ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ГАЛУЗЕВОГО УПРАВЛІННЯ: НА ПРИКЛАДІ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

КОСТЮХІНА Валерія Миколаївна

УДК 342:654

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ГАЛУЗЕВОГО УПРАВЛІННЯ:
НА ПРИКЛАДІ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Шамрай Василь Олександрович,
заслужений діяч науки і техніки України
доктор наук з державного управління,
кандидат юридичних наук, професор

Київ 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи галузевого управління 10
1.1. Роль галузевого управління в процесі соціально-економічного розвитку держави 10
1.2. Характеристика організаційно-правового забезпечення реалізації функцій держави у сфері економіки 32
1.3. Форми та методи адміністративно-правового регулювання галузей економіки 48
Висновки до розділу 1 65
РОЗДІЛ 2. Ефективність функціонування організаційно-правового механізму галузевого управління в електроенергетиці України 70
2.1. Механізм адміністративно-правового регулювання галузі електроенергетики 70
2.2. Аналіз сучасного стану галузевого управління в електроенергетиці України 98
2.3. Аналіз нормативно-правової бази функціонування електроенергетики 115
Висновки до розділу 2 129
РОЗДІЛ 3. Розвиток організаційно-правових засад галузевого управління в електроенергетиці 137
3.1. Удосконалення організаційних засад реалізації тарифної політики 137
3.2. Удосконалення правового забезпечення тарифного провадження у сфері галузевого управління в електроенергетиці 155
3.3. Формування перспективних напрямів розвитку організаційно-правових засад галузевого управління в електроенергетиці України 169
Висновки до розділу 3 200
Висновки 208
Додатки. Акти впровадження 213
Список використаних джерел 216

ВСТУП

Актуальність теми. Актуальність теми дослідження обумовлено необхідністю формування ефективної моделі адміністративно-правового регулювання економіки в умовах якісної трансформації соціально-економічних і правових відносин в Україні.
Питання державного впливу на процеси у сфері економіки традиційно привертали увагу представників юридичної науки і практики. При цьому в теорії впродовж тривалого часу панувала думка про похідність від держави економіки як категорії, керування якою здійснюється на основі імперативних методів. У свою чергу, лібералізація соціально-економічної сфери, демократичні перетворення політично-правових відносин призвели до інших крайнощів – появи ілюзорних уявлень про те, що перехід до ринкової економіки мало не автоматично забезпечить конкурентоспроможність вітчизняної економіки, підвищить рівень соціального добробуту в країні. Проте реалії соціально-економічного розвитку країни розвіяли цю ілюзію та наочно демонструють необхідність ефективного функціонуючого державного апарату, чіткого визначення функцій держави щодо адміністративно-правового регулювання економіки, їх оптимальному розподілі між відповідними державними інститутами для реалізації потенційних можливостей ринкової економіки. Цим обумовлюється важливість пошуку нових підходів до розуміння ролі держави в адміністративно-правовому регулюванні економіки, пошуку нових організаційних і правових інструментів, що забезпечать обмеження державного втручання у сферу господарювання разом із підвищенням ефективності управління економікою на користь національної безпеки, соціальної справедливості.
Такий пошук має здійснюватися як стосовно економіки в цілому, так і окремих її галузей. Базовою, системоутворювальною галуззю економіки будь-якої країни, у тому числі України, є електроенергетика. Незважаючи на заходи, що вживалися останніми роками, енергоефективність економіки країни залишається низькою, що обумовлює високі витрати суспільства на енергозабезпечення, зниження техногенного навантаження на навколишнє середовище, збереження енергетичної безпеки України.
Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали наукові праці українських та зарубіжних фахівців з адміністративного права, теорії управління та інших галузей науки: Г. Атаманчука, В. Афанасьєва, О. Бандурки, Д. Бахраха, І. Бачило, В. Білоуса, Г. Бребана, А. Васильєва, Л. Воронової, В. Гаращук, В. Грохольського, Б. Гурне, С. Гусарова, Є. Додіна, В. Заросила, Д. Зєркіна, В. Ігнатова, С. В. Коваленка, В. Колпакова, А. Комзюка, Б. Курашвілі, М. Кучерявенка, Б. Лазарєва, Н. Нижник, В. Олефіра, М. Піскотіна, Г. Райт, Л. Савченко, Г. Саймон, Ю. Старілова, С. Стеценка, Ю. Тихомирова, Г. Туманова, В. Цвєткова, Л. Юзькова, Ц. Ямпольської та ін.
Проте науково-практичні розробки у цій сфері не торкнулися належним чином питань розвитку організаційно-правових засад галузевого управління в електроенергетиці, а саме необхідним є поглиблення теоретико-методологічних основ галузевого управління, недостатньо ефективним залишається функціонування його механізму, потребують наукового обґрунтування напрями удосконалення організаційно-правових засад галузевого управління в електроенергетиці України.
Невирішеність зазначених питань обумовила вибір теми дисертаційної роботи, її актуальність і визначила цільову спрямованість дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукову розробку теми здійснено відповідно до Концепції адміністративно-правової реформи в Україні, схваленої Указом Президента України від 22.07.1998 р. № 810/98. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005–2010 роки, затверджених постановою загальних зборів відділень Академії правових наук України від 18.06.2004 р. № 20/4-2, пп. 1.1.5, 1.2.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні напрямів удосконалення організаційно-правових засад галузевого управління в електроенергетиці на основі здійсненого аналізу нормативно-правової бази та узагальнення правозастосовної практики державного управління у сфері економіки України.
Зазначена мета обумовила постановку та пошук оптимальних шляхів вирішення таких завдань:
– з’ясувати роль галузевого управління в процесі соціально-економічного розвитку держави;
– охарактеризувати організаційно-правове забезпечення реалізації функцій держави у сфері економіки;
– проаналізувати форми та методи адміністративно-правового регулювання галузей економіки;
– визначити механізм адміністративно-правового регулювання галузі електроенергетики;
– здійснити аналіз сучасного стану галузевого управління в електроенергетиці України;
– проаналізувати нормативно-правову базу функціонування електроенергетики;
– обґрунтувати шляхи удосконалення організаційно-правових засад галузевого управління в електроенергетиці.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що формуються у зв’язку зі здійсненням галузевого управління.
Предмет дослідження – організаційні та правові засади галузевого управління в електроенергетиці.
Методи дослідження обрано з огляду на предмет дослідження та відповідно до його мети і завдань. У дисертаційній роботі використані загальнонаукові та спеціальнонаукові методи, за допомогою яких розкрито об’єкт і предмет дослідження. Аналіз вітчизняного, зарубіжного й міжнародного законодавства та досвіду галузевого управління обумовлює широке застосування компаративних методів. Методи інституційного і функціонального аналізу використано при визначенні логічної послідовності проведення дослідження. У дослідженні застосовано загальнофілософський діалектичний метод наукового пізнання, принципи системності та історизму для визначення основних характеристик організаційно-правових засад галузевого управління та аналізу умов його розвитку (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). За допомогою структурно-системного методу здійснено аналіз об’єкта дослідження й визначено причини його неефективного розвитку (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Компаративний та структурно-логічний методи використовувалися для розроблення рекомендацій та визначення напрямів удосконалення організаційно-правових засад в електроенергетиці (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дисертаційній роботі:
уперше:
– обґрунтовано пріоритетність адміністративно-правового регулювання галузі економіки з урахуванням її публічно-правової специфіки, походження, джерел, предмета регулювання та суб’єктів відносин;
– обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення тарифного провадження як повноцінного інституту адміністративно-правового процесу на основі розроблення та прийняття Закону України “Про порядок розгляду справ про встановлення тарифів на роботи, товари і послуги, що підлягають державному регулюванню”, який забезпечить регламентацію процесуального порядку встановлення всіх тарифів у сфері державного регулювання.
удосконалено:
– класифікацію економічних укладів держави, що визначають формування організаційно-правового забезпечення галузевого управління за такими групами: етатичні системи, ліберальні системи, соціальні системи зі змішаною економікою;
– класифікацію адміністративно-правових регуляторів у сфері галузевого управління за такими групами: адміністративні акти і норми, за допомогою яких адміністративна влада самоорганізовується і функціонує (статутні закони, положення, правові акти про державну службу тощо); тематичні адміністративно-правові регулятори, що розміщені по всіх галузях права і містяться в кодексах та інших тематичних законах і підзаконних актах (норми про органи виконавчої влади, посадовців і держслужбовців, органи місцевого самоврядування, компетенцію і межі їх діяльності та відповідних організацій, підприємств і установ, відповідальність за порушення правил і розпоряджень);
дістали подальший розвиток:
– теоретично-правовий підхід до розуміння сутності держави як апарату публічної політичної влади, наділеного правовстановчою і правозабезпечувальною функціями, що реалізуються з метою збалансування інтересів державної влади, корпорацій та окремих індивідів;
– характеристика адміністративно-правового забезпечення реалізації економічних функцій держави, яке відзначається: активною участю адміністративного права в інституціоналізації структур публічної влади, що формують і реалізують державну економічну політику та управління у відповідних галузях; наявністю та реалізацією інституту адміністративної відповідальності;
– дослідження сутності адміністративно-правового режиму галузевого управління через уточнення таких його функцій: пізнавальної, прагматичної;
– теоретичні підходи до розуміння сутності правового регулювання функціонування електроенергетики як комплексного і системного за змістом адміністративно-правового режиму, утвореного системою нормативних регуляторів, що закріплюють організаційно-правову структуру управління галуззю, цілі й завдання діяльності суб’єктів електроенергетики; встановлюють відповідальність за порушення встановлених правил; передбачають конкретні процедури вирішення завдань галузі;
– уточнення сутності адміністративно-правового режиму як функціональної характеристики адміністративного права та особливого порядку правового регулювання, що виражається в певному поєднанні юридичних засобів і створює бажаний соціальний стан та конкретний ступінь сприятливості або несприятливості для задоволення інтересів суб’єктів права;
– науково-методичний підхід до класифікації нормативно-правової бази функціонування електроенергетики за такими ознаками, як: ієрархія нормативно-правових актів за юридичною силою; наявність у якості регуляторів міжнародних нормативно-правових актів та міжурядових угод; комплексний міжгалузевий характер правового регулювання; поєднання матеріальних і процесуальних адміністративно-правових норм;
– дослідження правової природи ліцензування як правового інструменту дозвільної системи у сфері галузевого управління шляхом уточнення та систематизації таких його функцій, як: правонадільна, охоронна, регуляторна, процесуальна;
– теоретичні основи галузевого управління шляхом уточнення сутності тарифної політики, що її запропоновано розглядати як сукупність концепцій, механізмів, відносин, за допомогою і в рамках яких здійснюється організаційно-правовий вплив органів державної влади на поведінку суб’єктів господарської діяльності у певній галузі економіки;
– систематизовано ряд існуючих проблем в електроенергетиці політико-правового і соціально-економічного характеру, які істотно впливають на тарифну політику, що дало змогу визначити зміст і основні напрями забезпечення тарифної політики.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження розширює й поглиблює уявлення про можливості розв’язання проблем формування організаційно-правових засад галузевого управління електроенергетикою, а його результати можна використати:
– у науково-дослідницькій сфері – для подальших розробок проблем адміністративно-правового забезпечення галузевого управління;
– у правотворчій сфері – для підготовки проектів законодавчих та підзаконних актів щодо регулювання суспільних відносин у галузі електроенергетики, що сприятиме підвищенню якості чинних нормативно-правових актів у сфері регулювання електроенергетики (довідка № 9794/10/26-1/11 від 11.12.2009 р. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва);
– у правозастосовній діяльності – для покращання діяльності посадових осіб органів державної влади щодо забезпечення ефективного функціонування електроенергетичної галузі (довідка № 74 від 11.09.2009 р. Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”);
– у навчальному процесі – при підготовці навчальних посібників та підручників з дисциплін “Адміністративне право”, “Судові та правоохоронні органи” для студентів денної та заочної форми навчання юридичного факультету (акт про впровадження Національного університету біоресурсів і природокористування України № 150/9 від 15.09.2009 р.).
Апробація результатів дисертації. Наукове значення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на трьох науково-практичних конференціях: “Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м. Київ, 20.05.2008 р.); “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 23-24.10.2008 р.); “Розвиток продуктивних сил України: від Вернадського В.І. до сьогодення” (м. Київ, 20.03.2009 р.).
Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані в дисертації, відображено автором у 7 наукових працях, 4 з яких опубліковано в наукових фахових виданнях з юридичних наук, а також матеріалах доповідей на 3 наукових конференціях.
Структура дисертації. Структуру дисертації обумовлено логікою дослідження, метою і поставленими завданнями. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, що вміщують 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 216 найменувань. Повний обсяг роботи – 236 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках дисертаційного дослідження наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в формулюванні основних адміністративно-правових засад публічного управління в галузі електроенергетики.
1. Виходячи з позиції галузевого управління як складової державного управління, визначено правову сутність держави, що становить апарат публічної політичної влади, наділений правовстановчою і правозабезпечувальною функціями, які реалізуються з метою збалансування інтересів тріади: державної влади; корпорацій, що утворюють соціум і є суб'єктами економічної діяльності; окремих індивідів як первинних елементів будь-якої соціальної системи, задоволення потреб яких пов'язане з економічною діяльністю держави та корпорацій. Основним питанням державного управління залишається визначення економічного укладу, на забезпечення якого воно буде спрямованим. У роботі запропоновано наступне їх групування: етатичні, ліберальні та соціальні системи зі змішаною економікою. Пошук оптимального ступеня державного втручання до економіки для забезпечення збалансованості економічної і соціальної сфери виступає панівною тенденцією сучасного ринкового розвитку.
2. Надано характеристику організаціно-правового забезпечення реалізації функцій галузевого управління. Проаналізовано структуру центральних органів виконавчої влади в галузях економіки. Основним її недоліком визначено невирішеність правових питань щодо формування системи органів виконавчої влади на рівні регіонів; відсутність чіткого законодавчого визначення компетенції органів виконавчої влади центрального і місцевого рівнів. Показано, що правове регулювання у сфері галузевого управління здійснюється за допомогою норм публічного й приватного права як парних категорій правової побудови, однією з основ якої виступає адміністративне право. Останнє регулює організаційно-правову побудову системи центральних і місцевих органів виконавчої влади, закріплює їх правовий статус та механізм забезпечення прав і законних інтересів учасників економічних відносин через реалізацію інституту адміністративної відповідальності. Серед нормативних актів адміністративно-правового регулювання економічної сфери виділено наступні: ті, що включають власне адміністративні акти і норми щодо забезпечення самоорганізації і функціонування державної влади; тематичні адміністративно-правові регулятори, розміщені по всіх галузях права, які містяться в кодексах та інших тематичних законах і підзаконних актах (про компетенцію і межі діяльності таких суб'єктів та відповідних організацій, підприємств і установ, відповідальність за порушення правил і розпоряджень).
3. Показано, що адміністративне право забезпечує впорядкування управлінських суспільних відносин, що відповідає інтересам держави і суспільства. Визначено місце регулювання в системі функцій галузевого управління, що виявляється в процесі практичної реалізації виконавчої влади як нормативне регулювання діяльності у певних сферах повноважними суб'єктами. Проведено узагальнення методів та виявлено юридичні форми адміністративно-правового регулювання економіки, зокрема: правовстановлення, правореалізація; правоохорона. Доведено, що комплексне застосування адміністративно-правових методів є необхідною передумовою ефективної реалізації повноважень органів виконавчої влади у відповідних галузях економіки.
4. Розкрито механізм адміністративно-правового регулювання електроенергетики через інтеграційне поняття адміністративно-правового режиму, що є функціональною характеристикою адміністративного права та особливим порядком правового регулювання, який виражається в певному поєднанні юридичних засобів і створює бажаний соціальний стан та конкретний ступінь сприятливості або несприятливості для задоволення інтересів суб'єктів права, виконує пізнавальну та прагматичну функції. Правове регулювання електроенергетики визначено як комплексний, системний за змістом адміністративно-правовий режим, утворений системою нормативних регуляторів, що закріплюють організаційно-правову структуру управління галуззю, цілі і завдання діяльності суб'єктів електроенергетики; встановлюють відповідальність за порушення встановлених правил; передбачають конкретні процедури вирішення завдань галузі.
5. Визначено, що енергетична стратегія України на період до 2030 року заклала концептуальні засади для енергетичної безпеки держави, визначила головні цілі та завдання енергетичної політики, окреслила основні напрями та показники розвитку енергетики. Однак сучасний стан галузі електроенергетики характеризується високим рівнем зношення основних фондів, недостатнім обсягом інвестицій у розвиток галузей, недосконалістю нормативно-правового забезпечення функціонування та розвитку енергетики. І тому постає питання розробки ефективних організаційно-правових механізмів галузевого управління електроенергетикою в цілому, і, зокрема, ринку електропостачання.
6. Проаналізовано нормативно-правову базу функціонування електроенергетики й здійснено її характеристику на основі виділених класифікаційних ознак, що передбачають ієрархічність нормативно-правових актів за юридичною силою; наявність у якості регуляторів міжнародних нормативно-правових актів та міжурядових угод; комплексний міжгалузевий характер правового регулювання; поєднання матеріальних і процесуальних адміністративно-правових норм. На основі здійсненого аналізу обґрунтовано пріоритетність адміністративного права відносно господарського і цивільного щодо регулювання галузі економічного законодавства й визначено публічне регулювання економіки як частини адміністративного права, що не поширюється на цивільно-правові аспекти суб'єктів економічної діяльності. Серед інструментів адміністративно-правового регулювання електроенергетики особливу увагу приділено ліцензуванню, що поєднує прямий і опосередкований адміністративний вплив, диспозитивність правопридбання та імперативність правореалізації. Визначено сферу його застосування. Запропоновано перелік видів господарської діяльності у сфері електроенергетики, щодо якої є доцільним запровадження ліцензування.
7. Визначено, що електроенергетика є базовою галуззю функціонування економіки будь-якої країни, у тому числі і сучасної України. Енергоефективність економіки країни нині залишається низькою, що, як наслідок, обумовлює високі витрати суспільства на власне енергозабезпечення, не забезпечує необхідного постійного енергопостачання населення і економіки країни, зниження техногенного навантаження ТЕС на навколишнє середовище, збереження енергетичної безпеки України. У цьому сенсі звертається особлива увага на розробку й реалізацію тарифної політики й удосконалення тарифного регулювання у всіх сферах економіки, зокрема в електроенергетиці і теплопостачанні. Запропоновано тарифну політику розглядати як сукупність концепцій, механізмів, відносин, за допомогою яких і в рамках яких здійснюється державний вплив на поведінку суб'єктів господарської діяльності.
8. Зазначено, що встановлення державною адміністрацією тарифів є складовою адміністративного процесу, утворюючи специфічний вид адміністративного провадження – тарифне провадження. Доведено, що стадії і процедури регулювання тарифів на теплову і електричну енергію мають всі основні юридичні ознаки самостійного адміністративного провадження – тарифного провадження. Запропоновано авторське розуміння поняття тарифного провадження, яке є видом адміністративної діяльності (адміністративного процесу), що виконує правопосвідчення й функції легалізації й пов'язаний з реалізацією тарифних правовідносин на основі загальних і спеціальних процедур. Для закріплення тарифного провадження як повноцінного інституту адміністративно-правового процесу обґрунтовано прийняття Закону України “Про порядок розгляду справ про встановлення тарифів на роботи, товари і послуги, що підлягають державному регулюванню”.
9. Визначено перспективні напрями розвитку організаційно-правових засад галузевого управління в електроенергетиці України, що передбачають: забезпечення на законодавчому рівні чіткого визначення та розподілу управлінських повноважень між центральними органами виконавчої влади у сфері управління в електроенергетиці; прийняття спеціального закону про статус НКРЕ; закріплення в Законі України “Про електроенергетику” ключових елементів організаційно-правового механізму державного управління електроенергетикою; вироблення та прийняття підзаконних актів з метою реалізації положень Закону України “Про електроенергетику” щодо відповідальності постачальників за якість енергопостачання; визначення у підзаконних актах порядку здійснення (методики) контрольно-наглядових, регулятивних, ліцензійних, реєстраційних, дозвільних та інших функцій і методів державного управління електроенергетикою з метою забезпечення прозорості їх реалізації; здійснити кодифікацію енергетичного законодавства; розроблення механізму реалізації положень Закону України “Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС”. Реалізація запропонованих рекомендацій організаційно-правового характеру покликана сприяти реальному гарантуванню енергетичної безпеки України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абызов М. А. Экономические аспекты реформирования российской электроэнергетики / М. А. Абызов, В. В. Хлебников // Энергия: экономика, техника, экология. – 2004. – № 1. – С. 18–25.
2. Авер’янов В. Б. Адміністративна реформа і правова наука / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2002. – № 3. – С. 20.
3. Авер’янов В. Б. Нова доктрина українського адміністративного права: концептуальні позиції / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2006. – № 5. – С. 11–17.
4. Авер’янов В. Б. Ще раз про зміст і співвідношення понять «державне управління» і «виконавча влада»: полемічні нотатки / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2004. – № 5. – С. 113–116.
5. Агапон А. Б. Административная ответственность / А.Б. Агапон. –М. : Статут. – 2004. – С. 18–20.
6. Арбузов Є. Державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії / Є. Арбузов // Энергетическая политика Украины. – 2003. – № 10. – С. 84–85.
7. Артюхин Ю. Д. Схемы и структуры управления энергетикой / Ю. Д. Артюхин, А. И. Загнянский. – М.: Энергоатомиздат, 1991. – 65 с.
8. Атаманчук Г. В. Государственное управление: проблемы методологии правового исследования / Г. В. Атаманчук. – М.: Юрид. лит., 1975. – 240 с.
9. Атаманчук Г. В. Особенности процессов управления в развитом социализме / Г.В. Атаманчук. – М.: Мысль, 1985. – 200 с.
10. Бакуменко В. Д. Формування державно–управлінських рішень / В.Д. Бакуменко. – К.: УАДУ, 2000. – 328 с.
11. Балюк Г. І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні / Г. І. Балюк. – К., 1997. – 196 с.
12. Баранник В. А. Альфа и омега энергетической безопасности / В. А. Баранник, В. В. Вербинский, Н. Г. Земляной // Энергетическая политика Украины. – 2003. – № 7–8. – С. 14–19.
13. Барбашев С. Ядерное законодательство требует совершенствования / С. Барбашев // Энергетическая политика Украины. – 2005. – № 6. – С. 86–87.
14. Бахрах Д. Н. Форма государственного управления / Д. Н. Бахрах // Сов. гос. и право. – 1983. – № 4. – С. 20–27.
15. Битяк Ю. П., Богуцкий В. В., Писаренко Н. Б., Гаращук В. Н., Дьяченко А. В. Административное право Украины: Учеб. для студ. вузов юрид. спец. / Национальная юридическая академия Украины им. Ярослава Мудрого / Ю. П. Битяк (ред.). – 2.изд., перераб. и доп. – Х. : Право, 2003. – 576 с. — ISBN 966–7146–80–4.
16. Борденюк В. Механізм (апарат) державного управління як система органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування / В. Борденюк // Право України. – 2005. – № 6. – С. 16–21.
17. Борисов Н. Реконструкция ТЕС в Украине: планы и потребности / Н. Борисов // Энергетическая политика Украины. – 2003. – № 12. – С. 82–84.
18. Борисова И. Рынок электроэнергии в Англии и Уэльсе / И. Борисова // Энергетическая политика Украины. – 2003. – № 12. – С.58–60.
19. Ботник И. Наведение порядка / И. Ботник // Топливно–энергетический комплекс. – 2004. – № 11. – С. 39–42.
20. Бронников В. Долгожданная реструктуризация / В. Бронников, В. Кулагина, О. Гружинская // Энергетическая политика Украины. – 2005. – № 9. – С. 4–9.
21. Бронников В. К вопросу о концепции энергетической политики и энергетической безопасности Украины / В. Бронников // Энергетическая политика Украины. – 2003 . – № 11. – С. 24–27.
22. Бронников В. Правовые аспекты обеспечения безопасности на АЭС Украины / В. Бронников, А. Матвийчук, Н. Соколовская // Энергетическая политика Украины. – 2005. – № 6. – С. 14–17.
23. Брыль Р. Канада: образец сырьевой экономики / Р. Брыль // Энергетическая политика Украины. – 2002. – № 10. – С. 4–9.
24. Бурлака В. Энергонеэффективность / В. Бурлака // Топливно–энергетический комплекс. – 2005. – № 5. – С. 38–45.
25. Вавженчук Я. Дністровська ГАЕС: історія грандіозного проекту / Я. Вавженчук, В. Філіпець // Энергетическая политика Украины. – 2002. – № 2. – С. 76–79.
26. Вавилов А. Экспортный потенциал Украины в энергетике / А. Вавилов // Энергетическая политика Украины. – 2003. – № 3. – С.4–8.
27. Вахарев Ю. Малые ГЭС: настоящее и будущее / Ю. Вахарев, А. Карамушка // Энергетическая политика Украины. – 2005. – № 6. – С.90–96.
28. Вахненко Б. А. Энергетика Италии / Б. А. Вахненко, Н. М. Колесникова, Л. Б. Преображенская // Энергия: экономика, техника, экология. – 2004. – № 1. – С. 26–31.
29. Ващенко Ю. Государственная поддержка энергетической отрасли: европейские и национальные принципы / Ю. Ващенко // Энергетическая политика Украины. – 2004. – № 11. – С. 10–13.
30. Вербинский В. Европейские уроки реформирования электроэнергетики / В. Вербинский // Энергетическая политика Украины. – 2004. – № 10. – С. 14–17.
31. Вергун Л. Природні монополії як об’єкт державного регулювання (на прикладі країн Європейського Союзу) / Л. Вергун // Вісник Національної академії державного управління. – 2003. – № 4. – С. 318–328.
32. Веревкин Л. П. Будущее электроэнергетики – судьба страны / Л.П. Веревкин // Энергия: экономика, техника, экология. – 2002. – № 9. – С.26–29.
33. Верстюк С. Энергетика Украины. На идеологическом перепутье / С. Верстюк, И. Полтавец // Энергетическая политика Украины. – 2004. – № 4. – С. 7–11.
34. Витер Е. Венгрия: первые шаги на пути в Европу / Е. Витер // Энергетическая политика Украины. – 2004. – № 2. – С. 68–70.
35. Вороновский Г. Инвестиционная политика в условиях рыночного реформирования украинского энергосектора: проблемы и перспективы / Г. Вороновский // Топливно–энергетический комплекс. – 2004. – № 12. –
С. 31–45.
36. Воропай Н. И. Обеспечение инвестирования и развития электроэнергетики России при переходе к конкурентному рынку / Н. И. Воропай, В. В. Труфанов, Г. И. Шевелева // Энергетическая политика. – 2004. – вып. № 2. – С. 46–50.
37. Воротін В. Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій / В. Є. Воротін. – К.: УАДУ, 2002. – 392 с. — ISBN 966-619-066-4.
38. Всемирный банк поможет Украине решить проблемы с электроэнергией и газом // Топливно–энергетический комплекс. – 2003. – № 5. – С. 15–16.
39. Гарри Левзли. Украина относится к тем странам, в которые можно и нужно вкладывать деньги / Левзли Гарри // Энергетическая политика Украины. – 2004. – № 10. – С. 74–79.
40. Гладун З. С. Адміністративне право України / З. С. Гладун // Вісник Львівськ. Ун–ту. – Тернопіль: 2008. Вип. 46. – С. 72–80.
41. Голикова С. Европа все дальше / С. Голикова // Энергетическая политика Украины. – 2004. – № 7–8. – С. 4–13.
42. Головко В. Региональная интеграция энергорынков. Опыт и результаты скандинавского эксперимента / В. Головко // Энергетическая политика Украины. – 2004. – № 3. – С. 58–61.
43. Головко В. Что будем делать с ТЭКом? Вопросы развития отрасли в программе правительства / В. Головко // Топливно–энергетический комплекс. – 2004. – № 3. – С. 12–15.
44. Головко В. Энергетическая стратегия Украины: тернистый путь от слов к делу / В. Головко // Энергетическая политика Украины. – 2003. – № 4. – С. 4–7.
45. Гончаров С. Днепровский каскад / С. Гончаров // Энергетическая политика Украины. – 2003. – № 12. – С. 64–66.
46. Гончаров С. Не только энергия. Ядерная отрасль Украины: современное состояние и основные проблемы / С. Гончаров // Энергетическая политика Украины. – 2002. – № 12. – С. 108–111.
47. Госкомэнергосбережения предлагают упразднить // Топливно–энергетический комплекс. – 2003. – № 3. – С. 21.
48. Грищенко В. Энергоинтеграция в Европу / В. Грищенко // Энергетическая политика Украины. – 2003 . – № 9. – С. 16.
49. Гусак Л. Украина энергоизбыточная / Л. Гусак, Ю. Ершов // Топливно–энергетический комплекс. – 2004. – № 10. – С. 50–54.
50. Гутаревич О. Державна інспекція з експлуатації електричних станцій та мереж та її роль у забезпеченні надійності роботи ОЕС України / О. Гутаревич // Энергетическая политика Украины. – 2004. – № 1. – С. 84–85.
51. Драго Р. Административная наука: [пер. с франц. В.М.Энтина.] / Р. Драго (Под ред. Б.М.Лазарева). – М.: Прогресс, 1992. – 245 с.
52. Дубовик С. Державна політика щодо забезпечення стабільної роботи теплових електростанцій України / С. Дубовик // Вісник УАДУ при Президентові України. – 2001. Ч.II. – № 2. – С.148–152.
53. Дубовик С. Роль центрального органу виконавчої влади у реформуванні галузей паливно–енергетичного комплексу / С. Дубовик // Збірник наукових праць УАДУ при Президентові України. – К., 2001. Вип.1. – С. 74–80.
54. Дуброва И. Атомные киловатты начинают дорожать / И. Дуброва // Энергетическая политика Украины. – 2004. – № 5. – С. 80–81.
55. Егорченко И. Реформирование энергетики в Китае / И. Егорченко // Энергетическая политика Украины. – 2003. – № 6. – С.14–17.
56. Енергетична стратегія України на період до 2030 року та дальшу перспективу (проект) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mpe.energy.gov.ua
57. Ермоленко В. Рынок и тарифы / В. Ермоленко // Энергетическая политика Украины. – 2004. – № 9. – С. 66–69.
58. Єрмолін В. До питання про співвіднесеність понять виконавчої влади і державного управління / В. Єрмолін, А. Худяков // Право України. – 2002. – № 9. – С. 29–32.
59. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затв. від 18 березня 2004 р. № 1629–IV // Закон України // Урядовий кур’єр. – 2004. –№ 74. –20 квіт. – С. 13.
60. Замулко А. Полная свобода или разумные ограничения / А. Замулко, Г. Гордиенко, Ю. Соколовская // Энергетическая политика Украины. – 2005. – № 2. – С. 88–93.
61. Запоточний І. В. Державне регулювання регіональної економіки / І.В. Запоточний, В.І. Захарченко / За заг.ред. Захарченка В.І. – Харків – Львів – Одеса: Одіссей, 2003 – 592 с.
62. Землянский В. Высокое напряжение «Энергоатома» / В. Землянский // Зеркало недели. – 2004. – 7 августа № 31 (506). – С. 10.
63. Зенюк Л. Законодательство ЕС и Украины, регулирующее отношения в сфере использования ядерной энергии и радиационной безопасности: сравнительный анализ / Л. Зенюк // Энергетическая политика Украины. – 2003. – № 10. – С. 90–91.
64. Ишлинский А. Ю., Дубровский В. А. Новый политехнический словарь / Гл. ред. А. Ю. Ишлинский., В. А. Дубровский – М.: Большая Российская энциклопедия, 2000. – 671 с. – ISBN 5-85270-322-2.
65. Історія народного господарства Української РСР: у 3–х томах, 4-х книгах. – Т.2.– Створення соціалістичної економіки (1917–1937 рр.). – К.: Наукова думка, 1984. – 440 с.
66. Історія народного господарства Української РСР : у 3–х томах, 4-х книгах. – Т.3– Розвиток соціалістичної економіки в період будівництва і вдосконалення розвинутого соціалізму (1938–1960 рр.). – К.: Наукова думка, 1985. – 464 с.
67. Історія народного господарства Української РСР у 3–х томах, 4–х книгах: у 3–х томах, 4-х книгах. – Т.3, кн.2. – К.: Наукова думка, 1987. – 440 с.
68. Історія створення ДП НЕК «Укренерго». Основні напрями діяльності НЕК «Укренерго» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mpe.energy.gov.ua
69. Кейнс Дж. Загальна теорія зайнятості, відсоткам грошей / Дж. Кейнс. – М., 1999. – С. 348.
70. Кильницкий О. Ядерный комплекс Украины: в ожидании Стратегии / О. Кильницкий // Энергетическая политика Украины. – 2003. – № 9. – С. 8–9.
71. Киселев И. Энергетическое отставание в цифрах / И. Киселев // Энергетическая политика Украины. – 2003. – № 5. – С. 68–69.
72. Кишко О. Перспективы корпоратизации НАЭК «Энергоатом» / О. Кишко // Энергетическая политика Украины. – 2004. – № 9. – С. 62–65.
73. Ківалов С. В. Адміністративне право України. – Одеса: Юридична література, 2003. – 894 с.
74. Клеванов Е. В ожидании экономического чуда / Е. Клеванов // Топливно–энергетический комплекс. – 2005. – № 4. – С. 14–16.
75. Кнорринг В. И. Основы государственного и муниципального управления / В. И. Кнорринг. – М.: Екзамен, 2004. – 413 с. – ISBN 5-94692-844-1.
76. Коваль Л. В. Економічна реформа і горизонтальна інтеграція функцій державного господарського управління / Л. В. Коваль // Правові проблеми управління народним господарством. Матеріали наукової конференції. – К.: Наукова думка, 2001. – 176 с.
77. Козлова Ю. М. Советское административное право: Основы управления народным хозяйством / Под ред. Ю.М. Козлова, Б.М. Лазарева, А.Е. Лунева, М.И. Пискотина. – М.: Юрид. лит., 1981. – 280 с.
78. Комитет по ТЭК одобрил законопроект о корпоратизации крупных энергокомпаний // Топливно–энергетический комплекс. – 2003. – № 3.– С. 27.
79. Константинов Р. Две энергореформы – две судьбы / Р. Константинов // Топливно–энергетический комплекс. – 2004. – № 7. – С. 59–61.
80. Концепція державної енергетичної політики України на період до 2020 року (проект УЦЕПД) // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 2. – С. 2–61 .
81. Коргун В. Н. Экономические методы управления электроэнергетикой / В. Н. Коргун, С. К. Комова. – К.: Техніка, 1993. – 67 с.
82. Костышена Н. Единые тарифы или энергетическая утопия / Н. Костышена // Энергетическая политика Украины. – 2005. – № 5. – С. 16–19.
83. Костюхіна В. М. Використання зарубіжного досвіду в процесі організаційно–правового забезпечення галузевого управління. / В. М. Костюхіна // Митна справа. – 2009. – № 2. – Ч. 2. – С. 93–99.
84. Костюхіна В. М. Напрями вдосконалення правового забезпечення галузевого управління (на прикладі електроенергетики) / В. М. Костюхіна // Наука і правоохорона. – 2009 – № 3 (5). – С. 120–126.
85. Костюхіна В. М. Напрями організаційно–правового забезпечення ефективності і якості системи органів державного управління. / В.М. Костюхіна // Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення: матеріали міжнародної наукової конференції (м. Київ, 20 березня 2009 року). У трьох частинах. – К. РВПС України НАН України, 2009. – Ч. 2. – С. 263–264.
86. Костюхіна В. М. Правовий статус суб’єктів галузевого управління та їх системний аналіз./ В. М. Костюхіна // Держава та регіони. Серія: право. – Запоріжжя. – 2008. – № 2. – С. 115–119.
87. Костюхіна В. М. Правові перспективи розвитку системи органів виконавчої влади на сучасному етапі. / В. М. Костюхіна // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: матеріали міжнародної науково–практичної конференції (м. Київ, 20 травня 2008 року). У трьох частинах . – К.: РВПС України НАН України, 2008. – Ч. 2. – С. 240–241.
88. Костюхіна В. М. Правові умови ефективного функціонування системи органів виконавчої влади в галузях. / В. М. Костюхіна // Університетські наукові записки. – Хмельницький, 2008. – № 3 (І) – С. 362–363.
89. Костюхіна В. М. Управлінський характер і правова природа функцій держави/ В. М. Костюхіна // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно–інноваційного розвитку в Україні: матеріали міжнародної науково–практичної конференції (Київ, 23–24 жовтня 2008 року). У трьох частинах . – К. РВПС України НАН України, 2008. – Ч. 1. – С. 219–220.
90. Круглый стол «Энергетическая стратегия Украины: ядерная энергетика» // Энергетическая политика Украины. – 2003. – № 9. – С. 7.
91. Кунєв Ю. А. Сучасна модель системи принципів державного управління / Ю. А. Кунєв // Вісник ЗЮІ МВС України. – 2001. – № 4. – С. 184–193.
92. Курінний Є. Державне управління: оновлений погляд на визначення категорії / Є. Курінний // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 12. – С. 82–85.
93. Ландау Ю. Роль ГАЕС в новых условиях развития электроэнергетики Украины / Ю. Ландау // Энергетическая политика Украины. – 2005. – № 4. – С. 62–67.
94. Литвин В. В. Дослідження сутності механізму державного управління із диференціацією його складових / В.В. Литвин, Л.В. Проданова // Теорія та практика управління у трансформаційний період: матеріали всеукраїнської наук.–практ. конфер. (м. Донецьк, 4–6.10.2001 р.). Т.1. Теоретико–методологічні аспекти трансформаційних процесів управління. Форми і методи державного управління. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2001. – С. 210–215.
95. Лихман А. Переход от стратегии к тактике / А. Лихман // Топливно–энергетический комплекс. – 2005. – № 2. – С. 80–85.
96. Маркс К. Из ранних произведений / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М., 1956. – 483 с.
97. Марценко Е. Экономическая и криминогенная ситуация в электроэнергетической отрасли Украины / Е. Марценко // Энергетическая политика Украины. – 2004. – № 11. – С. 90–94.
98. Махова В. А. Реструктуризация электроэнергетики в странах мира / В.А. Махова, Л.Б. Преображенская, Н.М. Колесникова // Энергия: экономика, техника, экология. – 2002. – № 10. – С. 24–32.
99. Минтопенерго изучит вопрос создания «Атомэнергопрома» и «Укргидроэнерго» // Топливно–энергетический комплекс. – 2003. – № 9. – С. 26.
100. Минтопэнерго считает необходимым передать НАК “ЭКУ” управление государственными энергокомпаниями // Топливно–энергетический комплекс. – 2005. – № 3. – С. 43–44.
101. Миронова Т. А. О международном опыте реформирования электроэнергетики / Т. А. Миронова // Энергетическая политика. – 2002. – Вып.2–3. – С. 77–80.
102. Михасюк І. Р. Державне регулювання економіки / І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка, З. Залога /За ред. І. Р. Михасюка. – К.: Атіка, Ельга–Н, 2000. – 592 с. – ISBN 966-7714-24-1.
103. Мулен К. Помощь на пути в Европу / К. Мулен, Э. Раульт // Энергетическая политика Украины. – 2005. – № 2. – С. 16–21.
104. Нагребельний В. П. Правові основи державного управління економічною сферою та їх вдосконалення / В. Нагребельний // Вісник Академії правових наук України. – 2003. –№ 2–3. – С. 301–313.
105. Нагребельний В. П. Проблеми та перспективи адаптації законодавства про енергетику України до енергетичного законодавства ЄС / В.П. Нагребельний // Проблеми адаптації енергетичного законодавства України до законодавства Європейського Союзу: порівняльний аналіз: матеріали науково–практичного семінару (м.Київ, 28 травня 2002 р.). – К.: Ін–т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. – С. 6–13.
106. Надолішній П. Організаційно–функціональна структура державного управління: поняття і соціальна практика / П. Надолішній // Вісник Національної академії державного управління. – 2003. – № 3. – С. 31–42.
107. Накоряков В. Е. О проекте реструктуризации российской энергетики / В.Е. Накоряков // Энергия: экономика, техника, экология. – 2003. – № 6. – С. 28–34.
108. Нижник Н. Р. Про співвідношення державного управління і виконавчої влади / Н. Нижник, С. Мосов // Вісник УАДУ при Президентові України. – 2000. – № 4. – С. 23–29.
109. Нижник Н. Р. Системний підхід в організації державного управління / Н. Р. Нижник, О. А. Машков. – К.: УАДУ, 1998. – 159 с. – ISBN 966-7353-41-9.
110. Нижник Н. Р., Олуйко В. М. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади / За заг.ред. Н.Р.Нижник, В.М.Олуйка. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2002. – 352 с. — ISBN 966-553-265-0.
111. Ноздрачев А.Ф. Содержание института административно–правового регулирования экономических отношений / А.Ф. Ноздрачев // Государство и право. – 1999. – № 10. – С. 5–26.
112. Осадчая О. Анализ розничных тарифов на электроэнергию за 2004 год / О. Осадчая, Ю. Антонюк // Энергетическая политика Украины. – 2005. – № 3. – С. 74–78.
113. Осадчая О. Стандарты качества услуг в электроэнергетике / О. Осадчая // Энергетическая политика Украины. – 2005. – № 5. – С. 76–79.
114. Паламарчук В.О. Державне регулювання природних монополій в Україні / В.О. Паламарчук, Г.М. Филюк // Економіка. Фінанси. Право. – 2001. – № 5. – С. 11–15.
115. Паливно-енергетичний комплекс України на порозі третього тисячоліття /під заг.ред. Шидловського А. К., Ковалка М. П. – К.: Українські енциклопедичні знання, 2001. – 400 с.
116. Питання Державної інспекції з енергозбереження : від 29 червня 2000 р. № 1039 // Постанова Кабінету Міністрів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
117. Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України : від 21 квітня 1998 року № 335/98 // Указ Президента України // ОВУ. – 07.05.1998.– № 16. – С. 3
118. Повний С. Паливно–енергетичний комплекс як об’єкт державного управління / С. Повний // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2005. – № 1. – С. 262–266.
119. Погудаева М. Ю. Вопросы государственного регулирования экономики: основные направления и формы / М.Ю. Погудаева // Экономика и право. – 2004. – № 1. – С. 22–27.
120. Положення про Головну державну інспекцію з нагляду за ядерною безпекою : від 21.09.1995 року № 751 // Постанова Кабінету Міністрів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
121. Положення про Державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затв. від 17 травня 2002 р. № 665 // Постанова Кабінету Міністрів України // ОВУ. – 07.06.2002. – № 21. – С. 56. – Ст. 1037.
122. Положення про Державний комітет України з енергозбереження : від 6 жовтня 1995 року № 918/95 // Указ Президента України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
123. Положення про Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики : від 18 березня 2003 року № 225 // Указ Президента України
124. Положення про Державний комітет ядерного регулювання України : від 6 березня 2001 р. № 155/2001 // Указ Президента України // ОВУ. – 23.03.2001. – № 10. – С. 3. – Ст. 403.
125. Положення про Державну адміністрацію ядерного регулювання України : затв. від 3 червня 1999 року № 605/99 // Указ Президента України // ОВУ. – 18.08.1999. – № 22. – С. 82.
126. Положення про Комісію з питань реформування та розвитку енергетичної галузі : від 25 серпня 2004 р. № 1091 // Указ Президента України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
127. Положення про Комісію з питань ядерної політики та екологічної безпеки при Президентові України : затв. від 4.12.1997 р. № 1328/97 // Указ Президента України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
128. Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України : затв. від 10 лютого 2004 р. № 176/2004 // Указ Президента України // ОВУ. – 27.02.2004. – № 6. – С. 31. – Ст. 308.
129. Положення про Міністерство палива та енергетики України : затв. від 14 квітня 2000 р. № 598/2000 // Указ Президента України // Урядовий кур’єр. Орієнтир. – 2000 р. – № 13. – С. 12.
130. Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи : затв. від 5 березня 2004 р. № 283/2004 // Указ Президента України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
131. Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України : затв. від 21 квітня 1998 р. № 335/98 // Указ Президента України // ОВУ. – 07.05.1998. – № 16. – С. 3.
132. Праховник А. Пути компенсации нерегулируемой мощности новых атомных энергоблоков / А. Праховник, В. Находов, А. Замулко // Энергетическая политика Украины. – 2005. – № 3. – С.58–64.
133. Про Антимонопольний комітет України № 3659 від 26 листопада 1993 р. // Закон України // ВВР. – 1993. – № 11. – Ст. 12.
134. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: від 8 лютого 1995 р. // Закон України // ВВР. – 1995. – № 12. – Ст. 81.
135. Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки: від 24 червня 2004 р.// Закон України // ВВР. – 2004. – № 46. – Ст. 511.
136. Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19 грудня 1995 року № 481// Закон України // ВВР. – 1995. – № 9. – Ст. 181.
137. Про державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки : від 5 грудня 2000 року № 1303/2000 // Указ Президента України // ОВУ. – 22.12.2000. – № 49. – Т. 1. – С. 4. – Ст. 2115.
138. Про державну податкову службу в Україні вiд 04.12.1990 № 509// Закон України // ВВР. – 1991. – № 2. – Ст. 91.
139. Про Державну програму демонополізації економіки і розвитку конкуренції : від 21 грудня 1993 року № 3757 // Постанова Верховної Ради України // ВВР. – 1993. – № 10. – Ст. 161.
140. Про електроенергетику: від 16 жовтня 1997 року // Закон України // ВВР. – 1998. – № 1. – Ст.1.
141. Про затвердження критеріїв оцінки ступеня ризику від діяльності суб’єктів господарювання, яка підлягає ліцензуванню Національною комісією регулювання електроенергетики: від 17 вересня 2008 р. № 835 // Постанова Кабінету Міністрів України // ВВР. – 2009. – № 15. – Ст. 38.
142. Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України : від 24 січня 2007 р. № 42 // Постанова Кабінету Міністрів України // ВВР. – 2007. – № 13. – Ст.161.
143. Про затвердження Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України : від 6 червня 2006р. № 789 // Постанова Кабінету Міністрів України // ВВР. – 2007. – № 8. – Ст.37.
144. Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю : від 25 липня 2005 р. № 1123/2005 // Указ Президента України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
145. Про заходи щодо забезпечення функціонування паливно–енергетичного комплексу в умовах кризи: від 24 грудня 1998 р. № 355–XIV // Постанова Верховної Ради України // ВВР. – 1999. – № 8. – Ст.61.
146. Про заходи щодо підвищення ефективності управління електроенергетичним комплексом : від 22 січня 2004 р. № 69/2004 // Указ Президента України // Урядовий кур’єр. – 27.01.2004. – № 15.
147. Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно–енергетичного комплексу: від 23 червня 2005 р. // Закон України // ВВР. – 2005. – № 33. – Ст. 430.
148. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади : від 15 грудня 1999 р. № 1573 // Указ Президента України // ОВУ. – 31.12.1999. – № 50. – С. 11.
149. Про Концепцію вдосконалення державного регулювання природних монополій : вiд 27.09.2007 № 921 // Указ Президента України
150. Про ліквідацію Державного департаменту вугільної промисловості: від 16 січня 2003 р. № 28 // Постанова Кабінету Міністрів України // ОВУ. – 31.01.2003. – № 3. – С. 96. – Ст. 78.
151. Про ліквідацію Державного комітету України з енергозбереження : від 20 квітня 2005 р. № 678/2005 // Указ Президента України // Урядовий кур’єр. – 22.04.2005 р. – № 75. – С. 7.
152. Про ліквідацію деяких державних департаментів у складі Міністерства палива та енергетики: від 14 лютого 2002 р. № 133 // Постанова Кабінету Міністрів України // ОВУ. – 01.03.2002. – № 7. – С. 141. – Ст. 290.
153. Про ліквідацію деяких консультативних, дорадчих та інших органів : від 14 липня 2000 р. № 889/2000 // Указ Президента України // ОВУ. – 04.08.2000. – № 29. – С. 48. – Ст. 1203.
154. Про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи : від 20 квітня 2005 р. № 681/2005 // Указ Президента України // Урядовий кур’єр. – 23.04.2005 р. – № 76. – С. 12.
155. Про Національну комісію з питань регулювання електроенергетики: від 8 грудня 1994 р. № 738/94 // Указ Президента України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
156. Про невідкладні заходи щодо подолання кризового стану в ядерній галузі: від 9 квітня 1999 року № 590–XIV // Постанова Верховної Ради України // ВВР. – 1999. – № 19. – Ст. 183.
157. Про орган державного регулювання в енергетиці України// Закон України (проект) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
158. Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації: від 7 липня 1999 р. // Закон України // ВВР. – 1999. – № 37. – Ст. 332.
159. Про перехід до єдиних тарифів на електричну енергію, що відпускається споживачам: від 15 серпня 2005 р. № 745 // Постанова Кабінету Міністрів України // ОВУ. – 2005. – № 33. – Ст. 1989.
160. Про підсумки парламентських слухань “Енергетична стратегія України на період до 2030 року: від 24 травня 2001 р. № 2455–III // Постанова Верховної Ради України // Голос України. – 13 червня 2001 р. – № 103.– С.5.
161. Про природні монополії вiд 20.04.2000 № 1682 // Закон України // ВВР. – 2001. – № 23. – Ст. 145.
162. Про природні монополії: від 20 квітня 2000 р. // Закон України // ВВР. – 2000. – № 30. – Ст. 238.
163. Про регулювання тарифів на електроенергію від 16 листопаду 2001 р. № 514–р. // Розпорядження Кабінету Міністрів України // ВВР. – 2001. – № 158. – Ст. 84.
164. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 : № 200/2008 від 06.03.2008 р. // Указ Президента України
165. Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 46 : від 28 лютого 2003 року № 178/2003 // Указ Президента України // ОВУ. – 21.03.2003. – № 10. – С. 12. – Ст. 431.
166. Про створення Державного підприємства «Укренергоконсалтинг»: від 7 серпня 2003 року № 418 // Наказ Міністерства палива та енергетики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mpe.energy.gov.ua.
167. Про створення Державної акціонерної компані