Організаційно-правові аспекти початкової професійної підготовки персоналу ОВС України

Короткий опис

З М І С Т
ВСТУП ………………………………………………………………………....... 3
РОЗДІЛ 1 СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЧАТКОВОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ В ОВС УКРАЇНИ
1.1. Соціально-правове значення та поняття початкової професійної підготовки працівників ОВС ………………………………………….…..…..... 11
1.2. Нормативні критерії професійного відбору кандидатів на службу в ОВС…... 41
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЧАТКОВОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРСОНАЛУ ОВС УКРАЇНИ1
2.1. Система відомчих навчальних закладів, забезпечуючих початкову професійну підготовку ………………………………………………….............. 68
2.2. Правовий статус суб’єктів навчально-виховного процесу в сфері початкової професійної підготовки ……………………………………............ 87
2.3. Організаційно-правові питання здійснення навчально-виховного процесу початкової професійної підготовки ………………………................................. 99
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОЧАТКОВОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
3.1. Забезпечення змістовності навчально-виховного процесу початкової професійної підготовки ………………………………………………...………119
3.2. Вдосконалення правового механізму регулювання початкової професійної підготовки персоналу ОВС України ……………………............................…. 145
ВИСНОВКИ …………………………………………………...……………. .. 162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………….....……..... 171

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Реформування українського суспільства, перехід до демократичних форм правління, поступова децентралізація державних функцій за умов політичної і соціально-економічної нестабільності, наростання кримінальної активності в країні та прояву у злочинності таких рис та особливостей, як агресивність, цинізм та жорстокість, викликає необхідність якісного реформування системи органів внутрішніх справ, її окремих структур та підрозділів, а також забезпечення їх висококваліфікованим кадровим корпусом. Кадрова політика в органах внутрішніх справ базується на цілому ряді принципів. Між принципом кадрової політики – професіоналізмом і компетентністю кадрів та таким явищем об’єктивної реальності – підготовкою, навчанням особового складу – існує тісний, об’єктивно зумовлений причинно-наслідковий зв’язок: підготовка осіб рядового і начальницького складу повинна бути організована на рівні, здатному забезпечити органи внутрішніх справ високопрофесійним, компетентним персоналом, спроможнім якісно, ефективно виконувати посадові обов’язки щодо охорони й захисту прав, свобод та законних інтересів найрізноманітніших учасників правовідносин. Водночас реальність така, що реформування органів внутрішніх справ та удосконалення системи професійної підготовки особового складу відбувається в умовах зміни парадигми суспільного розвитку, типу культури, духовно-моральних орієнтирів. За таких умов ефективне функціонування системи безперервного професійного навчання працівників органів внутрішніх справ є нагальною проблемою та важливим фактором зміцнення суспільного правопорядку, становлення демократичної, соціальної, правової держави з соціально-орієнтованою ринковою економікою. Слід зазначити, що нормативна база професійної підготовки та зокрема початкової підготовки формувалася у період становлення України як суверенної держави та у своїй основі спиралася на законодавство колишнього СРСР. До того ж для неї характерна безсистемність, нестабільність, внутрішня суперечливість, дублювання окремих норм, наявність прогалин та упущень, а також не забезпеченість економічним підґрунтям та механізмом реалізації окремих норм.
Зміни, які відбувались і відбуваються у суспільному житті внесли багато нового в діяльність органів внутрішніх справ, у розширення їх компетенції, вдосконалення форм і методів їх діяльності. По суті, сьогодні стоять питання щодо нових підходів до організації професійного відбору кандидатів на службу, розробки кваліфікаційних характеристик, освітньо-професійних програм їх навчання, поєднання навчально-виховного процесу та практичного виконання функціональних обов'язків, покладених на працівників органів внутрішніх справ. Численність та розпорошеність відомчого нормативного матеріалу, новизна правових положень і понять в діяльності органів внутрішніх справ, виникнення суперечностей при встановленні правового статусу працівника при проходженні початкової професійної підготовки зумовлюють необхідність узгодження правового регулювання цієї форми навчання з іншими формами професійної підготовки персоналу.
У зв'язку з цим актуальною являється проблема удосконалення нормативного забезпечення початкової професійної підготовки персоналу, як першого і найголовнішого етапу підготовки фахівця, здатного належним чином виконувати свої службові обов’язки в умовах ринкових відносин та демократизації державно-суспільного устрою. Слід зазначити, що наукових досліджень з цього питання в нашій державі ще не було.
Все це викликало необхідність проведення комплексного дослідження механізму правового регулювання початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України.
Зв’язок роботи з науковими планами та програмами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001 - 2005 року (п. 5.2), планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (Приоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.), планів науково-дослідних робіт науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України та Інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС України Національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз найважливіших питань пов’язаних з проходженням початкової професійної підготовки персоналом органів внутрішніх справ та внесення науково-обгрунтованих пропозицій по вдосконаленню правового регулювання цього процесу.
Для досягнення сформульованої мети в дисертації поставлені наступні завдання:
- визначити поняття та правову природу початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України;
- визначити поняття, місце і нормативні критерії професійного відбору кандидатів на службу;
- проаналізувати нормативно-правове забезпечення початкової професійної підготовки у сучасних умовах реформування органів внутрішніх справ України;
- дослідити і визначити змістовність початкової професійної підготовки персоналу, організаційно-правові питання здійснення навчального процесу та їх відповідність потребам практики;
- проаналізувати правовий статус суб’єктів навчально-виховного процесу початкової професійної підготовки;
- сформулювати висновки та пропозиції стосовно напрямків удосконалення початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України, адекватні потребам суспільства та держави.
Об’єктом дисертаційного дослідження виступають суспільні відносини в сфері проходження початкової професійної підготовки персоналом органів і підрозділів внутрішніх справ.
Предметом дисертаційного дослідження є понятійно - категоріальний апарат початкової професійної підготовки, правовий статус суб’єктів навчально-виховного процесу в сфері професійної підготовки, найважливіші організаційно-правові аспекти початкової професійної підготовки персоналу ОВС України.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання правових явищ. В дисертації також були використані такі методи, як:
- логіко – семантичний метод – за його допомогою поглиблено понятійний апарат, визначено загальні засади організаційно-правового забезпечення початкової професійної підготовки;
- історичний метод дослідження – сучасний стан початкової професійної підготовки розглядається як результат розвитку суспільних відносин та відповідного національного законодавства, що дозволяє дослідити перспективи розвитку інституту початкової професійної підготовки;
- порівняльний метод – при аналізі вітчизняного законодавства та законодавства окремих зарубіжних країн;
- статистичний метод – при опрацюванні матеріалів Департаменту роботи з персоналом МВС України, Міністерства внутрішніх справ України з метою виявлення недоліків і проблем організації початкової професійної підготовки персоналу ОВС України та формулюванні висновків щодо вдосконалення її правового регулювання.
Комплексний підхід до використання вищезазначених методів дозволив всебічно розглянути стан та механізм здійснення початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ і сформулювати пропозиції з урахуванням потреб практики щодо вдосконалення його правового регулювання, а також для подальшого розвитку теоретичної думки в цьому напрямку. Теоретичні висновки й практичні рекомендації ґрунтуються на вимогах логіки щодо визначеності, послідовності та несуперечності суджень.
В основу дисертаційного дослідження покладені науково-теоретичні положення таких вчених-юристів, як: Г.В. Атаманчука, В.Б. Авер'янова, С.С. Алексеева, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, І.Л. Бачило, Ю.П. Битяка, В.С. Венедиктова, А.С. Васильєва, А.В Губанова, І.П. Голосниченка, С.Д. Дубенко, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкіна, В.В. Зуй, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, О.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Я.Ю. Кондратьєва, О.П. Коренева, Ї.Г. Кириченко, Ю.Ф. Кравченко, А.В Кудрявцева Б.М. Лазарева, О.Є. Луньова, В.Г. Лукашевича, А.О. Нечитайленка, О.І. Остапенка, В.П. Пахонова, В.П. Пєткова, О.П. Рябченко, А.О. Селіванова, О.Ф. Скакун, А.М Столяренко, В.К. Шкарупи, О.Н. Ярмиша та інших. Правову основу дослідження склали: Конституція України, законодавчі акти України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України і Міністерства внутрішніх справ України, а також міжнародно-правові акти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота уявляє собою перше комплексне дослідження теоретичних та практичних проблем правового регулювання початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України, з урахуванням досвіду зарубіжних поліцейських шкіл по підготовці персоналу. До істотних результатів, що містять наукову новизну і виносяться на захист необхідно віднести наступні:
1. Ефективне функціонування системи безперервного професійного навчання працівників органів внутрішніх справ являється важливим чинником комплектування органів та підрозділів внутрішніх справ високопрофесійними кадрами, що в кінцевому рахунку сприяє зміцненню суспільного правопорядку, становлення демократичної, соціальної, правової держави з соціально-орієнтованою ринковою економікою.
2. Початкова професійна підготовка являється важливим структурним елементом безперервного професійного навчання працівників органів внутрішніх справ. “Початкова професійна підготовка персоналу – це така підготовка, яка організується кандидатам на службу в органи внутрішніх справ і має забезпечити здобуття останніми професійних знань, вмінь та навичок, необхідних для самостійного виконання службово-посадових обов’язків щодо захисту й охорони прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин”.
3. Поняття професійного відбору кандидатів на службу. “Професійний відбір кандидатів на службу – це система взаємопов’язаних, цілеспрямованих, нормативно визначених організаційно-управлінських, соціально-економічних, медико-біологічних та психологічно-педагогічних заходів щодо визначення наявних потенційних особистих, ділових і моральних якостей кандидатів на зайняття вакантних посад або навчання у відомчих навчальних закладах, необхідних для високоякісного виконання у подальшому правоохоронних функціональних обов’язків”.
4. Поняття навчально-виховного процесу, що здійснюється на курсах початкової професійної підготовки. “Навчально-виховний процес, що здійснюється на курсах початкової професійної підготовки – це об’єктивно обумовлена та нормативно визначена система організаційно-економічних, психологічних та дидактичних заходів, спрямованих на розвиток у слухачів і курсантів початкових професійних знань, вмінь та навичок щодо захисту, охорони і забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин”.
5. Окреслено нормативні критерії професійного відбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ.
6. Проаналізовано правовий статус суб’єктів навчально-виховного процесу в сфері початкової професійної підготовки.
7. Обґрунтовано нові підходи до найважливіших організаційно-правових питань здійснення навчально-виховного процесу початкової професійної підготовки.
8. Визначено низку факторів підвищення якості забезпечення змістовності навчально-виховного процесу початкової професійної підготовки.
Практичне значення одержаних результатів полягає у вирішенні низки проблем прикладного характеру, пов’язаних з вдосконаленням законодавства в сфері професійної підготовки персоналу МВС України, а також у розробці практичних рекомендацій щодо критеріїв професійного відбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ.
Результати даної роботи створюють реальну можливість удосконалення механізму правового регулювання здійснення процесу початкової професійної підготовки персоналу. Висновки і пропозиції дисертаційного дослідження можуть бути використанні для удосконалення законодавчої бази з питань проходження служби в органах внутрішніх справ України особливо спеціальних нормативних актів стосовно початкової професійної підготовки персоналу, професійного відбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ України. Водночас ефективність висловлених пропозицій, беззаперечно залежатиме від своєчасності впровадження їх в реальну практичну площину, оскільки з часом заходи організаційно-правового характеру втрачають свою актуальність.
Практичне значення дослідження полягає також і у тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
а) в науково дослідній галузі - окремі результати можуть слугувати основою подальшого дослідження загальних і спеціальних питань професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України;
б) у навчально-виховному процесі – положення дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі проходження персоналом початкової професійної підготовки в відомчих навчальних закладах та училищах професійної підготовки МВС України та підготовці відповідної методичної літератури.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, науково обґрунтовані результати і практичні рекомендації, які містяться в роботі, було обговорено на засіданнях науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України Національного університету внутрішніх справ. Основні висновки і положення викладені в опублікованих працях автора, доповідалися ним на науково-практичних конференціях, зокрема: “Виховне, соціальне та психологічне забезпечення кадрової політики в органах внутрішніх справ: методи та технології” (Харків, 2000), “Адміністративне право: сучасний стан і напрямки удосконалення” (Суми, 2000) та “Актуальні проблеми управління персоналом органів внутрішніх справ”, що відбувалася в Національному університеті внутрішніх справ 24 жовтня 2002 року.
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 6 наукових статтях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 181 сторінок. Список використаних літературних джерел складається із 129 найменувань і займає 10 сторінок

Список літератури

ВИСНОВКИ
Проведене дисертаційне дослідження показало, що сьогодні суспільство має відчутну потребу у високопрофесійних спеціалістах по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, що повязано з загальним ускладненням криміногенної ситуації, появою нових видів злочинів, скоєнням злочинів переважно організованими злочинними угруповуваннями, наростанням корупційних тенденцій в суспільстві, а також, що не менш важливо, використанням злочинцями новітніх технічних засобів, що значно ускладнює процес розслідування. Результати дослідження оформлені у наступні висновки будуть сприяти підготовці високопрофесійного кадрового корпусу.
1. Ефективне функціонування системи безперервного професійного навчання працівників органів внутрішніх справ являється важливим чинником комплектування органів та підрозділів внутрішніх справ високопрофесійними кадрами, що в кінцевому рахунку сприяє зміцненню суспільного правопорядку, становлення демократичної, соціальної, правової держави з соціально-орієнтованою ринковою економікою.
2. Початкова професійна підготовка є важливим структурним елементом безперервного професійного навчання працівників органів внутрішніх справ. Під початковою професійною підготовкою персоналу ми розуміємо таку підготовку, яка організується кандидатам на службу в органи внутрішніх справ і має забезпечити здобуття останніми професійних знань, вмінь та навичок, необхідних для самостійного виконання службово-посадових обов’язків щодо захисту й охорони прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин.
3. Під професійним відбором кандидатів на службу, нами розуміється система взаємопов’язаних, цілеспрямованих, нормативно визначених організаційно-управлінських, соціально-економічних, медико-біологічних та психологічно-педагогічних заходів щодо визначення наявних потенційних особистих, ділових і моральних якостей кандидатів на зайняття вакантних посад або навчання у відомчих навчальних закладах, необхідних для високоякісного виконання у подальшому правоохоронних функціональних обов’язків.
4. Необхідно нормативно визначити, що остаточне рішення про групу придатності кандидата на службу виноситься психологом відомчого навчального закладу МВС за результатами професійно-психологічного відбору під час вступних випробувань, а також психологічної інформації, отриманої під час навчання кандидата на курсах початкової підготовки. Відповідно до цього доцільно розділити професійно-психологічний відбір на попередній, який здійснюється в комплектуючих органах, та основний, що здійснюється в відомчих навчальних закладах, в яких кандидати на службу в ОВС проходять початкову підготовку.
5. В Інструкцію про порядок прийому на курси початкової підготовки, затвердженої наказом МВС України № 662 від 31.08.99 р. внести такі зміни: по-перше, диференціювати нормативи вступних випробувань з фізичної підготовки в залежності від віку та майбутніх посад кандидатів на службу, по-друге ввести більш гнучку систему комплексного оцінювання рівня фізичної підготовленості кандидатів на службу.
6. Замінити такий вид вступних випробувань на курси початкової підготовки як співбесіда на іспит з основ правознавства, оскільки коло питань, які повинні виноситись на співбесіду, порядок її проведення, критерії оцінки її результатів нормативно не визначено, що призводить по-перше, до дуже суб’єктивного підходу при оцінюванні результатів співбесіди, до існування в кожному відомчому навчальному закладі власної системи оцінювання рівня підготовки кандидата, по-друге до неузгодженого, вільного винесення питань на співбесіду, різними закладами, що здійснюють початкову підготовку.
7. Відомча система освіти не існує ізольовано, у якомусь вакуумі, вона є органічною складовою національної системи освіти України. На відміну від орієнтації на підготовку фахівців широкого профілю у цивільних навчальних закладах, відомча система освіти повинна бути спрямована, перш за все, на якісне кадрове забезпечення конкретних галузей діяльності органів внутрішніх справ. Отже, з метою найбільш повного задоволення фахових запитів та потреб замовників на спеціалістів, основне завдання відомчих навчальних закладів полягає у підготовці достатньою мірою спеціалізованих фахівців.
8. Ст. 50 Закону України “Про освіту” має складатись з двох частин. Перша частина даної статті повинна містити перелік основних безпосередніх суб‘єктів навчально-виховного процесу, друга – опосередкованих. До безпосередніх відносяться: учні, студенти, слухачі, курсанти, керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, вихователі, спеціалісти закладів національної освіти. До опосередкованих відносяться: інститути, факультети, кафедри, курси, відділення, цикли, органи учнівського (студентського, курсантського та слухацького) самоврядування, ректорати, вчені ради, оперативні наради, батьки або особи, які їх замінюють, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій,
9. Упорядкувати елементи соціально-юридичного явища “правовий статус особи” поділивши відповідні структурні елементи на основні, вторинні чи додаткові та передумови. До основних з них слід віднести права і обов‘язки людини. Їх діалектична єдність давно визнана у науковій літературі. Ще К. Маркс писав: “В людському суспільстві немає прав без обов‘язків, як і немає обов‘язків без прав”. Все що передує виникненню прав і обов‘язків слід визначити передумовами, що випливає з процесу реалізації прав й виконання обов‘язків – додатковими, вторинними елементами правового статусу. До передумов правового статусу особи відносяться громадянство, правоздатність, дієздатність; до вторинних – гарантії, відповідальність, обмеження, законні інтереси, заохочення, економічне забезпечення.
10. Суб’єкти навчально-виховного процесу здійснюваного на курсах початкової професійної підготовки, організованих на базі вищих відомчих навчальних закладів чи училищ професійної підготовки, мають спеціальний щодо загального правового положення людини статус, що обумовлено цілями, завданнями та функціями системи МВС України.
11. Положення про організацію навчальної та навчально-методичної роботи в навчальних закладах МВС України має бути доповненим поняттям навчально-виховного процесу в цих закладах, його метою і завданнями, принципами, формами та методами здійснення.
12. Положення про училище професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ України має бути доповненим розділом "Навчально-виховний процес”. У цьому розділі повинні бути викладеними усі юридично важливі питання, що торкаються процесу засвоєння слухачами і курсантами училищ професійних знань, вмінь та навичок, необхідних для виконання у подальшому тих чи інших завдань правоохоронної діяльності ОВС.
13. Розробити і затвердити Положення про організацію і проведення навчально-виховного процесу на курсах початкової підготовки персоналу органів внутрішніх справ України.
14. Зважаючи на те, що навчальний процес здійснюваний у будь-яких освітянських національних закладах, неподільний з вихованням учнів, студентів, курсантів, слухачів, то при розробці нормативно-правових актів є сенс вживати термін “навчально-виховний процес”. Таке словосполучення повніше відбиватиме реальну дійсність процесу засвоєння знань, вмінь та навичок в тій чи інший сфері суспільного виробництва. Тому Положення про організацію навчального процесу в вищих навчальних закладах має бути удосконаленим таким чином: 1) назву даного нормативного документа змінити на таке – Положення про організацію навчально-виховного процесу в вищих закладах національної освіти; 2) у загальних положеннях цього правового акту дати поняття не навчального, а саме навчально-виховного процесу; 3) подальше викладення нормативного матеріалу у Положенні здійснювати з урахування і виховного фактору процесу засвоєння студентами, слухачами й курсантами відповідних вмінь, знань та навичок.
15. Головна мета навчально-виховного процесу, здійснюваного на курсах початкової професійної підготовки, організованих на базі вищих відомчих навчальних закладів та училищ професійної підготовки, насамперед, полягає у підготовці такого працівника органів, служб та підрозділів внутрішніх справ, який під час виконання у майбутньому функціональних обов’язків за своєю посадою спроможний був виконувати їх на високому якісному рівні.
16. Відповідно до вимог які ставляться до працівників органів внутрішніх справ в сучасних умовах щодо виконання своїх посадових обов’язків є сенс поділити конкретні цілі навчально-виховного процесу початкової професійної підготовки на три групи. Перша група таких цілей торкається формування у слухачів та курсантів знань, вмінь та навичок, тобто цілей формування необхідних для ефективної професійної діяльності свідомості і поведінки. Друга стосується цілей формування відносин до різних сторін життєдіяльності суспільства. Третя – цілей формування творчої діяльності розвитку здібностей, задатків, інтересів слухачів та курсантів, котрі навчаються на курсах початкової професійної підготовки, організованих на базі училищ професійної підготовки та відомчих навчальних закладів.
17. Завданнями навчально-виховного процесу, здійснюваного на курсах початкової професійної підготовки, організованих на базі відомчих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ та училищ професійної підготовки є: організаційно-правове забезпечення активного оволодіння курсантами і слухачами професійними знаннями, вміннями та навичками, необхідними їм для успішного виконання у подальшому службових обов’язків, з урахуванням сучасних вимог, досягнень науки і техніки, запитів практики; формування саме соціально активних, творчих працівників, здібних сумлінно захищати суспільний і державний лад України, правопорядок, власність конституційні права і свободи громадян; постійну раціональну організацію і удосконалення навчально-виховного процесу на основі впровадження активних форм і методів навчання, забезпечення його нерозривного зв’язку з рішенням задач, які стоять перед органами внутрішніх справ; безперервне моральне та етичне виховання працівників, прищеплення їм ідеалів гуманізму, моральної відповідальності за виконання службового обов’язку; забезпечення здійснення навчально-виховного процесу нормальними умовами, побуту і культурного дозвілля; утворення сучасної навчально-матеріальної бази.
18. Форма навчально-виховного процесу здійснюваного на курсах початкової професійної підготовки являється осередком цілей, принципів, змісту, методів і засобів, визначає діяльність викладачів та курсантів, їх навчально-виховні взаємовідносини. Форма навчання як дидактична категорія означає зовнішній бік організації навчально-виховного процесу, який пов’язаний з кількістю курсантів, часом і місцем навчання, а також порядком його здійснення. До форм навчально-виховного процесу здійснюваного на курсах початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ відносяться: прості, складні і комплексні форми.
19. П.3.1. Положення про організацію навчальної та навчально-методичної роботи в навчальних закладах МВС України, у якому зазначені основні види форм навчальних занять – лекція, урок, семінар, практичне заняття, індивідуальне заняття, курсова робота, контрольна робота, консультація, виробнича практика (стажування), самостійна робота слухачів, - повинні бути доповнені ще й такими формами даного навчально-виховного процесу, як групові вправи, тактичні заняття і навчання, ігрові заняття, дипломні роботи, співбесіди, екскурсії, екзамени, заліки, інструктажі, диспути, виставки, додаткові завдання, вікторини, зустрічі з практичними працівниками.
20. Під методами навчально-виховного процесу, що здійснюється на курсах початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ, розуміється сукупність спеціальних нормативно-визначених способів і прийомів, що використовуються не лише в процесі формування ділових, моральних та особистісних якостей працівників органів внутрішніх справ, але й для розвитку професійної мотиваційної сфери, свідомості, а за необхідності корекції і удосконалення відповідної поведінки.
21. У відомчих нормативно-правових актах щодо здійснення навчально-виховного процесу у відомчих навчальних закладах і училищах професійної підготовки мають бути чітко визначені методи навчально-виховного процесу, а саме: розповідь, показ, пояснення, включення у діяльність, перейняття досвіду, порученця, вимога, примушення, самокерованість, самообслуговування, тренування, заохочення, догана, створення ситуацій успіху, опора на позитивне у людині, самоконтроль, оцінка й самооцінка, усне опитування.
22. Під навчально-виховним процесом, що здійснюється на курсах початкової професійної підготовки розуміється об’єктивно обумовлена та нормативно визначена система організаційно-економічних, психологічних та дидактичних заходів, спрямованих на розвиток у слухачів і курсантів початкових професійних знань, вмінь та навичок щодо захисту, охорони і забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин.
23. Необхідно, щоб система початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ мала “моделі спеціалістів органів внутрішніх справ” згідно спеціалізації закладу, який здійснює початкову професійну підготовку. Модель - як інтегрована цілісність повинна об’єднувати такі компоненти: загальні та професійно важливі якості особистості (психо та професіограма) фахівця ОВС; характеристику фахової служби діяльності; освітньо-кваліфікаційний рівень; систему законодавчих та нормативно-правових документів, що визначають вимоги до фахової службової діяльності; характеристику галузі та основних сфер службової діяльності в галузі.
24. Необхідно впроваджувати в навчально-виховний процес, який здійснюється на курсах початкової професійної підготовки, організованих на базі вищих відомчих навчальних закладів і училищ професійної підготовки системи МВС України, найбільш прогресивні та перспективні, з точки зору розвитку громадського суспільства та реформування органів внутрішніх справ, – проблемне та програмове навчання слухачів та курсантів.
25. Особлива роль у навчально-виховному процесі, що здійснюється на курсах початкової професійної підготовки повинна відводитись психологічній підготовці, оскільки працівникам органів внутрішніх справ нерідко доводиться діяти в психологічно складних умовах, долати не тільки фізичний, а й моральний опір правопорушників. Рівень психологічної підготовки працівників органів внутрішніх справ повинен відповідати сучасним умовам життєдіяльності суспільства і держави. Отже, психологічна підготовка повинна проводитися шляхами більш ширшого впровадження в навчально-виховний процес таких морально-психологічних способів як напруженість під час занять та збільшення фізичних і нервово-психологічних навантажень, забезпечення методики морально-психологічної підготовки щодо різних елементів ризику, максимального наближення умов навчання до реальних ситуацій. Необхідно перетворити процес розвитку багатьох компонентів професійних здібностей молодих співробітників із стихійного у планомірно здійснюваний; глибше оцінити професійні здібності курсантів, контролювати процес їх розвитку та здійснювати при цьому індивідуальний підхід; допомагати зрозумінню механізмів перетворення потенційних здібностей у професійно розвинені; розвивати такі психологічні якості, як професійна пам’ять, спостережливість, витримка; формувати вміння ефективно користуватися мовою, мімікою, жестами, здійснювати ролеву поведінку в інтересах вирішення оперативно-службових завдань; прищеплювати психологічну стійкість до труднощів, які виникають в процесі професійної діяльності.
26. Для узагальнення та удосконалення нормативного забезпечення початкової професійної підготовки, необхідно, на основі існуючих нормативних актів в сфері початкової професійної підготовки, здійснюваної на базі вищих відомчих закладів освіти та училищ професійної підготовки, скласти єдиний правовий документ в якому необхідно передбачити:
- чітке визначення поняття, цілей, завдань, принципів та змісту освіти в сфері початкової професійної підготовки;
- приведення нормативної бази початкової професійної підготовки у відповідність до Закону України “Про освіту”;
- виключення застарілих положень з існуючих нормативних актів. Наприклад, внести корективи у наказ МВС України № 148 від 16.03.92 р. де на стор. 17 в п. 2.10 згадуються групи психо-фізіологічного забезпечення, які вже багато років тому були ліквідовані;
- нормативно-правове викладення організаційно-управлінського, освітянсько-педагогічного матеріалу в сфері початкової професійної підготовки осіб рядового і начальницького складу має бути чітким, точним, стислим та логічно-послідовним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Конституція України //Відомості верховної Ради України.1996. -№30. – Ст.141.
2. Селіванов В. Політико-юридичні передумови і характерні ознаки процесу демократичної трансформації українського суспільства // Вісник Академії правових наук України. – 1998. - №11. –С.3-15.
3. Медведчук В. Адміністративна реформа як засіб вдосконалення державного управління // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – №2. – С.66-75.
4. Борденюк В. Муніципальна реформа: що, як і задля чого // Віче. – 1998. - №7. – С.63-79.
5. Радов Г.О. Доктринальна модель закону “Про пенітенціарну систему України” // Юридичний вісник України. – 1997. - №18. – С.CAPut!’-39.
6. Кравченко Ю.Ф. Міліція України. – К. і “Генеза”, 1999. –428с.
7. Кравченко Ю.Ф. Принципи реформування системи органів внутрішніх справ України // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1998. - №3-4. – С. 3-12.
8. Коліушко І. Адміністративна реформа в Україні // Право України. – 1998. - №7. – С.10-14.
9. Наказ МВС України № 61 від 29 січня 1999 року “Про Комплексну програму вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції”. – Київ, 1999. – 32 с.
10. Наказ МВС України № 356 від 11 ????? 2001 року “Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр.”. – Київ, 2001. – 41 с.
11. Наказ МВС України № 759 від 21 жовтня 2000 року “Про затвердження Настанови з організації професійної підготовки рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України”. – Київ, 2000. – 85 с.
12. Кравченко Ю.Ф. Основні напрямки реформування кадрової політики в органах внутрішніх справ України // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1997. - №2. – С.3-10.
13. Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України (Теоретичні та практичні аспекти) / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Бандурки О.М.: Монографія. – Харків: Вид-во Університету внутрішніх справ, 1999. – 287 с.
14. Государственные управления: основы теории и организации. Учебник / Под ред. В.А. Корсаненко. – М.№ “Статус”, 2000. – 912 с.
15. Бандурка О.М., Соболєв В.О. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ: Підручник. – Харків: вид-во Університету внутрішніх справ, 2000. – 480 с.
16. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Університет внутрішні справ, 1998. – 480 с.
17. Авер’янов В.Б. Державна служба в Україні: організаційно-правові основи і шляхи розвитку. – К.: Видавничий дім “Ін-Юре”, 1999. – 272 с.
18. Державне управління в Україні / За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора В.Б. Авер’янова. – К.: НАН України, Інститут держави і права ім. В. Корецького; 1999. – 265 с.
19. Астапкин И.В., Фатула А.В. Кадровое обеспечение органов внутренних дел. – М.: Академия МВД России, 1994 . – 22 с.
20. Служебная карьера (Под общ. ред. Е.В. Охотского. – М.: “Экономика”, 1998. – 303 с.
21. Исаков В.М. Проблемі подготовки и переподготовки кадров для системы МВД // Сб. материалов Межвузовской научно-практической конференции: Актуальные проблемы совершенствования профессиональной подготовки и переподготовки кадров. – ч.1 – Домодедово, 1998. – С.58-61.
22. Шексиня С.В. Управление персоналом современной организации. – М.: ЗАО “Бизнес – школа Интел-Синтез”, 1998. – 352с.
23. Управление персоналом организации: Учебник. / под ред. А.Я. Кабанова. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 512 с.
24. Егориан А.П. Управление персоналом. – Н.Новгород: НИМБ, 1999.-624 с.
25. А.О. Савченко. Місце і роль відомчої освіти в системі національної освіти України // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. - №9. –С. 34-38.
26. Венедиктов В.С. Деякі напрямки методичного забезпечення навчально-виховного процесу в вузах МВС України // Вісник університету внутрішніх справ. – 1998. - №1.- С.138-141.
27. Закон України “Про державну службу” // відомості Верховної ради України. – 1993. - № 52 – С.490.
28. Закон України “Про міліцію” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 4. – С.20.
29. Человеческий фактор и ускорение социально-економического развития. // Под общ. ред. Ю.А.Тихомирова. – М.: Экономика, 1998. – 421 с.
30. Инесжий Л.М. Образованность, профессионализм и перестройка // Дайджест. – 1988. - № 16. – С.84-89.
31. Кудрявцев А.В. Проблемы организации непрерывной подготовки кадров в органах внутренних дел. – М.: Академия МВД РФ.; 1994. – 27с.
32. Формирование учетной деятельности студентов // под ред. В.М. Пяудис. – М.: МГУ, 1989. – 326 с.
33. Теоретические основы непрерывного образования. – Л.: Педагогика, 1987. – 318 с.
34. Владиславлев А.П. Непрерывное образование. Проблемы и перспективы. – М.: Молодая гвардия, 1979. – 212 с.
35. Афанасьева О.В. Развитие творческого потенциала личности // Сб. материалов Межвузовской научно-практической конференции: Актуальные проблемы совершенствования профессиональной подготовки и переподготовки кадров. – 2.ч. – Домодедово, 1998. – С.32-44.
36. Известия Методического центра профессионального образования и координации научных исследований. – М., 1996. - №2. – С.105-112.
37. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Х.: “Основа”, 1996. – 398 с.
38. Кондратьєв Я.Ю. На передовому краї // Іменем Закону. – 1997. - № 32. – С.7-8.
39. Колонтаевская И.Ф., Латнова И.А. Современные отечественные и зарубежные педагогические технологии. – М.: Академия МВД России, 1995. – 54 с.
40. Ноздрачев А.Ф. Государственная служба: Учебник для подготовки государственных служащих. – М.: «Статус», 1999. – 592 с.
41. Голосніченко І.П., Іщенко Ю.В., Парасюк М.В., Шакун В.І. Особливості проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Загальна частина. // Кол.авт.: Голосніченко І.П., Шакун В.І., Кириченко В.К. та ін. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 177 с.
42. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина /Кол. авт.: Голосниченко І.П., Шакун В.І., Кириченко В.К. та ін. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 177с.
43. Жанабилов Е.Ж. Правове регулирование труда лиц рядового и начальствующего состава ОВД. – Караганда, 1976. –126 с.
44. Латкова И.А., Колонтаевская И.Ф. Профессиональная педагогика в работе с персоналом органов внутренних дел. – М.: Академия МВД России, 1995. – 26с.
45. Бернар Гурне. Державне управління. – К. Основа, 1999. – 1665 с.
46. Червякова О.В. Професійний відбір та професіна орієнтація кандидатів на навчання у закладах освіти МВС України // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. - №9. – С.38-42.
47. Подшивалкина В.И., Золотова Н.П. Технологии профессионального подбора в системе управления: Методическое пособие. – Кишинев: ИПФ «Центральная типография», 1997. – 28с.
48. Базаров Т.Ю., Еремин Б.П. Управление персоналом. – М.: «Банки и биржи», 1998. – 423с.
49. Щекин Г.В. Как работают с людьми за рубежом. – К.: Юрінком Інтер, 1992. – 178с.
50. Шкатулла В.И. Кадровая политика в современных условиях. Ч.3. //Библиотека журнала «Кадры». – 1995. - №47. – С.14-CAPut!’.
51. Столяренко А.М. Психологические и педагогические проблемы управления в МВД. – М.: Академия МД СССР, 1982. – 408 с.
52. Наказ МС України №662 від 31 вересня 1999 р. “Про затвердження інструкції про порядок прийому на курси початкової підготовки кандидатів на службу в органи внутрішніх справ України на посади працівників міліції”. – Київ, 1999. - 19с.
53. Скавуляк З.І. Відомча система освіти Міністерства внутрішніх справ України вимагає удосконалення //Інформаційний бюлетень Республіканського навчально-методичного центру Української академії внутрішніх справ. – 1995. №1. – С.11-17.
54. Лукашевич В.Г. Готувати фахівців відповідно до потреб замовника та на високому освітньому рівні //Інформаційний бюлетень Республіканського навчально-методичного центру Української академії внутрішніх справ. – 1995. №1. – С.18-24.
55. Губанов А.В. Полиция государств Западной Европы: основные черты организации и деятельности. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. – 64 с.
56. Наказ МВС України № 148 від 16 березня 1992 року “Про затвердження Положення про училище професійної підготовки працівників ОВС України”. – Київ, 1992. – 32 с.
57. Жанабилов Е.Ж. Правовое регулирование труда лиц рядового и начальствующего состава ОВД. – Караганда, 1976. – 126с.
58. Концепція розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки МВС України на період 2001 – 2005 рр.. – К.: МВС України, 2001. – 15с.
59. Положення про державний вищий заклад освіти: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1074 //Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1997. - №1. – С.3-12.
60. Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення вищих навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ” від 27 квітня 1994р. № 258 // Урядовий кур’єр . – 1994. - №17. – С.3.
61. Наказ МС України від 22 червня 1994р. №327 “Про створення Харківського інституту пожежної безпеки МВС України.” – К., 1994. – 3с.
62. Наказ МВС України від 22 червня 1994 р. №328 “Про створення Київського інституту внутрішніх справ при Українській академії внутрішніх справ”. – К., 1994. – 3с.
63. Наказ МВС України від 28 грудня 1994 р. №712 “Про створення Університету внутрішніх справ”. – К., - 1994. – 5с.
64. Наказ МВС України від 31 грудня 1993р. № 847 “Про організацію Львівського інституту внутрішніх справ при Українській академії внутрішніх справ”. – К., 1993. – 4с.
65. Наказ МВС України від 24 лютого 1993р. №89 “Про організацію Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому державному Університеті”. – К., 1993. – 4с.
66. Наказ МВС України від 2 вересня 1994р. №474 “Про організацію Запорізького юридичного інституту”. – К., 1994. – 5с.
67. Наказ МС України ввід 31 травня 1993 р. № 321 “Про створення Луганського училища міліції Міністерства внутрішніх справ України”. – К., 1993. –2с.
68. Наказ МВС України від 31 грудня 1993 р. № 846 “Про створення Сімферопольського училища міліції Міністерства внутрішніх справ України”. – К., 1993. – 2с.
69. Наказ МВС України від 31 березня 1993 р. № 175 “Про створення Донецького училища міліції Міністерства внутрішніх справ України”. – К., 1993. – 2с.
70. Пушкін О.А., Скакун О.Ф. Про співвідношення приватно-правових і публічно-правових начал в цивільному і адміністративному законодавстві // Правова система України: теорія і досвід. Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. Київ, 7-8 жовтня 1993 р. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 1993. – С.109-111.
71. Пучкова М.В. Обеспечение прав граждан органами управления. – М.: Наука, 1987. – 140с.
72. Веденеев Ю.А. Организационные реформы государственного управления промышленностью: историко-правовое исследование. – М.: Наука, 1990. – 250 с.
73. Лазарев Б.М. Формы советского государственного управления / (Формы государственного управления под ред. Б.М.Лазарева). - М.: Ин-т гос-ва и права АН СССР, 1983. С.3-8.
74. Коваль Л.В. Адміністративне право. – К.: Вентурі, 1994. – 207с.
75. Кондильян Э. Сочинения в 3-х томах. – М.: Мысль, 1982. т.2. – 541 с.
76. Саркисян С.А., Голованов Л.В. Прогнозирование развития больших систем. – М.: Статистика, 1975. – 192с.
77. Поспелов Г.С., Чирков В.А. Програмно-целевое планирование и управление. – М.: Советское радио, 1976.- 440с.
78. Блаубер И.П., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. – М.: Наука, 1973 – 270с.
79. Большая Советская Энциклопедия. – М., 1976 – т.23. – 638с.
80. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління. – К.: УНДУ, 1998. – 160 с.
81. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации. – М.: Инфра-Норма – М, 1997. – 752 с.
82. Курдюков С.П. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем. – М.: ИПМ, 1994. – 45 с.
83. Касаткина Н.М. Основные тенденции развития законодательства о государственной службе в зарубежных странах. – М.: РАН, 1996. -С.5-23.
84. Положення про організацію навчального процесу в вищих навчальних закладах; Затв. Наказом Міністерства освіти України № 161 від 2 червня 1993 р. // Збірник нормативних актів та методичних рекомендацій з питань організації, планування та проведення навчально-виховного процесу в навчальних закладах МВС України. – Харків, 1996. – С.37-45.
85. Закон України “Про освіту” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №34. –Ст.451.
86. Положення про вищий заклад освіти Міністерства внутрішніх справ України // Збірник нормативних актів та методичних рекомендацій з питань планування, проведення та впровадження в практику науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у ВЗО та НДУ України. – Харків, 1997. – С.97-113.
87. Князєв В. Поняття та елементи конституційного статусу людини і громадянина в Україні // Право України. – 1998. - №12. – С.29-31.
88. Государственная служба: теория и организация. Курс лекций / Под общ. Ред. Е.В.Охотного и В.Г.Игнатова. – Ростов-на-Дону: Феникс,1998.-640 с.
89. Советский Энциклопедический словарь. – М.: Прогресс, 1981. – 3528с.
90. Белкин А.А., Гумерова Л.Ш. Понятия и особенности правового статуса советского государственного управления. – Л.: Высшая школа, 1987. – 281 с.
91. Зиновьев А.В. Статус народного депутата в СССР. – М.: Высшая школа, 1987. – 155с.
92. Яричевский В.С. Правовое положение трудового коллектива. – Харьков, 1975. –195с.
93. Воловик В. Про трудоправовий статус держаних службовців // Право України. – 1997. - №1. – С.61-65.
94. Приказ МВД Украины № 505 от 13..004.94 г. «Об утверждении статуса слушателей и курсантов высших учебных заведений МВД Украины // Электронная почта МВД. – Киев, 1994. – 18с.
95. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В, Малько – М.: Юрист, 2001. – 776 с.
96. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах / Отв. Ред. Проф. М.Н. Марченко. – Т.1. Теория государства. – М.: «Зерцало», 2000. – 416с.
97. Ануфриев В.А. Социальный статус и активность личности. – М.: Наука, 1984. – 408с.
98. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум,; Ун-т внутр. Дел, 200. – 704с.
99. Теория права и государства. Учебник / Под ред. Проф. В.В. Лазарева. – М.: Право и закон, 2001. – 576с.
100. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні / За заг. Ред. Н.Р. Нижник. – К.: Видавничий дім Ін-юре, 1999.-242 с.
101. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
102. Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю.П.Битяка. – Харків: Право, 2000.-520с.
103. Конституционный статус личности в СССР. -М.:Прогресс, 1980. -378с.
104. Основы правового положения личности в социалистическом обществе. – М.: Юрид.лит., 1979. – 315с.
105. Теория права и государства: Учебник / Под ред. Проф. В.В. Лазарева – М.: Право и Закон, 1996. – 424с.
106. Маркс К., Энгельс Ф. // Соч. – т.17.-611с.
107. Теория права и государства. Учебник /О.Ф.Скакун, Н.К. Подберезный. – Х.,1997.-496с.
108. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М.: ТЕИС, 1995. – 412с.
109. Наказ МВС України №148 від 16 березня 1992 р. “Про затвердження Положення про училище професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ України”. – Київ, 1992. –44с.
110. Наказ Міністерства освіти України № 161 від 2 червня 1993 р. “Про затвердження Положення про організацію навчального процесу в вищих навчальних закладах”. – Київ, 1993. – 10с.
111. Положення про організацію навчальної та навчально-методичної роботи в навчальних закладах МВС України, затв. наказом МВС України № 519 від 14 серпня 1992 р. // Електрона пошта МВС. – Київ, 1992. – 11с.
112. Ильина Г.А. Педагогика: Курс лекций. – М.: Высшая школа, 1984. – 482с.
113. Безрукова В.С. Педагогика. Проективная педагогика: Учебное пособие. – Екатеринбург: «Деловая книга», 1996. – 344с.
114. Харланов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. – М.: Высшая школа, 1990. – 576с.
115. Майдиков А.Ф. О путях дальнейшего совершенствования системы обучения слушателей Академии МВД СССР // Труды Академии. Горрайорганы внутренних дел: совершенствование организации работы. – М.: Академия МВД СССР, 1989. – С.139-145.
116. Данилов В.А. Пути совершенствования профессиональной подготовки инспекторского состава уголовного розыска. – М.: МВД СССР Всесоюзный научно- исследовательский институт, 1981. – 64с.
117. Синьов В.М., Клімов М,В. Науково-педагогічні проблеми відомчої освіти //Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. - №9 – С.42-46.
118. Дулов А.В. Судебная психология. – Минск, 1975. – 321 с.
119. Ануфрієв М.І. Бандурка О.М., Ярмиш О.Н. Вищий заклад освіти МВС України: Науково-практичний посубник. – Харків: Ун-т внутр. Справ, 1999. – 369с.
120. Запорожцева Г.Є. Професійно-психологічна підготовка дільничних інспекторів міліції // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. - №8. – С.235-240.
121. Алексеев С.С. Общая теория права. – М.: Юрид. лит., 1981. – 360с.
122. Соловьев С.М. История России с древнейших времен: В 29т., 7кн СПб.- 1897. – Кн.2.-т.4.
123. Иванов Н.Н. Организация нормотворческой деятельности в аппарате МВД, УВД. – М.: Академия МВД СССР, 1986. – 63с.
124. Теория государства и права. Учебник// Под. Ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА – ИНФРА, 1998. – 570 с.
125. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М.М. Рассолова, В.О. Лучина, Й.С. Эбзеева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 640с.
126. Теория права и государства: Учебник. / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Право и Закон, 1996. – 424 с.
127. Хроланюк В.Н. Теория государства и права / Под ред. В.Г. Стрекозова. – М.: «Интерстиль», 2000. – 361с.
128. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Юрист, 1995. – 428с.
129. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юрист, 1999. – 520 с.