ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ КОНТРОЛЮ У ГАЛУЗІ ЯДЕРНОЇ ТА РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

Короткий опис

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНТРОЛЮ У
ГАЛУЗІ ЯДЕРНОЇ ТА РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ
1.1. Поняття і правовий зміст контролю у галузі ядерної та
радіаційної безпеки............................................................................................ 11
1.2. Основні принципи контролю у галузі ядерної та
радіаційної безпеки ........................................................................................... 32
1.3. Розвиток законодавства України з питань контролю у галузі
ядерної та радіаційної безпеки ................................................................ ....... 57
Висновки до розділу 1 89

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ
КОНТРОЛЮ У ГАЛУЗІ ЯДЕРНОЇ ТА РАДІАЦІЙНОЇ
БЕЗПЕКИ
2.1. Загальна характеристика системи органів, що
здійснюють контроль у галузі ядерної та радіаційної безпеки ................. 87
2.2. Правові форми здійснення контролю у галузі ядерної
та радіаційної безпеки .................................................................................... 123
2.3. Заходи реагування контролюючих органів на порушення
законодавства про ядерну та радіаційну безпеку ....................................... 162
Висновки до розділу 2 190

ВИСНОВКИ....................................................................................... 193

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................... 197

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Україна належить до числа країн, що мають розвинуту ядерну енергетику. Вона забезпечує виробництво майже половини електроенергії України. Ядерно-енергетичний комплекс країни охоплює генеруючі ядерні потужності, значний сировинний, машинобудівний, науково-технічний потенціал і розвинуту дослідно-промислову та технологічну базу.
У зв’язку з існуванням великої кількості ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, посилюється ризик виникнення небезпечних для довкілля та людини ядерних інцидентів та виникає потреба у створенні адекватних цьому ризику механізмів контролю за прийняттям рішень щодо розміщення, проектування, будівництва ядерних установок та об’єктів, використанням джерел іонізуючого випромінювання, поводженням із радіоактивними матеріалами. З урахуванням цих обставин формується ядерне законодавство України. На жаль, це законодавство щодо контролю у сфері ядерної та радіаційної безпеки є не достатньо якісним і ефективним. Це, в свою чергу, негативно відбивається на дисципліні виконання заходів із ядерної та радіаційної безпеки та свідчить про необхідність подальшого удосконалення правового регулювання контролю у сфері ядерної та радіаційної безпеки.
З другого боку, організаційно-правові аспекти контролю у даній сфері не були досі предметом комплексних досліджень у вітчизняній юридичній літературі. Виняток тут складають праці Г.І. Балюк. Зазначені факти зумовлюють потребу переосмислення теоретичних засад контролю у сфері ядерної та радіаційної безпеки крізь призму сучасності, наповнення їх новим змістом, зважаючи на їх соціальну значущість та враховуючи особливості розвитку України.
У дослідженні використовувався методологічний потенціал праць як вітчизняних, так і зарубіжних учених-юристів.
Загальнотеоретичні проблеми права, управління й контролю аналізувалися у роботах: В.Б. Авер’янова, С.С. Алексєєва, А.П. Альохіна, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчука, В.М. Горшеньова, Ю.А. Дєнісова, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.В. Лазарєва, О.Е. Лейста, П.М. Рабіновича, М.С. Студенікіної, Ю.О. Тихомирова, Р.О. Халфіна, М.В. Цвіка, І.Б. Шахова, В.С. Шестака та інших.
Питання охорони довкілля, деякі аспекти екологічної, ядерної та радіаційної безпеки висвітлені у наукових працях: В.І. Андрейцева, Н.В. Барбашової, А.Г. Бобкової, С.О. Боголюбова, М.М. Брінчука, С.Б. Гавриша, А.П. Гетьмана, О.К. Голіченкова, О.Л. Дубовик, Н.В. Єремеєва, М.І. Єрофеєва, Е.Н. Жевлакова, А.І. Іойриша, І.І. Каракаша, О.С. Колбасова, В.В. Костицького, С.М. Кравченко, Н.Д. Красіліч, М.В. Краснова, Ю.М. Крупки, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтян, В.К. Попова, Б.Г. Розовського, Н.І. Тітової, Ю.С. Шемшученка, А.С. Шестерюка, М.В. Шульги.
Зазначене свідчить про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та необхідність подальшого опрацювання теоретичних засад щодо форм здійснення контролю у сфері забезпечення ядерної та радіаційної безпеки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планів науково-дослідної роботи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Теоретичні і практичні проблеми розвитку організаційно-правового механізму реалізації виконавчої влади в Україні» (номер державної реєстрації 0206U007773) та «Проблеми вдосконалення природо-ресурсного законодавства України» (номер державної реєстрації 0106U012121).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз організаційно-правових аспектів контролю у сфері ядерної та радіаційної безпеки, а також розроблення науково обґрунтованих рекомендацій і пропозицій щодо формування та розвитку нормативно-правової бази й упорядкування практики здійснення контрольної діяльності у даній сфері.
Для досягнення поставленої мети вирішувались наступні завдання:
проаналізувати характерні ознаки контролю у сфері ядерної та радіаційної безпеки та відповідний понятійно-термінологічний апарат;
охарактеризувати основні принципи організації та здійснення контролю за забезпеченням безпеки при здійсненні діяльності, пов’язаної з використанням ядерної енергії;
здійснити аналіз і провести оцінку розвитку правового регулювання контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки, а також визначити на цій основі перспективи і шляхи подальшого вдосконалення відповідного законодавства;
виявити особливості системи органів контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки, сформулювати і обґрунтувати наукові положення та пропозиції щодо упорядкування організаційно-правових засад контролю за забезпеченням ядерної та радіаційної безпеки в Україні;
охарактеризувати систему та виявити особливості правових форм здійснення контролю у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, обґрунтувати пропозиції щодо їх удосконалення;
проаналізувати стан правового забезпечення застосування заходів реагування контролюючих органів на порушення законодавства про ядерну і радіаційну безпеку.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у процесі організації та здійснення контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки.
Предметом дослідження є правові засади контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки, правозастосовча практика відповідних контролюючих органів.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження виступає сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів пізнання.
Серед зазначених методів, базовим був діалектичний метод пізнання. Формально-логічний метод дав змогу проаналізувати та поглибити понятійно-термінологічний апарат, розкрити зміст та особливості застосування окремих правових норм.
Порівняльно-правовий метод дозволив зіставити різнорідні масиви правових норм, що регулюють відносини в даній сфері, звернутися до зарубіжного досвіду організації контрою у галузі ядерної та радіаційної безпеки.
За допомогою методу історичного аналізу проаналізовано становлення організаційних та правових засад контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки.
Застосування структурно-функціонального, системного методів мало місце у процесі аналізу розвитку відповідного законодавства, формування системи органів, що здійснюють контроль у даній галузі.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дана робота є першим самостійним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним та практичним проблемам контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки. Дисертація спрямована на підвищення ефективності організаційно-правових засобів контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки, усунення колізій і прогалин у правовому регулюванні даної сфери суспільних відносин.
Наукова новизна основних положень дисертації та особистий внесок автора в дослідження проблеми полягають у таких висновках, положеннях і рекомендаціях:
- сформульовано поняття контролю у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки як врегульованої нормами права діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, громадськості, спрямованої на забезпечення додержання норм законодавства з питань ядерної та радіаційної безпеки, запобігання та виявлення порушень правових вимог щодо забезпечення безпеки довкілля, людини від впливу будь-яких речовин, пристроїв та споруд, що містять чи можуть уміщувати ядерні матеріали або джерела, наслідків радіаційної аварії, вжиття заходів впливу на порушників вимог ядерної та радіаційної безпеки;
- уточнено поняття “ядерна безпека”, як стан захищеності довкілля та людини у процесі використання ядерних установок, поводження з радіоактивними матеріалами, який не допускає заподіяння ядерної шкоди та “радіаційна безпека”, яка розглядається як стан захищеності людини й довкілля від можливого негативного радіаційного впливу будь-яких речовин, пристроїв та споруд, що містять чи можуть уміщувати ядерні матеріали або джерела іонізуючого випромінювання, а також іонізуючого випромінювання природного походження й наслідків радіаційної аварії, а також обґрунтовано необхідність приведення у відповідність до приписів міжнародно-правових актів з питань ядерної та радіаційної безпеки понять “ядерна установка”, “ядерний матеріал”, “ядерна шкода”;
- розроблено класифікацію принципів контролю в галузі ядерної та радіаційної безпеки на основі їх поділу на організаційні, які забезпечують вихідні засади побудови системи органів контролю у сфері ядерної та радіаційної безпеки та функціональні, які визначають якісний стан контролю у цій сфері;
- обґрунтовано необхідність реорганізації Держкоматомрегулювання та утворення Національної комісії з ядерного регулювання, як державного органу зі спеціальним статусом, що має забезпечувати його незалежність у прийнятті рішень;
- вироблено пропозиції спрямовані на удосконалення законодавства з питань контролю в галузі ядерної та радіаційної безпеки, зокрема шляхом прийняття Закону України “Про основні принципи контролю за ядерною та радіаційною безпекою в Україні”, упорядкування на законодавчому рівні повноважень щодо здійснення контролю за радіаційною безпекою, органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, прийняття Положення про службу радіаційної безпеки на підприємствах, установах, організаціях тощо;
- аргументовано висновок про необхідність внесення змін до Закону України “Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об‘єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення” щодо необхідності при прийнятті рішення про розміщення ядерних установок проведення загальнодержавних референдумів, а не дорадчих опитувань (місцевих референдумів);
- аргументовано пропозиції щодо удосконалення законодавчого забезпечення підготовки Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища та Доповіді про стан ядерної та радіаційної безпеки в Україні;
- обґрунтуванно пропозиції щодо: виокремлення в Кодексі України про адміністративні правопорушення окремої глави “Адміністративні правопорушення у сфері ядерної та радіаційної безпеки”, а у Кримінальному кодексі України – розділу “Злочини проти ядерної та радіаційної безпеки”; чіткого розмежування у законодавстві про адміністративні правопорушення повноважень органів охорони навколишнього природного середовища, санітарно-епідеміологічних органів, органів державного ядерного регулювання з питань застосування адміністративної відповідальності; прийняття спеціального Закону України “Про обмеження, зупинення, припинення діяльності підприємств, установ, організацій за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища”.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані:
для подальшого науково-теоретичного дослідження окремих аспектів контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки;
у законотворчій діяльності при внесенні змін до чинних нормативних актів з питань ядерного законодавства та опрацюванні нових законів, що мають усунути прогалини у регулюванні відповідних суспільних відносин у сфері ядерної та радіаційної безпеки;
в процесі підготовки підручників та при викладанні курсу “Екологічне право” і спецкурсу “Ядерне та радіаційне право”.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Окремі підсумки дослідження були оприлюднені на міжнародному семінарі «Регулювання зняття з експлуатації АЕС» (м.Київ, 29.10.2002 р.); міжнародній конференції «Управління ресурсом АЕС» (м.Київ, 11-12.11.2002 р.); міжнародній конференції «Екологічні аспекти ядерних технологій» (м.Київ, 23-24.11.2004 р.); міжнародній конференції «Ядерна енергетика України – шляхи розвитку та міжнародне співробітництво» (м.Київ, 17-18.10.2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Фізична ядерна безпека” (м.Київ, 23-25.11.2005 р., тези опубліковано), міжнародній конференції «Нормативно-правове забезпечення функціонування ядерно-енергетичного комплексу України» (м.Київ, 15.11.2006 р.); міжнародному енергетичному інвестиційному форумі (м.Київ, 03.04.2007 р.).
Основні результати, теоретичні положення та практичні рекомендації дисертаційного дослідження були використані:
- при розробці проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (щодо термінів «Ядерне паливо» та «Експлуатуюча організація (оператор)») (реєстраційний номер 3647 від 18.06.2003 р.) (прийнято в першому читанні 13.12.2005 р.);
- при підготовці проекту Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України (щодо прийняття рішень про будівництво ядерно небезпечних об’єктів) (прийнятий Верховною Радою України 02.06.2005 р. № 2637-15);
- при розробці Закону України «Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення» (прийнятий Верховною Радою України 08.09.2005 р. № 2861-ІV);
- при підготовці проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний фонд поводження з радіоактивними відходами» (знаходиться на розгляді у Верховній Раді України) (реєстраційний номер 9150 від 21.02.2006 р.);
- при підготовці проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» (знаходиться на розгляді у Верховній Раді України) (реєстраційний номер 3661 від 08.06.2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у п’яти публікаціях автора (з них три наукові статті у фахових виданнях). Науково-публіцистичні публікації автора з питань правового забезпечення розвитку ядерної енергетики розміщені на сайті: derkach.com.ua
Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з: вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел (172 найменування). Загальний обсяг роботи становить 209 сторінок, обсяг використаних джерел – 17 сторінок.

Список літератури

В И С Н О В К И

У даній дисертаційній роботі сформульовані найбільш суттєві результати і положення дисертаційного дослідження, що стосуються удосконалення правового регулювання контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки та практики застосування відповідного законодавства.
1. Сформульовано авторське визначення поняття контролю у сфері ядерної та радіаційної безпеки, що дало можливість визначити особливості контролю у галузі забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, як одного із видів діяльності спеціальних суб’єктів, серед яких розрізняються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадськість. Метою даного виду діяльності є забезпечення додержання норм законодавства з питань ядерної та радіаційної безпеки, запобігання та виявлення порушень правових вимог щодо забезпечення безпеки людини та довкілля.
2. Зроблено рекомендації щодо уточнення термінології – “ядерна безпека”, “радіаційна безпека”, “ядерна установка”, “ядерний матеріал” тощо.
Дисертант пропонує своє визначення ядерної безпеки як стану захищеності довкілля та людини у процесі використання ядерних установок, поводження з радіоактивними матеріалами, який не допускає заподіяння ядерної шкоди.
Радіаційну безпеку, дисертант розглядає, як стан захищеності людини і довкілля від можливого негативного радіаційного впливу будь-яких речовин, пристроїв та споруд, що містять чи можуть уміщувати ядерні матеріали або джерела іонізуючого випромінювання, а також іонізуючого випромінювання природного походження й наслідків радіаційної аварії.
Автор аргументує необхідність приведення понять «ядерна установка», «ядерний матеріал», «ядерна шкода», що використовуються у національному законодавстві, до приписів міжнародно-правових актів з питань ядерної та радіаційної безпеки, зокрема формулювань «Об’єднаної конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим ядерним паливом та про безпеку поводження з радіоактивними матеріалами» та «Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу».
3. Автором проаналізовано еволюцію національного законодавства з питань контролю у галузі ядерної та радіаційної безпеки, проведено його систематизацію, зроблено висновок про його певну розбалансованість. Зокрема автор вважає, що чинне законодавство не забезпечує повною мірою ретельне (комплексне, всебічне, системне) регулювання питань контролю ядерної та радіаційної безпеки, що посилює роль підзаконного регулювання. Це, на думку автора, створює значні можливості для невиконання вимог законодавства стосовно забезпечення ядерної та радіаційної безпеки.
4. Обґрунтовано доцільність розробки і прийняття спеціального Закону України “Про основні принципи контролю за ядерною та радіаційною безпекою в Україні”, який повинен забезпечити оформлення існуючого масиву правових норм з відповідних питань у самостійний правовий інститут контролю за ядерною та радіаційною безпекою. Серед цих принципів контролю автор виділяє: організаційні, які забезпечують вихідні засади побудови системи органів контролю у сфері ядерної та радіаційної безпеки та функціональні, що визначають якісний стан контролю у цій сфері.
5. Доведено доцільність утворення на базі Державного комітету ядерного регулювання України Національної комісії з ядерного регулювання як органу зі спеціальним статусом, має забезпечувати його незалежність у прийнятті рішень. Його незалежність розглядається як основоположний принцип державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки і є запорукою здійснення неупередженого, передбачуваного і деполітизованого регулювання та контролю відповідно до законодавчо встановлених норм та найкращої світової політики.
До основних завдань Національної комісії має бути віднесено: забезпечення додержання вимог ядерної та радіаційної безпеки; забезпечення незалежності державного регулювання безпеки використання ядерної енергії; формування культури безпеки у сфері використання ядерної енергії та фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, об’єктів для поводження з радіоактивними відходами, інших джерел іонізуючого випромінювання; координація діяльності центральних органів виконавчої влади, які відповідно до законодавства беруть участь у певних питаннях щодо державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки та контролю за додержанням ядерного законодавства; забезпечення виконання зобов’язань України за міжнародними договорами в межах встановленої компетенції.
6. Сформульовано висновок про необхідність удосконалення правових засад функціонування служб радіаційної безпеки на підприємствах, установах та організаціях, зокрема, шляхом прийняття спеціального Положення про ці служби.
7. Обґрунтовано необхідність прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту про єдині засади організації та здійснення моніторингу радіаційного стану, як особливої форми контролю. Це, на думку автора, дасть можливість визначити загальну мету та принципи його здійснення різними учасниками, порядок їх взаємодії, процес руху моніторингової інформації по каналах управлінських зв’язків, вимоги щодо реагування на отриману інформацію тощо.
8. Обґрунтовано пропозицію щодо доцільності прийняття Закону України «Про ядерну та радіаційну експертизу» без якого неможливе повноцінне забезпечення ядерної та радіаційної безпеки.
9. Зроблено висновок про необхідність забезпечення кореспондуючого зв‘язку між правопорушеннями, визначеними в актах ядерного законодавства та відповідними адміністративними правопорушеннями й злочинами, визначеними в КпАП України та в КК України. Для цього в КпАП України запропоновано передбачити окрему главу “Адміністративні правопорушення у сфері ядерної та радіаційної безпеки (ядерні правопорушення)”, а в КК України - розділ “Злочини проти ядерної та радіаційної безпеки (ядерні злочини)”.
10. Запропоновано шляхи розмежування у законодавстві повноважень органів охорони навколишнього природного середовища, санітарно-епідеміологічних органів, органів державного ядерного регулювання з відповідних питань застосування адміністративної відповідальності.
11. Обґрунтовано доцільність заміни застарілого Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об‘єктів у разі порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища спеціальним Законом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер‘янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 48 с.
2. Алексєєв С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1994. – 224 с.
3. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. – М.: Юрид. лит., 1997. – 191 с.
4. Александровская А.А. Взаимодействие против ядерной угрозы // Энергетическая политика Украины. - 2003. - № 9. – С.85-87.
5. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М., 1997. – 607 с.
6. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки. - Розд.1, гл.1 // Екологічне право. Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак.: Повний акад. курс / За ред. В.І.Андрецева. – К.: Істина, 2002. – С.10-49.
7. Андрійко О.Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции. – К.: Наукова думка, 1994. – 116 с.
8. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади. – Дис. … докт. юрид. наук: 12.00.07. – К., 1999. – 378 с.
9. Андрійко О.Ф. Контроль // Юридична енциклопедія. - Т.3. – К.: Вид.”Українська енциклопедія” ім.М.П.Бажана. – 2001. – С. 323.
10. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом (Опыт системного исследования). – 2-е изд. – М.: Политиздат, 1973. – 392 с.;
11. Балюк Г.І. Ядерне право України: стан і перспективи розвитку (правові аспекти радіоекології). – К., 1996. – 140 с.
12. Балюк Г.І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні: Монографія. – К., 1997. – 196 с.
13. Балюк Г.І. Контроль і нагляд за додержанням законодавства про ядерну та радіаційну безпеку // Екологічний контроль: питання теорії і практики / Гол. ред. Ю.С.Шемшученко, Н.Р.Малишева. – К., 1999. – С.54 -71.
14. Балюк Г.В. Ядерна та радіаційна (радіоекологічна) безпека в системі екологічної безпеки // Екологічне право України: Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С.Шемшученко. – К.: ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2005. – С. 143-153.
15. Бринчук М.М. Экологическое право (Право окружающей среды). -М., 1998. – С. 88-92.
16. Ваганова О. PR в атомной энергетике США: искусство держать джина в бутылке // Энергетическая политика Украины. – 2002. - № 11. – С. 80-83.
17. Вимоги до організації та порядку введення АЕС в експлуатацію (НП 306.5.02/3.076-2003). – К., 2003. – 30 с.
18. Висовень О.В. Систематизація законодавства щодо інституту контрольних функцій парламенту України // Конституція України та проблеми систематизації законодавства: Збірник наукових праць / Інститут законодавства Верховної Ради України. - Вип. 5. – К., 1999. – С. 185-191.
19. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 24. - Ст.189.
20. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. – К., 2001. – С. 268 - 270.
21. Гетьман А.П. Процесуальный порядок здійснення екологічного контролю // Екологічний контроль: питання теорії і практики / Гол.ред. Ю.С.Шемшученко, Н.Р.Малишева. – К., 1999. – С. 28, 29.
22. Голиченков А.К. Экологический контроль: теория, практика правового регулирования. - М.: Изд-во МГУ, 1991. – 136 с.
23. Гончаров С. Долгая дорога в дюнах. Кабинет Министров больше не чтит законы // Киевский телеграф. – 2004 – 16 сентября. –№ 37.
24. Государственно-правовое управление качеством окружающей среды / Под общ. ред. А.В.Сурилова. – Киев-Одесса: Вища школа, 1983. - 190 с.
25. Иорыш А.И, Супатаева О.А., Парик Р.Ю. Государственный надзор за обеспечением безпасности атомной энергетики (правовые проблемы). – М., 1991. – 238 с.
26. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. – М.: Юрид. лит., 1987. – 175 с.
27. Громадянин України Андрій Деркач захищає радіаційну безпеку // Закон і бізнес. – 2003. – 27 вересня. - № 39 (611).
28. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. № 55-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. - Ст. 429
29. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности (социологический и юридический аспекты). – Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1983. – 140 с.
30. Державне управління: Навч.посіб./ А.Ф.Мельник, О.Ю.Оболенський, А.Ю.Расіна, Л.Ю.Гордієнко; За ред. А.Ф.Мельник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 343 с.
31. Деркач А.Л. Атомной энергетике - парламентский контроль // Киевский телеграф. – 2004. – 27 февраля. - № 9.
32. Деркач А.Л. Проблемы ядерной энергетики Украины: что делать и с чего начать? // Киевский телеграф. – 2004. – 23 апреля. - № 17.
33. Деркач А.Л. Украине необходима ядерная политика // Энергетическая политика Украины. – 2003. - № 9. – С. 17.
34. Дубовик О.Л. Экологическое право: Учеб. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 584 с.
35. Екологічне управління: Підручник / В.Я.Шевчук, Ю.М.Саталкін, Г.О. Білявський та ін. – К.: Либідь, 2004. – 157 с.
36. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За ред. Ю.С.Шемшученка. – К.: ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2005. – 848 с.
37. Єремеєва Н.В. Матеріальна відповідальність за екологічну шкоду // Економіко-правові питання екології. – К., 1996. – С. 63.
38. Єрофеєв М. І. Плата за екологічний ризик // Рідна природа. – 1992. - № 2-3. – С. 51-52.
39. Есть ли будущее у АЕС (круглый стол) // Энергия: экономика, техника, экология. – 1989. - № 8. – С. 7.
40. Жевлаков Э.Н. Экологическое преступление и экологическая преступность: Учебное пособие. – М.: Белые альвы, 1996. – 27 с.
41. Жевлаков Э.Н. Уголовно-правовая охрана природной среды в Российской Федерации. – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1997. – 74 с.
42. Заєць А.П. Правова держава у контексті новітнього українського досвіду. - К., 1999. – 84 с.
43. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
44. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N 33. - Ст. 443.
45. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 53. – Ст. 793.
46. Закон “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 37. – Ст. 541.
47. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 37. – Ст. 543.
48. Закон України “Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 3. – Ст. 17.
49. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 27. – Ст. 218.
50. Закон України “Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року” від 16 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - N 47. - Ст. 421.
51. Закон України “Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 54.
52. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.
53. Закон України “Про поводження з радіоактивними відходами” 30 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 27. – Ст. 198.
54. Закон України “Про Рахункову палату” від 11 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 43. - Ст. 212.
55. Закон України “Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду” від 12 липня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 44. - Ст. 222.
56. Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 49. - Ст. 272.
57. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 20. - Ст. 99.
58. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. – Ст. 170.
59. Закон України “Про видобування та переробку уранових руд” від 19 листопада 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 11. – Ст. 39.
60. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про ядерну безпеку” від 17 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 16. - Ст. 70.
61. Закон України “Про ратифікацію Угоди між Україною і МАГАТЕ про застосування гарантій у зв‘язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї від 21.09.1995 р.” від 17 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 16. - Ст. 71.
62. Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювання” від 14 січня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 22. - Ст. 115.
63. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 20 -21. – Ст. 190.
64. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля” від 6 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 34. – Ст. 296.
65. Закон України “Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічно безпечну систему” від 11 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 4. - Ст. 33.
66. Закон України “ Про приєднання України до Спільного протоколу про застосування Віденської конвенції та Паризької конвенції” від 17 листопада 1999 р. - Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 52. - Ст. 468.
67. Закон України “Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії” від 11 січня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 9. - Ст. 68.
68. Закон України “Про ратифікацію Об'єднаної конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами” від 20 квітня 2000 р. - Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 31. - Ст. 243.
69. Закон України “Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання” від 19 жовтня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 1. - Ст. 1.
70. Закон України “Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення” від 13 грудня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 14. - Ст. 96.
71. Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 27-28. – Ст. 180.
72. Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 350.
73. Закон України “Про екологічний аудит” від 24 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 45. - Ст. 500.
74. Закон України “Про впорядкування питань, пов‘язаних із забезпеченням ядерної безпеки” від 24 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 46. - Ст. 511.
75. Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 2. – Ст. 44.
76. Закон України “Про комітети Верховної Ради України в ред. Закону № 3277-ІУ від 22 грудня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 19. – Ст. 135.
77. Закон України “Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об‘єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення” від 08 вересня 2005 // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 51. - Ст. 555.
78. Закон України “Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 39. – Ст. 351.
79. Звіт Рахункової палати України за 2004 рік. – К., 2005. – 56 с.
80. Зенюк Л., Кондратов С. Обеспечение безопасности в сфере использования ядерной энергии // Энергетическая политика Украины. – 2003. - № 9. – С. 82-85.
81. Інструкція про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення). Затверджена наказом Міністерства охорони здоров‘я України від 14 квітня 1995 р. - № 67.
82. Інструкція щодо проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через державний кордон на митній території України. Затверджена наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 15 травня 2000 р. №27 // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2001. – № 4; Екологічне законодавство України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 416 с.
83. Инструкция по радиационной безопасности при работе с ускоренными скважинами источниками нейтронов, которые используются организациями и предприятими министерства. - М., 1975.- 213 с.
84. Инструкция о работе санитарно-эпидемиологической службы по разделу радиационной гигиены. - М., 1978. – 311 с.
85. Иойрыш А.И. Атомная энергия: Правовые проблемы. - М., 1975. – 27 с.
86. Иойрыш А.И. Научно-технический прогрес и новые проблемы права. - М.: Межрународные отношения, 1981. – 168 с.
87. Кикоть П.В. Проблеми систематизації в галузі державного управління // Конституція України та проблеми систематизації законодавства: Збірник наук. праць / Інститут законодавства Верховної Ради України. - Вип. 5. – К., 1999. – С. 222 - 223.
88. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1998. - 208 с.
89. Кодекс законів про працю України від 7 грудня 1984 р.(в ред. Закону № 784-ХІХ від 30 червня1999 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 42-43. - Ст. 378.
90. Кодекс про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984, додаток до № 51. – Ст.1122; Кодекс про адміністративні правопорушення: Офіц. видання. - К.: Ін.Юре, 2000. – 376 с.
91. Козлов В.Ф. Справочник по радиационной безопасности. – М., 1991. – 41 с.
92. Коментар до Конституції України: 2-е вид., виправлене й доповнене. – К., 1998. – 412 с.
93. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
94. Концепція державного регулювання безпеки та управління ядерною галуззю в Україні, схвалена постановою Верховної Ради України від 25 січня 1994 р. № 3871-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 18. – Ст. 106.
95. Корякин Ю.И. Социальные аспекты ядерной энергетики // Энергетическое строительство. – 1990. - № 8. – 10 с.
96. Костицький В.В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища). – К., 2001. – С. 57, 58.
97. Кошарная О. “Семь нянек” для радиационной безопасности // Зеркало недели. - 2004. – 26 июня – 2 июля. - № 25.
98. Кравець Є.Я. Безпека економічна // Юридична енциклопедія. - Том.1. – К.: Вид. “Українська енциклопедія” імені М.П.Бажана, 1998. – С. 208.
99. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. – Ст. 131.
100. Крупка Ю.М. Відшкодування ядерної шкоди (міжнародний і національний аспекти): Монографія. – К., 1999. – 200 с.
101. Куян І.А. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 2001. – 208 с.
102. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 240 с.
103. Майданник О. Організаційно-правові форми здійснення парламентського контролю в Україні // Право України – 2003 - № 7. – С. 9 -13.
104. Малышева Н.Р., Ерофеев Н.И., Петрина В.Н. Эколого-правовые вопросы научно-технического прогресса. – К.: Наукова думка, 1993. – 158 с.
105. Малишева Н.Р. Гармонизация экологического законодательства в Европе. - К., 1996. - 232 с.
106. Малишева Н.Р. Деякі теоретичні аспекти організації і здійснення екологічного контролю // Екологічний контроль: питання теорії і практики / Гол. ред. Ю.С.Шемшученко, Н.Р.Малишева. – К., 1999. – С. 5 – 16.
107. Матеріали архіву Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки за 2002-2006 роки.
108. Медведчук В. Державна влада в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку // Право України. - 1998. - № 4. – С. 2- 6.
109. Мотовиловкер А.О. О принципах объективной истины, презумпции невиновности и состязательности процеса. Учебное пособие. – Ярославль: ЯрГУ, 1978. – 96 с.
110. Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР. – К.: Вища школа, 1982. – 232 с.
111. Національна доповідь “Про виконання зобов‘язань України відповідно до Конвенції про ядерну безпеку”. – К., 2004. – 134 с.
112. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Державні гігієнічні нормативи. – К., 1998. – 4 с.
113. Общая теория государства и права: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева. – М.: Юристъ, 1996. – С.240.
114. Общие положения обеспечения безопасности атомных електростанций при проектировании, строительстве и эксплуатации. – М., 1973. – 14 с.
115. Основи законодавства України про охорону здоров´я від 19 листопада 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 4. - Ст. 19.
116. Петров В.В. Екология и право. – М.: Юридическая литература, 1981. – 224 с.
117. Положення про Державний комітет ядерного регулювання України. Затверджене Указом Президента України від 6 березня 2001 р. № 155/2001 // Урядовий кур‘єр. – 2001. – 28 березня. - № 55.
118. Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. Затверджене Указом Президента України від 27 грудня 2005 р. № 1842/2005 .
119. Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р. № 1109 // Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами / За загальною редакцією Е.Ф.Демського. - К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 138.
120. Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць. Затверджено наказом Мінекобезпеки України від 8 вересня 1999 р. № 204 // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2001. - № 4; Екологічне законодавство України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 416 с.
121. Положенням про порядок встановлення розмірів та накладання штрафів на підприємства, установи і організації, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії, у разі порушення ними норм, правил і стандартів безпеки або умов дозволів на ведення робіт. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 708 від 29 червня 1996 р.
122. Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1218 від 19 серпня 2002 р.
123. Положення про Державну екологічну інспекцію. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. № 1529 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2004 р. № 770) // Офіційний вісник України. – 2001. - №47. – Ст. 2084; Офіційний вісник України. – 2004. - № 24. – Ст. 1589.
124. Положення про порядок опломбування або опечатування підприємств, окремих їх цехів (дільниць) і одиниць обладнання у разі обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об‘єктів. Затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15 вересня 2004 р. № 353.
125. Порядок здійснення державного нагляду за забезпеченням безпеки при використані ядерної енергії (НП 306.2.01/1.081-2003): Видання офіційне. – К., 2003. – 34 с.
126. Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об‘єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Затверджений постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року № 275-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 46. – Ст. 637.
127. Постанова Верховної Ради Української РСР від 28 лютого 1991 р. N 798-XII “Про Голову Національної комісії по радіаційному захисту населення України (НКРЗУ) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 14. - Ст. 172.
128. Постанова Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 46. – Ст. 621.
129. Постанова Верховної Ради України від 5 травня 1993 р. “Про участь України у Конвенції про захист ядерного матеріалу” (1980 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 1993 . - № 24. - Ст. 262.
130. Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. № 188/98-ВР “Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 38-39. – Ст. 248.
131. Постанова Верховної Ради України від 19 травня 1999 р. № 675–ХІУ “Про Положення про Національну комісію з радіаційного захисту населення України” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 30. – Ст. 243.
132. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1991 р. № 354 “Про створення Українського державного концерну по експлуатації об‘єктів атомної енергетики і промисловості” // ЗП України. – 1992. - № 1. – Ст. 5.
133. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 632 “Про утворення державних департаментів у складі Міністерства палива та енергетики” // Офіційний вісник України. – 2000. - № 15. – Ст. 617.
134. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. “Про затвердження Положення про державний департамент ядерної енергетики” // Офіційний вісник України. – 2000. - № 23. – Ст. 955.
135. Постанова Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року №1461-ХІІ “Про склад Національної комісії по радіаційному захисту населення України (НКРЗУ)” // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 44. – Ст. 588.
136. Постановление Совета Министров СССР от 23 февраля 1987 г. “О мерах по повышению эффективности за безопасностью в атомной промышленности” // СП СССР. – 1987. - № 17. – Ст. 63.
137. Постановление Совета Министров СССР от 2 апреля 1987 г. «Об утверждении Устава о дисциплине работников системы Министерства атомной энергетики СССР // СП СССР. – 1987. - № 25. – Ст. 87.
138. Правила безопасности при транспортировке радиоактивных отходов (ПБ ТРВ – 73). – М., 1974.- 56 с.
139. Проекти директив Ради ЄС від 30.01.2003 р. (COM(2003)32 final) Про затвердження основних зобов‘язань і загальних принципів безпеки ядерних установок (2003/0021(СNS) та Про утилізацію відпрацьованого ядерного палива і радіоактивних відходів (2003/0022(CNS).
140. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К., 1994. – 235 с.
141. Recommandation sur la mise en oeuvre du principe pollueur-payeur/ C(74) 223/ - OCDE/ - 1974;
142. Recommandation 1130 (1990). – Conseil de l‘Europe. – 1990.
143. Санитарные правила сбора, удаления и обезвреживания радиоактивных отходов. - М., 1985. – 78 с.
144. Саприкін В. Влада і суспільство: налагодження співробітництва для безпечного розвитку ядерної енергетики // Національна безпека і оборона. – 2005. - № 6. – С.43.
145. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. - Х., 2000. – С. 122.
146. Словарь терминов в области радиационной безопасности: Проблема IX. Обеспечение радиационной безопасности (ОРР № 9). – М., 1980. – 19 389 с.
147. Советское атомное право / Отв.ред.. П.Н.Бургасов, А.И.Иойрыш, А.М.Петросьянц. –М.: Наука, 1986. – 208 с.
148. Студеникина М.С. Государственный контроль в сфере управления. – М.: Юрид.лит., 1974. – 159 с.
149. Судовий захист екологічних прав громадян України: Довід. для суддів / Краснова М.В., Малишева Н.Р., Шевчук П.І. та ін.. – К.: Вид. дім “КМ Академія”, 2001. – 190 с.
150. Тимчасовий Регламент Кабінету Міністрів України. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 р. № 915 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 24. – С. 994.
151. Тихомиров Ю.А. Управленческое решение. – М.: Наука, 1978. – 288 с.
152. Хом‘яченко С.І. Правове забезпечення контролю за використанням та охороною земель в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06. – К., 2004. – 184 с.
153. Угода про партнерство й співробітництво між Україною й Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами. Ратифікована Законом України № 237/94-ВР від 10 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 46. – С. 415.
154. Указом Президента України “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня1999 р. 1573/99 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 50. – Ст. 2435.
155. Указ Президента України “Про державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки” від 5 грудня 2000 р. № 1303/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 49. – Ст. 2115.
156. Указ Президента України “Питання Міністерства екології та природних ресурсів” від 29 травня 2000 р. № 724/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 22. – Ст. 890.
157. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 26 февраля 1974 г. “Об усилении ответственности за загрязнение моря веществами, вредными для здоровья людей или живых ресурсов моря” // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1974. - № 10. – Ст. 161.
158. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 3 марта 1988 г. “Об уголовной ответственности за незаконные действия с радиоактивными веществами // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1988. - № 10. – Ст. 152.
159. Указ Президента України “Про державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки” від 5 грудня 2000 р. № 1303/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 49. – Ст. 2115.
160. Філін Д., Бігунц О. Судова влада: шляхи реформування // Право України. – 1999. - № 3. – С. 110 - 111.
161. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. М.: Юрид. лит., 1974. – 352 с.
162. Цвік М.В. Інститут права // Юридична енциклопедія. Т.2. – К.: Вид.”Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана. – 1999. – С.701, 702.
163. Шемшученко Ю.С., Мунтян В.Л., Розовский Б.Г. Юридическая ответственность в области охраны окружающей среды. – К.: Наукова думка, 1978. – 280 с.
164. Шемшученко Ю.С. Державий і громадський контроль у галузі охорони навколишнього середовища. К.: Товариство “Знання”, 1980. – 48 с.
165. Шемшученко Ю.С. Принципы экологического контроля и их практическая реализация //Государственный и общественный контроль в области охраны окружающей среды: Тезисы республиканской научно-практической конференции. – К., 1988. – 66 с.
166. Шемшученко Ю.С. Безпека екологічна // Юридична енциклопедія. - Том.1. – К.: Вид. “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана. 1998. –С. 207.
167. Шестак В.С. Державний контроль в сучасній Україні (теоретико-правові питання): Монографія. - Харків: Держ. спец. вид. “Основа”, 2003. – 208 с.
168. Шестерюк А.С. Вопросы кодификации законодательства об охране окружающей среды. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. – 118 с.
169. Экологическое право Украины: Курс лекций // Под ред. канд. юрид. наук Каракаша И.И. – Одесса: Латстар, 2001. – 177 с.
170. Юрген Форс та Гернот Білер. Угода про партнерство та співробітництво і правові реформи в Україні // Український правовий часопис. – 1998. - № 1. – С. 45.
171. Юридическая энциклопедия // Под ред. М.Ю.Тихомирова. – М., 1997. – 526 с.
172. Ядерна енергетика України: безпека і розвиток // Національна безпека і оборона. – 2005. - № 6. – С. 3 - 30.