зарубіжній педагогіці. Її понятійний тезаурус найбільш повно представлено в працях К.Абульханової-Славської, С.Батишева, В.Безрукової, А.Бєляєвої, А.Бушлі, Б.Величковського, Ш.Ганеліна, С.Годника, М.Махмутова, В.Сластьоніна, В.Тамаріна та ін.
Проблема наступності в навчанні та вихованні дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку досліджувалась такими педагогами та психологами, як Л.Артемова, О.Богданова, Л.Божович, З.Борисова, В.Кузь, А.Леушина, Г.Люблінська, О.Проскура, С.Рубінштейн, О.Савченко, В.Сухомлинський, Є.Тіхєєва, О.Усова та ін. У ряді дисертаційних досліджень висвітлено питання наступності дошкільної та початкової освіти в межах того чи іншого навчального предмета: математики (І.Попова, Р.Руга, П.Сагимбекова та ін.), рідної мови (Л.Калмикова та ін.), приро­дознавства (Т.Ковальчук, В.Лисенко, Д.Струннікова та ін.), окремих напрямків виховання: трудового (Л.Дашковська), естетичного (А.Ароніна), морального (О.Ткаченко).
Однак у працях зазначених авторів питання виявлення та теоретичного обґрунтування організаційно-педагогічних умов забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку не були предметом спеціального дослідження.
Невирішеними залишаються й питання практичної реалізації основних положень нормативних документів, які визначають сучасну законодавчу базу дошкільної та початкової освіти, «Базового компонента дошкільної освіти» (1998 р.), «Закону про загальну середню освіту» (1999 р.), «Державного стандарту початкової освіти» (2000 р.), «Закону про дошкільну освіту» (2001р.).
Йдеться, насамперед, про аспекти, що стосуються підготовки дитини до школи. Стан справ у дошкільній та початковій ланках загальної системи освіти надзвичайно ускладнюється тим, що в Україні дошкільними закладами охоплено лише 38% дошкільників. Унаслідок цього підготовка до школи решти, 62%, дітей - проблема і наукова, і соціальна.
Потребують розв’язання й питання, пов’язані з упровадженням у практику роботи загальноосвітніх навчально-виховних закладів нової освітньої парадигми. Адже найважливішою складовою педагогічного процесу в дошкільному закладі та початковій школі стає особистісно орієнтована взаємодія педагога з дитиною. Навчання набуває суб’єкт-суб’єктного характеру і його пріоритетним завданням стає цілісний розвиток особистості дитини, спрямування її на творчість та самореалізацію.
Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю усунення суперечностей між:
· новою стратегічною метою здійснення наступності в системі загальної освіти і відсутністю організаційно-педагогічних умов її досягнення;
· необхідністю впровадження нових підходів до реалізації принципу наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку і реальним станом підготовки освітян до цього інноваційного процесу;
· інтегративними процесами в діяльності дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів і відсутністю їх науково-методичного забезпечення;
· соціальним та особистісним значенням готовності дитини до навчання в школі і застарілими організаційними формами підготовки до школи тих дітей, які не відвідують дошкільних закладів;
Теоретичне та практичне значення досліджуваної проблеми, її актуальність зумовили вибір теми нашого дослідження: «Організаційно-педагогічні умови забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди за темою «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах» (РК № 1 20 0199 U 004104), включеного на конкурсній основі до координаційного плану найважливіших досліджень Міністерства освіти і науки України. Тему затверджено на вченій раді Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (протокол №1 від 1 березня 2002 р.), узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №3 від 27 березня 2002 р.).
Об’єкт дослідження наступність в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Предмет дослідження організаційно-педагогічні умови, створення яких має забезпечити реалізацію принципу наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці організаційно-педагогічних умов забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
В основу дисертаційного дослідження покладено припущення, що ефективність процесу забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку можна суттєво підвищити за умов:
· здійснення наступності на засадах педоцентризму;
· оновлення змісту дошкільної та початкової ланок освіти на засадах розвиваючого навчання;
· здійснення індивідуального підходу в процесі адаптації першокласників до шкільних умов і підготовки дошкільників до навчання в школі;
· запровадження ділового співробітництва між педагогами дошкільних закладів і вчителями початкових класів з питань здійснення наступності за трьома напрямами: інформаційно-просвітницьким, методичним і практичним.
Відповідно до проблеми, об’єкта, мети, гіпотези дослідження було визначено такі завдання:
· здійснити теоретичний аналіз наукових підходів до розв’язання проблеми забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;
· виявити та теоретично обґрунтувати організаційно-педагогічні умови забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;
· розробити та експериментально перевірити програму реалізації організаційно-педагогічних умов забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;
· розробити методичні рекомендації для педагогів дошкільних закладів і вчителів початкових класів щодо реалізації принципу наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Методологічною основою дослідження є філософські ідеї про наступність як прояв діалектичного закону заперечення заперечення, закони і категорії пізнання, принципи і методи системного підходу як методологічного спеціалізованого напряму пізнання педагогічних процесів і явищ, концептуальні положення про розвиток особистості, про діалектичний взаємозв`язок і взаємообумовленість педагогічних явищ і процесів соціально-педагогічної дійсності.
Теоретична основа дослідження. Дослідження ґрунтується на парадигмі особистісно орієнтованої освіти (І.Бех, А.Маслоу, К.Роджерс, В.Пікельна, С.Подмазін, О.Савченко, В.Сухомлинський, О.Сухомлинська, І.Якиманська та ін.), працях українських та зарубіжних учених, присвячених проблемам дошкілля та початкової освіти (А.Богуш, О.Кононко, С.Кулачківська, З.Плохій, Т.Поніманська, О.Проскура, О.Савченко та ін.), загальним питанням забезпечення наступності в освітніх системах (А.Бушля, Б.Величковський, Ш.Ганелін, С.Годник, В.Загвязинський, Н.Посталюк, В.Тамарін та ін.), питанням реалізації принципу наступності в навчанні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку (Л.Артемова, О.Богданова, З.Борисова, І.Гончарова, В.Гурська, О.Киричук, В.Кузь, А.Леушина, Г.Люблінська, О.Проскура, О.Савченко, Д.Струннікова, Є.Тіхєєва, О.Усова та ін.).
Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс методів дослідження: теоретичні: методи ретроспективного, порівняльного та системного аналізу для зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, розгляду теоретичних питань з метою визначення понятійно-категоріального апарату дослідження, обґрунтування організаційно-педагогічних умов забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, розробки системи заходів, спрямованих на реалізацію досліджуваних умов; емпіричні методи: педагогічний експеримент для перевірки гіпотези дослідження, прогностичні методи (експертні оцінки, узагальнення незалежних характеристик), діагностичні методи (анкетування, тестування, бесіда, опитування), обсерваційні методи (спостереження, самоспостереження, метод рейтингу, самооцінки) для виявлення рівня здійснення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку; методи математичної статистики для статистичного групування експериментальних даних і перевірки статистичної гіпотези.
Експериментальна база та етапи дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась нами у 1996-2002 роках на базі дошкільних закладів м. Харкова №№ 4, 27, 348, 418 та загальноосвітніх шкіл №№ 82, 88, 105, 149. Усього дослідженням було охоплено 987 дітей дошкільного та молодшого шкільного віку і 115 освітян.
На першому етапі (1996 р.) було проаналізовано наукову літературу з досліджуваної проблеми, здійснено обґрунтування організаційно-педагогічних умов забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, визначено науковий апарат дослідження, розроблено його програму.
На другому етапі (1997-2001 рр.) здійснено обґрунтування програми реалізації організаційно-педагогічних умов забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, проведено експериментальну апробацію основних ідей дослідження.
На третьому етапі (2001-2002 рр.) проаналізовано та узагальнено експериментальні дані, сформульовано висновки дослідження.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше виявлено та теоретично обґрунтовано організаційно-педагогічні умови забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку; розроблено та експериментально апробовано програму їх реалізації в дошкільних і загальноосвітніх навчально-виховних закладах, визначено теоретичні й методичні засади реалізації педоцентричного підходу до здійснення наступності між дошкільною та початковою ланками загальної освіти;
подальшого розвитку набули основні поняття проблеми наступності («наступність», «педоцентризм», «функціональний підхід», «шкільна зрілість» та ін.), а також питання щодо визначення фізіологічних і психолого-педагогічних аспектів наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Теоретичне значення дослідження полягає у філософському та психолого-педагогічному обґрунтуванні понять і категорій проблеми наступності; систематизації сучасних наукових підходів до розв`язання завдань забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку; розширенні теоретичних уявлень про процеси забезпечення готовності дошкільників до навчання в школі та адаптації першокласників до шкільних умов.
Практичне значення дослідження полягає в розробці й упровадженні в практику роботи дошкільних закладів навчальної програми «Еврика», спрямованої на підготовку дітей дошкільного віку до навчання в школі на засадах розвиваючих технологій; програми психолого-педагогічної підтримки, спрямованої на адаптацію першокласників до шкільних умов, а також програми запровадження ділового співробітництва між педагогами дошкільних закладів і вчителями початкових класів з питань здійснення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Основні положення і рекомендації щодо здійснення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку впроваджено в практику роботи дошкільних і загальноосвітніх навчально-виховних закладів м. Харкова і Харківської області, у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С.Сковороди, у Харківському обласному науково-методичному інституті неперервної освіти.
Особистий внесок автора полягає в теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми, розкритті сутності наступності, визначенні, обґрунтуванні та апробації організаційно-педагогічних умов забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, розробці та експериментальній перевірці програми їх реалізації.
Апробація результатів дослідження здійснювалась шляхом публікацій науково-методичних праць автора, виступів з доповідями, науковими повідомленнями на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях (Харків 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, Полтава 2000, Бєлгород 2001).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць, 5 з яких у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (224 найменування), 3 додатки. Основний зміст дисертації викладено на 164 сторінках. Робота містить 20 таблиць, 5 рисунків.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Теоретичний аналіз проблеми та отримані результати експериментально-дослідної роботи дозволили зробити такі висновки:
1. Встановлено, що в сучасних умовах у зв’язку з актуальністю питань, пов’язаних з реалізацією ідей неперервної освіти, впровадженням нової освітньої парадигми, переходом до навчання дітей з шестирічного віку, завдання виявлення теоретичних та технологічних засад забезпечення наступності між дошкільною та початковою ланками загальної освіти є теоретично і практично важливим. З’ясовано, що стан реалізації принципу наступності в навчанні дошкільників і молодших школярів не відповідає новому соціальному замовленню на рівень освіченості і вихованості дітей.
2. Виявлено, що в практиці масової освіти панує функціональний підхід до розв’язання завдань наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, який реалізується двома шляхами. Перший ґрунтується на тактиці форсування темпів дитячого розвитку і полягає у прямому припасуванні соціально-педагогічних завдань дошкільної освіти до вимог школи. Другий передбачає подальший розвиток в початковій школі тих елементарних знань, умінь та навичок, з якими дитина приходить до школи. Встановлено, що реалізація принципу наступності на засадах функціонального підходу викликає серйозні негативні наслідки і призводить до недооцінки самоцінності дошкільного та молодшого шкільного віку, що є найважливішими періодами розвитку особистості.
3. Виявлено, що проблему наступності в навчанні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку можна розв`язати лише за умов реалізації єдиної лінії загального розвитку дитини на етапах дошкільного та шкільного дитинства. Тільки такий підхід може надати педагогічному процесу цілісний, послідовний та перспективний характер, тільки тоді два початкових ступеня освіти будуть діяти не ізольовано один від одного, а в тісному взаємозв`язку.
4. Встановлено, що здійснення наступності в дошкільних закладах і початковій школі являє цілісний процес, який умовно поділяється на три етапи: перший етап формування готовності дошкільників до навчання в школі, другий етап адаптація першокласників до шкільних умов,, третій етап розвиток учнів початкової школи на основі надбань дошкільного дитинства та із застосуванням дошкільних технологій.
5. Виявлено й теоретично обґрунтовано організаційно-педагогічні умови забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
5.1. З`ясовано доцільність здійснення наступності на засадах педоцентризму. Сучасною педагогічною наукою педоцентричний підхід до розв’язання завдань дошкільної та початкової освіти розглядається як конкретна методологія їх реформування, так як створює передумови для цілісного розвитку особистості дитини. До основних принципів педоцентризму відносяться: визнання самоцінності дошкільного та молодшого шкільного віку; організація навчання в межах специфічних для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку видів діяльності; використання методів і форм навчання, що відповідають своєрідності розвитку дитини.
5.2. Встановлено доцільність оновлення змісту дошкільної та початкової ланок освіти на засадах розвиваючого навчання. Під час упровадження нової освітньої парадигми, що орієнтована на особистість дитини, однією з умов, яка дозволяє створити та реалізувати наступні зв`язки в навчанні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, є практична реалізація ідей розвиваючого навчання, зокрема, ідеї про те, що наступність між суміжними освітніми ланками забезпечується тільки в тому випадку, коли цілі, зміст, методи та форми навчання й виховання на попередніх освітніх ступенях відповідають не тільки рівню актуального розвитку дитини, але й зоні її найближчого розвитку.
5.3. Виявлено доцільність здійснення індивідуального підходу до дітей в процесі адаптації першокласників до умов шкільного середовища та підготовки дошкільників до навчання в школі. У Законі України «Про освіту» серед чинників, що визначають якість навчально-виховного процесу, називається принцип урахування індивідуальних, вікових і типологічних особливостей кожної дитини. Його реалізація в сучасних умовах розвитку української системи освіти виявляється можливою лише за умов особистісно орієнтованого навчання й виховання, що є однією з найвідоміших гуманістичних освітніх концепцій у сучасному світі. Своєрідність концепції особистісно орієнтованого навчання й виховання проявляється в організації навчально-виховного процесу, що здійснюється на таких засадах: зосередження на потребах дітей; створення умов для фізичного й емоційного благополуччя дітей; створення умов для досягнення кожною дитиною реально можливого для неї на даний період рівня успішності, вихованості та розвитку, але не нижчого, ніж передбачено державними освітніми стандартами; створення умов для співпраці й співтворчості між дітьми та учителем; створення ситуацій вибору й відповідальності; діагностичної основи навчання й виховання; пристосування методики навчання до навчальних можливостей дітей; стимулювання розвитку й саморозвитку учнів.
5.4. З`ясовано доцільність запровадження ділового співробітництва між педагогами дошкільних закладів і вчителями початкових класів з питань здійснення наступності за трьома напрямами: інформаційно-просвітницьким, методичним і практичним. Успішне розв`язання завдань наступності вимагає від вчителя початкових класів і педагога дошкільного закладу єдності дій, спільного світогляду, розуміння мети й завдань виховання. Значення цього аспекту забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку особливо зростає сьогодні, коли система загальної освіти, зокрема, її перші ланки, зазнають суттєвого реформування. Найважливіше завдання співпраці в контексті завдань освітнього сьогодення забезпечення єдиної лінії психічного розвитку дитини-дошкільника і молодшого школяра визначають зміст і форми співробітництва дошкільного закладу та початкової школи. У ньому можна виокремити три взаємопов`язаних аспекти: інформаційно-просвітницький, методичний і практичний. Інформаційно-просвітницький аспект, або аспект педагогічної освіти, передбачає ознайомлення вчителів і педагогів дошкільних закладів з явищем наступності, її специфікою як педагогічного феномену, завданнями здійснення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, шляхами її реалізації. Практичний аспект співробітництва між дошкільними закладами та початковою школою виражається, з одного боку, у попередньому знайомстві вчителів зі своїми майбутніми учнями, а, з іншого, у кураторстві вихователем своїх колишніх вихованців першокласників. Методичний аспект передбачає ознайомлення освітян зі змістом, методами та формами навчально-виховної роботи в дошкільних закладах та початковій школі.
6. Експериментально-дослідна робота довела сприятливість теоретично обґрунтованих організаційно-педагогічних умов забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку і дозволила виявити систему заходів щодо її реалізації.
6.1. Доведено доцільність впровадження в навчально-виховний процес дошкільних закладів навчального предмета «Еврика», спрямованого на підготовку дітей дошкільного віку до навчання в школі на засадах розвиваючих технологій. Так, якщо в експериментальних групах, в яких було впроваджено «Еврику», кількість дітей з високим рівнем готовності до навчання в школі збільшилась майже на 25%, то у контрольних групах, у яких цей предмет впроваджено не було, - лише на 8%.
6.2. Встановлено доцільність упровадження в практику роботи загальноосвітніх навчально-виховних закладів І ступеня програми психолого-педагогічної підтримки, спрямованої на адаптацію першокласників до шкільних умов (в експериментальних групах після експерименту високий рівень адаптації до шкільних умов було зафіксовано в 28,9% дітей, тоді як у контрольних групах тільки в 4,1% учнів).

7. У процесі наукового пошуку встановлено, що існує об’єктивна необхідність у подальшому дослідженні всього комплексу питань, які стосуються реалізації принципу наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Зокрема, до подальших напрямів дослідження даної проблеми вважаємо за доцільне віднести питання створення наскрізних навчальних програм для дітей 3-10 років, спрямованих на забезпечення їхнього цілісного психічного розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адаптация организма подростков к учебной нагрузке / Под ред. Д.В.Колесова. М.: Просвещение, 1987. 152 с.
2. Алексєєнко Т. Ф. Основні концепції та філософія змісту виховання батьків // Початкова школа. 1996. - №8. С.54 57.
3. Алфімов В. Творча обдарована особистість мета діяльності школи // Рідна школа. 2000. № 5. С. 7-10.
4. Альтшуллер Г. С. Алгоритм изобретения. М.: Московский рабочий, 1980. 231 с.
5. Амонашвили Ш. А. Как живете, дети? М.: Просвещение, 1986. 176 с.
6. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. М.: Просвещение, 1977. 328 с.
7. Ананьев Б. Г. О преемственности в обучении // Советская педагогика.1953. №2. С.23-25.
8. Анастази А. Психологическое тестирование: Ч.1. М.: Педагогика, 1982. 542 c.
9. Анохин П. К. Системогенез как общая закономерность эволюционного процесса // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. 1948. №26. С. 81-99.
10. Арапова Н. О. О преемственности в работе дошкольных образовательных учреждений и школ // Дошкольное воспитание. 1994. №1. С. 5-11.
11. Аркин Е. А. Ребенок в дошкольные годы. М.: Просвещение, 1968. 465с.
12. Артемова Л. В. Колір, форма, величина, число. К.: Томіріс, 1997. 173с.
13. Артемова Л. В. Національний дитячий садок на Україні // Дошкільне виховання . 1991. №6. С. 11-13.
14. Артемова Л. В. Окружающий мир в дидактических играх дошкольников: Книга для воспитателей детского сада и родителей. М.: Просвещение, 1995. 268 с.
15. Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание и управление. М.: Политиздат, 1981. 432 с.
16. Бабанский Ю. К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. Методические основы. М.: Педагогика, 1982. 183 с.
17. Бабанский Ю. К. Проблема повышения эффективности педагогических исследований (дидактический аспект). М.: Педагогика, 1982. 192 с.
18. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. 1999. №1. С. 5-8.
19. Баллер Э. П. Преемственность в развитии культуры. М.:Наука, 1969. 294 с.
20. Барташников А. А., Барташникова И. А. Учись мыслить. Харьков, Фолио, 1998. 480 с.
21. Барташникова И. А., Барташников А. А. Учись играя. Харьков: Фолио, 1997. 412 с.
22. Батурин Б. С. Проблема преемственности в диалектико- материалистическом учении о развитии: Автор. дис. ... канд. философ. наук. Алма-Ата, 1981. 19 с.
23. Безрукова В. В. Педагогика: Учебник для инж.-пед. специальностей. Екатеринбург: Деловая книга, 1996. 344 с.
24. Белая К. Ю. 200 ответов на вопросы заведующей детским садом. М.: Изд-во АСТ, 1997. 393 с.
25. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Пер. с англ. М.: Прогресс,1986. 422 с.
26. Безуглий С., Кірсенко Н. Перші кроки в Україні // Дошкільне виховання. 1996. №5. С.22-23.
27. Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологии. М.: Педагогика, 1989. 190 с.
28. Богданова Т. Г., Корнилова Т. В. Диагностика познавательной сферы ребенка. М.: Роспедагенство, 1994. 464 с.
29. Богоявленский Д. Н., Менчинская Н. А. Психология усвоения знаний в школе. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. 347 с.
30. Богоявленская Д. Б. Пути к творчеству. М.: Знание, 1981. 96 с.
31. Богуш А. М. Мовленнєвий розвиток дітей: сутність та шляхи реалізації // Дошкільне виховання. 1999. №6. С. 3-5.
32. Богуш А. М., Ямницький В. М. Корекційно-педагогічна робота з дітьми, котрі мають відхилення в розвитку // Педагогіка і психологія. 1996. №1. С.196-199.
33. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте: Психологическое исследование. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
34. Боно Эдвард де. Рождение новой идеи. М.: Прогресс, 1976.143 с.
35. Борзова В. А., Борзов А. А. Развитие творческих способностей у детей. Самара: Самар. Дом печати, 1994.314 с.
36. Бугрименко Е. А., Венгер А. Л., Поливанова К. Н., Сушкова Е. Ю. Готовить детей к школе: методические материалы для школьного психолога. М.: Просвещение, 1989. 205 с.
37. Бурова А., Долинна О. Не все те золото, що блищить: Про оновлення системи дошкільної освіти на сучасному етапі // Дошкільне виховання. 1997. №9. С. 6-7.
38. Веденов А. В. Воспитание воли у ребенка в семье. М.: Наука, 1952. 72с.
39. Векслер С. И. Современные требования к уроку. М.: Просвещение, 1985.128 с.
40. Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. М.: Мир, 1982.336 с.
41. Венгер А.Л. Педагогика способностей. М.: Знание, 1973. 96 с.
42. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А. В. Петровского.М.: Просвещение, 1973. 288 с.
43. Возрастные возможности усвоения знаний / Под ред. Д. Б. Эльконина, В.В.Давыдова. М.: Педагогика, 1966. 442 с.
44. Володарская И. А., Митина А. М. Проблема целей обучения в современной педагогике. М.: Изд-во МГУ, 1989. 72 с.
45. Воспитание детей дошкольного возраста / Под ред. Л. Н. Проколиенко. К.: Радянська школа, 1991. 368 с.
46. Выбор методов обучения в средней школе / Под ред. Ю. К. Бабанского. М.: Педагогика, 1981.176 с.
47. Выготский Л. С. Педагогическая психология. М.: Педагогика, 1991.385с.
48. Выготский Л. С. Собрание сочинений : В 6 т. / Гл. ред. А. В. Запорожец.Т. 4. Детская психология / Под ред. Д. Б. Эльконина. М.: Педагогика, 1984. 432 с.
49. Выготский Л. С. Собрание сочинений : В 6 т. / Гл. ред. А. В. Запорожец.Т. 6 М.: Педагогика, 1984. 400 с.
50. Высотская С. И., Краевский В. В. Дидактические основания конструирования процесса обучения. М.: Педагогика, 1986. 87 с.
51. Гавра Д. П., Труевцева С. С. Система непрерывного образования в регионе. Л.: Лениздат, 1987. 42 с.
52. Гавриловец К. В. Воспитание человечности . Минск: Народна асвета, 1985. 183 с.
53. Газман О. С., Харитонова Н. Е. В школу с игрой.М.: Педагогика, 1991. 96 с.
54. Гальперин П. Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка. М.: Просвещение, 1987. 108 с.
55. Ганелин Ш. И. Педагогические основы преемственности учебно-воспитательной работы в ІУ У классах // Советская педагогика. 1955. №7. С. 4-8.
56. Гегель Г. Ф. Наука логики // Соч.: В 9 т. Т. 6. М.: Госполитиздат, 1939. 388 с.
57. Гласс Дж., Стэнли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии. М.: Прогресс, 1976. 496 с.
58. Глоссарий иностранных слов, употребляемых в современном образовании/ Под общ. ред. В. И. Астаховой, А. Л. Сидоренко. Харьков: ХГИ «НУА», 2000. 152 с.
59. Гнатко Н. М. Проблема креативности и явление подражания. М.: ИП РАН, 1994. 95 с.
60. Годник С. М. Процесс преемственности высшей и средней школы. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1981. 208 с.
61. Гончаренко С. У., Мальований Ю. К. Педагогічна сутність гуманітаризації шкільної освіти // Рідна школа. 1994. № 2. С. 30-33.
62. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. К.: Либідь, 1997. 374 с.
63. Гончарова И. И. Преемственность в формировании учебных умений у старших дошкольников и первоклассников: Автор. дис. канд. пед. наук. М., 1988. 16 с.
64. Горпинюк В. Соціальне замовлення гуманне, демократичне мислення // Рідна школа. 1998. № 3. С. 77-79.
65. Грабарь М. И., Краснянская К. А. Применение математической статистики в педагогических исследованиях. М.: Педагогика, 1977. 136 с.
66. Гречкина Э. Р., Лийметс Х. Й., Руус В. К. На пути к новой школе. М.: Просвещение, 1990. 259 с.
67. Грицан М. Стан і перспективи розвитку дошкільної освіти в Києві // Дошкільне виховання. 1999. №4. С.3-4.
68. Громбах С. М. Принципы возрастной периодизации в гигиене детей и подростков // Основные закономерности роста и развития детей и критерии периодизации. Одесса: Изд-во гос. Одесского ун-та, 1975. С. 25-26.
69. Гузеев В. В. Образовательная технология: От приема к философии. М.: Сентябрь, 1996. 112 с.
70. Гураш Л. Хто допоможе малюкові? // Дошкільне виховання. 1999. №3. С.5-6.
71. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения. М.: Педагогика, 1986. 239 с.
72. Державна національна програма «Освіта (Україна ХХІ сторіччя)». К.: Райдуга, 1994. 42 с.
73. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова освіта. 2000. №47. С.3-32.
74. Дети дошкольного возраста с нарушениями в поведении и способы педагогического воздействия на них: Методические рекомендации // Сост. В.К.Котырло, О. А. Головко. К.: Наукова думка, 1983. 70 с.
75. Детский сад по методу Е. И. Тихеевой / Под общ. ред. Е. И. Тихеевой. 2-е изд., перер. М.-Л., 1930. 115 с.
76. Джуринский А. Н. Развитие образования в современном мире. М.: Владос, 1999. 200 с.
77. Диалектический и исторический материализм / Общ. ред. С.М.Ковалева. изд. 3-е. М.: Политиздат, 1970. 391 с.
78. Дитина: Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку (науковий керівник О. В. Проскура). К.: Освіта, 1993. 272 с.
79. Добрович А. Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. М.: Просвещение, 1978. 205 с.
80. Дошкольная педагогика / Под ред. В. И. Логвиновой, П.Г.Саморуковой. М.:Просвещение, 1988. 270 с.
81. Дружинин В. В., Конторов Д. С. Идея, алгоритм. решение. М.: Изд-во Мин-ва обороны СССР, 1972. 326 с.
82. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. Санкт-Петербург: Питер, 1999. 368 с.
83. Дубровский Д. И. Информация, сознание, мозг. М.: Высшая школа, 1980. 286 с.
84. Єрмола А. М. Технологія організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами: Навчальний посібник. Харків: ТО «Гімназія», 1999. 127 с.
85. Жуковский В. П. Преемственность учебной деятльности в системе «школа военный вуз»: Дис. д-ра пед. наук:13.00.08 Саратов, 1999. 460 с.
86. Завтра в школу / Заг. ред. В. К. Котирло. К.: Радянська школа, 1977. 128 с.
87. Закон про освіту // Закони України: Офіційне видання в 16 т. Т.1. К.: АТ «Книга», 1997. С.414-434.
88. Закон України «Про загальну середню освіту» // Освіта України. 1999. 23 червня. С. 5-8.
89. Запорожец А. В. Педагогические и психологические проблемы всестороннего развития и подготовки старших дошкольников // Дошкольное воспитание. 1972. №4. С. 37-42.
90. Запорожець О. В. Психологія. К.: Радянська школа, 1967. 222 с.
91. Зеленков А. И. Философско-методологический анализ проблемы преемственности в научном познании: Автор. дис. д-ра философ. наук. Минск, 1986. 40 с.
92. Зимняя И. А. Педагогическая психология. М.: Логос, 1999. 384 с.
93. Ингенкамп К. Педагогическая диагностика. М.: Педагогика, 1991. 240с.
94. Исаенко Г. Н. Роль исторической преемственности в развитии науки. М.: Знание, 1969. 24 с.
95. Іванюк І. Освіта в Норвегії: дитсадок і школа // Дошкільне виховання. 2002. №2. С. 24-25.
96. Каган В. Е. Психогенные формы школьной дезадаптации // Вопросы психологии. 1984. №4. С. 90-92.
97. Калмикова Л. Сучасні проблеми наступності й перспективності та шляхи їх вирішення // Наступність і перспективність у навчанні й вихованні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку: Матеріали конференції. Переяслав-Хмельницький, 2000. С. 10-15.
98. Коберник О. М. Проективна педагогіка і національна школа // Шлях освіти. 2000. №1. С.64-66.
99. Коломинский Я. Л., Панько Е. А. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста. М.: Педагогика, 1988. 189 с.
100. Коменский Я. Избранные педагогические сочинения: В 2 т. Т.1. М.: Педагогика, 1982. 656 с.
101. Кондратенко Т. Д., Котырло В. К., Ладывир С. А. Обучение старших дошкольников. К: Радянська школа, 1986. 152 с.
102. Кондрашова Л. В. Процесс обучения в высшей школе. Кривой Рог: КГПУ, 2000. 171 с.
103. Кравцова Е. Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе. - М.: Педагогика, 1991.-152 с.
104. Кустов Ю.А. Место и роль преемственности в педагогике высшей школы // Современная высшая школа.-1988.-№1.- С. 63-76.
105. Лазарев В. С., Поташник М.М. Как разработать программу развития школы.- М.: Наука, 1992.- 142 с.
106. Леушина А.М. Задачи детского сада в свете требований современной начальной школы // Дошкольное воспитание .-1972.- №4.- С. 47-52.
107. Лешли Дж. Как работать с маленькими детьми. М.:Просвещение, 1991.
108. Ликова В.Я. Наступність між дитячим садком і школою у вихованні і навчанні дітей. Навчальний посібник із спецкурсу для студентів педагогічних інститутів із спеціальності «Педагогіка і психологія (дошкільна)».- Харків: ХДПІ, 1991. 78 с.
109. Ліговицький А. О. Теоретичні основи проектування сучасних освітніх систем. К.: Техніка, 1997. 210 с.
110. Люблинская А.А Воспитателю о развитии ребенка.-М.: Просвещение, 1972.- 256 с.
111. Люблинская А. А. Психологические основы школьной зрелости // Формирование школьной зрелости ребенка.- Таллин, 1982.-С. 151-155.
112. Лыкова В.Я. Преемственность между детским садом и школой. Харьков, 1996.- 76 с.
113. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку / Наук. керівник З. П. Плохій. К.: Педагогічна думка, 1999. 286 с.
114. Манжелій Н. М. Педагогічна взаємодія в системі навчально-виховного комплексу // Наукові записки психолого-педагогічного факультету. Збірник наукових праць. Полтава, 1998 С. 218-221.
115. Манжелій Н. М. Педагогічні умови функціонування сільських навчально-виховних комплексів «школа - дитячий садок»: Дис. канд. пед. наук: 13.00.01. Полтава, 1995. 188 с.
116. Манжелій Н. М. Положення про навчально-виховний комплекс «школа - дитячий садок». Полтава: ДПІ ім. В. Г. Короленка, 1994. 22 с.
117. Манжелій Н. М. Розвиток ідеї виховання гуманних почуттів у дітей // Вісник Полтавського державного педагогічного університету ім.В.Г.Короленка. Збірник наукових праць. Випуск 2. Серія «Педагогічні науки». Полтава, 2001 С. 117-121.
118. Маркова В. В. О преемственности в воспитании и развитии дошкольника и младшего школьника // Воспитание и развитие дошкольника / Под ред. З. М. Лычевой. Москва-Белгород: Изд-во Белгородского педагогического университета, 1995. С.69-80.
119. Маслоу А. Самоактуализация // Психология личности. Тексты. М.: Прогресс, 1982. С. 108-118.
120. Маханева М. Д. Воспитание здорового ребенка. М.: Изд-во АРКТИ, 1997. 88 с.
121. Махмутов М. И. Принцип преемственности в обучении // Вопросы психологии. 1984. №5. С. 3-16.
122. Мельничук С. Г., Донга Т. А. Виховання культури поведінки молодших школярів. К.: Міністерство освіти України, 1998. 84 с.
123.