Організаційно-правове забезпечення впровадження іпотечного кредитування в Україні

Короткий опис

План

Вступ

РОЗДІЛ І Іпотечний банк як один з основних інститутів системи іпотечного кредитування

1.1. Поняття іпотечного банку та специфіка його діяльності

1.2. Практика діяльності іпотечних банків в зарубіжних країнах

РОЗДІЛ ІІ Розвиток іпотечного кредитування в Україні

2.1 Гносеологічний розвиток іпотечного кредитування в Україні в ХІХ – ХХ століттях

2.2. Організаційно-правові передумови розвитку іпотечних банків в сучасній Україні

РОЗДІЛ ІІІ Організаційне та ресурсне забезпечення діяльності іпотечних банків

3.1. Іпотечні стандарти як організаційна основа іпотечного кредитування

3.2. Первинний та вторинний ринки іпотечних кредитів як основне джерело ресурсного забезпечення іпотечного кредитування

РОЗДІЛ ІV Роль держави в процесі розвитку іпотечного кредитування

4.1 Побудова оригінальної моделі іпотечного кредитування в правових та економічних умовах сучасної України

4.2 Нормативно-правове забезпечення розвитку і вдосконалення іпотечного кредитування

Висновки
Список використаних джерел
Додатки
3

12

12

21

59

59

69

87

87

113

127

127

143

165
174
189

ВСТУП

Останнім часом в Україні склалися передумови для створення механізму іпотечного кредитування, що пов’язано з позитивними тенденціями у розвитку економіки. Необхідність створення іпотечного ринку диктується також новизною, масштабами і складністю завдань ринкової трансформації національної економіки, забезпечення динамічного її розвитку.
Наша увага до цієї проблематики породжена не намаганням копіювати зарубіжний досвід. Ставиться за мету привести в дію вже створені в Україні правові та економічні передумови для широкомасштабного запровадження іпотечного кредитування. І, головне, для забезпечення його максимальної практичної віддачі.
Пов’язаний з цим комплекс питань має не тільки правове, економічне, а й важливе соціально-політичне значення. Зокрема, доказом цьому є ті колізії, що склалися навколо ухвалення українським парламентом Законів України „Про іпотеку” та „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”, нарешті, Земельного кодексу, який також має безпосереднє відношення до іпотеки. Прямо чи опосередковано іпотечне кредитування зачіпає також фінансову, бюджетну, кредитно-грошову політику держави, банківську систему.
Природно і зрозуміло, що до середини 90-х р.р. для іпотечного кредитування в Україні не було об'єктивного підґрунтя. Мається на увазі, перш за все, обмеженість сфери приватної власності на землю та нерухоме майно.
Широкий і більш динамічний розвиток іпотечної справи потребує належного нормативно-правового забезпечення. Ухвалені у 2003 р. закони, що регулюють іпотеку створили тільки базові організаційні засади для неї. Більш-менш системного характеру ця справа набула лише у житловому будівництві. Але без прийняття додаткових законів („Про іпотечні цінні папери”, „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним” тощо) процес розвитку іпотечного кредитування значно ускладнюється.
Досі не введено в реальний і прозорий обіг землю, основні фонди підприємств та інші об'єкти нерухомості, які є найбільш надійними гарантіями виконання кредитних зобов'язань.
Слід розраховувати на широке використання іпотечних цінних паперів у процесі пенсійної реформи. Необхідність у надійному вкладенні пенсійних коштів очевидна і зрозуміла.
Не менш гострою є потреба у радикальному розширенні інвестиційних можливостей та поглибленні спеціалізації українських банків, зокрема, створення мережі іпотечних банків та надання їм гарантій повернення довгострокових кредитів.
Одним із головних пріоритетів соціально-економічної політики уряду повинен стати розвиток іпотечного кредитування житла, на яке є великий соціальний попит. Крім суто соціальної складової, потрібно враховувати і важливе інвестиційне значення мультиплікаційного ефекту житлового будівництва. Сьогодні житлова іпотека повинна забезпечити соціальні потреби широких верств населення, насамперед молоді. Треба зробити все, щоб кожна молода сім'я, кожен звільнений з армії, кожен випускник вузу мав можливість скористатися іпотечним житловим кредитуванням.
Іпотека має також відіграти якісно нову роль у кредитуванні промислових підприємств. Сьогодні на порядок денний ставиться питання формування самодостатнього механізму промислової іпотеки, тобто такого механізму, який забезпечував би узгодження інтересів позичальника і кредитора на основі еквівалентності вартості майна та кредитних ресурсів.
Також перед урядом, крім вироблення стратегії, нормативно-правового та організаційного забезпечення розвитку іпотечного кредитування, постають задачі по створенню необхідних передумов для професійної оціночної діяльності, розвитку ринку нерухомості, зорієнтовані на забезпечення достатньої ліквідності заставленого майна. Україна значно відстає в цих питаннях, у тому числі і від своїх сусідів. Більше того, практично в усіх країнах Східної Європи прийнято спеціальні програми державного сприяння розвитку іпотечного кредитування.
Враховуючи викладене, в даний час тільки невелика кількість банків в Україні, що спеціалізуються на кредитуванні, визначила як пріоритетний напрямок діяльності кредитування під заставу нерухомості. Незважаючи на те, що іпотечні банки є основною ланкою в системі іпотечного кредитування, вони зараз не відіграють належної ролі в стимулюванні економічного розвитку, у довгостроковому кредитуванні галузей реального сектора економіки і населення. Становлення банків такого напрямку спеціалізації проходить в досить несприятливій правовій, економічній і політичній ситуації. У зв'язку з цим, важливого значення сьогодні набуває дослідження теоретичних і практичних аспектів як діяльності іпотечних банків, так і розвитку іпотечного кредитування в цілому. Виникає необхідність в узагальненні, аналізі, систематизації накопиченої вітчизняної і закордонної практики функціонування банків такого напряму спеціалізації та зарубіжного досвіду становлення системи іпотечного кредитування.
Все наведене вище визначає актуальність обраної теми.
У той же час, вибір теми обумовлений не тільки її значною актуальністю, але і недостатньою науковою розробленістю в літературі.
При вивченні юридичної літератури автор звертався до робіт як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Зокрема, проблемам іпотечного кредитування в дореволюційній Україні були присвячені роботи вітчизняних вчених XIX століття – Г. Бланка, А. Гур’єва, А. Постнікова, П. Мігуліна, Я. Печорина, С. Хрульова та інших. Вагомий внесок у сучасну розробку деяких проблем іпотечного кредитування внесли, передусім, зарубіжні дослідники, зокрема Е.Дж. Долан, Д. Блевінс, Ю. Штайн, М. Дестресс, Р. Страйк, М. Фохлер, П. Паул, А. Райф, В. Венор, Ф. Вензель, П. Самуельсон , Х. Ламперт, Д. Хаддурі та ін. Серед російських фахівців сучасною науковою розробкою питань іпотечного кредитування займаються такі вчені як В. Бусов, В. Букато, Є. Жуков, А. Івасенко, А. Іванов, Б. Клюкін, Н. Косарева, В. Овчінніков, А. Смолянніков, В. Сироткіна, Н. Зеленкова, Н. Рахманова, Є. Семенова, Є. Михайлова, І. Черняк, І. Пулковська, В. Кудрявцев та Є. Кудрявцева тощо. В останні роки з’явилася низка публікацій українських юристів, економістів, банківських фахівців з питань розвитку іпотечного кредитування в сучасних умовах України – О. Євтуха, О. Красникової, С. Кручка, С. Шкрярука та інших. Ряд проблем діяльності банківських установ висвітлюється у роботах Є. Жукова, А. Мороза, О. Лаврушина, В. Сусіденко, Л. Коваля, Н. Эріашвілі тощо.
Всі зазначені публікації розкривають тему іпотечного кредитування в окремих її аспектах. В той же час практично відсутні роботи, що стосуються як діяльності спеціалізованих іпотечних банків, так і ролі держави в процесі становлення системи іпотечного кредитування в цілому. Більшість авторів обмежуються або окремими фактами з діяльності зарубіжних іпотечних банків, або аналізом окремих функцій держави в процесі іпотечного кредитування. Більше того, щодо іпотечних банків сучасної України, то вони частіше за все розглядаються поряд з іншими комерційними банками.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи обрана з урахуванням тих заходів, що проводяться в Україні з метою впровадження і розвитку іпотечного кредитування, створення мережі спеціалізованих кредитно-фінансових установ – іпотечних банків, посилення ролі держави на початковому етапі розвитку системи іпотечного кредитування.
Дисертація виконана в межах науково-дослідної проблематики Науково-дослідного інституту фінансового права Національної академії державної податкової служби України (номер державної реєстрації 0102v007111), де автор є одним із виконавців та затверджена ДПА України 11 березня 2003 року.
Мета дисертаційного дослідження – комплексна розробка основних напрямків діяльності держави по забезпеченню створення розгалуженої мережі іпотечних банків на основі узагальнення світового досвіду їхньої діяльності і прийняттю нормативно-правової бази, що регулює правовідносини у сфері іпотечного кредитування.
Виходячи з мети дисертаційного дослідження автором поставлені такі задачі:
- розкрити сучасне поняття іпотечних банків;
- провести аналіз діяльності іпотечних банків за кордоном і в дореволюційній Україні, виявити основні тенденції їхнього розвитку;
- виявити особливості і протиріччя створення і розвитку іпотечних банків в Україні в сучасних умовах;
- визначити перспективи розвитку вітчизняних іпотечних банків з урахуванням світового досвіду їхньої діяльності;
- виявити пряму залежність якості процесу іпотечного кредитування від досконалості організаційної структури іпотечного банку;
- розробити ефективний механізм ресурсного забезпечення іпотечних банків;
- довести необхідність безпосередньої участі та показати основні напрями управління держави на початковому етапі розвитку іпотечного кредитування в Україні;
- проаналізувати чинне законодавство України та показати основні шляхи його вдосконалення у сфері іпотечного кредитування.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу іпотечного кредитування.
Предметом дослідження виступає система заходів держави у сфері організації іпотечного кредитування.
Теоретична та методологічна основи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів юридичного аналізу, дослідження юридичної форми відносин іпотечного кредитування.
Діалектичний метод зумовлює дослідження питань правового регулювання іпотечного кредитування з урахуванням суперечностей, що закладені в природі цих відносин, аналізі інтересів сторін, держави, міжнародних та іноземних інституцій, постійному вдосконаленню відносин з приводу іпотечного кредитування тощо. Особливе значення має розгляд цих питань у єдності їх економічного змісту і правової форми, розмежування яких вимагає застосування формально-логічного методу.
Системний підхід дозволяє розглядати іпотечне кредитування як явище у системі кредитно-фінансових відносин і його правове регулювання, зважено оцінити сукупність правовідносин з приводу іпотечного кредитування та їх загальний результат та його суспільне значення, надати системного характеру державному управлінню ними.
Історико-правовий метод є невід’ємною частиною будь-якого юридичного дослідження, і набуває великого значення при виявленні проблем функціонування іпотечних банків.
Єдність логічного та історико-правового методів сприяла спостереженню історичних закономірностей розвитку правового регулювання відносин в сфері іпотечного кредитування, створення й функціонування іпотечних банків, трансформації державного регулювання іпотечного ринку в Україні та закордоном.
Особливе методологічне значення має застосування висновків та фактографічних даних економічної науки, які, однак, не можуть бути прямо застосовані у процесі юридичного дослідження, аналізу, а потребують переведення у площину юридичних категорій і можуть лише використовуватись у роботі, але не становити її зміст. Використання досліджень економічного характеру зводиться, насамперед, до аналізу їх висновків.
Теоретичну базу дисертаційного дослідження склали праці вітчизняних і зарубіжних учених із проблем теорії і практики іпотечного кредитування. Оскільки фундаментальні дослідження з питань діяльності іпотечних банків та ролі держави в організації іпотечного кредитування відсутні, автор при написанні роботи спирався також на матеріали періодичної літератури.
Базою практичних даних для автора служили статистичні матеріали НБУ і Держкомстату України, статистична інформація, що міститься в наукових публікаціях, інформаційні матеріали Української національної іпотечної асоціації і Асоціації українських банків.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що представлена дисертація є одним із перших комплексних досліджень організаційно-правового процесу впровадження іпотечного кредитування в Україні; у комплексному науковому дослідженні процесів становлення і розвитку зарубіжних і українських іпотечних банків як основного елемента системи іпотечного кредитування, і так само – в обґрунтуванні організуючої ролі держави в процесі створення даної системи.
У дисертації обґрунтовані і сформульовані положення і пропозиції, в яких відбивається наукова новизна дисертаційного дослідження, а саме:
- на основі аналізу існуючих трактувань уточнене і науково обґрунтоване поняття іпотечного банку, що визначається як спеціалізований банк, що концентрує свою діяльність на видачі іпотечних кредитів за рахунок мобілізації коштів, повернення яких забезпечено нерухомим майном;
- узагальнена практика діяльності іпотечних банків у дореволюційній Україні і за кордоном; запропонована їхня класифікація і виявлена специфіка в залежності від правової системи і рівня соціально-економічного розвитку країни;
- за результатами дослідження діяльності іпотечних банків України дана оцінка їхнього стану, виявлена специфіка, основні проблеми і тенденції розвитку на сучасному етапі;
- доведена необхідність побудови специфічної організаційної структури іпотечного банку як головна передумова здійснення якісного процесу іпотечного кредитування;
- розроблений ефективний механізм рефінансування діяльності українських іпотечних банків, який повинен ґрунтуватися на емісії іпотечних цінних паперів з метою їх подальшого продажу на вторинному ринку іпотечних кредитів;
- обґрунтована необхідність організаційної участі держави на початковому етапі побудови системи іпотечного кредитування в Україні;
- висунуті та обґрунтовані пропозиції щодо оптимізації нормативно-правової бази у сфері іпотечного кредитування, у тому числі доведено необхідність розробки Концепції розвитку іпотечного кредитування в Україні, прийняття окремого спеціального закону, що регламентує статус іпотечних банків, внесення змін і доповнень в діючі законодавчі та підзаконні акти, які регулюють правовідносини з приводу іпотечного кредитування.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в можливості застосування основних висновків і пропозицій у роботі Національного банку України з вирішення задач по формуванню і розвитку спеціалізованих іпотечних банків. Розроблені в дисертації пропозиції можуть бути рекомендовані органам законодавчої влади для використання в роботі зі створення правового забезпечення діяльності іпотечних банків та інших учасників системи іпотечного кредитування в сучасних українських соціально-економічних умовах, а також можуть бути застосовані банками, що спеціалізуються на іпотечному кредитуванні, в процесі організації структурних підрозділів. Результати дослідження можуть застосовуватися при розробці навчальних курсів з фінансово-правових дисциплін.
Практичну цінність, зокрема, мають:
- рекомендації з формування організаційної структури іпотечного банку;
- запропонована схема вторинного ринку іпотечних кредитів та принципи його функціонування;
- наведені рекомендації по використанню кредитно-заощаджувальних програм;
- пропозиції по використанню відповідними органами держави організаційних та фінансово-кредитних методів впливу на діяльність іпотечних банків з метою її впорядкування на початковому етапі впровадження і розвитку іпотечного кредитування в Україні;
- окреслені напрями вжиття органами держави невідкладних заходів по організаційному та нормативно-правовому забезпеченню узгодженої діяльності іпотечних банків з і іншими учасниками системи іпотечного кредитування;
- виявлені в процесі аналізу зарубіжного досвіду іпотечного кредитування помилки, яких не слід припускатися в процесі побудови ефективної системи іпотечного кредитування в Україні.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні положення дисертаційної роботи неодноразово обговорювалися на кафедрі фінансового права Національної академії державної податкової служби України. Принципові ідеї, теоретичні положення було викладено на таких науково-практичних конференціях: Науково-практична конференція „Розвиток податкових відносин та модернізація податкової служби України” (19-20.12. 2002 р., Академія ДПС України, м. Ірпінь); Міжнародна науково-практична конференція студентства та аспірантів (10-11.04. 2003 р., Київський національний університет ім. Т. Шевченка, м. Київ); Міжнародна науково-практична конференція „Україна наукова 2003” (16-20.06. 2003 р., Дніпропетровськ – Одеса – Львів).
Науково-практичні дослідження автора дисертації використовувались в діяльності Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності під час підготовки проектів законів в сфері банківської діяльності, а саме проекту закону України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про іпотеку”. Також результати дисертаційного дослідження були використані в діяльності філії ЗАТ „Донгорбанк” під час формування структури управління з іпотечного кредитування. Крім того, пропозиції дисертанта щодо функціональних обов’язків співробітників управління з іпотечного кредитування (андерайтерів, оцінювачів тощо) знайшли своє відображення в процесі підготовки проектів посадових інструкцій.
Результати дослідження були використанні в діяльності ВАТ „Банк „Український капітал” під час підготовки проекту внутрішнього Положення про порядок іпотечного кредитування.
Публікації. Основні висновки дисертаційного дослідження викладено у 5 наукових публікаціях, з них 3 – у фахових виданнях.

Список літератури

Висновки

У ході дисертаційного дослідження автором були проаналізовані основні проблеми впровадження іпотечного кредитування в Україні, запропоновані практичні рекомендації з удосконалення і розвитку як іпотечного механізму, так і законодавства, що його регулює.
Варто відзначити, що розвиток іпотечного кредитування в Україні носить слабкий і локальний характер (розвивається один вид кредитування (житлова іпотека) і на окремих територіях). Хоча, як свідчить досвід індустріально-розвинутих країн, повнофункціональний механізм іпотеки, у який залучені кредитно-фінансові, будівельні, страхові, виробничі та інші організації, є могутнім джерелом підживлення економіки держави. При проведенні дослідження було виявлене коло завдань, що стоять у процесі становлення вітчизняної іпотеки, намічені шляхи їх вирішення. В цілому в дисертаційному дослідженні були зроблені наступні висновки.
1. Звертаючись в дисертації до питання про поняття іпотечного банку як основного учасника системи іпотечного кредитування, автор дійшов висновку, що в літературі воно розкривається односторонньо, оскільки висвітлюються тільки активні операції. В результаті зіставлення структури і характеру операцій іпотечних банків і банків інших видів автор ставив перед собою завдання виявити специфіку іпотечних банків, розкрити їх сутність. На цій основі іпотечний банк охарактеризований як спеціалізований банк, що концентрує свою діяльність на видачі іпотечних кредитів за рахунок мобілізації коштів, повернення яких забезпечено нерухомим майном.
2. Аналіз діяльності закордонних іпотечних банків виявив їх специфіку в різних країнах. В роботі дається класифікація іпотечних банків за формою власності, охоплюваною територією, ступенем залежності від акціонерів, особливостями формування ресурсної бази, суб’єктами кредитування. Крім того, автором були виявлені три основні моделі іпотечного кредитування, а саме контрактно-ощадна модель іпотечного кредитування; класична континентальна модель іпотечного кредитування; американська модель іпотечного кредитування із вторинним ринком іпотечних кредитів. На основі цієї класифікації були відображені особливості іпотечних банків в залежності від моделі іпотечного кредитування.
Дослідження діяльності іпотечних банків у цілому показало:
- банки такого типу є невід'ємним елементом сучасних кредитних систем;
- наявність іпотечних банків характерна не тільки для розвинутих кредитних систем, але і для кредитних систем на етапі становлення;
- роль і місце іпотечних банків у кредитних системах різних країн різна (найбільш розвинута мережа іпотечних банків в Німеччині).
При розгляді діяльності зарубіжних іпотечних банків автором були виявлені основні тенденції їх розвитку, а саме:
- у зв'язку із високим рівнем розвитку системи іпотечного кредитування відбувається скасування спеціального законодавчого регулювання діяльності іпотечних банків;
- в міру удосконалення іпотечного кредитування відбувається поступове зниження частки державних іпотечних банків, і, в цілому, ролі держави в розвитку ринку іпотеки;
- спостерігається тенденція до транснаціоналізації банків;
- відбувається перехід від залучення ресурсів через систему накопичувальних рахунків до операцій на вторинному ринку іпотечних кредитів.
У цілому ж аналіз діяльності закордонних іпотечних банків виявив велику їх значимість у світовій кредитній системі і на ринку іпотечних кредитів. Однак розвиток банків такого типу багато в чому залежить від участі держави в їх організації і функціонуванні на початковому етапі розвитку іпотечного кредитування.
Узагальнюючи досвід зарубіжних країн у даній сфері, автор наводить сукупність заходів державного економіко-правового стимулювання діяльності іпотечних банків, виділяючи методи прямого і непрямого впливу.
3. Дослідження дореволюційного досвіду діяльності українських іпотечних банків виявило інституціональну специфіку, форми державного впливу, особливості операцій. Проведений аналіз показав, що українські іпотечні банки до 1917 р. були широко розповсюджені по всій території країни при активній участі і підтримці держави. При цьому, найбільш ефективним на етапі становлення є не економічне, а адміністративне регулювання.
Для того, щоб визначити можливі напрямки розвитку іпотечних банків в Україні, автор оцінює в дисертації їхній сучасний стан.
У результаті аналізу діяльності українських іпотечних банків за останнє десятиріччя автор робить висновок про їх обмежену кількість, неглибоку спеціалізацію і незначну роль у кредитній системі нашої країни. Крім того слід відзначити, що іпотечних банків у чистому вигляді, з притаманними їм усіма властивостями, в Україні в даний час не існує.
Операції українських іпотечних банків носять короткостроковий характер, мають складну організаційну форму, супроводжуються безліччю додаткових умов, що відрізняє їх від операцій закордонних банків. В якості проблем, що перешкоджають зближенню операцій українських іпотечних банків із закордонними аналогами, автор визначає не тільки складну економічну ситуацію в країні (погіршення фінансового стану підприємств, низька платоспроможність населення, високий рівень інфляції тощо), але і слабке правове забезпечення (відсутність спеціального законодавства, окремих нормативів діяльності іпотечних банків тощо).
Так, обґрунтовується необхідність формування адекватного правового забезпечення діяльності іпотечних банків, оскільки в банківському законодавстві відсутній диференційований підхід до різних типів банків, недостатнє правове забезпечення вторинного обігу іпотечних кредитів, застави землі, не відпрацьована процедура стягнення заставленого майна.
Виявлення тенденцій розвитку українських і закордонних іпотечних банків, дослідження інституціональної специфіки банків такого типу в різних країнах і дореволюційній Україні, вивчення операцій таких банків дозволили визначити напрямки й умови їхнього розвитку в сучасній Україні.
4. Аналіз організаційного забезпечення іпотечних банків показав пряму залежність якості процесу іпотечного кредитування від специфіки побудови організаційної структури іпотечного банку. Також, чим ретельніше банк підходить до процесу кредитування на всіх його етапах (з етапу прийняття заявки й андеррайтингу позичальника до етапу обслуговування іпотечного кредиту), тим з меншою кількістю негативних наслідків (недобросовісність позичальника, недостовірність наданої інформації, неплатоспроможність тощо) він зустрічається в майбутньому. У зв'язку з цим, обґрунтовується необхідність уніфікації організаційних вимог до іпотечного банку, що доцільно регламентувати поряд з економіко-правовими вимогами (співвідношення кредиту і вартості заставленого майна, рівень доходів позичальника тощо) в іпотечних стандартах.
Загалом, аналіз організаційного та ресурсного забезпечення іпотечних банків, тенденцій розвитку іпотечного кредитування в Україні в цілому, дозволив зробити наступний висновок. Державна політика, вітчизняна законодавча практика, основний закон про іпотеку і прийняття ряду інших документів говорить про те, що в Україні існує чітко виражена тенденція до формування змішаної моделі іпотечного кредитування, шляхом об'єднання елементів класичної німецької й американської моделей. Впровадження такої моделі вимагає більш розвинутої (у порівнянні з континентальною) інфраструктури іпотечного ринку, тобто наявне коло проблем інституціонального характеру. Зокрема:
- відсутність вторинного ринку іпотечних цінних паперів і неготовність та економічна незацікавленість переважної більшості українських банків у розвитку іпотеки;
- відсутність верстви потенційних інвесторів, і насамперед, інституціональних;
- відсутність стандартизації ключових процедур, здійснюваних при наданні й обслуговуванні іпотечних кредитів, правил роботи із позичальниками в процесі використання механізму іпотеки;
- масовий ринок іпотечного кредитування практично неможливий при пред'явленні до іпотечних банків універсальних нормативів як до будь-яких інших комерційних банків.
5. Сукупність позначених проблем визначає напрямки руху, в межах якого повинний проводитись комплекс заходів по формуванню державою інституціонального підґрунтя системи іпотечного кредитування й оздоровлення економіки в цілому.
Основні напрямки становлення і удосконалення механізму іпотечного кредитування наступні:
Створення нових інститутів. Якщо говорити про нові інститути-організації, потреба в яких в Україні вже назріла, то в першу чергу необхідно приділити увагу формуванню спеціалізованих іпотечних банків. При існуючому сьогодні в Україні інституціональному середовищі неспеціалізованим банківським інститутам досить складно в силу ряду причин, зазначених у роботі, розвивати іпотечне кредитування. У той же час, як свідчить світова практика, саме іпотечні банки беруть на себе основний тягар запуску механізму масової іпотеки. Безсумнівно, на першому етапі свого розвитку іпотечні банки в Україні будуть потребувати допомоги з боку держави, причому в основному ця допомогу повинна виражатися в застосуванні певних економічних стимулів та прийнятті спеціальних нормативів та правил функціонування цих інститутів.
Удосконалення діючих інститутів. Проведене нами дослідження показало, що практично всі інститути-організації, що діють зараз на іпотечному ринку в Україні, мають потребу в удосконаленні. В основному, це ощадно-позичкові установи (у тому вигляді, в якому вони існують в даний момент в Україні), які поки не виконують більшості функцій, притаманних цим інститутам в процесі іпотечного кредитування в розвинутих країнах. Причому, в першу чергу, їх неефективна робота пов’язана із відсутністю відповідних нормативно-правових актів і небажанням звертатися до зарубіжного досвіду. Крім того, удосконаленню підлягають і ті інститути, без яких неможливо собі уявити цивілізований іпотечний ринок. Зокрема, це інститути страхування, оцінки, реєстрації тощо.
Зміна і доповнення існуючих нормативних вимог. У даний момент в Україні існує хоч і не значна кількість формальних правил, що регулюють діяльність учасників іпотечного ринку, однак, як і у випадку із інститутами-організаціями, формальні правила також потребують змін і доповнень.
Не менш важливим і, мабуть, більш складним, представляється зміна багатьох існуючих сьогодні неформальних правил діяльності учасників іпотечного ринку України. Необхідно поступово змінювати ставлення більшості населення до інституту іпотеки, проводити широку роз'яснювальну роботу, популяризувати іпотеку. Більше того, іпотека не відірвана від іншого фінансового ринку, тому неформальні „іпотечні” правила повинні змінюватися паралельно з правилами усього фінансового ринку.
Створення нових нормативних вимог. Коротко тут можна виділити дві основні проблеми, які державі необхідно вирішити найближчим часом. По-перше, необхідно прийняти відповідні нормативно-правові акти, що регулюють роботу інститутів-організацій: іпотечних банків, ощадно-позичкових установ, інших учасників системи іпотечного кредитування, розширити методологічну основу житлового будівництва при застосуванні іпотечного механізму. І, по-друге, необхідно виробити стандарти видачі і обслуговування іпотечних кредитів, обов'язкові для кредиторів по всій Україні, оскільки без цього неможливо нормальне функціонування інститутів-операторів вторинного ринку іпотечних кредитів, і, відповідно, ставиться під загрозу весь механізм рефінансування іпотечних кредитів.
6. Виходячи з вищевикладеного, аналізуючи досвід іпотечного кредитування в Україні, автор прогнозує декілька сценаріїв впровадження і розвитку іпотечного кредитування в Україні:
Локальна банківська ініціатива – діяльність банків у рамках даного сценарію спирається на використання так званої напіввідкритої моделі іпотечного кредитування, що відрізняється організаційною простотою й в основному завершується в рамках первинного ринку заставних на рівні банк-клієнт. Цей сценарій – суто ринковий, що припускає залучення незначних адміністративних рішень з боку держави, які, у свою чергу, носять стимулюючий, пільговий характер без масштабних організаційних чи протекціоністських заходів.
Ініціатива держави – даний сценарій прямо пов'язаний зі створенням в Україні за підтримкою держави національної іпотечної компанії зі створенням і впровадженням через нього повноцінної системи організації іпотечного кредитування, що не тільки спирається на первинний ринок заставних і не замикається в рамках відносин банк-клієнт, але й передбачає створення вторинного ринку іпотечних цінних паперів, які забезпечені заставними на нерухомість, для залучення в систему вільних коштів від незалежних інвесторів.
Ініціатива місцевої влади. Цей сценарій передбачає ініціативу адміністрацій великих міст у напрямі забезпечення перших кроків у запровадженні іпотечного кредитування. Сценарій ґрунтується на союзі органів місцевого самоврядування з уповноваженими ними банками на розвиток іпотеки, а також на створення різних фондів. Відповідно до сценарію, адміністрації відіграють роль не просто декларативного гаранта по реалізації відносин, що ініціюються в рамках створюваної системи, але на стартовому етапі приймають на себе основний тягар майнового поручительства по забезпеченню первинної емісії цінних паперів, формуючи для цього заставний фонд зі складу об'єктів комунальної власності.
Ініціатива зарубіжних банків – незважаючи на існуючий інтерес багатьох великих західних банків та інвестиційних компаній, який проявляється в останні роки в організації іпотечного кредитування в Україні, мова про прямий і тим більше самостійний вихід на український ринок банківських послуг не ведеться, скоріше в даний час, участь зарубіжних банків буде полягати в наданні консультацій та допомоги по впровадженню певних механізмів іпотечного кредитування в Україні, що випробувані у світі. З точки зору і споживачів, і держави повноцінний вихід зарубіжних банків на ринок іпотечного кредитування стає необхідним у випадку відсутності ініціативи провідних вітчизняних банків за участю держави в процесі розвитку іпотечного кредитування.
Ініціатива забудовника – зародження елементів іпотеки не на банківському, а на інвестиційно-будівельному ґрунті – досить широко розповсюджене у світі явище. Однією з найбільш перспективних моделей іпотечного кредитування в Україні може бути так звана модель „поетапної іпотеки”, яка успішно застосовується в деяких країнах Східної Європи. В Україні найбільш близький аналог цієї моделі – співробітництво ХК „Київміськбуд” та Банка „Аркада”, що успішно застосовується в Києві, Дніпропетровську та інших великих містах. Суть цієї моделі полягає в продажі наявної у населення нерухомості і придбанні на ці кошти, плюс кредитні кошти, нового поліпшеного житла.
На наш погляд, в даний час найбільш перспективними сценаріями впровадження і розвитку іпотечного кредитування в Україні є державна ініціатива і локальна ініціатива банків. В даному контексті на державу покладаються наступні функції: розробка відповідного законодавства і контроль за фінансовою стійкістю іпотечних банків, економіко-правове стимулювання створення і функціонування іпотечних банків, підтримка й безпосередня участь у формуванні вторинного ринку іпотечних кредитів, формування системи захисту іпотечних банків і інвесторів від втрат на ринку іпотечних кредитів.
7. Провівши аналіз нормативно-правового забезпечення розвитку й удосконалення іпотечного кредитування, автор дійшов висновку про необхідність внесення змін у чинне законодавство і прийняття нових законодавчих і підзаконних актів, а саме:
- Закону України „Про іпотечні банки”;
- Закону України „Про іпотечні цінні папери”;
- Закону України „Про Національну іпотечну компанію”;
- Закону України „Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та угод з нею”;
- Закону України „Про кредитні бюро”;
- Закону України „Про Державний земельний кадастр”;
- Закону України „Про оцінку земель”.
Таким чином, проведене дослідження перспектив впровадження і розвитку іпотечного кредитування в Україні свідчить, що на його початковому етапі державі відведена основна роль, яка виражається в активних діях, спрямованих на прийняття відповідної законодавчої бази і на організацію (створення) певних інститутів в сфері іпотечного кредитування. Іпотечний банк є центром системи іпотечного кредитування, за посередництвом якого відбувається пряме і зворотне (стосовно інвесторів і позичальників) переміщення коштів, забезпечених нерухомістю. Істотна відмінність функціональних можливостей іпотечного банку, його структурної організації в порівнянні з можливостями і структурою універсального банку обумовлює необхідність створення спеціалізованої іпотечної кредитно-фінансової установи як основи ефективного розвитку іпотечного кредитування. І, нарешті, ретельне вивчення досвіду становлення іпотечного кредитування зарубіжних країн дасть можливість виявити властиві цьому процесові організаційно-правові й управлінські помилки, що в майбутньому дозволить уникнути їх, а також відповідних негативних наслідків.

Список використаних джерел

Характеристика джерела
Найменування
Монографії (один, два або три автори)

П’ять та більше авторів

Перекладні видання

Складові частини журналу

Збірки наукових праць

Складові частини збірника

Нормативно-правові акти

Словники

Енциклопедії

Іноземні видання
а) література

б) Нормативні акти

Дисертації

1. Аверьянова Т.А. Ипотека: инновационная стратегия в жилищном строительстве России: Учеб. пособие. – Новосибирск: НГАСУ, 2001. – 80с.
2. Аникин А.В. Защита банковских вкладчиков. Российские проблемы в свете мирового опыта. - М., 1997. – 144с.
3. Ачкасов А.И. Активные операции коммерческих банков. – М.: Изд-во АО «Консалтбанкир», 1994. – 82с.
4. Банки и банковские операции / Под ред. Е.Ф. Жукова. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 471с.
5. Банківські операції / А. М. Мороз, М. I. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та iн.; За ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2000. – 384 с.
6. Банківський менеджмент: Навч. посіб. / О.А. Кириченко, І.В. Геленко, С.Л. Роголь та ін.; За ред. О.А. Кириченка. – 3-е Вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438с.
7. Банковские операции. Ч2. Учетно-ссудные операции и агентские услуги: Учеб. пособ. / Под ред. О.И. Лаврушина. – М.: Инфра М, 1996. – 208с.
8. Банковское дело / Под ред. О.И. Лаврушина. – М.: Банковский и биржевой научно-консультационный центр, 1992. – 428с.
9. Банковское дело / Под ред. Колесникова Б., Кроливецкой Л. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 478с.
10. Батлер С. Юридические аспекты организации и документации жилищной ипотеки. – М.: Изд-во "Строит. газета", 1994. – 78с.
11. Белых Л.П. Формирование портфеля недвижимости. М.: Финансы и статистика,1999. – 264с.
12. Бор М. З., Пятенко В. В. Менеджмент банков: организация, стратегия, планирование. – М.: ИКЦ „ДИС”, 1997. – 288с.
13. Бородаевский С.В. Кредит.- Спб.: Тип. В. Киршбаума, 1904. – 427с.
14. Букато В.И., Львов Ю.И. Банки и банковские операции в России / Под ред. М.Х. Лапидуса. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 335с.
15. Бунге Н.Х. Теория кредита. – К.: Унив. тип. (И. Завадского) ,1852. – 312с.
16. Васильчиков А.И. Мелкий земельный кредит в России. – Спб., 1876. – 112с.
17. Волощук І.П., Данилюк О.В. Управління якістю банківських послуг: теоретичний аспект. – К. : Науковий світ, 2001. – 45с.
18. Воронова Л.К. Кредитування колгоспу. – К.:Вид-во "Урожай", 1974. – 72с.
19. Герценштейн М.Я. Ипотечные банки и рост больших городов в Германии. – Спб.: Тип. В. Киршбаума, 1902. – 281с.
20. Глущенко Е.В., Захарова Е.В., Тихонравов Ю.В. Теория управления: Учеб. курс. – М. : Вестник, 1997. – 336с.
21. Гордієнко Л.Ю. Основи теорії державного управління: Конспект лекцій / Харківський держ. економічний ун-т; Міжгалузевий ін-т підвищення кваліфікації. – Х. : Видавництво ХДЕУ, 2000. – 157с.
22. Горемыкин В.А., Бугулов Э.Р. Недвижимость: регистрация прав и сделок, ипотечное кредитование в схемах – М. – 1998. – 144с.
23. Гурьев А. Очерк развития кредитных учреждения в России. – СПб.: Типо-лит. „Якорь”, 1904. – 250с.
24. Гуцал І.С. Функціонування кредитного механізму в Україні в перехідний до ринку період. – Тернопіль:"Збруч",1999. – 312с.
25. Демьяненко В. Земля как объект купли-продажи (рос.действительность). – М.: Изд. центр „Россия молодая”, 1992. – 40с.
26. Довдиенко И.В. Ипотека / Под ред. В.З. Черняка. – М.: РДЛ, 2002. – 272с.
27. Евтух А.Т. Ипотека: теория и практика. – Луцк: Медиа, 1999. – 467с.
28. Евтух А. Т. Доходная ипотека.- Луцк: Волынская областная типография, 2000. – 316с.
29. Евтух А. Т. Жилищная ипотека. - Луцк: Волынская областная типография, 2000. – 180с.
30. Евтух А.Т. Ипотека - механизм эффективного использования ресурсов. – Луцк: Волынская областная типография, 2001. – 316с.
31. Ерпылева Н.Ю. Международное банковское право: Учеб пособие. – М.: Форум. – 1998. – 264с.
32. Жданов В. П., Тимофеев В. В. Ипотечное жилищное кредитование: региональный аспект. Научно-практическое пособие. – Калининград: Янтарный сказ, 2001. – 117с.
33. Жилищное ипотечное кредитование в Ивановской области / Ивановская государственная архитектурно-строительная академия / Петрухин А.Б. (сост.). – Иваново, 2001. – 230с.
34. Жуков Е.Ф. Менеджмент и маркетинг в банках. – М.: Банки и биржи, 1997. – 191с.
35. Иванов В., Ипотечное кредитование. – М.: Информационно-внедренческий центр Маркетинг, 2001. – 273с.
36. Иностранные банки в Латинской Америке в контексте структурних реформ и финансовой глобализации. – М.: Наука, 2002. – 238с.
37. Казимагомедов. А.А. Кредит и условия кредитования частных лиц за рубежом: Учеб. пособие. – Спб.: Изд-во СПБУЭФ, 1995. – 102с.
38. Каламбет С. В. Податковий потенціал: теорія, практика, управління. – Д.: Наука і освіта, 2001. – 304с.
39. Кауфман И.И. Кредит, банки и денежное обращение. – СПб, 1873. – 908с.
40. Кауфман И.И. История банковского дела в Великобританки и Ирландии. – Спб.: Тип. А.Е. Ландау, 1877. – 627с.
41. Кириченко О., Гіленко І., Ятченко А. Банківський менеджмент. – К.: Основи, 1999. – 672c.
42. Киселев В.В. Управление банковским капиталом: теория и практика / Российская академия предпринимательства. – М. : Экономика, 1997. – 256с.
43. Клеман Н.М. Жилищная проблема в современной Великобритании. – М. 1994. – 39с.
44. Кнорринг В.И. Теория, практика и искусство управления: Учеб. для вузов по спец. "Менеджмент". – М. : Издательская группа НОРМА - ИНФРА-М, 1999. – 512с.
45. Косарева И. Б., Страйк Р. Дж. Создание системы ипотечного жилищного кредитования в России. – М.: Фонд Институт экономики города, 1995. – 29с.
46. Косарева Н., Страйк Р. Развитие жилищного кредитования в России. – М.: Ин-тут экономики города. Агентство междун. развития США, 1994. – 27с.
47. Кручок С.І. Іпотечне кредитування: Навч. посіб. для підгот. фахівців екон. спец. в агр. вищ. навч. закл. III-IV рівнів акредитації. – К. : Мета, 2002. – 206с.
48. Кудрявцев В., Кудрявцева Е. Основы организации ипотечного
кредитования. – М.: Высш. шк., 1997. – 64с.
49. Кутыркин А.Н., Цупор И.И. Долгосрочные ипотечные вложения в промышленность / Научно-исследовательская ассоциация по проблемам экономического управления НАН Украины; Институт экономики промышленности; Донецкий ин-т экономики и хозяйственного права. – Донецк : ИЭП НАН Украины – ДИЭХП, 2001. – 130с.
50. Ламперт Х. Социальная рыночная зкономика: Германский путь. – М.: Дело, 1994. – 224с.
51. Ли М., Равиц М. Принципы ипотечного кредитования в России. Вып. 5. – М.: Изд-во "Строит. газ.",1994. – 48с.
52. Матук Ж. Финансовые системы Франции и других стран. / Т. 1. – М.: Финстатинформ, 1994. – 325с.
53. Матук Ж. Финансовые системы Франции и других стран. / Т. 2. – М.: Финстатинформ, 1994. – 363с.
54. Меркулов В.В. Мировой опыт ипотечного жилищного кредитования и перспективы его использования в России / Ассоциация Юридический центр. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 358с.
55. Миловидов В.Д. Современное банковское дело. Опыт организации и функционирования банков США. – М.: Изд-во МГУ, 1992. – 174с.
56. Михалевский Д.И. Ипотечные банки Германии и финансирование жилищного строительства. – СПб.: Фин. изд-во,1995. – 99с.
57. Нуайе К. Банки: правила игры. – Уфа: Спектр, 1992. – 183с.
58. Ольшаный А.И. Банковское кредитование: российский и зарубежный опыт / Под ред. Е.Г. Ищенко, В.И. Алексеева. – М.: Русская Деловая Література, 1997. – 352с.
59. Основы банковского дела / Под ред. А. Мороза. – К.: «Либра», 1994. – 333 с.
60. Павловский Е.А. Банковский кредит и способы его обеспечения / Под ред. А.Безуглова. – М., 1994. – 80с.
61. Печникова А.В. Денежно-кредитное регулирование экономики Великобритании.- М.: Финансы и статистика, 1986. – 141с.
62. Підопригора О.А. Основи римського приватного права: Підручник. – Київ.: Вища школа, 1995. – 267с.
63. Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 3-е. – СПб., 1908. – Т. XXV. – 966с.
64. Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 3-е. – СПб., 1908. – Т. XXVІ. – 1141с.
65. Попович В.M., Степаненко А.И. Управление кредитными рисками заемщика, кредитора, страховщика. – К.: Правові джерела, 1997. – 262 с.
66. Приобретение жилья с помощью ипотеки в США. – М.: Корпорация "Жилищная инициатива", 1992. – 36с.
67. Проект доклада Черниговскому губернскому земскому собранию 45-й очередной сессии 1909 г. о посредничестве и участии земства по выдаче ссуд под земли переселяющих¬ся. – Чернигов, 1909. – 14с.
68. Пучковская И. И. Ипотека: Залог недвижимости. - Х. : Консум, 1997. – 132с.
69. Равиц М., Страйк Р. Характеристика разработанного для России кредитного инструмента с регулируемой отсрочкой платежей. – М.: ТНЕ URBAN INSTITUTE USA – 1993. – 23с.
70. Рогожина Н. Рекомендации по использованию жилищных сберегательных программ в практике работы банков. – М.: Фонд "Ин-тут экономики города", 1996. – 60с.
71. Розенберг М. Оценка вероятности погашения ипотечного кредита (андеррайтинг): основные принципы и условные примеры. – М.: Изд-во "Строит. газ", 1994. – 37с.
72. Розенберг М. Принципы ипотечного кредитования в России. Вып. 3. – М.: Изд-во "Строит, газ.", 1994. – 86с.
73. Российский государственный исторический архив (РГИА). – Ф. 1405. – Оп. 531. – Спр. 917: "Обустройство правительственного сельскохозяйственного банка".
74. РГИА. – Ф.583. – Оп.2. – Спр. 1138: "Отчет Полтавского земельного банка за 1884–1892 гг."
75. РГИА. – Ф. 408. – Оп.1. – Спр.2: "По распоряжениям об открытии землеустрои¬тельных комиссий".
76. РГИА. – Ф. 391. – Оп.З. – Спр. 624: "По вопросам землепользования и землеуст¬ройства сельского населения".
77. Руководство по политике и процедурам кредитования коммерческой недвижимости – М.: Фонд "Ин-тут экономики города", 1998. – 270с.
78. Сборник сведений, относящихся к делу устройства ссудо-сберегательных това¬риществ в Полтавской губернии. – Полтава, 1872. – 212с.
79. Сборник по хозяйственной статистике Полтавской губернии: Кременчугский уезд. – Полтава, 1889. – 285с.
80. Сборник узаконений и распоряжений о переселении. – СПб.: Тип. Мин. Внут. Дел, 1901. – 499с.
81. Святловский В.В. Квартирный вопрос. – СПб.: Типография М.М. Стасюлевича, 1898. – 247с.
82. Сербинович Я.А. Поземельный кредит, его прошлое, настоящее и будущее. – Спб., 1887. – 186с.
83. Система накопления средств для жилищного строительства (Опыт Федеративной Республики Германии). – М.: Корпорация "Жил. инициатива", 1992. – 22с.
84. Сергеева И. А. Ипотечно-инвестиционный механизм в реализации жилищной политики. – М: Правительство Москвы. Комплекс архитектуры, строительства, развития и реконструкции города, 2000. – 147с.
85. Скиба П.В. Торги и ипотека как способы приобретения недвижимости. – М.: МАКС Пресс, 2001. – 27с.
86. Смирнов В. В. Менеджер по ипотечным операциям. – М.: Издательский дом „Аудитор”, 2000. – 120с.
87. Смирнов В. В., Лукина 3. П. Ипотечное жилищное кредитование. М.: Издательский дом «Аудитор», 1999. – 112с.
88. Состояние сельского хозяйства в Полтавской губернии летом и осенью 1886 г. (по со¬общениям корреспондентов). – Полтава, 1887. – 167с.
89. Средство устроить в России поземельный кредит. – М.: Университетская типография (Катков и К), 1865. – 15с.
90. Степанов М. Финансовые системы Англии, Франции и России. – СПб.,1868. – 302с.
91. Страйк Р., Косарева Н. Реформа жилищного сектора России. 1991-1994. М.: Институт экономики города (США), Агентство международного развития США, 1994. – 36с.
92. Субраманиам Р. Принципы ипотечного кредитования в России. Вып. 4. –
М.: Изд-во "Строит. газета",1994. – 59c.
93. Сусіденко В. Т., Коваль Л. С. Теоретичні основи та практичні питання управління сучасною кредитною діяльністю комерційних банків / Київський держ. торговельно- економічний ун-т. – К., 1997. – 221с.
94. Тарасевич Е. Финансирование инвестиций в недвижимость. – Спб.: СПбГТУ, 1996. – 235с.
95. Телгарский Дж, Марк К. Альтернативные инструменты для закладных в экономиках с высоким уровнем инфляции. - М.: Корпорация "Жилищная инициатива", 1992. – 32с.
96. Трофимов М.В. Банковская ссуда и способы обеспечения ее возврата М. – 1996. – 78с.
97. Узаконения и распоряжения о Крестьянском поземельном банке. – СПб., 1884. – 80с.
98. Ужегов А.Н. Квартира в кредит: ипотечная сделка. – Спб:Питер, 2001. – С. 288.
99. Устав Крестьянского поземельного банка. – СПб., 1902. – 99с.
100. Устав Крестьянского поземельного банка, с приложением узаконений, последовавших по банку после издания Продолжения 1906 г.Устава кредита. – СПб., 1909. – 94с.
101. Устав Харьковского земельного банка. – Харьков, 1910. – 83с.
102. Устав Полтавского земельного банка. – Полтава, 1904. – 87с.
103. Устав Киевского земельного банка. – СПб., 1905. – 91с.
104. Устав Бессарабско-Таврического земельного банка. – СПб., 1909. – 93с.
105. Учебная помощь для коммерческих банков / Под ред. Иванова Ю.В. – М., 1995. – 154 с.
106. Федеральный статистический cборник ФРН. – К., 1995. – 167с.
107. Хаддури Д. Конкурсное финансирование проектов жилищного строительства. – Вашингтон: Институт экономики города, 1992. – 29с.
108. Центральный государственный архив народного хозяйства России. – Ф. 434. – Оп.1. – Спр.251: "Свод отзывов председателей отделений Крестьянского банка по вопросу о причинах недоимочности заемщиков банка".
109. Цылина Г.А. Ипотека: жилье в кредит. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2001. – 358с.
110. Шенаев В.Н. Банки и кредит в системе финансового капитала ФРГ. – М. „Наука”, 1967. – 284с.
111. Штейн Ю. Німецька банківська система. – Кельн: Банк-ферлаг, 1995. – 46с.
112. Эриашвили Н.Д. Банковское право: Учеб. для студ. ВУЗов. – М.: ЮНИТИ. – 1999. – 384с.
113. Банківська справа в Україні: історія і сучасність: Кат. вист. / Харк. держ. наук. б-ка ім. В.Г. Короленка; [Склад: Романова Л.І., Локешник Н.П., Романова Л.В.; ред. Суржан Л.К.].¬– Х., 1997. – 54 с.
114. Ем В.С., Дудкин С.Н., Лаврищева А.А., Рогова Е.С. Правовые проблемы организации рынка ипотечного кредитования в России / В.С. Ем (ред.). – М.: Статут, 1999. – 252с.
115. Куклин В.М., Горбунов Н.П., Задриборода Е.В., Солодовников Ю.М. Факторинг. Ипотека. Рынок государственного долга. – Харьков: НТУ „ХПИ”, 2003. – 79с.
116. Экономика недвижимости / Под ред. В.И. Ресина. М.. Дело, 1999. – 245с.
117. Блумфильд К.А. Как взять кредит в банке / Пер. с англ. – М.: Инфра-М,
1996. – 141с.
118. Гайгер Л. Инвестиции в жилье // Гайгер Л. Микроэкономическая теория и переходная экономика; Пер. с англ. – М.: Инфра-М, 1996. – С. 190-191.
119. Гавальда К., Стуфле Ж. Банковское право: Учреждения – счета – операции – услуги: Пер. з фр. / Под ред. В. Лисняка. – М.: Финстатинформ, 1996. – 581с.
120. Жилищная экономика: Пер. с англ. / Под. ред. Г. Поляковского. – М.: Дело, 1996.-224с.
121. Лексис В. Кредит и банки / Пер. с нем. Ф. Лихачевский. – М: Перспектива, 1994. – 118с.
122. МакНотон Д., Карлсон Д., Дитц К. Банки на развивающихся рынках. – Т.1. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 317с.
123. Мансухани Г.Р. Золотое правило инвестирования: Пер. с англ.- второе издание. – М.: ЦЕРИХ – ПЭЛ, 1995. – 93с.
124. Роуз Питер С. Банковский менеджмент. Предоставление финансовых услуг / М.В. Белова (Пер. с англ.). – М.: Дело, 1997. – 768с.
125. Стейнметц Т., Уитт Ф. Ипотечное кредитование. Приложение: Образцы бланков / И.М. Булдакова (ред.), М.Н. Комягина (пер.с англ.). – Екатеринбург: Сфера, 1997. – 87с.
126. Фридман Дж., Ордуей H. Анализ и оценка приносящей доход
недвижимости / Пер. с англ. – М.:Дело ЛТД, 1995. – 580с.
127. Абрамов С. Инвестирование землепользования // Экономика стр-ва.-
1996. - №6. – С. 23-35.
128. Агентство международного развития США помогает созданию ипотечного кредитования в России // Ипотека, 1995, № 3 - 4 (9 -10) – С. 20-21.
129. „Аркада-Фонд” переименована в „Ипотечную компанию „Аркада-Фонд” // Деловая неделя. – 2004. – №4(164) 5 - 11февраля. – С.4.
130. Банки України // Україна Business. – 2002. – №48. – 6 – 13грудня. – С.10-12.
131. Бережная О. Без ипотеки российской экономики нет будущего // RRЕ. – 1995. – № 5– 6. – С. 16-17.
132. Бовкун А. Страховые компании опасаются обязательного страхования предметов ипотеки // Контракты. – 2003. – №24. – С. 9-11.
133. Боголюбская О. Испорченные квартирным вопросом // Киевский телеграф. Вестник. – 2003. – 17-23 февраля. – С.13.
134. Борисов А. Одна потеха эта ипотека // Моск. комсомолец. – 2001. – 25 окт. – С.4.
135. Бусов В. Ипотека в РФ: опыт и проблемы // Ипотека. – 1996. – №3. – С. 12.
136. Валиков Д. Ипотечный оптимизм // Понедельник. – 2003. – №43. – 8 декабря. – С.7.
137. Венец И. Возможности ипотечного кредитования // Экономист. – 1997, № 4. – С.14-15.
138. Вестник Европы. – 1883. – № 3. – С. 358-374.
139. Власов В. Деньги стоят в очереди, а ипотеки все нет и нет //Зеркало недели №41(416). – Суббота 26.10.-2.11.2002. – С.11.
140. Воеводская B. П. Жилищное кредитование // Деньги и кредит, 1996. № 11. – С.53-56.
141. Володин А. А. Основные элементы ипотечного кредитования // Экономика. Предпринимательство. 1993, № 2. – С.18-21.
142. Воробьев Ю., Караваева И., Скробов А. Залоговое кредитование: зарубежный опыт и российская действительность // Вопросы экономики, 1995. – № 11. – С.135-145.
143. Гальчинский А. Еще раз о земельной реформе //Зеркало недели. – №45(266).-Суббота 13-19.11.1999. – С.1,7.
144. Гандзюк С. Ипотека заставляет жить честно // Деловые люди. – 1999. – Сент.-окт. – С.18-19.
145. Геєць В. Передумова та можливості активізацій інвестиційної діяльності в Україні // Банківська справа. – 1999. -№6. – С.3-10.
146. Гнибіденко І.Ф. Недержавні пенсійні фонди та їх роль в іпотечному кредитуванні // Соціальний захист. – 2003. – №1 січень. – С.10-12.
147. Гонгальський Д. Іпотечний WESTERN // Контракти. – 2003. – №45 10листопада. – С. 16 – 17.
148. Губина И. Заемные метры: Массовая ипотека невозможна без появления среднего класса // Эксперт. – 1999. – N 42. – С.39-43.
149. Гуревич А. Трехлетняя ипотека //Зеркало недели. – №33(202).-Суббота 15-21.08.1998. – С.8.
150. Дереча Д. Взаємодія банків з державними фінансовими установами // Економіка АПК. – 1999. – С.54-56.
151. Дестресс М. Ипотека и ипотечный кредит //Деньги и кредит. – 1995. – №8. – С. 48-51.
152. Донченко Л., Кірєєв О. Організація нагляду та контролю за діяльністю банківської системи України // Вісн.Укр.Акад.держ.упр. при Президентові України. – 2000. – № 1. –С.85-93.
153. Дронь А., Єщенко П. Ринок житла в Україні: перспективи і проблеми розвитку // Економіка України. – 1997. – №7. С. 3-4.
154. Евтух А. Жилищная ипотечная система: мировой опыт // Деньги и кредит. – 2000. – №10. – С.47-53.
155. Евтух А. Развитие научных взглядов на ипотеку как инструмент инвестирования // Проблемы науки. – 2000. – №11. – С. 45-51.
156. Євтух О.Т. Іпотечний механізм інвестування: необхідність та етапи створення // Проблемы науки. – 2000. – №5. – С. 17-21.
157. Євтух О. Аграрна іпотека – ринковий механізм ефективного використання pecypсів // Bicник НБУ. – 2000. – №10. – С. 40-43.
158. Євтух О. Іпотека як інструмент позабюджетного житлового інвестування // Фінанси України. – 1999. – №11. – С. 65-78.
159. Євтух О.Т. Іпотека як складова ринкового механізму господарювання // Економіка України. – 2000. – №1. – С. 65-69.
160. Журкина Н.Г. Современная ипотека: состояние, проблемы, решения // Финансы. – 2002. – N 6. – С.17-19.
161. Задерій Н. Стандарт дешевої іпотеки // Контракти. – 2004. – №9 1марта. – С. 18-19.
162. Замураева И. Ипотека на потоке // Власть. – 1998. – N 32