Організаційно-правове забезпечення виховної роботи в закладах освіти МВС України

Короткий опис

З М І С Т
ВСТУП ……………………………………………………………….. 2
РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНО - ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ МВС УКРАЇНИ
1.1 Поняття виховання як морально-етичної вимоги до персоналу органів внутрішніх справ …………………………………………………...…………9
1.2 Теоретично-методологічні підходи до виховного процесу в ОВС
України………………………………………………………………………. 24
1.3 Підрозділи виховної та соціально-психологічної роботи як суб’єкти виховного процесу у відомчих закладах освіти.………………………….. 40
РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В СИСТЕМІ ВІДОМЧОЇ ОСВІТИ
2.1. Система управління виховним процесом в закладах освіти МВС
України…………...…………………………….………………...………….64
2.2. Організаційно-правові форми і методи індивідуального впливу на особистість………………………………………………………………….86
2.3. Соціально-психологічне забезпечення виховного процесу в закладах освіти МВС України………………….………………………….………. 117
РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ МВС УКРАЇНИ
3.1. Розвиток організаційно-управлінських аспектів виховної роботи у відомчих закладах освіти …………………………………….…………. 138
3.2. Вдосконалення управління та правового регулювання виховного процесу в закладах освіти ОВС.………………………………………………….. 151
3.3 Зарубіжний досвід професійного виховання працівників поліції …..... 165

ВИСНОВКИ …………………………………….…………………. 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………...193

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Реформування органів системи Міністерства внутрішніх справ України, кардинальна зміна кадрової політики відповідно до цілей і вимог побудови демократичної, соціальної, правової держави вимагають перегляду форм, методів, прийомів та засобів виховання персоналу органів внутрішніх справ. Виконання цього завдання неможливе без якісної організаційної та нормативної бази виховної підготовки спеціалістів, фахівців високого класу у справі захисту, охорони й забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина. Тому важлива роль у підготовці сучасного працівника органів внутрішніх справ справедливо відводиться вихованню у нього професійних знань, вмінь та навичок. Результати виховання виявляються у відношенні особи рядового чи начальницького складу до інших людей, до виконання своїх посадових обов’язків, до самого себе через вчинки, поведінку, у спілкуванні зі своїми колегами і керівниками. В реальних умовах конкретного структурного підрозділу органів внутрішніх справ працівники включені до оперативно-службової, навчальної, спортивної та деяких інших видів суспільної діяльності, які здійснюють певний виховний вплив на особистість працівника, спонукають його розвивати, вдосконалювати або формувати необхідні для належного виконання функціональних обов’язків якості. Однак, щоб вплив носив цілеспрямований характер, необхідно кожному виду діяльності надавати виховного характеру. Виховний характер будь-якого виду діяльності, в яку включається працівник, визначається, по-перше, тим, наскільки вона спроможна розвивати професійно значущі якості працівників органів внутрішніх справ. По-друге, наскільки педагогічно, організаційно та нормативно грамотно забезпечена ця вихована діяльність.
Якою стане система МВС України на початку нового тисячоліття, наскільки ефективно зможе виконувати покладені на неї суспільством і державою завдання, прямо залежить від рівня і якості організаційно-правового забезпечення виховного процесу, здійснюваного сьогодні у відомчих закладах освіти. Саме в них виховуються тисячі і тисячі майбутніх офіцерів, від професіоналізму, майстерності, знань і умінь, міцності закладеного в них морального фундаменту залежить громадський порядок і суспільна безпека у державі. Наскільки творчо, самовіданно, професійно вони будуть розв’язувати нові завдання, що постануть перед органами внутрішніх справ через п’ять, десять, двадцять років, багато в чому визначається сьогодні в процесі здійснення виховного процесу в аудиторіях, класах, тирах, спортивних залах, на полігонах відомчих закладів освіти МВС України. Під час здійснення виховного процесу у відомчих закладах освіти вирішується і буде завжди вирішуватись довічне питання – чи прийде випускник, одягнувши нові лейтенантські погони, на свою первинну посаду в органи внутрішніх справ сформованою, зрілою особистістю чи відповідну посаду займе некомпетентна, невихована, непідготовлена до виконання своїх функціональних обов’язків особа начальницького складу. Сьогодні суспільству не потрібні правоохоронці, які не навчені постійній роботі над собою, самоосвіті, самовихованню, самовдосконаленню, здатні лише на механічне застосування норм загального і спеціального законодавства в сфері діяльності ОВС України, не сприймають поліфонічності оточуючого світу, не бачать живої і постійної діяльності, відповідних змін у ньому, не виховані у дусі гуманізму, служіння винятково закону, не здатні з повагою ставитися не лише до підлеглих, колег по роботі і службі, але й до кожного пересічного громадянина як представника народу – головного носія державної влади і суверенітету. Отже, глибоке дослідження організаційно-правових засад та особливостей виховної роботи в закладах відомчої освіти Міністерства внутрішніх справ України, а також розробка пропозицій та рекомендацій щодо їх подальшого удосконалення набувають особливого змісту і актуальності.
Зв‘язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 2.3.5 Приоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995 – 2000 рр.), Національного університету внутрішніх справ (п. 3 Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ на 1996 – 2000 рр.) і науково-дослідної роботи з проблем кадрового забезпечення ОВС України.
Мета і задачі дисертаційного дослідження. Мета полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності і особливостей організаційно-правового забезпечення виховного процесу в закладах освіти МВС України, в розробці конкретних заходів щодо подальшого розвитку останнього.
У роботі поставлено наступні основні завдання:
- дослідити повноваження підрозділів які забезпечують виховний процес у відомчих закладах освіти;
- сформулювати та обгрунтувати визначення понятійних термінів “виховання”, “виховний процес у відомчих навчальних закладах”, “індивідуальний виховний вплив на особистість слухача чи курсанта”, “соціально-психологічне забезпечення виховного процесу в закладах освіти МВС України”;
- з’ясувати найважливіші фактори, чинники, що визначають ефективність, дієвість, результативність навчально-виховного процесу;
- обгрунтувати необхідність в удосконаленні і подальшому розвитку організаційно-правового забезпечення виховного процесу у відомчих закладах освіти;
- проаналізувати форми і методи індивідуального впливу на особистість, стан соціально-психологічного супроводження навчально-виховного процесу;
- удосконалити організаційно-управлінські відносини виховної роботи у відомчих закладах освіти;
- визначити заходи подальшого розвитку правового регулювання виховного процесу в закладах освіти МВС України.
Об‘єктом дослідження є відносини, що виникають в сфері організаційно-правового забезпечення виховної роботи в закладах освіти МВС України.
Предмет дослідження складають соціально-правові основи виховного процесу в закладах освіти Міністерства внутрішніх справ, система управління виховним процесом в цих закладах, організаційно-правові форми і методи індивідуального впливу на особистість курсанта, соціально-психологічне супроводження виховної роботи в відомчих освітянських закладах.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Як загальнонауковий метод використовується системний підхід, який дозволив окреслити проблемні питання організаційно-правового забезпечення виховної роботи в закладах освіти МВС України. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (пп. 1.1, 2.2, 2.3). Для дослідження проблем визначення правового статусу та правового регулювання суб‘єктів виховної та соціально-психологічної роботи використані методи порівняння, абстрагування, аналізу і синтезу (пп. 1.3, 2.1). Структурно-логічний, порівняльно-правовий та класифікаційний методи дозволили дослідити питання подальшого удосконалення організаційно-правового забезпечення виховної роботи в закладах освіти Міністерства внутрішніх справ України (пп. 3.1, 3.2, 3.3).
Науково-теоретичне підгрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки провідних фахівців у галузі теорії управління та адміністративного права - В.П. Авер‘янова, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, В.С. Венедиктова, В.Н Гаращука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, В.В. Зуй, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, О.П. Клюшниченка, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Я.Ю. Кондратьєва, О.П. Коренева, А.О. Нечитайленка, О.І. Остапенка, Р.С. Павловського, І.П. Пахомова, В.П. Пєткова, А.М. Рябченко, А.О. Селіванова, О.Ф. Скакун, М.М. Тищенка, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, О.Н. Ярмиша та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України, які регламентують організаційно-управлінські відносини в сфері виховної роботи, здійснюваної у відомчих закладах освіти. Використаний також власний багаторічний досвід здобувача, набутий під час практичної роботи в сфері виховання особового складу Національного університету внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, використання сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити актуальні питання організаційно-правового забезпечення виховної роботи в закладах освіти МВС України та сформувати авторське бачення шляхів, способів і прийомів їх визначення. В результаті проведеного дослідження було сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем:
- подальший розвиток дістало визначення понять виховання курсантів та слухачів у відомчих закладах освіти, індивідуального виховного впливу на особистість слухача чи курсанта, соціально-психологічного забезпечення виховного процесу в закладах відомчої освіти;
- визначений правовий статус та основні цілі, завдання і функції відділень виховної та соціально-психологічної роботи відділів роботи з персоналом органів внутрішніх справ;
- отримано подальший розвиток визначення сутності, мети та основних складових організації виховного процесу у відомчих закладах освіти;
- поглиблене розуміння форм і методів індивідуального впливу на особистість слухача чи курсанта, складено їх класифікацію;
- проаналізовано роль і місце соціально-психологічного супроводження виховного процесу, здійснюваного у відомчих закладах освіти МВС України;
- виявлено прогалини у правовому регулюванні виховної роботи в закладах освіти органів внутрішніх справ;
- визначено шляхи подальшого розвитку організаційно-управлінських відносин виховної роботи у відомчих закладах освіти;
- вперше сформульовано ряд конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад і практики правового регулювання виховної роботи, здійснюваної в закладах освіти Міністерства внутрішніх справ.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть використовуватись: а) у науково-дослідній роботі - для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань організаційно-правового забезпечення навчально-виховного процесу у відомчих закладах освіти; б) у правотворчості – при підготовці пропозицій до чинного законодавства в сфері виховання працівників органів внутрішніх справ; в) у правозастосуванні - під час реалізації нормативних приписів в сфері здійснення виховного процесу у відомчих закладах освіти; г) у навчальному процесі – положення та висновки дисертації можуть бути використані в юридичних та інших навчальних закладах при вивченні нормативно-правового забезпечення в сфері виховання особового складу ОВС України, а також розробці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.
Отримані дисертантом результати використовуються в навчальному процесі Національного університету внутрішніх справ на лекціях та практичних заняттях при читанні і викладанні дисциплін управлінського й психологічно-виховного циклу, а також в організації виховної роботи з курсантами, слухачами та студентами.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації знайшли віддзеркалення в наукових публікаціях автора, у доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми роботи з персоналом ОВС” (Харків, 1999), “Виховання, соціальне та психологічне забезпечення кадрової політики в органах внутрішніх справ: методи та технології” (Харків, 2000), “Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України” (Харків, 2002), а також засіданнях методологічного семінару науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені у 4 статтях, опублікованих у фахових виданнях.
Структура дисертації зумовлена цілями і характером дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, дев‘яти підрозділів та висновку. Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки. Список використаних джерел складається з 142 найменувань і займає 12 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Конкретно-предметне наукове дослідження нагальних організаційно-правових проблем виховного процесу в закладах освіти Міністерства внутрішніх справ України, зокрема: місця і ролі виховання, як соціально-організаційного явища життєдіяльності українського суспільства, його теоретично-методологічних основ, найважливіших аспектів функціонування відділень виховної та соціально-психологічної роботи відділів роботи з персоналом, підвалин організації виховного процесу в закладах освіти ОВС, форм і методів індивідуального впливу на особистість, перспектив соціально-психологічного забезпечення виховного процесу, напрямків розвитку організаційно-управлінських відносин виховної роботи у відомчих закладах освіти, шляхів подальшого удосконалення правового регулювання виховного процесу в закладах освіти органів внутрішніх справ України з логічною виваженістю й обгрунтованістю дозволяє зробити наступні науково-практичні висновки:
1. Поняття виховання слухачів та курсантів у відомчих закладах освіти слід визначити наступним чином: “Виховання перемінного складу в закладах освіти МВС України – це об’єктивно обумовлений, цілеспрямований, планомірний, систематичний вплив на свідомість і поведінку слухачів та курсантів, здійснюваний з метою прищеплення, становлення й розвитку у них необхідних для подальшої практичної діяльності морально-етичних якостей, рис і властивостей характеру”.
2. Поняття явища “виховний процес, у відомчих навчальних закладах” слід визначити як об’єктивно обумовлену, цілеспрямовану, систематичну, діалектичну, варіативну, організаційно-юридчину оформлену, прямо пов’язану з іншими суспільними явищами і процесами взаємодію постійного і перемінного складу, здійснювану з метою розвитку у слухачів і курсантів необхідних для практичних працівників ОВС морально-етичних якостей, рис і властивостей характеру.
3. Сучасна концепція виховного процесу будується на підставі діяльнісного підходу, як конкретній методологічній основі. З позиції діяльнісного підходу механізмом засвоєння соціально-професійного досвіду виступає інтеріоризація, тобто перетворення структури предметної діяльності в структуру внутрішнього плану свідомості. Це означає, що виховання і розвиток особистості слухачів і курсантів відомчих закладів освіти відбувається в діяльності й лише через діяльність.
4. Розмаїття великої кількості нормативно-правових актів в сфері виховної діяльності відділень виховної, соціальної роботи та психологічного забезпечення закономірно викликає труднощі в їх реалізації. Відсутність єдиного сучасного збірника різних за юридичною силою і характером нормативно-правових актів обумовлює певні витрати часу на їх знаходження працівниками досліджуваних структурних підрозділів, іноді призводить до їх необізнаності з тими чи іншими нормативними документами, що прямо віддзеркалюється на якості виконання посадових обов’язків, тягне упущення в психологічно-виховній роботі. Загальні, спеціальні, відомчі локальні нормативно-правові акти в сфері виховної, соціальної роботи та психологічного забезпечення навчально-виховного процесу в закладах освіти МВС слід укласти в єдиному збірнику.
5. Найпершим основним завданням у Типовому положенні про відділ, відділення, групу виховної, соціальної роботи та психологічного забезпечення управлінь, відділів по роботі з особовим складом ГУМВС України в Криму, Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті в п.2.1. зазначено “Зміцнення єдиночальності в органах внутрішніх справ і подання допомоги їх керівникам усіх рівнів”. Вважаємо, за умови побудови правової, демократичної, соціальної держави Україна, зміни пріоритету в діяльності органів внутрішніх справ на забезпечення саме прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, відбулась переоцінка важливості деяких завдань структурних підрозділів органів системи МВС України. Варто вказати й на те, що найважливішим завданням досліджуваних структурних підрозділів є не “зміцнення єдиноначальності…”, а формування у слухачів та курсантів демократичного світогляду, високих морально-психологічних та етичних якостей, необхідних для подальшої професійної діяльності в практичних органах та підрозділах.
6. Цілі виховної діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу в навчальних закладах відомчої освіти мають розроблятись і формуватись на основі глибокого дослідження вимог суспільного розвитку і подальшого реформування ОВС України, які ставляться до працівника практичних органів, служб та підрозділів. З огляду на означене слід виокремити наступні види виховних цілей: державні цілі навчально-виховного процесу – це найбільш загальні цілі, які визначаються в різних правових актах, в державних стандартах національної та відомчої освіти. Паралельно існують спеціальні цілі, як цілі виховання слухачів і курсантів, що віддзеркалюють їх потреби, інтереси й запити щодо професійної підготовки майбутніх працівників органів внутрішніх справ. Ці потреби враховують вихователі і викладачі відомчих закладів освіти, створюючи різні типи спеціалізацій, підготовлюючи перемінний склад безпосередньо до тієї чи іншої правоохоронної професії. Ініціативні цілі – цілі, які розробляються самими викладачами і вихователями та слухачами і курсантами з урахуванням типу навчального закладу, профілю спеціалізації та навчальної дисципліни, з урахуванням рівня розвитку учнів, підготовленості постійного складу.
7. Зважаючи на важливість принципів виховного впливу щодо реалізації цілей і виконання завдань виховної роботи з курсантами й слухачами в процесі навчально-виховного процесу у відомчих закладах освіти, їх визначальної ролі щодо відбору конкретних форм, методів, прийомів і способів виховання перемінного складу, необхідно вважати за недосконалість чинного відомчого нормативно-правового забезпечення відповідного виховного процесу той факт, що жоден нормативний акт у своєму змісті не визначає їх хоча б примірний перелік. Така нормотворча практика потребує удосконалення наступним чином. Положення про організацію виховної роботи з особовим складом органів і підрозділів внутрішніх справ України, Типове положення про відділ, відділення, групу виховної, соціальної роботи та психологічного забезпечення управлінь, відділів по роботі з особовим складом ГУМВС України в Криму, Київської області, УМВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті мають бути доповнені окремою статтею (пунктом) стосовно принципів виховання. В даному пункті чи статті слід помістити поняття принципів виховного процесу, зазначити їх поділ на загальні (стратегічні) і приватні (тактичні) і навести вичерпний перелік загальних принципів. Зробити позначку про можливі групи приватних принципів і вказати на те, що тактичні принципи визначаються обов’язково з урахуванням стратегічних ідей, основних засад виховної роботи в закладах освіти Міністерства внутрішніх справ України.
8. Поняття індивідуального виховного впливу на особистість слухача чи курсанта слід визначити як частину навчально-виховного процесу в закладах освіти Міністерства внутрішніх справ України, що має чітко визначену організаційно-правову структуру і забезпечує цілеспрямоване застосування найрізноманітніших форм та методів особистісного впливу на перемінний склад з урахуванням індивідуальних особливостей кожного вихованця”.
9. Поняття соціально-психологічного забезпечення виховного процесу в закладах відомчої освіти слід визначити як комплекс цілеспрямованих заходів спеціально уповноважених суб’єктів виховання щодо слухачів та курсантів, спрямованих на системне формування їх психоемоційної стійкості, необхідної для виконання у подальшому певних оперативно-службових завдань.
10. Концепція психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України потребує проведення наступних удосконалюючих заходів. По-перше, поняття психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів, структур та підрозділів внутрішніх справ, яке зазначено в досліджуваному правовому акті, сформульовано надто широко і мало слугує справі практичної реалізації заходів в цій сфері. По-друге, розглядуване поняття психологічного забезпечення має бути заміненим на поняття соціально-психологічне забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України, під яким слід розуміти комплекс цілеспрямованих, планомірно здійснюваних заходів спеціально уповноважених суб’єктів щодо соціально-психологічної підготовки осіб рядового і начальницького складу, виявляємих у формуванні психоемоційної стійкості останніх, необхідної для виконання своїх функціональних обов’язків стосовно захисту прав, свобод та інтересів учасників суспільних відносин. По-третє, у Концепції психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України не справедливо обійдене питання такого забезпечення у відомчих закладах освіти. Відмінність соціально-психологічного забезпечення слухачів і курсантів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ від практичних працівників органів та підрозділів є суттєвою і очевидною, що повинно відбиватись у відповідному понятті. І не лише у ньому. Окрім поняття організаційно-виховного явища соціально-психологічне забезпечення навчально-виховного процесу в даній Концепції необхідною є вказівка, що особливості і специфіка означеного різновиду забезпечення визначаються окремим нормативно-правовим актом. Таким нормативно-правовим актом має стати розроблене у майбутньому Типове положення про організацію соціально-психологічного забезпечення в закладах освіти МВС України. По-четверте, бракує у змісті досліджуваної Концепції вказівки на фактори, які прямо впливають на рівень соціально-психологічного забезпечення особового складу органів внутрішніх справ. До таких необхідно віднести наступні групи: службово-функціональні, економічні, управлінські, правові, суто психологічні та соціально-професійні.
11. Організація системи управління навчально-виховним процесом в закладах відомчої освіти як обов’язкове передбачає врахування закономірностей соціального управління, які виражають реальні відносини в системах управління різної масштабності і мають об’єктивний характер. До основних законів управління системою виховання в навчальних закладах відомчої освіти слід віднести наступні. По-перше, закон необхідного розмаїття й швидкодії. Нерозвиненість суб’єкта управління навчально-виховним процесом, обмеженість його здібностей і можливостей дієво впливати на об’єкт управління й продуктивно взаємодіяти з ними закономірно знижує керованість і результативність системи виховного процесу в закладах освіти. По-друге, закон гармонізації інтересів суб’єкта і об’єкта управління, який віддзеркалює їх об’єктивну взаємозалежність, необхідність допомагати одне одному в реалізації цілей навчально-виховного процесу і своїх інтересів. Ігнорування чи нерозуміння цього закону створює організаційне і соціально-психологічне відчуження, соціальне напруження поміж об’єктом і суб’єктом управління. По-третє, закон відповідності, який вимагає вибір адекватних засобів і методів впливу на об’єкт управління з урахуванням його особливостей, стану та інших характеристик. По-четверте, закон підвищення потреб і цілей, котрий зобов’язує керівників усіх рівнів управлінської структури розуміти природне бажання і право слухачів та курсантів прагнути до розвитку і реалізації своїх цілей щодо розвитку інтелектуального потенціалу. По-п’яте, закон слабкої ланки, який вимагає систематичного застосування попереджуючих заходів щодо запобігання розриву слабкої ланки технологічних, функціональних та інших зв’язків в межах системи управління виховним процесом в закладах освіти Міністерства внутрішніх справ України.
12. В узагальненому вигляді управління системою виховання в навчальних закладах відомчої освіти виступає як свідомо й планомірно організована, систематична взаємодія суб’єкта управління та об’єкта управління в цілях розвитку і формування останнього. До суб’єктів управління згідно з Положенням про організацію виховної роботи з особовим складом органів і підрозділів внутрішніх справ України, відносяться: керівники органів і підрозділів; працівники апаратів по роботі з особовим складом; помічники заступників начальників органів і підрозділів по роботі з особовим складом з організації виховної роботи та старші інспектори з виховної роботи; громадські організації, створені в органах і підрозділах відповідно до чинного законодавства та нормативних документів МВС України; наставники. Водночас, цей перелік суб’єктів управління навчально-виховним процесом в закладах відомчої освіти потребує доповнення особами професорсько-викладацького складу, що й повинно бути зазначеним в проекті Типового положення про організацію виховної роботи з перемінним складом закладів освіти МВС України.
13. Доцільно скласти проект Типового положення про організацію виховної роботи з перемінним складом закладів освіти МВС України. Воно, як основний спеціальний нормативно-правовий акт в сфері виховання курсантів і слухачів, повинне містити відповіді на всі питання, які стосуються суто досліджуваного механізму правового регулювання. В першу чергу мається на увазі визначення таких елементів юридичного інструментарію останнього, як: мета, завдання, функції, принципи, форми, методи, прийоми, способи, засоби, суб’єкти, статус і компенсація суб’єктів, їх відповідальність.
14. Суттєвого удосконалення вимагає чинне Положення про організацію виховної роботи з особовим складом органів і підрозділів внутрішніх справ України. Зміст даного нормативно-правового акту має бути доповнений функціями, принципами, методами, способами і прийомами виховної роботи з персоналом ОВС. В ньому мають бути чітко визначеними статус, права, обмеження та обов’язки суб’єктів і об’єктів такої роботи, підстави і умови їх юридичної відповідальності.
15. Доповнити Типове положення про відділ, відділення, групу виховної, соціальної роботи та психологічного забезпечення управлінь, відділів по роботі з особовим складом ГУМВС України в Криму, Київській області, УМВС України в областях, м. Севастополі та транспорті [55] вказівкою на мету організації й функціонування даних організаційних утворень. В цьому Положенні повинні бути також визначеними принципи діяльності відповідних відділів, відділень, груп виховної, соціальної роботи та психологічного забезпечення, форми, методи, способи і прийоми здійснюваної ними роботи. Поряд з функціональними обов’язками працівників означених структурних підрозділів повинні бути зазначеними їх права, обмеження по службі чи роботі, а також відповідальність за не виконання чи не належне виконання своїх посадових обов’язків.
16. Положення про організацію виховної роботи з особовим складом органів і підрозділів внутрішніх справ України, як спеціальний відомчий нормативно-правовий акт, на багато б виграло у дієвості своїх приписів, якщо поряд з основою метою виховання особового складу були б зазначеними й більш конкретні цілі. Серйозним недоліком даного Положення є й те, що в ньому не означені ні завдання, ні принципи, ні методи, ні форми, ні способи, ні прийоми виховної роботи з курсантами та слухачами вищих відомчих закладів освіти. Подальший процес удосконалення навчально-виховного процесу в закладах відомчої освіти, вимагає виправлення такого стану.
17. Комплексного удосконалення вимагає чинна Концепція психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України. Насамперед, це стосується її понятійного апарату, суб’єктно-об’єктного складу, сфери застосування її положень щодо впорядкування тих чи інших психологічно-соціальних відносин, які виникають в процесі виховного впливу на слухачів та курсантів відомчих закладів освіти.
18. Поступ часу стосовно реалізації виховного процесу в навчальних закладах відомчої освіти вимагає складення і затвердження проекту Типового положення про організацію соціально-психологічного забезпечення в закладах освіти МВС України. Даний відомчий спеціальний нормативно-правовий акт повинен на юридичному рівні вирішувати усі питання, які стосуються психологічного забезпечення ефективного функціонування навчальних закладів ОВС. Обов’язково в ньому мають бути визначеними цілі завдання, функції, принципи, суб’єкти, форми, методи, прийоми, способи, засоби відповідного соціально-психологічного супроводження навчально-виховного процесу в закладах відомчої освітянської системи, права, обов’язки, обмеження та відповідність суб’єктів останнього.
19. Пряме відношення до виховання перемінного складу відомчих навчальних закладів має Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України. Водночас, нині діючий одноіменний нормативно-правовий акт мало чим подібний Кодексу. Наспіх складений відомчими нормотворцями Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України об’єктивно не в змозі виконувати своє соціально-виховне призначення відповідно до принципів дієвості й ефективності. Це можливе лише у випадку складення такого його змісту, за якого будуть чітко визначеними усі найважливіші методологічно-практичні питання, зокрема: соціально-виховне призначення Кодексу; його сутність, підстави і природа; сфера дії; цілі, завдання; функції даного нормативного акта; відповідальність працівників органів, структур та підрозділів внутрішніх справ за порушення означених у ньому морально-етичних вимог.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Х.: Основа, 1996. – 398с.
2. Основы управления в органах внутренних дел /Под ред. А.Г. Коренева. – М.: МЮИ МВД России, изд-во Щит-М, 1996. – 343с.
3. Конституція України //Відомості верховної Ради України. - 1996. -№30. – Ст.141
4. Державна служба в Україні: організаційно-правові основи і шляхи розвитку /За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім Ін-Юре, 1999. – 272с.
5. Старилов Ю.Н. Служебное право: Учебник. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 681с.
6. Москаленко П.Г. Навчання як педагогічна система: Навчальний посібник. – Тернопіль, 1995. – 136с.
7. Латкова И.А., Колотнаевская И.Ф. Профессиональная педагогика в работе с персоналом органов внутренних дел: Лекция. – М.: Академия МВД России, 1995. – 26с.
8. Бандурка О.М. Університет внутрішніх справ МВС України: наше майбутнє //Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 9. – С.10-15.
9. Соболєв В.О., Лапшина В.Л., Дядечко І.І. Ефективність та якість професійної підготовки молодого слідчого (на прикладі Університету внутрішніх справ) //Вісник Університету внутрішніх справ. – 1997. – Вип. 2. – С.195-205.
10. Венедиктов В.С. Деякі напрямки методичного забезпечення навчально-виховного процесу в вузах МВС України //Вісник Університету внутрішніх справ.- 1996. – Вип. 1. – С.138-141.
11. Дегтярёв И.Л. Единство идейно-политического, профессионального и нравственного воспитания кадров в вузах МВД СССР //Материалы совещания –семинара. – Горький: МВД СССР, 1988. – С.10-20.
12. Социология: наука об обществе: Учебное пособие для студентов высших учебних заведений – Х., 1997. – 683с.
13. Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс Лекций. – М.:. Юрайт, 1999. – 523с.
14. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс. Учебник для студентов педагогических вузов: В 2 кн. Кн.2: Процесс воспитания. – М.: Гуманит. Изд. ВЛАДОС, 2000. – 256с.
15. Психология. Словарь /Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1990. – 624с.
16. Столяренко Л.Д. Педагогіка. Серия “Учебники, учебные пособия”. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 448с.
17. Бандурка О.М., Соболєв В.О. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ: Підручник. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 480с.
18. Організація виховної та соціально-психологічної роботи в учбових закладах МВС України: Науково-практичний посібник /За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1996. – 83с.
19. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997. – 304с.
20. Макаренко А.С. Педагогические сочинения: В 8т. – Т.5. – 371с.
21. Гельвеций К.А. О человеке, его умственных способностях и его воспитании. – М., 1938. – 284с.
22. Безрукова В.С. Педагогика. Проективная педагогика. – Екатеринбург: Деловая книга, 1996. – 344с.
23. Етимологічний словник української мови: У 7т. /Ред. кол. О.С. Мельничук (головн. ред.) та ін. – К.: Наукова думка, 1982. – Т.1.
24. Філософія: Навчальний посібник /І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко, В.П. Розумний та ін.; За ред. І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 1997. – 584с.
25. Ушинський К.Д. Твори: В 6 т. – К.: Рад. шк., 1954. – Т.1.
26. Педагогіка /За ред. М.Д. Ярмаченка. – К.: Вища шк., 1986. – 475с.
27. Пирогов Н.И. Избранные педагогические сочинения. – М., 1583. – 724с.
28. Бехтерев В.М. Вопросы общественного воспитания. – М., 1910. – 448с.
29. Макаренко А.С. Методика виховної роботи. – К.: Рад. шк., 1990. – 245с.
30. Гриненко Б. Цель народной школы //Русский народный учитель. – 1885. - №5. – С.295-300.
31. Дистерверг А. Собрание сочинений. - М., 1961. – Т.2. – 342с.
32. Ожегов С.И. Словарь русского языка /Под общ. ред. С.П. Обнорского. – М.: Гос. изд. иностранных и национальных словарей, 1953. – 848с.
33. Груздев П.Н. Вопросы воспитания и обучения. – М., 1949. – 438с.
34. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия.: Учебник. – М.: Проспект, 1997. – 568с.
35. Ильин В.В. Мера //Диалектика материального мира. Онтологическая функция материалистической диалектики. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. – С.135-150.
36. Концепція розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки МВС України на період 2001 – 2005 рр. -К.: ГУРОС МВС України, 2000. – 16с.
37. Державна національна програма “Освіта”. Україна ХХІ століття. – К.: Райдуга, 1994. – 61с.
38. Латкова И.А, Колонтаеваская И.Ф. Профессиональная педагогика в работе с персоналом органов внутренних дел: Лекции. – М.: Академия МВД России, 1995. – 26с.
39. Декларація про державний суверенітет України //Відомості Верховної Ради України. – 1990. - №31. – Ст.429.
40. Акт проголошення незалежності України //Відомості Верховної Ради України. – 1990. - №38. – Ст.502.
41. Закон України “Про міліцію” //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №4. – Ст.20.
42. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №22. – Ст.308.
43. Закон України “Про надзвичайний стан” //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №37. – Ст.5388.
44. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” //Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №35. – Ст.358.
45. Закон України “Про пожежну безпеку” //Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №5. – Ст.21.
46. Закон України “Про дорожній рух” //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №31. – Ст.338.
47. Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” //Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №11. – Ст.50.
48. Державна програма боротьби зі злочинністю //Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №35. – Ст.358.
49. Постанова Верховної Ради України “Про невідкладні заходи щодо боротьби з організованою злочинністю і корупцією” //Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №27. – Ст.285.
50. Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затв. розпорядженням Президента України від 07.10.1992 р. //Голос. – 1992. – 20 жовтня.
51. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 р. //Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. – К., 1993.
52. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, затв. Указом Президії Верховної Ради України від 29 липня 1991 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №7.
53. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №546 від 19 липня 1999 р. “Про створення підрозділів виховної, соціальної роботи та психологічного забезпечення”. – К., 1999. – 5с.
54. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №515 від 30 червня 2001 р. “Про Комплексну програму кадрової політики в органах та підрозділах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни”. – К., 2001. – 31с.
55. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №938 від 4 грудня 1999 р. “Про затвердження Типового положення про відділ, відділення, групу виховної, соціальної роботи та психологічного забезпечення управлінь, відділів по роботі з особовим складом ГУМВС України в Криму, Київській області, УМВС України в областях, м.Севастополі та на транспорті”. – К., 1999. – 11с.
56. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №367 від 12 червня 1992 р. “Про затвердження Положення про наставництво в органах внутрішніх справ України”. – К., 1992. – 5с.
57. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №243 від 21.04.95 р. “Про затвердження нагрудних знаків Міністерства внутрішніх справ України”. – К., 1995. – 15с.
58. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №432 від 6 липня 2000 р. “Про затвердження Положення про Центр культури та мистецтв МВС України”. – К., 2000. – 4с.
59. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №538 від 12.09.1992 р. “Про підвищення рівня загальної та професійної культури, службової етики працівників органів внутрішніх справ та ролі керівників в організації виховної роботи”. – К., 1992. – 3с.
60. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №335 від 27 квітня 2001 р. “Про затвердження Інструкції про порядок формування в органах внутрішніх справ України резерву кадрів на висунення та організацію роботи з ним”. – К., 1993. – 8с.
61. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №812 від 12 грудня 1995 р. “Про затвердження Положення про конкурс професійної майстерності працівників органів внутрішніх справ”. – К., 1995. – 7с.
62. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №505 від 13 вересня 1994 р. “Про затвердження Статуту слухачів і курсантів вищих учбових закладів Міністерства внутрішніх справ України”. – К., 1994. – 11с.
63. Наказ Міністра внутрішніх справ України, Голови Служби безпеки України, Голови державного комітету у справах охорони державного кардону України, Командувача Національної гвардії України, Начальника Управління Державної охорони України, Голови Державної митної служби України, Голови Державної податкової адміністрації України, Генерального прокурора України, Голови державного комітету України з фізичної культури і спорту, Голови Центральної ради фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” України № 253 від 26 березня 1999 р. “Про заходи щодо подальшого розвитку фізичної культури і спорту серед особового складу правоохоронних органів”. – К., 1999. – 7с.
64. Розпорядження Міністерства внутрішніх справ України № 146 від 17 травня 1999 р. “Про поліпшення якісного складу служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України”. – К., 1999. –2с.
65. Розпорядження Міністерства внутрішніх справ України № 37 від 28 лютого 1998 р. “Про організацію роботи по психологічному відбору кандидатів до відомчих закладів освіти МВС України”. – К., 1998 р.
66. Рішення колегії МВС України № 2 км/2 від 03.02.1997р. “Про затвердження Концепції психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України”. – К., 1997. – 8с.
67. Управление персоналом организации: Учебник /Под ред. А.Я. Кибанова. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 512 с.
68. Шексшня С.В. Управление персоналом современной организации. – М.: ЗАО Бизнес-школа,1998. – 352с.
69. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: учебник для студ. пед. вузов: В 2 кн. Кн.1: Общие основы, процесс обучения. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – 576 с.
70. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем /Под общей ред. Е.Б. Кубко. – К.: Юринком, 1997. – 192 с.
71. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. – М.: Мысль, 1981. – 348с.
72. Сагатовский В.Н. Опыт построения категориального аппарата системного подхода //Философия науки. – 1978. - №3 – С.72-77.
73. Аверьянов А.Н. Система: философская категория и реальность. – М.: Прогресс, 1985. – 378с.
74. Buchele R. The management of business and public organizations. – N.Y., 1977. – 352p.
75. Гегель. Сочинения: В ІХ т. – М., 1970. – 558с.
76. Керимов Д.А. Философские проблемы права. – М.: Мысль, 1972. – 470с.
77. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 385 від 17 червня 2000 р. “Про затвердження Положення про організацію виховної роботи з особовим складом органів і підрозділів внутрішніх справ України”. – К., 2000. – 4с.
78. Програма виховної роботи з курсантами та слухачами вищих закладів освіти МВС України. – Х., 1999. – 24с.
79. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. – М.: Прогресс, 1981. – 218с.
80. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать. – М.: Просвещение, 1985. – 448с.
81. Методичні рекомендації по організації індивідуальної виховної роботи з постійним особовим складом Університету внутрішніх справ //В збірн. нормативних актів по роботі з особовим складом органів внутрішніх справ України. – Х.: Університет внутрішніх справ України, 1997. – С.3-31.
82. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник. – М.: Юрист, 2000. – 720с.
83. Дицген И. Избранные философские сочинения. – М., 1941. – 486с.
84. Афанасьев В.Г. О принципах классификации целостных систем //Вопросы философии. – 1963. - №5. – С.28-35.
85. Ланге О. Целое и развитие в свете кибернетики. – М.,1969. – 254с.
86. Теория государства и права: Курс лекций /Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
87. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. Педагогічна антропологія. Том перший. Передмова //Твори: В 6 т. – К.: Рад.шк., 1952. – Т.4.
88. Етимологічний словник української мови: В 7т. – т.3. – С.451.
89. Кохановский В.П. Философия и методология науки. – Ростов н/д: Феникс, 2000. – 258с.
90. Лешкевич Т.Г. Философия науки: мир эпистемологов. – Ростов н/д: Феникс, 2000. – 258с.
91. Никифоров А.Л. Философия науки: история и методология. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1998. – 484с.
92. Философия: Учебное пособие для высших учебных заведений (Избранное 2-е, переработанное и дополненное). - Ростов н/д: Феникс, 2001. – 576с.
93. Болдырев Н.И. Методика воспитательной работы в школе. – М.: Просвещение, 1981. – 324с.
94. Буланов Н.М., Бачковский Н.С. Морально – психологическая подготовка курсантов учебных подразделений МВД, УВД. – М.: МВД СССР, 1975. – 23с.
95. Макаренко П.В. Соціально-психологічні аспекти формування особистості фахівця системи ОВС // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 5. – С.254-259.
96. Китов А.И. Психология управления. Часть 1. Психология личности и деятельности руководителя органа внутренних дел. – М.: Академия МВД СССР, 1976. - 179с.
97. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. – Х.: Фортуна-пресс, 1998. – 464с.
98. Потеряхин А.Л. Психология управления. Основы межличностного общения. – К.: Вира-Р, 1999. – 384с.
99. Реан А.А., Бордовская Н.В., Розум С.И. Психология и педагогика. Учебник для вузов. – СПБ.: Питер, 2000. – 432с.
100. Сливка С. Професійна культура юриста. – Львів: Світ, 2000. – 299с.
101. Деликатный С.К., Половников Ж.Ю., Прыгунов П.Я. Основы профессиональной и психологической подготовки сотрудников личной охраны. Учебное пособие. – К.: Альфа-щит, 1998. – 527с.
102. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 423 від 21 червня 1997 р. “Про затвердження Положення про службу психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України”. – К., 1997. – 5с.
103. Щекин Р.В. Теория социального управления: Монография. – К.: МАУП, 1996. – 408с.
104. Слеленков И.М., Аверин Ю.П. Основы теории социального управления. – М.: Высшая школа, 1990. – 296с.
105. Чернявский А.Д., Денисенко С.А. Управление в условиях рыночных отношений. – К.: Юринком, 1992. – 348с.
106. Научная организация управления органами внутренних дел / Под ред. Г.Г. Зуйкова. – М.: Академия МВД СССР, 1984. – 313с.
107. Кнорринг В.И. Искусство управления: Учебник. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 288с.
108. Основы управления в органах внутренних дел / Под ред. А.П. Коренева. – М.: Изд-во Щит-М, 1996. – 338с.
109. Государственное управление: основы теории и организации. Учебник / Под ред. В.А. Козбаненко. – М.: Статут, 2000. – 912с.
110. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Х.: Університет внутрішніх справ, 1998. – 480с.
111. Педагогика школы /Под ред. Г.И. Щукиной. – М.: Прогресс, 1977. – 371с.
112. Роберт Едлем. Розвиток сфери етичної освіти для командного й керівного складу поліції: оперативні дослідження та критичний аналіз, необхідні для укладання навчальної програми і професійного росту кадрів //В зб. статей британських авторів: Підготовка і професійний розвиток керівних правоохоронних кадрів. – Переклад здійснено за текстом, опублікованим у журналі “Соціальне життя та управління”, том 33, число 3, вересень 1999. – С.281-301.
113. Тихомиров Ю.А. Право и социальное управление в развитом социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1978. – 328с.
114. Научна организация управления органами внутренних дел /Под ред. Г.Г. Зуйкова. – М.: Академия МВД СССР, 1984. – 313с.
115. Теория государства и права /Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА – ИНФРА. М., 1998. – 570с.
116. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. – М.: Юрайт, 1998. – 416с.
117. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х томах /Под ред. М.Н. Марченко. Том 2. Теория права. – М.: Изд-во Зерцало, 2000. – 546с.
118. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704с.
119. Лившиц Р.З. Теория права. – М.: НОРМА – ИНФРА; М., 1994. – 476с.
120. Хропанюк В.Н. Теория государства и права /Под ред. В.Г. Стрекозова. – М.: Интерстиль, 2000. – 361с.
121. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Юристъ, 1995. – 428с.
122. Общая теория права и государства: Учебник /Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юристъ, 1999. – 520с.
123. Теория права и государства: Учебник для юридических вузов /Под ред В.В. Лазарева. – М.: Право и Закон, 1996. – 424с.
124. Настанова з організації професійної підготовки рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затв. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.жовтня 2000 р. №759. – К., 2000.
125. Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ, затв. Наказом Міністерства внутрішніх справ №18 від 11 січня 1996 р. – К., 1996. –2с.
126. Ануфрієв М.І., Бандурка О.М., Ярмиш О.Н. Вищій заклад освіти МВС України: Наук. практ. посібник. – Х.: Ун-т внутр. справ. 1999. – 369с.
127. Государственная служба. Карьера и профессиональный рост: зарубежный опыт. – М.: РАГС, 1966. – Вып. 14. – 416с.
128. Акименко Г.Н. Основы воспитания государственных служащих. – М.: Прогресс, 1995. – 225с.
129. Матеріали Міжнародного форуму з проблем навчання державних службовців: 23-24 жовтня 1997 р. – К.: Генеза. – 45с.
130. Райт Г. Державне управління / Пер. с англ. В. Іващенка, О. Коваленка. С. Соколік. – К.: Основи, 1994. – 191с.
131. Краснодонський І.М. Методи професійного виховання. –К.: УАДУ, 1995. – 267с.
132. Варонтутовский А.С. Полиция зарубежных стран. – М.: Наука, 1993. – 345с.
133. Колонтаенко П.М. Патриотическое воспитание военнослужащих и сотрудников органов правопорядка. – М.: РАКС, 1996. – 231с.
134. Мамутов А.А. Основы воспитательного процесса. – М.: Вопросы труда. 1930. – 245с.
135. Алехин С.П. Воспитание, профессиональное воспитание: на примере работы полиции зарубежных стран. – М.: Экономика, 1991. – 350с.
136. Синьов В.М., Пометкн О.І., Кривуша В.І., Супрун М,О. Основи теорії виховання: Навч. посібник. – К.: РВВ КІВС, 2000. – 140с.
137. Фихтинов А.Т. Моделирование воспитания. – М.: Магистр, 1997. – 350с.
138. Гражда М.В. Государственная служба как профессиональная деятельность. – М.: Квадрат, 1997. – 128с.
139. Гришковец А. Право госслужащего на продвижение по службе // Государство и право. – 1998. - № 10. – С. 27-34.
140. Назимов И.Н. Профессиональная пригодность специалиста. – М.: Наука, 1972. – 365с.
141. Кутинов А.П. Полицейское право. – М.: Дело, 1992. – 270с.
142. Квашин С.В. Взаимодействие общественности и полиции: анализ зарубежного опыта правоохранительной работы. – М.: ИНФРА – М, 1997. – 432с.