ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА академія державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

ГУРКОВСЬКИЙ Володимир Ігорович

УДК 35.072.3: 65.012.8

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник
Нижник Ніна Романівна,
доктор юридичних наук,
професор, член-кореспондент АПрН України

КИЇВ 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ......................................................

4

ВСТУП.

5

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ ТА КООРДИНАЦІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ..............

13

1.1. Огляд літератури за темою дослідження........

13

1.2. Національна інформаційна безпека як об’єкт суспільних відносин

27

1.3. Взаємодія та координація як форми співпраці органів державної влади в процесі організації національної інформаційної безпеки. ..

48

1.4. Нові парадигми національної безпеки в умовах формування та розвитку інформаційного суспільства..........

63

Висновки до першого розділу...................................................................

83

РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ..........................................................................

86

2.1. Функціональна система органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки...

86

2.2. Принципи та провідні завдання взаємодії органів влади у сфері національної інформаційної безпеки.

116

2.3. Питання вдосконалення механізму взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки

133

Висновки до другого розділу.....................................................................

145

РОЗДІЛ 3
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ.................................................................

149

3.1. Концептуальні положення правового регулювання у сфері національної інформаційної безпеки.

149

3.2. Впровадження дієвого правового механізму організації взаємодії органами влади, як основа ефективності державного управління у сфері національної інформаційної безпеки.

180

Висновки до третього розділу....................................................................

198

ВИСНОВКИ.

200

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......

206

ДОДАТКИ ...................................................................................................

226

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АР Крим Автономна Республіка Крим;
АС автоматизована система;
ВРУ Верховна Рада України;
ВАК Вища атестаційна комісія України;
ДСТСЗІ Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України;
ДПА Державна податкова адміністрація;
ЄС Європейський Союз;
ЗМІ засоби масової інформації;
КМУ Кабінет Міністрів України;
Міноборони Міністерство оборони України;
Міносвіти Міністерство освіти і науки України;
МВС Міністерство внутрішніх справ України;
МНДЦ Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України;
Мінекономіки Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції;
НБУ Національний банк України;
НІСД Національний інститут стратегічних досліджень;
СНД Союз незалежних держав;
СБУ Служба безпеки України;
США Сполучені Штати Америки;
РНБО Рада Національної безпеки і оборони України;
УЦЕПД ім. О. Разумкова Український центр економічних та політичних досліджень імені О. Разумкова;
Держкордон Державний комітет у справах охорони державного кордону;
Держмитком Державний митний комітет;
Нацгвардія Національна гвардія України;
Мінюст Міністерство юстиції України.
ВСТУП
Актуальність теми. Необхідність дослідження організаційно-правових питань взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки зумовлюється тим, що внаслідок формування інформаційного суспільства наприкінці XX століття з’явилася тенденція до невпинного підвищення ролі інформаційних ресурсів у формі електронних даних практично в усіх сферах суспільної діяльності.
Нині оцінка стану, процесів організації, управління, охорони, захисту та регулювання суспільних інформаційних відносин у контексті інформаційної безпеки виходить на рівень головних проблем національної безпеки, охоплює її традиційні складові (військову, економічну, політичну, екологічну тощо) і утворює самостійний соціальний феномен.
Саме цим зумовлений помітний інтерес до цієї теми таких вітчизняних до­слід­­ників, як І.В. Арістова, О.М. Бандурка, К.І. Бєляков, В.Т. Білоус, В.М. Брижко, В.Д. Гавловський, В.О. Голубєв, М.В. Гуцалюк, Р.А. Калюжний, О.В. Литвиненко, І.М. Ібрагімова, М.І. Мельник, Н.Р. Нижник, Г.Г. Почепцов, Г.П. Ситник,
О.В. Соснін, В.П. Тронь, М.І. Рибак, В.С. Цимбалюк, М.Я. Швець та інших [7-12; 17; 20; 21; 32-34; 39-45; 57; 74; 88; 89; 113; 141; 181; 188; 194; 201; 211-213; 226-228].
Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається тим, що формування в Україні інформаційного суспільства і входження її в число провідних технологічно розвинутих країн світу неможливі без широкого використання в усіх сферах суспільного життя нових інформаційних технологій. Разом з тим динамічність розвитку глобальної інформаційної комп’ютерної мережі Інтернет та доступ до неї широкого кола користувачів потребує одночасної організації й підтримки безпеки інформації, що циркулює в їх комп’ютерних та інформаційних мережах.
Проте широке використання й впровадження сучасних інформаційних технологій і систем поряд з позитивними досягненнями спричинило виникнення низки соціальних, організаційних, юридичних та інших проблем. Серед них - поширення комп’ютерних вірусів, яке досягло значних масштабів і може завдати вагомих збитків як окремим користувачам, так і електронно-обчислювальним машинам (комп’ютерам), системам та комп’ютерним мережам, мережам електрозв’язку органів державної влади. Одним з найбільш поширених видів правопорушень є несанкціоновані проникнення в інформаційні системи з метою зчитування, модифікації, спотворення та знищення інформації. Дослідження показують, що деструктивні наслідки таких правопорушень у деяких випадках уже призвели до витоку службової інформації з мереж Адміністрації Президента України й інших органів державної влади.
Це потребує від органів державної влади вдосконалення не тільки технічного захисту власних систем безпеки комп’ютерних, інформаційних мереж, а й розробки нових підходів та організаційно-правових заходів щодо взаємодії з іншими державними органами, здатними розв’язувати зазначені проблеми на національному рівні.
Отже, актуальність теми дослідження зумовлена практикою державно-управлінської діяльності. Нова якість суспільного буття передбачає, насамперед, запровадження оптимального механізму державного управління, адекватного сучасним історичним обставинам і, відповідно, потребує від науки державного управління визначення, аналізу й узагальнення практики науково обґрунтованих рекомендацій щодо розв’язання наявних проблем, організаційного та правового забезпечення взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки.
Крім того, для України особливо актуальним є міжнародне співробітництво у сфері інформаційної безпеки. Багато проблем, зокрема такі, як подолання нееквівалентного інформаційного обміну, безпека використання міждержавних електронних інформаційних і комунікаційних систем та деякі інші можуть бути успішно розв’язані лише в тісній скоординованій співпраці з іншими державами.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась згідно з планом наукової діяльності кафедри державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України та комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України Державне управління та місцеве самоврядування” у межах наукових досліджень за напрямком Виконавча влада в Україні: проблеми формування та функціонування” (державний реєстраційний номер 0101 U 002898), з якого автор дисертаційного дослідження був виконавцем по темі.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження - виявити, проаналізувати та узагальнити важливі проблеми, які сьогодні існують в організаційному та правовому забезпеченні взаємодії органів державної влади в питаннях формування, охорони і захисту суспільних інформаційних відносин та науково обґрунтувати шляхи вдосконалення механізму державного управління у сфері національної інформаційної безпеки.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- здійснити системний огляд українських і зарубіжних науково-практичних джерел щодо вивчення проблем взаємовідносин органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки;
- уточнити зміст поняття національна безпека” та ввести в науковий обіг науки державного управління категорію національна інформаційна безпека”;
- розкрити тенденції у сфері національної інформаційної безпеки України в період формування інформаційного суспільства;
- виявити принципи й обґрунтувати основні завдання взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки;
- сформулювати визначення функціональної системи органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки, встановити порядок взаємовідносин структурних елементів цієї системи;
- з’ясувати способи вдосконалення взаємовідносин органів державної влади у сфері підтримки національної інформаційної безпеки на засадах законодавчого регулювання (щодо взаємодії, координації);
- розробити пропозиції й рекомендації щодо розв’язання проблем правового регулювання взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки.
Об’єкт дослідження - суспільні відносини, пов’язані із захистом життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави від реальних та потенційних загроз в інформаційному просторі.
Предмет дослідження - організаційно-правові питання взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що в державі для ефективного функціонування органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки необхідно розробити дієвий механізм взаємодії органів державної влади і на основі розвитку сучасних положень юридичної науки та науки державного управління виробити теоретико-методологічні засади формування нових підходів до вдосконалення існуючих взаємовідносин органів державної влади у цій сфері. У зв’язку із цим робиться припущення про доцільність створення відповідної нормативно-правової бази, заходів щодо організації взаємодії, координації органів державної влади. Це дасть змогу вдосконалити механізм державного управління у сфері національної інформаційної безпеки.
Методи дослідження. В дисертаційному дослідженні використано широкий спектр сучасних загальнонаукових методів, що ґрунтуються на комплексному, історичному, когнітологічному, семантичному підходах та евристиці. В основу дослідження покладені принципи діалектичного пізнання соціальних явищ і процесів, а також системно-аналітичний, індуктивний, дедуктивний, принципи системно-структурного аналізу, аналізу експертних оцінок, прогностичні методи.
Предмет дослідження обрано з урахуванням ситуаційної оцінки стану вирішення проблем державного управління в сфері національної інформаційної безпеки в Україні. Визначаючи власний гносеологічний підхід, автор спирався на вітчизняний досвід науки державного управління та юридичної науки, відображений у науковій літературі. На основі зібраної наукової інформації з теми дисертаційної роботи, її комплексного аналізу та систематизації визначено вихідні умови та методику проведення досліджень.
Використовуючи системно-аналітичний метод, здійснено огляд літератури за темою дослідження, теоретичне узагальнення розробок і пропозицій провідних вітчизняних і зарубіжних вчених.
З допомогою методу системно-структурного та порівняльно-емпіричного аналізу досліджувався зміст взаємовідносин органів державної влади у сфері гарантування національної інформаційної безпеки. Велику роль цей метод відіграв при з’ясуванні внутрішніх і зовнішніх зв’язків та визначенні завдань і функцій органів державної влади.
Для формулювання висновків, рекомендацій і визначення способів удосконалення механізму взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки застосовувались методи прогнозування (моделювання, узагальнення незалежних характеристик, аналогії).
Важливе значення в дослідженні належить сучасній законодавчій та нормативно-правовій базі, що регламентує державне управління у сфері національної інформаційної безпеки. Загальною методологічною настановою був системний моніторинг діяльності органів державної влади в умовах формування інформаційного суспільства. Обґрунтованість і достовірність основних наукових положень, висновків і рекомендацій на підставі результатів дослідження визначаються за допомогою аналізу експертних оцінок, літературних джерел, репрезентативних статистичних відомостей.
Наукова новизна одержаних результатів визначається внеском автора в удосконалення механізму державного управління у сфері національної інформаційної безпеки на основі наукового узагальнення та обґрунтування організаційно-правових заходів щодо взаємодії, координації роботи органів державної влади. У дисертації вирішено такі завдання:
- уперше в українській науці державного управління розглянуто питання охорони та захисту національної інформаційної безпеки державою за допомогою організаційно-правового механізму взаємодії та координації у сфері захисту державних інформаційних ресурсів;
- удосконалено класифікацію системи органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки виходячи з конкретизації і розкриття правового статусу цих органів через визначення ступеня їх компетенції, повноважень і механізмів їх взаємодії та координації;
- уточнено зміст поняття національна безпека”; запропоновано ввести до наукового обігу нову категорію - національна інформаційна безпека”, що має розглядатись як автономний об’єкт наукового дослідження;
- дістали подальшого розвитку методичні підходи до забезпечення ефективності державного управління у сфері національної інформаційної безпеки, які ґрунтуються на вдосконаленні чинного законодавства в галузі суспільних інформаційних відносин, впровадженні дієвого правового механізму організації взаємодії органів державної влади;
- теоретично обґрунтовано необхідність розмежування в нормативно-правових актах понять координація” і взаємодія”;
- аргументовано необхідність удосконалення правового забезпечення взаємодії органів державної влади на основі систематизації правових норм та створення кодексу України про інформацію;
- запропоновано з метою підвищення рівня взаємодії та координації органів державної влади, ефективності їх функціонування та забезпечення їх надійною безперебійною комунікацією створення загальнодержавної інформаційно-телекомунікаційної системи органів державної влади.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що положення та висновки дисертації дадуть змогу виявити специфічні особливості практичних проблем у сфері національної інформаційної безпеки України і на цій основі визначити науково обґрунтовані підходи до вжиття організаційно-правових заходів щодо модернізації національної системи інформаційної безпеки.
Рекомендації та пропозиції, сформульовані автором, можуть застосовуватись у таких сферах:
- практичній (в управлінській діяльності): при вдосконаленні системи державного управління у сфері національної безпеки в умовах інформаційного суспільства;
- науково-навчальній: при підготовці фахівців у галузі національної безпеки, підтримки, охорони та захисту національних інформаційних ресурсів, міжнародних інформаційних відносин, державного управління (при викладанні навчальних дисциплін за спеціалізацією Міжнародна та національна безпека”);
- в інформаційно-аналітичній (пізнавальній): при створенні інформаційної бази, бази знань для наступного аналізу проблем, пов’язаних з національною безпекою у сфері суспільних інформаційних відносин, та визначенні способів їх розв’язування при формуванні доктринальних, концептуальних та організаційно-правових засад державної інформаційної політики.
Матеріали дослідження використано при підготовці проекту Указу Президента України Про заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки держави” від 18.09.2002 року № 836 (акт про результати практичного впровадження від 18.10.2002); Порядку взаємодії органів виконавчої влади з питань захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційних та телекомунікаційних системах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 року № 1772 (акт про результати практичного впровадження від 09.12.2002 ) та можуть бути використані при вдосконаленні Закону України Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003 року
№ 964-ІV (довідка про практичне впровадження від 22.09.2003 № 16/3-1472).
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана на кафедрі державного управління і менеджменту й обговорена на спільному засіданні кафедр державного управління і менеджменту та національної безпеки Національної академії державного управління при Президентові України (червень, 2003).
Основні теоретичні положення та висновки дисертації доповідалися на
V Міжнародній науково-практичній конференції Державне управління в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство” (Київ, 2002), на Міжвідомчому науково-практичному семінарі Безпека та захист інформації у комп’ютерних системах правоохоронних органів” (Київ, 2002), V Міжнародній конференції Безпека інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” (Київ, 2002), Науково-практичній конференції за міжнародною участю Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції” (Київ, 2003).
Публікації за темою дисертації. За темою дисертації автор опублікував десять статей, з них п’ять статей у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінок. Список використаних джерел налічує 229 найменувань, з них 33 зарубіжних авторів.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в удосконаленні державного управління у сфері національної інформаційної безпеки через розробку дієвого правового механізму взаємодії, координації діяльності органів державної влади. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, і дають змогу зробити такі висновки, що мають теоретичне і практичне значення.
1. Аналіз наукової літератури свідчить, що через низький рівень організації взаємодії та правової підтримки координації у сфері національної інформаційної безпеки держава не може гарантувати належні функціонування та розвиток інформаційного середовища суспільних інформаційних відносин і його використання в інтересах особи, суспільства, а також визначення критеріїв ступеня захищеності від будь-яких загроз. Одним з найважливіших наукових результатів є обґрунтування розробки питань підтримки, охорони та захисту національної інформаційної безпеки держави через організаційно-правовий механізм взаємодії, координації.
Незважаючи на те, що органи державної влади мають різні повноваження, нерідко вони дублюють функції один одного, а іноді взагалі не враховують існування інших державних органів, що здатні протидіяти загрозам інформаційній сфері держави, зокрема тих, що здійснюють захист державних інформаційних ресурсів. Це вказує на необхідність перегляду існуючих взаємовідносин державних органів і розробки нових підходів до взаємодії та координації для об’єднання зусиль державних органів, що підвищить, результативність та дієвість державного управління у сфері національної інформаційної безпеки.
На прикладі створення Державного центру безпеки інформаційних та телекомунікаційних систем в Департаменті спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України доведено, що в разі виникнення прогнозованих критичних обставин (обстановки) щодо певного напряму системи національної інформаційної безпеки (значного обсягу вірусних атак на інформаційні системи органів державної влади) потрібно орган державної влади наділяти деякими функціями, а під ці функції створювати організаційну структуру та відповідне забезпечення її діяльності.
Інакше кажучи, якщо традиційна структура в системі державного управління з якихось причин неспроможна виконувати нову функцію, слід переходити до формування нової організаційної структури, а не чекати, коли проблема виросте до рівня загроз національним інтересам. Водночас, створюючи структуру, доцільно розробляти порядок координації діяльності та взаємодії цієї структури з іншими.
2. Аналіз стану правового регулювання взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки свідчить, що норми права із цих питань висвітлено в багатьох нормативно-правових актах, що безпосередньо не стосуються інформаційних правовідносин за інформаційним законодавством, або в науково-довідковій літературі, переважно зарубіжній, в яких нерідко доктринальні положення не збігаються з вітчизняною доктриною і національним інформаційним правом.
Нагальною є потреба зведення нормативно-правової бази у сфері суспільних інформаційних відносин до узгодженої кодифікованої форми, особливо з огляду на зростаючу значимість інформаційних відносин із застосуванням електронних засобів телекомунікації (зв’язку) та їх вплив на розвиток різних суспільних процесів: соціальних, економічних, політичних, оборонних, правоохоронних тощо.
У майбутньому кодифікованому інформаційному законодавстві (кодексі України про інформацію) необхідно відобразити на рівні окремого розділу питання публічно-правового регулювання щодо різних видів інформації з обмеженим доступом поряд з рамковими нормами про державну таємницю. На законодавчому рівні повинні регулюватись усі суспільні відносини, що виникають з приводу таємної та конфіденційної інформації, а його координованість та комплексність забезпечить уникнення невідповідностей у термінології.
3. З’ясовано, що національна інформаційна безпека - це не тільки стан захищеності національних інтересів України в інформаційній сфері, а й провідний вид суспільних інформаційних відносин щодо недопущення або зведення до мінімуму шкоди, що завдається життєво важливим інтересам особи, суспільства, держави.
Відповідно охорона та захист інформації, як одна з основних складових національної інформаційної безпеки має розглядатися, насамперед, як система розвитку інформаційного середовища, а не як засіб обмеження доступу до інформації. Вдосконалення правового регулювання в цьому напрямі дасть змогу розв’язати належним демократичним чином суперечність між одним з основних прав людини - правом на вільне отримання інформації і обмеженням доступу до певної інформації у визначених законодавством межах.
З позицій системного підходу пропонується категорію захист інформації” формулювати як охорона та захист інформації”.
4. У практичній нормотворчій діяльності органів державної влади не завжди спостерігається адекватне реагування на поняття взаємодія” і координація”. Їх зміст багато вчених ототожнює. На прикладі чинних нормативно-правових актів та з позиції теорії соціального управління аргументовано необхідність розмежувати їх на законодавчому рівні. Відмінність координації від взаємодії полягає у прерогативі владних повноважень суб’єкта управління, який здійснює координацію зусиль, не підпорядковуючи підрозділи один одному, тобто взаємодія реалізується успішно за наявності владного розпорядника - суб’єкта управління.
5. Входження України у світове інформаційне співтовариство потребує формування демократично орієнтованої суспільної свідомості, розширення доступу до інформації за допомогою глобальних систем електронної телекомунікації.
В умовах інформаційного суспільства досить проблематично розраховувати на високу ефективність забезпечення охорони та захисту інформації з обмеженим доступом (конфіденційної інформації, державної, комерційної особистої та інших видів таємниць, які охороняються законодавством) при низьких інформаційній культурі, правовій та інформаційній грамотності та законослухняності громадян. Це свідчить, що гарантування національної інформаційної безпеки значною мірою стосується культурологічної сфери і визначається рівнем інформаційної і правової культури суспільства.
Головною проблемою щодо національної інформаційної безпеки України в умовах формування інформаційного суспільства є дещо технократичний підхід у державному управлінні до охорони та захисту інформації. Аналіз вітчизняного законодавства свідчить саме про таку тенденцію. При цьому відзначається неузгодженість між великою кількістю законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів.
6. Термінологічний матеріал, що використовується при розробці нормативно-правових актів, з погляду складності, багатоплановості та новизни понятійного апарату, як і з погляду власне фізичного обсягу, являє собою безпрецедентне явище в українській мові, що потребує комплексних лінгвістико-правових досліджень та всебічної оцінки вживання термінів з точки зору науки державного управління. Йдеться не лише про термінологічне оформлення окремих документів у сфері організації та підтримки національної безпеки, а й про формування основоположних засад загальнодержавної терміносистеми. Для розв’язання зазначеної проблеми доцільно створити на базі Національної академії державного управління при Президентові України робочу групу з фахівців у галузі державного управління, правознавства та лінгвістики з метою нагромадження та аналізу фактичного матеріалу для створення тлумачного словника наукової термінології з державного управління.
7. З метою підвищення рівня взаємодії та координації діяльності органів державної влади, ефективності їх функціонування та забезпечення їх надійною комунікацією пропонується створити загальну інформаційно-телекомунікаційну систему органів державної влади, що здатна захищати та зберігати інформацію, яка в них циркулює. Завдяки користуванню інформаційними ресурсами зазначеної системи суб’єкти управлінського процесу матимуть постійний зворотний зв’язок, відсутність або незадовільний стан якого перешкоджає ефективному інформаційному обміну. Головне, на думку автора, - запровадження такої системи значно підвищить якість державного управління, рівень ділового спілкування та управління в органах державної влади.
8. Беручи до уваги позитивний досвід організації взаємодії у сфері захисту державних інформаційних ресурсів, можна констатувати, що розроблення порядку взаємодії та координації органів державної влади є доцільним та актуальним і в інших сферах національної інформаційної безпеки. Насамперед, потребують удосконалення взаємовідносини державних органів у сфері поширення інформації, що завдає шкоди моральному та інтелектуальному здоров’ю громадян (інформації, що містить елементи жорстокості, насильства, порнографії).
9. Як показують дослідження, незважаючи на наявність правової бази, в Україні, боротьба з правопорушеннями, що чиняться з використанням комп’ютерних технологій, зокрема з комп’ютерною злочинністю, особливо з організованими її проявами, не стала адекватною вимогам часу, що, насамперед пояснюється такими причинами: недостатнім рівнем підготовки кадрів, здатних вести активну ефективну боротьбу з комп’ютерними злочинами; низьким розвитком фундаментальних та прикладних наукових досліджень на національній емпіричній базі (в тому числі через відсутність широкого доступу до відомчої статистики). Це зумовлює невисокий рівень правової підготовки фахівців, що займаються питаннями підтримки, збереження, охорони та захисту інформації.
Для створення та підтримки національної системи інформаційної безпеки, а відповідно, і системи охорони та захисту інформації на рівні, адекватному сучасним видам загроз в інформаційній сфері, необхідно забезпечити цю систему спеціалістами-професіоналами, підготовленими з урахуванням сучасних досягнень науки, техніки та виробництва, які б могли працювати у всіх сферах економіки.
Аргументовано необхідність підвищення рівня підготовки висококваліфікованих кадрів у сфері інформатизації, зв’язку, телекомунікаційних систем з урахуванням знань у галузі права, основ державного управління. Для цього потрібно розробити Державну програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів з національної інформаційної безпеки із залученням спеціалістів відомчих вузів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони, Державної податкової адміністрації України та з інших вищих навчальних закладів, підпорядкованих Міністерству освіти і науки, іншим органам державної влади. Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації таких спеціалістів має бути гнучкою та універсальною, здатною своєчасно реагувати на реальні потреби життя, відповідати сучасному науково-технічному рівню. Цього можна досягти за умови внесення доповнень до переліку наукових спеціальностей Вищою атестаційною комісією України комплексної міжгалузевої наукової дисципліни Національна інформаційна безпека” (з науки державного управління, правознавства, політології та інших наук).
Розв’язання перелічених проблем дасть змогу створити в Україні скоординовану систему національної інформаційної безпеки, що адекватно відображатиме й підтримуватиме інформаційні відносини в суспільстві, сприятиме їх розвитку, охороні та захисту від негативних впливів і загроз.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Цвєтков В. В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий акспект). Х.: Право, 1996. 164 с.
2. Костенко Г. Предмет і зміст теорії воєнної безпеки // Військо України. 1995. - № 1-2. С. 6-9.
3. Кузьо Т. Національна безпека України // Військо України. 1994. - № 4 -5. С.47-53.
4. Кохно В. Д. Військова небезпека: теоретичні аспекти аналізу // Наука і оборона. 1998. - №1. С. 18-23.
5. Мунтіян В. І. Економічна безпека України. К.: Вид-во КВІЦ, 1999. 462 с.
6. Гордієнко С. Г. Забезпечення економічної безпеки України Службою безпеки України // Економічні злочини: попередження і боротьба з ними. К., 2001. С.121.
7. Брыжко В. М., Орєхов А.А., Гальченко О.Н. и др. Е-будущее информационное право / Под ред. Р.А. Калюжного, М.Я. Швеца. К.: Интеграл, 2002. 264 с.
8. Гавловський В. Д., Калюжний Р.А., Крупчан О. Д. та ін. Інформатизація, право, управління: (організаційно-правові питання). К.: Вид. Дім Ін-Юре”, 2002. 191 с.
9. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії й практики / За ред. Р. А. Калюжного,
В. О. Шамрая К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. 296 с.
10.Гавловський В.Д., Гуцалюк М.В., Калюжний Р.А. та ін. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії й практики. Запоріжжя: Просвіта, 2002. С.38.
11.Голубєв В. О., Гавловський В. Д., Цимбалюк В. С. Інформаційна безпека: проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій / За заг. ред. Р.А. Калюжного, М.Я. Швеця . Запоріжжя : Просвіта, 2001. 252 с.
12. Інформатизація управління соціальними системами: організаційно-правові питання теорії і практики: Навч. посібник / За ред. Р. А. Калюжного,
М.Я. Швеця К.: МАУП, 2003. 336 с.
13. Білорус О. Г. Глобалізація і національна стратегія України. Броди: Просвіта, 2001. 299 с.
14. Білорус О. Г. Глобалізація і безпека розвитку / [Білорус О. Г., Гончаренко М. О., Зленко В. А. та ін.]; НАН України, Київ. нац. екон. ун-т. К.: КНЕУ, 2001. 733 с.
15. Березин А.С., Петренко С.А. Сейф для бизнеса // Защита информации. Конфидент. 2002. - № 4-5. С. 132.
16. Украінчук О. В. Забезпечення національної безпеки в умовах формування в Україні громадянського суспільства та демократичної, правової, соціальної держави: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук 12.00.01 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. Х., 1994. 17 с.
17. Нижник В. Н., Ситник Г.П., Білоус В. Т. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку ): Навч. посіб. / За заг.ред. П.В. Мельника, Н.Р. Нижник. Ірпінь, 2000. 304 с.
18. Національна безпека України 1994 1996 рр. / Ред. О.Ф.Белов К.: НІСД, 1997. 200 с.
19. Баранов А. Информационный суверенитет или информационная безопасность ? // Нац. безпека і оборона. 2001. - № 1 (13). С.70-76.
20. Литвиненко О.В. Проблеми забезпечення інформаційної безпеки в пострадянських країнах ( на прикладі України та Росії): Автореф. дис. ... канд. політ. наук . 23.00.04. К., 1997 18 с.
21. Литвиненко О., Чукут.С., Інформаційна політика: Навч.посіб. К.: Вид-во НАДУ, 2003. ч.2. 100 с.
22.Гавловський В.Д, Голубєв В.О., В.С.Цимбалюк Проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій Х.: Фоліо, 2002. 284 с.
23. Про затвердження Положення про дозвільний порядок проведення робіт з технічного захисту інформації для власних потреб: наказ Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України від 23 лютого 2002 року № 9. Інформаційна мережа Інтернет: Укр. мережа ділов. інформації: Бізнес. Інформ. Ліга: закон.
24. Антимонов С. Для борьбы с компьютерным терроризмом требуются согласованные и скоординированные усилия разных государств и ведомств // «Безпека інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»: Тези доп. учасників 6-ї Міжнар. наук.-практ. конф. 13-16 трав. 2003 р. К.: Вид-во «Інтерлінк», 2003. С.15-16.
25. Герасименко В. А. Защита информации в автоматизированных системах обработки данных. М.: Энергоатомиздат, 1994. 400 с.
26. Грушо А. А., Тимонина Е. Е. Теоретические основы защиты информации. М.: Изд-во агентства „Яхтсмен”, 1996. 192 с.
27. Девятнин П. Н., Михальский О. О., Правиков Д. И., Щербаков А. Ю. Теоретические основы компьютерной безопасности. М.: Радио и связь, 2000. 192 с.
28. Азаров Д. С. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. К., 2003 18 с.
29. Розенфельд Н. А. Кримінально-правова характеристика незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.08. К., 2003. 17 с.
30. Голубєв В. О. Правові аспекти захисту інформаційних технологій // Вісн. Запоріз. юрид. інст-ту МВС України. 1997. - № 2. С. 35-40.
31.Голубєв В. О. Захист банківської інформації від несанкціонованого доступу // Правов., нормат. та метрол. забезпечення системи захисту інформації в Україні: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. К., 1998. С. 50-53.
32. Голубєв В.О., Юрченко О.М. Злочини в сфері комп’ютерної інформації. Запоріжжя. 1998. 157 с.
33. Безпека комп’ютерних систем: злочинність у сфері комп’ютерної інформації та її попередження / За ред. О. П. Снігерьова. Запоріжжя, 1998. 316 с.
34. Гуцалюк М. В. Протидія комп’ютерній злочинності // Право України. 2003. -№ 6. С. 114-117.
35. Лопатин В.Н. Информационная безопасность: Человек. Общество. Государство: Санкт-Петербург ун-т МВД России. СПб: Фонд Университет”, 2000. 426 с.
36. Інформатизація соціального управління: теорія і практика (організаційно-правовий аспект). Навч. посіб. / За ред. В.Д. Гавловського,
О.І. Коваленко, В.С. Цимбалюка та ін. К.; Донецьк, 2001. С. 79.
37. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. Х.: ООО Фортуна-пресс”, 1998. 464 с.
38. Цимбалюк В.С. Категорія безпека” у новому Кримінальному кодексі України // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матеріали. міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 25-26 жовт. 2001 р. Х.: Орест, 2002. 82 с.
39. Гавловський В., Калюжний Р., Цимбалюк В.С. та ін. Інформаційне законодавство України: концептуальні основи формування // Право України. 2001. - № 7. С. 88-91.
40. Гавловський В., Гуцалюк М., Цимбалюк В. Удосконалення інформаційного законодавства як засіб оптимізації протидії комп’ютерній злочинності // Наук. вісн. Нац. акад.внутр. справ України. 2001. - № 3 С. 20-24.
41.Гавловський В. І. ін. Організаційно-правові питання формування державної інформаційної політики в Україні // Наук. вісн. зб. наук. пр. Акад. держ. податков. служби України. 2002 - № 3. С. 177-182.
42. Гавловський В., Гуцалюк М., Калюжний Р. ін. Питання концепції реформи інформаційного законодавства України. // Правов., нормат. та метрол. забезпечення системи захисту інформації в Україні. - 2000. - № 1 С. 17-21.
43. Гавловський В. Д., Романюк Б. В., Цимбалюк В. С. Про результати вивчення проблем боротьби з правопорушеннями, які вчиняються з використанням комп’ютерних технологій // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2000. - № 2. С. 122-127.
44. Гавловський В., Калюжний Р., Цимбалюк В. ін. Проблеми державної інформаційної політики: гармонізація міжнародного і національного інформаційного права // Прав., нормат. та метрол. забезпечення системи захисту інформації в Україні. 2001. - № 4.
45. Гуцалюк М.В. Протидія міжнародній комп’ютерній злочинності // Вісн. прокуратури. - 2003. - № 9. С. 60-64.
46. Сурмин Ю. П. Теория систем и системный анализ: Учеб. пособие. К.: МАУП, 2003. 368 с.
47. Крупчан О. Д. Організація виконавчої влади. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 132 с.
48. Гурковський В. І. Інформаційна безпека в Україні як складова національної безпеки // Зб. наук. пр. УАДУ 2002. - № 2. С. 9-18.
49. Крусян А. Р. Взаимодействие органов исполнительной власти и органов местного самоуправления: Дис. канд. юрид. наук. 12.00.02. / Одес. гос. юрид. академия. О., 1999. С. 207-221.
50. Матвеев М. М. Взаимодействие представительных и исполнительных органов в системе местного самоуправления: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.02. М., 1992. 18 с.
51. Регенсбургер Г. Боротьба з тероризмом на багатосторонньому наднаціональному рівні потенціал скоординованої концепції співпраці //Тероризм і національна безпека України: Матеріали міжнар. конф. К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2003. С. 7-13.
52. Колосков В. В. Проблеми взаємодії правоохоронних органів держав Європи у боротьбі з міжнародним тероризмом на сучасному етапі // Тероризм і національна безпека України: Матеріали міжнар. конф. К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2003. С. 86-90.
53. Матусовський Г. А. Взаємодія правоохоронних органів у боротьбі з організованою злочинністю (правовий та поняттєво-нормативний аспекти) // Проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю. К.: НДІ Проблеми людини”, 1997. Т.7. С. 104-107.
54. Аркуша Л. І. Проблеми взаємодії та інформаційного забезпечення правоохоронних органів у боротьбі з економічною організованою злочинною діяльністю // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности: Сб.науч.ст. / Под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дремина. О.: Фенікс, 2003. С. 109-117. Библиотека журнала Юридический вестник”.
55. Хинкин П. Взаимодействие государственных органов исполнительной власти при осуществлении контроля и надзора // Гос. контроль за экономикой. М.: Юрист, 2000. С.36-51.
56. Рогожин М. В. Организация обратной связи от общества к власти //Інформаційні технології та безпека: Матеріали 3-ї міжнар. конф. 23-27 черв. 2003 р. в м. Партеніт. К.; 2003. - № 5. С. 69-73.
57. Білоус В. Т. Координація боротьби з економічною злочинністю : Монографія. Ірпінь: Акад. держ. податков. служби України, 2002. 449 с.
58. Калюжний Р. А., Цимбалюк В. С. Координація діяльності органів влади у боротьбі з організованою кіберзлочинністю // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2002. № 6. С. 105-111.
59. Гуцалюк М. В Координація боротьби з комп’ютерною злочинністю // Право України. 2002. - № 5. С.121-126.
60. Про рішення Ради національної безпеки і оборони від 31 жовтня 2001 року Про заходи щодо вдосконалення державної політики та забезпечення інформаційної безпеки України”: Указ Президента України від 6 груд. 2001 р. № 1193 // Уряд. кур’єр. 2001. 18 грудн. (№ 235).
61. Круглий стіл” з питань взаємодії правоохоронних органів у боротьбі з організованою злочинністю // Вісн. Акад. прав. наук України. 1996. - № 6. С. 166-172.
62. Великий тлумачний словник української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. 1440 с.
63. Про інформаційні проблеми в першому наближенні // Уряд. кур’єр. 2001. - 17 січн. С. 2.
64. Панов М., Тихий В. Право людини на безпеку (конституційно-правові аспекти) // Вісн. Конституц. Суду України. 2000. - № 6. С. 57.
65. Урсул А.Д., Цырдя Ф.Н. Информационная безопасность. Сущность, содержание и принципы её обеспечения: Материалы конференции М.; 1999 С. 1.
66. Чорноусенко О. Берегти народ, державу // Політика і час 1997. - № 8. С. 15.
67. Закон України про інформацію // Відом. Верховної Ради України. 1992. - № 48. Ст. 650.
68.Закон України про Національну програму інформатизації // Відом. Верховної Ради України. 1998. - № 27-28. Ст. 181.
69.Закон України про науково-технічну інформацію // Відом. Верховної Ради України. 1993. - № 33 Ст. 345.
70. Закон України про захист інформації в автоматизованих системах // Відом. Верховної Ради України. 1994. - № 31 Ст. 286.
71. Закон України про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні // Відом. Верховної Ради України. 1993. - № 1 Ст. 1.
72. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України: аналіт. доп. УЦЕПД) // Нац. безпека і оборона”. 2001. - №1 (13). С . 2-50.
73. Карчевський М. В. Кримінальна відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж (аналіз складу злочину): Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого Х.; 2003. 19 с.
74. Беляков К.И. Управление и право в период информатизации: Моногр. К.: Изд.-во «КВІЦ», 2001. 308 с.
75. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 лип. 1997 р. "Про невідкладні заходи щодо впорядкування системи здійснення державної інформаційної політики та удосконалення державного регулювання інформаційних відносин: Указ Президента України від 21 лип. 1997 р. № 663. // Уряд. кур'єр. 1997. 24 лип. ( № 133-134).
76. Про невідкладні заходи щодо впорядкування системи здійснення державної інформаційної політики та удосконалення державного регулювання інформаційних відносин: Указ Президента України від 21 лип. 1997 р. № 663. Інформ. мережа Інтернет: Укр. мережа ділової інформації: Бізнес. Інформ. Ліга: закон.
77. Про рішення Ради національної безпеки і оборони від 19.07.2001 р. «Про заходи щодо захисту національних інтересів в галузі зв’язку та телекомунікацій»: Указ Президента України від 23 серп. 2001 р. №731 // Уряд. кур'єр. 2001. 29 серп.
78. Про заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки держави: Указ Президента України від 18 верес. 2002 року № 836 // Офіц. вісн. України. 2002.- № 38.
79. Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень: Указ Президента України від 14 лип. 2000 р. № 891 // Уряд. кур'єр. 2000. 22 лип. (№ 132).
80. Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні: Указ Президента України від 31 лип. 2000 р. № 928 // Уряд. кур'єр. 2000.
8 серп. (№ 143).
81. Про деякі заходи щодо захисту державних інформаційних ресурсів у мережі передачі даних: Указ Президента України від 24 верес. 2001 р. № 891// Уряд. кур'єр. 2001. 3 жовт. (№ 179).
82. Про Міжвідомчу комісію з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України: Указ Президента України від 22 січ. 2002 р. № 63 // Офіц. вісн. України. 2002. 4 лют.
83. Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 14 верес. 2000 р. № 1072 // Офіц. вісн. України. 2000. - № 39.
84. Інформатизація та відкритість влади як засоби демократизації суспільства: Матеріали круглого столу”. К.: Альтпрес, 2003. 160 с.
85. Почепцов Г. Г. Национальная безопасность Украины в контексте вопросов и парадоксов // Зеркало недели. 1997. 7-14 нояб.
86. An Introduсtion to Computer Security: The Nist Handbook.Draft. National Institute of Standart and Technology