ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВЗАЄМОДІЇ ПРАОВОХОРОННИХ ОРГАНІВ І ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНСПЕКЦІЇ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ

Короткий опис

Кабінет Міністрів України
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

СТОЦЬКА ЛАРИСА АНАТОЛІЇВНА

УДК 342.951:354:632.913.1

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВЗАЄМОДІЇ ПРАОВОХОРОННИХ ОРГАНІВ І ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНСПЕКЦІЇ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук
Гулак Олена Василівна

Київ - 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………………..………………..4
ВСТУП……………………………………………………………………………….…5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВЗАЄМОДІЇ ПРАОВОХОРОННИХ ОРГАНІВ І ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНСПЕКЦІЇ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ……………...15
1.1. Загальна характеристика державної політики щодо протидії правопорушенням у галузі екології…………………………………….………...….15
1.2. Роль і місце державних інституцій у сфері протидії правопорушенням у галузі екології…………………………………………………………………………..……..46
Висновки до розділу 1…………………………………………………..…………….72
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ ПРАОВОХОРОННИХ ОРГАНІВ І ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНСПЕКЦІЇ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ...……………75
2.1. Правосуб’єктність правоохоронних органів у сфері протидії правопорушенням у галузі екології…………………………………………..…..….75
2.2. Правосуб’єктність державної екологічної інспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології………………………………………………….95
2.3. Організація взаємодії правоохоронних органів і державної екологічної інспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології…………………..112
Висновки до розділу 2……………………………………………………………….128
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ПРАОВОХОРОННИХ ОРГАНІВ І ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНСПЕКЦІЇ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ…………………………………..133
3.1. Зарубіжний досвід організації діяльності правоохоронних та галузевих контролюючих органів у сфері протидії правопорушенням у галузі екології………………………………………………………………………………..133
3.2. Шляхи підвищення ефективності взаємодії правоохоронних органів і державної екологічної інспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології………………………………………………………………………………..153
Висновки до розділу 3……………………………………………………………….175
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….…….. 186
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………....206

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Держекоінспекція – Державна екологічна інспекція
Мінприроди - Міністерство екології та природних ресурсів
ВС - Верховний Суд
ВР – Верховна Рада
ЄС – Європейський союз
ООН – Організація об’єднаних націй
КМ – Кабінет Міністрів
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
Монмолодьспорт – Міністерство освіти і науки, молоді та спорту
РНБО – Рада національної безпеки і оборони
АРК – Автономна республіка Крим
РМ АРК – Рада Міністрів Автономної республіки Крим
Держекоінвестагенство – Державне агентство екологічних інвестицій
Держвгеонадра – Державна служба геології та надр
Держводагенство – Державне агентство водних ресурсів
МВС – Міністерство внутрішніх справ
ОВС – органи внутрішніх справ
ДС БЕЗ – Державна служба боротьби з економічними злочинами
ГУМВС – Головне управління Міністерства внутрішніх справ
МЗС – Міністерство закордонних справ
Мінагрополітики - Міністерство аграрної політики та продовольства
КК – Кримінальний кодекс
США – Сполучені Штати Америки
РФ – Російська Федерація
ГУ - Головне управління
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я

ВСТУП

Актуальність теми. Одним із першочергових завдань, що стоять наразі перед нашою державою, є її модернізація, формування оновленої ефективної влади, здатної до впровадження системних і послідовних рішень. Такий шлях потребує реформування публічного управління в напрямі наближення його до світових стандартів як з теоретико-правової, так і з організаційної точки зору.
Важливою складовою для забезпечення ефективного управління державою є національна екологічна політика, метою якої має бути стабілізація й поліпшення стану навколишнього природного середовища передусім шляхом забезпечення правопорядку та протидії екологічним правопорушенням, інтеграції екологічної політики до соціально-економічного розвитку України для гарантування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров’я населення, впровадження екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних екосистем.
Зокрема, має бути створено раціональну і стабільну систему органів виконавчої влади взагалі та у сфері екології зокрема не лише на центральному, а й на місцевому рівні; забезпечено ефективний механізм їх взаємодії, здійснено раціональний розподіл функцій і повноважень між органами публічної влади; децентралізовано надання адміністративних послуг громадянам і підвищено їх якість. Так, Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 р. № 1085 було розпочато новий етап реалізації системних змін у сфері державного управління, вжито низку заходів зі структурної реорганізації цієї системи та оптимізації державного апарату.
Кардинально змінити ситуацію, що склалася у зазначеній сфері, можна через забезпечення ефективної взаємодії державних органів як між собою, так і з суспільством загалом, розширення можливостей громадської участі, перетворення громадян на впливового суб’єкта трансформацій, формування у суспільстві усвідомлення підзвітності влади та можливості впливати на неї. Досягнення цієї мети потребує глибоких і системних змін усіх основних складників владної сфери суспільного життя, а відтак – проведення глибоких наукових досліджень діяльності окремих складових системи органів державної влади, зокрема тих, що за ефективної взаємодії забезпечують правопорядок певної сфери суспільної життєдіяльності, як-то Державної екологічної інспекції (далі – Держекоінспекції) України та низки правоохоронних органів – у галузі екології.
Під час дослідження були опрацьовані наукові праці вчених у галузі адміністративного права, державного управління, аграрного та екологічного права та інших наук, які приділяли увагу питанням підвищення ефективності діяльності органів державного управління, їх взаємодії, функціонування державних інспекцій, правоохоронних органів, національної екологічної політики тощо. Серед них – В.Б. Авер’янов, В.І. Андрейцев, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, А.П. Гетьман, М.П. Захарченко, В.М. Єрмоленко, М.В. Краснова, Л.П. Коваленко, І.Б. Коліушко, В.І. Курило, І.А. Куян, О.В. Кузьменко, О.Я. Лазор, Н.В. Лебідь, Н.Р. Малишева, Н.Р. Нижник, І.Л. Олійник, А.М. Подоляка, К.А. Рябець, О.П. Світличний, С.В. Таранушич, О.М. Хіміч, В.Я. Шевчук, Ю.С. Шемчушенко. Значний внесок у дослідження проблематики адміністративних правопорушень здійснили І.М. Даньшин, Є.В. Додін, Л.В. Коваль, Н.С. Малеїн, В.І. Ремнєв, В.А. Юсупов та інші.
Проте у жодній з наукових праць не розглядаються комплексно питання нашого дослідження, а саме: взаємодії правоохоронних органів і Держекоінспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології. Висвітлюються здебільшого окремі аспекти досліджуваної проблематики, що й слугує підставою для вибору напряму нашого дослідження та обґрунтовує актуальність обраної теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України у контексті проведення в нашій державі адміністративної реформи. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з деякими адміністративно-правовими аспектами НДР «Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції» (номер державної реєстрації 0106U004241).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад та практичних рекомендацій з питань організаційно-правових основ взаємодії правоохоронних органів і Держекоінспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології.
Для досягнення цієї мети визначено такі задачі дослідження:
– розкрити загальну характеристику державної політики щодо протидії правопорушенням у галузі екології;
– з’ясувати місце і роль державних інституцій у сфері протидії правопорушенням у галузі екології;
– запропонувати шляхи оптимізації системи органів державної влади у досліджуваній галузі;
– визначити суб’єктів правоохоронної діяльності у галузі екології та з’ясувати їх роль у протидії правопорушенням у досліджуваній сфері суспільних відносин;
– окреслити правосуб’єктність Держекоінспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології;
– охарактеризувати основні аспекти організації взаємодії правоохоронних органів і Держекоінспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології;
– проаналізувати зарубіжний досвід організації діяльності правоохоронних та галузевих контролюючих органів у сфері протидії правопорушенням у галузі екології з метою впровадження ефективних механізмів такого у практику діяльності вітчизняних органів; – виявити основні складові підвищення ефективності взаємодії правоохоронних органів і Держекоінспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології;
– розробити пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення організації взаємодії правоохоронних органів і Держекоінспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час взаємодії правоохоронних органів і Держекоінспекціїу сфері протидії правопорушенням у галузі екології.
Предметом дослідження є організаційно-правові основи взаємодії правоохоронних органів і Держекоінспекціїу сфері протидії правопорушенням у галузі екології.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в науковій праці використано як загальнонаукові методи (окрім інших, діалектичний, структурно-функціональний, історичний), так і спеціальні (формально-правовий, догматичний метод тощо).
Застосування діалектичного методу сприяло розкриттю взаємодії Держекоінспекціїу її взаємозв’язку з іншими органами та громадськими організаціями, забезпечило визначення сутності діяльності зазначеного контролюючого органу у співвідношенні з іншими напрямами діяльності в екологічній галузі.
Формально-логічний та системно-структурний методи сприяли дослідженню організаційно-правового статусу органів державної влади в екологічній галузі, встановленню характерних особливостей їх структури, змісту, а також формуванню відповідного понятійного апарату. Системно-структурний метод був покладений в основу дослідження особливостей формування та впливу правових норм, які регулюють взаємодію правоохоронних органів і Держекоінспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології, системи принципів, на яких вона заснована. Метод правового аналізу (догматичний метод) був застосований під час аналізу змісту організаційно-правових засад, що є основою діяльності Держекоінспекції України та певних правоохоронних органів і підґрунтям для реалізації їх взаємодії. Цей метод також сприяв виробленню пропозицій щодо змін до законодавства України.
Дисертаційне дослідження базується на широкій джерельній базі, де поряд із науковою літературою з адміністративного права широко використано праці вчених з теорії держави та права, конституційного, цивільного, господарського, екологічного, кримінального права, теорії управління, а також наукові дослідження з філософії та економіки.
Емпіричну базу дослідження становить аналіз чинного законодавства та практики його реалізації у сфері протидії правопорушенням у галузі екології (Конституція та законодавчі акти України, підзаконні нормативно-правові акти, відомчі накази, рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму та узагальнення Верховного Суду (далі – ВС) України, інші нормативно-правові акти та звітні дані Міністерства екології та природних ресурсів (далі – Мінприроди) України.
Системний підхід є методологічною основою усього дисертаційного дослідження та використовувався з метою розв’язання більшості поставлених у дослідженні задач. Глибокий аналіз проблем взаємодії правоохоронних органів і Держекоінспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології, що знаходиться на стику теорії управління й адміністративного права, використання загальнонаукових методів та методів спеціальних наук дали автору змогу детально розглянути організаційно-правові основи взаємодії вищезазначених органів та запропонувати низку пропозицій щодо підвищення її ефективності.
Наукова новизна одержаних результатів. Ця робота є першим у сучасній правовій науці України дисертаційним дослідженням проблем взаємодії правоохоронних органів і Держекоінспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології, в якому комплексно розглянуто предмет дослідження та запропоновано шляхи подальшого удосконалення.
До найбільш істотних результатів, що мають наукову новизну, належать:
уперше:
– запропоновано визначення суб’єктів правоохоронної діяльності у галузі екології як наділених державою правами та обов’язками юрисдикційних органів, що уповноважені виконувати в установленому законом порядку функції з охорони навколишнього природного середовища, дотримання екологічних прав населення нашої держави, правопорядку у галузі екології та вжиття усіх необхідних,нормативно встановлених заходів щодо протидії екологічним правопорушенням;
– сформульовано визначення поняття організації взаємодії правоохоронних органів і Держекоінспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології, під яким розуміється заснована на законах та підзаконних нормативних актах, узгоджена за цілями, місцем та часом діяльність правоохоронних органів і Держекоінспекції щодо спільного розв’язання поставлених перед ними завдань у сфері протидії правопорушенням та зміцнення законності й правопорядку у галузі екології;
– запропоновано створення спільної інформаційної бази МВС та Мінприроди України щодо скоєних правопорушень у галузі екології з метою чіткого обліку, аналізу та прогнозу стану екологічного правопорядку, розробки дієвих спільних заходів їх запобіганню та протидії і швидкого, ефективного реагування на такі порушення з боку уповноважених органів;
– розроблено зміни до чинних нормативно-правових актів: 1) шляхом доповнення ч. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» насамперед такими складовими мети управління у галузі охорони навколишнього природного середовища, як «підтримання рівноваги та належного стану навколишнього природного середовища, його захист, забезпечення безпеки, дотримання вимог щодо охорони, раціонального використання та відтворення природних ресурсів»; 2) шляхом вилучення із ст. 9 Положення про Держекоінспекцію України словосполучення «організаційно-розпорядчого характеру» на означення терміна «накази.., які підписує Голова Держекоінспекції України»;
удосконалено:
– поняття протидії правопорушенням у галузі екології, під яким слід розуміти різновид державного управління, цілісну систему соціально-економічних, організаційних, правових та виховних заходів, спрямованих на встановлення, знешкодження та нейтралізацію причин, умов і наслідків правопорушень, методів формування правомірної поведінки громадян загалом та посадових осіб зокрема;
– окремі аспекти необхідності посилення взаємозв’язку між державними і громадськими організаціями щодо питань удосконалення державного управління в галузі охорони природи, забезпечення екологічного правопорядку та протидії екологічним правопорушенням (зокрема, шляхом посилення співпраці та взаємодії з громадськими радами при територіальних органах Держекоінспекції України; залучення представників громадських організацій до перевірок тощо);
– нормативно-правове регулювання у досліджуваній галузі, зокрема, шляхом пропозиції: внесення змін до Закону України «Про судовий збір» щодо скасування сплати Держекоінспекцією та її територіальними органами судового збору; розробки та введення в дію уніфікованої форми акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та переліку основних питань для здійснення державного нагляду (контролю); створення спільних Інструкцій Держекоінспекції з ОВС, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами на зразок Порядку взаємодії Держекоінспекції України та її територіальних органів і певного правоохоронного органу з питань захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища; внесення змін до КУпАП та КК України щодо посилення відповідальності посадових осіб та громадян за порушення вимог природоохоронного законодавства; доопрацювання чинної редакції ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо посилення контролю у зв’язку з частим недотриманням суб’єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства; суттєвого доопрацювання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні», який перекреслює багато попередніх досягнень та значно погіршує екологічний контроль у державі (зокрема, «ліквідацією» територіальних управлінь Мінприроди та передачею низки їх повноважень районним та обласним державним адміністраціям);
дістали подальшого розвитку:
– окремі аспекти підвищення ефективності взаємодії Держекоінспекції України з вітчизняними правоохоронними органами щодо протидії правопорушенням у галузі екології, визначення та окреслення невід’ємних складових такого поступу, що знаходяться в площині державної екологічної політики на міжвідомчому та відомчому рівнях;
– проблематика необхідності в оптимальній кодифікації еколого-правових приписів щодо діяльності органів міліції в даній галузі. Зокрема, одним із варіантів запропоновано зосередження в основному нормативному акті про діяльність зазначеного органу – Законі України «Про міліцію» у концентрованому вигляді основних та допоміжних функцій міліції у сфері екології та включення норми щодо конкретних еколого-правових повноважень міліції до спеціального екологічного законодавства. Окрім того, обґрунтована необхідність: нормативного визначення механізму взаємодії ОВС з іншими державними органами, установами, інспекціями, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування тощо стосовно питань протидії правопорушенням у екологічній галузі; доповнення ст. 7 Закону України «Про міліцію» функціонуванням ще одного підрозділу – місцевої міліції та створенням на її базі екологічного підрозділу;
– окремі аспекти необхідності посилення взаємозв’язку між державними і громадськими організаціями щодо питань удосконалення державного управління в галузі охорони природи, забезпечення екологічного правопорядку та протидії екологічним правопорушенням (зокрема, шляхом посилення співпраці та взаємодії з громадськими радами при територіальних органах Держекоінспекції України; залучення представників громадських організацій до перевірок тощо);
– аналіз місця і ролі вітчизняних державних інституцій та зарубіжного досвіду організації діяльності правоохоронних та галузевих контролюючих органів у сфері протидії правопорушенням у галузі екології;
– питання удосконалення системи органів виконавчої влади у галузі екології, зокрема доцільність повернення до юрисдикції Мінприроди таких центральних органів виконавчої влади, як Державного агентства земельних ресурсів України та Державного агентства лісових ресурсів України, діяльність яких наразі спрямовується та координується через Міністра Мінагрополітики України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні висновки і пропозиції, загальні теоретичні положення, які сформульовано дисертантом, мають як науково-теоретичне, так і практичне значення:
– у науково-дослідній сфері – матеріали дослідження можуть стати основою для подальшої розробки теоретичних питань діяльності органів державного управління;
– у законодавчому процесі – у дослідженні сформульовано низку пропозицій та рекомендацій, які можуть бути використані як при підготовці нормативно-правових актів у частині удосконалення організаційно-правових основ системи органів виконавчої влади у галузі екології, так і реалізації їх взаємодії;
– у правозастосовній діяльності – результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності державних органів під час їх взаємодії з виконання завдань та функцій держави;
– у навчальному процесі при викладанні курсу «Адміністративне право України» та «Проблеми адміністративних правовідносин в аграрній сфері».
Матеріали дисертаційного дослідження впроваджені:
– у навчальний процес при викладанні навчальних дисциплін “Адміністративне право України” та “Проблеми адміністративних правовідносин в аграрній сфері” на кафедрі адміністративного та фінансового права юридичного факультету Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України (акт впровадження від 5 лютого 2012 р.);
– у нормотворчу діяльність Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області (акт впровадження від 10 січня 2013 р.);
– у правозастосовну практику Першотравневої районної у м. Чернівці ради (акт впровадження від 3 січня 2013 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем особисто та становить самостійну розробку обраної теми. Загальні теоретичні положення і висновки, рекомендації та пропозиції, які виносяться на захист, одержані здобувачем самостійно. Стаття, опублікована у співавторстві, містить виокремлення низки недоліків нормативно-правової бази, яка регламентує відносини у галузі екології та визначення головної умови ефективного здійснення екологічної політики держави загалом, що отримані здобувачем особисто. Ідеї та розробки, які належать співавтору, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені у виступі на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю створення юридичного факультету НУБіП у травні 2011 р. Також матеріали дослідження доповідались на науково-практичному семінарі «Актуальні проблеми діяльності ОВС» у квітні 2008 р. у Кіровоградському юридичному інституті ХНУВС.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано у 3 одноосібних статтях, включених до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України, одній статті у співавторстві – в інших виданнях та двох тезах доповідей: на науково-практичній конференції та науково-практичному семінарі.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дисертаційного дослідження отримано певні висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на розв’язання наукового завдання, що полягає у з’ясуванні організаційно-правових основ взаємодії правоохоронних органів і Держекоінспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології, а саме:
1. Державна екологічна політика формує основні засади, на яких вже безпосередньо реалізується система державного управління охороною навколишнього природного середовища. Важливим є концептуальне розуміння мети управління в екологічній галузі, яка передусім має полягати не лише у виконанні часто «недолугих» нормативних актів. Відтак, нами пропонується доповнення ч. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» такими складовими мети управління у галузі охорони навколишнього природного середовища, як «підтримання рівноваги та належного стану навколишнього природного середовища, його захист, забезпечення безпеки, дотримання вимог щодо охорони, раціонального використання та відтворення природних ресурсів».
Постає необхідність у проведенні ґрунтовних науково-практичних досліджень національного масштабу, які формували б основу щорічних інформаційних звітів Мінприроди про стан навколишнього природного середовища із залученням провідних фахових установ та, головне, детальною розробкою реальних механізмів удосконалення державного управління екологічною галуззю, а не сухою констатацією наявного стану навколишнього природного середовища, як воно є нині. Суттєвого доопрацювання потребує Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні», який перекреслює багато попередніх досягнень та значно погіршує екологічний контроль у державі (зокрема, «ліквідацією» територіальних управлінь Мінприроди та передачею низки їх повноважень районним та обласним державним адміністраціям).
2. Під самим поняттям протидії правопорушенням у галузі екології слід розуміти різновид державного управління, цілісну систему соціально-економічних, організаційних, правових та виховних заходів, спрямованих на встановлення, знешкодження й нейтралізацію причин, умов і наслідків правопорушень, методів формування правомірної поведінки громадян загалом та посадових осіб зокрема. У комплексному застосуванні механізму протидії правопорушенням у галузі екології головний акцент має зосереджуватись на їх попередженні.
3. Удосконалення державного управління в сфері охорони природи та протидії екологічним правопорушенням не уявляється можливим без посилення взаємозв’язку між державними і громадськими організаціями. Необхідним вбачається посилення співпраці та взаємодії з громадськими радами при територіальних органах Держекоінспекції України шляхом спільного обміну інформацією, об’єднання зусиль у вирішенні спільних проблемних питань; залучення представників громадських організацій до перевірок; закріплення на рівні закону права громадських інспекторів складати протоколи про адміністративні правопорушення в галузі екології тощо.
4. Одним із головних напрямів державного керівництва екологією, незважаючи на певні кроки щодо оптимізації структури державних органів у досліджуваній галузі, залишається удосконалення системи органів виконавчої влади у цій сфері. Має бути вирішено питання формування їх оптимальної системи, а відтак – забезпечення розв’язання ними їх головного завдання, що полягає у виконанні вимог законодавства щодо охорони навколишнього природного середовища. Вважаємо, що такі центральні органи виконавчої влади, як Державне агентство земельних ресурсів України та Державне агентство лісових ресурсів України, діяльність яких наразі спрямовується та координується через Міністра Мінагрополітики України мають бути повернені до юрисдикції Мінприроди, як це було й раніше.
5. З метою усунення правових колізій, що виникають у зв’язку з відсутністю чіткого визначення таких категорій, як «правоохоронні органи», «правоохоронна діяльність» та «правоохоронна функція держави», доцільним уявляється прийняття спеціального закону, який би ліквідував зазначені суперечності шляхом визначення поняття, переліку, функцій, завдань і цілей правоохоронних органів нашої держави та діяльності, яку виконують ці органи.
Суб’єктами правоохоронної діяльності у галузі екології вважаємо наділені державою низкою прав та обов’язків юрисдикційні органи, що уповноважені виконувати в установленому законом порядку функції з охорони навколишнього природного середовища, правопорядку у галузі екології та вжиття усіх необхідних, нормативно встановлених заходів щодо протидії екологічним правопорушенням.
6. Збільшення кількості правопорушень проти довкілля та їх суспільна небезпека потребують адекватного реагування усіх державних органів і насамперед – правоохоронних структур, зокрема міліції, прокуратури та судів; певної спеціалізації деяких службовців, утворення окремих структурних підрозділів зазначених органів чи всебічний аналіз доцільності такого кроку.
Досягненню більшого професіоналізму і об’єктивності у розгляді та вирішенні справ про правопорушення у галузі екології буде слугувати розширення екологічної юрисдикції саме судових органів. Втім, за контрольними органами у галузі охорони довкілля доцільно було б залишити деякі повноваження щодо здійснення адміністративної юрисдикції, зокрема, стосовно винесення попередження та накладення штрафів у невеликих розмірах за незначні за ступенем шкідливості проступки на громадян та посадових осіб.
Існування спеціалізованих екологічних підрозділів (природоохоронних прокуратур) у структурі наглядових органів є цілком виправданим та обґрунтоване реальним і стрімко зростаючим рівнем правопорушень в досліджуваній галузі.
Міліція є специфічним органом виконавчої влади, на який державою покладено здійснення контролю за дотриманням природоохоронного законодавства. В даний час у законодавстві про екологію містяться приписи про повноваження міліції лише у загальних рисах, без розкриття їх конкретного змісту, що часом викликає значні ускладнення, зокрема і при застосуванні цими органами еколого-правових норм. Відтак, є необхідність у оптимальній кодифікації еколого-правових приписів щодо діяльності органів міліції в даній сфері. Зокрема, одним із варіантів може бути зосередження в основному нормативному акті про діяльність зазначеної служби – у Законі України «Про міліцію» у концентрованому вигляді основних та допоміжних функцій міліції у сфері екології. Разом із тим варто було б до спеціального екологічного законодавства включити норми щодо конкретних еколого-правових повноважень міліції. Окрім того, вважаємо за доцільне: нормативно визначити механізм взаємодії ОВС з іншими державними органами, установами, інспекціями, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування тощо стосовно питань протидії правопорушенням у екологічній галузі; статтю 7 Закону України «Про міліцію» доповнити функціонуванням ще одного підрозділу – місцевої міліції та створенням на її базі екологічного підрозділу.
7. Протягом останніх років Держекоінспекція знаходиться в стані реформування, що накладає свій відбиток на організаційно-функціональну структуру цього органу. Часті зміни нормативно-правових актів, які визначають організацію діяльності Держекоінспекції, з одного боку, є позитивними, оскільки в часових межах максимально наближені до зміни суспільних відносин і відповідної необхідності нормативно-правових змін, а з другого, – негативними, оскільки в будь-якій сфері суспільної життєдіяльності є чинниками, що погіршують ефективність діяльності.
Зміцнення інституціональної спроможності системи державного екологічного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства передбачає: вдосконалення нормативно-правової бази здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічного правопорядку; внесення коректив у нормативно-правові акти щодо реалізації екологічного контролю з метою створення чіткості у його понятті та недопущення правових неточностей; оптимізацію нормативного забезпечення, організаційної структури і розподілу повноважень територіальних органів Держекоінспекції України; здійснення комплексу заходів, спрямованих на підвищення рівня відповідальності суб’єктів господарювання за виконанням вимог природоохоронного законодавства; врегулювання відносин у сфері здійснення громадського контролю за використанням природних ресурсів та охороною навколишнього природного середовища.
8. Вбачається необхідність: 1) у розробці єдиного нормативного акта стосовно організації проведення екологічного контролю, як можливий варіант, – у вигляді певного розділу Екологічного кодексу України, з визначенням чіткого механізму реалізації екологічного контролю. Окрім того, Держекоінспекція України за своїм статусом є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого має бути врегульованою на рівні окремого закону; 2) для забезпечення підвищення відповідальності посадових осіб та громадян за вчинення ними правопорушень у галузі охорони навколишнього природного середовища, усунення дисбалансу між фактично заподіяною шкодою природним ресурсам та розміром установлених штрафів, у внесенні відповідних змін до КУпАП та КК України щодо посилення відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства; 3) у доопрацюванні ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що наразі звужує зміст та обсяг конституційних прав і свобод громадян України у частині забезпечення належного рівня охорони довкілля та екологічної безпеки у зв’язку з можливістю недодержання суб’єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства; 4) у внесенні змін до Закону України «Про судовий збір» щодо скасування сплати Держекоінспекцією та її територіальними органами судового збору; 5) в розробці та введенні в дію уніфікованої форми акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та переліку основних питань для здійснення державного нагляду (контролю); 6) у вилученні із ст. 9 Положення про Держекоінспекцію України словосполучення «організаційно-розпорядчого характеру» на означення терміна «накази.., які підписує Голова Держекоінспекції України».
9. Під організацією взаємодії правоохоронних органів і Держекоінспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології розуміємо засновану на законах та підзаконних нормативних актах, узгоджену за цілями, місцем та часом діяльність правоохоронних органів і Держекоінспекції щодо спільного розв’язання поставлених перед ними завдань у сфері протидії правопорушенням та зміцнення законності й правопорядку у галузі екології.
Формування ефективних напрямів удосконалення взаємодії правоохоронних органів і Держекоінспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології у нашій державі вбачається можливим лише на основі аналізу відповідного міжнародного досвіду, визначення оптимального для нашої системи побудови державних органів механізму протидії правопорушенням у зазначеній сфері та його певної рецепції до вітчизняного законодавства. Чи не найбільш цінним для нашої держави має бути досить ефективний досвід низки західних держав, у яких численні громадські організації змусили уряд зробити екологічну галузь пріоритетною.
10. Підвищення ефективності взаємодії Держекоінспекції з вітчизняними правоохоронними органами знаходиться в площині державної екологічної політики та залежить від реалізації таких складових: організаційно-правового закріплення вимог на державному рівні, зокрема, щодо екологічного виховання та освіти як необхідного соціального інструменту формування екологічно освіченого та небайдужого до проблем цієї галузі населення, здатного адекватно сприймати та втілювати у життя пріоритети саме цього виду суспільних відносин, здійснюючи будь-який вид діяльності; підвищення рівня ефективності управління екологічною галуззю на найвищому державному рівні, приділення їй особливої уваги з відповідним насиченням матеріальними ресурсами, підготовки та реалізації програм, спрямованих на мінімізацію проблем екологічної галузі, у тому числі й екологічних правопорушень, забезпеченням контролю за дотриманням законодавства та адекватної відповідальності за недотримання тощо; розробки та практичної реалізації цільових програм соціально-економічного розвитку нашої держави з обов’язковим включенням положень захисту екологічного правопорядку.
Ефективність процесу взаємодії Держекоінспекції з правоохоронними органами щодо протидії правопорушень у галузі екології безпосередньо залежить від реалізації наступних кроків: нормативного врегулювання взаємодії вищезазначених органів із чітким окресленням спільної мети, завдань, принципів, форм, методів, функціональних обов’язків, повноважень, відповідальності тощо, які забезпечують ефективність спільної діяльності; створення спільного реєстру екологічних правопорушень у системі правоохоронних органів, насамперед ОВС та Мінприроди; дослідження та глибокого наукового аналізу факторів, що сприяють скоєнню екологічних правопорушень; розробки спільної стратегії щодо питання протидії екологічним правопорушенням, втілення якої б опосередковувалось низкою відповідних нормативно-правових актів різного рівня, зокрема й Інструкції із взаємодії Держекоінспекції та конкретних правоохоронних органів; застосування сучасних методів діагностики, ідентифікації, збору інформації про екологічні правопорушення, відповідної її обробки та аналізу для формування структурованої інформаційно-аналітичної звітності з метою налагодження ефективної спільної діяльності; прогнозування розвитку підконтрольних процесів, проектування інноваційних програм та їх застосування в процесі взаємодії Держекоінспекції з правоохоронними органами; врахування позитивних і негативних тенденцій у досліджуваній галузі суспільних відносин, в процесі організації взаємодії вищезазначених суб’єктів, розробка механізму нейтралізації виявлених недоліків, окреслення факторів, що потребують змін і нововведень та їх безпосереднє втілення у процесі взаємодії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адмiнiстративна дiяльнiсть : Частина особлива : [пiдручник] / за заг. ред. О.М. Бандурки. – Харкiв : Ун-т внутр. справ, 1998. – 305 с.
2. Админреформа не должна угрожать экологической безопасности Украины! Сбор подписей [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://www.forumspaskiev.org.ua/databox/2012/04/19983.php
3. Андрейцев В.И. Экологическая политика : проблемы правового обеспечения / В.И. Андрейцев // Киевский университет. – 1993. – № 13. – С. 12.
4. Андрійко О.Ф. Контроль в демократичній державі : проблеми і тенденції / О.Ф. Андрійко. – К. : Наук. думка, 1994. – 116 с.
5. Баб’як О.С. Екологічне право України / О.С. Баб’як, П.Д. Біленчук, О.Ю. Чирва – К. : Атіка, 2000. – 216 с.
6. Бабенко В. Завдання прокурора у галузі охорони довкілля / В. Бабенко // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 7. – С. 76-83.
7. Бандурка О.М. Административный процесс : учебник [для высших учебных заведений] / О.М. Бандурка, М.М. Тищенко. – Х., 2001. – 352 c.
8. Банчук О.A. Концепція Koдeкcy України про aдмiнicтpaтивнi пpocтyпки cтaлa пpeдмeтoм oбгoвopeння / О.A . Банчук // Пpaвo України. – 2006. – № 7. – C. 143.
9. Боголепов Р.Д. Административная деятельность милиции по охране природы / Р.Д. Боголепов, Н.М. Жаворонков, Ф.С. Разаренов. – М. – 1972. – С. 9.
10. Боголепов Р.Д. Правовые основы деятельности милиции по охране природы / Р.Д. Боголепов. – М. : ВШ МООП СССР, 1967. – С. 8–9.
11. Большая Советская Энциклопедия : [в 30 томах] / Гл. ред. А.М. Прохоров. – М. : Сов. Энциклопедия, 1971. – Т. 5. – 640 с.
12. В Україні намагаються зруйнувати систему екозахисту [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.tema.in.ua/article/7139.html.

13. Висновок Головного управління ВРУ на законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні)» (реєстр. від 16.03.2012 р. № 10218) [Електронний ресурс] – Режим доступу : w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511= 42852.
14. Виступ Генерального прокурора Г. Васильєва на семінарі «Екологічна безпека : шляхи подальшого удосконалення прокурорського нагляду» / Прес-служба Генеральної прокуратури України [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.gp.gov.ua/.
15. Всеобщая зависимость; связь явлений. Движение, изменение, функциональная зависимость : Философский словарь / [под ред. И. Т. Фролова]. – М. : Издательство политическая литература, 1991. – 365 с.
16. Георгицэ Михай. Организованная преступность : проблемы теории и практики расследования / Михай Георгицэ : монография. – К. : Молд. Гос. Университет : Институт Реальных наук. – 1998. – 271 с.
17. Гетьман А.П. Процесуальний порядок здійснення екологічного контролю / А.П. Гетьман // Екологічний контроль : питання теорії і практики. – К., 1999. – С. 17.
18. Гетьман А.П., Размєтаєв С.В. До питання розробки проекту Екологічного кодексу України / А.П. Гетьман, С.В. Размєтаєв // Екологічний вісник. – 2003. – № 3–4. – С. 20.
19. Гідронамив – збитків завдано майже на три мільйони гривен // Співпраця ДЕІ Київської області з правоохоронними органами [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://deiko.gov.ua/index13.html.
20. Гориславский Н.К. Природоохранительные функции советской милиции / Н.К. Гориславский // Окружающая среда под охраной закона. – М., Институт государства и права АН СССР, 1982. – 146 с.
21. Городинская В.С. Природа. Человек. Закон / В.С. Городинская, В.Ф. Иванов. – М. : Юрлит, 1990. – С. 38.
22. Государственная инспекция по экологии и природопользованию Пермского края [Электронный ресурс] : официальный сайт Государственной инспекции по экологии и природопользованию Пермского края. – Режим доступа : http://g2b.perm.ru/department/show/5464.
23. Господарський кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 436 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.ua.
24. Гребельский Д.В. Теоретические основы и организационно правовые проблемы оперативно-розыскной деятельности органов внутренних дел / Д.В. Гребельский. – М., 1980. – 246 с.
25. Гулак О.В., Стоцька Л.А. Окремі питання державного управління в екологічній галузі // Землеустрій, кадастр і моніторинг земель, 2012. – № 1-2. – С. 121-127.
26. Данилова С.И. Совершенствавание форм, методов и приемов взаимодействия органов предварительного следствия с периодической печатью, теле- и радиовещанием : методические рекомендации / С.И. Данилова, Л.С. Корнева. – М.: ВНИИ МВД России, 2004. – 12 с.
27. Дедюхин В.В. Основные положения организации взаимодействия аппаратов уголовного розыска с оперативными аппаратами ИТУ в борьбе с преступностью / В.В. Дедюхин, Ф.Г. Канцарин. – М., 1977. – 176 с.
28. Державна екологічна інспекція в Київській області на варті підземних джерел від 13 квітня 2010 р. // Співпраця Держекоінспекції Київської області з правоохоронними органами [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://deiko.gov.ua/index13.html.
29. Державна екологічна інспекція в Київській області разом з органами прокуратури Київської області охороняє природу від 24 лютого 2010 р. // Співпраця Держекоінспекції Київської області з правоохоронними органами [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://deiko.gov.ua/index13.html.
30. Державна екологічна інспекція в Київській області тісно співпрацює з правоохоронними органами від 19 лютого 2010 р. // Співпраця Держекоінспекції Київської області з правоохоронними органами [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://deiko.gov.ua/index13.html.
31. Депутати хочуть зачинити Червону книгу [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.ukrgazeta.cz/kultura-menu/kultura-ukrajiny/10153-deputaty-khochut-zachynyty-chervonu-knygu.
32. Дмитренко І.А. Екологічне право України : [підручник] / І.А. Дмитренко. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
33. Доповідь керівника державної Інспекції з екології та природокористування Пермського краю [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://g2b.perm.ru/department/show/5464.
34. Душенко Г.О. Деякі аспекти вдосконалення організації взаємодії у процесі розкриття злочинів / Г.О. Душенко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1998. – С. 135–141.
35. Екологічне право України. Академічний курс: підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. – 720 с.
36. Емельянов С.А. Предупреждение правонарушений средствами общего надзора / С.А. Емельянов. – И. : Наука, 1980. – С. 25.
37. Єніна В. За екологічні правопорушення – адміністративна відповідальність / В. Єніна // Законність. – 1994. – № 10. – С. 39–41.
38. Єремєєв Д.В. Деякі аспекти реформування законодавства про адміністративну відповідальність [Електронний ресурс] / Д.В. Єремєєв. – Режим дocтyпy : http://pravo.org.ua.
39. Заржицький О. Щодо правових засад екологічної безпеки / О. Заржицький // Право Украни. – № 4. – 1999. – С. 74.
40. Захаров В.П. Взаємодія як один із чинників покращення організації боротьби зі злочинністю / В.П. Захаров, А.М. Сарвас // Вісник ЗЮІ. – 2003. – № 1. – С. 272.
41. Захарченко М.П. Современные проблемы экогигиены / М.П. Захарченко. – Киев, 1995. – С. 154.
42. Звіт про підсумки роботи Національного агентства екологічних інвестицій у 2010 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.menr.gov.ua/content/category/47.
43. Здир Я.А. Государственные инспекции в СССР / Я.А. Здир. – М. : Госюриздат. – 1960. – 134 с.
44. Зуєв В.А. Організаційно-правові аспекти природокористування та охорони навколишнього природного середовища : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / В.А. Зуєв. – Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2003.– 215 с.
45. Израель Ю.А. Проблемы охраны природной среды и пути их решения / Ю.А. Израель. – Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – С. 45.
46. Иоффе О.С. Развитие цивилистической мысли / О.С. Иоффе. – Л. : ЛГУ, 1975. – 159 с.
47. Офіційний звіт Міністерства екології та природних ресурсів України [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.menr.gov.ua/.
48. Казанник А.И. Региональные проблемы правовой охраны в СССР : автореф. дис. на соиск. науч. степени д-ра. юрид. наук / А.И. Казанник. – М., 1991. – 38 с.
49. Казаченко І.П. Правові, морально-етичні та організаційні основи оперативно-розшукової діяльності / І.П. Казаченко, В.Л. Регульский. – Львів : ЛІВС при НАВСУ, 2000. – 219 с.
50. Кельман М.С. Теорія держави: Навч. посіб. / М.С. Кельман. – Тернопіль, 1997. – С. 71.
51. Кізіма Н. Особливості застосування конфіскації як одного з видів адміністративного стягнення / Н. Кізіма // Право України. – 2001. – № 4. – С. 80–83.
52. Кіотський протокол : додатковий документ до Рамкової конвенції ООН зі змін клімату : ратифіковано Законом України від 4 лютого 2004 р. № 1430 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.ua.
53. Коваленко Л.П. Адміністративно-правові заходами охорони навколишнього природного середовища : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Коваленко Лариса Павлівна. – Х., 2003. – 197 с.
54. Коваленко Л.П. Некоторые вопросы прокурорского надзора за законностью в области экологии / Л. П. Коваленко // Нова Конституція України і проблеми вдосконалення законодавства : тематичний збірник наукових праць. – 1997. – С. 152–155.
55. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Закон УРСР від 7 грудня 1984 р. № 8073 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.ua.
56. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Монографія / І.Б. Коліушко. – К. : Факт, 2002. – 260 с.
57. Конституція Автономної Республіки Крим : Закон України вiд 23 грудня 1998 р. № 350 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.ua.
58. Конституція України : Закон України вiд 28 червня 1996 р. № 254 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.ua.
59. Концепція створення і діяльності Європейського центру техногенної безпеки (ТЕSЕС) : Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1996 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.ua.
60. Котелевец А.В. Актуальные вопросы правоприменительной деятельности в области экологии : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 / Котелевец Алла Викторовна. – Х., 1999. – 181 с.
61. Кримінальний кодекс України : Закон України вiд 5 квітня 2001 р. № 2341 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.ua.
62. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений / В.Н. Кудрявцев. – М .: Юриздат, 1976. – С. 48.
63. Курило В.І. Адміністративні правочини у сільському господарстві України: сучасна парадигма : [монографія] / В.І. Курило; за заг. ред. В. К. Шкарупи. – К. : Магістр – ХХІ сторіччя, 2007. – 312 с.
64. Куян І.А. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / І. Я. Куян. – К., 2001. – 20 с.
65. Куян І.А. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Куян Ірина Анатоліївна. – К., 2001. – 207 с.
66. Лазарев Б.М. Управление советской торговлей / Б.М. Лазарев. – М. : Юридическая література. – 1967. – 230 с.
67. Лазарев В.В. Теория государства и права: Ученик / В.В. Лазарев. – М., 1996. – С. 285.
68. Лазор О.Я. Адміністративно-правові засади державного управління у сфері реалізації екологічної політики в Україні: дис. … докт. наук з держ. управ.: 25.00.02 / Лазор Олег Ярославович. – К., 2004. – 530 с.
69. Лазор О.Я. Адміністративно-правові засади державного управління у сфері реалізації екологічної політики в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. наук з держ. управ. : 25.00.02 «Механізми державного управління» / О.Я. Лазор. – К., 2004. – 30 с.
70. Лебідь Н.В. Адміністративно-правовий статус державних інспекцій в Україні: дис. … канд.. юрид.наук : 12.00.07 / Лебідь Наталія Володимирівна. – Х., 2004. – 185 с.
71. Лихова С. Про визначення поняття «правоохоронні органи» / С. Лихова // Радянське право. – 1984. – № 11. – С. 74-76.
72. Лук’янець Д.M. Aдмiнicтpaтивнo-дeлiктнi відносини в Україні : тeopiя та практика правoвoгo регулювання : мoнoгpафія / Д.М. Лук’янець. – Cyми : BTД «Унiвepcитeтcькa книга», 2006. – З67 c.
73. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность / Н.С. Малеин. – Юриздат, 1985. – С. 149.
74. Малишко М.І. Екологічне право України / М.І. Малишко. – К. : Видавничий Дім «Юридична книга», 2001. – 392 с.
75. Мельник М.Л. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність : навчальний посібник / М.Л. Мельник, М.І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2002. – 576 с.
76. Мірошниченко О.С. Адміністративно-правові засоби охорони земельних відносин в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / О.С. Мірошниченко. – Х., 2005. – С. 20.
77. На Прикарпатті створять екологічну поліцію за європейським зразком : Джерело : Comments.UA від 21 березня 2011 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.pravda.if.ua.
78. На Украине пытаются изменить экологическое законодательство [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://www.eco-nomos.ru/2012/04/eco-10/.
79. Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України (НПД) на 2011-2015 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2011 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.ua.
80. Національні доповіді про стан довкілля за 2001-2007 рр. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.ecobank.org.ua/GovSystem/Environment State/ Pages/National.aspx.
81. Новий словник української мови. – К. : Аконіт, 1998. – Т. : А. – Е. – 889 с.
82. О прокуратуре Российской Федерации : Федеральный закон РФ от 17 января 1992 г. № 2202 [Электронный ресурс] – Информационно-правовой портал Гарант – Режим доступа : http://base.garant.ru/10164358/.
83. О создании отрядов милиции особого назначения : Приказ МВД СССР от 15 октября 1988 г. № 206.
84. О Федеральной Службе по надзору в сфере природопользования : Постановление Правительства РФ от 30 июня 2004 г. № 323 [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://rpn.gov.ru/node/1.
85. Огляди, бюлетні, звіти стану довкілля України за 2008-20011 рр. [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.ecobank.org.ua/GovSystem/ EnvironmentState/Reviews/Pages/d.

86. Олійник А.Ю. Правознавство [Електронний ресурс] : підручник / А.Ю. Олійник // Правоохоронні організації України : глава XX. – Режим доступу : pidruchniki.com.ua/.../pravoznavstvo_-_oliynik_ayu.
87. Олійник І.Л. Організаційно-правові засади взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопорушеннями: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Інна Леонідівна Олійник. – Д., 2005. – 228 с.
88. Організаційна система управління природокористуванням України : [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.osvita.org.ua/referat/eco-logy/31.
89. Осадчий В. Правоохоронні органи як суб’єкти кримінально-правового захисту / В. Осадчий // Право України. – 1997. – № 11. – С. 71-72.
90. Основні підсумки роботи Державної екологічної інспекції за 2010 рік та І півріччя 2011 року [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.menr.gov.ua/content/article/42.
91. Основные направления деятельности милиции в области охраны окружающей среды. Функции правоохранительных органов, основные цели и задачи [Электронный ресурс] – Режим доступа : http://uchus.info/catalog /view/.
92. Пpoблeмы oбщeй тeopии права и гocyдapcтвa : учеб. для вyзoв / [пoд общ. ред. B. C. Hepcecянцa]. – M. : Изд. гр. «HOРMA-ИHФРA-M», 2002. – 832 c.
93. Петров В.В. Экологическое право России : учебник / В.В. Петров. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 557 с.
94. Питання діяльності урядових комітетів : Постанова Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2005 р. № 1020 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.ua.
95. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ : підручник / За ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка / В.М. Плішкін. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 702 с.
96. Подобедов Н.С. Природные ресурсы Земли и охрана окружающей среды : учебник для вузов / Н.С. Подобедов. – М. : Недра, 1985. – С. 36.
97. Подоляка А. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи [Електронний ресурс] / Анатолій Подоляка. – Режим доступу : http://www.viche.info/journal/1643/.
98. Положение о Государственной инспекции по экологии и природопользованию Пермского края : Постановление Правительства Пермского края от 22 сентября 2008 г. № 430 [Электронный ресурс] Официальный сайт Государственной инспекции по экологии и природопользованию Пермского края – Режим доступа : http://www.per-mkrai.ru /inspec/.
99. Правовые проблемы экологии // Сборник обзоров. – М. : Юриздат, 1980. – С. 304.
100. Про Автономну Республіку Крим : Закон України від 17 березня 1995 р. № 95 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.ua.
101. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. № 1520 і від 2 листопада 2006 р. № 1524 : Постанова Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 р. № 154 [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP-100154.html.
102. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні : Законопроект (реєстр. від 16 березня 2012 р. № 10218) [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.greenkit.net/Members/Pe4eneg/AdminReform/MiroshnZaconopr.ZIP.
103. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні : Закон України від 16 жовтня 2012 р. № 5456-VI [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
104. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами : Закон України від 19 червня 2003 р. № 975 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
105. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : Закон України від 23 грудня 1993 р. № 3781 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
106. Про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій : Постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. № 174 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
107. Про Державну програму «Екологічно чиста геотермальна енергетика України» : Постанова Кабінету Міністрів України від 17 січня 1996 р. № 100 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
108. Про доступ до інформації, участі громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля : Орхуська Конвенція : ратифікована Законом України від 6 липня 1999 р. № 832 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
109. Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13 січня 2011 р. № 2939 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.ua.
110. Про екологічну мережу України : Закон України від 24 червня 2004 р. № 1864 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.ua.
111. Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки : Закон України від 21 вересня 2000 р. № 1989 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
112. Про затвердження Державної цільової екологічної програми розвитку Криму («Екологічно безпечний Крим») на 2011–2015 роки : Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 539 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
113. Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії Державної інспекції електрозв’язку України та її регіональних підрозділів і органів внутрішніх справ України щодо запобігання порушенням законодавства в галузі зв’язку, у сфері інформатизації та використання радіочастотного ресурсу : Наказ Держкомзв’язку та інформатизації України і МВС України вiд 25 листопада 2002 р. № 223/1205 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 51. – С. 145. – Ст. 2340.
114. Про затвердження переліку урядових комітетів та їх посадового окладу : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2010 р. № 2071 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
115. Про затвердження Положення про взаємодію Державної екологічної інспекції та Державної інспекції з енергозбереження : Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України і Державного комітету України з енергозбереження від 26 вересня 2002 р. № 369/100 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
116. Про затвердження Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля : Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 27 лютого 2002 р. № 88 [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
117. Про затвердження Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію : Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 6 грудня 2006 р. № 526 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
118. Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію Азовського моря : Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 6 грудня 2006 р. № 527 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
119. Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі : Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19 грудня 2006 р. № 548 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
120. Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря : Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 6 грудня 2006 р. № 528 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
121. Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля : Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. № 391 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
122. Про затвердження Порядку ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру : Постанова Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1995 р. № 767 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
123. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810 з останніми змінами, внесеними Указом Президента України від 03 травня 2006 р. № 340 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.ua.
124. Про звернення громадян : Закон України від 2 жовтня 1996 р. № 393 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.ua.
125. Про міліцію : Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
126. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21 травня 1997 р. № 280 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
127. Про місцеві державні адміністрації : Закон України від 9 квітня 1999 р. № 586 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
128. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085 [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
129. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону навколишнього середовища : Наказ Генерального прокурора України від 28 жовтня 2002 р. № 3/2 [Електронний ресурс] – Режим дос