ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МІЛІЦІЇ З ПРОВЕДЕННЯ КАРАНТИННИХ ВЕТЕРИНАРНИХ ЗАХОДІВ

Короткий опис

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………….……...................4
ВСТУП………………………………………………………………….........….....6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МІЛІЦІЇ……………………..……................18
1.1. Поняття підрозділів ветеринарної міліції.........................................….…..18
1.2. Місце та значення підрозділів ветеринарної міліції у системі органів державної виконавчої влади.……………………………………………….…...31
1.3. Правосуб’єктність посадових осіб підрозділів ветеринарної міліції...…………………………………………………………………………...45
Висновки до розділу 1.................................................………………….….........66
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МІЛІЦІЇ...................................................................................................................72
2.1. Законодавче регулювання діяльності підрозділів ветеринарної міліції......................................................................................................................72
2.2. Підзаконна регламентація діяльності підрозділів ветеринарної міліції……………………………………………………………………………..83
2.3. Роль міжнародних правових актів у діяльності підрозділів ветеринарної міліції..…………………………............................................................................95
Висновки до розділу 2.................................................………………….….......108
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МІЛІЦІЇ...…………………………......................................114
3.1. Міжнародний досвід боротьби державних органів з інфекційними захворюваннями тварин…...….………………………………………………..114
3.2. Взаємодія підрозділів ветеринарної міліції з іншими органами державної влади України...…………………...……………………………………………122
3.3. Шляхи удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності підрозділів ветеринарної міліції ..……………………………………………..136
Висновки до розділу 3 ..................................………………..............................151
ВИСНОВКИ………………………………………………………....….............155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ….......................................................159
ДОДАТКИ………………………………………………………....……............189
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя у будь-якій державі залежить від багатьох чинників. Становлення України як незалежної держави характеризується зокрема, створенням законодавчої бази в галузі ветеринарної медицини. Проте цього не достатньо для належної охорони території нашої країни від занесення із територій інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин. Важливим чинником щодо цього є діяльність органів державного управління в галузі ветеринарної медицини, у тому числі підрозділів ветеринарної міліції. Поступове наближення вітчизняного ветеринарного законодавства до міжнародних норм у сфері санітарного і фітосанітарного контролю та відповідних інституцій, зі створенням часових графіків та механізму їхнього функціонування, – необхідна передумова вступу України до СОТ.
З моменту прийняття у 2006 році Закону України „Про ветеринарну медицину” (далі – Закон) у новій редакції розпочався процес розробки та удосконалення нормативно-правової бази функціонування ветеринарної медицини України. Одним із визначальних моментів у забезпеченні епізоотичної безпеки, карантину тварин, здійсненні ветеринарного контролю та нагляду, створенні передумов вступу України до СОТ є процес утворення підрозділів ветеринарної міліції як самостійної структурної складової МВС України та затвердження „Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів” (далі – Положення). Набувши в 1994 році статусу країни-члена МЕБ, Україна обрала шлях наукового обгрунтування встановлених ветеринарно-санітарних вимог на основі міжнародних норм, основних напрямів та рекомендацій МЕБ, з якими органи державного управління в галузі ветеринарної медицини, зокрема підрозділи ветеринарної міліції повинні бути незалежними, приймаючи компетентні рішення з питань національної безпеки нашої держави. З огляду на зазначене, наукові дослідження нормативно-правового регулювання діяльності та організації підрозділів ветеринарної міліції, враховуючи їх специфічні функції, є актуальними на даний час.
В Україні сформована певна нормативно-правова база державного управління галуззю ветеринарної медицини, якою визначено організаційно-правові засади її функціонування, вимоги щодо ветеринарно-санітарної якості й безпечності об’єктів ветеринарного контролю та нагляду, повноваження органів держветмедицини при здійсненні ветеринарного контролю та нагляду тощо. Підрозділи ветеринарної міліції займають особливе місце у системі державного апарату України, яке обумовлене особливою метою їх створення – здійснення ветеринарного контролю та нагляду за виконанням вимог ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин, а також наданим їм правовим статусом – структурна складова міліції МВС України. Тому питання, пов’язані з правовим забезпеченням організації та діяльності цих ОВС, набувають особливого значення та потребують глибоких теоретико-правових досліджень, які, на жаль, не достатньо проводяться. Особлива увага до підрозділів ветеринарної міліції як правоохоронних органів у галузі ветеринарної медицини викликана також тим, що у боротьбі з правопорушеннями склалася кризова ситуація, вирішення якої потребує удосконалення нормативно-правового регулювання їхньої діяльності.
Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали наукові праці фахівців у галузях адміністративного права, теорії управління, загальної теорії держави і права, ветеринарної медицини, філософії, інших галузей права, у тому числі зарубіжних вчених, зокрема, В.Б. Авер’янова, С.С. Алєксєєва, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, Д.Н. Бахраха, В.М. Бездєнежних, О.В. Батанова, А.С. Васильєва, О.В. Гаращука, О.П. Герасимова, І.П. Голосніченка, В.М. Горжеєва, А.В. Дудаша, Ю.Я. Кассіча, Д.А. Керимова, А.М. Колодія, В.К. Колпакова, В.О. Котюка, Л.Т. Кривенко, П.І. Крайнєва, Ф.Е. Колонтаєвського, В.В. Копєйчикова, О.П. Коренєва, В.І. Курила, В.В. Лазарєва, В.Ф. Опришка, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, Ю.Ю. Садварі, Ю.П. Солов’я, Р.О. Халфіної, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи та інших.
Законодавче регулювання функціонування підрозділів ветеринарної міліції свідчить про існування багатьох проблем та характеризується непослідовністю у прийнятті нормативно-правових актів, наявністю дезорганізованих процесів. Не завжди норми підзаконних нормативно-правових актів відповідають, а інколи і суперечать нормам законів. Деякі правові акти дублюють один одного, не відповідають правилам юридичної техніки, пересичені нормами-деклараціями або зовсім застарілі. Зазначене викликає певні незручності як для суб’єктів правовідносин у сфері ветеринарної медицини, так і в роботі органів державного управління в галузі ветеринарної медицини, зокрема підрозділів ветеринарної міліції, які покликані здійснювати основні завдання держави в галузі ветеринарної медицини.
Науково-практичні розробки у сфері правового регулювання ветеринарної медицини за час незалежності не торкнулися сфери діяльності підрозділів ветеринарної міліції. У юридичній літературі мають місце погляди фахівців на окремі аспекти правового регулювання діяльності міліції України як державного озброєного органу виконавчої влади, але відсутнє теоретичне осмислення адміністративно-правових та організаційно-управлінських відносин, які виникають у процесі здійснення посадовими особами підрозділів ветеринарної міліції, що мають правовий статус державних інспекторів ветеринарної медицини, своїх компетенційних повноважень.
Отже, існуючий нормативно-правовий матеріал діяльності підрозділів ветеринарної міліції залишається поза межами наукового пізнання та підлягає належному аналізу.
Ці обставини дозволяють розглядати організаційно-правові засади діяльності підрозділів ветеринарної міліції як проблему надзвичайно важливу з ветеринарно-санітарної та епізоотичної точки зору, що зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з Пріоритетними напрямками наукових досліджень Національного аграрного університету в межах державної науково-технічної програми „Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України” та в контексті проведення у нашій державі адміністративно-правової реформи. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з організаційно-управлінськими аспектами наукової теми „Формування ринкового механізму в аграрному секторі АПК” (номер державної реєстрації 0199U002510) та адміністративно-правовими аспектами НДР “Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції” (номер державної реєстрації 0106U004241).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування на основі всебічного аналізу організаційно-правових засад функціонування підрозділів ветеринарної міліції, визначення їх місця, ролі та завдань у галузі ветеринарної медицини, проведення аналізу чинного законодавства з цього питання з метою виявлення проблем нормативно-правового регулювання організації і діяльності підрозділів ветеринарної міліції; наукова розробка та формування обгрунтованих висновків і рекомендацій щодо удосконалення організаційно-правових основ правозастосовної та правоохоронної діяльності підрозділів ветеринарної міліції як органів державної виконавчої влади у галузі сільського господарства і внутрішніх справ та нормативно-правової бази регулювання правовідносин державного управління у сфері ветеринарної медицини.
Для досягнення поставленої у дисертаційному дослідженні мети визначені такі основні завдання:
- здійснити правовий аналіз теоретико-правових основ функціонування підрозділів ветеринарної міліції у галузі ветеринарної медицини, визначити поняття “підрозділи ветеринарної міліції”;
- сформулювати рекомендації, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад і практики правозастосовної діяльності підрозділів ветеринарної міліції як органів державного управління галуззю ветеринарної медицини;
- дослідити місце і роль підрозділів ветеринарної міліції у єдиній системі органів державного управління в галузі ветеринарної медицини;
- вивчити законодавче регулювання діяльності підрозділів ветеринарної міліції, в тому числі їх взаємодію з іншими органами державної виконавчої влади у процесі здійснення професійної діяльності, розробити рекомендації з удосконалення, встановлення й усунення правових колізій та прогалин у галузі ветеринарного законодавства з метою підвищення його ефективності, забезпечення зручності користування ним, полегшення пошуків юридичної норми, що підлягає застосуванню чи реалізації, а також сприяння його вивченню зацікавленими особами та широким загалом;
- дослідити та провести аналіз юрисдикційних повноважень державних інспекторів ветеринарної міліції при здійсненні ними державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду і при розгляді в установленому порядку матеріалів про порушення законодавства з питань ветеринарної медицини та відпрацювати шляхи удосконалення;
- провести аналіз підзаконних нормативно-правових актів діяльності підрозділів ветеринарної міліції та міжнародних договорів з питань ветеринарної медицини з метою розробки відповідних пропозицій щодо приведення вітчизняного законодавства про ветеринарну медицину у відповідність з вимогами законодавства міжнародних організацій та ЄС.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері правозастосовної та правоохоронної діяльності підрозділів ветеринарної міліції, пов’язані із застосуванням норм адміністративного, а також інших галузей та інститутів права України.
Предмет дослідження – діяльність підрозділів ветеринарної міліції як державних органів виконавчої влади при проведенні ними карантинних ветеринарних заходів.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання: діалектичний метод наукового пізнання та наукові методи системного, нормативно-порівняльного, формально-логічного, структурно-функціонального аналізу досліджуваних правових явищ. Їх застосування характеризується системним підходом, що дозволяє досліджувати проблеми в єдності їх юридичної форми і соціально-правового змісту, а також провести системний аналіз адміністративних актів, які є результатом державного управління підрозділів ветеринарної міліції у галузі ветеринарної медицини.
У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат, визначено сутність і особливості здійснення ветеринарного контролю і нагляду як видів державного управління галуззю ветеринарної медицини. Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для дослідження адміністративно-юрисдикційної діяльності державних інспекторів ветеринарної медицини при здійсненні ними ветеринарного контролю та нагляду за їх об’єктами, передбачених законодавством України, визначення ролі і місця підрозділів ветеринарної міліції у єдиній системі органів державного управління в галузі ветеринарної медицини. За допомогою документального аналізу та спеціально-юридичного методу з’ясовувалися особливості взаємодії підрозділів ветеринарної міліції з іншими органами державної виконавчої влади при здійсненні професійної діяльності, застосування державними інспекторами підрозділів ветеринарної міліції заходів адміністративного примусу. Порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи використовувались для визначення напрямів удосконалення теоретико-правових засад функціонування підрозділів ветеринарної міліції.
Емпіричну основу дослідження становить національне законодавство України про ветеринарну медицину: Конституція України, кодекси України, закони України, Укази Президента України, постанови та розпорядження КМУ, нормативно-правові акти МВС України та Мінагрополітики України, Держдепартаменту ветмедицини; міжнародні правові акти та міжнародні договори, ратифіковані у встановленому законом порядку; законодавство в галузі ветеринарної медицини інших держав: кодекси, угоди, рішення, директиви Ради ЄС; постанови та роз’яснення Конституційного суду України, інших судів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що з урахуванням новітніх досягнень правової науки, використанням сучасних методів наукового пізнання, дисертація є комплексним дослідженням організаційно-правових засад діяльності підрозділів ветеринарної міліції як органів державного управління в галузі ветеринарної медицини. У результаті проведеного дослідження, аналізу практики застосування правових норм, обгрунтовано існування та юридичне закріплення поняття органу державної ветеринарної медицини, а саме – ветеринарної міліції, сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження знайшла конкретний прояв у таких основних положеннях:
вперше:
- на основі чинного законодавства України та аналізу практики застосування правових норм проведено наукове дослідження організаційно-правових засад функціонування підрозділів ветеринарної міліції, правосуб’єктності державних інспекторів ветеринарної медицини при здійсненні ними ветеринарного контролю та нагляду за дотриманням суб’єктами господарювання в галузі ветеринарної медицини вимог ветеринарно-санітарних заходів;
- на основі аналізу європейського ветеринарного законодавства обгрунтовано низку фундаментальних принципів та вимог до діяльності підрозділів ветеринарної міліції для забезпечення якості їх роботи;
- з метою ефективного вирішення підрозділами ветеринарної міліції проблем, пов’язаних із підтриманням ветеринарно-санітарного й епізоотичного благополуччя та плідного міждержавного співробітництва обгрунтовані спеціалізовані принципи укладення міжнародних договорів про співробітництво в галузі ветеринарної медицини;
- на основі аналізу характерних особливостей укладених міжнародних договорів у галузі ветеринарної медицини визначено низку основних чинників зовнішньої галузевої політики щодо забезпечення підрозділами ветеринарної міліції ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя держави;
- внесено низку конкретних пропозицій та рекомендацій до Закону України “Про ветеринарну медицину”, Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів”, Закону України “Про міліцію”, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Положення про підрозділи ветеринарної міліції, спрямованих на удосконалення правового регулювання діяльності підрозділів ветеринарної міліції;
удосконалено:
- класифікацію системи органів державної виконавчої влади, що здійснюють державне управління в галузі ветеринарної медицини, у межах якої функціонують підрозділи ветеринарної міліції як окремий її елемент та зроблено висновок, що підрозділи ветеринарної міліції також є органами “нижчого” управлінського рівня в галузі ветеринарної медицини, які опосередковано підпорядковані КМУ як органу “загальної” компетенції “вищого” рівня через пряме підпорядкування органам „спеціальної” компетенції “середнього” рівня, а саме частковому організаційному – МВС України та частковому функціональному – Держдепартаменту ветмедицини;
- компетенційні повноваження державних інспекторів ветеринарної медицини при здійсненні ними контрольно-наглядової діяльності за дотриманням суб’єктами господарювання вимог ветеринарно-санітарних заходів особливо щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин;
дістали подальшого розвитку:
- визначення та обґрунтування питання про правову природу функціонування підрозділів ветеринарної міліції як ОВС, що діють у складі МВС України;
- комплексне дослідження шляхів удосконалення адміністративного та ветеринарного законодавства України з метою його гармонізації із санітарним та фітосанітарним законодавством ЄС у контексті євроінтеграційного руху держави;
- визначення змісту, відмінних ознак та особливостей здійснення посадовими особами підрозділів ветеринарної міліції державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду як видів державного управління галуззю ветеринарної медицини;
- обгрунтування закріплення в КУпАП за державними інспекторами підрозділів ветеринарної міліції права накладення адміністративних стягнень при провадженні справ про порушення законодавства з питань ветеринарної медицини; питання здійснення ними адміністративного провадження та визначення шляхів його удосконалення.
Практичне значення одержаних результатів зумовлюється актуальністю та новизною піднятих у дисертаційному дослідженні питань та становить як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідницькій сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальших розробок проблем правового регулювання діяльності підрозділів ветеринарної міліції;
- у правотворчій діяльності держави – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані у дисертації, можуть бути використані для підготовки низки проектів законодавчих та підзаконних актів, зокрема змін і доповнень до таких законів України: Конституції України, “Про міліцію”, “Про ветеринарну медицину”, “Про безпечність та якість харчових продуктів”, КУпАП; підзаконного нормативно-правового акта – Положення; проектів законів України “Про органи державної виконавчої влади”, “Про ОВС”, Ветеринарного кодексу України тощо, що сприятиме удосконаленню правового регулювання правозастосовної та правоохоронної діяльності органів державного управління у галузі ветеринарної медицини;
- у правозастосовній діяльності – використання отриманих результатів дозволить удосконалити нормативно-правову базу не лише в роботі державних інспекторів підрозділів ветеринарної міліції, а й при здійсненні повноважень державними інспекторами ветеринарної медицини інших органів державного управління в галузі ветеринарної медицини;
- у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників та підручників з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративний процес”, “Адміністративна відповідальність”;
- у правовиховній сфері – положення і висновки дисертації можуть бути використані у роботі з підвищення рівня кваліфікації та правової освіченості працівників системи державних організацій ветеринарної медицини.
Основні висновки дисертаційного дослідження активно впроваджувались у практичну роботу підрозділів ветеринарної міліції у безпосередній роботі державних інспекторів ветеринарної медицини з організації здійснення ветеринарного контролю та нагляду за дотриманням вимог ветеринарно-санітарних заходів (Акт впровадження від 26.01.2007 р.) та у навчальному процесі при викладанні навчальної дисципліни “Адміністративне право України” на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права юридичного факультету Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету (Акт впровадження від 29.01.2007 р.).
Результати дисертаційного дослідження використані при розробці проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини”, зареєстрованого в Апараті ВРУ 02 червня 2005 року за № 7587-1, який був прийнятий 06 вересня 2005 року за № 2509-IV (додаток Б) та проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про ветеринарну медицину”, що зареєстрований в Апараті ВРУ 06 вересня 2006 року за № 2049, та був прийнятий 16 листопада 2006 року за № 361-V (додаток В).
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертаційній роботі наукові положення, висновки та пропозиції належать автору і є її особистим науковим доробком.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювали на засіданні кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права юридичного факультету Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету. Апробація результатів дисертації здійснювалася шляхом оприлюднення на VIII Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта “2005” 07 – 21 лютого 2005 року (м. Дніпропетровськ); всеукраїнській науково-практичній конференції до Дня науки “Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки” 19 травня 2005 року (м. Чернігів); науково-практичній конференції молодих науковців “Актуальні проблеми прав людини та держави в умовах світової глобалізації” 22 лютого 2006 року (м. Київ); міжнародній науково-практичній конференції “Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти” 17 – 18 листопада 2006 року (м. Київ).
Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертаційного дослідження викладені дисертантом у чотирьох одноосібних наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях з юридичних наук ВАК України, а також чотирьох тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура і обсяг дисертації зумовлені темою дослідження та характером розглянутих проблем. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують дев’ять підрозділів, висновків до розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 192 сторінки, з яких 158 – основного тексту, кількість використаних джерел – 244 найменуванння, 4 сторінки – додатки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дисертаційного дослідження отримані наступні висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення нормативно-правового регулювання та діяльності підрозділів ветеринарної міліції.
1. Визначено, що підрозділи ветеринарної міліції – це державні органи МВС України, функцією яких є забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя країни, тобто забезпечення захисту життя і здоров’я людей та тварин від ризиків, пов’язаних з хворобами тварин, включаючи зоонози, а також забезпечення оптимальних умов життя тварин, що запобігають хворобам і шкідливому впливу факторів довкілля на їх здоров’я та продуктивність.
2. Зміст професійної діяльності підрозділів ветеринарної міліції як органів державного управління в галузі ветеринарної медицини полягає у здійсненні ветеринарного контролю та нагляду за дотриманням фізичними та юридичними особами вимог ветеринарно-санітарних заходів, головними серед яких виступають протиепізоотичні заходи, тобто заходи щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин. Це дає підстави для юридичного перейменування “підрозділів ветеринарної міліції” на “ветеринарну міліцію” шляхом внесення відповідних змін до Закону та Положення.
3. Підрозділам ветеринарної міліції притаманна вся необхідна сукупність характерних рис для закріплення за ними правового статусу органів держветмедицини, частковим законодавчим підтвердженням чого є нормативна регламентація основ їх функціонування розділом ІІ Закону під назвою “Державне управління в галузі ветеринарної медицини”. З цією метою необхідно включити підрозділи ветеринарної міліції у зміст поняття “органи держветмедицини” Закону, а саме: “Держдепартамент ветмедицини, його територіальні органи, регіональні служби ветеринарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті, ветеринарна міліція”, а також викласти частину 3 статті 7 цього Закону в такій новій редакції: “Держдепартамент ветмедицини, його територіальні органи, регіональні служби ветеринарного контролю та нагляду на державному кордоні України та транспорті, ветеринарна міліція становлять єдину систему органів держветмедицини”.
4. Підрозділи ветеринарної міліції як складовий елемент системи органів державного управління у галузі ветеринарної медицини є органами “нижчого” управлінського рівня, що опосередковано підпорядковані КМУ як органу “загальної” компетенції “вищого” управлінського рівня через пряме підпорядкування органам “спеціальної” компетенції “середнього” рівня, а саме частковому організаційному – МВС України та частковому функціональному – Держдепартаменту ветмедицини.
5. Структуру підрозділів ветеринарної міліції складають, по-перше, Управління підрозділів ветеринарної міліції як “вища” їх ланка, що підпорядкована органам державної виконавчої влади вищого рівня, а саме частково функціонально – Держдепартаменту ветмедицини та частково організаційно – МВС України, по-друге, відділи та відділення підрозділів ветеринарної міліції як “нижчі” їх ланки, які безпосередньо підпорядковані Управлінню підрозділів ветеринарної міліції, а також опосередковано підпорядковані МВС України та Держдепартаменту ветмедицини через пряме підпорядкування їхнім територіальним органам.
6. Посадові особи підрозділів ветеринарної міліції, які за правовим статусом є державними інспекторами ветеринарної медицини з відповідним обсягом правосуб’єктності відповідно до Закону, теоретично мають всю сукупність прав та обов’язків працівників міліції, визначених Законом України “Про міліцію”. Практичне використання останніх здійснюється у межах, необхідних для виконання професійних завдань у галузі ветеринарної медицини, що закріплено відповідними нормативно-правовими актами.
7. Нормативна регламентація прав та обов’язків посадових осіб підрозділів ветеринарної міліції, що визначена Положенням, потребує удосконалення, зокрема стосовно приведення їх у відповідність до положень Закону України “Про ветеринарну медицину”, що визначають компетенцію державних інспекторів ветеринарної медицини для здійснення ветеринарного контролю та нагляду за дотриманням фізичними та юридичними особами вимог ветеринарно-санітарних заходів.
8. Об’єкти ветеринарного контролю та нагляду виступають визначальним чинником, що встановлює межі здійснення підрозділами ветеринарної міліції контрольної та наглядової діяльності як видів державного управління у галузі ветеринарної медицини. Наведене в роботі законодавче визначення поняття “об’єкти ветеринарного контролю та нагляду” є самостійними розробками автора, що були використані при розробці проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про ветеринарну медицину” (Акт впровадження від 21.03.2007 р.).
9. Під “взаємодією” підрозділів ветеринарної міліції з іншими органами державної виконавчої влади України щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин треба розуміти засновану на чинному законодавстві діяльність підрозділів ветеринарної міліції, узгоджену за цілями, місцем і часом у межах їх компетенції, спрямовану на безумовне дотримання фізичними та юридичними особами вимог карантинних ветеринарно-санітарних заходів, а також повне й швидке розкриття правопорушень у галузі ветеринарної медицини.
10. Підзаконна регламентація діяльності підрозділів ветеринарної міліції здійснюється такими видами нормативно-правових актів: Указами Президента України, постановами та розпорядженнями КМУ, наказами МВС та Мінагрополітики України, наказами, інструкціями, положеннями, правилами та листами Держдепартаменту ветмедицини.
11. Організаційно-правові засади діяльності підрозділів ветеринарної міліції характеризуються, по-перше, широкими та неоднозначними визначеннями та вживанням юридичних термінів, що породжують непорозуміння в їх застосуванні, а також є однією з причин невідповідності прийнятих підзаконних нормативно-правових актів, по-друге, юридичною некоректністю висвітлення правових положень поряд із відсутністю належного обсягу нормативного регулювання.
12. Аналіз міжнародно-правових актів свідчить про необхідність удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності підрозділів ветеринарної міліції, що пов’язане, передусім, з необхідністю їх “внутрішньої” гармонізації, а також гармонізації з правом ЄС. При цьому зазначені процеси повинні відбуватись як системні перетворення, що передбачають формування не тільки якісно нового, але й ефективного механізму їх правозастосування. Конкретні пропозиції по удосконаленню вітчизняного законодавства та наближення його до стандартів ЄС подані автором у Законі України “Про ветеринарну медицину” (додаток В) та Законі України “Про безпечність та якість харчових продуктів” (додаток Б).
13. Розглядаючи процес гармонізації ветеринарного законодавства, у тому числі нормативні акти діяльності підрозділів ветеринарної міліції, потрібно враховувати, що можливості імплементації останніх у правову систему європейського законодавства залишаються обмеженими. Причинами цього є те, що, по-перше, законодавство про ветеринарну медицину не може та не повинно бути важким для сприйняття, що обмежує можливість „прямого взяття” правових конструкцій, техніко-юридичних способів викладення правового масиву тощо. По-друге, останні можуть використовуватись лише в достатньо адаптованому вигляді. По-третє, це правова нестабільність законодавчих актів, яка пов’язана з синхронністю їх прийняття. У цьому відношенні важливим аспектом удосконалення ветеринарного законодавства є чітке планування законодавчих робіт, що забезпечує прийняття нормативно-правових актів в узгодженому часовому аспекті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Система органів виконавчої влади: реформування у світлі конституційних вимог // Право України. – 2003. – № 9. – С. 24 – 30.
2. Агропромисловий комплекс: правові питання / В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, О.О. Погрібний, В.О. Олійник; За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Урожай, 1992. – 192 с.
3. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
4. Алексеев С.С. Проблемы теории права. – Т. 2. – М., 1973. – С. 273 – 288.
5. Алексеев С.С. Теория права. – М., 1995. – 320 с.
6. Андреєва О.Б. Діяльність органів внутрішніх справ по профілактиці правопорушень в сучасних умовах: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07/ Університет внутрішніх справ. – Х., 1999. – 164 арк. – Бібліогр.: арк. 155 – 164.
7. Андрійко О.Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади/ НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Наукова думка, 2004. – 304 с.
8. Андрійко О.Ф. Державний контроль: теорія і практика: Наукова доповідь. – К., 1999. – 24 с.
9. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Автореф. дис. … д.ю.н. – К., 1999. – С. 12 – 14.
10. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внут. справ, 1998. – 480 с.
11. Баранник П. Теоретико-методологічні засади удосконалення організаційно-управлінської діяльності органів внутрішніх справ // Право України. – 2006. – № 7. – С. 32 – 35.

12. Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь. – М.: Книжный мир, 2004. – 720 с.
13. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник для вузов. – М.: ВЕК, 1997. – 355 с.
14. Безденежных В.М. Административные акты и документы милиции: Учебное пособие. – М., 1971. – 56 с.
15. Бондаренко І. Адаптація законодавства України до європейського законодавства – один з пріоритетних напрямів реформування правової системи України // Право України. – 2002. – № 7. – С. 63 – 65.
16. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки // Право України. – 2003. – № 4. – С. 18 – 21.
17. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие. – Х., 2001. – С. 186 – 194.
18. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1440 с.
19. Ветеринарно-санітарна конвенція між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова: Конвенція від 16.05.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2004р. – № 12. – ст. 810.
20. Всемирный банк оценил ущерб пандемии птичьего гриппа // По материалам Первого делового телевизионного канала: http://www/tv1.com.ua/
21. В случае пандемии птичьего гриппа экономические потери в мире составят 800 млрд. за год // За данными информационного агенства: http://www.tradebusiness.ru/
22. Гаращук В. Стандарти державного контролю: погляд на проблему // Право України. – 2002. – № 8. – С. 89 – 90.
23. Герасимов А.П. Закономерности управления правоохранительной деятельностью социалистического государства: методологические основы анализа и использования (по материалам органов внутренних дел): Дис. … д-ра юрид. наук. – М.: Академия МВД СССР, 1989. – 380 с.

24. Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: Довідник. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 224 с.
25. Горжеєва Ю. Нормативно-правова регламентація державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду // Юридична Україна. – 2006. –№ 10. – С. 21 – 24.
26. Горжеєва Ю. Права державних інспекторів ветеринарної міліції при здійсненні державного ветеринарно-санітарного нагляду // Право України. – 2006 р. – № 1. – С. 43 – 46.
27. Горжеєва Ю.В. Розгляд справ про адміністративні правопорушення службовими особами підрозділу ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів // Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки: Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції до Дня науки (Чернігів, 19 травня 2005 р.). – Чернігів: КП “Видавництво “Чернігівські обереги”, 2005. – С. 267 – 269.
28. Горжеєва Ю. Юридична відповідальність за порушення в галузі ветеринарної медицини: проблемні питання та шляхи удосконалення // Право України. – 2006 р. – № 3. – С. 69 – 71.
29. Горжеєв В.М. Сьогоднішня ситуація та перспективи реформування системи контролю та нагляду за безпекою та якістю харчових продуктів в Україні // Матеріали міжнародної конференції “Відповідність Угоді СОТ-СФС – як ключова умова розвитку торгівлі в агропромисловому секторі України”. – Київ. – 2005. – С. 19 – 20.
30. Господарський кодекс України: Кодекс Верховної Ради України від 16.01.2003 р., № 436-IV // Офіційний вісник України. – 2003 р. – № 11. – ст. 462.
31. Государственный доклад о состоянии защиты населения и территорий Российской Федерации от чрезвычайных ситуаций природного и техногенного характера в 2005 году. – М.: ФГУ ВНИИ ГОЧС (ФЦ), 2006. – 164 с.
32. Григонис Э.П. Органы внутренних дел в механизме правового государства (теоретико-правовой аспект): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / МВД РФ., юр. ин-т. – Санкт-Петербург, 1995. – 18 с.
33. Давыдов А. Грипп птичий, проблемы – наши // Спасатель: Газета Министерства Российской Федерации по чрезвычайным ситуациям. – 2007. – 8 февраля.
34. Державне управління: теорія і практика / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 431 с.
35. Деякі питання Державного департаменту ветеринарної медицини: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2001р. № 641 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 24. – ст. 1074.
36. Деякі питання Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2001р. № 1575 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 48. – ст. 2140.
37. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Затверджений Указом Президіуму Верховної Ради УРСР від 29 липня 1991 р. № 1368-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 45.
38. Договір про Європейський Союз. Багатостороння угода від 07.02.1992 р. // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2003. – № 2. – лютий.
39. Договір про створення Європейського Економічного Співтовариства. Багатостороння угода від 25.03.1957 р. // З інформаційних ресурсів “Ліга Бізнесінформ”.
40. Дудаш А.В., Кириленко Л.Ю., Садварі Ю.Ю., Скиба М.М. Порадник з ветеринарної медицини. – Ужгород: Патент, 2000. – 385 с.
41. Загальна теорія держави і права / За редакцією академіка АпрН України, д-ра юридичних наук, професора В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
42. За матеріалами Російського агенства міжнародної інформації “РІА Новини”: http://www.full.rian.ru/
43. Інструкція з порядку організації та здійснення психологічної експрес-діагностики працівників органів внутрішніх справ: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 2004 р. № 842, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2004 року за № 1372/9971 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 44. – ст. 2922.
44. Інструкція про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах та навчальних закладах МВС України”: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 04 жовтня 2003 р. № 1155, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 березня 2004 року за № 259/8859 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 9. – ст. 551.
45. Інструкція про порядок поглибленого психологічного обстеження кандидатів на керівні посади органів внутрішніх справ України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 2004 р. № 842, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2004 року за № 1371/9970 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 44. – ст. 2922.
46. Казьмин И.Ф., Поленина С.В. Закон о законах: проблемы издания и содержания // Советское государство и право. – 1989. – № 12. – С. 3 – 9.
47. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Холма Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: Новий Світ – 2000, 2004. – 584 с.
48. Керимов Д.А. Культура и техника законотворчества. – М.: Юрид. лит., 1991. – 160 с.
49. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. – Вид. друге, перероб. і доп. – Одеса: Юридична література, 2002. – 312 с.
50. Кодекс України про адміністративні правопорушення / Упоряд. М.І. Хавронюк. – К.: Атака, 2004. – 240 с.
51. Колодій А.М., Халюк С.О. Ефективність дії законів в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2003. – № 2. – С. 23 – 29.
52. Колодий А.М. Принципы правового регулирования и их реализация в деятельности милиции: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – Киев, 1991. – 170 с.
53. Колонтаевский Ф.Е. Курс административно-правового регулирования деятельности ОВД системе управления знаний руководителей / Актуальные проблемы совершенствования организационных и правовых основ деятельности ОВД // Труды академии управления (юбилейный выпуск). – М., 1999. – С. 15 – 20.
54. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен / Національна академія внутрішніх справ України. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
55. Коментар до Конституції України / Під ред. В.Ф. Опришка. – К., 1996. – С. 58 – 61.
56. Конвенция между Правительством Союза Советских Социалистических Республик и Правительством Итальянской Республики о сотрудничестве в области ветеринари // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. – Вып. XXIX. – M., 1975. – C. 272 – 273.
57. Конституційне право України. За заг. ред. В.Ф. Погорілка. – 3-тє вид. – К.: Наукова думка, 2002.
58. Конституція України: Закон Верховної Ради України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996р. – № 30. –– ст. 141.
59. Концепція адміністративної реформи в Україні. Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи. – К., 1998.
60. Концепція розвитку системи Міністерства внутрішніх справ. Схвалено постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.1996 р. № 456. – К., 1996. – 10 с.
61. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение. –М.: Юрид. лит., 1978. – 142 с.
62. Котюк В.О. Основи держави і права: Навчальний посібник. – 3-тє вид., доп. і перероб. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
63. Кримінальний кодекс України: Кодекс Верховної Ради України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25 – 26. – ст. 131.
64. Кулага Е. Органи внутрішніх справ України в системі поділу державної влади // Право України. – 2004. – № 9. – С. 23 – 27.
65. Курагин Г.Г. Механизм ведомственного правового регулирования деятельности органов внутренних дел. – М., 1976. – 52 с.
66. Курило В. До проблеми конституційності повноважень органів адміністративної юрисдикції з накладення штрафу // Адвокат. – 2005. – №2. – С. 3 – 6.
67. Лазарев В.В. Правоохранительные органы. – М., 1996. – С. 32.
68. Лазарев В.В. Теоретические вопросы взаимосвязи профессиональных и общественных начал в деятельности органов внутренних дел // Труды Академии МВД СССР. – М., 1990.
69. Ленин В.И. Полн. собр. соч. – Т. 6. – С. 99.
70. Липатов М.И. Организационное обеспечение взаимодействия органов внутренних дел с иными государтвенными органами, общественными организациями и трудовыми коллективами: Лекция / Акад. МВД СССР. – М., 1990.
71. Лозицкий Л. Возможна ли пандемия птичьего гриппа? // Еврейский мир: Газета русскоязычной Америки. – 2006. – 2 марта.
72. Лукашевич В.Г., Негодченко О.В. Місце і роль правоохоронних органів у системі державної влади та місцевого самоврядування // Вісник Одеського ун-ту внутр. справ. – 1997. – № 1. – С. 17 – 22.
73. Ляшенко Г. Ветеринария и охрана здоровья потребителей. – 2002. – 60 с.
74. Малиновський В. Зовнішній контроль у державному управлінні // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2000. – № 1. – С. 46.
75. Манжула А., Янко О. Кадрове забезпечення органів внутрішніх справ на тлі становлення демократичних процесів в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 3. – С. 83 – 84.
76. Международный ветеринарный кодекс. – Одиннадцатое издание. – 2002.
77. Методичні рекомендації щодо приведення нормативно-правових актів центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю у відповідність до Конституції України та інших актів законодавства України: Лист Міністерства юстиції України від 12.12.2000 р., № 33-8/1732 // З інформаційних ресурсів “Ліга Бізнесінформ”.
78. Міжнародна Конвенція про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах: Конвенція від 21.10.1982 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12. – ст. 789.
79. Міжнародний кодекс охорони здоров’я водних тварин. – П’яте видання. – 2002.
80. Мінздрав: Україна знаходиться в міжпандемічному періоді // За даними Українського медицинського порталу “Гіппократ”: http://www.hippocrat.com.ua/
81. Монастирський Д.А. Історичні витоки сучасного розуміння закону в Україні// Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права. – 2004. – № 1-2 (9-10). – С. 36 – 44.
82. Муравйов В. Правові засади гармонізації законодавства в Європейському Союзі // Право України. – 2002. – № 7. – С. 114 – 119.
83. Мурадьян Э.М. Социальное действие и резонанс судебного решения// Совестское государство и право. – 1983. – № 3. – С. 46 – 54.
84. На боротьбу з пташиним грипом пообіцяли 1,9 мілліарда доларів США // Матеріали Організації Об’єднаних Націй в Білорусі: http://www.un.minsk.by/
85. Наумкин Ю.В. Взаимодействие органов внутренних дел с учреждениями массовой информации в борьбе с преступностью: Учеб. пособ. / МВД СССР. – М., 1990.
86. Науково-методичне забезпечення боротьби з туберкульозом тварин в господарствах України /Ю.Я. Кассіч, В.М. Горжеєв, М.С. Павленко, М.Ф.Зелінський // Розвиток ветеринарної науки в Україні: здобутки та проблеми: Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф.– Х., 1997.– С. 208.
87. Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію”/ УАВС. Міжнародний освітній фонд ім. Я. Мудрого; Відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв, І.П. Голосніченко. – К.: УАВС, 1996. – 144 с.
88. Об утверждении Положения о ветеринарно-санитарном надзоре в системе МВД России: Приказ Министерства внутренних дел Российской Федерации от 23.04.1999 г. № 309, зарегистрированный в Министерстве юстиции Российской Федерации 31 мая 1999 года за № 1792 // Бюллетень нормативных актов федеральных органов исполнительной власти. – 1999. – № 24. – 14 июня. – ст. 46.
89. О ветеринарии: Закон Российской Федерации от 14 мая 1993 г. № 4979-1 // Ведомости Съезда народных депутатов РФ и Верховного Совета РФ. – 1993. – № 24. – ст. 857.
90. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М., 1973.
91. Олейник П.А. Личностный подход (теоретические аспекты и практическая значимость для деятельности органов внутренних дел) // Совесткое государство и право. – 1980. – № 4. – С. 47 – 56.
92. Опрышко В.Ф. Народнохозяйственный комплекс: управление и право. – К., 1983.
93. Офіційний сайт Міністерства Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуації та ліквідації наслідків стихійних лих (МЧС): http://www.mcx.ru/
94. Офіційний сайт Міжнародного епізоотичного бюро (OIE): http://www.oie.int/
95. Офіційний сайт Канадського Інспекційного Продовольчого Агенства (CFIA): http://www.inspection.gc.ca/
96. Пелих Н.А. Конституційні засади діяльності міліції України: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02/ Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2002. – 194 арк. – Бібліогр.: арк. 176 – 185.
97. Петрова І.П. Законодавче регулювання організації і діяльності міліції України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2003. –№ 2. – С. 306 – 311.
98. Питання державного обов’язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2005р. № 262 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 14. – ст. 718.
99. Питання Міністерства аграрної політики України: Указ Президента України, від 07.06.2000 р. № 772/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 23. – ст. 933.
100. Погорілко В.Ф., Кривенко Л.Т., Григорук Н.Г., Батанов О.В., Авер’янов В.Б. Органи державної влади України / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України / В.Ф. Погорілко (ред.). – К., 2002. – 592 с.
101. Полінець О. Контроль у державному управлінні: сутність, види та форми його здійснення // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2000. – № 2. – С. 73 – 77.
102. Положення про ветеринарну картку до паспорта великої рогатої худоби: Наказ Міністерства аграрної політики від 17 вересня 2003 р. № 342, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2003 року за № 911/8232 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 42. – ст. 2236.
103. Положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.04.1998 р. № 517 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16. – ст. 596.
104. Положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Київській, Севастопольській міських державних адміністраціях: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.04.1998 р. № 517 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16. – ст. 596.
105. Положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при обласній державній адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.04.1998 р. № 517 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16. – ст. 596.
106. Положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.04.1998 р. № 517 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16. – ст. 596.
107. Положення про Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при районній державній адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.04.1998. – № 517 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16. – ст. 596.
108. Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер // З інформаційних ресурсів “Ліга Бізнесінформ”.
109. Положення про управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим та областях: Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини від 21 листопада 2002 р. № 66, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2002 року за № 927/7215 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 48. – ст. 2208.
110. Положення про управління ветеринарної медицини в містах Києві та Севастополі: Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини від 21 листопада 2002 р. № 66, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2002 року за № 928/72176 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 48. – ст. 2208.
111. Положення про управління ветеринарної медицини в містах обласного значення: Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини від 21 листопада 2002 р. № 66, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2002 року за № 929/7217 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 48. – ст. 2208.
112. Положення про управління ветеринарної медицини в районах: Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини від 21 листопада 2002 р. № 66, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2002 року за № 930/7218 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 48. – ст. 2208.
113. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко…В.С. Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 528 с.
114. Порядок особистого прийому громадян у приймальні Міністерства внутрішніх справ України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 24 червня 2005р. № 500, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2005 року за № 852/11132 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 31. – ст. 1903.
115. Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид. / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 560 с.
116. Правила перевезення тварин, птиці та інших вантажів, які підлягають державному ветеринарно-санітарному контролю: Наказ Мінтрансу від 09 грудня 2002 р. № 873, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 року за № 1032/7320 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 3. – ст. 88.
117. Правознавство: Навч. посібник/ А.М. Колодій, І.В. Опришко (керівники авт. кол.), С.Е. Демський та ін.; За ред. В.В. Копєйчикова. – 3-є вид., переробл. та доповн. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 640 с.
118. Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы / Под общ. ред. Е.Б. Кубко, В.В. Цветкова. – К.: Юринком Интер, 2003. – 528 с.
119. Про введення надзвичайного стану в населених пунктах Автономної Республіки Крим: Указ Президента України, від 03.12.05 р. № 1692/2005 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 51. – ст. 3180.
120. Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 04 жовтня 2003 р. № 1155, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 березня 2004 року за № 259/8858 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 9. – ст. 551.
121. Про виділення коштів для виплати компенсації за птицю, вилучену у зв’язку з виявленням в Автономній Республіці Крим випадків захворювання на пташиний грип, та проведення профілактичних заходів: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.12.2005 р. № 492-р // Офіційний вісник України. – 2005. – № 49. – ст. 3078.
122. Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції: Закон Верховної Ради України, від 14.01.2000 р. № 1393-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 12. – ст. 95.
123. Про внесення змін до Закону України “Про ветеринарну медицину”: Закон Верховної Ради України від 16.11.2006 р. № 361-V // Офіційний вісник України. – 2006. – № 51. – ст. 3382.
124. Про внесення змін до Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини”: Закон Верховної Ради України від 06.09.2005 р. № 2809-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 50. – ст. 533.
125. Про внесення змін до переліку підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Державного департаменту ветеринарної медицини: Постанова Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. № 1779 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 1. – ст. 16.
126. Програма інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 14.09.2000 р. № 1072/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 39. – ст. 1648.
127. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон Верховної Ради України від 23.12.1993 р. № 3781-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – ст. 50.
128. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави: Закон Верховної Ради України від 19.06.2003 р. № 975-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 46. –ст. 366.
129. Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі: Указ Президента України від 05.09.2001 р. № 797/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 37. – ст. 1684.
130. Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру: Постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1198 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 31. – ст. 1175.
131. Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом): Указ Президента України від 24.02.1998 р. № 148/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 8. – ст. 296.
132. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон Верховної Ради України від 24.02.1994 р. № 4004-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – ст. 218.
133. Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України: Указ Президента України від 12.03.96 р. № 179/96 // Урядовий кур’єр. – 1996. – № 58-59. – 28 березня.
134. Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України: Закон Верховної Ради України від 10.01.2002 р. № 2925-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 16. – ст. 115.
135. Про затвердження Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду: Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини від 14 червня 2004 р. № 71, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 2004 року за № 768/9367 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 27. – ст. 1817.
136. Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2001 р. № 185, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 березня 2001 року за № 272/5463 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 13. – ст. 582.
137. Про затвердження Інструкції з профілактики та ліквідації реовірусної інфекції птиці: Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини від 27 вересня 2005 р. № 84, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 жовтня 2005 року за № 1186/11466 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 42. – ст. 2670.
138. Про затвердження Інструкції зі штучного осіменіння корів і телиць: Наказ Міністерства аграрної політики України від 01 серпня 2001 р. № 230, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2001 року за № 852/6043 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 40. – ст. 1824.
139. Про затвердження Інструкції про заходи з профілактики та ліквідації інфекційної анемії курчат: Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини від 07 жовтня 2004 р. № 114, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2004 року за № 1396/9995 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 44. – ст. 2928.
140. Про затвердження Інструкції про порядок обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 20 червня 2004 р. № 684, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09 липня 2004 року за № 860/9459 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 9. – ст. 1917.
141. Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2005 р. № 181, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 травня 2005 року за № 559/10839 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 21. – ст. 1159.
142. Про затвердження Інструкції про створення єдиної автоматизованої системи номерного обліку вогнепальної (стрілецької) зброї, яка зберігається й використовується в МВС, на об’єктах дозвільної системи та перебуває в особистому користуванні громадян: Наказ Міністерства внутрішніх справ від 02 вересня 1998 р. № 659, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 березня 1999 року за № 132/3425 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 9. – ст. 20.
143. Про затвердження Інструкції щодо діагностики, профілактики та боротьби з губчастоподібною енцефалопатією великої рогатої худоби: Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини від 07 листопада 2002 р. № 61, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 897/7185 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 46. – ст. 2108.
144. Про затвердження Інструкцій про заходи з профілактики та боротьби з інфекційними хворобами тварин: бруцельозом, сибіркою, хворобою Тешена свиней та анемією коней: наказ Державного департаменту ветеринарної медицини від 25 січня 2000 р. № 4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 березня 2000 року за № 135/4356 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 11. – ст. 439.
145. Про запровадження ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби: Наказ Міністерства аграрної політики від 17 вересня 2003 р. № 342, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2003 року за № 909/8230 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 42. – ст. 2236.
146. Про затвердження Державної програми реконструкції та модернізації державних спеціалізованих ветеринарно-санітарних заходів на 2005 – 2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2004 р. № 1059 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 33. – ст. 2213.
147. Про затвердження Методики визначення критеріїв євроінтеграційної складової державних цільових програм: Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 16 березня 2005 р. № 62, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 року за № 438/10718 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 17. – ст. 296.
148. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приведення положень проектів нормативно-правових актів з питань прямого оподаткування у відповідність до законодавства Європейського Союзу та вимог положень угод ГАТТ-СОТ: Наказ Державної податкової адміністрації від 04.10.2004 р. № 578 // Податковий, банківський, митний консультант. –2004. – № 42. – жовтень.
149. Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів: Наказ Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 28.05.2004 р. № 97 // Українська інвестиційна газета. – 2004. – № 45. – листопад.
150. Про затвердження Обов’язкового мінімального переліку досліджень сировини, продукції тва