Організаційно-правові аспекти управління взаємодією органів прокуратури України з громадськістю

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Мироненко Тетяна Євгенівна

УДК 342.9:347.963

Організаційно-правові аспекти управління взаємодією органів прокуратури України з громадськістю

Спеціальність 12.00.07 адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник, -
кандидат юридичних наук
Шопіна Ірина Миколаївна

ХАРКІВ-2007

ЗМІСТ
ВСТУП3
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика механізму управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю
1.1. Сутність та поняття управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю..11
1.2. Мета, завдання та принципи управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю..30
1.3. Функції та методи управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю..40
Висновки до Розділу 1..48
РОЗДІЛ 2. Основні напрями організаційно-правового регулювання взаємодії органів прокуратури з громадськістю
2.1. Особливості взаємодії з засобами масової інформації53
2.2. Характеристика взаємодії органів прокуратури з громадськими організаціями....82
2.3. Взаємодія органів прокуратури з політичними партіями, релігійними організаціями та іншими суб’єктами громадянського суспільства...96
Висновки до Розділу 2105
РОЗДІЛ 3. Напрямки підвищення ефективності управління взаємодією органів прокуратури України з громадськістю
3.1. Шляхи удосконалення організаційно-правового забезпечення взаємодії органів прокуратури з громадськістю .109
3.2. Проблеми підготовки персоналу органів прокуратури для здійснення взаємодії з громадськістю....134
3.3. Підвищення іміджу органів прокуратури серед населення як умова удосконалення взаємодії з громадськістю....142
Висновки до Розділу 3.154
ВИСНОВКИ....159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....171

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку української державності характеризується підвищенням прозорості та демократичності діяльності всіх державних органів, формуванням партнерських відносин між інституціями держави і суб’єктами громадянського суспільства. Вказані процеси обумовлюють актуальність удосконалення взаємодії органів держави з громадськістю для сумісного вирішення проблем захисту прав і свобод людини, зміцнення законності та правопорядку у всіх сферах суспільного життя.
Протягом останніх років більшість державних органів корінним чином реформувала свою систему роботи з населенням, що було досягнуто шляхом активної роботи громадських рад при органах державної влади, створенням відділів по зв’язках з громадськістю, прийняттям і виконанням планів і програм, спрямованих на підвищення їх авторитета у суспільстві. Однак вказані процеси в органах прокуратури сьогодні ведуться недостатньо активно та ще не відповідають вимогам побудови в Україні правової соціальної держави. Це обумовлено двома чинниками.
По-перше, прогалинами у нормативно-правових актах, які регламентують питання взаємодії прокуратури з громадськістю: сьогодні єдиним відомчим правовим актом, що регулює вказану сферу правовідносин, є наказ Генерального прокурора «Про організацію роботи органів прокуратури України з реалізації принципу гласності» № 11гн від 14 липня 2006 року, в якому відображено лише вузьке коло питань означеної взаємодії. У законодавчих же актах питання взаємодії прокуратури з громадськістю ще не знайшли свого розвитку. Недосконалість правового підґрунтя обумовлює недостатню активність працівників прокуратури у побудові взаємодії с суб’єктами громадянського суспільства, і, як наслідок, низький рівень довіри населення органам прокуратури за даними різних досліджень, їм не довіряють від 35% до 46% опитаних громадян України.
По-друге, сьогодні ще не вироблена науково-методологічна база, на підґрунті якої можливо було б здійснювати удосконалення нормативно-правової бази взаємодії прокуратури з громадськістю та підвищувати ефективність форм та методів роботи у даній сфері. До проблематики управління взаємодією державних органів з громадськістю зверталися такі науковці, як В.Б.Авер’янов В.І.Андрейцев, О.Б.Андреєва, Ю.П.Битяк, Т.І.Возна, В.М.Гаращук, С.Г.Гречанюк, Є.В.Додін, Є.Є.Додіна, В.К.Колпаков,. В.А.Комаров, В.В.Конопльов, Н.П.Матюхіна, О.М.Музичук та ін. Проблеми управління органами прокуратури досліджено у роботах М.В.Косюти, М.І.Мичка, О.М.Михайленка, В.В.Сухоноса, П.В.Шумського, М.К.Якимчука, Є.М.Поповича. Разом з тим проблеми управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю ще не були предметом дисертаційного дослідження, крім того, їм практично не приділялося уваги у науковій та навчальній літературі.
Недостатність правового і науково-методологічного підґрунтя, базуючись на якому, можна було б удосконалити діяльність у сфері взаємодії органів прокуратури з населенням, низький рівень довіри громадськості органам прокуратури обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження широкого кола питань, пов’язаних із організаційними і правовими аспектами управління взаємодією органів прокуратури України з громадськістю.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень наказів Генерального прокурора України «Про організацію роботи органів прокуратури України з реалізації принципу гласності» № 11гн від 14 липня 2006 року, „Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України” № 1 від 19 вересня 2005 р., п.1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п.п.3.1, 3.3, 4., 4.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність та особливості організаційних та правових аспектів управління взаємодією органів прокуратури України з громадськістю.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- з’ясувати сутність та визначити поняття управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю;
- визначити мету, завдання, принципи, функції та методи управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю;
- дослідити особливості взаємодії органів прокуратури з засобами масової інформації, громадськими організаціями та іншими суб’єктами громадянського суспільства;
- проаналізувати проблеми підготовки персоналу органів прокуратури для здійснення взаємодії з громадськістю;
- окреслити шляхи підвищення іміджу органів прокуратури серед населення;
- на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення організаційно-правового регулювання взаємодії органів прокуратури з громадськістю.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які складуються у сфері діяльності органів прокуратури України.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади та сучасний стан правового регулювання взаємодії органів прокуратури з громадськістю.
Методи дослідження. В роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, Зокрема, історико-правовий метод було використано під час дослідження розвитку системи взаємодії з громадськістю в різні історичні періоди (підрозділ 1.1). За допомогою системно-структурного методу було досліджено особливості взаємодії органів прокуратури з засобами масової інформації (підрозділ 2.1), з громадськими організаціями (підрозділ 2.2), з політичними партіями, релігійними організаціями та іншими суб’єктами громадського суспільства (підрозділ 2.3). Порівняльно-правовий метод використано під час з’ясування правових засад взаємодії прокуратури з громадськістю в Україні та Російській Федерації (підрозділ 2.1). Методи аналізу і синтезу застосовувалися під час удосконалення понятійного апарату управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю (Розділ 1). За допомогою системно-структурного методу було охарактеризовано мету, завдання, функції та методи управління взаємодією з громадськістю (підрозділи 1.2, 1.3), напрямки підвищення ефективності управління взаємодією органів прокуратури України з громадськістю (Розділ 3). Соціологічні методи (опитування, анкетування) застосовано для характеристики проблемних питань взаємодії органів прокуратури з громадськістю (підрозділ 3.3).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці з адміністративного права та теорії управління. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини у сфері зв’язків з громадськістю в цілому та діяльність органів прокуратури України зокрема. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали з означених питань.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням організаційно-правових аспектів управління взаємодією органів прокуратури України з громадськістю. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше
- запропоновано визначення поняття управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю, під яким необхідно розуміти активну цілеспрямовану діяльність означених органів із формування зв’язків з активними верствами населення України, за допомогою яких створюються умови для удосконалення діяльності органів прокуратури та побудови в Україні громадянського суспільства;
- визначено цілі управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю, які складаються із стратегічних і тактичних. Стратегічні цілі полягають у: 1) реальному втіленні у суспільну практику гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина; 2) розвитку громадянського суспільства, його демократичних інститутів; 3) зміцненні політичної і соціальної стабільності в суспільстві. Тактичні цілі полягають сьогодні у зміцненні авторитету органів прокуратури та підвищенні правової культури громадськості;
- сформульовано завдання управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю, до яких віднесено: підвищення прозорості у діяльності прокуратури, доведення до широких верств населення інформації про соціальне призначення, правовий статус та особливості діяльності прокуратури в Україні прогнозування можливості виникнення соціальної напруженості в окремих соціальних групах у сфері інтересів діяльності прокуратури та вжиття заходів щодо їх попередження та інші;
- розроблено класифікацію функцій і методів управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю;
- проаналізовано нормативно-правове підґрунтя взаємодії органів прокуратури з громадськістю і на підставі виявлених прогалин і суперечностей запропоновані зміни до законів і підзаконних нормативно-правових актів;
- - запропоновано створення у обласних та прирівняних до них прокуратурах відділів по зв’язках з громадськістю, визначено мету їх створення, завдання , основні напрямки діяльності та принципи кадрового комплектування.
- дістали подальшого розвитку питання:
- на підставі аналізу існуючих у національній практиці підходів до взаємодії із громадськістю виділено та охарактеризовано три моделі останньої: авторитарну, перехідну та демократичну;
- запропоновано поняття іміджу органів прокуратури, який уявляє собою відображення і оцінку у суспільній свідомості їх діяльності, які формуються під впливом застосовуваних працівниками прокуратури виховних, роз’яснювальних і заохочувальних методів, спрямованих на формування в громадян розуміння необхідності чіткого виконання законів та інших правових актів та підвищення рівня довіри до прокуратури з боку громадськості.
- удосконалено:
- систему принципів взаємодії з громадськістю в аспекті діяльності органів прокуратури, до яких віднесено наступні: системності, законності, гласності, толерантності, рівності громадян перед законом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак;
- класифікацію громадських організацій в аспекті взаємодії з органами прокуратури.
- сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів, які прямо чи опосередковано регулюють питання взаємодії органів прокуратури з громадськістю, а саме: до Законів України «Про прокуратуру», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію» та інших.
- Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
у науково-дослідній сфері основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань взаємодії органів прокуратури України з громадськістю;
у правотворчості в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють взаємодію з громадськістю взагалі і в органах прокуратури зокрема;
у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю;
у навчальному процесі матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять із дисципліни „Адміністративне право” та спецкурсу „Судові та правоохоронні органи”.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми сучасної науки” (Суми, 2005), «Актуальні проблеми правознавства» (м. Харків, 2006 р.), „Трудове право України в контексті Європейської інтеграції” (Харків, 2006), «Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин» (Чернігів, 2007), а також на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у чотирьох наукових статтях в наукових журналах і збірниках наукових праць, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
1. Важливими сутнісними характеристиками взаємодії є наступні: 1) наявність впливу її елементів один на одне; 2) взаємодія завжди носить активний характер та знаходить свій вияв у формі дій її учасників; 3) призначенням взаємодії є збереження та забезпечення ефективного функціонування певної системи.
2. Під управлінням взаємодією органів прокуратури з громадськістю необхідно розуміти активну цілеспрямовану діяльність означених органів із формування зв’язків з активними верствами населення України, за допомогою яких створюються умови для удосконалення діяльності органів прокуратури та побудови в Україні громадянського суспільства.
3. Аналіз існуючих у національній практиці підходів до взаємодії із громадськістю дозволяє виділити три моделі останньої: авторитарну, перехідну та демократичну. Перша з них будується за принципом володарювання і підпорядкування, для неї характерними є придушення громадської ініціативи, яка не є тотожною основним засадам державної політики, і вона притаманною для радянського періоду розвитку нашої держави. Перехідна модель, яка характерна для сьогоднішнього етапу розвитку української державності, має своєю основною ознакою створення діалогу між державою та громадянським суспільством і базується на конституційних принципах верховенства прав і свобод людини, участі громадян в управлінні державними справами, свободи вільного вираження своїх поглядів та переконань тощо. Сутність третьої, демократичної моделі взаємодії із громадськістю полягає у створенні рівноправних партнерських зв’язків між державними органами та громадським суспільством при домінуванні інтересів останнього, що і означатиме побудову в Україні правової соціальної держави.
4. Ефективність взаємодії органів прокуратури із громадськістю сьогодні є ще недостатньо високою внаслідок існування ряду проблем. По-перше, це чисельні прогалини у нормативно-правовій базі, яка регулює діяльність органів прокуратури в означеній сфері. По-друге, це проблема оцінювання діяльності органів прокуратури, в якому налагодження продуктивної взаємодії із громадськістю ще не займає належне місце одного із найважливіших критеріїв діяльності прокурорських працівників. По-третє, це найголовніша проблема, без вирішення якої неможливо побудувати систему продуктивної взаємодії органів прокуратури з громадськістю, - проблема управління такою взаємодією. Підходи, відповідно до яких суспільство сприймалося як пасивний об’єкт для управлінських впливів з боку державних органів, вже відходять у минуле, на перший план виходить завдання формування рівноправних та взаємовигідних відносин між громадянами та державними органами. Однак, якщо громадськість, представлена різноманітними суб’єктами суспільних відносин, завжди реагує на певні виклики часу, які і спрямовують її активність, керують її діями, то прокуратура як державний орган з особливим правовим статусом, який обумовлює її значний вплив на всю систему суспільних відносин, не може дозволити собі формувати зв’язки з громадськістю хаотично, в залежності від кожної актуальної ситуації. Органи прокуратури повинні йти на шаг уперед в цьому напрямку, прогнозуючи можливі конфліктні ситуації і своєчасно проводячи роботу із ліквідації можливих негативних наслідків таких конфліктів. Це передбачає визначення, у тому числі і в нормативно-правових актах, що регламентують діяльність прокуратури, мети, завдань, принципів, форм та методів управління взаємодією з громадськістю.
5. Цілі управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю складаються із стратегічних, розрахованих на тривалий період часу, і тактичних, реалізація яких займає відносно невеликий відрізок часу. Стратегічні цілі можуть бути зведені до трьох основних позицій: 1) реального втілення у суспільну практику гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина; 2) розвитку громадянського суспільства, його демократичних інститутів; 3) зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві. Тактичні цілі управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю, які базуються на актуальній ситуації взаємовідносин між прокуратурою та іншими суб’єктами суспільних відносин, полягають сьогодні у зміцненні авторитету органів прокуратури та підвищенні правової культури громадськості. Цілі управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю визначають його завдання, до яких необхідно віднести: підвищення прозорості у діяльності прокуратури, доведення до широких верств населення інформації про соціальне призначення, правовий статус та особливості діяльності прокуратури в Україні; залучення представників громадськості до обговорення напрямків реформування органів прокуратури, шляхів вирішення актуальних проблем, що постають перед її працівниками під час виконання покладених на них повноважень; прогнозування можливості виникнення соціальної напруженості в окремих соціальних групах у сфері інтересів діяльності прокуратури та вжиття заходів щодо їх попередження; підвищення кваліфікації працівників органів прокуратури, насамперед оволодіння ними навичками якісного та ефективного спілкування, організації та забезпечення консультацій з громадськістю; удосконалення відомчої нормативно-правової бази з питань взаємодії органів прокуратури з громадськістю; організації постійних соціологічних досліджень громадської думки щодо діяльності органів прокуратури.
6. Управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю має виконувати наступні функції: 1. За цілепокладаючою інформацією: функцію прогнозування взаємодії з громадськістю та функцію планування. 2. За ознакою необхідних для здійснення взаємодії з громадськістю ресурсів: функції фінансування, матеріально-технічного забезпечення, стимулювання працівників органів прокуратури, які ефективно здійснюють взаємодію з громадськістю, кадрового забезпечення взаємодії з громадськістю. 3. Функції узгодженості взаємодії з громадськістю: функції керівництва взаємодією з громадськістю, координації, організації та контролю. 4. Функції формування та удосконалення системи взаємодії органів прокуратури з громадськістю: функції організаційного проектування і організаційного планування.
7. Методи управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю включають три групи, до першої з яких належать адміністративні методи. У свою чергу, вона поділяються на регламентуючі методи, які охоплюють розробку і введення в дію організаційних положень, обов’язкових для виконання протягом певного часу (розпоряджень, наказів, інструкцій, методичних рекомендацій у сфері взаємозв’язків органів прокуратури з громадськістю); розпорядчі методи, зміст яких полягає у здійсненні поточної оперативної організаційної роботи у сфері взаємодії органів прокуратури з громадськістю, тобто визначення і розподіл конкретних завдань працівникам прокуратури, контроль за їх виконанням, проведення нарад тощо; а також нормативні методи, які встановлення критеріїв оцінювання ефективності роботи окремих органів прокуратури та всієї їх системи у сфері взаємодії з громадськістю. Крім того, методи управління взаємодією органів прокуратури з громадськістю включають групи соціально-психологічних та соціологічних методів.
8. Чинне законодавство, яке регламентує як діяльність органів прокуратури, так і засобів масової інформації, сприяє створенню перешкод у формуванні системи ефективної взаємодії між ними, що не дає змоги прокуратурі та ЗМІ виступати повноправними партнерами у справі побудови громадського суспільства в Україні. Враховуючи відповідальний та складний характер прокурорсько-слідчої діяльності, прискіпливу увагу суспільства до дій працівників прокуратури, такі відносини мають спиратися на міцне нормативне підґрунтя з тим, щоб не виникало лазівок для порушення конституційних принципів свободи думки і слова, закріплених у законах України обов’язків держави в особі своїх органів інформувати суспільство про свою діяльність.
9. Необхідним є внесення змін до ст.10 Закону України «Про інформацію», що необхідно зробити, виклавши її в наступній редакції: «Право на інформацію забезпечується: обов’язком державних органів, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення (і далі за текстом)».
10. У Законі України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» поняття «органи державної влади» має бути замінене на «державні органи», а друге речення ч.1 ст.2 вказаного має бути викладене у наступній редакції: «Державні органи та органи місцевого самоврядування зобов'язані надавати засобам масової інформації повну інформацію про свою діяльність через відповідні інформаційні служби державних органів та органів місцевого самоврядування, забезпечувати журналістам вільний доступ до неї, крім випадків, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України та Законом України "Про державну таємницю" (і далі за текстом)».
11. У п.2 ч.2 ст.26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» необхідно замінити поняття «державні органи влади» (яке, до того ж, є неточним недержавних органів влади в Україні немає) на поняття «державні органи», що автоматично віднесе до кола останніх і органи прокуратури і розширить права журналістів друкованих засобів масової інформації щодо відвідування органів прокуратури та право бути прийнятими їх посадовими особами.
12. Відповідно до ч.5 ст.32 Закону України «Про інформацію» зобов’язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності лише органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, до яких органи прокуратури не належать. Положення даної статті надають змогу працівникам органів прокуратури відмовляти у наданні будь-якої письмової або усної інформації, що стосується їх діяльності, оскільки не належать ані до законодавчої, ані до виконавчої, ані до судової гілок влади. Це порушує принцип гласності, який міститься у п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про прокуратуру» та потребує внесення змін до ч.5 с.32 Закону України «Про інформацію», в якій поняття «органи законодавчої, виконавчої та судової влади України» необхідно замінити на поняття «державні органи».
13. У відомчих нормативних актах Генеральної прокуратури України необхідно чітко визначити коло прав та обов’язків працівників прокуратури у їх відносинах з засобами масової інформації, а також передбачити встановлення дисциплінарної відповідальності за необґрунтовану відмову у її наданні, що, однак, може бути зроблено лише після внесення відповідних змін до законодавства України, про що йшла мова вище.
14. Сьогодні в Україні практично відсутнє правове підґрунтя взаємодії органів прокуратури з громадськими організаціями, що не дозволяє у повній мірі використовувати потенціал останніх для більш ефективної реалізації функцій прокуратури та гальмує побудову в нашій державі громадянського суспільства. Характерними особливостями такої ситуації є, з одного боку, прагнення багатьох громадських організацій (переважно правозахисної спрямованості) до продуктивних контактів з органами прокуратури, а з іншого відсутність у прокурорських працівників чітко визначених прав, обов’язків, форм та методів взаємодії, які були б закріплені у правових актах.
15. З огляду на досвід Російської Федерації, а також певні вітчизняні ініціативи в означеній сфері можна виділити як такі, що позитивно зарекомендували себе на практиці форми взаємодії органів прокуратури та громадських організацій, до яких необхідно віднести: попереднє й поточне узгодження в питаннях планування й спільного здійснення деяких профілактичних заходів щодо запобігання правопорушень у побутовій сфері, у відношенні неповнолітніх і окремих категорій потерпілих; укладання довгострокових угод про взаємодію в обміні статистичною й поточною інформацією про правопорушення в побутовій сфері, відносно журналістів та іншої тематики за спеціальними запитами громадських організацій; участь співробітників громадських організацій як примирителів при розгляді кримінальних справ деяких категорій (маються на увазі справи приватного обвинувачення); залучення співробітників громадських організацій на стадії розслідування деяких категорій кримінальних справ як суспільних помічників прокурора, експерта, соціального адвоката, психолога-консультанта, примирителя або фахівця; підготовку, публікацію й широке поширення брошур, листівок, інформаційних матеріалів про способи запобігання конкретних правопорушень, ролі прокуратури й громадськості у захисті прав громадян; спільну розробку планів і участь як працівників прокуратури як правових консультантів і лекторів у рекламно-інформаційних кампаніях, що проводяться громадськими організаціями з метою привернення уваги суспільства до проблем правової освіти й запобігання різних форм екстремізму, наркоманії, дитячої безпритульності, домашнього насильства, корупції тощо. Реалізація даних форм взаємодії можлива за умови наявності її правового підґрунтя, що вимагає: а) доповнення Закону України «Про прокуратуру» окремою статтею, яка має носити назву «Взаємодія органів прокуратури з громадськими організаціями», і в якій були б визначені нормативні засади вказаної взаємодії; б) розробки на цій основі відомчого нормативного акту Генеральної прокуратури України, який регулював би всі основні аспекти взаємодії з громадськими організаціями, а саме: мету та завдання взаємодії, права, обов’язки та відповідальність прокурорських працівників у вказаних відносинах, форми, методи та засоби взаємодії; осіб, відповідальних за її здійснення.
16. Практика діяльності державних органів у сучасних умовах побудови правової соціальної держави свідчить про доцільність використання громадських рад при державних органах в якості дієвого інструменту створення громадянського суспільства. Однак сьогодні правова база їх діяльності характеризується наявністю чисельних прогалин та суперечностей. Вирішення цієї проблеми, на нашу думку, повинно здійснюватися наступним чином. По-перше, необхідно доповнити новий Закон України «Про прокуратуру» окремою статтею, яка визначала б основні засади створення і діяльності громадських рад при Генеральній прокуратурі України та прокуратурах областей. Як варіант, можна запропонувати наступну редакцію даної статті: «При Генеральній прокуратурі України, обласних прокуратурах, прокуратурах міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокуратурах створюються громадські ради. Положення про відповідну громадську раду та її персональний склад затверджує Генеральний прокурор України, прокурори областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них прокурори. Громадські ради здійснюють свою діяльність на засадах незалежності від органів державної влади та політичних партій, вільного волевиявлення та рівноправності членів, законності та гласності, відкритості для суспільства».
17. Для підвищення ефективності взаємодії органів прокуратури з громадськістю необхідно створення у обласних та прирівняних до них прокуратурах відділів по зв’язках з громадськістю, до структури яких мають увійти і існуючі сьогодні прес-служби. Метою створення даних відділів є забезпечення формування позитивного іміджу органів прокуратури у суспільстві та своєчасне виявлення та усунення недоліків у діяльності окремих органів та посадових осіб, які знижують ефективність органів прокуратури. Основними завданнями відділів по зв’язках з громадськістю мають бути: налагодження та підтримання зв’язків з громадськими організаціями, виробничими колективами, навчальними закладами та іншими суб’єктами суспільних відносин з метою сумісного вирішення завдань правового виховання громадян, зміцнення законності, додержання конституційних прав та свобод людини; організація висвітлення у засобах масової інформації діяльності органу прокуратури та всієї прокурорської системи щодо реалізації покладених на них повноважень згідно з Конституцією України та законами України; аналіз та оцінка достовірності публікацій у пресі та оприлюднених по телебаченню чи радіо матеріалів, що стосуються роботи органів прокуратури, і внесення за результатами цієї діяльності пропозицій керівництву органу щодо необхідності спростування недостовірної інформації, проведення перевірки з метою виявлення порушень законності з боку працівників прокуратури тощо; аналіз реакції з боку громадськості на дії органів прокуратури у сфері прокурорського нагляду; регулярний аналіз змісту засобів масової інформації з метою виявлення таких, що пригортають увагу громадськості, повідомлень щодо порушень законності у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, організацій, підприємств та установ всіх форм власності, об’єднань громадян тощо, з метою врахування отриманої інформації під час планування оперативної діяльності органів прокуратури; проведення соціологічних опитувань та фокус-груп з метою визначення актуального рівня довіри до органів прокуратури у суспільстві; прогнозування стану громадської активності на відповідній території та внесення у випадку її можливого підвищення пропозицій керівництву органу прокуратури щодо проведення необхідної інформаційно-роз’яснювальної та іншої роботи з метою забезпечення неухильного додержання вимог законності всіма суб’єктами суспільних відносин. Здійснення завдань відділів по зв’язках з громадськістю має відбуватися шляхом підготовки для оприлюднення в друкованих та електронних засобах масової інформації прес-релізів, повідомлень про діяльність органів прокуратури на засадах гласності, відкритості та прозорості; забезпечення організації та проведення прес-конференцій, брифінгів тощо за участю прокурорів відповідних рівнів, їх заступників, у тому числі з використанням засобів глобальної інформаційної мережі Інтернет, а також персонального надання публічних відповідей на запитання громадян через засоби масової інформації; використання можливостей глобальної інформаційної мережі Інтернет для налагодження плідного діалогу з громадськістю; поточного інформаційно-довідкового обслуговування представників засобів масової інформації; постійного оновлення веб-сайтів органів прокуратури в глобальній інформаційній мережі Інтернет і оприлюднення в ній інформації про діяльність органів прокуратури; залучення представників засобів масової інформації та громадських об’єднань до участі у засіданнях колегій, нарадах, семінарах та науково-практичних конференціях, які проводяться органами прокуратури, , для висвітлення її діяльності; систематичного оприлюднення через засоби масової інформації відомості про роботу із зверненнями громадян та вирішення порушених у них питань та інші. Крім того, доцільно введення в органах прокуратури районного рівня посади помічника прокурора по зв’язках з громадськістю. Його посадові обов’язки в цілому мають враховувати наведені вище завдання відділів по зв’язках з громадськістю, однак для забезпечення ефективної діяльності під час проведення широкомасштабних або особливо складних заходів необхідно передбачити залучення до їх проведення представників означених відділів.
18. Вирішення проблеми підготовки персоналу органів прокуратури для здійснення взаємодії з громадськістю має здійснюватися двома шляхами. По-перше, з урахуванням кадрових потреб органів прокуратури України, випускники вищих юридичних закладів освіти або штатні працівники органів прокуратури, які призначатимуться на посади у новостворені відділи по зв’язках з громадськістю або на посади помічників прокурорів по зв’язках з громадськістю, перед тим, як безпосередньо приступити до виконання своїх професійних обов’язків, мають проходити навчання за спеціальним курсом «Організація роботи з громадськістю» в Академії прокуратури України. При цьому, з урахуванням наведених вище особливостей діяльності у даній сфері, навчальна програма даного курсу має включати наступні дисципліни: організація роботи зі ЗМІ; організація роботи з громадськими організаціями; технологія формування громадської думки; організація вивчення громадської думки; організація правового виховання громадян; етика ділового спілкування та дипломатичний етикет; ораторське мистецтво; основи журналістики та редагування; інформаційні технології у роботі з громадськістю; організація масових заходів тощо. По-друге, комплектування посад у прес-центрах органів прокуратури, які мають увійти як структурні підрозділи у новостворені відділи по зв’язках з громадськістю, доцільно здійснювати кваліфікованими журналістами, які у повній мірі володіють необхідним для творчої роботи арсеналом знань, вмінь та навичок, однак за умови попереднього проходження ними навчання в Академії прокуратури України з метою отримання базових знань щодо діяльності органів прокуратури. Навчальна програма для цієї категорії має включати курси «Правоохоронні та судові органи України», «Організація і діяльність органів прокуратури України», «Основи кримінального і кримінально-процесуального законодавства», «Основи законодавства України про адміністративну відповідальність», «Організація роботи зі зверненнями громадян», «Етичні вимоги до працівників органів прокуратури», а також вивчення відомчих нормативно-правових актів прокуратури України, які регламентують особливості її діяльності за різними напрямками. Вважаємо, що проходження навчання майбутніми працівниками відділів по зв’язках з громадськістю за описаними навчальними програмами дозволить вирішити головну проблему, яка існує сьогодні у сфері професійної підготовленості працівників прокуратури до вказаної діяльності: відсутністю у кадрових працівників органів прокуратури вмінь, знань та навичок з організації роботи у сфері зв’язків з громадськістю, а у професійних журналістів, якими комплектують посади у існуючих сьогодні прес-центрах органів прокуратури правових знань та орієнтування у специфіці діяльності органів прокуратури.
19. Поняття іміджу органів прокуратури в контексті адміністративного права: імідж органів прокуратури уявляє собою відображення і оцінку у суспільній свідомості їх діяльності, які формуються під впливом застосовуваних працівниками прокуратури виховних, роз’яснювальних і заохочувальних методів, спрямованих на формування в громадян розуміння необхідності чіткого виконання законів та інших правових актів та підвищення рівня довіри до прокуратури з боку громадськості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Огляд статистичних показників про стан злочинності, прокурорсько-слідчу діяльність в органах прокуратури Сумської області за 12 місяців 2006 року. Прокуратура Сумської області. Офіційний веб-сайт. - http://www.prokuratura.sumy.ua/Stat/1.html.
2. 20 кримінальних справ порушено минулоріч органами прокуратури Закарпаття за заявами громадян щодо недотримання законодавства про працю. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ua-reporter.com/news
3. Про усунення недоліків в організації роботи органів прокуратури з розгляду звернень та особистого прийому громадян: Інформаційний лист Генеральної прокуратури України від 16.03.2005 № 19-26142 вих.5. К.: Генеральна прокуратура України, 2005. 3 с.
4. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. К.: Юрінком Інтер, 2001. 752 с.
5. Адміністративне право України: Підручник /Ю.П.Битяк, В.М.Гаращук, О.В.Дьяченко та ін.; За ред.Ю.П.Битяка. К.:Юрінком Інтер, 2005. 544 с.
6. Якимчук М.К. Організаційно-правові основи управління в органах прокуратури України: Дис. докт.юрид.наук: 12.00.07. - Чернівці, Чернівецький національний університет ім.Юрія Федьковича, 2002. 442 с.
7. Державне управління в Україні. Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Б. Авер’янова. К.: НАНУ, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького, 1999. 265 с.
8. Большой энциклопедический словарь / Под ред. А.М. Прохорова. 2-е изд. М.: Научное издательство Большая Российская энциклопедия”; Санкт-Петербург: Норинт”, 1998. С. 1456.
9. Уемов А.И. Вещи, свойства и отношения. М.: Изд-во Академии наук СССР, 1963. 184 с.
10. Малюткин В.А. Организация взаимодействия подразделений органов внутренних дел в осуществлении профилактики преступлений: Лекция № 13/ Под ред. Г.А. Аванесова. М.: РИО МВД СССР, 1976. 40 с.
11. Социология. Наука об обществе: Учебное пособие / Под общей редакцией проф. В.П. Андрущенко, проф. Н.И. Горлача. Харьков,1996. 688 с.
12. Криминология. Учебник для юридических вузов / Под редакцией проф. В.Н. Бурлакова, академика В.П. Сальникова. СПб.: Санкт-Петербургская академия МВД России, 1998. 573 с.
13. Криминалистика: Учебник /Под ред. Т.А. Седовой и А.А. Эскархопуло. СПб: Лань, 2001. 926 с.
14. Курс криминалистики: Общая часть / Отв.ред. В.Е. Корноухов. М.: Юристъ, 2000. 784 с.
15. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. 702 с.
16. Цимбал Г.П. Взаємодія як умова забезпечення виявлення і розслідування податкових злочинів: Дис. канд.. юрид наук: 12.00.09. Ірпінь:Національна академія державної податкової служби України, 2005. 217 с.
17. Афанасьев В.Г. Системность и общество. М.: Знание, 1980. 238 с.
18. Котарбинский Т. Трактат о хорошей работе. -М. : Экономика, 1975. 270 с.
19. Сахаров А.Б. Роль общественности в укреплении советского правопорядка и законности //Вопросы философии». 1960. - №3. - С.32.
20. Элькинд П.С. Общественное начало в сфере уголовного судопроизводства и тенденция его дальнейшего развития //Актуальные проблемы советского государства и права в период строительства коммунизма.- Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1967. - С.467—478.
21. 3емченко Н.А. Участие общественности в судебном заседании //Проблемы процессуального права. - Свердловск, 1971.- Вып.15. - С.94—95.
22. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз. - М.: "Рефл-бук", К.: "Ваклер" - 2000. - 528 с.
23. Яременко В., Сліпушко О. Новий тлумачний словник української мови. У 3-х т. Т.1. К.: Аконіт, 2005 . 928 с.
24. Экспертное заключение к заседанию Конституционного Суда Российской Федерации 26 мая 1992 г. (С дополнениями к заседанию 7 июля 1992 г.) // Н.Г.Охотин, Н.В.Петров, А.Б.Рогинский, С.В.Мироненко. М.:Конституционый Суд Росийской Федерации, 1992 (Прил. XII, док. 13, л. 1-3). - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.memo.ru/history/exp-kpss/index.htm
25. Шепелль К. Тень Советского Союза в американском конституционном законодательстве. Размышления о войне с тероризмом // Неприкосновенный запас. 2002. - №3(23). - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://magazines.russ.ru/nz/2002/3/
26. Тарашвили Е. Связи с общественностью в государственных структурах //Креативные технологии "паблик рилейшнз" [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pressclub.host.ru/techn_15.htm
27. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.-1996.- № 30. -Ст.141.
28. Попович Є. Становлення партнерських відносин між прокуратурою і населенням //Прокуратура. Людина. Держава. 2005. - № 9(51). С.22-28.
29. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій: Для студентів юрид. вузів та факультетів. К.: Вентурі, 1996. 208 с.
30. Соціальна філософія: Короткий Енциклопедичний словник /За ред.. В.П.Андрущенко, М.І.Горлач. Київ-Харків: ВМП «Рубікон», 1999. 400 с.
31. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. К.:Національна академія внутрішніх справ України, 1999. - 702 с.
32. Основы социального управления /А.О.Доронин, В.Н.Иванов, В.И.Патрушев, О.А.Уржа, Г.В.Щекин и др. М.,2005 342 с.
33. Тихомиров Ю.А. Механизм управления в развитом социалистическом обществе. М., 1978. - 336с.
34. Найбільше українці довіряють церкві, армії та СБУ. //Народний оглядач. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://observer.sd.org.ua/news.php?id=3568.
35. Щоденно 800 людей скаржаться Президентові на правоохоронців //Оглядач. 8.11.2005. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://oglyadach.com/news/2005/11/8/35654.htm
36. Загальна теорія держави і права /За редакцією В.В. Копєйчикова. К.: Юрінком, 1997. 320 с.
37. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. М.: Юрид.лит., 1997. 400 с.
38. Основы управления в органах внутренних дел. Учебник. Под ред. д.ю.н, проф. А.Л.Коренева. М.: МЮИ МВД России, изд-во Щит-М, 1999. 356 с.
39. Петров Г.И. Основы социалистического управления. Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1974. 292 с.
40. Якимчук М.К. Проблеми управління в органах прокуратури: теорія і практика. К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. 440 с.
41. Туманов Г. А Организация управления в сфере охраны общественного порядка. М.: Юридическая литература, 1972. 246 с. 34
42. Сагатовский В.Н. Основы систематизации всеобщих философских категорий. Томск: Издательство Томского ун-та, 1973. 678 с.
43. Про прокуратуру: Закон України //Відомості Верховної Ради України. 1991. № 53. Ст. 793.
44. Яременко В., Сліпушко О. Новий тлумачний словник української мови. У 3-х т. Т.3. К.: Аконіт, 2005 . 864 с.
45. Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука К., 1973. С. 564.
46. Философский энциклопедический словарь / Ред. кол.: С.С. Аверинцев, Э.А. АрабОглы, Л.Ф. Ильичёв и др.2-е изд.М.: Сов. энциклопедия, 1989. С. 631.
47. Протасов В.Н. Правоотношение как система. М., 1991. С. 28.
48. Дробуш І.В. Функції представницьких органів місцевого самоврядування в Україні: Дис. канд..юрид.наук: 12.00.02. К.: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 2002. 233 с.
49. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. М., 1997. С. 61
50. Погорілко В.Ф. Основи Конституційного ладу України. К.: Наукова думка, 1997. С. 15.
51. Зеленецький В.С. Загальноправові методологічні проблеми // Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції Проблеми методології сучасного правознавства”. К.: АПН України Нац. юрид. академія Ін-т держави і права, 1996. С.44-46.
52. Ковальська В.В. Організаційно-правові засади застосування кількісних методів в управлінні органами внутрішніх справ: Дис. канд..юрид.наук: 12.00.07 Х.: Національний університет внутрішніх справ, 2003. 203 с.
53. Легеза Ю.О. Відомчі засоби масової інформації у формуванні правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ України. Автореф.дис. .канд.юрид.наук: 12.00.01. Х.: Національний університет внутрішніх справ, 2005. 20 с.
54. Плішкіна Н.О. Історичний аспект взаємодії органів внутрішніх справ та засобів масової інформації //Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. 1999. - № 3. С.18-20.
55. Про інформацію: Закон України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 48, ст.650
56. Несвіт Г.П. Інформаційна політика як фактор трансформації суспільства // Актуальні проблеми політики: Зб.наук.пр.(Відп. ред. Кормич Л.І.) - Вип. 10 - Одеса: Астропринт, 2001. - С.326-332.
57. Гольцендорф Ф. Роль общественного мнения в государственной жизни. - СПБ., 1881. 268 с.
58. Пономарева Е.В. Аспекты освещения экологических преступлений средствами массовой информации //ЭКО-2005. М., 2005. 217 с.
59. Тегза І. Берегти честь прокурорського мундира //Крок: Газета Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. - № 13 (97). - липень 2002 року.
60. Томин В.Т. Использование средств массовой информации в борьбе с преступностью: Учебн. пособ. - Горький: Горьк. Высш. шк. МВД СССР, 1976. - С. 3-4.
61. История милиции Украинской ССР в документах и материалах: в 2-х т. Киев: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1969. - Т. 1. - С. 296.
62. Бюллетень НКЮ УССР. - 1923. - № 7. - С. 8.
63. Несвіт Г. П Інформаційна політика держави як чинник реформування суспільства. Автореф. дис. канд..юрид.наук: 23.00.02 - Одеса: Одеська національна юридична академія, 2001. 18 с.
64. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України. 1993. - № 1. - Ст. 1.
65. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України // Відомості Верховної Ради України. 1997. - № 50. - Ст. 302.
66. Про інформаційні агентства: Закон України //Відомості Верховної Ради України. 1993. - № 1. - Ст. 1.
67. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 1. - Ст. 1.
68. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації //Відомості Верховної Ради України. 1997. - № 49. - Ст. 299.
69. Додонов В.Н., Крутских В.Е. Прокуратура в России и за рубежом. - М.: Норма, 2001. - С. 5-6.
70. О концепции реформирования прокуратуры Российской Феде¬рации на переходной период // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. М.: НИИ проблем укрепления законности и правопорядка. 1994. № 146. 139 c.
71. Прокуратура в системе политических и правовых институтов общества: Материалы Всесоюзной научно-практической конференции (Выступления Д.М.Бакаева, Л.А.Николаевой). М., 1990. С. 108.
72. Лакизюк В., Михайленко О. Прокуратура України: витоки, розвиток, персоналії та правове регулювання. // Вісник прокуратури. 2000. № 2. С. 37-42.
73. Шульженко Ю.Л. Конституционный статус прокуратуры Российской Федерации. М.: Институт государства и права Российской Федерации, 1999. 41 с.
74. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1961. - № 2. - Ст. 15.
75. Про організацію роботи органів прокуратури України з реалізації принципу гласності : Наказ Генерального прокурора № 11гн від 14 липня 2006 року.
76. О заданиях органов прокуратури по взаємодействию со средствами массовой информации и своершенствованию общественных связей: Приказ Генерального прокурора Российской Федерации № 45 от 8 июля 1998 г.
77. Політологічний енциклопедичний словник. К.: Наукова думка, 1997. С. 76.
78. Гегель Г.В.Ф. Философия права. М.: Мысль, 1990. С. 227278.
79. Ходаківський М. Громадянське суспільство як проблема культури // Людина і політика. №1. 1999. С.34-38.
80. Robert D. Putnam. Making Democracy Work: Civic Traditions in Modern Italy. Princeton: Princeton University Press, 1993. 346 р.
81. Прошко В. Залучення громадян американське бачення // Аспекти Самоврядування. № 1(3). 1999. С.67-73.
82. Яскал Л. Недержавні організації в Україні // Соціальна робота в недержавних установах. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukma.kiev.ua/univ/fac/DSST/SWU/win/ngov_o/ngov_org.htm
83. Про об'єднання громадян: Закон України // Відомості Верховної Ради Украъни. 1992. - № 34. - Ст.504.
84. Грицак Я. Формування модерної української нації XIXXX ст. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://history.franko.lviv.ua/gryc_r4.htm.
85. Бойко О. Предтеча Руху: неформальні організаціі як фактор громадсько-політичн